Корпоративні права в системі бухгалтерського обліку: теорія, методологія, організація

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Спеціальність 08.00.09 - Бухгалтерський облік, аналіз та аудит

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Корпоративні права в системі бухгалтерського обліку: теорія, методологія, організація

Пилипенко Олексій Іванович

Житомир - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі бухгалтерського обліку Національної академії статистики, обліку та аудиту

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор

Малюга Наталія Михайлівна,

Національна академія статистики, обліку та аудиту,

завідувач кафедри теорії бухгалтерського обліку

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

Мних Євген Володимирович,

Київський національний торговельно-

економічний університет, завідувач кафедри

фінансового аналізу та контролю

доктор економічних наук, професор,

Чижевська Людмила Віталіївна,

Житомирський державний технологічний університет,

завідувач кафедри господарського і фінансового контролю

доктор економічних наук,

член-кореспондент НААН України,

старший науковий співробітник

Жук Валерій Миколайович,

Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” НААНУ, директор ННЦ “Інститут обліку і фінансів” (м. Київ)

Захист відбудеться “26” січня 2011 р. о 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 14.052.01 у Житомирському державному технологічному університеті за адресою: 10005, Житомир, вул. Черняховського, 103, ауд. 233.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Житомирського державного технологічного університету за адресою: 10005, Житомир, вул. Черняховського, 103.

Автореферат розісланий “24” грудня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.В. Давидюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Однією з умов залучення інвестицій в Україну є інвестиційна привабливість корпоративного сектору економіки.

Це вимагає прозорості, визначеності та злагодженості функціонування системи корпоративного управління. Корпоративний сектор економіки України знаходиться в процесі становлення. Так, за даними ДКЦПФР у 2009 р. зареєстровано 741 випуск акцій на суму 101,07 млрд. грн. Порівняно з 2008 р. обсяг зареєстрованих акцій збільшився на 54,93 млрд. грн. В 2008 році він склав 46,14 млрд. грн., у 2007 50 млрд. грн., що на 6,46 млрд. грн. більше ніж у 2006 р. Електронний ресурс. - Режим доступу:http://www.ssmsc.gov.ua/ShowArticle.aspx?ID=2309

Досвід країн світу показує, що розвиток корпоративного сектору сприяє концентрації капіталу та його інвестуванню у напрямах, які забезпечують продуктивність та конкурентоспроможність підприємств на світових і національних ринках, формуванню корпоративної культури. Незадовільний фінансовий стан, низький рівень інвестицій і неконкурентоспроможність багатьох акціонерних товариств обумовлені некомпетентністю менеджерів вищого рівня управління і відсутністю дотримання принципів корпоративного управління. Основою економіки розвинених країн є корпорації, що задають темп і ритм поступового розвитку країни в цілому. Корпоратизація української економіки відбувається в умовах, які відрізняються від світових тенденцій, що зумовлює актуальність дослідження діяльності корпорацій України та проблем інформаційного забезпечення управління такою діяльністю. Корпоративне управління як соціально-економічний феномен стало наслідком тенденцій відокремлення функцій управління від функцій володіння корпоративним капіталом.

Стан економічних і цивільно-правових відносин характеризується тим, що дедалі більшої значимості набуває участь як юридичних, так і фізичних осіб в управлінні господарськими товариствами. Економічна вигідність такої діяльності вбачається у праві суб'єктів на отримання частки прибутку (дивідендів) підприємства та активів у разі ліквідації останнього.

Ефективна діяльність корпорацій у ринкових умовах залежить від розвитку двох взаємопов'язаних процесів - корпоративного управління та бухгалтерського обліку. Невизначеність, яка існує в бухгалтерському обліку операцій з корпоративними правами, виступає однією з ключових причин виникнення корпоративних конфліктів, які негативно впливають як на ефективність діяльності корпорацій, так і на імідж держави, знижуючи її інвестиційну привабливість та конкурентоспроможність українських акціонерних товариств на ринку капіталів.

Сучасна корпоративна та судова практика свідчать про неадекватність існуючого правового регулювання корпоративних відносин корпоративним інтересам. Корпоративні конфлікти, які виникають в системі господарських товариств, часто мають руйнівну силу для економіки країни в цілому та викривають суттєві недоліки правової регламентації. Складність проблем, пов'язаних з корпоративними відносинами, в тому числі з обліком корпоративних прав, зумовила необхідність розширення юрисдикції господарських судів шляхом віднесення до їх підвідомчості справ, які виникають з корпоративних відносин, що було реалізовано в Законі України від 15.12.2006 р. № 483-V “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів”.

З огляду на практику судових корпоративних спорів (спори, пов'язані з виходом, виключенням учасника з товариства, переходом частки учасника у статутному (складеному) капіталі товариства - зросли з 3,2 % у 2006 р. до 8,8 % у 2007 р. від загальної кількості корпоративних спорів) детального дослідження потребують наступні питання: облік нарахування та виплати дивідендів відповідно до вимог Закону України “Про акціонерні товариства”; вихід власника корпоративних прав з товариства та облікове відображення змін власного капіталу; облік розрахунків з власниками корпоративних прав при ліквідації товариства.

Наведене свідчить про необхідність осмислення проблем корпоративного права. Науково-теоретичні висновки та практичні рекомендації щодо вирішення цих проблем сприятимуть належній організації та методичному забезпеченню бухгалтерського обліку корпоративних прав.

Теоретичною та методологічною базою дослідження проблем організації, методології та методики бухгалтерського обліку операцій з корпоративними правами є праці вітчизняних та зарубіжних вчених, серед яких: Р. Баззел, М.Т. Білуха, О.М. Брадул, Ф.Ф. Бутинець, В.М. Жук, В.М. Костюченко, М.Д. Корінько, Я.Д. Крупка, М.В. Кужельний, Дж. Лінтер, Г. Марковіц, Я. Мелкумов, Л. Мельник, О. Мозговий, І. Недін, В. Піддубна, С. Прилипко, Є. Ружанський, В.В. Сопко, Л.К. Сук, В. Тамбовцев, О. Устенко, Г. Цельме, Л.В. Чижевська. Удосконаленню аналізу інвестиційної привабливості цінних паперів присвятили праці: І. Бланк, М.П. Войнаренко, Г.Г. Кірейцев, В. Козак, Л. Лабскер, Є.В. Мних, М.Г. Чумаченко, У. Шарп, А.Д. Шеремет.

Водночас, слід наголосити на існуванні ряду невирішених питань щодо розробки й удосконалення існуючих методик обліку, оцінки та контролю як корпоративних прав, так і їх матеріального втілення, а саме: корпоративних цінних паперів, фінансових інвестицій та дивідендних виплат. Необхідність проведення дослідження корпоративних прав зумовлена змінами у законодавстві, збільшенням уваги з боку держави до захисту прав акціонерів і, відповідно, бухгалтерського обліку та контролю корпоративних прав учасників.

Необхідність вирішення проблеми створення організаційного та теоретико-методологічного інструментарію бухгалтерського обліку корпоративних прав

для формування інформації з метою сприяння підвищенню ефективності

управління корпорацією та її інвестиційної привабливості зумовлює актуальність обраної теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Національної академії статистики, обліку та аудиту: “Організація і методологія обліку, аналізу і аудиту господарської діяльності підприємств” (номер державної реєстрації 0104U009820) - автором розроблено положення формування єдиної облікової політики корпорацій шляхом встановлення відповідного порядку її здійснення, дотримання якого сприяє єдності інтерпретації даних бухгалтерського обліку; “Методологія та організація внутрішньогосподарського контролю діяльності підприємств (номер державної реєстрації 0108V005949) - автором розроблено систему об'єктів бухгалтерського обліку, пов'язаних з процесами придбання, використання та відчуження корпоративних прав, що сприяє створенню інформаційно-аналітичного забезпечення корпоративного управління; та Житомирського державного технологічного університету: “Розвиток бухгалтерського обліку, аналізу і контролю в системі корпоративного управління” (номер державної реєстрації 0110U005014) - визначено місце корпоративних прав в системі бухгалтерського обліку, що дозволило розробити методологію їх бухгалтерського відображення.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних, методологічних і організаційних положень бухгалтерського обліку операцій з корпоративними правами для сприяння підвищенню ефективності управління корпорацією, зменшенню корпоративних конфліктів та підвищенню інвестиційної привабливості й конкурентоспроможності акціонерних товариств України на

ринках капіталів.

Для досягнення мети в роботі поставлені такі завдання:

виявити специфіку категорійно-понятійного апарату у сфері

корпоративного управління;

оцінити видові характеристики корпорацій та можливості їх використання для удосконалення організації та проведення макро- та мікроекономічного дослідження діяльності корпоративних структур;

розкрити взаємозв'язок між системами корпоративного управління та бухгалтерського обліку;

обґрунтувати порядок формування та елементи облікової політики для корпорацій, з урахуванням стадій їх життєвого циклу;

систематизувати підходи до класифікації корпоративних прав для цілей бухгалтерського обліку; корпорація бухгалтерський облік

науково обґрунтувати методологію бухгалтерського обліку операцій з придбання та відчуження корпоративних прав;

визначити методологічні особливості бухгалтерського обліку продажу підприємства як цілісного майнового комплексу та частини підприємства;

встановити порядок здійснення розрахунків з власниками корпоративних прав у випадку їх виходу з товариства або ліквідації товариства та їх бухгалтерського відображення;

розкрити порядок створення та використання фонду нарахування дивідендів акціонерам та його облікового відображення;

розробити методичні підходи до бухгалтерського відображення операцій з реорганізації підприємства в частині корпоративних прав учасників, передачі

майна та зобов'язань, а також збільшення розміру статутного капіталу підприємства-правонаступника;

удосконалити звітність підприємств, що реорганізуються шляхом перетворення, збереження корпоративних прав власників;

уточнити підходи до розуміння поняття “інвестиційна привабливість” з позиції різних суб'єктів економіки для виявлення та вимірювання

факторів зовнішнього середовища, які визначають ефективність здійснення інвестиційної діяльності;

розробити механізм організації економічного аналізу корпорації для забезпечення обґрунтованості та підвищення оперативності та ефективності управлінських рішень з метою забезпечення конкурентоздатності корпорації;

удосконалити методику аналізу інвестиційної привабливості на основі сучасних методів оцінки та адаптації їх для використання на українських підприємствах для надання інвесторам достовірної інформації щодо доцільності здійснення інвестицій.

Об'єктом дослідження є відображення в системі бухгалтерського обліку процесів придбання, використання та відчуження корпоративних прав.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та організаційні проблеми розвитку бухгалтерського обліку операцій з корпоративними правами.

В основу дослідження покладено гіпотезу, що бухгалтерський облік як інформаційна система забезпечує здійснення комплексу управлінських заходів з метою узгодження інтересів суб'єктів корпоративного управління, що дозволяє мінімізувати внутрішньокорпоративну, інформаційну та майнову асиметричність.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є системний підхід до вивчення явищ і процесів в системі бухгалтерського обліку, а також сучасні інституційні теорії, а саме: агентська теорія, теорія фірми, теорія трансакційних витрат. Діалектичний метод, а також такі методи наукового пізнання, як аналіз, синтез, індукція та дедукція використані для розвитку теоретичних і методологічних положень бухгалтерського обліку й аналізу операцій з корпоративними правами. Зокрема, за допомогою цих методів уточнено категорійно-понятійний апарат, сформульовано висновки до розділів та загальні висновки. У роботі використано історико-правовий метод при дослідженні розвитку законодавства, що закріплює корпоративні права фізичних та юридичних осіб. Методи теоретичного узагальнення, групування дали можливість класифікувати корпоративні права для цілей бухгалтерського обліку. За допомогою абстрактно-логічного методу та моделювання визначено послідовність етапів методики інвестиційної привабливості підприємств. Бібліографічний і бібліометричний методи дослідження дозволили систематизувати та узагальнити розробки попередників з метою виявлення невирішених проблем. Інформаційною базою дослідження є наукові джерела (монографічні праці, наукові статті вітчизняних і зарубіжних учених з питань бухгалтерського обліку операцій з корпоративними правами, матеріали конференцій), законодавчі та нормативні документи державних органів влади, річні звіти, установчі та внутрішні документи корпорацій, довідкові та інформаційні видання професійних організацій, Інтернет-ресурси.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних, методологічних та організаційних положень та розробці й наданні практичних рекомендацій з удосконалення бухгалтерського обліку корпоративних прав.

вперше одержано:

- комплексний підхід до відображення в бухгалтерському обліку операцій з корпоративними правами (зважаючи на те, що необхідність контрактів обумовлена завданням забезпечення поведінки агентів, яка б найменшою мірою відхилялася від інтересів принципалів) на основі застосування неоінституційних теорій (агентська теорія, теорія фірми, теорія трансакційних витрат), що дозволило розробити методологію бухгалтерського відображення корпоративних прав;

- ідентифікацію системи об'єктів бухгалтерського обліку, пов'язаних з процесами придбання, використання та відчуження корпоративних прав (фінансові інвестиції, статутний (акціонерний) капітал, операції з дивідендами, розрахунки з учасниками, фонд нарахування дивідендів, операції з розподілу прибутку), що сприяє створенню інформаційно-аналітичного забезпечення корпоративного управління;

- теоретичне обґрунтування методологічних засад аналізу інвестиційної привабливості корпорації, яке охоплює всі рівні економічної системи та відповідає сучасним потребам інвесторів щодо захисту власних інвестиційних ресурсів і дозволяє врахувати зовнішні та внутрішні фактори, які можуть вплинути на результат інвестування;

удосконалено:

- склад критеріїв відбору для проведення статистичного дослідження діяльності корпоративних структур, що дозволить їх ідентифікувати в структурі інституційних одиниць;

- зміст обліково-аналітичної інформації для забезпечення системи корпоративного управління на основі класифікації корпоративних прав для цілей бухгалтерського обліку (за ознаками майнового змісту та повноти);

- організаційні положення формування єдиної облікової політики корпорацій шляхом встановлення відповідного порядку її здійснення, дотримання якого сприятиме єдності інтерпретації даних бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності в межах корпорації;

- елементи облікової політики корпорацій за основними її об'єктами - корпоративні цінні папери (способи надходження, напрями аналітичного обліку, порядок формування та виплати відсотків), похідні цінні папери (розрізи аналітики, порядок переоцінки, механізм виконання контрактів) і дивіденди (порядок нарахування та виплати, визначення бази для нарахування), що забезпечує належну організацію бухгалтерського обліку операцій з корпоративними правами;

- теоретичні засади облікової політики корпоративного підприємства в частині включення способів збільшення вартості чистих активів у разі їх невідповідності розміру статутного капіталу для забезпечення безперервності діяльності та порядку розрахунку компенсації у разі виходу учасника;

- методологію бухгалтерського обліку операцій з корпоративними правами, що полягає в науковому обґрунтуванні методологічних принципів, покладених в основу розробки методичного підходу до бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з:

поверненням корпоративних прав учасникам при ліквідації юридичної особи, що дозволяє об'єктивно розраховувати суми, що належать засновникам за їх корпоративними правами;

передачею майна та зобов'язань (без створення дочірнього підприємства), а також збільшення розміру статутного капіталу новоствореного підприємства при реорганізації шляхом виділення;

відчуженням корпоративних прав у майні юридичних осіб, в частині розробки методик обліку процесів купівлі-продажу корпоративних прав, порядку розподілу номінальної вартості викуплених корпоративних прав між його учасниками і подальшого їх “наповнення” за рахунок власних джерел товариства або додаткових внесків учасників;

- комплекс методичних заходів з удосконалення бухгалтерського обліку грошового забезпечення створення та використання фонду нарахування дивідендів акціонерам за рахунок нерозподіленого прибутку через резервування коштів на спеціальному поточному рахунку, на який буде надходити виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- звітність підприємств, що реорганізуються, в частині збереженості балансу підприємства-правопопередника, шляхом доповнення його записами, які стосуються його коригування (збільшення статутного капіталу, зміна в аналітичному обліку складу засновників), що дозволяє спростити формування інформаційного забезпечення процедури реорганізації та уникнення проблем її практичної реалізації;

- складові організації економічного аналізу в корпорації через дотримання технічного, методичного, кадрового та інформаційного забезпечень з метою формування адекватної облікової політики корпорацій, що реалізується шляхом вивчення її організаційної структури, особливостей діяльності в цілому та кожного члена окремо з метою досягнення конкурентних переваг;

дістало подальший розвиток:

- перелік класифікаційних ознак ідентифікації корпорацій в структурі інституційних одиниць (зокрема за ознаками: правовий статус, економічні цілі, соціальні цілі, інституційне підгрунття);

- теоретико-методичні підходи до бухгалтерського обліку операцій з придбання корпоративних прав у юридичних і фізичних осіб, що враховує вимоги й усуває суперечності окремих норм чинного законодавства та відповідає економічній сутності здійснених операцій;

- організаційні положення щодо формування та представлення інформації про корпоративні права суб'єкта господарювання через його бухгалтерську звітність в частині розробки форм внутрішньої звітності, які розкривають питання взаємозв'язку статутного капіталу з часткою корпоративних прав і розміром нарахованих дивідендів, що сприяє забезпеченню достовірності, аналітичності та прозорості інформації щодо розрахунків з учасниками в корпоративних підприємствах;

- сутність поняття “інвестиційна привабливість” як сукупності перспективних можливостей вкладення коштів з метою отримання економічних вигід у майбутньому як наслідок результатів минулої господарської діяльності потенційного об'єкта інвестування, суб'єктивно оцінюваною інвестором.

Практичне значення одержаних результатів. Підготовлені автором рекомендації з удосконалення бухгалтерського обліку операцій з корпоративними правами знайшли застосування в практичній роботі вітчизняних підприємств, апробовані та ефективно використовуються в навчальному процесі.

У діяльність Аудиторської Палати України впроваджено такі результати (довідка № 2 від 17.02.2010 р.):

- методи зниження невизначеності щодо інтенсивності та напрямів інвестиційної діяльності на міжнародному рівні при оцінці інвестиційної привабливості, що дозволить підвищити якість аудиторських послуг, розширити їх географію;

- систематизовано інформацію про переваги та недоліки існуючих методик оцінки інвестиційної привабливості, що надасть можливість спростити процедуру вибору та досягти адекватності методики специфіці діяльності суб'єктів господарювання;

- методику аналізу інвестиційної привабливості на різних рівнях економіки, яка поруч з фінансовим аналізом (запропонований перелік синтетичних та аналітичних показників для оцінки, діагностики та прогнозування фінансового стану за напрямами, які мають пріоритетне значення для оцінки інвестиційної привабливості об'єкта інвестування), що передбачає врахування факторів зовнішнього середовища: економічну, політичну, соціальну ситуацію, наявні інвестиційні ризики, та спрямована на отримання достатнього рівня інформації для прийняття остаточного рішення щодо інвестиційної привабливості.

У діяльність Державного комітету статистики України впроваджено такі результати (довідка № 17/1-21/30 від 20.03.10 р.):

- систему класифікаційних ознак ідентифікації корпорацій в структурі інституційних одиниць (за такими класифікаційними ознаками: правовий статус, економічні цілі, соціальні цілі, інституціональне підґрунтя), що дозволяє оптимізувати критерії відбору для проведення статистичного дослідження діяльності корпоративних структур в Україні, конкретизуючи його межі та перелік інституційних одиниць, що входять до його складу.

У діяльність корпорацій (ЗАТ “Ю.Ф.СІ.”, довідка № 14 від 17.02.2010 р. та ЗАТ “Енергопромвентиляція”, довідка № 16 від 10.04.2010 р.):

- методику відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з поверненням корпоративних прав учасникам при ліквідації юридичної особи.

- методику бухгалтерського обліку створення та використання фонду нарахування дивідендів акціонерам за рахунок нерозподіленого прибутку. Водночас запропоновано здійснювати резервування коштів на спеціальному поточному рахунку, на який будуть надходити кошти після отримання виручки від реалізації готової продукції, для подальшого використання з метою виплати дивідендів;

- форми внутрішньої звітності щодо взаємозв'язку між статутним капіталом, часткою корпоративних прав та розміром нарахованих дивідендів для надання достовірної та прозорої інформації щодо розрахунків з учасниками в корпоративних підприємствах.

Результати дослідження включені в навчальний процес Національної академії статистики, обліку та аудиту (довідка № 117/1 від 04.02.2010 р.) та Житомирського державного технологічного університету (довідка № 44-45/373 від 17.03.2010 р.).

Особистий внесок дисертанта. Дисертація є самостійно виконаним науковим дослідженням. Наукові результати, що містяться в роботі, належать особисто автору. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення, які є результатом особистої роботи

здобувача, що полягає у дослідженні питань, пов'язаних з подальшим

розвитком бухгалтерського обліку та теоретико-методологічним забезпеченням

такого розвитку.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження, викладені в дисертації, знайшли відображення у статтях, опублікованих у фахових та інших виданнях, доповідалися, обговорювалися та отримали позитивну оцінку на 10 міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, що відображено в публікаціях [24-34].

Публікації. Основні положення дисертації викладено у працях, у тому числі: 2 монографіях (з них 1 одноосібна), 21 статті у фахових виданнях, 11 тезах доповідей на конференціях, 3 публікаціях в інших виданнях. Публікації відображають основні результати дисертації. Із опублікованих у співавторстві праць в дисертації використані лише результати, отримані автором особисто.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Основний зміст викладено на 363 сторінках друкованого тексту. Дисертація містить 43 таблиці на 36 сторінках, 68 малюнків на 35 сторінках, 28 додатків, розміщених на

103 сторінках. Список використаних джерел нараховує 499 найменування і розміщений на 52 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретико-економічні та правові засади виникнення корпоративних прав в Україні й світі: передумови організації бухгалтерського обліку” розкриті проблемні питання теоретико-економічних та правових засад виникнення корпоративних прав в Україні та світі, висвітлено особливості корпоративного управління в інституційному середовищі, що дало змогу охарактеризувати корпоративні права як наслідок розвитку принципів корпоративного управління.

Проведений аналіз підходів до поняття “корпорація” дозволив виявити відсутність єдності в поглядах дослідників та науковців, що обумовило необхідність розробки авторського підходу, за яким визначення корпорації зводиться до таких формальних ознак: наявність юридично відокремленого суб'єкта господарювання - юридичної особи; розвиток організаційної структури; широкий діапазон видів діяльності (або лідируючі позиції на відповідному ринку); розвинена система господарських зв'язків; наявність представницького складу професійних керівників; централізація управлінських функцій; обмежена відповідальність (акціонерів) за зобов'язаннями; можливості вільного продажу інвесторами (власниками) своїх акцій (часток) тощо.

Встановлено, що корпорація функціонує як самостійний суб'єкт господарювання, який характеризується взаємопов'язаною сукупністю економічних, правових, інституційних і соціальних відносин. Основними ознаками визначення корпорації є те, що вона є самостійною юридичною особою, яка створюється шляхом об'єднання інтересів юридичних, фізичних осіб та суспільства задля досягнення спільної мети, має можливість накопичувати значний капітал і отримувати прибуток, несучи корпоративну соціальну відповідальність.

Корпорація одночасно є складною системою, результат діяльності якої визначається досягненням економічних і соціальних цілей в результаті інтеграційного функціонування її елементів, яку слід розглядати з урахуванням таких основних складових даного поняття, як елементи, компоненти, структура, цілісність, зв'язки, процеси та взаємозв'язок із її зовнішнім середовищем.

Зовнішнє середовище як “надсистема” корпорації включає велику кількість співіснуючих підсистем зі своїми характеристиками, які можна класифікувати на верхньому рівні як макросередовище у складі соціальної, економічної підсистем і інституційної інфраструктури, а на нижчому - безпосереднє оточення у складі споживачів, постачальників, конкурентів, виробничої інфраструктури й ринку праці. Розгляд корпорації як системи дозволяє встановити, що їй притаманні такі особливості: змінність окремих параметрів і стохастичність поведінки; унікальність і непередбачуваність поведінки корпорації в конкретних умовах і, разом з тим, наявність обмежених можливостей, визначених наявністю ресурсів; здатність змінювати свою структуру й формувати варіанти поведінки; здатність протистояти ентропійним тенденціям; здатність адаптуватися до зміни умов тощо.

Основним елементом підвищення ефективності діяльності корпорації є корпоративне управління. Проведений аналіз підходів до розуміння сутності корпоративного управління дозволив встановити, що корпоративним правам як інструменту соціально-економічного розвитку в цілому держави та окремих суб'єктів господарювання приділяється недостатня увага. В дослідженні корпоративне управління розглядається як процес, через який досягається баланс інтересів заінтересованих у функціонуванні корпорації суб'єктів.

Визначено два аспекти сутності корпоративного управління: цілеспрямована діяльність системи виборних та призначених органів, через яку спрямовуються і контролюються товариства; система правил і поведінки між зацікавленими особами з метою максимізації прибутку, зростання капіталізації товариства та підвищення його конкурентоспроможності. При цьому функція держави полягає у контролі за відповідними процесами корпоративної діяльності з точки зору дотримання комерційними структурами норм соціальної відповідальності перед суспільством.

Традиційна методологія економічної теорії стала неефективною при вирішенні нових проблем суспільно-економічних відносин, які з'явилися в кінці ХІХ на початку ХХ століття і були пов'язані з дихотомією в інтересах внаслідок існування різних мотивів поведінки підприємців, власників та технократів. Мінімізація інформаційної та управлінської асиметрії стали центральними проблемами, які досліджували і намагалися вирішити представники неоінституціоналізму.

Виходячи із обґрунтованої вище сутності корпорації, корпоративного управління та корпоративних прав розроблено концептуальну модель дослідження корпоративних прав у системі бухгалтерського обліку (рис. 1).

Рис. 1. Концептуальна модель дослідження корпоративних прав у системі бухгалтерського обліку

Використання концептуальної моделі дозволяє забезпечити послідовність дослідження особливостей бухгалтерського обліку придбання, наявності та відчуження корпоративних прав і розрахунків з власниками корпоративних прав на основі застосування положень сучасних неоінституційних теорій та проведення на цій основі оцінки інвестиційної привабливості.

Предметом корпоративного управління є корпоративні права. Під корпоративними правами в дисертації розуміється сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які визначаються з прав власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів або активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Конфлікт інтересів між суб'єктом господарювання та державою доповнився внутрішньофірмовим конфліктом у системі управління корпорацією, зокрема в проблемі встановлення корпоративних прав.

Вирішення цієї проблеми вимагає розробки комплексу заходів щодо організації та методології бухгалтерського обліку корпоративних прав. В якості теоретичного підґрунтя доцільно використовувати теорії, які виникли та продовжують розвиватися в рамках неоінституціоналізму.

Протягом ХХ ст. вченими-неоінстуціоналістами здійснено значний внесок у розвиток теорії агентських відносин, хоча невирішеним залишаються проблеми практичної реалізації пропозицій з урахуванням її положень виходячи з концепції системної трансформації ринкового суспільства. Головною проблемою на шляху їх втілення в практику діяльності корпорацій є проблема взаємозв'язків корпоративного управління з системою бухгалтерського обліку, а також використання даних, що формуються у системі бухгалтерського обліку корпорації в організації та здійсненні корпоративного управління, оскільки за сучасних умов господарювання важлива роль в організації діяльності корпорації належить корпоративному управлінню та обліковій політиці.

Для відображення корпоративних прав в бухгалтерському обліку ідентифіковано систему об'єктів, пов'язаних з процесами їх придбання, використання та відчуження (фінансові інвестиції, статутний (акціонерний) капітал, операції з дивідендами, розрахунки з учасниками, фонд нарахування дивідендів, операції з розподілу прибутку) (рис. 2).

Рис. 2. Корпоративні права в системі бухгалтерському обліку

З метою реалізації основних положень неоінституціоналізму здійснено класифікацію корпоративних прав для бухгалтерського обліку за такими ознаками: майновий зміст (майнові та немайнові), повнота (повні, неповні, основні, додаткові) (рис. 3).

Рис. 3. Узагальнена класифікація корпоративних прав

Використання наведеної класифікації дозволить розкрити механізм використання корпоративних прав та визначити методику їх облікового відображення.

У другому розділі “Проблеми організації бухгалтерського обліку операцій з корпоративними правами та шляхи їх вирішення” висвітлені науково-обґрунтовані варіанти вирішення проблем організації бухгалтерського обліку корпоративних прав, розроблено систему наукових положень щодо формування облікової політики корпорації на стадіях її життєвого циклу, виділено теоретико-методологічні аспекти корпоративних прав у обліковій політиці підприємства.

Система бухгалтерського обліку є забезпечувальною ланкою у системі (в контексті системного підходу - надсистемі або системі вищого порядку) корпоративного управління, вона призначена впорядковувати вхідну та вихідну інформацію відповідно до потреб управління. Взаємодія системи бухгалтерського обліку і корпоративного управління забезпечує умови діяльності підприємств-членів корпорації, передбачає створення внутрішніх управлінських структур, які сприяють ефективному функціонуванню корпорації, забезпечують баланс інтересів різних груп акціонерів і прозорість інформації про діяльність корпорації за допомогою елементів облікової політики (рис. 4).

Під корпоративною обліковою політикою пропонується розуміти сукупність принципів, методів і способів організації й ведення бухгалтерського обліку, яка базується на основі міжнародних і національних нормативних документів і рішень керівництва материнської компанії, що відповідають особливостям діяльності корпоративних структур для складання й подання

бухгалтерської звітності, в тому числі консолідованої, з метою узгодження корпоративних інтересів.

Єдина корпоративна облікова політика є тим важливим засобом, завдяки якому існує можливість розумного поєднання державного регулювання і власної ініціативи корпорації в питаннях організації та ведення бухгалтерського обліку, що дозволяє своєчасно виявити позитивні та негативні соціально-економічні результати діяльності корпорації та їх наслідки, забезпечити баланс інтересів всіх учасників корпоративних відносини, відображає ефективні методи взаємодії держави, ринку і корпоративних утворень, а також допомагає виявити резерви та економічні вигоди від здійснення господарських операцій та їх відображення в бухгалтерському обліку за допомогою відповідних альтернативних методів і способів, обраних корпорацією.

Рис. 4. Взаємозв'язок систем бухгалтерського обліку та корпоративного управління

Облікова політика, як складова системи корпоративного управління, дозволяє визначити альтернативу при виборі методів, принципів, правил та процедур ведення обліку корпоративних операцій, забезпечує варіативність формування інформації про стан активів, пасивів, капіталу, доходів та витрат корпорації, здійснення внутрішніх розрахунків і обліку господарської діяльності за сегментами, забезпечує достовірність бухгалтерської інформації, законність і доцільність господарських операцій, виявлення відхилень від цілей, норм, нормативів, планів, правил, стандартів в окремих структурних підрозділах, підприємствах-членах корпорації та по корпорації в цілому, адже наявність достовірних та якісних облікових процедур, переорієнтованих з контрольно-розподільчих функцій на управлінські, сприяє підвищенню ефективності системи корпоративного управління. Крім того, облікова політика корпорації є складовою загальної стратегії її економічного розвитку та забезпечує ефективну реалізацію прав акціонерів в процесі здійснення стратегічних і тактичних фінансових рішень щодо розподілу результатів діяльності корпорації, сприяє узгодженню інтересів усіх учасників корпоративних відносин, що спрямовані на досягнення максимально можливого приросту вартості корпорації.

Облікова політика корпорації є засобом реалізації механізму забезпечення балансу інтересів учасників корпоративних відносин, в тому числі координації їх дій у частині прийняття управлінських рішень. Наявні методичні підходи до формування й розкриття облікової політики підприємств за сучасних умов не є адаптованими до особливостей діяльності корпорації, адже облікова політика на рівні окремого підприємства не повною мірою відповідає особливостям облікового процесу в корпорації. Тому перед корпораціями постає завдання розробки й формування організаційних, методичних і технічних аспектів бухгалтерського обліку, що обумовлює необхідність розробки науково-методичних положень та практичних рекомендацій щодо формування і розкриття єдиної облікової політики корпорації, яка б забезпечувала ефективне корпоративне управління та сприяла узгодженню інтересів учасників економічних відносин.

Такий підхід дозволяє представити облікову політику системою моделювання економічних вигод за пріоритетами корпоративних інтересів, оскільки використання переваг корпоративних об'єднань, що полягають в розробці економічної і організаційної стратегій та методології управління економічно стійким розвитком, за сприятливих інституційних умов у корпорації, забезпечує швидке і масштабне розміщення обмежених ресурсів підприємств-членів корпорації і суспільства в економічно доцільних напрямах, що визначає економічний ефект функціонування корпорації, який полягає в зміні загальної вартості фірм-учасників корпорації, і, як наслідок, в зміні добробуту інвесторів, що фінансують діяльність цих фірм, а також акціонерів та держави, що регулює господарську діяльність корпорації.

У бухгалтерському обліку корпорацій до конкретних методик ведення обліку всередині групи належать: продаж запасів; продаж необоротних активів; оренда необоротних активів; надання позик; сплата дивідендів; консолідація фінансових звітів; процеси злиття та поглинання; операції з корпоративними правами.

Наявність методичних розробок сприятиме визначенню та вибору таких способів, методів та прийомів бухгалтерського обліку, які відображатимуть усі особливості господарської діяльності корпорації в цілому та її окремих членів, а також дозволять забезпечити єдність інтерпретації даних бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності в межах корпорації.

Облікова політика, разом з реалізацією стратегії корпорації в сфері бухгалтерського обліку, забезпечує здійснення порівняльного аналізу з результатами діяльності інших корпорацій, а також результатів діяльності за декілька періодів. Можливість порівняння забезпечується незмінністю облікової політики, з іншого боку, саме через відносну сталість облікової політики реалізується принцип послідовності в бухгалтерському обліку.

Технічна складова облікової політики корпорацій повинна формуватися з врахуванням особливостей руху інформаційних потоків, що визначає доцільність врегулювання наступних основних питань:

- розробка та затвердження робочого плану рахунків корпорації в цілому та структурних підрозділів зокрема. Робочий план рахунків лежить в основі взаємозв'язку фінансового та управлінського обліку в корпораціях, оскільки забезпечує реєстрацію фактів господарського життя не тільки відповідно до вимог податкового законодавства, але й надає змогу відображати господарські операції в розрізі видів діяльності та центрів відповідальності підприємства;

- організація документообороту в межах корпорації та структурних підрозділів з метою забезпечення безперервності надходження, обробки та зберігання інформації;

- склад і порядок подання звітності структурними підрозділами та корпорацією в цілому;

- порядок проведення та оформлення результатів інвентаризації активів та зобов'язань тощо.

При розробці організаційної складової облікової політики слід врахувати та передбачити наступні питання:

- порядок розробки Положення про бухгалтерську службу, як структурний підрозділ для кожного рівня або відокремленого підрозділу;

- вибір оптимальної структури штатного розпису бухгалтерії та вибір способу розрахунку оптимальної чисельності облікових працівників;

- розподіл прав та обов'язків у сфері обліку та контролю операцій між

рівнями управління;

- вибір форми ведення бухгалтерського обліку в межах підприємства з урахуванням особливостей діяльності та складності організаційно-виробничої структури корпорації;

- особливості взаємодії та розмежування робіт з метою формування чіткого підпорядкування фахівців бухгалтерських відділів підприємств різних рівнів у межах корпорації та із суміжними відділами;

- порядок розробки посадових інструкцій. Посадові інструкції мають типову схему, які включають: функції, загальні положення, обов'язки, права, відповідальність.

Враховуючи необхідність наявності єдиної облікової політики корпорації, запропоновано дотримуватися при її формуванні таких етапів: 1) аналіз структури корпорації; 2) аналіз характеру і особливостей діяльності корпорації в цілому та кожної організації, яка до неї входить; 3) визначення та обґрунтування взаємовідносин організацій, які входять до складу корпорації; 4) визначення зовнішніх та внутрішніх умов, явищ і процесів, які впливають на розробку та формування єдиної облікової політики корпорації; 5) визначення об'єктів облікової політики й обґрунтування елементів облікової політики за кожним таким об'єктом; 6) аналіз інформаційного забезпечення процесу формування єдиної облікової політики; 7) документальне оформлення єдиної облікової політики шляхом розробки Положення про облікову політику корпорації та підприємств-членів корпорації. Дотримання зазначених етапів дозволить забезпечити єдність інтерпретації даних бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності в межах корпорації.

Одним із завдань організації обліку в корпораціях є виокремлення основних об'єктів (корпоративні (пайові) цінні папери, похідні цінні папери, дивіденди) та відповідних елементів облікової політики. Дотримуючись позиції нерозривності між наведеними складовими, в роботі деталізовано особливі об'єкти облікової політики.

Сформульовані положення щодо організації бухгалтерського обліку операцій з корпоративними правами сприяють не лише одержанню достовірної інформації про фінансовий стан корпорації, що є необхідним для користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень, але й вирішенню проблеми врегулювання відносин щодо набуття та реалізації корпоративних прав.

У третьому розділі “Організація і методологія обліку придбання та відчуження корпоративних прав” окреслено правові та організаційні аспекти придбання та відчуження корпоративних прав, що дозволило сформувати систему методологічних та податкових аспектів обліку придбання та відчуження корпоративних прав, методичні аспекти бухгалтерського обліку продажу підприємства як цілісного майнового комплексу, його частини та корпоративних прав при реорганізації підприємства.

Враховуючи, що корпоративні права мають лише правову, а не матеріальну природу, фактичним втіленням правової природи є такі елементи, як фінансові інвестиції з боку власників корпоративних прав та емітовані цінні корпоративні папери або пайові частки з боку корпоративного підприємства - юридичної особи.

Виявлені в ході дослідження правові та організаційні аспекти придбання та відчуження корпоративних прав показали, що існуючі методики обліку їх купівлі та продажу з урахуванням чинного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, не враховують ряд принципових особливостей, характерних для таких операцій і розподілу викуплених товариством корпоративних прав між іншими власниками корпоративних прав.

На розробку методики бухгалтерського обліку та оподаткування операцій з придбання корпоративних прав у майні юридичних осіб впливають визначені теоретичні обґрунтування та методологічні підходи:

а) при придбанні корпоративних прав юридичною особою його фактичні витрати на придбання корпоративних прав слід розглядати як фінансові інвестиції;

б) при придбанні корпоративних прав фізичною особою:

- сума грошових коштів (вартість іншого майна), одержана фізичною особою понад його внесок до статутного капіталу підприємства, частка в якому продана, є доходом фізичної особи, з якої повинен утримуватися податок з доходів фізичних осіб;

- якщо частка продавалася юридичній особі, то обчислення й сплата податку з доходів фізичних осіб повинні проводитися підприємством-покупцем.

Не менш поширеними та неврегульованими в достатній мірі на законодавчому рівні залишаються операції з відчуження корпоративних прав, зокрема виникає ряд питань щодо порядку розподілу між учасниками викуплених корпоративних прав, можливості “наповнення” розподіленої між власниками корпоративних прав товариства частки реальними внесками власників корпоративних прав до статутного капіталу, відображення різниці між фактичною вартістю придбаного товариством корпоративного права та його номінальною вартістю в системі рахунків бухгалтерського обліку.

Доведено, що між власниками корпоративних прав повинна розподілятися номінальна вартість придбаних корпоративних прав, у зв'язку з чим необхідно визначити джерело для списання різниці між фактичними витратами на викуп корпоративних прав і їх номінальною вартістю. У такому випадку повинен застосовуватися загальний порядок закриття рахунку обліку вилученого капіталу, тобто різницю, що утворюється, потрібно списувати на рахунок обліку емісійного доходу (за його відсутності - на рахунок обліку нерозподіленого прибутку (непокритих збитків)).

З метою вирішення окреслених питань в дисертації пропонується при відображенні операцій з відчуження корпоративних прав товариством в бухгалтерському обліку дотримуватися таких методологічних підходів:

- викуплені товариством корпоративні права власника корпоративних прав у майні товариства відображаються на рахунку 45 “Вилучений капітал” за фактичною вартістю викупу;

- якщо товариство, що викупило корпоративні права у власника корпоративних прав товариства не реалізує їх, а спрямовує на зменшення статутного капіталу, в обліку дана операція відображається за дебетом рахунку 40 “Статутний капітал” в кореспонденції з рахунком 45 “Вилучений капітал”. Різниця між фактичними витратами на викуп корпоративних прав і їх номінальною вартістю, що виникає при цьому відображається на рахунку 45“Вилучений капітал” та відноситься на субрахунок 421 “Емісійний дохід”;

- викуплені товариством корпоративні права можна не тільки продавати власникам корпоративних прав товариства або третім особам, зменшувати на них статутний капітал, але й розподіляти між усіма власниками таких прав товариства, причому пропорційно до розмірів їх часток у статутному капіталі. При розподілі викуплених товариством корпоративних прав між його власниками змінюються лише частки власників корпоративних прав, величина статутного капіталу залишається незмінною;

- розподілені між власниками корпоративних прав товариства корпоративні права іншого власника корпоративних прав, викуплені товариством, можуть забезпечуватися джерелами власних засобів товариства або, якщо власниками корпоративних прав прийнято таке рішення, за рахунок засобів власників корпоративних прав товариства (у розмірі номінальної вартості корпоративних прав);

- якщо статутний капітал за розподіленими корпоративними правами поповнюється за рахунок джерел власних засобів товариства, то в якості джерел може використовуватися будь-яке з власних джерел формування засобів підприємства, окрім засобів цільового фінансування. У бухгалтерському обліку на номінальну вартість корпоративних прав рахунок 45 “Вилучений капітал” повинен кореспондувати з відповідним власним джерелом засобів товариства;

- якщо статутний капітал за розподіленими корпоративними правами поповнюється за рахунок засобів власників корпоративних прав, то на суму їх заборгованості, яка відповідає номінальній вартості частки, що припадає на кожного з власників корпоративних прав, повинен проводитися бухгалтерський запис за дебетом рахунку 45 “Вилучений капітал” у кореспонденції за кредитом субрахунку 672 “Розрахунки за іншими виплатами”.

Запропонована методика дозволить усунути суперечності щодо вартості, за якої слід відображати викуплені корпоративні права в бухгалтерському обліку, та враховує можливість здійснення розрахунків за корпоративні права не тільки грошовими коштами товариства, але й іншим майном.

Одним з проблемних питань, які виникають в ході здійснення операцій з придбання та відчуження корпоративних прав, є їх документальне забезпечення, зокрема в частині операцій з їх анулювання та перепродажу. З цією метою запропоновано використовувати розроблену форму документу “Розрахунку результату від перепродажу корпоративних прав або їх анулювання”, що на практиці забезпечить систематизацію інформації про кількість акцій, їх номінальну та реальну вартість, можливі кореспонденції рахунків внаслідок перепродажу чи анулювання корпоративних прав.

Відображення в бухгалтерському обліку купівлі-продажу корпоративних прав на підприємство та на його частину має ряд відмінностей, обумовлених правовими особливостями таких операцій. Встановлено, що операції купівлі-продажу підприємств принципово відрізняються від операцій купівлі-продажу частини підприємств. Продавцем частини підприємства є не його засновник, а товариство в цілому. При цьому продаж може відбуватися тільки відносно відокремлених частин підприємства - філій, інших його структурних підрозділів, виділених на окремий баланс. При продажу підприємства як цілісного майнового комплексу відбувається зміна власника, а складові активів та пасивів підприємства, що продається, не змінюються; при продажу частини підприємства - відображається перехід окремих видів активів і зобов'язань на баланс підприємства-покупця.

Використання різних рахунків обліку продажу відносно окремих об'єктів, які передаються, є недоцільним, оскільки реалізується саме майновий комплекс, відносно якого встановлено відповідну договірну ціну. З метою приведення у відповідність чинного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій до правових особливостей операцій з продажу підприємств запропоновано для відображення в бухгалтерському обліку операцій з продажу частини підприємств здійснювати з використанням субрахунків 743 “Дохід від реалізації частини підприємства” та 973 “Собівартість реалізованої частини підприємства” (табл. 2).

...