Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• 1. Основні задачі організації обліку та контролю наявності та руху основних засобів
• 2. Інформація про основні засоби що знаходиться в наказі про облікову політику
• 3. Порядок організації аналітичного обліку основних засобів
• 4. Особливості організації первинного обліку основних засобів
• 5. Формування первинної вартості основних засобів при їх надходженні на підприємство
• 6. Поняття виробничих та невиробничих ОЗ, організація обліку амортизації основних засобів
• 7. Порядок організації обліку ремонту основних засобів та капітальних інвестицій

Вступ

Зміни в соціально-економічній ситуації і в системі господарського управління України, вимагають радикальних перетворень щодо організації і методології обліку.

Від раціональної організації бухгалтерського обліку залежить можливість отримання й представлення зацікавленим користувачам всієї необхідної інформації.

Організація бухгалтерського обліку сприяє створенню підприємства, та забезпечує його підготовку до ефективної діяльності. Без організованого бухгалтерського обліку не можлива діяльність суб'єктів господарювання, оскільки це суперечить чинному законодавству України.

В умовах ринкової економіки підприємства й організації здійснюють свою діяльність самостійно, але за умов конкуренції, коли їх самостійні дії обмежуються можливістю кожного з них впливати на загальні умови обігу товарів на ринку, коли підприємство повинне стимулювати виробництво саме тих товарів, яких потребують споживачі. Для ринкової економіки притаманними є такі процеси і явища, як конкуренція, вільне ціноутворення, що складаються під впливом витрат, попиту або на їх поєднанні. У зв'язку з цим виникає потреба в організації такого внутрішньогосподарського обліку, який, будучи часткою бухгалтерського (фінансового) обліку, виконував би завдання, пов'язані з управлінням як підприємства в цілому, так і внутрішніми підрозділами, починаючи із ступеня проектування нового товару і закінчуючи його реалізацією.

Важливою підсистемою в системі обліково-економічної інформації підприємства є облік основних засобів і контроль за їх збереженістю і використанням.

Основні засоби, що перебувають у підприємства на правах власності і володіння - це сукупність матеріально-предметних цінностей як засобів праці, що експлуатуються у виробничій і невиробничій сферах протягом тривалого періоду з метою отримання економічних вигод шляхом реалізації продукції, створеної внаслідок їх прямої експлуатації, а також шляхом реалізації послуг з надання цих засобів в оренду іншим суб'єктам, і вартість яких поступово переноситься на всі нові вартості, створені підприємством протягом усього терміну експлуатації.

Першочергові питання, які характеризують порядок організації обліку основних засобів детально розглядались багатьма економістами, і це відтворено ними у статтях, навчально-методичній літературі.

Однак окремі питання дослідженні недостатньо і потребують ретельного дослідження та науково обґрунтованих рекомендацій, оскільки значно змінилася методика бухгалтерського обліку в цілому та, зокрема, основних засобів.

Щоб відповідати сучасним вимогам організація і методологія обліку повинна відповідати повсякденним запитам управління, бути надійними економічними інструментами управління підприємством. Але на практиці ще є багато ситуацій, коли це положення не виконується. Це повною мірою стосується обліку основних засобів.

Таким чином, на сучасному етапі започатковано принципово новий етап розвитку вітчизняної системи обліку.

Економічні перетворення, які здійснюються в Україні протягом останніх років спрямовані на реформування господарського механізму адекватного ринковій економіці.

Особливе місце в цьому займає організація обліку наявності, руху і технічного стану основних засобів. Крім того, окремі аспекти їх обліку за національними стандартами безпосередньо на підприємствах недостатньо висвітлені в економічній літературі. Отже, дослідження організації обліку наявності, руху і технічного стану основних засобів на підприємстві є актуальним.

1. Основні задачі організації обліку та контролю наявності та руху основних засобів

Згідно П(С)БО 7 "Основні засоби" - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Згідно Податкового Кодексу України, основні засоби ? матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Об'єктом обліку основних засобів у бухгалтерському обліку є закінчений пристрій з усім приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або відокремлений комплекс конструктивно поєднаних предметів однакового чи різного призначення, які мають для обслуговування спільні пристрої, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожний із предметів може виконувати свої функції (а комплекс - певну роботу) лише у складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, що мають різні строки корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів. Це важливо для обліку устаткування і транспортних засобів, частини (деталі) яких можуть обліковуватися окремо, а також для будівель і приміщень, що постійно перебудовуються, поліпшуються, переобладнуються.

Крім того, у визначенні основних засобів наведені такі критерії їх визнання, як:

1) матеріальність (мають матеріальну форму);

2) призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій);

3) термін корисного використання (більше року або операційного циклу).

Критерії визнання основних засобів аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів, тобто об'єкт основних засобів визнається активом, коли існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цього об'єкта, і його вартість може бути достовірно визначена.

Не можуть бути визначені активами, а звідси, і основними засобами об'єкти, не придатні до використання через фізичний і моральний знос.

Головним завданням обліку основних засобів є:

с правильне і своєчасне відображення надходження, вибуття й переміщення основних засобів;

с контроль за їхньою наявністю та збереженням у місцях експлуатації;

с своєчасне й точне обчислення зносу (амортизації) основних засобів і правильне відображення його в обліку;

с визначення витрат на ремонт, а також контроль за раціональним використанням коштів, виділених з цією метою;

с виявлення об'єктів, які не використовуються;

с контроль за ефективністю використання, пошуки резервів підвищення ефективності роботи машин, обладнання та ін.;

с оперативне забезпечення керівництва підприємства необхідною інформацією про стан основних засобів через автоматизацію обліково-обчислювальних робіт на базі сучасних засобів обчислювальної техніки.

Крім цього, бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити контроль за ефективним використанням виробничих майданчиків, обладнання, машин, транспортних засобів та інших засобів праці.

Організація бухгалтерського обліку на підприємствах регламентується рядом законодавчих актів.

Важливим актом є Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно даного документу бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємствами, так як фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, відповідальність за правильність його ведення несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

В зв'язку з реформуванням системи бухгалтерського обліку Міністерством фінансів України було затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операції підприємств і організацій. Для обліку основних засобів у Плані рахунків передбачено рахунок 10 "Основні засоби" і ряд субрахунків. Крім цього затверджено інструкцію про застосування плану рахунків. Вона спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В інструкції наведено коротку характеристику і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типову схему реєстрації та групування інформації про господарські операції.

Значна роль відводиться П(С)БО 7 "Основні засоби". Це положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. П(С)БО 7 містить вимогу класифікації основних засобів на дев'ять груп.

По даний час в господарствах керуються Інструкцією по журнально-ордерній формі обліку в сільськогосподарських підприємствах.

Проте наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. № 356 затверджені Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку.

Прийняті Методичні рекомендації є важливим кроком виконання заходів з реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності.

Методичними рекомендаціями передбачено складання журналів, відомостей, Головної книги, таблиці аналітичних даних, аркушів-розшифровок.

Основним засобам на підприємстві відводиться важлива роль, а тому необхідно контролювати їх надходження і вибуття. Основним документом, яким визначено завдання економічного контролю, його органи, права і обов'язки посадових осіб, які здійснюють функції економічного контролю ревізійних комісій є "Положення про Державну фінансову інспекцію України".

Незалежний контроль (аудит) регулюється Законом України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.1993 р., який визначає правові засади здійснення такої діяльності в Україні і спрямований на створення незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

Організація обліку основних засобів являє собою процес вибору й упорядкування способів і прийомів, обробки й видачі достовірної та своєчасної вихідної інформації про наявність, рух, зберігання, використання і вибуття основних засобів.

До основних засобів належать матеріальні активи, що утримує установа з метою використання в процесі надання нематеріальних послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.

Бухгалтерський облік основних засобів - це складна система, яка у свою чергу, потребує розробки відповідного механізму оптимізації та раціонального функціонування.

Можна виокремити основні напрямки організації бухгалтерського обліку основних засобів:

- організація облікових номенклатур основних засобів;

- організація вибору носіїв інформації основних засобів;

- організація фіксування інформації на відповідних носіях;

- організація руху носіїв облікової інформації основних засобів;

- організація роботи апарату бухгалтерії;

- організація забезпечення облікового процесу;

- організація розвитку бухгалтерського обліку основних засобів.

До системи організації бухгалтерського обліку основних засобів застосовуються такі характеристики, як суцільна організація облікового процесу та безперервність.

Першою складовою предмета організації бухгалтерського обліку основних засобів є обліковий процес. Обліковий процес основних засобів, як і будь-який інший, складається з певних взаємозв'язаних частин бухгалтерського обліку та ділиться на етапи: первинний, поточний, підсумковий. У межах кожного етапу розглядають відповідну сукупність операцій, які в логічній послідовності становлять його технологію.

Першим у процесі бухгалтерського обліку основних засобів є етап первинного обліку, що характеризується такою сукупністю операцій:

· виявлення інформаційних даних стосовно основних засобів обліку;

· фіксування інформації у відповідних носіях облікових даних - документах.

Другий етап - поточного обліку - складається з таких операцій:

· реєстрації інформації, здобутої в результаті первинного обліку, у системі рахунків бухгалтерського обліку;

· реєстрації інформації в носіях інформації даного етапу обліку - облікових реєстрах;

групування та перегрупування показників інформаційних даних.

І третій етап облікового процесу основних засобів має назву підсумкового, містить такі операції:

· узагальнення інформаційних даних поточного обліку основних засобів у вигляді відповідних форм звітності;

· передавання результативних даних зовнішнім та внутрішнім користувачам;

· зберігання інформаційних даних первинного, поточного та підсумкового обліку основних засобів, формалізованих у вигляді облікових документів, реєстрів та звітності.

Поділ облікового процесу основних засобів за етапами відбиває його послідовність (як у часі, так і у просторі).

Як за етапами, так і за напрямками облікового процесу відбувається рух інформації, що фіксується в різних її носіях. Якість і швидкість руху облікової інформації залежать від ступеня оптимальності облікових номенклатур, носіїв облікової інформації; документообігу та руху облікових реєстрів.

До об'єктів організації бухгалтерського обліку основних засобів, як за етапами облікового процесу, так і за його напрямами, належать:

- облікові номенклатури основних засобів;

- носії облікової інформації про основні засоби;

- рух носіїв облікової інформації;

- інформаційне забезпечення облікового процесу основних засобів;

- технічне забезпечення облікового процесу.

Згідно з Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затвердженою ГУДКУ 17.07.2000 № 64, до основних засобів належать будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини та обладнання, вимірювальні і регулювальні прилади і пристрої, обчислювальна техніка, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар і приладдя, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, сценічно-постановочні засоби, документація з типового проектування, капітальні вкладення на поліпшення земель.

Важливою передумовою правильної організації обліку основних засобі це їх класифікація. Класифікація основних засобів згідно з П(С)БО 7:

1. основні засоби: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинку, спорудження, що передають пристрої, робітники, силові машини й устаткування, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухонний і господарський інвентар, обчислювальна техніка, робітник і продуктивна худоба, багаторічні насадження;

2. інші необоротні матеріальні активи: музейні цінності, експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, знаряддя лову, спеціальні інструменти й пристосування, білизна, постільні приналежності, одяг і взуття, тимчасові не титульні спорудження, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довгострокового використання дня наукових цілей;

3. нематеріальні активи: авторські й суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об'єктами промислової власності.

Вихідні дані про рух основних засобів групуються та узагальнюються в системі рахунків синтетичного та аналітичного обліку.

Облік наявності та руху основних засобів, прийнятих на баланс установи, ведеться на активному рахунку № 10 "Основні засоби", який має дев'ять субрахунків:

№ 101 "Земельні ділянки";

№ 102 "Капітальні витрати на поліпшення земель";

№ 103 "Будинки і споруди";

№ 104 "Машини та обладнання";

№ 105 "Транспортні засоби";

№ 106 "Інструменти, прилади та інвентар";

№ 107 "Робочі і продуктивні тварини";

№ 108 "Багаторічні насадження";

№ 109 "Інші основні засоби".

Згідно Податкового Кодексу існує наступна класифікація основних засобів:

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом	15
група 3 - будівлі,	20
Споруди,	15
передавальні пристрої	10
група 4 - машини та обладнання	5
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень	2
група 5 - транспортні засоби	5
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 - тварини	6
група 8 - багаторічні насадження	10
група 9 - інші основні засоби	12
група 10 - бібліотечні фонди	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара	6
група 15 - предмети прокату	5
група 16 - довгострокові біологічні активи	7

В бухгалтерському обліку основні засоби відображаються по первісній вартості, у яку включаються всі фактичні видатки, пов'язані з їхнім придбанням, спорудженням і виготовленням, або по відбудовній (первісної вартості, зміненої після індексації).

Рис.1.Схема організації обліку основних засобів.

Із урахуванням специфічних особливостей основних засобів організацію обліку необхідно спрямувати на реалізацію таких завдань:

1. документальне оформлення прав власника на основні засоби, а також операцій з їх придбання, списання, продажу або передавання;

2. нарахування амортизації відповідно до нормативних документів;

3. збереження основних засобів як стратегічної частини приватної власності та унеможливлення крадіжок, розбирання, руйнування об'єктів у процесі їх використання та експлуатації;

4. управління основними засобами з метою максимально ефективного їх використання у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства;

5. виявлення економічних та юридичних наслідків господарських операцій" з придбання, реконструкції, модернізації об'єктів або їх ліквідації.

Організація обліку основних засобів визначена як "процес цілеспрямованого вибору табезперервного упорядкування способів і прийомів збирання, обробки та видачі достовірноїта своєчасної вихідної інформації про наявність, рух, збереження та використання основних засобів із метою прийняття управлінських рішень".

Виходячи з цього, вона призначена забезпечувати практичне функціонування бухгалтерського обліку, тому шляхи її удосконалення криються у сутності останнього. Раціональність та оптимальність бухгалтерського обліку як складної, багаторівневої системи забезпечують не окремі операції або процедури, а системний підхід до організації як кожного облікового етапу, так і облікового процесу у цілому, системне сприйняття, реєстрація та узагальнення облікової інформації.

Організація обліку основних засобів повинна бути цілісною, єдиною системою взаємопов'язаних, взаємоузгоджених способів і методів обліку, які охоплюють увесь комплекс облікових процедур з виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації, тому основними шляхами її удосконалення визначені наступні:

ь вибір оптимальної за складом та обсягом облікової інформації, яка забезпечить реалізацію завдань, поставлених перед обліком основних засобів;

ь розробка та запровадження удосконалених форм носіїв облікової інформації, найбільш адаптованих до структури, змісту та характеру інформації;розробка та запровадження раціональних схем документообігу, що дозволять із найменшими затратами трудових, матеріальних та фінансових ресурсів забезпечити своєчасне виконання поставлених завдань;

ь розробка та запровадження раціональної технології вирішення облікових завдань, що забезпечить злагоджене функціонування облікового механізму.

Інформаційною основою усіх облікових, аналітичних і контрольних процедур є облікова інформація, тому першочерговим завданням удосконалення організації обліку є формування складу та визначення змісту показників, які доцільно відображувати, обробляти та узагальнювати у системі обліку. амортизація облік капітальний інвестиція

На вибір облікових показників впливають чинники протилежного характеру. З одного боку, склад інформації повинний бути достатнім, щоб забезпечувати не лише потреби обліку, але й інших функцій управління (планування відновлення основних засобів за їх матеріально-речовим складом і кількістю об'єктів, аналізу використання об'єктів і контролю за їх збереженням), що використовують облікову інформацію. Але з іншого - одержання надмірної, надлишкової інформації збільшує вартість облікових робіт і перенасичує облік непотрібними показниками. Це як уповільнює одержання необхідної інформації, так і ускладнює розробку оптимальних рішень, тому "факти господарського життя підлягають реєстрації лише у тому обсязі, який дозволяє здійснювати управлінський вплив на господарські процеси".

Критерієм вибору оптимального обсягу та складу інформації, яка формується у системі обліку, повинний стати економічний ефект, який отримано від використання цієї інформації, тобто її важливість, цінність, корисність для процесу управління, тому при формуванні показників документів необхідно виходити із завдань, поставлених суб'єктами господарювання та системи державної та внутрішньогосподарської звітності, у формах якої відображається інформація щодо основних засобів. Документування операцій з руху основних засобів, облікову реєстрацію та складання звітності необхідно організувати як системну послідовність логічно взаємопов'язаних між собою операцій облікового процесу, підпорядкованих потребам управління, забезпечивши при цьому єдність підходів при формуванні показників документів, облікових регістрів і форм звітності, їх послідовність і наступність.

Аналіз структури документів і регістрів з обліку основних засобів, запроваджених нормативними документами показав, що, з одного боку, вони містять застарілі показники, які не формують підсумкової, узагальнюючої інформації, а з іншого - у них відсутні показники, необхідні для складання звітності в умовах застосування П(С)БО 7 "Основні засоби", тому носії інформації з обліку основних засобів потребують удосконалення як щодо складу, так і щодо змісту.

Вилучення непотрібних показників зменшить обсяги зайвої роботиоблікового апарату та дозволить зосередитись на результативній інформації, що безпосередньо впливає на прийняття управлінських рішень щодо наявності основних засобів та режиму їхвикористання, тобто підвищить ефективність обліку.

Також, гармонізація засад податкового й фінансового обліку, застосування єдиних методологічних підходів до нарахування амортизації за методами П(С)БО 7 "Основні засоби" забезпечить вмілу організацію обліку, а тому його раціональність.

Оскільки відправним моментом для моделювання технологічного процесу отримання інформації визначена методологія обліку, то кожний етап облікових процедур, починаючи з приймання в експлуатацію, передачі, продажу, ліквідації основних засобів необхідно організувати із урахуванням їх специфічних ознак, адаптувавши до вимог, чинних нормативних документів, зокрема П(С)БО 7 "Основні засоби".

З огляду на стратегічне значення основних засобів для кожного підприємства, ця проблема особливо актуальна, якщо справа стосується саме складової майна підприємців, що потребує розробки дієвих заходів і методів обліку. Для забезпечення збереження основних засобів, унеможливлення їх розбирання, псування та передчасне виведення з ладу, необхідно організувати:

1) присвоєння кожному об'єкту основних засобів інвентарного номера, який за ним зберігається протягом усього терміну використання, забезпечуючи однозначну ідентифікацію і унеможливлюючи заміну на об'єкти, непридатні для експлуатації;

2) ведення інвентарних карток обліку основних засобів та їх зберігання у систематизованій картотеці;

3) реєстрацію інвентарних карток в опису, що забезпечує їх збереження;

4) закріплення об'єктів за матеріально відповідальними особами;

5) облік основних засобів за місцями їх експлуатації в інвентарних списках, що дозволяє оперативно контролювати наявність, стан і використання об'єктів.

Інвентарні картки призначені забезпечити ведення аналітичного обліку основних засобів протягом усього довготривалого терміну їх використання, а тому їх форму, порядок реєстрації та зберігання необхідно спрямувати на реалізацію цих завдань. На нашу думку, використання однієї інвентарної картки для обліку декількох, навіть однакових об'єктів, що використовуються в одному структурному підрозділі, недоцільне з таких причин. Основні засоби - технічно складні об'єкти, тому не завжди при їх прийманні можна виявити непомітні дефекти, які виявляють при використанні окремих об'єктів і призводять до їх списання із відповідними відмітками в інвентарних картках. У них також зазначаються перманентні зміни характеристик основних засобів після проведених ремонтів, реконструкції та модернізації, що може призвести до плутанини, неправильного визначення вартості кожного об'єкта та вплине як на нарахування амортизації, так і результати їх продажу або ліквідації, тому для кожного об'єкта необхідно відкривати окрему інвентарну картку.

Контроль за наявністю інвентарних карток проводиться внаслідок їх щомісячної звірки із записами в опису інвентарних карток, у якому вони реєструються в момент переміщення до картотеки. Забезпечуючи зберігання карток, такий контроль сприяє одночасному збереженню основних засобів, тому ведення опису інвентарних карток є обов'язковою умовою раціональної побудови облікового процесу. Картотека інвентарних карток призначена для їх систематизованого зберігання, тому її потрібно побудувати так, щоб вона відображала територіальне розташування об'єктів, їх закріплення за матеріально відповідальними особами, поділ на класифікаційні групи, що дозволить оперативно контролювати наявність основних засобів за місцями використання та перевіряти відомості нарахування амортизації, які складаються на основі показників картотеки. Крім відокремленого зберігання карток об'єктів, що прибули, вибули протягом звітного місяця, перебувають у ремонті, на реконструкції, модернізації, передані в оренду або залучені на правах операційної оренди, отримані на умовах фінансового лізингу і орендовані цілісні майнові комплекси, які віднесені до складу основних засобів відповідними положеннями, а також майна, отриманого на праві господарського ведення чи праві оперативного управління (у державних (казенних) та комунальних підприємствах); об'єктів права державної або комунальної власності, контрольованих господарськими організаціями (крім державних казенних підприємств) (що перебувають у їх володінні та/ або користуванні), що не увійшли до статутних капіталів цих господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), на нашу думку, у картотеці доцільно зарезервувати відокремлені чарунки для карток з обліку інвестиційної нерухомості та необоротних активів, утримуваних для продажу. Незважаючи на те, що таке майно виділено в окремі облікові категорії, за натурально-речовою формою воно належить до основних засобів, тому аналітичний облік потрібно вести в інвентарних картках, позначивши на них категорію об'єктів та розташувавши заповнені картки у спеціальних чарунках картотеки.

Доцільно до таких карток прикріпляти ярлик з позначкою періоду завершення продажу об'єкта, а при його продовженні на строк більше одного року вносити відповідні зміни, що дозволить контролювати термін, на який припинена їх експлуатація та вжити заходів щодо її поновлення у разі скасування продажу.

Таким чином, теоретичні і практичні засади організації обліку основних засобів необхідно удосконалювати у напрямі розширення її управлінських можливостей, максимально пристосовуючи до практичних потреб суб'єктів підприємницької діяльності, що виникають у процесі прийняття управлінських рішень щодо руху основних засобів та ефективності їх використання. Основними шляхами удосконалення організації обліку основних засобів є раціоналізація як кожної форми документів і регістрів обліку, так і методів, і способів збирання, обробки і узагальнення облікової інформації, адаптованих до сучасних умов.

2. Інформація про основні засоби що знаходиться в наказі про облікову політику

Документальне оформлення облікової політики підприємства здійснюється у вигляді наказу про облікову політику підприємства, який є основним внутрішнім документом, що регулює організацію облікового процесу на підприємстві та є обов'язковим для виконання всіма службами і працівниками підприємства. Наказ розробляється головним бухгалтером і затверджується керівником підприємства.

Виділяються чотири елементи облікової політики підприємства щодо основних засобів:

1. встановлення терміну корисного використання основних засобів;

2. вибір методу нарахування амортизації;

3. переоцінка основних засобів;

4. визначення вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

Враховуючи те, що бухгалтерський облік і фінансова звітність повинні надавати користувачам повну, правдиву і неупереджену інформацію про фінансовий стан і результати діяльності підприємства, що наказ про облікову політику повинен максимально розкривати усі методологічні засади і принципи, які використовує підприємство для обліку і відображення в фінансовій звітності основних засобів. В наказі про облікову політику можна формувати інформацію щодо основних засобів та інших необоротних активів в розрізі наступних складових.

1. Облікова одиниця основних засобів. Відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби" і Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів підприємству надано альтернативні варіанти для вибору облікової одиниці бухгалтерського обліку основних засобів, а саме: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів або частина такого активу, що контролюється підприємством.

2. Мінімальна вартість об'єкта основних засобів. Підприємство має право самостійно встановлювати мінімальну вартість об'єкта основних засобів і вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.



3. Умови збільшення первісної вартості об'єктів основних засобів за рахунок витрат на капітальний ремонт. Методичними рекомендаціями регламентовані умови збільшення первісної вартості об'єкта основних засобів за рахунок витрат на капітальний ремонт, а саме:

- витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо вони можуть бути ідентифіковані з окремою амортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Так, витрати на капітальний ремонт можуть бути вказані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов'язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання;

- вартість капітальних робіт, що призводять до збільшення очікуваних майбутніх економічних вигод від використання об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та (або) якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом. Прикладами такого поліпшення є:

а) модифікація, модернізація, реконструкція об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин (дообладнання) устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та (або) якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Витрати, пов'язані з необоротними матеріальними активами, що виникають після їх придбання або створення, вчасно списують як витрати звітного періоду, в якому вони понесені. Проте ці витрати можуть бути капіталізовані, тобто додані до балансової вартості необоротного матеріального активу, якщо:

а) існує ймовірність, що ці витрати призведуть до збільшення первісно очікуваних економічних вигод;

б) ці витрати можна достовірно оцінити та віднести до конкретного активу.

4. Порядок встановлення строку корисного використання (експлуатації) основних засобів. Строком корисного використання (експлуатації) об'єкта є період часу, упродовж якого підприємство передбачає використовувати відповідний об'єкт або кількість одиниць продукції (послуг), яку підприємство очікує отримати від використання основного засобу. Оскільки строк корисного використання (експлуатації) визначають виходячи з корисності об'єкта для конкретного підприємства, він може бути коротший, ніж нормативний (технічний, економічний) строк експлуатації. Отже, строк корисного використання відображає наміри керівництва підприємства щодо використання певного об'єкта основних засобів з урахуванням накопиченого досвіду та оцінки ринкової ситуації. При цьому строк корисного використання об'єктів основних засобів можна переглядати.

5. Класифікація основних засобів для нарахування амортизації і їх переоцінки. В П(С)БО 7 "Основні засоби" зазначена класифікація основних засобів для цілей бухгалтерського обліку. При цьому в Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів вказано, що підприємство може розширювати зазначену класифікацію, поділяючи у групах (підгрупах) основні засоби на власні, орендовані і такі, що перебувають в експлуатації, запасі, оренді, ремонті, на модернізації, реконструкції, добудові, в частковій ліквідації тощо.

Підприємство також може встановлювати класифікацію основних засобів для нарахування амортизації та їх переоцінки відповідно до тої, яка передбачена у податковому обліку.

6. Порядок визначення ліквідаційної вартості основних засобів. При зарахуванні нових об'єктів до складу основних засобів визначити їх ліквідаційну вартість через декілька років достатньо важко. Тому часто підприємства в наказі про облікову політику вказують, що ліквідаційна вартість об'єкта дорівнює нулю, а вартість, що амортизують, відповідає первісній вартості об'єкта.

7. Методи нарахування амортизації основних засобів. Чинним законодавством передбачено наступні методи нарахування амортизації основних засобів: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий і метод, передбачений податковим законодавством. Підприємство може встановити різні методи нарахування амортизації для різних облікових груп об'єктів основних засобів (крім землі та незавершених капітальних інвестицій).

8. Методи нарахування амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів. Основними методами амортизації інших необоротних матеріальних активів є прямолінійний і виробничий. При нарахуванні амортизації малоцінних необоротних активів і бібліотечних фондів можуть застосовуватися і такі методи нарахування амортизації:

- нараховувати у першому місяці використання об'єкта у розмірі 50% вартості, та решти 50% вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом;

- нараховувати в першому місяці використання об'єктів 100% його вартості.

9. Порядок й умови переоцінки основних засобів та інших необоротних матеріальних активів. Вартість об'єктів основних засобів, що відображена в обліку і балансі, може не відповідати їх реальній вартості. Тому підприємства мають право здійснювати переоцінку об'єктів основних засобів. Діючі стандарти не відносять переоцінку до обов'язкових заходів. Тому підприємство самостійно приймає рішення щодо необхідності її проведення. Слід пам'ятати, що коли переоцінюється певний об'єкт основних засобів, необхідно переоцінити об'єкти групи основних засобів, що належать до певної групи основних засобів; переоцінюють одночасно, щоб уникнути вибіркової переоцінки активів і відображення у фінансовій звітності сум, які є змішанням оцінок на різні дати.

10. Порядок використання сум дооцінки основних засобів та обмеження розподілу додаткового капіталу в результаті дооцінки основних засобів між власниками. Відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби" у примітках до фінансової звітності наводиться інформація про зміну розміру додаткового капіталу в результаті переоцінки основних засобів та обмеження щодо його розподілу між власниками (учасниками). Отже, в наказі про облікову політику доцільно вказати обмеження розподілу додаткового капіталу в результаті дооцінки основних засобів між власниками (учасниками) при їх виході із товариства, а саме: розподіляти між засновниками, які виходять із товариства, або не розподіляти.

11. Періодичність зарахування сум дооцінки основних засобів до нерозподіленого прибутку. Відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби" підприємство має право встановлювати періодичність (період) зарахування сум дооцінки основних засобів до нерозподіленого прибутку щомісяця, щокварталу, раз на рік або при вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені.

12. Порядок застосування методики суми втрат від зменшення корисності та вигод від відновлення корисності основних засобів. Порядок застосування методики визначення суми втрат від зменшення корисності та вигод від відновлення корисності основних засобів регламентується П(С)БО 28 "Зменшення корисності активів".

13. Порядок відображення результатів переоцінки та зменшення корисності основних засобів в регістрах обліку. Відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби" відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

14. Порядок списання (ліквідації) основних засобів. Залежно від організаційно-правових форм господарювання в наказі про облікову політику необхідно вказувати порядок списання (ліквідації) об'єктів основних засобів (особливо недоамортизованих).

В наказі про облікову політику щодо основних засобів необхідно відображати усі принципові питання, відповідальність за визначення яких, згідно з законодавством, покладена на власника підприємства. Тому до формування облікової політики необхідно підходити виважено і відповідально. Найбільш повне розкриття інформації щодо основних засобів та інших необоротних матеріальних активів в наказі про облікову політику дозволить усім зацікавленим користувачам упевнитись, що звітність підприємства містить достовірну інформацію, яка відповідає обраним обліковим принципам і реально відображає фінансове становище і результати діяльності підприємства.

3. Порядок організації аналітичного обліку основних засобів

Аналітичний облік основних засобів ведуть щодо:

Ш інвентарних об'єктів;

Ш видів основних засобів;

Ш місць експлуатації;

Ш матеріально відповідальних осіб.

Об'єктом аналітичного обліку основних засобів та інших необоротних матеріальних активів є окремий об'єкт. Окремим об'єктом основних засобів може бути:

с закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;

с конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних функцій;

с відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів, вузлів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, загальне управління та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс виконувати передбачену роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно;

с інший предмет, що відповідає визначенням активу та основних засобів, або частина такого предмета, що контролюється підприємством.

У первинних документах на введення в експлуатацію об'єкта основних засобів має зазначатися склад комплексу як одиниці обліку об'єкта (предмети, пристосування і приладдя, що входять до складу комплексу (комплекту)), вартість кожної такої частини, технічна характеристика об'єкта (потужність, площа, обсяг, місткість) з перенесенням таких даних до регістрів аналітичного обліку основних засобів. У цих документах також зазначаються дані про ліквідаційну вартість, походження коштів (власні, цільові), використаних для придбання, будівництва основних засобів, та безоплатно одержані основні засоби, що надалі використовуються для розрахунку і відображення амортизаційних відрахувань.

При визначенні складу (комплекту) окремого об'єкта основних засобів слід враховувати положення про те, що доцільно частинам такого об'єкта з різним строком корисного використання надавати статус окремого об'єкта основних засобів.

У всіх випадках надходження при оприбуткуванні основних засобів складається акт приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів (форма 03-1). Акт складається також при переміщенні основних засобів з однієї дільниці (цеху) в іншу дільницю (цех). Акт складається в двох примірниках і підписується стороною, що передала і прийняла основні засоби. У ньому вказується така інформація: склад комісії, детальна характеристика об'єкта, рік придбання або спорудження, дата введення в експлуатацію, коротка технічна характеристика, результати випробування, відповідність технічним умовам, висновок комісії. Заповнений і підписаний обома сторонами акт передається в бухгалтерію і є підставою для за-повнення інвентарноїкартки облікуосновнихзасобів (форма 03-6). Інвентарна картка, як правило, відкривається на кожен інвентарний об'єкт обліку основних засобів. У ній вказується інформація про технічні характеристики об'єкта, його первісна та ліквідаційна вартість, дані про індексації та переощнки об'єкта, проведені покращення та модернізації, дата введення в експлуатацію та норма амортизації. Заповнені картки реєструються в описі інвентарних карток з обліку основних засобів (форма 03 - 7), за яким об'єкти основних засобів отримують інвентарні номери, що зберігаються за ними на весь період експлуатації і вже не присвоюються іншим об'єктам наданому підприємстві.

Рис. 2 Схема обліку надходження основних засобів на бюджетних підприємствах

У місцях використання основних засобів (на дільницях, в цехах, на окремих об'єктах) складається інвентарний список основних засобів (форма 03 - 9) за яким основні засоби закріплюються за матеріально-відповідальною особою.

При передачі основних засобів у ремонт та прийнятті їх з ремонту складається акт приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів(форма 03 - 2), який складається при виконанні ремонтів як підрядним, так і господарським способом. Якщо ремонт чи модернізацію здійснює стороння організація, акт складається у двох примірниках. Копія акта передається організації, що проводила ремонт (модернізацію)

Вибуття основних засобів (крім автомобільного транспорту) через фізичний або моральний знос, втрату корисності, розкрадання, аварійний стан оформляється актом на списання основних засобів (форма 03 - 3). Вибуття автотранспорту оформляється актом на списання автотранспортних засобів (форма 03 - 4). Для списання непридатних до використання об'єктів основних засобів створюють ліквідаційну комісію.

Комісія розглядає час експлуатації об'єкта, розмір нарахованого зносу за період експлуатації, причини завершення періоду експлуатації та витрати на ліквідацію. Якщо від розбирання об'єкта виявляться матеріали (запасні частини), придатні до використання, комісія визначає вартість їх можливого використання. Акти списання складаються в двох примірниках. Перший використовується бухгалтерією для здійснення облікових записів, другий залишається у матеріально-відповідальної особи. На його підставі здійснюється оприбуткування на склад матеріалів від ліквідації.

Вибуття основних засобів з інших причин: реалізація, безоплатна передача, передача у фінансову оренду, обмін на подібні чи неподібні активи, повернення внеску у статутний капітал товариства оформляється актом приймання-передачі основних засобів (форма 03-1).

Аналітичний облік основних засобів ведеться за окремими інвентарними об'єктами у картках обліку руху основних засобів (форма 03 - 8) і повинен надавати користувачам таку інформацію: первісна вартість, сума зношення та залишкова вартість об'єкта; зміна вартості через моральний знос та іншу втрату корисності, ліквідаційна вартість, проведені поліпшення та модернізації, залишковий термін експлуатації.

Для нарахування амортизації об'єктів використовують типові форми розрахунку амортизації основних засобів (форма 03 -14 та 03 -15), відповідно для промисловості та будівництва та розрахунок амортизації по автотранспорту (форма 03 -16). При журнальній формі обліку можна використовувати робочу таблицю № 1.

Табл. 1 Документування господарських операцій з обліку основних засобів

Зміст операції (призначення документів)	Назва документа, код форми
Придбання за плату, безоплатне надходження, безоплатна передача	Акт прийому-передачі основних засобів ф. № 03-1 (бюджет)
Ремонт, модернізація	Акти прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів ф. № 03-2 (бюджет)
Інвентарний облік	Інвентарні картки ф. № 03-6 (бюджет), 03-8 (бюджет), 03-9 (бюджет), опис інвентарних карток ф. № 03-10 (бюджет)
Зберігання, експлуатація	Інвентарний список ф. № 03-11 (бюджет)
Списання з балансу	Акт списання основних засобів ф. № 03-3 (бюджет), акт списання автотранспортних засобів ф. № 03-4 (бюджет), акт списання з балансу вилученої із бібліотеки літератури
Нарахування зносу	Відомість нарахування зносу на основні засоби ф. № 03-12 (бюджет)

При надходженні об'єктів основних засобів в установу оформляється акт прийому-передачі ф. № 03-1 (бюджет) (Додаток В), який складається в двох примірниках комісією, склад якої визначається залежно від характеру і вартості об'єкта. Акт підписують члени комісії, особа, яка приймає об'єкт на матеріальну відповідальність, і затверджує керівник установи. Акт прийому-передачі складається, як правило, на кожний окремий об'єкт. Для однотипних і таких, що мають однакову вартість, машин, апаратури, приладів, обладнання та інвентарю допускається складання загального акта на прийняття кількох об'єктів.

На практиці часто прийняття окремих предметів оформляється безпосередньо на підставі документів постачальника (рахунків-фактур, накладних). Матеріально відповідальна особа розписується на документі постачальника в прийнятті об'єкта на відповідальне зберігання.

Прийняття на баланс будівель, споруд, насаджень оформляється актами про здачу їх в експлуатацію.

Документи на надходження основних засобів разом із технічною документацією передаються в бухгалтерію для оприбуткування об'єктів, що надійшли, і відкриття інвентарних карток.

У бухгалтерії для організації обліку і забезпечення контролю за збереженням основних засобів згідно з Інструкцією з обліку основних засобів бюджетних установ, затвердженою ГУДКУ, Міністерством економіки України, Державним комітетом статистики України від 2.12.97 за № 124/136/71 і новим Планом рахунків ведеться аналітичний і синтетичний облік основних засобів.

Кожному інвентарному об'єкту присвоюється інвентарний номер, який складається з восьми знаків (рис. 3).

Рис. 3 Структура коду інвентарних номерів

Інвентарний номер вказується на металевому жетоні чи картковій бирці, прикріплених до об'єкта. В окремих випадках інвентарний номер вказується фарбою, наприклад, на зворотному боці килима. Коли об'єкт є складним, тобто включає ті чи інші відособлені елементи, які складають разом одне ціле, наприклад ЕОМ, то на кожному елементі повинен бути вказаний той самий інвентарний номер, що й на основному об'єкті, який їх об'єднує.

Інвентарний номер, присвоєний об'єкту основних засобів, зберігається за ним протягом усього періоду його знаходження в даній установі. Орендовані основні засоби обліковуються під інвентарним номером, присвоєним йому орендодавцем. Інвентарні номери в обов'язковому порядку наводяться в первинних документах і регістрах з обліку основних засобів.

Наявність подвійних проводок з обліку надходження основних засобів, придбаних за плату або виготовлених власними силами, пояснюється тим, що придбання основних засобів для діючих установ зумовлено витрачанням грошових коштів (касовими видатками) і наявністю фактичних видатків за кошторисом доходів і видатків. Отримання основних засобів в оренду відображається у забалансовому рахунку 01 "Орендовані необоротні активи" за вартістю, вказаною у договорі оренди.

Облік операцій з надходження основних засобів відображається в різних меморіальних ордерах. Регістром аналітичного (інвентарного) обліку основних засобів є інвентарні картки ф. № 03-6 (бюджет) (Додаток Г), 03-9 (бюджет)(Додаток Д), сферу застосування яких наведено на рисунку № 3

...