Особливості ведення обліку торгівельної діяльності

Крім того, слід врахувати інші витрати, які є постійними і не належать до собівартості товарів: оплата утримання приміщення магазину, комунальні платежі, зарплата персоналу, патенти, ліцензії, дозволи, витрати на сплату відсотків за користування кредитом тощо. [17]

Торговельну націнку можна розрахувати трьома методами.

Перший метод. Розрахунок проводиться на підставі даних бух. обліку за попередній період. Цим методом доцільно користуватися підприємствам, які торгують одним видом товарів (наприклад меблі, взуття тощо).

Приклад 1. Підприємство реалізувало товарів на 1200000 грн (без ПДВ). Собівартість реалізованих товарів становить 900000 грн, витрати на збут -- 100000 грн, адміністративні витрати -- 75000 грн.

Таким чином, прибуток підприємства становить: 1200000 - 900000 - 100000 - 75000 = 125000 грн.

Рентабельність становитиме:

125000: (900000 + 100000 + 75000) х 100% = 11,6%.

Як випливає з прикладу 1, для того щоб рентабельність становила хоча б 11,6%, підприємство повинно встановити торговельну націнку на рівні 300000: 900000 х 100% = 33,3%. [17]

Другий метод. Передбачає встановлення торговельної націнки на окремі товари на підставі таких показників, як відомий бренд, мода, рівень обслуговування клієнта, місцезнаходження магазину. Націнка на такий товар, на відміну від інших аналогічних товарів, може бути і 100, і 200 відсотків.

Третій метод. Ґрунтується на визначенні рівня поточних цін, тобто маркетингового дослідження. Підприємство вивчає ціни на аналогічні товари в магазинах конкурентів і робить висновок про необхідний рівень торговельної націнки і доцільність торгувати цим товаром. [17]

Запропоновані методи забезпечують лише інформацію для прийняття рішення. Звичайно, не можна дати універсального рецепту встановлення торговельної націнки. Для цього підприємство має взяти до уваги:

1) співвідношення між попитом і пропозицією на окремий товар;

2) споживчі властивості (корисність товару);

3) купівельну спроможність споживачів;

4) місце розташування підприємства;

5) витрати підприємства;

6) життєвий цикл товару;

7) моду, традицію, сезонність;

8) ціни на такий же товар у конкурентів. [16]

Найпростіше -- збільшити вартість товару на певний середній відсоток, наприклад 31%. Але товар товару не рівня. Наприклад не може бути високою націнка на хліб, інші соціально важливі продукти харчування. Місцевим органам надано право регулювати (встановлювати) граничні торговельні (постачальницько-збутові) надбавки до оптової ціни виробника (митної вартості) на: борошно; хліб; макаронні вироби; крупи; цукор; яловичину; свинину і м'ясо птиці; ковбасні вироби варені; молоко; сир; сметану; масло вершкове; олію соняшникову; яйця курячі -- не вище 15 відсотків без урахування витрат з їх транспортування у міжміському сполученні.

Звичайно, не продавати хліб у продуктовому магазині нелогічно, а покривати видатки слід за рахунок інших товарів. І якщо на хліб дуже низька націнка, то, наприклад, на високоякісний чай чи каву слід націнити більше, щоб і асортимент не постраждав, і магазин мав заробіток. [13]

При нарахуванні торговельної націнки робиться проведення: Д-т 282 К-т 285. Тобто якщо підприємство встановило націнку 45% на певну групу товарів, а купило цих товарів на суму 1000 грн, то, націнюючи 450 грн, встановлюємо продажну вартість 1450 грн.

При списанні суми торговельної націнки слід керуватися Методичними рекомендаціями №145. Згідно з вищеназваним нормативним документом націнку слід списувати коригуванням субрахунка 902 «Собівартість реалізованих товарів» на суму торговельної націнки, що припадає на реалізований товар (методом сторно). Продажна вартість товару списується на субрахунок 902, а в кінці місяця, після розрахунку середнього відсотка торговельної націнки, дебет рахунка 902 зменшується на суму розрахованої торговельної націнки на реалізовані товари згідно з розрахунком бухгалтерії.

При вибутті товарів торговельна націнка, що припадає на вибулі товари, розраховується за формулою:

Тн = С% х Тв,

де: Тн -- торговельна націнка;

С% -- середній процент торговельної націнки;

Тв -- продажна вартість вибулих товарів.

Як випливає з п. 22 П(С)БО 9, середній відсоток торговельної націнки визначається так:

С% = ((Ск 285 + Ок 285): (СД 282 + ОД 282)) х 100%,

де: С% -- середній% торговельної націнки;

Ск 285 -- сума залишку торговельних націнок на початок звітного місяця (сума залишку торговельної націнки на початок періоду);

Ок 285 -- сума торговельних націнок у продажній вартості товарів, отриманих у звітному місяці;

СД 282 -- сальдо за дебетом рахунка 282 (сума залишку товарів на початок періоду);

ОД 282 -- обороти за дебетом рахунка 282 (вартість товарів, які надійшли протягом звітного періоду). [4]

Покажемо, як розрахувати торговельну націнку та собівартість вибуття товарних запасів в обліку торговельного підприємства.

Приклад 2. На підприємстві роздрібної торгівлі сума залишку товарів на початок звітного періоду на рах. 282 «Товари в торгівлі» СД 282 становила 228035 грн, торговельні націнки Ск 285 -- 78000 грн. Надійшло товару за місяць на суму 150000 грн. Нараховано на товар націнку ОК 285 у сумі 75000 грн, продажна вартість придбаних товарів ОД 282 становила 225000 грн. Вартість проданих товарів Тв становила 200000 грн.

1. Розраховуємо середній процент торговельної націнки:

С% = ((78000 + 75000): (228035 + 225000)) х 100%=33,772%.

2. Торговельна націнка на реалізовані товари становить:

Тн =33,772%: 100 х 200000 = 67544 грн. [17]

Нагадаємо, що згідно з п. 22 ПсБО 9 «Запаси» собівартість реалізованих товарів дорівнює різниці між їх продажною (роздрібною) вартістю і сумою торговельної націнки на ці товари. НПсБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» також вимагає показувати у статті «Товари» вартість товарів, що придбаваються для перепродажу без торговельних націнок. [4]

Собівартість товару складається з таких витрат:

-- вартості товару, сплаченої за договором постачальнику за вирахуванням непрямих податків;

-- сум ввізного мита;

-- транспортно-заготівельних витрат, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування;

-- вантажно-розвантажувальних робіт;

-- інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням товарів та доведенням їх до стану, придатного для реалізації.

Усі інші витрати торговельного підприємства відобразяться у складі витрат на збут, адміністративних витрат, фінансових та інших витрат. [13]

Таблиця 2.6. Бухгалтерський облік операцій на підприємстві (у т. ч. торговельної націнки)

№ п/п	Назва господарської операції	Кореспонденція
		Д-т	К-т
1.	Оприбутковано придбаний одяг від постачальника:  на суму вартості товару  на суму ПДВ	282 641	631 631
2.	Оплачено вартість придбаного одягу згідно з рахунком постачальника	631	311
3.	Нараховано торговельну націнку на придбаний товар	282	285
4.	Отриману в касу виручку від продажу товару визнано доходом звітного періоду	301	702
		702	641
5.	Виручка за мінусом ПДВ наприкінці місяця списується на фін. результат підприємства	702	791
6.	Реалізований товар списано за продажною вартістю	902	282
7.	Списано торговельну націнку з реалізованого товару (методом червоного сторно)	902	285
8.	Собівартість реалізованих товарів списано на зменшення прибутку	791	902
9.	Нараховано зарплату персоналу магазину	93	661
10.	Нараховано збір до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування (сума умовна)	93	65
11.	Сплачено на підставі наданого рахунка послуги мерчандайзингу	631	311
12.	Надані послуги збільшують витрати на збут звітного періоду	93	631
13.	За податковою накладною сума ПДВ включається до ПК звітного періоду	641	631
14.	Нараховано амортизацію приміщення магазину	93	131
15.	Сплачено банку за РКО	92	311
16.	Нараховано плату за землю, комунальний податок	92	64
17.	Адмінвитрати списуються на зменшення прибутку	791	92
18.	Витрати на збут відносяться на фінансовий результат	791	93
19.	Сплачено відсотки за короткотерміновий кредит банку	95	311
20.	Фінансові витрати відносяться на фінансовий результат	791	95
21.	Нараховано податок на прибуток	791	98
22.	Визначаємо чистий прибуток	791	441

За загальним правилом, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі і (або) упакуванні (п. 1 ст. 685 ЦК). Обов'язок щодо затарювання і (або) упакування товару встановлюється за згодою сторін договору купівлі-продажу. Проте він може випливати і зі суті зобов'язання продавця. У таких випадках необхідність затарювання (пакування) може встановлюватися законодавством.

У тій же ст. 685 ЦК є загальна вказівка, що обов'язок передачі товару в тарі і (або) упакуванні не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують застосування тари і (або) упакування. Застосовуючи це правило, слід пам'ятати, що стосовно багатьох товарів не так просто визначити, потребують вони затарювання (пакування) чи ні. Утім, сучасному підприємству-покупцю тут особливо напружуватися не доводиться, оскільки сьогодні тара й упакування товару є ще й рекламоносіями, у зв'язку з чим виробники товарів просто схибнуті на «вбранні» своєї продукції. [14]

Питання про те, є умова про тару й упакування істотною умовою договору купівлі-продажу чи ні, залишається відкритим. Висловлюється думка, що воно неістотне, отже, його порушення продавцем не дає покупцеві права вимагати розірвання договору. Як би там не було, але на боці покупця принаймні ст. 686 ГК. У ній передбачено, що при передачі покупцеві товару без належної тари й упакування (або взагалі без них) покупець має право вимагати від продавця виконання свого зобов'язання щодо затарювання (пакування) товару. [14]

Тара й упакування товару -- це промислові вироби, призначені для захисту товарів від дії навколишнього середовища (а іноді й захисту її самої від тих чи інших властивостей товару) і полегшення їх перевезення, зберігання та продажу. Залежно від вибору класифікаційної ознаки тара поділяється на такі пари категорій:

а) власна тара підприємства і тара, що підлягає поверненню постачальникам (поворотна тара);

б) багатооборотна тара (тобто використовувана багато разів) і одноразова тара (упакування);

в) дорога тара і малоцінна;

г) тара під товаром і порожня;

д) тара тверда (пластмасова, дерев'яна) і м'яка (картонна, паперова, тканинна);

е) тара власного виготовлення і купована. [14]

Усі ці ознаки можуть, так чи інакше, переплітатися в конкретному об'єкті тари або упакування.

Змістовий акцент у понятті багатооборотна тара треба ставити саме на її багатократному використанні для затарювання товарів, а не на тому, що така тара часто може бути й поворотною. Річ у тім, що підприємства торгівлі можуть мати і власну багатооборотну тару.

Власну багатооборотну тару підприємства (дорогу і малоцінну, крім тари під товарами) називають інвентарною. Що в цьому відношенні недоцільно, то це визначення інвентарної тари, що трапляється у літературі, як тари спеціальної конструкції. Адже кожен вид твердої тари має спеціальну конструкцію, зумовлену функціональним призначенням такої тари. [13]

Різновидом дорогої інвентарної тари є так звана тара-обладнання. За цим терміном стоять дорогі і тривалий час використовувані об'єкти з ознаками як тари, так і обладнання. Наприклад, малогабаритні холодильні контейнери, що використовуються для транспортування швидкопсувних продуктів, -- це одночасно і тара для перевезення продуктів, і холодильне обладнання.

Поворотна тара -- це, як правило, тверда тара під товаром і тара-обладнання, що є власністю постачальників торгових підприємств. Поворотну тару (під товаром і порожню) прийнято називати заставною тарою. Слід підкреслити, що заставна тара не має нічого спільного із заставою як видом забезпечення виконання зобов'язань. Для того щоб тара, отримана від постачальника, вважалася заставою, треба, як мінімум, виконати дві умови: 1) дати цьому постачальникові гроші у борг з оформленням відповідного договору позики; 2) підписати на доповнення до цього договору договір застави, де як предмет застави буде зазначено тару. Але нічого подібного у випадку заставної тари не відбувається. [14]

Заставну тару покупці отримують від постачальників під зобов'язання повернути її, а не в обмін на кошти.

Тож торгові підприємства заставну тару не купують. Її просто отримують під відповідальність, сума якої вимірюється за допомогою заставної ціни на таку тару, що зазначається у супровідних документах постачальника. А далі ця тара «обертається» між покупцем і тим же самим постачальником (лише тим же самим), як кулі у барабані револьвера. І лише за умови, що який-небудь із тих самих заставних ящиків буде з вини покупця безнадійно зіпсований, його слід буде оплатити за заставною ціною на користь постачальника, який позбувся, таким чином, одного ящика.

Заставний (поворотний) характер тари у багатьох випадках обумовлений і специфікою відпускання товарної продукції, коли торгове підприємство приймає товар не інакше як у тарі постачальника. [14]

Уся власна тара підприємства -- це його активи, адже, згідно з НПсБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», активами вважаються ресурси, що контролюються підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, спричинить отримання економічних вигод у майбутньому. При цьому інвентарна тара відноситься до необоротних активів, а вся інша власна тара (упакування) входить до складу запасів. [3]

Уся власна багатооборотна тара підприємства (крім тари, що перебуває безпосередньо під товарами або тимчасово вільна від них) обліковується, незалежно від її первісної вартості, на субрахунку 115 «Інвентарна тара» (рахунок 11 «Інші необоротні матеріальні активи»). З цього приводу в літературі висловлюється «рацпропозиція» розподіляти інвентарну тару на тару-обладнання та іншу з обліком тари-обладнання на спеціальному субрахунку другого порядку до субрахунку 104 «Машини та обладнання».

Знос інвентарної тари підприємства торгівлі нараховують проведенням Д-т 93 К-т 132, тому що використання такої тари сприяє збуту товарів.

Тара-обладнання, що підлягає поверненню постачальникам, не потребує спеціального (балансового або позабалансового) обліку, оскільки на торгових підприємствах вона, як правило, не затримується і відразу, після розвантаження поставленого товару, повертається постачальникам.

Упакування і пакувальні матеріали одноразового використання (рулони обгортувального целофану (харчової плівки, стрейч-плівки) для передпродажної підготовки товарів; пластмасове упакування для харчових продуктів, приготованих кухнями супермаркетів; поліетиленові пакети, що використовуються при самообслуговуванні клієнтів тощо) не є ні тарою, ні тарними матеріалами. Тому їх обліковують за дебетом рахунка 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети». У міру передачі їх в експлуатацію вони списуються (за балансовою вартістю) проведенням Д-т 93 К-т 22. [16]

Скляний посуд (пляшки з-під алкогольних та безалкогольних напоїв, банки тощо) обліковують у підсумковому виразі разом із товарами на одному субрахунку (281 або 282). З цього субрахунка її списують разом з реалізованими товарами у Д-т 902. Таким же чином відображають в обліку, наприклад, і картонні ящики під апаратурою та побутовими приладами, оскільки вони теж «ідуть» разом із товаром до споживача.

Для обліку наявності та руху тари під товарами і порожньої тари (за винятком скляного посуду) призначений субрахунок 284 «Тара під товарами». Тут обліковують пластмасові ящики під напоями у склопосуді, картонні ящики, що містять пакети (упакування) харчових продуктів, мішки (тканинні і паперові) та бочки під харчовими продуктами тощо. [17]

Торгові підприємства можуть вести облік тари за середніми обліковими цінами, що їх встановлює керівництво підприємства за видами (групами) тари і цінами на тару. Різниця між цінами придбання та середніми обліковими цінами на тару відноситься на субрахунок 285 «Торгова націнка».

Що стосується заставної тари (під товаром і порожньої), то хоча вона і не відповідає вищенаведеному визначенню активу (оскільки не є власністю торгового підприємства), проте на практиці існує давня традиція обліковувати таку тару на балансі торгового підприємства. І це правильно, адже облік постійного руху цієї тари може бути адекватним тільки із застосуванням подвійного запису.

Облік заставної тари аналогічний до обліку активів, отриманих за договорами позики, оскільки різниця між заставною тарою і позиковими грошима або матеріалами лише у тому, що підприємство торгівлі не має права розпорядження такою тарою, а тільки -- правомочність володіння і користування. [17]

Заставну тару, що надійшла від постачальників із товаром, обліковують за постачальниками. Надходження заставної тари (під товаром) на підприємство торгівлі відображають за заставною вартістю проведенням Д-т 284 К-т 631. Повернення такої тари постачальникові обліковують зворотним записом Д-т 631 К-т 284. Бухгалтерський облік у ситуації неповернення заставної тари постачальникові відображарається спочатку проводкою дебет 631, кредит 311 на суму виплаченої постачальнику ціни зіпсованої заставної тари, після чого дана вартість списується на витрати проводкою дебет 947, кредит 284, з яких переноситься на позабалансовий субрахунок 072 «Невідшкодовані нестачі і витрати від псування цінностей». [14]

2.3 Порядок формування та облік фінансових результатів торгівельного підприємства

Витрати комерційної діяльності торговельних підприємств (витрати обігу) є витратами по переміщенню товарів від виробника до споживача. До них належать витрати по перевезенню, зберіганню, реалізації товарів, по утриманню транспортних засобів, будівель і споруд, по оренді необоротних матеріальних і нематеріальних активів, страхуванню майна, рекламі та ін., а також по управлінню діяльністю підприємства. [11]

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій витрати діяльності торговельних підприємств відображаються на рахунках: 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”.

Рахунок 92 “Адміністративні витрати” призначений для обліку загальногосподарських витрат, пов'язаних з управлінням і обслуговуванням діяльності торговельного підприємства в цілому. До них належать:

- витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу (оплата праці, пенсійне і соціальне страхування, додаткові витрати та ін.);

- витрати на утримання основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського призначення (оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, комунальні послуги, охорона та ін.);

- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, по оцінці майна та ін.);

- витрати на зв'язок (поштові, телефонно - телеграфні та ін.)

- організаційні, представницькі та інші адміністративні витрати. [8]

На рахунку 93 «Витрати на збут» відображають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) товарів (послуг). До них належать:

-- витрати пакувальних матеріалів,

-- витрати на транспортування продукції (товарів) за умовами договору;

-- витрати на маркетинг та рекламу;

-- витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту;

-- амортизація, ремонт та утримання основних засобів: інших необоротних матеріальних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції (товарів, робіт послуг) та ін. [8]

На рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності ведуть облік:

- витрати на досліди і розробки;

- собівартість реалізованої іноземної валюти (відображається вартість реалізованої іноземної валюти на дату її продажу);

- сумнівні і безнадійні борги (відображається інформація про нарахування резерву сумнівних боргів по заборгованості; про суми списаної поточної дебіторської заборгованості, визнаною безнадійною і створення якої не було пов'язано з реалізацією товарів, послуг);

- витрати по операційній курсовій різниці (відображаються витрати по активах і зобов'язаннях операційної діяльності торговельного підприємства від зміни курсу національної валюти до іноземної);

- втрати від знецінення запасів (тобто втрати, пов'язані із знеціненням (уцінкою) товарів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»;

- нестачі і втрати від псування цінностей (відображаються нестачі грошових коштів та матеріальних цінностей і втрат від їх псування, які виявлені в процесі заготівлі, переробки, зберігання і реалізації товарів, якщо на час виявлення нестачі винуваті особи не встановлені);

- визнані штрафи, пеня, неустойки (ведеться облік визнаних економічних санкцій за невиконання підприємством умов договору, законодавства по оподаткуванню та ін.);

- інші витрати операційної діяльності (витрати по утриманню житлово-комунального господарства, дошкільних дитячих установ, оздоровчих закладів та ін.). [8]

Протягом звітного періоду торговельні підприємства відображають витрати, пов'язані з комерційною діяльністю, відповідно по дебету рахунків 92 “Адміністративні витрати”, 93 “ Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності” в кореспонденції з кредитом рахунків:

63 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”;

685 “ Розрахунки з іншими кредиторами” (на вартість послуг по перевезенню товарів, навантажувально-розвантажувальні роботи, рекламні та інші послуги);

66 “Розрахунки з оплати праці” (на суму нарахованої основної і додаткової заробітної плати працівникам, винагород із фонду оплати праці тощо);

65 “ Розрахунки за страхуванням” (на суму нарахованих зборів по пенсійному забезпеченню і соціальному страхуванню майна)

13 “ Знос необоротних активів” (на суму нарахованої амортизації по основних засобах, інших необоротних матеріальних активах, нематеріальних активах)

47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів” (на суму нарахованого резерву, на оплату відпусток працівникам, додаткове пенсійне страхування, гарантованих зобов'язань) та ін. [8]

Відображені протягом звітного періоду витрати, пов'язані із забезпеченням торговельної діяльності підприємства, по дебету рахунків 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”, наприкінці звітного періоду списуються з кредиту цих рахунків на дебет рахунка 79 “Фінансові результати”, субрахунок 791 “Результат основної діяльності”.[8]

ПсБО 15 «Дохід» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському облік інформації про доходи підприємства та їх розкриття у фінансовій звітності.

Норми цього ПсБО застосовуються підприємствами, організаціями та іншими фізичними та юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Це ПсБО не поширюється на доходи, пов'язані з:

- договорами оренди;

- дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій та обліковуються за методом участі в капіталі;

- страховою діяльністю;

- змінами у справедливій вартості фінансових активів та фінансових зобов'язань, а також з ліквідацією (продажем, погашенням) указаних активів і зобов'язань;

- змінами вартості інших поточних активів;

- первісним визнанням і зміною справедливої вартості біологічних активів, пов'язаних із сільськогосподарською діяльністю, та з первісним визнанням сільськогосподарської продукції;

- видобування корисних копалин. [6]

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому ПсБО, застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). [6]

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

- сума ПДВ, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

- сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором;

- сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

- сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

- сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

- надходження, що належать іншим особам;

- надходження від первинного розміщення цінних паперів. [6]

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені. [6]

Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визначається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов:

- можливості достовірної оцінки доходу;

- імовірності надходження економічних вигод від надання послуг;

- можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;

- можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення. [6]

Визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з ПсБО 10 «Дебіторська заборгованість». Доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню. [5]

Цільове фінансування не визнається доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування.

Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані втрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об'єктів.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. [6]

Основи формування фінансових результатів діяльності визначені НПсБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Згідно цього НПсБО фінансові результати формуються в наступній послідовності.

Спочатку визначається чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) шляхом вирахування з доходу (виручки) відповідних подтків, зборів, знижок тощо.

Наступним кроком є визначення валового прибутку (збитку), який розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Далі визначається фінансовий результат від операційної діяльності, як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витратна збут та інших операційних витрат. [3]

Формування фінансових результатів діяльності філії «Пісочне» ТОВ ВКФ «Декор» відображено у таблиці 2.7 згідно звіту про фінансові результати (додаток 2).

Звіт про фінансові результати за 9 місяців 2012 року. Фінансові результати від звичайної діяльності підприємства становлять 799 тис. грн. збитків, а податок на прибуток становить 9 тис. грн.

Таблиця 2.7. Розрахунок фінансового результату діяльності філії «Пісочне» ТОВ ВКФ «Декор»

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція	Сума, грн.
		Дебет	Кредит
1	Отримано чистий дохід від реалізації готової продукції	79	701	-339000
2	Отримано інші операційні доходи	79	712	-4000
3	Відображено собівартість реалізованої продукції	901	79	479000
4	Відображено адміністративні витрати	92	79	193000
5	Відображено витрати на збут	93	79	25000
6	Відображено інші операційні витрати	94	79	312000
7	Відображено фінансові витрати	95	79	121000
8	Відображено інші витрати	97	79	3000
9	Відображено податок на прибуток від звичайної діяльності	98	79	9000
10	Відображено фінансовий результат від звичайної діяльності підприємства (збиток)	44	79	799000

Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податку на прибуток.

Також визначаються надзвичайні доходи та надзвичайні витрати, в яких відображаються, відповідно, невідшкодовані збитки від надзвичайних подій включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від даних подій, які визначені за вирахуванням сум страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел; прибутки або збитки від інших подій та операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій, наведеному в НПсБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». збитки від надзвичайних подій відображають за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих збитків. Зміст і вартісну оцінку доходів або витрат від кожної надзвичайної події слід окремо розкривати в примітках до фінансової звітності. [3]

Якщо підприємство визначило фінансовий результат від надзвичайної діяльності прибутковим, то воно зобов'язане визначити суму податку з надзвичайного прибутку.

Останнім етапом є визначення чистого прибутку (збитку), який розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку (збитку) та податку з надзвичайного прибутку.

Результатом діяльності підприємства є прибуток або збиток. Прибуток в основному утворюється в результаті реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг). Крім того підприємство може продавати інші матеріальні цінності і послуги допоміжних виробництв та господарств, а також мати доходи і збитки від фінансової та інвестиційної діяльності. [6]

Висновки

Таким чином, на основі проведеного дослідження можна зробити висновки про те, що торговельна діяльність підприємств забезпечує безперервний процес руху активів у формі товарів від виробничих підприємств різних форм власності до безпосередніх споживачів. Для забезпечення торговельної діяльності підприємства здійснюють операції купівлі-продажу товарів, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства.

Різноманіття форм власності в період ринкової економіки та розширення прав торговельних підприємств вимагають альтернативних, а часом і різноманітних підходів при рішенні конкретних питань методики й техніки ведення обліку торговельної діяльності.

Метою діяльності торговельного підприємства, як і інших суб'єктів господарювання, є отримання прибутку, що визначається як різниця між доходами від певної діяльності та витратами на її здійснення. [16]

Доходи відображаються у фінансовій звітності згідно з принципів нарахування та відповідності доходів та витрат, тобто для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Специфікою торговельної діяльності є швидко змінний та кількісно значний асортимент товарів, що спричинює ускладнення надходження та вибуття товарів, інвентаризації тощо. Розрахунок розподілу транспортно-заготівельних витрат для підприємства, що обліковуються, на субрахунку 289 є надто складним.

Витрати, шо входять до первісної вартості товарів, найдоцільніше списувати для включення до собівартості реалізованих товарів наприкінці звітного місяця на підставі розрахунку їх розподілу на основі середнього відсотка цих витрат, розрахованого згідно з ПсБО 9. [4]

Даний методологічний підхід до обліку витрат, що входять до первісної вартості товарів, простіший і раціональнішим, не суперечить нормам положень (стандартів) бухгалтерського обліку та забезпечує точність і об'єктивність визначення фактичної собівартості товарів. Такий порядок обліку та списання названих витрат раціональніший, звичний і простіший для вивчення та застосування в практичній роботі. Він забезпечує правильне відображення в обліку фактичної собівартості реалізованих товарів та залишку їх у Балансі. Тому первісна вартість товарів (фактична їх собівартість) не може й не повинна обліковуватися на рахунку 28 "Товари", а фактична собівартість реалізованих товарів повинна відображатися й визначатися на рахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів", який за своєю назвою та економічним змістом для цього й призначений, а не на рахунку 28 "Товари".[17]

Список використаної літератури

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. (зі змінами та доповненнями від 02.12.2012 р., підстава 5463-17): [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/996-14

2. Податковий Кодекс України: офіц.. текст.: 02.12.2010 р., №2755-VI (Редакція станом на 01.10.2013 р., підстава 422-18): [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

3. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 28.02.2013 р. (зі змінами та доповненнями від 09.08.2013 р., підстава z1242-13): [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13#n17

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» від 02.11.1999р. (зі змінами та доповненнями від 25.01.2013 р., підстава z1239-09): [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0751-99

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» від 25.10.1999р. (зі змінами та доповненнями від 09.08.2013 р., підстава z1242-13): [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0725-99

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» від 19.01.2000 р. (зі змінами та доповненнями від 09.08.2013 р., підстава z1242-13): [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0860-99

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» від 29.11.1999р. (зі змінами та доповненнями від 09.08.2013 р., підстава z1242-13): [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00

8. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.99 р. (зі змінами та доповненнями від 09.08.2013 р., підстава z1242-13): [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0893-99

9. Бутинець Т. А. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. для студ. вузів / Т. А. Бутинець, Л. В. Чижевська, С. Л. Береза. -- Житомир: ЖІТІ, 2000.

10. Бутинець Ф. Ф. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі. Курс лекцій. Навч. посіб. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця, доц. Н. М. Малю-ги. -- Житомир: ЖІТІ, 2000.

11. Організація бухгалтерського обліку: Підруч. для студ. спец. "Облік і аудит" вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. -- 3-тє вид., доп. і перероб. -- Житомир: ПП "Рута", 2002.

12. Облік у селянському (фермерському господарстві: Посібник / За ред. М.Я. Дем'яненка. -- К.: ІАЕ, 2001.

13. Водоп'янова О. Облік запасів у роздрібній торгівлі // Дебет-кредит. - 2007. - № 12.: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dtkt.com.ua/show/1nid1306.html

14. Золотухін О. Особливості обліку транспортно-заготівельних витрат // Дебет-кредит. - 2006. - № 25.: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dtkt.com.ua/show/1nid1270.html

15. Кім Г. Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення./ Кім Г., Сопко В.В., Кім С.Г - Київ: ЦНЛ, 2004

16. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник: Навчальне видання./ Лишиленко О.В. - К.: ЦУЛ, 2005.

17. Даньків Й.Я. Бухгалтерський облік у галузях економіки: Навч. посіб. / Даньків Й.Я., лучко М.Р., Остаток М.Я. - К.: Знання-Прес, 2003.

Размещено на Allbest.ru

...