Основи побудови обліку оплати праці

Перелік витрат на оплату праці регламентовано Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 11.12.95 р. № 323 (далі - Інструкція № 323). Відповідно до класифікації, наведеної в Інструкції № 323, усі виплати фізичним особам виділено в три групи:

виплати, що входять до фонду оплати праці (розділ II): основна, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати;

виплати, що не входять до фонду оплати праці (розділ IV);

доходи працівників (дивіденди, відсотки). Виходячи із загальної концепції Закону про прибуток усі витрати підприємства, віднесені до складу валових, мають бути пов'язані з господарською діяльністю конкретного підприємства. В Інструкції № 323 вміщено загальний перелік витрат на оплату праці. У кожного конкретного підприємства структура витрат на оплату праці може відрізнятися залежно від видів діяльності, форми власності та інших умов. Тому Інструкція № 323 не може слугувати підставою для віднесення тих чи інших виплат до складу валових витрат.

Обов'язковою умовою відображення витрат на оплату праці в податковому обліку, особливо заохочувальних і компенсаційних виплат, є колективний договір, укладений між адміністрацією підприємства і профспілкою. У такому договорі мають бути наведені форми, системи, розмір витрат на оплату праці на підприємстві та інші види виплат і компенсацій (доплати, надбавки, премії) відповідно до Генеральної угоди між урядом, роботодавцем і профспілками. Як правило, до колективного договору додаються положення про оплату праці на підприємстві, про преміювання, на основі яких ті чи інші виплати включаються до валових витрат. Якщо на підприємстві відсутній колективний договір, підставою для відображення в податковому обліку витрат на оплату праці може бути трудовий договір, укладений між власником або уповноваженою ним особою та працівником. Оскільки трудовий договір в основному укладається в усній формі, а письмово оформляється тільки наказ (розпорядження) про прийом на роботу, доцільно порядок надання працівнику заохочувальних і компенсаційних виплат подавати в письмовій формі.

Отже, можна дійти висновку, що колективний і трудовий договір є документами, які підтверджують зв'язок тих чи інших витрат на оплату праці, визначених Інструкцією № 323, з господарською діяльністю конкретного підприємства.

По-третє, згідно з підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток усі витрати, в тому числі витрати на оплату праці, віднесені до валових витрат, мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами. Типові форми первинного обліку по розрахунках з робітниками та службовцями із заробітної плати затверджено наказом Міністерства статистики України від 22.05.96 р. № 144. До них належать: розрахунково-платіжна відомість (форма № П-49), розрахункова відомість (форма № П-50), спеціальні листки розрахунку заробітної плати (форма № П-52).

Тривалий час залишалося проблемним питання відображення в податковому обліку виплат матеріальної допомоги працівникам підприємства. Матеріальна допомога входить до витрат на оплату праці і згідно з Інструкцією № 323 розглядається як заохочувальна виплата. Обов'язковою умовою відображення таких виплат у валових витратах є наявність на підприємстві колективного або трудового договору, що передбачають їх виплату. Така вимога міститься в роз'ясненнях ДПАУ щодо включення до валових витрат виплат матеріальної допомоги при виході у відпустку, викладених у листах від 11.11.99 р. № 6572/6/15-1316, від 21.03.2000 р. №1363/6/15-1216, від 05.09.2000 р. № 5000/6/15-1116. При цьому варто звернути увагу на те, що не всі виплати, передбачені колективним договором, можна без проблем віднести до валових витрат. Більшість підприємств залежно від своїх фінансових можливостей закладають у колективний договір різноманітний спектр соціальних гарантій працівникам. Наприклад, надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових проблем, на поховання, у зв'язку зі смертю родичів, при народженні дитини та ін. У даному разі, незважаючи на те що такі виплати здійснюються працівникам підприємства, досить складно підтвердити їх зв'язок із господарською діяльністю конкретного підприємства. Тому з метою оподаткування всі виплати, передбачені колективним договором, доцільно розмежувати залежно від їх зв'язку з господарською діяльністю підприємства.

Починаючи з 19.05.2001 р. підприємства отримали право надавати громадянам (своїм працівникам і особам, що не перебувають з підприємством у трудових відносинах), одноразову грошову допомогу в розмірі прожиткового мінімуму, установленого на працездатну особу, яка не включається до сукупного оподатковуваного доходу, тобто без нарахування прибуткового податку.

Віднесення виплати такої допомоги своїм працівникам до складу валових витрат підприємства є в більшості випадків практично неможливим. Це пов'язано з тим, що в колективному договорі чітко передбачено цільовий характер одноразової матеріальної допомоги (наприклад, при виході у відпустку), а також її розмір (наприклад, кратність окладів). Тому виплата одноразової матеріальної допомоги працівникам підприємства в розмірі прожиткового мінімуму, не передбачена умовами колективного договору, не може бути віднесена до валових витрат підприємства.

Відповідно до підпункту 5.6.2 п. 5.6 ст. 5 Закону про прибуток у валові витрати включаються компенсаційні виплати, передбачені законодавчо. Наприклад:

1. Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (із змінами і доповненнями) передбачена виплата компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати. Порядок проведення такої компенсації передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159.

Статтею 11 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 694-ХІІ (зі змінами і доповненнями) власник зобов'язаний відшкодувати працівнику збиток, нанесений йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням останнім трудових обов'язків. Сума такого відшкодування виплачується працівнику в порядку, передбаченому колективним договором.

Статтею 113 Кодексу законів про працю виплата компенсації за простої не з вини працівника у разі наявності підтверджувальних документів. Час простоїв не з вини працівника оформлюється листком обліку простоїв (форма № П-16).

Наказом Держкомітету України по нагляду за охороною праці від 29.10.1996 р. №170 затверджено порядок забезпечення найнятих працівників спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (далі - 313). Норми безплатної видачі 313 передбачені ДТС 12.4.011-89 «Система стандартів охорони праці. Засоби захисту працюючих. Загальні вимоги та класифікація» по переліку професій і посад, передбачених Типовими галузевими нормами. Якщо працівник придбає 313 самостійно, підприємство має виплатити компенсацію вартості самостійно придбаних 313. Сума такої компенсації за умови відповідності даного 313 вимогам ДТС, переліку професій і при наявності документів, що підтверджують їх придбання, включається до валових витрат підприємства. У разі відсутності документів, що підтверджують їх ціну, компенсація виплачується за роздрібними цінами або цінами виробника. Якщо ціна придбання 313 перевищує роздрібні ціни або ціни виробника, компенсація такої різниці виплачується тільки в тому випадку, якщо це передбачено умовами колективного договору.

Оплата п'яти днів тимчасової непрацездатності працівникам, що перебувають у трудових відносинах з підприємством, внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві. Лист ДПАУ від 01.03.2001 р. № 1405/5/15-0116, що містить заборону на віднесення до валових витрат оплати п'яти днів лікарняних, призупинено листом від 19.04.2001 р. № 2757/5/25-0116.

Постанова Кабінету Міністрів України від 07.05.98 р. № 638 дає змогу підприємству самостійно встановлювати надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених на монтажні, налагоджувальні, ремонтні та будівельні роботи, а також тих, хто працює вахтовим методом, що постійно перебувають в дорозі або тих, чия робота має роз'їзний характер. До валових витрат такі надбавки відносяться в розмірі, передбаченому в колективному договорі, але не вище від норми добових витрат, установлених для відряджень у межах території України.

Підпункт 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону про прибуток не містить будь-яких обмежень щодо включення до валових витрат оплати праці окремих категорій працівників. Разом із тим такі обмеження існують.

Отже, відображення в податковому обліку витрат на заробітну плату робітників, зайнятих на створенні (будівництві, складанні) об'єктів основних фондів, які будуть у подальшому вводитися в експлуатацію та використовуватись у власній господарській діяльності, регулюється не нормами підпункту 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону про прибуток, а підпунктом 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього Закону. Витрати на заробітну плату такої категорії працівників не входять до валових витрат підприємства, а в складі балансового прибутку створеного об'єкта підлягають амортизації. На думку автора, витрати на оплату праці робітників, зайнятих ремонтом об'єктів основних фондів, так само як і робітників, які виконують технічне обслуговування таких об'єктів, мають без будь-яких обмежень включатися до валових витрат відповідно до підпункту 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону про прибуток. Аналогічні роз'яснення містяться в листах ДПАУ від 03.03.98 р. № 3375/11/15-1116 та від 20.03.98 р. № 2977/10/12-1120-23. Слід зазначити, що в період чинності Закону про прибуток у засобах масової інформації публікувались консультації фахівців ДПАУ, що містять суперечливі роз'яснення з цього питання. У зв'язку з цим деякі платники податку можуть використати такі роз'яснення і відносити витрати на оплату праці робітників, зайнятих виконанням ремонтних робіт об'єктів основних фондів, до складу валових витрат у межах 5 % від сукупної вартості груп основних фондів на початок звітного року.

Статтею 23 Закону України «Про оплату праці» у виняткових випадках передбачена можливість виплати частини заробітної плати в натуральній формі. Перелік товарів, заборонених для виплати заробітної плати натурою, передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. № 224.

При виплаті заробітної плати в натуральній формі підприємство повинне додержуватись ряду законодавчих вимог, дотримання яких також визначає їх відображення в оподаткуванні:

можливість виплати частини заробітної плати в натуральній формі має бути передбачена умовами колективного договору на поточний календарний рік;

вартість натуральної частини оплати праці має бути еквівалентна оплаті праці в грошовому вираженні.

У Законі України «Про оплату праці» передбачено, що при виплаті частини заробітної плати натурою, оцінка повинна бути не нижчою від собівартості.

Видача продукції працівникам підприємства в рахунок оплати праці на підставі п. 1.19 ст.1 Закону про прибуток для цілей оподаткування розглядається як бартерна операція. Відповідно при її передачі в підприємства виникає валовий дохід і податкові зобов'язання по ПДВ виходячи з ціни операції, але не нижче від звичайних пін. Звичайна ціна є категорією відносною, оскільки може не збігатися з фактичною ціною операції і застосовується винятково для цілей оподаткування конкретного підприємства. Чинне законодавство не передбачає абсолютної прив'язки звичайної ціни до собівартості продукції. Тому кожне підприємство самостійно визначає звичайну ціну на той чи інший вид продукції залежно від конкретних умов продажу й очікуваного результату від оподаткування господарської операції. Для цього можна застосувати будь-який передбачений законодавчо спосіб визначення звичайної ціни.

Таблиця 5. Порядок відображення видачі заробітної плати, у тому числі в натуральній формі, в податковому обліку наведено в таблиці, грн.

Відповідно до ст. 11 Закону про прибуток право на валові витрати за бартерною операцією виникають у підприємства по балансуючій (заключній) операції. Відображення в податковому обліку виплати заробітної плати в натуральній формі має свою специфіку. Це зумовлено тим, що наявність у колективному договорі можливості виплати частини заробітної плати в натуральній формі не означає, що така виплата буде обов'язково проведена. Тому при нарахуванні заробітної плати за першою подією у підприємства виникає право на валові витрати. І тільки на дату ухвалення рішення про виплату в натуральній формі, що має бути оформлено наказом (розпорядженням), можна констатувати, що має місце бартер. При цьому раніше сформовані валові витрати (по нарахуванню) не підлягають коригуванню.

Законодавчо передбачено, що підприємство-роботодавець, яке створює додаткові робочі місця для працевлаштування безробітних за направленням державної служби зайнятості, отримує цільову дотацію на створення робочих місць за рахунок засобів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Сума такої дотації формує валовий дохід того звітного періоду, в якому відбувається зарахування цих коштів на розрахунковий рахунок у банку. При цьому сума виплаченої заробітної плати за рахунок таких коштів включається до валових витрат. Отже, валові витрати і валові доходи практично врівноважуються.

Розділ 3. Автоматизація обліку утримань із заробітної плати

Для розрахунку заробітної плати на підприємствах зі складною системою оплати праці зазвичай використовують спеціалізовані програми, наприклад «1С:Підприємство для України». Для організацій з невеликою чисельністю працівників, де застосовується погодинна оплата (посадові оклади), для обліку заробітної плати можна використати можливості типової конфігурації «1С:Бухгалтерія для України».

Облік бухгалтерських операцій з нарахування і виплати заробітної плати в програмі «1С: Бухгалтерія для України» відбувається в кілька етапів.

Мал. 1

Довідник Налоги и отчисления (мал. 2) постачається заповненим для загальної системи оподаткування і включає застосовувані ставки податків і зборів та галузі їх застосування. Податки, що стосуються розрахунку зарплати, зібрані в групах «Налоги и отчисления с фонда з/п» і «Налоги и отчисления по з/п с сотрудников».

Мал. 2

У довіднику Налоги и отчисления відкрийте групу Налоги и отчисления по з/п сотрудников/Соцстрах, на случай врем, нетрудоспособности сотрудника. Які межі і ставки податку зазначені в цій групі? Підприємствам, що сплачують єдиний податок, потрібно встановити в групі Налоги и отчисления с фонда з/п цього довідника нульові ставки нарахувань на фонд оплати труда (крім нарахувань страхування на випадок тимчасової непрацездатності і страхування від нещасного випадку на виробництві) з дати переходу на сплату єдиного податку. Оскільки ставки податків і відрахувань є періодичними реквізитами, тобто зберігають історію змін значень по датах, програма «знає», коли й які ставки діяли.

Для нарахування працівникам заробітної плати передбачений документ Начисление ЗП (мал. 3), який можна ввести через меню Документы/Зарплата.

Документ може вводитися в кількох режимах (визначається реквізитом Вид выплаты): Аванс, Ввод начальных остатков і Основная заработная плата.

Мал. 3

Режим Аванс призначений для формування відомості нарахування авансу (Форма П-53). Передбачено автоматичне заповнення суми авансу з реквізиту Аванс довідника Сотрудники. Сума авансу доступна для коригування вручну. Бухгалтерських проведень ця дія не формує.

Потрібно звернути увагу: при отриманні коштів на виплату авансу мають бути сплачені збори на обов'язкове державне пенсійне страхування і на обов'язкове соціальне страхування, в тому числі збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. Нараховані вони будуть при розрахунку в режимі Основная заработная плата.

Режим “Ввод начальных остатков» призначений для введення початкового сальдо за розрахунками з оплати праці. Для коректного автоматичного формування регламентованого звіту «Форма 8-ДР» сальдо вноситься за кожний місяць попереднього періоду окремим документом Начисление ЗП. При цьому відстежується рух заборгованості по розрахунках з персоналом в розрізі місяця. Якщо внести всю заборгованість, що накопичилася по заробітній платі одним документом, «Форма 8-ДР» не буде автоматично формуватися коректно доти, поки вся внесеним таким чином заборгованість не буде погашена.

У режимі Основная заработная плата документ Начисление ЗП розраховує для кожного працівника величину заробітної плати, суму прибуткового податку, утримання до Пенсійного фонду і Фонду обов'язкового страхування на випадок безробіття, формує нарахування на фонд оплати праці і розраховує комунальний податок. У цьому режимі формуються проведення бухгалтерської операції нарахування заробітної плати.

Форма документа містить такі кнопки: Провести - генерує проводки без закриття документа.

Заполнить - таблична частина заповнюється даними про працівників підприємства; у графі Начислено проставляється сума окладу, визначена в довіднику Сотрудники пропорційно до відпрацьованого часу. Цю суму також можна коригувати вручну. Суму додаткових нарахувань (відпускні, що припадають на місяць розрахунку, лікарняні, матеріальну допомогу) вносять до відповідних граф табличної частини документа.

Печать - можна сформувати і надрукувати такі форми:

- розрахунково-платіжна відомість (форма П-49);

- платіжна відомість (форма П-53);

- розрахункові листки;

- зведення відрахувань до фондів.

Друковані форми заповнюються українською мовою і відповідають наказу № 144 Міністерства статистики України.

Рассчитать - розрахунок сум основних утримань відповідно до їх ставок, поданих у довіднику Налоги и отчисления. Після натиснення кнопки в графах «Начислено», «Удержано», «К выплате» відобразяться суми нарахувань, утримань і сума до виплати. На малюнку наведено екранну форму документа в режимі Основная з/п.

Висновки

Для більшості людей заробітна плата є основним джерелом доходів і найчастіше саме вона є тією причиною, що приводить робітника на його робоче місце. У той же час у зв'язку з введенням у силу частини II Податкового кодексу України всі підприємства й організації зобов'язані сплачувати єдиний соціальний податок у розмірі 35,6% з фонду оплати праці, а також виплати по авторських договорах. Тому підприємства й організації, природньо, зацікавлені не тільки в зниженні витрат на оплату праці, але й у зменшенні суми обов'язкових відрахувань з неї в соціальні фонди, що дозволить збільшити чистий прибуток підприємства.

Бухгалтерський облік на підприємстві повинен забезпечувати: точний розрахунок заробітної плати кожного працівника відповідно до кількості і якості витраченої праці, діючим формами і системами його оплати, правильний підрахунок утримань із заробітної плати; конроль за дисципліною праці, використанням часу і виконанням норм виробітку робітниками, своєчасним виявленням резервів подальшого росту продуктивності праці, витратою фонду заробітної плати (фонду споживання) і т.д.; правильне нарахування і розподіл по напрямках витрат відрахувань на соціальне страхування і відрахувань у Пенсійний фонд України.

Перехід до ринкових відносин економіки України, у якій раніше панувала централізована система планування і керування, вимагає переробки системи бухгалтерського обліку, звітності, контролю, аналізу, а також придбання професійних навичок і уміння працівників приймати правильні й ефективні управлінські рішення.

Розглянувши докладно систему оплати праці в Україні, можна зробити наступні висновки: по-перше, що її реформування йде в напрямку оплати витрачених зусиль, з огляду на все різноманіття форм праці, а право підприємств самостійно формувати політику оплати й організовувати бухгалтерський облік, дозволяють досить точно відображати витрачену працю й оплачувати її.

З іншої сторони праця - важлива складова собівартості продукції. Чіткий її облік і контроль витрат на оплату праці дозволяє випускати конкурентоспроможну продукцію, знижуючи частку витрат на працю в ціні продукції. Праця, будучи головним джерелом доходу для людини, одночасно і стратегічно важливий фактор у масштабах країни, тому що умови праці, оплата праці, податки на оплату праці визначають такі суб'єктивні фактори як настрої в суспільстві, лояльність до влади і такі об'єктивні фактори як економічна стабільність і ріст. При розрахунку заробітної плати підприємства всіх форм власності повинні керуватися нормами діючого трудового законодавства. Всередині підприємства питання оплати праці регулюються укладеним колективним договором (угодою) між адміністрацією підприємства і трудовим колективом чи окремими положеннями по оплаті праці. Положення таких документів не можуть суперечити положенням трудового законодавства.

Список використаної літератури

1. України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.97 р. (зі змінами та доповненнями).

2. Закон України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування» № 403/97-ВР від 26.06.97 р. (зі змінами та доповненнями).

3. Закон України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ.

4. Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213-ІІІ.

5. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV (зі змінами та доповненнями).

6. Закон України «Про податок доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

7. Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1.

8. Інструкція про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджена постановою Правління Фонду соціального страхування від непрацездатності від 26.06.2001 р. № 16.

9. Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 № 339.

10. Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2008 р. № 5.

11. Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2007 р. № 286.

12. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій затверджена наказом Міністерством Фінансів України від 13.11.1999 р. № 291.

13. Податкове роз'яснення щодо порядку сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету, затверджене наказом ДПАУ від 22.04.2008 р. № 232.

14. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 28.10.2003 р. № 601.

15. Порядок нарахування заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.

16. Порядок нарахування середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266.

17. Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський фінансовий облік. - Житомир, 2000.-538 с.

18. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К., 2001. -692 с.

19. Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків; стандарти і кореспондеція рахунків, звітність: Навчальний посібник. - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 624 с.

20. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів ВУЗів спеціальності 7050106 «Облік і аудит» / вид. 2-е доп. і перер. - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 640 с.

21. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник / за ред. Проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 608 с.

22. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах України: Підручник для вищ. навч. закл. екон. спец. - 5-е вид, перероб. і доп., К.: А.С.К., 2000 - 784 с.

23. Шквір В.Д. Інформаційні системи і технології в обліку: Навчальний посібник. - Львів: Львівська політехніка, 2003 - 268 с.

Размещено на Allbest.ru