Організація праці та її оплата

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Тема курсової роботи «Організація праці та її оплата» була обрана мною, оскільки для здійснення розширеного зростання продуктивності праці і зниження собівартості продукції, а так само підвищення її якості на сільськогосподарських підприємствах, крім основних і оборотних коштів, необхідні також витрати живої праці.

Природно, чим більше кількість і вище якість вкладеної праці, тим більша сума заробітної плати працівників, вище рівень продуктивності праці.

Системи оплати праці, що застосовуються на сільськогосподарських підприємствах, постійно вдосконалюються, що дозволяє планомірно посилювати моральну і матеріальну зацікавленість працівників у розвитку виробництва. Застосування на практиці одного з основних принципів розрахунку - матеріальної зацікавленості працівників у результатах своєї праці - засновано, насамперед, на правильній організації обліку праці та заробітної плати. Від того, наскільки правильно будуть враховані витрати робочого часу і виробітку кожного працівника, залежать розміри оплати, показники рівня продуктивності праці і собівартості продукції.

В основу оплати праці покладені шестирозрядні ставки (за семигодинний день). Чим вище кваліфікація робітника, чим складніше роботу він виконує, тим вище його розряд, а отже, і оплата праці. Тарифна ставка визначає розмір заробітної плати працівника в одиницю часу стосовно до різних розрядах. Тарифна система, нормування та форми оплати праці - взаємозалежні елементи організації оплати праці.

Завдання організації обліку праці та її оплати:

вимір кількості відпрацьованого часу та обсягу виконаних робіт кожним працівником для визначення розміру належної їм заробітної плати;

визначення величини витрат праці та сум нарахованого заробітку на виробництво всіх видів продукції в розрізі підрозділів і по підприємству в цілому для обчислення показників продуктивності праці та визначення структури витрат на виробництво;

підготовка інформації, необхідної для здійснення контролю за виконанням норм виробітку і дотриманням встановленого підприємству фонду заробітної плати, зростанням продуктивності праці і правильністю розрахунків з оплати праці, а також для складання бухгалтерської та статистичної звітності з праці.



1. Організаційно-економічна характеристика господарства

оплата праця відпустка утримання

Фермерське господарство «Донбас-2» розташоване в південно-східній частині Слов'янського району в селище Рай-Олександрівка. Відстань від господарства до районного центра м. Слов'янська - 26 км, до обласного центру м. Донецька - 110 км.

У кліматичному відношенні селище Рай-Олександрівка належить до степової області помірного поясу. Середньорічна температура становить плюс 9,4⁰С; у січні - мінус 7,5⁰С; у липні - плюс 24⁰С. Річна сума опадів 516 мм. Відносна вологість повітря у селищі за рік 67відсотків, у липні 53 відсотка. Переважає вітер східних напрямків.

Фермерське господарство займається вирощуванням зернових та технічних культур і реалізацією їх на українських ринках. Загальна площа господарства складає 693 га. З них озима пшениця - 250 га, ячмінь - 150 га, кукурудза - 190 га, соняшник - 100 га, господарські будівлі та споруди - 3 га.

Фермерське господарство діє на умовах самоокупності, тобто всі витрати господарство покриває за рахунок власних коштів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Керівником фермерського господарства «Донбас-2» є Руденська Ольга Петрівна, вона представляє ФГ «Донбас-2» перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями.

Керівник укладає від імені ФГ «Донбас-2» угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України і може письмово доручити виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або, особі, яка працює за контрактом.

2. Економічний зміст і завдання обліку

У процесі виробництва споживається жива та уречевлена праця. Уречевлена праця втілена в засоби виробництва (будівлі, машини, сировину, добрива, пальне, запасні частини тощо), які переносять свою вартість на вироблений продукт. Жива праця створює нову вартість, частина якої споживається самими працівниками і одержується у формі оплати праці.

Законом України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Нарахування, виплата та облік оплати праці мають проводити згідно з чинним законодавством нормативними та інструктивними матеріалами, які регулюють трудові відносини.

Завданнями обліку праці та її оплати є:

точне і своєчасне документальне оформлення даних про обсяг виконаних робіт, одержаної продукції і нарахованої оплати праці відповідно до кількості та якості затраченої праці;

правильне нарахування оплати праці кожному працівникові згідно з чинними положеннями;

дотримання порядку розподілу оплати праці по об'єктах бухгалтерського обліку;

повний і своєчасний розрахунок з працівниками з оплати праці;

своєчасне складання та подання бухгалтерської і статистичної звітності з оплати праці.

Забезпечуючи виконання зазначених завдань, бухгалтерський облік оплати праці має великий вплив на трудову дисципліну. Правильний облік мобілізує працівників на виконання робіт і пошук резервів підвищення ефективності виробництва.

Облік праці та її оплати повинен бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, зміщенню трудової дисципліни, підвищенню якості виробництва продукції, виконання робіт і послуг.



3. Нормативне регулювання обліку праці та її оплати

Облік оплати праці регулюється такими нормативними актами:

1. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95р. № 108/95-ВР визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

2. Закон України «Про відпустки» від 15.11.96р. № 504/96 ВР встановлює державні гарантії права на відпуски, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

3. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одна розових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

4. Закон України «Основне законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14.01.98р. №16/98-ВР визначає принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї, смерті громадянина та членів його сім'ї тощо.

5. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-XIV визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

6. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99р. № 1105- XIV визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

7. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.00р. № 1533-ІП визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

8. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» від 18.01.01р. № 2240-ПІ визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

9. Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.03р. № 973-IV визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

10. Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.11р. № 3668-VI визначає перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду, який запроваджується починаючи з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України.

11. Податковий Кодекс України від 02.10.10р. № 2755-VI встановлює правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім правил оподаткування товарів митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи. Він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

12. Наказ «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття» від 18.10.00р. № 339 затверджує Інструкцію про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, погоджену Правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Міністерством фінансів України та Національним банком України.

13. Порядок обчислення середньої заробітної плати від 08.02.95р. № 100 регулює обчислення середньої заробітної плати для визначення розміру відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, провадиться відповідно до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.

14. Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від 26.09.01р. № 1266 визначає правила обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників. Відповідно до цього Порядку здійснюється також обчислення середньої заробітної плати (грошового забезпечення) у разі, коли застрахованим особам відповідно до законодавства встановлюються додаткові виплати понад розміри та тривалість виплат за страхуванням на випадок безробіття

15. Інструкція зі статистики заробітної плати 13.01.04р. № 5 містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників. Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

16. Інструкція «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій» від 30.11.99р. № 291 встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших від уособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства). Ведення поза балансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування методу подвійного запису).

17. Інструкція «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» від 19.12.03р. № 61-6 визначає процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі-страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

18. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 "Виплати працівникам" від 28.10.03р. № 601 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності. Норми Положення (стандарту) 26 застосовуються роботодавцями-підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами не залежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

19. Методичні рекомендації щодо застосування регістрів Журнально - ордерної форми обліку для сільськогосподарських підприємств від 04.06.09р. №390 спрямовані на узагальнення у регістрах бухгалтерського обліку (крім регістру позабалансового обліку) методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, на накопичення аналітичних даних про склад і рух активів, капіталу і зобов'язань, доходів, витрат, фінансових результатів.

20. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.1999р. № 291 застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності,організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства).

Нові синтетичні рахунки можуть уводитися до Плану рахунків Міністерством фінансів України за відповідними клопотаннями щодо бухгалтерського обліку специфічних операцій.

Субрахунки до синтетичних рахунків уводяться підприємствами самостійно виходячи з потреб управління, контролю, аналізу та звітності.

4. Форми і види оплати праці

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.

Тарифна сітка - складова частина тарифної системи, яка визначає співвідношення у рівнях оплати праці різних груп працівників залежно від їх кваліфікації. Вона складається з певної кількості розрядів (не більше шести). Тарифний розряд, присвоєний працівнику, є показником кваліфікаційного рівня, необхідного для виконання певної роботи. Кожний розряд має свій коефіцієнт, який показує, наскільки рівень оплати робіт цього розряду вище першого.

Тарифний розряд - це елемент тарифної системи, який характеризує рівень кваліфікації виконавців певної роботи.

При тарифікації праці розрізняють:

- тарифікацію робіт - сукупність методів обліку і порівняння затрат праці різних видів робіт залежно від характеру, якості та умов виконання;

- тарифікацію працівників - присвоєння певного тарифного (кваліфікаційного) розряду працівнику відповідно до кваліфікації, яку він має.

Кваліфікацію визначають з урахуванням спеціальних знань і практичних навичок працівника, а також вимог до виконання робіт відповідної складності.

Залежно від способу виміру оплати праці розрізняють дві форми оплати праці: відрядну і погодинну.

Розмір відрядної оплати праці залежить від кількості і якості виробленої працівниками продукції. Вона має такі системи:

Пряма відрядна оплата - розцінки за одиницю продукції (роботи) є незмінними, а розмір заробітної плати залежить від виробітку (чим вище виробіток, тим вище оплата)

Відрядно-преміальна оплата - за обсяг виконаних робіт, працівникам нараховують премії за перевиконання норм виробітку, за перевиконання місячних, квартальних, річних завдань.

Акордно-преміальна - оплата нараховується за одержання кінцевого виду продукції з урахуванням її кількості і якості.

До розрахунків за продукцію протягом року працівникам видають аванс, який визначається за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт. В умовах колективного підряду за безнарядної форми організації обліку праці аванс кожному працівникові видають залежно від кількості відпрацьованого ним часу і його кваліфікації.

Залежно від організації праці на підприємстві відрядна форма оплати може бути індивідуальною або бригадною.

При прямій індивідуальній відрядній оплаті праці заробіток нараховується шляхом помноження розцінки на кількість одержаної продукції.

Бригадна відрядна форма оплати праці застосовується тоді, коли за характером роботи неможливо організувати облік індивідуальної роботи.

При бригадній відрядній оплаті праці загальна сума, яка нарахована за фактично виконану роботу, розподіляється між членами бригади пропорційно розрядам і кількості відпрацьованого часу відповідно табелю робочого часу.

Розмір погодинної оплати праці залежить від кількості відпрацьованого часу, її застосовують переважно на роботах, які важко або неможливо облічити в інших, крім часу, вимірниках. Погодинну оплату праці поділяють на просту і погодинно-преміальну. Проста погодинна оплата праці нараховується за погодинними тарифними ставками, місячними окладами за фактично відпрацьований час. При погодинно-преміальній оплаті праці працівники крім основного заробітку за відпрацьований час отримують ще й премії, що посилює їх матеріальну зацікавленість в результатах своєї роботи.

За видами заробітна плата у сільськогосподарських підприємствах, як і в інших підприємствах, поділяються на:

основну заробітну плату;

додаткову заробітну плату;

інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконання виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагород за підсумки роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлення зазначеними актами норм.



5. Первинний облік праці та її оплати

Основним документом по обліку виходу на роботу і відпрацьованого часу є Табель обліку робочого часу (Додаток 1). Він складається в одному примірнику протягом місяця окремо по виробничих підрозділах і категоріях працюючих. Табельний облік у відділках, на фермах, у бригадах, ремонтних майстернях та інших виробничих підрозділах ведуть спеціально призначені працівники або керівники підрозділів. Для кожного працівника в табелі відводять окремий рядок, у якому записують кількість відпрацьованих годин,умовними літерами позначають причини невиходу на роботу, наприклад вихідні або святкові дні - «ВС», дні хвороби - «Х», відрядження - «СВ», відпустка - «ЧВ» тощо. У табелі також зазначають посаду працівника, його оклад, вид оплати, суму заробітної плати, табельний номер, код синтетичного і аналітичного обліку. В кінці місяця табель передають у бухгалтерію для нарахування оплати праці.

Для обліку ручних та кінно-ручних робіт застосовують Обліковий лист праці та виконаних робіт (додаток 2) у двох варіантах: перший - для бригади, другий - індивідуальний, на кожного працівника окремо. В облікових листах відображують назву робіт за відведене число, відпрацьований час, обсяг виконаної роботи та нараховану суму оплати праці. По кожному виду робіт записують одиницю виміру, норму виробітку і розцінку.

Обліковий лист тракториста-машиніста застосовується для робіт трактористів-машиністів протягом 5, 10, 15 днів, тобто залежно від того, як це передбачено планом документообігу. У ньому відображуються виконані роботи під ту чи іншу культуру, склад агрегату і агротехнічні умови їх виконання. Виконані транспортні роботи тракторами оформляють Дорожнім листом трактора. Дорожній лист виписує механік або бригадир кожного дня перед виїздом із гаражу і видають на руки трактористу. На лицьовому його боці записують завдання трактористу в якому відмічають в чиєму розпорядженні знаходиться тракторист, відкіля і куди доставляти вантаж, клас і кількість вантажу, який необхідно перевезти, та відстань перевезення. При заправленні трактора пальним заправник відмічає в дорожньому листі залишок пального при виїзді, кількість виданого пального і затверджує це своїм підписом. Механік (бригадир) перевіряє справність трактора, дає дозвіл на виїзд і відмічає час початку роботи, затверджує це своїм підписом, а тракторист розписується про прийняття трактора (в справному стані).

На зворотному боці листа відображується виконання завдання, що засвідчується підписом відправника і одержувача вантажу.

Працівникам тваринництва заробітна плата нараховується в первинному документі Розрахунок нарахування оплати праці працівникам тваринництва. На лицьовому боці розрахунку по кожному працівнику ферми вказують його посаду, професію, категорію, табельний номер, відпрацьований час, обсяг одержаної продукції, розцінку і суму нарахованої заробітної плати, на зворотному - кількість відпрацьованих на фермі днів.

Для обліку обсягу виконаних робіт, робочого часу і заробітної плати у будівництві, промислових, допоміжних та інших виробництвах і господарствах застосовують Наряд на відрядну роботу. На лицьовому боці вказують завдання, розряд роботи, норму часу і розцінку за одиницю робіт. Після виконання робіт записують кількість виготовлених виробів або обсяг виконаних робіт, відпрацьований час та суму нарахованої заробітної плати.

На зворотному боці заповнюють табель, в якому обліковується час, відпрацьований кожним працівником. Заробіток кожного члена бригади визначається в табелі пропорційно до виконаних робіт, відпрацьованого часу, розряду робіт і встановлених розцінок.

Первинний облік нарахування заробітної плати водіям та облік перевезення вантажів автомобільним транспортом ведеться у Подорожньому листі вантажного автомобіля. Він видається водію під розпис. На лицьовому його боці записують завдання водію і характеристику автомобіля та реєструють видачу палива, на зворотному - виконання завдання, що засвідчується підписом відправника і одержувача вантажу. Всі подорожні листи після виконання робіт здають у бухгалтерію, де на їх основі нараховують оплату праці за робочий день (день або зміну), визначають обсяг виконаних робіт і наданих послуг.

Нарахування заробітної плати за чергову відпустку або навчальну відпустку, а також звільнення з роботи до закінчення місяця оформляється Розрахунком по заробітній платі, де обчислюється середній заробіток за місяць і день, показуються усі види оплати та утримань, а також визначається сума, що належить до виплати.

Оплата праці за виконання громадських і державних обов'язків, позапланові нарахування, натуральні видачі та інші виплати, а також утримання із заробітної плати, разові аванси, виплати по виконавчих листах відображуються у Відомості інших виплат і утримань.

6. Узагальнення та групування даних з обліку праці

Перевірені і затверджені первинні документи з обліку праці та її оплати повинні бути узагальнені і згруповані за кожним працівником господарства для організації розрахунків з ними. Групування даних про нараховану заробітну плату за кожним працівником проводять у таких реєстрах і документах: Табель обліку робочого часу (додаток 1), Накопичувальна відомість обліку використання машинно-тракторного парку, Накопичувальна відомість обліку роботи вантажного автотранспорту, Наряд на відрядну роботу.

Узагальнюючим реєстром, в якому відображаються розрахунки за заробітною платою (оплатою праці) з кожним працівником, є Розрахунково-платіжна відомість (додаток 5) або Книга обліку розрахунків з оплати праці.

Облікові і дорожні листи трактористів-машиністів групують у Накопичувальній відомості обліку використання машинно-тракторного парку. У ній на кожного тракториста-машиніста відкривається сторінка, на якій послідовно записують: прізвище, ім'я та по батькові механізатора, його класність і стаж роботи, марку та господарський номер трактора. В окремих графах на підставі Облікових листів тракториста-машиніста і Дорожніх листів трактора за кожну дату відображають кількість відпрацьованих машино-днів, машино-змін, годин та нараховану заробітну плату.

Накопичувальна відомість обліку роботи вантажного автотранспорту побудована за тим самим принципом, що і Накопичувальна відомість обліку використання машинно-тракторного парку (ф. №ЖН-5). В цій відомості за кожним автомобілем та водієм накопичуються дані із Подорожніх листів про виконані роботи і нараховану заробітну плату. В окремих графах виконані роботи (у тоннах і тонно-кілометрах) розподіляють за споживачами послуг автопарку.

Для обліку розрахунків з оплати праці у сільськогосподарських підприємствах доцільно застосовувати Розрахунково-платіжну відомість (Додаток 5) або Книгу обліку розрахунків з оплати праці, які не передбачені Нака30м Держкомстату України від 05.12.2008 № 489.

На підставі Накопичувальної відомості роблять записи про нараховану заробітну плату у Розрахунково-платіжну відомість або Книгу обліку розрахунків з оплати праці.

У Розрахунково-платіжній відомості або у Книзі обліку розрахунків з оплати праці ведуть аналітичний облік розрахунків із працівниками підприємства.

Розрахунково-платіжні відомості складаються за окремими структурними підрозділами. У них записують усіх працівників підрозділу за категоріями із зазначенням прізвища, табельного номера, професії, посади, відпрацьованих днів (годин).

В окремі графи розділу "Нараховано" записують суми нарахованої основної і додаткової заробітної плати за її видами. Підставою для запису є Табель обліку робочого часу, Накопичувальні відомості обліку роботи вантажного автотранспорту, Накопичувальні відомості обліку використання машинно-тракторного парку, Розрахунок нарахованої оплата праці працівникам тваринництва, Наряд на відрядну роботу.

Дані про нараховані суми допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю і пологами, премій та інші нарахування у Розрахунково-платіжну відомість записують із Розрахунків заробітної плати, листів непрацездатності тощо. Після підрахування суми, нарахованої за місяць, визначають суму за графою "Усього належить". Для цього до суми, нарахованої за даний місяць, додають (або віднімають) суму заборгованості на початок місяця.

У розділі "Утримано і виплачено" спочатку в окремих графах записують видану із каси заробітну плату за другу половину минулого місяця і аванс у рахунок заробітку за першу половину минулого місяця. Підставою для цих записів є звіти касира і платіжні відомості.

Із заробітної плати працівників підприємства здійснюються утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податок з доходів фізичних осіб у відповідності з чинним законодавством. Можуть бути здійснені й інші утримання: за виконавчими листами, відшкодування витрат від браку продукції, неповернуті підзвітні суми в установлений термін, а також за заявами працівників. Крім того, може проводитися утримання профспілкових внесків. Після цього визначають залишок на кінець місяця та суму, яка належить до видачі.

Розрахунково-платіжні відомості, підписані керівником і головним бухгалтером підприємства, одночасно є особовим рахунком працюючих та оборотними відомостями до рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам".

При веденні Розрахунково-платіжних відомостей не включаються виплати, які не входять у фонд заробітної плати і в заробітну плату працівників при підрахунку її середніх розмірів, а також суми, які не оподатковуються податком з доходів фізичних осіб (добові при службових відрядженнях, допомога при народженні дитини, допомога малозабезпеченим сім'ям на дітей, допомога на поховання тощо). Ці суми виплачуються окремо за Відомостями на виплату грошей або видатковими касовими ордерами.

Виплату заробітної плати, пенсій, премій за платіжними відомостями можна здійснювати протягом трьох днів, після чого касир навпроти прізвища працівника, який не одержав заробітної плати, на місці його підпису ставить відмітку "Депоновано" і складає реєстр депонованих сум.

Замість розрахунково-платіжних відомостей можна вести Книгу обліку розрахунків з оплати праці, в якій розрахунки записують як за кожний місяць окремо, так і за кілька місяців у двох варіантах. За першим варіантом після запису на першому аркуші прізвищ працівників залишають чистими стільки аркушів, на скільки місяців розрахована Книга. У цьому разі прізвища щомісяця не переписують і Книгу використовують як оборотну відомість. За другим варіантом після запису прізвища кожного працівника залишають стільки рядків, на скільки місяців розрахована Книга.

Суми нарахованої заробітної плати для віднесення її на витрати виробництва систематизують і групують у спеціальних накопичувальних документах та реєстрах: Журналі обліку робіт і затрат (додаток 3), Накопичувальній відомості обліку використання машинно-тракторного парку, Накопичувальній відомості обліку роботи вантажного автотранспорту, Журналі обліку витрат у ремонтній майстерні. До Журналу обліку робіт і затрат (додаток 3) за кожною культурою (групою культур), видом і групами тварин тощо записують назву роботи, дату і номер документа, обсяг виконаних робіт, суму оплати праці трактористів-машиністів та інших працівників із визначенням відпрацьованого часу, кількості витраченого палива, інших окремих витрат.

У Журналі обліку витрат у ремонтній майстерні систематизують дані про виконані роботи, а також про затрати праці і види прямих витрат у процесі виконання цих робіт. У цій відомості відкривають аналітичні рахунки за видами ремонтів та видами виробів, які виготовляються майстернею. Витрати систематизують за кожною складною машиною (трактор, комбайн, автомобіль, і т. ін.), а за нескладними сільськогосподарськими машинами - за їх видами чи групами.

На підставі Журналу обліку робіт, накопичувальних відомостей, розглянутих вище, складається Звіт про витрати та вихід продукції основного виробництва (ф. 5.5 с.-г.) та інші звіти.

7. Облік розрахунків допомоги по тимчасовій непрацездатності та щорічних і додаткових відпусток

Підставою для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності (Додаток 4). На підприємстві у листку непрацездатності роблять такі записи:

- особа, яка уповноважена вести облік робочого часу, проставляє дні непрацездатності, а також неробочі дні за період хвороби;

- у відділі кадрів на підставі трудової книжки зазначається страховий стаж. А для осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, підтверджується право на пільгу;

- комісія або уповноважена особа із соціального страхування зазначає розмір належної допомоги (60%, 80%. 100%), а також кількість днів, за які її призначають. Відсоток оплати листка непрацездатності визначають згідно зі статтею 37 Закону України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням.

Допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату

заробітної плати (доходу) в таких випадках:

- у разі захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;

- у разі хвороби дитини до 14-ти років і необхідності догляду за нею;

- у разі хвороби члена сім'ї і необхідності догляду за ним;

- у разі догляду за дитиною віком до 3 років або дитиною-інвалідом у віці до 16-ти років у випадку хвороби матері чи іншої особи, яка доглядає цю дитину;

- у разі карантину, який накладено санітарно-епідеміологічною службою;

- у разі тимчасового переведення застрахованої особи за медичним висновком на більш легку, нижчеоплачувану роботу;

- у разі протезування за медичними показаннями у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства;

- у разі санаторно-курортного лікування.

Допомога з тимчасової втрати працездатності не надається, якщо громадянин:

- перебуває у відпустці без збереження заробітної плати:

- захворів або одержав травму під час скоєння злочину;

- навмисно заподіяв шкоду своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи або інших обов'язків або симуляції хвороби;

- перебував під арештом на час проведення судово-медичної експертизи;

- примусово лікувався за постановою суду;

- захворів або одержав травму внаслідок алкогольно-наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з ними;

- перебував у творчій відпустці або додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Застрахованій особі можуть не виплатити допомогу з тимчасової непрацездатності, якщо в період хвороби він порушував режим, встановлений лікарем, або не з'являвся без поважних причин у призначений термін на медичний огляд.

У цьому випадку ця особа втрачає право на допомогу з дня допущення порушення на термін, встановлений комісією або уповноваженою особою із соціального страхування на підприємстві.

Сума допомоги з тимчасової непрацездатності залежить від середньоденного заробітку і страхового стажу. Страховий стаж - це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою непрацездатності та сплачує або за неї сплачують страхові внески до Фонду в порядку, встановленому законодавством.

До страхового стажу зараховується період тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами, перебування застрахованої особи у відпустці з догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, а також одержання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю застрахованим особам залежно від страхового стажу встановлена в таких розмірах: - 100% середньої заробітної плати (доходу): застрахованим особам, страховий стаж яких понад 8 років, а також без урахування стажу застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одному з батьків або особі, яка замінює їх і доглядає за хворою дитиною віком до 14 років, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; - 80% середньої заробітної плати (доходу): застрахованим особам, страховий стаж яких від 5 до 8 років; - 60% середньої заробітної плати (доходу): застрахованим особам, страховий стаж яких менше 5 років.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Додаткова відпустка -- це час відпочинку, що надається додатково до щорічної основної відпустки тривалістю та на умовах, установлених законодавством, галузевими угодами, колективним та трудовим договором. Підстави, тривалість та порядок надання додаткових відпусток різні.

У зв'язку з умовами праці законом встановлено кілька додаткових щорічних відпусток:

* додаткова відпустка за роботу в шкідливих та важких умовах праці

* додаткова відпустка за особливий характер праці

* інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Щорічна додаткова відпустка за роботу в шкідливих та важких умовах праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу в шкідливих та важких умовах праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць з урахуванням умов праці та часу зайнятості працівника в цих умовах

Чергові відпустки працівникам надаються протягом року, як правило, нерівномірно (особливо в сезонних виробництвах). З метою рівномірного включення до собівартості продукції (робіт, послуг) заробітної плати на оплату відпусток підприємствам дозволено створювати резерв.

Такий резерв створюється шляхом щомісячного включення рівними сумами (визначеними за плановим відсотком до фактично нарахованої заробітної плати) наступних витрат на оплату відпусток. При цьому резерв створюється на наступні витрати по оплаті відпусток працівникам, а також нарахуванням на ці суми збору на соціальне страхування (оскільки при нарахуванні заробітної плати за час чергової відпустки працівнику в розрахунок приймається і допомога по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів соціального страхування).

Наприкінці року проводиться інвентаризація резерву на оплату відпусток працівникам. З цією метою за даними відділу кадрів (або уповноваженої для цього особи) складається список з зазначенням прізвища кожного працівника, за який період не використана відпустка, кількість днів невикористаної на 1 січня наступного року відпустки.

Шляхом множення середньоденного заробітку працівника на кількість днів ненаданої відпустки визначають суму резерву за невикористані відпустки.

Якщо на підприємстві не прийнято створювати резерв на оплату наступних відпусток, то заробітна плата, нарахована працівникам при наданні відпустки, відноситься на витрати виробництва або обігу в загальному порядку.

Наказом Мінфіну України від 01.02.94 № 10 підприємствам дозволено, поряд з резервом на оплату відпусток резервувати також кошти для виплати винагороди за вислугу років, яка здійснюється згідно з чинним законодавством.

8. Утримання із заробітної плати

Із заробітної плати робітників і службовців можуть здійснюватись тільки дозволені законом утримання: прибутковий податок (з суми понад неоподатковуваний мінімум доходів громадян); утримання збору до Пенсійного фонду (в розмірі 1% заробітку, якщо сукупний оподатковуваний доход не перевищує 150 грн., і 2%, - якщо такий доход перевищує 150 грн.), до Фонду соціального страхування на випадок безробіття (в розмірі 0,5% заробітку), за виконавчими листками (аліменти тощо); за рішенням адміністрації (у відшкодування втрат від браку, нестачі матеріальних цінностей тощо).

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» (1) загальна сума утримань не повинна перевищувати 20% (а в окремих випадках, передбачених законодавством, - 50%) суми заробітку, який залишається після вирахування прибуткового податку, збору до Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування на випадок безробіття. Ці обмеження не поширюються на утримання із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт, а також при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей.

З нарахованої заробітної плати проводяться утримання. Вони можуть бути :

1.Обов"язковими,передбачені законодавчими актами :

а) прибутковий податок;

б)відрахування в пенсійний фонд;

в)збір,по страхуванню на випадок безробіття;

г)по виконавчих листах.

2.Необов"язкові,які проводяться тільки за письмовою згодою робітника:

а)профсоюзні внески;

б)страхові вклади по особистому страхуванню;

в)плата за комунальні послуги;

г)погашення недостачі.

Сукупний оподатковуваний дохід зменшується до десяти неоподатковуваних мінімумів для громадян ,які постраждали від Чорнобильської катастрофи і віднесені до 1-ї та 2-ї категорії;зменшується до п"яти неоподатковуваних мінімумів громадянам,які постраждали від Чорнобильської катастрофи до 3-ї та 4-ї категорії та ін. Діючи ставки прибуткового податку слідуючи:

Фізичним особам,працюючих на умовах трудового договору, і фізичним особам,які виконують роботи відповідно до цивільно-правових договорів,встановлені такі ставки збору до Пенсійного фонду:

1%-від об"єкта оподаткування-сукупного оподатковуваного доходу,що обчислюється відповідно до законодавства України,якщо сукупний оподатковуваний доход не перевищує 150грн.

2%-від об"єкта оподаткування,якщо сукупний оподатковуваний доход перевищуе 150грн.

Від нарахування збору до Пенсійного фонду звільняються виплати,які входять до фонду оплати праці,але виключені із сукупного оподатковуваного доходу. До таких виплат відносяться :

- суми матеріальної допомоги в межах 12-ти неоподаткованих мінімумівдоходів громадян на рік;

- суми плати за утримання і навчання дітей у виховних закладах навчальної загальної професійної освіти,а також у державних вищих навчальних закладах,розміщених на території України,за рахунок фізичних і юридичних осіб;

- вартість путівок на лікування,відпочинок і в дитячі оздоровчі табори,крім туристичних і міжнародних. По страхуванню на випадок безробіття проводяться утримання від нарахованої заробітної плати в розмірі-0,5%.

Утримання по виконавчих листах здійснюються в розмірах і порядку,встановленому законом чи по рішенню судових органів.

Бухгалтерія по виконавчому листу утримує і виплачує чи переводить в 3-денний строк зі дня утримання аліменти особі,вказаній у виконавчому листі.

Утримання аліментів проводиться з сум доходу,які належать особі,яка виплачує аліменти,після утримання з цього доходу податків.

Доставка грошових переводів особі ,яка отримує аліменти через відділ зв"язку,проводиться за рахунок платника аліментів. Для цього розраховується поштовий збір.

Утримання аліментів проводиться із всіх видів заробітку і додаткового заохочення як по основному місцю роботи,так і роботи по сумісництву,в тому числі із:

- основної заробітної плати ,всіх видів доплат і надбавок до неї;

- грошових і натуральних премій;

- заробітної плати яка зберігається на час відпустки,а також отриманої при звільнені компенсаційній відпустці;

- плата за понаднормову роботу,за роботу у святкові,неробочі і вихідні дні;

- премії за ітогами роботи за рік,одноразових премій,надбавок за вислугу років;

- допомоги з державного соцстрахування,а також допомоги по тимчасовій непрацездатності -та ін.

Утримання аліментів не проводиться із слідуючих виплат:

- вихідної допомоги при звільненні;

- одноразових премій;

- компенсацій при відрядженні;

- допомоги на поховання;

- допомоги багатодітним і самотнім матерям;

- дотацій за обіди;

- вартості путівок в санаторії за рахунок фонду споживання та інших видів доходів.

За бажанням працівника з нарахованої заробітної плати,за вирахуванням нарахованої суми допомоги за дні непрацездатності можуть утримуватись профсоюзні взноси-1%.

Утримання із заробітної плати для відшкодуваня збитків організації проводиться у випадку порушення внутрішнього розпорядку,договору про матеріальну відповідальність в межах третьої частини тарифної ставки по письмовій заяві працівника.

Страхові внески по договорах особистого страхування утримують по письмовому дорученню працівників. Відповідні суми із заробітної плати бухгалтерія перераховує на рахунок страхових компаній.

Із нарахованої заробітної плати також утримуються:

- раніше отриманий аванс;

- виявлені в результаті проведених перевірок і самоперевірок,надлишки виплачених сум за попередній період;

- підзвітні суми,які не повернуті своєчасно;

- інші утримання.

Загальний розмір тримань не повинен перевищувати 20% суми яка належить робітнику. При утриманні і деяких інших сум, які вказані в законі, розмір утримань може скласти 50% заробітної плати.

9. Синтетичний та аналітичний облік розрахунків по оплаті праці

Для розрахунків з працівниками підприємства за видами основної і додаткової заробітної плати , премій, допомоги з тимчасової не працездатності та інших виплат за рахунок фонду оплати праці ведеться рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці». Цей рахунок має два субрахунки:

661 «Розрахунки за заробітною платою»;

662 «Розрахунки з депонентами».

По кредиту рахунка 66 відображується нарахована грошима і в натурою основна і додаткова оплата праці, допомога по тимчасовій непрацездатності тощо, а по дебету - суми, видані на руки, а також утримання з нарахованої заробітної плати.

Усі первинні документи з обліку робочого часу і виробітку працівників у строки, встановленні планом документообігу, здають у бухгалтерію підприємства. В бухгалтерії ці документи перевіряють з точки зору правильності заповнення показників щодо кількості і якості продукції або об'єкта виконаних робіт і використання затверджених розцінок. Така перевірка здійснюється зіставленням документів з обліку праці із зустрічними документами. Крім того, в бухгалтерії перевіряють повноту і правильність заповнених реквізитів документів, а також правильність здійснених арифметичних розрахунків.

Перевірені первинні документи з обліку робочого часу і виробітку працівників передаються керівнику підприємства для затвердження.

Перевірені і затвердженні первинні документи підлягають групуванню за об'єктами обліку для відображення у витратах виробництва та по кожному робітнику підприємства для розрахунків з оплати праці.

Групування даних по нарахованій заробітній платі за кожним робітником проводять у наступних реєстрах:

«Накопичувальна відомість роботи вантажного автотранспорту», в якій накопичують дані з подорожніх листів за кожним автомобілем і водієм.

«Накопичувальна відомість обліку використання машино-тракторного парку», в ній групують облікові та подорожні листи трактористів-машиністів.

Узагальнюючим реєстром розрахунків по оплаті праці з кожним робітником є «Розрахунково - платіжна відомість» додаток 5.

Узагальнюючим реєстром для систематизації даних про виконані роботи є «Журнал обліку робіт і витрат» додаток 3, в якому групують дані за окремими культурами або видами робіт, для кожного об'єкта відкривається окрема сторінка і зазначається обсяг виконаних робіт, відпрацьований час, сума нарахованої заробітної плати і витрати пального.

Для обліку робіт, що виконуються в ремонтних майстернях використовують «Журнал обліку витрат в ремонтній майстерні», який відкривають за видами ремонтів або за видами виробів.

На підставі первинних документів, накопичувальних відомостей, журналів обліку щомісячно складається «Зведена відомість нарахування та розподілу оплати праці та відрахувань від неї за об'єктами обліку витрат» форми 5.1 с.-г. додаток 8.

У «Розрахунково - платіжній відомості» додаток 5 ведеться аналітичний облік розрахунків по заробітній платі, ця відомість складається по окремим структурним підрозділам в ній записують всіх робітників за категоріями із зазначенням прізвища, посади і кількості відпрацьованих днів.

Вона поділяється на два розділи:

«Нараховано» - заповнюється на підставі первинних документів з оплати праці, дані про суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та інші нарахування. Записують із розрахунків по оплаті праці і після цього визначають суму в графі «Всього належить». Для цього до суми нарахованої за місяць додають Сальдо на початок місяця.

...