Основи побудови обліку оплати праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

аналітичний облік звітність оплата праця

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи обліку оплати праці та утримання із заробітної плати

1.1 Основи побудови обліку оплати праці

1.2 Утримання із заробітної плати

1.3 Аналіз нормативної бази з питань оплати праці

Розділ 2. Організація і методика бухгалтерського обліку утримання із заробітної плати

2.1 Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з утримання із заробітної плати

2.2 Документування та відображення господарських операцій з утримання із заробітної плати

2.3 Облік утриманих за виконавчими листами сум

2.4 Відображення у фінансовій та податковій звітності

Розділ 3. Автоматизація обліку утримань із заробітної плати

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

На сьогоднішній день складність ситуації, яка склалася з питання розрахунків з працюючими, пояснює актуальність вибраної теми.

Питання організації заробітної плати і формування її рівня складають основу соціально-трудових відносин у суспільстві, бо включають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу. Будь-які зміни, що стосуються оплати праці, прямо чи опосередковано впливають на доходи всіх членів суспільства, а також на найважливіші макроекономічні показники.

В сучасних умовах заробітна плата є чи не найголовнішим стимулятором розвитку економіки, так як вона одночасно є перетвореною формою вартості робочої сили, формою розподілу за результатами праці та об'єктом конкуренції на ринку праці.

В умовах ринку відбувається конкуренція за право зайняти певне робоче місце. Робочі місця неоднакові. Одні з них є престижними і привабливими, інші навпаки. Деякі потребують високої інтенсивності праці, водночас є роботи, які не потребують особливих зусиль, високої відповідальності. Саме ці відмінності робіт, професій стають особливим об'єктом конкурентної боротьби між робітниками. І тут важливим чинником є заробітна плата, яка певною мірою згладжує проблеми залучення і розподілу робочої сили, пов'язані з відмінностями в умовах праці.

Заробітна плата - сукупність винагород у грошовій і натуральній формах, отриманих працівниками за фактично виконану роботу, а також за періоди, що включаються в робочий час. Оскільки джерелом виплати заробітної плати є дохід, то розмір фонду заробітної плати трудового колективу, кожного працівника повинний бути поставлений у пряму залежність від досягнутих кінцевих результатів підприємства.

Заробітна плата - є важливішим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

Збільшення ефективності суспільної продуктивності обумовлено, насамперед, збільшенням виробництва та поліпшенням якості роботи.

Планування заробітної плати має забезпечити: зростання обсягу виробленої продукції (послуг, робіт), піднесення ефективності виробництва і його конкурентоспроможності; підвищення матеріального добробуту працівників. Планування фонду заробітної плати включає розрахунок суми фонду і середньої заробітної плати як усіх працівників підприємства, так і за категоріями працюючих.

Вихідними даними для планування фонду заробітної плати є: виробнича програма в натуральному і вартісному вираженні і її трудомісткість; склад і рівень кваліфікації працівників, необхідних для виконання програми; чинна тарифна система; форми і системи оплати праці, що застосовуються; норми і зони обслуговування, а також законодавчі акти з праці, що регулюють заробітну плату (рід виплат і доплат, що враховуються при оплаті праці). До складу фонду оплати праці включається основна і додаткова заробітна плата. До основної належить оплата праці за виконані роботи. Вона включає відрядну заробітну плату, тарифний фонд заробітної плати, премії. До додаткової заробітної плати належать такі виплати працівникам підприємств, що робляться не за виконану роботу, а відповідно до чинного законодавства (доплати за роботу в нічний час, бригадирам, за скорочений робочий день підліткам і матерям, які годують, оплата чергових і додаткових відпусток, виконання державних обов'язків, оплату за навчання учнів). У плановий фонд заробітної плати не включаються доплати за відхилення від нормальних. У праці (плата за понаднормові роботи, простої і т.п.).

Розділ 1. Теоретичні основи обліку оплати праці та утримання із заробітної плати

1.1 Основи побудови обліку оплати праці

Узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так і до не облікового складу підприємства, - з оплати праці, а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці здійснюється на рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам».

Рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» має такі субрахунки:

661 «Розрахунки за заробітною платою»;

662 «Розрахунки з депонентами»;

663 «Розрахунки за іншими виплатами».

За кредитом рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога за тимчасовою непрацездатністю, інші нарахування, за дебетом - виплата заробітної плати, премії, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів в рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу.

Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений строк суми з оплати праці, відображаються за дебетом субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» та кредитом субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами».

За кредитом субрахунку 663 «Розрахунки за іншими виплатами» відображають суми нарахованих лікарняних та інших виплат, що не входять до фонду оплати праці.

Утримання із заробітної плати є обов'язкові. Згідно ст.127 КЗпП утримання із заробітної плати можуть здійснюватися тільки у випадках, передбачених законом України.

Сума, яка нарахована працівнику за виконану роботу, і сума, яка належить до виплати, як правило, відрізняється одна від одної на суму проведених утримань із заробітної плати.

Утримання із заробітної плати можуть бути:

обов'язкові - ті, які можуть проводитись тільки у випадках, передбачених законодавством України (податок з доходів фізичних осіб, утримання до Пенсійного фонду, фонду соціального страхування, фонду страхування на випадок безробіття, а також утримання на випадок безробіття, а також утримань за рішенням суду на користь юридичних та фізичних осіб);

утримання, які здійснюються за ініціативою підприємства (для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або на господарські потреби; при звільнені працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він уже отримав відпустку; при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству та ін.)

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань, передбачених законодавством України, не може перевищувати п'ятдесяти (а в окремих випадках сімдесяти) процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. [62; 364]

Нормативними документами, які визначають порядок та розміри здійснення зборів до фондів соціального спрямування є:

Закон України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.97 р. (зі змінами та доповненнями);

Закон України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування» № 403/97-ВР від 26.06.97 р. (зі змінами та доповненнями);

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV (зі змінами та доповненнями);

Закон України «Про податок доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Постанова Кабінету міністрів України «Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» №116 від 22.01.1996 р.

Відповідно до п. 6.1 Закону про доходи працівник підприємства має право на зменшення суми загального місячного оподаткованого доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

У розмірі, що дорівнює 50% однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку на місяць встановленої законом на 1 січня звітного податкового року - для будь-якого платника податків;

У розмірі, що дорівнює 150% суми пільги для платника податків, який:

є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

має троє чи більше дітей віком до 18 років - у розрахунку на кожну таку дитину;

є вдівцем або вдовою;

є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;

є інвалідом І або ІІ групи, у тому числі з дитинства;

є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

У розмірі 200% суми пільги для платника податків, який є:

особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави;

учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року. [93; 73]

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї соціальні виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. Одночасно поступове підвищення розміру прожиткового мінімуму протягом поточного року не впливатиме на граничний розмір доходу, до якого застосовується податкова пільга, та інші суми неоподатковуваних доходів, що визначаються Законом про доходи та залежать від розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня звітного року. (див таблицю 1).

Таблиця 1. Зведена таблиця за показниками Держбюджету-2012

Показники	Як встановлено у 2012 році (грн.)
	з 01.01.2012	з 01.04.2012	з 01.07.2012	з 01.10.2012	з 01.12.2012
Прожитковий мінімум на працездатну особу	1073	1094	1102	1118	1134
Мінімальна заробітна плата	1017	1037	1044	1060	1095
Податкова соціальна пільга	Протягом усього 2012 року: звичайна-536,50 підвищена - 804,75, подвійна - 1073.
Граничний дохід, до якого застосовується податкова пільга	Протягом усього 2009 року - 1500 грн.

Відповідно до статті 81 Держбюджету-2009, максимальна величина фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з яких відповідно до законів України повинні утримуватися (нараховуватися) внески до фондів соціального страхування та ПФУ, дорівнює 15 розмірам прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. [90; 17]

Віповідно до Держбюджету-2012 починаючи з 13.01.2009 року були змінені розміри ставок соціальних внесків.

Таблиця 2

	Платники єдиного соціального внеску	За кого сплачують	База (об'єкт)	Ставка єдиного соціального внеску
				утримання	Нарахування
1.	Роботодавці - юридичні особи, що використовують найману працю - фізичні особи-підприємці, що використовують працю найманих працівників (до 10 осіб) - самозайняті особи, що використовують найману працю (до 4-ох осіб)	Наймані працівники	Зарплата Якщо прац.- інвалід	3,6%	від 36,76% до 49,7% 36,3% для бюджетних установ 8,41% для інвалідів
			Лікарняні (5+решту днів)	2,0%	33,2%
		Фізичні особи, з якими укладений ЦПД*	Винагорода за виконання робіт (надання послуг) за ЦПД	2,6%	34,7%
2	- Фізичні особи-підприємці загальносистемники - Самозайняті особи (ст. 14.1.226 ПКУ)	За себе	Сума доходу (прибутку), отримана від їхньої діяльності, обчислена за правилами ст. 177 ПКУ що підлягає оподаткуванню податком з доходів, але не більше максимальної межі (17 прожит. мін.)	34,7% обов'язково 36,6% (якщо добровільно + ФССзТВП) 36,21% (якщо добровільно + ФСНВ) 38,11% (якщо добровільно + ФССзТВП** + ФСНВ***)
3	- Фізичні особи-підприємці спрощенці	За себе	Фіксована сума, що не залежить від розміру доходу

Так, у 2012 році ставка збору до Пенсійного фонду України дорівнює:

для роботодавців - 1,4 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (в тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону про оплату праці, та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

для роботодавців - на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50% загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25% суми витрат на оплату праці, - окремо 0,7% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів та 1,5% суми фактичних витрат на оплату праці інших працівників.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 року № 2213-ІІІ утримання з заробітної плати до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності становлять 0,5% для найманих працівників, заробітна плата яких є нижчою від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи, і 1% для найманих працівників, заробітна плата яких є вищою від прожиткового мінімуму.

1.2 Утримання із заробітної плати

Сума, яка нарахована працівнику за виконану роботу, і сума, яка належить до виплати, як правило, відрізняються одна від одної на суму проведених утримань із оплати праці.

Утримання із заробітної плати можуть бути:

обов'язкові -- ті, які можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України (прибутковий податок, утримання до Пенсійного фонду, фонду соціального страхування, фонду страхування на випадок безробіття, а також утримання за рішенням суду на користь юридичних та фізичних осіб);

утримання, які здійснюються за ініціативою підприємства (для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або на господарські потреби; при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже отримав відпустку; при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству та ін.).

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань, передбачених законодавством України, не може перевищувати п'ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

Встановлені обмеження не поширюються на відрахування із заробітної штати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

Щодо допомоги з соціального страхування, що виплачується працівникам підприємства, то вона не є оплатою праці. І хоча нарахування таких видів допомоги в обліку відображується оборотом за кредитом субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою», але до витрат діяльності їх не відносять і не відображують на рахунках класів 8 «Витрати за елементами» та 9 «Витрати діяльності». Вони включаються до витрат підприємства у складі загальної суми відрахувань із соціального страхування та слугують джерелом виплати відповідних допомог працівникам.

Відрахування із заробітної плати податків і платежів, що сплачуються працівниками, відображують оборотом за дебетом субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» у кореспонденції з:

прибуткового податку - кредитом відповідного субрахунку 641 «Розрахунки за податками»;

збору до Пенсійного фонду - кредитом субрахунку 651 «За розрахунками із загальнообов'язкового державного соціального страхування»;

збору з соціального страхування - кредитом субрахунку 652 «За соціальним страхуванням»;

збору зі страхування від нещасних випадків на виробництві - кредитом субрахунку 654 «За індивідуальним страхуванням».

При обчисленні прибуткового податку за місцем основної роботи (служби, навчання) застосовується Прогресивна шкала ставок прибуткового податку, до якої введено один неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1.3 Аналіз нормативної бази з питань оплати праці

При аналізі трудових ресурсів та системи оплати праці неможливо обійтися без відповідної нормативної бази, яка здійснює важливий вплив на регулювання заробітної плати в державі. Тому розглянемо інформаційну бази аналізі трудових ресурсів та системи оплати. Це, зокрема:

Конституція України;

ЗУ «Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної зарплати» від 19.11.1998 р. № 366;

ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95 ВР;

ЗУ «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96 ВР;

ЗУ «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування із змінами та доповненнями» від 26.06.1997 р. № 400/97 ВР;

ЗУ «Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування» від 21.05.1999 р. № 700/ХГУ;

ЗУ «Про внесення зміни до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 22.10.1998 р. № 208-ХІУ;

Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92;

«Інструкція зі статистики заробітної плати», затверджена наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995 р. № 323;

«Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні», затверджена наказом Головного КРУ від 03.10.997 р. № 121;

Постанова КМУ «Про порядок обчислення середньої заробітної плати», затверджена КМУ від 08.02.1995 р. № 100;

«Інструкція про порядок стягнення коштів та застосування фінансових санкцій органами державної контрольної-ревізійної служби», затверджена наказом Головного КРУ України від 3.07.998 р. № 130;

наказ Головного управління Державного казначейства України від 10 грудня 1999 р. № 114.

Нормативними документами, які визначають порядок та розміри здійснення зборів до фондів соціального спрямування, а також прибуткового податку із доходів працівників є:

Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26.06.97 р. (зі змінами та доповненнями);

Закон України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування» №403/97-ВР від 26.06.97 р. (зі змінами та доповненнями);

Декрет Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»;

Постанова Кабінету міністрів України «Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» № 116 від 22.01.1996 р.

Розділ 2. Організація і методика бухгалтерського обліку утримання із заробітної плати

2.1 Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з утримання із заробітної плати

Синтетичний облік розрахунків по оплаті праці підприємства здійснюють на пасивному рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» за субрахунками:

661 «Розрахунки за заробітною платою»,

662 «Розрахунки з депонентами».

По кредиту субрахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» відображаються суми нарахованої основної і додаткової заробітної плати, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а по дебету - утримання із заробітної плати (прибуткового податку, збору до Пенсійного фонду, до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, за виконавчими листками та інші утримання), суми виплаченої заробітної плати і депонованої. Звідси в бухгалтерському обліку на суму нарахованої заробітної плати роблять запис по кредиту рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» і дебету рахунків:

23 «Виробництво», 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін. (на суму нарахованої основної і додаткової заробітної платні премій, які виплачуються із фонду оплати праці);

652 «По соціальному страхуванню» (на суму допомоги по соціальному страхуванню, нарахованої за рахунок коштів соціального страхування) та ін.

Суми утримань із заробітної плати працівників підприємства відображаються записом по дебету рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» в кореспонденції з кредитом рахунків:

641 «Розрахунки за податками» (на суму утриманого прибуткового податку, що підлягає перерахуванню до бюджету);

651 «За розрахунками із загальнообов'язкового державного соціального страхування» (на суму утримані збору до Пенсійного фонду);

685 «Розрахунки з іншими кредиторами» (на суму утримань за виконавчими листками) та ін.

Суми, виплачені з каси підприємства (заробітна плата премії, допомога по тимчасовій непрацездатності тощо належні працівникам), відображаються записом по дебету рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» і кредиту рахунка 30 «Каса».

На суму депонованої заробітної плати в бухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» і кредиту рахунка 662 «Розрахунки з депонентами». В подальшому, при виплаті працівникам заробітної плати, зарахованої раніше на рахунок депонентів, роблять запис по дебету рахунка 662 «Розрахунки з депонентами» в кореспонденції кредитом рахунка 30 «Каса».

Сума депонованої заробітної плати, по якій закінчився строк позовної давності (3 роки), яка підлягає перерахуванню до бюджету, відображається записом по дебету рахунка 662 «Розрахунки з депонентами» і кредиту рахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами». Перерахування зазначеної суми до бюджету відображається записом по дебету рахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами» і кредиту рахунка 31 «Рахунки в банках».

Аналітичний облік розрахунків з робітниками і службовцями по оплаті ведеться в картках - особових рахунках (ф. № П-54 і № П-54а), які містять інформацію по нарахованих сумах, утриманнях, виплаті. Ця інформація використовується для наступних розрахунків середньої заробітної плати (при оплаті відпусток, нарахуваннях допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо), видачі різного виду довідок. Аналітичний облік депонованої заробітної плати ведеться по кожній незатребуваній сумі безпосередньо в реєстрі або книзі обліку депонованої заробітної плати. Виплата такої заробітної плати оформляється видатковим касовим ордером.

При видачі готівки з каси організації необхідно керуватися Порядком ведення касових операцій в Україні, затвердженим рішенням Ради директорів Національного Банку від 22 вересня 2001 р. № 40. Гроші на виплату заробітної плати, допомог по тимчасовій непрацездатності, премій і т.д. одержують в обслуговуючому банку. Організації, що мають виторг, можуть за узгодженням з банком витрачати і на оплату праці.

Заробітна плата виплачується не рідше ніж кожні півмісяця, а відпускні - не пізніше, ніж за один день до початку відпустки. При звільненні працівника всі суми виплачуються в день звільнення.

Заробітна плата видається в терміни, встановлені колективним договором. Ці дати вказуються в наданих банку касових заявках. За першу половину місяця (з 1-го до 15-е число включно) видають аванс (звичайно з 16-го по 20-е число поточного місяця). Найбільш розповсюджений варіант, при якому аванс виплачується в заздалегідь обумовленому розмірі (наприклад, 40% фактичного заробітку за минулий місяць). Більш доцільної надається виплата авансу в залежності від заробітку за фактично виконану роботу (при відрядній оплаті) чи фактично відпрацьований час у першу половину місяця (за період з 1-го по 15-і число місяця включно) за мінусом необхідних утримань, встановлених чинним законодавством.

Заробітна плата за другу половину місяця видається з 1-го по 5-е число наступного місяця. Якщо день видачі заробітної плати приходиться на вихідний чи святковий день, то вона повинна бути виплачена напередодні. Гроші для розрахунків зі звільненими й тими, хто йде у відпустку, а також із працівниками позаштатного (необлікового) складу видаються незалежно від встановлених термінів виплати заробітної плати штатним працівникам.

Для одержання заробітної плати в банк представляються наступні документи: чек, платіжні одержання на перерахування в бюджет податкових платежів (прибуткового податку, збору на нестатки освітніх установ), платіжні одержання на користь різних організацій і осіб на суми, утримані з заробітної плати працівників по виконавчих листах, по інших виконавчих документах і особистих зобов'язаннях, а також платіжні доручення на перерахування платежів у ПФ, Фонд соціального страхування, Фонд обов'язкового медичного страхування, Фонд зайнятості населення. Платіжні доручення виписуються в гривнях з округленням копійок до гривнів за загальними правилами. Аванс і заробітна плата за другу половину місяця видаються протягом 3 днів, включаючи день одержання грошей у банку. Так, якщо гроші отримані в понеділок, то сума неодержаної зарплати повинна бути здана в банк. Виплата заробітної плати, допомог і премій проводиться по розрахунково-платіжній (ф. № Т-49) чи платіжній (ф. № Т-532) відомості. При одержанні грошей працівник розписується у відомості. Видача грошей особі, що не є штатним співробітникам, здійснюється по пред'явленні документа, що засвідчує особистість одержувача. Гроші можуть видаватися по видатковому касовому ордері. У ньому одержувач вказує назву і номер документа, дату його видачі, найменування його організації.

Після закінчення терміну видачі заробітної плати касир у відомості проти прізвищ осіб, що не одержали її, у графі “Розписка в одержанні” робить оцінку “Депоновано”. На суму, видану по відомості заробітної плати бухгалтером, оформляється видатковий касовий ордер, що потім відображається в касовій книзі.

Не виплачена в термін заробітна плата депонується, а гроші здаються в банк і зараховуються на розрахунковий рахунок організації. З банку їх одержують при звертанні працівника в бухгалтерію. Працівник має право на одержання депонованої заробітної плати протягом трьох років. Після закінчення цього терміну незатребувані суми як не реалізовані доходи приєднуються до прибутку.

Депонована заробітна плата оформляється в такий спосіб. Не видані суми по платіжній (розрахунково-платіжної) відомості касир заносить до реєстру не виданої заробітної плати і передає його бухгалтеру. У бухгалтерії облік розрахунків з депонентами ведуть у книзі обліку депонованої заробітної плати (ф. № 8). У ній для кожного депонента приділяється окремий рядок, по якій вказують прізвище, ім'я, по батькові і депонованій сумі, відзначається її видача. У книзі щомісяця підраховуються загальна депонована сума і сума видана, виводиться залишок. Видача депонентських сум оформляється видатковим касовим ордером.

Вчасно не отриману працівниками заробітну плату підприємства зобов'язані зберігати протягом 3-х років і видавати її на першу вимогу працівника. «При здачі депонованої заробітної плати на розрахунковий рахунок у призначенні платежу вказується «депонована заробітна плата», що також ставить за обов'язок банківській установі враховувати дані кошти окремо.

У випадку смерті працівника неодержана до дня його смерті заробітна плата видається спільно проживаючим з ним членам родини, а також особам, що знаходилися внаслідок непрацездатності на утриманні померлого.

Суми депонентської заборгованості, по якій терміни задавнення позову минули, підлягають віднесенню на фінансові результати (як прибуток підприємства).

У бухгалтерському обліку дана операція відіб'ється проводкою:

Дебет 662 - Кредит 719 Рахунок «Прибутки та збитки».

Деякі особливості є в обліку заробітної плати працівників за час відпустки. Чергові відпустки працівникам надаються протягом року, як правило, нерівномірно (особливо в сезонних виробництвах). З метою рівномірного включення до собівартості продукції (робіт, послуг) заробітної плати на оплату відпусток підприємствам дозволено створювати резерв. Такий резерв створюється шляхом щомісячного включення рівними сумами (визначеними за плановим відсотком до фактично нарахованої заробітної плати) наступних витрат на оплату відпусток. При цьому резерв створюється на наступні витрати по оплаті відпусток працівникам, а також нарахуванням на ці суми збору на соціальне страхування (оскільки при нарахуванні заробітної плати за час чергової відпустки працівнику в розрахунок приймається і допомога по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів соціального страхування).

У бухгалтерському обліку на суму створеного резерву робиться запис по дебету рахунка 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін., кредиту рахунка 471»3абезпечення виплат відпусток». Нарахована заробітна плата відноситься на зменшення раніше створеного резерву записом по дебету рахунка 471 у кореспонденції з кредитом рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою».

Сальдо (кредитове) рахунка 47 («Забезпечення виплат відпусток» показує залишок невикористаного на кінець року резерву.

Наприкінці року проводиться інвентаризація резерву на оплату відпусток працівникам. З цією метою за даними відділу кадрів (або уповноваженої для цього особи) складається список з зазначенням прізвища кожного працівника, за який період не використана відпустка, кількість днів невикористаної на 1 січня наступного року відпустки.

Шляхом множення середньоденного заробітку працівника на кількість днів ненаданої відпустки визначають суму резерву за невикористані відпустки. Якщо) наприклад, за даними інвентаризації визначена загальна кількість невикористаної відпустки 500 людино-днів, то при середньоденному заробітку працівників 8 грн. сума резерву з урахуванням збору на соціальне страхування дорівнює 4160 грн. (8 грн.-500-1,04). Ця сума має дорівнювати кредитовому сальдо рахунка 471 «Забезпечення виплат відпусток». Зайво нарахована сума резерву сторнується, а на суму, якої не вистачає, робиться до нарахування.

Якщо на підприємстві не прийнято створювати резерв на оплату наступних відпусток, то заробітна плата) нарахована працівникам при наданні відпустки, відноситься на витрати виробництва або обігу в загальному порядку (тобто відображається по дебету рахунка 23 «Виробництво» та ін. в кореспонденції з кредитом рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою»).

Наказом Мінфіну України від 01.02.94 № 10 підприємствам дозволено, поряд з резервом на оплату відпусток резервувати також кошти для виплати винагороди за вислугу років, яка здійснюється згідно з чинним законодавством.

Синтетичний облік оплати праці на підприємстві щомісяця здійснюється при журнально-ордерній формі бухгалтерського обліку у журналі-ордері № 5, а при спрощеній формі бухгалтерського обліку як синтетичний, так і аналітичний облік розрахунків по оплаті праці здійснюється в розділі II Відомості 3-М.

Накопичення даних як про затрати праці та її оплату, так і інших статей калькуляції протягом року в розрізі виробництв і структурних підрозділів підприємства як при журнально-ордерній, так і при спрощеній формі бухгалтерського обліку, доцільно здійснювати в Книзі обліку виробництва.

При автоматизований формі обліку накопичення даних як про затрати праці та її оплату, так і інших статей калькуляції у розрізі виробництв і структурних підрозділів підприємства протягом року здійснюється в електронному вигляді.

Для складання статистичної звітності з праці всіма господарюючими суб'єктами незалежно від форм власності Наказом Державного комітету статистики України № 5 від 13.01.2004 р. затверджена «Інструкція зі статистики заробітної плати». У цій інструкції наводиться перелік виплат, які включаються до конкретної складової фонду оплати праці, а також виплат, які до нього не входять і показуються у звітах з праці окремо.

2.2 Документування та відображення господарських операцій з утримання із заробітної плати

Табель веде протягом місяця керівник або обліковець конкретного підрозділу, а в кінці місяця з підписами цих осіб його передають до бухгалтерії.

Для працівників з погодинною оплатою праці дані табеля є основою для нарахування їм заробітної плати. Поряд з тим, для працівників як із погодинною, так і відрядною оплатою праці дані табеля є основою для здійснення аналізу використання робочого часу працівників підприємства.

Для обліку часу, який відпрацьовано надурочно, та оплати роботи в надурочний час використовується «Список осіб, які працювали в надурочний час» (форма № П-15), який заповнюється майстром або іншими посадовими особами, які відповідальні за облік робочого часу, та передається до бухгалтерії.

Облік часу простоїв здійснюється на підставі «Листка обліку простоїв» (форма № П-16). Аркуш обліку простоїв з відміткою про час простоїв використовується для запису в табелі.

Для обліку обсягів виконаних робіт, затрат робочого часу і нарахованої заробітної плати членам бригади, оплата праці яких здійснюється за відрядною формою оплати праці, у первинних виробничих підрозділах використовують «Наряд на відрядну роботу (для бригади)». Наряд виписують строком до одного місяця в одному примірнику. У ньому протягом місяця, поряд з обсягами виконаних бригадою робіт, на зворотній стороні щоденно відмічають також кількість відпрацьованого часу кожним працівником бригади.

За фактом виконання завдання або закінчення календарного місяця визначається загальна сума заробітку, яка належить бригаді за виконані роботи. Заробіток кожного працівника визначається, виходячи з його кваліфікаційного розряду та кількості відпрацьованого ним часу.

Для проведення такого роду розрахунку скористаємося прикладом. Заробітна плата працівників будівельної бригади за квітень місяць 2004 року становила 2690 грн. 00 коп. Враховуючи те, що працівники бригади мають різні кваліфікаційні розряди, а також різну кількість відпрацьованого часу при виконанні бригадою роботи, здійснюється розрахунок загальної кількості по бригаді розрядо-годин: (4x176+2x176+3x176+1x160+2x152) = (704+352+528+160+304) = = 2048 розрядо-годин.

Заробітна плата працівників бригади у розрахунку на 1 розрядо-годину розраховується діленням загальної заробітної плати на загальну кількість розрядо-годин по підрозділу. Множенням заробітної плати у розрахунку на 1 розрядо-годину на кількість розрядо-годин конкретного працівника визначають розмір його заробітної плати.

При нарахуванні оплати праці працівникам бригади можна також використовувати й інший варіант розрахунку, згідно з яким відпрацьований час кожного працівника множиться на його годинну тарифну ставку і таким чином визначається заробіток працівника за тарифом. Співвідношенням нарахованої по бригаді суми заробітної плати до суми заробітку працівників за тарифом визначається співвідношення у відсотках загального відрядного заробітку до тарифного. Враховуючи даний відсоток, визначають заробіток кожного працівника.

Для обліку обсягів виконаних робіт, затрат робочого часу і нарахованої заробітної плати працівників-відрядників використовується також «Наряд на відрядну роботу (індивідуальний)», який відкривається на кожного працівника у розрахунку на календарний місяць.

Табелі необхідні як для обліку використання робочого часу всіх категорій працівників, так і для контролю за дотриманням ними встановленого режиму роботи, розрахунків з ними по заробітній платі й одержанні інформації про відпрацьований час. Табель складається в одному екземплярі особою, уповноваженим на його ведення. Табель відкривається 1-го числа кожного місяця і передається в бухгалтерію 2 рази на місяць:

- для визначення суми виплат за першу половину місяця (авансу);

- для розрахунку заробітної плати за місяць.

Табельні номери встановлюються на підприємстві що в цілому по порядково-серійній системі, причому кожному виробничому підрозділу приділяється своя серія номерів.

Оперативний облік явок працівників і їхнього перебування на роботі ведеться у підприємства по кожному відділенню установи в спеціальному табелі обліку використання робочого часу (форма № Т-12 - призначена не тільки для обліку використання робочого часу, але і для розрахунку заробітної плати).

У табель заносяться прізвища всіх працівників незалежно від форми оплати праці. Табельний облік, тобто облік явок на роботу і використання робочого часу, ведеться методом суцільної реєстрації - щодня по кожному працівнику відзначається відпрацьований і невідпрацьований час із вказівкою поважних причин.

Остаточно оформлений табель передається в бухгалтерію, де використовується для розрахунку заробітної плати працівникам підприємства. Підставою для прийому на роботу є наказ Генерального директора підприємства, Контракт, у якому обмовляються умови праці, відпочинку й особливі фактори. Контракт не повинний порушувати правила працівника, зазначені в КзПП - кодексі законів про працю, наприклад, якщо в КзПП записано, що тривалість робочого тижня в країні складає 40 годин на тиждень, контракт не може містити більш довгий тиждень.

У підприємства для кожної категорії працівників використовується свій графік роботи. Для первинного обліку чисельності персоналу підприємства документами - підставами також є:

- наказ про перевід на іншу роботу;

- припинення трудового договору;

- особиста картка у відділі кадрів;

- записка про надання відпустки;

- табель обліку використання робочого часу.

Особа, відповідальна за облік особового складу працівників підприємства, присвоює кожному працівнику, прийнятому на підприємстві, табельний номер, що надалі проставляється на всіх документах. Стосовних до цього працівника. На кожного працівника заводитися особиста картка.

Бухгалтер на підставі первинних документів про прийом на роботу заповнює на нього особовий рахунок, у якому вказується необхідна інформація (див. табл. 3):

Таблиця 3

Число

№ докум.

Професія

Розряд

Оклад

Категорія

Відпустка

Інспектори

Аварійні майстри

Газівник

Бухгалтер

Інший персонал

Особовий рахунок заповнюється в плині року. Якщо відбуваються в графах зміни, вони вносяться відразу ж для точності обліку.

Далі в особовому рахунку відбиваються щомісячно усі види нарахувань і утримань, з них обчислюється середній заробіток при оплаті відпустки, нарахувань по лікарняних листках і т.д. Для цього в особовому рахунку доданий спеціальний листок.

На наступний рік на кожного працівника відкривається новий особовий рахунок.

На робочому місці праця кожного працівника враховується за допомогою спеціального документа - табеля обліку робочого часу.

Генеральний директор підприємства наказом призначає особу, відповідальну за ведення табельного обліку. Табель заповнюється по відідленнях працівників установи, прийнятих на постійну, тимчасову, сезонну роботу.

В обліковий склад працівника включається:

- фактично з'явилися на роботу;

- ті, які знаходяться в службових відрядженнях;

- не з'явилися на роботу з хвороби, представленої лікарняним листом;

- прийняті на роботу на неповний робочий день чи неповний тиждень;

- працюючі вдома за договором;

- студенти, що знаходяться в навчальній відпустці зі збереженням зарплати;

- ті, хто отримав відгул за роботу у вихідні і святкові дні;

- ті, хто має вихідний день за графіком роботи підприємства;

- ті, які знаходяться у відпустці по вагітності і пологам;

- інші категорії працівників (за списком галузі).

Отже, облік ведеться дуже докладний: він описує усі варіанти трудових відносин. Тому і види заробітної плати відрізняються один від одного - це залежить від виду тієї праці, що оплачується.

Розрахунково-платіжні відомості є основним документом, який використовується для оформлення розрахунків з робітниками і службовцями. Вони містять інформацію про всі нарахування за видами оплат, утримання із заробітної плати і суми, що належать видачі на руки. Підставою для складання розрахунково-платіжних відомостей служать:

- табель використання робочого часу (для нарахування заробітної плати та всіх інших оплат, в основу яких покладено час - доплати за роботу в нічний і понадурочний час, за час непрацездатності тощо);

- довідки-розрахунки бухгалтерії (за всіма видами додаткової заробітної плати і допомоги по тимчасовій непрацездатності);

- розрахункові відомості за минулий місяць (для розрахунку сум утримань прибуткового податку з доходів громадян);

- рішення судових органів (на утримання за виконавчими листками);

- заяви працівників на різні види перерахувань;

- платіжні відомості (на раніше виданий аванс за першу половину місяця) тощо.

Підприємства замість розрахунково-платіжних відомостей як єдиних документів можуть складати окремо розрахункові відомості (ф. № П-50), які містять повний розрахунок належної заробітної плати і утримань з неї, і окремо - платіжні відомості (ф. № П-53), які використовуються тільки для виплати заробітної плати.

На платіжних відомостях повинен бути надпис про дозволення видачі грошових коштів із каси, підписаний керівником підприємства і головним бухгалтером, із зазначенням суми і строку виплати (як правило) протягом трьох днів, враховуючи день одержання грошових коштів в банку). Після закінчення трьох днів) встановлених для виплати заробітної плати, касир перевіряє у платіжній відомості підписи в одержанні коштів і підраховує суму виплаченої заробітної плати. Своєчасно не одержана робітниками і службовцями заробітна плата депонується, тобто напроти прізвища осіб) які її не одержали, проставляється штамп або пишеться від руки «Депоновано». Платіжна відомість закривається двома сумами: видано готівкою і депоновано. На депоновані суми касир складає реєстр невиданої заробітної плати (ф. № П-ІІ). Виплачена за платіжною відомістю сума заробітної плати оформляється видатковим касовим ордером (ф. № КО-І). Суму депонованої заробітної плати касир вносить в банк для зарахування на поточний рахунок. При цьому в об'яві на внесення готівки зазначається «Депонентські суми». Це необхідно для того, щоб банк взяв ці суми на окремий облік і видав установі за його першою вимогою. В подальшому кожна виплата депонованої заробітної плати здійснюється за реєстром (або книгою) невиданої заробітної плати й оформляється видатковим касовим ордером.

Депоновану заробітну плату підприємства зберігає на своєму рахунку в банку протягом трьох років, після чого вона підлягає перерахуванню до бюджету не пізніше 10 числа наступного місяця (наказ Мінфіну України від 09.08.93 № 55). За несвоєчасне перерахування до бюджету зазначених депонентських сум стягується пеня у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі розрахунково-платіжних відомостей (або відповідних машинограм) складають розробні таблиці «Зведення нарахованої заробітної плати за її складом і категоріями працівників» і «Зведення по розрахунках з робітниками і службовцями», які містять інформацію про склад фонду оплати праці за групами і категоріями персоналу і видами виплат за звітний місяць.

2.3 Облік утриманих за виконавчими листами сум

При використанні на підприємстві Типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі, затверджених наказом Мінстату України від 22 травня 1996 року № 144, сума відрахувань за виконавчими листами повинна бути відображена в такому порядку. Протягом місяця до відкритої на поточний місяць Розрахунково-платіжної відомості (графа 23 форми № П-49) або Розрахункової відомості (графа 27 форми № П-50) вносять дані про утримані за виконавчими листами суми. Крім того, ці суми в обов'язковому порядку повинні знайти відображення і у графі втримано і враховано Розрахунку заробітної плати (форма №П-52).

Бухгалтерський облік сум, що утримуються з працівників, практично нічим не буде відрізнятися від обліку сум, що утримуються за їх заявами. У подібному випадку розмір відрахувань із заробітної плати та інших видів доходів боржника (за винятком зазначених у статті вище) обчислюється із суми, що залишається після утримання податків і зборів.

У бухгалтерському обліку нарахування заробітної плати та утримання з неї за виконавчим листом відображають таким чином (див. таблицю 4).

Таблиця 4

№ п/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.
		Дт	Кт
1	Нараховано заробітну плату	23, 91, 92,93 ...	661	560
2	Утримано із заробітної плати:
	-- прибутковий податок	661	641	97,55
	-- пенсійний збір	661	651	11,2
	-- внесок до Фонду страхування з тимчасової втрати працездатності	661	652	2,8
3	Утримано суми за виконавчим листом (25% "чистого" заробітку)	661	685	111,41
4	Виплачено стягувачеві суми аліментів	685	301,311	111,41
5	Виплачено заробітну плату	661	301	334,24

Якщо переказ здійснювався через поштове відділення, його необхідно додатково утримати з працівника поштовий збір, що сплачується при цьому, розмір якого залежить від суми переказу і становить від 1,2 до 4,5%. Крім того, понад тариф пошта справляє ПДВ. Тобто сума витрат за поштовим переказом (з урахуванням ПДВ) зменшить суму до виплати (у таблиці -- запис 5). Зрозуміло, підприємство права на податковий кредит з податку на додану вартість, сплаченого пошті, мати не буде.

2.4 Відображення у фінансовій та податковій звітності

Порядок відображення витрат на оплату праці в податковому обліку регламентовано підпунктами 5.6.1 і 5.6.2 п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі - Закон про прибуток).

Умовно витрати на оплату праці можна поділити на такі групи:

витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати й інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок у вигляді премій, заохочень, відшкодування вартості товарів (робіт, послуг);

витрати на виплату авторських винагород;

витрати на виплати за виконані роботи (послуги) за договорами цивільно-правового характеру;

інші виплати в грошовій або натуральній формі, установлені за згодою сторін;

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, що надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством;

внески платника податків на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством.

Згідно із підпунктом 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону про прибуток збори і внески, нараховані на перелічені вище виплати, також входять до складу валових витрат підприємства. При формуванні валових витрат слід звернути увагу на вимоги, що випливають як із підпунктів 5.6.1 і 5.6.2 п. 5.6 ст. 5, так і загальних положень Закону про прибуток.

По-перше, до валових витрат можуть бути віднесені виплати фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з підприємством. Трудові відносини оформляються трудовим договором між власником підприємства і найнятим працівником. Статтею 21 Кодексу законів про працю визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органом або фізичною особою, за яким кожна із сторін повинна виконувати свої зобов'язання: працівник -- роботу, визначену такою угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник (уповноважений ним орган) виплачувати заробітну плату і забезпечувати працівнику умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовий договір вважається укладеним з моменту ознайомлення працівника під розпис з наказом (розпорядженням) про його прийняття на роботу, на підставі чого робиться запис у трудову книжку. Трудовий договір може укладатися безстроково або на певний строк (наприклад, контракт). Контрактна форма трудового договору застосовується по окремих категоріях працівників, визначених законодавчо, наприклад, ст. 9 Закону України «Про підприємництво», ст. 16 Закону України «Про підприємства в Україні», ст. 14 Закону України «Про споживчу кооперацію», ст. 15 і ст. 49 Закону України «Про освіту», ст. 8 Закону України «Про адвокатуру» тощо.

Крім трудових договорів на підприємстві можуть укладатися договори цивільно-правового характеру на виконання визначених робіт, послуг, необхідних для проведення господарської діяльності підприємства (договори підряду, комісії, доручення та ін.). На відміну від трудових договорів працівник за такими договорами на свій розсуд розпоряджається робочим часом, а правовідносини сторін виникають тільки за результатами виконаної роботи (послуги). Укладання таких договорів регламентовано Цивільним кодексом України. Отже, договори цивільно-правового характеру не підпадають під дію трудових відносин. Тому виплати за роботи, послуги, виконані для підприємства за договорами цивільно-правового характеру, відображуються в складі валових витрат як:

- витрати на оплату праці, якщо виплата здійснюється фізичній особі, яка перебуває з підприємством у трудових відносинах (підпункт 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону про прибуток);

- витрати, пов'язані з організацією і веденням виробництва, якщо виплата здійснюється фізичній особі, яка не перебуває з підприємством у трудових відносинах (підпункт 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток).

У ст. 5 Закону про прибуток чітко урегульовано питання віднесення до валових витрат збору до Пенсійного фонду з виплат за договорами цивільно-правового характеру фізичним особам, які перебувають з підприємством у трудових відносинах. У разі здійснення виплат за такими договорами фізичним особам, які не перебувають з підприємством у трудових відносинах (що на практиці зустрічається частіше), варто керуватися роз'ясненням ДПАУ, викладеним у листі від 20.01.1999 р. № 380/6/15-1116, де:

Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нараховані на виплати фізичним особам за виконання робіт (послуг) відповідно до договорів цивільно-правового характеру, можуть бути віднесені до складу валових витрат платника податку відповідного звітного (податкового) періоду.

Такі суми збору відображуються в рядку 19 Декларації про прибуток підприємства,... і в рядку 16 додатка «Ж» до цієї декларації.

По-друге, згідно з підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток будь-які витрати, у тому числі й на оплату праці, віднесені до складу валових витрат, мають бути пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

...