Надходження виробничих запасів на підприємство

Фінансовий облік виробничих запасів регулюють багато нормативно-правових документів:

– Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затверджений Наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.99 р. зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №751/4044 від 02.11.99 р. [14];

– Інструкція «Про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових активів і документів та розрахунків» від 11.02.94 р. №69 із змінами і доповненнями від 26.06.2000 р. №115[16];

– Інструкція «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку»;

– План рахунків бухгалтерського обліку та інші.

Порушення встановлених вимог ведення складського обліку ускладнює процес обробки документів у бухгалтерії і перешкоджає отриманню оперативної, повної, достовірної, неупередженої і точної інформації про рух запасів.

2.3 НОРМАТИВНІ ВИМОГИ ДО РОЗКРИТТЯ У ЗВІТНОСТІ ІНФОРМАЦІЇ ПРО НАДХОДЖЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

Бухгалтерський облік і звітність в Україні здійснюються з дотриманням єдиних методологічних принципів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», прийнятих Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, законодавчих і нормативних активів з урахуванням специфіки діяльності підприємств.

У фінансовій звітності можна отримати таку інформацію про виробничі запаси:

– облікові помітки, прийняті підприємством для оцінки запасів, включаючи використані формули собівартості;

– загальну балансову вартістю запасів та балансову вартість окремих груп запасів згідно з їх класифікацією підприємством;

– балансову вартість запасів, відображених за справедливою вартістю за вирахуванням витрат на збут;

– суму запасів, визнаних упродовж звітного періоду;

– суму списання запасів до чистої вартості реалізації;

– раніше списаної вартості запасів у результаті збільшення їх чистої вартості реалізації;

– обставини або подій, що призвели до сторнування раніше списаної вартості запасів;

– балансову вартість запасів, переданих у заставу для забезпечення зобов'язань.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності встановлено в П(С)БО 9 «Запаси».

Відповідно до зазначеного Положення під запасами розуміють активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Виробничі запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.

В стандарті дається класифікація запасів, на які розповсюджуються норми П(С)БО 9 «Запаси». В стандарті обумовлено визнання та первісна оцінка запасів, оцінка вибуття запасів, оцінка запасів на дату складання балансу. Окремим розділом визначено розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності.

Норми цього Положення застосовуються підприємством ТОВ «ВО ТЕХНА» в частині операцій, які мають місце в їх діяльності, починаючи з 2000 року.

Виходячи з п.4 П(С)БО 9 «Запаси», запаси слід характеризувати як не грошові оборотні активи, які утримуються для подальшого продажу, перебувають в процесі виробництва або утримуються для споживання під час виробництва послуг, продукції, виконання робіт, а також управління підприємством. Запаси визнаються в обліку і звітності, якщо вони відповідають критеріям визнання активу і підприємство має право на запаси. Таким чином, визначення запасів охоплює перелік всіх активів, які обліковуються на рахунках класу 2 «Запаси» відповідно до класифікації, наведеної в п.6 Положення.

Як ми вже зазначали одиницею аналітичного обліку запасів на ТОВ «ВО ТЕХНА» є їх найменування або однорідна група (вид), тип, сорт, розмір тощо. У місцях зберігання (на складах, в коморах) запаси обліковуються в натуральних одиницях.

Для своєчасного і достовірного надання інформації про наявність і рух товарно-матеріальних цінностей бухгалтерська служба підприємства ТОВ «ВО ТЕХНА» повинна забезпечити правильне документальне оформлення та систематичний облік надходження, видачі і переміщення запасів.

На підприємстві ТОВ «ВО ТЕХНА» використовується постійна система обліку запасів, яка передбачає безперервне відображення в обліку змін у складі запасів. Всі придбання, використання і продажі (вибуття) запасів записуються прямо на відповідні рахунки класу 2 «Запаси» Плану рахунків. Облік запасів, які не є власністю підприємства і не можуть бути включені у його баланс, але знаходяться на підприємстві в процесі переробки чи на відповідальному зберіганні обліковуються на позабалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні».

У Звіті про фінансові результати списані на виробництво запаси відображаються за статтею «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)».

В П(С)БО 9 «Запаси» ще передбачено, що в Примітках до фінансової звітності підприємства розкривають інформацію про:

– методи оцінки запасів;

– балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп;

– балансову (облікову) вартість запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації;

– балансову вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, у заставу;

– суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу.

2.4 НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ І МЕТОДИКИ АУДИТУ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ

Критична оцінка стану бухгалтерського обліку й системи внутрішнього контролю має для аудитора надзвичайно важливе значення. По-перше, близько 70% всієї економічної інформації, що формується безпосередньо на підприємстві, складає саме бухгалтерський облік, по-друге, у випадках, коли аудитор твердо переконаний у незадовільній його організації, він може дати аудиторський висновок (звичайно, негативний), не приступаючи до перевірки за суттю.

Шляхом візуального вивчення облікових регістрів аудитор насамперед визначає форму обліку, яку використовує підприємство (журнально-ордерна, журнал-головна, книжно-журнальна, меморіально-ордерна тощо). При цьому слід мати на увазі, що облікові працівники не завжди знають, за якою саме формою ведуть облік і широко використовувана журнально-ордерна форма далеко не найкраща з позицій групування та використання в управлінні облікової інформації. Ефективність тієї чи іншої форми обліку визначається її здатністю задовольняти потреби споживачів інформації і виконувати контрольні функції.

Наступним етапом оцінки стану бухгалтерського обліку є визначення варіанта обліку матеріальних ресурсів, а також з'ясовують тісноту зв'язку між синтетичним та аналітичним обліком, ступінь оперативності, рівень автоматизації (повна, часткова або її відсутність). Лише на основі цього аудитор має зробити загальний висновок про доцільність використання підприємством форми бухгалтерського обліку взагалі і варіанта обліку матеріальних ресурсів, виходячи з виду діяльності, обсягів виробництва, потреб інформаційного забезпечення процесу управління матеріальними ресурсами.

Перевіряється наявність арифметичних помилок в первинних чи зведених документах, підчисток, підтирок, закреслень, неакуратне їх ведення, відсутність підписів посадових осіб, несвоєчасне складання документів повинні насторожувати аудитора, викликати сумніви відносно достовірності бухгалтерського обліку.

Закон України «Про аудиторську діяльність» визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

Положення цього Закону діють на території України і поширюються на усі господарюючі суб'єкти незалежно від форм власності та видів діяльності, органи державної виконавчої влади.

Аудиторська діяльність регулюється цим Законом, іншими законодавчими і нормативними актами України. У випадках, якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить цей Закон, то застосовуються правила міжнародного договору [17, c. 25].

Аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Аудит -- це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

На стадії попереднього планування аудитором вивчається наявна і доступна йому інформація про підприємство-замовника.

Для цього використовуються матеріали, що зберігаються в постійному архіві аудиторської фірми, інформація, одержана від інших аудиторських фірм. Для роз'яснення спірних питань можливий виїзд до клієнта, попередньо узгодивши з ним перелік питань, які підлягають обговоренню. При виникненні сумнівів щодо суттєвих питань, які стосуються показників господарської діяльності підрозділів, основному аудитору корисно застосовувати додаткові прийоми вивчення.

В процесі попереднього планування аудитору слід ознайомитись зі становленням та розвитком підприємства, його організаційно-управлінською структурою, видами діяльності, структурою статутного капіталу, системою оплати праці та розподілу прибутку, системою внутрішнього контролю тощо.

Джерелами інформації при цьому можуть бути: Статут підприємства, документи про його реєстрацію, протоколи засідань Ради директорів та зборів акціонерів, договори, накази про облікову політику, внутрішні звіти аудиторів, внутрішньо фірмові інструкції, організаційна структура, список філій і дочірніх компаній, судові та арбітражні матеріали, статистична звітність; інформація отримана з бесід з керівництвом та персоналом підприємства, а також при загальному обстеженні підприємства та його основних підрозділів тощо.

В результаті попереднього планування аудитор одержує інформацію про:

1) зовнішні фактори, які впливають на господарську діяльність підприємства, що відображають економічну ситуацію та галузеві особливості;

2) внутрішні фактори, які впливають на господарську діяльність підприємства, пов'язані з його індивідуальними особливостями;

3) незалежність аудиторської фірми відносно підприємства-клієнта. Зібрана аудитором інформація про діяльність господарюючого суб'єкта дозволяє йому визначити коло проблем, для вирішення яких необхідно залучити сторонніх спеціалістів.

Аудиторам слід враховувати, що використання роботи експерта при проведенні аудиту, в тому числі посилання на таку роботу в аудиторському висновку, не знімає відповідальності з аудиторської фірми за висловлені думки про достовірність бухгалтерської звітності господарюючого суб'єкта [18].

Одержавши в процесі попереднього планування дані про підприємство, аудитор приступає до розробки загального плану аудиту.

План аудиту є документом організаційно-методологічного характеру, який містить основні стадії процесу аудиту, розміщені в логічній послідовності, із зазначенням видів запланованих робіт, періоду їх проведення, відповідальних виконавців та інших питань. План складається з врахуванням особливостей бізнесу клієнта, організації обліку і системи внутрішнього контролю, визначених ризиків і меж суттєвості, координації і керівництва, супроводження і нагляду за діяльністю асистентів аудитора, експертів та інших фахівців, які не є аудиторами тощо.

У випадку, якщо системою внутрішнього контролю своєчасно попереджається виконання неефективних операцій, виникнення недостовірної інформації, виявляються можливі відхилення, порушення тощо, то аудитор за достатнього ступеню впевненості може суттєво зменшити обсяг запланованих процедур.

Займаючись розробкою плану, аудитору необхідно визначити аудиторський ризик і рівень суттєвості, які дозволяють вважати фінансову звітність підприємства достовірною. Рівень даних показників значно впливає на особливості підбору прийомів і способів аудиту.

Під час планування також враховується ступінь автоматизації облікових робіт, обробки звітної інформації, наявність структурних підрозділів і філій, показники діяльності яких відображаються в консолідованій звітності підприємства [19].

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ РЕГЛАМЕНТУВАННЯ ОБЛІКУ І АУДИТУ НАДХОДЖЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

Шляхи вдосконалення обліку виробничих запасів. Питання вдосконалення обліку виробничих запасів завжди перебували в центрі уваги наукових і практичних працівників. Пояснюється це складністю й трудомісткістю даного розділу бухгалтерського обліку.

Аналіз діючої практики показує, що на підприємствах як в організаційному так і в методологічному аспекті і цей розділ бухгалтерського обліку продовжує мати серйозні недоліки. Дефекти обліку виробничих запасів особливо рідко проявляються при інвентаризаціях, а також при звіреннях даних складського обліку, коли виявляються недостачі й значні розбіжності за рахунок пересортування окремих видів матеріалів. Має місце й велика кількість помилок у первинних документах й облікових регістрах, що характеризують надходження і рух матеріалів.

У наш час існує необхідність й одночасно можливість нових організаційних і методичних підходів у вирішенні проблем обліку запасів, пов'язаних, з однієї сторони з переходом на ринкові відносини й міжнародні стандарти, з іншої широким впровадженням комп'ютерних технологій.

Поліпшенню ресурсопостачання сприяє впорядкування первинної документації, широке впровадження типових уніфікованих форм, підвищення рівня автоматизації обліково-обчислювальних робіт, забезпечення суворого порядку приймання, зберігання й витрати сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і т.п. Для забезпечення зберігання виробничих запасів, правильного приймання, зберігання й відпущення цінностей важливе значення має наявність на підприємстві в достатній кількості складських приміщень, оснащених спеціальними обладнаннями й іншими пристосуваннями.

Необхідно також впроваджувати ефективні форми попереднього й поточного контролю за дотриманням норм запасів і витрати матеріальних ресурсів, приділяти більше уваги підвищенню вірогідності оперативного обліку руху напівфабрикатів, комплектуючих виробів. Деталей і вузлів у виробництві. Дані бухгалтерського обліку повинні містити інформацію для знаходження резервів зниження собівартості продукції в частині раціонального використання матеріалів, зниження норм витрат, забезпечення належного зберігання.

Важливим напрямком удосконалення організації оперативного й складського обліку запасів є раціоналізація форм документів, документообігу й всієї системи оформлення, реєстрації й обробки документів.

Розмаїтість форм облікових документів, у тому числі лімітно-забірних карток, істотно ускладнює роботу з обліку матеріальних ресурсів на заводських складах виробничих підрозділів, у групах відділів матеріально-технічного постачання.

Лімітно-забірні картки, як правило, оформляються на підприємствах нерегулярно і надходять у відділи матеріально-технічного постачання і у бухгалтерію у великій кількості й в основному під кінець місяця. Відповідно до правил систематичного споживання ресурсів відпущення матеріалів систематичного споживання у виробництві оформляється лімітно-забірними картками, а у всіх інших випадках матеріальними вимогами.

Подібні надходження облікових документів на обробку й характерну тенденцію збільшення їхньої кількості до кінця місяця значно ускладнюють роботу заводських складів і у групах матеріально-технічного постачання. Насамперед, повинні бути уніфіковані документи, на основі яких виробничі підрозділи одержують матеріали із заводських складів (лімітно-забірні картки, забірні картки, вимоги і накладні т.д.).

Очевидно, що рішення як організаційних, так і методичних питань повинне ґрунтуватися на використанні можливостей сучасних комп'ютерних технологій. При цьому найбільш ефективною є організація рішення таких завдань у комплексній системі керування підприємством.

Підприємство здійснює випуск машин і устаткування для сільського господарства, будівництва і гірничодобувної промисловості. З огляду на цю особливість у виробничій діяльності підприємства з метою раціональної організації обліку та контролю за надходженням виробничих запасів на підприємстві необхідно розробити шляхи вдосконалення обліку виробничих запасів.

Шляхи підвищення ефективності надходження та використання виробничих запасів на підприємстві:

– кожний квартал проводити аналіз показників ефективності використання виробничих фондів;

– постійно проводити пошук шляхів прискорення обертання оборотних запасів;

– проводити механізацію і автоматизацію ручних робіт з метою підвищення продуктивності праці і вивільнення працівників з трудомістких процесів;

– удосконалювати маркетингову діяльність підприємства;

– для удосконалення бухгалтерського обліку сировини й матеріалів розробити і ввести систему 1С «Бухгалтерія»;

– постійно діючій інвентаризаційній комісії частіше проводити перевірки сировини й матеріалів в місцях їх зберігання;

– працівникам бухгалтерії звертати увагу на правильність оформлення бухгалтерських документів при оприбуткуванні виробничих запасів і своєчасно пред'явлення претензії постачальникам;

– здійснювати контроль за нормами списання сировини й матеріалів на виробництво;

– бухгалтеру матеріального відділу слідкувати за правильністю визначення розміру допустимих втрат сировини й матеріалів при зберіганні, а також правильності оформлення актів списання.

Основними завданнями удосконалення обліку виробничих запасів є:

– уточнення класифікації та методики оцінки виробничих запасів;

– визначення передумови раціональної організації обліку виробничих запасів на підприємствах;

– обґрунтування системи обліку матеріальних витрат на освоєння нової техніки і технології виробництва;

– уточнення об'єктів, суб'єктів та методики внутрішньогосподарського контролю виробничих запасів, критерії і ознаки їх класифікації;

– обґрунтування більш раціональних методів проведення інвентаризації виробничих запасів в умовах автоматизації,використання вимірювальної техніки і комп'ютерної технології.

Але дослідження показують, що оцінка виробничих запасів в умовах ринкової економіки значно ускладнилась.

Проведені дослідження показали, що існує два основні способи організації здійснення аудиту запасів: суцільна перевірка і вибіркове дослідження. Суцільна перевірка є досить дорогою, потребує багато часу та витрат праці аудитора і не набагато ефективніша за вибіркову перевірку. Вибіркове дослідження широко використовується в аудиторській практиці. Його суть полягає в тому, що аудитор перевіряє не всю сукупність даних, а лише відібрану в певний спосіб їх частину. Отримані результати перевірки переносять на всю сукупність інформації і роблять висновок. Існують кілька методик здійснення вибіркової перевірки та випадкового відбору. Слід розрізняти поняття «вибіркове дослідження» і «аудиторська вибірка». Як було уже зазначено, вибіркове дослідження є способом організації проведення аудиту, а аудиторська вибірка - специфічним прийомом його здійснення.

Одними із найбільш широко використовуваних в аудиті процедур є аналітичні процедури, пояснення суті та рекомендації щодо застосування яких наведено у Міжнародному стандарті аудиту (МСА) 520 «Аналітичні процедури».

Аудитору мають бути чітко поставлені цілі та завдання, надано загальне професійно-нормативне керівництво (МСА, внутрішньо фірмові інструкції, положення, методики), а також набір інструментів (методів, способів і прийомів проведення перевірки), а в кожній конкретній ситуації він сам на певному етапі аудиту (з урахуванням специфіки підприємства-клієнта, власного досвіду, строків перевірки та інших чинників) обирає ті чи інші аудиторські процедури.

Існують також і так звані узгоджені процедури, про які спеціально домовились підприємство-клієнт і аудитор, а користуватись результатами їх виконання може лише замовник, оскільки інші користувачі можуть неправильно інтерпретувати отримані дані.

Для удосконалення проведення аудиту операцій із запасами та усунення проблем, пов'язаних з ним доцільно використовувати такий порядок його проведення [17]:

1) перший рівень - перевірка правильності вказаної в звітності суми (камеральна перевірка) і відповідності суми в звітності Головній книзі і обліковим регістрам;

2) другий рівень - тестування синтетичного обліку запасів;

3) третій рівень - перевірка правильності формування облікових даних;

4) четвертий рівень - перевірка легітимності господарської операції, тобто її законності.

На першому та другому рівнях аудитор може виходячи з власного професіоналізму використовувати вибіркове дослідження, що прискорює і здешевлює аудит. Перевірку на третьому і четвертому рівнях можна представити трьома кроками:

1) Перевірка наявності запасу, правильності його визнання і класифікації.

2) Перевірка реальності, законності та правильності відображення в обліку операцій із запасами (придбання, отримання, переміщення, реалізація, інше вибуття).

3) Перевірка правильності оцінки запасів на дату балансу.

Зазначимо, що відповідно до Методичних рекомендацій при аудиті господарських операцій із запасами, вимагається тільки перевірка незмінності методів оцінки вибуття запасів. Проте це не означає, що аудитор не повинен перевіряти всі інші господарські операції. Для зменшення часу і вартості аудиту всі операції із запасами підприємства можна перевіряти вибірковим методом. Принципи застосування вибірок і методи вибіркового тестування регламентуються Національними нормативами аудиту (ННА).

Першим кроком аудиту є перевірка наявності запасу, правильності його визнання і класифікації. Фактична наявність запасів може бути перевірена тільки за допомогою інвентаризації, але, оскільки обсяг запасів підприємств звичайно дуже великий і налічує багато однорідних об'єктів, інвентаризація стає надто дорогою і тривалою. Тому аудитору доцільно використовувати альтернативний метод - документальну перевірку, яка полягає в порівнянні (зустрічній звірці) даних договорів, документів на оплату і прибуткових накладних та інших супроводжувальних документів з даними, відображеними на рахунках обліку. Одночасно аудитор перевіряє, правильність класифікації запасів відповідно до вимог П(С)БО.

На практиці аудитор може застосовувати змішаний метод, тобто спочатку на основі вибірки формується сукупність одиниць запасів, до якої мають входити різні види запасів (сировина, готова продукція, малоцінні і швидкозношувані предмети тощо) за способами отримання (виготовлені власним способом, придбані, отримані в обмін, безоплатно), яка перевіряється документальними методами, а потім деякі одиниці (партії) продукції або товарних груп перевіряють за допомогою інвентаризації. Таким чином аудитор отримує відомості не тільки про наявність вказаних у звітності запасів, а й про достовірність документації підприємства. При використанні вибіркового дослідження аудитор в своєму висновку повинен визначити ймовірність помилки (у відсотковому вираженні) з урахуванням розміру суттєвості відхилення. Після перевірки наявності запасів встановлюють їх відповідність критеріям визнання.

Основним критерієм правильності визнання для аудитора є документ, який дає підстави вважати, що всі витрати та вигоди, пов'язані з використанням певного активу, передані підприємству за певною оцінкою, яке надалі здійснює управління і контроль за активом. Такими документами можуть бути договір, акт виконаних робіт, прибуткова накладна, акцептовані рахунки постачальників тощо.

Одночасно аудитор повинен вивчити правильність первісної оцінки і класифікації запасу. Порядок визначення первісної оцінки запасів та їх класифікація регламентуються П(С)БО 9 і деякими іншими положеннями (П(С)БО 12, 16, 18, 19), він залежить від способу отримання запасів.

Отже, перед аудитором постають дві проблеми: оцінка правильності розрахунку очікуваних витрат та оцінка достовірності очікуваної ціни продажу. При цьому аудитору не обійтися без вибірки, оскільки практично неможливо перевірити правильність визначення очікуваних витрат і ціни продажу по кожній одиниці окремо. У вибірку мають ввійти партії або окремі одиниці товарів та інших запасів (кожного виду), які протягом звітного періоду були пошкоджені, втрачені, застаріли або іншим способом втратили (зменшили) майбутню економічну вигоду, тобто такі, які можна відображати тільки за чистою вартістю реалізації. При перевірці цієї частини вибірки аудитор повинен впевнитися, що бухгалтер не використовував первісну оцінку, потім дослідити документи, які підтверджують факт втрати майбутньої економічної вигоди. До них відносять акти експертної оцінки, відомості інвентаризацій, акти списання з висновком комісії про доцільність, відомості від сторонніх осіб про факти надзвичайних подій і понесені збитки.

Для покращення обліку та методики проведення аудиту на підприємстві треба застосувати такі заходи:

- здійснювати розподіл ТЗВ відповідно до вимог ПСБО 9 «Запаси»;

- дотримуватися вимог щодо оформлення документів, тобто вказувати всі необхідні реквізити;

- в обов'язковому порядку проводити річну інвентаризацію, як це передбачено Інструкцією № 69 та складати інвентаризаційні описи;

- ввести чотирьохзначну номенклатуру та аналіз рахунку по кожному аналітичному рахунку;

- застосовувати рахунок 24 «Брак у виробництві» і відповідно до цього правильно формулювати зміст господарських операцій;

Для удосконалення даного обліку підприємство може також здійснити бюджетне планування, тобто розробити бюджетний план. Обов'язковою складовою бюджетного плану є план надходження і використання запасів, раціональність складання якого є запорукою успішного досягнення мети.

Що стосується шляхів вдосконалення ведення обліку, то особливу увагу слід приділити раціоналізації системи контролю за збереженням запасів. Даний контроль здійснюють такими методами:

1) через систему матеріальної відповідальності - укладанням договорів з працівниками, які мають доступ та оформляють документи, пов'язані з рухом матеріальних цінностей;

2) документальне оформлення всіх операцій руху матеріальних цінностей (прийняття, відпуск, списання);

3) затвердження окремим наказом посадового списку осіб, що мають право підписувати документи з прийняття, відпуску та списання матеріальних цінностей;

4) налагодження складського господарства;

5) проведення інвентаризацій.

Таким чином, бухгалтер має можливість уважно стежити за рухом і зберіганням матеріальних цінностей, так як основою такого контролю є первинна документація.

Також слід поліпшити і організувати більш дієвий внутрішній контроль. Залежно від розмірів підприємства та характеристики запасів існує багато систем контролю.

Для товариства доцільно застосувати комп'ютерні системи контролю запасів. Спочатку в пам'ять комп'ютера вводиться інформація про всі види запасів, потім витрачання матеріалів автоматично реєструється і відбувається коригування залишків запасів. При досягненні моменту відтворення запасів, через комп'ютерну мережу постачальнику передається інформація про замовлення нової партії, а після її одержання залишки знову коригуються.

Системи контролю запасів повинні бути динамічними, а не статичними. У комп'ютері зберігаються сотні тисяч різноманітних найменувань запасів. Витрачання запасів може збільшуватися або зменшуватися незалежно від збільшення або зменшення обсягу реалізації підприємства в цілому. Якщо рівень витрачання окремих видів запасів починає збільшуватись або зменшуватись, менеджер повинен скоригувати їх залишки для того, щоб уникнути нестач або лишків запасів. Якщо зміни у рівні витрачання запасів постійні - це сигнал до перегляду страхових запасів і даних комп'ютерної програми системи контролю.

Застосування комп'ютерних технологій в бухгалтерському обліку значно підвищує продуктивність праці бухгалтерів і суттєво покращує його організацію на підприємстві, де у веденні бухгалтерського обліку часто панує безлад. Така можливість зумовлена тим, що комп'ютерний спосіб обробки облікової інформації вимагає формального та чіткого опису облікових процедур у вигляді алгоритмів, що впорядковує порядок виконання обов'язків працівниками обліку.

ВИСНОВОК

Курсовий проект виконаний за матеріалами ТОВ «ВО ТЕХНА», що здійснює виробничу та іншу діяльність на насичення ринку високоякісною продукцією, розширення асортименту товарів та послуг, організація торгівлі і одержання прибутку.

В умовах розвитку ринкових відносин управління підприємством набуває нових якостей. Основним елементом управління є бухгалтерський облік.

Однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва являється забезпечення його предметами праці - запасами.

Запаси - це активи, які:

– утримуються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт та наданні послуг, а також при управлінні підприємством;

– знаходяться у процесі виробництва (НЗВ) з метою наступного продажу продукту виробництва;

– утримуються з метою подальшого продажу при умові звичайної діяльності.

Виробничі запаси надходять на склади підприємства з різних джерел: від постачальників відповідно до укладених договорів на поставку; від оприбуткування запасів, виготовлених у своїх виробничих підрозділах; у повернення запасів із виробничих підрозділів на склади; оприбуткування відходів виробництва; залишків, виявлених при інвентаризації; оприбуткування запасів, отриманих від ліквідації основних засобів; надходження через підзвітних осіб.

Кожна господарська операція щодо надходження запасів повинна бути оформлена відповідним первинним документом визначеної форми.

Принципи формування в обліку інформації про виробничі запаси та розкриття її у фінансовій звітності встановлено П(С)БО 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246. Відповідно до Інструкції № 291 облік виробничих запасів підприємства ведуть на рахунку 20 «Виробничі запаси».

Для удосконалення організації обліку та методики проведення аудиту виробничих запасів ТОВ «ВО ТЕХНА» необхідно врахувати всі недоліки та розробити заходи по їх усуненню.

У результаті проробленої роботи можна зробити наступні висновки:

– для обліку та аудиту запасів унаслідок їхньої різноманітності по складу і призначенню має значення їхня класифікація, виходячи з якої і складається звітність про наявність і рух запасів;

– використання в практичній роботі бухгалтерів підприємств та організацій наведеної в даному курсовому проекті передбаченої Методологічними рекомендаціями з бухгалтерського обліку запасів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року № 2, пов'язаної з бухгалтерським обліком запасів, полегшить визначення кореспонденції рахунків за конкретними господарськими операціями, здійснення аудиту та сприятиме уникненню можливих помилкових записів та економії затрат часу на ведення обліку та аудиту запасів;

– особливістю обліку запасів, зокрема вибуття, є визначення дотримання чи недотримання норм списання матеріалів, що впливає на визначення виробничої собівартості та фінансового результату по даній операції.

– проведені дослідження показали, що існує два основні способи організації здійснення аудиту запасів: суцільна перевірка і вибіркове дослідження. Суцільна перевірка є досить дорогою, потребує багато часу та витрат праці аудитора і не набагато ефективніша за вибіркову перевірку. Вибіркове дослідження широко використовується в аудиторській практиці.

Звернено увагу на облік надходжень та вибуття запасів на виробництво та особливості обліку результатів інвентаризації виробничих запасів підприємства ТОВ «ВО ТЕХНА». Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток та збереження самих запасів. Запаси повинні бути достовірно оцінені на дату складання балансу. Для цього витрати на придбання запасу, які не можуть бути відображені як активи, повинні включатися до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати (це стосується проведення переоцінки у зв'язку зі зниженням ринкової ціни, різного роду втрат, псування, крадіжок).

На закінчення необхідно відзначити, що багато питань, пов'язаних з правовим регулюванням і бухгалтерським обліком запасів, не одержали необхідного нормативного закріплення, у зв'язку з чим створюють певну складність. Також багато питань щодо аудиту та обліку операцій із запасами є проблемними, наприклад відсутність єдиної універсальної методології аудиту та організації обліку операцій із запасами, оскільки різні економісти, науковці і вчені пропонують різне її трактування, виділяють певні свої особливості, закономірності і порядок його проведення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аналіз господарської діяльності: теорія, методика, розбір конкретних ситуацій : Навч. посібник. Реком. МОНУ для студ. ВНЗ / За ред. Ковальчука К.Ф. - К. : ЦУЛ, 2012. - 328 с.

2. Аудит (Основи державного, незалежного професійного та внутрішнього аудиту): Підручник / За ред. Немченко В.В., Редько О.Ю. - К. : ЦУЛ, 2012. - 540 с.

3. Аудит. (Основи державного, незалежного професійного та внутрішнього аудиту). / За ред. проф. Немченко В. В., Редько О. Ю., Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 540 с.

4. Бондар В.П. Концепція розвитку аудиту в Україні: теорія, методологія, організація : монографія / В.П. Бондар. - Житомир : ЖДТУ, 2008. - 456 с.

5. Бодюк А. В. Методологічні й нормативно-правові аспекти аудиту підприємницької діяльності: Монографія. / А. В.Бодюк - К. : Кондор, -2005. - 356 с.

6. Бухгалтерський облік, аналіз та аудит: проблеми теорії, методології, організації Збірник наукових праць. Випуск 1/ Держ. ком. статистики України. Держ. акад. статистики, обліку та аудиту; Ред. кол.: I.I. Пилипенко(голов. ред.) та ін. -К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство» 2008-133 с.

7. Гончарук Я.Н., Рудницький В.С. Аудит: 2-е вид. перероблене та доповнене - Львів : Оріяна - Нова, 2004. - 292с.

8. Гордієнко Н.І., Харламова О.В. Карпенко М.Ю. Аудит, методика і організація: Навчальний посібник (для студентів економічних спеціальностей). У 2 частинах. Частина 2. ? Xарків: ХНАМГ, 2007. - 294 с. (452 с.)

9. Дорош Н. І. Аудит: методологія і організація. -- К.: Товариство «Знання» КОО, 2004. -- 402 с.

10. Закону України «Про аудиторську діяльність» із змінами та доповненнями.

11. Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність» внесений Мінфіном 21 лютого 2012 року № 57523.77/1-11.

12. Податковий кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 06 грудня 2012 р. № 2755-VI - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.

13. Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» 28 лютого 2013 р. за №336/22868

14. П(С)БО 9 «Запаси» затверджений наказом Міністерства фінансів № 246 від 20.10.1999р. із змінами та доповненнями.

15. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів і зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФУ від 30.11.1999 року № 291(із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: [сайт]. -- режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main.cgi?nreg=z0893-99.

16. Облік, аналіз і аудит в системі управління підприємницькою діяльністю [Текст]: Всеукр.наук.- практ.конф., 2012р., 16 лист., м.Сімферополь: [матеріали] - Сімферополь: ВД «АРІАЛ», 2012. - 150 с.

17. Основи аудиту : навч. пос. / С. І. Дерев'янко, С. О. Олійник, Н. П. Кузик, О. М. Ганяйло. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 238 с.

18. Сподарик В. Внутрішній аудит: проблеми, методика та організація / В. Сподарик // Економічний аналіз. - 2010. - №6. - С. 503-505.

19. Стасишен М.С., Піча Ю.В. Основи аудиту (в схемах, графіках і таблицях): Навч. Посібник.- К.: Каравела, 2007. - 192 с.

Размещено на Allbest.ru

...