Размещено на www.allbest.ru

Размещено на www.allbest.ru

ЗМІСТ

Вступ

1. Загальне ознайомлення зі структурою підприємства (технологією, організацією виробництва і управління ним) та основами побудови бухгалтерського обліку

2. Облік грошових коштів та фінансових інвестицій

3. Облік дебіторської заборгованості

4. Облік необоротних активів

5. Облік виробничих запасів

6. Облік витрат виробництва та готової продукції

7. Облік зобов'язань

8. Облік праці та її оплати

9. Облік витрат, доходів і фінансових результатів діяльності

10. Облік власного капіталу

11. Узагальнення облікової інформації, порядок та методика складання звітності

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Розвиток ринкових відносин, впровадження різноманітних форм власності, охоплення приватизацією різних галузей, реформування економічних відносин в Україні висувають нові й нові вимоги до бухгалтерського обліку як основного засобу контролю за веденням фінансово-господарської діяльності підприємства. Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у формах витрат ресурсів і одержання доходів, їх розподілу і використання. Фінансові результати відображають мету підприємницької діяльності, її дохідність і є вирішальними для підприємства. Окрім його керівництва і колективу вони цікавлять вкладників капіталу (інвесторів), кредиторів, державні органи, в першу чергу податкову службу, фондові біржі, які займаються купівлею-продажем цінних паперів та інші.

Тому чітко організована система обліку всіх господарських процесів на підприємстві - це залог повного, правдивого, достовірного відображення його фінансово-господарського стану

Метою даної бакалаврської практики є поглиблення та закріплення знань, які одержані у процесі навчання зі спеціальних дисциплін; оволодіння сучасними формами та методами облікової, економічної контрольної та організаторської роботи; набуття необхідних навичок нарахування та сплати підприємствами податків до бюджету, зборів та неподаткових платежів, передбачених діючим законодавством; формування професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи; виховання потреби систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності.

Головні завдання практики - це отримання практичної підготовки, необхідної для виконання обов'язків облікового працівника.

Завдання бакалаврської практики буде реалізовано через висвітлення наступних питань : ознайомлення з організацією бухгалтерського обліку підприємства та його підрозділів, діяльністю бухгалтерії та її структурою, проведенням внутрішньогосподарського контролю за станом бухгалтерського обліку на підприємстві, порядком складання та подання фінансової, статистичної та податкової звітності.

Базою стажування, за якою виконано звіт, є товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вентана» , яке знаходиться в м. Фастів.

Для аналізу економічних показників ТОВ «Компанія «Вентана» було задіяно фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва, який складається з балансу (ф. 1-м) та звіту про фінансові результати (ф. 2-м) (дод. А.1) за 2012 рік.

облік бухгалтерський організація виробництво

Таблиця 1

Основні економічні показники діяльності ТОВ «Компанія «Вентана» за 2011-2012 р.

Показники	2011 р.	2012 р.	Абсолютне відхилення, (+,-)
Статутний капітал, тис. грн.	20	20	-_
Залишкова вартість основних засобів,	180,7	340,2	+159,5
Знос основних засобів, тис. грн.	1,6	58	+56,4
Дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.	623,2	576	-47,2
Фонд оплати праці, тис. грн.	16,2	86,8	+70,6
Середньоспискова чисельність працюючих, чол.	6	16	+10
Середньомісячна заробітна плата працюючих, грн.	2,7	5,43	+2,73
Дебіторська заборгованість за товари,роботи, послуги тис. грн..	206,9	677,9	+471
Поточні зобов'язання , тис. грн..	586,1	1145,1	+559
Фінансовий результат від операційної діяльності , тис. грн..	27,2	31	+3,8
Фінансові витрати , тис. грн..	0	0	0

За даними таблиці можна прослідкувати, що єдиним показником, який залишився незмінним за два роки, є статутний капітал, відповідно 20 тис. грн. Інші показники в 2013 році порівняно з попереднім змінювалися, що і призвело до збільшення фінансового результату від операційної діяльності підприємства на 3,8 тис.грн., але водночас відбулося зменшення доходу (виручки) від операційної діяльності на 47,2 тис.грн.. Так, залишкова вартість основних засобів збільшилась на 159,5 тис. грн. в зв'язку з введенням в експлуатацію нових машин та обладнання. Що спричинило збільшення суми зносу основних засобів на 56,4 тис. грн. З наведених даних бачимо, що знос основних засобів майже третю частину їх залишкову вартість, тобто більшість основних засобів ще не пройшли весь термін їх корисної експлуатації. Деякі зрушення відбулися і серед чисельності працюючих. Так, за даний період, середньоспискова чисельність працюючих збільшилася на 10 чоловік, а заробітна плата збільшилася на 2,73 тис. грн., у зв'язку з чим фонд оплати праці збільшився на 70,6 тис. грн. З даних таблиці видно, що дебіторська заборгованість в 2013 році в порівнянні з аналогічним періодом 2012 року зросла на 471 тис. грн., разом з тим збільшилась і кредиторська заборгованість на 559 тис. грн. Це свідчить про можливість підприємства погасити поточні свої зобов'язанні за рахунок отриманих від дебіторів коштів.

Отже, можна зробити висновок, що діяльність базового підприємства прибуткова.

РОЗДІЛ 1. Загальне ознайомлення із структурою підприємства та основами побудови бухгалтерського обліку

Об'єктом дослідження є конкретний суб'єкт господарської діяльності, а саме ТОВ «Компанія «Вентана».

Метою діяльності ТОВ «Компанія «Вентана» є задоволення потреб населення у продукції (товарах), роботах та послугах і реалізації на основі одержаного прибутку інтересів учасників товариства.

Предметом діяльності підприємства є:

Оренда (житлових та нежитлових, промислових та непромислових приміщень);

Експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, обладнання для їх виробництва;

Здійснення господарської діяльності з впровадження голографічних захисних елементів;

Ремонт, реконструкція, будівництво;

Здійснення будівельно-монтажних, ремонтно-будівельних та підрядних робіт;

Виготовлення метало пластикових вікон та інших конструкцій;

Транспортні та транспортно-експедиційні послуги;

Організація та експлуатація автозаправних станцій;

Закупівля та продаж кольорових та чорних металів;

Оптова та роздрібна торгівля та інші.

Підприємство здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та свого Статуту (дод. Б.1). Майно підприємства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображено в балансі базового підприємства.

Джерелами фінансування власності підприємства являються: доходи підприємства від реалізації готової продукції, а також від інших видів господарської діяльності; кредити і інші джерела, які не заборонені законодавством України.

На ТОВ «Компанія «Вентана» застосовується журнальна форма обліку. Дана форма обліку базується на використанні накопичуваних журналів і відомостей, в яких дані первинного обліку систематизуються в розрізі синтетичних і аналітичних рахунків. Головними регістрами обліку при журнальної формі обліку є журнали, допоміжні відомості та Головна книга. Але необхідно відмітити, що бухгалтерський облік на підприємстві поністю автоматизований.

Організацію роботи по складанню фінансової звітності на підприємстві ТОВ «Компанія «Вентана» здійснює бухгалтерія разом з головним бухгалтером на кінець звітного періоду відповідно чинного законодавства. Бухгалтерія складає всі форми звітності які підписує керівник товариства.

Звітність - це упорядкована сукупність технічних, техніко-економічних , економічних та інших показників, які характеризують результати і умови роботи підприємства за певний період часу або виробничо-господарський стан на певну дату [30].

Облікова політика на базовому підприємстві ведеться на основі наказу про облікову політику (дод.Б.2).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»[11] відповідальність за організацію бухгалтерського обліку покладено на керівника підприємства та головного бухгалтера. Він зобов'язаний створювати необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах та неухильне виконання всіма підрозділами та службами вимог бухгалтера щодо порядку оформлення і подання для обліку відповідних документів і відомостей. Структура облікового апарату, складу посад і чисельність облікових працівників підприємства залежить від об'єму його виробничої діяльності , складності технологічного процесу, рівня технічного озброєності облікової праці та інших факторів, які визначають об'єм облікової роботи.

На ТОВ «Компанія «Вентана» бухгалтерський облік здійснюється бухгалтерською службою, що є самостійним структурним підрозділом підприємства і очолюється головним бухгалтером. Іншими словами, на підприємстві обліковий апарат і праця облікових робітників базового підприємства організована за централізованою формою організаційної побудови бухгалтерії.

На підприємстві ТОВ «Компанія «Вентана» працює два бухгалтери та один головний бухгалтер. Внутрішня структура бухгалтерії побудована по оперативно - виробничому принципу розподілу облікової праці, коли структурні підрозділи створюються за топологічною ознакою: сектор по обліку праці та заробітної плати та по обліку розрахунків та податкового обліку (один чоловік), сектор обліку матеріалів та витрат виробництва (один чоловік). Кожен із секторів виконує весь цикл облікових робіт: збирає та обробляє первинні документи, веде аналітичний та синтетичний облік, складає звітність та здійснює оперативно - економічний контроль.

Організаційна структура бухгалтерії підприємства відноситься до лінійного типу, яка передбачає безпосередню підпорядкованість усіх виконавців головному бухгалтеру

В Україні існують закони та документи, що регламентують роботу працівників-обліковців як в державних, так і в комерційних структурах. На сьогоднішній день в Україні діють такі основні нормативно-правові акти: Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"[11], Положення про головного бухгалтера [19], Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників [2].

На основі цих документів розробляються посадові інструкції головного бухгалтера та кожного бухгалтера, зайнятого на певній обліковій роботі.

Одним із основних в організації роботи персоналу є посадова інструкція - це нормативний документ, в якому визначаються завдання, права, обов'язки відповідальність посадових осіб. Її розробляють щодо конкретної штатної посади, у ній розкривають функціональну структуру діяльності посадової особи. Структура типової посадової інструкції:

назва посади;

загальне положення, цілі і завдання; права й обов'язки;

відповідальність;

взаємозв'язок з іншими посадовими особами;

критерії оцінки виконання обов'язків;

склад і премія;

висновок.

Але перш ніж розробляти посадові інструкції, слід розробити організаційні регламенти облікової служби. До них належать основні питання в роботі цієї служби, а саме - структура, роль і місце в системі управління, підпорядкованість, основні завдання та функції, права та обов'язки, зв'язки з іншими підрозділами та критерії стимулювання праці обліковців .

В штатному розкладі ТОВ «Компанія «Вентана» передбачено два бухгалтери, які очолюють відповідні дільниці роботи.

Як видно з посадової інструкції ТОВ «Компанія «Вентана» кожний бухгалтер повинен надати зведений звіт (відповідний журнал та відомості до нього) на кінець кожного місяця головному бухгалтеру для складання проміжної, квартальної чи річної звітності.

Для поточних звітів базового підприємства відносять такі звіти, як: оперативно-технічні, що можуть складатися за день, тиждень, декаду тощо за вимогою керівництва з метою контролю за здійсненням управлінських рішень; місячні (наприклад, Податкова декларація з ПДВ); квартальні -Баланс, Звіт про фінансові результати тощо.

Для організації роботи зі складання поточної звітності головний бухгалтер ТОВ «Компанія «Вентана» на початку року розробляє інструкції зі складання поточної звітності, в яких визначається склад служб і посадових осіб, які повинні складати звітність, строки видачі облікової інформації відповідним особам для складання звітності, завершення робіт зі складання звітності та її подання, а також розробляється технологія складання звітності.

На ТОВ «Компанія «Вентана» ця робота не виконується, тому пропонується розробити зведений графік робіт зі складання поточної звітності бухгалтерії за схемою, яка подана у табл. 1.1

Таблиця 1.1

Зведений графік робіт зі складання поточної звітності бухгалтерії ТОВ «Компанія «Вентана» за 2013р.

Джерела даних	Виконавець	Строк Складання	Кому передати	Форма Звітності	Звітний період
Журнал 1 та відомості до нього		На 2-ге число кожного місяць	Головному бухгалтеру	Баланс	місяць, квартал
Журнал 3 та відомості до нього		На 5-те число місяця	Те ж	Звіт про витрати на виробництво	Те ж
Журнал 4 та відомості до нього		На 3-те число місяця	Те ж	Баланс	Те ж
Журнал 5 та відомості до нього		На 6-те число кожного місяця	Те ж	Звіт про витрати на виробництво, Декларація про прибуток підприємств	Те ж
Журнал 6 та 7		На 4-те число		Звіт про фінанс. результати.	Те ж
Відомість податкового нарахування амортизаційних відрахувань		На 13-те число кожного місяця	Те ж	Декларація про прибуток підприємства	Те ж
Книга обліку придбання товарів (робіт, послуг)		На 12-те число кожного місяця	Теж	Податкова декларація з пдв	Місяць
Книга обліку продажу товарів (робіт, послуг)		На 12-те число кожного міс.	Теж	Податкова декларація з ПДВ	Те ж

Як видно з табл.1.1, чітке визначення термінів подання звітів головному бухгалтеру полегшує роботу всієї бухгалтерії, надає можливість для планування своєї роботи.

Тобто, як видно з розроблених вище документів - посадових інструкцій, графіку облікових робіт, бухгалтерія на підприємстві виконує важливі функції. Тобто, робота бухгалтерії неможлива без нормативно-правового забезпечення бухгалтерського обліку, до якого входить посадові інструкції кожного працівника підрозділу, положення про бухгалтерію підприємства, графіки облікових робіт.

Обліковий процес на підприємстві складається з багатьох блоків, які повинні бути конкретизовані і представлені у технологічних та структурних аспектах. На організацію технології облікового процесу впливають: вид діяльності, структура організації виду діяльності, характер технології.

Сукупність операцій формує інформаційну процедуру. Кількість інформаційних процедур утворюють облікову фазу обробки. Фази формують облікові ділянки, що визначають обліковий процес, його етапи (первинний, поточний та підсумковий).

Зміст первинного обліку полягає в наступному : первинне спостереження, тобто сприйняття господарського факту, його вимірювання у натуральному та вартісному вираженні та фіксація у носіях облікової інформації (документах).

Під поточним обліком розуміють обробку, реєстрацію і запис даних первинного обліку в облікові реєстри, їх групування та перегрупування з метою одержання потрібної результативної інформації. Об'єктами поточного обліку є: номенклатури (облікові реєстри і документи); документообіг та забезпечення облікового процесу.

Підсумковий етап - балансове узагальнення, упорядкована сукупність операції з формування звітних показників за певний період.

На кожному етапі основними об'єктами організації облікового процесу є облікові номенклатури, носії облікових номенклатур, рух носіїв, технологія процесу та забезпечення облікового процесу.

Для чіткої роботи всіх ланок базового підприємства, починаючи від виписки розпорядження на видачу матеріалів на сторону до подання видаткових документів в архів розробляють документооборот на підприємстві - це рух документів із моменту їх створення або отримання до завершення виконання або відправки за межі підприємства. Кожному виконавцю видається витяг із графіка документообороту, де вказується перелік документів, які відносяться до його функціональних обов'язків, строки їх подання до контролю та обробки.

Тобто, організація облікового процесу на підприємстві ТОВ «Компанія «Вентана» вимагає розробки облікових номенклатур, організації документування господарських операцій, затвердження графіку документообороту тощо. Все це дає змогу ефективній роботі облікового персоналу.

Форми бухгалтерського обліку - це з'єднання регістрів аналітичного і синтетичного обліку, їх взаємозв'язок, послідовність і способи облікових записів з ціллю узагальнення та отримання звітності.

На ТОВ «Компанія «Вентана» використовується журнальна форма бухгалтерського обліку, яка основана на використанні принципу систематизації і накопичення даних первинних документів в регістрах аналітичного і синтетичного обліку згідно діючому положенню про організацію бухгалтерського обліку.

Основними регістрами при цій формі є журнали, які ведуться по кредиту синтетичних рахунків в дебет кореспондуючих рахунків. Використовуються також регістри аналітичного обліку: відомості, таблиці, книги, картки тощо. В кінці місяця дані кредитових оборотів з журналів переносяться в Головну книгу, в якій підраховуються обороти по дебету кожного рахунку. На ТОВ «Компанія «Вентана» в посадових інструкціях кожного бухгалтера вказано, за який саме журнал відповідає обліковець.

Організація інформаційного, технічного і ергономічного забезпечення обліку на базовому підприємстві направлена на задоволення потреб облікового апарату для своєчасного оформлення документів, їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку та своєчасного подання звітності користувачам.

РОЗДІЛ 2. Облік грошових коштів та фінансових інвестицій

Грошовими коштами підприємства вважаються кошти, які виражені у національній або іноземній валюті. Контроль здійснюється безпосередньо під час оформлення первинних документів і його виконання покладено на бухгалтера - касира.

Основними нормативними документами, що регулюють здійснення обліку грошових коштів - діючі інструкції, положення, порядки та інше.

До касових операцій відносяться операції, пов'язані з одержанням і витратою готівки безпосередньо із каси підприємства.

Дії підприємства з ведення касових операцій регламентовані і час від часу змінюються.

Касові операції (надходження до каси готівки і видача) здійснюються відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12,2004р. № 637 та Постановою Правління Національного банку України від 29.04.09 №252 "Про затвердження змін до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні'.

Усі підприємства незалежно від форми власності зобов'язані зберігати належні їм кошти в установах банків, а одержану суму готівки витрачати за цільовим призначенням.

Усі готівкові розрахунки з підприємствами, а також із фізичними особами здійснюються як за рахунок коштів, одержаних у касі банку, так і за рахунок виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг).

Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим протягом дня за одним або кількома платіжними документами не повинна перевищувати 10000 (десять тисяч) гривень. Десятитисячне обмеження введено Постановою Правління Національного банку України "Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку" від 09.02.05 р. № 32 [29].

Підставою для розрахунків є документи: податкова накладна, товарний чек, акт виконаних робіт та ін.

Для узагальнення інформації про операції з готівковими грошовими коштами в касі підприємства Планом рахунків передбачений синтетичний рахунок 30 "Каса", що має наступні субрахунки:

· 301 "Каса в національній валюті";

· 302 "Каса в іноземній валюті".

Надходження грошових коштів в касу підприємства відображається за дебетом рахунку 30 "Каса".

Видача готівки з каси підприємства відображається за кредитом рахунку 30 "Каса".

На субрахунку 302 "Каса в іноземній валюті" облік операцій у валюті в перерахунку в національну валюту України ведеться по кожному виду валюти окремо.

На аналізованому підприємстві ТОВ «Компанія «Вентана» для обліку готівки використовують обидва субрахунки рахунку 30. 

Для обліку наявності і руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банках, призначений рахунок 31 "Рахунки в банках".

Рахунок 31 "Рахунки в банках" має наступні субрахунки:

311 "Поточні рахунки в національній валюті".

312 "Поточні рахунки в іноземній валюті".

313 "Інші рахунки в банку в національній валюті".

314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті".

По дебету рахунку 31 "Рахунки в банках" відображається надходження грошових коштів, по кредиту - їх використання.

Після закінчення операційного дня банк роздруковує виписки з особового рахунку кожного клієнта. Виписки банку надається клієнту, як правило, тільки у випадку, якщо мав місце рух грошових коштів на банківському рахунку.

Виписки банку і прикладені до неї розрахункові документи, підтверджуючі надходження або списання засобів, є підставою для відображення операцій по руху грошових коштів в бухгалтерському обліку.

Банківська виписка є документом банку, в якому по дебету відображено списання грошових коштів з поточного рахунку підприємства, а по кредиту - надходження грошових коштів на рахунок.

Узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті в касах, на поточних, валютних та інших рахунках у банках), грошових документів (у національній та іноземній валюті), які знаходяться в касі підприємства (поштових марок, сплачених проїзних документів тощо) та коштів у дорозі здійснюється в Журналі 1 і відомостях до цього Журналу 1.1, 1.2, 1.3.

Журнал 1 використовується для відображення оборотів за кредитом рахунків 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках", 33 "Інші кошти". У відомостях до Журналу 1 відображаються обороти за дебетом рахунків 30 (відомість 1.1), 31 (відомість 1.2), 33 (відомість 1.3) (Додаток В1, В2, В3, В4, В5, В6, В7, В8).

Записи у Журналі 1 та відомостях здійснюються на підставі первинних та зведених облікових документів (звітів касира і доданих до них прибуткових та видаткових касових ордерів, виписок банку і доданих до них документів тощо) у розрізі кореспондуючих рахунків у хронологічному порядку підсумками за 2 - 3 дні. Можливо накопичення даних про операції з грошовими коштами за кожний день попередньо у допоміжній відомості у потрібному аналітичному розрізі з наступним перенесенням підсумкових оборотів за місяць до Журналу 1 і відомостей до нього.

Для відображення операцій, здійснених у іноземній валюті, використовується Журнал 1 і відомості до нього, які заповнюються у валюті здійснення операцій. Для кожної іноземної валюти, в якій здійснювалися операції, ведеться Журнал 1 і відомості до нього, які позначаються назвою валюти, в якій вони заповнюються.

Аналітичні дані про грошові кошти в іноземній валюті наводяться у гривнях і одночасно в тій валюті, в якій здійснювалась операція в іноземній валюті.

Залишки на відповідних рахунках у відомостях на кінець місяця встановлюються як різниця між сумою сальдо на початок місяця і дебетових оборотів по рахунку за поточний місяць і сумою кредитових оборотів за місяць.

Сальдо рахунків перевіряється з відповідними документами (звітами касира, виписками банку тощо).

Інвентаризація каси на базовому підприємстві відбувається не рідше одного разу на місяць. При інвентаризації перевіряється фактична наявність грошових коштів, цінних паперів, які заходяться там. Під час контролю не беруться до уваги розписки та інші документи на запозичення в касі грошей, на залишок не впливають і пояснювальні записки касира.

Результати інвентаризації оформлюються актом . В ньому вказується залишок грошових коштів по факту та по даним обліку на день інвентаризації і визначається результат інвентаризації. Під час проведення інвентаризації каси на ТОВ «Компанія «Вентана» відхилень і порушень не виявлено.

Під фінансовими інвестиціями підприємства розуміють управління грошовими потоками, пов'язаними з залученням та обслуговуванням зовнішніх джерел його фінансування.

Джерелами облікової інформації є журнал 4, синтетичні рахунки 14 "Довгострокові фінансові інвестиції", 15 "Капітальні інвестиції".

Основні принципи оцінки та відображення в обліку фінансових інвестицій визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16 квіт­ня 2000 р. № 91, П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 липня 1999 р. № 176 та П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 липня 1999 р. № 163.

На підприємстві фінансові інвестиції не здійснюються.

РОЗДІЛ 3. Облік дебіторської заборгованості

Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і поточну. Дебіторська заборгованість у бухгалтерському обліку класифікується в залежності від: термінів її погашення, ймовірності її погашення, оцінки відображення її в балансі.[28]

На ТОВ «Компанія «Вентана» поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та /або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визначається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування (Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну №304 від 30.11.2000). [29]

Довгострокова дебіторська заборгованість це сума, не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Дебіторська заборгованість поділяється на: безнадійну, сумнівну, дійсну.

Достовірна оцінка довгострокової дебіторської заборгованості має суттєвий вплив на правильне відображення інформації в облікових регістрах і звітності. Важливу роль при цьому відіграє принцип обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку таких методів оцінки дебіторської заборгованості, які будуть запобігати завищенню оцінки активів.

Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється на: дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги; векселі отримані; дебіторську заборгованість за розрахунками; іншу поточну дебіторську заборгованість.

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються відсотки, відображається в балансі за її теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Для обліку довгострокової дебіторської заборгованості Планом рахунків передбачений рахунок 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість».[28]

Рахунок 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість» - активний, балансовий, призначений для обліку господарських процесів, довгострокової дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб. По дебету цього рахунку відображається виникнення (збільшення) довгострокової дебіторської заборгованості, по кредиту - її погашення (списання) або переведення до складу поточної.

Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення. Регістром аналітичного обліку розрахунків з дебіторами є реєстр дебіторів, а синтетичного - журнал-ордер 3. Сальдо по цьому рахунку відображається у розділі II активу балансу.

Бухгалтерський облік вексельних операцій залежить від виду векселів, порядку заповнення реквізитів векселя та їх змісту, порядку видачі та прийняття (акцепту), передачі та авалю векселів. На підприємстві векселі відсутні.

До іншої дебіторської заборгованості відноситься видача довгострокових позик працівникам підприємства та інші види розрахунків. [30]

Працівники підприємств можуть отримувати кредити та позики на індивідуальне й кооперативне житлове будівництво, інші цілі.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає під час нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.[30]

У балансі поточна дебіторська заборгованість поділяється на заборгованість покупців і замовників та іншу поточну дебіторську заборгованість.

Поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг і оцінюється за первісною вартістю. У випадку відстрочення платежу з виникненням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів, що підлягають отриманню за товари, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (відсотками) в період її нарахування.

Дебіторська заборгованість як складова елементу фінансової звітності активу має визнаватися і відображатися у звітності в сумі, яка визначається з урахуванням оцінки дебіторської заборгованості в поточному обліку.

Для обліку поточної дебіторської заборгованості на ТОВ «Компанія «Вентана» використовуються рахунки: 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»; 37 «Розрахунки з різними дебіторами».

П(С)БО 10 передбачені два варіанти визначення величини сумнівних боргів:

- перший -- виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

- другий -- на підставі класифікації дебіторської заборгованості за періодами її виникнення з врахуванням досвіду минулих років щодо платоспроможності дебіторів.

За двома способами величина резерву сумнівних боргів визначається як добуток суми дебіторської заборгованості за продукцію та коефіцієнта сумнівності. Різниця у способах полягає лише в тому, які суми дебіторської заборгованості беруть участь у розрахунку, і як визначається коефіцієнт сумнівності.

У П(С)БО 10 зазначається, що коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію за попередні звітні періоди. [28]

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати.

Поточна дебіторська заборгованість, що не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робот, послуг (дебіторська заборгованість по розрахунках та інша дебіторська заборгованість) і визнана безнадійною, списується з балансу з відображенням витрат в складі інших операційних витрат. По такій заборгованості резерв сумнівних боргів не створюється.

Безнадійна дебіторська заборгованість також відноситься до поточної дебіторської заборгованості, це заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. [30]

Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів (Пункт 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну №363 від 23.05.2003 (Додаток Г1, Г2, Г3, Г4, Г5. Г6).

Величина сумнівних боргів визначається, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Для обліку розрахунків з підзвітними особами Інструкцією № 291 передбачений субрахунок 372 "Розрахунки з підзвітними особами" рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами".

За дебетом даного субрахунку відображаються видача грошових коштів під звіт і погашення заборгованості підприємства перед підзвітною особою, а за кредитом - нарахування добових, списання витрат на відрядження, вартість куплених підзвітними особами матеріальних цінностей (робіт, послуг), суми податкового кредиту з ПДВ у складі куплених матеріальних цінностей (робіт, послуг), а також повернення невикористаних підзвітних коштів підприємству.

Вказані підзвітні особи повинні пред'являти в бухгалтерію підприємства Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, форма якого затверджена наказом ДПА України "Про затвердження форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, і Порядку складання вказаного Звіту" від 19.09.2003 р. № 440 разом з підтверджуючими документами. Цей звіт подається не пізніше закінчення третього банківського дня, наступного за днем, в якому підзвітна особа завершує таке відрядження.

У бухгалтерії Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, перевіряють: за формою - правильність його оформлення, заповнення реквізитів і за змістом - законність, доцільність проведених витрат, логічну ув'язку окремих показників. Визначається: чи повинен повернути працівник залишок невикористаного авансу або підприємство повинно відшкодувати йому понаднормово витрачені кошти. Витрати за звітом мають бути затверджені керівником підприємства.

За наявності невикористаного авансу його сума повертається підзвітною особою в касу або зараховується на банківський рахунок підприємства, що видало його, до або при наданні вказаного звіту.

Якщо підзвітна особа порушує терміни повернення невикористаного залишку підзвітних коштів і повертає таку суму в звітному місяці, на який доводиться останній день такого граничного терміну, то підприємство нараховує штраф у розмірі 15 % від суми не повернених вчасно коштів.

Якщо ж підзвітна особа не повертає суму невикористаних коштів протягом звітного місяця, на який доводиться граничний термін, то така сума підлягає оподаткуванню за діючою ставкою (з 01.01.2007 р. 15 %) у відповідності п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-ГУ, із змінами і доповненнями, (далі - Закон про ПДФО) за рахунок будь-якого доходу (після його оподаткування) підзвітної особи і нарахування штрафу у розмірі 15 % суми неповернених підзвітних коштів.

Якщо в майбутніх податкових періодах підзвітна особа повертає суму невикористаних коштів або вона стягується за рішенням суду, перерахунок податкових зобов'язань не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується (Додаток Г7, Г8, Г9, Г10, Г11, Г12).

Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, і за фінансовими санкціями, а також про інші розрахунки з бюджетом передбачений рахунок 64 "Розрахунки за податками і платежами".

За кредитом рахунку 64 відображаються нараховані платежі до бюджету, за дебетом - належні до відшкодування з бюджету податки (збори, обов'язкові платежі), їх сплата, списання і т. ін.

У регістрах бухгалтерського обліку облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками, покупцями і замовниками, різними дебіторами і кредиторами, за податками і платежами, облік виданих і отриманих векселів, довгострокових і поточних зобов'язань (окрім зобов'язань, що враховуються в Журналі 2), відстрочених податкових активів і зобов'язань відповідно до Методичних рекомендацій № 356 здійснюється в Журналі 3 і Відомостях аналітичного обліку 3.1 - 3.6 (докладніше дивись розділ Iп. 1.9).

У Журналі 3 відображаються обороти за кредитом рахунків в таких двох розділах, як:

розділ I - за кредитом рахунків 18, 34, 36, 37, 38, 51, 62, 63, 68;

розділ II - за кредитом рахунків 17, 52, 53, 54, 55, 61, 64, 67, 69.

Записи в цьому Журналі здійснюються на підставі підсумкових даних Відомостей 3.1 - 3.6 і первинних документів.

Відомості аналітичного обліку ведуться в цілому за синтетичними рахунками.

РОЗДІЛ 4. Облік необоротних активів

Під необоротними активами підприємства розуміють нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, малоцінні швидкозношувані предмети, довгострокові фінансові інвестиції та інші необоротні активі. Здійснює поточний контроль необоротних активів на базовому підприємстві бухгалтер з обліку матеріалів, запасів та необоротних активів. Для проведення щорічної інвентаризації та ТОВ «Компанія «Вентана» створена постійна комісія, до складу якої входять працівники бухгалтерії, представники адміністрації матеріально-відповідальні особи.

Балансова вартість -- це вартість, за якою необоротні активи включаються до балансу після віднімання суми нарахованого зносу. Під первісною вартістю розуміють вартість, що історично склалася, тобто собівартість за фактичними витратами на придбання, спорудження та виготовлення необоротних активів. Відновлювальна вартість являє собою первісну вартість, змінену внаслідок переоцінювання.

Первісну (відновлювальну) вартість необоротних активів змінюють у разі індексації їхньої первісної вартості, а також у разі добудівлі, дообладнання, реконструкції, часткової ліквідації відповідних об'єктів та модернізації, яка спричинила додаткове укомплектування необоротних активів.

Для обліку основних засобів на підприємстві призначені рахунки: 10 "Основні фонди" і 13 "Знос необоротних активів". Виділений рахунок 11 "Інші необоротні активи",сальдо якого разом з сальдо рахунка 10 "Основні фонди" відображаються в балансі загальною сумою за статтею "Основні фонди".

Бухгалтерський облік основних засобів, що використовуються у виробничій діяльності підприємств, за сумою витрат, пов'язаних із виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконструкцією, модернізацією основних засобів, ведеться на рахунку 10 "Основні фонди" із застосуванням субрахунків (рахунків другого порядку).

На дебеті рахунка 10 "Основні фонди" відображається собівартість основних засобів, що надійшли у звітному періоді, а на кредиті - собівартість основних засобів, що вибули у звітному періоді. Дебетове (і тільки) сальдо означає суму на звітну дату собівартості власних об'єктів основних засобів, що знаходяться у розпорядженні підприємства. [28, с.176]

Аналітичний облік основних фондів ведеться по кожному об'єкту за допомогою карток обліку руху основних засобів (форма 03-8) -- загальних для будов і споруд, а також для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю, замість 03-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів" (для будов і споруд) і 03-7 "Опис інвентарних карток обліку основних засобів" (для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю).

Кожному об'єкту основних засобів присвоюється інвентарний номер, який зберігається за цим об'єктом протягом усього періоду його експлуатації на даному підприємстві. Він проставляється в усіх первинних документах, що оформлюють наявність і рух об'єкта: типова форма 03-1 "Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів", "Акт на списання основних засобів" форма 03-3 тощо (Додаток Д1, Д2).

Інвентаризація на ТОВ «Компанія «Вентана» проводиться шляхом опису всіх інвентарних об'єктів нематеріальних активів. Далі йде зіставлення даних фактичного опису з даними бухгалтерського обліку (Додаток Д3, Д4)

Після того, як об'єкт основних засобів ввели в експлуатацію, здійснюється нарахування амортизаційних відрахувань. Нарахування амортизації регламентується такими документами, як: у податковому обліку - Законом України «При оподаткування прибутку підприємств», у бухгалтерському обліку - Положенням (стандартом) 7 «Основні засоби». Об'єктом контролю є нарахована амортизація на основні засоби та нематеріальні активи, джерелом - журнал 4 та відомості по ньому (Додаток Д5, Д6, Д7, Д8).

На ТОВ «Компанія «Вентана» бухгалтерський облік зносу необоротних активів ведеться на пасивному рахунку № 13 "Знос необоротних активів".

Нарахування зносу здійснюється за рахунок витрат виробництва (витрат обігу у торгівлі). Документами, що підтверджують право на списування нарахованого зносу на витрати, є Акт введення в експлуатацію основних засобів.[28, 185]

Відповідно до П(С)БО 8 нематеріальними вважаються немонетарні активи, які: не мають матеріальної форми; можуть бути ідентифіковані; утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, постачання товарів або послуг, в адміністративних цілях або для надання в оренду іншим особам.

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Основою для визначення достовірної оцінки нематеріального активу є господарські договори (угоди) на його придбання (виготовлення), інші організаційно-розпорядчі та первинні облікові документи.

На ТОВ «Компанія «Вентана» для відображення в обліку нематеріальних активів призначений активний рахунок 12 «Нематеріальні активи».

За дебетом рахунка 12 «Нематеріальні активи» відображається придбання або отримання в результаті розробки нематеріальних активів, які обліковуються за первісною вартістю, та сума дооцін­ки таких активів, за кредитом -- вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання та сума уцінки нематеріальних активів.

Первісна вартість нематеріальних активів обчислюється за собівартістю їх придбання чи створення і складається з: ціни (вартості) придбання; мита; непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню; інших витрат, безпосередньо пов'язаних із придбанням активу та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Справедлива вартість нематеріального активу -- це сума, за якою актив може бути обмінений чи отриманий в операції між незалежними, обізнаними та зацікавленими сторонами.

Якщо нематеріальний актив був безкоштовно отриманий підприємством, то його собівартість дорівнює справедливій ринковій вартості на дату прийняття його на баланс (Додаток Д9, Д10, Д11).

РОЗДІЛ 5. Облік виробничих запасів

Запаси на будь-якому промисловому підприємстві - це головна сировинна база, джерела, з яких виготовляється готова продукція. Тому проведення внутрішньогосподарського контролю запасів є актуальним питанням сьогодення. Здійснення обліку запасів на базовому підприємстві покладено на бухгалтера з обліку товарно-матеріальних цінностей.

У балансі запаси оцінюються за первісною вартістю або за чис­тою вартістю реалізації.

Порядок визначення балансової вартості залежить від шляху надходження запасів на підприємство.

Первісна вартість запасів, придбаних за плату, складається з витрат підприємства, пов'язаних із придбанням.

Первісна вартість запасів, внесених до статутного капіталу, визначається як справедлива вартість, погоджена засновниками підприємства, під час реєстрації підприємства і відображена в його установчих документах.

Первісна вартість запасів, одержаних безоплатно, являє собою справедливу вартість, яка складалася на момент надход­ження.

Первісна вартість запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів.

При цьому, якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю є їхня справедлива вартість, а різниця включається до витрат звітного періоду.

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збіль­шених (зменшених) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) в процесі обміну.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва.

Якщо первісна вартість запасів суттєво змінилася на дату складання балансу або запаси зіпсовані, застарілі, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду, то як балан­сова вартість використовується чиста вартість реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів -- очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершенн я їх виробництва та реалізацію.

Різниця між первісною вартістю запасів і чистою вартістю реалізації та вартість повністю втрачених запасів списуються на витрати звітного періоду із відображенням у позабалансовому обліку. Після встановлення осіб, які мають право відшкодовувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості й доходу звітного періоду.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що були уцінені, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення сторнується запис про попереднє зменшення вартості запасів.

На ТОВ «Компанія «Вентана» запаси, що надходять від постачальників, супроводжуються такими документами: накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей, податкова накладна, рахунок-фактура тощо.

Виробничі запаси відпускаються зі складу підприємства для виробництва продукції, надання послуг, виправлення браку, обслуговування устаткування, пакування готової продукції тощо. Крім того, виробничі запаси можуть бути реалізовані на сторону або використані для фінансових інвестицій.

Основними документами, на підставі яких здійснюється відпуск виробничих запасів, є лімітно-забірні карти (форми № 8 і 9) і накладні-вимоги (форма № 11).

Оскільки складський облік запасів у сучасних умовах ведеться переважно в натуральному виразі, то для відображення витрат запасів за рахунками бухгалтерського обліку необхідно здійснити оцінку витрачених запасів. З цією метою використовуються облікові ціни.

Облікова ціна -- ціна, за якою запаси відображаються у поточному обліку.

Причина використання облікових цін -- коливання ціни на один і той же вид запасів протягом звітного періоду.

Методи визначення облікових цін: ідентифікованої собівартості одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО); нормативних затрат; ціни продажу.

На ТОВ «Компанія «Вената» облікова ціна визначається за методом собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО).

На базовому підприємстві створена пропускна система, що дозволяє зберігати товарно-матеріальні цінності ефективніше. Розроблені правила прийому запасів, що передбачає перевірку їх кількості та якості при отриманні через експедитора на склад підприємства. При розбіжності в кількісному складі складається акт, де вказується виявлені неточності. Підписують акт представники підприємства та експедитор, який супроводжував товар.

На перше число жовтня кожного року на базовому підприємстві проводиться інвентаризація всіх товарно-матеріальних цінностей, що є суттєвим контролем стану запасів на підприємстві. Інвентаризація проводиться суцільним способом шляхом переліку наявних товарних запасів, потім отримані дані звіряють з даними бухгалтерського обліку. Виявлені неточності записують до акту - при недостачі збитку списують за рахунок винних осіб, при виявленні надлишків - оприбутковують на склад.

Для придбання товарно-матеріальних цінностей на підприємстві виписують доручення ф. М-2, що є бланком суворої звітності.

На базовому підприємстві для відпуску матеріалів зі складу застосовують накладні - вимоги на відпуск матеріалів із зазначенням кількості необхідних матеріалів . Вони є підставою для списання матеріальних цінностей зі складу. По закінченню місяця ці акти передаються в бухгалтерію для відображення витрат матеріалів на відповідних рахунках бухгалтерського обліку (Додаток Ж1).

РОЗДІЛ 6. Облік витрат виробництва та готової продукції

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства і її розкриття у фінансовій звітності регламентовані П(С)БО 16, норми якого застосовуються підприємствами, організаціями і іншими юридичними особами незалежно від форм власності (окрім банків і бюджетних установ).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого Міністерством фінансів України від 31.03.99 р. № 87, із змінами і доповненнями (далі - П(С)БО 3), і П(С)БО 16 під витратами розуміють зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу в результаті його вилучення або розподілу власниками).

Згідно п.п. 9.2 п. 9 П(С)БО 16 не визнаються витратами суми попередньої (авансової) оплати запасів, робіт, послуг. Таким чином, відображення витрат в бухгалтерському обліку не залежить від дати оплати запасів, робіт, послуг.

На ТОВ «Компанія «Вената» діє спрощений порядок списання витрат. Основний сенс спрощення полягає перш за все в скороченні облікової роботи при списанні витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт і наданням послуг.

У виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) (у дебет рахунку 23) у відповідності з п. 11 П(С)БО 16 включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі і розподілені постійні загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, що реалізовується, і на вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини і основних матеріалів, що складають основу виробленої продукції, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних і інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата і інші виплати робочим, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, і які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат, зокрема: відрахування на соціальні заходи; плата за оренду земельних і майнових паїв; амортизація; втрати від браку, що складаються з вартості остаточно забракованої по технологічних причинах продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, і витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Перелік загальновиробничих витрат, приведений в п. 15 П(С)БО 16, включає: витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); амортизацію основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизацію нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на удосконалення технології і організації виробництва (оплата праці і відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології і організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо); витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень; витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників і апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг); витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища; інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

...