Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки України

конюхов космічний звання конструкторський

Горбулін Володимир Павлович -- академік НАН України, директор Національного інституту стратегічних досліджень

Шевцов Анатолій Іванович -- доктор технічних наук, директор філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Дніпро

До 80-річчя від дня народження академіка НАН України С.М. Конюхова

12 квітня 2017 р. виповнилося 80 років від дня народження Генерального конструктора -- Генерального директора Державного конструкторського бюро «Південне»ім. М.К. Янгеля в 1991-2010рр., Героя України, академіка НАН України Станіслава Миколайовича Конюхова.

Дата народження Станіслава Миколайовича Конюхова визначила весь його подальший життєвий шлях: він з'явився на світ 12 квітня 1937 р. -- задовго до того, як цей день став Днем космонавтики. У його трудовій книжці лише одне місце роботи -- Державне конструкторське бюро «Південне».

Закінчивши в 1954 р. середню школу із золотою медаллю, Станіслав Конюхов вирішив пов'язати своє майбутнє з ракетною технікою. Він вступив до Дніпропетровського державного університету на фізико-технічний факультет, а у серпні 1959 р. дипломований інженер-механік Конюхов приступив до роботи в конструкторському бюро «Південне», яке очолював Михайло Кузьмич Янгель.

Не будемо зупинятися на всіх успіхах і досягненнях Станіслава Миколайовича в ракетно-космічній техніці -- про це беззаперечно свідчать його нагороди і почесні звання. Зупинимося на тому головному, що вирізняло його серед інших.

Генеральним конструктором Станіслава Миколайовича було призначено в 1991 р., у найважчий для підприємства період -- період розпаду Союзу.

У цей непростий для КБ «Південне» час до його штурвалу повинна була стати людина, яка мала не лише глибокі різнобічні знання, досвід і організаторські здібності, а й вміла правильно орієнтуватися у складній ситуації, була здатна оперативно приймати рішення, побачити в ланцюзі послідовних подій кінцевий результат і організувати колектив на його досягнення, взявши при цьому всю відповідальність на себе.

Ставши біля керма КБ «Південне», С.М. Конюхов зміг не просто утримати підприємство «на плаву», а й забезпечити йому можливість успішно рухатися вперед.

До розпаду Радянського Союзу КБ «Південне» спільно з Виробничим об'єднанням «Південний машинобудівний завод» та іншими суміжними організаціями й підприємствами розробили і здали на озброєння чотири покоління ракетних комплексів стратегічного призначення, сім типів ракет-носіїв з характеристиками, що перевершували зарубіжні аналоги, розробили і здійснили запуск сотень космічних апаратів. Із 20 прийнятих на озброєння бойових стратегічних ракетних комплексів, що становили ракетно-ядерний щит СРСР, 13 було розроблено у КБ «Південне». Створені КБ бойові ракетні комплекси разом із комплексами російських розробників забезпечили досягнення стратегічного паритету із США.

Людині, невтаємниченій у тонкощі справи, непросто уявити собі, що сталося в ракетно- космічній галузі в момент розпаду Союзу. Приблизно це нагадувало екстрене гальмування поїзда, який мчить на повній швидкості. По живому рвалися зв'язки із суміжними організаціями, які раптом опинилися в різних державах. Відпрацьована десятиліттями кооперація зруйнувалася в одну мить. КБ «Південне» опинилося в критичному становищі: космодроми, наземні центри керування, мережа прийому і обробки телеметричної інформації залишилися поза територією України.

Ситуація ускладнювалася ще й новою спрямованістю оборонної політики України. Одним із її перших кроків стала відмова від ядерного озброєння і рішення про його повну ліквідацію. І це незважаючи на те, що за своїм науково-технічним рівнем та потужністю науково-дослідницької бази в галузі ядерних технологій Україна могла б мати статус ядерної держави. У певні періоди частка розроблених КБ «Південне» і виготовлених на ВО Південмаш боєзарядів, розміщених у бойових блоках ракет наземного базування, перевищувала 60 %, що свідчило про величезний потенціал цих організацій.

Приєднання України як без'ядерної держави до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї і отримання гарантій безпеки з боку «де-юре» ядерних держав (Великої Британії, Росії, США, Китаю, Франції) відкривало шлях до обміну ратифікаційними грамотами та набрання чинності Договору СНО-1, що обмежував стратегічні наступальні озброєння. Україна стала однією з держав -- учасниць цього Договору.

Прийняття України в Режим контролю ракетних технологій (РКРТ) супроводжувалося неприйнятними для нашої країни вимогами з боку США: відмовитися від права на створення ракет малої дальності (до 500 км) навіть в інтересах власної обороноздатності. Це ще більше посилило б і без того катастрофічну ситуацію в ракетно-космічній галузі. Однак ці дискримінаційні обмеження вдалося зняти, і Україна стала рівноправною учасницею режиму РКРТ. Це давало їй можливість розширювати міжнародне співробітництво в галузі ракетно-космічної техніки, чим і скористалися при розробленні стратегії виходу галузі з кризи.

Розпад Радянського Союзу став початком закінчення «холодної війни». Тепер «потенційний противник» ставав якщо і не союзником, то принаймні не супротивником, а в перспективі -- партнером. Гонка озброєнь припинилася, різко скоротилися військові витрати. Стало зрозуміло, що в такій ситуації розраховувати на великі оборонні замовлення на створення нових зразків бойової ракетної техніки стратегічного призначення з ядерним оснащенням не доводиться. Відсутність «потенційного противника» і різке скорочення державного фінансування призвели також до недоцільності розроблення міжконтинентальних балістичних ракет і з неядерним оснащенням.

Маючи світовий рівень розвитку галузі, можна було створювати зразки бойової ракетної техніки тактичного призначення для потреб Збройних Сил України, високотехно- логічну продукцію подвійного призначення, яка користувалася попитом на міжнародному космічному ринку. Однак усе це потребувало величезних фінансових вкладень. А їх якраз і не було.

Ось у таких умовах опинилося КБ «Південне» -- визнаний світовий лідер у галузі створення бойової ракетної техніки стратегічного призначення, ракетоносіїв і космічних апаратів, а разом з ним -- його Генеральний конструктор Станіслав Конюхов, на якому тепер лежала колосальна відповідальність за збереження науково-технічного потенціалу та забезпечення функціонування конструкторського бюро.

Основним завданням для керівництва КБ «Південне» став пошук і формування замовлень для завантаження виробничих потужностей і персоналу. Роботи, що виконувалися в рамках конверсії, аж ніяк не вирішували цієї проблеми. Потрібна була стратегія, яка б дозволила вивести галузь з глибокої кризи. Природно, основна роль у створенні і реалізації такої стратегії відводилася КБ «Південне» як базовій організації ракетно-космічної галузі. І така ситуація вимагала від Станіслава Миколайовича не тільки всіх його знань та досвіду. Він мав ефективно використати ті обмежені можливості, які ще залишалися. Ось тут по- вною мірою і проявився його талант керівника й організатора, а особливо -- здатність приймати непрості, часом зовсім не очевидні рішення.

Особливого драматизму ситуації надавала невідповідність науково-технічного потенціалу КБ «Південне» вкрай обмеженим на той час завданням, що ставилися перед підприємством.

Напрошувалося очевидне рішення -- відновити баланс завдань і чисельності шляхом скорочення останньої. Багатотисячний колектив КБ «Південне» виявився заручником обставин, що склалися. Унікальні фахівці, за плечима яких був величезний досвід і знання, які багато років віддали ракетній техніці, могли опинитися «за прохідною». А це ж живі люди зі своїми сім'ями. Можливо, що тут і згадав Станіслав Миколайович слова своєї матері: «Чужий біль, синку, приклади до свого серця...».

І він пішов іншим шляхом -- шляхом пошуку компромісу між обсягами використання наявного науково-технічного потенціалу, обсягом конверсії та економічними можливостями держави.

Цьому принципу відповідала стратегія створення за можливості нових і модернізації наявних зразків ракетно-космічної техніки в рамках власних національних проектів і участь у програмах співпраці Росії, Білорусі і Казахстану. Надалі, використовуючи позитивні результати цих проектів, вдалося розгорнути міждержавне комерційне співробітництво з провідними фірмами США, Росії, Китаю і країн Західної Європи. Серед найбільш вдалих міжнародних проектів -- «Морський старт», «Дніпро», «Наземний старт».

Поряд з цим Станіслав Миколайович брав найактивнішу участь у підготовці та реалізації Національних космічних програм України. У стислі терміни було створено і запущено перший український супутник «Січ-1», потім -- космічні апарати «Океан-О», «Січ-1М», «Січ-2». Завдяки цьому КБ «Південне» посіло гідні позиції у створенні супутникових систем спостереження Землі та екологічного моніторингу.

Станіслав Миколайович приділяв велику увагу розвитку міжнародного співробітництва в галузі двигунобудування. У рамках співпраці з Європейським космічним агентством КБ «Південне» і Південмаш створили рухову установку верхнього ступеня для європейської ракети-носія «Вега».

Новим, вищим, рівнем міжнародного співробітництва стала участь КБ «Південне» іПівденмашу у створенні американського ракетно-космічного комплексу «Антарес» для доставки вантажів на Міжнародну космічну станцію.

Провідна роль КБ «Південне» в реалізації прийнятої стратегії розвитку сприяла стабілізації роботи галузі в умовах її трансформації.

Упродовж останніх років успішно відбувався процес наступності -- досвідчені співробітники ділилися своїми знаннями з молодими фахівцями, які щороку поповнювали ряди працівників КБ «Південне». Йшли на заслужений відпочинок ветерани. За цей час було втілено в життя пенсійну реформу, що змінила статус провідних фахівців КБ «Південне» -- вони здобули право на наукові пенсії, рівень яких істотно перевищував пенсії за віком. І в цьому також чимала заслуга Генерального конструктора Станіслава Конюхова, який продемонстрував високе почуття відповідальності за доручену справу і ввірених йому людей.

Майже 20 років, з січня 1991 по червень 2010 р., працював Станіслав Миколайович Конюхов на посаді Генерального конструктора -- Генерального директора КБ «Південне». Він пройшов на підприємстві всіма сходинками посадового і творчого зростання: від рядового інженера до Генерального конструктора, від кандидата наук до академіка Національної академії наук України.

До свого професійного свята та 74-го дня народження Станіслав Миколайович не дожив дев'яти днів. Його не стало 3 квітня 2011 р.

Станіслав Миколайович Конюхов був визнаним лідером, блискучим професіоналом і зразком самовідданого служіння справі.

Як Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки він ініціював і реалізував ряд успішних проектів, сформував нову кооперацію українських підприємств-суміжників і вміло нею керував.

За період з 1991 по 2010 р. ракетами-носіями розробки КБ «Південне» з чотирьох зарубіжних космодромів було здійснено 94 пуски і виведено на навколоземні орбіти понад 200 супутників різних країн.

Як член Ради з космічних досліджень Національної академії наук України та науково- технічної ради Національного космічного агентства Станіслав Миколайович пропонував нові теми і програми, заряджаючи всіх своєю енергією і цілеспрямованістю.

Станіслав Миколайович Конюхов залишив багату спадщину науково-технічних розробок і проектів, а головне -- велику плеяду своїх сподвижників і учнів, які сьогодні гідно продовжують його справу.

Размещено на Allbest.ur