Облік, аналіз та аудит витрат на виробництво продукції: теорія, практика та звітність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Факультет менеджменту та бізнесу

Кафедра обліку і аудиту

КУРСОВА РОБОТА

ТЕМА: ОБЛІК, АНАЛІЗ ТА АУДИТ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ: ТЕОРІЯ, ПРАКТИКА ТА ЗВІТНІСТЬ

Розробила:студентка гр. 5ЕОм

Коротка І.А.

Керівник

Дубовая В.В., к.е.н, доцент

Полтава 2013р.



РОЗДІЛ 1. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СУТНОСТІ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ ВИТРАТ НА ВТРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Основною метою діяльності підприємства є отримання прибутку за рахунок виробничої, підприємницької, комерційної та інших видів діяльності в сільськогосподарській галузі та задоволення на цій основі промислових соціально-економічних потреб та зростання добробуту його співвласників та соціальних потреб його працівників.

Предметом діяльності Товариства є :

a) сільськогосподарська промисловість;

b) виробництво злакових культур, в тому числі і соняшнику, кукурудзи, сої, тощо;

c) оптова і роздрібна торгівля урожаєм як в промислових цілях, так і для відгодівлі живності (птаство, свині, ВРХ) на фермах та в сільськогосподарських угіддях;

d) самостійна реалізація урожаю через торгівельну мережу;

e) виконання внутрішніх і міжнародних перевезень вантажним та пасажирським автомобільним транспортом та надання транспортно-експедиційних послуг фізичним і юридичним особам як на території України, так і за її межами;

f) виконання торгових, торговельно-посередницьких, комерційних, фінансових міждержавних операцій та угод;

g) комплексне проектування та введення в експлуатацію виробничих дільниць з виготовлення промислової продукції народного споживання;

h) проведення робіт пов'язаних з екологією, ресурсозбереженням, переробкою первинних та вторинних мінеральних ресурсів;

i) закупка, переробка, виробництво та реалізація сільськогосподарської продукції та промислових товарів, в тому числі закупка за готівку у населення та організації сировини для подальшого перепродажу продукції за більш вигідну ціну;

j) купівля, продаж, надання в оренду будівель, приміщень, обладнання та іншого нерухомого майна;

k) інвестиційна та фінансова діяльність, благодійницька діяльність;

l) здійснення туристично-екскурсійної діяльності;

m) виробництво, переробка та реалізація вторинної сировини та відходів виробництва;

n) виконання будівельних та ремонтних робіт, включаючи будівництво, ремонт, реставрацію складських приміщень, цехів, флігелів, гаражів та майстерень, виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт та розробка проектно-кошторисної документації та виконання таких робіт;

o) використання нетрадиційних джерел енергії;

p) проведення природоохоронних заходів;

q) надання інформаційно-довідкових послуг з питань права, економіки, фінансів, управління тощо;

r) здійснення маркетингових досліджень, надання маркетингових послуг.

Товариство може здійснювати будь-які види діяльності, як перераховані вище, так і не перераховані, та які не суперечать меті та принципам діяльності Товариства та прямо не заборонені чинним законодавством України.

Окремими видами діяльності, перелік яких визначається законодавчими актами, Товариство може займатися лише після отримання спеціального дозволу (ліцензії), зокрема отриманого від власників патентів, авторів творів, що охороняються авторським правом та суміжними з ними правами.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

1) введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

2) користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

3) ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

4) самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

Підприємство самостійно:

1) визначає облікову політику підприємства;

2) обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

3) розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

4) затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

5) може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер):

1) забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

2) організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

3) бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

4) забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

Кожен роботодавець самостійно визначає структуру підприємства й установлює кількість штатних працівників. Однак обов'язковою залишається умова, що при розробці та затвердженні штатного розпису роботодавець повинен присвоювати штатним одиницям тільки ті найменування посад і професій, які відповідають Державному класифікатору України ГК 003-95 «Класифікатор професій», затвердженому наказом Держкомстандарту України від 27.07.1995 р. № 257.

Доцільно складати штатний розпис так, щоб посади відповідали структурі підприємства в порядку підпорядкованості підрозділів і при цьому враховувалася б підпорядкованість усередині структурного підрозділу. Якщо у ньому потрібно затвердити однакові найменування посад, але з різними посадовими окладами, то щодо кожної штатної одиниці в окремому рядку зазначається професія, кваліфікація (розряд, клас, категорія, група), тарифна ставка (оклад). Якщо в межах структурного підрозділу для однакових посад установлено однакові оклади, в одному рядку встановлюється кількість штатних одиниць працівників певної професії та кваліфікації (розряду, класу, категорії, групи) і тарифна ставка (оклад). Для працівників з відрядною оплатою праці у штатному розписі, як правило, установлюється тарифна ставка або оклад, які розраховуються за певними методиками на підставі Положення про оплату праці та інших документів, що стосуються оплати праці.

Штатний розпис - це документ, що встановлює для цього підприємства, установи, організації структуру, штати та посадові оклади працівників. Він є переліком посад на підприємстві із зазначенням їх кількості та розмірів посадових окладів.

Структура підприємства - це склад і співвідношення його внутрішніх ланок: цехів, відділів, що складають єдиний господарський об'єкт. Структура підприємства визначається основними факторами: розміром підприємства; галуззю виробництва; рівнем технології і спеціалізації підприємства. Стійкої стандартної структури не існує. Вона постійно коректується під впливом виробничо-економічної кон'юнктури, науково-технічного прогресу і соціально-економічних процесів. При всій різноманітності структур усі виробничі підприємства мають ідентичні функції, головні з який - виготовлення і збут продукції. Щоб забезпечити нормальне функціонування, підприємство повинне мати у своєму складі цехи чи майстерні по виготовленню основної продукції (виконанню робіт, наданню послуг) і по обслуговуванню виробничого процесу. Крім того, кожне підприємство незалежно від його розмірів, галузевої приналежності і рівня спеціалізації постійно веде роботу з оформлення замовлень на виготовлення продукції; організує її схоронність і збут замовнику; забезпечує закупівлю і постачання необхідної сировини, матеріалів, що комплектують виробів, інструмента, устаткування, енергоресурсів.

Згідно зі штатним розкладом підприємство має наступну організаційну структуру підприємства, яка наведена на рисунку 1.

Організаційна структура підприємства визначається насамперед цілями і задачами діяльності, його виробничими функціями і залежить від багатьох умов: типу виробництва, характеру продукції, що випускається, або робіт, які виконуються, масштабу підприємства, організації виробничих процесів, їх особливостей тощо. На обраному підприємстві діє лінійно-функціональний тип організаційної структури управління підприємством. При лінійно-функціональній структурі управління має переваги лінійна організація, але чим вищий рівень управління, тим більшу роль відіграє функціональне управління. Якщо в межах управління дільницею його роль незначна, то в масштабах управління підприємством роль функціональних органів зростає. Функціональні служби здійснюють всю технічну підготовку виробництва, готують варіанти вирішення питань, пов'язаних з керівництвом процесом виробництва, звільняють лінійних керівників від планування, фінансових розрахунків. Комбіновані структури забезпечують такий подій праці, при якому лінійні ланки управління повинні приймати рішення та контролювати, а функціональні - консультувати, інформувати, організовувати, планувати.

Структура виробничих підрозділів підприємства залежить головним чином від характеру кінцевої продукції і виробничої технології. Виробничий підрозділ виконує свій визначений закінчений виробничий цикл або його частину. Від цього, у свою чергу, залежить, які підрозділи мають бути в ньому утворені.

Апарат управління підприємством формується за функціональним принципом, тобто створюються ланки, які здійснюють окремі спеціалізовані функції, що забезпечують виробництво, такі як конструювання виробів, розробка технології виробництва, фінансова діяльність, бухгалтерський облік, маркетинг тощо.

Структурним підрозділом підприємства є така його ланка, яка має відособлені, чітко визначені функції у виробничому процесі, відмінні від функцій інших ланок, і в силу цього входить у ціле як організаційно відособлена від інших підрозділів частина підприємства. Внутрішньогосподарський статус структурних підрозділів підприємства, їх функції, права й обов'язки визначаються локальними нормативно-правовими актами підприємства - положеннями про них, що зазвичай затверджуються органами управління самого підприємства в порядку, передбаченому установчими документами, статутом.

Загальне керівництво товариством здійснює Генеральний директор, Рада Директорів на чолі з Президентом, який здійснює контроль за діяльністю і виконанням обов'язків всіх виробничих підрозділів підприємства:

1) відділ по продажу і маркетингу;

2) фінансовий відділ;

3) відділ по виробництву;

4) відділ по логістиці;

5) департамент по адміністративним питанням;

6) департамент по безпеці;

7) відділ технічного контролю.

Кожний підрозділ підпорядковується директору підрозділу або керівнику.

Відділ по продажу і маркетингу включає в себе відділ маркетингу, відділ нової продукції і упаковки та відділ по обслуговуванню клієнтів. Відділ маркетингу займається управлінням створення товарів і послуг і механізмами їх реалізації . Його очолює заступник директора по маркетингу.

Відділ нової продукції та упаковки займається розробкою та покращенням якостей продукції, що реалізується, розширенням асортименту, забезпеченням необхідної кількості тари.

Відділ по продажу займається реалізацією продукції по регіонах, по Полтавській області і фірмовій мережі, експортом та роботою з клієнтами.

Відділ виробництва займаться, безпосередньо, контролем за виробничим процесом, на нього покладений основний пласт роботи, адже від плідності роботи цього відділу протягом року залежить прибуток від реалізації урожаю. Має свого окремого директора. До нього входить і головний технолог та головний інженер. Головний технолог організовує розробку і впровадження прогресивних, економічно обґрунтованих, ресурсо- і природозберігаючих технологічних процесів і режимів виробництва продукції, що випускається підприємством, виконання робіт (послуг), що забезпечують підвищення рівня технологічної підготовки і технічного переозброєння виробництва, скорочення витрат сировини, матеріалів, витрат праці, поліпшення якості продукції, робіт (послуг) і зростання продуктивності праці; керує складанням планів по впровадженню нової техніки і технології, підвищенню техніко-економічної ефективності виробництва, розробкою технологічної документації та інше.

Головний інженер здійснює виконання ряду задач, таких як визначення технічної політики і напрямків технічного розвитку підприємства, шляхів реконструкції і технічного переозброєння діючого виробництва, рівня спеціалізації і диверсифікованості виробництва на перспективу, забезпечення необхідного рівня технічної підготовки виробництва, проводить роботи по підвищенню ефективності виробництва і продуктивності праці.

Відділ логістики включає:

1) відділ постачання, який організовує забезпечення підприємства усіма необхідними для його виробничої діяльності матеріальними ресурсами; керує розробленням проектів перспективних і річних планів матеріально-технічного забезпечення виробництва; бере участь в узгодженні умов і укладанні договорів поставок з матеріально-технічного забезпечення підприємства; очолює роботу з ресурсозбереження, техніко-економічного аналізу в галузі матеріально-технічного забезпечення, з розроблення стандартів підприємства щодо матеріально-технічного забезпечення якості продукції, що випускається підприємством; керує розробленням нормативів потреби і виробничих (складських) запасів матеріальних ресурсів;

2) склад готової продукції;

3) склад сировини і матеріалів;

4) транспортну ділянку;

5) тарну ділянку;

6) заготівельний пункт.

Департамент по адміністративним питанням включає: відділ кадрів; адміністративно-господарський відділ.

Адміністративно-господарський відділ забезпечує господарське обслуговування і належний стан відповідно до правил і норм виробничої санітарії та протипожежного захисту будівель і приміщень, а також контроль за справністю обладнання, бере участь у розробці планів поточних та капітальних ремонтів основних фондів організації, складанні кошторисів господарських витрат; організовує проведення ремонту приміщень, здійснює контроль за якістю виконання ремонтних робіт.

Департамент безпеки включає службу безпеки, охорону, юридичну службу.

Відділ технічного контролю організовує проведення робіт з контролю якості продукції, виконання робіт (послуг) відповідно до вимог стандартів і технічних умов, затвердженими зразками (еталонами) і технічною документацією, умовами поставок і договорів, а також зі зміцнення виробничої дисципліни, забезпечення високого технічного рівня і якості продукції; бере участь у плануванні підвищення якості продукції (робіт, послуг), забезпечує перевірку надходжень на підприємство матеріальних ресурсів, підготовку висновків про відповідність їх якості стандартам і технічним умовам; операційний контроль на всіх стадіях виробничого процесу.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві грунтується на застосуванні загальноприйнятих у міжнародній практиці передумов та принципів.

Передумовами бухгалтерського обліку є:

1. Самостійність і незалежність підприємства. Підприємство має бути юридичне самостійним стосовно свого (своїх) власника.

2. Безперервність діяльності підприємства. Припускається, що підприємство, постійно функціонує й продовжуватиме в майбутньому свою діяльність.

3. Грошовий вираз усіх господарських операцій.

На ТОВ «Семаль» ведення бухгалтерського обліку здійснюється бухгалтерською службою на чолі з головним бухгалтером. Організаційна побудова апарату бухгалтерської служби товариства є централізованою, тобто весь апарат бухгалтерської служби як методично, так і адміністративно підпорядковується одному керівнику - головному бухгалтеру (рисунок 1.).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1. Схема підпорядкування персоналу централізованої бухгалтерської служби

Організація обліку зводиться до таких основних завдань: - своєчасне, повне, достовірне, безперервне відображення всіх фактів господарської діяльності, які були здійснені на підприємстві - обробка даних за допомогою відповідних процедур, прийомів та способів у відповідності до вихідної інформації; - складання на основі отриманого масиву обробленої інформації, зафіксованої у первинних документах і регістрах балансу і фінансової звітності та подачі їх зацікавленим користувачам.

Обліковий персонал бухгалтерської служби здійснює аналітичний і синтетичний облік на основі первинних та зведених документів, які надходять з окремих підрозділів підприємства. У підрозділах підприємства здійснюється лише первинна реєстрація господарських операцій. Організаційна структура бухгалтерії наведена на рисунку 2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2 - Організаційна структура бухгалтерії ТОВ «Семаль»

Загальне керівництво бухгалтерською службою здійснює головний бухгалтер,який виконує такі функції:

1) забезпечує дотримання на підприємстві єдиних методологічних основ бухгалтерського обліку;

2) складає та здає в установлені терміни фінансову, статистичну, податкову звітність,

3) організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій,

4) бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею, псуванням активів підприємства.

На заступника головного бухгалтера покладено виконання ряду задач:

1) здійснювати контроль за роботою з ведення бухгалтерського обліку зобов'язань і господарських операцій (реалізація послуг, розрахунків з постачальниками та замовниками за надані послуги, рух грошових коштів на валютних і карбованцевих рахунках);

2) вести оперативний облік надходжень і платежів грошових коштів, здійснювати обов'язковий продаж частини валютної виручки, розміщувати вільні грошові кошти на банківських депозитних внесках, складати щомісячні оперативні дані про рух грошових коштів за транзитними і поточними рахунками підприємства;

3) брати участь у розробці та здійсненні заходів, спрямованих на дотримання фінансової дисципліни та раціональне використання ресурсів;

4) за погодженням з головним бухгалтером і з дозволу директора надавати кредиторам, інвесторам, аудиторам та іншим користувачам бухгалтерської звітності зіставну і достовірну бухгалтерську інформацію про стан розрахунків з дебіторами і кредиторами;

5) здійснювати листування з партнерами, готувати необхідну інформацію з питань, що стосуються взаєморозрахунків;

6) здійснювати облік розрахунків по поворотного податку. Брати участь у визначенні з утримання основних прийомів і методів ведення обліку і технології обробки бухгалтерської інформації;

7) готувати дані по відповідних ділянках бухгалтерського обліку для складання звітності;

8) стежити за збереженням бухгалтерських документів, оформляти їх у відповідності з встановленим порядком для передачі в архів та інші.

Заступник головного бухгалтера товариства здійснює контроль за роботою та її організацією трьох груп бухгалтерської служби: групи по розрахунку заробітної плати; матеріальної групи; групи по реалізації, розрахункам і податкам.

Група по розрахунку заробітної плати включає двох бухгалтерів, які здійснюють нарахування заробітної плати, проводять утримання із заробітної плати; здійснюють ведення необхідної документації та ін.

Матеріальна група включає бухгалтера з обліку сировини та основних матеріалів, бухгалтера з обліку матеріалів, бухгалтера з обліку основних засобів та МШП.

Група по реалізації, розрахункам і податкам складається з бухгалтера з обліку розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами, бухгалтера з обліку з підзвітними особами, бухгалтера з податку на додану вартість, бухгалтера-касира.

Всі працівники бухгалтерської служби товариства працюють на основі посадових інструкцій, які створюються на підприємстві для кожної групи.

Посадова інструкція - це нормативний документ, в якому визначено функції, права та обов'язки працівника підприємства (додаток В).

При складанні посадової інструкції необхідно керуватися Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників який є загальним для всіх видів економічної діяльності

Посадова інструкція узгоджується з юристом, затверджується керівником та доводиться до відома виконавців під розписку із зазначенням дати ознайомлення.

Під формою ведення бухгалтерського обліку розуміють певну систему взаємопов'язаних між собою облікових регістрів встановленої форми і змісту, що зумовлює послідовність і способи облікових записів.

Основними відмінними ознаками, що визначають особливості окремих форм бухгалтерського обліку, є: зовнішній вигляд і будова облікових регістрів, взаємозв'язок регістрів синтетичного й аналітичного обліку, послідовність і техніка облікової реєстрації.

Сучасними формами бухгалтерського обліку, що застосовуються на підприємствах і в організаціях України, є: меморіально-ордерна (контрольно-шахова), Журнал-головна, журнально-ордерна, автоматизована (комп'ютерна), спрощена форма обліку.

Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку грунтується на широкому застосуванні системи накопичувальних і групувальних облікових регістрів -- журналів-ордерів і допоміжних відомостей до них.

У журналах-ордерах хронологічний і систематичний облік суміщені. Вони одночасно служать журналами (оскільки записи в них здійснюють в хронологічному порядку) і ордерами (оскільки місячні підсумки журналів-ордерів за кореспондуючими рахунками замінюють собою меморіальні ордери).

Записи господарських операцій в журнали-ордери здійснюють за шаховим принципом, який полягає в тому, що за один робочий прийом суму господарської операції записують одночасно по дебету і кредиту кореспондуючих рахунків. Всі кредитові обороти по синтетичному рахунку збираються в одному журналі-ордері. Дебетові обороти по цьому рахунку одержують відображення в тих журналах-ордерах, у яких роблять записи на рахунках, що кореспондують з дебетом даного рахунка.

На підприємстві використовується журнально-ордерна форма обліку. Для ведення бухгалтерського обліку на підприємстві застосовується програмний комплекс "1С". Первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій, можуть мати як паперову, так і електронну форму. Відповідальність за приймання документації на тимчасове зберігання в архів підприємства, за зберігання документації в архіві та здачу відповідної документації до державного архіву покладена на архіваріуса підприємства.

Позитивним є те, що на підприємстві розроблено наказ про облікову політику.

Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика є складовою частиною фінансової звітності підприємства та повинна відображатися у примітках до фінансових звітів. Отже, організація обліку на підприємстві покладена на бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером. Облік на підприємстві ведеться за журнально-ордерною формою. Сутність журнально-ордерної форми обліку полягає в застосуванні журналів-ордерів і допоміжних відомостей, які є основними обліковими реєстрами. Журнали-ордери побудовані так, що в них нагромаджуються і підсумовуються дані для перенесення їх до звітних форм, дана форма вважається найефективнішою та деталізованою.

Рисунок 3 - Схема журнально-ордерної форми обліку

В журналах-ордерах записи проводяться на основі даних первинних документів. Журнали-ордери -- це багатографні реєстри, призначені для відображення кредитових оборотів головного рахунка, для якого відкрито журнал-ордер. На рисунку 3 зображено схему журнально-ордерної форми. Документи, що надійшли в організацію, проходять такі етапи:

- первиннаобробка (прийом);

- попереднійрозгляд (розмітка);

- реєстрація;

- розгляддокументівкерівником та винесеннярезолюції;

- направлення на виконання;

- контроль виконання;

- виконання документів;

- відправка вихідної кореспонденції;

- підшивка документів до справ;

Документальне оформлення управління і документообіг з метою його реалізації здійснюється через діловодство.

РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Загальні проблеми управління витратами виробництва досліджувались багатьма економістами. Аспекти обліку витрат і калькулювання собівартості розглядаються у працях Т. Гуслякової, І. Павлюка, С. Хозяєвої, З. Ельпінера. Питання автоматизації витрат достатньо широко висвітлені В. Брагою, Ю. Веригою, В. Давидовим, Г. Ємурановим, В. Завгороднім.

Управління витратами виробництва та визначення собівартості виробленої продукції є однією з найскладніших та трудомістких ланок у процесі роботи підприємства.

Завдання обліку витрат на виробництво полягає в накопиченні витрат, яке досягається шляхом зведення даних для обчислення собівартості одиниці продукції. Метою зведення даних в системі накопичення витрат є встановлення величини витрат по двох головних об'єктах - продукції (для оцінки вартості запасу) і центрах відповідальності (з метою контролю за рівнем витрат). Таким чином, система обліку виробничих витрат - це сумування витрат за центрами відповідальності і розподіл цих витрат на калькуляційну одиницю

Собівартість промислової продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут - повну собівартість промислової продукції. Перелік включених до собівартості поточних витрат визначено статтею 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Витрати на виробництво валової продукції (чи собівартість валової продукції) характеризують витрати поточного періоду (року, кварталу, місяця) на виробництво промислової продукції (робіт, послуг).

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції, обчислення фактичної собівартості окремих видів та всієї продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

Дані обліку витрат використовуються для оцінки та аналізу виконання планових показників, визначення результатів діяльності структурних підрозділів та підприємств в цілому, фактичної ефектив­ності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток та удосконалення виробництва, для планово-економічних та аналітичних розрахунків.

У зв'язку з цим повинно бути забезпечене повне зіставлення планових та звітних даних щодо складу і класифікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат за пла­нованими (звітними) періодами.

Витрати на виробництво класифікуються за такими ознаками:



Таблиця 1 - Класифікація витрат

	Ознаки	Витрати
1	За місцем виникнення витрат	Витрати виробництва, цеху, дільниці, служби
2	За видами продукції, робіт і послуг	Витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення
3	За видами витрат	Витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції
4	За способами перенесення вартості на продукцію	Витрати прямі, непрямі
5	За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат	Витрати умовно-змінні, умовно постійні
6	За календарними періодами	Витрати поточні, одноразові

Витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи; амортизація основних фондів та нематеріальних активів; інші витрати. Це групування е єдиним для всієї промисловості.

До елемента «Матеріальні витрати» належать витрати на:

1) сировину та матеріали, що придбаються у сторонніх підприємств і організацій і входять до складу вироблюваної продукції, утворюючи її основу, або е необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);

2) покупні матеріали, що використовуються в процесі виробництва технологічного процесу і упаковування продукції або інших виробничих та господарських потреб (проведення випробувань, контроль, утримання, ремонт і експлуатацію устаткування, будівель, споруд., інших основних фондів тощо), а також запасні частини для ремонту устаткування.

3) покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, що підлягають монтажу або додатковій обробці на даному підприємстві;

4) роботи і послуги виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства. що не належать до основного виду його діяльності.

До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, обробка сировини та матеріалів, проведення випробувань з метою визначення якості сировини і матеріалів, що споживаються транспортні послуги сторонніх організацій на перевезення вантажу по території підприємства (переміщення сировини, матеріалів, інструментів, деталей, заготовок, інших види вантажу з базового (центрального) складу до цехів (відділень) і доставку готової продукції на склади зберігання;

5) витрати, пов'язані з використанням природної сировини, в частині відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку та геологічні розшуки корисних копалин, на рекультивацію земель, плата за деревину, продану на пні, та за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, відшкодування у межах нормативу втрат сільськогосподарського виробництва при вилученні угідь для розширення видобутку мінеральної сировини, а також платежі за використання інших природних ресурсів,

6) придбана енергія всіх видів, що витрачається на технологічні, енергетичні, рухові та інші виробничі потреби підприємства.

Вартість матеріальних ресурсів формується виходячи з цін їх придбання на день оприбуткування (без урахування податку на добавлену вартість, за винятком передбачених законодавчими актами випадків), включаючи націнки і комісійні винагороди постачальницьким та зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, брокерські послуги, суми мита і митних зборів, витрати на транспортування, зберігання та доставку, що здійснюються сторонніми організаціями.

До вартості матеріальних ресурсів включаються також витрати підприємства на придбання пакувальних матеріалів і тари (крім дерев'яної та картонної), одержаної від постачальника матеріальних ресурсів, за винятком вартості цієї тари за ціною її можливого використання у тих випадках, коли ціни на них встановлюються окремо понад ціни на матеріальні ресурси.

У разі включення вартості тари, прийнятої від постачальника разом з матеріальними ресурсами, до ціни ресурсів із загальної суми витрат на їх придбання вираховується вартість тари за ціною можливого використання чи реалізації з урахуванням витрат на придбання матеріалів для її ремонту.

З витрат на матеріальні ресурси , що включаються до собівартості продукції, вираховується вартість зворотних відходів.

Зворотні відходи - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниження виходу продукції), або зовсім не використовуються за прямим призначенням.

Витрати на оплату праці поділяються на основну та додаткову заробітну плату.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці) норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До елемента «Відрахування на соціальні заходи» належать:

1) відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи відрахування на обов'язкове медичне страхування;

2) відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування;

3) відрахування до Фонду сприяння зайнятості населення;

4) відрахування до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Відрахування на обов'язкове соціальне страхування, обов'язкове пенсійне страхування та до Фонду сприяння зайнятості населення здійснюється за встановленими законодавством нормами від загального розміру витрат на оплату праці згідно із законодавством.

До елемента «Амортизацій основних фондів та нематеріальних активів» належать:

1) витрати на повне відновлення основних фондів та капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємства за умовами оренди (лізингу), обчислені за їх балансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їх частини,

До активної частини основних виробничих фондів належать машини та обладнання, транспортні засоби.

Рішення про прискорену амортизацію активної частини основних виробничих фондів (але не більше ніж у два рази проти встановлених законодавством норм) приймається підприємством самостійно, якщо таке рішення не є причиною підвищення цін і тарифів на продукцію (роботи, послуги), що випускається.

2) амортизаційні відрахування на надані в оперативну оренду основні фонди (крім тих, що належать до державної форми власності) нараховуються орендодавцем 1 використовуються ним на повне відновлення наданих в оренду або інших належних йому основних фондів. При цьому на собівартість продукції (робіт, послуг) орендаря відноситься сума нарахованих орендодавцем амортизаційних відрахувань на надані в оренду основні фонди;

3) амортизаційні відрахування на надані у фінансову оренду основні фонди, а також на надані в оперативну оренду основні фонди, що належать до державної форми власності, нараховуються арендарем і використовуються ним включно на повне відновлення орендованої частки основних фондів;

4) витрати орендаря на капітальний ремонт орендованих будівель (приміщень) нежитлового призначення відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг) щомісяця рівними частками протягом строку дії договору оренди;

5) амортизаційні відрахування від вартості основних фондів (приміщень), що надаються безоплатно підприємствам громадського харчування або використовуються підприємствами самостійно для обслуговування працівників, що перебувають з підприємством у трудових відносинах;

6) витрати, пов'язані із зносом нематеріальних активів, у сумі амортизаційних відрахувань, що визначаються щомісяця за нормами, розрахованими виходячи із їх первинної вартості та строку корисного використання, але не більше десяти років безперервної експлуатації або строку діяльності підприємства. До елемента «інші витрати» належать:

1) витрати, пов'язані з управлінням виробництвом; службові відрядження у межах норм, передбачених законодавством, оплата робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов'язаних із забезпеченням виробництва, зберіганням і реалізацією продукції, включаючи послуги щодо зміни структури управління приватизованим підприємством, а також передбачених законодавством обов'язкових аудиторських перевірок; оплата робіт із сертифікації продукції;

2) витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування, включаючи додаткові витрати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту, організовані відповідно до угод, укладених з транспортними підприємствами (понад вартість, сплачену працівниками підприємства за діючими тарифами на відповідний вид транспорту, або віднесену за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства), витрати на перевезення працівників інвалідів 1 і 2 груп до місця роботи і назад незалежно від наявності маршрутів пасажирського транспорту загального користування;

3) додаткові витрати, пов'язані з виконаннях робіт вахтовим методом, включаючи транспортні витрати на перевезення працівників від місця знаходження підприємства або пункту збору до місця роботи і назад та від місця проживання у вахтовому селищі до місця роботи і назад, а також витрати на експлуатацію та утримання вахтового, селища, які не компенсуються платою працівників за користування житлом і комунальними послугами;

4) платежі з обов'язкового страхування майна підприємства та цивільної відповідальності, а також окремих категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції (робіт, послуг) безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя та здоров'я, передбачених законодавством;

5) витрати на сплату процентів за фінансовими кредитами, одержаними для придбання основних фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності, незалежно від терміну кредитування, а також для сплати процентів за товарні і комерційні кредити; витрати, пов'язані із сплатою процентів за користування матеріальними цінностями,, взятими в оренду (лізинг), нараховуються щомісяця в розмірі, передбаченому договором, і відображаються у складі собівартості продукції (робіт, послуг) в тому періоді, за який їх нараховано;

6) витрати на виготовлення і придбання бланків цінних паперів, а також інші витрати, пов'язані з емісією цінних паперів;

7) витрати на гарантійний ремонт і обслуговування виробленої продукції, але не більше двох відсотків вартості цієї продукції;

8) витрати на реалізацію продукції;

-- на відшкодування складських вантажно-розвантажувальних, перевалочних, пакувальних, транспортних і страхових витрат постачальників, що включаються до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін;

-- на оплату послуг транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду), вартість яких входить до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін;

-- на рекламу і перепродажну підготовку товарів.

До витрат підприємства на рекламу належить витрати на: розробку і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, Проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок, тощо).

-- розробку і виготовлення ескізів, етикеток, зразків фірмових пакетів і упаковки,

-- рекламу в засобах масової інформації (оголошення в пресі, передачі про радіо і телебаченню), витрати на світлову, комп'ютерну та іншу зовнішню рекламу;

-- придбання, виготовлення, копіювання,. дублювання і демонстрацію рекламних кіно-, відео- і діафільмів;

-- виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків тощо (в сумі амортизації, зносу щодо зазначеного інвентарю);

-- зберігання та експедирування рекламних матеріалів, оформлення вітрин, кімнат-зразків, виставок-продажів,

-- включаючи відрядження працівників підприємства на виставку продукції підприємства і вартість її зразків, що передані безпосередньо покупцям або посередницьким організаціям відповідно до контрактів і угод безоплатно і не підлягають поверненню;

-- уцінку продукції, що повністю або частково втратила первинну якість за час експонування у вітринах;

-- проведення інших рекламних заходів, пов'язаних з діяльністю підприємства

9) нарахування на заробітну плату і авторські винагороди творчих працівників, що перераховуються до фондів творчих спілок України відповідно до законодавства.

Документування - це основа бухгалтерського обліку, що передбачає відображення в документах всіх господарських операцій та фактів господарської діяльності. У положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995р., зазначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Таблиця 2. Характеристика основних документів з обліку витрат підприємства

№	Документ	Застосування
1	Договір	Виписується у двох примірниках. В ньому зазначаються : підприємство-замовник і підприємство-виробник, об'єкт замовлення, строки виконання, вартість об'єкту замовлення
2	Рахунок	Документ виписується постачальником. Вказуються реквізити постачальника, отримувача, а також назва виробленого товару та наданих послуг, їх кількість, ціна і сума. Окремо вказується сума ПДВ.
3	Податкова накладна	Виписується постачальником у двох примірниках. Основними реквізитами є :порядковий номер, дата виписки,реквізити постачальника і отримувача, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, умови продажу, форма розрахунку,об'єкт оплати, ціна продажу без ПДВ, сума ПДВ, загальна сума до сплати
4	Акт-приймання здачі виконаних робіт	Документ складається у двох примірниках. Вказуються реквізити постачальника , отримувача, а також назва виробленого товару та наданих послуг, їх кількість, ціна і сума. Окремо стоять підписи представників двох сторін, які безпосередньо здійснювали приймання-передачу послуг
5	Розрахунково-платіжна відомість	Зостосовується для розрахунку та видачі заробітної плати та пенсій всім категоріям працюючих. Складається в одному примірнику в бухгалтерії. Нарахування заробітної плати проводиться на основі даних первиних документів з обліку виробітки, фактичного відпрацьованого часу, доплатних листків та інших документів. Одночасно проводяться розрахунки всіх утримань із заробітної плати і визначається сума , належить до видачі.



Отже, після укладання керівником підприємства договору з покупцем про вироблення продукції на замовлення, головний бухгалтер підприємства оформлює платіжне доручення на попередню оплату. При отриманні робіт і послуг, отриманих від підрядників для виробничих потреб, керівник підписує акт приймання-здачі виконаних ними робіт, який стає підставою для віднесення головним бухгалтером цих витрат на собівартість продукції. Від начальника цеху головний бухгалтер отримує звіт про рух продукції і напівфабрикатів, а також виробничий звіт з відповідними первинними документами. Після звірки даної документації головний бухгалтер робить записи до регістрів аналітичного обліку, звідки дані переносяться до журналу-ордеру.

РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМТСВІ

Сільське господарство України, не зважаючи на певні позитивні зрушення останніх років, досі знаходиться в незадовільному стані.

Одним з етапів покращення економічного станує створення ефективно функціонуючої системи управління витратами підприємства. Остання неспроможна виконувати основні свої функції за відсутності чіткої налагодженої системи інформаційного забезпечення управління витратами виробництва, яка на сьогодні представлена комбінацією підсистем фінансового та управлінського (внутрішньогосподарського) обліку.

Проблемі обліку витрат приділялося чимало уваги, як зарубіжними, так і вітчизняними науковцями. Найбільш фундаментальними і такими, що охоплюють різні аспекти даної проблеми є праці зарубіжних авторів К. Друрі, Ч.Т. Хорнгерена та Дж. Фостера, серед вітчизняних дослідників варто виділити праці С.Ф. Голова. Однак, в даних дослідженнях фактично не досліджується специфіка обліку в різних галузях, вони в основному зосереджені на методиках, що використовуються в промисловості. Разом з тим, галузь сільського господарства має свою специфіку. Це пов'язано з тим, що велика кількість активів тут представлена живими організмами - рослинами та тваринами, тобто біологічними активами. Тому особливості обліку витрат в сільському господарстві також займали важливе місце в наукових дослідженнях, серед яких слід відзначити праці П.Т. Саблука, В.Г. Лінника, Ю.Я. Литвина, В.М. Жука, М.Ф. Огійчука та інших.

Напрацювання вітчизняних вчених щодо обліку виробництва в сільському господарстві були використані при розробці Методичних рекомендацій з планування, обліку та калькулювання собівартості сільськогосподарської продукції [1], основні положення яких сьогодні використовуються в практичній діяльності більшості сільськогосподарських підприємств України.

Новою віхою розвитку облікового забезпечення сільськогосподарської діяльності стало прийняття П(С)БО 30 «Біологічні активи» [2]. В зв'язку з цим виникла необхідність перегляду сучасної методики обліку витрат на сільськогосподарських підприємствах, та внесення змін до Методичних рекомендацій. В багатьох публікаціях вже обговорювалися, як особливості галузі сільського господарства взагалі, так і особливості обліку сільськогосподарської діяльності при застосуванні П(С)БО 30.

Тому метою даного дослідження є розробка рекомендацій щодо удосконалення обліку витрат рослинництва, що узгоджуватимуться із вимогами П(С)БО 30 «Біологічні активи», а також забезпечать менеджмент сільгосппідприємств достовірною інформацією про витрати. Відповідно до П(С)БО 30, витрати, пов'язані з біологічними перетвореннями біологічних активів та отриманням сільськогосподарської продукції, визнаються витратами основної діяльності. Облік витрат ведеться за окремими об'єктами обліку витрат (окремі види біологічних активів та/або їх група) відповідно до П(С)БО 16 «Витрати».

До складу витрат, пов'язаних з біологічними перетвореннями, належать:

a) прямі матеріальні витрати;

b) прямі витрати на оплату праці;

c) інші прямі витрати;

d) загальновиробничі витрати.

Облік витрат на біологічні перетворення та виходу продукції (робіт, послуг), повинен забезпечувати документоване, своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на виробництво продукції для забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових іфінансових ресурсів, а також обсягу виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) в натуральних та грошових вимірниках.

Всі прямі витрати, які відносяться на культури чи групи культур (види, продукції) обліковують по дебету рахунку 231 «Рослинництво» (по аналітичних рахунках). Відповідно до П(С)БО 30, біологічні активи на кожну звітну дату повинні оцінюватися та відображатися у звітності за справедливою вартістю. Однак, положенням також передбачено, що поточні біологічні активи рослинництва в разі неможливості визначити їх справедливу вартість (в нашому випадку пшениця озима), які не досягли зрілості та технологічний процес створення яких не завершено, відображаються у бухгалтерському обліку і звітності, як незавершене виробництво та оцінюється за виробничою собівартістю, яка визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». При чому, якщо застосовувати існуючу методику обліку витрат, це буде неповна виробнича собівартість, оскільки на звітну дату, рахунки допоміжних виробництв та загальновиробничі витрати ще не розподілені.

Під час збирання врожаю продукцію оприбутковують за справедливою вартістю - це вимога П(С)БО 30. При цьому вбухгалтерському обліку роблять запис Д-т 271 К-т 231 (по аналітичних рахунках) на суму справедливої вартості. По дебету ж рахунку 231 у нас відображені на даний момент прямі виробничі витрати. Різниця, що виникає між дебетом і кредитом рахунку 231, - це одна зі складових фінансового результату від сільськогосподарської діяльності, а сааме фінансовий результат від первісного визнання. Якщо по дебету 231 рахунку відповідно до діючої методики відображають лише прямі витрати, то на момент первісного визнання продукції рослинництва, як готової сільськогосподарської продукції, витрати на її виробництво будуть занижені, оскільки ще не включатимуть допоміжних виробництв та загальновиробничих витрат. Це призведе до того, що у даному звітному періоді в фінансовій звітності буде відображено недостовірну інформацію про фінансові результати. В залежності від того, яка різниця між дебетом і кредитом рахунку 231 на момент отримання продукції, на звітну дату буде завищено дохід або занижено витрати від первісного визнання сільськогосподарської продукції, що відображатимуться відповідно у рядках 060 (061 довідково) та 090 (091 довідково) Звіту про фінансові результати. Для ілюстрації даної ситуації наведемо дані щодо виробництва продукції рослинництва по календарних місяцях за 2012 рік у підприємстві відображені (табл. 3.) та рівень цін на пшеницю озиму за період липень-серпень 2012 р.

Таблиця 3

Виробництво озимої пшениці в підприємства за 2012 рік, грн.

Період	Сума прямих витрат	Оприбуткування продукції за справедливою вартістю
На 01.01.2012 р.	1906,42,00	-
січень	1044,80	-
квітень	2527,00	-
травень	50156,00	-
червень	44554,00	-
липень	66934,00	-
серпень	98529,00	1142992,5

За даними табл. 3.1 прямі витрати, які відносяться на виробництво озимої пшениці за три квартали склали 454386,8 грн. При цьому пшениця озима за новою методикою оцінки по справедливій вартості була б оцінена і оприбуткована на суму 1142992,5 грн. (1758,45 т. * 650 грн.). Для розрахунку взяті дані про ціни на ринку за період липень-серпень 2012 року та дані про обсяг виробництва озимої пшениці в господарстві

...