Організація обліку основних засобів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 Економічний зміст основних засобів

1.2 Нормативне регулювання обліку основних засобів

1.3 Огляд літературних джерел

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз стану облікової політики

2.3 Облік та переоцінка основних засобів

2.3.1 Оцінка та переоцінка основних засобів

2.3.2 Первинний облік надходження та вибуття основних засобів

2.3.3 Синтетичний та аналітичний облік основних засобів

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

3.1 Вдосконалення організації первинного обліку основних засобів

3.2 Удосконалення організації обліку шляхом впровадження

1С Підприємство

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

В умовах ринкової економіки зростає потреба в достовірній обліковій і звітній інформації про діяльність суб'єктів, що хазяюють, (державних, часток, муніципальних і інших підприємств, акціонерних товариств, асоціацій, концернів і ін.).

Об'єктивна інформація про діяльність окремих господарських суб'єктів необхідна власникам підприємств для підвищення ефективності їхньої роботи.

Для достовірної оцінки її фінансового і майнового положення перед бухгалтерським обліком існують задачі формування достовірних даних для розрахунку показників діяльності організації, а також забезпечення цією інформацією внутрішніх і зовнішніх показників. Одним з великих розділів бухгалтерського обліку господарської діяльності організації є облік основних засобів, що складають важливу частину матеріально-технічної бази організації.

Серед проблем, висунутих практикою переходу до ринкової економіки, особливу актуальність здобувають оцінка основних засобів та ї відображення в бухгалтерському балансі.

За останні роки в бухгалтерському обліку відбулися істотні зміни, обумовлені зближенням українських форм і методів обліку з міжнародними і розробкою власних облікових стандартів, що відповідають міжнародним вимогам. Для багатьох бухгалтерів ці зміни незрозумілі і тому небажані.

Як відомо основними завданнями організації обліку і контролю наявності та руху основних засобів є:

- контроль за збереженням основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;

- правильне і своєчасне документальне оформлення та відображення в регістрах обліку надходження, внутрішнього переміщення і вибуття об'єктів і основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;

- правильне обчислення та відображення в обліку сум зносу (амортизації) основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;

- контроль за витратами на ремонт основних засобів, ефективністю використання основних засобів;

- отримання документально обгрунтованих даних про наявність та рух основних засобів за місцями їх експлуатації, а також в розрізі осіб, відповідальних за їх збереження;

- виявлення результатів від реалізації об'єктів основних засобів або іншого їх вибуття.

При виборі теми курсової роботи ми зупинилися на основних засобах з кількох причин: по-перше, бухгалтерський облік основних засобів дуже схожий як для банків, для страхових компаній так і для виробничих сільськогосподарських підприємств. По-друге, цей розділ бухгалтерського обліку дуже великий і охоплює масу інформації і велике коло законодавчих актів, з якими я одержала можливість ознайомитися.

Завдання роботи:

- вивчити теоретичний метеріал, що діє у даний час нормативні акти в сфері обліку основних засобів, бути в курсі останніх змін законодавства;

- в ознайомленні з теоретичними основами, джерелами та послідовністю організаціі обліку основних засобів.

- проаналізувати діяльність діючого підприємства в даній області бухгалтерського обліку.

- висунути пропозиції по вдосконалюванню бухгалтерського обліку

основних засобів.

Точність показників обсягу, стани і рухи основних коштів, а у відомій мері і точність їхньої якісної характеристики багато в чому залежить від того, на скільки правильно і вірогідно проведена їхня оцінка, маючи на увазі те, що неправильна оцінка основних засобів може не тільки спотворити загальну картину, але і викликати:

- неточне вирахування амортизації, а звідси собівартості і відпускних цін продукції (робіт, послуг), отже, прибутковості, рентабельності і прибутку;

- перекручування сум належного податку як з майна, так і з прибутку;

- неправильне відображення в бухгалтерському балансі співвідношення основних і оборотних коштів;

- невірне вирахування ряду техніко-економічних показників, що характеризують використання основних засобів.

Метою моєї курсової роботи є вивчення та ознайомлення з організацією обліку основних засобів, на підставі аналізу підприємства СТОВ «Авіс» та пошук шляхів підвищення рівня та якості обліку основних засобів.

облік основні засоби

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 Економічний зміст основних засобів

Для здійснення виробничої діяльності сільськогосподарським підприємствам потрібні основні засоби або, інакше кажучи, засоби праці. Від предметів праці вони відрізняються тим, що беруть участь у виробництві протягом кількох років, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і фізичні властивості. Засоби праці зношуються поступово, а отже, переносять свою вартість на виробництво продукції частинами.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (затверджене Наказом Міністерства фінансів України 27 квітня 2000 р. № 92 містить таке визначення основних засобів: "Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)".

При визначенні основних засобів необхідно виходити з того, що вони є частиною активів, тобто ресурсів, контрольованих підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

До основних засобів належать: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки та споруди, передавальне устаткування, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби.

П(С)БО 7 при встановленні критеріїв віднесення матеріальних активів до основних засобів надає перевагу їх призначенню і не висуває обмеження щодо їх вартості.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

- узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів;

- достовірне визначення вартості (оцінки) основних засобів;

-визначення економічних вигод від використання основних засобів;

- контроль за наявністю і збереженням основних засобів з моменту придбання і до вибуття із господарства;

- правильне і своєчасне нарахування зносу;

- контроль за правиль ністю та ефективним використанням коштів на реконструкцію, модернізацію відповідно до наявних джерел фінансування;

- контроль за ефективним використанням основних засобів залежно від їх потужності;

- точне визначення результатів від ліквідації основних засобів.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, інших необоротних активів, їх зносу передбачені рахунки: 10 "Основні засоби"; 11 "Інші необоротні матеріальні активи"; 13 "Знос (амортизація) необоротних активів"; 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи".

Витрати, пов'язані з поліпшенням об'єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), які призводять до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від його використання, будуть відображатися на рахунку 15 "Капітальні інвестиції".

1.2 Нормативне регулювання обліку основних засобів

Основні засоби підприємства, їхня класифікація і задачі обліку

товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких складає понад один рік (або операційного циклу, якщо він більше року). При організації обліку основних засобів в Україні підприємствам, їхнім об'єднанням, госпрозрахунковим організаціям (крім банків), представництвам іноземних організацій, що здійснюють діяльність в Україні, а також підприємствам, діяльність яких фінансується за рахунок засобів бюджету, необхідно керуватися такими законодавчими і нормативними документами.

- Указом Президента України "Про перехід України до загальноприйнятого в міжнародній практиці системі обліку і статистики" № 303 від 23.05.92 р.

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (затверджений наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2000 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. під № 288/4509).

- Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій № 291 від 30.11.99 р.

- Інструкцією по використанню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій № 291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.99 р. під № 893/4186).

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" визначаються методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби й інших необоротних матеріальних активах, а також розкриття

Облік основних засобів і нематеріальних активів, зносу й амортизації (рах. № 10, 12, 13) інформації щодо них у фінансовій звітності. Норми П(С)БУ 7 "Основні засоби" застосовуються підприємствами, організаціями й іншими юридичними особами всіх норм власності (крім бюджетних організацій).

П(С)БУ 7 "Основні засоби" не поширюється на відтворені природні ресурси й операції з основними засобами, особливість яких визначається іншими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Також треба керуватись Законом України «Про оподаткування прибутку підприємства», від 03.04.97 р. №283/97-ВР, зі змінами та доповненнями.

Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168-ВР, зі змінами та доповненнями.

1.3 Огляд літературних джерел

Ткаченко Н.М. дає таке визначення основним засобам: Основні засоби (відповідно до П(С)БУ 7 - це матеріальні активи, що підприємство містить з метою використання в процесі виробництва або постачання.

Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій із усіма пристосуваннями і принадлежностями для нього або окремий конструктивно відділений предмет, призначений для виконання визначених самостійних функцій, або виділений комплекс конструктивно об'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для обслуговування загальні пристосування, приналежності, керівництво і єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, комплекс - визначену роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, що мають різні терміни корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може враховуватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Об'єкт основних засобів вважається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічні вигоди від його використання і вартість його може бути точно визначена. [ 26 , с 202] .

Огійчук М.Ф. підтверджує, що для здійснення виробничої діяльності сільськогосподарським підприємствам потрібні основні засоби або, інакше кажучи, засоби праці. Від предметів праці вони відрізняються тим, що беруть участь у виробництві протягом кількох років, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і фізичні властивості. Засоби праці зношуються поступово, а отже, переносять свою вартість на виробництво продукції частинами.

Дає визначення згідно з П(С)БО 7 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) 7 "Основні засоби" (затверджене Наказом Міністерства фінансів України 27 квітня 2000 р. № 92) містить таке визначення основних засобів: "Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)".

При визначенні основних засобів необхідно виходити з того, що вони є частиною активів, тобто ресурсів, контрольованих підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. [ 21 , с 387] .

Плаксієнко В.Я. підкреслює, що об'єктами бухгалтерського обліку є всі основні засоби підприємства, тобто ті, які використовуються у виробничій діяльності й ті, які відносяться до основних, але не виробничих засобів, що виконують соціально-культурні функції. [ 23 , с 162] .

М. Пустовіт надає таке визначення основним засобам а саме: основні засоби - це засоби праці: будинку, спорудження, устаткування, транспортні й інші засоби, без яких поряд з матеріальними і трудовими ресурсами підприємству неможливо здійснювати господарську діяльність" (далі - ОС).

Відмінною рисою ОС є тривалість їхнього використання, у результаті чого вони поступово зношуються і переносять свою вартість (за допомогою нарахування амортизації) на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт або наданих послуг).

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про ОС і розкриття інформації про них у фінансовій звітності суб'єктів господарювання регламентується П(С)БО 7 .

Облік основних засобів та інших необоротних матеріальних активів здійснюється централізовано в розрізі окремих об'єктів і класифікаційних груп. [ 16 , с 108].

На думку Бутинця Ф.Ф. основними засобами визнаються матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, при передачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій; очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше одного року).

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо виконуються наступні вимоги:

- існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання;

- його вартість може бути достовірно визначена.

Якщо ці вимоги не виконуються, то об'єкт основних засобів не визнається активом і відображається у складі витрат звітного періоду. [ 20, с 313]

Розглядаючи тему «Основні засоби» виникає питання: основні засоби або основні фонди - як правильно?

Не секрет, що причиною багатьох проблем господарських відносин є суперечність в тлумаченні економічних термінів. Така ситуація, насамперед , зв'язана з неточністю визначення термінів у законодавстві. Але в не меншому ступені це відбувається і тому, що не тільки господарські відносини, але і все наше життя ми прагнемо звести до одних лише податків.

Справа дійшла навіть до того, що порядок нарахування амортизаційних відрахувань, що включаються в собівартість продукції, протягом трьох років визначався Законом про прибуток. А зараз ХКУ жадає від підприємств розраховувати фінансовий результат своєї діяльність у порядку, визначеному згідно ст.3 Закону про прибуток.

Тому не дивно, що загальноекономічні терміни давно стали монополією податкового законодавства. Показовим прикладом плутанини, що вітчизняне податкове законодавство вносить не тільки в облік діяльності підприємств, але й в основи економічної теорії, є ті ж основні фонди й амортизація їхньої вартості.

Трохи спрощено прийнято вважати, що термінами "основні фонди" і "основні засоби" визначені ті самі об'єкти, але перший з термінів використовується для їхнього відображення в податковому обліку, а другий - у бухгалтерському. На жаль, вітчизняним законодавством визначення терміна "основні фонди" дано тільки в Законі про прибуток, а терміна "основні засоби" - у П(С)БУ-7. Можливо, тому і прийнятий такий розподіл їхнього використання.

Але в економічній теорії термін "основні фонди" почав використовуватися задовго до появи в Україні податкового обліку. У поділі основних фондів і основних засобів на об'єкти податкового і бухгалтерського обліку немає особливого змісту. Деякою мірою такий поділ може спростити усне спілкування. Можна також погодитися з тим, що в умовах діючої редакції Закону про прибуток термін "основні засоби" малопригоден для його використання в податковому обліку.

На думку В. Батищева у бухгалтерському обліку термін "основні фонди" не тільки може, але і повинний застосовуватися одночасно з терміном "основні засоби". У зв'язку з цим визначення в деяких вітчизняних довідниках економічних термінів "основних фондів" як податкового терміна є явним перегином.

Кожний з названих термінів має своє економічне призначення, і вірніше буде використовувати них відповідно до нього. Тим більше, що й в усному спілкуванні про податково-обліковий їхній поділ часто забувають. Наприклад, коли мова заходить про податковий облік операцій продажу об'єктів основних фондів, чомусь нерідко говорять про реалізації "основного засобу". Можливо, так говорять тому, що догадуються, що реалізація "основного фонду" звучить ще гірше. [ 25 , с 11-13]

Хоча обоє цих вираження є помилковими, до операцій реалізації більше відношення мають все-таки основні фонди. Але помилка в такому викладі змісту операцій по реалізації складається не у використовуваних термінах, і не в питанні їхнього обліку в кожнім конкретному випадку, а в тім, що в економіці немає таких понять, як "основний засіб" і "основний фонд". В економіці ці терміни можуть використовуватися тільки в множині .

Про цьому і про їхнє застосування в податковому і бухгалтерському обліку можна судити виходячи з визначення "основних фондів" і "основних засобів" в основах економічної теорії. Дійсно, особливого розходження між ними ні, і використовуються вони у відношенні тих самих об'єктів. Але раз відрізняються терміни, те повинне бути і відмінність між об'єктами, що вони визначають. Чим все-таки основні фонди відрізняються від основних засобів?

Основні фонди.В економічній теорії основними фондами прийнято вважати об'єкти з терміном служби не менш року і вартістю не менше розміру, визначеного на нормативному рівні, що тривалий час у незмінній натурально-речовинній формі використовуються протягом багатьох операційних циклів, поступово переносячи свою вартість на вартість продукції, що виготовляється. Серед звичних особливостей - терміну служби, мінімальної нормативної вартості і порядку включення їхньої вартості в собівартість продукції - у такому визначенні звертає на себе увага натурально-речовинна форма об'єктів, що називаються основними фондами.

При цьому основні фонди, що безпосередньо впливають на предмет праці (інструменти, устаткування, машини і т.д.), називають активною частиною основних фондів. Основні фонди, що забезпечують процес виробництва (будинку, спорудження і т.д.), відносять до їхньої пасивної частини. У свою чергу, у випадку їхньої участі у виготовленні продукції активні і пасивні основні фонди називаються виробничими основними фондами. Причому саме основні виробничі фонди визнаються вітчизняним податковим законодавством основними фондами.

Крім терміну використання в 365 календарних, днів (фактично рік), вартості більше 1000 грн., визначення терміна "основні фонди" згідно пп.8.2.1 ст.8 Закону про прибуток збігається з економічним його розумінням, насамперед , як матеріальних цінностей. Але якщо такі матеріальні цінності не використовуються в господарській діяльності в розумінні податкового законодавства, те основними фондами вони вже не вважаються, а відповідно до пп.8.1.4 ст.8 Закону про прибуток визнаються "невиробничими фондами".

У такому визначенні простежується ще одна особливість податкового законодавства, що визнає фондами тільки матеріальні цінності з терміном служби не менш року. Однак невиробничими фондами можуть бути не тільки вони, але і матеріальні цінності, що використовуються протягом періоду менше роки і тому називаються оборотними фондами. Це є ще одним підтвердженням того, що застосування терміна "основні фонди" винятково в його тлумаченні податковим законодавством є помилковим.

Крім того, натурально-речовинна форма матеріальних цінностей з терміном служби не менш року необхідна для їхнього відображення в бухгалтерському обліку по складу і кількості кожного їхнього найменування. Тому основні фонди - це один з об'єктів аналітичного обліку. Схоже, недарма в радянських нормативних документах бухгалтерського обліку засобу праці з терміном служби не менш 1 року називалися основними засобами (фондами).

Але в бухгалтерському обліку відбиває тільки те, що можна оцінити в грошовому вираженні. От коли мова йтиме про вартість основних фондів, тоді може наступити черга основних засобів.

Основні засоби

В економічній теорії основними засобами прийнято вважати капітальні вкладення, що беруть участь у виробництві протягом тривалого терміну, що обчислюються в грошовому, вартісному вираженні. У сполученні з вимогою оцінки об'єктів обліку одним з наслідків такого розуміння терміна "основні засоби" є така ж назва синтетичного рахунка 10 "Основні засоби". У балансі також відбивають показники основних засобів, тому що вони обчислюються в грошовому, а не в натуральному вираженні.

Власне кажучи, те, що "основні фонди" - це натурально-речовинна форма засобів праці, а "основні засоби" - це їхнє вирахування у вартісному вираженні, в економічній теорії і є відмінністю в розумінні цих термінів. На жаль, у вітчизняному законодавстві така відмінність не простежується. Навіть з норм П(С)БУ-7 не видно, що основні засоби - це вартісне вираження матеріальних активів з терміном використання не менш року.

У визначенні терміна "основні засоби", передбаченому п.4 П(С)БУ-7, відсутнє яке-небудь згадування про вартісне вираження матеріальних активів, що визнаються основними засобами. Але, можливо, це зроблено тому, що вказівка на засоби в цьому випадку вже саме по собі містить поняття вартості.

Швидше за все, у законодавчому викладі термінів "основні фонди" і "основні засоби" у строгій відповідності з їхнім розумінням в економічній теорії, так само як і в податково-обліковому поділі, немає необхідності. Головне, щоб було зрозуміле, який термін потрібно використовувати в кожнім конкретному випадку і робити це грамотно.

Принаймні, не слід говорити про продаж "основного засобу" або (як це зроблено в п.4.9 ст.4 Закону про ПДВ) про ліквідацію "основного фонду", або про вивід з експлуатації "окремих фондів" (пп.8.4.6 ст.8 Закону про прибуток). Тому що основні фонди - це визначення сукупності засобів праці, говорити про них можна тільки в множині.

У ще більшому ступені неможливість використання в однині характерна для терміна "основні засоби". Адже навіть про одну гривню не можна сказати, що це кошт.

Гроші можуть бути засобом. Але засобом платежу. А одна гривня - це все-таки не кошт, а одиниця коштів. Одиниця основних фондів також може бути засобом досягнення якої - небудь мети. Наприклад, екскаватор - це засіб для риття канави або котловану. Але "основним фондом", що риє канави, він бути ніяк не може. Основним може бути фонд, наприклад, виборчої кампанії, але не виконання будівельних робіт.

Якщо ж виникає необхідність проведення операції з одиницею основних засобів або основних фондів, то для цього в зміст запису, що відбиває відповідну операцію, досить додати одне слово - "об'єкт". Наприклад: "реалізований об'єкт основних засобів", "ліквідований або виведений з експлуатації об'єкт основних фондів".

Крім всього іншого, таке рішення відповідає нормам П(С)БУ-7, що містять визначення не тільки "основних засобів", але і "об'єкта основних засобів". Однак, на жаль, у П(С)БУ-7 трохи вільно використовується визначення терміна "амортизація".

Декілька слів щодо амортизаціі.

Саме визначення амортизації можна назвати класичним. Вітчизняними законодавчими актами в залежності від їхньої спрямованості хіба що вносяться в нього деякі уточнення. Згідно пп.8.1.1 ст.8 Закону про прибуток амортизації підлягає не вартість, а витрати на придбання, виготовлення і поліпшення основних фондів. При цьому сума амортизаційних відрахувань зменшує валовий доход. У ПБУ-7 як об'єкт амортизації зазначений амортизируемая вартість. Але в будь-якому випадку амортизація - це систематичний розподіл вартості основних фондів протягом терміну їхньої корисної експлуатації.

Утім, говорити про амортизацію вартості можна тільки стосовно до основних фондів. Якщо вони являють собою натурально- речовинну форму засобів праці, то підлягати амортизаціі може їхня вартість. Самі основні фонди підлягають старінню, а не амортизації.

Основні засоби являють собою вартісне вираження засобів праці. У зв'язку з таким їхнім розумінням про поступовий перенос вартості цілком можна говорити як про амортизацію основних засобів. У контексті економічного змісту терміна "основні засоби" вираження "амортизація вартості основних засобів" схоже на банальне "олію масляне".

Що стосується налогового обліку, то на думку Р.Назарбаевой амортизаціі підлягає не вартість основних фондов (як у бухгалтерському обліку), а расходи на їхнє придбання, самостійне виготовлення і проведете усіх видів вдосконалень.При цьому витратами вважається сума компенсаціі в грошовой, маериальній або нематериальніій формі. [ 25, с 130 ]

Разом з тим хотілося б звернути увагу на те, що в П(С)БУ-7 амортизація визначена як процес. Проте термін "амортизація" не тільки на практиці, але й у П(С)БУ-7 використовується скоріше для вираження суми, на яку періодично зменшується амортизируемая вартість, чим для позначення процесу. Зокрема , згідно п.4 П(С)БУ-7 зносом основних засобів називається сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання. Однак чи може процес мати суму?

Звичайно, вираження "амортизація основних засобів" зручно і всім зрозуміло. Але це все-таки професійний сленг, а не нормативний термін. В економічній теорії частина суми вартості основних фондів, що переноситься на вартість продукції, що виготовляється, називається амортизаційними відрахуваннями.

Як це не дивно, але про амортизаційні відрахування, причому в економічному їхньому змісті, сказане в ст.З Закону про прибуток. Потім законодавці, щоправда, про них забули, в інших нормах Закону мова йде вже про амортизації основних фондів, а не про нарахування амортизаційних відрахувань. Але і на тім спасибі. На жаль, стандарти бухгалтерського обліку термін "амортизаційні відрахування" не використовують.

Можливо, у цьому немає нічого страшного і зв'язано це з лінгвістичними особливостями слов'янських мов. Але сленг залишається сленгом і для нормативних документів він не зовсім прийнятний. Усе-таки бажано, щоб у законах і нормативних документах економічні терміни використовувалися відповідно до їх змісту.

Для цього, наприклад, у П(С)БУ-7 можна дати подвійне тлумачення терміна "амортизація". Що це не тільки процес, але і сума, що переноситься в ході такого процесу. А може бути, не перешкодило б введення у вітчизняні стандарти бухгалтерського обліку терміна "амортизаційні відрахування". Міжнародним стандартам фінансової звітності це суперечити не буде, а вітчизняні стандарти стануть усе-таки точніше.

З виправленням неточностей і протиріч у податковому законодавстві справа обстоїть набагато складніше. Сподіватися на це, схоже, не приходиться. Ми цілком можемо перестати вживати неправильне вираження "продавати основний засіб", замінивши його вираженням "продавати об'єкт основних засобів". А замість вираження "ліквідувати основний фонд" говорити "ліквідувати об'єкт основних фондів". Та й усне спілкування бухгалтерів від цього стане не тільки більш грамотним, але і більш приємним.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприемства

Сільськогосподарське товариство обмеженої відповідальності «Авіс» зареєстровано Лутугінською районною державною адміністрацією Луганської області 14.03.2000 року. Підприємство зареєстровано за адресою: Украйна, Луганська обл., Лутугінський район, п. Тельмана, вул. Гагаріна 5.

Товариство є юридичною особою приватного права, має самостійний баланс, поточні та інші рахунки в установах банків, круглу печатку із найменуванням, а також знак для товарів і послуг.

СТОВ «Авіс» розташований в 3-х кілометрах від південної частини м.Луганска, і спеціалізується на вирощуванні м'яса птахів і отриманню яєць.

Предметом діяльності підприємства є:

- вирощування м'яса птахів і отриманню яєць;

- торгівля птахами, м'ясом птахів та яйцями;

- торгівля з лотків на ринках ;

Метою створення і діяльності підприємства, згідно Статуту, є одержання прибутку з наступним його розподілом між засновниками.

Продукція, яка виробляється СТОВ «Авіс» відповідає ГОСТам та стандартам України та по якісним показникам не поступається аналогам конкурентів. Підприємство має постійні налагоджені зв'язки з покупцями сільськогосподарської продукції.

Аналіз складу і структури товарної продукції

У Таблиці 2.1 приведена структура товарної продукції підприємства за два роки. Проаналізувавши дані представлені в цій таблиці, можна вивчити структуру товарної продукції, а також спеціалізацію підприємства.

Для визначення територіальної спеціалізації і спеціалізації аграрних підприємств використовують показник структури товарної продукції, що визначається розподілом грошового виторгу від реалізації визначеного виду продукції по всіх каналах продажу на загальну суму грошових надходжень господарства і множенням отриманого результату на 100.

Таблиця 2.1. Склад та структура товарної продукції СТОВ « Авіс»

Види товарної продукції	2010	2011
	виручка, тис. грн.	структура виручки, %	порядковий номер в ранжованому ряду	виручка, тис. грн.	структура виручки,%	порядковий номер в ранжованому ряду
Рослинництво			-			-
у тому числі:
Пшениця озима	4910	8,4	2	1370,5	2,1	4
Ячмінь ярий	551	1	5	350,3	0,5	5
Соняшник	944	1,6	4	4902,4	7,4	2
інша продукція рослинництва	303	0,5	6	61	0,1	6
Тваринництво			-			-
у тому числі:
Птиця	2838	5	3	3022,5	4,5	3
Яйця курячі	49203	84	1	57076	85,5	1
Всього по господарству	58749	100	-	66783	100	-

Розрахувавши показники даної таблиці можна сказати, що найбільшу питому вагу серед сільськогосподарських угідь займає рілля Після розрахунку відхилення виходить , що площа рілля в 2011 році зменшилась на 323 га, тобто підприємство використало менше землі для соїх цілей.

За результатами розрахунків можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу має тваринництво, та складає 84% яйця курячі та 5 птиця, проте цей показник збільшився на 1,5% на відміну від 2010 року. Далі займає місце рослинництво 8,4% та 1,6% та 1% відповідно пшениця озима, ячмінь ярий та соняшник яке зменшилось 6,3% на 0,5% та збільшилось на 5,8% відповідно, тобто підприємство більшу увагу звернуло на тваринництво.



Підводячи підсумок, можна сказати, що підприємство спеціалізується на виробництві продукції тваринництва, та має високу спеціалізацію оскільки Кс= 0,66.

Таблиця 2.1.1. Склад, структура і динаміка земельних угідь в

СТОВ «Авіс»

Види угідь	2010	2011	Відхилення площі звітного періоду (+,-),від рівня базового періоду.	Відхилення структуризвітного періоду(+,-), %від рівнябазового періоду.
	площа, га	структура, %	площа, га	структура, %
С.-г. угіддя		100		100	-	0
у тому числі рілля	6970	100	6647	100	-323	-

Розрахувавши показники даної таблиці можна сказати, що найбільшу питому вагу серед сільськогосподарських угідь займає рілля. Після розрахунку відхилення виходить , що площа рілля в 2011 році зменшилась на 323 га, тобто підприємство використало менше землі для соїх цілей.

Для характеристики трудових ресурсів підприємства розглянемо таблицю 2.1.3.

Таблиця 2.1.2. Аналіз складу, структури і динаміки трудових ресурсів в СТОВ «Авіс»

Категорії працівників	2010	2011	Відхилення чисельності працівників звітного періоду (+,-), %від рівня базового періоду.	Відхилення структури звітного періоду (+,-), %від рівня базового періоду.
	чисельність працівників, чол.	структура, %	чисельність працівників, чол.	структура, %
Зайняті в с.-г. виробництві	401	100	246	100	-	0
у т. ч. працівники: рослинництва	122	0,4	112	45,5	-10	-15,1
тваринництва	279	69,6	134	54,5	-145	-15,1

За даними таблиці зробимо висновок, що дане підприємство недостатньо забезпечене працівниками, оскільки чисельність працівників зменшилась на 15,1%, а саме в рослинництві на 10 працівників, а в тваринництві на 145 працівників. На що могли вплинути різні фактори.

Для того, щоб проаналізувати склад і структуру основних виробничих засобів підприємства розглянемо таблицю 2.1.4

У період з 2010 р. по 2011 р. спостерігається приріст основних засобів. так збільшилась вартість будинків,споруд та передавальних пристроїв на 0,2% в порівнянні з 2010 роком, та найбільший приріс по статті “Машини та обладнання ” - 1,2% у порівнянні з 2010 р. це говорить про те, що підприємство розвивається, хоч і не має досить усталеного фінансового стану. З аналізу таблиці видно, що склад і структура основних виробничих фондів протягом двох років змінювалася вкрай незначно. Зокрема, порівнюючи показники 2011 і 2010 р., з'ясувалося, що вартість всіх основних виробничих фондів збільшилася на 156 тис. грн. зокрема за рахунок збільшення вартості машин та обладнання на 181,7 тис. грн., будинків,споруд та передавальних пристроїв на 58,5 тис. грн. Знизилася вартість транспортних засобів на 86,6 тис. грн., але значного впливу на загальний ріст вартості основних засобів не зробила.

Таблиця 2.1. 3

Склад, структура і динаміка основних засобів СТОВ «Авіс»

Основні засоби	2010	2011	Відхилення вартості звітного періоду (+,-), від рівня базового періоду.	Відхилення структури звітного періоду (+,-), % від рівня базового періоду.
	Середньорічна вартість,тис. грн.	структура, с%	середньорічна вартість,тис. грн.	структура , %
Будинки, споруди та передавальні пристрої	2284,4	25,2	2342,9	25,4	58,5	0,2
Машини та обладнання	6235,6	68,8	6417,3	70	181,7	1,2
Транспортні засоби	505,6	5,6	419,8	4,5	-86,6	-1,1
Інструменти, прилади та інвентар	40,4	0,4	42	0,5	1,6	0,1
Всього основних засобів	9066	100	9222	100	156	-

Розглянемо данні о наявності, складі, структурі та ефективності використання основних виробничих фондів.

Оцінка фінансового стану СТОВ “Авіс”

Таблиця 2.1.4. Показники ефективності діяльності СТОВ «Авіс»

в динаміці за 2 роки

Показники	2010	2011	Відхилення (+, -) звітного періоду від рівня базового періоду.
1	2	3	4
1.Выручка від реалізації, тис. грн.	70499	89206	18707
2. Валовий прибуток, тис. грн.	11411	11091	-320
3. Чистий прибуток, тис. грн.	4628	3758	-870
4. Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	57972	69245,9	11273,9
5. Собівартість виробленої продукції, тис. грн.	56519	67508,4	10989,4
6. Площа сільськогосподарських угідь, га	6970	6647	-323
7. Середньорічна чисельність працівників, чол.	401	246	-155
8. Середньорічна вартість основних виробничих засобів, тис. грн.	9066	9293,8	227,8
Показники ефективності діяльності
10. Виручка від реалізації в розрахунку на:
- 100 га с/г угідь, тис. грн. (1: 6)х100га	1011,5	1342	330,5
- 1 середньорічного працівника, тис. грн. (1:7)	176	363	187
- 1 тис. грн. основних виробничих засобів, тис. грн. (1:8)	7,8	9,6	1,8
- 1 тис. грн. виробничих витрат, тис. грн. (1:5)	1,3	1,3	-
11. Валовий прибуток в розрахунку на:
- 100 га с/г угідь, тис. грн. (2:6) х100 га	164	167	3
- 1 середньорічного працівника, тис. грн. (2:7)	28,5	45	16,5
- 1 тис. грн. основних виробничих засобів, тис. грн. (1: 7)	176	363	187
- 1 тис. грн. виробничих витрат, тис. грн. (2:5)	0,2	0,2	-
12. Чистий прибуток в розрахунку на:
- 100 га с/г угідь, тис. грн. (3:6) х100га	66,4	56,5	-9,9
- 1 тис. грн. основних виробничих засобів, тис. грн. (3: 7)	11,5	15,3	3,8
- 1 тис. грн. виробничих витрат, тис. грн. (3:5)	0,1	0,1	-
13.Рівень рентабельності реалізації, % (2:4) х 100 %	20	16	-4
14.Рівень окупності витрат % (1:4)х100 %	121,6	129	7,4
15. Рівень рентабельності продажу, % (2:1)х100%	16,2	12,4	-3,8
16.Рівень рентабельності майна, % (3:9)х100%

Проаналізувавши дану таблицю,можна зробити висновок,що діяльність підприємства є ефективною. Середньорічна вартість основних виробничих засобів збільшилася у порівнянні з 2010 роком на 227,8 тис.грн.

Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу СТОВ «Авіс»

Аналіз балансу один зі способів зіставити абсолютні показники, при цьому можна використовувати в якості дефлятора індекс інфляції. Очистивши баланс від регулюючих статей, а також згрупувавши окремі статті й елементи, складають скорочений нетто, у результаті чого статті балансу здобувають реальну оцінку. Поглиблене вивчання балансу звичайно складають за допомогою проведення його горизонтального і вертикального аналізу.

Горизонтальний аналіз дозволяє з'ясувати, як змінилася вартість кожного розділу балансу, у вартісному і відносному вираженні. Але в горизонтального аналізу балансу є істотні недоліки: він не дозволяє одержати реальну картину фінансового стану і не дає представлення про структурні зміни, що відбуваються між аналізованими проміжками. Вертикальний аналіз більш зручний інформативний і динамічний. Дані для проведення аналізу беремо з річних звітів за 2010 і 2011 роки (Додаток 7,8).

Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу СТОВ «Авіс» представлений у наступній таблиці.

Таблица 2.1.5. Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу

за 2011 рік

Актив	На початок року	На кінець року	Відхилення	Темп росту %
	сума тис.грн	Питома вага %	сума, тис.грн	Питома вага %	сума тис.грн	Питома вага %
	1	2	3	4	5	6	7
1.Необоротніактиви
Нематеріальні активи	21,0	0,02	39,0	0,04	8,0	0,02	185,71
Незавершені капітальні інвестиції	1068,0	1,18	3929,0	4,14	2861,0	2,96	367,88
Основні засоби:	34110,0	37,71	29466,0	31,07	-4644,0	6,63	86,39
Довгострокові фінансові інвестиції	23910,0	26,43	23960,0	25,25	50,0	1,18	100,21
Усього за розділом 1	59109,0	65,34	57394,0	60,39	-1715,0	-4,95	97,09
2.Оборотні активи
Виробничі запаси	5420,0	5,99	5213,0	5,49	-207,0	-0,5	96,18
Поточні біологічні активи	10179,0	11,25	12069,0	12,72	1890,0	1,47	118,57
Незавершене виробництво	2591,0	2,86	7066,0	7,45	4475,0	4,59	272,71
Готова продукція	6751,0	7,46	4246,0	4,48	-2505,0	-2,98	62,89
Дебіторська заборгованість за товари,роботи,послуги	5369,0	5,94	3707,0	3,91	-1662,0	-2,03	69,04
Дебіторська заборгованість за розрахунками	242,0	0,27	1587,0	1,67	1345,0	1,4	655,79
Грошові кошти та їх еквіваленти	708,0	0,78	3284,0	3,46	2576,0	2,68	463,84
Інші оборотні активи	89,0	0,09	111,0	0,12	22,0	0,03	124,72
Усього за розділом 2	31349,0	34,66	37486,0	39,40	6137,0	4,74	118,58
3.Витрати майбутніх періодів	-		203,0	0,21	203,0	0,21	-
4.Необоротные активы и группы выбытия	-	-	-	-	-	-	-
Баланс	90458,0	100	94880,0	100	4422,0	-	104,89
Пасив	1	2	3	4	5	6	7
1.Власний капітал
Статутний капітал	1000,0	1,11	1000,0	1,05	-	-0,06	100
Додатковий вкладений капітал	7403,0	8,18	7403,0	7,8	-	-0,38	100
Інший додатковий капітал	10041,0	11,1	10041,0	10,58	-	-0,52	100
Резервний капітал	2413,0	2,67	2413,0	2,54	-	-0,13	100
Нерозподілений прибуток	51027,0	56,41	54785,0	57,74	3758,0	1,33	107,36
Усього за розділом 1	71884,0	79,46	75642,0	79,73	3758,0	0,27	105,23
2.Забезпечення майбутніх витрат і платежів	-	-	-	-	-	-	-
3.Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	11955,0	13,22	7000,0	7,38	-4955,0	-5,84	58,55
Усього за розділом 3	11955,0	13,22	7000,0	7,38	-4955,0	-5,84	58,55
4.Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	3000,0	3,32	9949,0	10,49	6969,0	7,17	331,63
Кредиторська заборгованість за товари,роботи, послуги	-	-	1007,0	1,06	1007,0	1,06	-
Поточні зобов'язання за розрахунками	3589,0	3,97	1282,0	1,35	-2307	-2,62	35,72
Усього за розділом 4	6619,0	7,32	12238,0	12,89	5619,0	5,57	184,89
5.Доходи майбутніх періодів	-	-	-	-	-	-	-
Баланс	90458,0	100	94880,0	100	4422,0	-	104,88

Висновок: на кінець звітного періода майно підприємства склало 94880,0 тис.грн, в порівнянні з початком року вона збільшилася на 4422,0 тис.грн. Це відбулося за рахунок збільшення поточних біологічних активів на 1890,0 тис.грн, збільшення грошових коштів та їх еквівалентів на 2576,0 тис.грн та зменшення дебіторської заборгованості на 1662,0 тис.грн.

На кінець звітного періоду спостерігається збільшення пасиву балансу на 4422,0 тис.грн. Збільшення відбулося за рахунок зростання нерозподіленого прибутку на 3758,0 тис.грн, в порівнянні з початком року 51027,0 тис.грн,. За рахунок зменшення довгострокових кредитів банку на 4955,0 тис.грн, якщо на початку періоду вони становили 11955,0 тис.грн,. Відбулося збільшення кредиторської заборгованості на 1007,0 тис.грн.

2.2 Аналіз стану облікової політики

Поняття “облікова політика” увійшло в сучасну науку та практику відчизняного бухгалтерського обліку з прийняттям Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та пакету національних положень (стандартів) фінансової звітності. Це сукупність методів та процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності. [3]

Для будь-якої організації облікова політика - це основний методичний документ, яким вона керується у період своєї діяльності з дня державної реєстрації. Після статуту цей внутрішній нормативний документ є основним. При таких умовах облікову політику в широкому розумінні можна визначити як управління обліком, а в вузькому - як сукупність способів ведення обліку.

В даний момент облікова політика залишається у полі зору фінансових органів. Так, у листі Міністерства фінансів України від 21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793 визначені основні положення розпорядного документу про облікову політику. Саме в цьому документі акцентується увага на те, що питання встановлення облікової політики відноситься до компетенції власника підприємства, тобто суб'єкта, який більше інших зацікавлений у посиленні обліково-аналітичних функцій у керівництві підприємством.

У цьому випадку саме управлінська спрямованість облікової політики має сенс, оскільки в повному обсязі може вплинути на процеси господарювання. Все це свідчить про те, що облікова політика охоплює широке коло завдань, рішення яких касається направлень економічного розвитку та підвищення ефективності господарювання.

Згідно п. 23 НП(С)БО “Загальні вимоги до фінансової звітності” в примітках до фінансової звітності підприємство повинне висвітлити облікову політику шляхом розкриття принципів оцінки статей звітності та методів обліку окремих її статей.

Підприємство самостійно визначає облікову політику. Вона затверджується керівництвом підприємства в наказі.

Облікова політика є складовою частиною фінансової звітності і повинна розроблятися самостійно кожним підприємством в Україні, зареєстрованим у встановленому чинним законодавством порядку. Основна її мета -- забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідної всім користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних управлінських та інвестиційних рішень.

При виборі облікової політики необхідно враховувати наступні фактори: організаційно-правову форму (статус) підприємства; форму власності; галузеву належність; розміри підприємства; наявність структурних підрозділів; стратегію фінансово-економічного розвитку; рівень окупності витрат; рівень технічної оснащеності підприємства; кадрове забезпечення (рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, ініціативності та підприємливості керівників); економічний стан на підприємстві та Україні в цілому; стан законодавства.

Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, що використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації.

Послідовне впровадження підприємством прийнятої облікової політики є одним з найва...