Аудит розрахунків з постачальниками, покупцями і по претензіях на прикладі ф/г Гарбуз Ю.Г.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Луганський національний аграрний університет

Кафедра аудиту і контролінгу

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Аудит»

на тему: «Аудит розрахунків з постачальниками, покупцями і по претензіях» на прикладі ф/г «Гарбуз Ю.Г.»

Виконала:

студентка

Бриль Олена

Перевірив:

Керівник роботи

Поповиченко Г.С.

Луганськ - 2012

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні основи та нормативно-правова база регулювання аудиту розрахунків з постачальниками, покупцями і по претензіях

1.1 Теоретичні основи аудиту розрахунків з постачальниками, покупцями і по претензіях

1.2 Нормативно-правова база аудиту розрахунків з постачальниками, покупцями і по претензіях

2. Методика аудиту розрахунків з постачальниками, покупцями і по претензіях

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Завдання, послідовність аудиту та його інформаційне забезпечення

2.3 Організація та планування аудиторської діяльності згідно обраного підприємства

2.4 Оцінка стану внутрішньогосподарського контролю та додержання облікової політики на підприємстві

3. Оформлення результатів аудиту

3.1 Оформлення звіту аудитора

3.2 Надання аудиторського висновку

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.

Аудит є незалежною експертизою даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлювання незалежної думки аудитора о її достовірності у відповідності з вимогами П(С)БУ, закону України, інструкцій та інших правил згідно з вимогами користувачів.

У процесі господарської діяльності підприємства вступають у різні розрахункові відносини з постачальниками та покупцями з приводу придбання запасів, основних засобів, отримання послуг тощо. Такі операції супроводжуються відповідними розрахунками.

Підприємства здійснюють різні розрахунки як безготівкового порядку, так і з використанням готівкових коштів, векселів, товарообмінних операцій. Щоб уникнути порушень і зловживань під час здійснення розрахункових операцій, потрібно проводити постійний контроль за їх проведенням та відображенням у бухгалтерському обліку. Оскільки основну частину закуплених сировини, матеріалів, товарів, послуг підприємства отримують від постачальників, то основну частину розрахункових операцій становлять розрахунки з постачальниками і підрядниками. Також у підприємства виникає потреба обліковувати розрахунки претензійного характеру. Перевірка розрахунків за претензіями за невиконані договірні зобов'язання є одним з найважливіших завдань.

Метою курсової роботи є теоретичне обґрунтування і встановлення правильності ведення розрахунків з постачальниками за отримані товарно-матеріальні засоби, послуги, підтвердження законності виникнення дебіторської і кредиторської заборгованості, її достовірності і реальності погашення на підставі показників фінансової звітності відповідно до чинного законодавства; обґрунтування теоретичних і методологічних положень з обліку розрахунків з покупцями і замовниками, а також розрахунків за претензіями.

Об'єктом дослідження курсової роботи є теоретичні положення забезпечення аудиту розрахунків з постачальниками, покупцями і по претензіях.

Предметом дослідження курсової роботи є аудит розрахунків з постачальниками, покупцями і по претензіям у фермерському господарстві «Гарбуз Ю. Г.».

Інформаційну базу складають законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, методичні та інструкційні матеріали, монографічні дослідження та статті іноземних та вітчизняних авторів, матеріали науково-дослідницьких конференцій, фінансова звітність ФГ «Гарбуз Ю. Г.».

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА РЕГУЛЮВАННЯ АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНОКАМИ, ПОКУПЦЯМИ І ПО ПРЕТЕНЗІЯХ

1.1 Теоретичні основи аудиту розрахунків з постачальниками, покупцями і по претензіях

В умовах розвитку ринкової інфраструктури відбувається процес формування акціонерних, спільних, орендних підприємств, концернів, страхових компаній та інших підприємницьких структур, які не мають вищих органів управління. Тому виникає необхідність впровадження нової форми фінансово-господарського контролю - аудиту.

Відповідно до закону України «Про аудиторську діяльність», аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлювання незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Мета аудиту розрахунків полягає у висловленні аудитором незалежної професійної думки щодо правильності відображення у звітності підприємства інформації про розрахунки з постачальниками і покупцями, замовниками й підрядниками, бюджетом, державними цільовими фондами, іншими дебіторами й кредиторами.

Виходячи з мети, основними завданнями аудиту є:

- контроль за дотриманням чинного законодавства щодо розрахунків;

- перевірка наявності і правильності оформлення документів з поставки товарно-матеріальних цінностей (договорів, рахунків-фактур, актів звіряння розрахунків);

- встановлення правильності здійснення розрахунків з постачальниками та покупцями і відображення їх в обліку;

- визначення правильності оцінки отриманих товарів при бартерних (товарообмінних) операціях;

- підтвердження повноти і своєчасності оприбуткування отриманих цінностей і обліку спожитих робіт, послуг;

- встановлення правильності оформлення та відображення в обліку виданих авансів, пред'явлення претензій;

- встановлення правильності відображення за відповідними статтями кредиторської та дебіторської заборгованості в балансі підприємства:

- встановлення причин і строків виникнення заборгованості за розрахунками, визначення реальності та шляхів її погашення;

- перевірка дотримання фінансово-розрахункової дисципліни та її впливу на платоспроможність підприємства.

Постачальники (підрядники) - це підприємства, що відвантажують продукцію, (виконують роботи, надають послуги) покупцям. Стосовно до постачальників підприємства-споживачі завжди виступають покупцями їхніх товарно-матеріальних цінностей, різних послуг, послуг зв'язку послуг з переробки матеріальних цінностей тощо.

Розрахункові взаємовідносини між постачальниками і покупцями виникають у процесі господарської діяльності підприємств, і цим відносинам, як правило, повинне передувати укладання договорів (контрактів) купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, договорів підряду виконання різних робіт, надання послуг тощо.

Договір (контракт) купівлі-продажу являє собою комерційний документ, згідно з яким оформлена торговельна угода. У ньому міститься письмова угода сторін про поставку товарів - зобов'язання продавця передати певне майно у власність покупця та зобов'язання покупця прийняти це майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до Указу Президента від 04.10.94 р. №567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» (зі змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 01.07.95 р. №505/95) суб'єкти підприємницької діяльності України при укладанні договорів (контрактів) зобов'язані дотримуватися правил ІНКОТЕРМС.

Для узагальнення інформації про розрахунки з постачальниками та підрядниками передбачено пасивний рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» має такі субрахунки:

631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;

632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»;

633 «Розрахунки з учасниками ПФГ».

Основними контрагентами підприємств при закупівлі предметів та засобів праці є постачальники і підрядники.

На даному рахунку відображаються безготівкові розрахунки між підприємствами й організаціями за продукції, товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги. На дебеті цього рахунка відображаються суми сплачених рахунків, на кредиті обліковується сума акцептованих рахунків та матеріальні цінності, що надійшли, виконані роботи та послуги.

Розрахунки з постачальниками є кредиторською заборгованістю за товари, роботи, послуги за умов наступної оплати або іншого погашення зобов'язань. У випадку здійснення передоплати в бухгалтерському обліку виникає дебіторська заборгованість за авансами виданими.

З метою підвищення надійності поставок при виборі постачальника потрібно враховувати ряд умов, серед яких: цінова конкурентоспроможність; умови платежу; гарантійні строки; ремонт і після продажне обслуговування; відповідність продукції постачальника стандартам якості; можливість закупок безпосередньо у виробників або оптовиків; географічне місце розташування; основні види діяльності та фінансовий стан; виробнича потужність та обсяги випуску продукції за останні роки.

Якщо спеціалізоване стороннє підприємство виконує будівельно-монтажні роботи, то розрахунки з таким підприємством належать до розрахунків з підрядниками.

Розрахунки можуть здійснюватися також між учасниками ПФГ. До складу ПФГ можуть входити промислові й інші підприємства, наукові та проектні установи, інші установи й організації всіх форм власності. У складі ПФГ визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені ПФГ як учасника господарських відносин.

Порядок і форми розрахунків між постачальником і покупцем визначаються в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена та важлива основа виникнення зобов'язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин у ринковій економіці.

Надходження матеріальних цінностей від постачальників, виконання робіт і послуг підрядчиками виробляються на підставі договорів між підприємством і постачальниками, де обумовлюються вид матеріальних цінностей, що поставляються, виконуваних робіт, комерційні умови постачання, кількісні, якісні і вартісні показники постачань матеріальних цінностей (виконуваних робіт, послуг), терміни відвантаження матеріальних цінностей, порядок розрахунків, відповідальність і термін дії договорів, вказуються реквізити постачальника і покупця з відбитками печаток обох сторін. Ваги ТМЦ, що надходять на підприємство від постачальників повинні супроводжуватися накладними чи товарно-транспортними накладними і рахунок-фактурами, причому рахунок-фактуру постачальник міг послати відразу, або протягом 10 днів.

Оплата постачальникам за поставлену продукцію (товари, роботи, послуги) здійснюється на підприємство через розрахунковий рахунок - платіжними дорученнями, наявними коштами через касу.

При виявленні нестач, невідповідності цін, обумовлених договором, і арифметичних помилок комірник складає Акт приймання, де указується вид транспорту постачальника, чи результат недовантаження неякісної сировини.

Після чого постачальник висилає в копійчаному вираженні суми нестачі чи надсилає замість неякісного товару новий.

На рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем.

Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»має такі субрахунки:

361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;

362 «Розрахунки з іноземними покупцями»;

363 «Розрахунки з учасниками ПФГ».

Покупці - це фізичні або юридичні особи, які придбали товари (роботи, послуги).

Форми та порядок розрахунків з покупцями і замовниками за відвантажену їм продукцію та виконані роботи визначаються заздалегідь укладеними договорами.

Оформляється виникнення дебіторської заборгованості транспортними документами на відвантаження продукції, актами виконаних робіт і платіжними документами.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію (товари, роботи, послуги) являє собою заборгованість покупців та замовників за надану їм продукцію (товари, роботи, послуги). Вона визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг та оцінюється за первісною вартістю (п. 6 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»). Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред'явленим до сплати рахунком.

Узагальнення інформації щодо розрахунків із покупцями та замовниками знаходить своє відображення при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері №3, а при спрощеній формі обліку -- у розділі І Відомості 3-М.

На кожному підприємстві в процесі його фінансово-господарської діяльності можуть виникати і їх необхідно облічувати розрахунки претензійного порядку, борги за нестачі, розтрати, крадіжки.

На субрахунку 374 "Розрахунки за претензіями" ведеться облік розрахунків за претензіями, які пред'явлені постачальникам, підрядникам, транспортним та іншим організаціям, а також за пред'явленими їм та визнаними штрафами, пенею, неустойками.

Претензії можуть пред'являтися:

- за виявлену при перевірці розрахунків постачальників і підрядчиків, транспортних організацій невідповідність цін і тарифів, передбачених договорами, арифметичні помилки;

- за виявлену невідповідність якості матеріалів, товарів постачальників технічним умовам, зумовлені договором;

- за нестачу вантажів постачальників, транспортних та інших організацій;

- за брак та простій, що виникли з вини постачальників;

- за суми, помилково списані установами банків з розрахункового рахунку підприємства;

- за штрафи, пені та неустойки, що утримуються з постачальників, підрядчиків, покупців, замовників за невиконання договірних зобов'язань, у розмірах, визнаних платником або присуджених арбітражем.

1.2 Нормативно-правова база аудиту розрахунків з постачальниками, покупцями і по претензіях

До нормативно-правової бази, яка допоможе аудитору розглянути, перевірити правильність ведення і надати необхідні ефективні рекомендації щодо розрахунків з постачальниками, покупцями та по претензіях можна віднести:

- Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99рю № 996-ХІУ.Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.;

- Закон України «Про аудиторську діяльність» № 3125-XII від 22.04.1993р. із змінами від 14.09.2006 № 140-V. Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджений приказом Міністерства фінансів України №87 від 31 березня 1999 р. Визначається мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визначення і розкриття її елементів;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 «Баланс», затверджений приказом Міністерства фінансів України №87 від 31 березня 1999 р. Цим положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31 березня 1999. Цим положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №4 «Звіт про рух грошових коштів», затверджений приказом Міністерства фінансів України №87 від 31 березня 1999 р.;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 «Дебіторська заборгованість», затверджений приказом Міністерства фінансів України №237 від 8 жовтня 1999 р.;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 «Зобов'язання», затверджений приказом Міністерства фінансів України №20 від 31 січня 2000 р. Це положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Зокрема встановлює принципи визнання доходів від реалізації готової продукції, відображення податків, включених до складу ціни реалізації, порядок оцінки доходу як при звичайному продажу, так і при бартерних операціях.;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Зокрема визначає склад виробничої собівартості готової продукції, загальновиробничих, адміністративних витрат та витрат на збут.;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 39 від 25.02.2000р.;

- Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами. Затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25.06.2003р. № 22.;

- План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій малого підприємництва. Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001р. № 186.;

- Постанова КМУ "Про затвердження порядку подання фінансової звітності" від 28.02.2000 № 419. Регулюється порядок затвердження та подання фінансової звітності в Україні;

- Постанова КМУ про результати суцільної інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості і заходи щодо її скорочення: Постанова КМУ від 29.04.99 р. № 750. Цей план розроблений з метою посилення платіжної дисципліни, погашення взаємної заборгованості підприємств і створення сприятливих умов для поліпшення фінансового становища;

- Закон України «Про ціни і ціноутворення» № 507-12 від 03.12.1990 року. Цей закон визначає поняття ціноутворення, повноваження органів влади в галузі ціноутворення, види та порядок встановлення і застосування цін і тарифів, порядок здійснення контролю за цінами.;

- Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21 грудня 2000 року. Визначає порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.;

- Закон України «Про податок на додану вартість» № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами від 20.01.2010р. № 1814-VI. Цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.;

.- Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами від 20.01.2010. Цей Закон визначає платників податку на прибуток, об'єкт, базу та ставки оподаткування, валові доходи та витрати, порядок нарахування та строки сплати податку та зарахування до бюджеті;

- Постанова КМУ про результати суцільної інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості і заходи щодо її скорочення: Постанова КМУ від 29.04.99 р. № 750. Цей план розроблений з метою посилення платіжної дисципліни, погашення взаємної заборгованості підприємств і створення сприятливих умов для поліпшення фінансового становища;

- Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: затв. Мінфіном України від 24.05.95р. № 88. Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ, ПОКУПЦЯМИ І ПО ПРЕТЕНЗІЯХ

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Мілоський район - невеликий сільськогосподарський район, околиця північно-східної частини Луганської області України. Граничить на півдні і заході з Біловодським, на заході - з Марківським районами Луганської області, на сході - з Чортковським районом Ростовської області і на півночі - з Кантемировським районом Воронежської області Росії. Протяжність меж з Чертковским і Кантемировским районами Росії - 91,25 км, площа району - 97105 га (97,1 тис. кв. км).

Територія району - рівнина, пересічена долинами річок Камишна, Милова і Черепаха, ярами і балками. Грунт в районі переважно чорноземний. Рослинність степового і лісостепового характеру. На території Міловщіни є поклади крейди, мергеля, глини. Жителі району зайняті переважно сільським господарством.

Фермерське господарство «Гарбуз Ю.Г.» знаходиться в селищі Микильське, яке відноситься до Мілоського району Луганської області України. Селище займає площу в 13,19 кмІ. Чисельність населення на 2001 рік складала 1566 осіб.

З даних форми 50 с/г площа сільськогосподарських угідь фермерського господарства «Гарбуз Ю.Г.» складає 1330,6 га, у тому числі рілля - 1330,6 га. Середня чисельність робітників - 8 чоловік. Для виявлення передових напрямків Ф/г «Гарбуз Ю.Г» треба виявити рівень спеціалізації, проаналізувавши склад, структуру та динаміку товарної продукції (таблиця 2.1.1).

Таблиця 2.1.1 Склад, структура і динаміка товарної продукції Ф/г «Гарбуз Ю.Г.»

Види товарної продукції	2010	2011
	виручка, тис грн.	структура виручки, %	порядковий номер в ранжованому ряду	виручка, тис грн.	структура виручки, %	порядковий номер в ранжованому ряду
Рослинництво	1151,3	96,09	-	2665,9	100	-
у т.ч.: пшениця озима	256,7	21,43	2	63,5	2,38	4
ячмінь ярий	16,4	1,37	5	185,8	6,97	3
овес	57,4	4,79	3	203,7	7,64	2
соняшник	820,8	68,5	1	2212.9	83	1
Послуги в сільському господарстві	46,8	4,07	4	-	-	-
Всього по господарству	1198,1	100,00	-	2665,9	100,00	-

Виходячи з даних таблиці 2.1.1 можна зробити висновок, що найбільша питома вага в структурі товарної продукції на протязі 2010-2011 років належить соняшнику. У порівнянні з минулим роком виручка від його реалізації в 2011 році збільшилась. На другому місці після соняшнику в 2010 році була продукція озимої пшениці, а в 2011 - овес. Дані показники вказують на відповідну спеціалізацію підприємства.

При проведенні даного аналізу розраховуємо коефіцієнт спеціалізації:

,

де Р - питома вага і-го виду продукції в структурі товарної продукції;

і - порядковий номер в ранжованому ряду.

Коефіцієнт спеціалізації в 2010 році склав 0,51,а в 2011 році він склав 0,64. Цей коефіцієнт в «Ф/Г. Габуз Ю.Г.» за останні два роки значно змінився. В 2010 році підприємство мало середній рівень спеціалізації, а вже в 2011 році - мало високий рівень спеціалізації. Підприємство спеціалізуватися на виробництві соняшнику.

Таблиця 2.1.2. Склад, структура і динаміка земельних угідь Ф/г «Гарбуз Ю.Г.»

Види угідь	2010	2011	Відхилення площі 2010р. від 2011р.	Відхилення структури 2010 р., % від 2011 р.
	площа, га	структура, %	площа, га	структура, %
С.-г. угіддя	1330,6	100	1330,6	100	0	0
у тому числі рілля	1330,6	100	1330,6	100	0	0

В фермерському господарстві «Гарбуз Ю.Г.» на протязі двох років ніяких змін в структурі, складі і динаміки земельних угідь не виявилось.

Таблиця 2.1.3 Склад, структура і динаміка трудових ресурсів в Ф/г «Гарбуз Ю.Г» Мілоського району Луганської області

Категорії працівників	2010	2011	Відхилення чисельності працівників 2010 р. від 2011 р.	Відхилення структури 2010 р., % від 2011 р.
	чисельність працівників, чол.	структура, %	чисельність працівників, чол.	структура, %
Заняті в с.-г. виробництві	8	100	7	100	-1	0
у тому числі в рослинництві	8	100	7	100	-1	0

Проаналізувавши склад, структуру і динаміку трудових ресурсів в фермерському господарстві «Гарбуз Ю.Г.» (таблиця 2.1.3), можна сказати, що загальна чисельність працівників у 2011 році у порівнянні з 2010 роком зменшилась на одного чоловіка.

Для аналізу фінансового стану підприємства проводиться горизонтальний та вертикальний експрес-аналіз балансу. (таблиця 2.1.4)

Таблиця 2.1.4 Горизонтальний та вертикальний експрес-аналіз балансу Ф/г «Гарбуз Ю.Г.»

Статті балансу	На початок 2011 року	На кінець 2011 року	Абсолютне відхилення	Темп приросту, %
	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	%
АКТИВ
1. Необоротні активи	1275,5	53,56	1085,0	38,01	-190,5	-15,55	-14,94
2. Оборотні активи	1106,0	46,44	1769,4	61,99	663,4	15,55	59,98
2.1. Запаси	28,3	1,19	323,5	11,33	295,2	10,14	1043,11
2.2. Дебіторська заборгованість	26,7	1,12	30,0	1,05	3,3	-0,07	12,36
2.3. Грошові кошти та цінні папери	66,8	2,80	190,0	6,66	123,2	3,86	184,43
2.4. Інші оборотні активи	984,2	41,33	1225,9	42,95	214,7	1,62	24,56
3.Витрати майбутніх періодів	-	-	-	-	-	-	-
4. Необоротні активи та групи вибуття	-	-	-	-	-	-	-
Баланс	2381,5	100,00	2854,4	100,00	472,9	-	19,86
ПАСИВ
1. Власний капітал	1255,3	52,71	1255,3	43,98	0	-8,73	0
1.1.Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	891,2	37,42	180,9	6,34	-710,3	-31,08	-79,7
1.2. Капітал і резерви	364,1	15,29	1074,4	37,64	710,3	22,35	195,08
2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів	-	-	-	-	-	-	-
3. Довгострокові зобов'язання	1985,4	83,37	1780,0	62,36	-205,4	-21,01	-10,35
4.Поточні зобов'язання	32,0	1,34	-	-	-	-	-
4.1.Короткострокові кредити	-	-	-	-	-	-	-
4.2 Кредиторська заборгованість	32,0	1,34	-	-	-	-	-
5. Доходи майбутніх періодів	-	-	-	-	-	-	-
БАЛАНС	2381,5	100	2854,4	100	472,9	-	19,86

Як видно з даних таблиці, можна зробити висновок, що в цілому, валюта балансу на кінець року збільшилась на 472,9 тисячі гривень, або на 19,86%. Це відбулося за рахунок збільшення оборотних активів в цілому на 59,98%, в тому числі запасів на 1043,11%, грошових коштів на 184,43%, що є позитивним фактором. Негативний вплив здійснили необоротні активи, вони зменшились на 14,94%. Відбулися позитивні зміни в результаті збільшення власного капіталу на 195,08%, та зменшення довгострокових зобов'язань на 10,35%.

Таблиця 2.1.5 Аудит фінансового стану Ф/г «Гарбуз Ю.Г.»

Показник	Нормативне значення	На початок року	На кінець року	Відхилення
1	2	3	4	5
1. Аналіз майнового стану підприємства
1.1 Коефіцієнт зносу основних засобів	зменшення	0,36	0,45	0,09
1.2 Коефіцієнт оновлення основних засобів	збільшення	-	-	-
1.3 Коефіцієнт вибуття основних засобів	менше, ніж коеф. оновлення	-	-	-
2. Аналіз ліквідності підприємства
2.1 Коефіцієнт покриття	більше 1	34,56	-	-
2.2 Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,6-0,8	2,92	-	-
2.3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,25-0,5	2,09	-	-
2.4 Чистий оборотний капітал, тис. грн.	більше 0, збільшення	1074	-	-
3. Аналіз фінансової стійкості підприємства
3.1 Коефіцієнт автономії	більше 0, 5	0,15	0,38	0,23
3.2 Коефіцієнт фінансування	менше 1, зменшення	5,54	1,66	-3,88
3.3 Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами	більше 0, 1	33,56	-	-
3.4 Коефіцієнт маневрування власного капіталу	більше 0, збільшення	2,95	1,66	-1,29
4. Аналіз ділової активності підприємства
4.1 Коефіцієнт оборотності активів	збільшення	1,03	0,49	-0,54
4.2 Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	збільшення	-	-	-
4.3 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	збільшення	-	-	-
4.4 Строк погашення дебіторської заборгованості, днів	зменшення	-	-	-
4.5 Строк погашення кредиторської заборгованості, днів	зменшення	-	-	-
4.6 Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	збільшення	8,19	5,86	-2,33
4.7 Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	збільшення	1,35	0,65	-0,7
4.8 Коефіцієнт оборотності власного капіталу	збільшення	3,73	1,78	-1,95
5. Аналіз рентабельності підприємства
5.1 Коефіцієнт рентабельності активів	більше 0, збільшення	0,27	0,34	0,07
5.2 Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	більше 0, збільшення	0,99	1,24	0,25
5.3 Коефіцієнт рентабельності діяльності	більше 0, збільшення	0,27	0,69	0,42
5.4 Коефіцієнт рентабельності продукції	більше 0, збільшення	0,84	0,16	-0,68

2.2 Завдання, послідовність аудиту та його інформаційне забезпечення

Мета аудиту -- встановити правильність відображення в обліку та своєчасність розрахунків підприємств з покупцями і постачальниками, замовниками й підрядниками, бюджетом, державними цільовими фондами, іншими дебіторами й кредиторами.

Завдання аудиту -- встановити:

- законність виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства;

- своєчасність погашення заборгованості;

- правильність відображення в обліку розрахунків з дебіторами та кредиторами;

- доцільність заходів, вжитих підприємством щодо ліквідації причин, які спричинили прострочену заборгованість;

- дотримання законодавства за розрахунками з підзвітними особами та правильність відображення їх в обліку;

- дотримання умов кредитного договору, цільове використання кредиту;

- правильність віднесення процентів за користування кредитом на рахунки бухгалтерського обліку.

Аудиторська перевірка передбачає вивчення достовірності вихідної інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та формування на їх основі висновків про їх реальний фінансовий стан. При цьому аудитор самостійно визначає форми і методи перевірки на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду. Проведення аудиту -- це певна послідовність здійснення аудиторських процедур, що реалізуються через упорядковану системи способів та прийомів дослідження фактів господарського життя, в залежності від мети та завдань аудиту. Тому процес аудиторської перевірки умовно поділяють на окремі етапи залежно від терміну, змісту і призначення виконуваних аудитором процедур.

З позиції найбільш загального представлення процесу аудиту доцільно виділяти 3 етапи:

Перший етап організаційно-підготовчий. Для проведення аудиторської перевірки необхідно внести порозуміння у взаємовідносини між підприємством і аудиторською фірмою. Перший крок у контактах з аудиторською фірмою робить клієнт, який повинен сповістити, що йому потрібні відповідні послуги, і що він хотів би дізнатися про умови, які йому може запропонувати ця аудиторська фірма. Підприємство надсилає лист-запит до аудиторської фірми з пропозицією проведення аудиту на їхньому підприємстві. (додаток 1).

Аудитор знайомиться з бізнесом підприємства-клієнта, вивчає основні напрями та специфіку його фінансово-господарської діяльності (зокрема, отримує інформацію про види продукції, що виготовляється, чи послуг, які надаються клієнтам; вивчає головних постачальників та покупців, ринки збуту, становище підприємства на ринку і його конкурентоспроможність; отримує дані про організаційну структуру підприємства, місце розташування, географічне положення; вивчає фінансову, торговельну та соціальну політику підприємства). Крім того, аудитор повинен вивчити результати попередніх аудиторських перевірок та наслідки контролю іншими установами й організаціями; провести загальну оцінку організації і функціонування систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю; експрес-аналіз фінансового стану підприємства з метою визначення основних фінансово-економічних показників та зон ризику, що дозволить спрямувати аудиторську перевірку на ті сфери і системи, які мають особливе значення і потребують більше уваги.

Далі аудитор визначає аудиторський ризик. Аудиторський ризик - це оцінка неефективності аудиторської перевірки, що базується на не виявленні помилок клієнта аудитором, на неефективності системи обліку і внутрішнього контролю.

Ризик має три складових частини: властивий ризик, ризик системи внутрішнього контролю та ризик невиявлення помилок.

Властивий ризик - це всі ризики, пов'язані у підприємницькою діяльністю, які перебувають під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, здебільшого прямо не пов'язані з контрагентом підприємця (інфляція, конкуренція, спад виробництва, розрив ділових зв'язків, зміни ринку збуту, безробіття тощо), а також загальною організацією і структурою підприємства, господарсько-управлінською на фахово-штатною політикою, кваліфікацією кадрів.

Фактори, які впливають на властивий ризик звітності економічного суб'єкта у цілому, доцільно подати з врахуванням рівня їх значущості. Найважливішим можна вважати фактори загального економічного становища країни, галузевої специфіки, податкового законодавства, дії контролюючих органів, а потім такі фактори, як чесність персоналу, досвід та кваліфікація бухгалтерського персоналу та інщі, їх можна представити в такій послідовності:

- загальна економічна ситуація в країні (інфляція, загальний спад виробництва безробіття, соціальна незахищеність населення та ін..);

- постійні зміни в законодавстві і політиці уряду;

- зміна суспільних цінностей, орієнтацій та способу життя;

- наявність нових галузей виробництва;

- зміни довгострокових тенденцій, особливості функціонування та поточного економічного стану галузі, в якій працює економічний суб'єкт (наприклад, галузям, де рентабельність вище середньої по економіці в цілому, притаманний більш високий ризик);

- вид і характер (специфічні особливості) діяльності економічного суб'єкта (гральному бізнесу притаманний більш високий властивий ризик, ніж торгівля, а торгівлі - більш високий, ніж промисловості);

- впровадження нової технології, технологічні зміни, що відбуваються на підприємстві;

- ділові зв'язки економічного суб'єкта;

- організаційна та управлінська структура підприємства;

- чесність персоналу, що здійснює керівні функції та веде облік (це досить суб'єктивна категорія, але очевидно, що детальність багатьох аудиторських процедур, значно залежить від рівня довіри аудитора тим, хто керує економічним суб'єктом, веде там облік і готує звітність);

- досвід і кваліфікація бухгалтерського персоналу (для головного бухгалтера - новачка властивий ризик вище, ніж для головного бухгалтера з великим стажем і бездоганною репутацією);

- можливість зовнішнього тиску на персонал економічного суб'єкта з метою досягнення певних показників (наприклад, для одержання необхідної позики керівник може вимагати від головного бухгалтера "покращити" показники балансу, а для зниження податкових показників - вимагати завищення собівартості за всяку ціну);

- можливість контролю за діяльність економічного суб'єкта з боку його власників (там, де володіння статутним капіталом відокремлене від функції управління виробництвом, внутрішньогосподарський ризик, як правило, нижче, ніж там, де головний акціонер і управляючий фірмою одна особа).

Ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю - це ризик неефективності внутрішнього контролю. Він полягає у тому, що система бухобліку та внутрішнього контролю не завжди можуть функціонувати настільки ефективно, щоб помилки, які можуть трапитися у залишку по певному бухгалтерському рахунку або у певній категорії операції, могли бути своєчасно попереджені, викриті та своєчасно виправлені персоналом підприємства. Такі помилки можуть бути суттєвими по кожному залишку або у загальній сукупності з перекрученными по інших залишках чи операціях.

Попередня оцінка ризику невідповідності внутрішнього контролю - це оцінка ефективності системи обліку і внутрішнього контролю підприємства, що дає змогу його співробітникам відвернути, виявити і виправити суттєві перекрученная та помилки. Певний ризик невідповідності внутрішнього контролю завжди буде існувати з причин обмежень, які властиві кожній системі обліку і внутрішнього контролю і яких не можна уникнути.

При формуванні думки про ступень ризику аудитор повинен спиратись на анализ наступних даних:

1. Результатів аудиту минулих періодів. З цією метою аудитор вивчає всі доступні робочі документи аудиту минулих років.

2. Результатів дослідження у вигляді спеціальних питань, які були поставлені аудитором працівникам організації на етапі попереднього планування.

Ризик контролю - це ступень довари аудитора до внутрішнього контролю організації за формуванням економічних показників. Ризик контролю полягає у невиявленні помилок системою внутрішнього контролю підприємства і повністю залежить від діяльності адміністрації. Ризик контролю повинен бути обернено пропорційним ризику обліку, оскільки система контролю направлена на порук помилок, допущених системою обліку. Чим більшою мірою аудитор збирається покладатись при підготовці своєї думки на певні засоби контролю, Тим ретельніше він повинен перевіряти їх надійність і ефективність.

Якщо аудитори проводять перевірку фінансових звітів одного і того ж клієнта декілька років подряд, вони часто ще до початку перевірки мають уявлення про ефективність системи внутрішнього контролю клієнта. З одного боку, такий досвід попередньої роботи з клієнтом досить корисний, а з іншого - аудитори можуть і не помітити падіння ефективності внутрішнього контролю, яке можливо відбулось останнім часом. Чим вище рівень надійності внутрішнього контролю, тим нижче ризик аудитора. В той час аудитор ніколи не повинен у повній мірі покладатись на систему внутрішнього контролю клієнта. Помилки в бухобліку завжди можливі, оскільки жодна система контролю не може бути ефективною на 100%.

Кінцева впевненість щодо величини ризику внутрішнього контролю досягається його тестуванням, яке включає:

- перевірку документів, які підтвержують функціонування внутрішнього контролю, наприклад, перевірку документів на наявність необхідних підписів;

- опитування на нагляд за контрольними процедурами, які не знаходять письмового підтвердження, з метою визначення їх тактичного існування і виявлення осіб, які їх проводять;

- повторення процедур контролю, наприклад, порівняння аудитором записав по банківському рахунку з виписками банку.

Ризик не виявлення - це ризик того, що аудитор не виявить викривлення, яке існує в твердженні і може бути суттєвим окремо або в сукупності з іншими викривленнями. Ризик невиявлення - це функція ефективності аудиторської процедури та її застосування аудитором.

Його не можна зменшити до нуля, тому що аудитор, як правило, не перевіряє весь клас операцій, всі залишки на рахунках або розкриття всієї інформації, а також внаслідок інших чинників. Ці інші шинники охоплюють можливість того, що аудитор може обрати невідповідну аудиторську процедуру, неправильне застосування відповідну аудиторську процедуру або неправильно тлумачити результатами аудиторської перевірки. Ці інші шинники, як правило, можна враховувати за допомогою відповідного планування, належного призначення персоналу до групи з завданням "застосування професійного скептицизму та нагляду і огляду виконання аудиторської роботи.

Ризик невиявлення пов'язаний з характером, часом та обсягом аудиторських процедур, які визначає аудитор для зменшення аудиторського ризику до прийнятного низького рівня. При даному рівні аудиторського рівня прийнятний рівень ризику невиявлення обернено пропорційний оцінці ризику суттєвого викривлення на рівні тверджень. Чим більший ризик суттєвого викривлення існує на думку аудитора, тим меньший ризик невиявлення можна прийняти. І навпаки, чим менший ризик суттєвого викривлення існує на думку аудитора, тим більший ризик невиявлення можна прийняти.

Ризик контролю і власний ризик не залежать від аудитора, і він не може на них впливати. Вони існують незалежно від аудиторської перевірки фінансової звітності і є результатом діяльності клієнта незалежно від проведення аудиту. На відміну від цих двох складових частин аудиторського ризику, ризик невиявлення є результатом проведення аудиторської перевірки, наслідком виконаної аудитором роботи. За цей ризик аудитор несе повну відповідальність, тобто він визначає ступінь якості, рівня його діяльності.

На підставі цих складових розроблена модель аудиторського ризику у вигляді формул:

AР = РУ · РК · РВ,

де АР -- аудиторський ризик;

РУ -- ризик системи обліку або властивий ризик;

РК -- ризик системи контролю;

РВ -- ризик невиявлення помилок.

АР = 70% Ч 40% Ч 10% = 2,8%

При цьому необхідно враховувати те, що аудиторський ризик не може бути рівним нулю, тоді як властивий ризик, ризик системи контролю та ризик невиявлення помилок також не можуть бути рівними нулю. Допустимим рівнем аудиторського ризику (можливості похибки) в світовій практиці прийнято вважати ризик на рівні від 1 до 5 %. (додаток 2).

На основі зібраної інформації аудитор приймає рішення про можливість прийняття замовлення на проведення аудиторської перевірки. Підтвердженням домовленостей щодо проведення аудиту є надсилання від аудитора (аудиторської фірми) підприємству-клієнту Листа-зобов'язання (додаток 3), в якому зазначають мету та обсяг аудиторської перевірки, ступінь відповідальності аудитора перед клієнтом, додатково роз'яснюються права, обов'язки клієнта.

Порядок складання Листа-зобов'язання визначено МСА 210 «Умови домовленостей про аудиторську перевірку», зокрема в ньому обов'язково необхідно зазначати:

- мету аудиторської перевірки;

- відповідальність управлінського персоналу підприємства-клієн- та за фінансову звітність, її повноту та достовірність;

- обсяг аудиторської перевірки;

- форма звітів і висновків за результатами завдання;

- застереження щодо ризику, що деякі суттєві викривлення можуть залишитися невиявленими у наслідок існуючих обмежень аудиторської перевірки;

- вимога про вільний доступ до документації та іншої інформації потрібної для аудиторської перевірки.

- посилання на законодавчі й нормативні акти, на підставі яких проводиться аудит (закони, правила, положення та інструкції, які стосуються порядку ведення бухгалтерського обліку, підготовки бухгалтерської звітності і проведення аудиту).

Додатково (за потреби) можна обумовлювати: -- домовленість про залучення інших аудиторів та експертів;

- домовленість про залучення до перевірки внутрішніх аудиторів, а також інших працівників замовника;

- координація роботи з попереднім аудитором;

- обмеження відповідальності аудитора, де це об'єктивно виправдано;

- подальші угоди між аудитором і замовником.

Після підписання Листа-зобов'язання аудитором та клієнтом, укладається Договір на аудиторську перевірку (додаток 4). Перш ніж дати остаточну згоду на здійснення аудиту, аудитор повинен реально оцінити можливість його якісного виконання та врахувати вимоги професійних етичних правил.

Договір на аудиторську перевірку -- документ, що засвідчує факт досягнення домовленості між аудитором і клієнтом про проведення аудиторської перевірки, закріплює права, обов'язки і відповідальність сторін.

Зміст договору може бути різним залежно від конкретної ситуації, домовленостей між замовником і виконавцем, проте, основними пунктами договору повинні бути:

- назва документа;

- номер;

- місце та дата укладання;

- преамбула (повні бути назви підприємств виконавця та замовника, прізвища уповноважених посадових осіб, що підписали договір);

- предмет договору;

- період, за який проводиться перевірка;

- мета та обсяг робіт;

- зобов'язання сторін, їх права та відповідальність;

- порядок здавання та приймання виконаних робіт;

- строки виконання;

- вартість зазначених у договорі робіт та порядок розрахунків;

- реквізити сторін;

- особливі умови (у разі потреби);

- додатки до договору (за необхідності).

2.3 Організація та планування аудиторської діяльності згідно обраного підприємства

аудит постачальник розрахунок обліковий

Після підписання договору аудитору слід розробити план (додаток 5) та програму аудиторської перевірки (додаток 6), що дозволять ефективно та вчасно провести аудит.

План повинен складатися до початку роботи з клієнтом і враховувати:

- умови договору на виконання аудиту;

- зміст аудиторського висновку, строки його подання;

- відповідальність аудитора, передбачену законодавством;

- відповідальність підприємства за бухгалтерську звітність, яка надається для перевірки;

- відповідальність підприємства за повноту і достовірність іншої необхідної інформації;

- систему і форму бухгалтерського обліку;

- список членів аудиторської робочої групи, тривалість роботи, бюджет часу і витрат;

- ступінь впливу на аудит нових бухгалтерських або аудиторських законів, нормативів, інструкцій;

- рівень суттєвості завдань аудиту;

- найважливіші етапи і завдання аудиту;

- ступінь довіри до надійності системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

- порядок узгодження роботи внутрішніх аудиторів і співпрацю з ними; і сутність і обсяг аудиторських доказів;

- умови, які потребують особистої уваги (можливість помилки, шахрайства);

- ступінь аудиторського ризику; список помічників, які будуть залучатися до аудиту.

При цьому слід урахувати такі фактори, як реальні затрати праці, необхідні для роботи, витрати часу попередньої перевірки, рівень суттєвості й проведення оцінки ризиків. У складі загального плану повинна бути інформація про:

а)склад аудиторської групи;

б)її підпорядкованість;

в)інструктаж;

г)перевірку якості роботи молодих спеціалістів старшими працівниками.

У процесі роботи аудитори можуть вносити корективи та зміни до плану, причому їх причини повинні докладно документуватися. Якщо перевірка проводиться не вперше, доцільно вивчити матеріали попередньої перевірки, обговорити з клієнтом зміни, що відбулися в діяльності підприємства і в системі обліку, його проблеми, оцінити дії клієнта по усуненню недоліків та виконанню рекомендацій попереднього аудитора.

План бажано погодити з керівництвом фірми. Це дасть можливість уточнити аудиторські процедури з діяльністю персоналу підприємства.

Для виконання плану аудитор повинен підготувати в письмовій формі програму аудиторської перевірки з визначенням у ній конкретних завдань і процедур для кожного об'єкта аудиту.

Програма аудиту -- це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Цей перелік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та пересічних учасників перевірки, який також є засобом контролю за якістю їхньої роботи.

Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використовувати її як інструкцію для виконавців аудиту, які беруть участь у перевірці. Програма має також служити засобом контролю за роботою виконавців аудиту.

У програмі аудиту види, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту і контролювати їхню роботу. Аудиторська програма містить перелік об'єктів аудиту за його напрямами, а також час, який необхідно витратити на кожен напрям аудиту або аудиторську процедуру.

Основним завданням аудиту розрахунків з постачальниками є перевірка реальності і законності облікових даних про стан розрахунків, дотримання розрахунково-фінансової дисципліни та її вплив на платоспроможність підприємства, встановлення реальності заборгованості.

Аудит розрахункових операцій з постачальниками здійснюють у такій послідовності:

з'ясовують стан бухгалтерського обліку, фінансової звітності та внутрішнього контролю;

оцінюють основні показники підприємства;

проводять аналіз даних інвентаризації розрахунків, звіривши їх з фактичними даними, відображеними у Головній книзі, балансі підприємства, аналітичними даними розрахункових рахунків (звіряють залишки на початок звітного періоду, відображені в регістрах бухгалтерського обліку, із залишками, показаними у попередньому звітному періоді);

уточнюють реальність дебіторської та кредиторської заборгованості;

визначають правильність відображення зобов'язань в обліку;

виявляють основні форми розрахунків з постачальниками і підрядниками;

визначають повноту і правильність оприбуткування підприємством отриманих від постачальників запасів;

встановлюють дотримання діючих цін і тарифів.

Вивчення бухгалтерського обліку дає змогу визначити напрями подальшої перевірки та ті ділянки обліку, яким потрібно приділити більше ув...