Облік загальновиробничих витрат на прикладі ДП ВАТ "Київхліб" Хлібокомбінат №12

· номенклатура матеріалів;

· інші документи, які є основою для первинного складання нормативної калькуляції.

Калькуляція нормативної собівартості виробів, що виготовляються, складається з прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці робітників, зайнятих виготовленням виробів, інших прямих витрат (нарахувань на заробітну плату робітників), змінних та розподілених постійних загальновиробничих витрат. У такому ж порядку складається нормативна калькуляція на готову продукцію в цілому.

При цьому вартість матеріальних ресурсів, а також інших прямих
и та витрат визначається за зведеними нормами витрат, складеними технологічними відділами, та з урахуванням діючих цін. Трудомісткість і сума заробітної плати розраховуються за зведеними даними відділу праці та заробітної плати, одержаними на основі технологічних карт або іншої технічної документації, що відображають рівень норм заробітної плати на початок місяця.

Витрати на обслуговування виробництва, а також інші види витрат, на які норми не розроблені, можна включати до нормативної калькуляції згідно з кошторисами цих витрат.

На всі зміни поточних норм, що відбуваються на підприємстві, незалежно від їх причин, виписуються повідомлення. У повідомленнях про зміну норм поряд із зазначенням попередньої
і нової норми, а також одержаної різниці обов'язково зазначається точна дата впровадження нової норми. Усі зміни норм впроваджуються у виробництво тільки після їх внесення до нормативно-технологічної документації,

Загальновиробничі витрати -- це комплексна стаття витрат виробничої собівартості продукції.

До статті калькуляції «Загальновиробничі витрати» відносяться:

· витрати на управління виробництвом;

· амортизація основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного) призначення;

· сума сплачених орендарем платежів за користування наданими в оперативну оренду (лізинг) основними засобами, іншими необоротними матеріальними активами і нематеріальними активами загальновиробничого призначення;

· витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням технологій і організацією виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її харчової цінності та продовженням терміну зберігання, інших показників;

· витрати на обслуговування виробничого процесу;

· витрати на охорону праці;

· витрати, пов'язані з забезпеченням пожежної та сторожової охорони (враховуючи оплату послуг сторонніх підприємств за пожежну й сторожову охорону) цеху, дільниці;

· витрати, пов'язані з використанням і обслуговуванням засобів сигналізації, за надані для виробничих потреб послуги телефонного зв'язку;

· податки, збори та інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством, безпосередньо пов'язані з виробничим процесом і кількістю продукції, що випускається;

· витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією фондів природоохоронного призначення: витрати на самостійне зберігання, переробку, захоронення та ліквідацію екологічно небезпечних відходів виробничої діяльності цеху сторонніми організаціями; витрати з очищення стічних вод; інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом виробничої діяльності цеху, дільниці;

· витрати на перевезення працівників виробничих підрозділів до місця роботи і назад у напрямках, які не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування, враховуючи додаткові витрати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту, організовані відповідно угод, укладених із транспортними підприємствами; витрати на перевезення працівників -- інвалідів 1-ї та 2-ї груп до місця роботи й назад незалежно від маршрутів пасажирського транспорту загального користування;

· витрати на виплату надбавок до заробітної плати працівникам цеху, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний характер; платежі зі страхування ризиків цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, які перебувають у складі виробничих фондів загальновиробничого (цехового, дільничного) призначення, цехового майна, яке пов'язане з виробничою діяльністю;

· витрати цеху, на професійну підготовку та перепідготовку за профілем виробництва працівників, пов'язаних з виробничою діяльністю;

· витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень;

· інші витрати цеху, дільниці.

2.3 Складання кошторису загальновиробничих витрат як складової зведеного кошторису витрат на виробництво

Кошторис витрат являє собою зведений план усіх витрат підприємства на майбутній період виробничо-фінансової діяльності. Вона визначає загальну суму витрат виробництва за видами використовуваних ресурсів, стадіями виробничої діяльності, рівнями управління підприємством.

До кошторису включаються витрати основного і допоміжного виробництва, пов'язані з виготовленням та продажем продукції, товарів і послуг, а також на утримання адміністративно-управлінського персоналу, виконання різних робіт і послуг, у тому числі і не входять в основну виробничу діяльність підприємства. Планування видів витрат здійснюється в грошовому вираженні на передбачені у річних проектах виробничі програми, цілі та завдання, вибрані економічні ресурси та технологічні засоби їх виконання. Всі планові завдання і показники конкретизуються на підприємстві у відповідних кошторисах, що включають вартісну оцінку витрат і результатів. Наприклад, кошторис витрат складається як план очікуваних витрат за різними видами виконуваних робіт і застосовуваних ресурсів. Кошторис перспективних доходів встановлює плановані грошові надходження і витрати на майбутній період. Кошторис витрат на виробництво продукції показує плановані рівні матеріальних запасів, обсяги продукції, що випускається, вартість різних видів ресурсів і т.д. Зведений кошторис показує усі витрати й результати з основних розділів річного плану соціально-економічного розвитку підприємства [18].

Перед складанням зведеного кошторису витрат на виробництво проводиться аналіз витрат на виробництво продукції одночасно з комплексним техніко-економічним аналізом роботи підприємства.

До зведеного кошторису витрат на виробництво включаються витрати всіх структурних підрозділів підприємства, що беруть участь у виробництві продукції в основних та допоміжних виробництвах.

Зведений кошторис витрат складається на рік з розподілом за кварталами на основі таких розрахунків:

1. Витрат на сировину, матеріали, купівельні вироби та напівфабрикати, технологічне паливо й енергію в основному виробництві.

2. Витрат на основну та додаткову заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, з відрахуваннями на соціальні заходи.

3. Кошторисів витрат (калькуляцій виробничої собівартості продукції) цехів допоміжного виробництва.

4. Кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування.

5. Кошторису загальновиробничих витрат.

В основу розрахунку витрат на сировину, матеріали, купівельні вироби та напівфабрикати, технологічне паливо й енергію покладені такі дані:

· виробнича програма в установленому асортименті та розфасовці;

· розрахункові норми виходу готової продукції;

· розрахункові (затверджені) рецептурні норми витрат основних і допоміжних матеріалів на одиницю продукції;

· договірні ціни на сировину та матеріали;

· транспортно-заготівельні витрати на сировину та матеріали.

Розрахунок складається на кожний вид і розфасовку виробів, де показуються: виробіток за планом, норма виходу виробу та норми витрат основних та допоміжних матеріалів.

У хлібопекарському виробництві основним видом сировини є борошно.

Планові витрати на основну та додаткову заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, з відрахуваннями на соціальні заходи розраховуються виходячи з планових обсягів виробництва відповідних видів продукції, трудомісткості продукції, відрядних розцінок, тарифних ставок та посадових окладів і законодавчих актів щодо процентних ставок відрахувань на соціальні заходи.

Кошториси витрат цехів допоміжного виробництва для всіх допоміжних виробництв складаються за встановленими статтями калькуляції. Сума витрат допоміжних виробництв розподіляється за відповідними напрямами на підставі окремого розрахунку. Витрати на утримання й експлуатацію устаткування розподіляються тільки на види продукції, які виготовляються у цьому виробництві.

Кошторис загальновиробничих витрат складається за статтями витрат, перерахованими у додатку А.

Вихідні дані для розрахунку кошторису загальновиробничих витрат:

· структура організації управління цехами, їх штатні розписи;

· норми витрат палива та енергії для опалювання, освітлення та інших загальновиробничих потреб;

· норми амортизаційних відрахувань;

· кошторис витрат на охорону праці;

· розрахунки розподілу продукції та послуг допоміжних цехів;

· кошторис витрат на утримання пожежної і сторожової охорони;

· кошторис витрат на професійну підготовку, практику та перепідготовку кадрів (за профілем підприємства), які перебувають у професійних відносинах з підприємством;

· порядок і розміри нарахування зборів та інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством.

У зведеному кошторисі витрат показуються не тільки витрати на обсяги виробництва продукції, але і витрати незавершеного виробництва та витрати майбутніх періодів, що не включаються до обсягів виробництва продукції. У хлібопекарській промисловості виробництво має короткий виробничий термін, а тому незавершене виробництво не планується та не показується в балансі. У хлібопекарській промисловості собівартість виробленої продукції обчислюється, виходячи із загальної суми витрат на виробництво за плановими калькуляціями окремих видів продукції та їх товарного випуску.

2.4 Облік та розподіл загальновиробничих витрат при формуванні собівартості реалізованої продукції

Облік загальновиробничих витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, також витрати на утримання та експлуатацію машин та устаткування ведеться на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати ". Рахунок 91 - активний, витратний, збірно-розподільчий, призначений для обліку господарських процесів.

Загальна схема організації обліку загальновиробничих витрат представлена на рисунку 2.1.

Облік загальновиробничих витрат здійснюється на основі зведених документів про витрати, в яких накопичуються дані із первинних документів по обліку витрачання виробничих запасів, нарахування заробітної плати, про рух основних засобів і інших необоротних активів, накладних, актів про виконані роботи і послуги, авансових звітів і інші. До зведених документів по обліку витрат відносяться: відомість розподілу матеріалів, відомість розподілу заробітної плати, відомість нарахування амортизації основних засобів, відомість нарахування амортизації інших необоротних активів, листки-розшифровки по обліку грошових витрат.



Рис.2.1 Загальна схема організації обліку загальновиробничих витрат

При плануванні та обліку загальновиробничі витрати поділяються на змінні та постійні. Змінні та постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, машино-годин, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо. Змінні витрати повністю списуються на виробничу собівартість продукції. Змінні загальновиробничі витрати визначаються за фактичними обліковими даними. Наприклад: електроенергія при незмінних тарифах буде рости прямо пропорційно росту обсягу виробництва.

Постійні витрати в межах нормальної потужності відносяться на виробництво, а нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до собівартості реалізованої продукції.

Порядок розподілу загальновиробничих витрат відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» наведено на рисунку 2.2:



Рис.2.2 Розподіл загальновиробничих витрат

Розподіл загальновиробничих витрат проводиться в порядку, встановленому П(С)БО 16. Виходячи з очікуваного обсягу виробництва на один або декілька років, визначаються нормальний та фактичний рівень виробничої потужності і сума змінних та постійних загальновиробничих витрат.

Змінні та постійні витрати беруться фактичні за минулі періоди. Якщо підприємство не веде окремого обліку постійних і змінних витрат, або за обліковими даними неможливо визначити фактичну суму таких витрат, то для визначення змінних витрат може бути визначена питома вага цих витрат на одиницю продукції.

Розраховуються коефіцієнти (нормативи) розподілу постійних та змінних загальновиробничих витрат на одиницю бази розподілу. Змінні витрати списуються за фактичною величиною. Загальна сума постійних витрат визначається різницею між сумою загальновиробничих витрат та змінними загальновиробничими витратами.

Нерозподілені загальновиробничі витрати визначаються різницею між загальною сумою постійних відповідних постійних витрат і нормою постійних фактичних витрат звітного періоду.

Витрати за статтями загальновиробничих витрат «Ремонт будівель, споруд, інвентаря», «Утримання апарату управління цеху», «Утримання іншого цехового персоналу» і «Амортизація будівель, споруд, інвентаря цеху» відносяться на рахунок № 91 «Загальновиробничі витрати» в кошторисно-нормалізованому порядку, виходячи з планового обсягу випуску продукції та норм витрат із відповідних статей, передбачених у річному плані.

У разі зміни обсягу продукції до норм витрат вносяться необхідні корективи з тим, щоб забезпечити погашення витрат. Якщо фактичні витрати перевищують суму, затверджену за кошторисом, ці відхилення списуються на собівартість продукції того періоду, в якому мало місце перевищення.

Якщо сума витрат на обслуговування виробництва за встановленими нормами перевищує фактичні витрати, то до собівартості продукції включаються фактичні витрати. Контроль загальновиробничих витрат здійснюється в напрямі дотримання кошторису витрат та дотримання затверджених норм витрат лімітів споживання матеріалів, палива, енергії тощо.

Розділ 3. Вдосконалення обліку загальновиробничих витрат

Загальновиробничі витрати є одними із видів витрат діяльності підприємства і їх облік повинен повністю відповідати загальній схемі побудови обліку.

Вивчення Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, а також Інструкції, щодо його застосування дає можливість зробити висновок, що загальна схема - обліку діяльності підприємства виглядає таким чином : з однієї сторони відображаються всі витрати підприємства за видами діяльності, з другої - доходи підприємства за видами діяльності. Як витрати, так і доходи списуються на фінансовий результат .діяльності. тобто різниця між ними становить валовий фінансовий результат (прибуток або збиток) За цією схемою повинні відображатися всі господарські операції. Однак методика обліку формування окремих витрат , що передбачена П(С)БО 16 "Витрати" не відповідає цій схемі. Зокрема, це відноситься до обліку операцій по списанню нестач незавершеного виробництва. матеріальних цінностей. Враховуючи загальну схему обліку діяльності підприємства вважаємо за доцільним нестачі незавершеного виробництва і матеріальних цінностей виявлені у виробничих підрозділах і на загальнозаводських складах відображати як інші витрати операційної діяльності виключивши зі складу загальновиробничих витрат, а суми заміщень за ці нестачі включати до складу іншого операційного доходу. При цьому на суму виявлених нестач будуть зроблені записи:

Дт 94 "Інші операційні витрати"

Кт 20 "Виробничі запаси"

Кт 23 "Виробництво"

Суми заміщень винних осіб за допущені нестачі і витрати будуть відображатися записом:

Дт 375 "Розрахунки за відшкодуваннями завданих збитків"

Кт 71 "Інший операційний дохід"

Операційний контроль витрат від нестач і псувань товарно-матеріальних цінностей за причинами і винуватцями пропонується вести у спеціальний відомості. які будовою може бути подібною до відомості 14 за старою журнально-ордерною формою обліку.

Для врегулювання обліку загальновиробничих витрат, на нашу думку, важливе практичне значення має уточнення їх складу. Для цього повинна бути розроблена і затверджена у централізованому порядку Інструкція по обліку витрат, в якій би деталізувалася кожна стаття витрат, подібно, як це мало місце в Типовому положення плану впливу обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості. Одним із напрямків вдосконалення обліку витрат в тому числі загальновиробничих є їх автоматизація.

Організації автоматизованого робочого місця (АРМ) бухгалтерських працівників (АРМБ) обліку витрат на виробництві можемо розділити на три категорії.

Цільова функція обліку витрат на виробництво, виявлення і усунення нестач організації виробництва і матеріально-технічного забезпечення направлене на максимальну економію матеріальних і трудових витрат, підвищення продуктивності праці.

АРМБ обліку витрат на виробництво першої категорії призначене для формування і підготовки первинної інформації, яка формується безпосередньо на місцях виникнення інформації. АРМБ вирішує задачі обліку витрат на виробництво, що стосується підрозділів, дозволяє організувати систематичне сучасне виявлення відхилень від нормальних. умов, а також скрізь оперативний облік і здійснювати внутрішній аудит. За допомогою АРМ 2 категорії контролюється інформація, отримана з АРМБ 1 категорії, вирішуються регламентні і запитні задачі по обліку витрат на виробництво загалом по підприємству.

АРМБ 3 категорії призначене для аналізу роботи в структурних підрозділів і підприємства загалом, узагальнення зведених даних витрат на виробництво, здійснення оперативного контролю за використання трудових, матеріальних і грошових коштів, організація внутрішнього аудиту.

Комплекс задач АРМБ обліку витрат на виробництво реалізовується за допомогою директив, об'єднаних в меню. Рішення задач побудоване на використанні трьохрівневого меню.

· Меню першого рівня містить директиви, що дозволяють виконати завантаження комплексу програм, а також виконання директиви функціональної назви.

· На III рівні меню відображаються структура бухгалтерської довідки бухгалтерська довідка необхідна для здійснення документального відображення записів для сортування, записів які не знайшли відображення в інших системах обліку. На III рівні меню бухгалтер по реквізитно заповнює бухгалтерську довідку.

Довідник планових відсотків непрямих витрат необхідний для оцінки незавершеного виробництва, допоміжного виробництва для призначення частки накладних витрат на виріб, замовлення, вигляд послуг. На III меню довідник має наступну структуру: стаття витрат розрахунків, стаття витрат базова. структурний підрозділ, відсоток або кошторисна ставка.

Довідник нормативних витрат на деталь, виріб, замовлення, вигляд послуг необхідний для визначення нормативних витрат продукції (послуг). Довідник має наступну структуру: код виробу (калькуляційна одиниця), структурний підрозділ, стаття витрат, одиниця вимірювання , кількість, сума.

Довідник допустимості кореспонденції рахунків необхідний для контролю приведених господарських операцій. Він має наступну структуру: основний рахунок, то кореспондує рахунок допустимість кореспонденції рахунків.

Довідник планової собівартості продукції містить наступні дані: код веденого обліку, найменування виробу, вигляд послуг, статтю витрат торба. Даний довідник використовується для аналізу стану фактичних даних, а також для моделювання і прогнозування витрат на виробництво.

При наборі функції «ведення інформаційної бази» на II рівні меню відображається наступні режими роботи:

1. Відновлення інформації

2. Перезапис інформації для архівного управління

3. Перезапис інформації в інші АРМБ і інформаційну систему АСУ.

4. Збереження бази даних

5. Контроль по наявності інформації

Для здійснення розрахунків по АРМБ по обліку витрат на виробництві необхідна інформація, яка поступає з інших АРМБ і інформаційні системи АСУ Для цього в АРМБ по обліку витрат на виробництво необхідно передбачити функції «контроль про наявність інформації», які дозволяє здійснити аналіз поступаючи інформації і представити бухгалтеру зведення про браковану інформацію і про помилки, що є в інформації. Інформація представляється у вигляді повідомлень на екран. Програмним шляхом контролюється кількість записів, переданих з інших АРМ. значущість показників, допустимість кореспонденції рахунків.

Технологічний процес рішення задач на АРМБ по обліку витрат на виробництво здійснюється такою послідовністю.

На АРМБ по обліку витрат на виробництво 1 категорії здійснюються наступні роботи:

1. Введення, контроль і друк початкових даних на місцях їх виникнення;

2. Формування нормативно-довідкових даних на АРМБ по обліку витрат на виробництво;

3. Розрахунок нормативної собівартості готової продукції, нормативної собівартості бракованої продукції.

4. Формування даних інших АРМБ, інформаційної системи і про фактичну витрату матеріальних цінностей, заробітної плати і інших прямих витрат;

5. Угрупування витрат по статтях, по місцях їх виникнення;

6. Розподіл витрат по об'єктах обліку;

7. Визначення витрат, по місцях виникнення витрат.

На АРМБ по обліку витрат на виробництво II категорії виконуються наступні роботи:

1. Розподіл витрат по об'єктах обліку загалом по підприємству;

2. Закриття рахунків;

3. Формування регістрів аналітичного обліку по рахунках;

4. Калькулювання собівартості продукції;

5. Розрахунок фактичної собівартості готової продукції, робіт і послуг.

АРМБ по обліку витрат на виробництво III категорії вирішує наступні задачі:

1. Аналіз відхилень фактичних втрат від поточних норм, правильність віднесення витрат на відповідні вироби, замовлення, види послуг і т.д.

2. виявлення причин і винуватців відхилень;

3. Складання звітності на рівні підприємства;

4. Моделювання витрат на виробництво;

5. Вироблення і прийняття управлінських рішень по мобілізації внутрішніх резервів.

a. Після завершення розрахунків здійснюється відображення вихідної інформації.

На основі фактичних даних, що є, нормативно-довідкової інформації і бази знань здійснюються розрахунок і відображення оптимального Використання ресурсів, а також можливість отримання інформації про відхилення і шляхів недопущення перевитрат, що пропонуються по окремих статтях витрат. При цьому автоматизованим шляхом здійснюється вибір оптимального стану виробництва, доцільне виконання замовлень і послуг. Керівнику надається можливість прогнозувати склад витрат, а також отримання максимальної о прибутку.

Висновок

Витрати підприємства є одним із найважливіших і одним із трудомістких об'єктів обліку, контролю, аналізу. Від правильності їх визначення залежить точність розрахунку фінансового результату діяльності підприємства.

Вивчивши загальну класифікацію витрат можна сказати, що загальновиробничі витрати є витратами звичайної діяльності, накладними в залежності від економічної ролі в процесі виробництва, комплексними за своїм складом:

· непрямими в залежності, від способу включення в собівартість продукції (в управлінському обліку при визначенні повної собівартості продукції);

· за доцільністю, загально виробничі витрати в основному є продуктивними витратами.

Загальновиробничі витрати в більшій своїй величині (змінні і розподілені постійні) списуються на собівартість реалізованої продукції, тобто на витрати діяльності одночасно із визнанням доходу від реалізації.

За місцем виникнення загальновиробничі витрати є витратами конкретного цеху чи одного виробничого підрозділу.

Щодо можливості впливу менеджера на величину загальновиробничих витрат, то це залежить від ефективності управління витратами на конкретному підприємстві.

Загальновиробничі витрат поділяються на постійні і змінні. Такий поділ витрат має важливе значення як для правильного списання і розподілу цих витрат між окремими видами об'єктів обліку витрат, так і для контролю за накладними витратами.

Всі витрати операційної діяльності, в тому числі загальновиробничі, формуються в розрізі економічних елементів і статей витрат. Елементи витрат наводяться в П(С)БО 16 "Витрати", а перелік статей витрат може встановлюватись підприємством самостійно.

Відповідно до законодавства підприємство має право обирати один між 3 способами обліку витрат діяльності :

· з використанням 8-го класу рахунків "Витрати за елементами";

· з використанням 9-го класу рахунків "Витрати діяльності";

· з одночасним використанням 8-го і 9-го класу рахунків.

Загальна схема обліку витрат без застосування рахунків класу 8 є значно простішою, а щодо інформації про витрати в розрізі економічних елементів, то її можна одержати в позасистемному порядку із облікових регістрів. Використання рахунків класу 8 робить цей облік більш трудомістким і незручним

Здійснити поділ загальновиробничих витрат на змінні та постійні науково обґрунтованим шляхом на практиці дуже складно. Такий поділ завжди буде умовним через ряд причин.

На практиці для розподілу загальновиробничих витрат між їх носіями можна використовувати такі бази: період роботи виробничих робітників; заробітну плату виробничих робітників; кількість відпрацьованих обладнанням машино-годин; прямі витрати; обсяг виготовленої продукції; витрати на утримання та обслуговування машин та обладнання.

В березні 2011 року було внесено зміни до П(С)БО 16. Введені зміни дають змогу спростити облік загальновиробничих витрат. Змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати у виробничій собівартості вже пропонується не розподіляти, що дозволить зменшити кількість обчислень і плутанини в обліку. А до собівартості включаються прямі витрати, а саме:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг;

- вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом продукції (товарів),

- інші виконані роботи, надані послугу;

- прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При застосуванні такого підходу інформація про суму загальновиробничих витрат розкривається у Звіті про фінансові результати окремою статтею, тобто загальновиробничі витрати вже списуватимуться на фінансові результати. Даний метод аналогічний до підходу визначеного Податковим кодексом.

Список використаної літератури та інтернет-ресурсів

1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. від 16.07.1 999 р. № 996 - XIV.

2. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99. р. №318.

3. Регістри бухгалтерського обліку Затверджено наказом Міністерства фінансів України за № 356 від 29. 12. 2000 року.

4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств І організацій, затв. наказом Мінфіну України від 30.11.99р №291

5. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств І організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291.

6. Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості затверджене Постановою кабінету міністрів України від 26 квітня 1996 р. № 473.

7. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені Наказом Державного комітету промислової політики України від 09.07.2007 р. №373.

8. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: навч. посіб. / за ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. - 5-те вид., доп. - Житомир: ПП. “Рута”, 2004. 640 с.

9. Голов С. Ф. Управлінський облік. - К.: Літра, 2003, - 703с.

10. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. - 3-є вид. доповнене і перероблене. - К.: Алерта, 2008,- 926 с.

11. Чернелевський Л.М., Осадча Г.Г. Організація обліку: управлінський аспект (харчова промисловість): Навч. посіб. - К.: НУХТ, 2011. - 463с.

12. http://pidruchniki.ws/1728092444008/buhgalterskiy_oblik_ta_audit/oblik_zagalnovirobnichih_vitrat

13. http://posibnyky.vntu.edu.ua/buh_ob/buhg_2/123.htm

14. http://dtkt.com.ua/show/1cid0882.html

Размещено на Allbest.ru

...