Аудит зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів на ПрАТ "Кзбн "Росинка"

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра обліку і аудиту

КУРСОВА РОБОТА

З ПРАКТИЧНОГО АУДИТУ

На тему: «АУДИТ ЗНОСУ (АМОРТИЗАЦІЇ) ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ І НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ НА ПрАТ «КЗБН «РОСИНКА»

ВИКОНАВ: (Підпис)_________

Масюк Д.А.

ОФПД 4-1

КЕРІВНИК: (Підпис)_________

Небильцова В.М.

КИЇВ 2013

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи аудиту зносу основних засобів та нематеріальних активів

Розділ ІІ. Методичні основи аудиту зносу основних засобів та нематеріальних активів на ПрАТ «КЗБН «Росинка»

Розділ ІІІ. Організація аудиту зносу основних засобів та нематеріальних активів на ПрАТ «КЗБН «Росинка»

3.1 Загальна характеристика підприємства

3.2 Структура підприємства

3.3 Структура бухгалтерії

3.4 Облікова політика

3.5Аналіз техніко-економічних показників

Висновки

Використана література

Додатки

Вступ

Сучасний етап розвитку вітчизняної економіки пов'язаний з кардинальними змінам в структурі та формах власності, а також в організації та управлінні виробництвом. Це зумовлює необхідність вдосконалення системи облікової інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.

Розвиток ринкових відносин в економіці держави об'єктивно веде до полярності інтересів між виробниками, споживачами та державою. Наприклад, створення відкритих акціонерних товариств призвело до зіткнення інтересів акціонерів та управлінців (менеджерів). У зв'язку з цим виникла потреба у незалежному контролі діяльності господарюючих суб'єктів, який би забезпечив підтвердження достовірності їх фінансових звітів. Цей вид діяльності отримав назву „аудит”.

Власники та кредитори позбавлені можливості самостійно впевнитись у тому, що всі численні операції підприємства законні та правильно відображені у звітності, тому вони відчувають потребу у послугах аудиторів.

Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств та дотримання ними законодавства необхідне державі для прийняття рішень в області економіки та оподаткування, суддям, прокурорам, та слідчим для підтвердження достовірності фінансової звітності, яка їх цікавить.

Так як роль основних засобів дуже важлива на кожному підприємстві, то і їх аудит є важливим етапом перевірки звітності підприємства.

Аудит амортизації основних засобів і нематеріальних активів проводиться за бухгалтерським і податковим обліком, що обумовлено відмінностями у відображенні цих операцій.

Мета аудиту -- встановити дотримання підприємством порядку нарахування амортизації відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (ст. 8) від 22 травня 1997 р. № 283-97 ВР із змінами та доповненнями. Завдання аудиту -- перевірити правильність:

* визначення вартості, що амортизується;

* встановлення підприємством строку корисного використання (експлуатації) об'єктів необоротних активів;

* розрахунку річної та місячної суми амортизації необоротних матеріальних активів за обраним підприємством методом;

* розрахунку амортизації інших необоротних матеріальних активів за прямолінійним чи спрощеним методом;

* початку та закінчення нарахування амортизації необоротних матеріальних і нематеріальних активів;

* відображення у складі витрат підприємства амортизації необоротних матеріальних і нематеріальних активів через систему бухгалтерських рахунків.

Джерела інформації для аудиторської перевірки амортизації: наказ про облікову політику підприємства, регістри інвентарного обліку необоротних активів (картки, відомості та ін.), розрахунок сум амортизації, регістри синтетичного обліку витрат підприємства.

Розділ І. Теоретичні основи аудиту зносу основних засобів та нематеріальних активів

аудит активи нематеріальні

При перевірці правильності визначення вартості, що амортизується, аудитору слід врахувати, що такою є первісна (або переоцінена) вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість -- це сума грошових коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від продажу (ліквідації) об'єкта після закінчення строку його корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних із продажем (ліквідацією).

Відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби», якщо сума первісної вартості дорівнює сумі амортизації по цьому самому об'єкту, потрібно встановити нову справедливу вартість об'єкта і додати її до первісної вартості, не змінюючи суми зносу.

Аудитор повинен оцінити обґрунтованість визначення строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, враховуючи умови конкретного підприємства та ринкову ситуацію. При цьому слід врахувати обмеження строку для нематеріальних активів. Згідно з П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» строк корисного використання нематеріальних активів не повинен перевищувати 20 років.

За даними інвентарного обліку аудитор перевіряє обґрунтованість вибраного методу амортизації, встановленого строку корисного використання основних засобів, визначеної суми ліквідаційної вартості, яка для нематеріальних активів може дорівнювати нулю.

При перевірці правильності нарахування амортизації інших необоротних матеріальних активів аудитору слід врахувати особливості, які полягають у використанні одного із двох методів: прямолінійного або виробничого. Дозволяється також використовувати спрощений метод при нарахуванні амортизації бібліотечних фондів і малоцінних необоротних матеріальних активів (у першому місяці використання об'єкта 50 % його вартості і 50 % за мінусом ліквідаційної вартості у місяці вилучення їх з активів).

Особливо ретельно аудитор має перевірити обґрунтованість зміни підприємством методу нарахування амортизації, що дозволено підприємству здійснювати у разі змін очікуваного способу отримання економічних вигод від використання конкретного засобу. Для встановлення обґрунтованості зміни методу нарахування амортизації аудитору потрібно проаналізувати реальність суттєвих відхилень очікуваного строку корисної експлуатації об'єкта основних засобів від попередніх оцінок (внаслідок модернізації устаткування, зміни попиту на продукцію, яка виготовляється, з його використанням). Крім того, перевіряють відображення цих змін у звітності та правильність коригування суми амортизації у поточному й майбутньому періодах.

При перевірці дотримання встановлених строків початку та закінчення нарахування амортизації аудитору слід врахувати, що нарахування амортизації починається з місяця, що настає за місяцем, у якому об'єкт необоротних активів став придатним для корисного використання, а призупиняється починаючи з місяця, що настає за місяцем вибуття об'єкта необоротних активів.

Джерелами дослідження операцій з основними засобами є: «Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» (форма № ОЗ-1); «Акт прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів» (форма № ОЗ-2); «Акт на списання основних засобів» (форма № ОЗ-3) і «Акт на списання автотранспортних засобів (форма № ОЗ-4); інвентарні картки обліку основних засобів (форма № ОЗ-6); опис інвентарних карток по обліку основних засобів (форма № ОЗ-7); інвентарні списки за місцем перебування й експлуатації основних засобів (форма № ОЗ-9); акт інвентаризації і рахункові зведення за результатами інвентаризації основних засобів. Також використовують кошториси і завдання чи плани капітального ремонту основних засобів, дефектні акти на проведення капітальних ремонтів основних засобів, розрахунок амортизації основних засобів (форми №№ ОЗ-14, ОЗ-15, ОЗ-16), що відповідають відомості і журнали-ордери, бланки і т.д

Амортизація не нараховується також протягом періоду реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації основних засобів.

Правильність відображення нарахованих сум амортизації у складі витрат підприємства перевіряють встановленням відповідного віднесення її на окремі рахунки. Суму нарахованої амортизації має бути включено до витрат тих підрозділів виробництва (обігу), де перебувають в експлуатації необоротні активи.

Аудиторською перевіркою має бути встановлено:

правомірність розподілу основних засобів за встановленими податковим законодавством чотирма групами;

правильність визначення балансової вартості кожної групи основних засобів на початок звітного періоду;

дотримання підприємством строків нарахування амортизації;

встановлення випадків неправомірного нарахування амортизації (за умов консервації, реалізації тощо);

правильність розрахунку сум амортизації за кожним об'єктом 1 групи і в цілому по 2, 3 та 4 групах основних засобів;

правильність визначення сум амортизації на необоротні матеріальні активи невиробничої сфери й віднесення їх на збільшення валових витрат.

З метою скорочення строку проведення перевірки аудитору потрібно врахувати типові порушення, що допускаються підприємствами:

неправильний розподіл конкретних об'єктів основних засобів за групами;

нарахування амортизації на об'єкти, нормативні строки служби яких минули, з метою заниження прибутку для оподаткування;

порушення строків нарахування амортизації основних засобів;

неправильне визначення балансової вартості основних засобів тощо.

Перевірку правильності розподілу основних засобів підприємства за групами аудитор здійснює відповідно до податкового законодавства:

1 група (будівлі, споруди, їх структурні складові та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування) вартість капітального поліпшення землі;

2 група (автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них);

3 група (інші основні засоби, не включені до груп 1 і 2 і 4).

4 група (електронно-обчислювальні машини інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення; пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони у т. ч. стільникові) мікрофони, рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Перевірка правильності розмежування підприємством витрат, що є об'єктами нарахування амортизації, проводиться аудитором з урахуванням податкового законодавства, за яким витрати поділяють на три групи:

перша група -- витрати, що підлягають амортизації;

друга група -- витрати, що підлягають амортизації, але тільки за певних умов;

третя група -- витрати, що не підлягають амортизації.

Амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби, а також придбання, закладання й вирощування багаторічних насаджень до початку їх плодоношення, на самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб, на проведення усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

До витрат, що підлягають амортизації залежно від виду надання послуг підприємством, відносять витрати на придбання, ремонт і модернізацію легкового автомобільного транспорту.

Не підлягають амортизації і мають бути повністю віднесені до складу валових витрат у відповідному звітному періоді витрати платника податку на придбання й відгодівлю продуктивних тварин, вирощування багаторічних насаджень, які плодоносять, на утримання основних засобів на консервації, а також витрати на придбання основних засобів з метою їх подальшої реалізації або використання у виробництві (будівництві, спорудженні) інших основних засобів, що будуть реалізовані.

Правильність визначення балансової вартості об'єктів 1 групи виробничої сфери перевіряють починаючи з дати останньої аудиторської перевірки за такою методикою. Первісна вартість 1 групи об'єктів виробничої сфери мінус нараховані суми амортизації на 1-е число кожного кварталу плюс (мінус) зміни у складі об'єктів 1 групи плюс витрати на поліпшення основних засобів 1 групи.

Правильність визначення первісної вартості по об'єктах 1 групи невиробничої сфери перевіряється аналогічно об'єктам виробничої сфери.

Правильність визначення балансової вартості, що амортизується на початок кварталу, по об'єктах 2, 3 та 4 групи виробничої сфери перевіряють за такою методикою. За основу беруть балансову вартість об'єктів 2, 3 та 4 груп на початок попереднього кварталу і враховують рух об'єктів, що амортизуються за попередній період (квартал) відповідно до вимог статті Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», і перевіряють обґрунтованість змін по групі, що вплинули на балансову вартість групи на початок наступного кварталу.

Балансову вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок звітного періоду розраховують за формулою

Ба = Б (а - 1) + П (а - 1) - В (а - 1) - А (а - 1),

де Б (а - 1) -- балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок періоду, що передував звітному;

П (а - 1) -- сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації протягом періоду, що передував звітному;

В (а - 1) -- сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основними фондів групи 1) протягом періоду, що передував звітному;

А (а - 1) -- сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.

Аудитору слід пам'ятати, за яких умов збільшується (зменшується) балансова вартість основних засобів. Згідно з чинним законодавством підприємство збільшує балансову вартість відповідної групи основних засобів за рахунок витрат:

на придбання основних фондів -- на суму вартості придбання основних фондів з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат у зв'язку з таким придбанням;

на самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб -- на суму всіх виробничих витрат з виготовлення та введення в експлуатацію цих основних засобів, а також витрат на виготовлення основних засобів, що мають інші джерела фінансування.

Зменшення балансової вартості основних засобів відбувається у разі реалізації їх, виведення з експлуатації (ліквідації), капітального ремонту, реконструкції та консервації за рішенням підприємства або Кабінету Міністрів України. Балансова вартість основних засобів 1 групи зменшується на суму окремого об'єкта цієї групи у разі виведення його з експлуатації через реалізацію.

Важливим моментом є те, що в разі реалізації окремих об'єктів основних засобів 1 групи за ціною, яка вища від балансової вартості, платник податку повинен включити суму перевищення виручки від реалізації над балансовою вартістю окремого об'єкта до валових доходів, а суму перевищення балансової вартості над виручкою від такої реалізації -- до валових витрат відповідного періоду.

У разі реалізації і виведення з експлуатації основних засобів 2, 3 та 4 груп балансова вартість відповідної групи зменшиться на суму вартості реалізації таких основних засобів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних засобів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення заноситься до валового доходу платника податку відповідного періоду.

Законодавством передбачено різний порядок визначення балансової вартості для 1, 2, 3 та 4 груп у разі виведення з експлуатації основних засобів через їх ліквідацію, капітальний ремонт, реконструкцію та консервацію за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України. Якщо балансова вартість окремого об'єкта основних засобів 1 групи на амортизацію прирівнюється до нуля (при цьому амортизаційні відрахування не нараховуються), то балансова вартість окремих засобів 2, 3 і 4 груп у зв'язку з виведенням їх з експлуатації не змінюється.

Введення в дію основних засобів після капітального ремонту, реконструкції та модернізації також супроводжується збільшенням балансової вартості окремих об'єктів основних засобів 1 групи на суму всіх виробничих витрат разом і основних засобів 2, 3 та 4 групи збільшується тільки на суму витрат, пов'язаних із роботами капітального ремонту, реконструкції й модернізації.

Якщо на початок звітного кварталу 2, 3 і 4 групи основних засобів не містять матеріальних цінностей, балансова вартість таких груп відноситься до валових витрат підприємства цього звітного періоду.

Якщо платником податку прийнято рішення про ліквідацію окремого об'єкта основних засобів 1 групи з інших, крім перелічених вище обставин, балансова вартість такого об'єкта не відноситься до валових витрат і відшкодовується за рахунок власних джерел платника податку.

Під час перевірки важливо пам'ятати, що зміни в балансовій вартості, які відбулися в поточному кварталі, не враховуються при нарахуванні амортизації за цей самий квартал, а вплинуть на розмір нарахованої амортизації за наступний квартал.

При перевірці правильності нарахування амортизації за податковим законодавством потрібно встановити дотримання норм амортизації за групами основних засобів.

Аудитор має встановити дотримання строків нарахування амортизації, враховуючи, що амортизація окремого об'єкта основних засобів 1 групи проводиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Амортизація основних засобів 2, 3 та 4 груп проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Щомісячні суми нарахованої амортизації перевіряють з урахуванням руху основних засобів: на введені в експлуатацію об'єкти амортизацію нараховують з 1-го числа місяця, що настає за кварталом їх введення, а у разі вибуття нарахування припиняються з 1-го числа місяця, що настає за кварталом вибуття. Дані про надходження й вибуття основних засобів у розрахунку порівнюють із даними рахунку 10 «Основні засоби» за відповідний період.

Правильність нарахування амортизаційних відрахувань перевіряється аудитором вибірково шляхом розрахунків за той місяць, де за Головною книгою розмір нарахованої суми амортизаційних відрахувань значно відрізняється від інших місяців. У разі виявлення помилок у розрахунках необхідно перевірити також інші місяці та визначити вплив помилок на собівартість продукції. Знову розраховані суми амортизаційних відрахувань порівнюються з фактично наведеними в обліку сумами з використанням відомості розрахунку амортизації основних засобів.

Достовірність розрахунків амортизаційних відрахувань перевіряють порівнянням їх з даними регістрів синтетичного й аналітичного обліку (Головна книга, Журнали-ордери, Відомість № 1 за спрощеної форми обліку, відповідна відомість у разі автоматизованої обробки інформації) з інвентарними картками.

Правові та організаційні основи аудиторської діяльності в Україні регламентуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію спеціалістів з аудиту та ліцензування їхньої діяльності.

Проводячи аудит основних засобів необхідно користуватися наступними основними нормативними документами, діючими в Україні, і які повинні застосовувати на всіх підприємствах при організації бухгалтерського обліку:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» № 996-XIV від 16.07.99 - визначаються загальні принципи ведення бухгалтерського обліку.

2. План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій і закладів, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 291 от 30.11.99.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджені наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 та ін.

Правові і організаційні основи аудиторської діяльності в Україні регламентуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію фахівців з аудиту і ліцензування їхньої діяльності. Норми аудиту передбачають основні принципи виконання аудиторських робіт, але не є методиками чи інструкціями до застосування методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту.

Розділ ІІ. Методичні основи аудиту зносу основних засобів та нематеріальних активів на ПрАТ «КЗБН «Росинка»

Основні засоби підприємств і організацій незалежно від форм власності відображаються у бухгалтерському обліку і звітності за фактичними витратами на їх придбання, перевезення, встановлення, державну реєстрацію, які становлять їх первісну вартість.

Основним завданням і метою аудиту основних засобів є:

1) встановлення правильності документального оформлення і своєчасного відображення в обліку операцій з основними засобами, їх надходження, внутрішнє переміщення і вибуття;

2) перевірка правильності розрахунку, своєчасного відображення зносу основних засобів;

3) перевірка доцільності проведення ремонту основних засобів, контроль за витратами на капітальний ремонт, за правильністю їх відображення;

4) перевірка правильності відображення в обліку фінансових результатів від вибуття (в т.ч. ліквідації) основних засобів;

5) контроль за збереженням основних засобів;

6) перевірка правильності проведення індексації основних засобів;

7) підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з основними засобами;

8) встановлення своєчасності і правильності списання недоамортизованої частини основних засобів на фінансові результати;

Джерелами інформації для аудиту основних засобів є:

- Баланс (форма № 1);

- Звіт про фінансові результати та їх використання (форма № 2);

- Звіт про фінансово-матеріальний стан підприємства (форма № 3);

- Синтетичні регістри обліку основних засобів (головна книга, журнал-ордер № 13);

- Первинні документи з обліку основних засобів: інвентарні картки, акти приймання-передачі, акти введення в експлуатацію, акти ліквідації основних засобів.

При перевірці операцій по обліку основних засобів аудиторам на основі первинних даних і даних аналітичного і синтетичного обліку основних засобів звертається увага на наступні основні питання:

- своєчасність і правильність документального оформлення і відображення в облікових регістрах надходження, переміщення і вибуття основних засобів

- правильність розрахунку амортизаційних сум і віднесення їх на собівартість продукції, а також відображення її на рахунках синтетичного обліку

- своєчасність і правильність списання недоамортизованої частини основних засобів на фінансові результати підприємства

- правильність і своєчасність нарахування орендної плати за основні засоби і віднесення на собівартість продукції

- правильність віднесення до основних засобів тих, що знаходяться на балансі підприємства

- правомірність списання витрат на проведення ремонту основних засобів

- своєчасність і правильність проведення інвентаризації і відображення результатів на рахунках

- достовірність індексації вартості основних засобів і віднесення сум на рахунки бухгалтерського обліку

- правомірність реалізації основних засобів, а також їх оцінка при реалізації як підприємством , так і приватною особою

Нормативно-правове регулювання аудиту основних засобів

Аудит як форма інтелектуальної діяльності має деякі особливості організації та методики проведення. Міжнародні асоціації бухгалтерів та аудиторів узагальнили досвід організації та методики обліку й аудиту в країнах з різними формами власності та господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту (МНА), які у визначеній мірі можуть виконувати функції стандартів з обліку та аудиту.

До основних принципів норм аудиту належать:

- цілісність, об'єктивність та незалежність, конфіденційність, знання та компетентність;

- правила використання результатів роботи інших аудиторів;

- документальне оформлення, планування, отримання доказів аудитором;

- перевірка систем внутрішнього контролю та обліку;

- аналіз висновків аудитора та складання ним звіту.

Найперше, що підлягає перевірці при аудиті основних засобів - це облікова політика підприємства. Тому що, перед тим як перевіряти як здійснюється облік треба перевірити як цей облік на підприємстві організований. В обліковій політиці у відповідності з П(С)БУ № 7 “Основні засоби ” повинно бути вказано методи оцінки основних засобів, їх класифікація на підприємстві, методи амортизації, ознаки включення об'єктів до складу основних засобів та інше. Аудитор повинен перевірити відповідність облікової політики чинному законодавству та бухгалтерським вимогам у відношенні основних засобів. Аудитор перевіряє, наскільки доцільно застосовувати ту чи іншу форму організації бухгалтерського обліку, чи відповідає вона конкретним умовам роботи підприємства. Перевірці підлягає також стан синтетичного обліку і його зв'язки з даними аналітичного обліку.

Бухгалтерський облік основних засобів організується у відповідності з типовими класифікаціями основних засобів. Ці типові класифікації призначені для встановлення єдиного їх групування в обліку. У відповідності до існуючої системи обліку в Україні діє наступний порядок класифікації:

1) за галузевою ознакою;

2) за характером участі в процесі виробництва -- виробничі і невиробничі;

3) за видами -- земельні ділянки, будівлі і споруди, транспортні засоби, машини і обладнання, продуктивний і робочий скот, багаторічні насадження та ін.

4) по належності -- власні та орендовані;

5) за ознакою використання -- ті, що знаходяться в експлуатації, на реконструкції, в запасі, на консервації;

Основні засоби в бухгалтерському обліку обліковуються по первісній вартості, яка визначається на основі таких фактичних витрат:

- сум, сплачених у відповідності з договором;

-сум, сплачених організаціям за здійснення робіт по договорам, за інформаційні та консультативні послуги;

- сплачення податків, мита, реєстраційних зборів, державного мита та інших платежів, пов'язаних з придбанням основних засобів;

- витрат на страхування ризиків, пов'язаних з доставкою;

- витрат на установку, монтаж, налагодження основних засобів.

Історично для обліку основних засобів завжди використовувались три види оцінки:

1) первісна вартість - використовується в обліку на протязі всього строку служби об'єкта на даному підприємстві;

2) переоцінена вартість - переоцінена первісна вартість;

3) залишкова вартість - первісна вартість за мінусом зносу;

Аналітичний облік ведеться по кожному інвентарному об'єкту. Окремим інвентарним об'єктом є завершений механізм з усіма приладами і пристроями, який призначений для виконання визначених самостійних функцій.

В обліковій політиці повинен бути вказаний конкретний метод амортизації для конкретного виду основних засобів. Ним може бути один з методів:

- прямолінійний;

- зменшення залишкової вартості;

- прискорене зменшення залишкової вартості;

- кумулятивний;

- виробничий;

- податковий.

Оцінка системи внутрішнього контролю та виявлення зон ризику.

У відповідності з вимогами аудитор повинен мати достатню уяву про структуру внутрішнього контролю клієнта перед складанням плану аудиторської перевірки. Достатня уява про структуру контролю дозволяє аудитору визначити типи можливих відхилень, степені ризику і розробити методику проведення перевірки для їх виявлення. Аудитор отримує уяву про клієнта, визначаючи особливості заходів і процедур стосовно до кожного елементу структури контролю, і, виясняючи, чи працюють вони в дійсності, тобто чи використовуються вони на підприємстві. Уява про структуру контролю, необхідного при складанні плану проведення аудиторської перевірки (тобто для встановлення і прийняття відповідних дій при визначенні можливості відхилення матеріалів) формується на основі раніше накопиченого на підприємстві досвіду використання результатів аудиторської перевірки за минулий рік, на основі анкетування персоналу фірми-клієнта, спостерігання за виконанням персоналом своїх обов'язків і аналізу підготовленого напередодні клієнтом опису заходів і процедур, а також іншої документації. Для отримання свідчення про правильне використання заходів і процедур аудитор аналізує записи, документи, звіти.

Одним з етапів процесу планування - оцінка системи внутрішнього контролю, основна мета якої - створення основи для планування аудиторської перевірки, а також визначення виду, часу проведення, об'єму аудиторських процедур, які знаходять своє відображення в аудиторській програмі. Тому характер і якість перевірки багато в чому будуть залежати від того, наскільки грамотно та достовірно аудитор вивчить систему внутрішнього контролю.

Система внутрішнього контролю може рахуватися ефективною, якщо вона своєчасно попереджає про виникнення недостовірної інформації, та виявляє її. Оцінюючи ефективність системи внутрішнього контролю, аудиторська організація повинна зібрати достатню кількість аудиторських доказів. Якщо аудиторська організація вирішує покластися на систему внутрішнього контролю і систему бухгалтерського обліку для отримання достатнього степеню впевненості в достовірності бухгалтерської звітності, вона повинна відповідним шляхом скорегувати об'єм аудиторської перевірки.

Аудиторська перевірка повинна відповідати деяким вимогам і складатися з визначених етапів. умовно можна виділити три етапи:

1) планування;

2) збір аудиторських доказів;

3) завершення аудиту.

На першому етапі аудитор:

- насамперед знайомиться з клієнтом (це означає розуміння діяльності клієнта, знайомство з системами бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю);

- оформлює свої відносини з клієнтом контрактом та (або) листом- зобов'язанням;

- розраховує рівень суттєвості майбутньої перевірки;

- вивчає та оцінює системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю організації клієнта;

- оцінює аудиторські ризики;

- готує загальний план та програму аудиту.

Програма аудиту операцій з основними засобами включає такий перелік питань, які необхідно перевірити, і процедур:

1.Надходження основних засобів - перевіряється правильність відображення в обліку надходження основних засобів; правильність бухгалтерського обліку оприбуткування їх незалежно від форми власності підприємства.

Аудитору необхідно перевірити чи створена комісія приймання основних засобів та оформлення її результатів, як оформлені договори купівлі-продажу основних засобів, протоколи договірних цін, правильність вказання первинної вартості в актах приймання-передачі основних засобів. Важливою умовою збереження основних засобів є проведення їх інвентаризації, тому в процесі контролю необхідно перевірити повноту та своєчасність її проведення, і правильність відображення результатів. Це потрібно, щоб переконатися наскільки можна довіряти результатам інвентаризації та зменшити аудиторський ризик. Аудитор має перевірити чи правильно виділено ПДВ при придбанні основних засобів. Аудитору також необхідно зосередити увагу на порядку формування первісної вартості окремих об'єктів основних засобів у випадках, коли в документах, що супроводжують купівлю, зазначено вартість не кожного об'єкта окремо, а кількох об'єктів разом. Первісну вартість придбаних об'єктів встановлюють пропорційно до справедливої вартості, виходячи з фактичних витрат на придбання.

2.Вибуття основних засобів - перевірка дозволу та порядку ліквідації основних засобів, а також бухгалтерських записів, які відображають ліквідацію, реалізацію, безоплатне передання основних засобів тощо незалежно від форми власності підприємства. При перевірці ліквідації основних засобів у зв'язку із зносом або пошкодженням розглядаються акти на ліквідацію основних засобів. Слід перевірити чи затверджений відповідний акт керівником підприємства, та чи зроблена відмітка бухгалтерії про фіксацію вибуття інвентарного об'єкта в інвентарній картці.

3.Перевірка нарахування зносу(амортизації) на основні засоби - перевіряється застосування підприємством норм зносу основних засобів відповідно до чинного законодавства; порядку нарахування підприємством зносу(амортизації) основних засобів, застосування прискорених норм амортизації; правильність відображення в обліку зносу основних засобів залежно від форм власності.

4.Перевірка проведення індексації основних засобів - перевіряється наявність проведення індексації балансової вартості основних засобів; правильність застосування коефіцієнтів індексації; використання понижуючих коефіцієнтів амортизації основних засобів; порядку відображення в обліку результатів індексації основних засобів. Необхідно перевірити відображення у відповідних підтверджуючих документах результати переоцінки (актах переоцінки, довідках або розрахунках бухгалтерії, експертних висновках), а також в інвентарних картках обліку основних засобів.

5. Перевірка порядку відображення ремонту основних засобів - перевірка правильності відображення в обліку витрат на ремонт основних засобів.

6.На останньому етапі аудиту основних засобів перевіряють відповідність первинних документів синтетичним регістрам обліку. Для цього звіряються дані інвентарних карток обліку основних засобів з даними, актів приймання- передачі основних засобів, акти ліквідації, дозволи на реалізацію, журналу- ордеру № 13, Головної книги та фінансової звітності підприємства, балансу- форми № 1.

Законом України “Про аудиторську діяльність” та національним нормативом України з аудиту № 26 “Аудиторський висновок” передбачено, що аудитор повинен проаналізувати й оцінити інформацію, отриману на підставі аудиторських доказів, для формування висновку.

Процес аудиторської перевірки та її результати повинні бути документально оформлені.

Склад та кількість аудиторських документів визначаються аудитором у кожному конкретному випадку. При цьому вирішальне значення відіграє мета складання робочих документів, а саме:

- планування аудиторської перевірки;

- документальне підтвердження виконаних аудитором процедур, робіт;

- збір матеріалів для перевірки фінансової звітності з їх подальшим узагальненням;

- складання аудиторського звіту і підготовлення висновку про фінансову звітність;

- забезпечення юридичної обґрунтованості проведення аудиту, законності;

- контроль робочого часу аудитора та обґрунтування оплати його праці (гонорару);

- контроль за якістю проведеної перевірки;

- отримання у випадку необхідності інформації про перевірку конкретного підприємства, що відбувалася декілька років тому, наприклад, у випадках судової справи, виникненні спорів, претензій та ін.;

- забезпечення можливості отримання відповідей на так названі зворотні питання (від клієнта, акціонерів та інших зацікавлених осіб), тобто довести правоту аудитора або доповнити деякі питання;

- обґрунтований вибір методики, методів та способів проведення аудиту, напрямів та підходів перевірки;

- документальне оформлення встановленого або визначеного самим аудитором аудиторського ризику з наведенням його величини;

- формування уявлення про професіоналізм, кваліфікацію аудитора, його компетентність та можливості їх підвищення;

- отримання матеріалів для наступних аудиторських перевірок.

Вибір техніки складання робочих документів в основному залежить від того, яким способом ведеться бухгалтерський облік на підприємстві, а також особистого досвіду та компетентності аудитора.

Вимоги до робочих документів аудитора визначають їх обов'язкові реквізити та складові, а саме: найменування документу, назва клієнта, порядковий номер документу та сторінка його розміщення в досьє, період перевірки, зміст (зазначення процедур, методів, отриманих результатів, висновки аудитора стосовно конкретних фактів перевірки), зазначення осіб, що склали та перевірили документ, їх підписи, дата складання документу та інші спеціальні реквізити.

На наступній стадії аудиторської перевірки аудитор повинен скласти робочі документи з перевірки внутрішнього контролю, дотримання принципів бухгалтерського обліку, попереднього аналітичного огляду стану справ на підприємстві.

Значну частину робочих документів стадії оцінки звітності складають копії регістрів синтетичного та аналітичного обліку, на яких аудитор робить свої відмітки, записи про перевірку, підтвердження сум, залишків та інших даних, використовуючи при цьому спеціальні позначення. На таких копіях, як і на інших робочих документах, проставляються відомості про те, хто і коли виконав та перевірив. Поряд з цифрами, що цікавлять аудитора, робляться відмітки про результати їхньої перевірки і про те, на підставі чого (головної книги, журналів-ордерів, відомостей, документів, отриманих на запити від третіх осіб та інших) проведена ця перевірка.

Протягом всього періоду ведення досьє, а також після завершення аудиторської перевірки та подання звіту клієнту аудитор повинен забезпечувати належні умови зберігання документів.

Особливої уваги потребує проблема конфіденційності інформації (змісту) робочих документів.

Відповідно до Національного нормативу аудиту № 26 „Аудиторський висновок”, результати аудиту оформлюються у вигляді аудиторського висновку, який повинен містити в собі чітке і ясне уявлення аудитора про перевірену фінансову звітність.

Метою складання аудиторського висновку є надання висновку аудитором (аудиторською фірмою) про повноту, достовірність і неупередженість інформації щодо статутного капіталу, що розкривається у звітності господарюючого суб'єкта.

До аудиторського висновку додається бухгалтерська звітність господарюючого суб'єкта, відносно якого проводився аудит. З метою ідентифікації на формі звітності повинен бути підпис аудитора або спеціальний штамп аудиторської фірми.

Позитивний висновок надається клієнту у випадках, коли, на думку аудитора, виконано наступні умови:

- аудитор одержав всю інформацію і пояснення, необхідні для досягнення мети аудиту;

- надана інформація достатньою мірою відображає реальний стан справ на підприємстві;

- наявні адекватні та достовірні дані з усіх суттєвих питань;

- фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві обліковою політикою, яка відповідає вимогам П(С)БО;

- фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч;

- фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Якщо аудитор не знайшов порушень або виявив порушення, що не впливають на законність функціонування, не спричиняють збитків державі, засновникам або акціонерам, то він фіксує це в аналітичній частині аудиторського висновку. При цьому аудитор має право надати позитивний висновок.

Якщо аудитор виявив порушення, які впливають на законність функціонування або спричиняють збитки державі, засновникам або акціонерам, то він фіксує це в аналітичній частині аудиторського висновку. В цьому випадку аудитор надає час для усунення викритих порушень. Якщо порушення не виправлені, аудитор не має права надати позитивного висновку.

В умовах нових форм організації праці, діяльності суб'єктів господарювання з різною формою власності значно зросла роль контролю використання основних засобів та збереження власності. Дослідження теоретичних положень та діючої практики організації обліку основних засобів в умовах трансформації бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів дозволяють визначити коло проблем, що гальмують процес управління виробництвом та знижують ефективність використання основних засобів. До таких проблем належать різні підходи до визначення сутності основних засобів та методики їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку, відсутності сталої визначеності складу основних засобів та інші. Поряд з розкриттям сутності та методики обліку основних засобів особливої актуальності набувають дослідження проблеми нарахування амортизації, розвитку та вдосконалення в цілому системи амортизації, уточнення її ролі в процесі відтворення, а також фінансового контролю ефективності використання основних засобів у виробничому процесі.

Аудит фінансово-господарської діяльності активно впливає на виявлення негативних явищ у діяльності підприємств, встановлення їх причинних взаємозв'язків, сприяють профілактиці збитків, нестач, втрат у господарській діяльності. Аудит основних засобів дозволяє встановити стан основних засобів на підприємстві, їх правильний облік, нарахування амортизації. Можна зробити висновок, що аудит основних засобів дуже складний процес, а з огляду на постійні зміни в нормативних актах стосовно їх амортизації, класифікації тощо це ще й дуже важлива частина в загальному аудиті підприємства, так як може значно впливати на його кінцеві результати.

Типові порушення з аудиту зносу основних засобів та нематеріальних активів:

1.Незадовільне оформлення первинних документів (відсутність підписів, застосування нетипових форм документів);

2.Списання основних засобів і нематеріальних активів по актах, що не оформленні у відповідності до діючих нормативних документів;

3. Неправильне списання витрат на поліпшення основних засобів;

4.Не відображення в бухгалтерському обліку оприбуткованих матеріалів, вузлів, запасних частин після ліквідації основних засобів;

5.Неправильне віднесення нарахованих сум амортизації (зносу) на невідповідні рахунки бухгалтерського обліку;

6.Відсутність кошторисів на поточний ремонт основних засобів;

7.Використання основних засобів в корисливих цілях під видом тимчасового використання;

8.Приховування нестач основних засобів внаслідок заплутаності аналітичного обліку та неякісного проведення інвентаризації;

9.Неправильний розрахунок сум матеріального збитку в випадках крадіжок, псування, знищення основних засобів;

10.Заміна нових основних засобів застарілими, що були списані, але не ліквідовані;

11.Несвоєчасне списання об'єктів основних засобів та нематеріальних активів, що не приносять економічної вигоди підприємству.

Розділ ІІІ. Організація аудиту зносу основних засобів та нематеріальних активів на ПрАТ «КЗБН «Росинка»

3.1 Загальна характеристика підприємства

Відкрите акціонерне товариство «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» понад 45 років на ринку безалкогольних напоїв і представляє в асортиментному ряду понад 50 найменувань безалкогольних, соковмісних, вітамінізованих, слабоалкогольних напоїв, мінеральної та питної води, квасу, сиропів. Торгова марка «Росинка» на сьогодні є одним з лідерів по виробництву смачних, якісних та натуральних напоїв і працює за принципом: «Якість для всіх - смак для кожного!». Новітні технології, вишукані рецепти плюс унікальна природна вода з джерела Юрського горизонту, глибиною 315 метрів, роблять всі напої торгової марки «Росинка» надзвичайно смачними, м'якими та корисними для організму. Продукція торгової марки «Росинка» популярна в Україні, а також її знають і цінують за кордоном.

Відлік своєї біографії Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» веде з серпня 1960 року. З початку свого існування він мав назву «Київський експериментальний завод безалкогольних напоїв», в «Росинку» завод було перейменовано у 1985 році.

До 1962 року випускалася тільки мінеральна вода «Київська».

1962 рік - введено в експлуатацію 4 автоматичні лінії розливу з виробництвом 6 тис. пл./ год кожна, на одній з яких розливалась мінеральна вода «Київська», а на трьох лініях розливались фруктові напої.

1965 рік - налагоджено виробництво квасу. Хлібний квас «Український», виробництва «Росинки» - це продукт натурального процесу бродіння з використанням квасного сусла і цукру з добавленням чистих культур дріжджів та молочнокислих бактерій. У 2009 році на Всеукраїнському фестивалі квасу «Агро-2009» хлібний квас «Український» отримав Почесний Диплом за високу якість.

1970 року вводилися легендарні смаки, такі як «Ситро», «Лимонад», «Буратіно», «Тархун».

1983 рік - завод стає ключовим партнером по розливу напоїв компанії Кока-Кола в Україні.

В 1992 році почав працювати цех з виробництва сиропів для газованих напоїв.

1996 року було зроблено технічне переоснащення заводу - більш сучасне, більш модернізоване. Вводилися в дію нові лінії з розливу безалкогольних напоїв і мінеральної води в пляшки із поліетилентерофталата (ПЕТ).

1998 рік - підписано ексклюзивний контракт з компанією Capri Sun AG і розпочато виробництво сокового напою для дітей «Capri-Sonne», який відрізняється оригінальною упаковкою і який вже давно люблять дітлахи Європи.

У 2001 році «Росинка» отримала сертифікат ISO 9001:2001, що є доказом високих стандартів виробництва та якості напоїв, що виробляються компанією.

2002 - 2006 роки - для збільшення виробничих потужностей заводу, було введено в експлуатацію лінія по випуску безалкогольних напоїв, мінеральної води та слабоалкогольних напоїв продуктивністю 15 тисяч пляшок на годину та нову лінію потужністю 20 тисяч пляшок місткістю ПЕТ 1 л на годину.

У липні 2007 року ПрАТ КЗБН «Росинка» увійшло до складу провідної європейської групи «ORANGINA SCHWEPPES GROUP». Компанія провела репозиціювання брендів та представила новий більш сучасний дизайн етикетки та пляшки. ТМ «Росинка» стала лідером ринку солодких газованих вод у місті Києві та увійшла до ТОП-5 лідерів солодкої та мінеральної води в національних масштабах.

З липня 2010 року Київська інвестиційна група знов стає власником ВАТ КЗБН «Росинка»

Жовтень 2010 - відбулась зміна організаційної форми та назви підприємства на Приватне Акціонерне Товариство «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»

«Росинка» є інноваційною компанією, що пропонує споживачеві широкий вибір понад 85 найменувань продукції, яка випускається на сучасних виробничих лініях з дотриманням найвищих стандартів якості. У їхньому асортименті напої, різноманіття смаків яких задовольніть всіх споживачів: безалкогольні, слабоалкогольні, сокові, а також мінеральні води різного ступеню газації на будь-який смак.

Завод «Росинка» є значним та дисциплінованим платником податків і позабюджетних платежів. Велику роль підприємство приділяє розвитку міста Києва. Являючись одним з найбільших платників податків у Шевченківському районі, завод «Росинка» надає можливість місцевим органам влади своєчасно виплачувати заробітну плату працівникам бюджетної сфери. Нині підприємство набуло всіх необхідних атрибутів модерної маркетингової кампанії, яка бере активну участь у суспільному та культурному житті всієї країни. «Росинка» ніколи не залишається осторонь новітніх методів господарювання, увесь час відслідковуючи власну політику у цьому напрямку. ПрАТ «КЗБН» «Росинка» здійснює постійну і різнопланову благодійну діяльність, допомагаючи і коштами, і продукцією дітям, ветеранам війни, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи. Серед вдячних заводу - благодійні фонди, громадські організації, дитячі будинки, лікувальні заклади.

Завод«Росинка» намагається максимально врахувати побажання споживачів щодо смакових вподобань, аби кожен знайшов свій напій і залишився задоволений.

Завод "Росинка" співпрацює з багатьма зарубіжними фірмами: «Рудольф Вільд» Німеччина та «Квест» Голландія та іншими.

3.2 Структура підприємства

Структура управління - це впорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів системи, що визначає поділ праці і службові зв'язки між структурними підрозділами та працівниками апарату управління щодо підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень. Структура управління по горизонталі становить окремі ланки, а по вертикалі - ступені. Ланки управління являють собою організаційно відокремлені структурні підрозділи.

Управління заводу складається з керівників, включаючи директорів різних сфер управління. Абсолютна більшість керівників працюють на заводі тривалий час і володіють високим професійним досвідом і знаннями, необхідними для керування підприємством.

Найвищими посадовими особами підприємства є директори. У своїй діяльності вони підпорядковуються безпосередньо Голові правління ПрАТ «КЗБН «Росинка» (Генеральному директору).

Персонал підприємства - сукупність працівників, які мають необхідну професійну підготовку та практичні навички.

За характером виконуваних робіт весь персонал поділяється на категорії: робітники, спеціалісти, службовці, керівники.

Керівники - працівники, які займають посаду керівників підприємства, та їх структурних підрозділів(генеральний директор, заступники, начальники, завідуючі та інші.

Спеціалісти - працівники, які займаються інженерно-технічними, економічними роботами(інженери, економісти, адміністратори, бухгалтери ).

Службовці - працівники, які здійснюють підготовку документації, господарське обслуговування, облік і контроль ( обліковці, агенти, секретарі).

Основними структурними підрозділами на підприємстві є: відділ охорони праці; юридичний відділ; бухгалтерія; фінансово - економічний відділ; технічний відділ; відділ автоматизованих систем управління (АСУ); відділ кадрів; відділ збуту; відділ матеріально - технічного забезпечення; відділ техно - хімічного і мікробіологічного контролю; адміністративно - господарська одиниця; сиропно-купажний цех; посудо - тарний цех; цех готової продукції; автотранспортний цех; ремонтно - механічний цех; ремонтно - будівельний цех; енергетичний цех; прирейкова база; цех нових технологій, метрологічна служба.

Схему правління можливо розібрати на рис. 1.1 Рис 1.1

Размещено на http://www.allbest.ru/

До виробничих підрозділів ПрАТ «КЗБН «Росинка» відносяться: відділ кадрів, відділ технохімічного та мікробіологічного контролю, юридичний відділ, відділ охорони праці, відділ збуту, відділ маркетингу, автотранспортна ділянка, технічний відділ, відділ матеріально-технічного забезпечення, відділ збуту, фінансово-економічний відділ та відділ АСУ. Організаційна структура управління ПрАТ «КЗБН «Росинка» належить до такого типу, як лінійно-функціональна. Загальну структуру підприємства утворює сукупність виробничих, невиробничих та управлінських підрозділів.

3.3 Структура бухгалтерії

Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-XIV від 16.07.99р. визначено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно від дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання щодо організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власників або уповноважених ними органів відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації та визначає облікову політику підприємства.

Бухгалтерський облік на ПрАТ «КЗБН «Росинка» ведеться бухгалтерією. Структура бухгалтерії підприємства представлена на рисунку 2.1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 2.1

Головний бухгалтер відповідає за заповнення та перевірку форм фінансової та податкової звітності, контролює облік валових витрат та валових доходів, заповнення первинних документів, відповідність даних документів з даними бухгалтерського та податкового обліку, правильністю обліку основних засобів, оприбуткування продукції з виробництва. Також головний бухгалтер займається веденням Головної книги підприємства.

...