Облік витрат

На рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”, де ведеться облік витрат на організацію виробництва та управління галузями, цехами, відділеннями та підрозділами основного виробництва, а також витрат, пов'язаних з утримуванням та експлуатацією машин та обладнання.

Загальновиробничі витрати в кінці місяця списуються на 23 рахунок “Виробництво” за видами витрат і включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Загальновиробничі витрати, які знаходяться в межах нормативів вважаються розподіленими і списуються в дебет рахунку 23 “Виробництво”. Інші витрати є нерозподіленими і списуються в дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації”.

Що стосується аналітичного обліку виробничих витрат, то він ведеться по рахунку 23 “Виробництво” за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляються. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестись за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності. Основне виробництво підрозділів промислового підприємства є цехи (допоміжні, обслуговуючі, побічні, експерементальні), або самостійні ділянки.

3.3 Аналіз основних бухгалтерських оцінок та суджень при застосуванні облікової політики

Компанія використовує оцінки та припущення, які впливають на суми, які визнаються у фінансовій звітності та на балансову вартість активів та зобов'язань протягом наступного фінансового року. Розрахунки та судження постійно оцінюються та базуються на попередньому досвіді керівництва та інших факторах, у тому числі на очікуваннях щодо майбутніх подій, які вважаються обґрунтованими за існуючих обставин. Крім суджень, які передбачають облікові оцінки, керівництво Компанії також використовує професійні судження при застосуванні облікової політики. Професійні судження, які чинять найбільш суттєвий вплив на суми, що відображаються у фінансовій звітності, та оцінки, результатом яких можуть бути значні коригування балансової вартості активів та зобов'язань протягом наступного фінансового року, включають:

Податкове законодавство. Податкове, валютне та митне законодавство України продовжує розвиватись. Суперечливі положення тлумачаться порізному. Хоча керівництво вважає, що його тлумачення є доречним та обґрунтованим, не існує жодний гарантій того, що податкові органи його не оскаржать.

2 грудня 2010 року в Україні був прийнятий новий Податковий кодекс. Більшість зміни набули чинності з 1 січня 2011 року. Серед основних змін, передбачених новим Податковим кодексом, є зниження ставки оподаткування прибутку підприємств з 25% до 16% поступово у декілька етапів протягом 2011-2014 років та зміна методики розрахунку бази нарахування податку на прибуток підприємств.

У результаті, при оцінці відстрочених податкових зобов'язань керівництво застосувало професійне судження щодо періоду, коли будуть сторновані тимчасовірізниці, і, відповідно, яка ставка податку та які податкові пільги застосовуватимуться у той час.

Строки експлуатації основних засобів. Компанія прийняла рішення визнати переоцінену вартість основних засобів згідно з П(С)БО яка була проведена раніше дати переходу на МСФЗ за доцільну собівартість оскільки вартість на дату переходу на МСФЗ в цілому співставна з амортизованою собівартістю за МСФЗ за виключенням коригувань, описаних в Примітці Узгодження власного капіталу. Більшість основних засобів Компанії це - а) будівлі та б) виробниче та інше обладнання вузькоспеціалізованого характеру. Оцінка строків експлуатації об'єктів основних засобів вимагає застосування професійних суджень з урахуванням строків експлуатації подібних активів у минулому. Компанія одержує майбутні економічні вигоди від активів переважно у результаті їх використання. Однак такі чинники, як технічний та економічний знос та старіння, часто призводять до скорочення економічних вигод від активів. Керівництво оцінює залишкові строки експлуатації відповідно до поточного технічного стану активів та оціночного періоду, протягом якого Компанія, як очікується, отримає вигоди від їх використання. При цьому враховуються такі основні чинники: (а) передбачуване використання активів; (б) прогнозний знос залежно від експлуатаційних параметрів та регламенту технічного обслуговування; і (в) технічний або економічний знос внаслідок зміни ринкових умов.

Ці стандарти та інтерпретації мали суттєвий вплив на фінансову звітність Компанії.

* МСФЗ 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності»;

* Додаткові звільнення для суб'єктів господарювання, які запроваджують МСФЗ вперше -

зміна МСФЗ 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності»;

* Удосконалення Міжнародних стандартів фінансової звітності (зміни МСФЗ 2, МСБО 38,

КІМФЗ 9, КІМФЗ 16, МСФЗ 5, МСФЗ 8, МСБО 1, МСБО 7, МСБО 17, МСБО 36 та МСБО 39).

Компанія також застосувала зміну МСБО 1 «Подання фінансової звітності», опубліковану у травні 2010 року в межах щорічного удосконалення Міжнародних стандартів фінансової звітності. Ця зміна роз'яснює вимоги до представлення та змісту звіту про зміни капіталу.

4. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Сьогоднішні позиції української економіки досить слабкі, тож вони потребують багатьох змін у сфері управління виробництвом, визначають необхідність розробки системи обліку витрат, яка б відповідала вимогам ринку та враховувала б організаційно технологічні особливості виробництва. Нині облікова інформація не в повній мірі відповідає сучасним вимогам управління.

Облік витрат посідає визначальне місце в економіці підприємства, оскільки на ньому базуються економічні площини виробництва продукції.

Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) [5].

До витрат, згідно з П(с)БО № 1 та П(с)БО № 3, належить також нестача запасів, списання запасів або необоротних активів, які визнано активами, сплати штрафних санкцій, витрати на заохочення, соціальний і виробничий розвиток, нарахування податків, у тому числі податку на прибуток.

У відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків передбачено відображення витрат за елементами на рахунках класу 8.

Не визначаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:

- платежі згідно з договорами комісії, агентськими угодами та іншими подібними договорами комісії;

- попередня (авансова ) оплата запасів, робіт, послуг;

- погашення одержаних позик;інші зменшення активів чи збільшення зобов'язань, що не відповідає ознакам властивим витратам;

- витрати, які зображені зменшенням власного капіталу згідно з П(с)БО [4].

З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрати підприємства об'єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат, виходячи з діяльності підприємства.

Отже, облік витрат на виробництво на підприємствах регулюється національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, але їх норми досить загальні і не можуть повністю охопити всі особливості і специфіку виробництва. Адекватно до сучасного стану нормативно законодавчої бази України, в тому числі і Положення (стандартів) бухгалтерського обліку, розроблені Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, в яких визначено нову методику розрахунку показника «виробнича собівартість продукції (робіт, послуг)» у промисловості та розроблено методику її калькулювання як на промислових підприємствах, так і в непромислових організаціях, що випускають промислову продукцію, незалежно від форми власності і господарювання [6].

Дослідження свідчать, що перелік статей витрат на окремих підприємствах значно різниться. Виділення окремих витрат у самостійні статті або, навпаки, об'єднання окремих статей дозволяє розробити номенклатуру статей витрат, що в максимальній мірі відповідає технолого-організаційній специфіці виробництва.

У зв'язку з відсутністю планування й аналізу витрат за калькуляційними статтями та формальним складанням фактичних калькуляцій, на підприємствах значно послабилась контрольна функція обліку за місцями виникнення витрат і центрами відповідальності.

Дослідження питання показало, що на підприємствах відсутня система гнучкого оперативного обліку, результативного попереднього контролю виробничих витрат та їх жорсткого нормування.

Облік окремих видів витрат та вирішення завдань з їх оптимізації здебільшого здійснюються за допомогою бухгалтерсько-статистичних методів, хоча останнім часом є тенденція до застосування економіко-математичних методів, у тому числі комп'ютерно-математичного моделювання за допомогою впровадження в облікову практику автоматизованих засобів обробки економічної інформації [3].

У сучасних умовах найбільш раціональною формою ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, як показує практика, є автоматизована журнальна форма бухгалтерського обліку. Вивчення стану оперативного обліку витрат на виробництво свідчить, що сьогодні на підприємствах цьому виду обліку та аналізу не приділяється належної уваги. Проте здійснення якісного автоматизованого оперативного обліку на виробництві дасть змогу уникнути негативних явищ втрати виробничих запасів підприємства, зведе вірогідність виникнення непродуктивних витрат до мінімуму.

Таким чином, наявна система обліку витрат на виробництво підприємств не сприяє посиленню контролю та використанню інформації про витрачання ресурсів для проведення економічного аналізу з метою прийняття рішень за відповідними структурними підрозділами (центрами виникнення витрат). Невирішеною залишається також і проблема стосовно напрямів подальшого вдосконалення обліку витрат в умовах ринку. Оскільки перший крок у цьому вже зроблено - прийняття та впровадження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та нового Плану рахунків, необхідно і далі рухатися в бік міжнародної стандартизації обліку [1].

Існуючий бухгалтерський облік не дає вичерпної оперативної інформації про витрати виробництва, тому що облікова інформація групується переважно в кінці місяця і відображає події, що минули. На підприємствах інформаційна база обліку витрат виробництва не в достатній мірі використовується для прийняття управлінських рішень.

З метою покращення стану обліку досліджено сучасні методи та варіанти обліку витрат на виробництво та можливість їх застосування на підприємствах.

Для вирішення проблеми покращення обліку витрат виробництва необхідно, перш за все, створити таку нормативну базу промисловості, яка відповідала би нормативно-законодавчій базі, з одного боку, а з іншого - враховувала би особливості виробництва [2].

На підприємствах з цілю економії витрат необхідно було б замість журналу фіксувати фактичні витрати сировини і основних матеріалів в спеціальних нагромаджувальних документах, які можна було б прикласти в якості первинних документів до звітів про рух сировини і матеріалів, що знаходяться під записом у майстра (бригадира, технолога). Було б доцільним фіксувати фактичні вихід готових виробів за кожну зміну, і не стільки як засіб контролю за збереженням цінностей, скільки для того, щоб мати інформацію про результати використання сировини і основних матеріалів.

Більше уваги на підприємствах слід було б приділити обліку і розподілу непрямих витрат. Варто було б вести облік витрат на утримання і експлуатацію машин і устаткування в підрозділах підприємства. Доцільно було б фіксувати в спеціальних журналах фактичну завантаженість окремих апаратів і обладнання з ним щоб можна було оцінити рівень ефективності їх використання. Крім цього це дало б змогу більш чітко і точно визначити фактичну участь конкретних видів обладнання в виробництві конкретних видів виробів, таким чином більш точно розподілити витрати на утримання і експлуатацію машин і механізмів в розрізі видів виробів.

ВИСНОВКИ

Становлення ринкових відносин в нашій державі обумовлює необхідність удосконалювати господарський механізм і зокрема управління економічними процесами на підприємствах і об'єднаннях незалежно від форм власності. Важливе місце в системі управління ланками економіки - підприємством і їх підрозділами займає бухгалтерський облік господарської діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16. 07. 99 року № 996.

Інструкція про застосування Плану рахунків. Затверджено наказом Міністерства фінансів України за № 291 від 30. 11. 99 року.

Регістри бухгалтерського обліку Затверджено наказом Міністерства фінансів України за № 356 від 29. 12. 2000 року.

Положення (стандарт) Бухгалтерського обліку № 16 "Витрати".

Бутинець Ф. Ф. "Бухгалтерський фінансовий облік" Житомир ПП "Рута" 2001 рік.

Бутинець Ф. Ф. "Бухгалтерський фінансовий облік" Житомир.

Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні Львів "Інтелект - Захід", за редакцією Хом'яка Р. Л.

Бутинець Ф. Ф., Івахненков С. В., Давидюк Т. В., Шахрайчук Т. В. "інформаційні системи бухгалтерського обліку" Рута" 2002 року.

Швець В. Г. "Теорія бухгалтерського обліку" Київ.

Грабова Н. М. "Теорія бухгалтерського обліку" Тернопіль.

Пушкар М. С. "Теоретичні основи бухгалтерського обліку" Тернопіль.

Чабанова Н. В., Василенко Ю.А. "Бухгалтерський фінансовий облік" Київ.

Размещено на Allbest.ru