Облік касових операцій та інших грошових коштів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Об'єкт дослідження - облік касових операцій та інших грошових коштів.

Метою роботи - дослідження теоретичних основ бухгалтерського обліку та відображення практики ведення обліку касових операцій та інших грошових коштів.

Предметом дослідження є первинний,аналітичний і синтетичний облік касових операцій та інших грошових коштів.

В ході написання курсової роботи були закріплені теоретичні знання з дисципліни "Бухгалтерський облік" На прикладі підприємства ДП "Макіїввугілля" шахта імені "Кірова" було розглянуто організацію та ведення бухгалтерського обліку,складання фінансової звітності,структуру відділу бухгалтерії,облік касових операцій,їх первинний,аналітичний і синтетичний облік.

Каса, касові операції, облік касових операцій, ведення каси, грошові кошти, документальне оформлення грошових коштів, оприбуткування готівки в касу, видача готівки з каси, рахунок, касова книга, система обліку, аналітичний та синтетичний облік, інвентаризація.



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи бухгалтерського обліку

1.1 Етапи розвитку бухгалтерського обліку

1.2 Предмет і об'єкти бухгалтерського обліку

1.3 Метод бухгалтерського обліку. Елементи методу бухгалтерського обліку

1.4 Нормативне-правове регулювання бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні

Розділ 2. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

2.1 Мета, умови і передумови організації бухгалтерського обліку

2.2 Форми організації бухгалтерського обліку

2.3 Організаційні форми бухгалтерії

2.4 Завдання бухгалтерії і обов'язки працівників обліку

2.5 Облікова політика підприємства

2.6 Форми ведення бухгалтерського обліку на підприємстві

Розділ 3. Організація бухгалтерського обліку касових операцій та інших грошових коштів

3.1 Організація бухгалтерського обліку обраного показника

3.2 Первинний облік касових операцій та інших грошових коштів

3.3 Організація аналітичного обліку касових операцій та інших грошових коштів

3.4 Організація синтетичного обліку касових операцій та інших грошових коштів

3.5 Порядок узагальнення даних бухгалтерського обліку

3.6 Порядок складання і подання балансу та інших форм фінансової звітності

4. Відображення практики ведення обліку та складання балансу підприємства

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

У країні функціонують близько 40 тисяч установ та організацій різного профілю, які повністю або частково утримуються за рахунок державного чи місцевих бюджетів. Фінансово-господарська діяльність характеризується низкою особливостей, які впливають на методику та організацію бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік в установах та організаціях виконує свої конкретні задачі, має специфічні об'єкти, ведеться за окремим планом рахунків на балансі, який відрізняється від балансу госпрозрахункових підприємств та організацій. Зміни, що відбуваються в галузях сфери за умов переходу до ринкової економіки, потребують адекватного нормативно-правового забезпечення в тому числі й бухгалтерського обліку. Цим пояснюється актуальність теми.

Згідно з урядовою програмою реформування бухгалтерського обліку з впроваджено новий план рахунків і порядок його застосування, баланс та інші форми місячної і квартальної звітності.

Об'єктом дослідження є облік касових операцій на підприємстві.

Предмет дослідження - особливості обліку касових операцій на підприємстві шахти імені "Кірова"

Мета роботи - проаналізувати особливості обліку касових операцій на підприємстві, виділити теоретичні основи обліку касових операцій.

Виходячи з мети роботи необхідно вирішити слідуючи завдання:

1. Теоретичні основи бухгалтерського обліку

2. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

3. Організація бухгалтерського обліку касових операцій та інших грошових коштів

4. Відображення практики ведення обліку і складання балансу підприємства.

Вільні кошти підприємств мають обов'язково зберігатися в банку, причому підприємство самостійно обирає установу банку, в якому зберігає гроші. Готівку, необхідну для забезпечення господарської діяльності, підприємства зберігають у власних касах. Частина грошових коштів видається підзвіт співробітникам підприємства для витрат, що виникають у зв'язку з виконанням доручень адміністрації підприємства. Розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюються як правило без участі готівки, шляхом перерахування коштів з банківського рахунку свого підприємства на відповідні рахунки інших підприємств. Це виключає використання в розрахунках готівки і пов'язані з ними витрати на охорону, транспортування, але не виключає самої готівки з розрахункових операцій. Розрахунки і платежі здійснюються як правило за допомогою грошей. За своїм змістом розрахунки готівкою нічим не відрізняються від безготівкових перерахувань.

Кошти в валюті іноземних держав облічуються окремо по кожній валюті, але в перерахуванні на національну валюту України. Необхідність такого перерахування обумовлена тим, що грошовий вимірювач у бухгалтерському обліку виступає як узагальнюючий методичний прийом. Бухгалтерський баланс всіх підприємств України складається тільки в одній валюті, тобто в національній.

Іноземна валюта перераховується в національну за поточним курсом Національного банку України. При змінах валютних курсів до національної виникає різниця як результат переоцінки в балансі грошових коштів у іноземній валюті. Курсова різниця повинна бути списана в обліку відповідно до існуючого положення.



Розділ 1. Теоретичні основи бухгалтерського обліку

1.1 Етапи розвитку бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік являє собою галузь знань і об'єктивне явище в економіці будь-якого суспільства. Адже виробництво, споживання і обмін -- це керовані процеси, об'єктами яких є матеріальні та нематеріальні цінності, рух яких без обліку неможливий.

Сучасні науковці в основному спрямовують свої дослідження на недоліки та прогалини, які існують у системі бухгалтерського обліку, а також на процес його реформування. А ось на розвиток бухгалтерського обліку в Україні майже не звертають уваги, хоча цей процес є досить тривалим і цікавим.

Бухгалтерський облік з'явився під час виникнення товарно-грошових відносин, появи перших дефініцій і спроб розгадати "економічний код" суспільних явищ. Подальший його розвиток характеризувався появою різних способів реєстрації фактів (доходів і видатків) в облікових реєстрах, журналах, відомостях у вигляді систематичних і хронологічних записів.

У Запорізькій Січі облік всього майна, доходів і видатків вели скарбник січового скарбу (шафар) та його апарат, до якого входили два шафари, два підшафарії та кантаржей. Скарбник і його підлеглі вели облік доходів і видатків у спеціальних книгах. Окремо велась книга обліку касових операцій і матеріальних цінностей. Завершальним етапом облікових робіт був процес складання звіту кошовому отаманові та козацькій раді.

Після Переяславської ради 1654 р. гетьман І. Брюховецький здійснив невдалу спробу відокремити державні фінанси від своїх і передати їх московському цареві. З цього моменту починається безпосереднє втручання Москви у фінанси України, що призвело до значної втрати коштів. Так, після арешту гетьмана І. Самойловича половина коштів внаслідок їх неподільності відійшла Москві, а друга половина -- гетьману І. Мазепі. Гетьмана І. Мазепу як державного діяча, патріота і розбудовника незалежної України слід вважати також досвідченим фінансистом. За І. Мазепи з розвитком державного та монастирського господарства основним принципом стає принцип економії.

З монастирських записів, що дійшли до наших днів, довідуємось, що в умовах ведення у монастирях господарства, а також виконання церковних обрядів зароджується калькуляція. Вартість церковного обряду визначалася сумою витрат на утримання монастиря і монастирської братії.

Після полтавських подій Конституція Пилипа Орлика 1710 р. хоч і відокремлювала державний скарб від гетьманського, на економіку і фінанси України та її системи обліку впливу не мала, оскільки її було складено в еміграції. Росія, заснувавши спеціальну Малоросійську колегію, встановила повний контроль над фінансами України. Збирачі податків згідно з інструкціями колегії повинні були щомісяця і раз на чотири місяці звітувати (складати рапорти) про свою роботу.

Характеризуючи період XVI-XVII ст., можна зазначити, що економіка, торгівля, грошовий обіг, фінансова система і облік були організаційно поєднані з Польщею та Російською імперією. Остання остаточно позбавила будь-яких автономних прав фінансово-кредитну систему та облік України.

З поділом Польщі під панування Австрійської, а згодом Австро-Угорської, імперії потрапили Галичина, Буковина, Закарпаття. З цього часу аж до Першої світової війни облік в Україні формується тільки під впливом цих двох імперій.

Під час колоніального панування в Україні Австро-Угорської імперії на заході та Росії на сході можна, з одного боку, говорити про розвиток німецької бухгалтерської школи, яка об'єднувала Німеччину, Австро-Угорщину та німецькомовну частину Швейцарії, а з іншого - про розвиток і становлення молодої російської бухгалтерської школи.

В Україні, особливо в другій половині XIX ст., значну увагу починають звертати на економічний бік життя: створюються позичкові каси, кооперативно-кредитні товариства, значного розвитку набуває готельне та шинкарське обслуговування. Для українців організовуються фінансово-господарські й професійні курси, видається економічна література з метою заохочення до активної економічної та господарської діяльності. Облік вступає на новий щабель свого розвитку. У Львові діють парцеляційний і селянські банки, а згодом ще й польсько-український Промисловий та акціонерний земельний іпотечний банки, у Чернівцях - Буковинський крайовий, згодом земельний банк.

З XIX ст. починається створення спеціальних комерційних навчальних закладів. У другій половині XIX ст. бухгалтерський облік поряд з обслуговуванням торгівлі проникає у поміщицькі маєтки.

В бухгалтерській науці визначилися три напрями діяльності:

1) висвітлення в літературі рекомендацій з дотримання правил бухгалтерського обліку на підставі вже існуючих шкіл;

2) науковий пошук та виникнення реформаторських течій;

3) початок клопіткої наукової розробки питань рахівництва.

На початку XX ст. створюються вищі школи (Київський і Харківський комерційні інститути). Це був час наукових розробок.

Після Лютневої та Жовтневої революцій у 1917 р. виникли Українська Народна Республіка (УНР), потім - Гетьманат Скоропадського, згодом - Директорія відновленої УНР. У цей час було зроблено низку спроб провести економічні, й зокрема грошову, реформи.

З 20-х років починається радянський етап колонізації України.

Колоніальна політика негативно впливала на розвиток економіки України. Українці знову вдаються до відновлення кооперативного руху. Створюються різноманітні кооперативи, особливий успіх мають ті, які займаються заготівлею, переробкою і реалізацією сільськогосподарської продукції. Засновуються кредитні каси та "Українбанки" з досить невеликим вступним внеском - 10 золотих, невисокою процентною ставкою - 10%. Основною формою розрахунків за кредитами та іншими операціями був вексель. Керівним органом кредитних кооперативів у Галичині був "Центробанк". Українські кооперативи працювали за принципом "свій до свого по своє". Згодом виникли й інші кооперативні банки: "Дністер", "Промбанк" та ін. Широка мережа різних кооперативів вимагала належного управління, контролю та обліку їх діяльності. Цими питаннями займався Ревізійний союз українських кооперативів у Львові (РСУК). У цей час у Львові за допомоги і фінансової підтримки РСУК виходить відома в Галичині й Західній Україні праця В. Нестеровича з нового українського бухгалтерського обліку "Спрощене книговодство". У цій роботі відчувається вплив спрощеного варіанта німецької форми бухгалтерського обліку. В. Нестерович пропонував ведення бухгалтерського обліку за двома напрямами залежно від кількості господарських операцій. Перший напрям передбачав ведення спеціальних місячних зошитів з окремими сторінками для кожного рахунка, де зазначаються числа місяця і кореспондуючі рахунки. Сюди щоденно в процесі поточної роботи подають підсумки дебетування і кредитування за кореспондуючими рахунками і так на кінець місяця маємо готовий місячний журнал. Другий напрям передбачав ведення хронологічних записів у двох книгах - касовому журналі й меморіалі. Перший застосовується для обліку касових оборотів, а другий - для всіх інших. Наприкінці місяця в касовому журналі й меморіалі проводять виписку кореспондуючих рахунків, на підставі якої складають Головну книгу за місячними підсумками записів. Аналітичні книги велися на підставі записів у касовому журналі та меморіалі.

У 1918 р. ЦВК видав Основні положення обліку майна. З'являються різні новаторські пропозиції. За весь період існування радянської влади бухгалтерський облік будувався не на економічних, а на суто політико-ідеологічних централізованих засадах. Однак вчені розвивали і впроваджували в життя нові ідеї. Це стосується непу, який з 1921 до 1929 р. реставрував традиційні системи бухгалтерського обліку. З'являються нові вчені-економісти, обліковці - Р. Вейцман, Н. Блатов, І. Ніколаєв, О. Ґалаґан. Однак, побачивши в непі переваги ринкових відносин, більшовицька політика та ідеологія підмінили реальні економічні процеси штучними. Неп було згорнуто і почався розквіт "сталінської демократії", деформувалися принципи бухгалтерського обліку. Обліковій науці було нав'язано велику дискусію, яка повністю наперед зводилася до ідеологізації бухгалтерського обліку. Проте дискусія між "старорежимними" і молодими вченими дуже швидко закінчилася на користь останніх. Сферою обліку було визнано все народне господарство, а не окреме підприємство, як вважав О.М. Ґалаґан, теорію і галузевий облік було об'єднано в один курс - бухгалтерський облік, подвійний запис почав трактуватись як складова методу бухгалтерського обліку, а не як об'єктивний закон.

У 1931 р. було організовано єдиний орган керівництва соціалістичним обліком - Центральне управління народногосподарського обліку СРСР при Держплані СРСР (ЦУНГО).1946 р. у Львові виходить праця В. Горбачевського "Курси бухгалтерії", яка мала значний практичний і читацький інтерес.

Після 1953 р. в обліку спостерігалася певна стійкість. Були значні досягнення в галузі господарського розрахунку, обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, механізації, а потім автоматизації обліку, його централізації. Облік був спрямований на державотворення.

Пізніше формується українська бухгалтерська школа. Створюються спеціалізовані вищі навчальні заклади в Києві, Харкові, Одесі, а згодом у Тернополі.

Отже, облікова система, що склалася, повністю відповідає моделі функціонування планової економіки і була достатньо ефективною в тих умовах, але виявилася не пристосованою для відображення господарських фактів в нових економічних умовах. Сьогодні відбувається активний розвиток недержавних форм власності та різних організаційних форм бізнесу. Тривають процеси приватизації, формуються нові товарні і фінансові ринки. Відірваність вітчизняного бухгалтерського обліку від світової облікової практики виявилася ускладнюючим фактором для інтеграції економіки України в світову економічну систему. Тому назріла необхідність суттєво реформувати вітчизняну систему бухгалтерського обліку до умов ринкової економіки.

1.2 Предмет і об'єкти бухгалтерського обліку

Предметом бухгалтерського обліку є господарські засоби за їх складом і розміщенням, джерела утворення та їх цільове призначення, господарські процеси, що відображаються в результаті виробництва продукції, кошти організацій, джерела формування цих коштів, їх рух в процесі здійснення господарських процесів.

Усі об'єкти бухгалтерського обліку можливо розподілити на групи : ті що забезпечують господарську діяльність та ті що складають господарську діяльність.

Класифікація об'єктів бухгалтерського обліку наведена у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. Класифікація об'єктів бухгалтерського обліку.

До першої групи об'єктів бухгалтерського обліку відносяться господарські засоби. Залежно від складу та розміщення господарські засоби поділяються на засоби виробництва, засоби у сфері обігу, засоби невиробничої сфери, нематеріальні засоби.

Засоби виробництва беруть безпосередню участь у створенні продукції, виконанні робіт та у наданні послуг.

Залежно від функцій, які виконують засоби виробництва, вони поділяються на засоби праці та предмети праці.

Засоби праці - це одна річ або комплекс речей, якими робітники володіють та за їх допомогою впливають на предмети праці. До засобів праці належать знаряддя Засоби праці, за винятком малоцінних та швидкозношуваних предметів, називають основними засобами.

Предмети праці використовуються з метою виробництва суспільного продукту та його переміщення до користувача. До них належать сировина, матеріали, паливо, напівфабрикати (предмети праці, обробка яких закінчена на відповідній стадії виробництва і призначається до подальшої обробки (на даному виробництві)), незавершене виробництво (предмети праці, обробка яких не закінчена на тій чи іншій стадії виробництва) тощо.

Засоби праці не змінюють своєї зовнішньої форми (будинки, споруди) на відміну від предметів праці, які в процесі їх використання видозміюються. Засоби праці використовуються багаторазово, у багатьох технологічних циклах, предмети праці беруть участь лише в одному технологічному процесі. Різниця між засобами та предметами праці при їх використанні з метою виготовлення продукту полягає ще і в тому, що предмети праці передають свою вартість на нові виготовленні продукти частинами, а предмети праці - відразу повністю.

Предмети обігу - це готова продукція на складах, товари, відвантажені покупцеві.

Як правило, момент передачі готової продукції покупцеві не збігається з моментом отримання від нього грошових коштів. У зв'язку з цим частина засобів завжди знаходиться у розрахунках (з покупцем). Підприємству можуть бути винні гроші не лише інші підприємства та організації, а й особи, які отримали кошти на ті чи інші витрати, але ще не звітувались за них.

Підприємства, організації, особи, які повинні іншому підприємству, називають дебіторами, а заборгованість - дебіторською.

Грошові засоби підприємств та організацій зберігаються в банках на розрахункових рахунках або інших рахунках, у касі підприємства, організації.

До засобів, що обслуговують обіг, належать складські приміщення, зважувальне господарство, холодильне устаткування тощо.

Предмети праці, що використовуються у сферах виробництва та обігу, називаються обіговими засобами.

До засобів невиробничої сфери належать ті, що безпосередньої участі у створенні продукції не беруть, а використовуються з метою житлового забезпечення працівників підприємства (житловий будинок), культурно-побутового призначення (будинок культури, лазня).

До нематеріальних засобів належать ті засоби, які контролюються підприємством, але мають не уречевлену форму (монопольні права, гудвіл, авторські права).

Другу групу об'єктів бухгалтерського обліку складають джерела утворення господарських засобів.

Господарські засоби підприємств формуються за рахунок різних джерел: постійно закріплених (власних) засобів, тимчасово залучених та прибутку (доходу).

Постійно закріплені (власні) засоби. При утворенні підприємств, організацій, закладів з державною формою власності або за участю державних засобів з метою забезпечення їх нормальної роботи держава виділяє засоби (будинки, машини, матеріали), які закріплюються за ними в постійне користування. Джерелом утворення таких засобів, які називаються статутним фондом, є держава. При цьому слід пам'ятати, що ці засоби лише знаходяться у постійному користуванні і тому, на відміну від тимчасово залучених, ще називаються власними. Майно підприємств, самі підприємства є державною власністю.

У ринкових умовах господарювання, коли створюються підприємства (будь-яка інша установа), залежно від форми власності конкретного господарюючого суб'єкта визначаються і власні його засоби. Це можуть бути грошові кошти або майно, право володіння майном або ноу-хау, які оцінюються в грошовому виразі і заносяться до статутного фонду підприємства.

Джерелом власних засобів є: бюджетне асигнування; цільове фінансування; амортизаційний фонд; фонди економічного стимулювання; грошові суми, обладнання, машини, що надійшли на підприємство в рахунок внесків засновників (власників) підприємства.

Тимчасово залучені засоби. Оскільки постійно залучених засобів підприємству або надається мінімальна кількість державою, або за рахунок внесків засновників, то в процесі господарської діяльності виникає додаткова в них потреба. Одним із джерел тимчасово залучених засобів є банківський кредит. Другим видом залучених засобів є кредиторська заборгованість. Якщо термін отримання підприємством матеріалів від постачальника та їх оплати не збігаються, то виникає заборгованість постачальнику. Підприємства та організації, яким винні грошові кошти, називаються кредиторами, а така заборгованість - кредиторською. Кредиторська заборгованість виникає перед бюджетом, фондами (пенсійний і т. ін.), за авансами (попередня оплата), векселями. Така ж заборгованість виникає і перед робітниками та службовцями, яким виплати проводяться через два тижні (якщо на підприємстві передбачено виплата авансу). При цьому джерелом виробленої продукції є залучена праця, тобто має місце кредиторська заборгованість підприємства робітникові.

Третю групу об'єктів бухгалтерського обліку складають господарські процеси.

Під терміном "господарська операція" розуміють факти господарського життя, що викликають зміни у господарських засобах та джерелах їх утворення. Це момент у ланцюзі процесу суспільного продукту, його руху та вжитку.

У різних сферах бухгалтерський облік господарських процесів має свої особливості. На підприємствах сфери матеріального виробництва бухгалтерському обліку підлягають три господарські процеси: постачання, виробництво, реалізація.

У процесі постачання підприємство забезпечується матеріалами, паливом тощо. При цьому об'єктами бухгалтерського обліку є витрати на придбання засобів, обсяг їх заготівлі, розрахункові операції з постачальниками.

У процесі виробництва створюються матеріальні блага (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг). Тут об'єктами є витрати (засоби праці у розмірі зношеної частини; сировина; матеріали; паливо; праця та її оплата), собівартість, наявність та рух продукції.

У процесі реалізації об'єктами обліку є витрати, пов'язані з відвантаженням та реалізацією продукції; обсяг відвантаження та реалізації продукції; обчислення прибутку (доходу) від реалізації продукції; розрахунки з покупцями.

У невиробничій сфері - бюджетних, наукових, кредитних установах - враховуються процеси постачання, витрат бюджету та розрахунки. Бюджетні установи здійснюють свою діяльність за рахунок коштів, отриманих з бюджету. Об'єктом обліку при цьому будуть витрати - на утримання установи, придбання засобів, вирахування фактичного обсягу витрат .

1.3 Метод бухгалтерського обліку. Елементи методу бухгалтерського обліку

Система спеціальних прийомів, за допомогою яких здійснюється спостереження за господарською діяльністю підприємства, називається методом бухгалтерського обліку.

Основними елементами методу бухгалтерського обліку є документація, інвентаризація, подвійний запис, оцінка, калькуляція, баланс і звітність. Практичне використання кожного з них зумовлюється відповідними положеннями, інструкціями, вказівками, розробленими та затвердженими державними органами.

Документація - відображення господарських операцій на бланках документів або технічних носіях (наприклад, магнітних або оптичних дисках).

Інвентаризація - перевірка фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів за допомогою перерахування, зважування та вимірювання.

Подвійний запис - тотожне відображення господарських операцій двічі: у дебеті та кредиті одного чи кількох рахунків.

Оцінка - відображення об'єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх по підприємству загалом.

Калькуляція (від лат. calculatio - підраховування) -- обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також таблиця, зведення результатів такого обчислення.

Бухгалтерський баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає його активи, зобов'язання та власний капітал на певну дату.

Бухгалтерська звітність - система взаємопов'язаних і взаємозумовлених показників, що відображають господарсько-фінансову діяльність підприємства на певний період.

1.4 Нормативно-правове регулювання бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні

1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.04 №996-ХІV.

2. Закон України "Про оплату праці" від 24.03.95 №108/95-ВР.

3. Інструкція про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні (Затверджено постановою правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року у редакції постанови правління НБУ зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320) //

4. Інструкція №7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України"(Затверджено постановою правління НБУ від 2 серпня 2006 №204).

5. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та документів, розрахунків та інших статей балансу, затв. наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.98 №90.

6. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Затв. постановою правління НБУ від 29.03.2001 №135.

7. Інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання, затв. наказом Державного казначейства України від 27.07.00 №68.

8. Перелік власних надходжень бюджетних установ та організацій, затв. наказом Міністерства фінансів України від 29.06.2000 №146.

9. Про запровадження нової бюджетної класифікації України: Наказ МФУ від 03.12.97 №265 ( зі змінами та доповненнями від 25.12.2000 №348).

Зміни до Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затв. наказом Державного казначейства України від 19.07.2001 № 122.

10 Положенням "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженим Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 р.

11. Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

12. Наказом Мінфіну України №291 "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції про його застосування" від 30 листопада 1999 р.

13. Інструкцією №3 "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті", затвердженій постановою правління НБУ №121 від 27 травня 1996 р. зі змінами і доповненнями) та ін.



Розділ 2. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

2.1 Мета, умови і передумови організації бухгалтерського обліку

Мета організації бухгалтерського обліку на підприємстві - це отримання достовірної та своєчасної інформації про господарську діяльність підприємства і здійснення контролю за раціональним використанням виробничих ресурсів і готової продукції.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

1. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

2. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

3. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

4. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

- введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

- користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

- ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

- самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

5. Підприємство самостійно:

- визначає облікову політику підприємства;

- обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

- затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

- може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

6. Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

7. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер):

- забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

- організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

- бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

8. Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

Основними передумовами організації бухгалтерського обліку на підприємстві є:

- вивчення організації, законоположень, інструкцій і інших регламентуючих документів по обліку і звітності, встановлення найбільш раціональні взаємовідносини виробничих ділянок організації з її бухгалтерією;

- визначення характеру і об'єму бухгалтерської інформації;

- раціональний розподіл праці між працівниками облікового апарату.

2.2 Форми організації бухгалтерського обліку

Форма бухгалтерського обліку -- це певна система взаємопов'язаних облікових реєстрів (хронологічних та системних) встановленої форми і змісту для здійснення обліку наявності та руху засобів, зміни правових відносин та процесів господарської діяльності, а також способів і технічних засобів запису операцій у реєстрах.

Ознаки форм бухгалтерського обліку такі:

наявність певної системи реєстрів хронологічного та систематичного (аналітичного та синтетичного) обліку;

форма і зміст облікових реєстрів (окремі аркуші, книги, машинограми з відповідними реквізитами) та їх розміщення;

взаємозв'язок окремих реєстрів;

способи та технічні засоби запису господарських операцій у відповідні реєстри (уручну, за допомогою технічних засобів тощо).

З часу виникнення бухгалтерського обліку існувало багато його форм. Розвиток їх зумовлений розвитком суспільства: матеріального виробництва, продуктивних сил та виробничих відносин.

Форма бухгалтерського обліку має забезпечити:

щоденний облік у хронологічному та систематичному порядку всіх здійснюваних господарських операцій;

максимальну економність витрат на проведення бухгалтерського обліку;

найбільш раціональний розподіл між обліковими працівниками комплексу облікових робіт;

оперативний контроль за рухом та наявністю майна, розрахунків, затрат, фінансових результатів тощо;

оперативне одержання відомостей про діяльність підприємства, його підрозділів та їх результативність;

широке використання технічних засобів;

забезпечення функцій інформаційної системи.

За технічними ознаками існують дві форми бухгалтерського обліку: ручний та машинний.

До першої групи належать: книжкові (у книгах), некнижкові (на окремих аркушах) або змішані (на аркушах і в книгах). До другої належать: таблично-перфокарткові або таблично-автоматизовані.

Найдавнішими є книжкові форми.

Обліковий процес технологічно є складним, тому знання його організації займає особливе місце в теорії.

В залежності від масштабу діяльності підприємства кількість працюючих у бухгалтерії може бути дуже різноманітною -- від "нікого" (обліковий процес виконує сам власник) до декількох десятків а то й сотень осіб. Якщо в бухгалтерії зайнято дві особи, то вже вимагається поділ праці між ними (мова йде про функціональний поділ обов'язків по виконанню облікового процесу), чітке визначення облікового процесу в часі та просторі. При наявності декількох осіб (7-9) вимагається наукова система організації їх праці, яка поєднує комплекс організаційних, техніко-економічних, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних та естетичних заходів.

Організація праці повинна:

регламентувати обов'язки та відповідальність кожного працюючого;

передбачати комплексне вирішення усіх питань організації праці на основі поділу та кооперації праці.

Розподіл облікової праці можливий при двох формах організації та побудови бухгалтерської служби: централізованій та децентралізованій.

При централізованій формі побудові апарату всі працівники облікової служби зосереджені в центральній бухгалтерії та підпорядковані головному бухгалтеру. При децентралізованій - частина апарату знаходиться в складі лінійних (функціональних служб - цехів, магазинів, ферм тощо) та в адміністративному відношенні підпорядковані керівникам цих служб.

Чисельність працюючих, яка потрібна для виконання облікових робіт, визначають методом прямого розрахунку на підставі обсягу робіт.

Ефективність бухгалтерського обліку в значній мірі залежить від організації праці окремих виконавців.

Ця робота повинна мати наукову основу. Основу її становлять: розподіл та кооперація праці, регламентування задач, обов'язків, функцій, стандартизація, організація робочих місць, додержання раціонального трудового режиму, режиму праці: режиму відпочинку

2.3 Організаційні форми бухгалтерії

Організаційна побудова апарату бухгалтерської служби - це форма поділу та кооперування праці, яка передбачає розподіл усього комплексу облікових, контрольних та аналітичних робіт між виконавцями. Є дві форми організаційної побудови апарату облікової служби: централізована і децентралізована.

У централізованій формі весь апарат облікової служби як методично, так і адміністративно підпорядкований одному керівнику - головному бухгалтеру (головному економісту). У децентралізованій формі організаційної побудови частина апарату з методичних питань підпорядкована одній особі - головному бухгалтеру, а з адміністративних - господарському керівникові (начальнику цеху, виробництва і т. ін.).

Організаційна побудова апарату облікової служби залежить від структури. Структура апарату бухгалтерії виражає форму організації виконавців, безпосередньо зайнятих бухгалтерським обліком, контролем і аналізом господарської діяльності у системі управління.

На форму організаційної побудови та структуру апарату облікової служби впливають такі фактори:

* обсяг виробництва;

* загальна чисельність працюючих;

* кількість структурних підрозділів;

* види діяльності;

* характер організації технології виробництва;

* характер функціональних обов'язків;

* кількість філій (дочірніх господарств).

Значний вплив на структуру апарату бухгалтерського обліку, контролю та аналізу мають поширення економічних зв'язків, процеси централізації, розвиток форм внутрішньогосподарської самостійності виробничих підрозділів тощо. На побудову структури апарату облікової служби впливає також застосування автоматизації, тобто використання ЕОМ.

В умовах господарських формувань структура апарату облікової служби має відображувати специфічні умови технології й організації управління виробництвом і відповідати таким вимогам:

* виключати елементи дублювання та паралелізму;

* бути максимально простою;

* регламентувати чисельність на основі норм керованості;

* враховувати досягнення науки і техніки;

* відповідати досягненням наукової організації праці;

* забезпечувати самостійність та повноцінність кожного підрозділу.

Варіантом децентралізованої форми організацій бухгалтерської служби є поділ на фінансову та внутрішньогосподарську (управлінську) бухгалтерію.

В апараті облікової служби створюються здебільшого самостійні підрозділи у вигляді груп, секторів, підвідділів, бюро тощо. У цих підрозділах організація робіт здійснюється за такими принципами поділу праці:

* оперативно-виробничим;

* функціональним.

Оперативно-виробничий принцип організації розподілу облікової праці застосовується, коли структурні підрозділи створюються за топологічною ознакою: сектор обліку оплати праці, сектор обліку матеріалів та ін. Цей принцип поділу облікової праці характерний для ручного варіанта та варіанта в разі використання ПК.

Функціональний принцип поділу облікової праці потребує такого формування структурних підрозділів, коли групи, сектори утворюються за ознаками однорідності роботи - приймання документів, таксування тощо. Цей принцип застосовують у разі використання ПК.

Самостійними організаційними підрозділами бухгалтерії можуть бути окремі машинолічильні підрозділи. У цих випадках обчислювальні центри передбачають мішані форми поділу та кооперування праці.

У великих господарствах (об'єднаннях, асоціаціях та ін.) самостійними підрозділами бухгалтерської служби можуть бути:

* сектор (або група) методології обліку, контролю та аналізу;

* контрольно-ревізійна група (сектор);

* група (сектор) економічного аналізу;

* група (сектор) фінансової звітності.

2.4 Завдання бухгалтерії і обов'язки працівників обліку

Завдання бухгалтерії

1. Основною метою діяльності бухгалтерії є забезпечення належного ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності в університеті з урахуванням особливостей діяльності та технологій обробки облікових даних.

2. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам повної та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та грошових коштів підприємства.

3. Бухгалтерський облік є основним видом обліку, який ведеться на підприємстві. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

4. Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів та витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність.

Основними функціями бухгалтерії є:

* безперервне ведення бухгалтерського обліку в університеті;

* організація бухгалтерського обліку відповідно до законодавства та установчих документів, забезпечення дотримання в Університеті встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку;

* дотримання правил документообігу і технології обробки облікової інформації;

* контроль над дотриманням порядку оформлення первинних документів;

* систематизація інформації, що міститься в первинних документах на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку в тому періоді, в якому вони були здійснені;

* для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності проведення інвентаризації активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка;

* забезпечення складання і подання на основі даних бухгалтерського обліку у встановлені законом терміни фінансової, податкової, статистичної звітності.

Відповідно до пункту 7 статті 8 Закону про бухгалтерський облік головний бухгалтер підприємства:

1. Забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання й подання у встановлені строки фінансової звітності;

2. Організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

3. Бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних із недостачами та відшкодуванням втрат від недостач, крадіжок і псування цінностей підприємства.

Розпорядження головного бухгалтера, які стосуються становлення та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, є обов'язковими для виконання усіма структурними підрозділами й усіма працівниками підприємства.

Наказом про облікову політику (пункт 9) (Додаток В) головний бухгалтер наділяється правом другого підпису, який він ставить на первинних бухгалтерських документах, реєстрах бухгалтерського обліку та відповідних звітах згідно з переліком, наведеним у додатку до цього наказу (крім платіжних доручень).

За відсутності головного бухгалтера обов'язки та відповідальність покладаються на його першого заступника, ця особа наділяється правами та несе повну відповідальність за відповідність проведених операцій чинному законодавству та статуту підприємства згідно з посадовими інструкціями.

Надходження запасів відбувається не у центральний офіс, а на виробничу дільницю, тому посадовими особами, яким дозволено отримувати та видавати товарно-матеріальні цінності є бухгалтер 1 і бухгалтер 2. Перелічені особи наділяються правами та несуть повну відповідальність за відповідність проведених операцій законодавчим актам та статуту підприємства згідно з посадовими інструкціями та чинними законодавчими актами України.

Обов'язок щодо складання фінансової звітності та іншої звітності на вимогу власників, органів статистики є обов`язком головного бухгалтера.

2.5 Облікова політика підприємства

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової і статистичної звітності на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації. Однак це не означає, що підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання, не може вибирати найбільш прийнятні для нього форми ведення обліку.

Термін "облікова політика", визначений Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності. Однак облікова політика визначає також способи організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, з урахуванням конкретних умов його діяльності.

Облікову політику можна розглядати, з одного боку, як сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво бухгалтерським обліком в Україні в особі уповноважених на те законодавчих та виконавчих органів влади, з іншого - як сукупність конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і особливостей господарської діяльності.

Облікова політика на рівні країни має враховувати такі обставини: рівень розвитку ринкової економіки та ступінь демократизації суспільства, поширення процесу інтеграції економіки країни у світовий економічний простір та вимоги міжнародних інституцій щодо стандартизації та гармонізації обліку. З цією метою держава розробляє й приймає законодавчі акти та інші нормативні документи, що регулюють питання бухгалтерського та статистичного обліку і звітності. Прикладом може бути чинний Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Облікова політика підприємства має враховувати такі важливі фактори: форму власності та організаційно-правову структуру підприємства; вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови облікової роботи; параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих тощо; відносини з податкового системою, наявність пільг та умови їх отримання; умови забезпечення підприємства ресурсами та умови реалізації готової продукції; матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками; умови організації та стимулювання праці, відповідальності тощо.

Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби. Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики.

Підприємство самостійно визначає параметри та напрями облікової політики; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

У формуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику і головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків залежить успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, має певні обов'язки, зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені терміни фінансової і статистичної звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

У свою чергу керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності.

Принцип послідовності безпосередньо стосується облікової політики підприємства. Обрана облікова політика застосовується підприємством із року в рік. У будь-якому разі вона має залишатися незмінною принаймні протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня).

Зміна облікової політики можлива у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у зв'язку зі змінами в законодавстві, розробкою та застосуванням нових методів ведення обліку або суттєвими змінами в умовах роботи чи у структурі підприємства. Якщо такі зміни відбулися, то про це ґрунтовно повідомляється у пояснювальній записці до річної звітності.

Розробка та прийняття облікової політики кожним підприємством сприяє поліпшенню бухгалтерського обліку і звітності, що в кінцевому підсумку забезпечить ефективність прийнятих рішень і діяльності підприємства.

2.6 Форми ведення бухгалтерського обліку на підприємстві

Форма бухгалтерського обліку - це сполучення різних регістрів аналітичного і синтетичного обліку, їх взаємозв'язок, послідовність і способи облікових записів з метою узагальнення й одержання звітності.

Форми облікових регістрів рекомендуються Міністерством фінансів України або розробляються міністерствами і відомствами за умови дотримання загальних методологічних принципів. Так, нині питання використання регістрів бухгалтерського обліку регулюються Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. №966-XIV та методологічними рекомендаціями щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. №356.

Форма бухгалтерського обліку як відображення певного рівня технології облікового процесу має відповідати таким вимогам:

забезпечення повноти та реальності в облікових регістрах господарських операцій;

забезпечення раціонального розподілу облікових робіт між окремими працівниками для своєчасного їх виконання;

забезпечення управлінців даними про виконання бізнес-планів у цілому на підприємстві й за кожним структурним підрозділом;

...