Облік і аудит розрахунків з постачальниками

Перевірку правильності відображення на статтях балансу відповідних залишків заборгованості здійснюють за даними аналітичного обліку до рахунків шляхом порівняння залишків за кожним видом розрахунків на початок періоду, що перевіряється, із залишками за відповідними статтями балансу.

При аудиті розрахунків з постачальниками треба встановити наявність договорів поставки матеріально-технічних засобів, перевірити доцільність їх придбання, дотримання встановлених договором розрахунків. Особливу увагу слід звернути на своєчасність поставок, відповідність кількості та якості поставленої продукції вимогам договору, на використання підприємством своїх прав у разі порушення умов договору, правильність та обґрунтованість цін. У разі перевірки повноти і правильності оприбуткування отриманих від постачальника запасів, дотримання діючих цін і тарифів завданням аудитора є встановлення:наявності, достовірності та правильності оформлення договорів (контрактів) на доставку запасів;повноти та своєчасності оприбуткування запасів, що надійшли від постачальників;достовірності та законності розрахунків з постачальниками;дотримання строків позовної давності.

При перевірці правильності оформлення договорів (контрактів) на доставку запасів від постачальників аудитор повинен з'ясувати наявність обов'язкових реквізитів: місце підписання контракту, найменування постачальника та одержувача, суму договору відповідно до специфіки, ціну, умови поставки, умови платежу, документи, які підтверджують поставки, кількість і якість товару, форс-мажорні обставини, арбітраж. Особливу увагу аудитору слід приділити наявності специфікації як додатку № 1 до контракту та документа, який підтверджує якість умовам контракту (Інкотермс-90, Інкотермс-2000). Повноту оприбуткування запасів встановлюють порівнянням даних платіжних документів, які надійшли від матеріально відповідальних осіб, книг складського обліку, регістрів аналітичного обліку за розрахунками з постачальниками. Аудитор має впевнитись у тому, що отримані запаси, виконані роботи та надані послуги документально оформлені відповідно до вимог рахунками-фактурами, платіжними вимогами, актами або довідками приймання виконаних будівельно-монтажних робіт тощо. У разі перевірки обґрунтованості цін порівнюють ціни, зазначені в рахунках постачальників, з цінами, наведеними в укладених договорах. Правильність розрахунків з постачальниками перевіряють зіставленням операцій з оплати рахунків з виписками банку або іншими грошовими документами. Ці дані мають збігатися. При аудиті розрахунків з підрядниками аудитор повинен встановити: повноту внесення об'єктів, що будуються, до титульного списку; законність використання відповідних джерел фінансування; забезпечення проектно-кошторисною документацією об'єктів; наявність договорів з підрядником на виконання робіт; доцільність прийнятих умов розрахунків; правильність застосування цін, розцінок;реальність зазначених обсягів виконаних робіт (відсутність приписок) і правильність документального оформлення. У разі виявлення фактів завищення обсягів виконаних робіт, неправильного застосування цін, включення в рахунки витрат, непередбачених кошторисом, слід провести контрольний обмір виконаних обсягів будівельно-монтажних робіт. Аудитор при перевірці розрахунків з постачальниками та підрядниками має встановити правильність кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку, що дає змогу виявити не тільки помилки у відображенні в обліку розрахункових операцій, а й розкрити факти навмисного викривлення облікових даних з метою приховування допущених зловживань. Аудитор перевіряє порядок ведення аналітичного обліку та повноту відображення в ньому операцій. З цією метою він розглядає кожну позицію, наявність виправдних документів щодо надходження та оприбуткування матеріальних цінностей на складі. Перевірці підлягають господарські операції, відображені в Журналі № 6 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» і Реєстрі операцій за розрахунками з постачальниками (підрядниками), міжгосподарськими підприємствами. Аудитор має встановити своєчасність і повноту оплати кожного рахунка-фактури, правомірність віднесення на рахунки розрахунків матеріальних цінностей, повноту оприбуткування матеріальних цінностей на балансових рахунках та субрахунках, своєчасність акцепту платіжних вимог-доручень, правильність оприбуткування, оцінки та відображення в регістрах обліку невідфактурованих поставок, достовірність сум, відображених у бухгалтерському регістрі як «Недостачі (претензії) після акцепту рахунків-фактур». Аудитор повинен виявити у бухгалтерському балансі суми, щодо яких минув строк позовної давності, докладно проаналізувати й порівняти факти або з'ясувати випадки, коли за рахунок нестягнутої кредиторської заборгованості отримана дебіторська заборгованість привласнювалася. У разі наявності дебіторської заборгованості постачальників аудитор повинен встановити дату виникнення та причини її утворення, приділити особливу увагу заборгованості із закінченим строком позовної давності, а також вжитим заходам, спрямованим на вилучення заборгованості постачальників. Розрізняють такі види дебіторської заборгованості: поточну заборгованість, зумовлену діючим порядком розрахунків;заборгованість, не оплачену в строк;заборгованість із строком позовної давності, що минув;спірну заборгованість;безнадійну заборгованість.

Аудитор повинен встановити, чи проводилась інвентаризація розрахунків з усіма дебіторами та кредиторами, а в разі потреби провести зустрічну звірку розрахунків з ними, яка має бути оформлена проміжним актом. Для забезпечення правильних висновків доцільно узагальнювати накопичені дані у спеціальній відомості. Виявлені факти незапитаної простроченої дебіторської заборгованості і порушення розрахункової дисципліни рекомендується узагальнювати у відомості.

Особливо ретельно перевіряють спірні борги. Спірними вважаються борги підприємств, якщо справа про їх стягнення передана до суду (за фізичними особами) та господарського суду (за юридичними особами).

У практиці господарської діяльності підприємств трапляються випадки, коли до суду або господарського суду передаються необґрунтовані позови для примусового стягнення дебіторської заборгованості з тим, щоб відмову суду використати для списання нереальної заборгованості на збитки. Аудитору слід мати на увазі, що будь-яка безнадійна дебіторська заборгованість, щодо якої є рішення суду або господарського суду про відмову за позовом, є нереальною, та з'ясувати мотиви відмови у позові (пропущено строк позовної давності, необґрунтованість позову, неправильне оформлення документів тощо). За наявності дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, встановлюють правильність списання цих сум за рішенням керівництва підприємства на відповідний рахунок та законність такої операції. Дебіторська заборгованість може бути списана лише у випадках:

1) визнання її безнадійною;

2) затвердження судом виконавчих документів (засвідчення фінансової неспроможності відповідача) або коли є рішення правоохоронних органів на заяву позивача про припинення кримінальної справи щодо пошуків підприємства-боржника.

Аудитор повинен пам'ятати, що списання заборгованості на фінансові результати не є її повним анулюванням. Заборгованість має обліковуватися на балансі протягом встановленого законодавством України строку з моменту її списання з тим, щоб можна було вжити заходи щодо її стягнення у разі виявлення боржника або зміни його майнового становища. Для віднесення дебіторської заборгованості на фінансові результати підприємство має обґрунтувати докази. За правильного відображення в обліку основні операції з покупцями та замовникам фіксують записами.

3.3 Документальне оформлення аудиту розрахунків з постачальниками

Документи аудитора (робоча документація) являють собою записи, документи, які здійснюються, складаються та збираються аудитором і для аудитора або які одержуються та зберігаються аудитором у зв'язку з проведенням аудиту.

Робочі документи можуть бути поданими в будь-якій формі зберігання інформації.

Мета складання робочих документів полягає в необхідності формування аудиторських доказів для обґрунтування аудиторської думки (висновку), а також для підтвердження фактів здійснення аудиту відповідно до законодавчих та стандартних (нормативних) вимог.

Робочі документи аудитора:

допомагають планувати та організувати аудит;

допомагають проводити аудит, наглядати та контролювати роботу аудиторів;

містять аудиторські докази, які одержуються в процесі аудиту для обґрунтування думки аудитора.

Робочі документи аудитора необхідно складати в досить повній та докладній формі, необхідній для забезпечення загального розуміння аудиту.

У робочих документах необхідно відобразити таку інформацію:

-- про планування аудиту;

-- характер, часові межі та обсяги виконаних аудиторських процедур;

-- результати виконаних процедур;

-- обґрунтування суттєвих питань, з яких аудитору необхідно висловити свою думку та прийти до аудиторського висновку;

-- висновки, зроблені на основі одержаних аудитором доказів.

Обсяг і зміст робочих документів значною мірою залежать від професійного досвіду аудитора. У документуванні кожного кроку аудитора немає ні необхідності, ні можливості.

Чинники, які впливають на форму і зміст робочих документів аудитора:

характер аудиторського завдання;

форма аудиторського висновку;

характер і складність бізнесу суб'єкта перевірки;

характер і стан системи обліку і внутрішнього контролю;

необхідність керувати, доглядати та контролювати (перевіряти) роботу аудитора та його асистентів;

конкретні методи та прийоми, які використовує аудитор у процесі перевірки.

До складу робочих документів аудитора можуть бути включені:

копії та витяги з установчих та внутрішніх документів суб'єкта господарювання, у тому числі документи, що розкривають організаційно-правову форму та організаційну структуру управління;

копії та витяги з інших юридичних документів (договорів, угод, контрактів, протоколів засідань, зборів тощо);

інформація про галузь, економічне і правове середовище діяльності суб'єкта господарювання;

матеріали про планування аудиту (загальний план і програма аудиту);

інформація про дослідження системи обліку і внутрішнього контролю (описи, схеми, тести);

документи оцінки аудиторського ризику та його складових;

аналітичні матеріали господарських операцій і залишків рахунків;

матеріали аналізу важливих показників і тенденцій економічної діяльності;

записи про характер, дати та обсяги проведених аудитором процедур та їх результати;

матеріали, які б свідчили про те, що робота, яку виконували асистенти та інші спеціалісти, контролювалась аудиторами;

записи про виконавців і час проведених процедур;

інформація про роботу, яка виконувалась іншими аудиторами;

записи, документи, листування, обговорення з замовником і виконавцями окремих питань;

копії фінансової та іншої звітності, бухгалтерських документів;

висновки аудитора за результатами аудиту та рекомендації для клієнта.

Робочі документи можуть бути розподіленими на постійні та поточні.

Після проведення аудиту оформлені належним чином робочі документи залишаються в аудитора. У зв'язку з необхідністю додержання принципу конфіденційності одержаної в процесі аудиту інформації та інших принципів аудиту аудитор не має права розголошувати зміст робочих документів, використовувати їх в особистих (крім їх прямого призначення) цілях. Разом з тим аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів, які не можуть бути вилученими, крім випадків, передбачених законодавством.

Строк зберігання робочих документів не може бути меншим строку позовної давності і залежить від багатьох чинників (виду документа, прийнятої практики та ін.).

Підсумкові документи (підсумкова документація) являють собою офіційні документи аудитора, які передаються замовнику за результатами проведення аудиту та виконання інших аудиторських послуг.

Основою для підготовки підсумкових документів є аудиторські докази, одержані аудитором у процесі аудиту і систематизовані в його робочих документах.

До складу підсумкових документів входять:

аудиторський висновок;

аудиторський звіт;

інші підсумкові документи.

Залежно від законодавчих вимог, умов договору між суб'єктом господарювання і аудитором (аудиторською фірмою) замовнику може надаватися:

-- аудиторський висновок;

-- аудиторський звіт і аудиторський висновок;

-- аудиторський звіт або інший підсумковий документ.

У разі обов'язкового надання аудиторського висновку аудиторський звіт або інший підсумковий документ не є обов'язковим, але його надання може бути передбачено договором на проведення аудиту.

Аудиторський висновок є основним (обов'язковим) підсумковим документом аудитора за результатами проведення:

аудиту фінансової звітності;

огляду фінансової звітності;

виконання спеціальних аудиторських завдань;

перевірки прогнозної фінансової інформації.

Останні два види робіт згідно з МСА передбачають надання аудиторського звіту, а згідно з ННА в Україні -- аудиторського висновку.

Аудиторський звіт -- підсумковий документ аудитора, передбачений договором між аудитором і суб'єктом господарювання, в якому в довільній формі подана інформація про результати проведення аудиту або надання інших аудиторських послуг (рис. 3).



Рис. 3. Аудиторський звіт

Аудиторський висновок є офіційним документом аудитора, в якому він висловлює свою думку про перевірену фінансову звітність. Ця думка є результатом вивчення і оцінки висновків, зроблених на основі одержаних аудиторських доказів.

У процесі вивчення і оцінки висновків аудитор повинен визначити, чи підготовлено фінансову звітність відповідно до встановлених вимог (МСБО, МСА, П(С)БО, ННА, вимог законодавства України).

Аудиторський висновок повинен містити чітко сформульовану думку автора (у письмовій формі) про перевірену фінансову звітність у цілому.

Основні елементи аудиторського висновку:

назва (у ній термін «незалежний аудитор» є обов'язковим);

адресат (кому спрямовано, найменування суб'єкта перевірки);

вступ (опис перевіреної фінансової звітності, положення про відповідальність керівництва суб'єкта аудиту та аудитора);

розділ (параграф), в якому описується зміст та обсяг (масштаб) перевірки (посилання на МСА або ННА, практику; опис (зміст) виконаної аудитором роботи);

розділ, в якому висловлено думку аудитора про перевірену фінансову звітність;

дата видачі аудиторського висновку;

адреса аудитора;

підпис аудитора.

Аудиторський висновок може складатися за стандартною і модифікованою формами.

Для стандартної форми необхідна і достатня наявність перелічених основних елементів.

Аудиторський висновок за модифікованою формою передбачає наявність перелічених основних елементів та додаткового розділу, в якому даються пояснення, що можуть впливати на думку аудитора щодо перевіреної фінансової звітності. Від характеру такого пояснення залежить вид модифікованого аудиторського висновку.

Вид аудиторського висновку залежить від думки, яку висловлює в ньому аудитор щодо перевіреної фінансової звітності. Такою думкою може бути:

безумовно-позитивна думка;

умовно-позитивна думка;

негативна думка;

відмова від формулювання (висловлення) думки.



Рис. 4. Аудиторський висновок

Безумовно-позитивна думка повинна формулюватися тоді, коли аудитор приходить до висновку, що фінансову звітність підготовлено і подано достовірно і об'єктивно в усіх суттєвих аспектах.

Згідно з ННА 26 для формулювання безумовно-позитивної думки і видачі позитивного висновку необхідно, щоб, на думку аудитора, було виконано такі умови:

аудитор одержав усю інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудиту;

надана інформація була достатньою для відображення реального стану справ на підприємстві;

є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;

фінансову документацію підготовлено відповідно до прийнятої на підприємстві системи обліку, яка відповідає вимогам українського законодавства;

фінансову звітність складено на основі дійсних облікових даних, і вона не містить суттєвих протиріч;

фінансову звітність складено належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку;

стан бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідає законодавчим і нормативним вимогам.

Модифікований аудиторський висновок з безумовно-позитивною думкою аудитора надається у випадку, якщо додатковий розділ містить пояснення стосовно чинників, які не впливають на думку аудитора. Наявність додаткового розділу є обов'язковою, якщо ці чинники впливають на перевірену фінансову звітність.

Аудитор також може включити додатковий розділ у висновок, якщо чинники, розкриті в ньому, не впливають на фінансову звітність, але є незгода з керівництвом стосовно іншої інформації в документі, який містить перевірену фінансову звітність або встановлені законодавством додаткові обов'язки стосовно фінансової звітності. Прикладом останнього можуть бути вимоги Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку стосовно аудиту фінансової звітності акціонерних товариств, згідно з якими аудитор повинен провести, крім аудиту фінансової звітності, аналіз фінансового стану акціонерного товариства.

Модифікований аудиторський висновок має місце і у випадках, коли аудитор не може висловити безумовно-позитивну думку, інакше кажучи, існують чинники, які впливають на думку аудитора.

Такими чинниками є:

обмеження обсягу роботи аудитора;

незгода з керівництвом стосовно припустимості обраної облікової політики, методу її застосування або достатності відомостей, які розкрито в фінансовій звітності.

Обмеження обсягу роботи аудитора стає причиною невпевненості аудитора з окремих питань або в цілому.

Вид аудиторського висновку в даному разі залежатиме від рівня невпевненості та незгоди. Згідно з ННА 26 існує два рівні невпевненості -- фундаментальна і нефундаментальна.

Умовно-позитивна думка (умовно-позитивний висновок) має місце у випадках, коли обмеження обсягів та незгода з керівництвом не настільки суттєві і глибокі, щоб висловити негативну думку або відмовитись від висловлення (результат нефундаментальної невпевненості та незгоди).

Відмова від висловлення думки має місце, якщо обмеження обсягу роботи аудитора настільки суттєві і глибокі, що аудитор не в змозі одержати достатні та належні аудиторські докази і, таким чином, висловити свою думку про фінансову звітність (результат фундаментальної невпевненості).

Негативна думка (негативний висновок) висловлюється, якщо вплив будь-якої незгоди з керівництвом настільки суттєві і глибокі для фінансової звітності, що, на думку аудитора, недостатньо модифікувати висновок, щоб розкрити характер фінансової звітності, яка може ввести в оману користувачів або є неповною (результат фундаментальної незгоди).

У разі висловлення думки, яка відрізняється від безумовно-позитивної, аудитор у додатковому розділі повинен описати всі істотні причини і, по можливості, дати кількісну характеристику ймовірного впливу на фінансову звітність.

Після проведення аудиту на прикінцевому його етапі підсумкові документи, оформлені згідно з нормативними вимогами та умовами договору, передаються замовнику аудиту за актом приймання-передачі. Датою видачі аудиторського висновку та інших підсумкових документів є дата передачі їх замовнику.

При проведенні обов'язкового аудиту аудитор повинен попередити замовника про необхідність і терміни передачі його за місцем вимоги (до податкових органів та іншим користувачам).

Один екземпляр підсумкових документів залишається в аудитора і зберігається ним аналогічно робочим документам.

Розділ 4. Охорона праці

4.1 Характеристика приміщення

облік аудит постачальник

Відповідно до теми дипломної роботи як об'єкт дослідження в розділі “Охорона праці” нами взято фінансовий відділ бухгалтерського обліку в Товаристві з обмеженою відповідальністю Фармацевтичному підприємстві «Арніка» у зв'язку з отриманням у даному відділі необхідної вихідної інформації для написання роботи.

Приміщення відділу знаходиться на першому поверсі житлової будівлі. Загальна площа приміщення становить 18,4 м², висота - 3,1 м, приміщення має одне вікно. Кількість працюючих у приміщенні - 3 чоловіка. Отже, на одного працюючого в приміщенні припадає: 18,4 :3 = 6,13 (м²/чол.) робочої площі. Згідно із СНиП 2.09.04 - 87[3 ] на кожного працюючого в управлінських приміщеннях повинно припадати не менше 4 (м²/чол.) робочої площі. Висота приміщення - не менше 2,5 м. Отже, нормативи розмірів та забезпечення працюючих робочою площею в офісі дотримано.

У приміщенні розташовано 3 комп'ютери. Напруга джерела живлення комп'ютерів у приміщенні -- 220 В. У приміщенні розміщені 3 письмових столи, дві шафи для зберігання документів, один холодильник.

За небезпекою ураження електричним струмом управлінське приміщення відділу належить до приміщень без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом працюючих.

Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) для четвертого світлового поясу, в якому розташована Україна (), визначається у відсотках за формулою

(3.4)

де, - нормоване значення КПО для III світлового поясу ( = 1,5 % згідно з СНиП II - 4 - 79);

m - коефіцієнт світлового клімату ( для України m = 0,9);

с - коефіцієнт сонячності (оскільки вікна розташовані на південний-схід, то с = 1).

Тоді:

= 1,5*0,9*1 = 1,35%.

Для визначення достатності природного освітлення потрібно розрахувати фактичне значення КПО виходячи із формули

, (3.5)

де S_В - площа всіх вікон у приміщенні, м²;

S_h - площа підлоги приміщення, м²;

ф_з - загальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу, беремо ф_з = 0,4;

r₁ - коефіцієнт який враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення;

_в - світлова характеристика вікна;

К_буд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками (будинків немає - отже, К_буд = 1);

К_з - коефіцієнт запасу (К_з = 1,4).

S_В = 1,4*1,8*1 = 2,52 (м²).

S_h = 5,55*3,32 = 18,4 (м²).

Для розрахунку коефіцієнта r₁ необхідно розрахувати такі параметри:

1) відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна: 5,55/2 = 2,78;

2) відношення відстані до розрахункової точки від зовнішньої стіни до глибини приміщення: 4/5,55 =0,7;

3) середньозважений коефіцієнт відбиття с стелі, стін, підлоги: с_сз = 0,4;

4) відношення довжини приміщення до його глибини: 3,32/5,55 = 0,59.

Виходячи із розрахованих показників, із таблиці значень коефіцієнта r₁ при боковому однобічному освітленні визначимо його значення за допомогою формули екстраполяції

, (3.6)

де у_і - значення функції при і-ому аргументі;

у_і+1 - значення функції при (і+1)ому аргументі;

у (х) - значення функції при заданому аргументі, що знаходиться між значеннями аргументів х_і та х_і+1;

х_і - і-те значення аргументу;

х_і+1 - (і+1)-те значення аргументу.

Звідси r₁ дорівнюватиме

Для визначення коефіцієнта з_в потрібно скористатися таблицею значень світлової характеристики з_в світлових прорізів при боковому освітленні:

К_буд = 1 (будинків напроти вікон немає).

К_з = 1,4.

Отже,

.

Оскільки фактичне значення природного освітлення менше нормованого (0,257 1,35,) то природне освітлення в приміщенні недостатнє і необхідні заходи щодо його поліпшення.

Аналіз достатності штучного освітлення в приміщенні.

Для освітлення приміщення застосовуються люмінесцентні лампи потужністю 20 Вт. Система освітлення - загальна. Отже, нормоване значення освітленості повинне становити не менше 300 люкс (СНиП II - 4 - 79).

Схема розміщення світильників у приміщенні наведено на рисунку 5.

Рис. 5. Схема розміщення світильників

Розрахуємо фактичне значення освітлення (Е_ф), враховуючи те, що потужність ламп - 40 Вт, кількість ламп у світильнику - 4 шт.

Фактичне значення штучного освітлення (Е_ф) розраховуємо за формулою

, (3.9)

де F_л - світловий потік лампи, лм (для люмінесцентних ламп потужністю 40 Вт - 2100 -2340 - 3120 лм);

_В - коефіцієнт використання світлового потоку (_В = 0,4 ч 0,6);

N - кількість світильників, шт.;

n - кількість ламп у світильнику, шт.;

S - площа приміщення, м₂;

К - коефіцієнт запасу (К = 1,5 - 2);

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1,1).

Беремо

(лм)

_В = (0,4 + 0,6)/2 = 0,5

N =2 шт.

n = 4 шт.

S =5,55*3,32 =18,4 м².

К = (1,5+2)/2 = 1,75

Z = 1,1

(люкс).

Отже, фактичне значення штучного освітлення менше нормованого (285 300), а це свідчить про не достатність штучного освітлення в приміщенні.

Схема розрахунку природної вентиляції наведена на рисунку 6.

Рисунок 6. Схема розрахунку природної вентиляції

Розрахуємо об'єм приміщення

V = 3,32*5,55*3,1 = 56,61 (м³).

Розрахуємо об'єм адміністративного приміщення, що припадає на одного працюючого:

V₁ = 56,61/3 = 18,87 (м³/чол.).

Оскільки згідно з СНиП 2.09.04 - 87 об'єм приміщення, що припадає на 1-го працюючого, повинен становити 40 (м³), що більше ніж фактичне значення даного показника - 18,87 (м³/чол.), у відділі потрібно забезпечити повітрообмін не менше L₁ = 30 (м³/год) на кожного працюючого. Розрахуємо необхідний повітрообмін L_н, м³/год за формулою

L_н = L₁*n, (3.16)

де n - найбільша можлива кількість працюючих у приміщенні.

L_н =30*9 = 90 (м³/год).

Знайдемо фактичне значення повітрообміну, користуючись схемою, наведеною на рисунку 6, за формулою

L_ф = *F*V*3600, (3.17)

де - коефіцієнт витрати повітря ( = 0,55);

F - площа кватирки (F = 0,7*1,3 = 0,91 м²);

V - швидкість виходу повітря через кватирку або вентиляційний канал, м/с, яка розраховується за формулою

, (3.18)

де g - прискорення вільного падіння (g = 9,8 (м/с²));

H₂ - тепловий тиск, який розраховується за формулою

H₂ = h₂*(_з - _c), (3.19)

де _з та _с - відповідно об'ємна вага повітря ззовні приміщення та всередині його, кГ/м³.

Об'ємна вага повітря розраховується за формулою

(3.20)

де Р_б - барометричний тиск мм рт. ст. ( Р_б = 750 мм рт. ст.);

Т - температура повітря, К⁰ (для теплого періоду року у приміщенні t = 28 ⁰С, або Т = 301 ⁰К, для холодного періоду року - t = 17 ⁰С, або Т = 290 ⁰К; ззовні приміщення для літа t = 24 ⁰ С, або Т = 297 ⁰ К, для зими t = -11 ⁰ С, або Т = 262 ⁰ К (СНиП 2.04.05-91).

.

Знайдемо h₂ із співвідношень:

(3.21)

h = 0.8+2.0 - 1 - 0,65 = 1,15 (м)

= (0,91)² = 0,8281 (м²)

= (2*(186/2))² =3,24 (м²)

Розв'яжемо систему:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Звідси

Н_2(л) = 0,91*(1,174 - 1,125) = 0,044

Н_2(з) = 0.91*(1,331 - 1,203) = 0,116

=0,876 (м/с)

= 1,375(м/с)

L_ф(л) = 0,55*0,91*0,876*3600 = 1578.38 (м³/год)

L_ф(з) = 0,55*0,91*1.375*3600 = 2477,48 (м³/год).

Оскільки фактичне значення повітрообміну значно перевищує нормативне значення як взимку, так і влітку, то природна вентиляція (аерація) неефективна. Тому для підвищення ефективності вентиляції в приміщенні необхідні додаткові заходи.

Таблиця 2. Підсумкова таблиця

Параметр	Значення параметра	Нормативний документ
	фактичне	нормоване
1 Освітленість штучна (лк)	285	300	СНиП ІІ-4-79
2 Значення коефіцієнта природного освітлення (%)	0,257	1,35	СНиП ІІ-4-79
3 Температура повітря (0С):
взимку	20	21 - 25	ДСН 3.3.6.042-99
влітку	24	22 - 28	ДСН 3.3.6.042-99
4 Відносна вологість повітря (%):
взимку	65	< 75	ДСН 3.3.6.042-99
влітку	55	< 60	ДСН 3.3.6.042-99
5 Повітрообмін (м3/год)
взимку	2477,48	180	СНиП 2.09.04-87
влітку	1578,38	180	СНиП 2.09.04-87
6 Швидкість переміщення повітря м/сек	0,52	< 0,2	ДСН 3.3.6.042-99

Аналізоване приміщення за небезпекою виникнення пожежі відповідно до ОНТП 24-86 належить до категорії В (пожежонебезпечні - в ньому наявні легкозаймисті речовини - папір, дерево).

Можливими причинами пожежі можуть бути:

- коротке замикання в електричній мережі, що може спричинити загоряння наявних легкозаймистих речовин;

займання паперу, дерева через необережне поводження з вогнем;

поширення вогню з сусідніх приміщень.

Попередити пожежу можна шляхом розроблення правил безпечної поведінки із вогнем, усуненням можливості виникнення короткого замикання.

У разі виникнення пожежі своєчасно та з мінімальними наслідками дають можливість загасити її наявні пожежна сигналізація та вогнегасники.

План евакуації працівників та матеріальних цінностей на випадок пожежі наведений на рисунку 7.



Рис. 7. План евакуації із приміщення

4.2 Заходи щодо поліпшення умов праці

Для поліпшення умов праці в досліджуваному приміщенні необхідно покращити природне освітлення шляхом застосування матеріалів, що підвищують відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення, а також зняти сонцезахисні жалюзі. Можна також збільшити коефіцієнт запасу шляхом застосування скла, яке краще пропускає природне освітлення. При цьому зміняться такі показники:

загальний коефіцієнт світлопропускання:

t₀ = 0,8*0,85*1*1*0,9 =0,6 (шляхом зняття сонцезахисних жалюзі (t₄=1);

2) коефіцієнт, що враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення при _с.з. = 0,5 (за рахунок застосування для внутрішніх поверхонь приміщення світліших кольорів ), звідси r₁ (0,6) = 2,24;

3) коефіцієнт запасу: К_з = 1,3 (шляхом покращання якості матеріалу, через який проходять сонячні промені,

Оскільки в такому випадку фактичне значення освітленості все одно не відповідає нормативному, то необхідно застосувати штучне освітлення, яке відповідає нормативному значенню і забезпечить достатнє освітлення в будь-який час дня.

Для зменшення надлишкового повітрообміну в холодний період року (2477,66 замість необхідних 90 м³ / год.) пропонуємо скоротити час провітрювання приміщення до:

2477,48 - 60 хв

90 - Х хв

Х=90Ч60/2477,48= 2,2 хв на годину.

Висновки та пропозиції

Дослідження проблем обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками дало змогу отримати наступні висновки та запропонувати такі пропозиції щодо шляхів удосконалення обліку і звітності розрахунків з постачальниками і підрядчиками в процесі господарської діяльності:

1. Постачальники -- це юридичні і фізичні особи, які здійснили для підприємства поставку виробничих запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, необоротних активів чи інших цінностей. За поставку виникають зобов'язання, які підлягають оплаті.

Обліковими об'єктами процесу постачання є витрати на придбання засобів та ресурсів, обсяг їх заготівлі та розрахункові операції з постачальниками та підрядниками.

Від правильної організації розрахунків із постачальниками і підрядниками значною мірою залежить організація матеріального забезпечення і постачання відповідно до договірних зобов'язань і комерційних угод. Система розрахунків впливає на договірні відносини між постачальниками і покупцями продукції та комплектувачами виробів у промисловості. Так як будь-яка господарська діяльність відображається в бухгалтерському обліку способом суцільного і безперервного документування всіх господарських операцій, які здійснюють на підприємстві, важливим моментом є належна організація данного процесу за допомогою сучасних бухгалтерських програм.

2. Розрахунки з іноземними постачальниками ведуться на субрахунку 632. Аналітичний облік ведеться в гривнях та в валюті, обумовленій в договорі. Аналітичний облік розрахунків по імпортних операціях можна здійснювати в розрізі країн, а всередині їх - в розрізі постачальників або номерів контрактів. Так як розрахунки здійснюються в іноземній валюті, важливим моментом є контроль за правильністю здійснення перерахунків іноземної валюти в еквівалент грошової одиниці України (гривні) за курсом, встановленим НБУ, беручи до уваги курсові різниці, що виникають на дати перерахунку.

3. Аналіз заборгованості перед постачальниками охоплює динаміку боргів організації, виявлення причин зростання \ зниження заборгованості підприємства, її чинники. Дослідження таких показників відбувається з застосування різних методів економічного аналізу: елімінування, порівняння, середні величини, метод факторного аналізу.

Якість фінансового аналізу залежить від застосованої методики, достовірності даних фінансової звітності, а також від компетенції керівника, який приймає управлінські рішення.

4. Гармонізація системи національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку заключається в приведенні до відповідності, узгодженості національних вимог щодо обліку ( методології, організації, законодавчих актів) із вимогами та законодавчими (нормативними) актами вищого рівня (міжнародними, європейськими, регіональними).

На сьогоднішній день існує чимало підприємств, діяльність яких можлива тільки завдяки зобов'язанням за розрахунками з постачальниками. Тобто практично не маючи власного капіталу, підприємство бере в кредит товар (тобто під реалізацію) і отримує значні прибутки не ризикуючи при цьому власним капіталом. Розрахунки з постачальниками саме такого підприємства ми і досліджуємо. Зобов'язання підприємства за розрахунками з постачальниками та підрядчиками займають дуже важливе місце в системі управління діяльністю підприємства. Це аргументується тим, що приймаючи управлінські рішення щодо тактичних чи стратегічних планів підприємства, керівник в першу чергу робить аналіз чи перевірку фінансової звітності, а особливо зобов'язань підприємства, що дає змогу визначити його фінансову стійкість, незалежність та в кінцевому результаті прибутковість. Зобов'язання підприємства за розрахунками з постачальниками та підрядчиками - це короткострокові зобов'язання, що виникають при постачанні продукції чи наданні послуг. Дані зобов'язання повинні погашатися згідно договорів про купівлю-продаж товарів, що заключається з постачальниками чи підрядчиками. Бухгалтерський облік на підприємствах з різною формою власності базується виключно на основі нормативних документів, а саме: в-першу чергу Законів, прийнятих вищим законодавчим органом Верховною Радою України, Указів Президента України, Постанов та директив Кабінету міністрів України, наказів та інструкцій Міністерства фінансів України та Головної податкової адміністрації України. Розрахунки підприємства з постачальниками та підрядчиками регулюються такими нормативними актами: положення «Про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні”, вказівки “Щодо організації бухгалтерського обліку в Україні”, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 «Зобов'язання». Вивчаючи економічні показники що регулюють розрахунки з постачальниками та підрядчиками було запропоновано методику, згідно якої було проведено аналіз розрахунків з постачальниками та підрядчиками. Так для вивчення зобов'язань підприємства необхідно проаналізувати їх динаміку та питому вагу у власному капіталі, у загальному капіталі підприємства та розрахунків ряд економічних показників: * Коефіцієнт фінансової незалежності * Коефіцієнт фінансової стійкості * Коефіцієнт фінансової залежності * Плече фінансового важеля * Інші При організації бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками та підрядчиками використовують типові форми первинних документів що використовуються в торгівлі, а також міжвідомчі форми, що діють у всіх галузях народного господарства. Організація обліку розрахунків з постачальниками та підрядчиками проводиться згідно наказу про облікову політику, розрахунок з постачальником проводиться згідно укладеного договору про постачання товарів чи надання послуг. На досліджуваному підприємстві бухгалтерський облік є повністю автоматизований. Для обліку розрахунків з постачальниками та підрядчиками використовуються такі первинні документи: - накладна - податкова накладна - рахунок-фактура - товарно-транспортна накладна - ВКО - Виписка з банку - Платіжні доручення - та інші. Облік розрахунків з постачальниками та підрядчиками ведеться на рахунку № 63 «розрахунки з постачальниками ат підрядчиками». На даному рахунку відображаються безготівкові розрахунки між підприємствами й організаціями за продукції, товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги. На дебеті цього рахунка відображаються суми сплачених рахунків, на кредиті обліковується сума акцептованих рахунків та матеріальні цінності, що надійшли, виконані роботи та послуги. Аудит зобов'язань підприємства щодо розрахунків з постачальниками та підрядчиками проводиться відповідно до методики, що складається аудитором. На першому етапі аудитор робить план досліджень, досліджує підприємство. На етапі планування аудитор ставить ціль дослідження, сортує та підбирає відповідні документи для перевірки. На другому етапі - досліджується фінансовий стан підприємства та правильність відображення в обліку та фінансовій звітності операцій, що були проведені.. І на кінцевій стадії аудиту - перевіряючий формує своє висновки проведених досліджень. На досліджуваному підприємстві ТОВ ФП «Арніка» аудит проводився у 2003 році у зв'язку приватизацією приміщення, в якому знаходиться підприємство. Після проведення аудиту був зроблений аудиторський висновок. А взагалі підприємство не користується аудиторськими послугами.

Отже для поліпшення стану розрахунків з постачальниками:

- необхідно стежити за співвідношеннями дебіторської і кредиторської заборгованості: значна перевага дебіторської заборгованості створює погрозу фінансової стійкості підприємства і робить необхідним залучення додаткових (як правило, дорогих) засобів; перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською може привести до неплатоспроможності підприємства;

- контролювати політику диверсифікованості у відношенні дебіторів, тобто орієнтуватися на збільшення їхньої кількості для зменшення ризику несплати одним чи декількома великими покупцями;

- постійно контролювати стан розрахунків по простроченій заборгованості;

- робити класифікацію покупців у залежності від виду продукції, обсягу закупівель, платоспроможності, історії кредитних відносин і пропонованих умов оплати;

- маючи оперативні дані по простроченій заборгованості, необхідно починати претензійну роботу, тобто висилати повідомлення - претензії з усіма розрахунками пені за прострочену заборгованість;

- розробляти різноманітні моделі договорів із гнучкими умовами оплати, зокрема надання покупцями знижок при достроковій оплаті, тому що зниження ціни приводить до розширення продажів і інтенсифікує приплив коштів.

Список використаної літератури

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР).-2007. (в ред. від 13.12.2006 р.).

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. (в редакції від 09.01.2007 р.).

3. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 14.09.2006 р. № 140-V.

4. Законодательство Украины по охране труда. Сборник нормативных документов - т.1., Киев, 1995.

5. П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість”, затверджене приказам Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року, № 237.

6. П(С)БО 11 „Зобов'язання”, затверджене приказам Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року, № 237.

7. Артевенко В.Г., Белелендир М.В. Финансовый анализ. - М.: Издательство «ДИС», 1997.

8. Аудит: Практическое пособие / А. Кузьминский, Н. Кужельный, Е. Петрик, В. Савченко и др.; Под ред. А.Кузьминского. - К.: Учхтинформ, 1996. - 283 с.

9. Аудит: учеб. для вузов / В.И. Подольский, Г.Б. Поляк, и др. --2-е изд., перер. и доп .-- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002.-- 655 с.

10. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. - 4-е изд., доп. и перераб. - М.: Финансы и статистика, 1997.

11. Баришников Н.П. Организания и методика проведения общего аудита: Изд.5-е, перер. и доп. -- М.:Изд. дом “Филинь”, Рилант, 2000.-- 656 с.

12. Басовский Л.Е. Теория экономического анализа: Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 222 с.

13. Безпека життєдіяльності: [Hавч. посіб. для студентів усіх спец.] / Кобевнік В.Ф., Севеpин Л.І., Половинчук В.П., Васильківський І.В.; Вінниц. деpж. техн. ун-т. -- Вінниця, 1998-. Ч.2. -- 1999.

14. Березуцький В.В., Бондаренко Т.С. Основи охорони праці. - Харків, НТУ „ХПІ”, 2003. - 430 с.

15. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підр. для студ. -- 2-е вид. Перер. і доп. -Жит.: ПП., “РУТА” , 2002,-- 672 с.

16. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник.-Житомир: ЖІТІ, 2000.

17. Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Олійник О.В. Економічний аналіз. - Житомир: ЖІТІ, 2003. - 416 с.

18. Бухгалтерський облік. Конспект лекцій. Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності “Облік і аудит” / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖІТІ, 2001 - 288 с.

19. Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. -- К.: кнеу, 2002.

20. Грабова Н.П. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках: Навч. Посібник: 3-тє вид., доповн. - К: А.С.К., 2001. - 416 с.

21. Давидов Г.М. Аудит: Навч. посіб. -- 3-те вид., стер. -- К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002, -- 363с.

22. Дорош Н.І. Аудит: методичне і орг-ція, -- К.: Т-во ”Знання”, КОО, 2001.--402 с.

23. Енциклопедія бухгалтерських проводок // Бізнес (Додаток). -2000. -24 липня.

24. Завгородний В. П. Бухгалтерский учет в Украине (с использованием национальных стандартов): Учеб. пособие для студентов вузов. - 5-е изд., доп. и перераб. - К.: АСК,2001. - 848 с.

25. Зубілевич С.Я., Голов С.Ф. Основи аудиту. - К: Ділова Україна, 1996.- 375 с.

26. Ільїна С.Б. Основи аудиту. - К.: Кондор, 2006. - 378 с.

27. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: КНЕУ, 2001. - 240 с.

28. Кулаковсько Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навч. посіб. для студ. -- Львів: Піча Ю.В; К.: ”Каравелла”, Львів: ”Новий-Світ-2000”, 2002. -- 504с.

29. Новий бухгалтерський облік в Україні (побудова і застосування): навчально-методичний посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2000. -288 с.

30. Охрана труда: Справочное пособие для профсоюзов актива / Сост. И.М.Жданов, Н.А.Залужский. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Профиздат, 1985.

31. Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики. Навчальний посібник. -К.: Знання, 2000. -245 с.

32. Пупко Г.М. Аудит и ревизия: Учеб. пособ. -- Мн.: Мисанта, 2002. -- 429с

33. Пушкар М.С. Національні стандарти бухгалтерського обліку України. - Тернопіль: Лілея, 2000. -100 с.

34. Рудницкий В.С. Методологія і організация аудиту. -- Т. “Світ”, 1998. -- 267 с.

35. Русаловський А.В. Правові та організаційні питання охорони праці. К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 176 с.

36. Русин В.И. и др. Охрана труда в строительстве. Инженерные решения. Киев, 1990.

37. Сазонов В.В., Дибенко Л.М. «Інженерні рішення з охорони праці» К. Основа, 2001 р. - с. 227.

38. Скобара В.В. Аудит: методология и организация.-- М. “Дело и сервис”, 1998г.-- 576 с.

39. Скобара В.В. Аудит: методологія й організація. - М.: Вид-во «Справа і Сервіс», 1998. - 576 с.

40. Сопко В.В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. -К., 2000. 578 с.

41. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. -К.: А.С.К., 2000. -784 с.

42. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб. -- К.: Знання-Прес, 2002.-- 233 с.

43. Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей / за ред. П.Я. Хомина. - Тернопіль: Астон, 2000. -288 с. Размещено на Allbest.ru

...