Організація та методологія бухгалтерського обліку і аудиту витрат на виробництво в сучасних ринкових умовах (на прикладі ТОВ "Болгарка")

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Законодавчо-нормативні та теоретичні аспекти аудиту витрат на виробництво продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства на підприємствах України

1.1 Законодавчо-нормативні аспекти аудиту виробничих витрат

1.2 Теоретичні аспекти аудиту виробничих витрат

2. Фінансово-економічна характеристика підприємства та визначення основних зон ризику з операцій із витратами на виробництво продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства

2.1 Фінансово-економічна характеристика підприємства

2.2 Визначення основних зон ризику з операцій із виробничими витратами

3. Аудит витрат на виробництво продукції (товарів, робіт, послуг) на підприємстві

3.1 Переддослідна стадія аудиту

3.2 Особливості перевірки обліку виробничих витрат

3.3 Формування аудиторського висновку та оформлення звіту з аудиту виробничих витрат

3.4. Шляхи вдосконалення аудиту виробничих витрат

Висновки

Додатки

Список використаних джерел

Вступ

Після переходу України до ринкових відносин виникла необхідність створення нових економічних інститутів, що регулюють взаємовідносини різних суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких належне місце займає інститут аудиторства. Його головною метою є забезпечення контролю за достовірністю інформації, що відображається в бухгалтерській та податковій звітності. Інформація про використання майна, грошових коштів, проведення комерційних операцій та інвестицій у юридичних осіб повинна бути об'єктивно підтверджена незалежним аудитором.

Наявність достовірної інформації дозволяє підвищити ефективність функціонування ринку капіталу та надає можливість оцінювати та прогнозувати насідки різних економічних рішень.

Проведення аудиторської перевірки навіть у тих випадках, коли вона не є обов'язковою, безумовно, має важливе значення. В умовах ринку підприємства, кредитні установи, інші господарські суб'єкти вступають в договірні відносини стосовно використання майна, грошових коштів, проведення комерційних операцій та інвестицій. Довіра в цих відносинах повинна підкріплюватися можливістю для всіх учасників економічних відносин отримувати та використовувати фінансову інформацію. Достовірність інформації підтверджується незалежним аудитором.

Власники, а насамперед колективні власники -- акціонери, а також кредитори, не мають можливості самостійно переконатися в тому, що всі операції підприємства законні і правильно відображені у звітності, тому що звичайно не мають ні доступу до облікових записів, ні відповідного досвіду, і саме тому мають потребу в послугах аудиторів.

Поряд з необхідністю вивчення загальних завдань організації і методології обліку і калькулювання собівартості в промисловості виникає суттєва необхідність засвоєння тих особливостей формування затрат, розподілу комплексних витрат, прийомів і способів калькулювання собівартості виробів, які визначаються галузевими факторами.

Мета обліку затрат і калькулювання собівартості продукції полягає в своєчасному, повному і достовірному визначенні фактичних затрат, зв'язаних з виробництвом і збутом продукції, визначенні фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, контролі за використанням ресурсів і грошових коштів. Неперевершений поточний облік витрат в місцях виникнення затрат, виявлення можливих відхилень від встановлених норм, причин, винуватців цих відхилень повинен задовольнити потреби оперативного управління виробництвом.

В основі організації обліку витрат на виробництво закладені такі принципи:

-- документування витрат і повне їх відображення на рахунках обліку виробництва;

-- групування витрат по об'єктам обліку і місцям їх виникнення;

-- відповідність об'єктів обліку витрат з об'єктами калькулювання собівартості продукції, показників обліку фактичних витрат з нормативними, плановими;

-- розширення кола витрат, які відносяться на об'єкти обліку за прямим призначенням;

-- здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і формуванням собівартості продукції. Як показує практика багато теоретичних і практичних проблем залишаються невирішеними.

Облік і аудит виробництва і калькулювання собівартості потребує комп'ютеризації. Все вище вказане підтверджує актуальність вибраної теми даної курсової роботи, метою якої є вивчення організації та методології бухгалтерського обліку і аудиту витрат на виробництво в сучасних ринкових умовах.

Об'єктом дослідження є фінансова звітність ТОВ «СГВП «Болгарка».

1. Законодавчо-нормативні та теоретичні аспекти аудиту витрат на виробництво продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства на підприємствах України

1.1 Законодавчо-нормативні аспекти аудиту витрат на виробництво продукції

Для проведення аудиту на підприємстві аудитори керуються міжнародними стандартами аудиту.

До них належать наступні:

* МСА 200 «Загальні цілі незалежного аудитора та проведення аудиту відповідно до міжнародних стандартів аудиту».

* МСА 220 «Контроль якості аудиторської перевірки».

* МСА 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність».

* МСА 600 «Використання результатів роботи іншого аудитора».

* МСА 500 «Поняття й види аудиторських доказів».

* МСА 540 «Аудит облікових оцінок, у тому числі облікових оцінок за справедливою вартістю та пов'язані з ними розкриття інформації».

Згідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» аудитори та аудиторські фірми застосовують відповідні стандарти аудиту.

Стандарти аудиту приймаються на основі стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Затвердження стандартів аудиту є виключним правом Аудиторської палати України. У випадках, передбачених законом, стандарти аудиту погоджуються з іншими суб'єктами.

Стандарти аудиту є обов'язковими для дотримання аудиторами, аудиторськими фірмами та суб'єктами господарювання.

Також аудитор повинен розуміти весь текст МСА, в тому числі його матеріали для застосування та інші пояснювальні матеріали, щоб зрозуміти його цілі та належно застосувати його вимоги.

Виробництво є одним із основних процесів господарської діяльності підприємства. У процесі виробництва використовують природні ресурси, сировину, матеріали, паливо, енергію, трудові ресурси, основні засоби і одержують готову продукцію, яку потім реалізують. Характерною особливістю цього процесу є формування витрат на виробництво продукції, що становлять її виробничу собівартість . До витрат виробництва відносять витрати, обумовлені технологією виробництва, перебувають у залежності від обсягу випущеної продукції і складають її речову основу. На рахунок управлінського обліку повинна своєчасно, повно і правдиво відображатися інформація про фактичні витрати на виробництво продукції, яка використовується для обчислення фактичної собівартості окремих її видів, а також для контролю за раціональним використанням трудових, матеріальних і фінансових ресурсів скорочення витрат і зниження собівартості продукції позитивно впливає на кінцеві результати діяльності підприємства. Досягнення запланованої ефективності виробництва вимагає постійного зіставлення витрат і одержаних результатів . Зважаючи на те, що виробничі витрати є породженням відповідних факторів виробництва, їх економічний зміст можна визначити як спожиту частку виробничих ресурсів.

Витрати - це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю.

Зміст термінів витрати і собівартість поєднуються в понятті витрати виробництва.

Визнання витрат. Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» витратами визнаються:

1. Витрати визнаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням зобов'язань.

2. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

3. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

4. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

5. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Витрати не визнаються:

1. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

2. Погашення одержаних позик.

3. Інші зменшення або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього положення (стандарту).

4. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Випуск готової продукції, яка призначена для реалізації, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства.

В процесі виробництва формуються витрати на виробництво продукції і її виробнича собівартість.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

* прямі матеріальні витрати;

* прямі витрати на оплату праці;

* інші прямі витрати;

* загально виробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством . Прямі виробничі витрати обліковуються безпосередньо на рахунку 23 «Виробництво». Випуск продукції, яка буде реалізована, і одержання прибутку від цієї реалізації - головна мета виробничої діяльності підприємства. Характерною особливістю виробничих процесів є виникнення витрат на виробництво продукції. Стан виробництва характеризується ефективністю, ступенем використання досягнень науково - технічного прогресу, місцем і роллю робітника у виробничому процесі. В умовах обмеженості ресурсів і досягнення планової ефективності виникає потреба постійного порівняння понесених витрат і отриманих результатів.

Ця проблема посилюється під впливом інфляції, коли дані про виробничі витрати необхідно повсякденно порівнювати з майбутніми витратами, що значною мірою залежить від впливу зовнішнього середовища. Можливість усунення або передбачення впливу багатьох негативних внутрішніх і зовнішніх факторів з'являється завдяки раціонально організованому обліку витрат на виробництво.

Механізм господарювання підприємства визначається ступенем управління витратами. Головне призначення обліку витрат на виробництво полягає у контролі за виробничою діяльністю та управління витратами на її здійснення.

Основними завданнями обліку витрат на виробництво є:

* інформаційне забезпечення адміністрації підприємства для прийняття управлінських рішень;

* спостереження і контроль за фактичним рівнем витрат порівняно з їх нормативами і плановими розмірами з метою виявлення відхилень та формування економічної стратегії на майбутнє;

* достовірний облік виходу продукції за її видами з урахуванням якості;

* обчислення собівартості і виготовленої продукції для оцінки готової продукції і розрахунку фінансових результатів;

* виявлення і оцінка економічних результатів виробничої діяльності структурних підрозділів;

* систематизація інформації управлінського обліку виробничої діяльності для прийняття рішень, які мають довгостроковий характер (окупність виробничих програм, рентабельність продукції, ефективність капітальних вкладень тощо).

Виробництво сільськогосподарської продукції (робіт, послуг) пов'язано з певними витратами. В процесі виробництва продукції витрачається праця, використовуються засоби праці, а також предмети праці. Всі ці витрати на виробництво сільськогосподарської продукції, що виражається в грошовій формі, утворюють собівартість продукції.

Витрати, що включаються до собівартості сільськогосподарської продукції, групуються за економічним змістом за наступними елементами: матеріальні витрати (за винятком вартості зворотних відходів); витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизацію основних засобів; інші витрати.

До складу елемента «Матеріальні витрати» включаються вартість витрачених у виробництві: сировини і основних матеріалів; покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів; палива і енергії; будівельних матеріалів; запасних частин тари і тарних матеріалів.

До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються заробітна плата за окладами і тарифами, премії і заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються: відрахування на пенсійне забезпечення; відрахування на соціальне страхування.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються: відрахування на пенсійне забезпечення; відрахування на соціальне страхування; страхові внески на випадок безробіття; відрахування на соціальне страхування від нещасного випадку; відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства; відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включаються витрати операційної діяльності, які не ввійшли до складу вищенаведених елементів, зокрема витрати на відрядження працівників цехів, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги.

Виробничі витрати включаються в собівартість вироблюваної сільськогосподарської продукції (робіт, послуг) відповідно до вимог, висловлених в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Перелік і склад статей калькуляцій виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) рекомендований наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р. №132 в Методичних рекомендаціях з планування, обліку і калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств (далі - Методичні рекомендації) і встановлюється сільськогосподарським підприємством самостійно в наказі про облікову політику.

При калькулюванні собівартості продукції важливу роль відіграє класифікація витрат за елементами (економічним змістом) і статтями калькуляції (характером виникнення і призначенням). Елементи витрати за економічним змістом є однорідними.

Витрати, які утворюють елементи собівартості, включають витрати не залежно від специфіки виробництва продукції. За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі.

Прямими називаються ті витрати, які безпосередньо можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат і включені до собівартості продукції (робіт, послуг).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції або є її необхідним компонентом, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включається заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт, або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Іншими словами, до прямих витрат на оплату праці належать: основна заробітна плата основного виробничого персоналу підприємства, нарахована робітникам та службовцям за тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, включаючи індексацію заробітної плати, а також витрати на оплату праці позаштатних працівників, які виконують роботи, пов'язані з виробництвом продукції; вартість продукції, що видається у вигляді натуральної оплати працівникам, зайнятим у сільськогосподарському виробництві; надбавки та доплати до тарифних ставок та окладів, у тім числі за роботу в нічний час, за суміщення професій, розширення зон обслуговування; вартість харчування, продуктів, що відповідно до чинного законодавства безкоштовно надають працівникам підприємств окремих галузей; оплата щорічних відпусток та інша додаткова оплата; одна разові винагороди за вислугу років; оплата праці позаштатних працівників за виконання робіт згідно договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що розрахунки з працівниками за виконану роботу проводить безпосередньо підприємство.

До складу інших прямих витрат включаються всі виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду майнових і земельних паїв, амортизація тощо. При групуванні витрат під об'єктом обліку витрат слід розуміти продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Непрямі витрати - це витрати, що не можуть бути віднесені без посередньо до певного об'єкта економічно можливим шляхом.

Такі витрати відносяться до вирощування багатьох культур, кількох груп тварин, виконання різних робіт. Для включення до собівартості ці витрати необхідно попередньо розподілити між об'єктами обліку. Тому на практиці їх часто називають тими, що розподіляються, а згідно з П(С)БО 16 «Витрати» - загально виробничими витратами.

Підводячи підсумки класифікації виробничих витрат, можна констатувати, що виробнича собівартість складається з прямих витрат (загально виробничих витрат) без долі загальногосподарських та комерційних витрат.

Відповідно до ст. 17 Положення (стандарту) 16 «Витрати» витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості сільськогосподарської продукції (робіт, послуг), діляться на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат належать витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва і управління ним в масштабі всього підприємства, а саме:

1) загальні та корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на про ведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

2) витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

3) витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (оренда, податки, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

4) винагороди за професійні послуги ( юридичні, аудиторські);

5) витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, факс тощо);

6) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

7) витрати на врегулювання спорів у судових органах;

8) податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

9) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

10) інші витрати загальногосподарського призначення.

Загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства відображаються на рахунку 92 «Адміністративні витрати».

За дебетом цього рахунку відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

Витрати на збут включають наступні витрати пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

1) витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

2) витрати на ремонт тари;

3) оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам, працівникам підрозділу, що забезпечують збут;

4) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

5) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

6) витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

7) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

8) інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

У торговельних організаціях до складу витрат на збут включаються витрати обігу, за винятком адміністративних витрат, інших операційних витрат, фінансових витрат.

Облік витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг ведеться на рахунку 93 «Витрати на збут».

За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом - списання на рахунок 79 «Фінансові результати» .

Інші операційні витрати - це останній вид витрат, пов'язаних з операційною діяльністю облік і склад яких є загальним для всіх підприємств і визначений пунктом 20 П(С)БО 16.

До інших операційних витрати включають:

1) витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»;

2) собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією;

3) сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

4) втрати від знецінення запасів;

5) недостачі і витрати від псування цінностей;

6) визнані штрафи, пені, неустойка;

7) витрати на оплату матеріальної допомоги, на утримання об'єктів

8) соціально-культурного призначення;

10) інші витрати операційної діяльності.

Для обліку інших витрат операційної діяльності використовують рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності». На рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати»,93 «Витрати на збут».

Також існують і валові витрати.

Валові витрати - це сума будь-яких витрат підприємства в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюють як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), які купують для використання у власній господарській діяльності.

Між валовими витратами та витратами виробництва (діяльності) є певні відмінності та взаємозв'язок.

Відмінності валових витрат і витрат виробництва (діяльності) у наступному:

1) Валові витрати - об'єкт податкового обліку, а витрати виробництва (діяльності) - об'єкт фінансового обліку.

2) До валових включають будь - які витрати, пов'язані з придбання сировини, матеріалів (робіт, послуг). На витрати виробництва (діяльності) вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей не відносять, а лише списують їх витрачання. У фінансовому обліку вартість отриманої сировини, матеріалів обліковують у складі виробничих запасів.

3) До валових витрат включають попередню оплату постачальникам за товарно-матеріальні цінності.

4) Грошові кошти, перераховані як попередня оплата, у фінансовому обліку витратами виробництва (діяльності) не вважають, а зараховують до складу дебіторської заборгованості.

5) Амортизацію основних засобів у валові витрати на включають, а відносять до витрат виробництва (діяльності) та обліковують у складі виробничої собівартості продукції виробничих накладних, адміністративних та збутових витрат.

6) Валові витрати обліковують, щоб визначити оподатковуваний прибуток.

7) Витрати виробництва (діяльності) обліковують для визначення собі вар тості виробленої продукції (робіт, послуг) і обчислення фінансового результату діяльності підприємства.

8) Витрати на сплату штрафів, неустойки, пені за порушення умов господарських договорів на користь інших осіб не включають до складу валових витрат. У фінансовому обліку визнані штрафи, пені, неустойки включають до витрат виробництва (діяльності) і обліковують у складі інших витрат операційної діяльності .

Усі витрати підприємства поділяються на 4 групи.

Спільним в обліку і валових витрат і витрат виробництва (діяльності) є наступне:

1) валові витрати і витрати виробництва (діяльності) базуються на основі спільних первинних документів;

2) традиційні витрати виробництва (діяльності), зокрема витрати на оплату праці, на соціальні заходи, на обов'язковий аудит тощо, є одночасно й на соціальні заходи, на обов'язковий аудит тощо, є одночасно й валовими витратами.

Основним нормативним документом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Що стосується витрат на виробництво та виходу продукції, то вони регулюються і опираються при своєму визначенні на цей закон .

Також одним із основних нормативних документів є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», який містить загальні положення, визнання, склад, обрахунки, їх ведення в бухгалтерській звітності. П(С)БО 16 є повним відображенням сутності витрат, дає їм повну характеристику.

Відповідно до П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу. Таке визначення поняття «витрати» передає зміст витрат діяльності, які відображаються у Звіті про фінансові результати, але не виражає сутності категорії «витрати виробництва» на рівні виробничого процесу.

Оскільки, відпуск сировини і матеріалів у виробництво не супроводжується ні зміною величини активів, ні зміною величини пасивів, а призводить до змін в структурі активу підприємства.

У податковому обліку використовують поняття «валові витрати», які, відповідно до ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), являють собою суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Валові витрати визначаються за правилом першої події з метою обчислення розміру оподаткованого прибутку і на передають зміст поняття «витрати виробництва» з точки зору процесу виробництва.

Адже, вартість запасів придбаних для виробництва певної продукції відображається у складі валових витрат одразу після їх оприбуткування на складі, або ж за фактом оплати .

Управлінський облік законодавчо не регламентується, тому не має офіційно затвердженого поняття, яке б відтворювало зміст категорії «витрати виробництва» в управлінському аспекті.

В Методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у с/г підприємствах затверджених наказом Державного комітету промислової політики України від 2 лютого 2001 р. № 47 для підприємств промислової політики в п. 15 зазначається, що витрати на виробництво продукції створюють виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) і у виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати, пов'язані з функцією виробництва продукції.

Питання про стандартизацію обліку сільськогосподарської діяльності було поставлено МФБ в 1994 році. У грудні 2000 року був затверджений міжнародний стандарт бухгалтерського обліку МСБО 41 «Сільське господарство», який було рекомендовано застосовувати з 01.01.2003 року. З 2004 року МСБО 41 в якості національного почав застосовуватись в Новій Зеландії. Аналогічний стандарт № 35 «Само створювані та відтворювані активи» прийняла Австралія.

У розвинутих країнах поки що цей стандарт не знаходить застосування. З країн колишнього СРСР положення МСБО 41 враховані при розробці аналогічних національних стандартів.

Розробкою цього стандарту в Україні займався науково - дослідний інститут при Міністерстві фінансів України із залученням науковців та викладачів по обліку в сільському господарстві. Розроблений П(С)БО 30 «Біологічні активи», затверджено Наказом Мінфіну України № 790 від 05.12.2005 р. набранням чинності з 01.01.2007 р. В роз'яснення застосування П(С)БО 30 розроблені та затверджені Наказом Мінфіну України № 1315 від 29.12.2006 р.

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів.

Для застосування П(С)БО 30 Мінфіном України внесено зміни до Плану рахунків та деяких П(С)БО (Наказ № 1176 від 11.12.2006 р.). Перш за все, ПСБО 30 вводяться нові об'єкти обліку - «Біологічні активи» що являють собою живі організми (рослини, тварини), які вирощуються підприємством з метою отримання сільськогосподарської продукції або утримуються ним з метою отримання інших вигод.

Змінюються назви існуючих об'єктів обліку: «Робоча і продуктивна худоба» - на «Довгострокові біологічні активи тваринництва»; «Багаторічні насадження» - на «Довгострокові біологічні активи рослинництва», «Тварини на вирощувані і відгодівлі» - на «Поточні біологічні активи тваринництва». Окрім того, об'єктами обліку стають «Поточні біологічні активи рослинництва» - площі певних сільськогосподарських культур, що вирощуються підприємством.

Суть даних нововведень не в механічній зміні назв об'єктів обліку, а у визнанні необхідності і появі можливості окремого відображення в обліку і звітності специфічних активів, що живуть, приростають, відтворюються, а, звідси, повинні бути окремо виділені і мати особливу оцінку. Останнє обумовлює і запровадження даним стандартам інших змін в організації обліку.

1.2 Теоретичні аспекти аудиту витрат на виробництво продукції

Для встановлення переліку нормативних документів, які застосовуються при аудиті витрат і собівартості продукції, необхідно вдатися до визначення показника "собівартість” і його розуміння.

Собівартість - це подана в грошовому виразі величина ресурсів, використаних із відповідною метою. Це визначення мас три важливій; положення:

¦ Перше. Витрати визначаються використанням ресурсів; елементами витрат при виробництві продукції є кількість спожитих матеріалів, число відпрацьованих людино-годин та кількість інших витрачених ресурсів. Собівартість визначає, скільки і яких ресурсів було використано.

¦ Друге. Величина використаних ресурсів до собівартості входить у грошовому показнику.

¦ Третє. Визначення собівартості завжди співвідноситься з конкретними завданнями. У нашому випадку таким завданням с виробництво продукті, де обов'язково треба встановити величину витрат на виробництво використаних ресурсів у грошовому виразі.

При визначенні достовірності показників обліку спожитих ресурсів у процесі виробництва користуються нормативними документами, які були розглянуті у відповідних попередніх розділах.

На даному етапі розглянемо нормативні документи, які регламентують правильність формування витрат в обліку, метою якого є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних із виробництвом продукції, обчислення фактичної собівартості окремих видів та всієї продукції.

Основним нормативним документом є Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості та відповідні Методичні рекомендації з інших галузей.

Методичні рекомендації розроблені відповідно до сучасного стану нормативно-законодавчої бази України і Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 7, 8, 9, 11, 14, 16, 19, затверджених Наказами Міністерства фінансів України.

При перевірці формування собівартості слід звернути увагу на такі особливості:

1. Із 2000 року відповідно до пункту 11 П(с)БО 16 перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) підприємствами встановлюються самостійно.

Особливості складу витрат за нормами П(с)БО 16 є те, що такі витрати, як, наприклад, витрати паливно-мастильних матеріалів на службовий легковий автотранспорт, витрати на виплату добових понад установлені норми тощо, пов'язані з виробничою діяльністю підприємства, входять до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг). У податковому обліку такі витрати, як відомо, до складу валових витрат у повному обсязі не входять.

2. Відповідно до пункту 6 П(с)БО 16 витратами визнаються ті з них, які або зменшують активи (наприклад, витрати сировини, матеріалів тощо), або збільшують зобов'язання (наприклад, нарахована заробітна плата, вартість послуг з операційної оренди тощо). Ще однією з умов визнання витрат є відображення їх у бухгалтерському обліку одночасно з доходами, для отримання яких здійснені ці витрати (п. 7 П(с)БО 16).

Наприклад, якщо у формі № 2 "Звіт про фінансові результати" (далі -- форма № 2) у рядку 040 "Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" зазначена сума витрат, то в рядку 010 "Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" цієї форми повинна бути відображена сума доходу, отримана при зазначених у рядку 040 витратах.

3. Для визнання витрат необхідна їх достовірна оцінка (п. 6 П(с)БО 16).

Такі витрати, як амортизація, визначаються шляхом систематичного розподілу їх суми між відповідними періодами, але при цьому об'єкт амортизації повинен забезпечувати отримання економічних вигод (п. 8 П(с)БО 16), він повинен "працювати".

Матеріальні витрати, пов'язані з вибуттям запасів (витрачання сировини, матеріалів, палива тощо на виготовлення продукції), згідно з пунктом 16 П(с)БО 9 оцінюється за одним із запропонованих у ньому методів:

¦ середньозваженої собівартості;

¦ собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

¦ нормативних затрат,

¦ ціни продажу.

4. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходами конкретного періоду (наприклад, утрати від знецінення запасів, борги, визнані безнадійними, визнані економічні санкції тощо у формі № 2 відображаються у тому звітному періоді, у якому вони мали місце (п. 7 П(с)БО 16).

5. До виробничої собівартості виготовленої продукції (робіт, послуг) згідно з нормами П(с)БО 16 входять витрати на матеріали, оплату праці й інші прямі витрати, які безпосередньо можна віднести на конкретний вид продукції (робіт, послуг) або вид діяльності.

6. Загально-виробничі витрати поділяються на змінні (які залежать від обсягу виробництва) і постійні (сума яких не залежить від обсягу виробництва). Згідно з пунктом 16 П(с)БО 16 перелік і склад змінних і постійних загально-виробничих витрат підприємства визначають самостійно (з відображенням їх в обліковій політиці). Розподіл загально-виробничих витрат на змінні й постійні, у тому числі на розподілені й нерозподілені постійні, здійснюється згідно з пунктом 16 11( с)БО 16 і додатком № І до П(с)БО 16.

7. Пунктом 9 П(с)БО 16 визначено, що не всі витрати визнаються і відображаються у формі № 2.

До таких витрат належать, зокрема, попередня оплата вартості запасів, робіт, послуг (у податковому обліку зазначені витрати включаються до складу валових витрат); платежі за договорами комісії, агентськими угодами на користь комітента, принципала та інші витрати, зазначені у вищезгаданому пункті.

8. Згідно з нормами П(с)БО 16 і П(с)БО 3 до собівартості продукції (робіт, по" слуг) загальногосподарські витрати не входять, як не входять витрати, пов'язані зі збутом продукції, та інші операційні витрати. Тобто витрати у формі № 2 тепер чітко розділені на:

¦ витрати, пов'язані із собівартістю продукції (товарів, робіт, послуг) (ряд. 040 форми № 2); і адміністративні витрати (ряд. 070 форми № 2);

¦ витрати на збут (ряд. 080 форми № 2);

¦ інші операційні витрати (ряд. 090 форми № 2).

Пунктом 11 П(с)БО 16 установлено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з:

¦ виробничої собівартості реалізованої у звітному періоді продукції (робіт, послуг);

¦ нерозподілених постійних загально-виробничих витрат.

¦ наднормативних виробничих витрат.

Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, крім положень про віднесення витрат, за класифікаційними ознаками визначають:

¦ методи обліку витрат і калькулювання виробничої собівартості продукції:

¦ облік у допоміжних (підсобних) виробництвах, цехах, калькулювання продукції (робіт, послуг) допоміжних підприємств і списання цієї продукції (робіт, послуг) на виробництво основної продукції;

¦ облік незавершеного виробництва;

¦ витрати, що не входять до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);

¦ порядок визначення ціни та рентабельності виробництва продукції. Окремо в Рекомендаціях наведені:

¦ номенклатура статей витрат на утримання та експлуатацію устаткування;

¦ номенклатура статей загально-виробничих витрат;

¦ розрахунок розподілу загально-виробничих витрат;

¦ перелік супутньої продукції в окремих галузях промисловості;

¦ зведений кошторис витрат на виробництво продукції (робіт, послуг);

¦ перелік основних калькуляційних одиниць;

¦ калькуляційні одиниці для цехів допоміжних виробництв;

Положення, визначені у Рекомендаціях, є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій визначає, на яких рахунках узагальнюється інформація про витрати.

Для відображення у розділі II Звіту про фінансові результати операційних затрат за елементами підприємства використовують рядки 80-84. Інші витрати, які не обліковані на рахунках 80-84, у цьому розділі Звіту не відображаються і можуть бути відразу списані на рахунки класу 9 (відповідно до Інструкції № 291). Підприємства, які використовують для обліку витрат тільки рахунки класу 8, ці витрати відображають по дебету рахунка 85. Малі підприємства і підприємства, які не ведуть комерційної діяльності, для обліку витрат можуть застосовувати тільки рахунки класу 8.

Надалі затрати перегруповуються за видами діяльності.

По дебету рахунка 23 "Виробництво" у кореспонденції з кредитом рахунків 80-84 відображають прямі витрати (матеріальні, на оплату праці й пов'язані з ними відрахування, на амортизацію та ін.).

По дебету рахунка 91 "Загально-виробничі витрати" у кореспонденції з кредитом рахунків 80-84 відображаються витрати на управління виробництвом.

Відповідно до проведеного розподілу частина загально-виробничих накладних витрат щомісяця (щоквартально) списується з кредиту рахунка 91 у дебет рахунка 23 "Виробництво" (субрахунок "Витрати основного виробництва"), а частина -- на витрати періоду, тобто входить до собівартості реалізованої продукції і списується в дебет рахунка 90 "Собівартість реалізації".

Фактична виробнича собівартість готової продукції, обробка якої завершена, яка пройшла випробування, приймання, комплектацію згідно з умовами договорів із замовником і відповідає технічним умовам і стандартам, з кредиту рахунка 23 списується в дебет рахунка 26 "Готова продукція".

Слід зазначити, що рахунки 91,26 торговельними підприємствами не використовуються. Відповідно до Інструкції № 291 торговельні підприємства на рахунку 23 відображають усі затрати на здійснення діяльності з продажу товарів. Однак рахунка 23 торговельні підприємства можуть і не застосовувати, а фактичну собівартість реалізованих товарів списувати в дебет рахунка 90 з кредиту рахунка 80 "Матеріальні витрати".

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю підприємства, які не входять до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). розподіляються по рахунках 92 "Адміністративні витрати". 93 "Витрати на збут". 94 "Інші витрати операційної діяльності".

2. Фінансово-економічна характеристика підприємства та визначення основних зон ризику з операцій із витратами на виробництво продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства

2.1. Фінансово-економічна характеристика підприємства

Об'єктом дослідження курсової роботи є товариство з обмеженою відповідальністю "СГВП" Болгарка" іменоване в подальшому Товариство, створене у відповідності до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України “Про господарські товариства”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, інших законодавчих та нормативних актів та згідно з рішенням загальних зборів засновників.

Згідно Статуту , головною метою діяльності товариства є забезпечення прибутку на основі:

- селекція насіння та виведення нових високоякісних сортів;

- зайняття підсобними промислами та виробництво товарів широкого вжитку;

- сушіння та збереження зернових і продуктів, їх переробки;

- заготівля, -закупівля, переробка сільськогосподарської продукції, як власного виробництва, так і придбаної у інших фізичних та юридичних осіб, у тому числі за готівку;

- проведення ефективної зовнішньоекономічної діяльності з метою завезення елітних сортів насіння, сільськогосподарської техніки та нових технологій вирощування сільськогосподарської продукції;

- проведення робіт по захисту сільськогосподарських культур від шкідників, бур'янів та хвороб за рахунок впровадження біологічних препаратів;

- участі у діяльності господарських, фінансових, кооперативних, громадських та інших об'єднаннях, втому числі і з зарубіжними партнерами;

- організації оптової та роздрібної торгівлі промисловими та продуктовими товарами, реалізація автотранспорту, паливно-мастильних матеріалів, сировинних ресурсів;

- іншої господарської й фінансової діяльності (оренда майна, бартерні операції, випуск, продаж та придбання цінних паперів. Закупівля сільськогосподарської продукції на підприємствах та у населення тощо);

- зовнішньоекономічна діяльність;

- здійснення інших видів діяльності, не заборонених законодавством України.

Всі види діяльності, які відповідно до чинного законодавства потребують спеціальних дозволів можуть виконуватись тільки при їх наявності.

ТОВ "СГВП "Болгарка" Єланецького району має відокремлене майно, самостійний баланс, поточний та вкладні (депозитні) рахунки в банківських установах, круглу печатку, штампи і бланки зі своїми найменуваннями та інші реквізити, необхідні для здійснення своєї діяльності.

Однією з особливостей сільськогосподарського виробництва є його тісний зв'язок з біологічними процесами, а отже, залежність від грунтово-кліматичних умов, місця розташування та інших природних факторів.

Центральна садиба і контора ТОВ "СГВП" Болгарка" розташоване в с. Калинівка Єланецького району , яке знаходиться на відстані 84 кілометри від обласного центру - міста Миколаїв. Село Калинівка з районним та обласним центрами зв'язане дорогою з твердим покриттям. Товариством було обмолочено 1144 га (96 %) зернових, намолочено 4727 тонн при урожайності 41,3 ц/га.

В цілому ТОВ "СГВП" Болгарка" Єланецького району має вигідне адміністративне розташування і досить сприятливі природнокліматичні умови для вирощування районованих на Миколаївщині сільськогосподарських культур і для ведення сільськогосподарського виробництва взагалі.

Разом з тим, деякі особливості клімату - засуха і сильні вітри, а також коливання окремих кліматичних показників по роках, потребують суворого дотримання всього комплексу агротехнічних заходів по нагромадженню і зберіганню вологи в ґрунті і по захисту ґрунтів від водної та вітрової ерозії.

ТОВ "СГВП" Болгарка" Єланецького району складається з трьох виробничих підрозділів. До яких входять два машинно-тракторні парки, три рільничі бригади та зерносушильний комплекс. Товариство має в наявності 514 трактор, 294 комбайнів і самохідних машин, 147 електродвигунів та електроустановок.

Органами управління товариством є:

1. Загальні збори учасників;

2. Виконавчий орган - директор.

Вищим органом товариства є загальні збори учасників. Директор здійснює керівництво поточною діяльністю товариства. Рівень складності структури управління та організаційної структури господарства цілком відповідає його розмірам та виробничим потужностям.

Розміщення господарства та природнокліматичні умови регіону зумовлюють неоднаковий розвиток його галузей, визначають склад і структуру асортименту продукції, яку виробляє господарство. Даний процес характеризується таким поняттям, як спеціалізації виробництва.

Спеціалізація - це переважаючий розвиток кількох або однієї галузі з метою масового виробництва ряду чи одного виду продукції на основі фондо- та енергоозброєності праці з урахуванням природноекономічних умов певної зони.

Спеціалізація господарства визначається структурою його грошових надходжень від реалізації товарної продукції. Але оскільки в сільському господарстві виробляється значна частина нетоварної продукції, то її характеризують додаткові показники: структура валової продукції, виробничих і трудових затрат, а також основних засобів виробництва.

В наказі про облікову політику описано як складається фінансова звітність, яку ми використовуємо для обрахунку наведених таблиць.

Таблиця 2.1 - Показники розміру виробництва товариства обмеженої відповідальності «сільськогосподарське виробниче підприємство "Болгарка" Єланецького району

Показники	Роки	2012 у % до
	2010	2011	2012
				2010 р	2011 р
Валова продукція сільського господарства в порівнянних цінах 2010 р., тис. грн.	10088,79	26333,44	41487,69	18687,76	411,23
Грошова виручка від реалізації продукції, тис. грн.	4754,0	38393,7	89054,0	44067,23	1873,24
Площа сільськогосподарських угідь, га	2601	2786	3062	117,7	109,9
Вартість основних фондів, тис. грн.	1500.5	1701,0	13161,0	877,1	773,7
Середньорічна чисельність працівників зайнятих в сільськогосподарському виробництві, чол.	20	33	43	215,0	130,3

За розмірами підприємство «СГВП» Болгарка» є досить великим господарством. Загалом з роками показники підприємства зросли майже в тричі. Це досить велика перевага над підприємствами - конкурентами.

Таблиця 2.2 - Розмір та структура виручки від реалізації с/г продукції товариства обмеженої відповідальності «сільськогосподарське виробниче підприємство "Болгарка" Єланецького району

Галузі та види продукції	Тис. грн.	В середньому за 3 роки, тис. грн.	Структура , %
	2010р.	2011р.	2012р.
Зерно	744,0	11347,8	3201,7	5097,83	11,57
Соняшник	1897,0	21496,9	66319,6	29904,5	67,86
Ріпак озимий	806,1	5243,4	9463,4	5170,97	11,73
Картопля	-	56,2	-	18,73	0,04
Овочі	1302,5	224,0	253,4	593,3	1,35
Інша продукція рослинництва	4,0	25,4	-	9,8	0,02
Послуги в рослинництві	-	-	9842,9	3280,97	7,45
Всього по господарству	4754,0	38393,7	89054,0	44067,1	100,0

Розраховано автором з використанням статистичної звітності №50 за досліджуваний період

Аналізуючи дані таблиці 2.2 можна зробити висновок, що в ТОВ «СГВП «Болгарка» найбільшу питому вагу грошової виручки від реалізації займає грошова виручка від реалізації соняшнику, питома вага якого в середньому за 3 роки склала 67,86%. Найменшу питому вагу у структурі займає грошова виручка від реалізації картоплі (0,04%) та іншої продукції рослинництва (0,02%).

Вирощування продукції рослинництва на даному підприємстві є основною.

Одним із важливих показників для характеристики рівня використання ресурсів господарства є структура земельних угідь. Для аналізу землекористування необхідно розрахувати наступні коефіцієнти:

- коефіцієнт освоєння землі - відношення площі сільськогосподарських угідь до загальної земельної площі;

- коефіцієнт розораності сільськогосподарських угідь - відношення площі ріллі до площі сільськогосподарських угідь;

- коефіцієнт використання землі - відношення площі посівів сільськогосподарських угідь до площі ріллі.

Також потрібно проаналізувати структуру землекористування розрахунки якої показано в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Динаміка і структура землекористування товариства обмеженої відповідальності «сільськогосподарське виробниче підприємство "Болгарка" Єланецького району

Показники	2010р.	2011р.	2012р.	2012р. у % до
	га	%	га	%	га	%	2010р.	2011р.
Загальна земельна площа, в т.ч. сільськогосподарські угіддя з них: - рілля багаторічні насадження пасовища сіножаті Посівні площі Зрошувані землі Коефіцієнт освоєння землі Коефіцієнт розораності сільськогосподарських угідь Коефіцієнт використання ріллі	417,0 417,0 406,0 - - - 406,0 - Х Х Х	100,0 100,0 97,4 97,4 1,0 0,973 0,973	2786,0 2786,0 2786,0 - - - 2786,0 - Х Х Х	100,0 100,0 100,0 100,0 1,0 1,0 1,0	3062,0 3062,0 3062,0 - - - 3062,0 - Х Х Х	100,0 100,0 100,0 - - - 3062 - 1,0 1,0 1,0	734,3 734,3 754,2 - - - 754,2 - Х Х Х	109,9 109,9 109,9 - - - 109,9 - Х Х Х

Аналізуючи дані таблиці 2.3 можна зробити висновок, що в ТОВ «СГВП «Болгарка» в 2012 році в порівняні з 2010 та 2011 роками прослідковується збільшення площі, а саме в 7 разів та на 9,9% більше відповідно.

Щодо використання посівних площ, то в 2011 та 2012 роках їх використовували повністю, а в 2010 році використано було лише 97,4% посівних площ. Питома вага ріллі досягає 100,0% в 2011 та 2012 роках, тоді як в 2010 - 97,4%. Коефіцієнт освоєння землі у всіх роках складає 1,0. Щодо коефіцієнту розораності сільськогосподарських угідь, то у 2011 та 2012 роках він складає 1,0 відповідно, а в 2010 році - 0,973. Коефіцієнт використання ріллі лише у 2010 році складає 0,973.

Отже, в ТОВ «СГПВ «Болгарка» Єланецького району можна зробити висновок, що землекористування використовується ефективно, майже в усіх роках, за винятком розораності сільськогосподарських угідь та використання ріллі у 2010 році.

Таблиця 2.4 - Показники ефективності використання земельних угідь в приватно-орендному сільськогосподарському підприємстві «Лан» Новобузького району

Показники	Роки	2012р. у % до
	2010	2011	2012	2010р.	2011р.
Одержано на 1 га оброблюваних земель, грн.: валової продукції сільського господарства (в постійних цінах 2010 р.) валового доходу(+), збитку(-) від сільського господарства прибутку (+), збитку (-) від реалізації сільськогосподарської продукції	21,19 12,89 -0,29	9,45 0,33 1,65	13,55 -2,64 1,28	56,0 - -	143,35 - 77,5

Розраховано автором з використанням статистичної та фінансової звітності за досліджуваний період

Аналізуючи дані таблиці 2.4 можна зробити висновок, що в ТОВ «СГВП «Болгарка» Єланецького району використання земельних угідь є не достатньо ефективним. Це можна пояснити застарілістю обладнання, великою застарілістю обробітку та недосвідченістю працівників.

Навантаження земельних угідь на одного працівника на даному підприємстві розглянемо у таблиці 2.5:

Таблиця 2.5 - Навантаження земельних угідь і умовних голів худоби на одного працівника в товариства обмеженої відповідальності «сільськогосподарське виробниче підприємство "Болгарка" Єланецького району

Показники	Роки	2012р. у % до
	2010р.	2011р.	2012р.	2010р.	2011р.
Припадає на одного середньорічного працівника:
- сільськогосподарських угідь, га	69,5	84,4	71,2	102,5	84,3
- посівів, га	67,6	84,4	71,2	105,3	84,4
- працемістких однорічних культур, га	-	-	-	-	-
- багаторічних насаджень, га	-	-	-	-	-

Розраховано автором з використанням статистичної та фінансової звітності за досліджуваний період.

Аналізуючи дані таблиці 2.5 можна зробити висновок, що в ТОВ «СГВП «Болгарка» продуктивність праці є достатньо великою. Це пояснюється тим, що на одного працівника припадає в 2010 році 69,5 га сільськогосподарських угідь та 67,6 га посівів. В 2011 році припадає 84,4 га сільськогосподарських угідь та посівів, тоді як в 2012 році 71,2 га відповідно. Працемісткі однорічні культури та багаторічні насадження за досліджуваний період відсутні.

Ефективність використання трудових ресурсів в ТОВ "СГВП" Болгарка" Єланецького району дослідимо в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 - Показники ефективності використання трудових ресурсів в товариства обмеженої відповідальності «сільськогосподарське виробниче підприємство "Болгарка" Єланецького району

...