Облік і аудит розрахунків з постачальниками

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Магістерська робота

Облік і аудит розрахунків з постачальниками

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи функціонування, обліку і аудиту розрахунків з постачальниками

1.1 Економічна сутність розрахунків з постачальниками

1.2 Аналіз нормативного регулювання обліку і аудиту розрахунків з постачальниками

1.3 Теоретико-методологічні основи обліку і аудиту розрахунків з постачальниками

Розділ 2. Організація і методика обліку розрахунків з постачальниками

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Організація інформаційної системи обліку та аудиту

2.3 Документальне оформлення розрахунків з постачальниками

2.4 Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з постачальниками

2.5 Аналіз облікової політики з питання обліку розрахунків з постачальниками

Розділ 3. Аудит розрахунків з постачальниками

3.1 Організація аудиту розрахунків з постачальниками

3.2 Методика аудиторської перевірки розрахунків з постачальниками

3.3 Документальне оформлення аудиту розрахунків з постачальниками

Розділ 4. Охорона праці

4.1 Характеристика приміщення

4.2 Заходи щодо поліпшення умов праці

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

облік аудит розрахунок постачальник

Бухгалтерський облік є впорядкованою системою збору, реєстрації і узагальнення інформації в грошовому виразі про майно, зобов'язання організації і їх рух шляхом суцільного, безперервного і документального обліку всіх господарських операцій. Облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками є важливим елементом в системі бухгалтерського обліку.Основними задачами цього обліку є:

1. Формування повної і достовірної інформації про стан розрахунків з постачальниками і підрядчиками за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, необхідної внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності - керівникам, засновникам, учасникам і власникам майна організації, а також зовнішнім - інвесторам, кредиторам і іншим користувачам бухгалтерської звітності;

2. Забезпечення інформацією, необхідною внутрішнім і зовнішнім користувачам бухгалтерської звітності для контролю за дотриманням законодавства України при здійсненні організацією господарських операцій і їх доцільністю, наявністю і рухом майна і зобов'язань, використовуванням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів відповідно до затверджених норм, нормативами і кошторисами;

3. Запобігання негативним результатам господарської діяльності організації і виявлення внутрішньогосподарчих резервів забезпечення її фінансової стійкості;

4. Контроль за станом дебіторської і кредиторської заборгованості;

5. Контроль за дотриманням форм розрахунків, встановлених в договорах з постачальниками і покупцями;

6. Своєчасне вивіряння розрахунків з дебіторами і кредиторами для виключення простроченої заборгованості [29].

У сучасних умовах вчасне звертання грошових коштів, а також ретельно поставлений облік розрахункових операцій з постачальниками і підрядчиками, роблять значний вплив на фінансові результати підприємства (прибутки або збитки), серед яких основне місце займає прибуток від реалізації товарної продукції. При розрахунках з постачальниками і підрядчиками, залежно від господарської ситуації, виникає кредиторська заборгованість, що істотно впливає на фінансовий стан підприємства. Чітка організація розрахунків між постачальниками і підрядчиками робить великий вплив на фінансовий стан підприємства, його виробничі можливості і перспективи зростання в майбутньому [16].

Безпосередньо до аналізу змісту аудиту примикає проблема його дієвості. Дієвість аудиту напряму пов'язана з його якістю. Підприємства постійно ведуть розрахунки з постачальниками за придбані в них основні засоби, сировину, матеріали й інші товарно - матеріальні цінності і послуги; з покупцями - за куплені ними товари; із замовниками - за виконані роботи і послуги.

В умовах нестабільної ринкової економіки ризик несплати або несвоєчасної оплати рахунків збільшується, це приводить до появи дебіторської і кредиторської заборгованості. Частина цієї заборгованості в процесі фінансово - господарської діяльності неминуча і повинна знаходиться в рамках припустимих значень.

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств у виробленні й прийнятті управлінських рішень по забезпеченню ефективності розрахунків з дебіторами і кредиторами. Збільшення або зниження дебіторської і кредиторської заборгованості призводить до зміни фінансового положення підприємства. Так, наприклад, значне перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською може привести до так називаного технічного банкрутства. Це зв'язано зі значним відволіканням засобів підприємства з обороту і неможливістю погасити вчасно заборгованість перед кредиторами. На підставі цього необхідно проводити моніторинг й аналіз стану розрахунків.

Метою роботи є визначення наукових і практичних рекомендацій щодо організації та методики обліку розрахунків з постачальниками.

Для досягнення мети дослідження визначено наступні завдання:

1) визначити економічну сутність розрахунків з постачальниками;

2) провести аналіз нормативного регулювання розрахунків з постачальниками;

3) розглянути основні положення організації та методики обліку розрахунків з постачальниками;

4) проаналізувати основні положення аудиторської перевірки розрахунків з постачальниками.

Предмет дослідження - методичні, організаційні та практичні питання обліку тата аудиту розрахунків з постачальниками.

Об'єкт дослідження - методика проведення обліку та аудиту на підприємстві.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження стали законодавчі та нормативні акти України, інструктивні матеріали, що регламентують організацію обліку розрахунків з постачальниками в підприємствах та методику аудиту.

Для проведення аналізу використовуються дані бухгалтерського обліку і звітності, тому важливу роль відіграє правильна організація на підприємстві бухгалтерського обліку розрахункових операцій, що вимагає своєчасного і повного відображення господарських операцій по розрахунках у первинних документах і облікових регістрах.

Аудит необхідно орієнтувати не на виявлення і фіксацію втрат різного роду, що вже відбулися, а на їх попередження. За допомогою проведеного аудиту на основі детального вивчення фінансово-господарської діяльності підприємства розробляються заходи, направлені на запобігання розкраданням і псуванню продукції, що випускається, і матеріалів, на заощадження грошових коштів і фінансових ресурсів, на попередження виникнення відхилень від законодавства та нормативних актів.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи функціонування, обліку і аудиту розрахунків з постачальниками

1.1 Економічна сутність розрахунків з постачальниками

Кожне підприємство при веденні своєї діяльності має коло своїх господарських зв'язків. Господарські зв'язки - це необхідна умова діяльності підприємства, тому що вони забезпечують безперебійність постачання, безперервність процесу виробництва і своєчасність відвантаження, а так само реалізації продукції (робіт, послуг). Оформляються і закріплюються господарські зв'язки договорами, згідно яким одне підприємство виступає постачальником товарно-матеріальних цінностей, чи робіт послуг, а інше їх покупцем, споживачем, а значить і платником??. Постачальники - це фірми або окремі особи, які здійснюють постачання машин, устаткування інших матеріальних ресурсів для задоволення технологічних або особистих потреб організації чи окремої особи. У договорах обмовляються: вид матеріальних цінностей, що поставляються, виконуваних робіт і послуг; комерційні умови постачання; кількісні і вартісні показники постачань; терміни відвантаження матеріальних цінностей (виконання робіт послуг); порядок розрахунків (умови платежів) між підприємством і постачальниками (підрядчиками). По визначенню Кондракова М.П., до постачальників і підрядчиків відносять організації, що поставляють сировину й інші товарно - матеріальні цінності, а так що само роблять різні види послуг (відпустка електроенергії, пари, води й ін.) і виконуючі різні роботи (капітальний і поточний ремонт основних засобів і ін.).

Для більш повного розуміння про економічну сутність розрахунків з постачальниками необхідно проводити аналіз розрахунків.

Аналіз розрахунків з постачальниками на підприємстві складається з аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства. Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи. На підприємстві можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально. Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Значення аналізу дебіторської заборгованості особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною. З гідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і короткострокову.

Довгостроковою дебіторською заборгованістю визнається заборгованість, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

У П(С)БО 2 «Баланс» дається визначення операційного циклу - це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. Визначення нормального операційного циклу у стандартах немає, однак, використовуючи наведене вище визначення операційного циклу, можна зробити висновок, що це операційний цикл у звичайних умовах діяльності. Звичайно операційний цикл не перевищує 12 місяців, але за деякими видами діяльності він може продовжуватися більше одного року. Незважаючи на це, заборгованість, що виникла в ході такого операційного циклу, все одно визнається не довгостроковою, а поточною. Отже, довгострокова заборгованість - це в основному заборгованість, не пов'язана з операційною діяльністю. Поточна дебіторська заборгованість (короткострокова) - це заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу [5].

Таким чином, якщо заборгованість, що виникла, не пов'язана з операційним циклом (наприклад, заборгованість орендарів за операціями фінансової оренди, працівників за наданими їм позиками), але передбачається, що вона буде погашена в термін менше 12 місяців, то така заборгованість визнається поточною.

Датою балансу звичайно є останній день звітного періоду.

З наведених вище визначень довгострокової і поточної дебіторської заборгованості слід зробити висновок: оскільки віднесення заборгованості до поточної або довгострокової прив'язане до дати балансу, на вказану дату слід переглядати довгострокову заборгованість за окремими дебіторами за термінами її погашення. Якщо виявиться, що до терміну погашення заборгованості залишилося менше 12 місяців, колишню довгострокову заборгованість слід відобразити на дату балансу як поточну. Наприклад, у балансі станом на 31 березня числиться заборгованість працівника за наданою йому позикою, термін погашення якої - 10 травня наступного року. У звітності за перший квартал поточного року така заборгованість повинна відображатися як довгострокова, оскільки вона буде погашена через 13 місяців і 10 днів після дати балансу (31 березня). Але у звіті за другий квартал поточного року заборгованість повинна бути визнана короткостроковою, оскільки її погашення передбачається через 10 місяців і 10 днів після дати балансу (30 червня). У балансі суми дебіторської заборгованості відображаються в різних рядках залежно від її видів. Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Значення аналізу дебіторської заборгованості особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною.

Джерело аналізу - баланс підприємства; для внутрішнього аналізу застосовуються також дані аналітичного обліку. Особливу увагу в процесі аналізу дебіторської заборгованості приділяють статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги", яка має найбільшу питому вагу в загальній сумі дебіторської заборгованості. Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку ця дебіторська заборгованість відображається в балансі за чистою реалізаційною вартістю, тобто як сума дебіторської заборгованості за мінусом сумнівних та безнадійних боргів.

1) загальну суму дебіторської заборгованості (підсумок гр. 3 + гр. 5 - гр. 8 = гр. 9);

2) заборгованість щодо окремих покупців, замовників і строків виникнення заборгованості понад один рік. Таку заборгованість за наявності виправдувальних документів можна віднести до позареалізаційних витрат і списати на збитки як дебіторську заборгованість, стосовно якої минув строк позовної давності, або записати (з рішення інвентаризаційної комісії) до резерву сумнівних боргів;

3) за даними відомості обліку розрахунків з покупцями і замовниками (або попередньої аналітичної таблиці) складається така аналітична таблиця за якою аналізується стан дебіторської заборгованості за часом виникнення [7].

Регулярне ведення такої відомості дає змогу бухгалтеру аналізувати дебіторську заборгованість і своєчасно вживати заходів для усунення простроченої заборгованості. Цей аналіз здійснюється за даними внутрішньої звітності підприємства і використовується для потреб управління. Але, як відомо, для зовнішніх користувачів інформації також дуже важливий стан дебіторської заборгованості підприємства, бо зростання її завжди свідчить про фінансову нестабільність. За даними бухгалтерської звітності (ф. 1, ф. 2) можна визначити низку показників, що характеризують стан дебіторської заборгованості.

До цих показників належать:

1. Оборотність дебіторської заборгованості;

2. Період погашення дебіторської заборгованості;

3. Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі поточних активів;

4. Відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації визначається за формулою;

5. Частка сумнівної дебіторської заборгованості в загальному обсязі заборгованості, %.

Показник сумнівної дебіторської заборгованості може бути взятий з балансу (рядок 162 ф. 1).

Методика аналізу показників оборотності дебіторської заборгованості: дані за звітний період порівнюють з даними за минулий рік (або інший звітний період), визначають зміни і вивчають причини цих змін, їхню якісну характеристику. Деякі показники за минулий період (оборотність дебіторської заборгованості, або відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації) переносяться з розрахунку, складеного за підсумками минулого року чи іншого виробничого періоду.

Якщо порівняти показники дебіторської заборгованості, можна зробити висновок щодо того, поліпшився чи погіршав стан розрахунків з покупцями проти минулого року. Якщо на підприємстві зросла сумнівна дебіторська заборгованість, а також загальна частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів, то можна зробити висновок про зниження ліквідності поточних активів у цілому, а отже, про погіршання фінансового стану підприємства. Важливим у процесі аналізу дебіторської заборгованості є контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості.

Значне перевищення дебіторської заборгованості завжди загрожує фінансовій стійкості підприємства і потребує залучення додаткових джерел фінансування.

Розглядаючи питання аналізу дебіторської заборгованості (розрахунку з покупцями й замовниками), слід ознайомитися з одним із методів розрахунку з покупцями, що широко використовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами, - методом надання знижок за дострокової оплати. Відомо, що за умов інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство-виробник реально одержує лише частину вартості реалізованої продукції. Тому підприємству інколи вигідніше зробити знижку на реалізований товар за умови швидкої оплати рахунка (наприклад, у десятиденний строк), ніж втратити більшу суму в результаті інфляції.

Значна питома вага в складі джерел коштів підприємства, як відомо, належить позичковим коштам, у тому числі й кредиторській заборгованості. Тому необхідно вивчати та аналізувати поряд з дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру, а потім провести порівняльний аналіз із дебіторською заборгованістю.

Передовсім треба перевірити достовірність інформації щодо видів і строків кредиторської заборгованості. Для цього користуються прямим підтвердженням контрагентів, вивченням контрактів і договорів, особистими бесідами з працівниками, які мають інформацію про борги і зобов'язання підприємства.

У процесі аналізу необхідно дати оцінку умов заборгованості, звернути увагу на строки, обмеження використання ресурсів, можливості залучення додаткових джерел фінансування [12].

1.2 Аналіз нормативного регулювання обліку і аудиту розрахунків з постачальниками

До постачальників і підрядчиків відносять організації, що поставляють сировину і інші товарно-матеріальні цінності, а також ті, що надають різні види послуг (відпуск електроенергії, пари, води, газу) і, що виконують різні роботи (капітальний і поточний ремонт основних засобів) [20]. Розрахунки з постачальниками і підрядчиками здійснюються після відвантаження ними товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт або надання послуг. При отриманні або продажу організацією матеріальних цінностей, виконанні робіт або наданні послуг у неї виникають розрахункові зобов'язання перед постачальниками і підрядчиками, а також покупцями їх продукції, робіт і послуг. Форми погашення цих зобов'язань полягають у тому, що розрахунки між юридичними і фізичними особами, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, робляться в безготівковому порядку, або готівкою, якщо інше не встановлене законом. Розрахунки організації з працівниками по оплаті праці здійснюються, як правило, шляхом видачі наявних грошових коштів з каси. Розрахунки між організаціями робляться в безготівковій формі шляхом переліку на рахунок. При цьому можуть використовуватися:

- платіжні доручення;

- розпорядження власника рахунку (платника) обслуговуючому його банку, оформлене розрахунковим документом, перевести певну суму на рахунок одержувача коштів, відкритий в іншому банку;

- чек - цінний папір, що містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку зробити платіж вказаної суми чекодавцю;

- акредитиви - умовне грошове зобов'язання, що приймається банком за дорученням платника, зробити платежі на користь одержувача коштів після пред'явлення останнім документів, відповідних умовам акредитиву, або надати повноваження іншому банку зробити такі платежі [33].

Розрахунки з підрядчиками здійснюється відповідно до нормативних документів, що мають різний статус. Одні з них обов'язкові до застосування: - Цивільний кодекс України, Закон України «Про бухгалтерський облік», Положення по веденню бухгалтерського обліку і звітності в Україні, положення по бухгалтерському обліку; - інші носять рекомендаційний характер - план рахунків, методичні вказівки, коментарі, робочі документи самого підприємства. Цивільний кодекс України визначає правове положення учасників цивільного обороту, підстави виникнення і порядок здійснення права власності і інших речових прав, регулює договірні зобов'язання і інші відносини, засновані на рівності або майновій самостійності їх учасників. Основними договорами, що укладаються з постачальниками і підрядчиками, є договір купівлі - продажу, договір міни, договір (акт) про залік взаємних вимог, договір підряду. Закон «Про бухгалтерський облік» визначає правові основи бухгалтерського обліку, його зміст, принципи, організацію, основні напрями бухгалтерської діяльності і складання звітності, склад господарюючих суб'єктів, зобов'язаних вести бухгалтерський облік і надавати фінансову звітність. Методичні рекомендації і інструкції покликані конкретизувати облікові стандарти відповідно до галузевих і інших особливостей. Вони розробляються Міністерством фінансів і різними відомствами. Основи формування (вибору і обгрунтування) і розкриття (додання гласності) облікової політики організації встановлені Положенням по бухгалтерському обліку «Облікова політика організації». Облікова політика організації формується головним бухгалтером (бухгалтером) організації і затверджується керівником організації.

Форми первинних облікових документів затверджуються керівником організації в тому випадку, якщо вони розроблені в самій організації [29].

1.3 Теоретико-методологічні основи обліку і аудиту розрахунків з постачальниками

Криза платежів, яка є наслідком низького рівня договірної, розрахунково-платіжної, касової дисципліни на підприємствах, ще раз переконує в актуальності питань удосконалення системи взаємовідносин і організації обліку розрахунків з постачальниками.

В умовах ринкових відносин діюча система розрахунків з постачальниками і покупцями не відповідає вимогам прискорення грошового обігу і зміцнення фінансового стану підприємств, що призводить до нестабільності у постачанні необхідних товарно-матеріальних ресурсів.

Облік розрахунків з покупцями та постачальниками є найважливішою ділянкою бухгалтерської роботи, оскільки на цьому етапі формується основна частина доходів та грошових надходжень підприємств. Розрахунки - одне з найбільших масових явищ в господарському житті будь-якого підприємства. Здійснюючи безперебійний процес виробництва, кожне підприємство, з одного боку, купує сировину, матеріали, паливо, тару, товари, а з іншого - реалізує готову продукцію.

Також одним з недоліків організації розрахунків в аграрних підприємствах є те, що в них не формується резерв сумнівних боргів, хоча в П(С)БО 10 ,,Дебіторська заборгованість" передбачено, що дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги відображається в балансі за чистою реалізаційною вартістю, яка розраховується як різниця первісної вартості дебіторської заборгованості та суми резерву сумнівних боргів. Відповідно до П(С)БО 10 сума резерву сумнівних боргів визначається за трьома варіантами:

1. виходячи із платоспроможності окремих дебіторів;

2. виходячи із питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати;

3. на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Вважаємо, що найдоцільнішим є метод створення резерву сумнівних боргів, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів. Він передбачає аналіз платоспроможності за попередні періоди кожного з дебіторів підприємства. За таким методом сума резерву сумнівних боргів визначається з урахуванням відсотка безнадійної заборгованості щодо оплати дебіторської заборгованості кожним дебітором за періоди та суми дебіторської заборгованості за звітний період.

Впровадження запропонованих нами пропозицій дасть змогу уникнути помилок, скоротити затрати часу, сприяти обґрунтованому відображенню дебіторської і кредиторської заборгованості у фінансовій звітності.

Розділ 2. Організація і методика обліку розрахунків з постачальниками

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Для написання дипломної роботи в якості об'єкта дослідження обрано ТОВ ФП "Арніка". Повне найменування товариства: Товариство з обмеженою відповідальністю фармацевтичне підприємство "Арніка". Коротке найменування - ТОВ ФП "Арніка".

Юридична адреса підприємства: Україна, м. Суми, вул. Засумська, буд. 5. Основними цілями діяльності Товариства є виробництво продукції, товарів, виконання робіт і надання послуг з метою задоволення громадських потреб та одержання прибутку.

Товариство здійснює такі види діяльності:

аптечні заклади;

роздрібна реалізація медикаментів;

оптова реалізація медикаментів;

реалізація товарів медичного призначення та медичного обладнання;

закупівля товарів медичного призначення за договірними цінами;

реалізація парфюмерно-косметичних товарів;

реалізація дитячого харчування;

медична практика;

оптова торгівля;

роздрібна торгівля.

Товариство є юридичною особою з моменту державної реєстрації. Товариство має відокремлене майно, самостійний баланс, печатку із своїм найменуванням, кутовий та інші штампи, розрахункові, валютні та інші рахунки в банках. Основними нормативно-правовими документами на підприємстві є протокол рішення зборів ради засновників, а також накази директора, які вирішують усі виробничі та кадрові питання. Товариство може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у судах. Товариство самостійно здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством, установчими документами.

Учасниками товариства є особи, які є власниками часток у статутному фонді Товариства. Учасники товариства мають право:

брати участь в управлінні справами Товариства в порядку, визначеному в установчих документах;

брати участь в розподілі прибутку Товариства та одержувати дивіденди;

вийти в установленому порядку з товариства;

одержувати інформацію про діяльність Товариства. На вимогу Учасника Товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти Товариства про його діяльність, протоколи зборів учасників Товариства;

інші права, передбачені законом та статутом.

Учасники товариства зобов'язані:

додержувати установчих документів Товариства і виконувати рішення Зборів Учасників та інших органів Товариства;

виконувати свої зобов'язання перед Товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами Товариства;

не розголошувати комерційну та конфіденційну інформацію про діяльність Товариства;

не перешкоджати своїми діями досягненню цілей Товариства;

нести інші обов'язки, передбачені установчими документами Товариства та законодавством.

Учасника товариства, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей Товариства, може бути виключено з Товариства на основі одностайно прийнятого рішення Зборів Учасників Товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Статутний фонд Товариства встановлюється в розмірі 88 000 гривень. Засновниками товариства є фізичні особи. Кожен з Засновників Товариства зобов'язаний протягом шести місяців з моменту укладення установчого договору внести грошовими коштами не менше 30 відсотків вкладу.

Засновники зобов'язані повністю внести свої вклади протягом року з моменту реєстрації товариства. До реєстрації Товариства Засновники несуть солідарну відповідальність по зобов'язанням перед Засновниками і третіми особами, що виникли в зв'язку зі створенням Товариства.

Вищим органом товариства є Збори Учасників Товариства, Вони затверджують основні напрямки розвитку підприємства, виносять рішення в питаннях власності, використання прибутку. Виконавчим органом Товариства є Директор Товариства. Він періодах між зборами засновників вирішує всі поточні питання, питання організації виробництва, кадрові питання. Директор працює згідно контракту. Контролюючим органом Товариства є Ревізійна комісія.

Структура підприємства представлена на Рис. 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Схема підприємства ТОВ ФП "Арніка"

Підприємство засноване на колективній формі власності. До складу ТОВ ФП "Арніка" входить чотири аптеки, які розташовані в різних районах міста.

Кожне підприємство має свою систему управління. На ТОВ ФП "Арніка" використовується функціональна структура управління (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Схема управління ТОВ ФП "Арніка"

Основою цієї структури управління є поділ функцій управління між окремими підрозділами апарату управління. Так кожний виробничий підрозділ одержує розпорядження одночасно від кількох керівників функціональних відділів.

2.2 Організація інформаційної системи обліку та аудиту

Для автоматизації обліку на підприємстві використовується програма «1С: Предприятие».

Облік розрахунків підприємства з його контрагентами (покупцями і постачальниками) ведеться в типовій конфігурації в розрізі так званих документів-замовлень.

Документом-замовленням в програмі є перший документ в пов'язаній за змістом послідовності документів, які впливали на стан розрахунків з контрагентом (регламентували відносини з ним). Прикладами такої послідовності можуть бути:

рахунок-фактура - видаткова накладна - банківська виписка (в цьому випадку замовленням є рахунок-фактура);

рахунок-фактура - банківська виписка - видаткова накладна (замовленням також є рахунок-фактура);

договір - прибуткова накладна - банківська виписка (замовленням є договір);

договір - рахунок-фактура - видаткова накладна - банківська виписка (замовленням є договір);

видаткова накладна - банківська виписка (замовленням є видаткова накладна);

вхідний рахунок - банківська виписка - прибуткова накладна (замовленням є вхідний рахунок).

Варіант обліку взаєморозрахунків з клієнтом - по рахунках/накладних або за договорами визначається для кожного клієнта в реквізиті "Вид взаиморасчетов" форми елементів довідника "Контрагенти". Наприклад, підприємство може вести облік взаєморозрахунків з постійними постачальниками (покупцями) в розрізі договорів, а з випадковими постачальниками (покупцями) - в розрізі рахунків/накладних. Разом з тим, вибір варіанту обліку взаєморозрахунків "По договорам" зберігає можливість ведення обліку розрахунків з тим же контрагентом в розрізі рахунків (накладних).

По одному й тому ж замовленню може бути декілька відвантажень і декілька оплат, однак не можна виконати відвантаження або оплату одразу по декількох замовленнях.

Типова конфігурація дозволяє вести облік господарських операцій підприємства по кількох видах розрахунків - готівка, передоплата і бартер.

Кожен з них має свої особливості у використанні і по-різному відображається в бухгалтерському обліку. Вибір того чи іншого виду торгівлі здійснюється в кожному прибутковому і видатковому документі.

Операції щодо надходження запасів на підприємство згідно договорів оформлюються документами, зазначеними в розділі.

Основу розрахункових операцій становлять укладені договори. Для введення договору в програмі необхідно виконати команди: "Документы" - "Договор".

При введенні договору потрібно:

визначити контрагента з яким укладається договір;

валюту, в якій проводитимуться розрахунки та її курс у гривнях;

вид торгівлі;

зазначити оподаткування ПДВ операцій по договору.

Крім того, в договорі визначаться термін дії (через визначення дати початку та кінця його дії) та загальна сума договору.

Як один з параметрів документу потрібно визначити відображення операцій по договору в податковому обліку та необхідної виписки податкових накладних.

Документом, відповідно до якого проводяться розрахунки з покупцями є "Счет-фактура", порядок заповнення якого розглянуто в темі 4.3 підручника.

Документ "Перезачет-бартер" призначений для взаємозаліку коштів покупця між різними замовленнями. Він дозволяє закривати зустрічні постачання (бартер) чи перерозподіляти суми між замовленнями покупця. Документ може використовуватися також для контролю сум ПДВ по замовленнях.

Для реєстрації факту взаємозаліку за бартерною угодою, документ "Перезачет-бартер" потрібно вводити попереднім числом щодо документа, що закриває бартерне постачання, з метою коректного визначення сум попереднього відвантаження при його проведенні.

Заповнення діалогової форми документа слід починати з вибору в довіднику "Контрагенти" підприємства, між замовленнями якого буде виконаний взаємозалік.

У табличній частині документа повинна бути зазначена наступна інформація:

бухгалтерські рахунки, що використовуються в проводці. по взаємозаліку засобів у реквізитах "Со счета", "На счет" відповідно;

документ-замовлення, з якого буде переводитись сума;

документ-замовлення, на який переводиться сума;

сума у валюті, що переводиться із замовлення на замовлення;

еквівалент у гривнях суми, що переводиться.

Кнопка "Подбор по заказам" дозволяє відкрити журнал замовлень для клієнта, у якому видні залишки по обраному бухгалтерському рахунку. При виборі певного документу останній підставляється у відповідну графу документа "Перезачет-бартер".

2.3 Документальне оформлення розрахунків з постачальниками

Надходження матеріальних цінностей від постачальників, виконання робіт і послуг підрядчиками виробляються на підставі ув'язнених між підприємством і постачальниками договорів - постачання, де обумовлюються вид матеріальних цінностей, що поставляються, виконуваних робіт, комерційні умови постачання, кількісні, якісні і вартісні показники постачань матеріальних цінностей (виконуваних робіт, послуг), терміни відвантаження матеріальних цінностей, порядок розрахунків, відповідальність і термін дії договорів, вказуються реквізити постачальника і покупця з відбитками печаток обох сторін. Ваги ТМЦ, що надходять на підприємство від постачальників повинні супроводжуватися накладними чи товарно - транспортними накладними і рахунок - фактурами, причому рахунок - фактуру постачальник міг послати відразу, або протягом 10 - ти днів.

Досліджуване підприємство використовує таку схему закупівлі ТМЦ у постачальників:

1) на підприємство постачальника направляється довірена особа від покупця, яка оглядає товар і приймає рішення про його купівлю.

2) Оформлюється договір, в якому зазначають всі умови придбання.

3) при попередній оплаті постачальник виписує покупцю рахунок.

4) на рахунку керівник підприємства-покупця у разі згоди ставить дозвільний надпис на оплату, передає до бухгалтерії, де оформлюється платіжне доручення, по якому банк переказує кошти.

5) підприємство-постачальник отримує виписку банку, де буде зазначено про надходження коштів.

6) довірена особа на підставі довіреності та свого паспорта отримує матеріальні цінності у постачальника, при цьому оформлюється накладна на відпуск матеріалів формиМ-11, в якій зазначається підприємство-постачальник та отримувач коштів, номер та дата довіреності,найменування, кількість і вартість продукції. Якщо доставка продукції відбувається автотранспортом, то виписується замість попередніх товарно-транспортну накладну. Також виписується податкова накладна.

Надходять на підприємство ТМЦ комірник повинний прийняти по кількості і якості. Після приймання ТМЦ на склад, комірник складає прибутковий ордер із присвоєнням номенклатурного номера, облік сировини ведуть у розрізі найменувань. Сировину, що надійшла на підприємство, прибуткують за фактичними цінами. Усі накладні на прихід сировини щодня здаються на перевірку в бухгалтерію.

Після оплати що надійшли ТМЦ постачальникам, дані з рахунка - фактури заносяться в книгу покупок для того, що б наприкінці місяця вивести загальну суму ПДВ за місяць.

2.4 Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з постачальниками

Облік розрахунків з постачальниками бухгалтерія підприємства веде на пасивному синтетичному рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками".

На рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" ведеться облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги. На цьому рахунку учасник промислово-фінансової групи веде облік розрахунків за одержані від учасників ПФГ товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги).

За кредитом рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо.

Рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" має такі субрахунки:

631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"

632 "Розрахунки з іноземними постачальниками"

633 "Розрахунки з учасниками ПФГ"

На субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

На субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.

Детальніше розглянемо кореспонденцію з рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» (табл. 1).

Таблиця 1

№з/п	Господарська операція	Дт	Кт
1	Оприбутковано придбані від постачальників: а) виробничі запаси б) МШП в) товари г) основні засоби, що потребують монтажу	20 22 28 152	63 63 63 63
2	Відображено ПДВ при придбанні цінностей	641	63
3	Відображено заборгованість перед постачальником за виконані роботи, надані послуги виробничого характеру	23	63
4	Відображено капіталовкладення при будівництві, виконується підрядним способом	15	63
5	Відображено кредиторську заборгованість перед підрядником за виправлення браку	24	63
6	Відображено виконані роботи: а) загальновиробничого характеру б) пов'язані з управлінням підприємства в) пов'язані за збутом г)пов'язані з ліквідацією наслідків надзвичайних подій	91 92 93 99	63 63 63 63
7	Нараховано фінансові санкції постачальниками за невчасне виконання умов договору	942	63
8	Повернуто на поточний рахунок підприємства надлишково перераховані постачальника кошти	31	63
9	Погашено заборгованість перед постачальником: а) готівкою б) виданим банком короткостроковими позиками в) з підзвітних сум	63 63 63	30 60 372

Для синтетичного обліку призначений Журнал 3.

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату. Для цього обліку передбачено Відомість 3.3.

Також відображається у Балансі - четвертий розділ Пасиву в рядку Кредиторська заборгованість за товири, роботи, послуги.

2.5 Аналіз облікової політики з питання обліку розрахунків з постачальниками

Облікова політика ТОВ ФП «Арніка» затверджена відповідно до Закону України від 16.067.1999 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (далі - Закон № 996) і затвердженими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО):

1. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві, забезпечення реєстрації фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності на основі ст. 8 Ззакону№996 покласти на керівника підприємства.

2. Організація бухгалтерського обліку. Ведення бухгалтерського обліку покласти на бухгалтерію підприємства на чолі з головним бухгалтером підприємства.

2.1 Права та обов'язки головного бухгалтера та працівників бухгалтерії на основі Закону №996, цього наказу та посадових інструкцій.

Відповідно до ст. (п. 7) Закону№996 головному бухгалтеру:

- забезпечити на підприємстві методологічних основ бухгалтерського обліку;

- складати і здавати у встановлені строки фінансову, статистичну, податкову звітність;

- організувати контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку усіх господарських операцій;

- приймати участь у оформленні матеріалів, пов'язаних з недостачею, активів підприємства;

- забезпечувати перевірку стану бухгалтерського обліку в аптеках і аптечних кіосках підприємства.

Розпорядження головного бухгалтера обов'язкові для виконання всіма працівниками бухгалтерії, іншими посадовими особами згідно організаційно-управлінської структури підприємства.

2.2 Затвердити форми зведених регістрів бухгалтерського обліку, а також первинних документів, що приймаються підприємством у процесі господарської діяльності, форми яких офіційно не затверджені.

2.3 Назначити секретаря-референта відповідальною за оформлення, реєстрацію та облік бланків суворої звітності.

2.4 На основі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом МФУ від 30.11.99 р. № 291, розробити та затвердити план рахунків з використанням рахунків другого та третього порядку. Для узагальнення інформації про витрати підприємства застосовувати бухгалтерські рахунки 8 класу.

2.5 Для ведення бухгалтерського обліку застосовувати на підприємстві і його ділянках бухгалтерську програму "1С: Предприятие".

2.6 Затвердити графік документообігу підприємства.

2.7 Організувати аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей:

- в бухгалтерії - у відомостях обліку залишків матеріалів в кількісно-сумарному виразі;

- в аптеках - в сумарному виразі;

- на складі - в кількісно-сумарному виразі у журналі обліку руху товару;

2.8 З ціллю забезпечення достовірних даних бухгалтерського обліку і звітності перед складанням річної фінансової звітності провести інвентаризацію активів та зобов'язань підприємства згідно ст. 10 Закону № 996. Дата інвентаризації визначається письмовим розпорядженням керівника. Для проведення інвентаризації затвердити постійну діючу інвентаризаційну комісію.

2.9 Затвердити поріг дійсності для окремих господарських операцій:

- за обліком окремих об'єктів, які відносяться до активів, зобов'язань та власного капіталу, - 5% загальної суми відповідно усіх активів, зобов'язань та власного капіталу;

- визначенню окремих видів доходів та витрат - 5% чистого прибутку (збитку) підприємства;

- відображенню результатів переоцінки, зменшення корисності об'єктів обліку - 2% чистого прибутку підприємства.

2.10 Обов'язки за веденням податкового обліку покласти на головного бухгалтера.

3. Облікова політика. Затвердити порядок ведення бухгалтерського обліку окремих господарських операцій:

3.1 До основних засобів відносити матеріальні активи підприємства, що використовуються для ведення господарської діяльності, строк корисного використання яких перевищує один рік та вартістю більше 1000,00 грн.

3.1.1 Основні засоби класифікувати за групами згідно ст. 5 П(С)БО 7 "Основні засоби":

- група "будинки, споруди, передавальні пристрої": адміністративна будівля, складські приміщення, приміщення під аптеки, апт. кіоски;

- група "Машини та обладнання": виробничі машини;

- група "Транспортні засоби": автобус, легковий та вантажний транспорт;

- група "Інвентар": офісні меблі, інвентар аптек.

3.1.2 Одиницею бухгалтерського обліку основних засобів вважати об'єкт основних засобів.

3.1.3 Первісна вартість об'єкту основних засобів у разі, якщо при його придбанні був розрахунок в готівковій формі, формується з врахуванням норм п. 8-9 П(С)БО 7. Первісна вартість об'єкту основних засобів у разі, якщо при його придбанні були зроблені розрахунки в безготівковій формі (у т.ч. отриманих як внесок до статутного фонду та у вигляді подарунку), визначається з обліком п. 10-13 П(С)БО 7.

3.1.4 Амортизацію основних засобів (за винятком МНМА) здійснювати з застосуванням прямолінійного методу з врахуванням строку корисного використання нематеріальних активів:

Для визначення строку корисного використання та ліквідаційної вартості (визначаються в момент введення об'єктів в експлуатацію) об'єктів основних засобів скласти постійно діючу комісію.

3.1.5 Матеріальні активи, строк корисного використання яких перевищує один рік та вартістю до 1000,00 грн. розцінювати як МНМА.

3.1.6. Амортизацію МНМА нараховувати 50% вартості у першому місяці введення в експлуатацію та 50% у місяці виведення з експлуатації.

3.1.7 Матеріальні активи строк корисного використання яких до одного року та вартістю до 1000,00 грн., враховувати як МШП.

3.1.8 Амортизацію МШП нараховувати в розмірі 100% вартості такого об'єкту в першому місяці його відпуску зі складу в експлуатацію.

3.2 Бухгалтерський облік нематеріальних активів класифікують за наступними групами, відповідно до п. 5 П(С)БО 8 "Нематеріальні активи":

- група "Інші нематеріальні активи": враховується бухгалтерська програма "1С: Предприятие". Одиницею бухгалтерського обліку нематеріальних активів вважати об'єкт.

3.2.1 Первісну вартість нематеріальних активів формувати з врахуванням п. 9, 12-15 П(С)БО 8.

3.2.2 Амортизацію нематеріальних активів здійснювати з застосуванням прямолінійного методу, строку корисного використання встановлювати за кожним об'єктом нематеріальних активів (10 років). Для визначення строку корисного використання нематеріальних активів скласти постійно діючу комісію.

3.2.3 Ліквідаційну вартість матеріальних активів прийняти рівною нулю, за винятком випадків, передбачених п. 28 П(С)БО 8.

3.3 Одиницею бухгалтерського обліку запасів вважати їх назву.

3.3.1 Первісну вартість запасів, товарів у бухгалтерському обліку формувати з врахуванням п. 10-13 П(С)БО 9.

3.3.2 Транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з придбанням запасів, товарів відносити на вартість тих запасів, у зв'язку з придбанням яких ці витрати понесені.

3.3.3 У разі продажу товарів їх оцінку здійснювати по середньозваженому методу.

3.4 Первісну вартість фінансових інвестицій в бухгалтерському обліку формувати з врахуванням п. 4-6 П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції".

Фінансові інвестиції на дату балансу враховувати відповідно до груп:

- довгострокові фінансові інвестиції у статутні каптали дочірніх підприємств (ДП ТОВ ФП "Арніка", ДП ТОВ ФП "Арніка") - по методу участі в капіталі;

- інвестиції, придбані для подальшого продажу або їх повного погашення, - по методу амортизованої вартості (облігації довгострокового державного займу).

3.6 Доходи в бухгалтерському обліку відображати з врахуванням норм, встановлених П(С)БО 15 "Доходи".

Дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнавати в момент відвантаження її покупцям з дотриманням вимог п. 8 П(С)БО 15.

3.7 Витрати в бухгалтерському обліку відображати з врахуванням норм, встановлених П(С)БО 16 "Витрати".

3.8 У відповідності до П(С)БО 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін" затвердити перелік пов'язаних сторін:

- юридичні особи: ДП ТОВ ФП "Арніка"

- фізичні особи: директор підприємства ТОВ ФП "Арніка", чоловік директора, син директора, засновники, що володіють пакетом акцій більше 20%.

Оцінку активів і зобов'язань операцій з такими особами здійснювати з використанням метода дорівнюючої не контролюючої ціни, тобто ціна продажу (придбання) не нижче (не вище) ціни на аналогічну готову продукцію, яка реалізується (купується) непов'язаним особам.

Примітка.

4. Вважати, що зміни облікових оцінок відбувається в наступних випадках:

- змінюються статутні вимоги підприємства;

- змінюється діюче або вступають в силу нові положення бухгалтерського обліку;

- зміни забезпечать більш достовірне відображення результатів господарської діяльності у фінансовій звітності підприємства.

Розділ 3. Аудит розрахунків з постачальниками

3.1 Організація аудиту розрахунків з постачальниками

Завдання аудиту розрахунків з постачальниками -- встановити:основну форму розрахунків;проведення інвентаризації кредиторської заборгованості;правильність відображення в обліку зобов'язань;дотримання фінансово-розрахункової дисципліни та її вплив на платоспроможність підприємства;реальність заборгованості. Аудит розрахункових операцій здійснюють у такій послідовності:

з'ясовують стан бухгалтерського обліку, фінансової звітності та внутрішнього контролю;

оцінюють основні показники підприємства;

проводять аналіз даних інвентаризації розрахунків, звіривши їх з фактичними даними, відображеними у Головній книзі, балансі підприємства, аналітичними даними розрахункових рахунків (звіряють залишки на початок звітного періоду, відображені в регістрах бухгалтерського обліку, із залишками, показаними у попередньому звітному періоді);

уточнюють реальність дебіторської та кредиторської заборгованості;

визначають правильність відображення зобов'язань в обліку;

виявляють основні форми розрахунків з постачальниками і підрядниками;

визначають повноту і правильність оприбуткування підприємством отриманих від постачальників запасів;

встановлюють дотримання діючих цін і тарифів.

3.2 Методика аудиторської перевірки розрахунків з постачальниками

Вивчення бухгалтерського обліку дає змогу визначити напрями подальшої перевірки та ті ділянки обліку, яким потрібно приділити більше уваги у зв'язку з наявними порушеннями (зловживаннями). Аудитор з'ясовує, наскільки використано облікові дані для підвищення ефективності внутрішнього контролю за діяльністю підприємства, а також забезпеченість ідентичності аналітичного та синтетичного обліку, відповідності первинного обліку даним балансу.

Переважаючу форму розрахунків з постачальниками та підрядниками аудитор визначає при здійсненні аналізу переліку продукції постачальників та суми кредиторської заборгованості перед ними на кінець року. Аудитор проводить вибіркову перевірку найбільш значних сум, вивчає наявні господарські договори та первинні документи.

Перевірка форм розрахунків з постачальниками і підрядниками полягає у встановленні додержання законодавства щодо них та встановлених обмежень на застосування окремих із них. Перевірка інвентаризацій кредиторської заборгованості полягає у проведенні аудитором аналізу матеріалів інвентаризацій розрахунків з постачальниками. За відсутності даних інвентаризації для виявлення реального стану кредиторської заборгованості аудитор має право вимагати її проведення. Правильність відображення в обліку зобов'язань перевіряють у такій послідовності: з'ясовують наявність відповідних господарських договорів; визначають правильність формування статей балансу, де відображуються розрахунки з постачальниками і підрядниками. У процесі перевірки облікових регістрів аудитор має встановити відповідність залишку на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», відображеного в Головній книзі, залишкам аналітичного обліку (Журнал-ордер № 6 с.-г.). Спосіб проведення документальної перевірки записів у Журналі № 3 залежить від кількості операцій. У разі великої кількості розрахунків застосовують вибірковий спосіб перевірки. Аудитор має встановити: достовірність рахунків-фактур постачальників і повноту оприбуткування матеріальних запасів (звіряють рахунки з доданими до них прибутковими документами, даними складського та бухгалтерського обліку). Для виявлення зловживань застосовують зовнішні зустрічні перевірки; правильність кореспонденції рахунків, зазначеної в рахунках-фактурах, та відповідність суми рахунку в графі відповідних дебетових рахунків Журналу № 6 с.-г. Це потрібно з'ясувати з метою виявлення зловживань, за наявності яких одержані запаси привласнюються за рахунок фальсифікації записів на рахунках бухгалтерського обліку; законність списання недостач, втрат від псування запасів з вини постачальників та правильність віднесення цих сум на відповідні рахунки; достовірність розрахунків за невідфактурованими або неоплаченими поставками.

...