Облік дебіторської та кредиторської заборгованості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи обліку розрахунків з дебіторами та кредиторами

1.1 Економічна сутність розрахунків з дебіторами та кредиторами

1.2 Класифікація розрахунків з дебіторами та кредиторами

1.3 Законодавче забезпечення обліку розрахунків з кредиторами підприємств та огляд спеціальної літератури обліку

1.4 Забезпечення умов техніки безпеки та охорони праці підприємстві

Розділ 2. Облік розрахунків з дебіторами та кредиторами

2.1 Первинний облік та документальне оформлення операцій розрахунків з дебіторами та кредиторами

2.2 Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з дебіторами і кредиторами

2.3 Автоматизація робочого місця обліку розрахунків з дебіторами та кредиторами

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

дебітор кредитор синтетичний документальний

В даний час в Україні відбуваються істотні зміни у господарській, економічній і соціальної діяльності підприємств. Це приводить до об'єктивної необхідності зміни системи контролю.

В процесі здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства вступають у взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання, створюючи при цьому різні форми товарних і розрахунково грошових відносин. Облік цих операцій займає важливе місце у діяльності підприємств. Це питання є особливо актуальним в сучасних умовах, нові форми розрахунків між господарськими суб'єктами. Все це вимагає вдосконалення обліку відповідно до умов діяльності.

Для нормального функціонування підприємницької діяльності необхідно, щоб підприємці, приймаючи рішення, маючи достовірну інформацію про фінансовий стан підприємства, зокрема, про стан кредиторської та дебіторської заборгованості, про законність і обґрунтованість господарських операцій, у результаті яких вона виникла.

Кредиторська заборгованість, хоча і є тимчасовим залученням позикових коштів, у результаті негативно впливає на гудвіл підприємств, тому що наявність кредиторської заборгованості говорить про неплатоспроможність підприємства і підриває авторитет підприємства в покупців і замовників.

В даній курсовій роботі будуть розглянуті основні види і форми розрахунків з дебіторами і кредиторами (платіжні доручення, чеки, акредитиви, векселі, платіжні вимоги - доручення та ін.); порядок ведення синтетичного та аналітичного обліку розрахунків та автоматизація робочого місця обліку розрахунків з дебіторами та кредиторами.

Добре поставлений бухгалтерський облік дозволяє на тільки виявляти приховані резерви, порушення режиму економії, фінансово-бюджетної дисципліни, а й дозволяє попереджувати і установити можливі втрати і не обумовлені затрати.

Працівники бухгалтерії повинні точно і своєчасно виконувати і суворо контролювати всі розрахункові операції, приймати міри по прискоренню розрахунків, повноті і своєчасності платежів, попереджувати порушення розрахункової дисципліни. Важливо правильно і оперативно оформляти розрахункові документи, своєчасно здавати їх в банк для здійснення розрахунків, слідкувати за повнотою і своєчасністю поступлення платежів.



Розділ 1. Теоретичні основи обліку розрахунків з дебіторами та кредиторами

1.1 Економічна сутність розрахунків з дебіторами та кредиторами

Економічна сутність розрахунків з дебіторами

У процесі господарської діяльності оплата за готову продукцію, товари здійснюється після їх відвантаження, а виконання робіт і послуг після їх завершення і передачі клієнту . У такому разі виникає дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги.

Підприємство також може надавати позики працівникам, отримувати аванси, передплачувати (понад встановлені нарахування) кошти в бюджет та фонд соціального страхування тощо. У цьому разі виникає дебіторська заборгованість за розрахунками.[39]

Групування, інтерпретація та оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку № 10 «Дебіторська заборгованість». [35]

Дебітори - це фізичні та юридичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. [49]

Слово «дебітор» (від лати. debitor) означає «боржник». [46]Насправді, дебіторами можна вважати будь-яких суб'єктів, яким зроблена передоплата (працівників підприємства, що отримали аванс; податкові органи, яким в попереджуючому порядку заплачені податки; фірми, що виконують для компанії послуги і роботи на умовах передоплати, і т.д.).

Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів на певну дату. [50]

«Дебіторська заборгованість» вона визначається активом, якщо існує імовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума (пункт 5). Імовірність отримання економічних вигод по дебіторській заборгованості за відвантажені товари, роботи і послуги існує, якщо підприємство очікує своєчасної оплати. Якщо у підприємстві з'являються сумніви щодо своєчасної (у визначені терміни) її оплати, то така заборгованість вважається сумнівною. [35]

Особливістю поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги є те, що вона визначається одночасно з визначенням доходу від їх реалізації. Тобто для їх визнання необхідно виконання таких умов:

Покупцеві передані ризики і вигоди, пов'язані з правом власності;

Підприємство не здійснює надалі контроль та управління за реалізованою продукцією (товарами та іншими активами);

Сума доходу ( виручки) може бути достовірно визначена;

Є впевненість, що в результаті операцій відбувається збільшення економічних вигод підприємства. А витрати за цією операцією можуть бути достовірно визначені. [40]

Момент передачі ризиків та вигод визначається на основі договору поставки продукції (товарів), виконаних робіт чи послуг.

У розділі «оборотні активи» бухгалтерського балансу вітчизняних підприємств відповідно до чинного законодавства показується як поточна дебіторська заборгованість (з терміном погашення до 12 місяців), так і довгострокова (з терміном погашення більше 12 місяців). При цьому по кожному виду заборгованості виділяється заборгованість покупців і замовників, векселі до отримання, заборгованість дочірніх і залежних підприємств, заборгованість учасників (засновників) по внесках в статутний капітал, аванси видані, інші дебітори. Тому управління дебіторською заборгованістю -- важлива ділянка роботи фінансових і бухгалтерських служб підприємства. [49]

Економічна сутність розрахунків з кредиторами

Відомо, що підприємство фінансує свою діяльність з великих джерел: власні засоби і позикові.

У випадках тимчасової недостачі грошових коштів підприємство може отримати позику в банках, в кредитних спілках та інших фінансових посередників.

Кредити надаються фінансовими посередниками лише за умови, що вони будуть повернені підприємством у визначені терміни, за плату та на визначені потреби. [49]

Кредитори -- це особи, компанії або організації, що надають підприємству гроші, товари, або послуги у борг за умови, що він буде погашений в певний день або по закінченню певного терміну.

Слово «кредитор» (від лати. сredit -- вірити) означає «позичальник». [46]

Для отримання кредиту позичальник звертається до банку з кредитною заявкою, у якій наводить інформацію про підприємство.

При прийнятті банком рішення про надання банком підприємству кредиту між ними укладається договір, у якому визначаються права, обов'язки та відповідальність сторін. [45]

Джерела фінансових коштів знаходять своє віддзеркалення в правій частині бухгалтерського балансу підприємства -- в пасивах. За цими джерелами знаходяться категорії осіб -- власники і кредитори.

Власні засоби підприємства -- це те, що належить власникам. Одна частина цих коштів виникла з внесків власників (наприклад, акціонерів) в статутний капітал підприємства. Інша частина власних коштів утворилася в результаті господарської діяльності підприємства (додатковий капітал, резерви, прибуток). Вона як би приросла до внесків власників і її завжди можна розділити між ними (наприклад, пропорційного збільшення номіналу акцій, що належать акціонерам). Поки підприємство працює нормально, ним управляють власники (шляхом обрання виконавського органу підприємства).

Позикові засоби підприємства -- це те, що належить кредиторам. Одна частина таких коштів являє собою чисто грошові позики (кредити банків, облігаційні позики і ін.). Інша частина є сумою виниклих, але покищо не погашених зобов'язань перед різними кредиторами. Такі зобов'язання постійно виникають в ході господарської діяльності будь-якого підприємства, наприклад, у вигляді нарахованої, але ще не виплаченої заробітної плати; у вигляді нарахованих, але ще не сплачених податків; у вигляді отриманих, але ще не сплачених ресурсів, робіт, послуг (по цих ресурсах вже виставлені «рахунки до оплати»); у вигляді отриманих авансів під майбутні постачання готової продукції і т.п. Якщо підприємство не може виконати своїх зобов'язань перед кредиторами, то (відповідно до процедури банкрутства) влада від власників переходить до кредиторів. З цієї миті підприємством управляють кредитори (шляхом призначення антикризового керівника). [49]

З погляду специфіки боргів, всіх кредиторів підприємства можна розбити на наступні групи:

позичальники (банки, утримувачі облігацій та ін.);

постачальники і підрядчики;

бюджет і позабюджетні фонди;

працівники підприємства (заборгованість по оплаті праці);

споживачі і клієнти (авансові постачання готової продукції);

інші кредитори. [43]

1.2 Класифікація розрахунків з дебіторами та кредиторами

Класифікація дебіторської заборгованості

За основу при класифікації дебіторської заборгованості приймаються такі основні критерії:

строк погашення та зв'язок з нормальним операційним циклом;

об'єкти, у відношенні до яких виникла дебіторська заборгованість;

своєчасність погашення.

За строками погашення дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. [35]

У відношенні до об'єктів, де вона виникає, групування здійснюється за такими видами:

заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;

заборгованість, забезпечена векселями;

за наданими позиками;

дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи та послуги;

інша дебіторська заборгованість;

Залежно від своєчасності погашення вона поділяється на:

дебіторська заборгованість, строк оплати якої не настав;

дебіторська заборгованість не оплачена в строк. Така заборгованість, в свою чергу, поділяється на такі види: безнадійну та сумнівну. [49]

Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позикової давності.[35]

Документами, які підтверджують визнання заборгованості безнадійною і її списання можуть бути: довідка податкового органу про ліквідацію боржника; повідомлення ліквідаційної комісії або рішення суду про відмову в задоволенні вимог із стягнення відповідної заборгованості через недостатність майна ліквідованого підприємства -- боржника; акт судового виконавця про неможливість стягнення заборгованості з боржника.

Термін позовної давності встановлений три роки згідно статті 71 Цивільного кодексу. [51]

Сумнівний борг - це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи і послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником. Сумнівні борги завищують реальний результат від реалізації, тому, згідно з принципом обачності, підприємство повинне визнати можливі втрати від неповернення частини боргів покупцями у момент визнання доходу від реалізації, а не в тому періоді, коли покупці не змогли оплатити товар. [41]

При використанні методу класифікації дебіторська заборгованість групується за строками її погашення. Якщо покупець прострочив строк оплати, то є ймовірність того, що заборгованість може бути не погашена. Чим більший строк несплати, тим більша вірогідність несплати. Для кожної групи встановлюється прогнозний коефіцієнт сумнівності.

Коефіцієнт сумнівності -- це відсоток сумнівних боргів від загальної суми дебіторської заборгованості встановленої групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботу, послуги за попередні періоди Як правило коефіцієнт зростає зі збільшенням строків не погашення дебіторської заборгованості.

Класифікація дебіторської заборгованості підприємства є дієвим методом дослідження цього складного економічного та правового явища, що дозволяє з'ясувати причини виникнення та існування дебіторської заборгованості, її склад та якість із метою прийняття правильного рішення щодо процедури управління дебіторською заборгованістю. [49]

Головне призначення класифікації дебіторської заборгованості - систематизація інформації щодо стану дебіторської заборгованості та надання допомоги у прийнятті оптимального рішення щодо управління дебіторською заборгованістю . [48]

Класифікація кредиторської заборгованості

Значна питома вага в складі джерел коштів підприємства, як відомо, належить позичковим коштам, у тому числі й кредиторській заборгованості. Тому необхідно вивчати та аналізувати поряд з дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру. Передовсім треба перевірити достовірність інформації щодо видів і строків кредиторської заборгованості. [51]

Облік кредиторської заборгованості регламентується П(С)БО 11 «Зобов'язання».

З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяться на:

довгострокові;

поточні;

забезпечення;

непередбачені зобов'язання;

доходи майбутніх періодів. [49]

Довгострокові зобов'язання - зобов'язання, які повинні бути погашені протягом більше як 12 місяців, або протягом періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як 12 місяців.

До довгострокових зобов'язань належать:

довгострокові кредити банків;

інші довгострокові фінансові зобов'язання;

відстрочені податкові зобов'язання;

інші довгострокові зобов'язання.

Поточні зобов'язання -- зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Поточні зобов'язання включають:

короткострокові кредити банків;

поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

короткострокові векселі видані;

кредиторську заборгованість за товари, роботи та послуги;

поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками та ін..;

інші поточні зобов'язання.

Короткострокові кредити надаються для фінансування поточних витрат на виробництво на зворотній основі: придбання матеріалів, товарів, виплату заробітної плати працівникам. Не можна використовувати нові позики для здійснення виплат за попередніми позиками.

Найбільш поширеними є такі типи короткострокових кредитів:

стандартний операційний кредит, за яким кошти надаються на початок періоду, передбаченого в угоді і повертаються при його завершенні;

револьверний кредит, за яким кошти надаються лише на короткі періоди їх недостачі на поточному рахунку. У такому випадку позиковий баланс і витрати на відсотки підтримуються на максимально низькому рівні. [45]

Забезпечення - це зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу. Забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на:

виплату відпусток працівникам;

додаткове пенсійне забезпечення;

виконання гарантійних зобов'язань;

реструктуризацію, використання зобов'язань при припиненні діяльності;

використання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо. [36]

Для того, щоб розкрити економічну сутність заборгованості та систематизувати її види, проводять класифікацію кредиторської заборгованості як основу для формування інформаційного забезпечення управління на різних рівнях. Без детальної класифікації заборгованості можуть виникнути помилки, що негативно відобразиться в результатах діяльності підприємства. [51]

Види і форми розрахунків з дебіторами та кредиторами

В процесі своєї господарської діяльності установи вступають у взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання.

Розрахунки, що здійснюються між ними поділяються на дві групи: готівкові, безготівкові. Це правило, оплата за отримані товари і дані послуги здійснюється в безготівковому порядку через установи банку по розрахункових документах. Перерахування сум з поточного (розрахункового) рахунку платника на поточний (розрахунковий) рахунок одержувача дозволяє вивільнити із обігу значні суми готівкових грошей, дає можливість обходитись порівняно невеликою їх кількістю при значних оборотах господарських організацій, забезпечує здійснення контролю з боку банків за договірною і бюджетно-фінансовою дисципліною організацій. [43]

Основними умовами здійснення безготівкових розрахунків є:

розрахунки проводяться без установи банку;

платежі проводяться із згоди (акцепту) платника або його дорученням. Без згоди платника чи його доручення списання коштів з рахунків допускається лише у випадках, встановлених чинним законодавством;

платежі здійснюються при наявності на рахунках платника власних коштів або в установленому порядку за рахунок кредитів банку. Платежі однієї установи за рахунок коштів іншої не дозволяється;

зарахування коштів на рахунки одержувача здійснюється лише після списання цих сум з рахунку платника, за винятком випадків, коли розрахунки проводяться чеками з не лімітованих чекових книжок. [48]

Всі розрахунки поділяються на товарні і безтоварні. Товарні - це розрахунки за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. Безтоварні - це розрахунки з бюджетом по соціальному страхуванню та ін.

Порядок здійснення безготівкових розрахунків регламентований Інструкцією НБУ №7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», що затверджена Постановою Правління НБУ №204 від 2.08.1999 р. Ця Інструкція визначає загальні принципи організації безготівкових розрахунків, їх форми, стандарти документів та порядок документообігу, що впроваджений в розрахунковий оборот України. [25]

Установи в відповідності до наданих їм повноважень самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх в укладених між ними договорах.

Безготівкові розрахунки здійснюються за формами таких розрахункових документів:

Платіжними дорученнями;

Платіжними вимогами - дорученнями;

Чеками;

Акредитивами;

Векселями;

Платіжними вимогами;

Інкасовими дорученнями. [50]

Розрахункові документи, які подаються клієнтом в банк в паперовій формі, повинні відповідати вимогам встановлених стандартів та вміщувати, залежно від їх форми, такі реквізити:

а) назва документа;

б) номер документа, число, місяць і рік його виписки;

в) назву платника та одержувача коштів;

г) назви банків платника і одержувача, їх місце знаходження;

д) суму платежу цифрами і літерами;

е) призначення платежу;

є) відбиток печатки та підписи відповідних осіб платника або одержувача коштів;

ж) підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу. [45]

Працівники бухгалтерії повинні точно і своєчасно виконувати і суворо контролювати всі розрахункові операції, приймати міри по прискоренню розрахунків, повноті і своєчасності платежів, попереджувати порушення розрахункової дисципліни. Важливо правильно і оперативно оформляти розрахункові документи, своєчасно здавати їх в банк для здійснення розрахунків, слідкувати за повнотою і своєчасністю поступлення платежів.

Найбільш поширеною формою розрахунків між установами та організаціями є розрахунки за допомогою платіжних доручень. [50]

Платіжне доручення - документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів із свого рахунку. Платіжні доручення застосовуються для розрахунків з постачальниками за товари і послуги, для погашення кредиторської заборгованості, для платежів у бюджет, органам соціального страхування і інших цілей. [Додаток Б]

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись:

за фактично виконані роботи, послуги;

в порядку попередньої оплати;

для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості установ.

Платіжне доручення приймається до виконання банком протягом 10 календарних днів з дня виписки. Платіжне доручення підписує керівник установи і головний бухгалтер по завірених взірцях підписів. Законність операції відображається шляхом відтиску печатки бюджетної установи.

Від неакуратних платників постачальник може вимагати попередньої оплати рахунків. В цьому випадку він отримує від платника доручення до відпуску йому товару чи надання послуг. На платіжному доручені ставиться відмітка установи банку про прийняття його у попередню оплату, що служить підставою для отримання товару, виконання робіт чи надання послуг.

При рівномірних і постійних поставках між постачальниками і покупцями розрахунки можуть здійснюватися в порядку планових платежів на основі договорів з використанням у розрахунках платіжних доручень. При цій формі розрахунків платник здійснює оплату не кожної окремої угоди, а шляхом періодичного перерахування коштів у строки і в розмірах, обумовлених у договорах. Сума планових платежів визначається виходячи з періодичності платежів і об'єму надання послуг.

Щомісячно сторони уточнюють свої розрахунки на основі фактичного надання послуг, виконання робіт за весь період і здійснюють кінцевий розрахунок. Платник або проводить доплату в кінцевий розрахунок, або отримує суму переплати із чергового планового платежу.

При домовленості сторін платежі дорученнями можуть носити строковий, довгостроковий і відстрочений характер. Строкові платежі допускаються в наступних випадках:

при авансових платежах;

після надання послуг, виконання робіт;

при часткових платежах великих угод.

А достроковий і відстрочений платежі застосовуються у випадках, передбачених договорами між учасниками угоди без збитку для їх фінансового стану.

Платіжна вимога-доручення - це комбінований розрахунковий документ [Додаток В], який складається з двох частин:

верхня - вимога одержувача коштів безпосередньо до платника сплатити вартість поставленої йому за договором продукції, наданнях послуг;

нижня - доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, яка проставлена в рядку «Сума до оплати - літерами».

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платнику. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документу і здає в банк, що його обслуговує. Строки подання платниками вимоги-доручення у банк визначаються сторонами у договорах і банком не контролюються. Використання розрахунків з допомогою вимог-доручень носить дуже обмежений характер.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними і юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою на виконанні роботи, надані послуги.

Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника розрахунку (чекодавця) установі банку (банку емітенту), яка веде його рахунок, оплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів. чеки виписуються на спеціальних бланках. Вони видаються установами банку за заявами про видачу лімітованих чекових книжок установ, організацій. Чеки бувають лімітованими і не лімітованими. Для отримання лімітованої чекової книжки установа повинна перерахувати зі свого рахунку на рахунок в банку необхідну суму. В межах цієї суми установа банку має право видавати книжки. [51, Додаток Д]

На обкладинці лімітованої чекової книжки вказується загальна сума ліміту, на яку можуть бути виписані чеки з цієї книжки. Чекові книжки брошуруються по 10, 20, 25, 50 та 100 аркушів. Вони є бланками суворої звітності. Строк дії чекової книжки - 1 рік. За погодженням з установою банку строк дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений. Чек приймається чекодержателем в оплату безпосередньо від чекодавця, на ім?я якого виписано документ, що підтверджує отримання ним товару, виконання робіт, надання послуг. [45]

Для отримання чекової книжки установа подає до банку-емітенту заяву за підписами уповноважених осіб, яким надано право підписання документів для здійснення розрахунково-грошових операцій і з відбитком їх печатки. Чеки з чекової книжки виписуються в момент здійснення платежу і видається чекодавцю за отримані ним послуги.

Акредитив - це форма розрахунків при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта замовника акредитива зобов'язаний[Додаток Е]:

Виконати платіж третій особі за виконані роботи, надані послуги;

Надати повноваження іншому банку здійснити цей платіж.

Умови та порядок проведення акредитивного розрахунку передбачаються в договорі. Акредитиви можуть виставлятися як за рахунок бюджетних, так і за рахунок позабюджетних коштів. банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

- покритий - акредитив при якому, для здійснення платежів завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконавчому банку;

- непокритий - акредитив, оплата за який у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту. [45]

Акредитиви бувають відкличні та не відкличні. Відкличний - акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження (у разі недотримання ним умов, передбачених договором). Не відкличний - акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою, на користь якого він був відкритий.

Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з однією третьою особою і не може бути переадресований. Термін його дії встановлюється в межах 15 днів, не враховуючи нормативний термін проходження документів електронною поштою між банками. Акредитиви закриваються банком-емітентом у випадках:

коли закінчується строк, що вказаний в них;

за ініціативою заявника або банку-емітента при відзивному акредитиві;

при розірванні договору між заявником акредитиву та третьою особою.

Використання акредитивів у розрахунках між установами і організаціями дуже обмежене.

Вексель - документ, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку зазначену суму грошей власнику векселя . [50, Додаток Ж]

Розрізняють простий і переказний вексель.

Простий вексель - письмовий документ який містить просту нічим не обумовлену обіцянку векселедавця (боржника) сплатити кредитору зазначену грошову суму у визначений строк і в обумовленому місці.

Переказний вексель - письмовий документ, який містить простий і нічим не обумовлений наказ векселедавця платнику сплатити певну суму грошей одержувачу у визначений строк і у визначеному місці. [51]

Організації також можуть здійснювати перекази коштів через відділення зв'язку.

Уся різноманітність форм розрахунків між різними установами і організаціями вимагає правильної організації їх бухгалтерського обліку з метою контролю за рухом і використанням бюджетних коштів.

Тому основними завданнями обліку розрахунків є:

правильне, точне документальне відображення розрахункових операцій;

контроль за використанням бюджетних коштів за цільовим призначенням;

контроль за своєчасним проведенням розрахунків з дебіторами і кредиторами;

контроль за правильністю застосування форм розрахунків, що регламентовані законодавством України.

1.3 Законодавче забезпечення обліку розрахунків з кредиторами та дебіторами підприємств та огляд спеціальної літератури обліку

Основними завданнями обліку розрахунків з постачальниками і підрядчиками, покупцями і замовниками є:

- Формування повної і достовірної інформації про стан розрахунків з постачальниками і підрядниками за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, необхідної внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності - керівникам, засновникам, учасникам і власникам майна організації, а також зовнішнім - інвесторам, кредиторам і іншим користувачам бухгалтерської звітності;

- Забезпечення інформацією, необхідної внутрішнім і зовнішнім користувачам бухгалтерської звітності для контролю за додержанням законодавства України при здійсненні організацією господарських операцій і їх доцільністю, наявністю і рухом майна і зобов'язань, використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів відповідно до затверджених норм, нормативами і кошторисами;

- Контроль за станом дебіторської і кредиторської заборгованості;

- Контроль за дотриманням форм розрахунків, встановлених в договорах з постачальниками і покупцями;

- Своєчасна вивірка розрахунків з дебіторами і кредиторами для виключення простроченої заборгованості.

В даний час підприємства самостійно вибирають форму розрахунків при оплаті за поставлені товари (роботи, послуги). При розрахунках може застосовуватися готівкова та безготівкова форма розрахунків. Ведення обліку розрахунків з постачальниками, покупцями, а також проведення аудиторської перевірки здійснюється у відповідності з нормативними документами.

При організації бухгалтерського обліку дебіторської та кредиторської заборгованості необхідно використовувати наступні нормативні документи, що діють на Україні [47, табл. 1.1.]:

Таблиця 1.1.

Огляд нормативно-правової бази з обліку дебіторської та кредиторської заборгованості

№ п/п	Документ	Характеристика	Використання в роботі
1	Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996-XIV від 16.07.99 р.	Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.	1.1.Економічна сутність розрахунків з дебіторами та кредиторами. Розділ 2. Облік розрахунків з дебіторами та кредиторами
2	Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 3.04.97 р.	Цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.	1.2. Класифікація розрахунків з дебіторами та кредиторами. Розділ 2. Облік розрахунків з дебіторами та кредиторами.
3	Податковий кодекс України Відомості Верховної Ради України (ВВР), N 4661-VI (4661-17 ) від 24.04.2012	Регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.	Розділ 2. Облік розрахунків з дебіторами та кредиторами.
4	Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» №402/97-ВР від 26.06.97 р.	Цей Закон визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.	1.4. Забезпечення умов техніки безпеки та охорони праці підприємстві. Розділ 2. Облік розрахунків з дебіторами та кредиторами.
5	План рахунків бух. обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: затверджений Міністерством фінансів від 30.11.99 р. № 291.	Є переліком рахунків ї схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бух. обліку. У ньому наведені коди (номери) й назви синтетичних рахунків та субрахунків.	1.2.Класифікація розрахунків з дебіторами та кредиторами. 2.2.Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з дебіторами і кредиторами 2.3.Автоматизація робочого місця обліку розрахунків з дебіторами та кредиторами.
6	Інструкція про застосування Плану рахунків бух. обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Міністерство фінансів 30.11.99 р. №291.	Встановлює призначення і порядок ведення рахунків бух. обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств.	? ? ? ? ?
7	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», наказ Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99	Цим положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.	2.2.Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з дебіторами і кредиторами 2.3.Автоматизація робочого місця обліку розрахунків з дебіторами та кредиторами.
8	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 «Баланс», наказ Мін фіну України №87 від 31.03.99	Цим положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей.	? ? ? ? ?
9	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №4 «Звіт про рух грошових коштів», наказ Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99	Цим положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей.	? ? ? ? ?
10	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 «Дебіторська заборгованість», затверджений приказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.99 р.	Цим положенням (стандартом) визначає методичні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності.	1.2. Класифікація розрахунків з дебіторами
11	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 «Зобов'язання», затверджений приказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000 р.	Цим положенням (стандартом) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності.	1.2. Класифікація розрахунків з кредиторами
12	Наказ Держкомстату України «Про затвердження форми державної статистичної звітності № 1-Б» термінова «Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість» та Інструкції щодо її заповнення: від 20.07.2009 р. за N731	Встановлений з метою подальшого вдосконалення державних статистичних спостережень зі статистики фінансів підприємств та отримання повної, всебічної й об'єктивної статистичної інформації. Затверджує Інструкцію щодо заповнення форми держ. статистичного спостереження N 1-Б "Звіт про фінансові результати". В інструкції наведено порядок заповнення форми №1- Б.	2.2. Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з дебіторами і кредиторами
13	Про порядок віднесення та відшкодування безнадійної заборгованості: лист ДПАУ від 03.02.2000 р. № 529/6/15-1116.	Встановлено, що суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до складу валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів (передбачені статтею 12 Закону) не привели до позитивних результатів, а також суми заборгованості, щодо яких минув строк позовної давності , відносяться на валові витрати.	1.2. Класифікація розрахунків з дебіторами та кредиторами
14	Постанова «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в нац.. валюті на території України», Правління національного банку України, від 16.12.2002 N 508	Затверджує Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України. Положення встановлює загальні правила, порядок проведення і здійснення банками операцій з векселями, що видані та підлягають оплаті в національній валюті.	2.2. Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з дебіторами і кредиторами. 2.3. Автоматизація робочого місця обліку розрахунків з дебіторами та кредиторами,
15	Про порядок оформлення векселями дебіторської заборгованості перед банком: лист НБУ від 20.04.2000 р. №18-211/1009-2283.	Визначено, що векселі можуть видаватися лише юридичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів (фінансових) Мінфіну, НБУ та комерційних банків.	2.1. Первинний облік та документальне оформлення операцій розрахунків з дебіторами та кредиторами 2.2. Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з дебіторами і кредиторам
16	Наказ «Про внесення змін до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» Міністерство Фінансів від 29.03.2011 р. №362	Яким внесено зміни викладені в новій редакції “Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон» («Інструкція №59»).	1.4. Забезпечення умов техніки безпеки та охорони праці підприємстві. 2.1. Первинний облік та документальне оформлення операцій розрахунків з дебіторами та кредиторами
17	Інструкцією «Про службові відрядження в межах України та за кордон», затверджена Міністерством фінансів №362 від 17.03.2011	Нова редакція Інструкції є обов'язковою та регламентує порядок здійснення та проведення відряджень на підприємства усіх форм власності.	1.2. Класифікація розрахунків з кредиторами. 2.2. Первинний облік та документальне оформлення операцій розрахунків з дебіторами та кредиторами
18	Інструкція по бух. обліку податку на додану вартість, затверджена приказом Міністерства фінансів України №141 від 01.07.97 р.	Суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість відображаються платниками цього податку за кредитом субрахунку 641 "Розрахунки за податками", аналітичний рахунок "Розрахунки за податком на додану вартість" у кореспонденції з дебетом: Рахунків 70, 71, 74 і т.д.	Розділ 2. Облік розрахунків з дебіторами та кредиторами
19	Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене приказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95	Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бух. обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерськоїзвітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій.	1.4. Забезпечення умов техніки безпеки та охорони праці підприємстві 2.1.Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з дебіторами і кредиторами 2.2.Автоматизація робочого місця обліку розрахунків з дебіторами та кредиторами.
20	Інструкція №7 «Про безготівкові розрахунки у господарському обороті України», затверджена постановою №204 від 02.08.96 р., з наступними змінами та доповненнями.	Ґрунтується на принципах вільного вибору суб'єктами форм розрахунків, закріплення їх сторонами у договорах і невтручання установ банків у ці договірні відносини. Разом із тим з метою забезпечення стандартів документів, які впроваджуються в господарський обіг встановлено розрахункові документи.	1.2. Класифікація розрахунків з кредиторами. 2.1. Первинний облік та док. оформлення операцій розрахунків з дебіторами та кредиторами
21	Закон України «Про обіг векселів в Україні» №2374- ІІІ від 05.04.2001 р.	Цей Закон визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності.	1.2. Класифікація розрахунків з дебіторами та кредиторами.
22	Постанова Національного банку України « Про кредитування» №246 від 28.09.95 р.	Це Положення визначає правові основи надання, використання і повернення кредитів та регулювання взаємовідносин між суб'єктами, що виникають у процесі кредитування.	1.2. Класифікація розрахунків з кредиторами.
23	Про результати суцільної інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості і заходи щодо її скорочення: Постанова КМУ від 29.04.99 р. № 750.	З метою подолання платіжної кризи проведено суцільну інвентаризацію дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств усіх форм власності розроблено план заходів щодо скорочення обсягів взаємної заборгованості підприємств.	-
25	Указ Президента України від 12.06.95 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».	З метою подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами до них застосовувати фінансові санкції у вигляді штрафу.	1.2. Класифікація розрахунків з дебіторами та кредиторами Розділ 2. Облік розрахунків з дебіторами та кредиторами

1.4 Забезпечення умов техніки безпеки та охорони праці підприємстві

Охорона праці - це спосіб організації, що включає в себе правові, економічні, санітарно-гігієнічні, організаційно-технічні, реабілітаційні та інші заходи, спрямовані на збереження життя і здоров'я людей в ході трудової діяльності, примноження їх працездатності, поліпшення трудової дисципліни, збереження грошових коштів і устаткування підприємства, збільшення прибутку роботодавця.

Усі прийняті на роботу люди повинні бути ознайомлені із умовами роботи, правами й обов'язками, що вони повинні виконувати.

У статтях розділу «Охорона праці» Кодексу законів про працю сказано, що на кожному об'єкті, де працюють люди, повинні бути створені здорові і безпечні умови праці, що відповідають вимогам охорони праці. Усі будівлі й устаткування не повинні створювати погрози працюючим, а також негативно впливати на стан їхнього здоров'я чи самопочуття. [24]

Власник або уповноважений ним орган зобов'язані приділяти увагу умовам праці працівника, полегшувати їх оздоровлювати навколишнє середовище і т.д. забезпечувати контроль за здоров'ям працівників зі шкідливими умовами праці, забезпечувати спецодягом і засобами захисту працюючих від шкідливого впливу речовин, використовуваних у процесі роботи. Стежити за дотриманням трудового законодавства, створювати умови для здійснення контролю за умовами праці, піклуватися про відпочинок працюючих. [7, 8, 13]

Охорона здоров'я працівників та їх гарантії

Права громадян, у тому числі працівників, закріплені у відповідних нормативно-правових актах, може бути реалізовано тільки за умови, якщо в нормативному порядку будуть встановлені для цього необхідні гарантії.

Закон України "Про охорону праці" передбачає цілий ряд гарантій прав громадян на охорону праці як при укладенні трудового договору, так і під час роботи на підприємстві. [9]

Чинне законодавство передбачає систему гарантій щодо охорони здоров'я працівників на виробництві. Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні й здорові умови праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Основи законодавства України про охорону здоров'я розглядають охорону здоров'я як загальний обов'язок усіх підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян, які зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності (ст. 5 Основ). З метою забезпечення сприятливих для здоров'я умов праці, високого рівня працездатності встановлюються єдині санітарно-гігієнічні вимоги до організації виробничих процесів, пов'язаних з діяльністю людей. Власники і керівники підприємств, установ і організацій зобов'язані забезпечити виконання техніки безпеки, виробничої санітарії, інших вимог охорони праці, не допускати шкідливого впливу на здоров'я людей (ст. 28 Основ). При укладенні трудового договору громадянин повинен бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих чинників, про можливі наслідки їх впливу на здоров'я і про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому згідно з медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров'я.

Однією з гарантій є й те, що згідно зі ст. 153 КЗпП працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для оточуючих його людей і навколишнього середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується фахівцями з охорони праці підприємства за участю представника профспілки й уповноваженого трудового колективу, а за період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менш 3-місячного заробітку (ч. З ст. 38, ст. 44 КЗпП). [24]

На час припинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або обладнання органом державного нагляду або службою охорони праці працівникам гарантується збереження місця роботи.

Працівникам, зайнятим на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, надається право на додаткові пільги і компенсації. Вони безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються у передбаченому законодавством порядку. Власник також може за свої кошти додатково встановлювати працівникам за колективним договором (угодою, трудовим договором) пільги і компенсації, не передбачені чинним законодавством.

Гарантійною нормою є й те, що на власника покладається обов'язок забезпечити:

безпеку працівників під час експлуатації будинків, споруд, обладнання, здійсненні технологічних процесів, а також застосовуваних у виробництві інструментів, сировини і матеріалів;

застосування сертифікованих засобів індивідуального та колективного захисту працівників;

відповідні вимогам охорони праці умови праці на кожному робочому місці;

режим праці і відпочинку працівників відповідно до трудового законодавства і іншими нормативними правовими актами, що містять норми трудового права;

придбання та видачу за рахунок власних коштів сертифікованих спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, змиваючих та знешкоджуючих засобів, а якщо працівник був вимушений придбати їх за власні кошти, -- компенсувати йому витрати;

навчання безпечним методам і прийомам виконання робіт і надання першої допомоги, потерпілим на виробництві, проведення інструктажу з охорони праці, стажування на робочому місці та перевірки знання вимог охорони праці;

недопущення до роботи осіб, які не пройшли в установленому порядку навчання та інструктаж з охорони праці, стажування та перевірку знань вимог охорони праці;

контроль за станом умов праці на робочих місцях, а також за правильністю застосування працівниками засобів індивідуального та колективного захисту;

проведення атестації робочих місць за умовами праці з наступною сертифікацією організації робіт з охорони праці;

організовувати проведення за рахунок власних коштів обов'язкових попередніх (при вступі на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів (обстежень), обов'язкових психіатричних оглядів працівників;

недопущення працівників до виконання ними трудових обов'язків без проходження обов'язкових медичних оглядів (обстежень), обов'язкових психіатричних оглядів, а також у випадку медичних протипоказань;

інформування працівників про умови та охорону праці на робочих місцях, про ризик ушкодження здоров'я та належних їм компенсації і засобах індивідуального захисту;

вжиття заходів щодо запобігання аварійних ситуацій, збереження життя і здоров'я працівників при виникненні таких ситуацій, у тому числі з надання постраждалим першої допомоги;

розслідування та облік у встановленому цим Кодексом порядку нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

санітарно-побутове та лікувально-профілактичне обслуговування працівників відповідно до вимог охорони праці, а також доставку працівників, що захворіли на робочому місці, в медичну організацію в разі необхідності надання їм невідкладної медичної допомоги;

обов'язкове соціальне страхування працівників від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

ознайомлення працівників з вимогами охорони праці. [9]

Серед гарантій прав громадян на охорону здоров'я під час праці особливо необхідно виділити обов'язок власника відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Охорона здоров'я робітників, забезпечення безпечних умов праці, попередження професійних захворювань і усунення виробничого травматизму складають постійну турботу держави.

Пріоритети в роботі з охорони праці спрямовані не на здійснення профілактичних заходів, а на надання різних компенсацій та пільг. У значній мірі це пов'язано не страховим характером механізму соціального захисту від професійних ризиків, а також із відсутністю організаційного зв'язку меж системами охорони праці і соціального страхування.

Нові умови господарювання вимагають і нових, ефективніших форм та методів профілактичної роботи. Мається на увазі перехід на обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань.



Розділ 2. Облік розрахунків з дебіторами та кредиторами

2.1 Первинний облік та документальне оформлення операцій розрахунків з дебіторами та кредиторами

Позитивним для товариства «Гарант - АСІСТАНС» є те, що підприємство має належним чином оформлену облікову політику. Її зміст щодо розрахунків має наступний вигляд: підприємство зазначає період проведення інвентаризації розрахунків та порядок розрахунку резерву сумнівних боргів, причому показує коли і як необхідно відображати його в обліку, визначає порядок відображення авансів в системі рахунків обліку, підприємство визначає порядок розрахунку резерву сумнівних боргів та показує, коли і як відображати його в обліку, розкриває інші вимоги (не зазначаючи які саме).

...