Облік готової продукції

Аналітичний облік по рахунку 23 «Виробництво» ведеться по дебету за видами виробництв або за статтями витрат, а по кредиту за видами або групами продукції [Додаток З].

Крім витрат пов'язаних з випуском продукції, виконанням робіт та наданням послуг на рахунку 23 «Виробництво» відображаються витрати допоміжних виробництв.

Витрати обслуговуючого виробництва, що сприяють нормальній роботі основних та допоміжних цехів, збираються на рахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" і до собівартості продукції останніх не включаються.

Синтетичний облік витрат на виробництво на ТОВ “Техно-Плюс” ведуть в Журналі № 5.

У першому розділі Журналу 5 (5А) наводять зведені витрати виробництва за підприємством в цілому: дебет рахунків виробництва 23, собівартості реалізації 90, загальнови-робничих витрат 91, адміністративних витрат 92, витрат на збут 93, інших витрат операційної діяльності 94, витрат від надзвичайної діяльності 99 і кредит рахунків обліку виробничих ресурсів [Додаток Д ]

На кінець звітного місяця загальногосподарські витрати на підприємстві «Техно-Плюс» розподіляються з метою визначення їх сум, що припадає на одиницю виробу. Це необхідно для формування виробничої собівартості готової продукції.

Калькулювання - це визначення розміру затрат у вартісному вираженні, які припадають на калькуляційну одиницю. За допомогою калькулювання обліковують собівартість. Метою калькулювання фактичної собівартості у виробництві є собівартість продукції.

Крім фактичної собівартості, існує планова калькуляція, за допомогою якої визначають допустимі витрати на продукцію. Вона складається виходячи із прогресивних норм витрат сировини, матеріалів, палива, витрат праці, використання обладнання і норми витрат по організації обслуговування виробництва.

Собівартість продукції розраховують за калькуляційними елементами - статтями затрат. Вони можуть бути фінансовими та галузевими. У фінансовій калькуляції є дві статті - прямі затрати та непрямі (накладні) затрати. На підприємстві застосовують галузевий, а точніше виробничий, аспект побудови собівартості. Це пов'язано з тим, що номенклатура статей затрат на різних підприємствах різна і залежить від потреб управління. Об'єктом калькуляції є собівартість продукції.

На виробництві можливі побічна продукція, відходи виробництва, брак. Окрім того, безперервність технологічного процесу, особливості його організації потребують врахування наявності незавершеного виробництва.

За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція мало чим відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції [19, 322-324].

Взагалі собівартість виготовленої продукції підприємством дуже висока, це пов'язано з великими затратами, які несе підприємство для виготовлення продукції. Це пов'язано з використанням застарілого обладнання в деревообробному цеху, яке потребує постійних ремонтів, висока вартість покупних матеріалів, що тягне за собою не зниження виробничої собівартості продукції, а навпаки її підвищення.

Наявність супутньої продукції зумовлює необхідність обліку затрат на її одержання, а наявність побічної продукції - розмежування затрат між побічною та готовою продукцією на підставі калькуляції або виключення вартості побічної продукції. Якщо вона не калькулюється, її оцінюють на підставі облікових цін [20, 322-324],

Отже, собівартість продукції в ТОВ «Техно-Плюс» має тісний зв'язок з її ціною. Це виявляється в тому, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва. Продукцію немає сенсу випускати, якщо її ринкова ціна є нижчою за її собівартість.

Організація обліку готової продукції має дуже важливе значення для успішної та рентабельної діяльності підприємства.

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Позитивно можна оцінити той факт, що на підприємстві «Техно-Плюс» облік готової продукції та розрахунків з покупцями і замовниками здійснюється за допомогою комп'ютерних програм, це скорочує час обробки та інформації і зменшує трудомісткість.

Як недолік в організації бухгалтерського обліку готової продукції можна відзначити відсутність постійного систематичного контролю за станом обліку. Інвентаризація матеріально-виробничих запасів здійснюється тільки 1 раз на рік. Даному підприємству можна порекомендувати проводити інвентаризацію готової продукції не рідше ніж раз на півріччя. Для організації дієвого контролю за збереженням готової продукції необхідно в обліковій політиці вказати перелік посад та робочих місць, робота на яких пов'язана з матеріальною відповідальністю. У розпорядчих документах необхідно вказати не лише посади, але і персональні дані матеріально-відповідальних осіб. При звільненні або переведенні працівників до розпорядчих документів необхідно внести зміни.

На сьогодні залишається ще багато невирішених питань щодо обліку готової продукції.

Облік готової продукції включає такий комплекс робіт, при виконанні яких забезпечується своєчасний і якісний облік виробництва, випуску та реалізації готових виробів не тільки в цілому за звітній період, але і за коротші проміжки часу (зміну, декаду тощо), контроль за цілістю і своєчасним відвантаженням готової продукції покупцям.

Відповідно до П(С)БО 9, готова продукція відноситься до запасів. До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів, відповідає затвердженим стандартам, пройшла технічний контроль підприємства і здана на склад або замовнику (покупцю) згідно з діючим порядком прийняття продукції [14, 245].

З прийняттям Національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні виникає необхідність по-новому відображати господарські операції з випуску готової продукції та її реалізації. Реалізація випущеної готової продукції - кінцева мета діяльності підприємства, заключний етап кругообігу його засобів, по завершенні якого визначаються результати господарювання та ефективність виробництва.

Облік готової продукції здійснюється на основі первинних документів - актів, накладних, відомостей випуску продукції; документів, що засвідчують якість. З використанням комп'ютерної техніки на багатьох виробничих підприємствах прийнято вести облік реалізації готової продукції без застосування узагальнюючих документів. Виняток становить формування оборотно-сальдової відомості за рахунком 26 «Готова продукція». Цей документ характеризує інформацію щодо оборотів і залишків готової продукції. Однак, на нашу думку, цього недостатньо, тому доцільно на підставі первинних документів складати реєстри документів з реалізації готової продукції. Реєстри необхідно формувати за напрямками реалізації, видами продукції, покупцями та замовниками. Щоденне заповнення цих реєстрів дасть змогу здійснювати оперативний контроль за реалізацією продукції, застосуванням цін та їх змінами, надходженням виручки.

Випуск готової продукції за звітний місяць відображають у двох оцінках: за обліковими цінами (за плановою собівартістю) і за фактичною собівартістю, яка визначається наприкінці місяця після упорядкування звітної калькуляції, яка базується на даних аналітичного обліку.

Щоб позбутися розбіжностей в оцінці готової продукції, необхідно визначити відхилення між фактичною й умовною вартістю продукції після формування калькуляції, та скласти виправні проводки: Дт 26 «Готова продукція»; Кт 23 «Виробництво» (якщо фактична собівартість готової продукції перевищує умовну вартість). Або сторнувати такий запис, якщо фактична собівартість виявиться меншою від умовної вартості [15, 376].

Доцільно до рахунку 26 «Готова продукція» відкрити два субрахунки: 261 «Готова продукція за обліковими цінами»; 262 «Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від облікової ціни».

Пропонуємо надходження на склад готової продукції відображати записом: Дт 261 «Готова продукція за обліковими цінами»; Кт 23 «Виробництво».

Одночасно потрібно відобразити суму відхилень, яка виникає між фактичною виробничою собівартістю готової продукції та її вартістю за обліковими цінами. Якщо фактична собівартість готової продукції виявиться вищою, ніж її вартість за обліковими цінами, то додатково слід сформувати запис: Дт 261 «Готова продукція за обліковими цінами»; Кт 262 «Відхилення фактичної виробничої собівартості готовою продукції від облікової ціни».

При від'ємному значенні відхилення запис на рахунках обліку буде зворотнім: Дт 262 «Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від облікової ціни»; Кт 261 «Готова продукція за обліковими цінами».

Необхідність виокремлення зазначених субрахунків пояснюється тим, що в аналітичному обліку можливе відображення готової продукції за обліковими цінами, а надходження та відпуск готової продукції в синтетичному обліку - за фактичною виробничою собівартістю; при цьому облікові записи в системі рахунків можуть бути різними.

Отже, сьогодні однією з складових ефективної організації обліку наявності та руху готової продукції є високий рівень використання облікової інформації для оцінки якісних та кількісних характеристик готової продукції.

ВИСНОВКИ

Отже, до готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів, відповідає затвердженим стандартам, пройшла технічний контроль підприємства і здана на склад або замовнику (покупцю) згідно з діючим порядком прийняття продукції.

Продукція є результатом виробництва. Всі елементи виробничого процесу - сировина, матеріали, які перебувають на різних його стадіях - утворюють незавершене виробництво.

Випуск продукції з виробництва та передача її на склад в ТОВ «Техно-Плюс» оформлюється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю.

На основі вивчених літературних джерел у відповідності до мети курсової роботи можна зробити деякі висновки-узагальнення.

Собівартість продукції -- це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва.

Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються в собівартість, є питанням їхнього розподілу між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розподілу полягає в тім, що через собівартість мають відшкодовуватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили та природних ресурсів.

Відповідно до цього в собівартість продукції включають витрати на: дослідження ринку та виявлення потреби в продукції; підготовку й освоєння нової продукції; виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу; обслуговування виробничого процесу та управління ним; збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т.п.); розвідку, використання й охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів); набір і підготовку кадрів; поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати (ЗВВ), які для підприємства є накладними витратами. Загальновиробничі витрати належать до непрямих витрат. Непрямі витрати -- такі, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом, у зв'язку з чим піддягають розподілу. У випадку, коли прямі витрати не можна віднести до певного виду продукції, вони розподіляються з застосуванням бази розподілу, установленої на підприємстві (базою розподілу може бути загальна сума прямих витрат, обсяг виробництва, ін.).

Усі прямі витрати на виробництво продукції обліковуються на рахунку 23 «Виробництво». У свою чергу загальновиробничі витрати підлягають розподілу, оскільки вони не можуть бути віднесені до конкретного виду продукції. Розподіл загальновиробничих витрат має деякі особливості. Основна частина ЗВВ після їх розподілу включається до собівартості конкретного виду продукції, а нерозподілена частина збільшує собівартість реалізованої продукції в тому періоді, у якому такі витрати виникли (тобто списується на витрати в періоді їх виникнення).

Методом обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції називається сукупність прийомів організації документування і відображення в обліку виробничих витрат, які забезпечують визначення фактичної собівартості продукції. Залежно від характеру виробництва, технології та організації його для обліку витрат і калькулювання застосовуються різні прийоми у різному їх сполученні. Під прийомом розуміють вибір об'єктів обліку витрат, об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць; поточний контроль за дотриманням норм витрат і виявлення відхилень; порядок розподілу непрямих витрат; способи оцінки незавершеного виробництва; періодичність калькулювання та ін.

Отже, чим ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це виявляється в тому, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва. Ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість.

Організація обліку готової продукції має дуже важливе значення для успішної та рентабельної діяльності підприємства. Ретельний контроль та аналіз витрат на виробництво готової продукції, її зберігання, транспортування, упаковку, реалізацію дозволяє підприємству бути конкурентоспроможним та відразу бачити промахи у своєму виробництву та вчасно на них реагувати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Наказ Міністерство фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=z0336-13.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 № 246 [Електронний ресурс] / Міністерство фінансів України. - К. : CD - вид-во «Інфодиск», 2013. - 1 електрон. опт. диск (CD-ROM).

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 № 318 [Електронний ресурс] / Міністерство фінансів України. - К. : CD - вид-во «Інфодиск», 2013. - 1 електрон. опт. диск (CD-ROM).

4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 [Електронний ресурс] / Міністерство фінансів України: CD - вид-во «Інфодиск», 2013. - 1 електрон. опт. диск (CD-ROM).

5. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 року № 356 [Електронний ресурс] / Міністерство фінансів України: CD - вид-во «Інфодиск», 2013. - 1 електрон. опт. диск (CD-ROM).

6. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року № 2 [Електронний ресурс] / Міністерство фінансів України: CD - вид-во «Інфодиск», 2013. - 1 електрон. опт. диск (CD-ROM).

7. Методичні рекомендації по формуванню собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті: Затверджено наказом Міністерства транспорту України від 5 лютого 2001 року № 65 [Електронний ресурс] / Міністерство транспорту України: CD - вид-во «Інфодиск», 2013. - 1 електрон. опт. диск (CD-ROM).

8. Методичні рекомендації з планування обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства: Затверджено наказом Держбуду України від 6 березня 2002 року № 47 [Електронний ресурс] / Держбуд України: CD - вид-во «Інфодиск», 2013. - 1 електрон. опт. диск (CD-ROM).

9. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - 7-ме вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2006. - 832 с.

10. Голов С.Ф. Фінансовий облік / С.Ф. Голов, В.М. Костюченко, І.Ю. Кравченко, Г.А. Ямборко: Підручник для студ. вищ. навч. закл., напрям «Економіка і підприємництво», спец. «Облік і аудит» - К.: Лібра, 2005. - 976 с.

11. Даньків Й.Я., Лучко М.Р., Остап'юк М.Я. Бухгалтерський облік у галузях економіки / Й.Я. Даньків, М.Р. Лучко, М.Я. Остап'юк: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 243 с.

12. Івахненков С. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту : навч. посіб. / С. Івахненков. - 2-ге вид., випр. - К. : Знання, 2004. - 348 с.

13. Карпушенко М.Ю. Організація обліку: навч. посібник (для студентів економічних спеціальностей, які навчаються за спеціальністю «Облік і аудит») / М.Ю. Карпушенко; Харк. нац. акад. міськ. господарства. - Х.: ХНАМГ, 2011 - 241 с.

14. Кім Г. Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення / Г. Кім, В.В. Сопко, Ю.Г. Кім: Навчальний посібник: Вид. 2-ге, перероб. та доп. - Київ: Центр навчальної літератури, 2006. - 480 с.

15. Організація бухгалтерського обліку: Підручник для студентів спеціальності 7.05010 «Облік і аудит» / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - 4-е вид. - Житомир: ПП «Рута», 2008. - 528 с.

16. Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник. Чацкіс Ю.Д. : К.: ЦУЛ. - 2011. - 561 с.

17. Павлюк І.М. Бухгалтерський облік основних господарських операцій на підприємствах і в організаціях : навч. посіб. / І. М. Павлюк. - К. : ЦНЛ, 2004. - 308 с.

18. Сопко В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу : підручник / В. Сопко, В. Завгородній. - К. : КНЕУ, 2000. - 260 с.

19. Сопко В.В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством / В.В. Сопко: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2006. - 526 с.

20. Александер Д. Международные стандарты финансовой отчетности: от теории к практике / Д. Александер, А. Бриттон, Э. Йориссен; пер. с англ. - М.: Вершина, 2005. - 888 с.

21. Бандрівська В.Г. Сучасна практика організації обліку витрат на підприємствах роздрібної торгівлі [Електронний ресурс] / В.Г. Бандрівська. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vnuvgp/ekon/2009_4_2 /v48 ek057.pdf.

22. Безверхий К.В. Організація обліку витрат на дослідження та розробки [Електронний ресурс] / К.В. Безверхий. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov. ua/portal/Soc_Gum/Foa/2009_13/index.html.

23. Боровський З.Т. Особливості оцінки власного капіталу в умовах ринку / З.Т. Боровський // Економіка і держава. - 2007. - №11. - С. 36-41.

24. Боярко Н. Облікова політика підприємства / Н. Боярко // Бухгалитерія в сільському господарстві. - 2006. - № 18. - С. 19-21.

25. Бібліотека бухгалтерського обліку - pro-u4ot.info.

26. Все про бухгалтерський облік - www.vobu.com.ua.

27. Сайт ТОВ «Техно-Плюс» - http://tehno-plus.uabuild.com.

Размещено на Allbest.ru