Облік і аудит малоцінних і швидкозношуваних предметів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

1. Сутність малоцінних та швидкозношуваних предметів

2. Нормативно-правова і облікова інформація та використання її для прийняття управлінських рішень

3. Оцінка стану забезпеченості підприємства малоцінними та швидкозношуваними предметами та аналіз ефективності їх використання

4. Узагальнення обліково-економічної інформації та прийняття управлінських рішень щодо ефективності використання малоцінних та швидкозношуваних предметів

Висновки та пропозиції

Списки використаних джерел



Вступ

Ефективність роботи промислового підприємства залежить, як відомо, від багатьох факторів: попиту на продукцію, що випускається, її конкурентоспроможності, технічного рівня виробництва, його відповідності сучасним вимогам, кваліфікації виробничого і управлінського персоналу тощо. Здійснення ефективних заходів щодо стабілізації економіки України потребує принципово нових підходів до управління запасами підприємства. Це зумовлює необхідність удосконалення організації та методики обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів на підприємстві, та відповідність до вимог ринкової інфраструктури.

Проблеми обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів в умовах реформування економіки набувають особливої актуальності в зв'язку з потребою отримання точної і достовірної інформації.

Теоретичне і практичне значення вирішення зазначених питань з удосконалення обліку та аудиту малоцінних і швидкозношуваних предметів на підприємстві зумовили вибір теми, визначили основні завдання і цільову спрямованість роботи.

Актуальність теми полягає у тому, що раціонально побудований, належним чином організований облік малоцінних і швидкозношуваних предметів має суттєве значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства.

Метою роботи є виявлення передумов, теоретичне й практичне обґрунтування напрямів вдосконалення організації та методики обліку і аудиту малоцінних і швидкозношуваних предметів на основі опрацьованого законодавства та інструктивного матеріалу, літературних джерел, діючої практики організації обліку та положень (стандартів) бухгалтерського обліку

Досягнення поставленої мети передбачило формування і виконання наступних наукових і практичних завдань:

дослідити поняття та види малоцінних і швидкозношуваних предметів, напрями їх класифікації;

визначити завдання обліку та аудиту малоцінних і швидкозношуваних предметів з метою приведення їх у відповідність вимогам ринкових відносин;

дати характеристику фінансового-господарської діяльності підприємства, постановки обліку та аудиту;

уточнити критерії визнання та оцінки малоцінних і швидкозношуваних предметів;

визначити методику синтетичного та аналітичного обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів;

розкрити відображення інформації про малоцінні і швидкозношувані предмети у фінансовій звітності;

обґрунтувати напрями удосконалення обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів;

дослідити організацію і планування аудиту малоцінних і швидкозношуваних предметів;

визначити методику проведення аудиту цих цінностей на підприємстві;

обґрунтувати шляхи поліпшення використання малоцінних і швидкозношуваних предметів підприємства.

Об'єктом дослідження визначено методологічні аспекти організації обліку та аудиту малоцінних і швидкозношуваних предметів з урахуванням галузевої специфіки.

Суб'єктом дослідження є Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріца».



1. Сутність малоцінних та швидкозношуваних предметів

Згідно з П(С)БО 9 “Запаси” до складу запасів віднесено малоцінні та швидкозношувальні предмети (МШП), які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік, такі як інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг та ін.

Для МШП характерна багаторазова участь у виробництві та збереження натуральної (речової) форми. Крім того, будь-які предмети, що придбаються для подальшого продажу, до МШП не належать і обліковуються як товари.

На МШП, які відносяться до запасів, не нараховується знос, а вартість переданих в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних предметів виключається зі складу активів (списується з балансу у витрати) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів по місцях експлуатації та відповідальних особах протягом терміну фактичного використання цих предметів. Отже, якщо МШП вже використовуються і строк їх експлуатації не перевищує одного року, їх кінцева вартість визначається затратами того періоду, в якому вони були передані в експлуатацію. Таким чином, за своїм характером малоцінні та швидкозношувані предмети аналогічні основним засобам, а з точки зору порядку придбання їх -- аналогічні матеріалам.

Малоцінні та швидкозношувані предмети можуть знаходитися на складах підприємства і в експлуатації на матеріальній відповідальності окремих працівників.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічні вигоди, зв'язані з к використанням, і їхня вартість може бути вірогідно визначена. Під економічною вигодою розуміється потенційна можливість одержання підприємством коштів від використання активу.

При визначенні складу предметів, облік яких ведеться на рахунку 22, можна керуватися визначеннями, наведеними в П(С)БО 9 «Запаси».

До МШП можуть відноситись:

інструменти і пристосування загального користування;

спеціальні інструменти і спеціальні пристосування;

змінне устаткування;

технологічна тара;

виробничий інвентар;

господарський інвентар;

спеціальний одяг, спеціальне взуття і запобіжні пристосування;

постільні приналежності;

інші малоцінні та швидкозношувані предмети.

При віднесенні предметів до складу МШП варто дотримуватись основного критерію -- термін корисного використання (експлуатації) цих предметів на підприємстві не повинний перевищувати один рік.

Оскільки організація обліку МШП в експлуатації має визначені особливості в залежності від видів предметів, розглянемо специфіку обліку найбільш розповсюджених з них.

До інструментів і пристосувань загального користування відносяться механізовані і немеханізовані знаряддя праці загального призначення, а предмети, що прикріплюються також до машин, що служать для обробки матеріалів.

До групи інструментів відносяться: ріжучі, абразивні, слюсарно-монтажні і подібні їм інструменти, вимірювальні прилади, ударні, що давлять і ущільнюють знаряддя праці, включаючи механізовані знаряддя праці, що працюють за допомогою електроенергії, стиснутого повітря (штампи, прес-форми, моделі), і інші пристосування.

До господарського інвентарю відносяться предмети конторського і господарського оснащення: конторські меблі (столи, стільці, шафи, портьєри), вішалки, гардероби, протипожежний інвентар.

Інвентарна тара, використовувана для постійного збереження запасів, для обслуговування виробництва, як тару тривалого користування і нерозривно зв'язана з характером виробництва (наприклад, бочки на пивоварних і хімічних підприємствах), чи контейнери, предмети, що призначені для укладання і тимчасового збереження матеріалів, переміщення продукції усередині підприємства, відносяться до господарського чи виробничого інвентарю.

До спеціального одягу, спеціальному взуттю і засобів індивідуального захисту відносяться комбінезони, костюми, куртки, штани, халати, кожухи, різне взуття, рукавиці, окуляри, шоломи, протигази, респіратори і т.п.

Спецодяг і спецвзуття видаються працівникам тих професій і посад, що передбачені в типових галузевих нормах безкоштовної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття й інших засобів індивідуального захисту, або галузевих нормах, затверджених на підставі типових, відповідно до встановлених норм і термінів носіння незалежно від форми власності і галузевої приналежності підприємства, на якому працює даний працівник.

Крім спецодягу і спецвзуття індивідуального користування, працівникам може видаватися на час роботи черговий спецодяг, спецвзуття і захисні засоби.

Відповідно до П(С)БО 9 придбані (отримані) МШП зараховуються на баланс по первісній вартості.

Первісною вартістю МШП, придбаних за плату, є собівартість, що складається з наступних фактичних витрат:

сум, що сплачуються постачальнику (продавцю) відповідно до договору за винятком непрямих податків;

сум увізного мита;

сум непрямих податків у зв'язку з придбанням МШП, що не відшкодовуються підприємству;

транспортно-заготівельних витрат (витрат на заготівлю МШП, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування МШП усіма видами транспорту до місця їхнього використання, включаючи витрати по страхуванню ризиків транспортування МШП), Транспортно-заготівельні витрати включаються в собівартість придбаних МШП чи загальною сумою відбиваються на окремому субрахунку обліку запасів. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку обліку запасів, щомісяця розподіляється між сумою залишку МШП на кінець звітного місяця і сумою МШП, що вибули (використаних, реалізованих, безоплатно переданих і т.п.) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, що відноситься до вибулих МШП, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості вибулих МШП із відображенням її на тих же рахунках обліку, у кореспонденції з якими відбите вибуття цих МШП. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається шляхом розподілу суми залишків транспортно-заготівельних на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку МШП на початок місяця і МШП, що надійшли за звітний місяць;

інших витрат, безпосередньо зв'язаних дз придбанням МШП і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях. До таких витрат відносяться прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якісно-технічних характеристик МШП.

Не включаються в первісну вартість МШП, а відносяться до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):

наднормативні втрати і нестачі МШП;

відсотки за користування позиками;

витрати на збут;

загальногосподарські й інші подібні витрати, безпосередньо не зв'язані з придбанням і доставкою МШП і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях. Відповідно до П(С)БО 9 вартість МШП, переданих в експлуатацію, виключається зі складу активів, тобто списується з балансу підприємства. Списання вартості запасів може відбуватися за допомогою одного з методів оцінки запасів, запропонованих у П(С)БО 9:

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів. Суть цього методу полягає в тому, що вартість запасів, що вибувають визначається окремо по кожній одиниці запасів, тобто одиниця запасів вибуває по такій же вартості, по якій вона була оприбуткована при надходженні.

Метод середньозваженої собівартості. Оцінка по середньозваженій собівартості відбувається по кожній одиниці запасів розподілом сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й отриманих у звітному місяці запасів.

Метод нормативних витрат. При використанні цього методу собівартість запасів, що вибувають визначається виходячи з норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг). Норми витрат установлюються підприємством самостійно з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для того щоб нормативні витрати були максимально наближені до фактичних витрат, норми витрат і ціни повинні регулярно (наприклад, з періодичністю один раз на місяць) перевірятися і переглядатися підприємством.

Метод ціни продажів. Даний метод оцінки вартості вибуття запасів використовують підприємства торгівлі, який заснований на застосуванні середнього відсотка торгової націнки на товари. Собівартість реалізації в такому випадку визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки, що приходиться на реалізовані товари, визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки. Середній відсоток торгової націнки визначається розподілом суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок до продажної вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця і продажної (роздрібної) вартості отриманих у звітному місяці товарів.

Метод ФІФО. Оцінка запасів по методу ФІФО ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, придбані першими, продаються першими, а запаси, що залишилися на кінець періоду, є запасами, що були придбані чи виготовлені в останню чергу. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається по собівартості останніх за часом надходження запасів.

В залежності від обраного підприємством методу оцінки запасів, наприкінці звітного періоду вартість вибулих запасів списується на витрати. Це означає, що в момент передачі МШП в експлуатацію, вони списуються з балансу, і їх вартість включається до складу витрат того звітного періоду, в якому вони були передані в експлуатацію.

Надалі з метою забезпечення схоронності цих предметів в експлуатації, підприємство повинне організувати контроль за рухом таких цінностей, зокрема, вести оперативний облік у кількісному вираженні по місцях експлуатації і матеріально відповідальним особам протягом терміну їхнього фактичного використання.

Для забезпечення вірогідності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їхня наявність, стан і оцінка.

У Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 p. № 996-XIV зазначено, що об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначається власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим відповідно до законодавства.

Для проведення інвентаризації на підприємстві за наказом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія в складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, що очолюється керівником чи підприємства його заступником.

При проведенні інвентаризації комісія повинна визначити фактичну наявність і стан об'єктів шляхом підрахунку, виміру, зважування, огляду аж до лабораторних вимірів і аналізів у місцях збереження, а також наявність і стан об'єктів перевірки за матеріально відповідальними особами.

Для визначення результатів інвентаризації бухгалтерія підприємства складає порівнювальні відомості, в яких відбиваються фактичні залишки МШП і ті, що числяться по даним бухгалтерського обліку. Установлені при інвентаризації розбіжності фактичної наявності матеріальних цінностей з даними бухгалтерського обліку регулюються підприємством.

облік малоцінний швидкозношуваний звітність

2. Нормативно-правова і облікова інформація та використання її для прийняття управлінських рішень

Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” основою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені у момент здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю і упорядкування обробки даних на основі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В процесі документування обліку МШП, як і будь-яких інших об'єктів, розрізняють документи бухгалтерського і оперативного обліку.

До первинних документів бухгалтерського обліку відносять документи, якими оформлюється: нарахування зносу, відпуск предметів у виробництво, їх списання тощо. Документи оперативного обліку -- це документи, які відображають передачу зазначених предметів в ремонт, поповнення їх запасу в роздавальних коморах, видачу МШП працівникам та їх повернення тощо.

Звичайно, оперативний і бухгалтерський облік тісно пов'язані та є складовими частинами єдиної системи, але такий розподіл первинних документів на документи бухгалтерського та оперативного обліку є важливою передумовою правильного та ефективно функціонуючого графіка документообігу на підприємстві.

Первинні документи з обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів:

форма № МШ-1 "Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристосувань)"

Застосовується для обліку зміни запасу інструментів (пристроїв) у роздавальних кладових на тих підприємствах, де облік ведеться за принципом встановлення постійного оборотного (обмінного) фонду. Відомість складається у двох примірниках начальником цеху разом із начальником інструментального чи планового відділу при необхідності зміни норми постійного запасу інструментів (пристроїв). Один примірник відомості знаходиться в інструментальному відділі, другий - в цеху.

На підставі даних відомості вносяться зміни до картки складського обліку матеріалів (типова форма № М-12) інструментально-роздавальної кладової;

форма № МШ-2 "Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів"

Застосовується для обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, виданих під розписку робітнику чи бригадиру (для бригади) із роздавальної кладової цеху для тривалого користування.

Заповнюється в одному примірнику комірником на кожного робітника, що одержав ці предмети. Для обліку інструментів (пристроїв), виданих робітнику із кладової цеху для короткострокового користування, застосовується інструментальна марка, яка при здачі інструментів комірнику, повертається робітникові. На кожну інструментальну марку, в якій вказується номер інструментальної роздавальної кладової, номер цеху, табельний номер робітника, комірник видає тільки один інструмент; форма № МШ-3 "Замовлення на ремонт чи заточення інструментів (пристосувань)"

Застосовується для обліку інструментів (пристроїв), переданих на заточування або ремонт. Використовується на тих підприємствах, де заточування та ремонт інструментів (пристроїв) проводиться у централізованому порядку. Замовлення виписується у двох примірниках комірником роздавальної кладової. Один примірник залишається у комірника з розпискою виконавця, другий передається разом із інструментом до цеху виконання (заточувальну майстерню). Після заточування чи ремонту інструмента (пристрою) комірник робить відмітку у своєму примірнику про повернення інструмента (пристрою) і розписується у примірнику цеху-виконавця;

форма № МШ-4 "Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів"

Застосовується для оформлення поломки, та втрати інструментів (пристроїв) та інших малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Складається в одному примірнику майстром і начальником цеху (дільниці) на одного або декількох робітників. При поломці, псуванні та втраті малоцінних та швидкозношуваних предметів з вини робітника акт складається у двох примірниках. Один примірник залишається в цеху (на дільниці), а другий направляється у розрахункову частину бухгалтерії для утримання у встановленому порядку з робітника вартості поламаного, зіпсованого чи втраченого предмета.

При пред'явленні робітником акту вибуття йому замість непридатного чи втраченого предмета видається придатний і записується до картки обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів (форма № МШ-2). Акти вибуття потім прикладаються до актів списання (форми № МШ-5 і МШ-8).;

форма № МШ-5 "Акт на списання інструментів і обмін їх на придатні"

Застосовується для оформлення списання інструментів (пристроїв), що стали непридатними, та обміну їх на придатні на тих підприємствах, де облік проводиться за методом обмінного (оборотного) фонду. Складається в одному примірнику комісією цеху на підставі разових актів вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів (форма № МШ-4). Непридатний інструмент за актом здається до кладової для утилю. Акт візується начальником інструментального чи планового відділу і подається до центрального інструментального складу (ЦІС), який видає цеху інструменти (пристрої) того ж найменування, марки та розміру за актом без виписки вимог і лімітних карток. Після видачі складом інструментів (пристроїв) акт передається до бухгалтерії, де згідно з цим актом, проводиться списання, інструментів (пристроїв) зі складу, без відображення їх руху по роздавальних кладових цехів. Виданий складом інструмент (пристрій) в порядку обміну за актами у картці обліку роздавальних кладових не відображається.;

форма № МШ-6 "Особиста картка обліку спецодягу, спец, взуття і запобіжних пристосувань"

Форма застосовується для обліку спецодягу, спецвзутгя та запобіжних засобів, які видаються робітникам підприємства в індивідуальне користування за встановленими нормами. Картка ведеться в одному примірнику і зберігається у комірника цеху (дільниці).

У випадку втрати взятих предметів спецодягу, спецвзутгя або запобіжних засобів в особовій картці за формою № МШ-6 в рядку загубленого предмету в розділі "Повернено" робиться запис: "Акт вибуття № ___ і дата".

Черговий спецодяг, спецвзутгя та запобіжні засоби колективного використання, видані робітникам та службовцям тільки на час виконання тих робіт, на які вони передбачені, повинні знаходитися у коморах і видаватися під відповідальність майстрів та інших робітників, перелік яких затверджується керівником підприємства. Черговий спецодяг, спецвзуття та запобіжні засоби записуються на окремі картки з поміткою "Чергова". При автоматизованій обробці даних з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів особова картка не ведеться.;

форма № МШ-7 "Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спец, взуття і запобіжних пристосувань"

Застосовується для обліку видачі спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів робітникам підприємств в індивідуальне користування за встановленими нормами.

Заповнюється в двох примірниках комірником цеху (відділу, дільниці) окремо на видачу і на повернення спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів і оформляється відповідними підписами. Один примірник передається до бухгалтерії, другий залишається у комірника цеху (відділу, дільниці). За цією формою ведеться облік прийнятих від робітників спецодягу, спецвзуття на прання, дезінфекцію, ремонт та на літнє зберігання;

форма № МШ-8 "Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів"

Форма застосовується для оформлення списання морально застарілих, зношених і непридатних для подальшого використання інструментів (пристроїв), спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів по закінченню строку носки, інших малоцінних та швидкозношуваних предметів і здача їх у комору для утилю. Акт складається в одному примірнику комісією на підставі разових актів вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів (форма № МШ-4). Після здачі списаних предметів до комори для утилю акт із розпискою комірника здається до бухгалтерії.

Оскільки організація обліку МШП в експлуатації має визначені особливості в залежності від видів предметів, розглянемо специфіку обліку найбільш розповсюджених з них.

Приведені два варіанти організації обліку операцій по видачі інструментів і пристосувань зі складу в роздавальні комори. При першому варіанті всі операції по руху інструментів і пристосувань між складом і роздавальними коморами підприємства оформляються первинними документами в наступному порядку. У цьому випадку інструменти, що прийшли в непридатність, і пристосування списуються на підставі карток складського обліку. При другому варіанті документальному оформленню підлягають тільки операції по руху інструментів і пристосувань, зв'язаних зі зміною запасів у роздавальних коморах. Цей варіант видачі інструментів і пристосувань прийнято називати методом обліку оборотного (обмінного) фонду інструментів в експлуатації.

При цьому варіанті комори обмінюють на складі негідні, зношені інструменти на придатні (штука на штуку), що не приводить до кількісної зміни запасів інструментів у коморах і тому не вимагає складання спеціального первинного документа на обмін. Такий варіант обліку доцільно застосовувати на підприємствах з добре організованою системою складського обліку й інструментальним господарством.

Даний варіант організації обліку передбачає виписку первинних документів тільки на операції по доукомплектуванню роздавальних комор відсутніми інструментами чи поверненню на центральний склад зайвих інструментів. Для обліку зміни запасу інструментів застосовується відомість форми № МШ-1, на підставі якої вносяться зміни в картки складського обліку матеріалів, що ведуться в роздавальній коморі і на складі.

Операції по обміну складом інструментів, що прийшли в непридатність, виробленому за принципом штука за штуку чи по заміні загублених інструментів оформляються актами форми № МШ-5 з додатком актів про поломку і втрату інструмента форми № МШ-4. Акт форми № МШ-5 є підставою для одержання на складі нового інструмента замість списаного.

Оперативний облік і контроль за схоронністю інструментів., видаваних у тимчасове користування на робочі місця, залежать від тривалості й інших умов їхнього закріплення за виконавцями.

Первісна видача інструментів і пристосувань на робочі місця в тривале користування виробляється відповідно до технологічних карт на підставі вимоги майстра і відбивається в картках обліку МШП форми № МШ-2, що відкриваються на кожного працівника, що одержав ці предмети. Одержання інструментів і пристосувань підтверджується підписом робітника в картці форми № МШ-2. Наступні видачі інструментів і пристосувань з роздавальної комори замість зношених документально не оформляються, а виробляються при пред'явленні акта вибуття форми № МШ-4.

Видача робітником інструментів у короткочасне користування контролюється за допомогою інструментальних марок (жетонів) без реєстрації в яких-небудь документах.

При одномарочній системі контролю робітник одержує інструмент із роздавальної комори на підставі пред'явленої інструментальної марки з вибитим табельним номером. Видаючи працівнику інструмент, комірник поміщає інструментальні марки з осередку стелажа, у яких зберігався виданий інструмент, і повертає їх робітнику після здачі інструмента в комору.

При двухмарочній системі видачі інструментів використовуються два види марок: з табельним номером робітника і з номенклатурним номером інструмента. Перший використовується для визначення, кому з робітників виданий інструмент у короткочасне користування, а другий дозволяє установити, скільки і які інструменти видані кожному робітнику.

Господарський інвентар відпускається зі складу підприємства в експлуатацію особам, відповідальним за його схоронність, на підставі вимог, оформлених у встановленому порядку. Облік господарського інвентарю, отриманого зі складу, матеріально відповідальна особа веде в двох картках, одна э яких заповнюється по номенклатурних номерах інвентарю, а інша -- по окремих особах, яким виданий інвентар у користування.

Якщо господарський інвентар одержує зі складу безпосередньо особа, на яку покладена відповідальність за забезпечення його схоронності в цеху, чи відділі іншій службі, ця особа повинна здійснювати облік отриманого інвентарю в книзі (журналі), у якій указуються найменування і коротка характеристика предметів, дата надходження в експлуатацію, інвентарний номер, вартість, оцінка про вибуття. Облік видачі працівникам спецодягу і спецвзуття ведеться в особистій картці форми № МШ-6 , у якій з описом і іншими даними, що характеризують такі предмети, відбиваються терміни їхнього носіння і відсоток придатності. Картка форми № МШ-6 ведеться в одному екземплярі і зберігається в місцях видачі спецодягу і спецвзуття до моменту їхнього вибуття через непридатність чи втрати. У випадку втрати спецодягу і спецвзуття в картці робиться запис про їхнє вибуття на підставі акта форми № МШ-4.

Крім спецодягу і спецвзуття індивідуального користування, працівникам може видаватися на час роботи черговий спецодяг, спецвзуття і захисні засоби. Дані предмети видаються тільки на час виконання робіт, для яких вони передбачені, чи можуть бути закріплені за визначеними робітниками місцями і передаватися від однієї зміни працівників іншій. Ці МШП повинні враховуватися на окремих картках форми № МШ-6 з оцінкою "Чергова".

Що стосується оформлення вибуття МШП, то для визначення їхньої непридатності до подальшого використання, чи неможливості неефективності проведення їхнього відновлення, ремонту, а також для оформлення необхідної документації на списання зазначених предметів на підприємстві створюються постійно діючі комісії. Дані комісії роблять огляд предметів, що підлягають списанню, установлюють їхню непридатність до відновлення і подальшого використання, визначають можливість використання чи реалізації матеріалів, що залишаються від предметів, що списуються, а також складають акт на списання МШП форми № МШ-5 чи № МШ-8 на підставі актів вибуття форми № МШ-4.

Надходження МШП на підприємство здійснюється на підставі відвантажувальних документів постачальників.

На МШП, що надійшли, відкривається картка складського обліку.

Передача зі складу в експлуатацію МШП оформлюється актом передачі МШП в експлуатацію.

Дані первинного обліку МШП узагальнюються в оборотних відомостях. Отже, існуюча сукупність форм первинної документації з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів дає можливість побудови такої системи обліку, яка б відповідала масштабам підприємства, його організаційно-структурній формі та об'єктивним умовам функціонування.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку і регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З метою забезпечення збереження даних предметів в експлуатації на підприємствах повинен бути організований належний контроль за рухом МШП, зокрема, оперативний облік в кількісному вираженні.

Відповідним чином повинен бути організований аналітичний облік МШП, які повернуті на склад з експлуатації.

В бухгалтерському обліку МШП відображаються за первісною вартістю, тобто за фактичними витратами на їх придбання, спорудження або виготовлення.

Основні господарські операції з руху малоцінних та швидкозношуваних предметів відображено в таблиці.

Первісною вартістю МШП, отриманих підприємством безоплатно, є їхня справедлива вартість. Вартість безоплатно отриманих МШП відбивається в складі інших доходів на рахунку 745 "Доходи від безоплатно отриманих активів" звітного періоду.

Якщо чиста вартість реалізації тих МШП, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, проводиться дооцінка МШП з визнанням іншого операційного доходу (П(С)БО 9, П(С)БО 6).

Наведена кореспонденція рахунків для відображення дооцінки й уцінки малоцінних та швидкозношувальних предметів. При передачі МШП, що відносяться до запасів, в експлуатацію необхідно організовувати їх оперативно-кількісний облік, облік за місцем їх експлуатації і відповідними особами. Єдиною вимогою, яку можна вважати загальною для створення відомості оперативного обліку МШП, є склад показників, які відображають у ній подібний регістр оперативного обліку повинен включати: найменування МШП, їх кількість і первинну вартість, місце експлуатації, прізвище відповідальної особи, дані про надходження та вибуття МШП з експлуатації, а також причину вибуття.

Виключення МШП з регістру оперативного обліку може здійснюватися тільки на підставі документів, що підтверджують повернення МШП на склад підприємства або на підставі акта списання МШП при їх ліквідації або нестачі.

В залежності від обраного підприємством методу оцінки запасів, наприкінці звітного періоду вартість вибулих запасів списується на витрати.

Це означає, що в момент передачі МШП в експлуатацію, вони списуються з балансу, і їхня вартість включається до складу витрат того звітного періоду, в якому вони були передані в експлуатацію.

Надалі з метою збереження цих предметів в експлуатації, підприємство повинне організувати контроль за рухом таких цінностей, зокрема, вести оперативний облік у кількісному вираженні по місцях експлуатації і матеріально відповідальним особам протягом терміну їхнього фактичного використання.

У випадку повернення придатних для подальшого використання МШП на склад, вони оприбутковуються по дебету рахунка 22 "Малоцінні та швидкозношені предмети" і кредиту рахунка 71 «Інший операційний доход».

Для відображення доходу від реалізації МШП і інших оборотних активів Планом рахунків передбачений субрахунок 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів". Сума доходу, отримана від реалізації МШП (без обліку сум ПДВ), списується на фінансовий результат і відбивається проводкою: дебет 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів" і кредит субрахунку 791 "Результат основної діяльності". У дебет субрахунку 791 списується собівартість реалізованих МШП, а також суми адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їхня наявність, стан і оцінка.

ТОВ «МАРІЦА» було створене за рішенням Засновників - громадян України ( протокол №1 від 12 листопада 1999 року ) шляхом об'єднання їх майна та коштів для здійснення спільної підприємницької діяльності. Товариство було зареєстроване 18 листопада 1999 року виконкомом Чернігівської міської ради (розпорядження Чернігівського міського голови №532-р). Місцезнаходження товариства: Україна, 14031, м. Чернігів, проспект Миру, буд. 310 - А.

ТОВ «Маріца» набуло статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації 18.11.1999 року; створене на невизначений строк. Товариство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатки із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, емблему, власну символіку; може бути позивачем і відповідачем у суді.

Майно Товариства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в його самостійному балансі.

Згідно Статуту Товариство має право:

самостійно реалізовувати свою продукцію та послуги на ринку України та за її межами;

користуватись кредитами та іншими надходженнями;

встановлювати договірні ціни на виконані роботи та виготовлену продукцію, послуги;

залучати необхідних спеціалістів на підставі контракту (договору, угоди); орендувати або викупати землю, будівлі, споруди, укладати договори з підприємствами, а також з окремими громадянами;

використовувати особистий автомобільний транспорт, інструменти інвентар, приміщення Учасників та працівників Товариства, інших громадян за їх згодою, з відшкодуванням власникам витрат по їх експлуатації, технічному обслуговуванню і ремонту;

здійснювати взаєморозрахунки із замовниками як по безготівковому розрахунку, так і за готівкові грошові кошти;

продавати і передавати фізичним і юридичним особам, набувати та одержувати у них, здавати та брати в оренду, надавати і отримувати безоплатно в тимчасове користування або в позику кошти та матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу;

створювати у відповідності з чинним законодавством України дочірні підприємства, філії та представництва як в Україні, так і за кордоном;

випускати, реалізовувати та придбавати цінні папери відповідно до вимог чинного законодавства України.

З дня державної реєстрації Товариства його Засновники набули статусу Учасників Товариства з відповідним правами і обов'язками. За час діяльності Товариства відбувались зміни складу Учасників.

Сума вкладів Засновників та Учасників становить Статутний фонд (капітал) Товариства, який на день створення був визначений у розмірі 7 400, 00 (сім тисяч чотириста) гривень і зараз повністю сформований Учасниками.

У Товаристві створюється Резервний (страховий) фонд, що формується у розмірі 25% Статутного фонду Товариства. Розмір щорічних відрахувань до Резервного фонду становить 5% суми прибутку Товариства до досягнення ним встановленого розміру.

Основною метою діяльності Товариства є здійснення виробничо - господарської, комерційної та іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку для задоволення матеріальних та інших потреб учасників.

Згідно Статуту основним предметом діяльності товариства є:

торговельна діяльність у сфері оптової, дрібнооптової, роздрібної, комісійної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пально - мастильних матеріалів;

торгово - посередницька, торгово - закупівельна діяльність, в т.ч. сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки у населення, тваринницької та рослинницької сировини;

виробництво продукції виробничо - технічного призначення, промислових і продовольчих товарів;

виробництво хлібобулочних виробів та виробів з борошна;

оренда та суборенда будівель, землі, основних засобів виробництва, майна та машин і механізмів, та здача їх в оренду та суборенду з метою отримання прибутку;

виробництво, переробка та реалізація сільгосппродукції ;

проведення іншої господарської, комерційної та фінансової діяльності, що не заборонена відповідно до чинного законодавства.

Органом управління Товариством є Загальні збори його Учасників. У Товаристві створюється одноособовий виконавчий орган - Директор, який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним Загальним зборам Учасників Товариства. Він несе особисту відповідальність за виконання покладених на нього обов'язків. Директор зобов'язаний добросовісно і розумно діяти в інтересах Товариства, не перевищувати своїх повноважень.

Товариство зобов'язане здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Достовірність та повнота річного балансу і звітності Товариства у випадках, визначених законом, повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською організацією). Публічна звітність Товариства про результати його діяльності не вимагається.



3. Оцінка стану забезпеченості підприємства малоцінними та швидкозношуваними предметами та аналіз ефективності їх використання

Управлінський облік розширює та поглиблює фінансовий і є основною системою комунікації всередині підприємства. Цей облік є внутрішнім. Його мета - забезпечити інформацією менеджерів, відповідальних за досягнення конкретних виробничих цілей.

Виконуючи свої функції, управлінський облік надає інформацію для прийняття управлінських рішень на кожному з етапів процесу управління, допомагає розробляти варіанти управлінських рішень та обирати найбільш ефективні з них.

Вартість МШП, переданих в експлуатацію, виключається зі складу активів шляхом списування з балансу як їхнє вибуття з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації та відповідальними особами протягом терміну їх фактичного використання.

Таким чином, за даними карток складського обліку матеріалів не можна отримати інформації про реальні запаси МШП, оскільки передані в експлуатацію відображаються як вибулі. У той же час вони наявні у виробничих підрозділах - центрах відповідальності, хоч їхня вартість уже включена у витрати виробництва. У зв'язку з цим при визначенні потреби в МШП з метою управлінського обліку слід брати до уваги не тільки наявність МШП на складах, відображену як залишок у картах складського обліку, а й фактичну кількість тих, що передані в експлуатацію, термін дії котрих ще не закінчився. Разом з тим, необхідно врахувати, що терміни експлуатації таких предметів значно відрізняються.

В управлінському обліку за центрами відповідальності слід враховувати не тільки фактичну наявність МШП, а й залишкові терміни експлуатації, оскільки без цього може виникнути непередбачена потреба в них, що несприятливо позначиться на виробництві. Управлінський облік саме спрямований на попередження таких не прогнозованих збоїв у забезпечення потреб підприємства в МШП.

Управлінський облік МШП забезпечується системою встановленої документації. Безпосередньо за центрами відповідальності на тих підприємствах, де практикують наявність у роздавальних кладових постійного обмінного фонду інструментів (пристосувань), їх облік ведеться із застосуванням відомості на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристосувань) (ф. МШ-1), що складається у двох примірниках.

Видані працівникам центрів відповідальності інструменти й пристосування, інші МШП на тривале користування записують у картку обліку МШП (ф. МШ-2) в одному примірнику. Якщо інструменти й пристосування видаються у тимчасове користування (протягом зміни), використовують інструментальні марки (жетони), де вказано номер цеху - центру відповідальності, табельний номер робітника, номер кладової. Застосування жетонів значно пришвидшує видачу інструментів, що на великих підприємствах дуже важливо аби не витрачати зайвий час. За виданими жетонами легко визначити, в якого робітника знаходиться той чи інший інструмент.

Точні дані про фактичне забезпечення інструментами й приладдям можливі за умови чіткого обліку їхнього знаходження: на складах, за центрами відповідальності, ремонті тощо. Зокрема, на інструменти й приладдя передані для їхнього полагодження складають замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв) (ф. МШ-3), у двох примірниках.

Один з них зберігається в інструментально - роздавальній кладовій, а інший передається разом з інструментом у ремонтну майстерню. Після полагодження інструментів вони повертаються в кладову, що стверджують відповідно в першому і другому примірниках цього документу відповідна особа в майстерні й комірник. Варто наголосити, що в управлінському обліку немає дрібниць, оскільки будь-які відхилення від нормальної роботи можуть негативно позначитись на роботі підприємства загалом. Часто з тих чи інших причин інструменти й приладдя ламаються й псуються. В таких випадках складають акт вибуття малоцінних та швидкозношувальних предметів (ф. МШ-4). Залежно від причин вибуття, акт складається в одному або двох примірниках. Якщо винних у псуванні чи поломці інструментів немає, акт складається в одному примірнику, в ньому відображається списання інструментів за кількома робітниками.

Коли ж виявлена пропажа інструменту чи поломка, що є наслідком вини робітника, акт складається у двох примірниках. Один передається в бухгалтерію, що є основою утримання з винного його вартості, а інший залишається в центрі відповідальності, як і в першому випадку. Цей примірник є основою для видачі робітникові іншого такого самого інструменту замість втраченого.

При видачі МШП зі складу на виробництво їх вартість включається у витрати виробництва. Але за натуральною ознакою вони обліковуються тривалий період. Саме управлінський облік забезпечує облік МШП протягом усього терміну експлуатації, не допускаючи передчасного втрачання їх до закінчення цього терміну.

Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності встановлені П(С)БО 9 «Запаси».

Згідно П(С)БО 9 «Запаси» МШП визнаються активом і відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання. Надалі за такими МШП повинен бути організований оперативний кількісний облік за місцем експлуатації і матеріально відповідальними особами протягом усього терміну їх фактичного використання. Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках.

Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, визнається інший операційний дохід із збільшенням вартості цих запасів.

Згідно з пунктом 8 П(С)БО 9 придатні (отримані) або встановлені МШП зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість МШП, придбаних за плату - це їх собівартість. Собівартість, у свою чергу включає такі фактичні витрати:

суми, що підприємство сплачує за договором безпосередньо продавцеві або постачальнику;

суми, що сплачуються за послуги, пов'язані з пошуком і придбанням МШП (інформаційні, посередницькі та інші);

суми непрямих податків, що не відшкодовуються підприємству;

суми ввізного мита;

заготівельні, вантажно-розвантажувальні транспортні затрати;

інші затрати, безпосередньо пов'язані з придбанням МШП (прямі: матеріальні, на оплату праці тощо).

Первісна вартість МШП, встановлених власними силами підприємства - це собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з П (С) БО 16 “Витрати”. Первісна вартість МШП, внесених до статутного фонду (капіталу) - підприємства - це узгоджена з усіма замовниками підприємства їх справедлива вартість.

Визначення справедливої вартості поведе у П (С) БО 19: сума за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між зацікавленими і незалежними сторонами.

За справедливою вартістю прибуткуються МШП отримані підприємством безоплатно або в результаті обміну. Але при отриманні МШП в обмін на інші матеріальні цінності є свої особливості, які слід враховувати.

Якщо МШП, отримані в результаті обміну на подібні МШП, то їх первісна вартість буде відповідати балансовій вартості переданих. Але якщо балансова вартість переданих МШП більші від справедливої, первісна вартість отриманих МШП повинна відповідати справедливій.

Якщо МШП отримані в обмін на подібні запаси, то їх первісна вартість дорівнює справедливій вартості отриманих запасів.

Згідно з пунктом 15 П(с) БО 9 первісна вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів у бухгалтерському обліку не змінюється крім таких випадків:

якщо знизилась їхня ціна;

якщо вони зіпсовані;

якщо вони застаріла або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Крім передачі МШП в експлуатацію, що не передбачає прямого вибуття МШП з підприємства, МШП можуть вибувати в результаті:

операції реалізації;

безоплатної передачі;

передачі як внеску до статутного капіталу (фонду) іншого підприємства;

ліквідації.

Якщо чиста вартість реалізації тих МШП, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, проводиться дооцінка МШП з визнанням іншого операційного доходу (П(С)БО 9, П(С)БО 6). Розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності.

У примітках до фінансової звітності наводиться інформація про:

методи оцінки запасів;

балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп;

балансову (облікову) вартість запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації;

балансову (облікову) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу;

суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів відповідно до пункту 28 цього Положення (стандарту).

При застосуванні методу ЛІФО (в даний час не використовується) в примітках до фінансової звітності наводиться різниця між вартістю запасів, відображеною на дату балансу в обліку і звітності і найменшою з вартості, обчисленою із застосуванням методу середньозваженої собівартості, ФІФО, чистої вартості реалізації.

Запаси, які були списані відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому визнається дохід від їх реалізації (принцип відповідності доходів та витрат).

У Звіті про фінансові результати списані на виробництво запаси відображаються за статтею "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)".

Для підприємства оптимальний той метод, який відповідає політиці ціноутворення і дозволяє повністю відшкодовувати витрати, пов'язані з запасами. Коли ціни перестають зростати підприємства надають перевагу методу ФІФО. Законом про прибуток по п.5.9 статті 5 також передбачається використання цього методу оцінки вибуття запасів з метою оподаткування. Використання метода ФІФО забезпечує правильне відображення залишків запасів в Балансі і максимально наближає вартість запасів до поточної ринкової вартості, тобто вартості останніх закупок. Закріплений в обліковій політиці метод оцінки запасів (ФІФО) не повинен змінюватися впродовж року, а його зміна потребує обґрунтування та розкриття в примітках до фінансових звітів.

4. Узагальнення обліково-економічної інформації та прийняття управлінських рішень щодо ефективності використання малоцінних та швидкозношуваних предметів

ТОВ «Маріца» є одним найбільших торгово - виробничих підприємств у Чернігівській області. Сильних конкурентів у даній сфері діяльності підприємство не має.

Постачальники:

цукрові заводи (ПрАТ Линовицький цукрокомбінат «Красний», ТОВ «Носівський цукровий завод», ПрАТ «Городище - Пустоварівський цукровий завод», ВАТ «Кагарлицький цукровий завод», ВАТ «Саливонківський цукровий завод», АТ «Шепетівський цукровий комбінат» та інші);

виробники борошна і круп (ЗАО «Млібор, ЗАТ «Васильківхлібопродукт», ТОВ «Компанія АГРО - ТРЕЙД», та інші);

виробники олії (ПрАТ «Чумак», ПП «Оліяр»);

інші виробники продовольчих і непродовольчих товарів.

Товари і продукція підприємства користується попитом у :

ВАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат»

ПАТ «САН ІнБев Україна»

ЗАТ «Борзнянська фабрика печива»

ЗАТ «ЄВРОТЕК»

ПАТ «Продовольча компанія «Ясен»

ВАТ «Базис»

ПАТ «Чернігівський хлібокомбінат»

ПАТ «Ніжинський хліб»

споживчі товариства області, мережі магазинів і супермаркетів, фізичні і юридичні особи тощо.

...