Організація і методика аудиту розрахунків з оплати праці на підприємствах

спеціальні (цільові) програми, що складаються для вирішення конкретних аудиторських задач. їх можуть підготовити аудитор, підприємство або сторонній експерт-програміст, залучений до перевірки. В деяких випадках програми клієнта, що містять потужні засоби контролю, аудитор може використовувати в стандартному або модифікованому вигляді, оскільки цей спосіб може бути ефективніший і дешевший, ніж створення спеціальних незалежних програм;

облікові та інші програми клієнта, які не містять спеціальних засобів зовнішнього контролю, але можуть використовуватися аудитором для вирішення деяких інформаційно-аналітичних завдань.[11; с. 138]

При організації аудиту в умовах комп'ютерної обробки даних використовують просту або складну систему автоматизації аудиторської інформації.

До простих систем відносять ті, у яких дані повністю обробляються в центральному комп'ютері в пакетному режимі.

Пакетна обробка, яку називають ще послідовною, припускає угруповання оброблюваних записів у пакети по видах операцій.

Прості комп'ютерні системи з пакетною обробкою даних забезпечують одноразове виконання якої-небудь однієї операції, наприклад розрахунку заробітної плати або оформлення рахунків. Системи високого рівня здійснюють негайне коректування всіх файлів даних фірми й одночасно виконують кілька функцій. Звичайно, існує також безліч систем, які займають проміжне положення між простими й складними.

Рис.4. Склад програмного забезпечення, що використовують в аудиті

З погляду апаратних і програмних засобів до складної можна віднести ті системи, які характеризуються такими термінами, як режим онлайн, реальний масштаб часу, дистанційне введення даних, розподілене обробка інформації. З позиції ж оцінки системи контролю до складної відносять системи, які володіють щонайменше одним з наступних ознак:

передачею даних;

інтеграцією даних;

автоматичним ініціюванням операцій;

тимчасово існуючими контрольними записами

Аудиторська перевірка складних комп'ютерних систем звичайно вимагає залучення висококваліфікованих фахівців з комп'ютерного аудита. Проте, так названі аудитори "загального профілю" також повинні в певній мірі володіти доступними засобами й методами контролю, що необхідно при координуванні роботи фахівців для досягнення цілей аудиторської перевірки. Знання методів потрібно також для консультування компаній-клієнтів. Більшість засобів контролю вбудовується безпосередньо в комп'ютерні системи, що обумовлює усе більш активну участь аудиторів у їхній розробці з метою забезпечення адекватності контролю й доступності цих засобів аудиторським процедурам.

Засоби й методи, які застосовуються для аудиторської перевірки складних комп'ютерних систем, можна розділити на чотири групи, що працюють:

з реальними даними в режимі онлайн і реальному масштабі часу;

зі статистичними даними;

з імітаційними даними;

на основі аналізу програм.

Частіше всього методи контролю з використанням фактичних даних вимагають створення спеціальних аудиторських модулів, які вбудовують у програми на етапі їхньої розробки. Такі додаткові аудиторські блоки програм дозволяють перед обробкою або після її завершення відібрати дані про операції, що представляють інтерес із погляду перевірки, і зберегти їх для наступного вивчення. (Додатковими аудиторськими блоками вважаються ті модулі програм, які виконують тільки аудиторські функції або функції супроводу.)

Методи контролю з використанням систематичних даних у широкому розумінні, дають аудиторам доступ до машиночитаючих файлів. До них відносяться, зокрема, метод паралельного моделювання, а також аудиторського програмного засобу загального призначення.

До методів контролю з використанням імітаційних даних входить, зокрема, метод контрольних даних, хоча він застосовується в основному в простих комп'ютерних системах з пакетною обробкою інформації. Модифікація цього методу, адаптована для складних комп'ютерних систем, одержала назву "інтегровані засоби тестування" (ІЗТ).

Інтегрованими засобами тестування можуть скористатися аудитори у своїх цілях. Використання ІЗТ припускає створення макета відділу або цілої філії з повними списками працівників, клієнтів, постачальників, дебіторів, кредиторів. У реальні записи головних файлів або БД включають мічені спеціальним кодом записи, а в реальні операції вводять імітаційні (тобто контрольні) дані, які обробляють із використанням тих самих програм. Відомий заздалегідь вихідний результат для ІЗТ дозволяє проконтролювати результати реальної обробки (вихідні звіти, звіти про помилки) і визначити працездатність елементів контролю прикладних програм.

Методи контролю, які базуються на аналізі програм. Існує безліч пакетів програм, які дозволяють персоналу, зайнятому обслуговуванням обчислювальної техніки, здійснювати процеси документування, налагодження й аналізу. У певних випадках аналогічними засобами можуть користуватися й аудитори. Так, деякі засоби дають можливість на основі вихідного пакета програм відтворити блок-схеми або таблиці рішень, що допомагають зрозуміти логіку прикладних програм. Програми виявлення перехресних посилань виводять на печать відомості про всі імена або файли, які включені в прикладну програму або систему. Такі роздруківки допомагають представити потік операцій й ідентифікувати файли істотних даних. Засоби аналізу програм корисні також для виявлення потенційних модулів-пасток, створених з метою захисту від комп'ютерного шахрайства.

Аудиторам варто ретельно вивчити запропоновані засоби й методи, особливо в плані їхнього призначення, переваг і недоліків.

При роботі зі спеціальним аудиторським програмним продуктом поетапно виконуються такі процедури.

На першому етапі аудитор визначає завдання, які необхідно вирішити при перевірці за допомогою спеціального програмного забезпечення.

На другому етапі складається план виконання поставлених завдань і оцінка реальності застосування аудиторських програмних засобів. Із цією метою здійснюється аналіз форми і методу бухгалтерського обліку, що ведеться на підприємстві, й оцінюється можливість застосування ідеального аудиторського програмного забезпечення. При цьому встановлюється обсяг облікової інформації, роботи аудитора, кількість часу, необхідного для проведення аудиторської перевірки тощо. На даному етапі визначається необхідна потужність обчислювальної техніки і встановлюється графік виконання аудиторських робіт із зазначенням обсягів виконуваних робіт, термінів виконання, конкретних виконавців і форми завершення.

На третьому етапі здійснюється налаштування стандартних програмних засобів, розробка нових засобів, необхідних для даної аудиторської перевірки. Наявні програмні засоби адаптуються для фактичних облікових даних.

На четвертому етапі здійснюється перевірка сформованих на машинних носіях даних із метою підтвердження їх незмінності, оцінюється стан підприємства, що перевіряється, проводиться тестування та опрацювання за запланованим графіком, проводиться аналіз отриманої інформації, її оцінка за допомогою бази даних і формується комп'ютерний висновок за перевіреними позиціями.

Аудитор має можливість проводити перевірку як за окремими завданнями, так і за комплексом завдань у цілому. При необхідності аудитор у режимі запиту перевіряє визначені показники або дані з метою їх поглибленого дослідження. Запит здійснюється за допомогою інформаційної мови показників обліку, контролю й аудиту.

Прикладний контроль здійснюється по трьох напрямках:

контроль вхідних даних;

контроль процесу обробки;

контроль вихідних даних.

Найбільш слабке місце комп'ютерних систем - це введення даних, у процесі якого відомості про господарські операції переносять із вихідних документів на машиночитаючі карти, магнітні стрічки й диски або безпосередньо вводять через пристрої зв'язку, наприклад через вилучені термінали. Якщо уведені перекручені дані, то вони можуть пройти обробку невиявленими, а при наступному виявленні їхнє коректування скрутне. Контроль процесу обробки пов'язаний з вбудованими в головну програму підпрограмами виявлення збійних ситуацій. Контроль вихідних даних стосується в основному поширення звітів, проте він дає останню можливість виявити перекручування й зіставити вхідні контрольні суми з вихідними.

Розрізняють такі види ризику, пов'язаних з системою комп'ютерної обробки даних:

ь відсутність поділу функцій - ризик пов'язаний з тим, що в умовах комп'ютерної обробки інформації не відбувається контроль за виконанням несумісних функцій. Тобто кілька процедур сконцентровані в руках одного бухгалтера на відміну від ручної обробки інформації;

ь можливість несанкціонованого доступу - ризик полягає в перекручуванні інформації, зміні даних без очевидних доказів;

ь можливість помилок - ризик помилок виникає на стадіях розробки та експлуатації комп'ютерних систем обліку через ступінь деталізації й властивостей людини;

ь автоматичне ініціювання і схвалення операцій - ризик пов'язаний тим, що на відміну від ручної обробки інформації дозвіл на проведення операцій документально не оформляється, а операція автоматично ініціюється. В умовах використання онлайнових систем і систем управління базами даних вплив цього фактора знижується за рахунок використання методів заборони таких операцій та використання програмних алгоритмів їхнього попередження;

ь зменшення ступеня залучення облікового персоналу - ризик пов'язаний з тим, що зменшення чисельності осіб, зайнятих обробкою та веденням обліку, призводить до ймовірності невиявлення помилок при обробці облікової інформації, як і до зниження ймовірності цих помилок;

ь втрата даних - ризик виникає при втраті обліково-аналітичної інформації та терміновому відновленні цієї інформації в значних обсягах.

Одним із предметів занепокоєння для адміністрації, вкладників й аудиторів є комп'ютерне шахрайство, як окремий випадок злочинного використання комп'ютерної техніки. Під цими злочинами розуміють будь-які пов'язані з комп'ютерною технологією інциденти, у результаті яких жертва несе або може зазнати шкоди, а зловмисник навмисно одержує або може одержати вигоду.

Особливої уваги заслуговують лише ті види комп'ютерних зловживань, які можуть привести до розкрадання й розтрати коштів або перекручуванню фінансової звітності. Зловживання можливі при одній з наступних умов:

доступ безпосередньо до комп'ютера або термінала;

доступ до файлів даних;

доступ до комп'ютерних програм;

доступ до системної інформації;

наявність часу й можливостей для використання коштів в особистих цілях.[21; с. 261]

Як найбільше істотні міри, що запобігають комп'ютерним зловживання, варто розглядати ті міри, які спрямовані на максимальне обмеження доступу до комп'ютера, файлам даних, програмам і документації по системі. До них відносяться чітке визначення службових обов'язків, поділ функцій, допуск до комп'ютера персоналу парами, фізичний захист й електронні кошти захисту (наприклад система паролів).

Експерти в області комп'ютерної технології сходяться в тім, що висококваліфікований програміст може зробити розкрадання або розтрату, які важко, а часом і неможливо виявити. З іншого боку, такі зловживання звичайно приводять до появи незабезпечених дебетових сальдо на рахунках.

Для виявлення комп'ютерних зловживань можуть бути використані методи як неавтоматизованого, так і комп'ютерного аудита. Безпосереднє підтвердження даних незалежною третьою стороною, аналіз вихідної інформації системи з метою виявлення типових взаємозв'язків, а також зіставлення вихідних даних з даними незалежно формованих файлів допоможуть відшукати помилки й невідповідності в комп'ютерних записах бухгалтерського обліку. Для аудитора, що стикається з комп'ютеризованим середовищем, потрібно визначити слабкі місця системи комп'ютерного контролю. При найменшій підозрі на існування таких місць найкраще скористатися послугами фахівця в області комп'ютерної технології, що допоможе спланувати й виконати процедури, необхідні для подальшого дослідження й оцінки системи комп'ютерного контролю.

Незважаючи на більші можливості обчислювальної техніки, вона не в змозі виконати ряд аудиторських процедур загального характеру. Комп'ютер, зокрема, не може виміряти й підрахувати фізичні предмети (запаси наприклад), але він може звірити дані аудитора з існуючими записами.

Комп'ютер не може проаналізувати зовнішню й внутрішню документацію й, отже, підтвердити вихідні дані бухгалтерського обліку даними вихідних документів. Виключення становлять, мабуть, лише комп'ютерні системи високого рівня, у яких вихідні документи зберігаються на магнітному носії. У цьому випадку не залишається нічого іншого, як протестувати систему контролю формування файлів, а потім використати ці файли як джерело вихідних "документів".

При виконанні документального підтвердження даних вручну комп'ютерний відбір даних, що перевіряють, значно підвищує ефективність роботи. І, нарешті, комп'ютер не в змозі провести розслідування, оскільки ця процедура припускає застосування запитальників і співбесіди.

Економіко-математична постановка задачі

Визначити відхилення утримань із заробітної плати на страхування до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування за даними підприємства від розрахунку аудитора.

Таблиця 10.

Дана економічна задача вирішена за допомогою електронних таблиць Microsoft Excel. Вхідні дані і алгоритм рішення представлені в таблицях 11,12.

Таблиця 11.

Таблиця 12.

Результат рішення задачі (вихідні дані) приведений у додатку 1.

Після проведення вибіркового контролю правильності утримання із заробітної плати працюючих зборів та внесків на пенсійне і соціальне страхування було виявлено, що ці утримання проводилися не правильно. А саме використовувалась ставка збору на страхування до Пенсійного фонду 1%, а згідно Закону України «Про Держбюджет на 2008 рік» треба було застосовувати ставку 2%.

У результаті перевірки з використанням комп'ютерних систем аудитор узагальнює зібрану інформацію та формує думку про стан обліку розрахунків з оплати праці, про достовірність відображення цих розрахунків.

Отже, використання комп'ютерних засобів дає змогу підвищувати ефективність аудиторської перевірки на різних стадіях та етапах.

5. Проблеми розвитку національної системи аудиту

Вдосконалення національної системи аудита значною мірою зв'язується зі змінами, що передбачаються, діючою Конституцією України. Мова йде не стільки про трансформацію моделі державного правління, скільки про здійснення широкомасштабної суспільно-політичної реформи, не реалізованої в Україні протягом попередніх 15 років. Вона повинна охоплювати насамперед реформу цивільного суспільства як найменш розвиненої сфери існування нації, а також державно-правову (парламентську, адміністративну, судову) і муніципальну реформи.

У зв'язку із цим однієї з найважливіших основ таких реформ повинне стати конституційне положення про те, що народ як єдине в Україні джерело влади повинен здійснювати її безпосередньо через інститути цивільного суспільства й опосередковано - через органи місцевого самоврядування й державної влади.

Реформування суспільно-політичної сфери на таких основах буде сприяти зміцненню статусу й росту значимості аудиту. Насамперед буде підвищуватися роль аудиту в забезпеченні самоконтролю, а відповідно й самоврядуванню цивільного суспільства й сектора економіки, що служить його основою. Разом з тим аудит покликаний стати джерелами незалежного контролю й не упередженої оцінки тих аспектів функціонування державної влади, місцевого самоврядування і їхньої економічної бази, які є визначальними виходячи із загальногромадянських позицій.

У процесі такого реформування варто брати до уваги, що аудит як функція загальногромадянських інтересів, відрізняється від інших форм контролю й мотиваційних факторів, і специфікою підходу до діяльності господарюючих суб'єктів, які підлягають перевіркам. Тому здобувають все більшого значення його економіко-правові цілі й функції, які складаються в захисті інтересів користувачів фінансової звітності. Сьогодні, особливо в найближчій перспективі, зафіксована в преамбулі Закону України «Про аудиторську діяльність» ціль аудита переміщається в площину загальнонаціональної безпеки.

Такий ріст значимості аудита обумовлений:

¦ по-перше, сучасними особливостями приватизації, об'єктами якої є вже не окремі промислові, сільськогосподарські, транспортні, торговельні та інші підприємства, а такі стратегічно визначальні блага, сектори й галузі, як земля України з унікальною концентрацією чорноземів, природних, рекреаційних й інших ресурсів, її надра з найрідшими корисними копалинами, а також неприватизовані частки держави в корпоративних правах власності на магістральні трубопроводи, які проходять через територію України, об'єкти паливно-енергетичного, агропромислового, металургійного, хімічного, машинобудівного й іншого комплексів;

по-друге, законодавчі акти, що регулюють здійснення державного контролю, не завжди передбачають його напрямок на захист інтересів власників;

по-третє, захист цих інтересів повинен здійснюватися українськими, а не іноземними аудиторами, оскільки відповідно до об'єктивних принципів менеджменту не може бути стійкою система, що покладається лише на зовнішні управлінські фактори, які нездатні забезпечувати її саморегулювання.

Важливим у порівнянні з іншими формами контролю є значення аудита у відстеженні процесів економічного росту. Аудит відрізняється від них насамперед системним підходом до діяльності господарюючих суб'єктів. Визначальну роль при цьому грає зосередження уваги аудиторів на п'ятьох найважливіших елементах цієї діяльності - активах, зобов'язаннях, власному капіталі, доходах і витратах господарюючих суб'єктів незалежно від їхньої галузі, форми власності, прибуткової або неприбуткової спрямованості. Тому аудиторські перевірки покликані не тільки з'ясовувати вірогідність фінансової звітності, але й завдяки дотриманню принципу превалювання сутності над формою проникати в глибинну логіку економічних явищ, що відслідковують, і процесів, обґрунтовувати ефективні прогнозні рішення.

Особливе значення має аудит активів, тобто контрольованих підприємствами ресурсів, використання яких забезпечує одержання майбутніх економічних вигід. Важливість аудита активів обумовлена тим, що втілена в них вигода являє собою економічний потенціал господарюючих суб'єктів. Зважаючи на те, що кожна з його складових повинна сприяти одержанню економічних вигід, аудит активів включає з'ясування ефективності використання економічного потенціалу, що не завжди передбачає проведення державного фінансового контролю.

Порівняння аудиту з іншими різновидами й формами контролю свідчить про те, що сфера їхньої компетенції більш вузька, отже, жодна з них нездатна проконтролювати ті сторони діяльності господарюючих суб'єктів, які охоплюються аудитом.

Безальтернативність аудиту в керуванні підприємницькою діяльністю особливо помітна на мікроекономічному рівні.

Внутрішній аудит являє собою той елемент системи керування підприємствами, відсутність якого унеможливлює й руйнує внутрішньокорпоративний менеджмент. Виникає необхідність поширення внутрішнього аудита на акціонерні товариства, холдингові компанії, інвестиційні фонди й інші корпоративні структури. Підвищенню ефективності їхньої діяльності також повинне сприяти інтегрування внутрішнього аудиту з управлінським обліком і функціонально-вартісним аналізом, які спільно повинні утворити систему внутрішньокорпоративного контролінгу, покликану найти й мобілізувати резерви економії ресурсів, зменшення собівартості й підвищення конкурентоспроможності продукції, товарів, робіт і послуг.

Відповідних змін вимагає також стратегія здійснення зовнішнього аудиту на мікроекономічному рівні. На відміну від державного фінансового контролю, що має імперативний характер, направлений на виявлення порушень й все більш тверде покарання за їхнє допущення, аудит здійснюють, як правило, з попереджувальними намірами. В умовах необхідності виведення багатьох підприємств із кризового стану здобувають вагомість діагностичний, профілактичний, санаційний аудит, які мають попереджувальний характер.

Разом з тим існуючі в Україні форми державного фінансового контролю, найпоширенішими з яких донедавна були ревізії й перевірки, виявилися неадекватними сучасним потребам керування фінансами держави й економікою країни взагалі. Протягом тривалого часу вони забезпечували фіскальний контроль діяльності бюджетних установ, організацій, підприємств й інших господарюючих суб'єктів, направляючись на пошук фінансових порушень, виявлення й покарання винних у цьому осіб.

Що стосується мікроекономічного рівня фінансів держави, то ці форми контролю є уособленням індуктивного підходу. Разом з тим дотримання системності керування вимагає, щоб організація контролю базувалася також на основах дедуктивного підходу, охоплюючи макроекономічний рівень функціонування державних фінансів.

Цим вимогам у найбільшій мірі відповідає така новітня форма контролю, як державний фінансовий аудит. Його становленню в нашій країні сприяло прийняття в 2001 р. Бюджетного кодексу України, положеннями якого передбачено здійснення аудиту фінансової й господарської діяльності бюджетних установ. Як повноцінна форма контролю державний фінансовий аудит набрав легітимності після внесення наприкінці 2005 р. змін у чинне законодавство з питань запобігання фінансових порушень, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, державного й комунального майна.

У найближчій перспективі будуть розвиватися інші форми контролю. Відповідно це змінить існуючу парадигму діючої в Україні системи державного фінансового контролю Провідною його формою стане державний фінансовий аудит, якому буде підкорятися інспектування у формі ревізії.

Виникає нагальна потреба інкорпорованого вбудовування незалежного й державного фінансового аудита в інфраструктуру контролю, здійснюваного в загальнодержавних масштабах. Розвиток цієї інфраструктури, з одного боку, повинен опиратися на досвід встановлення аудиту, а з іншого боку - сприяти його подальшому розвитку. Тому потрібно зосередити зусилля на рішенні декількох суспільно-політичних проблем, найважливішими з яких являються наступні.

Початок діалогу й налагодження взаємодії інститутів незалежного й органів державного й муніципального контролю з метою створення відповідних координаційних структур, покликаних погоджувати діяльність контролюючих суб'єктів. Прообразом пропонованих структур можна вважати Аудиторську палату, що протягом тривалого періоду поєднує представників аудиторської громадськості й державної влади. Досвід її функціонування спростовує побоювання щодо нереальності створення або небезпеки ускладнення системи контролю внаслідок впровадження координаційних структур. Навпаки, уміле їхнє використання покликане сприяти усуненню неконтрольованих зон і сегментів національної економіки, а також попереджати паралелізм і дублювання контрольних функцій.

Закріплення інкорпорування незалежного й державного фінансового аудиту в загальнодержавну контролюючу систему прийняттям Верховною Радою України законопроекту «Про фінансовий контроль в Україні». Мова йде про затвердження аудиту в ролі повноцінного, адекватного компонента цілісної національної системи фінансового контролю.

3.Підвищення значимості й зміцнення статусу національної системи аудиту в процесі реформування Конституції України. Зокрема, вимагає конституційного закріплення положення про те, що найважливішими об'єктами загальнодержавної системи контролю є: природні й економічні блага, майно й надбання українського народу; фінансові потоки, включаючи внутрішні й зовнішні зобов'язання держави й суспільства; власний капітал фізичних й юридичних осіб; продукція, товари, роботи й послуги, створені в реальному секторі економіки; національний дохід, включаючи доходи домогосподарств, підприємств, організацій й установ приватного, державного й комунального секторів; суспільні витрати на виробничі й невиробничі цілі.

Таким чином, аудит в Україні являє собою цілісну, ефективно діючу систему із сучасним кадровим, нормативно-правовим, інформаційно-методичним і програмно-технологічним потенціалом, що динамічно оновлюється. Її подальший розвиток вимагає підвищення професійної компетентності фахівців з аудита відповідно до сучасних вимог.

Висновок

Аудит розрахунків з оплати праці є трудомістким і відповідальним. Досліджуючи питання розрахунків з оплати праці, аудитору слід пам'ятати, що за бухгалтерськими даними криються різнобічні інтереси роботодавця, працівника і держави.

При вивченні нормативної бази аудитору слід пам'ятати, що з питань дотримання трудового законодавства і розрахунків з оплати праці необхідно користуватися не тільки зовнішніми нормативними документами, а й внутрішніми.

При здійсненні аудиту виплат працівникам особливу увагу слід приділяти оцінці ризику контролю та його складових. Це пов'язано з високою ймовірністю допущення помилок системою бухгалтерського обліку через недостатнє розуміння законодавчих актів, які регулюють трудові відносини, оподаткування доходів працівників і фонд оплати праці (ФОП) та їх неоднозначне тлумачення, порушення документального оформлення операцій, опрацювання значних масивів інформації, що обумовлює арифметичні помилки, ведення одним обліковцем кількох ділянок обліку, що обмежує час на проведення самоконтролю.

При аудиті розрахунків з оплати праці слід визначити особливу роль аналітичних процедур, застосування яких на різних етапах аудиту залежатиме від мети і масштабів перевірки.

Методика аудиту розрахунків з оплати праці передбачає переважно перевірки по суті, спрямовані на виявлення повноти та точності оцінки зобов'язань за виплатами працівникам і пов'язаних з ними нарахувань за перевірений період і правильності віднесення витрат на оплату праці на собівартість, інші витрати підприємства та валові витрати. Як правило, їх провадять вибірковим способом, зважаючи на високу трудомісткість такої перевірки й значні масиви інформації, що перевіряється.

Розширення функцій мети і завдань аудиту розрахунків з оплати праці забезпечить поступовий перехід до запровадження практики виконання зовнішнього операційного аудиту, спрямованого на вирішення проблем, пов'язаних із оплатою та продуктивністю праці на рівні всіх суб'єктів соціально-економічних відносин - держави, підприємства, працівника.

Удосконалення організаційних аспектів аудиту розрахунків з оплати праці та інших виплат працівникам пов'язано передусім з поглибленням практики виконання аналітичних процедур на всіх етапах аудиту і визначенням стандартизованих підходів до вибіркових способів дослідження.

Методика аудиту розрахунків з оплати праці має бути об'єктом постійної уваги аудиторів і науковців, що пов'язано із високою трудомісткістю перевірок, змінами в трудовому і податковому законодавстві, широкою варіативністю організації системи оплати праці на окремих підприємствах. Вона має постійно переглядатися та оновлюватися для відпрацювання більш ефективного підходу до перевірки й забезпечення можливості провадження політики регулювання та управління оплатою і продуктивністю праці.

Використання комп'ютерів впливає на організацію фінансового й управлінського обліку, а також на методику і техніку внутрішньогосподарського контролю. Відповідно електронна обробка даних може суттєво впливати на процедури, які використовують аудитори при вивченні й оцінці системи обліку і внутрішнього контролю, а також на зміст, час проведення та обсяг аудиторських процедур.

Незважаючи на більші можливості обчислювальної техніки, вона не в змозі виконати ряд аудиторських процедур загального характеру. Комп'ютер, зокрема, не може виміряти й підрахувати фізичні предмети, але він може звірити дані аудитора з існуючими записами.

Комп'ютер не може проаналізувати зовнішню й внутрішню документацію й, отже, підтвердити вихідні дані бухгалтерського обліку даними вихідних документів.

При виконанні документального підтвердження даних вручну комп'ютерний відбір даних, що перевіряють, значно підвищує ефективність роботи. І, нарешті, комп'ютер не в змозі провести розслідування, оскільки ця процедура припускає застосування запитальників і співбесіди.

Проаналізувавши розвиток національної системи аудиту в цілому можна зробити висновок, що це цілісна, ефективно діюча система із сучасним кадровим, нормативно-правовим, інформаційно-методичним і програмно-технологічним потенціалом, що динамічно оновлюється. Її подальший розвиток вимагає підвищення професійної компетентності фахівців з аудита відповідно до сучасних вимог.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. з наступними змінами та доповненнями. // Облік і аудит № 5, 1999 р.

2. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. за № 996-ХІУ.// Бухгалтерія № 5 (420) від 29.01.2001 р., с.12-17.

3. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. - К., 1999.- 274с.

4. Аудит. Практическое пособие. /А. Кузьминский, Н. Кужельный, Е. Петрик. - К.: Учетинформ, 1996. - 283 с.

5. Аудит: Учебник для вузов /В.И. Подольский, Г.Б. Поляк, А.А. Савин и др., Под ред. В.И. Подольского. - 2-е изд., пере раб. и доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 655 с.

6. Аудит предприятий. Методология аудиторской проверки финансово-хозяйственной деятельности предприятия: Учебное пособие. сост. В.В. Нитецкий, Н.Н. Кудрявцев.- М.: Дело, 1996, 448с.

7. Аудит: Збірник задач та практичних ситуацій /За ред. Г.М. Давидова. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. - 170с.

8. Аудит і ревізія підприємницької діяльності /За ред. проф. Бутинця - Житомир: ПП “рута”, 2001. - 416с.

9. Бычкова С.М., Карзаева Н.Н. Аудит: ситуации, примеры, тесты: Учебное пособие для вузов. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999. - 127 с.

10. Бутинець Ф.Ф. Аудит. Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит». - 3-тє видання, доповнене і перероблене. - Житомир: ПП «Рута», 2005. - 512 с.

11. Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит. Навчальний посібник. - 3-тє видання, перероблене і доповнене. - К.: Знання, 2007. - 443 с.

12. Давидов Г.М. Аудит: Навчальний посібник. - 2-ге видання перероблене і доповнене. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. - 363 с.

13. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. - К.: Т-во «Знання», КОО. 2001. - 402 с.

14. Загородній А.Г. Аудит: теорія і практика. Навчальний посібник. - 2-е видання, перероблене і доповнене. - Львів: Видавництво національного університету «Львівська політехніка», 2004. - 456 с.

15. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Організація і методика аудиту. Навчальний посібник. - 3-тє видання. - К.: Каравела, 2006. - 560с.

16. Організація і методика аудиту підприємницької діяльності: Навч.метод. посібник/ В.Є. Труш, Т.А. Калінська, Т.А. Алексєєва, І.О. Дмитриєнко; За ред. проф. В.Є. Труша. - Херсон. ХДТУ, 2001.- 156с.

17. Петрик О. Аудит розрахунків з оплати праці. // Бухгалтерський облік і аудит. № 12, - 2006, - 76 с.

18. Петрик О. Наступні події і оцінка їх аудитором згідно з міжнародними і національними нормативами аудиту // Бухгалтерський облік і аудит. - 1999. - № 5

19. Петрик О.А. Аудит: методологія і організація: Монографія. - К.: КНЕУ, 2003. - 260 с.

20. Пилипенко І., Шевчук В. Національна система аудиту: проблеми встановлення та розвитку. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - № 3, с. 5-12.

21. Робертсон Дж. Аудит. Перевод с англ.. - М.: КРМG, Аудиторская фирма «Контакт», 1993. - 496 с.

22. Сопко В.В., Шило В.П., Верхоглядова. Організація і методика аудиту. Навчально-практичний посібник. - 2-е видання, доповнене і перероблене. - К.: ВД «Професіонал», 2006. - 576 с.

23. Усач Ф. Аудит: Навч. Посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. - 223 с.

24. Федулова Л. Управління аудиторською діяльністю // Бухгалтерський облік і аудит. - 1995. - № 8.

Додаток

Вихідні дані

Размещено на Allbest.ru