Аудит фінансових результатів

Размещено на http://www.allbest.ru

Розділ 1. Організаційно-методичні засади аудиту формування та використання фінансових результатів

аудит фінансовий бухгалтерський

Аудит фінансових результатів підприємства є однією з найважливіших процедур, яка потребує глибоких знань і значних інтелектуальних зусиль аудитора.

Аудит формування і використання фінансових результатів регулюється такими законодавчими та нормативними актами: МСА 200 "Загальні цілі незалежного аудитора та проведення аудиту відповідно до Міжнародних стандартів аудиту", МСА 230 "Аудиторська документація", Закон України «Про аудиторську діяльність», Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 15 «Дохід», П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 17 «Податок на прибуток».

Визначальною рисою професії незалежного аудитора є визнання ним відповідальності перед українським суспільством. Українське суспільство складається з клієнтів, кредиторів, виконавчої та державної влади, роботодавців, інвесторів, підприємців та інших суб'єктів держави, що покладаються на об'єктивність і чесність професійних аудиторів. Такий стан справ допомагає підтримувати стабільне і нормальне функціонування ринкових відносин у країні. Ця довіра з боку українського суспільства надає професії незалежного аудитора державного значення.

Існують основні вимоги до аудиту, що їх повинні неухильно виконувати аудитори під час проведення аудиту без будь-яких винятків. Аудиторська палата України в подальшому приймала і прийматиме більш конкретні вимоги по кожному з нормативів аудиту.
Основні вимоги, які регулюють аудиторську діяльність, поділяються на дві основні групи: етичні та методологічні. Дотримання етичних вимог, що визначаються в Кодексі професійної етики аудиторів України та в Законі "Про аудиторську діяльність", обов'язкове в усіх обставинах аудиту. Методологічні принципи, які визначаються в нормативах, можуть в окремих випадках мати необов'язковий характер. Обов'язковість або рекомендаційний характер методологічних принципів регламентуються тими конкретними нормативами аудиту, в яких описуються відповідні принципи.

Етичні професійні вимоги: незалежність, об'єктивність, компетентність, конфіденційність, доброзичливість.

Методологічні вимоги планування аудиту: обгрунтованість оцінки значущості аудиторських доказів, а також систем внутрішнього контролю; доцільність вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв суттєвості й достовірності; дотримування методики оцінки ризику та вибіркової перевірки даних; аналіз інформації та формування висновків; відповідальність за зроблений висновок; дотримання порядку документального оформлення; взаємодія аудиторів; обгрунтування використання результатів роботи іншого аудитора або спеціаліста іншої галузі; повне інформування клієнта; контроль якості роботи аудитора.

Але задоволення потреби клієнтів це не кінцева мета аудитора. Аудиторські норми і правила, насамперед, визначаються інтересами українського суспільства, вони допомагають незалежним аудиторам у підтримці прозорості і реальності фінансової звітності, наданої фінансовим установам, від яких клієнт отримує кредити і позички, сприяють акціонерам у одержанні додаткового капіталу.

Особливо відповідальною роботою аудитора є перевірка достовірності бухгалтерської звітності підприємства. Аудитор при цьому керується Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, а також Інструкцією про порядок заповнення форм бухгалтерської звітності, затвердженою Мінфіном.

Підприємство складає місячну, квартальну і річну бухгалтерську звітність, у якій відображаються всі активи і пасиви, які має власник.

Для забезпечення якості проведення аудиту фінансових результатів необхідна така інформація:

- баланс;

- звіт про фінансові результати;

- звіт про рух грошових коштів;

- звіт про власний капітал;

- розшифрування дебіторів і кредиторів;

- бізнес-план;

- Головна книга;

- статистична звітність;

- податкова звітність;

- регістри бухгалтерського фінансового обліку;

- первинна документація.

Аудитор, використовуючи нормативні акти, перевіряє правильність оцінки статей бухгалтерського балансу та фінансової звітності. Капітальні та фінансові вкладення він перевіряє щодо обгрунтованості витрат, показаних у балансі. До складу капітальних вкладень належать витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання обладнання, інструментів та інші капітальні роботи і витрати. Фінансові вкладення підприємства оцінюють у балансі за фактичними витратами. Величину цих витрат та їх фінансування аудитор перевіряє за даними рахунків "Капітальні вкладення", "Довгострокові кредити банків", "Довгострокові позики" та ін.

Основні засоби підприємства -- це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері. До них належать також капітальні вкладення у багаторічні насадження, на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, обладнання тощо. Аудитор перевіряє правильність відображення їх у балансі (ф. № 1) і Звіті про фінансові результати (ф. № 2) за даними рахунку ”Основні засоби”.

Сировину, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тару відображають в обліку за фактичною вартістю. Давальницьку сировину відображають за балансом, цінами, вказаними у договорі. Матеріальні ресурси, на які продажна ціна зменшилась або коли вони застаріли чи частково втратили початкову якість, відображаються у бухгалтерському балансі на кінець звітного періоду за ціною можливої реалізації, якщо вона нижча від первісної вартості заготівлі, з віднесенням різниці у цінах на результати фінансово-господарської діяльності. Зазначені цінності аудитор перевіряє за даними рахунків бухгалтерського обліку "Малоцінні та швидкозношувані предмети", "Товари", "Готова продукція" та ін.

Розрахунки з дебіторами і кредиторами, постачальниками, покупцями і підрядчиками та інші розрахункові відносини у бухгалтерському обліку і звітності відображають у сумах, звірених взаємно і оформлених відповідними актами. Аудитор перевіряє їх достовірність за даними рахунків бухгалтерського обліку "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", "Розрахунки з покупцями та замовниками", "Розрахунки по претензіях", "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" та ін.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції, робіт, послуг і товарів визначається як різниця між виручкою від реалізації в цінах продажу без акцизного збору, податку на додану вартість і витратами на виробництво та реалізацію. У торговельних організаціях виручка від реалізації є сумою торговельних надбавок, знижок і націнок на реалізовані товари. Аудитор перевіряє правильність відображення прибутку (збитку) у балансі (ф. № 1) і звіті про фінансові результати та їх використання (ф. № 2) за даними аналітичних і синтетичних регістрів, Головної книги, рішень зборів засновників та ін.

Усі статті балансу повинні бути підтверджені матеріалами інвентаризації, яка провадиться не раніше від жовтня місяця поточного року, тому аудитор перевіряє правильність їх оформлення та відображення на рахунках бухгалтерського обліку.

Для впевненості у правильності складання бухгалтерського балансу (ф. № 1), Звіту про фінансові результати (ф. № 2) аудитору необхідно перевірити взаємну погодженість показників фінансової звітності.

Бухгалтерський фінансовий облік майна та результатів роботи кожної юридичної особи має здійснюватися відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" [1].

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" визначає зміст і форму балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" визначаює зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Особливості складання консолідованого звіту про фінансові результати визначаються окремим Положенням (стандартом). Також він визначає зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про рух грошових коштів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Особливості складання консолідованого звіту про рух грошових коштів визначаються окремим Положенням (стандартом).

Крім того, НП(С)БО 1 визначає зміст і форму звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Особливості складання консолідованого звіту про власний капітал визначаються окремим положенням (стандартом). Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Дане положення встановлює:

мету фінансових звітів;

їх склад;

звітний період;

якісні харктеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів.

Для прийняття економічних рішень користувачами фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За НП(С)БО 1, до неї відносяться:

- баланс;

- звіт про фінансові результати;

- звіт про рух грошових коштів;

- звіт про власний капітал;

- примітки до звітів.

Для складання фінансової звітності у відповідності до діючих нормативних актів та надання її користувачам, керівництво підприємства формує облікову політику: обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємстві та забезпечити зіставність фінансових звітів.

Облікова політика підприємства відповідно до НП(С)БО 1 розкривається у примітках до фінансової звітності, де підприємство висвітлює обрану облікову політику шляхом опису:

а) принципів оцінки статей звітності;

б) методів обліку за окремими статтями звітності.

Зміст облікової політики оформлюється спеціальним наказом про облікову політику, який розробляє головний бухгалетр підприємства і несе відповідальність за його формування. Керівник затверджує наказ про облікову політику і несе відповідальність за його зміст; саме його підпис робить наказ про облікову політику чинним.

Аудитор (аудиторська фірма) повинен ретельно планувати свою роботу, контролювати свою діяльність, вести облік виконаної роботи. Аудиторський процес, безумовно, характеризується його стадіями та етапами. Доцільно виділяти наступні стадії процесу аудиту: початкова, дослідна, завершальна. Першим етапом на початковій стадії і є вибір суб'єкта перевірки, ознайомлення з його бізнесом та станом обліку. Аудиторські фірми широко використовують для вибору фірм-клієнтів листи-зобов'язання. Зміст листа-зобов'язання розкривається у МСА №2. Аудитори відправляють листи-зобов'язання в різні підприємства і організації, де вказують можливості надання своїх послуг, обов'язки аудитора і його відповідальність. Приклад листа-зобов'язання наведено у Додатку А.

Після відповіді клієнта на лист-зобов'язання із запрошенням для аудиту керівник аудиторської фірми виїжджає на місце перевірки. Для того, щоб своєчасно і якісно провести аудит фінансової звітності, бухгалтерського балансу, законності і достовірності господарсько-фінансових операцій і правильності їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку, необхідно чітко спланувати кожну перевірку.

Процес планування аудиту умовно можна поділити на декілька етапів:

Етап 1 - Згода клієнта та укладання договору.

Етап 2 - Постановка мети і завдань аудиту. Мета: висловлення незалежної думки щодо достовірності фінансової звітності. Завдання: збір загальних даних та інформації про бізнес клієнта; ознайомлення із системою обліку і внутрішнього контролю; визначення і оцінка матеріальності й аудиторського ризику; визначення критеріїв оцінки фінансової звітності; збір аудиторських доказів та їх аналіз.

Етап 3 - Оцінка існуючого середовища суб'єкта перевірки. Внутрішні фактори системи: управління; облік і внутрішній контроль; виробництво; фінансова діяльність; діяльність персоналу. Зовнішні фактори сфери: економічна; політична; соціальна; юридична.

Етап 4 - Складання загального плану аудиту.

Етап 5 - Розробка програм аудиту.

Етап 6 - Визначення процедур для кожного етапу процесу аудиторської діяльності.

Етап 7 - Коригування загального плану і програми протягом всього процесу аудиту.

Укладанню договору на проведення аудиту передує етап обстеження об'єкта аудиту з метою визначення обсягів роботи, вартості аудиту та власної спроможності. Ця робота виділяється в плані як "домовленість до контракту", і на її виконання, в залежності від типу клієнта, може відводитись до 20 % часу, передбаченого на проведення аудиту.Приклад Договору на проведення аудиту у Додатку Б.

Прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати, а збиток, у свою чергу, - це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Метою дослідження є теоретичне узагальнення та систематизація основних завдань аудиту фінансових результатів, визначення його особливостей та обґрунтування рекомендацій щодо вдосконалення аудиторської перевірки фінансових результатів підприємства.

Завданням дослідження є виокремлення та аналіз особливостей здійснення аудиторської перевірки фінансових результатів діяльності підприємства та розробка рекомендацій щодо вдосконалення організації та методики їх проведення.

Об'єктом дослідження є аудит фінансових результатів.

Предметом дослідження є теоретичні засади аудиту фінансових результатів діяльності підприємства. Метою ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище та результати діяльності суб'єкта господарювання . Тому для визначення правильності відображення фінансових результатів діяльності підприємства в бухгалтерському обліку та підвищення міри довіри користувачів до даної інформації проводять аудит фінансових результатів.

Реалізуючи функцію контролю, зовнішній аудитор має спланувати перевірку суб'єкта господарювання. Приклад Плану проведення аудиту наведено у Додатку В.

Планування починається з визначення особливостей діяльності підприємства. Також проводиться тестування системи внутрішнього контролю, визначення аудиторського ризику та розробка загальної стратегії, плану та програми аудиту. Аудитор визначає обсяг господарських операцій і кількість первинних та зведених документів, що підлягають суцільній перевірці.

Після визначення суттєвості групи доходів і встановлення оцінки системи внутрішнього контролю й бухгалтерського обліку аудитор вирішує, які групи доходів він перевірятиме та із застосуванням якого методу організації перевірки (суцільного, вибіркового, комбінованого).

Починаючи перевірку, аудитор повинен ознайомитися з балансом (Форма № 1) та звітом про фінансові результати (Форма № 2), звітом про рух грошових коштів (Форма № 3), що дасть можливість зорієнтуватися в джерелах формування доходу підприємства, мати загальну оцінку фінансового стану підприємства, ефективності виробництва [3].

Також аудитор повинен визначити реальність планових показників та встановити можливість їх використання під час аудиторської перевірки фінансових результатів. Однак нестабільність економічної ситуації в Україні призводить до того, що перспективи підприємницької діяльності прогнозувати важко. У таких умовах на багатьох підприємствах планові завдання визначаються формально і, як правило, далекі від реальності. Відсутність реальних планових показників для аудитора означає втрату частини інформації для аналізу фінансових результатів та підвищує аудиторський ризик [4].

Здійснюючи аудит фінансових результатів, необхідно вирішити ряд завдань:

1)Встановлення :

відповідності визначення фінансових результатів прийнятій на підприємстві обліковій політиці;

повноти відображення фінансових результатів підприємства на рахунках бухгалтерського обліку та у фінансовій звітності;

дотримання підприємством межі звітного періоду.

2)Перевірка :

правильності використання рахунків класів 7, 8 та 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку;

правильності відображення в обліку списання збитків минулих періодів, довгострокової дебіторської заборгованості тощо;

правильності розрахунку сум, які мають бути сплачені до бюджету;

правильності ведення книг аналітичного обліку реалізації продукції, матеріалів, робіт та послуг, а також оборотних відомостей .

3)Дослідження :

організації обліку фінансових результатів;

достовірності визначення фінансових результатів;

причин відхилень фактично отриманого прибутку від планового.

4)Контроль :

за дотриманням чинного законодавства щодо формування фінансових результатів;

за правильністю віднесення витрат до собівартості продукції;

за правильністю визначення, розподілу та використання чистого прибутку .

Як видно з вище наведених даних, виокремлення та систематизація основних завдань аудиту фінансових результатів, у яких розкриваються його особливості, створює умови для більш повного їх урахування в процесі планування та організації проведення аудиту.

Важливим елементом аудиту є визначення впливу окремих факторів на величину фінансових результатів.

Аудитор насамперед має оцінити вплив прогресивних факторів формування прибутку - зниження собівартості продукції, підвищення якості та поліпшення асортименту продукції. Виявляються також негативні фактори - завищення цін, тарифів, порушення встановлених стандартів тощо.

На основі комплексу аудиторських робіт і отриманої при цьому інформації складають звіт незалежного аудитора, в якому аудитор висловлює думку про достовірність фінансової звітності у всіх суттєвих аспектах відповідно до застосовуваної концептуальної основи фінансової звітності [6]. Також, аудитором можуть надаватися пропозиції щодо поліпшення системи бухгалтерського обліку і контролю на підприємстві.

Нeобхідно підкрeслити, що нeрaціонaльно тa нeeфeктивно побудовaний aудит фінaнсових результатів підприємствa можe призвeсти до нeвиявлeння викривлeнь, фaльсифікaцій у звітності, що надалі може негативно вплинути на прийняття упрaвлінських рішeнь користувачами.

Сeрeд проблeм aудиту фінaнсових рeзультaтів науковці виділяють тa конкрeтизують такі елементи:

нeстaбільність зaконодaвчої бaзи;

формaльний підхід до здійснeння aудиту фінaнсової звітності;

використaння шaблонних мeтодів у процесі здійснeння aудиту об'єктa перевірки, нeдостaтній рівeнь розуміння aудитором діяльності підприємствa та ін. [4].

Для вирішення проблем проведення аудиту пропонується впроваджувати такі заходи:

вдосконалити законодавчу та нормативну базу, що стосується фінансової звітності;

розробити єдину систему розрахунку вартості послуг аудиторської фірми;

підвищити якість аудиту та ступінь довіри до вітчизняних аудиторів шляхом посилення вимог до підвищення кваліфікації та виконання аудиторами стандартів аудиту;

вдосконалювати документальне оформлення аудиторської перевірки та комп'ютеризувати складання і збереження документів;

підвищити рівень проінформовaності кeрівників підприємстві з питaнь aудиторських перевірок.

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Немає практичного способу звести аудиторський ризик до нуля. Аудитор завжди намагається, щоб ризик неправильної думки був незначним. Тому він повинен спланувати аудит так, щоб ризик неправильного вирішення був достатньо малим. Для цього аудиторові необхідно досягти такої обізнаності (компетентності) про системи обліку і внутрішнього контролю, яка дала б йому змогу правильно спланувати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення. Крім того, аудиторові слід використовувати професійні знання для оцінювання ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхідних для зменшення ризику до сприятливого рівня.

Аудиторський ризик має три складові: властивий ризик; ризик системи контролю (ризик контролю); ризик невиявлення помилок (ризик невиявлення).

Щодо властивого ризику, то він являє собою здатність до суттєвих перекручень залишку по певному бухгалтерському рахунку, по певній категорії, певному класу операцій або здатність до перекручень по цих показниках з перекрученнями по інших рахунках чи операціях за умови відсутності відповідних засобів внутрішнього контролю.

Під час розробки загального плану аудиту аудитору необхідно провести оцінку властивого ризику на рівні фінансової звітності. Під час розробки програми аудиту аудитору слід зіставити (порівняти) проведену оцінку із суттєвими сальдо рахунків і класами операцій на рівні тверджень або припустити, що властивий ризик щодо цього твердження є високим.
Для того, щоб зробити оцінку властивого ризику, аудитору слід використати свої професійні знання з метою врахування й оцінки численних факторів потенційних ризиків.

Приклади факторів потенційних ризиків на рівні фінансової звітності такі:

рівень цілісності управління;

досвід, знання і зміни в управлінському апараті за певний період:

малий досвід управлінського персоналу може вплинути на якість підготовки фінансової звітності підприємства;

тиск на керівництво підприємства, наприклад, обставини, які можуть наштовхнути керівництво на перекручення фінансової звітності (це відбувається тоді, коли підприємство здійснює діяльність у галузі, в якій існує досвід великої кількості підприємницьких невдач, або підприємство має дефіцит власного капіталу, що не дає йому змоги продовжувати операції);

діяльність підприємства, наприклад, його товари і послуги,

структура капіталу, споріднені сторони, виробництво і розміщення, розподіл і компенсаційні методи;

фактори, що впливають на галузь, у якій здійснює діяльність підприємство, наприклад, економічні умови і умови конкуренції, зміни в технології виробництва та послуг, загальній обліковій практиці, а також у фінансових тенденціях і показниках;

бухгалтерські рахунки, які дають уявлення про фінансовий стан підприємства, і які, поза сумнівом, вимагають виправлення, такий як, рахунок фінансових результатів, за яким треба було зробити коригування у попередньому періоді;

складні основні операції, що можуть вимагати залучення спеціаліста іншої професії, ніж аудиторська;

здатність активів до анулювання або неправильного представлення;

терміни завершення незвичайних і складних угод, особливо в останні дні року.

Власний (властивий )ризик - це всі можливі ризики, пов'язані з функціонуванням підприємства-клієнта, тобто це всі перекручення фінансової звітності, які можуть бути допущені в результаті діяльності підприємства. Ризик виникнення таких перекручень пов'язаний з дією різних факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх, часто безпосередньо не пов'язаних з підприємством-клієнтом (інфляція, конкуренція, безробіття тощо), а також таких обставин:

ринок збуту продукції;

загальна організація та структура підприємства;

політика управління та господарювання;

кадрова політика та штати;

кваліфікація працівників та рівень виконання ними своїх обов'язків.

Складність та відповідальність аудиторської перевірки фінансових результатів також підкреслюється й тим, що за даним видом перевірки встановлюється найвища ступінь аудиторського ризику. Крім того, від повноти виконаної аудиторської роботи, об'єктивності висновку залежать правильність і повнота не менш важливого напрямку аудиторської діяльності - визначення подальшої фінансової стратегії суб'єкта господарської діяльності.

Розділ 2. Оцінка стану внутрішнього контролю та організації бухгалтерського обліку на підприємстві

Ключовим питанням аудиту є визначення показників, що характеризують формування загальної суми балансового прибутку. Перед тим, як робити аналіз показників підприємства, потрібно ознайомитися з його діяльністю.

Компанія «ДОНСНАБ-Чорнобай» працює на українському ринку з 2002 року. Основними конкурентними перевагами компанії на ринку є великий асортимент техніки в широкому ціновому діапазоні, висока якість сервісу в мережі сертифікованих технічних центрів, власна виробнича база, надання унікальних фінансових схем розстрочки, лізингу та кредиту від 1 до 3-х років, а також активне використання програми Trade in.

ТОВ «Торговий дім« ДОНСНАБ »є сертифікованим дилером ТОВ« Комбайновий завод «Ростсільмаш» (Росія), офіційним дилером компанії CNH з продажу техніки New Holland, CASE і FlexiCoil в Україні, дилером компаній LEMKEN, GASPARDO, Great Plains, HAGIE, дилером заводів країн СНД: «Херсонський комбайновий завод», «Червона зірка», «Тодак», «Схід», «Почвомаш», «БілоцерківМАЗ», «Агроремммаш», «Уманьферммаш», «Галещина», «ЛКМЗ», «Агротех», «Бердянський завод сільгосптехніки» та інших заводів-виробників сільгосптехніки в країнах ближнього і далекого зарубіжжя.

Компанія «ДОНСНАБ» поставляє сільгосптоваровиробникам весь спектр сільгосптехніки, починаючи з грунтообробної та посівної техніки (сівалки і передпосівні агрегати), кормозбиральної і бурякозбиральної техніки, причепів-зерноперевантажувачі, закінчуючи зернозбиральними комбайнами імпортного та українського виробництва.

Регіональні представництва групи компаній «ДОНСНАБ» мають комплекси офісних, складських і технічних приміщень, цеху для складання, ремонту і відновлення комбайнів, технічні майстерні, обладнані відповідно до стандартів якості заводів-виробників.

Оптимально сформований товарний портфель дозволяє задовольнити потреби в техніці сільгосппідприємства з будь-якою структурою агробізнесу - від фермерських господарств з мінімальними посівними площами до найбільших агрохолдингів.

Предметом діяльності Товариства є:

оптова торгівля товарами виробничо-технічного призначення і товарами народного споживання;

ремонт тракторів на іншої сільгосптехніки;

сільськогосподарське машинобудування;

здійснення комерційно-посередницької діяльності діяльності та зв'язаних з нею робіт та послуг;

надання сільськогосподарських послуг;

надання транспортно-експедиційних послуг;

інвестування сільськогосподарського виробництва;

інші види діяльності, які не заборонені чинним законодавством.

Майно товариства складають основні та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена в самостійному балансі Товариства.

ТОВ «ДОНСНАБ-Чонобай» має самостійний баланс, поточний та валютний рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, фірмову марку та торговий знак. Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства відраховуються передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства.

У Товаристві створюється резервний(страховий) фонд у розмірі двадцяти п'яти відсотків статутного капіталу, а також інші фонди за рішенням Загальних зборів учасників. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду не може бути меншим п'яти відсотків суми річного прибутку Товариства.

Підсумком аудиторської перевірки є аудиторський висновок про достовірність, повноту та відповідність чинному законодавству і встановленим нормативам фінансової звітності підприємства. Але проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Тому аудитор повинен чітко оцінити такий аудиторський ризик, усвідомити його сутність і складові частини, визначити його максимально допустимий рівень. Це дуже важлива проблема, оскільки від розв'язання ЇЇ в значній мірі залежить якість наданих аудиторських послуг.

Аудиторський ризик (ризик аудиту) -- це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

Ризик аудиту має три складових частини:

властивий (підприємницький) ризик (ВР);

- ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування внутрішнього контролю (РК), це:

ризик неефективності системи внутрішнього контролю (РВК);

ризик неефективності системи бухгалтерського обліку (РСО);

ризик невиявлення помилок та перекручень (РН):

ЗАР = ВР х РК х РН, (1)

де ЗАР - загальний аудиторський ризик; ВР - внутрішній ризик; РК - ризик контролю; РН -ризик невиявлення.

Звідси ризик невиявлення визначається аудитором розрахунково

РН = ЗАР / ВР х РК (2)

Для розрахунку властивого ризику та ризику контролю використаємо таблиці 2.1, 2.2, 2.3.



Таблиця 2.1 Вагомість факторів, що впливають на властивий ризик та його розрахунок

№	Фактори	Середня оцінка експертів (%)	Відносна оцінка аудитора	Абсолютна оцінка
1	Характер бізнесу клієнта	10,4	0,5	5,2
2	Економічна ситуація на підприємстві і в галузі	9,3	0,7	6,51
3	Законодавчі і нормативні акти акти, що регулюють основні види діяльності	11,6	0,7	8,12
4	Операції з дочірними підприємствами (філіями)	4,1	0,8	3,28
5	Система оподаткування та можливість проникнення нелегального бізнесу	17,1	0,3	5,13
6	Конфлікт інтересів	6,5	0,3	1,95
7	Професійність і чесність адміністрації	12,3	0,5	6,15
8	Комплексний і незвичний характер операцій та її складність	5	0,7	3,5
9	Форми розрахунків на підприємстві	3,9	0,1	0,39
10	Капітальні вкладення	4,8	0,5	2,4
11	Використання кредитів банку	5,5	0,1	0,55
12	Незавершене виробництво	3,5	0	0
13	Інші фактори	6	0,6	3,6
Разом	100		46,78

Отже, згідно проведених розрахунків властивий ризик аудитор може попередньо оцінити на рівні 46,78 % або 0,4678.

Таблиця 2.2 Вагомість факторів, що впливають на ризик внутрішнього контролю та його розрахунок

№ п/п	Фактори	Середня оцінка експертів (%)	Відносна оцінка аудитора	Абсолютна оцінка
1	Методи адміністративного контролю	5,8	0,7	4,06
2	Ставлення адміністрації до внутрішнього контролю	5,4	0,7	3,99
3	Кадрова політика адміністрації і перепідготовка працівників	7,8	0,8	6,24
4	Компетентність контрольного персоналу	12,6	1	12,6
5	Наявність служби внутрішнього аудиту та її функції	6,7	0,6	4,02
6	Підпорядкованість контрольного персоналу	4,8	0,5	2,4
7	Розподіл повноважень і обов'язків	5,8	0,5	2,9
8	Санкціонування операцій	5,6	0,5	2,8
9	Нагляд за виконанням контрольних процедур	4,1	0,7	2,87
10	Використання контрольних процедур	5,2	0,5	2,6
11	Складна корпоративна структура або складові операції	3,4	0,4	1,36
12	Організація системи обліку і внутрішнього контролю	10,2	1	10,2
13	Контроль за документами та їх зберіганням	5,4	0,5	2,7
14	Правильність відображення операцій в обліку	8	1	8
15	Наявність технічних і технологічних засобів контролю	4	0,7	2,8
16	Інші фактории	5,2	0,6	3,12
Разом	100		72,66

За оцінкою аудитора факторами, які найбільше впливають на ризик внутрішнього контролю на даному підприємстві є такі: компетентність контрольного персоналу, організація системи обліку і внутрішнього контролю, правильність відображення операцій в обліку.

В результаті проведених розрахунків ризик внутрішнього контролю виявлено на рівні 72,66 % або 0,7266.



Таблиця 2.3 Вагомість факторів, що впливають на ризик зовнішнього контролю та його розрахунок

№п/п	Фактори	Середня оцінка експертів (%)	Відносна оцінка аудитора	Абсолютна оцінка
1	Час проведення зовнішнього контролю	5,9	0,5	2,95
2	Зміна законодавчих і нормативних актів	12,8	1	12,8
3	Кваліфікація і практичний стаж роботи зовнішніх контролерів	15,5	1	15,5
4	Обсяг вибірки для зовнішнього контролю	7	0,5	3,5
5	Перелік контрольних процедур, що використовуються у зовнішньому контролі	8,5	0,5	4,25
6	Репутація зовнішнього контролера	7,3	0,7	5,11
7	Об'єктивність в оцінці об'єктів перевірки і дій керівників та інших службових осіб	10,1	0,7	7,07
8	Компетентність зовнішнього контролера, щодо об'єктів перевірки	11,2	1	11,2
9	Мета і завдання зовнішнього контролю	4,9	0,5	2,45
10	Об'єкти зовнішнього контролю	7,5	0,5	3,75
11	Інші фактории	9,3	0,6	5,58
Разом	100		74,16

Отже, в результаті проведених розрахунків встановлено, що ризик зовнішнього контролю становить 74,16 % або 0,7416.

В результаті вище проведених розрахунків встановлено, що властивий ризик становить 0,4678; ризик внутрішнього контролю 0,7266; ризик зовнішнього контролю 0,7416. Аудиторський ризик для ТОВ «ДОНСНАБ-Чорнобай» обрано 10 %, тобто 0,1. Маючи усі необхідні дані можна розрахувати ризик невиявлення

РН = 0,1/ (0,4678*0,7266*0,7416) = 0,3967

Значить, ризик того, що аудиторські процедури, які будуть застовуватися та докази, які збере аудитор не дозволять виявити помилку становить 39,67 %.

При здійсненні аудиторської перевірки можна виділи такі найбільш складні області:

оцінка динаміки показників формування прибутку, обгрунтованості фактичної величини утворення прибутку;

виявлення і вплив різних факторів на величину прибутку;

оцінка можливих резервів подальшого зростання прибутку на осонові оптимізації витрат виробництва;

визначення наявності фактичних доходів та витрат підприємства

Система внутрішнього контролю визначає всі внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом підприємства для досягнення поставленої мети --забезпечення (в межах можливого) стабільного і ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньогосподарської політики, збереження та раціональне використання активів підприємства, запобігання та викриття фальсифікацій, помилок, точність і повнота бухгалтерських записів, своєчасна підготовка надійної фінансової інформації.

Основні завдання та процедури контролю представлено в таблиці 2.4

Таблиця 2.4 Основні завдання та процедури системи внутрішнього контролю

Напрями контролю	Завдання контролю	Процедури контролю
Реальність	На підприємстві повинні здійснюватись такі операції та процеси, які реально необхідні і є документально підтверджені. Доходи та витрати повинні бути реальними і мати підтвердження в первинних документах.	Порівняння даних, отриманих із внутрішніх джерел щодо обсягів отриманих доходів, понесених витрат, інвентаризація залишків.
Повнота	Всі операції і процеси, які проводяться на підприємстві, повинні бути зафіксовані в повному обсязі.	Контроль за використанням бланків документів відносно їх послідовної нумерації, звірка сум, занесених у журнали обліку доходів і витрат, із сумами, що відповідають первинним документам, суцільна нумерація первинних документів.
Санкціонування	Вся діяльність підприємства повинна здійснюватись в межах діючого законодавства та наказів керівництва підприємства. Кожна операція і процес повинні бути дозволені та затверджені відповідальними за це особами та керівниками підприємства.	Визначення осіб, відповідальних за проведення господарських операцій, видача відповідальними особами дозволу на проведення кожної операції.
Точність	Усі суми, зафіксовані в документах і регістрах бухгалтерського обліку, повинні бути правильно визначені.	Періодична перевірка величини доходів і витрат, які формують фінансові результати , вт.ч співставлення кількості реалізованої продукції зазначеній собівартості і доходам отриманим від такої реалізації.
Класифікація	Всі доходи і витрати повинні класифікуватись і відноситись на рахунки відповідно до їх призначення. Операції повинні класифікуватись по видах діяльності і повинні відноситись на відповідні рахунки і фіксуватись у відповідних рядках фінансової звітності.	Перевірка класифікації доходів, витрат і фінансових результатів, правильність їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку, а також у фінансовій звітності .
Облік	Всі операції, які проводяться на підприємстві, повинні обліковуватись на відповідних рахунках бухгалтерського обліку і у відповідних реєстрах	Затвердження підсумкових журнальних записів особою, відповідальною за формування даних, забезпечення ведення обліку відповідно до наказу про облікову політику.
Періодизація	Операції і процеси повинні відноситись до того періоду, в якому вони були здійснені.	Забезпечення відображення операцій в період їх здійснення, розробка інструкцій щодо датування операцій або порядку формування первинних документів та реєстрів

Бухгалтерський облік на підприємстві комп'ютеризовано, він ведеться з допомогою програми 1С:Підприємство та Excel. Автоматизація бухгалтерського процесу спрощує роботу для бузгалтерської служби.

Як уже зазначалося раніше, бухгалтерська служба на підприємстві поділена на кілька груп, кожна з яких веде свою ділянку обліку. Зведення даних від усіх груп бухгалтерів проводить заступник головного бухгалтера по звітності, саме він виводить фінансовий результат і відповідно складає звіт про фінансові результати.

Щоб оцінити ефективність контролю операцій з визначення фінансового результату використаємо тести внутрішнього контролю.

Таблиця 2.5 Тест з питань ведення бухгалтерського обліку доходів

№ з/п	Зміст питання	Варіанти відповіді
		Так	Ні	Інф. відсутня
1.	Чи відповідає визнання доходів Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку №15 - чи передані замовникові суттєві ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію; - підприємство не здійснює подальше управління та контроль за реалізованою продукцією; - сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена; - чи є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигід підприємства; - витрати, пов'язані з цією операцією можуть бути достовірно визначені	+ + + + +
2.	Чи ведуться книги реєстрації замовлень			+
3.	Наявність затверджених прейскурантів	+
4.	Ким затверджено прейскуранти
5.	Чи були виявлені випадки надання послуг без документів		+
6.	Чи надавались послуги пов'язаним особам	+
7.	Чи надавались послуги за бартерними контрактами	+

Отже, бачимо, що облік доходів на підприємстві ведеться згідно положень бухгалтерського обліку.

Таблиця 2.6 Тест внутрішнього контролю витрат

№	Зміст питання	Варіанти відповіді
		так	Ні	інф. відсутня
1	Чи були у звітному періоді суттєві зміни в технології виробництва продукції на підприємстві?		+
2	Чи були у звітному періоді суттєві зміни в номенклатурі виробленої продукції?		+
3	Чи затверджені на підприємстві методичні рекомендації щодо розрахунку собівартості реалізованої продукції?		+
4	Чи були у звітному періоді зміни "об'єктів обліку" витрат?		+
5	Чи були у звітному періоді зміни методу калькулювання собівартості продукції?		+
6	Чи були у звітному періоді зміни порядку обліку витрат "усередині" об'єкту обліку витрат?		+
7	Чи були у звітному періоді зміни в класифікації витрат на прямі і непрямі?		+
8	Чи були у звітному періоді зміни методів розподілу непрямих витрат між окремими об'єктами обліку витрат?		+
9	Чи були у звітному періоді зміни в класифікації витрат на постійні та змінні?		+
10	Чи були у звітному періоді зміни складу і змісту калькуляційних статей?		+
11	Чи були у звітному періоді зміни показника "нормальна потужність"?		+
12	Чи були у звітному періоді зміни порядку розрахунку понаднормативних виробничих витрат?		+

Отже, в результаті проведених тестів внутрішнього контролю можна зробити висновок, що система внутрішнього контролю на підприємстві діє ефективно, тобто регулярно здійснюється котроль за правильністю відображення операцій компетентною особою. Такий стан на підприємстві є позитивним , адже значить, що керівництво зацікавлене в тому, щоб усі операції були відображені достовірно.

Технологічно бухгалтерський облік як процес розпочинається з виявлення, вимірювання і реєстрації фактів, дій і подій з метою отримання інформації про господарські операції. Суцільне і безперервне спостереження за всіма господарськими операціями на підприємстві здійснюється за допомогою документування.

Документування є важливою ланкою в ланцюгу функціонування бухгалтерського обліку. Це початок і основа бухгалтерського обліку. Без належно оформленого документа не може бути бухгалтерського запису, від нього залежать повнота і достовірність облікової інформації для користувачів.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

До первинних документів, які відображають отримання доходів і витрат можна віднести наступні:

1) матеріальні витрати - акт-вимога, акт на списання палива, енергії, накладна, лімітно-забірна картка, довідка бухгалтерії, розрахунок бухгалтерії.

2) витрати на оплату праці - наряд, табель, акт виконання робіт, довідка бухгалтерії, розрахунок бухгалтерії.

3) відрахування на соціальні заходи - довідка бухгалтерії, розрахунок бухгалтерії.

4) амортизація - довідка бухгалтерії, розрахунок бухгалтерії.

5) вартість виконаних робіт та витрат періоду - довідка бухгалтерії, розрахунок бухгалтерії, акт виконаних робіт, товарно-транспортна накладна.

Отже, з допомогою процедур контролю повноти даних встановимо чи немає пропусків в нумерації документів, не пронумерованих документів, та інших неточностей чи помилок.

Щороку на ТОВ «ДОНСНАБ-Чорнобай» проводиться інвентаризація , яка підтверджує наявність фактичну наявність активів на підприємстві.Цього року інвентаризація проводилась 01.11.2013р., відхилень не виявлено.

Щодо зберігання документів, то цей процес організований досить добре. Первинні документи поточного місяця. що підлягають обробці ручним способом належать до відповідного облікового регістру, комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються і супроводжуються довідкою архіву.

На підприємстві доступ до інформації обмежений, що виключає несанкціоноване її використання.Збереження реєстрів бухгалтерського обліку проводиться завдяки наявності комп'ютеризованої системи обліку, згідно якої всі реєстри зберігаються в комп'ютерному варіанті, а паперові копії - в сейфі головного бухгалтера.

Отже, порядок зберігання документів на підрозділі організований належним чином, при превірці жодних відхилень не виявлено.

Бачимо, що система внутрішнього контролю на ТОВ «ДОНСНАБ-Чорнобай» організована досить добре. Така ефективність системи забезпечується зацікавленістю керівництва у реальному, правдивому відображенні усіх господарських операцій .На підприємстві систематично проводяться перевірки, як уже зазначалося раніше, власною службою внітрішнього контролю .

Після оцінки системи внутрішнього контролю ризик внутрішнього контролю міг змінитися, оскільки ми детальніше ознайомилися та дослідили, як організована система внутрішнього контролю.Отже, зробимо перерахунок ризику внутрішнього контролю та оцінимо, яким має бути обсяг перевірки на наступному етапі аудиту.



Таблиця 2.7 Вагомість факторів, що впливають на ризик внутрішнього контролю та його розрахунок

№п/п	Фактори	Середня оцінка експертів (%)	Відносна оцінка аудитора	Абсолютна оцінка
1	Методи адміністративного контролю	5,8	0,6	3,48
2	Ставлення адміністрації до внутрішнього контролю	5,4	0,5	2,7
3	Кадрова політика адміністрації і перепідготовка працівників	7,8	0,7	5,46
4	Компетентність контрольного персоналу	12,6	0,9	11,34
5	Наявність служби внутрішнього аудиту та її функції	6,7	0,5	3,35
6	Підпорядкованість контрольного персоналу	4,8	0,5	2,4
7	Розподіл повноважень і обов'язків	5,8	0,5	2,9
8	Санкціонування операцій	5,6	0,4	2,24
9	Нагляд за виконанням контрольних процедур	4,1	0,5	2,05
10	Використання контрольних процедур	5,2	0,3	1,56
11	Складна корпоративна структура або складові операції	3,4	1	3,4
12	Організація системи обліку і внутрішнього контролю	10,2	0,5	5,1
13	Контроль за документами та їх зберіганням	5,4	0,9	4,86
14	Правильність відображення операцій в обліку	8	0,6	4,8
15	Наявність технічних і технологічних засобів контролю	4	0,8	3,2
16	Інші фактории	5,2	0,6	3,12
Разом	100		61,96

Бачимо, що ризик внутрішнього контролю знизився і становить зараз 61,96% або 0,6196.

Тепер розрахуємо ризик невиявлення:

DR = 0,1/(0,4678*0,6196*0,7416) = 0,4652 або 46,52%

Отже, ризик невиявлення після переоцінки зменшився. Аудитором обсяг вибірки встановлено на рівні 10 документів.

Розділ 3. Методика аудиту формування та використання фінансових результатів

Складність та відповідальність аудиторської перевірки фінансових результатів також підкреслюється й тим, що за даним видом перевірки встановлюється найвища ступінь аудиторського ризику. Крім того, від повноти виконаної аудиторської роботи, об'єктивності висновку залежать правильність і повнота не менш важливого напрямку аудиторської діяльності - визначення подальшої фінансової стратегії суб'єкта господарської діяльності.

Виконання аудиторської роботи щодо перевірки фінансових результатів вимагає глибоких знань та відповідного досвіду. Отже, виконання комплексу робіт з аудиторської перевірки фінансових результатів доручається, як правило, лише висококваліфікованим та досвідченим аудитор.

При здійсненні аудиторської перевірки фінансових результатів необхідно виходити насамперед з того, що діяльність будь-якого об'єкта підприємництва включає дві взаємозалежні сторони - господарську і фінансову. Перша визначає залучені до виробничої діяльності виробничі активи (основний капітал), друга - вибір та величину використаних фінансових пасивів (ресурсів). Від їхньої збалансованої взаємодії в господарському процесі і залежить фінансовий результат. При цьому слід враховувати, що визначення й органічне з'єднання капіталу і ресурсів - процес динамічний. У зв'язку з цим зростання, наприклад, активу завжди необхідно переконатися у збільшенні відповідного пасиву або зменшенні іншого активу.

Отже, розпочинаючи аудит фінансових результатів відповідно до замовлення клієнта, аудитор, насамперед, повинний з'ясувати, яку мету ставив перед собою його клієнт (суб'єкт господарської діяльності) - одержати максимум прибутку, завоювати ринок, утримати свої позиції на ринку і т. д. Лише після цього можна буде здійснити відповідний обґрунтований аналіз та підготувати достовірні висновки.

Методикою передбачено проведення аудиту фінансових результатів, відображеній на Рис.3.1.

Основними джерелами інформації, які необхідні аудитору для зазначеного аналізу виступають: баланс; звіт про фінансові результати і їхнє використання; декларація про дохід підприємства та податкові декларації; бухгалтерські регістри по обліку виробничих витрат, реалізації, фінансових результатів (журнали № 3, № 5, № 5А, № 6, №7, відомості № 7.1, № 7.2, № 7.3 та інші, якщо суб'єкт господарської діяльності використовує журнальну форму обліку, або регістри аналогічного призначення при використанні підприємством інших форм бухгалтерського обліку).

Аудитор насамперед повинний оцінити стан бухгалтерського обліку на підприємстві, оскільки від ступеня довіри до облікової інформації залежать як обся...