Облік загальновиробничих витрат на прикладі ДП ВАТ "Київхліб" Хлібокомбінат №12

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет харчових технологій

Кафедра обліку та аудиту

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Особливості управлінського обліку в галузях харчової промисловості»

На тему: Облік загальновиробничих витрат на прикладі

ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №12

Виконала:

Студентка гр.. ЗБО-5, д.в.

Гаращенко М.В.

Перевірила: Осадча Г.Г.

Київ-НУХТ-2014

Зміст

Вступ

Розділ 1. Економічна сутність загальновиробничих витрат

1.1 Поняття та класифікація витрат

1.2 Поняття про загальновиробничі витрати та порядок їх формування

1.3 Законодавче та нормативне регулювання загальновиробничих витрат

Розділ 2. Методика ведення управлінського обліку загальновиробничих витрат на ДП ВАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат № 12»

2.1 Техніко-економічна характеристика ДП ВАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат № 12», коментар облікової політики

2.2 Планування витрат виробництва та номенклатура статей загальновиробничих витрат

2.3 Складання кошторису загальновиробничих витрат як складової

зведеного кошторису витрат на виробництво

2.4 Облік та розподіл загальновиробничих витрат при формуванні

собівартості реалізованої продукції

Розділ 3. Вдосконалення обліку загальновиробничих витрат

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Радикальні перетворення в Україні, щодо стабілізації економіки і формування ринкових стосунків потребують перебудови господарського механізму і управління на всіх рівнях. У таких умовах результати роботи кожного підприємства залежать від ефективності управління його витратами.

Проблеми термінології, організації і методики обліку витрат є предметом дискусії науковців. Більшість наукових публікацій і дисертацій присвячені саме цій тематиці. Такий інтерес до проблем обліку витрат викликаний насамперед з ухваленням Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», затвердженим Мінфіном України, П(С)БО і Плану рахунків. Ухвалення даних нормативних актів позитивно вплинуло на бухгалтерський облік в агропромислових підприємствах, але не розв'язало проблем, пов'язаних з управлінським обліком, який цими нормативними документами не регулюється.

На рахунках управлінського обліку повинна своєчасно, повно і правдиво відображатися інформація про фактичні витрати на виробництво продукції, яка використовується для обчислення фактичної собівартості окремих її видів, а також для контролю за раціональним використанням трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Скорочення витрат і зниження собівартості продукції позитивно впливає на кінцеві результати діяльності підприємства. Досягнення запланованої ефективності виробництва вимагає постійного зіставлення витрат і одержаних результатів.

Правильність визначення загальновиробничих витрат, їх обліку, аналізу та аудиту є достатньо важливою та прямо впливають на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства.

Мета написання даної роботи полягає в дослідженні питань щодо сутності, класифікації, функцій витрат та особливостей обліку витрат.

Основними завданнями при написанні роботи стали:

- підбір та аналіз нормативних та літературних джерел, присвячених проблемам обліку витрат;

- узагальнення отриманих даних;

- аналіз організаційно-економічного стану підприємства;

- розгляд організації облікової роботи в господарстві;

- вивчення організації та методики управлінського обліку загальновиробничих витрат підприємства;

- оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної курсової роботи.

Актуальність обраної теми курсової роботи полягає в тому, що знання сутності і функцій витрат виробництва та особливостей обліку витрат дуже важливі для прийняття рішень як на рівні підприємств, так і на урядовому рівні, знання особливостей і функцій витрат мають ключове значення для визначення цін і обсягів випуску продукції, для планування розвитку підприємств, їхньої інвестиційної політики.

Предметом дослідження в курсовій роботі виступає методика управлінського обліку загальновиробничих витрат, а об'єктом дослідження є обліково-аналітичний процес виробництва на Дочірньому підприємстві ДП ВАТ "Київхліб" "Хлібокомбінат № 12".

При написані курсової роботи були використані Закони України та інші нормативні документи, Національні Правила (стандарти) бухгалтерського обліку, підручники, навчальні посібники, періодичні професійні видання, збірники наукових праць, монографії, журнали та оглядова інформація з обліку, економіки підприємств тощо.

Для виконання курсової роботи використовувалися дані первинного, аналітичного і синтетичного обліку загальновиробничих витрат, а також звітні дані оперативної і річної звітності ДП ВАТ "Київхліб" "Хлібокомбінат № 12" за 2009 - 2010 роки.

При проведенні досліджень використовувалися методи: монографічний, порівняння економічного аналізу, графічний, розрахунково-конструктивний.

Розділ 1. Економічна сутність загальновиробничих витрат

1.1 Поняття та класифікація витрат

загальновиробничий витрати кошторис собівартість

Відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" [7] під витратами розуміють зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу в наслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з Типовим положенням з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.96 р. № 473 (далі Типове положення), Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженими Наказом Державного комітету промислової політики України № 373 від 09.07.2007 р. (далі Методичні рекомендації) та П(С)БО 16 «Витрати» витрати класифікуються за ознаками, наведеними в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Класифікація витрат

Ознаки	Витрати
	Методичні рекомендації	Типове положення	П(С)БО 16 «Витрати»
За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат)	Витрати виробництва, цеху, дільниці, технологічного переділу, служби	Витрати виробництва, цеху, дільниці, служби
За видами продукції (робіт, послуг)	Витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, напівфабрикати, валову, товарну, реалізовану продукцію	Витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, напівфабрикати, товарну, реалізовану продукцію
За єдністю складу (однорідністю) витрат	Одноелементні, комплексні
За видами витрат	Витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції	Витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції	Витрати за економічними елементами
За способами перенесення вартості на продукцію	Витрати прямі, непрямі	Витрати прямі, непрямі	Витрати прямі, непрямі
За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат	Витрати змінні, постійні	Витрати умовно-змінні, умовно-постійні	Витрати змінні, постійні
За календарними періодами	Витрати поточні, довгострокові, одноразові	Витрати поточні, одноразові
За доцільністю витрачання	Продуктивні, непродуктивні
За визначенням відношення до собівартості продукції	Витрати на продукцію, витрати періоду
За видами діяльності			Витрати звичайної та надзвичайної діяльності

За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат) витрати на виробництво групуються за виробництвами, цехами, дільницями, технологічними переділами, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними виробничими підрозділами.

Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на основне, допоміжне (підсобне) і непромислове господарство.

Під основним виробництвом розуміють виробничий процес, що здійснюється в основних цехах підприємства, який полягає в первинній обробці сировини, а також у перетворенні сировини в напівфабрикати та готову продукцію.

Допоміжне (підсобне) виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт з ремонту основних засобів, забезпечення інструментом та запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії (парою, холодом), тарою, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, паросилове господарство, компресорні, тарні, транспортні та інші підрозділи.

До непромислового господарства належать не заводський транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, підсобні сільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи, які не беруть участь у виробництві товарної продукції.

За видами продукції (робіт, послуг) усі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції та окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями, груп однорідних виробів, типових наборів виробів, напівфабрикатів тощо.

За єдністю складу витрати поділяються на одноелементні та комплексні. Одноелементні -- складаються з одного елементу витрат, комплексні -- з кількох економічних елементів. Прикладами одноелементних витрат можуть бути витрати на оплату праці, відрахування на соціальне страхування, витрати сировини та матеріалів тощо. Загальновиробничі, адміністративні та витрати на збут є типовими представниками комплексних витрат. їх планування ведуть за статтями кошторисів витрат, а облік -- за економічними елементами та статтями

Це групування є єдиним для всіх галузей промисловості (рис. 1.2).

Групування витрат за економічними елементами
		Матеріальні витрати: -- сировина та матеріали; -- комплектуючі вироби та напівфабрикати; -- роботи та послуги виробничого характеру; -- природна сировина (геологорозвідка, мінеральна сировина); -- паливо й енергія; -- тара; -- зворотні відходи
		Витрати на оплату праці: -- основна заробітна плата; -- додаткова заробітна плата; -- інші заохочувальні та компенсаційні виплати
		Відрахування на соціальні заходи: -- збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; -- збір до фонду соціального страхування, включаючи відрахування на обов'язкове медичне страхування; -- збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття
		Амортизація (накопичений знос) основних засобів та нематеріальних активів якій підлягають: -- придбані основні засоби та нематеріальні активи для власного виробничого використання, у тому числі витрати на придбання племінних тварин і придбання, закладку та вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; -- самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб; -- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів покращання основних засобів
		Інші витрати: -- витрати, пов'язані з управлінням виробництвом; -- витрати на перевезення працівників до місця роботи й назад; -- витрати, пов'язані з виконанням робіт вахтовим методом; -- платежі з обов'язкового страхування майна; -- витрати на сплату відсотків із фінансових кредитів; -- витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків; -- витрати на виготовлення та придбання бланків цінних паперів; -- витрати на реалізацію продукції; -- податки, збори та інші обов'язкові платежі -- інші витрати (витрати на оприлюднення річного звіту, збитки внаслідок випущеного браку тощо)

Рис. 1.2 Групування витрат операційної діяльності за економічними елементами витрат

За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції.

Елемент витрат -- сукупність економічно однорідних витрат у грошовому виразі. Це групування дає змогу відповісти на запитання, що витрачено на певний об'єкт калькулювання. Склад елементів витрат визначається Типовим положенням, Методичними рекомендаціями та П(С)БО 16 «Витрати», згідно з якими витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

Витрати, пов'язані з виробництвом продукції, групуються за такими статтями калькуляції:

· сировина та матеріали;

· купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;

· паливо та енергія на технологічні цілі;

· зворотні відходи (вираховуються);

· основна заробітна плата виробничих робітників;

· додаткова заробітна плата виробничих робітників;

· відрахування на соціальне страхування виробничих робітників;

· витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

· загальновиробничі витрати;

· втрати від браку;

· інші виробничі витрати;

· попутна продукція (вираховується).

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.

Прямі -- це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. Витрати борошна, цукру, шоколаду, заробітна плата робітників і нарахування на соціальне страхування на заробітну плату робітників будуть прямими витратами.

Непрямі витрати -- це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, що включаються до виробничої собівартості за допомогою спеціальних методів.

Класифікація витрат на прямі та непрямі використовується при калькулюванні собівартості за видами продукції.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на змінні та постійні.

До змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких перебуває в прямій залежності від обсягів виробництва продукції.

До змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію, витрати на оплату праці працівників, зайнятих у виробництві продукції, відрахування на соціальні заходи тощо. Змінні витрати на одиницю продукції є величина постійна.

Постійні -- це витрати, абсолютна величина яких не залежить від обсягів випуску продукції. До постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням та управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва. На одиницю продукції постійні витрати змінюються зі зміною обсягів виробництва.

За календарними періодами витрати поділяються на поточні, довгострокові та одноразові.

Поточними є витрати, періодичність яких менша, ніж один місяць.

Довгострокові витрати -- це витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору (контракту), тобто контракту, який не планується завершити раніше, ніж через 9 місяців із моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Одноразові, або однократні витрати, або витрати, що здійснюються один раз (з періодичністю більше, ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

За доцільністю витрачання витрати поділяються на продуктивні та непродуктивні.

Продуктивні витрати передбачені технологією та організацією виробництва. Ці витрати формують виробничу собівартість продукції.

Непродуктивні витрати -- необов'язкові, що виникають у результаті певних недоліків організації виробництва, порушення технології тощо. Непродуктивні витрати втілюються в собівартості браку та понаднормативних витратах, що відносяться на собівартість реалізованої продукції.

За визначенням відношення до формування виробничої собівартості продукції витрати поділяють на витрати на продукцію та витрати періоду.

Витрати на продукцію -- це витрати, пов'язані з виробництвом. У виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати (матеріали, зарплата, амортизація верстатів тощо), пов'язані з функцією виробництва продукції.

Витрати періоду -- це витрати, що не включаються до виробничої собівартості та розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. На виробничих підприємствах витратами періоду є адміністративні витрати, витрати збутової діяльності, інші операційні витрати, що списуються на рахунок фінансових результатів, а також нерозподілені загальновиробничі витрати та понаднормативні витрати, що списуються на собівартість реалізованої продукції.

Залежно від видів діяльності всі витрати можна розподілити на дві великі групи: витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, що виникають в процесі надзвичайної діяльності. У свою чергу витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, можна розподілити на витрати від операційної (основної та іншої), інвестиційної, фінансової діяльності.

Звичайна діяльність -- це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Під надзвичайною діяльністю сприймається подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Витрати операційної діяльності -- витрати основної діяльності підприємства, що не належать до витрат, пов'язаних з інвестиційною чи фінансовою діяльністю підприємства.

Витрати основної діяльності -- витрати, пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою діяльності підприємства.

Витрати інвестиційної діяльності -- це витрати, пов'язані з придбанням та реалізацією тих необоротних активів і фінансових інвестицій, що не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів підприємства.

Витрати фінансової діяльності -- витрати, що приводять до зміни величини і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Вичерпані та невичерпані витрати. Вичерпані (спожиті) витрати - це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду. Вичерпані витрати одночасно відображаються в балансі та звіті про фінансові результати.

Невичерпані (неспожиті) витрати -- це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутньому. Невичерпані витрати відображаються тільки у балансі підприємства. Вичерпані витрати також відображаються у складі дебіторської заборгованості підприємства або втілюються у грошові кошти, що надійшли від операційної, фінансової, інвестиційної або надзвичайної діяльності підприємства. Невичерпані витрати відображаються у складі необоротних активів, запасів і витрат майбутніх періодів підприємства.

Витрати основні та накладні. Основні витрати -- це сукупність прямих витрат на виробництво продукції. Вони поділяються на виробничі та невиробничі. Витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом називаються накладними.

Накладні виробничі витрати, пов'язані безпосередньо з процесом виробництва, обліковуються на рахунку № 91 «Загальновиробничі витрати» і розподіляються на рахунок № 23 «Виробництво» та в частині нерозподілених постійних загальновиробничих витрат на рахунок № 90 «Собівартість реалізації».

Накладні невиробничі витрати -- це витрати на управління підприємством та витрати на збут. В управлінському обліку ці витрати розподіляються між виробництвами та видами продукції з метою визначення повної собівартості продукції, ціни та рентабельності реалізованої продукції. Методи розподілу адміністративних витрат і витрат на збут між виробництвами та видами продукції визначаються галузевими методичними рекомендаціями.

Релевантні та нерелевантні витрати. Релевантні витрати -- це ті витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття управлінського рішення, а нерелевантні витрати -- це витрати, що не залежать від прийняття рішення. Наприклад, при виробництві 1 т солоду в пивоварній промисловості витрачається певна кількість ячменю та вода. Релевантними витратами є вартість ячменю, остільки вона включає сплачену постачальникам ціну, вартість доставки та навантажувально-розвантажувальні витрати. Зі зміною постачальника, умов транспортування та вартості навантажувально-розвантажувальних робіт ці витрати можуть бути змінені. Нерелевантними витратами є вартість води. Вода постачається централізовано і має тверді тарифи протягом певного періоду.

Витрати, що становлять різницю між альтернативними рішеннями, називаються диференціальними витратами. У цьому прикладі -- це різниця у вартості ячменю, що надходить від різних постачальників.

1.2 Поняття про загальновиробничі витрати та порядок їх формування

Згідно п.15 П(С)БО 16 "Витрати" до загальновиробничих витрат відносяться:

1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на плату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

2. Амортизація основних засобів загальновиробничого цехового дільничного, лінійного) призначення.

3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого дільничного, лінійного) призначення.

4. Витрати на утримання експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

5. Витрати на вдосконалення технологій й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому персоналу: відрахування на соціальні заходи, медичне страхування та апарату управління виробництвом: витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт. послуг ).

6. Витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природної о середовища.

7. Інші витрати (внутрізаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади: поточні нестачі незавершеного виробництва: нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах: оплата простоїв).

Таким чином, в складі загальновиробничих витрат відображаються витрати, пов'язані з організацією і управлінням виробництвом у виробничих підрозділах, а також витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією устаткування і транспортних засобів внутрівиробничого значення. Таке об'єднання названих витрат пояснюється єдиною причиною, що ці витрати є накладними виробничими витратами.

Загальновиробничі витрати складаються з постійних і змінних витрат. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні витрати залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Слід зазначити, що абсолютно точного поділу витрат на постійні та змінні досягти важко, тому що існує ще й такий вид витрат, як змішані витрати, тобто витрати, які містять в собі постійну та змінну частини.

Поділ витрат на змінні і постійні має важливе значення як для правильного списання і розподілу цих витрат між окремими видами об'єктів обліку витрат, так і для контролю за накладними витратами. При цьому потрібно враховувати поведінку кожної статті накладних витрат. Всі витрати операційної діяльності, в тому числі загальновиробничі, формуються в розрізі економічних елементів і статей витрат.

В П(С)БО 16 "Витрати" виділені такі економічні елементи:

· матеріальні витрати;

· витрати на оплату праці;

· відрахування на соціальні заходи;

· амортизація;

· інші операційні витрати.

Облік матеріальних витрат ведеться на підставі документів про відпуск матеріальних цінностей зі складу у виробничі підрозділи, і про їх використання у виробництво. Відпуск матеріалів у виробництва може здійснюватися на підставі лімітно-забірних карт (Форма М - 8 або М -9), акту-вимоги на заміну (додатковий відпуск) матеріалів (Форма М-10), накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (Форма М - 11).

Вартість матеріальних ресурсів віднесена на витрати виробництва залежить від вибору того чи іншого методу оцінки виробничих запасів. Відпущені запаси у відповідності з П(С)БО 9 "Запаси" [6] можуть бути оцінені за одним із таких методів:

· ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасу;

· середньозваженої собівартості;

· собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО);

· нормативних витрат.

Метод ідентифікаційної собівартості застосовується щодо тих видів виробничих запасів, які використовуються для виконання спеціальних замовлень і проектів, а також, щодо тих видів запасів, котрі це замінюють одне одного. Застосування цього методу передбачає ведення індивідуального обліку кожної одиниці запасів. Цей метод застосовується при невеликій номенклатурі матеріалів, а також при списанні матеріалів, що дорого коштують (дорогоцінного каменю. дорогоцінних металів тощо)

Запаси можуть складатися також за середньозваженою вартістю, яка визначається у кожному виду (групі) запасів як частка ділення загальної вартості виду (групи) запасів на їх кількість. Отже, при різних цінах на один і той же вид запасів обчислюється їх середня ціна. за якою згодом оцінюється списання запасів на виробництво. Цей метод застосовується при великій номенклатурі використовуваних при виробництві продукції матеріалів.

Метод ФІФО передбачає що запаси мають списуватися за собівартістю відповідних партій у хронологічному порядку їх надходження. В умовах інфляції він зумовлює зниження вартості відпущених виробництво ресурсів, за вищання їх залишку в балансі, а отже, завищення фінансового результату від основної діяльності підприємства.

Метод оцінки за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), установлених підприємством з урахуванням нормативних рівнів використання запасів. праці, виробничих потужностей і діючих цін. Використання цього методу оцінки запасів при їх вибутті можливе при нормативному методі обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції. Суть його полягає в тому, що списання вартості запасів на витрати виробництва здійснюється за нормативною (плановою) собівартістю, а відхилення первісної вартості запасів від нормативу, які неминуче виникають у процесі виробництва, відноситься прямо на собівартість реалізації продукції в періоди їх виникнення. тобто по дебету рахунка 90 "Собівартість реалізації". Отже, матеріальні витрати у складі незавершеного виробництва і готової продукції будуть оцінені за нормативною (плановою) собівартістю.

В складі загальновиробничих витрат значну питому вагу займають витрати на оплату праці (заробітна плата апарату управління підприємством: апаратом управління виробничими підрозділами, робітників що обслуговують устаткування; робітників, які зайняті переміщенням вантажів у виробничих підрозділах - водії авто і електрокарів; робітників, які здійснюють розвантаження матеріалів, інструментів, деталей. завантаження готової продукції; інших працівників, які зайняті у сфері управління і організації виробництва) Заробітна плата працівників зайнятих в управлінні і організації виробництва розраховуються за погодинною системою оплати праці. Витрати на оплату праці визначаються виходячи із посадових окладів і кількості відпрацьованого часу. На більшості підприємствах використовується погодинно-преміальна оплата праці, при якій крім заробітної плати нараховується премія залежно від результатів роботи. Заробітна плата робітників. які обслуговують устаткування і зайняті переміщенням навантажувально-розвантажувальними роботами може розраховуватися за погодинною або відрядною системами, їх заробіток може залежати від заробітної плати робітників. які зайняті у виробничому процесі, тобто застосовуються непряма відрядна форма оплати праці Відрахування на соціальні заходи здійснюються по встановлених фондом оплати праці тарифах.

Друге, за величиною, місце в складі загальновиробничих витрат на багатьох підприємствах займає амортизація необоротних активів.

П(С)БО 7 Передбачає такі методи нарахування амортизації основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів):

· прямолінійний;

· зменшення залишкової вартості;

· подвійного залишку, що зменшується;

· кумулятивний;

· виробничий.

За методом прямолінійного списання вартості об'єкта основних засобів, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його експлуатації. Щорічні амортизаційні відрахування визначаються за формулою:

Виробничий метод заснований на тому, що амортизація є тільки результатом експлуатації об'єкта основних засобів, і тимчасові строки не відіграють ніякої ролі в процесі її нарахування. Щорічна сума амортизації при цьому методі визначається так :

Амортизаційні відрахування = Фактичний річний обсяг продукції

(робіт, послуг) х Виробнича ставка амортизації

Виробнича ставка амортизації = (первісна вартість - ліквідаційна вартість) : загальний розрахунковий обсяг виробництва

Суть прискореного методу амортизації основних засобів по тому, що на початку експлуатації основних засобів суми нарахованої амортизації значно перевищують амортизаційні суми, нараховані, в кінці строку служби об'єкта.

Відповідно до методу зменшення залишкової вартості:

Річна сума амортизації = Залишкова вартість об'єкта ОЗ х Річна норма амортизації

Ступінь кореня n = кількість років корисного використання об'єкта.

При методі подвійного зменшеного залишку прискореної амортизації ліквідаційна вартість об'єкта не враховується, щорічні амортизаційні відрахування визначаються за формулою :

Амортизаційні відрахування = 2 * Норма А * Балансова вартість

Кумулятивний метод називають ще методом списання вартості за сумою чисел років. Амортизаційні відрахування при цьому методі розраховуються таким чином :

Амортизаційні відрахування = Кумулятивний коефіцієнт * (Первісна вартість - Ліквідаційна вартість)

Кумулятивний коефіцієнт = Число років, що залишається до кінця строку служби об'єкта : Сума років строки служби об'єкта

Згідно із П(С)БО 7 "Основні засоби" нарахування амортизації починається з наступного місяця після визнання об'єкта основних засобів активом. Нарахування амортизації припиняється з наступного місяця після вибуття об'єкта основних засобів і призупиняється на період реконструкції, модернізації добудування (дообладнання) і консервації об'єкта основних засобів.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємство з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році. Місячна сума амортизації при застосуванні всіх методів, крім виробничої о. визначається діленням річної суми амортизації на 12.

На підставі п. 27 П(С)БО 7 "Основні засоби" амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується з використанням тільки прямолінійного або виробничого методу. Крім цього, амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єктів у розмірі 50% вартості що амортизується, а решта 50% вартості, що амортизується, - у місяці їх виключення з активів (списання з балансу) у результаті невідповідності критеріям визнання активом, або у першому місяці використання об'єкта 100% його вартості.

До складу елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу названих елементів, зокрема оплата вартості продукції (робіт і послуг), одержаних зі сторони, витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування, винагороди за юридичні, й аудиторські послуги, послуги оцінки майна, тощо. Величина цих витрат визначається у відповідності з встановленими договірними цінами, нормами і тарифами.

Відповідно до законодавства підприємство має право обирати один між З способами обліку витрат діяльності:

· з використанням 8-го класу рахунків "Витрати за елементами";

· з використанням 9-го класу рахунків "Витрати діяльності";

· з одночасним використанням 8-го і 9-го класу рахунків.

Облік витрат тільки по рахунках класу 8 можуть вести суб'єкти малого підприємництва, а також організації. діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності. У цих підприємств інформація про витрати . формуватиметься в розрізі економічних елементів. Витрати списуються безпосередньо з кредиту рахунків класу 8 в дебет рахунку 23 "Виробництво" в частині прямих і загальновиробничих витрат, а всі інші витрати відносяться на рахунок 79 "Фінансові результати". Усі витрати, пов'язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю, витрати при надзвичайних операціях в цьому випадку враховуються на рахунку 85 "Інші витрати". Вести облік витрат тільки на рахунках 8-го класу можна рекомендувати тільки підприємствам з невеликою кількістю господарських операцій і при відсутності кількох напрямків діяльності.

Усі інші підприємства використовують рахунки класу 9. Їх використання дозволяє здійснювати докладніший облік витрат. Такі підприємства можуть вести облік витрат тільки на рахунках 9 класу або за бажанням можуть використовувати одночасно з цим і рахунки класу 8 для узагальнення інформації про витрати за елементами.

Загальна схема обліку витрат без застосування рахунків класу 8 є значно простішою, а щодо інформації про витрати в розрізі економічних елементів, то її можна одержати в позасистемному порядку із облікових регістрів. Тому використання рахунків класу 8 є недоцільним, так як робить цей облік трудомістким і незручним.

1.3 Законодавче та нормативне регулювання управління витратами

Функціонування будь-якого господарюючого суб'єкту значно залежить від нормативної бази, що регулює правові та економічні відносини підприємства з державою, з іншими підприємствами та організаціями, з трудовим колективом тощо. Тому одним із важливих питань є огляд нормативно-правової бази з управління витратами господарської діяльності підприємства. Нормативна інформація щодо витрат діяльності підприємства за напрямками використання має на меті, перш за все, забезпечення таких функцій управління, як аналіз, контрольні прогнозування витрат. Правова, нормативна та довідкова інформація використовується для оцінки, контролю і прогнозування відповідності обліку витрат чинному законодавству, директивним документам, стандартам бухгалтерського обліку.

Таблиця 1.2

Огляд нормативно-законодавчої бази з управління витратами

№	Нормативний документ	Ким і коли прийнятий	Короткий зміст
1	2	3	4
1	Податковий кодекс України	Верховна Рада України; Кодекс від 02. 12. 2010 р. № 2755-VI	Регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
2	Господарський Кодекс України	Від 16. 01. 2003 р. №436-IV, Верховною Радою України	Встановлює правові основи господарської діяльності.
3	Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”	Від 16. 07. 1999 р. №996-XIV (зі змінами та доповненнями), Верховною Радою України	Визначає правові засоби регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
4	Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загально-обов'язкове державне соціальне страхування"	№2464-VI від 08. 07. 2010 р., Верховною Радою України	Визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
5	Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”	1105-ХІV від 23. 09. 1999 р.; Верховною Радою України	Визначає правову основу та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності.
7	План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій	Від 30. 11. 2012 р. №291, затверджений Наказом Міністерства фінансів України	Встановлює порядок відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій підприємств, установ та організацій. Використовується для правильного ведення бухгалтерського обліку та відображення господарський операцій на рахунках БО.
8	Інструкція «Про застосування плану рахунків бух. Обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій” .	Від 30. 11. 1999 р. № 291, затверджена Наказом Міністерства Фінансів України	Встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків та бюджетних установ), незалежно від форм власності, організаційно-правових норм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій.
9	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 3 „Звіт про фінансові результати”	Міністерство Фінансів України від 31. 03. 1999 р.	Визначає зміст і форму Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей
10	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 16 „Витрати”	Міністерство Фінансів України № 318 від 31. 12. 1999 р.	Визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства і її розкриття у фінансової звітності

Розділ 2. Методика ведення управлінського обліку загальновиробничих витрат на ДП ВАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат № 12»

2.1 Техніко-економічна характеристика ДП ВАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат № 12», коментар облікової політики

Дочірнє підприємство ДП ВАТ "Київхліб" "Хлібокомбінат № 12" розпочало свою роботу в грудні 1975року.

Юридична адреса: Україна м.Київ-134, вул. П.Чаадаєва. 5

Проектна потужність підприємства -- 135 тон хлібобулочних за добу та 1 800 тон кондитерських виробів зарік. Фактична потужність хлібобулочних виробів у 2009 році -1 17.4 тон. коефіцієнт використання 65,1% та 1228.2 тон кондитерських за рік. коефіцієнт використання 47.2%.. ЦЕХ №3 . фактично 73,3 т/д. коефіцієнт використання 57.7%

Майно підприємства складається з основних засобів та оборотних коштів, які є власністю ВАТ "Київхліб" і знаходяться у ДП "Хлібокомбінат №12" на правах господарського відання. Підприємство, здійснюючи право господарського відання, володіє, користується і розпоряджається наділеним власником майна згідно з чинним законодавством. Статутом ВАТ та відповідно до мети своєї діяльності.

ДП ВАТ "Київхліб" "Хлібокомбінат № 12" споруджений за проектом Київського інституту «Укрдіпхарчопром». Хлібобулочний цех введено в дію в 1976р., а кондитерський-через чотири роки. Проектна потужність хлібокомбінату становить 112т хлібобулочних і 12т кондитерських виробів на добу.

Основними видами діяльності підприємства є:

- виробництво та реалізація хлібобулочних, макаронних, кондитерських та інших харчових виробів;

- надання транспортних послуг;

- оновлення та постійна підтримка на належному рівні виробничих фондів у відповідності з нормативною документацією;

- впровадження нової техніки та технології, які відповідають світовому науково-технічному рівню;

- проведення будівельних, монтажних, ремонтних та спеціальних робіт;

- здійснення торгівельно-посередницьких операцій та послуг, реалізації власної продукції та інших товарів через мережу фірмових магазинів, інших торгівельних закладів;

- поновлення і поліпшення асортименту власної продукції підвищення її якості, та надання послуг, за рахунок підприємства.

Постійним попитом у киян і гостей столиці користуються розроблені на комбінаті хліб "Білковий київський", хліб "Святошинський", "Чумацький", «На хмелю», торти "Вітальний", "Хрещатий яр", "Горіхово-ізюмний", "Київська Русь".

Виробляється також широкий асортимент кондитерських виробів для маленьких споживачів (тістечка «Курочка Ряба», «Зимова фантазія»), а також торти для хворих на цукровий діабет. А всього солодкої продукції виробляється майже 100 найменувань.

Без перебільшення, комбінат залишається вірним своїй почесній місії максимально задовольняти потреби споживачів, дотримуючись європейського рівня якості продукції.

Обсяги реалізації продукції власного виробництва в 2009 році - 159071 тис. грн. ( в т.ч. власного виробництва 139971,0 тис.грн.).

Обсяги реалізації продукції власного виробництва в 2010 році - 236362.6 тис. грн..( в т.ч. власного виробництва 166039,6 тис.грн.).

В таблиці 3.1 представлені обсяги виробництва продукції ДП ВАТ "Київхліб" "Хлібокомбінат № 12".

Таблиця 2.1

Виробництво продукції ДП ВАТ "Київхліб" "Хлібокомбінат № 12", т.

Види продукції	2009р.	2010р.	Абсол. відхил.,т	Темп зміни,%
Хлібобулочні вироби, всього	39611,5	40212	600,5	101,52
в т.ч. булочні	18404,9	16217,8	-2187,1	88,12
в т.ч. здобні в т.ч. хліб	621,8 20584,8	587,6 23406,6	-34,2 2821,8	95,5 113,71
Кондитерські вироби,всього	1433	1228,2	-204,8	85,71
в т.ч. торти та тістечка	1178,5	1024,9	-153,6	86,97
Кекси, рулети	247	195,8	-51,2	79,27
Печиво	7,5	7,5	-	100

Виробництво продукції зменшилось, причиною цього стало зниження попиту на неї.

Асортимент продукції складає понад 140 найменувань. Кондитерський цех спеціалізується на випуск - тортів, тістечок, кексів, в тому числі тортів на замовлення до різноманітних святкових дат вагою від 1,5 до 20 кг. Керівними службами підприємства комбінат забезпечується суворий вхідний контроль сировини та вихідний контроль продукції, за що продукція хлібокомбінату мас численні нагороди:

Торт «Вітальний» - золота медаль на виставці «Прод Експо Україна 2000р».

Торт «Горіхово-ізюмний» - золота медаль на виставці «Прод Експо Україна 2001 р».

Торт «Хрещатий Яр» золота медаль на виставці «Хліб - 2001р».

Торг «Пікантний» - срібна медаль на виставці «Прод Експо Україна 1999».

Хліб «Чумацький» - срібна медаль на виставці «Прод Експо Україна 2001».

Торт «Червоний мак» - срібна медаль на виставці «Хліб - 2001».

Тістечка «Зимова фантазія» - срібна медаль на виставці «Хліб-кондитерські вироби 2002». « Торт «Трюфельний» - Бронзова медаль на виставці «Хліб-кондитерські вироби 2002».

Хліб «Борщагівський» - Бронзова медаль на виставці «Прод Експо Україна 2001».

Продукція хлібокомбінату реалізується понад 700 торгівельним організаціям м. Києва, області та іншим областям України.

На балансі підприємства знаходяться тільки власні основні засоби. На теперішній час всі основні засоби є діючими і повністю забезпечують стабільну виробничу діяльність. Залишкова балансова вартість основних засобів на кінець 2009 року складає 36803 тис. грн.. в порівнянні з початком звітного періоду зменшилась на 1465 тис. грн. Введена в експлуатацію нова лінія по виготовленню кондитерських виробів типу «кошики» з різноманітними на чинками. Постійно проводиться модернізація, реконструкція та придбання нових основних засобів.

Завданням підприємства є виживання в умовах ринкової економіки, утримання та збільшення частки ринку, збільшення обсягів виробництва та реалізації, оновлення асортименту продукції для задоволення попиту покупців та збільшення прибутків.

Виробничі потужності ДП ВАТ "Київхліб" "Хлібокомбінат № 12" використовуються по хлібобулочному цеху на 65,1%. а по кондитерському цеху - на 47.2%, цех №3 57.7%. Тож існують реальні можливості збільшення обсягів виробництва по продажу продукції. Це збільшення обсягів виробництва буде забезпечене платоспроможним попитом.

Основні техніко-економічні показники дають попередню загальну оцінку результатів виробничо-господарської діяльності підприємства (таблиця 2.2.).

Таблиця 2.2

Основні техніко-економічні показники діяльності ДП ВАТ "Київхліб" "Хлібокомбінат № 12" за 2009 - 2010 рр.

Джерело інформації	№ п/п	Показник	Рік	Абсолютне відхилення, тис. грн.	Темп зміни, %
			2009	2010
Ф1-П р.821	1	Випуск продукції у діючих цінах, тис. грн.	162355,00	169256,00	6901,00	104,25
Ф1-П р.810.	2	Випуск продукції у порівняльних цінах, тис. грн.	159247,00	163281,00	4034,00	102,53
	3	Випуск продукції в натуральному виразі, т	137288,00	143345,00	6057,00	104,41
Ф2, р035	4	Чистий дохід від реалізації продукції, тис. грн.	236363,00	258077,00	21714,00	109,19
ф.1-П р.829	5	Чисельність промислово-виробничого персоналу,чол	1062,00	1055,00	-7,00	99,34
Пояснювальна записка	6	Фонд оплати праці промислово-виробничого персоналу, тис. грн.	36594,00	38094,00	1500,00	104,10
р.2/р.5	7	Виробіток на одного працівника ПВП, тис.грн/чол	149,95	154,77	4,82	103,21
р.6/р.5	8	Середньорічна оплата праці,тис. грн./особу	34,46	36,11	1,65	104,79
	9	Середньорічна вартість основних засобів, тис.грн	56787,50	58183,00	1395,50	102,46
р.2/р.9	10	Фондовіддача, грн/грн	2,80	2,81	0,01	100,36
	11	Середньорічні залишки обігових коштів, тис.грн	23270,00	30562,50	7292,50	131,34
р.4/р.11	12	Коефіцієнт оборотності обігових коштів	10,16	8,44	-1,71	83,13
	13	Середньорічна вартість активів, тис.грн.	62726,50	68174,50	5448,00	108,69
	14	Власний капітал, тис.грн	3909,00	3840,00	-69,00	98,23
Ф2 р.040	15	Собівартість реалізованої продукції, тис.грн	192642,00	208135,00	15493,00	108,04
р.15/р.4	16	Витрати на 1 грн.реалізованої продукції, коп	81,50	80,65	-0,85	98,95
	17	Матеріальні витрати, тис.грн	91795,00	105714,00	13919,00	115,16
р.2/р.17	18	Матеріаловіддача, грн/грн	0,58	0,65	0,07	112,32
	19	Операційні витрати, грн	170776,00	189210,00	18434,00	110,79
Ф2 р.050	20	Валовий прибуток (збиток), тис.грн	43721,00	49942,00	6221,00	114,23
	21	Прибуток (збиток) операційної діяльності, тис.грн	-49,00	3502,00	3551,00	-7146,94
Ф2 р.220	22	Чистий прибуток,тис.грн	-3335,00	-68,00	3267,00	2,04
р.21/р.19*100	23	Рентабельність операційної діяльності,%	-0,03	1,85	1,88	-6450,64
р.22/р.14*100	24	Рентабельність власного капіталу,%	-85,32	-1,77	83,55	2,08
р.22/р.13*100	25	Рентабельність загальна (активів),%	-5,32	-0,10	5,22	1,88

Провівши аналіз основних техніко-економічних показників, що комплексно характеризують діяльність підприємства ДП ВАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12», бачимо, що у 2010 році в порівнянні з 2009 роком, обсяг виробленої продукції в порівняних цінах збільшився на 4034 тис. грн., що складає 102,53 %. Також у звітному році збільшився чистий дохід від реалізації продукції на 109,19 % порівнюючи з базовим 2009 роком. Фонд оплати праці у 2009-2010 роках складав 36594 та 38094 тис. грн. відповідно.

Відбулося збільшення матеріальних затрат на 13919 тис. грн. У звітному році спостерігається збільшення вартості основних засобів на 1395,5 порівняно з 2009 роком.

В 2010 році було отримано прибуток від операційної діяльності в сумі 3551 тис. грн. Середньорічна вартість активів становить 108,69 % до 2009 р. Фондовіддача основних засобів у 2010 році становить 100,36 % до 2009 року.

2.2 Планування витрат виробництва та номенклатура статей загальновиробничих витрат

Підприємства застосовують щодо об'єкта обліку попередільний (однопередільний) метод обліку витрат з елементами нормативного методу.
Об'єктом калькулювання у хлібопекарському виробництві є хлібобулочні вироби за видами та найменуваннями.

Калькуляційною одиницею для хлібобулочних і кондитерських
виробів є один центнер. Перелік калькуляційних одиниць продукції та послуг допоміжних виробництв встановлюється з урахуванням прийнятих на підприємстві одиниць вимірювання.

До основного виробництва належать виробництва, цехи, дільниці, в яких безпосередньо створюється продукція, а саме у хлібопекарському: виробництво хліба, булочних, бубликових, сухарних, здобних, кондитерських, пряникових виробів, борошна для млинців.

До допоміжних виробництв належать: котельні; компресорні станції; водопостачання; ремонтні майстерні; транспортні цехи або відділки; інші цехи та виробництва.

Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції:

§ сировина та матеріали: борошно; інші основні матеріали; допоміжні матеріали; витрати на м'яку тару;

§ купівельні вироби та напівфабрикати, роботи та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

§ паливо й енергія на технологічні цілі;

§ зворотні відходи (вираховуються);

§ основна заробітна плата виробничих робітників;

§ додаткова заробітна плата виробничих робітників;

§ відрахування на соціальне страхування виробничих робітників; г- витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

§ загальновиробничі витрати;

§ втрати від браку.

Підприємства в своїй обліковій політиці можуть вносити зміни щодо складу статей витрат залежно від техніки, технології та організації виробництва й питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції.

Планова (нормативна) калькуляція складається за видами та сортами продукції, що виготовляються у плановому періоді. Планова (нормативна) калькуляція собівартості виробів, які вперше будуть вироблятися у плановому році, виробів, які виготовляються на нових потужностях, складається виходячи з проектних показників.

Основою складання планової (нормативної) калькуляції на підприємстві є технічно обґрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, стандарти та технічні умови, встановлені для цієї продукції. Ці норми визначаються на основі чинних (або очікуваних) на початок планового періоду нормативів з урахуванням економічної ефективності розроблених заходів для подальшого вдосконалення виробництва.

Під час складання планової (нормативної) калькуляції визначається величина прямих і непрямих витрат на виробництво одиниці продукції в плановому періоді.

Планова (нормативна) собівартість на всі види продукції визначається відповідно до прийнятого на підприємстві варіанта зведеного обліку витрат (напівфабрикатного або безнапівфабрикатного). У разі застосування напівфабрикатного варіанта обліку визначенню планової (нормативної) собівартості виробу передує обчислення собівартості напів...