Основи аудиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Перехід України до ринкових стосунків виявив необхідність створення нових економічних інститутів, регулюючих взаємини різних суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких гідне місце може зайняти інститут аудиторства. Його головна мета - забезпечити контроль за достовірністю інформації, відбиваної в бухгалтерській і податковій звітності.

В умовах ринку підприємства, кредитні установи, інші господарюючі об'єкти вступають у договірні відносини по використанню майна, грошових коштів, проведенню комерційних операцій і інвестицій. Довірчість цих стосунків повинна підкріплюватися можливістю для всіх учасників операцій отримувати і використовувати фінансову інформацію. Достовірність інформації підтверджується незалежним аудитором.

Власники, і перш за все колективні власники - акціонери, пайовики, а також кредитори, позбавлені можливості самостійно переконатися в тому, що всі багаточисельні операції підприємства, частенько дуже складні, законні і правильно відбиті в звітності, оскільки зазвичай не мають доступу до облікових записів, ні відповідного досвіду, і тому потребують послуг аудиторів.

Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств і дотримання ними законодавства необхідно державі для ухвалення рішень в області економіки і оподаткування.

Аудиторські перевірки необхідні державним органам, судам, прокурорам і слідчим для підтвердження достовірності тієї, що цікавить їх фінансовій звітності.

Потреба в послугах аудитора виникла у зв'язку з наступними обставинами:

1) можливість необ'єктивної інформації з боку адміністрації у випадках конфлікту між нею і користувачами цієї інформації (власниками, інвесторами, кредиторами);

2) залежність наслідків прийнятих рішень (а вони можуть бути вельми значимими) від якості інформації;

3) необхідність спеціальних знань для перевірки інформації;

4) часта відсутність у користувачів інформації доступу для оцінки її якості.

Всі ці передумови привели до виникнення суспільної потреби в послугах незалежних експертів, що мають відповідні підготовку, кваліфікацію, досвід і дозвіл на право надання такого роду послуг. Аудиторські послуги - це послуги посередників, що встановлюють достовірність фінансової інформації.

Наявність достовірної інформації дозволяє підвищити ефективність функціонування ринку капіталу і дає можливість оцінювати і прогнозувати наслідки різних економічних рішень.



1.Організація аудиторської діяльності

Аудит відносять до інтелектуальної діяльності, яка передбачає дослідження фінансово-господарської діяльності з метою поліпшення її та підвищення прибутковості відповідно до замовлень, виданих за угодами між аудиторськими організаціями і суб'єктами підприємницької діяльності.

Організацію аудиту очолює Аудиторська палата України (або інший уповноважений на це орган), яка згідно із законодавством є неурядовим органом. Метою діяльності Аудиторської палати є створення системи незалежного фінансово-господарського контролю у формі аудиту, який дає об'єктивну оцінку фінансового стану підприємств і підприємців, сприяє раціональному господарюванню та своєчасно запобігає банкрутству власника, забезпечує достовірний контроль за доходами і видатками власників та одночасно оберігає інтереси держави. Палата видає ліцензії аудиторським фірмам і окремим аудиторам на право здійснення аудиторської діяльності; веде реєстр аудиторів України, яким видане кваліфікаційний сертифікат на проведення аудиту.

Через аудиторські фірми палата впливає на фінансово-господарський контроль діяльності підприємств і підприємців, банків, громадських і приватних утворень та інших видів підприємницької діяльності всіх форм власності; надає їм аудиторські послуги з питань методології бухгалтерського обліку і звітності, внутрішнього аудиту і ревізії, судово-бухгалтерської експертизи та інші за договорами із замовниками на платній основі. Палата надає методичну допомогу аудиторським організаціям (фірмам), які безпосередньо виконують аудиторські роботи щодо відповідності поданих звітів про фінансово-господарську діяльність чинному законодавству та нормативним актам органів державного і господарського управління, визначають дійсний фінансовий стан замовників, використання власних і залучених коштів, платоспроможність, правильність нарахування і своєчасності сплати податків та розподілення прибутків між учасниками підприємницької діяльності (дивідендів, відсотків по депозиту і позиках тощо).

1.1 Ціль та завдання аудиту

Аудиторська діяльність (аудит) - це підприємницька діяльність аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню незалежних позавідомчих перевірок бухгалтерської (фінансовою) звітності, платіжно-розрахунковій документації, податкових декларацій і інших фінансових зобов'язань і вимог економічних суб'єктів, а також наданню інших аудиторських послуг:

- постановка, відновлення і ведення бухгалтерського обліку;

- складання декларацій про доходи і бухгалтерську (фінансовою) звітність;

- аналіз фінансово-господарській діяльності;

- оцінка активів і пасивів економічного суб'єкта;

- консультування в питаннях фінансового, податкового, банківського і іншого господарського законодавства;

- вчення;

-і ін.

Аудит - незалежна експертиза фінансової звітності підприємства на основі перевірки дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку, відповідності господарських і фінансових операцій законодавству України, повноти і точності віддзеркалення у фінансовій звітності діяльності підприємства. Експертиза завершується складанням аудиторського висновку.

Мета аудиту - рішення конкретної задачі, яка визначається законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності, договірним зобов'язанням аудитора і клієнта.



1.2 Стадії, етапи і процедури аудиту

За умов ринку ніхто в діловому світі не сприймає всерйоз підприємців, звітні дані яких не підтверджені аудиторським висновком. Висновки незалежних аудиторів мають відповідати загальноприйнятим стандартам, що можуть опиратися на економічні нормативи.

Сукупність організаційних, методичних і технічних процедур становить аудиторський процес.

Аудиторська діяльність спрямована на дослідження фінансово-господарської діяльності підприємства з метою виявлення резервів зниження витрат та підвищення рентабельності відповідно до замовлень, виданих за договорами між аудиторськими організаціями і суб'єктами господарювання. Основне завдання аудиторських служб -- перевірка дотримання законодавства, що регулює фінансово-господарську діяльність підприємств, ведення бухгалтерського фінансового обліку, складання фінансової звітності та забезпечення державних органів і власників інформацією про фінансовий стан суб'єкта підприємницької діяльності.

Аудиторські служби на договірних засадах надають також консультації, розробляють рекомендації щодо ведення і організації обліку, збільшення прибутків, оздоровлення фінансового стану. Залучені до аудиту висококваліфіковані зовнішні консультанти найбільш об'єктивно і фахово вирішують досліджувані питання.

Основними структурними ланками, які безпосередньо займаються аудиторською діяльністю, є аудиторські фірми і фізичні особи (підприємці), що мають право на здійснення аудиторської діяльності.

Аудиторські фірми здійснюють свою діяльність відповідно до статутних документів, затверджених і зареєстрованих у встановленому порядку. Виконують аудиторські послуги вони із залученням штатних і позаштатних працівників з погодинною оплатою або в порядку сумісництва на штатних посадах.

Портфель замовлень на аудиторські послуги формується за договорами, а також замовленнями, що надходять від підприємств, підприємців та ін. За портфелем замовлень аудиторська фірма складає плани своєї діяльності на календарний рік із розбиванням на квартали. На правах юридичної особи аудиторська фірма затверджує самостійно плани своєї діяльності, здійснює взаємовідносини з бюджетом, банками та замовниками аудиторських послуг.

Законодавством передбачені права і обов'язки аудиторських фірм і аудиторів, які здійснюють аудиторську діяльність.

Аудитор -- це висококваліфікований спеціаліст, який володіє методологією фінансово-господарського контролю і аудиту, бухгалтерським обліком, аналізом господарської діяльності, статистикою, фінансовою і банківською справою, а також має необхідну професійну підготовку у галузі юриспруденції, судово-бухгалтерської експертизи, методології економічних досліджень, технології виробництва. Підготовку аудиторів здійснюють економічні вузи із числа осіб, які мають звання бакалавра. Аудиторською діяльністю вони можуть займатися при наявності сертифіката, виданого Аудиторською палатою України на встановлений строк. Після закінчення строку чинності сертифіката аудитор підлягає атестації для одержання сертифіката на наступний п'ятирічний або інший строк.

Права і обов'язки аудиторів визначені законодавством і нормативними актами з питань аудиторської діяльності.

Аудитори як суб'єкти підприємницької діяльності можуть займатися аудиторством індивідуально або в аудиторських фірмах, при наявності кваліфікаційного свідоцтва (сертифіката) і ліцензії, виданих у передбаченому законодавством порядку. Вони мають право займатися аудиторською діяльністю при наявності договірних стосунків із підприємствами і організаціями або завдання на проведення аудиту, виданого аудиторською фірмою. До аудиторської перевірки не може бути залучена особа, яка має родинні зв'язки з керівником підприємства або веде з ним підприємницьку діяльність.

Аудиторський процес складається з таких стадій: початкова, дослідна і завершальна.

Початкова стадія включає визначення об'єкта аудиту й організаційно-методичну підготовку. При виборі об'єктів аудиторська фірма використовує складений план своєї діяльності. Для здійснення аудиту формується бригада або підбирається окремий аудитор, після чого видається наказ або розпорядження керівника аудиторської організації, в якому зазначаються найменування підприємства, що підлягає перевірці, період, за який воно обстежується, прізвище, ім'я, по батькові членів бригади (окремого аудитора), призначається керівник, котрий має кваліфікаційний сертифікат.

До виїзду на перевірку бригада вивчає економічний стан об'єкта аудиту, знайомиться з планами виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства та їх виконанням, з річною і періодичною фінансовою звітністю, актом (висновком) попередньої аудиторської перевірки, аналізує фінансовий стан, вивчає акти (довідки) перевірок з боку банків, податкових та інших державних органів, після чого керівник бригади складає програму аудиту, яку затверджує директор аудиторської фірми. У програмі вказуються об'єкт аудиту, зміст перевірки, періоди суцільного та вибіркового контролю. Конкретизується аудит у плані-графіку, де відображено строки перевірки кожного розділу теми і виконавців робіт. Завершується початкова стадія процесу аудиту складанням робочого плану аудитора, де передбачено об'єкт контролю, обсяг роботи і час її виконання (початок і закінчення).

Дослідна стадія аудиту проходить безпосередньо на підприємстві. Для здійснення якісної та своєчасної аудиторської перевірки мають бути створені відповідні умови, аудиторам надані засоби обчислювальної техніки тощо.

Завершальна стадія аудиту включає узагальнення і реалізацію результатів аудиту. На цій стадії аудиту слід згрупувати виявлені недоліки, скласти нагромаджувальні відомості порушень, аналітичні таблиці, розрахунки, графіки, узагальнити та відобразити результати перевірки в аудиторському висновку, форму якого подано нижче.

Таким чином, аудиторський процес і сам аудиторський висновок активно впливають на суб'єкт підприємницької діяльності у справі її оптимізації та нормативно-правового регулювання.

У процесі аудиторської перевірки слід використовувати такі матеріали: річні звіти, інформацію про збори акціонерів, засідання ради директорів, внутрішні фінансові звіти підприємства, аудиторські звіти (висновки) за попередній період, матеріали внутрішнього аудиту тощо.

Необхідною умовою успішного виконання аудиторських робіт є договір на проведення попередньої експертизи.

За результатами попередньої експертизи між аудиторською фірмою і клієнтом укладається угода. За угодою одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати відповідну роботу на завдання іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу. Угода вважається укладеною з часу досягнення сторонами згоди з усіх суттєвих пунктів, і від цього часу виникають права і обов'язки сторін. Виконуючи прийняту на себе за угодою роботу, виконавець зберігає самостійність, тобто сам організує свою роботу, визначає способи її виконання, черговість окремих операцій тощо.

Угода визначає основні права й обов'язки виконавця. Виконавець повинен організувати роботу і керувати нею. Він зобов'язаний виконати роботу протягом обумовленого терміну, який встановлюється згодою сторін. Основним обов'язком замовника є прийняття виконаної підрядником роботи відповідно до угоди. Замовник зобов'язаний оплатити виконавцю передбачену угодою винагороду. Дія угоди припиняється від часу її виконання.



2. План і програма аудиторської перевірки

2.1. Порядок розробки планів та програм аудиту

фінансовий звітність аудиторський

Планування аудиту передбачає визначення його стратегії і тактики, складання загального плану аудиторської перевірки, побудову аудиторської програми і аудиторські процедури, оцінювання обсягу аудиторського контролю.

Рішенням Аудиторської палати України від 18.12.98 № 73 затверджено систему Національних нормативів аудиту (ННА). Норматив № 9 "Планування аудиту" визначає основні напрями підготовки плану і програми аудиту з урахуванням масштабів діяльності та особливостей об'єкта аудиту.

Обсяг планування може змінюватися залежно від величини суб'єкта підприємницької діяльності, набутого досвіду аудиторської роботи з клієнтом і знання особливостей його діяльності. Планування діяльності аудиторської фірми чи окремого аудитора має бути скероване на якісне і своєчасне виконання аудиторських робіт, ритмічне завантаження аудитора роботою, на перевірку виконання договірних зобов'язань, формування портфеля замовлень.

Планування -- це процес вироблення аудиторської стратегії. Планування ведеться протягом усієї аудиторської перевірки. Аудитор повинен скласти графік завершення основних етапів операції. Графік показує заплановану аудиторську роботу і служить засобом контролю за проведенням операції. При складанні графіка мають враховуватися вимоги клієнта. Потім аудитор повинен підготувати програму перевірки, докладно перерахувати процедури, які необхідно здійснити під час операції.

Програма аудиторської перевірки -- це основа детального планування часу і витрат.

Плани допомагають проводити роботу в межах часу, необхідного клієнту і аудитору, і є підставою для встановлення гонорару. Вони мають бути достатньо детально розроблені, щоб виконавці могли завершити завдання у відносно короткий термін і, таким чином, ефективно розпоряджатися своїм часом.

План аудиту має бути повідомлений аудиторській групі. Графіки, процедури, які необхідно виконати, і тип звіту головного аудитора слід повідомити групі аудиторів на самому початку перевірки. Аудитор повинен обговорити загальну стратегію перевірки з керівництвом клієнта. Деякі деталі планування (чи треба використовувати роботу внутрішніх аудиторів та ін.) необхідно обговорювати і узгоджувати заздалегідь (наперед).

При плануванні вивчаються напрями бізнесу замовника, історія його діяльності, нинішні умови, майбутня перспектива, територіальне розміщення, вид продукції, ринки її збуту, перспективи розвитку виробництва в майбутньому, зміни у структурі виробництва і управління, останні зміни у функціонуванні бухгалтерського обліку, ефективність контролю, сутність облікової політики і сфера облікового ризику, організація аудиту на підприємстві, труднощі в його проведенні. Аудитор повинен мати рівень знань про галузь і підприємство клієнта, який дав би йому змогу визначити операції та види діяльності, що, на його погляд, можуть здійснювати суттєвий вплив на фінансову інформацію. Слід також встановити рівень довіри до даних внутрішнього контролю, викласти у плані та програмі характер, терміни і глибину аудиторських процедур.

Після укладання договору на аудит і вивчення необхідної допоміжної інформації про підприємство-клієнта аудитор складає повний план аудиту і програму.

Відповідно до теми курсової роботи складаємо план аудиту перевірки надходження основних засобів, який має наступний вигляд (Таблиця 1).



Таблиця 1

Підприємство-клієнт ЗАТ "Дніпро-Україна»"	АФ «Аудит ЛТД»
Період аудиту 1.01.07р. -3112.07 р._____	Реєстр, свідоцтво № СФ-3205
Термін проведення аудиту 1.І1.07- 1.03.08	Аудитор______________
Код документа П-01	Сертифікат №.35634278

Таблиця. ПЛАН проведення аудиту надходження основних засобів ЗАТ "Дніпро-Україна"

№	Вндн робіт	Виконавець	Строки
1	Збір та дослідження інформації про клієнта	Аудитори	1.05.2009- 15.05.2009
2	Оцінка умов проведення аудиту (планування, ризики, суттєвість)	Аудитори, директор	16.05.2009- 30.05.2009
3	Аналітичний огляд, вивчення системи обліку, контролю і звітності	Аудитори	1.06.2009- 31.06.2009
4	Проведення аудиторської перевірки та контроль якості аудиту	Аудитори, директор	1.07.2009- 31.07.2009
5	Узагальнення результатів аудиту, підготовка підсумкових документів	Аудитори	1.08.2009- 29.08.2009
6	Передача аудиторського висновку, підписання акта виконання робіт	Директор	1.09.2009

Планування, будучи початковим етапом проведення аудиторської перевірки, полягає в розробці аудиторською організацією спільного плану перевірки з вказівкою очікуваного об'єму, графіків і термінів її проведення, а також в розробці аудиторської програми, що визначає об'єм, види і послідовність здійснення аудиторських процедур, необхідних для формування аудиторською організацією об'єктивної і обгрунтованої думки про бухгалтерську звітність організації.

Планування аудиторської перевірки повинне проводитися аудиторською фірмою відповідно до спільних принципів проведення аудиту, а також відповідно до наступних приватних принципів: комплексності; безперервності; оптимальності.

Принцип комплексності планування аудиторської перевірки передбачає забезпечення взаємозв'язаної і узгодженості всіх етапів планування - від попереднього планерування до складання спільного плану і програми перевірки. Принцип безперервності виражається у встановленні зв'язаних завдань групі аудиторів і ув'язці етапів планування по термінах і по суміжних господарюючих суб'єктах (структурним підрозділам, виділеним на окремий баланс, філіям, представництвам, дочірнім організаціям). При плануванні аудиту на тривалий період часу, в разі аудиторського супроводу економічного суб'єкта, протягом року аудиторської організації слід своєчасно коректувати плани і програми проведення аудиту з врахуванням змін у фінансово-господарській діяльності економічного суб'єкта і результатів проміжних аудиторських перевірок.

Принцип оптимальності полягає в тому, що в процесі планування аудиторської організації слід забезпечити варіантність для можливості вибору оптимального варіанту спільного плану і програми аудиту на підставі критеріїв, визначених самою аудиторською організацією.

При плануванні аудиторської організації слід виділити основні етапи: попередній, підготовка і складання спільного плану аудиторської перевірки; підготовка і складання програми аудиторської перевірки.

Спільні принципи планування аудиторської перевірки викладені в стандарті аудиторської діяльності «Планування аудиту». Метою цього стандарту є встановлення норм, вживаних аудиторською фірмою або аудитором, що працює самостійно індивідуальним підприємцем, при плануванні аудиту бухгалтерської звітності економічного суб'єкта.

Завданнями правила (стандарту) є: опис попереднього етапу планування аудиту, формулювання принципів і опис порядку підготовки спільного плану і програми аудиту.

Перед початком проведення аудиторської перевірки необхідно розробити її спільний план:

* Попереднє планування

* Збір спільних відомостей про клієнта

* Збір інформації про правові зобов'язання клієнта

* Оцінка суттєвості, аудиторського ризику, ризик для бізнесу.

* Ознайомлення з системою внутрішньогосподарського контролю і оцінка ризику контролю

* Розробка спільного плану і програми аудиторської перевірки

2.2 Попереднє планування аудиторської перевірки

Це підготовчий етап, в ході якого створюються необхідні передумови планування процесу перевірки. Попереднє планування базується, перш за все, на ухваленні рішення про початок або продовження співпраці з клієнтом і систему підбору кваліфікованих кадрів, що мають необхідні знання і досвід проведення аудиторських перевірок. Згадані аспекти - важлива складова якісної оцінки діяльності аудиторської фірми.

При підборі нових клієнтів необхідно ознайомитися з фінансовою інформацією про клієнта - річними і проміжними звітами, різного роду документацією і тому подібне Детальну інформацію про компанію і її керівництво можна отримати від обслуговуючого її банку, страхової компанії, адвокатської фірми і інших, пов'язаних з нею, юридичних і фізичних осіб. Найбільш коштовне джерело інформації - це аудитор, послугами якого раніше користувався потенційний клієнт. Важливе значення має інформація про вірогідні ризики при обслуговуванні клієнта і мірі незалежності аудиторської фірми по відношенню до можливого суб'єкта.

Велике значення має правильний підбір персоналу, провідного перевірку. Призначаючи аудитора на конкретну операцію, доцільно враховувати складність роботи, наявність спеціальних навиків (наприклад, в області комп'ютерного аудиту), необхідність залучення додаткової експертизи і так далі Персонал має бути ознайомлений із спільним планом перевірки, цілями і термінами роботи, довкола своїх обов'язків.



2.3 Збір спільних відомостей про клієнта

Цей етап планерування необхідний для адекватного проведення перевірки. Лише володіючи достатніми знаннями про бізнес клієнта, галузі в цілому і його положенні в галузі, можна ефективно спланувати і провести аудиторську перевірку. Аудиторам поважно мати уявлення про економічні умови функціонування компанії. Доцільно проаналізувати вплив на бізнес клієнта змін в законодавстві. Знання основних економічних чинників, під впливом яких знаходиться бізнес клієнта, дозволяє робити різного роду прогнози, пояснювати ті або інші вчинки клієнта.

Певну користь може принести галузева інформація. Особливо поважно враховувати наявність значних змін в цілому по галузі, співвідношення розширення або звуження ділової активності клієнта відповідно до динаміки в галузі, схильність галузі циклічним коливанням, надійність джерел сировини і так далі Своєчасному виявленню можливих проблем, пов'язаних з перевіркою, сприяє інформація про конкурентну середу, в якій функціонує компанія-клієнт. Необхідне серйозне вивчення практики обліку, прийнятої в даній галузі, і розгляд питання про використання клієнтом нетипової для галузі системи обліку.

Детальне ознайомлення з бізнесом клієнта і положенням в галузі допомагає виділити найбільш важливі області аудиторської перевірки - оцінку міри риски і виявлення природи помилок, визначення можливих проблем і нетипових операцій і так далі Для цього необхідна інформація як про зовнішні чинники, що знаходяться поза контролем керівництва компанії-клієнта, так і про внутрішніх.

Визначення дії вказаних чинників у минулому і прогноз на майбутні періоди є інструментом виявлення що вимагають особливої уваги статей бухгалтерській звітності для оцінки доцільності і правомочності облікових операцій. Якщо аудиторська фірма працює з клієнтом протягом ряду років, слід звернути увагу на зміни згаданих чинників і провести зіставлення з попередніми періодами. Подібні зміни можуть, як понизити аудиторський ризик, так і підвищити вірогідність виникнення істотних помилок.

2.4 Доказова інформація і правові зобов'язання клієнта

Для винесення професійної думки про фінансову звітність клієнта аудитори повинні зібрати достатню кількість доказової інформації. Здобуття адекватної інформації необхідне і для ознайомлення з бізнесом клієнта. Джерелами інформації служать публікації на загальноекономічні, галузеві і торгівельні теми, законодавчі акти і методичні рекомендації по бухгалтерському обліку і аудиту, документація компанії, матеріали минулих аудиторських перевірок. При цьому інформація має бути доказовою і достатньою.

Щоб вважатися доказовою, інформація має бути реальною, доречною і неупередженою. Найбільш доказовою є інформація, отримана аудитором в результаті його особистих спостережень і обчислень, а також отримана з незалежних зовнішніх джерел. Досить низькою представляється довідність інформації, що складається з документів, складених, оброблених і таких, що зберігаються у клієнта. Найменш доказовими вважаються усні і письмові повідомлення керівництва і службовців компанії, тому вони обов'язково повинні підтверджуватися іншою інформацією.

Офіційних оцінок кількості інформації, достатнього для складання аудиторського висновку, не існує. Успіх планерування в значній мірі залежить від повноти інформації. Труднодоступність або висока вартість здобуття інформації не можуть бути причинами для її нездобуття.

Ознайомившись з особливостями господарської діяльності клієнта, аудитори вивчають інформацію про правові зобов'язання компанії (засновницький договір, статут, протоколи зборів ради директорів і акціонерів, контракти, арбітражні позови і ін.). Розгляд юридичних документів і свідоцтв дозволяє аудиторам контролювати правильність розкриття правових зобов'язань у фінансовій звітності.

На етапі попереднього планування аудиторська організація оцінює можливість проведення аудиту. Якщо вона вважає проведення аудиту за можливе, то готує для клієнта лист-зобов'язання про згоду на проведення аудиту. Потім формується група аудиторів для проведення перевірки і полягає договір з економічним суб'єктом.

2.5 Ознайомлення з системою внутрішньогосподарського контролю і оцінка ризику контролю

Наступний етап процесу планування - оцінка системи внутрішнього контролю, основна мета якої - створення основи для планування аудиторської перевірки, а також для визначення вигляду, часу проведення, об'єму аудиторських процедур, які знаходять своє віддзеркалення в аудиторській програмі. Отже, характер і якість перевірки багато в чому залежатимуть від того, наскільки грамотно і достовірно аудитор вивчить систему внутрішнього контролю.

Система внутрішнього контролю може вважатися ефективною, якщо вона своєчасно запобігає про виникнення недостовірної інформації, і виявляє її. Оцінюючи ефективність системи внутрішнього контролю, аудиторська організація повинна зібрати достатню кількість аудиторських доказів. Якщо аудиторська організація вирішує покластися на систему внутрішнього контролю і систему бухгалтерського обліку для здобуття достатньої міри упевненості в достовірності бухгалтерської звітності, вона повинна відповідним чином скоректувати об'єм майбутньої аудиторської перевірки.



2.6 Спільний план проведення аудиторської перевірки

Після завершення аналізу ризику аудитори, грунтуючись на попередніх даних про економічного суб'єкта і результати проведених аналітичних процедур, можуть приступити до розробки спільного плану і програми аудиторської перевірки. Створений безпосередньо перед проведенням перевірки план визначає послідовність дій аудитора, тобто по яких напрямах і з якою інтенсивністю проводитиметься перевірка. Для кращого огляду і раціональної постановки завдань можуть використовуватися графіки, діаграми і комп'ютерні системи.

Складаючи спільний план і програму аудиту, аудиторській організації слід враховувати міру автоматизації обробки облікової інформації, що також дозволить точніше визначити об'єм і характер аудиторських процедур. При проведенні спільного планерування велике значення надається професійним якостям аудиторів. Їм необхідно так організувати свої дії, щоб провести оцінку використовуваної на підприємстві системи обліку і внутрішнього контролю з врахуванням принципу істотності і економічності перевірки.

У спільному плані необхідно передбачити терміни проведення аудиту і скласти графік його проведення, підготовки звіту (письмовій інформації керівництву економічного суб'єкта) і аудиторського висновку. В процесі планування необхідно врахувати: реальні трудовитрати; рівень суттєвості; проведені оцінки ризику аудиторської перевірки.

У спільному плані аудиторська організація визначає спосіб проведення аудиторської перевірки на підставі результатів попереднього аналізу, оцінки надійності системи внутрішнього контролю і ризику аудиту.

2.7 Програма аудиторської перевірки

Програма аудиту містить перелік питань за окремими темами, видами і напрямками очікуваних робіт, що підлягають перевірці, час проведення, види аудиторських процедур (за який період часу слід перевіряти, спосіб контролю). Наявність програми, крім того, забезпечує контроль за своєчасним і якісним виконанням аудиторських процедур.

Аудитор документально оформляє програму аудиторської перевірки, привласнює код кожній аудиторській процедурі, що проводиться, щоб мати можливість в процесі роботи робити заслання на них у робочих документах.

Аудиторську програму слід складати у вигляді програми тестів засобів контролю і у вигляді програми аудиторських процедур по суті.

Програма тестів засобів контролю є сукупністю дій, призначених для збору інформації про функціонування системи внутрішнього контролю і обліку. Її мета - виявлення істотних недоліків засобів контролю економічного суб'єкта.

Програма аудиторських процедур по суті включає перелік дій аудитора для детальної перевірки вірності віддзеркалення в бухгалтерському обліку зворотів і сальдо по рахунках. Аудитор повинен скласти програму аудиторської перевірки по кожному розділу бухгалтерського обліку, який він перевірятиме. Програма може передивлятися в процесі перевірки залежно від змін умов проведення перевірки і результатів аудиторських процедур.

Виводи аудитора по кожному розділу аудиторської програми, документально відбиті в робочих документах, є фактичним матеріалом для складання аудиторського звіту і аудиторського висновку, а також підставою для формування об'єктивної думки аудитора про бухгалтерську звітність економічного суб'єкта.

Після закінчення процесу планування аудиту спільний план і програма аудиторської перевірки мають бути документально оформлені і завізовані в установленому порядку.

Так, загальна програма по аудиту надходження основних засобів ЗАТ "Дніпро-Україна" має такий вигляд (Таблиця 2).



Таблиця 2

Підприємство-клієнт ЗАТ "Дніпро-Україна»"	АФ «Аудит ЛТД»
Період аудиту 1.01.07р. -3112.07 р._____	Реєстр, свідоцтво № СФ-3205
Термін проведення аудиту 1.І1.07- 1.03.08	Аудитор______________
Код документа П-01	Сертифікат №.35634278



3.Оцінка суттєвості та аудиторського ризику

3.1 Оцінка рівня суттєвості

На стадії планування аудиторська група повинна зробити попередній висновок про величину суттєвих показників, тобто величині, при якої помилки як одиничні, так і узяті сумарно, можуть істотно вплинути на дані у фінансовій звітності. Концепція суттєвості базується на тому, що деякі дані можуть бути важливіші, ніж інші, при адекватному представленні фінансової звітності, а також на інтересі її потенційних користувачів до окремих показників. Так, якщо підприємство стабільно функціонує з прибутком, користувачі оцінюватимуть істотність тієї або іншої суми в зіставленні з об'ємом валового або чистого прибутку .

При оцінці суттєвості і доцільно враховувати і якісні сторони інформації - вид діяльності клієнта (виробництво, торгівля, сільське господарство, посередницька діяльність і так далі), стабільність його положення на ринку, фінансовий достаток. Наприклад, яка-небудь сума може опинитися неістотному по відношенню до об'єму валовому прибутку, але мати значення при виявленні тенденцій розвитку.

Для вживання суттєвості по кожному окремо взятому рахунку використовується поняття гранично допустимої помилки. Встановлюючи допустиму помилку нижче планованої суттєвості, аудитор ліквідовує вірогідність того, що сума розбіжностей по окремо взятих виявлених і не виявлених рахунках перевищить рівень суттєвості. Розмір допустимої помилки враховується при розробці програми перевірки кожного конкретного рахунку і при розрахунку розміру вибірки. Зазвичай допустима помилка встановлюється на рівні 50-70% від планованої суттєвості. Проте гранично допустима помилка на має бути і дуже низькою, що може привести до необгрунтованого завищення об'ємів аудиторських процедур.

Аудиторські організації зобов'язані встановити систему базових показників і порядок знаходження рівня суттєвості, які мають бути оформлені документально і застосовуватися на постійній основі. Аудиторські організації зобов'язані обчислювати рівень суттєвості , беручи певну долю від яких-небудь базових показників: числових значень рахунків бухгалтерського обліку, статей балансу або показників бухгалтерської звітності. Рівень суттєвості обов'язково повинен застосовуватися на етапі планування, виконанні конкретних аудиторських послуг, а також на етапі завершення аудиторської перевірки при оцінці ефекту, що надається виявленими спотвореннями і порушеннями на достовірність бухгалтерської звітності.

3.2 Поняття ризику і правила його оцінювання

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Немає практичного способу звести аудиторський ризик до нуля. Аудитор завжди намагається, щоб ризик неправильної думки був незначним. Тому він повинен спланувати аудит так, щоб ризик неправильного вирішення був достатньо малим. Для цього аудиторові необхідно досягти такої обізнаності (компетентності) про системи обліку і внутрішнього контролю, яка дала б йому змогу правильно спланувати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення. Крім того, аудиторові слід використовувати професійні знання для оцінювання ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхідних для зменшення ризику до сприятливого рівня.

У фінансовому словнику подано досить оригінальне визначення ризику: "Ризик економічний -- ймовірність того чи іншого результату (отримання прибутку чи зазнавання втрат) від реалізації певного господарського проекту чи здійснення певної дії. Кількісна величина ризику може виражатися в абсолютних та відносних показниках. В абсолютному вираженні ризик являє собою величину можливих втрат від здійснення певної операції. Відносний показник ризику обчислюють шляхом віднесення абсолютної величини ризику до якогось певного показника, що характеризує господарську діяльність".

Аудиторський ризик являє собою ризик того, що аудитор може позитивно оцінити баланс та інші форми фінансової звітності тоді, коли вони приховують у собі істотно непевну інформацію, яка не відповідає реальності.

У зарубіжній і вітчизняній економічній літературі поняттю ризику, його видам дається різне тлумачення. У Національних нормативах № 12 "Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'язаного з ефективністю її функціонування" та № 32 "Оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудиторської перевірки" сутність і визначення різних видів ризику також мають розпливчастий характер.

Оцінку аудиторського ризику подано в більш як шести міжнародних нормативах аудиту. Оскільки Національні нормативи аудиту України затверджені рішенням АПУ № 73 від 18.12.98, аудиторські фірми й аудитори-підприємці зобов'язані їх дотримуватися. Тому в цьому розділі курсової роботи йтиметься про види аудиторського ризику, представлені в Національних нормативах аудиту України.

Метою нормативу № 12 є встановлення порядку отримання ауди-тором знань про систему бухгалтерського фінансового обліку і внут-рішнього контролю, ризик аудиту (загальний ризик) і його складові: властивий ризик, ризик невідповідності внутрішнього контролю і ризик невиявлення помилок.

Детальніше про взаємозв'язок властивого (притаманного) ризику та ризику відповідності внутрішнього контролю розповідається в нормативі № 32 "Оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудиторської перевірки".

Незалежні процедури перевірки -- аудиторські процедури, що використовуються аудитором для визначення того, чи були фінансово-господарські операції клієнта належним чином санкціоновані, правильно оформлені й відображені в облікових реєстрах.

Ризик аудитора (аудиторський ризик) означає вірогідність того, що бухгалтерська звітність економічного суб'єкта може містити невиявлені істотні помилки і (або) спотворення після підтвердження її достовірності, або визнати, що вона містить суттєві спотворення, коли насправді таких спотворень в бухгалтерській звітності немає.

Аудиторський ризик складається з трьох компонентів:

? внутрішньогосподарський ризик;

? ризик засобів контролю;

? ризик невиявлення.

Аудитор зобов'язаний вивчати ці ризики в ході роботи, оцінювати їх і документувати результати оцінки. При оцінці ризика аудитор зобов'язаний використовувати не менше трьох наступних градацій: високий, середній, низький (можливе вживання більшої кількості градацій).

При плануванні перевірки аудитор зобов'язаний врахувати чинники, які можуть викликати суттєві спотворення бухгалтерської звітності. На основі аналізу того, якого значення рівня суттєвості набуває аудитор для перевірки і які особливості залишків і зворотів по рахунках бухгалтерського обліку, аудитор зобов'язаний вирішити, які статті обліку він вивчатиме особливо уважно і в яких випадках застосовуватиме аудиторську вибірку і (або) аналітичні процедури, щоб понизити спільний аудиторський ризик до прийнятно низького рівня.

Аудитор зобов'язаний брати до уваги, що між рівнем суттєвості і мірою аудиторського ризику є зворотна залежність: чим вище рівень суттєвості, тим нижче спільний аудиторський ризик, і навпаки.

Після збору і оцінки первинної інформації і попередньої думки про рівень суттєвості показників і ефективності внутрішнього контролю аудиторові поважно оцінити прийняту міру ризику підсумовуванням всіх виявлених ризиків і даних про відповідні контрольні процедури, враховуючи різні аспекти ефективності перевірки.

Проведенням аналітичних процедур аудиторська організація повинна виявити області, значимі для аудиту. Складність, об'єм і терміни проведення аналітичних процедур слід варіювати залежно від об'єму і складності даних бухгалтерської звітності економічного суб'єкта.

При виборі необхідних аудиторських процедур перевага повинна віддаватися тим процедурам, які найбільшою мірою дозволяють виявити можливі помилки. По характеру ці процедури можна підрозділити на тести, що дозволяють визначити ефективність систем внутрішнього контролю, і на тести, що виявляють помилки по рахунках і регістрах (аналітичні процедури). Аналітичні процедури можуть бути використані як для перевірки залишків по окремих бухгалтерських рахунках, так і для оцінки фінансової звітності підприємства в цілому. Аналітичні процедури можуть прийнятні, коли вони підтверджуються іншими процедурами, наприклад, порівняння з попередніми періодами і виявлення тенденцій.

Результати аудиторських організацією процедур, що проводяться, при підготовці спільного плану і програми слід детально документувати, оскільки ці результати є підставою для планування аудиту і можуть використовуватися протягом всього процесу аудиту.

3.3 Ризик аудиту або загальний ризик

Ризик аудиту або загальний ризик -- це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку в тих випадках, коли в документах фінансової звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за неправильно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

Ризик аудиту має три складових:

* властивий ризик;

* ризик, пов'язаний із невідповідністю функціонування внутрішнього контролю;

* ризик невиявлення помилок та перекручень.

Властивий ризик є показником вразливості залишку за певним бухгалтерським рахунком або певною категорією операцій стосовно перекручень, які можуть бути суттєвими, або вразливість цих залишків щодо перекручень у загальній сукупності з перекрученнями за іншими рахунками чи операціями, з припущенням, що заходи внутрішнього контролю підприємства на них не поширювалися.

При визначенні стратегії проведення аудиту аудитору слід вивчити властивий ризик на рівні фінансової звітності підприємства. При детальнішому плануванні цю оцінку необхідно пов'язувати з залишками на рахунках і класом операцій.

Аудитор може зробити припущення, що існує значний розмір властивого ризику на рівні залишку за рахунком і класом операцій. Незважаючи на це, визначаючи загальну аудиторську стратегію, йому необхідно отримати від клієнта роз'яснення щодо фактів існування ризику на рівні окремих позицій фінансової звітності.

Для того, щоб зробити оцінку властивого ризику, аудитору слід використати свої професійні знання з метою врахування й оцінки численних факторів потенційних ризиків.

Приклади факторів потенційних ризиків на рівні фінансової звітності такі:

* рівень цілісності управління;

* досвід, знання і зміни в управлінському апараті за певний період: малий досвід управлінського персоналу може вплинути на якість підготовки фінансової звітності підприємства; тиск на керівництво підприємства, наприклад, обставини, які можуть наштовхнути керівництво на перекручення фінансової звітності (це відбувається тоді, коли підприємство здійснює діяльність у галузі, в якій існує досвід великої кількості підприємницьких невдач, або підприємство має дефіцит власного капіталу, що не дає йому змоги продовжувати операції);

* діяльність підприємства, наприклад, його товари і послуги, структура капіталу, споріднені сторони, виробництво і розміщення, розподіл і компенсаційні методи;

* фактори, що впливають на галузь, у якій здійснює діяльність підприємство, наприклад, економічні умови і умови конкуренції, зміни в технології виробництва та послуг, загальній обліковій практиці, а також у фінансових тенденціях і показниках;

* бухгалтерські рахунки, які дають уявлення про фінансовий стан підприємства, і які, поза сумнівом, вимагають виправлення, наприклад, рахунок фінансових результатів, за яким треба було зробити коригування у попередньому періоді;

* складні основні операції, що можуть вимагати залучення спеціаліста іншої професії, ніж аудиторська;

* здатність активів до анулювання або неправильного представлення;

* терміни завершення незвичайних і складних угод, особливо в останні дні року.

3.4 Ризик невідповідності внутрішнього контролю підприємства

Ризик невідповідності внутрішнього контролю підприємства

-- це імовірність того, що недостовірна інформація, яка може існувати за класом операцій або класом укладених угод і може бути суттєвою окремо або в сукупності з недостовірною інформацією за іншими рахунками або класами операцій, не буде попереджена або своєчасно виявлена системою внутрішнього контролю підприємства.

Завжди існує ризик певної невідповідності внутрішнього контролю у зв'язку зі звичайною обмеженістю функціонування кожної системи внутрішнього контролю. Для того, щоб оцінити ризик невідповідності внутрішнього контролю, аудитор повинен вивчити адекватність описання внутрішнього контролю та перевірити процедури внутрішнього контролю підприємства. Якщо немає такої оцінки аудитор повинен зробити припущення, що розмір ризику внутрішнього контролю високий.

Аудитору необхідно отримати вичерпні роз'яснення від працівників служб внутрішнього контролю і обліку для того, щоб надалі він мав змогу правильно спланувати аудит. Система внутрішнього контролю складається з середовища контролю і процедур контролю. Середовище контролю належить до галузі діяльності керівництва й управлінського персоналу, саме вони запроваджують функціонування внутрішнього контролю на підприємстві.

Фактори, які мають вплив у середовищі контролю, формують управлінську філософію й операційний стиль, організаційну структуру підприємства, методи надання прав і визначення обставин, систему управлінського контролю, у тому числі функцію внутрішнього аудиту, функції ради директорів, персональні рішення і процедури.

Процедури внутрішнього контролю являють собою рішення, що доповнюють середовище контролю, які керівництво прийняло для забезпечення обґрунтованої гарантії того, що конкретні завдання підприємства будуть досягнуті. В основному, це процедури, що стосуються відповідного санкціонування виконання угод, розподілу службових обов'язків, підготовки та виконання наказів, документів, зберігання активів і незалежних перевірок виконавчої дисципліни.

Розуміння системи внутрішнього контролю й обліку разом з оцінкою внутрішнього (притаманного) ризику, інші міркування дають змогу аудитору встановити види суттєвої недостовірної інформації, що могла існувати у фінансовій звітності, проаналізувати фактори, котрі впливають на ризик можливості припущення суттєвих перекручень; підготувати відповідні незалежні процедури перевірки.

Аудитор не бере до уваги ті рішення і процедури в межах систем обліку і внутрішнього контролю, що не належать до фінансової інформації. Наприклад, рішення і процедури, що стосуються ефективності певних управлінських процесів прийняття рішень (визначення цін продажу на товари або витрат на дослідження і розвиток), котрі хоч і є важливими для підприємства, але не належать до процесу аудиторської перевірки.

Отримавши роз'яснення щодо систем обліку і внутрішнього контролю з метою планування аудиту, аудитор повинен здобути необхідний рівень знань про системи обліку й управлінського контролю.

Аудитор має отримати вичерпні роз'яснення від персоналу підприємства про середовище контролю, щоб оцінити ставлення керівництва до порядку внутрішнього контролю і усвідомлення ним його значення для підприємства.

Аудитор мусить знати систему обліку клієнта, що дасть йому змогу зрозуміти основні види операцій підприємства, закономірність виникнення таких операцій; бухгалтерські проводки, первинні документи і специфічні рахунки, на підставі яких складається фінансова звітність; порядок ведення обліку і підготовки фінансових звітів, у тому числі електронно-обчислювальну обробку облікових даних.

Аудитору слід отримати вичерпні пояснення стосовно порядку процедур контролю, щоб правильно спланувати аудиторську перевірку, отримати необхідні знання процедур контролю. Наприклад, під час отримання пояснень про систему обліку грошових коштів аудитор отримує уявлення про стан справ на рахунках у банку клієнта.

Після отримання пояснень про систему внутрішнього контролю й обліку аудитор повинен зробити попереднє оцінювання ризику внутрішнього контролю за конкретними позиціями фінансової звітності.

При плануванні своєї методики перевірки, аудитору необхідно вивчити попередню оцінку розміру ризику невідповідності внутрішнього контролю (враховуючи власну оцінку внутрішнього (притаманного) ризику), щоб визначити відповідний ризик не виявлення помилок. Аудитор може зробити попереднє оцінювання ризику невідповідності внутрішнього контролю тільки тоді, коли він має спроможність визначити процедури систем обліку і внутрішнього контролю, що відповідають внутрішнім положенням підприємства і що сприяють виявленню перекручень у фінансовій звітності, коли він планує виконати процедури узгодження, щоб підтвердити свою оцінку перевіреної фінансової звітності.

Докази, отримані аудитором, можуть дати йому більше впевненості, аніж докази, отримані ним від інших осіб.

До того, як скласти висновок з результатів проведеного аудиту, аудитор повинен переглянути складені ним попередні оцінки ризику внутрішнього контролю.

3.5 Ризик не виявлення

Ризик невиявлення безпосередньо пов'язаний із проведенням незалежних процедур перевірки. Зроблені аудитором оцінки невідповідності внутрішнього контролю й оцінка внутрішнього ризику впливають на характер, строки й обсяг аудиторських процедур, що використовуються аудитором з метою зменшення ймовірності невиявлення помилок і перекручень і доводять ризик аудиту до сприятливого рівня. Певний ризик невиявлення помилок існує завжди, навіть коли аудитор перевірить 100 % залишків за рахунками або всі види операцій, бо більша частина аудиторських доказів має скоріше запевнюючий (аргументаційний), ніж підсумковий характер.

З метою зменшення аудиторського ризику до сприятливого рівня аудитор враховує зроблені ним оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю при визначенні характеру, строків і обсягів незалежних процедур перевірки. Залежно від цього аудитор планує:

* тести, спрямовані на перевірку споріднених сторін підприємства;

* строки проведення незалежних процедур;

* обсяг незалежних процедур.

Існує зв'язок між ризиком невиявлення помилок та комбінованим властивим ризиком і ризиком невідповідності внутрішнього контролю. Наприклад, якщо властивий ризик і ризик невідповідності внутрішнього контролю мають значний рівень, то рівень ризику виявлення помилок може бути низьким.

Є ще ризик контролю -- оцінювання аудитором системи внутрішнього контролю клієнта з метою визначення її ефективності при запобіганні або виправленні помилок у бухгалтерському облікові і звітності. Крім того, ризик контролю -- це небезпека того, що недостовірна інформація не буде виявлена або буде несвоєчасно попереджена системою внутрішнього контролю.

Ризик бізнесу -- вплив обставин ділової активності клієнта на погіршення фінансового стану клієнта, що не залежить від аудитора, і, водночас, аудитор підтвердив, що фінансовий стан задовільний і надійний. На рівень ризику аудиторської діяльності мають вплив помилки, що виникли з причини вибіркового обстеження великого обсягу обліку чи звітності й обмеженого часу на його здійснення.



4.Основні аудиторські процедури

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби і розкриття інформації про них у фінансовій звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Відповідно до зазначеного Положення (стандарту) до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує для використання їх у процесі виробництва або постачання товарів надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу якщо він довший за рік).

...