Облік основних засобів підприємства

Размещено на http://allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Економічний зміст, класифікація, оцінка та завдання обліку основних засобів

2. Огляд законодавчих актів, нормативних документів та літературних джерел

3. Первинний облік надходження і вибуття основних засобів

4. Синтетичний і аналітичний облік основних засобів

5. Облік амортизації (зносу) основних засобів

6. Удосконалення обліку основних засобів при використанні комп'ютерних технологій

Висновки і пропозиції

Бібліографічний список



Вступ

У господарській діяльності підприємств використовуються засоби праці, які функціонують в натуральній формі протягом певної кількості років у сфері матеріального виробництва або в невиробничій сфері. Упродовж експлуатації вони поступово зношуються і переносять свою вартість на виготовлену продукцію частинами в міру зношування. Такі засоби праці одержали назву основних засобів.

Ефективність використання основних засобів залежить від організації, своєчасного одержання надійної і повної обліково-економічної інформації. У цьому зв'язку зростає роль та значення обліку як однієї з найважливіших функцій управління. При цьому облік основних засобів в останніми роками дещо ускладнився, а низка проблем негативно впливають на процес управління виробництвом, знижуючи ефективність використання основних засобів. Саме це зумовило актуальність проведеного дослідження.

Метою курсової роботи є вивчення теоретичних основ класифікації основних засобів підприємства, обліку їх використання й вибуття відповідно до норм чинного законодавства, з метою осмислення і розробки рекомендацій з їх удосконалення для підвищення ефективності виробничо-фінансової діяльності підприємств в цілому.

Об'єктом дослідження є основні засоби.

Предметом дослідження є порядок та послідовність ведення бухгалтерського обліку основних засобів.

Для досягнення мети курсової роботи поставлені такі завдання:

- дослідити теоретичні основи сутності основних засобів: економічну сутність та класифікацію, визнання, оцінку та завдання їх обліку;

- ознайомитися і вивчити нормативно-законодавчі акти щодо обліку і основних засобів;

- вивчити особливості первинного, аналітичного та синтетичного обліку основних засобів;

- розглянути облік амортизації (зносу) основних засобів;

- запропонувати конкретні шляхи вдосконалення обліку основних засобів, шляхом виявлення та усунення явних недоліків, що дозволить якісно поліпшити облікову роботу.

В якості джерел інформації курсової роботи розглядаються наукові статті вчених-економістів з питань обліку основних засобів, нормативні і законодавчі акти, що регулюють дану сферу, спеціалізовані періодичні видання.



1. Економічний зміст, класифікація, оцінка та завдання обліку основних засобів

Діяльність кожного підприємства передбачає наявність засобів виробництва і відповідних матеріальних умов, вони є одним з найважливіших елементів продуктивних сил, головним елементом матеріально-технічної бази є основні засоби. Їх склад і структура визначають вид діяльності та виробничу потужність підприємства, а стан та ефективне використання прямо пропорційно впливають на кінцеві результати його господарської діяльності.

Для здійснення виробничої діяльності сільськогосподарським підприємствам потрібні основні засоби або, інакше кажучи, засоби праці. Від предметів праці вони відрізняються тим, що беруть участь у виробництві протягом кількох років, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і фізичні властивості. Засоби праці зношуються поступово, а отже, переносять свою вартість на виробництво продукції частинами [15, c.98].

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» містить таке визначення основних засобів: «Основні засоби матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)» [23].

Об'єкт основних засобів визнається активом за умови, що існує ймовірність отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з використанням цього об'єкта; вартість об'єкта основних засобів може бути достовірно визначена.

При визначенні основних засобів наведені такі критерії їх визнання, як:

- матеріальність - мають матеріальну форму вираження;

- призначення - утримуються з метою використання їх у процесі виробництва, постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам, здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій;

- термін корисного використання більше року або операційного циклу, якщо він довший за рік.

Одним із основних критеріїв віднесення об'єкта до основних засобів є його вартість від 2500 гривень і більше.

Для чіткого обліку основних засобів необхідно насамперед їх правильно класифікувати. Науково обґрунтована класифікація в практичній діяльності використовується для організації аналітичного і синтетичного обліку наявності та руху об'єктів, при нарахуванні амортизації і визначенні розміру зносу, а також при інвентаризації основних засобів.

Основні засоби можна згрупувати, виходячи з особливостей податкового та бухгалтерського обліку, а також з врахуванням їх використання, подібності, приналежності та призначення (рис. 1.1)

Як свідчать дані рис. 1.1 за ознакою подібності основні засоби виділяють подібні та неподібні об'єкти.

Подібні об'єкти - об'єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість. При цьому різниця між справедливою вартістю об'єктів обміну не повинна перевищувати 10 %.

Неподібні об'єкти - всі інші, тобто, мають різне функціональне призначення та різну справедливу вартість. Ця класифікація використовується в обмінних операціях з основними засобами.

За приналежністю основні засоби поділяють на власні та орендовані.

Власні основні засоби - обліковуються на балансі підприємства.

Основні засоби, що отримані за договором операційної оренди для тимчасового використання обліковуються поза балансом. Об'єкти основних засобів, що отримані за умовами фінансової оренди зараховуються на баланс.



Рис. 1.1 Класифікація основних засобів

Така класифікація дозволяє правильно відображати основні засоби у фінансовій звітності.

За призначенням основні засоби класифікують на:

- виробничого призначення - це такі, що використовуються безпосередньо у виробництві продукції чи наданні послуг (робіт);

- загальновиробничого призначення - це такі, що беруть участь у виробничому процесі чи його обслуговуванні, і для них є характерним обслуговування виробничого підрозділу або ж використання одночасно для виробництва кількох видів продукції (робіт, послуг);

- адміністративного призначення - це такі, що обслуговують адміністрацію підприємства;

- основні засоби задіяні при збуті продукції, товарів, послуг - це такі, що задіяні в процесі реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

- основні засоби культурно-побутового призначення - це такі, що зайняті в сфері культурно-побутового обслуговування населення.

Відповідні класифікаційні групи встановлює підприємство в залежності від призначення та місць експлуатації основних засобів, що дозволяє відносити витрати на утримання основних засобів на відповідні об'єкти обліку витрат:

- включати до собівартості продукції (робіт, послуг);

- відносити на адміністративні, збутові чи інші операційні витрати [38,c. 142].

Як свідчать дані рис.1.1 за використанням основні засоби поділяються на:

- діючі - ті, що використовуються (експлуатуються);

- недіючі - ті, що не використовуються у даний період часу у зв'язку з консервацією, реконструкцією, модернізацією, добудовою. Вони обліковуються на балансі підприємства, але знос в цей час не нараховується.

- запасні - ті, що призначені для заміни об'єктів, що вибули чи ремонтуються (різне устаткування, що, як правило, обліковується на складі).

Згідно Податкового кодексу [25] основні засоби та інші необоротні активи для цілей податкового обліку і відповідно нарахування амортизації поділені на 16 груп. Основні засоби потрапляють у перші 9 класифікаційних груп:

- група 1 - земельні ділянки (мінімально допустимі строки корисного використання не встановлені);

- група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом (мінімально допустимі строки корисного використання - 15 років);

- група 3 - будівлі (мінімально допустимі строки корисного використання - 20 років), споруди (мінімально допустимі строки корисного використання - 15 років), передавальні пристрої (мінімально допустимі строки корисного використання - 10 років);

- група 4 - машини та обладнання (мінімально допустимі строки корисного використання - 5 років). З них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень (мінімально допустимі строки корисного використання - 2 роки);

- група 5 - транспортні засоби (мінімально допустимі строки корисного використання - 5 років);

- група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі) (мінімально допустимі строки корисного використання - 4 роки);

- група 7 - тварини (мінімально допустимі строки корисного використання - 6 років);

- група 8 - багаторічні насадження (мінімально допустимі строки корисного використання - 10 років);

- група 9 - інші основні засоби (мінімально допустимі строки корисного використання - 12 років) [25].

Всі об'єкти бухгалтерського обліку в тому числі і основні засоби повинні бути належним чином оцінені, тобто, мати свою вартість.

В бухгалтерському обліку основних засобів розрізняють первісну, справедливу, переоцінену, залишкову та ліквідаційну вартість.

Первісна вартість - це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів. Об'єкти зараховуються на баланс та відображаються в обліку за первісною вартістю.

Справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Як правило, це договірна вартість, що орієнтована на ринкову вартість. Справедлива вартість основних засобів визначається при отриманні основних засобів як внесків до статутного капіталу, при реалізації, при оприбуткуванні надлишків, при дооцінці.

Переоцінена вартість - це вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Ліквідаційна вартість - це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Залишкова вартість - це різниця між первісною вартістю та сумою зносу даного об'єкта.

Первісна вартість об'єкта основних засобів відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Не включаються до первісної вартості основних засобів витрати на сплату відсотків за користування кредитом, якщо ці основні засоби придбані (створені) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням перелічених вище витрат.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням вище вказаних витрат.

Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та 16 «Витрати».

В господарській практиці обмінні операції можуть здійснюватись подібними і неподібними активами.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат іншої діяльності звітного періоду.

В даному випадку дотримується принцип обачності: не завищувати вартість активів. Таким чином, отримані основні засоби за даною операцією оцінюються за нижчою оцінкою: залишковою вартістю об'єкта чи його справедливою вартістю.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Обмін неподібними активами призводить до інших підходів до оцінки отриманих в результаті такого обміну об'єктів. При обміні неподібними об'єктами первісна вартість отриманого об'єкта буде становити його договірну вартість, тобто справедливу вартість переданого об'єкта, збільшену (зменшену) на суму отриманих (переданих) грошей чи інших активів.

На підставі п. 16 П(С)БО 7 «Основні засоби» підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Переоцінена вартість об'єкта буде його первісною вартістю [23].

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів [37, c.87].

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат. Тобто, витрати на ремонти, які підприємство здійснює для підтримки такого об'єкту в робочому стані не збільшують вартість основних засобів, а включаються у склад поточних витрат відповідного періоду.

Виходячи з вище сказано можна виділити наступні завдання обліку основних засобів:

- узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів;

- достовірне визначення вартості (оцінки) основних засобів;

- визначення економічних вигод від використання основних засобів;

- контроль за наявністю і збереженням основних засобів з моменту придбання і до вибуття із господарства;

- правильне і своєчасне нарахування зносу;

- контроль за правильністю та ефективним використанням коштів на реконструкцію, модернізацію відповідно до наявних джерел фінансування;

- контроль за ефективним використанням основних засобів залежно від їх потужності;

- точне визначення результатів від ліквідації основних засобів та інші [17].

Таким чином, належна оцінка та класифікація основних засобів на підприємстві допомагає організувати раціональну систему обліку.



2. Огляд законодавчих актів, нормативних документів та літературних джерел

В процесі розкриття теми курсової роботи використано низку нормативно-законодавчих актів, інструктивних матеріалів, наукової та спеціальної літератури.

Найважливішим правовим документом, який регулює організацію бухгалтерського обліку на підприємствах і організаціях є Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. [27].

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності. Найважливішим аспектом Закону слід вважати те, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Закон висвітлює основні принципи бухгалтерського обліку і звітності.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фінансування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, реєстрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації; визначає облікову політику підприємств; форму ведення бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад; затверджує правила документообороту.

Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. Для обліку основних засобів у Плані рахунків передбачено рахунок 10 «Основні засоби» і десять субрахунків [24].

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій № 291 від 30.11.1999р. встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб [13].

Інструкція із застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку Інформації про основні засоби, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Дане положення складається з таких розділів: «Загальні положення»; «Визнання та оцінка основних засобів»; «Переоцінка основних засобів»; «Амортизація основних засобів»; «Зменшення корисності основних засобів»; «Вибуття основних засобів»; «Розкриття інформації про основні засоби у фінансовій звітності» [23].

Крім того, при відображені в обліку та фінансовій звітності основних засобів необхідно враховувати вимоги інших П(С)БО: НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [29]; П(С)БО 9 «Запаси»; П(С)БО 14 «Оренда»; П(С)БО 15 «Дохід»; П(С)О 16 «Витрати» [30]; П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств»; П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»; П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів»; П(С)БО 33 «Інвестиційна нерухомість» та інші.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 [26] встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього положення.

Форми первинних документів для обліку основних засобів затверджені наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 352 і введені в дію з 01.01.1996 р. Наказом №352 затверджені типові форми первинних документів з обліку надходження і вибуття основних засобів на підприємстві [31].

Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.02.94р. № 69 із змінами і доповненнями визначає порядок проведення інвентаризації основних засобів та основні вимоги, щодо оформлення результатів інвентаризації.

В Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів № 561 від 03.09.2003 р. проведено класифікацію основних засобів, відображено облік надходження, амортизації, ремонту і поліпшення основних засобів, порядок проведення переоцінки, списання основних засобів і облік незавершених капітальних інвестицій [20].

Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI визначає нові правила обліку основних засобів, що регулюються ст. 144-149 цього кодексу. Згідно з цим документом облік основних засобів тапер необхідно вести по кожному об'єкту, а не по групах. Нараховувати амортизацію необхідно по-новому: по - перше, кожного місяця, а не раз на квартал, а, по-друге, окремо по кожному об'єкту основних засобів [25].

Крім вищезазначених нормативно-правових актів для написання курсової роботи використані підручники і посібники, а також статті у періодичних виданнях.

Особливої уваги заслуговує підручник «Фінансовий та управлінський облік за національними стандартами» під загальною редакцією професора М. Ф. Огійчука. Автор приділяє особливу увагу питанням обліку надходження та вибуття основних засобів на підприємстві, обліку оцінки, ремонту та поліпшення основних засобів, а також методам нарахування амортизації [38].

В підручнику Ткаченка Н. М. «Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України» [37] розглядається методика обліку необоротних активів та відображення їх у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Показано можливості використання даних фінансового обліку для аналізу і прийняття управлінських рішень.

Доволі вдало подано облік руху основних засобів та документування господарських операцій, а також розрахунок амортизаційних відрахувань за різними методами в підручнику Ф.Ф. Бутинця «Бухгалтерський фінансовий облік» [2].

Метою статті Домбровської Н. Р. «До питання нарахування амортизації основних засобів» відображено дослідження питань амортизаційної політики і викладення методичних засад нарахування амортизації згідно нового Податкового кодексу України [9, с. 46].

Особливості обліку основних засобів в інформаційних системах досліджувались такими вітчизняними вченими як О.В. Шипунова, Т.А. Писаревська, Ф.Ф.Бутинець, А.М. Береза, Л.О. Терещенко, О.В Клименко та іншими.

У статті Войнаренко М. П. «Особливості впровадження комп'ютерної форми обліку на підприємстві» досліджено питання обліку основних засобів в інформаційних системах «1С:Підприємство», «Парус-Підприємство» та «Галактика», детально розглянуті схеми організації обліку основних засобів у середовищах даних систем, здійснено їх порівняння та аналіз [6, с. 73].

Отже, застосування нормативно-правових актів та літературних джерел сприяє достовірності відображення в системі обліку і звітності інформації про основні засоби.

3. Первинний облік надходження та вибуття основних засобів

Відображення в обліку надходження основних засобів на підприємство та зарахування їх на баланс в залежності від джерел надходження має свої особливості. Рух основних засобів на підприємстві пов'язаний зі здійсненням господарських операцій з надходження, внутрішнього переміщення і вибуття.

Основні засоби можуть надходити на підприємства в результаті:

придбання у постачальників;

виконання будівельно-монтажних робіт;

виготовлення основних засобів на власному підприємстві;

безоплатної передачі від юридичних і фізичних осіб;

виявлення надлишків основних засобів в процесі інвентаризації;

затрат на капітальні інвестиції в земельні ресурси [37, с. 98].

Всі операції з руху основних засобів оформляються типовими формами первинної облікової документації.

При оприбуткуванні основних засобів складається Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів. Даний документ застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку введення їх в експлуатацію, для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів з одного структурного підрозділу до іншого, а також для виключення їх зі складу основних засобів при передачі іншому підприємству [31].

При отриманні (купівлі) основних засобів акт складає комісія, яка призначається керівником господарства, в одному примірнику на кожний окремий об'єкт. При оформленні внутрішнього приміщення або передачі основних засобів іншому підприємству акт складається у двох примірниках.

Оприбуткування основних засобів після капітального ремонту, реконструкції, модернізації оформляють Актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів в одному примірнику - якщо роботи виконувались господарським способом, в двох примірниках - при виконанні робіт іншим підприємством.

Виготовлення основних засобів власними силами також оформляють Актами приймання-передачі основних засобів.

Капітальні інвестиції у земельні ділянки, лісові угіддя включають до складу основних засобів щорічно у сумі фактичних затрат.

Витрати на переміщення в середині господарства основних засобів (інвентар та обладнання, що не потребує монтажу тощо) включають до витрат виробництва. Суми на доставку до місця будівництва нового об'єкта й назад, монтаж і демонтаж пересувних будівельних машин і механізмів включають до витрат на експлуатацію будівельних машин та механізмів і в їхню первісну вартість не входять.

Об'єкт основних засобів вилучається з активу (списується з балансу) у разі його вибуття, внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом. При списанні з балансу основних засобів керуються інструкцією про порядок списання будівель, споруд, машин, що відносяться до основних засобів.

При списанні будівель і споруд складають Акт на списання основних засобів, а при ліквідації машин і обладнання - Акт на списання автотранспортних засобів.

Акт на списання основних засобів застосовується для оформлення вибуття основних засобів (крім автотранспортних засобів) при повному або частковому їх списанні. Акт складається у двох примірниках комісією, призначеною керівником підприємства, будови, організації, затверджується керівником підприємства (організації) або особою, на те уповноваженою. Перший примірник акта передають до бухгалтерії, другий залишається у особи, відповідальної за зберігання основних засобів та є підставою для здачі на склад запчастин, що залишилися в результаті їх списання, а також матеріалів, металобрухту і т. п [31].

Витрати по списанню, а також вартість матеріальних цінностей, що надійшли від зносу та розбирання будинків, споруд, демонтажу обладнання і т. п. відображають в акті в розділі «Розрахунок результатів списання об'єктів».

Акт на списання автотранспортних засобів застосовується для оформлення списання автомобіля вантажного чи легкового, причепа чи напівпричепа при їх ліквідації. Акт складається у двох примірниках та підписується комісією, що призначається керівником автогосподарства (підприємства) і затверджується керівником підприємства (організації) чи особою, на те уповноваженою. Перший примірник передається до бухгалтерії, другий залишається у особи, відповідальної за зберігання основних засобів, та є підставою для здачі на склад матеріальних цінностей та металобрухту, що залишився в результаті списання [11].

Витрати по списанню, а також вартість матеріальних цінностей, що надійшли від розбирання автотранспортних засобів, відображають в розділі «Розрахунок результатів списання автомобіля (причепа, напівпричепа)».

Приймаючи рішення про списання основних засобів, необхідно виходити з того, що активи, які належать до основних засобів, неможливо або економічно недоцільно відновлювати, а також, якщо об'єкт не може бути реалізований або проданий іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Визначення непридатності основних засобів встановлює постійно діюча комісія. Її склад затверджено наказом. В компетенцію комісії входить безпосередній огляд технічного стану об'єкта, що підлягає списанню, виявлення конкретних причин списання об'єкта (знос, реконструкція, аварії тощо), виявлення осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття об'єкта з експлуатації, внесення пропозицій відносно притягнення цих осіб до відповідальності, визначення використання окремих вузлів, деталей, що списуються, складання актів на списання об'єктів.

У висновку про технічний стан тракторів, комбайнів, автомобілів до списання їх господарством беруть участь органи держтехнагляду.

Списання машин і обладнання, що стали непридатними внаслідок аварії або стихійного лиха проходить інакше. Рішення про їх списання повинно прийматися після проведення ретельного огляду комісією на чолі з головним державним інспектором.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.

Акти про вибуття основних засобів передають у бухгалтерію. Інколи трапляються випадки несвоєчасного надходження документів у бухгалтерію, не завжди проставлені обов'язкові реквізити на документах [18].

Отже, первинний облік основних засобів організований на належному рівні з використанням типових форм документів, первісна вартість формується залежно від шляхів надходження об'єктів з дотриманням існуючих інструктивних матеріалів.

4. Синтетичний і аналітичний облік основних засобів

Для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів призначений рахунок 10 «Основні засоби».

За дебетом рахунку 10 «Основні засоби» відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковують за первісною вартістю; сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первинно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів [38].

За кредитом відображається вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

Рахунок 10 «Основні засоби» має субрахунки:

- 100 «Інвестиційна нерухомість»

- 101 «Земельні ділянки»;

- 102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»;

- 103 «Будинки та споруди»;

- 104 «Машини та обладнання»;

- 105 «Транспортні засоби»;

- 106 «Інструменти, прилади та інвентар»;

- 107 «Тварини»;

- 108 «Багаторічні насадження»;

- 109 «Інші основні засоби» [19, c.96].

Бухгалтерський облік повинен забезпечити інформацію про наявність і рух основних засобів в залежності від напрямку їх використання, приналежності, експлуатації та інших ознак, тому при організації їх обліку підприємство може розширювати зазначену класифікацію, поділяючи у групах (субрахунках) основні засоби на власні, орендовані і такі, що перебувають в експлуатації, запасі, оренді, ремонті, на модернізації, реконструкції, добудові, частковій ліквідації та інше.

Для обліку основних засобів відкривають такі субрахунки: 101 «Земельні ділянки», 103 «Будинки та споруди», 104 «Машини та обладнання», 105 «Транспортні засоби», 106 «Інструменти, прилади та інвентар».

Об'єкти основних засобів, отримані в операційну оренду відображають поза балансом на рахунку 01 «Орендовані необоротні активи».

За принципом превалювання сутності над формою основні засоби, отримані у фінансову оренду, будуть визнані у складі власних активів і відображені на відповідному рахунку - 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи».

Об'єкти основних засобів, які тимчасово знаходяться, але не є власністю, прийняті до монтажу, у довірче управління, обліковуються на позабалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні».

Бухгалтерський облік витрат на виготовлення, спорудження, придбання інвентарних об'єктів основних засобів, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння відображається на рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Типова кореспонденція рахунків з обліку надходження і вибуття основних засобів наведена в табл. 4.1

Для організації обліку й забезпечення контролю за збереженням основних засобів кожному об'єкту присвоюють інвентарний номер. Нумерацію інвентарних об'єктів здійснюють за порядково-серійною системою.

На кожну класифікаційну групу основних засобів відводять певну кількість номерів із резервом, що дає змогу присвоїти номери цієї серії об'єктам, які надійдуть пізніше. Номер, присвоєний інвентарному об'єкту, зазначають на ньому прикріпленням металевого жетона, нанесенням фарбою або іншим способом. Виняток становлять капітальні витрати на поліпшення земель. Інвентарний номер зберігається за об'єктом протягом усього періоду його перебування на даному підприємстві і зазначається в первинних документах з руху основних засобів [4, c.121].

Таблиця 4.1 Кореспонденція рахунків з обліку надходження і вибуття основних засобів

Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
	Дебет	Кредит
1	2	3
Відображено внутрішнє переміщення основних засобів	10	10
Надходження основних засобів в результаті придбання за договором постачання	152	631
Зарахування придбаного об'єктів до складу основних засобів	10	152
Відображення фактичних затрат на будівництво об'єкта основних засобів господарським способом	151	23, 65, 66, 20, 22
Відображення витрат на будівництво об'єкта основних засобів підрядним способом	151	685
Зарахування збудованого (виготовленого) об'єкта до складу основних засобів	10	151
Надходження основних засобів як внеска до статутного капіталу	15	46
Відображено вартість безоплатно отриманих основних засобів	152	424
Введено в експлуатацію об'єкт основних засобів	10	152
Відображення затрат з реконструкції, модернізації модифікації, добудови, дообладнання об'єктів основних засобів	15	631
Зарахування затрат після завершення реконструкції на збільшення первісної вартості основних засобів	10	15
Відображена залишкова вартість основних засобів, переведених в оборотні активи та групи вибуття, утримувані для продажу (реалізації)	286	10
Списано суму зносу об'єктів основних засобів	131	10
Списано залишкову вартість основних засобів, що ліквідовуються	976	10
Відображено залишкову вартість переданих іншим підприємствам основних засобів	14	10
Відображено різницю між залишковою вартістю переданих іншим підприємствам основних засобів і справедливою вартістю інвестицій	14	746
Відображена залишкова вартість списаних основних засобів	976	10
Відображення результатів дооцінки основних засобів	10-423	423-131
Відображення результатів уцінки основних засобів	131-975	10
Відображення результатів уцінки основних засобів, раніше дооцінених	131-975	10
Відображення результатів дооцінки основних засобів, раніше уцінених	10-423	131-423

Аналітичний облік основних засобів ведеться в розрізі інвентарних об'єктів. Кожному інвентарному об'єкту присвоюють інвентарний номер, який наносять на об'єкт і вказують в первинних документах і реєстрах з обліку основних засобів. Аналітичний облік основних засобів також ведеться за видами основних засобів, місцями їх експлуатації, матеріально-відповідальними особах.

Аналітичний облік основних засобів здійснюється в інвентарних картках. Вони містять інформацію про технічні особливості об'єкта, їх інвентарний номер, первісну вартість, норму амортизації та інше. Записи в інвентарних картках здійснюють за даними первинних документів, технічних паспортів. Картки складаються в одному примірнику і зберігаються у бухгалтерії в картотеці.

Заповнені інвентарні картки реєструють в Описах інвентарних карток з обліку основних засобів [31]. Їх ведуть за класифікаційними групами об'єктів основних засобів. При вибутті основних засобів роблять помітки в описі, а відповідну картку прикладають до Акту списання основних засобів.

Інвентарні картки на основні засоби, що надійшли або вибули протягом місяця зосереджують в картотеці окремо. В кінці місяця на їх підставі заповнюють Картку обліку руху основних засобів. В місцях експлуатації основних засобів для обліку кожного об'єкта за матеріально-відповідальними особами ведуть інвентарний список основних засобів. Дані, що містяться в цій формі аналогічні даним інвентарних карток обліку основних засобів.

На підставі даних інвентарних карток формують аналітичні дані до рахунку 10 «Основні засоби» у вигляді відомості. В аналітичних даних інформація про основні засоби відображається за рахунком 10 в розрізі субрахунків із зазначенням залишку на початок місяця, оборотів по дебету і кредиту, а також залишку на кінець місяця. Підсумок по рахунку звіряють з даними синтетичного обліку рахунку 10 «Основні засоби» та головною книгою.

Відповідно до чинного законодавства [28] для узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та зносу необоротних активів, а також для відображення капітальних і фінансових інвестицій призначений Журнал 4 (за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 14, 15, 18, 19, 35).

Аналітичний облік ведеться за кожним об'єктом окремо з розподілом на власні та отримані на умовах фінансової оренди, виробничі та невиробничі об'єкти необоротних активів в картках обліку відповідних необоротних активів.

Записи в Журналі 4 ведуться на підставі первинних та зведених облікових документів (акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, акта списання, розрахунку амортизації тощо).

Відомість 4.1 ведеться за дебетом рахунку 15 і призначена для аналітичного обліку капітальних інвестицій в розрізі витрат капітального характеру .

У цій Відомості також відображаються витрати на проведення модернізації, модифікації, дообладнання (субрахунок 152), реконструкції, добудови (субрахунок 151) об'єкта, що приводить до збільшення первісно очікуваних від його використання майбутніх економічних вигод.

Облік капітального будівництва ведеться за фактичними витратами. Для визначення фактичної вартості кожного окремого об'єкта капітального будівництва, реконструкції, добудови, модернізації, модифікації, що здійснюється у кількох звітних періодах, застосовується вкладний аркуш формату Відомості 4.1 із зазначенням назви об'єкта.

У Відомості 4.1 відокремлюється сума податкового кредиту, що визнається законодавством у зв'язку з попередньою оплатою (авансом) вартості необоротних активів, устаткування і будівельно-монтажних робіт.

В кінці місяця кредитові обороти рахунка 10 Журналу 4 переносять в Головну книгу [28].

Отже, належна організація синтетичного і аналітичного обліку на підприємствах дозволяє своєчасно отримувати необхідну інформацію для прийняття ефективних управлінських рішень щодо основних засобів.

5. Облік амортизації (зносу) основних засобів

В процесі експлуатації основні засоби зношуються, тобто поступово втрачають свою вартість. Отже, знос - це поступова втрата вартості основних засобів, що експлуатуються. Розрізняють фізичний та моральний знос.

Фізичний знос основних засобів відбувається в результаті їх експлуатації (зношуються окремі частини об'єкта і весь об'єкт). На розміри фізичного зносу впливають фактори:

- ступінь навантаження виробничих основних засобів;

- якість основних засобів;

- особливості технологічного процесу і ступінь захисту основних засобів від впливу зовнішніх умов (температура, вологість, опади);

- агресивність середовища, в якому експлуатуються основні засоби (контакт та вплив хімічних речовин);

- якість догляду за основними засобами;

- кваліфікація працівників, і їх ставлення до основних засобів [8, c. 73].

Моральний знос настає в результаті науково-технічного прогресу. Основні засоби стають відсталими за своєю технічною характеристикою та економічною ефективністю. На сучасному етапі велику увагу слід приділяти моральному зносу, оскільки основні засоби старіють морально швидше ніж фізично.

Вартісним еквівалентом зносу є амортизація.

Амортизація -- систематичний розподіл вартості необоротних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання.

При на рахуванні амортизації важливу роль відіграє термін експлуатації (термін корисного використання) об'єкта основних засобів.

Термін корисного використання -- очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватись підприємством, або з їх використанням буде виготовлено очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Термін корисного використання об'єкта встановлюється підприємством з врахуванням таких чинників:

- передбачувана інтенсивність використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний або моральний знос, що передбачається;

- правові чи інші обмеження стосовно термінів використання об'єкта, тощо.

При нарахуванні амортизації треба дотримуватись таких основних правил:

Амортизація нараховується тільки на власні основні засоби.

Не нараховується на такі об'єкти:

- земля, незавершені капітальні вкладення;

- основні засоби, що взяті в операційну оренду;

- основні засоби, що взяті на тимчасове зберігання;

- основні засоби, що перебувають на реконструкції, модернізації, добудові, дообладнанні, на консервації. На час проведення цих робіт нарахування амортизації призупиняється, а після завершення -- відновлюється.

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні його активом і зарахуванні на баланс [18].

П(С)БО 7 «Основні засоби» рекомендовані для застосування такі методи нарахування амортизації основних засобів:

· прямолінійний;

· зменшення залишкової вартості;

· прискореного зменшення залишкової вартості;

· кумулятивний;

· виробничий.

Розглянемо особливості нарахування амортизації основних засобів різними методами.

Метод прямолінійного списання вартості об'єкта передбачає нарахування амортизації протягом терміну його експлуатації. Метод ґрунтується на тих передумовах, що амортизація залежить тільки від тривалості терміну служби. Сума амортизаційних відрахувань для кожного періоду розраховується шляхом ділення амортизованої вартості (первісної вартості об'єкта мінус його ліквідаційну вартість) на кількість звітних періодів експлуатації об'єкта. Норма амортизації є постійною.

Метод зменшення залишкової вартості передбачає визначення річної суми амортизації як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості передбачає визначення річної суми амортизації як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється з терміну корисного використання об'єкта і подвоюється. Перевага цього методу полягає в тому, що на початку експлуатації основних засобів суми нарахованої амортизації значно перевищують суми, що нараховані наприкінці терміну служби об'єкта. Використовуючи методи прискореного нарахування амортизації, виходять з того, що більшість основних засобів виробничого призначення функціонують більш ефективно поки вони ще нові і мають високі виробничі можливості. Прискорені методи пояснюються, до речі, і тим, що в зв'язку з удосконаленням технології багато видів машин і обладнання швидко втрачають свою вартість (морально старіють). Таким чином, доцільніше списати більшу суму зносу в поточному звітному періоді ніж у майбутньому. Другим аргументом на користь прискорених методів нарахування амортизації є те, що витрати з ремонту, як правило, значніші наприкінці терміну експлуатації об'єкта, ніж на початку. Це приводить до того, що загальна сума витрат на ремонт і амортизацію залишається практично постійною протягом ряду років.

До методів прискореного зменшення залишків вартості основних засобів належить метод прискореного зменшення залишкової вартості і кумулятивний метод.

Кумулятивний метод (метод списання вартості за сумою чисел) передбачає визначення річної суми амортизації як добутку вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання. Іншими словами метод списання вартості за сумою чисел визначається сумою років служби об'єкта і є знаменником у коефіцієнті. В чисельнику цього коефіцієнта знаходиться число років, що залишається до кінця терміну служби об'єкта (в зворотному порядку).

Виробничий метод нарахування амортизації передбачає визначення суми амортизації шляхом добутку фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) із використання об'єкта основних засобів [38].

Згідно Податкового кодексу основні засоби та інші необоротні активи для цілей податкового обліку і відповідно нарахування амортизації поділені на 16 груп. Основні засоби потрапляють у перші 9 класифікаційних груп із чітко визначеним терміном використання:

- група 1 - земельні ділянки (мінімально допустимі строки корисного використання не встановлені);

- група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом (мінімально допустимі строки корисного використання - 15 років);

- група 3 - будівлі (мінімально допустимі строки корисного використання - 20 років), споруди (мінімально допустимі строки корисного використання - 15 років), передавальні пристрої (мінімально допустимі строки корисного використання - 10 років);

- група 4 - машини та обладнання (мінімально допустимі строки корисного використання - 5 років). З них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень (мінімально допустимі строки корисного використання - 2 роки);

- група 5 - транспортні засоби (мінімально допустимі строки корисного використання - 5 років);

- група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі) (мінімально допустимі строки корисного використання - 4 роки);

- група 7 - тварини (мінімально допустимі строки корисного використання - 6 років);

- група 8 - багаторічні насадження (мінімально допустимі строки корисного використання - 10 років);

- група 9 - інші основні засоби (мінімально допустимі строки корисного використання - 12 років) [25].

Згідно ст. 145.1.2. ПКУ нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1.

Підприємство самостійно обирає метод нарахування амортизації в цілях оподаткування та зазначає його в Наказі про облікову політику.

Згідно Податкового кодексу нарахування амортизації окремого об'єкта припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем виведення з експлуатації такого об'єкта основних засобів або передачі його до складу невиробничих необоротних матеріальних активів за рішенням платника податку або суду.

Нарахування амортизації призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації.

...