Бухгалтерський облік і аудит розрахунків підприємства з бюджетом по податках та обов’язкових платежах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Бухгалтерський облік і аудит розрахунків підприємства з бюджетом по податках та обовґязкових платежах

1. Організація обліку підприємства по розрахунках з бюджетом по податках та обов'язкових платежах

синтетичний аналітичний звітність податок

У разі використання податків для регулювання діяльності підприємств важливе значення має правильна організація податкового обліку. В зв`язку з цим на підприємстві вирішують такі завдання:

1. Установлення об'єкта оподаткування та методики його визначення. Згідно з чинним законодавством оподатковуються дохід, прибуток, вартість майна, сума виплаченої заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.

2. Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку. Розмір ставок податків є дуже складною проблемою, що істотно впливає на здійснення фіскальної і регулювальної функцій податків. Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування або у відсотках до об'єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об'єкта оподаткування), прогресивними (зростають зі збільшенням об'єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збільшенням об'єкта оподаткування).

3. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами для підприємств можуть бути: прибуток (за стягнення податку на прибуток); собівартість (платежі за ресурси, відрахування в цільові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата мита, акцизного збору, податку на додану вартість).

4. Установлення термінів сплати податків (податкового періоду). Для різних податків вони різні і залежать від об'єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого законами.

5. Для уникнення негативного впливу сплати податків на фінансово-господарську діяльність підприємств важливе значення має запобігання тимчасовій іммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків.

6. Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на виявлення регулювальної функції податків. Вони можуть надаватися окремим платникам податків, а також визначатися для окремих об'єктів оподаткування.

7. Стягнення штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов'язкових платежів державі; приховування об'єктів від оподаткування, навмисне заниження суми податку. При цьому регулювальна функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.

Система податкового обліку - це інформаційна система, яка надає інформацію державним податковим органам та керівництву підприємства про порядок нарахування та сплати податків.

На сьогодні податковий облік - це підсистема бухгалтерського обліку, яка на підставі затверджених державою правил виконує функції нарахування (обчислення) та сплати податків з наданням відповідної звітності податковим органам.

На даний час бухгалтерський і податковий облік ведеться кожен за своїми правилами, бухгалтерський і податковий облік являють собою самостійно існуючі системи, які прагнуть до різних цілей, мають власну законодавчу базу, відносини в середині якої регулюються різними законодавчими органами.

Важливим є питання організації податкового обліку та його поєднання з фінансовим.

Розглянемо характерні риси організації податкового обліку.

1. Організація податкового обліку має ряд передумов, від яких вона залежить, а саме: від державних нормативних актів, особливостей галузі та розміру підприємства, кваліфікації бухгалтерських кадрів і технічного забезпечення тощо.

2. Організаційний вплив на підсистему податкового обліку здійснюється в межах системи бухгалтерського обліку, яка є відкритою та постійно взаємодіє з іншими економічними системами як на підприємстві, так і за його межами.

3. На вхід системи податкового обліку, що організується, подається правове, методологічне, методичне, інформаційне, кадрове, матеріальне та фінансове забезпечення, а на виході одержується економічна інформація.

4. Організація податкового обліку використовує не тільки специфічні прийоми та методи бухгалтерського обліку, але й методи інших наук, таких як теорія організації, кібернетика, теорія систем, біологія, ергономіка, соціологія, діловодство, математика, психологія, менеджмент.

5. Організація податкового обліку включає організацію ведення облікових записів та організацію роботи облікового апарату, які нерозривно пов'язані та залежать один від одного. [36]

При вживанні терміну «організація податкового обліку» необхідно розрізняти два наступних поняття: організація його як системи та організація функціонування в часі і просторі, тобто управління. Перше поняття є більш широким. Адже організація податкового обліку представляє собою систему методів і заходів, що забезпечують оптимальне функціонування його системи і подальший її розвиток.

Організація системи податкового обліку складається з наступних елементів:

організації порядку ведення облікових записів з податкового обліку;

організації роботи бухгалтерів при веденні податкового обліку.

Організація порядку ведення облікових записів полягає в:

проектуванні та впровадженні форм первинних носіїв інформації (паперових та електронних первинних документів);

розробці форм облікових регістрів та порядку здійснення в них записів;

встановленні порядку складання звітів (податкових декларацій).

Підприємства самостійно встановлює порядок накопичення даних про доходи і витрати без записів в системі регістрів і без рахунків бухгалтерського обліку з подальшим використанням таких даних для складання податкової декларації.

Згідно з чинним законодавством про оподатковування, платники відповідних податків повинні самостійно обчислювати й у зазначені терміни сплачувати встановлені для них податки, а також платежі до бюджету й до державних цільових фондів.

Зобов'язання платника податків (платежів) - сплатити у встановлені терміни до відповідних бюджетів і до державних цільових фондів обчислену у встановленому порядку суму податку (платежу) - є податковим зобов'язанням.

Податкове зобов'язання, не сплачене у встановлений термін, а також сума пені, нарахована на суму цього зобов'язання, являє собою заборгованість по податках (недоїмку).

Погашення податкових зобов'язань, а також заборгованості по них може проводитися самим платником податків за рахунок власних коштів, а при їхній відсутності - за рішенням органу стягнення - за рахунок відповідного майна платника.

При цьому джерелами власних коштів, що спрямовуються на сплату податкових зобов'язань (боргів), є кошти, отримані від продажу продукції, товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів та ін.

За рішенням платника податків, оплата його податкових зобов'язань або погашення податкової заборгованості може бути здійснена шляхом заліку непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, термін погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника податків.

По обов'язкових платежах (податках, зборах), що сплачуються з об'єктів нерухомості, джерелом їхньої самостійної сплати можуть бути активи як власника таких об'єктів нерухомості, так і будь-якої особи, на яку покладено обов'язок сплати податків.

Розстрочка податкових зобов'язань надається на умовах податкового кредиту з погашенням його рівними частками за період, на який надана розстрочка, починаючи з податкового періоду, що настає за періодом надання даного кредиту.

Відстрочення податкових зобов'язань надається на умовах, за якими основна сума податкових зобов'язань та нараховані на них відсотки сплачуються рівними частками з періоду, визначеного відповідним податковим органом або органом місцевого самоврядування, але не пізніше закінчення дванадцяти календарних місяців з моменту виникнення такого податкового зобов'язання. Розстрочення та відстрочення податкових платежів не можуть надаватися щодо податкових зобов'язань із ввізного мита, акцизних зборів, податку на додану вартість при ввезені на територію України товарів, внесків до Пенсійного фонду і Фонду обов'язкового соціального страхування.

На ТОВ «Еко-маркет» всі розрахунки з бюджетом (за рахунок прибутку, за податками з робітників і службовців та іншими платежами) відображають на рахунку №64 «Розрахунки за податками й платежами». На кредиті цього рахунку нараховують суми платежів до бюджету (податкові зобов`язання), на дебеті - належні до відшкодування бюджету податки, їх сплату, списання, тощо. Кредитове сальдо показує заборгованість підприємства перед бюджетом, тобто суму, яку підприємство має перерахувати до бюджету, тобто надлишкову перераховану суму до бюджету, яку необхідно зарахувати до чергових платежів або повернути підприємству.

Рахунок №64 «Розрахунки за податками й платежами» має субрахунки за видами платежів до бюджету.

На підприємствах використовується такі субрахунки:

641» розрахунки за податками»

642» розрахунки за обов'язковими платежами»

643» податкові зобов`язання»

644» податковий кредит»

Аналітичний облік на рахунок №64 «Розрахунки за податками й платежами» здійснюють за видами платежів до бюджету. Це дає можливість перевірити правильність розрахунків за кожним видом платежу.

На субрахунку №641 «розрахунки за податками» ведуть облік податків, які начисляються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, ПДВ, інші податки.

На субрахунку №642 «розрахунки за обов'язковим платежами» ведуть облік розрахунків за зборами (обов'язковими платежами), які справляються відповідно до чинного законодавства.

На субрахунку №643 «податкові зобов'язання» ведуть облік суми податку на додану вартість, визначеної, виходячи зі суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню.

На субрахунку №644» податковий кредит» ведуть облік суми ПДВ, на яку підприємство набуло права зменшити податкове зобов'язання.

Суми зборів, донарахованих під час перевірок органами Державної податкової адміністрації та органами Державно контрольно-ревізійної служби, і фінансових санкцій перераховують до Пенсійного фонду України в повному обсязі без спрямування їх на розвиток матеріально технічної бази цих органів.

Для аналітичного обліку щодо податків і платежів підприємства складають відомість, у якій стосовно кожного виду платежів щомісяця відображують за кредитом суми податків та інших платежів, належні до сплати до бюджету та позабюджетних фондів, а за дебетом - сплачені суми.

Сальдо заборгованості на кінець місяця при цьому виводиться строго стосовно кожного виду платежів. Для розгорнутого обліку господарських операцій щодо податку на додану вартість ведеться спеціальна відомість аналітичного обліку розрахунків з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету (за кредитом), або суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (за дебетом). Відомість використовується в системному бухгалтерському обліку для контролю за правильністю і повнотою відображення сум ПДВ у реєстрах податкового (позасистемного) обліку (Книзі придбання і Книзі) продажу товарів (робіт, послуг) і складання декларацій з ПДВ, котрі подаються до органів податкової служби.

Методичні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про відтерміновані податкові зобов'язання розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначено в П(С) БО №17 «Податк на прибуток» (положення бухгалтерського обліку).

На рахунку №54 ведеться облік суми податків на прибуток, які сплачуватимуться в наступних періодах унаслідок виникнення тимчасової різниці між балансовою вартістю активів або зобов'язань та оцінкою цих активів або зобов'язань, яка використовується для оподаткування[]

Рахунок 54 «Відстрочені податкові зобов'язання» є пасивним, балансовим і призначений для обліку господарських операцій, на ньому ведеться облік суми податків на прибуток, сплачуватимуться в наступних періодах унаслідок виникнення тимчасової різниці при обчисленні податку на прибутку у бухгалтерському і податковому обліку. За кредитом рахунку відображається сума податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутніх періодах відповідно до податкових зобов'язань за рахунок нарахування поточних податкових зобов'язань.

Визначення сум відтермінованих податкових актів і зобов'язань здійснюється згідно з П(с) БО №17 «Податок на прибуток».

2. Первинний облік підприємства по розрахунках з бюджетом по податках та обов'язкових платежах

Податковий облік так само як і фінансовий побудований на суцільному і безперервному спостереженні за станом господарюючого суб'єкта та процесів, що відбуваються в господарстві. Для проведення такого спостереження необхідно кожний господарський факт або процес оформити відповідним документом.

Проте тут треба чітко розрізнити первинні документи, на основі яких розраховується база оподаткування і розмір податку, а також документи, де розраховується розмір податку до сплати. До перших відносять документи як фіксують господарські операції, що призводять до появи податкових зобов'язань. Такими документами є товарно-транспортна накладна, видаткова накладна (або рахунок-фактура), виписка банку, чек тощо.

Товарно - транспортна накладна складається при отриманні запасів безпосередньо від постачальників, доставлених їх транспортом або транспортом сторонньої організації безпосередньо на підприємство.

Обов'язковим є заповнення усіх реквізитів, які містяться у цьому документі:

підстава на відпуск товарів, номер автомашини, номер дорожнього листа,

прізвище водія і вантажника, через якого відпускається товар, ким і кому

відпущений товар, найменування, кількість, ціна і вартість товару.

Цей документ є підставою для збільшення витрат підприємства, тому при не заповненні реквізитів «Навантажувально - розвантажувальні операції», «Транспортні послуги» підприємство не має права віднести до складу витрат витрати по перевезенню, навантаженню і розвантаженню товару.

Накладна підписується матеріально-відповідальною особою, що відпустила товар, агентом, що прийняла товар до перевезення, а також матеріально-відповідальна особа підприємства одержувача, що прийняла товар (проставляється штамп підприємства - одержувача). Відвантаження товарів зі складу проводиться матеріально-відповідальною особою за виписаним рахунком-фактурою (або видатковою накладною) із зазначенням найменування, кількості, ціни та загальної вартості товарів, що підлягають відпуску, а також фактично відпущеної кількості товарів. Таким чином, рахунок-фактура є нарядом на відпуск товарів і документом, що підтверджує їх фактичний відпуск по кількості. Рахунок-фактура, як платіжний документ, служить підставою платежу та його розміру, виписується у випадку передоплати за товар або за фактично відпущений товар на підставі документів на відпуск, відвантаження або доставку товарів. Рахунок-фактура додається до платіжного доручення або платіжної вимоги-доручення на оплату товару. Відповідно, цей документ є підставою включення суми отриманого за них доходу до складу доходів.

Ці два документи використовуються при продажі-купівлі товарів (робіт, послуг) і є документами, що засвідчують виникнення у підприємства податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток.

Для контролю за правильністю списання реалізованих товарів, а також контролю за надходженням грошових коштів на розрахунковий рахунок від покупців у порядку попередньої або послідуючої оплати товарів та реалізації товарів порівнюють дані первинних документів про відпуск з даними виписок банку з розрахункового рахунку підприємства.

Податкова накладна є як обліковим, так і звітним документом. Податкова накладна подається покупцю обов'язково. При продажу кінцевому споживачу моментом реалізації товару, збільшення доходу, виникнення податкового зобов'язання по податку на додану вартість є момент отримання грошових коштів від покупця та відпуск товару з врученням товарного чи касового чеку.

Необхідно зважати на те, що податкову накладну має право складати тільки особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість і має індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Тому при закупівлі товарів, сільськогосподарської продукції, отриманні послуг від фізичних осіб, які не є підприємцями і не зареєстровані як платники податку, податкова накладна не може бути виписана. Відповідно до цього і підприємство - покупець і, яке здійснило таку операцію, не отримує податкового кредиту.

Податкова накладна, яка виписується продавцем товару (робіт, послуг) може друкуватися поліграфічним способом, за допомогою комп'ютера чи іншим засобом. Але бухгалтерським працівникам треба бути уважним до документального забезпечення сум, віднесених до податкового кредиту. Перевіряти наявність і слідкувати за збереженням податкових накладних, для яких встановлений порядок і термін зберігання. Це зумовлено тим, що до податкового кредиту не дозволяється включати витрати по сплаті податку, які не підтверджуються податковими накладними. [62]

Податкова накладна є підставою для заповнення Книги обліку придбання товарів підприємствами-платниками податку на додану вартість. Тобто вона є першою ланкою ланцюжка «податкова накладна - книга обліку продажу у продавця (книга обліку придбання у покупця) - податкова декларація з ПДВ» і від правильності її оформлення значною мірою залежить правильність заповнення декларації і точність розрахунків платника податку з бюджетом.

Нарахована сума ПДВ у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) продавця.

Податкова накладна складається у двох примірниках у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, тобто на дату здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше. Оригінал податкової накладної надається покупцю товарів на його вимогу. Податкова накладна дає право покупцю зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ. Копія податкової накладної залишається у продавця товарів, як звітний розрахунковий документ.

Особа, яка здійснює продаж товарів за готівку кінцевому споживачеві

(який не є платником ПДВ) не зобов'язана заповнювати податкову накладну. В цьому випадку звітним документом є чек.

До розділу І податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме:

- графа 2 - дата виникнення податкового зобов'язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог пункту 187.1 статті 187 розділу V Кодексу;

- графа 3 - номенклатура постачання товарів/послуг;

у податковій накладній, виписаній на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, у цій графі також указується «перевищення звичайної ціни над фактичною за товарами, послугами, указаними в податковій накладній № _______» (зазначається порядковий номер податкової накладної, виписаної на суму постачання цих товарів/послуг, визначену виходячи з їх договірної (контрактної) вартості);

у податковій накладній, виписаній на суму перевищення звичайної ціни, збільшеної на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу процентного векселя над фактичною ціною, у цій графі, крім слів «перевищення звичайної ціни над фактичною за товарами, послугами, указаними в податковій накладній № _______», також указуються слова «сума процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу процентного векселя»;

- графа 4 - одиниця виміру товарів/послуг - грн., шт., кг, м, см, м куб., см куб., л тощо;

- графа 5 - кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг.

У разі якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 5 указується: «послуга / проценти тощо»;

- графа 6 - ціна постачання одиниці продукції без урахування податку на додану вартість;

- графа 7 - база оподаткування товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків (з 01.01.2014 - 17 відсотків);

- графа 8 - база оподаткування при здійсненні операцій на митній території України з постачання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою (згідно із Кодексом);

- графа 9 - база оподаткування при здійсненні експортних операцій, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою (підпункт 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу);

- графа 10 - база оподаткування товарів/послуг, які звільнені від оподаткування відповідно до статті 197 розділу V Кодексу та підрозділу 2 розділу ХХ;

- графа 11 - загальна сума коштів, що підлягає сплаті.

До розділу II податкової накладної вносяться дані по зворотній (заставній) тарі. Вартість тари визначається у договорі (контракті) як зворотна (заставна) і не включається до бази оподаткування, а зазначається в графі 11 як загальна сума коштів, що підлягають сплаті.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (1 раз на п'ять днів; 1 раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супроводжувальних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

У разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 розділу V Кодексу постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) може друкуватися поліграфічним способом, за допомогою комп'ютера або іншим методом.

Розрахунок коригування складається у двох примірниках.

Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів/послуг. Копія залишається у продавця.

Якщо розрахунок коригування складається платником податку до податкової накладної, яка відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V та пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, такий розрахунок надається покупцю тільки після його реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У випадку якщо розрахунок коригування складається на суму податку на додану вартість, яка перевищує суму, передбачену пунктом 11 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України, такий розрахунок підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних лише після реєстрації в ньому накладної, до якої виписується цей розрахунок.

Розрахунки коригування як покупцем, так і продавцем зберігаються у порядку, аналогічному порядку збереження податкових накладних. [66]

На підставі вказаного розрахунку отримувача товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Кодексу (за умови дотримання положень законодавчих актів щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням). [48]

На титульному аркуші розрахунку коригування вказується, до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни.

Розрахунок коригування складається виключно продавцем - особою, яка є платником податку, філією чи структурним підрозділом, якому делеговано право виписки податкової накладної (відповідно до пункту 2 цього Порядку), особою, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну діяльність та відповідальна за утримання та внесення податку до бюджету, особою-управителем майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном, та покупцем - отримувачем послуги, наданої йому нерезидентом, місце постачання якої розташоване на митній території України, з обов'язковим включенням зазначених коригувань до зміни податкових зобов'язань та одночасним відображенням у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних з від'ємним чи позитивним значенням.

Номер розрахунку коригування присвоюється відповідно до його номера в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Показники у графах 6, 7, 9 - 11 розрахунку коригування заповнюються у вартісному виразі відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку.

У графі 6 вказується фактична ціна без врахування податку на додану вартість, за якою раніше було здійснено постачання.

У графі 7 вказується сума різниці між ціною домовленості без податку на додану вартість та фактичною ціною без податку на додану вартість, за якою здійснено постачання.

Відповідно до нормативних актів працівники бухгалтерських служб повинні здійснювати суворий контроль за формуванням податкових документів, враховуючи, що порушення тягнуть за собою застосування штрафних санкцій.

У Книзі обліку продажу товарів за сумами продажу, на які виписані податкові накладні, необхідно провести записи окремими рядками. Ведення книг обліку придбання та продажу товарів для суб'єктів, зареєстрованих як платники податку на додану вартість є обов'язковим.

Відповідно для визначення бази оподаткування податком на прибуток кожне підприємство платник веде книги обліку надходження та вибуття товарів (робіт, послуг).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Схема документального оформлення розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість

Відповідно до нормативних актів працівники бухгалтерських служб повинні здійснювати суворий контроль за формуванням податкових документів, враховуючи, що порушення тягнуть за собою застосування штрафних санкцій.

3. Синтетичний та аналітичний облік підприємства по розрахунках з бюджетом по податках та обов'язкових платежах

Облік податків, зборів і платежів підприємства ведуть на рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами».

За кредитом рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами» відображають нараховані платежі до бюджету, за дебетом - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.

На субрахунку 641 «Розрахунки за податками» ведуть облік податків, які нараховують та сплачують відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість інші податки).

На субрахунку 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами» ведуть облік розрахунків за зборами (обов'язковими платежами), які справляють відповідно до чинного законодавства та облік яких не ведуть на рахунку 65 «Розрахунки з страхування».

На субрахунку 643 «Податкові зобов'язання» ведуть облік суми, податку на додану вартість, визначеної, виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню).

На субрахунку 644 «Податковий кредит» ведуть облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов'язання. [50]

Аналітичний облік розрахунків за податками й платежами ведуть за їх видами.

Облік платежів ведуть окремо по кожному податку чи платежу. Наприклад, податок на додану вартість треба обліковувати окремо від податку на прибуток тощо.

Схема обліку за 64 рахунком на підприємстві ТОВ «Еко-маркет» така. На підставі відповідних первинних документів - податкових накладних з податку на додану вартість, розрахунків встановленої форми з інших податків і платежів і платіжних доручень про їх перерахування у бюджет - проводять записи у розрізі кожного податку чи платежу у реєстрах аналітичного обліку розрахунків з бюджетом. Для обліку податку на додану вартість, крім того. використовують книги обліку продажу і придбання товарів (робіт, послуг), записи в яких проводять на основі податкових накладних. Одночасно податок на додану вартість відображають у товарно-транспортних накладних та платіжних дорученнях про оплату покупцями вартості відвантажених їм товарів, продукції, виконаних робіт чи послуг або отриманих від постачальників чи підрядників сировини, товарів, робіт і послуг. При цьому має бути повна відповідність щодо запису операцій як у податкових накладних, так і в інших документах.

Облік розрахунків за податками і платежами на підприємстві організовано таким чином, щоб за кожним із них окремо можна було мати дані про нараховані і сплачені суми, заборгованість на кінець місяця. Тому до перших двох субрахунків відкрито аналітичні рахунки за назвою податків і платежів. Зокрема, до субрахунку 641 «Розрахунки за податками» відкрито такі аналітичні рахунки:

641/1 «Розрахунки з податку на додану вартість»;

641/2 «Розрахунки з податку на прибуток»;

641/3 «Розрахунки з акцизного збору»;

641/4 «Розрахунки податку з доходів фізичних осіб»;

641/5 «Розрахунки з інших податків».

В таблиці 1 наведено типові господарські операції, які використовуються на ТОВ «Еко-маркет»

Таблиця 1. Типові операції за рахунком 64 «Розрахунки за податками й платежами»

Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
Передача капітальних вкладень у рахунок погашення за­боргованості за податками	64	15
Списання відстрочених податкових активів при реструктуризації податкової заборгованості	64	17
Перераховано податок з поточного рахунку	64	31
Передача отриманого короткострокового векселя на суму погашення податкової заборгованості	64	34
Зараховано дебіторську заборгованість покупців у погашення податкової заборгованості	64	36
Нарахована податок на додану вартість	70	641/1
Нараховано податок на прибуток від звичайної діяльності підприємства	98	641/2
Нараховано акцизний збір	70	641/3
Вирахувано із заробітної плати податок з доходів фізичних осіб	661	641/4
Повернення на рахунок підприємства зайвих перерахованих до бюджету платежів	311	641
Зараховано борг інших дебіторів у погашення податкової заборгованості	64	37
Оплачено податки за рахунок довгострокових позик	64	501
Видано вексель на суму податку на додану вартість	64	62

Слід зазначити, що одні податки, збори і платежі включають у витрати виробництва, інші покривають із прибутку підприємства.

Аналітичний облік розрахунків за податками й платежами ведуть за їх видами.

Розглянемо відображення податку на додану вартість та податку на прибуток на прикладі ТОВ «Еко-маркет» Під час одержання матеріалів від постачальників разом із договірними цінами їм нараховується 20% податкового кредиту. Ці операції відображаються на рахунках:

Д-т 20 «Виробничі запаси»

Д-т 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети»

Д-т 64 «Розрахунки за податками і платежами» (на суму ПДВ)

К-т 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Під час погашення зобов'язань перед постачальниками разом сплачується і податковий кредит:

Д-т 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»

К-т 31 «Рахунки в банках».

Відвантажена готова продукція відображається в бухгалтерському обліку як дохід підприємства і заборгованість покупців і замовників, яка включає і суму податкового зобов'язання за ПДВ.

Д-т 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»

К-т 70 «Доходи від реалізації».

Оплата заборгованості покупцями і замовниками відображається на рахунках:

Д-т 31 «Рахунки в банках»

К-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Із сумою сплати надходить підприємству і податкове зобов'язання за ПДВ. На суму ПДВ зменшується дохід підприємства і виникає зобов'язання перед бюджетом:

Д-т 70 «Доходи від реалізації»

К-т 64 «Розрахунки за податками і платежами».

Бюджету при цьому сплачується різниця в сумі податкового кредиту і податкового зобов'язання:

Д-т 64 «Розрахунки за податками і платежами»

К-т 31 «Рахунки в банках».

Податок з прибутку згідно із Податковим кодексом нараховується всіма підприємствами в розмірі 23 процентів від прибутку.

Бухгалтерський облік податку на прибуток ведеться на рахунку 98 «Податки на прибуток», а визначається за даними рахунку 79 «Фінансові результати».

Сума податку з прибутку відображається на рахунках:

Д-т 79 «Фінансові результати»

К-т 98 «Податки на прибуток».

На суму прибуткового податку, що належить сплатити до бюджету:

Д-т 98 «Податки на прибуток»

К-т 64 «Розрахунки за податками і платежами», а при погашенні заборгованості перед бюджетом за податком з прибутку:

Д-т 64 «Розрахунки за податками і платежами»

К-т 311 «Рахунки в банках».

В тому випадку, якщо за податковим обліком належить сплатити до бюджету більше, ніж за даними бухгалтерського обліку, різниця відноситься на дебет активного рахунка 17 «Відстрочені податкові активи». У противному випадку податкові різниці відносяться на кредит пасивного рахунка 54 «Відстрочені податкові зобов'язання».

Аналогічно обліковуються зобов'язання перед бюджетом за іншими платежами. Аналітичний облік за рахунком 64 «Розрахунки за податками і платежами» організується за видами платежів до бюджету.

4. Звітність підприємства по податках та обов'язкових платежах

Нарахування і сплата будь-якого виду податку чи збору (обов'язкового платежу) припускають здійснення належним чином обліку і розрахунку, результати яких відображаються у відповідній формі податкової звітності.

Податкова звітність являє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів установленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника податку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету. Податкову звітність може здійснювати як платник податку самостійно, так і його представник або податковий агент.

Податкова звітність реалізується шляхом подання платником податку податкової документації, тобто документів, що містять відомості про обчислення і сплату податку. При цьому слід розрізняти податкову і фінансову звітність. Під фінансовою звітністю розуміють бухгалтерську звітність, що містить Інформацію про фінансово-господарський стан і результати діяльності господарюючого суб'єкта за звітний період.

Фінансова звітність відповідно до законодавства має наступні форми: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал, звіт про рух грошових коштів та примітки до фінансової звітності. Здійснення фінансової звітності регулюється Законам України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 p., постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р., якою затверджений Порядок подання фінансової звітності й іншими нормативними актами.

Податкова звітність - це вужче поняття, яке містить винятково питання з оподаткування. У податковій документації фіксується саме процес нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Особливістю податкової документації є те, що в її складі немає спеціалізованих «податкових» первинних документів, оскільки підставою для ведення податкового обліку є, як правило, первинні бухгалтерсько-облікові документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Виходячи з цього, інші відомості не можуть бути предметом податкової документації і податкові органи не мають права вимагати від платника податків подання відомостей, не передбачених законодавством про оподаткування, або подання податкової документації до настання термінів звітності.

Податкову звітність подають до податкових органів за підсумками звітного періоду у встановлений законодавством строк. Терміни здійснення податкової звітності встановлюються по кожному податку окремо. Першим днем подання податкової звітності вважають день, що йде за днем закінчення звітного податкового періоду. Якщо останній день подання податкової звітності є вихідним або святковим, то днем подання звітності вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день. Граничні терміни подання податкової звітності можуть бути продовжені за правилами і на підставах, передбачених податковим законодавством.

Реалізуючи обов'язок з податкової звітності, платник податків подає в податкові органи такі види податкових документів, в яких зафіксовано обчислення податку і визначено суму, що підлягає сплаті:

1. Розрахунково-звітну документацію - документи, в яких фіксуються податкові розрахунки і суми податків. По кожному податку існує єдиний податковий документ, в якому платник розраховує суму податку, що підлягає сплаті, і який подає платник податків до податкового органу у встановлений законодавством термін.

2. Супутню (чи довідкову) документацію - документи, які містять довідкову інформацію, що деталізує дані для обчислення податків і розшифровує чи обґрунтовує податкові розрахунки. Така документація поділяється на:

а) документи, необхідні для обчислення податків;

б) документи довідкового характеру, які безпосередньо не впливають на обчислення сум податків;

3. Облікову документацію - це документи, що являють собою зведені форми податкового обліку. Первинні документи бухгалтерського обліку, які накопичуються і систематизують в податковому обліку, підлягають узагальненню за певний податковий період. Після цього на підставі цих уже згрупованих документів визначається сума податків, що підлягає внесенню у відповідні фонди.

4. Податкові повідомлення - документи, які направляють податкові органи платникам. [25]

На практиці найчастіше податкова звітність полягає у поданні податкової декларації. Згідно Податкового кодексу України, податковою декларацією є документ, який подає платник податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування і сплата податку чи збору (обов'язкового платежу). Виходячи з цього, будь-який документ, що подається до податкового органу і призначений для нарахування та сплати обов'язкових платежів у певні фонди, є декларацією незалежно від того, яку назву має такий документ: розрахунок, довідка, звіт тощо. Отже, податкова декларація має характер податкового розрахунку, відповідно до якого платник податків самостійно обчислює суму податку і несе обов'язок щодо своєчасної його сплати.

Традиційно податкова декларація як форма податкової звітності відповідає такому порядку сплати податку, за якого обов'язок з його сплати покладається безпосередньо на платника. Податкову декларацію подають до податкового органу за місцем обліку платника у двох примірниках, один з яких повертається платнику з позначкою посадової особи податкового органу про дату її прийняття. Підпис посадової особи має бути засвідчений. Податкові декларації приймають контролюючі органи без попередньої перевірки зазначених у них даних.

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу чи календарному півріччю - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податків на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Платник податків мас право вибрати один з таких порядків подання податкової декларації:

а) особисто (з відміткою про дату подання на копії декларації);

б) пересиланням (датою подання декларації вважатимуть дату відправлення рекомендованого листа). У такому разі платник податків повинен не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації надіслати її на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення. По рядок оформлення зазначених поштових відправлень, а також нормативи їх обігу визначаються Кабінетом Міністрів України. Зазначимо, що у разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення контролюючому органу відповідальність за неподання або несвоєчасне подання додаткової декларації несе оператор поштового зв'язку в порядку, передбаченому законодавством, при цьому платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне по дання такої податкової декларації;

в) в електронному вигляді, що означає: податковий орган зобов'язаний прийняти податкову звітність за дотримання відповідних умов.

Форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації або податкові розрахунки), встановлені податковим органом, повинні відповідати нормам і змісту певного податку або збору. Платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, яка встановлена податковим органом, збільшує або зменшує суму податку всупереч нормам закону щодо цього обов'язкового платежу. Такий звіт за іншою формою подається разом з поясненням мотивів його складання.

Податковий орган зобов'язаний прийняти декларацію, при цьому факт прийняття цього документу засвідчується поміткою на копії декларації. Цей момент є особливо важливим, оскільки виконання обов'язку щодо податкової звітності має чітко визначені часові межі, і платник повинен подати податкову декларацію у встановлений законодавством строк. Податкова декларація містить такі обов'язкові відомості:

ідентифікаційний код платника податку;

повне найменування платника податку, відомості про його місцезнаходження або місце проживання;

період, за який подається декларація, чи дата, за станом на яку подається декларація;

дату подання до податкового органу податкової декларації;

розмір бази оподаткування;

суму і розмір витрат і пільг;

7) суму, що не оподатковується податком;

8) ставку оподаткування;

9) суму податку, що підлягає сплаті.

Декларацію підписує платник податків або його представник у межах своїх повноважень.

Податкову декларацію подає платник податків щодо кожного податку окремо за місцем його обліку у встановлений строк. Наприклад, обов'язок подання декларації щодо податку на додану вартість закріплено в Податковому кодексі в розділі V в статті 203. Форма і порядок заповнення цього документу затверджені наказом ДПС України вiд 25.01.2011 №41. Декларація з ПДВ (як повна, так і скорочена) складається з вступної частини і чотирьох розділів, причому платник заповнює тільки вступну частину і перші три розділи, а четвертий розділ заповнює податковий інспектор лише в оригіналі податкової декларації, який залишається в податковому органі. При поданні декларації з ПДВ до податкового органу платник також зобов'язаний надати всі необхідні додатки (довідки) до неї, наприклад, розрахунок експортного відшкодування, розрахунок коригування сум ПДВ тощо.

Згідно Податкового кодексу податок на прибуток підприємство нараховує самостійно за ставкою 23%. Форма та прядок складання декларації про ДПАУ вiд 28.02.2011 №114 і застосовуються всіма платниками податку на прибуток підприємств, крам страхових компаній та банків, для яких встановлено окремі порядки складання декларації.

ТОВ «Топтек» згідно податкового законодавства до ДПА подає декларацію з ПДВ та декларацію про прибуток підприємства та інші форми звітності згідно чинного законодавства.

5. Аудит підприємства по розрахунках з бюджетом по податках та обов'язкових платежах

Велика кількість податків і зборів, недосконалість податкового законодавства, великий податковий тиск на підприємстві, необхідність різного відображення однієї і тієї ж операції в бухгалтерському та податковому обліку, що залежить від розбіжностей у законодавстві тощо, збільшують властивий ризик підприємства. А з урахуванням великих штрафів, які накладаються на підприємстві за порушення податкового законодавства, та пені, що стягуються за прострочення платежів, аудиторський ризик збільшується. Тому аудит розрахунків із бюджетом по податках є одним із найтрудомісткіших, найскладніших і найвідповідальніших в аудиторській практиці.

Метою аудиту розрахунків із бюджетом по податках і обов'язкових платежах є висловлення аудитором думки про те, чи відповідають ці розрахунки за всіма податками і зборами, в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок їх нарахування та сплати до відповідних рівнів бюджету.

При проведенні аудиту розрахунків із бюджетом слід дотримуватися наступного плану дій [46]:

установити перелік податків і зборів, які сплачує підприємство;

досконало вивчити нормативні документи щодо кожного зі сплачуваних податків і зборів;

установити предметну область досліджень;

перевірити повноту і правильність відображення бази оподаткування щодо кожного податку чи збору;

перевірити правильність застосування ставок податків і зборів, а також арифметичні розрахунки з нарахування податків;

перевірити законність та обґрунтованість застосування пільг щодо податків і зборів;

перевірити повноту і своєчасність сплати платежів і зборів до бюджету;

перевірити правильність складених декларацій, розрахунків за платежами до бюджету і своєчасність їх подачі до податкового органу;

перевірити правильність відображення розрахунків із бюджетом у системі бухгалтерського обліку та фінансовій звітності;

надати клієнту інформацію про результати роботи з детальним викладенням виявлених помилок і фактів обману та рекомендації щодо їх виправлення;

залежно від мети перевірки, виду аудиту та завдань, одержаних від клієнта, підготувати висновок (якщо перевірялося лише одне питання) або інформацію для складання загального висновку (при загальному аудиті) відповідно до вимог МСА 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність» або МСА 800 «Аудиторський висновок при виконанні завдань аудиту спеціального призначення»;

скласти й підписати акт про виконану роботу;

обговорити з клієнтом питання щодо продовження співпраці.

Інформаційними джерелами аудиту підприємства є:

1. Наказ про облікову політику.

В Наказі про облікову політику висвітлюється облікова політика підприємства.

Наказ про облікову політику містить перелік усіх пунктів прийнятої на звітний рік облікової політики. Бажано за кожним пунктом в наказі наводити його нормативне обґрунтування.

Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

2. Первинні документи.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» основою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені у момент здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю і упорядкування обробки даних на основі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових чи машинних носіях і повинні мати наступні реквізити: назву документу (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; склад та зміст господарських операцій; одиницю виміру господарських операцій; посадових осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис чи інші данні, що дають можливість ідентифікувати особу, що бере участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку і регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Як показує практика, помилки, що виникають при проведенні розрахунків за участю підзвітних осіб, не рідкість. Саме тому, доречно буде детально ознайомитись з документальним оформленням таких операцій.

3. Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку операцій на рахунках у банках в національній валюті та стратегічному управлінні виробництвом.

При веденні бухгалтерського фінансового обліку в умовах автоматизованої системи обробки інформації весь обліковий процес розбивається на кілька етапів. [67]

На першому етапі відбувається документальне оформлення на підприємстві господарських фактів. Під час введення первинних да­них водночас формується бухгалтерське проведення. Бухгалтер має змогу формувати бухгалтерське проведення і вручну, проте це призводить до додаткових помилок, потребує значних затрат часу. Автоматизоване формування бухгалтерських проводок здійснюється на основі довідника типових господарських операцій.

На другому етапі всі бухгалтерські проводки формуються в зведений бухгалтерський реєстр - книгу обліку господарських операцій, яка є узагальненим бухгалтерським реєстром і являє собою хронологічно впорядкований список проведень. У книзі обліку господарських операцій реєструються всі бухгалтерські операції, що є основним джерелом для формування зведених бухгалтерських звітів. У цій книзі фіксуються всі бухгалтерські проводки, які були відображені в поточному розрахунковому періоді. Бухгалтерські записи можуть формуватися безпосередньо в книзі обліку господарських операцій, наприклад проведення закриття рахунку.

Існує формування господарських операцій у разі прийому наборів бухгалтерських проводок з інших систем. Для перегляду бухгалтерських проводок за певним рахунком, здійснених за вибраний період часу, книга обліку господарських операцій має іншу форму подання: це журнал господарських операцій за балансовим рахунком. Для обліку позабалансових рахунків потрібно вести спеціальний журнал господарських операцій за кожним окремим рахунком. Така структура обліку дає змогу нагромаджувати в електронному каталозі інформацію для синтетичного і аналітичного обліку.

...