Організація та вдосконалення обліку основних засобів
Економічний зміст основних засобів, нормативне регулювання їх обліку. Класифікація та оцінка основних засобів підприємства, організація їх первинного обліку, особливості синтетичного та аналітичного обліку. Облік амортизації, шляхи його вдосконалення.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.05.2015 |
| Размер файла | 66,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
Вступ
1. Теоретичні основи обліку основних засобів
1.1 Економічний зміст основних засобів
1.2 Нормативне регулювання обліку основних засобів
1.3 Огляд літературних джерел
2. Організація обліку основних засобів
2.1 Організаційно - економічна характеристика підприємства
2.2 Класифікація та оцінка основних засобів
2.3 Організація первинного обліку основних засобів
2.4 Синтетичний та аналітичний облік основних засобів
2.5 Облік амортизації основних засобів
3. Шляхи вдосконалення обліку основних засобів
3.1 Вдосконалення первинного обліку
3.2 Вдосконалення синтетичного та аналітичного обліку
Висновки та пропозиції
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Сільське господарство України і сьогодні залишається пріоритетною галуззю у формуванні продовольчої безпеки країни. Хоча зараз цей сектор національної економіки знаходиться не в найкращому стані, але існує багато можливостей і передумов для виведення цієї галузі з кризи і перетворення на потужну, високоефективну ланку народного господарства. Зміни повинні здійснюватися на кожному окремому підприємстві і торкатися всіх сторін господарської діяльності. Важливим аспектом для управління виробництвом є отримання своєчасної, повної, та достовірної інформації про господарські процеси. Особливо важливою є облікова інформація про наявність, склад та рух основних засобів. облік первинний аналітичний амортизація
Бухгалтерський облік основних засобів забезпечує:
своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку повної інформації про оцінку, переоцінку і надходження основних засобів, їх внутрішнє переміщення, вибуття;
відображення даних про нарахування амортизації основних засобів за звітний період та їх зношення з початку терміну корисного використання;
- інформацією для складання звітності про основні засоби та капітальні інвестиції.
Бухгалтерський облік ведеться в кілька етапів, на кожному з яких існує певна система, правила, методи обліку основних засобів, використовується типова документація. Але процес формування облікової інформації містить у собі ще багато невирішених питань і протиріч, пов'язаних з визнанням, класифікацією, способом обліку основних засобів.
З вищенаведеного витікає актуальність питання організації та вдосконалення обліку основних засобів.
Метою даної курсової роботи є дослідження організації первинного, аналітичного і синтетичного обліку основних засобів, виявлення недоліків та розробка рекомендацій по вдосконаленню обліку основних засобів.
Об'єктом дослідження є ТОВ АФ «Псьол» с. Велика-Рибиця Краснопільського району.
При написанні даної роботи були використані дані первинних документів, регістрів синтетичного і аналітичного обліку, річні звіти за 2008-2010рр., типові положення, навчальні посібники, нормативні акти та періодичні видання.
1. Теоретичні основи обліку основних засобів
1.1 Економічний зміст основних засобів
Для здійснення виробничої діяльності сільськогосподарському підприємству потрібні основні засоби або, іншими словами, засоби праці. Від предметів праці вони відрізняються тим, що беруть участь у виробництві протягом кількох років, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і фізичні властивості. Засоби праці зношуються поступово, а отже, переносять свою вартість на виробництво продукції частинами [17,340].
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (затверджене Наказом Міністерства фінансів України 27 квітня 2000 р. №92) містить таке визначення основних засобів: « Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік), вартість яких повинна бути не менша 1000 грн. і яка поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом» [22,248].
З метою спрощення економічних взаємовідносин та бухгалтерського обліку частину засобів праці (об'єктів) не відносять до основних засобів. Це так звані малоцінні і швидкозношувані предмети, які обліковуються у складі оборотних активів. Малоцінні предмети - це такі, ціна придбання яких за одиницю не перевищує встановлений розмір. Офіційними документами не визначено ціну, за якою предмети відносять до малоцінних. У П(С)БО 7 «Основні засоби» записано: «Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що не входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів».
Податковим законодавством передбачено вартісну межу основних засобів у сумі 1000 грн. за одиницю, на яку доцільно орієнтуватися в бухгалтерському обліку. Швидкозношувані предмети - це такі, строк служби яких менше одного року незалежно від їх вартості [20,42].
В офіційних документах та економічній літературі часто ототожнюються поняття «основні засоби» та «основні фонди». Наприклад, у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. №334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями) стверджується, що під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності. У бухгалтерському обліку коли йде мова про матеріальні цінності, використовують поняття «засоби», а не «фонди» [20,40].
Основні засоби відносяться до активів, оскільки є ресурсами підприємства. Критерії визнання активів, що встановлені П(С)БО 7 «Основні засоби» наступні: об'єкт основних засобів визнається активом, а значить відображається в обліку та в балансі, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.
Перша вимога передбачає доцільне придбання і використання основних засобів на виробництві в інтересах власника. Друга вимога передбачає можливість встановлення вартості основних засобів. Вартість основних засобів визначається в первинних документах та договорах купівлі-продажу. Якщо виконуються ці дві умови, то основні засоби зараховуються на баланс підприємства [15,189].
Основні засоби обліковуються за об'єктами. Об'єкт основних засобів -це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; або конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством [22,249].
Якщо один об'єкт основних засобів складається із частин (компонентів), які мають різний термін корисного використання (експлуатації),то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів [15,201].
За технічними характеристиками, призначенням та умовами використання об'єктів основні засоби поділяються на групи:
1.Основні засоби: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди та передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби.
2.Інші необоротні матеріальні активи: бібліотечні фонди,малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (не титульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату, інші необоротні матеріальні активи.
3.Незавершені капітальні інвестиції: капітальні інвестиції в будівництво, виготовлення, реконструкцію,модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, введення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва [18,44].
Капітальні вкладення в поліпшення земель, у багаторічні насадження включаються до складу основних засобів щорічно у сумі витрат і належать до прийнятих в експлуатацію площадок, незалежно від ступеня готовності всього комплексу робіт [22,250].
Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, інших необоротних активів, їх зносу передбачені рахунки:
10«Основні засоби»; 11 «Інші необоротні матеріальні активи»; 12«Нематеріальні активи» 13«Знос (амортизація) нематеріальних активів»; 16 «Довгострокові біологічні активи»; 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи».
Витрати, пов'язані з поліпшенням об'єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), які призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від його використання, будуть відображатися на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» [17,341].
У бухгалтерському обліку вартість, за якою відображаються основні засоби, розподіляється на:
первісну вартість;
залишкову вартість;
ліквідаційну вартість;
знос.
Первісна, або історична вартість основних засобів -- це фактична вартість їх придбання або фактичні витрати на створення даних засобів (наприклад, витрати на будівництво виробничих будівель, споруд, на формування основного стада, робочої худоби тощо). До первісної вартості основного засобу включають ціну його придбання або оплату за виконання будівельно-монтажних робіт, витрати на страхування ризиків доставки вказаного засобу, суми непрямих податків у зв'язку з його придбанням і деякі інші. При цьому слід пам'ятати, що витрати на сплату відсотків за користування кредитами у первісну вартість основного засобу не включаються.
Первісна вартість основного засобу може бути збільшена на величину витрат, пов'язаних з таким його поліпшенням, за якого збільшується майбутня економічна вигода від використання цього засобу. Вказане поліпшення досягається в разі модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції. Всі інші витрати, що здійснюються для підтримки основних засобів у робочому стані та одержання початково визначеної майбутньої економічної вигоди від їх використання, включаються до складу поточних витрат. Отже, витрати на технічні огляди, поточні і капітальні ремонти основних засобів розглядаються як елемент операційних витрат, що включається у виробничу собівартість продукції.
Поступова втрата вартості основних засобів відображається в оцінці основних засобів за залишкової вартості . Залишкова вартість являє собою первісну (відновлювальну) вартість, зменшену на величину зносу.
Оцінка основних засобів за залишковою вартістю необхідна для того, щоб знати їх якісний стан і для складання бухгалтерського балансу.
Ліквідаційна вартість - це та сума грошових коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від вибуття (реалізації, ліквідації) основних засобів при закінчені строку їх корисного використання мінус витрати, що пов'язані з вибуттям.
Ліквідаційна вартість визначається у момент отримання об'єкту основних засобів. Якщо визначити її неможливо або важко, або якщо вона незначна, тоді її прирівнюють до нуля. Відповідно до формули у цьому випадку первинна (переоцінена) вартість об'єкту буде рівна його амортизуємої вартості.
У ході виробничого процесу будівлі, машини й інші засоби праці поступово втрачають частину своїх корисних властивостей, інакше кажучи відбувається їхній знос.
Розрізняють два види зносу основних фондів - фізичний і моральний. Фізичний знос - це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема: особливостей технологічного процесу; якості обслуговування основних засобів; кваліфікації робітників та їхнього ставлення до основних засобів у процесі використання, інтенсивності та умов їх використання. Розрізняють повний і частковий знос основних засобів. Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів шляхом нового капітального будівництва або придбання нових основних засобів.
Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів.
Моральний знос - це знос основних засобів внаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних фондів іще до їх фізичного зносу.
Несвоєчасна заміна морально застарілих основних виробничих фондів призводить до того, що собівартість підвищується, а якість знижується порівняно з продукцією, виготовленою на досконаліших машинах та устаткуванні.
Моральний знос зменшує вартість основних виробничих фондів через скорочення суспільно необхідних витрат на їх відтворення. Сума нарахованого зносу характеризує стан основних виробничих фондів. Вирахуванням з первісної вартості основних виробничих фондів суми зносу визначають залишкову вартість основних виробничих фондів.
Необхідною умовою відновлення засобів праці у натуральному вигляді є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.
Амортизація - це систематичний розподіл амортизуємої вартості незворотних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Визначення амортизуємої вартості запишемо у вигляді формули: АВ = ПВ-ЛВ АВ - амортизуєма вартість; ПВ - первинна або переоцінена вартість; ЛВ - ліквідаційна вартість
П(С)БО 7 «Основні засоби» містить п'ять методів нарахування амортизації: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискорене зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий. Дозволяється також використовувати норми і метода нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.
Метод 1 - прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкту основних засобів.
Метод 2 - зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Вона визначається як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.
Метод 3 - прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початку звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи із строку корисного використання об'єкта і подвоюється.
Метод 4 - кумулятивний, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується та кумулятивного коефіцієнта. Він розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років корисного використання.
Метод 5 - виробничий, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Вона обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів. Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів передбачені податковим законодавством.
Законом України «Про оподаткування прибутку підпрємств» передбачено, що амортизації підлягають витрати на:
* придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;
самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів:
придбання, ремонт і модернізацію легкового автотранспорту лише юридичними особами, основною діяльністю, яких є надання платних послуг з перевезення сторонніх громадян (таксомоторні парки) та послуг з надання легкового автотранспорту в оренду стороннім громадянам і організаціям;
*поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом. Не підлягають амортизації витрати на :
придбання і відгодівлю продуктивної худоби;
вирощування багаторічних плодоносних насаджень;
придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшої реалізації іншим платникам податку чи їх використання у виробництві (будівництві, спорудженні) інших основних фондів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам податку;
утримання основних фондів, що знаходяться на консервації. Амортизацію не нараховують по будівлях, спорудах, їх структурних компонентах та передавальних пристроях під час проведення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та перебування на консервації.
Норми амортизації встановлені у відсотках до балансової вартості кожної групи основних фондів на початок звітного періоду в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал): група 1 - 3, 25 відсотка, група 2-10 відсотка; група 3 - 6,75 відсотка, група 4-15 відсотка.
Підприємство може прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи 3, придбаних після набуття чинності Законом про оподаткування прибутку підприємств, за такими нормами: 1-й рік експлуатації - 15 відсотків, 2-й рік ЗО відсотків, 3 -й рік 20 відсотків, 4 - й рік 15 - відсотків, 5-й рік 10 відсотків, 6 -й рік 5 відсотків, 7-й рік 5 відсотків.
Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 проводиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта стан неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Амортизація основних фондів груп 2 і З провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.
Метод 6 - податковий. Розрахунок суми амортизації здійснюється за річними нормами.
Використання різних методів нарахування амортизації обумовлює одержання не однакових сум по роках. Так, при прямолінійному методі амортизація розподіляється рівномірно протягом строку використання об'єкта основних засобів.
Метод зменшення залишкової вартості дозволяє нарахувати більшу суму амортизації за перші роки. Це вигідно підприємству в тій частині, що прискорюється процес відшкодування коштів, понесених на придбання об'єкта основних засобів. Правда, цей метод складніший за прямолінійний в частині визначення річної норми амортизації. Але якщо вона уже вирахувана, то далі вже справа простої арифметики.
Метод прискореного зменшення залишкової вартості обумовлює нарахування амортизації в перші роки експлуатації об'єкта ще в більших розмірах, ніж попередній метод. Про вигідність (невигідність) такого явища кожне підприємство має вирішувати самостійно.
Кумулятивний метод теж забезпечує прискорене нарахування амортизації в перші роки експлуатації об'єкта основних засобів.
Виробничий метод пов'язує суму нарахованої амортизації з інтенсивністю використання об'єкта основних засобів: інтенсивніша робота -більша сума амортизації.
Податковий метод потрібно використовувати для цілей вирахування розміру податку на прибуток. При його застосуванні амортизаційний строк розтягується на багато років.
Підприємству надано право самостійно вибирати метод нарахування амортизації. При вирішення цього питання потрібно зробити розрахунки по конкретних даних підприємств. Але потрібно розуміти що прискорення полягає не в тому, щоб скоротити термін експлуатації об'єкта, а в тому, щоб швидко накопичити амортизаційні суми. Проте, якщо на підприємстві функціонує багато об'єктів основних засобів, то вибір методу мало змінює загальну сумі амортизації, бо по одних об'єктах вона буде більшою, а по інших меншою через різні строки надходження основних засобів. Тому, на мою думку, підприємству найдоцільніше використовувати простий прямолінійний метод нарахування амортизації, який діяв у всіх підприємствах до 1 липня 1997 р., поки не був законодавче введений податковий метод. Звичайно, доки діятиме податковий метод, паралельне застосовувати ще й один з бухгалтерських методів не є доцільно. Адже немає ніякого смислу робити одну й ту ж роботу двічі: нараховувати амортизацію одним з методів, що визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" і це саме робити з метою визначення розміру податку на прибуток.
Щоправда, нарахування податкової амортизації передбачає один раз на квартал підрахувати підсумки груп залишкової вартості основних засобів і множення їх на відповідну норму амортизації. Визначена таким способом сума амортизації записується до декларації. Жодних записів по рахунках бухгалтерського обліку на суму податкової амортизації не потрібно проводити.
Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за прямолінійним або виробничим методами. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом, або в першому місяці використання об'єкта нарахувати амортизацію в розмірі 100 відсотків його вартості.
Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.
Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.
Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році.
1.2 Нормативне регулювання обліку основних засобів
Облік основних засобів регулюється рядом нормативно-правових актів, інструкцій, методичних вказівок:
Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" №996-ХІУ від 16.07.99 р.; зі змінами та доповненнями від 2 грудня 2010 року М2756-УЦ1].
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби". Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за №288/4509). Це Положення (стандарт) 7 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.
Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ).
Положення (стандарт) 7 не поширюється на:
Операції з біологічними активами, які пов'язані із сільськогосподарською діяльністю та оцінені за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Невідтворювані природні ресурси, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Основні засоби, що утримуються з метою продажу, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Інвестиційну нерухомість, особливості обліку якої визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку [2]. -Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда". Затверджено
Наказом Міністерства фінансів України №181 від 28.07.2000 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000 р. за №487/4708; із змінами: Наказ Мінфіну України №591 від 24.09.2004 р.). Дане Положення (стандарт) 14 визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності. Норми Положення (стандарту) 14 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).
Положення (стандарт) 14 не поширюється на:
1) орендні угоди, пов'язані з розвідкою та використанням природних та подібних невідтворюваних ресурсів (за винятком оренди земельних ділянок);
( Підпункт 1 пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів N 901 від 08.07.2008 ) 2) угоди щодо використання авторських і суміжних прав;
3)угоди щодо оренди цілісних майнових комплексів;
4)на оцінку біологічних активів - об'єктів оренди, які оцінені за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку ЗО "Біологічні активи"; [3]
План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій №291, від 30.11.99 р., із змінами і доповненнями за станом на 20.09.2004 р. План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схемреєстраціїта групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою -номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку. Котирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунку; [4]
Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій №291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України №893/4186 від 21.12.99 р.).
Ця Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб .Ведення позабалансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування методу подвійного запису) [5].
Наказ Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку" №352 від 29.12.1995 р. Даний Наказ спрямований на виконання заходів по реалізації Державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики. В ньому затверджені типові форми первинної облікової документації з обліку основних засобів [6].
Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені Наказом Міністерства фінансів України №561 від 30.09.2004 р.
Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами, їх філіями та іншими виділеними на окремий баланс підрозділами незалежно від форм власності і організаційно-правових форм (крім банків і бюджетних установ) [7].
-Лист Державної податкової адміністрації України " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій при продажу основних фондів №10413/6/23-2119 від 18.11.2004 р.
-Закон України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 р. з подальшими змінами і доповненнями.
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-БР від 22.05.97 р. із змінами і доповненнями, внесеними Законом України №349-ІУвід 24.12.2002 р., №1957-ІУвід 01.07.2004 р.
Постанова №166 "Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей", затверджений Постановою КМУ №116 від 22.01.96 р.
Наказ Головного архівного управління "Про перелік типових документів" №41 від 20.07.1998 р.
МСФО 16 „Основні засоби". В цьому Міжнародному стандарті визначена сутність основних засобів, умови їх визнання, оцінка, нарахування амортизації та інші аспекти. МСФО 16 „Основні засоби" розроблений з метою визначення облікового підходу до основних засобів, а саме:
>визначення їх сутності;
визначення вартості;
розрахунку амортизації та ін.
При цьому слід мати на увазі, що МСФО 16 на застосовується до:
лісів та подібних ресурсів, які відтворюються природно;
прав на корисні копалини, розвідування та видобування корисних копалин, нафти, природного газу та подібних невідтворюваних ресурсів.
Сферою застосування МСФО 16 „Основні засоби" є їх облік, крім випадків, коли застосовуються інші МСФО [8,355].
1.3 Огляд літературних джерел
Термін «основні засоби» є досить складною економічною категорією та об'єктом бухгалтерського обліку.
Сучасний економічний словник (Ройзберг В.А., Лозовський Л.Ш., Стародубцева Е.Б.) до основних засобів відносять засоби виробництва, що використовуються тривалий час, беруть участь у виробництві впродовж багатьох циклів, мають тривалий період амортизації. До основних засобів відносять землю, виробничі будинки, будівлі, машини, устаткування, прилади, інструменти, тобто фізичний капітал.
Навчальна література з економіки основні засоби розглядає як засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється (на платні послуги), частинами в міру їх зносу [15,188].
Як основні, так і оборотні засоби в процесі використання обертаються, але лише порядок відображення обертання перших і других не однаковий. Тому на думку Сук Л. введення положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку терміну «необоротні активи» і назви в балансі розділу «Необоротні активи» є некоректними, оскільки вони не відображають реальної суті економічних явищ. Більш логічним є поділ активів на поточні і не поточні, як передбачено міжнародними стандартами бухгалтерського обліку [20,40 ].
Найповніше проблему визнання основних засобів та критеріїв, за якими слід відносити цінності до основних засобів, дослідила Л. Кулікова у своїй монографії «Облік основних засобів: сучасна концепція і тенденції розвитку». Зокрема вона розглядає такі критерії віднесення активів до основних засобів: функціональна роль, призначення, сфера діяльності, нерухомість, тривалість використання, матеріальність, вартісна межа [11,25].
Критерії, запропоновані Л. Куліковою дещо відрізняються від критеріїв віднесення об'єкта до основних засобів у П(С) БО 7: об'єкт бухгалтерського обліку повинен бути визнаний активом; використовуватися для чітко визначених цілей; мати очікуваний строк корисного використання більш як один рік або операційний цикл (якщо він довший за рік); мати фізичну форму - бути матеріальним активом [2].
Бондар О. наголошує також на відмінностях між критеріями П(С) БО 7 та критеріями, наведеними в Міжнародному стандарті фінансової звітності 16 «Основні засоби».Так, згідно МСФЗ 16 основними засобами вважаються активи, які відповідають таким критеріям:
матеріальність (наявність фізичної форми);
сфера дії (утримуються підприємством для використання у процесі виробництва або для постачання товарів чи послуг, для здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей);
> тривалість очікуваного строкувикористання (має
використовуватися більше одного облікового періоду).
На відміну від визначення, яке подане у П(С) БО 7 у цьому визначення немає ніяких «соціально-культурних функцій» [11,26].
На практиці у спеціалістів досліджуваного підприємства виникають суперечності, що відносити до одного об'єкта, а що вважати комплексом. Досить часто зустрічаються питання, чи потрібно оприбутковувати і в послідуючому обліковувати кожний об'єкт чи весь комплекс подібних об'єктів в цілому, та як в подальшому нараховувати амортизацію: чи по кожному об'єкту чи взагалі на весь комплекс?
Замлинський В.А. наголошує на проблемі поняття об'єкту основних засобів. В методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказам Міністерства фінансів України від ЗО вересня 2003 року №561 дається наступне пояснення: якщо один об'єкт основних засобів складається з частин (компонентів), які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визначатися у бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів. Отже підприємство може робити вибір у межах, встановлених П(С) БО 7 [12,141].
Як наголошує Л.Сук, варто пам'ятати, що об'єкт має бути конструктивно відокремлений і призначений для виконання певних самостійних функцій. Тобто,наприклад, в будівлі не можна виділяти і окремі об'єкти двері, вікна панелі,бо це її конструктивні елементи. Отже на загальну вартість будівлі необхідно нараховувати амортизацію, виходячи з строку експлуатації основної конструкції [20,43].
Професор П.Я. Хомин [50] вважає, що для визначення більш точного переліку об'єктів основних засобів, що будуть віднесені до кожної класифікаційної групи, щоб уникнути помилок при нарахуванні зносу, амортизації, переоцінці основних засобів доцільно разом з інженерами підприємства й іншими спеціалістами проаналізувати правильність віднесення до кожної класифікаційної групи конкретних об'єктів основних засобів, що враховуються в інвентарних картках обліку основних засобів, тому що правильність віднесення основних засобів до відповідної класифікаційної групи можна встановлювати лише с урахуванням їхніх технічних характеристик.
Ткаченко Л. наголошує на важливості оцінки основних засобів. Адже, неправильна оцінка основних засобів може призвести до таких негативних наслідків: неточне обчислення амортизації, а звідси - собівартості та відпускних цін на продукції, робіт, послуг, доходності, рентабельності та прибутку, перекручування нарахованого прибутку як з майна, так і з прибутку; викривлення відображених в балансі діючих обсягів основних засобів та їх співвідношення з оборотними засобами; неправильного обчислення деяких техніко-економічних показників, які характеризують використання основних засобів (знос, коефіцієнти вибуття, надходження,показники ефективності діяльності підприємства тощо) [21,11].
Бондар О. у своїй статті висвітлює недоліки і переваги застосування двох видів оцінки вартості основного засобу: за історичною собівартістю та справедливою вартістю. Саме ці види оцінки, відповідно до норм П(С)БО 7 можуть використовувати підприємства.
Оцінка основних засобів за історичною собівартістю є ефективною при проведенні аналізу фінансового стану, тобто він сприяє правильній оцінці фінансового результату (прибуток або збиток). Але річ у тім, що цінність основних засобів змінюється з часом. Навіть якщо ціни залишаються без змін, потенціал основних засобів не залишається незмінним, оскільки скорочується строк їх служби, вони стають морально і фізично застарілими. Тому слід пам'ятати, що цей вид оцінки неминуче призведе до викривлення фінансового стану, адже основні засоби, які мають однакові характеристики, але були придбані в різний час, матимуть і різну вартість.
Оцінку основних засобів за справедливою вартістю доцільно використовувати при аналізі платоспроможності підприємства. Така оцінка дає можливість відносно точно показати майнове становище, але, в свою чергу, викривлює фінансовий результат [10,24].
Кірейцев Г.Г. і Іваніщенко Л.О. вважають метод обліку основних засобів по залишковій вартості правильним. Так, інформацію про первісну вартість можна отримати із інвентарних карток по кожному об'єкту і в цілому по їх сукупності. Не принижуючи значення інформації, яка характеризує повну початкову вартість об'єктів основних засобів, можна стверджувати, що вона не сприяє розширенню можливостей економічної служби у проведенні аналізу ефективності виробництва і прийнятті управлінських рішень [14,24].
Як слушно наголошує Л. Ткаченко:«Якщо врахувати, що частка основних засобів у загальні й вартості активів становить близько 80%, то значення достовірної оцінки для обліку основних засобів важко переоцінити» [21,12].
Михайлов М.Г. звертає увагу на те, що із введенням П(С) БО 7 «Основні засоби» відбулося різке розмежування бухгалтерського і податкового обліків.
Ці розбіжності починаються з термінів і закінчуються класифікацією, визначенням, оцінкою, порядком переоцінки, обліку втрат на ремонт, порядку списання і нарахування амортизації основних засобів [16,214].
Про суттєві відмінності обліку основних засобів пише і А.Бєлоусов. Так, у бухгалтерському обліку основні засоби обліковуються по кожному об'єкту, а в податковому - облік 1 -ї групи основних фондів ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів цієї групи. Облік об'єктів 2,3 і 4 груп ведеться тільки за сукупною балансовою вартістю відповідної групи незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фонді [9,12].
Є відмінності і в нарахуванні амортизації. Якщо в бухгалтерському обліку амортизація нараховується з п'ятьма можливими способами окремо за кожним об'єктом щомісяця, то в податковому обліку - від сукупної залишкової вартості об'єктів груп 2-4 раз на квартал [16,213].
Тому в бухгалтерії досліджуваного підприємства змушені вести окремо податковий облік, призначений для встановлення бази оподаткування прибутку, і бухгалтерський облік, метою якого є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про наявність, стан необоротних засобів та їх рух.
Зважаючи на існуючі відмінності А.Бєлоусов пропонує такі напрямки узгодження бухгалтерського та податкового обліків:
відмовитися від методів нарахування амортизації за податковим обліком, які діють в Україні декілька років і не є економічно обґрунтованими;
відмовитися від деяких тимчасових відмінностей, які передбачені міжнародними стандартами, але тільки від тих, які не обумовлені об'єктивними причинами;
вести єдиний бухгалтерський облік витрат та доходів підприємств з виділенням тих витрат, які не повинні враховуватися при визначенні прибутку, який підлягає оподаткуванню [9,15].
Павлюк І. наголошує, що правильне заповнення розділу 2 «Основні засоби» форми №5 та інших показників Приміток до річної фінансової звітності має велике значення для забезпечення об'єктивної звітності про наявність та рух активів підприємства, а також економічного аналізу руху та наявності основних засобів та інших необоротних матеріальних активів підприємства за звітний рік [19,31].
Надзвичайна різноманітність основних засобів за вартістю, функціональним призначенням, зумовлює виникнення проблем у їх визнанні, обліку, оцінці, тому існує так багато протиріч між науковцями з цих питань.
2. Організація обліку основних засобів
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства
Товариство агрофірма «Псьол» знаходиться в с. Велика-Рибиця, Краснопільського району, Сумської області.
В своїй діяльності підприємство керується Законами України «Про підприємства в Україні», «Про власність», «Про підприємництво», іншими актами законодавства, статутом підприємства.
Метою діяльності є здійснення виробничо-господарської та іншої діяльності, направленої на отримання прибутку.
Предметом діяльності агрофірми є:
-виробництво та реалізація на території України високоякісної сільськогосподарської продукції і послуг, а також спорідненої продукції, продукції переробки, споживчих товарів;
виробництво та реалізація продукції тваринрцтва;
надання механізованими загонами послуг з обробітку ґрунту, внесенню мінеральних добрив та засобів захисту рослин, збиранню врожаю;
ведення сільськогосподарського товарного виробництва, оренда для цих цілей землі чи майна;
послуги в сільському господарстві;
продукція сільського господарства і послуги;
продукція рибництва;
виготовлення меду;
-інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством.
Господарство знаходиться в регіоні, який характеризується помірним
кліматом з теплим літом та достатньою кількістю опадів і не дуже холодною зимою з відлигами. Осінньо-весняні температури достатні для росту і розвитку основних сільськогосподарських культур. Запаси продуктивної вологи достатні для забезпечення нормального росту і розвитку озимих культур, а збіг найбільших опадів з максимальним ростом сільськогосподарських культур благо позитивно відображується на їх розвитку.
Підприємство з'єднане автомобільними шляхами з місцями зберігання та збуту продукції.
Підприємство веде облік результатів своєї діяльності, і зокрема, у встановленому порядку веде оперативний облік і статистичну звітність. На підприємстві застосовується журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку.
Відповідальність за стан обліку, своєчасну здачу бухгалтерської та іншої звітності покладається на головного бухгалтера. Компетенція, права та обов'язки головного бухгалтера визначаються чинним законодавством та посадовою інструкцією. На підприємстві є Наказ про облікову політику.
Ревізія діяльності підприємства проводиться уповноваженими державними органами у випадках і на підставах, передбачених чинним законодавством.
На працівників, із якими укладено трудові договори, розповсюджується дія законодавства про працю, вони підлягають соціальному страхуванню і соціальному забезпеченню згідно чинного законодавства України.
Основним засобом виробництва досліджуваного підприємства є земля, яку підприємство використовує на умовах оренди земельних паїв. (Таблиця 2.1),
Таблиця 2.1 Склад та структура землекористування
|
Види угідь |
2 008р. |
2 009р. |
2 010р. |
Відхилення (+,-) 20 Юр до 2008р. |
||||||
|
Площа . га |
Питома вага,% |
Площа, га |
Питома вага,% |
Пло ща, га |
Пито мА вага, % |
В тому числі взято в оренду ,га |
Площа, га |
Питома вага,% |
||
|
Всього с.-г. угідь |
6789 |
100 |
6738 |
100 |
6676 |
100 |
6676 |
-113 |
98.3 |
|
|
в т.ч. - рілля |
6671 |
98.3 |
6531 |
97 |
6469 |
96.8 |
6469 |
-202 |
96.7 |
|
|
- сінокоси |
118 |
1.7 |
207 |
3 |
207 |
3.2 |
207 |
89 |
175.4 |
Розрахунки показали, що площа с-г угідь у 2010 році порівняно з 2008 роком зменшилася на 113 га. Це відбулося за рахунок скорочення площі ріллі на 202 га, при цьому площа сінокосів зросла на 89 га.
Отже в господарстві спостерігаються незначні зміни у структурі с-г угідь. Оскільки у загальній структурі земель питома вага ріллі складає 96,8%, можна стверджувати, що земельний фонд господарства використовується інтенсивно. Питома вага сінокосів збільшилась на 1,5 п.в., і становить у 2010 році 3,2%.
Таким чином, можна констатувати, що господарство не має можливості введення в с-г оборот земель за рахунок розорення сінокосів, оскільки це буде недоцільним, тому що в господарстві є галузь тваринництва. Враховуючи те, що валова продукція на 100 га с-г угідь зросла, можна стверджувати, що земля використовується ефективно.
Одним з найголовніших елементів процесу виробництва на підприємстві є трудові ресурси. Від їх чисельності, рівня кваліфікації в значній мірі залежить ефективність використання всіх інших ресурсів.(Таблиця2.2),
Таблиця 2.2 Динаміка середньооблікової чисельності працівників та ефективність використання робочої сили
|
Показники |
2 008р. |
2 009р. |
2 010р. |
2010р. в %до 2008р. |
Відхилення (+-) |
|
|
1. Середньооблікова чисельність працівників, всього, осіб |
101 |
64 |
84 |
83.1 |
-17 |
|
|
В т.ч в рослинництві |
53 |
28 |
36 |
67.9 |
-17 |
|
|
тваринництві |
48 |
36 |
48 |
0 |
0 |
|
|
2. Відпрацьовано 1 робітником днів, в середньому по господарству |
323 |
262 |
269 |
83.3 |
-54 |
|
|
3. Вироблено ВП в грн.в співставних цінах на 1 середньообліковогоо робітника, всього, тис. грн.. |
146.1 |
224.7 |
191.4 |
131.0 |
45.3 |
|
|
в т.ч в рослинництві |
141.1 |
161.3 |
391.9 |
277.7 |
250.8 |
|
|
тваринництві |
36.8 |
123.1 |
111.3 |
302.4 |
74.5 |
|
|
4. Фонд оплати праці, тис. грн |
1663.7 |
668.0 |
1035.6 |
62.2 |
-628.1 |
|
|
5. Середньорічна заробітна плата 1 робітника, тис. грн |
16.5 |
10.4 |
12.3 |
74.5 |
-4.2 |
Розрахунки показали, що чисельність працівників у 2010році порівняно з 2008роком зменшилась на 17 осіб. Це відбулося за рахунок галузі рослинництва, де чисельність працівників знизилась на 17 чоловік.
З проведених розрахунків можна констатувати, що кількість відпрацьованих 1 робітником днів в цілому по підприємству зменшилась на 54 дні, при цьому спостерігається збільшення валової продукції на 1 середньооблікового робітника на 45,3 тис.грн., що свідчить про інтенсивне використання робочої сили. Причиною зростання валової продукції на 1 середньооблікового робітника стало підвищення валової продукції в спів ставних цінах в цілому по підприємству на 1326 тис.грн., що свідчить про ефективне використання робочої сили.
Фонд оплати праці у звітному періоді порівняно з базисним зменшився на 628,1 тис.грн. Це відбулося за рахунок зниження середньорічної заробітної плати на 4,2 тис.грн. та скорочення чисельності працівників на 16,9%.
Виробничий процес не можливий без наявності на підприємстві основних фондів, вони використовуються тривалий термін і від ефективності їх використання в значній мірі залежить результат діяльності підприємства.(Таблиця 2.3),
Таблиця 2.3 Забезпеченість фондами та ефективність їх використання
|
Показники |
2 008р. |
2 009р. |
2 010р. |
Відхилення 2010р. в % до 2008р. |
|
|
1. Фондозабезпеченість, тис. грн |
74.5 |
3.1 |
21.3 |
28.5 |
|
|
2. Фондоозброєність, тис. грн |
50 |
3.26 |
16.9 |
33.8 |
|
|
3.Фондовіддача, грн. |
2.9 |
68.8 |
11.3 |
389.6 |
|
|
4. Фондоємкість, грн |
0.3 |
0.04 |
0.09 |
30 |
|
|
5.Вироблено ВП в співставних цінах на 1 середньооблікового працівникадис. грн. |
146.1 |
224.7 |
191.4 |
131.0 |
Аналізуючи дані таблиці слід відмітити, що за досліджуваний період показник фондозабезпеченості зменшився на 71,5%, що свідчить про недостатню забезпеченість підприємства основними фондами. Це відбулося за рахунок зниження вартості основних фондів на 3635 тис.грн. та скорочення площі с-г угідь на 113 га.
Показник фондоозброєності зменшився на 66,2%, що пояснюється скороченням вартості основних виробничих фондів на 71,9% та зниження чисельності працівників на 17 осіб. Але слід відмітити, що при цьому спостерігається зростання продуктивності праці. Це свідчить про ефективне використання робочої сили. Що стосується показника фондовіддачі, то він у 2010 році порівняно з 2008роком зріс на 289,6% . Це відбулося за рахунок зниження вартості основних фондів, при цьому валова продукція збільшилась на 8138 тис.грн. Це свідчить про ефективне використання фондів. Фондоємність зменшилась на 70%, що пояснюється впливом тих же факторів, що вплинули й на показник фондовіддачі, оскільки вони обернені. Таким чином, можна констатувати, що підприємство недостатньо забезпечено фондами, але вони використовуються ефективно. Підприємство виготовляє досить широкий асортимент сільськогосподарської продукції, об'єм і структура якої представлені в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4 Об'єм та структура товарної продукції
|
Назва галузі та видів продукції |
2008р |
2 009р. |
2 010р. |
В середньому за 2008-20010 роки |
|||||
|
Доход (вьіручка від реалізації) тис. грн. |
питома вага,% |
Доход (вьіручка від реалізації) тис. грн |
питома вага,% |
Доход (вьіручка від реалізації) тис. грн. |
питома вага,% |
Доход (вьіручка від реалізації) тис. грн. |
питома вага,% |
||
|
Продукція рослинництва: |
|||||||||
|
у тому числі |
|||||||||
|
Знрнові та зернобобові-всього |
4596,7 |
30,6 |
4381 |
4385,4 |
2775 |
8,9 |
3917.6 |
16.1 |
|
|
з них |
|||||||||
|
Пшениця озима |
5322,1 |
35,3 |
10141,5 |
38 |
7773,4 |
25,0 |
7745,6 |
31,9 |
|
|
Пшениця яра |
- |
- |
196,3 |
0,7 |
4726,8 |
15,2 |
1641,0 |
7 |
|
|
Гречка |
499,7 |
3,4 |
582,4 |
2,3 |
91,8 |
0,3 |
391,3 |
1,6 |
|
|
овес |
- |
- |
229,7 |
0,8 |
166,7 |
0,5 |
132,1 |
0,6 |
|
|
Кукурудза на зерно |
1330,8 |
8,9 |
2850,7 |
10,0 |
2482,8 |
8,0 |
2221,4 |
9,0 |
|
|
Ріпак ярий |
- |
- |
534,6 |
2 |
- |
- |
178,2 |
0,7 |
|
|
Ріпак озимий |
- |
- |
2345,0 |
8,7 |
1431,7 |
4,6 |
1258,9 |
5,1 |
|
|
Ячмінь ярий |
4222,0 |
28 |
2560,7 |
9,6 |
385,3 |
1,2 |
2389,3 |
10 |
|
|
Соя |
- |
- |
- |
- |
111,1 |
0,4 |
37,03 |
0,1 |
|
|
Соняшник |
1644,5 |
10,9 |
5572,0 |
20,9 |
7915,6 |
25,5 |
5044,0 |
20,7 |
|
|
Цукровий буряк |
- |
- |
- |
- |
3836,1 |
12,3 |
1278,7 |
5,3 |
|
|
Інша продукція рослинництва |
47,2 |
0,3 |
39,7 |
0,1 |
6,0 |
0,01 |
30,9 |
0,1 |
|
|
Разом по рослинництву |
13066,3 |
87,0 |
25052,6 |
93,5 |
28926,5 |
93,01 |
22348,7 |
92,1 |
|
|
Продукція тваринництва |
|||||||||
|
у тому числі |
|||||||||
|
Молоко |
1234,1 |
8,3 |
1125,1 |
4,2 |
1580,5 |
6,0 |
130,2 |
5,4 |
|
|
Приріст ВРХ |
445,6 |
2,9 |
266,4 |
1,0 |
247,8 |
0,8 |
319,9 |
1,3 |
|
|
Мед, кг |
7,7 |
0,05 |
12,4 |
0,04 |
8,5 |
0,02 |
9,5 |
0,04 |
|
|
Приріст свиней |
251,5 |
2,0 |
240,5 |
0,9 |
236,2 |
0,8 |
242,7 |
1,0 |
|
|
Інша продукція тваринництва |
31,1 |
0,2 |
25,1 |
0,09 |
10,5 |
0,03 |
22,33 |
0,09 |
|
|
Разом по тваринництву |
1970 |
12,9 |
1669,5 |
6,2 |
2083,3 |
7,7 |
1907,5 |
8,0 |
|
|
Разом по тваринництву і рослинництву |
15036,3 |
100,0 |
99,9 |
100,0 |
31009,9 |
100,0 |
24256,2 |
100,0 |
|
|
Промислова продукція та продукція переробних і допоміжних підприємств * |
0,0 |
||||||||
|
Всього по господарству |
0,0 |
0,0 |
0,0 |
0,0 |
Розрахунки показали, що найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції в середньому за три роки займає пшениця - 32,9%, також питома вага соняшника 20,7%, продукція тваринництва займає 8,0%. Виходячи з цього можна стверджувати, що господарство має зернову спеціалізацію. Оскільки питома вага основного виду товарної продукції займає 32,9%, то можна констатувати, що підприємство має середній рівень спеціалізації.
Дослідженнями встановлено, що виручка від реалізації в цілому по підприємству має тенденцію до зростання, і в 2010р. порівняно з 2008р. збільшилась на 24256,2 тис.грн. Це відбулося за рахунок збільшення виручки по всім видам продукції, зокрема, виручка від реалізації продукції рослинництва зросла на 15860,2 тис.грн., продукції тваринництва - на 113,3 тис.грн.. Причиною збільшення виручки стало зростання ринкової ціни та розширення обсягів реалізації.
Таким чином, слід зазначити, що спеціалізація, яка склалася в господарстві, відповідає запланованій та природно-кліматичним умовам для виробництва вказаних видів продукції. Галузь тваринництва є джерелом органічних добрив для галузі рослинництва, яка в свою чергу є кормовою базою для галузі тваринництва.Отже, спеціалізацію господарства можна вважати обґрунтованою.
Діяльність підприємства характеризується сукупністю економічних показників. Про те який рівень господарювання в підприємстві свідчать дані таблиці ^ 2.5.
Таблиця № 2.5 Основні економічні показники діяльності господарства
