Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

“Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана”

УДК 657.424; 657.633

Методологія та організація обліку і контролю інвестиційної діяльності

Спеціальність: 08.00.09 - Бухгалтерський облік, аналіз та аудит

(за видами економічної діяльності)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

БОНДАР Микола Іванович

КИЇВ 2008

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі обліку, аналізу та аудиту в АПК ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий консультант -

доктор економічних наук, професор ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Давидов Григорій Миколайович, Кіровоградський національний технічний університет, декан факультету обліку і фінансів

доктор економічних наук, професор Кірейцев Григорій Герасимович, Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, професор кафедри бухгалтерського обліку

доктор економічних наук, професор Кузьмінський Юрій Анатолійович, ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, завідувач кафедри бухгалтерського обліку

Захист дисертації відбудеться “__28__” листопада 2008 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.06 у ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1, ауд. 203

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49 г, ауд. 601.

Автореферат розісланий “__27__” жовтня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат технічних наук, професор О.Д. Шарапов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Протягом останніх років формування інвестиційних ресурсів залишається нагальною проблемою вітчизняної економіки. Реалізація функції накопичення власником засобів виробництва пов'язана з економічними інтересами інших суб'єктів господарювання. Баланс їхніх інтересів досягається в процесі активізації ділової інвестиційної активності. У цьому зв'язку питання регулювання процесів інвестування та опрацювання методики обліку інвестицій набуває важливого практичного значення.

Підвищення вимог до розкриття інформації про інвестиційний потенціал підприємства, про рівень ефективності використання інвестиційних ресурсів і формування ринку цінних паперів суттєво розширило коло користувачів бухгалтерської звітності й окреслило нові вимоги до її змісту та інформативності. Пріоритетними користувачами бухгалтерської звітності стають інвестори, що посилює вимоги до повноти, надійності та достовірності звітної інформації, а головне - її прозорості і зумовлює необхідність удосконалення процедур фінансового та управлінського обліку і звітності з урахуванням змін економічної ситуації в країні. Об'єктивна потреба зіставності інформації посилює також рівень соціальної відповідальності суб'єктів підприємництва перед акціонерами.

Економічна природа інвестицій із розглядом методичних і практичних аспектів обліку, аналізу та контролю інвестиційної діяльності висвітлена у працях як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців-економістів. Дослідження в цій сфері здійснювалися за багатьма напрямами. Проблеми менеджменту розглянуті у працях І.А.Бланка, Є.Ф.Брікхема; фінансів, економічної теорії та теорії інвестицій - А.Дамодарана, Т.В.Майорової, І.Й.Малого, А.А.Пересади, С.К.Реверчука, У.Шарпа; оцінки інвестицій та управління вартістю підприємства - Л.Г.Ловінської, О.Г.Мендрула, Л.А.Філіпова; обліку та звітності - В.Р.Банка, Ф.Ф.Бутинця, А.М.Герасимовича, С.Ф.Голова, З.В.Гуцайлюка, Г.Г.Кірейцева, М.І.Кужельного, Ю.А.Кузьмінського, Я.Д.Крупки, Л.О.Примостки, В.В. Сопка, В.О.Шевчука; контролю та аудиту - І.Н.Бєлого, Г.М.Давидова, Н.І.Дорош, Є.В.Калюги, О.А.Петрик; економічного аналізу - Л.М.Кіндрацької, Є.В.Мниха, М.Г.Чумаченка. Втім сучасні економічні умови інвестиційної діяльності потребують комплексного підходу до вирішення проблеми, з обґрунтуванням понятійного апарату, а також розв'язанням комплексу питань з удосконалення методики оцінювання інвестиційних ресурсів і бізнесу загалом, відображення фактів інвестиційної діяльності у бухгалтерському обліку, забезпечення досконалої організації контролю та аналізу ефективності інвестиційних процесів. Чинна методика інтеграції інформаційних потоків з визначення показників чистих активів, оцінювання ймовірності банкрутства підприємства не запобігає інвестиційним ризикам. Звідси виокремлюється наукова проблема щодо створення ефективної інформаційної системи обліку та контролю інвестиційної діяльності на нових методологічних засадах з використанням положень фундаментальної вітчизняної й зарубіжної теорії, її прогресивних методів і міжнародної облікової практики.

Визначені проблеми методології та організації обліку інвестиційної діяльності підприємств зумовили вибір теми дисертаційної роботи та її цільове спрямування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за темою “Удосконалення обліку і контролю в галузях економіки”, номер державної реєстрації 0103U004766. Особисто автором у межах наукової програми підготовлено рекомендації з поглиблення положень цілісної концепції обліку та контролю інвестиційної діяльності на підставі розширення інструментів формування обліково-аналітичної інформації, а також пропозиції з підвищення якості процедур внутрішнього і зовнішнього контролю інвестиційних процесів на всіх етапах.

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є поглиблення методики обліку та контролю інвестицій, спрямоване на вдосконалення взаємовідносин суб'єктів інвестиційних процесів через уточнення методів оцінювання інвестиційних ресурсів; визначення теоретичних аспектів сутності інвестицій та їх ролі в реструктуризації економіки країни.

Для досягнення мети поставлено та послідовно розв'язано такі завдання:

– визначити методологічні засади організації фінансового та управлінського обліку і контролю для вдосконалення концептуального викладу мети, змісту, методів дослідження;

– виокремити завдання обліку інвестиційної діяльності з урахуванням сутності інвестицій і економіко-правових відносин в інвестиційній сфері та визначити місце інвестицій у системі відтворення валового внутрішнього продукту, дослідити генезис поняття “інвестиційна діяльність”;

– обґрунтувати організаційно-економічні засади корпоративної власності як складової інвестиційної діяльності та встановити взаємодію мети різних груп інвесторів у визначенні корпоративних підприємств і об'єднань, які формують їх економіко-правовий статус;

– дослідити структуру інвестиційних ресурсів, узагальнити й систематизувати джерела фінансування інвестицій і уточнити механізм їх накопичення з обліковою метою та обґрунтувати взаємозв'язок інвестицій і капіталу підприємства;

– запропонувати шляхи подолання суперечностей між стандартами оцінювання і стандартами фінансової звітності на підставі дослідження конкуруючих систем оцінювання фінансових активів і капіталу;

– розробити обліково-інформаційне забезпечення функцій управління інвестиційними проектами з урахуванням функціональних управлінських завдань;

– розробити рекомендації з удосконалення методики фінансового обліку взаємовідносин суб'єктів інвестування на основі розмежування процедур обліку акцій і облігацій;

– удосконалити методику відокремленого фінансового обліку поточних і капітальних витрат, пов'язаних з реалізацією інвестиційних проектів на різних етапах їх життєвого циклу;

– визначити функціональні завдання управлінського обліку в системі управління інвестиційною діяльністю та виокремити організаційні особливості його впровадження;

– обґрунтувати і розробити комплексну модель внутрішньо-господарського контролю інвестиційної діяльності та довести доцільність запровадження інвестиційного аудиту як засобу контролю ефективності здійснення інвестицій і визначити його функціональні можливості;

– уточнити ознаки неплатоспроможності підприємства з акцентом на фіктивне банкрутство, навмисне банкрутство або ліквідацію з метою зниження інвестиційного ризику та розробити систему критеріїв і показників оцінки ефективності інвестиційної діяльності.

Об'єктом дослідження є економічні відносини у сфері інвестиційної діяльності. облік контроль інвестиційний проект

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних, практичних питань обліку і контролю інвестиційної діяльності підприємств України, а також система оцінювання й аналізу їх інвестиційної привабливості та ефективності здійснення інвестиційних проектів.

Методи дослідження. Методологічні засади дисертаційної роботи - наукові методи, які базуються на діалектичному підході до пізнання господарських операцій, явищ і процесів та об'єктивних законів економіки. При дослідженні теоретичних аспектів обліку інвестиційної діяльності застосовані методи індукції та дедукції, класифікації і порівняльних характеристик, наукової абстракції (для побудови динамічних багаточинникових моделей обліку інвестицій), а також абстрактно-логічний, монографічний та методи теоретичного узагальнення і порівняння (для розкриття сутності поняття “інвестиції”). Історичний і системний підходи використано при дослідженні генезису обліку інвестицій та операцій з ними, а також для уточнення й деталізації рахунків, призначених для обліку інвестицій. Крім того, застосовано статистико-економічний метод (зокрема прийоми порівняння, статистичного спостереження, групування, табличного подання результатів дослідження), методи експертного оцінювання і стратегічного аналізу (для розрахунку показників ефективності інвестицій та імовірності банкрутства підприємства), а також методи оцінювання й управління вартістю підприємства (для формування обліково-аналітичної інформації з питань інвестиційної діяльності).

Використано також методичні прийоми зведення, групування та вибірки даних при дослідженні питань контролю інвестиційної діяльності вітчизняних підприємств. При виконанні завдань у дисертації здійснено комп'ютерну обробку даних з використанням стандартних пакетів прикладних програм «Microsoft Word», «Microsoft Excel».

Інформаційною базою дослідження стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань обліку, контролю, економічного аналізу, економіки, інвестування, фінансів, планування, вітчизняні та міжнародні стандарти обліку та звітності, статистичні дані Держкомстату України, звіти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, звітність емітентів цінних паперів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному дослідженні теоретичних аспектів методології обліку і контролю інвестицій, спрямованих на вдосконалення взаємовідносин суб'єктів інвестиційних процесів; сутності та змісту інвестицій і їх ролі у реструктуризації вітчизняної економіки, уточненні методів оцінювання інвестиційних ресурсів. Отримані наукові результати, ступінь новизни яких полягає у наступному:

вперше:

– побудовано концептуальну схему методології обліку і контролю інвестицій на підставі виокремлення їх суттєвих ознак за економічним, правовим і обліковим підходами з метою вдосконалення відображення в обліку і звітності інвестиційних процесів та не пов'язаних з ними фінансових інструментів;

– доведено доцільність формування методики обліку використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, шляхом виокремлення облікової процедури таких операцій, які класифікуються як реінвестиції, що посилить роль інвесторів у розвитку функціонування бізнесу;

– науково обґрунтовано необхідність відокремлення в облікових процедурах інвестицій у капіталі інших підприємств від іншого виду фінансових інструментів, оскільки в них не враховано участі в капіталі, а за методикою обліку вони визнаються довгостроковою дебіторською заборгованістю;

– розроблено комплекс методичних заходів з удосконалення організації та функціонування системи управлінського обліку за етапами реалізації інвестиційного проекту, що забезпечить ефективність інвестування та посилить інвестиційну привабливість його об'єкта; запропоновано механізм прив'язування в управлінському обліку даних маркетингових досліджень, фінансових розрахунків, проведених на етапі планування інвестиційного проекту, із даними бухгалтерського обліку, що сприятиме підвищенню якості обліково-аналітичної інформації та використанню її в управлінні інвестиційною діяльністю;

удосконалено:

– підходи до класифікації інвестицій з урахуванням їх правового, економічного та обліково-аналітичного змісту; виведено інтелектуальні інвестиції з об'єктів обліку через відсутність механізмів їх оцінювання, обліку і контролю та реальні інвестиції, оскільки процес поповнення оборотних активів не містить інвестиційного підґрунтя, а також чисті інвестиції, що не пов'язані із фінансовими інвестиціями, а стосуються лише оборотних та необоротних матеріальних активів;

– структуризацію джерел фінансування інвестиційної діяльності, в якій розмежовані процеси поповнення або створення капіталу і внутрішні операції з розподілу вартості (амортизаційні відрахування) та відшкодування втрат від аварій і стихійного лиха, що сприятиме вдосконаленню формування інформаційного забезпечення обґрунтування і прийняття інвестиційних рішень; при цьому визначено, що джерело фінансування інвестицій - це власні або залучені інвестиційні ресурси інвестора (фізичної чи юридичної особи, держави), до яких не входять амортизаційні відрахування, що враховуються при розрахунку визначення прибутку;

– номенклатуру рахунків з обліку інвестиційної діяльності, що підвищує інформаційні можливості щодо задоволення потреб управлінського персоналу та інвесторів; внесено уточнення в методику обліку поточних фінансових активів, авансованого капіталу, довгострокових фінансових інвестицій;

– методику обліку та механізм розкриття у фінансовій звітності інформації щодо обсягу прибутку, як джерела поповнення інвестиційних ресурсів; доведено, що спрямування прибутку на розширення бізнесу є процесом інвестування, а не використання прибутку; оскільки процес інвестування може супроводжуватись (або ні) внесенням змін до статутних документів, то у бухгалтерському обліку такі інвестиції запропоновано відображати як інвестиції в реєстрований або нереєстрований капітал з відкриттям для цього спеціальних субрахунків;

– механізм використання залучених від інвесторів інвестиційних ресурсів на підставі їх розмежування на витрати, які формують собівартість необігових активів, і на такі, що їх розглядають як витрати поточних і майбутніх періодів і які спрямовані на поетапну реалізацію інвестиційного проекту, що створить умови для посилення контролю за ефективністю використання інвестиційних ресурсів;

– методику внутрішньогосподарського контролю операцій з реалізації інвестиційних проектів, у якій виокремлено об'єкти внутрішньогосподарського контролю залежно від етапу життєвого циклу реалізації інвестицій, елементи системи внутрішнього контролю інвестиційної діяльності, джерела формування інформації, методичні прийоми реалізації внутрішньогосподарського контролю інвестиційних операцій і яка уможливлює потенційне вирішення основних питань теорій інтересів;

– порядок комплексного оцінювання спроможності суб'єкта підприємництва реалізувати інвестиційний проект через поєднання в процесі аналізу таких показників ефективності інвестування: якість продукції, робіт, послуг, що покладено в основу інвестиційного проекту; ефективність використання ресурсів та якість управління інвестиційним процесом і відділом збуту, а також показники фінансового стану й періоду окупності інвестицій, оцінки інвестиційного середовища, що забезпечить зниження ризиків невиконання інвестиційного проекту та убезпечить від невиправданих додаткових витрат;

набули подальшого розвитку:

– порядок визначення вартості акцій підприємства з урахуванням впливу таких чинників: обсягу (частки) акцій - контрольний або неконтрольний (міноритарний) пакет; прав власників, які їх реалізують голосуванням; ліквідності акцій; стану підприємства, що обмежує права власників акцій; існування спеціальних привілеїв, пов'язаних із власністю або управлінням, завдяки чому розширюються можливості визначення справедливої вартості інвестиційного портфеля;

– підходи до оцінювання інвестиційних ресурсів та об'єктів інвестування; доведено необхідність упровадження в бухгалтерську термінологію поняття “оцінка бізнесу”, що принципово відрізняється від оцінки підприємства і його активів унаслідок впливу зовнішнього корпоративного середовища, а також необґрунтованість використання у чинних П(С)БО терміна “негативний гудвіл”, що виникає у разі придбання підприємства, оскільки його наявність може бути зумовлена як завищенням справедливої вартості активів, так і навмисним заниженням вартості підприємства з метою його привласнення або закриття; представлено авторську розробку порядку відображення активів підприємства за вартістю їх придбання з подальшим виконанням процедури переоцінки;

– порядок застосування методів обліку інвестицій; доведено, що закрита модель корпоративного управління, притаманна вітчизняній практиці з висококонцентрованою інсайдерською власністю за обмежених можливостей зовнішнього контролю (ринку корпоративного капіталу та корпоративного контролю), перешкоджає впровадженню передбачених бухгалтерським обліком методу участі в капіталі та обліку інвестицій за справедливою вартістю;

– методика обліку капітальних витрат за інвестиційними проектами, яка передбачає відображення в обліку основних етапів реалізації інвестиційного процесу, що забезпечить посилення контролю за використанням залучених ресурсів, завдяки цільовому спрямуванню інвестування;

– прийоми оцінювання фінансової спроможності підприємства на підставі визначення об'єктивної необхідності проведення якісного аналізу з урахуванням динаміки статей балансу підприємства, що є об'єктом інвестування; на базі використання основних 14 моделей ризику банкрутства доведено неефективність застосування лише одного інтегрального показника, як це запропоновано авторами цих методик.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробленні рекомендацій з удосконалення методології обліку і контролю інвестиційної діяльності вітчизняних суб'єктів господарювання та їх практичного застосування.

Основні наукові положення, висновки щодо методології обліку і контролю інвестиційної діяльності загалом та за окремими елементами можуть бути використані акціонерними товариствами, державними, фінансовими установами в процесі аналізу результатів інвестиційної діяльності. Розроблені методологічні підходи до методики обліку і контролю інвестиційної діяльності та практичні рекомендації були враховані при підготовці нормативно-правових документів і впроваджені у практику діяльності акціонерних товариств.

Практичну спрямованість отриманих результатів підтверджено: довідкою Міністерства аграрної політики про впровадження результатів дослідження щодо вдосконалення засобів залучення інвестицій в аграрний сектор країни (довідка № 23-1/245 від 07.04.2008 р.); довідкою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про впровадження результатів дослідження у розробку нормативних актів із питань регулювання операцій з корпоративними цінними паперами (довідка № 02/9779 від 04.06.2008 р.); довідкою Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти про впровадження результатів дослідження щодо вдосконалення змісту нормативних актів з питань регулювання інвестиційної діяльності (довідка 06-6/9-1218 від 13.06.2008 р.); довідкою Міністерства промислової політики України про впровадження результатів дослідження за визначення конкурсного відбору інвестиційних проектів, спрямованих на реалізацію інноваційного продукту (довідка № 01/6-2-1022 від 18.06.2008 р.); довідкою про впровадження в діяльність ВАТ „САН Інбев Україна” результатів дослідження з питань обліку капітальних витрат за інвестиційними проектами (довідка № 278 від 02.02.2008 р.); довідкою про впровадження в діяльність ВАТ “АвтоКапітал” результатів дослідження з обліку, контролю та аналізу фінансових інвестицій (довідка № 212/7 від 03.03.2008 р.); довідкою ВАТ “Укртранснафта” з питань удосконалення обліку, контролю та аналізу фінансових інвестицій і капітальних витрат за інвестиційними проектами (довідка № 60-00/46-1 від 17.06.2008 р.); довідкою про впровадження результатів дослідження в організацію навчального процесу ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” (довідка від 24.04.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним завершеним науковим дослідженням автора. Опубліковані дисертантом наукові праці підготовлені одноосібно, за винятком трьох, які виконані у співавторстві. З них у дисертації використано лише ті ідеї та положення, які становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження оприлюднені у формі доповідей на 12 міжнародних науково-практичних конференціях: “Трансформація курсу “Економічний аналіз діяльності підприємства” (м. Київ, 16-17 травня 2002 р.), “Учет анализ и финансы в организациях АПК: состояние и пути совершенствования” (м. Горки, Республіка Білорусь, 2004 р.), “Розвиток методології і методики податкового аудиту” (м. Ірпінь, 2004 р.), “Удосконалення економічного механізму функціонування аграрних підприємств в умовах невизначеності” (м. Київ, 19-20 травня 2004 р.), “Облік, аудит і аналіз: економічна база, стратегія, концепції” (м. Тернопіль, 28-29 травня 2004 р.), “Розвиток бізнес-партнерства на міжнародних та регіональних ринках” (м. Київ, 21-22 вересня 2006 р.), “Організаційно-економічні інструменти розвитку інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві” (м.Тернопіль,18-19 травня 2006 р.), XX Международные Плехановские чтения (м. Москва, 2007 р.), “Облік і контроль на підприємствах АПК: стан та перспективи розвитку” (м. Київ, 4-5 жовтня 2007 р.), “Ринкова трансформація економіки АПК” (м. Харків, 27-28 листопада 2007 р.), “Формування обліку, звітності та аудиту в системі АПК України: стан та перспективи” ( м. Київ, 29-30 листопада 2007 р.), “Розвиток системи обліку, аналізу та аудиту в Україні: теорія, методологія, організація” (м. Київ, 28 березня 2008 р.).

Наукові публікації. Основні положення дисертації, що повністю висвітлюють результати дослідження, викладені у 41 науковій роботі (у тому числі три у співавторстві). Загальний обсяг публікацій становить 44,09 друк. арк., з них особисто автору належить 43,63 друк.арк., зокрема дві монографії (одна з них колективна), один навчальний посібник, 26 статей у наукових фахових виданнях, 12 публікацій в інших виданнях за матеріалами науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація містить вступ, п'ять розділів, висновки, список використаних джерел та додатки. Загальний обсяг дисертації становить 401 сторінку. Робота включає 27 таблиць на 22 сторінках, 70 рисунків на 49 сторінках, 14 додатків на 30 сторінках. Список використаних джерел налічує 477 найменувань на 43 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, предмет, об'єкт та методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 “Сутність і роль інвестицій у реструктуризації вітчизняної економіки та економіко-правові засади побудови методик їх обліку” досліджено генезис інвестицій відповідно до методичних та практичних аспектів системи обліку і контролю інвестиційної діяльності. При розгляді інвестиційних процесів у структурі економіки необхідно враховувати взаємодію елементів цієї системи із внутрішніми (структурними) і зовнішніми (інвестиційними) процесами.

Розмаїття варіантів трактування економічного змісту інвестиції у сучасній вітчизняній і зарубіжній літературі зумовлює неврегульованість підходів щодо сутності, визнання, оцінки та обліку інвестицій.

З метою вдосконалення методики обліку і контролю інвестиційної діяльності в дисертації запропоновано відносити до інвестицій грошові, майнові та інтелектуальні цінності, вкладені в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою формування або поповнення капіталу для досягнення загальної мети створення підприємства, реалізації інвестиційного проекту. З огляду на це визначення об'єкта інвестицій не слід обмежувати переліком активів (як це передбачено стосовно капітальних інвестицій), оскільки необхідною умовою інвестицій є заплановані дії щодо їх ефективного використання для реалізації мети інвестування.

Розвиток ринкових відносин зумовив створення нової форми функціонування бізнесу у вигляді корпоративної власності, поширення якої змінило виробничі відносини та суттєво вплинуло на підвищення відповідальності суб'єктів господарювання за здійснення господарських операцій. У корпоративному середовищі корпорації та корпоративні підприємства взаємодіють з іншими об'єктами бізнесу. Відмінності у структурі власності на акціонерний капітал характеризують систему контролю над підприємствами - модель корпоративного контролю (інсайдерську і аутсайдерську).

При дослідженні класифікаційних ознак інвестицій доведена нелогічність застосування терміна “реальні інвестиції” в процедурах бухгалтерського обліку, оскільки в процесі отримання прибутку відбувається поповнення оборотних активів. Лише його періодичне (за звітними періодами) реінвестування свідчить про поповнення капіталу і, як наслідок, зростання вартості активів підприємства (як оборотних, так і необоротних) (рис.1).

Інвестиції, як економічна категорія, повинні мати вартісну характеристику, що уможливлює процес оцінювання ефективності інвестування. Втім стосовно інтелектуальних інвестицій взагалі відсутні методики оцінювання, обліку та контролю, тому вважати їх об'єктом обліку безпідставно.

Різні підходи до трактування інвестицій у законодавчих та нормативно-правових актах України пов'язані з відсутністю чіткого визначення основних критеріїв їх визнання з економічної точки зору. Інвестиції заведено поділяти на два види: фінансові та капітальні. Пов'язування сутності капітальних (капіталоутворюючих) інвестицій зі збільшенням активів призводить до виокремлення основних елементів інвестицій: суб'єкта інвестування, інвестиційних ресурсів та джерел інвестування, що має бути відображено як в активі, так і пасиві балансу підприємства.

З метою уточнення використання економічної категорії інвестиції доведено недоцільність віднесення до інвестицій вкладень чи витрат, використання яких не впливає на зміну капіталу інших суб'єктів підприємництва, а лише призводить до змін у структурі активів.

Розглядаючи кредити у складі залучених джерел фінансування інвестицій, слід враховувати, що вони можуть бути джерелом інвестування (реалізації інвестиційного проекту), проте кредит за своєю сутністю не належить до інвестицій, оскільки найважливіша умова його надання - своєчасність погашення основної суми кредиту та відсотків за його використання. Це розмежування свідчить про недоцільність поєднання класифікації інвестицій з класифікацією джерел інвестиційних ресурсів.

Залучення інвестиційних ресурсів за допомогою випуску облігацій формує тільки джерело ресурсів, а інвестицією слід вважати уже процес конвертації облігацій.

На підставі наведених у нормативних документах та економічній літературі визначень доведено необґрунтованість ототожнення понять “фінансовий інструмент” і “фінансовий актив”. Фінансовий інструмент - поняття ширше, ніж фінансовий актив, оскільки, окрім фінансових активів, фінансові інструменти включають і фінансові зобов'язання. Водночас, фінансові інструменти є поняттям ширшим, ніж фінансові вкладення і фінансові інвестиції, оскільки охоплюють усі без винятку об'єкти фінансових інвестицій (які є фінансовими активами); окрім того, фінансові активи ще охоплюють грошові фінансові інструменти, зокрема - чеки, векселі, що не є фінансовими вкладеннями, та похідні фінансові інструменти і фінансові зобов'язання.

У розділі 2 “Методи оцінювання об'єктів інвестицій та їх вплив на побудову обліку” визначено, що роль і значення оцінки, методи її здійснення на різних етапах функціонування підприємства або реалізації інвестиційного проекту мають специфічні особливості. Серед найважливіших етапів життєдіяльності підприємства, що впливають на формування його вартості, виділено такі: створення підприємства; зміна власників; період реструктуризації; процес ухвалення рішень щодо розширення або скорочення обсягів бізнесу; реорганізація або ліквідація підприємства.

Враховуючи багатовікову історію вартісного вимірювання об'єктів у бухгалтерському обліку, яка почалася ще з часів виникнення бухгалтерських записів, доведено, що в оцінюванні, яке застосовують в інвестиційній діяльності, окрім кількісних та вартісних показників, важливим стає оцінювання теперішніх і майбутніх доходів підприємства. З огляду на це основною проблемою, що її повинен вирішити інвестор, є наближення показників діяльності підприємства до фактичної прогнозованої оцінки чистих доходів, які будуть одержані в майбутньому, та оцінки їх поточної вартості.

Взаємозв'язок чинників вартості з управлінськими рішеннями спрощує прийняття обґрунтованих рішень щодо оцінки вартості підприємства та його активів на підставі формування дерева чинників вартості, причому поряд з кількісними факторами слід визначати їх взаємозв'язок із якісними. Це передбачає розчленування цінового параметру на складові. На формування фактичної ринкової ціни можуть також впливати й інші чинники (обмеження або викривлення інформації, уміння домовлятися, відсутність конкуренції), що ускладнює визначення ринкової вартості.

З урахуванням нестабільності економічних процесів в Україні, низького порівняно з іншими країнами рівня розвитку фондового ринку (табл.1) суттєвого значення набуває фіксування дати здійснення оцінювання інвестиційної вартості. Таке прив'язування до конкретної дати особливо важливе, коли ринок перенасичений власністю, яка перебуває на межі банкрутства чи на ембріональному етапі розвитку, що характеризує ринок з позиції нестачі інвестиційних ресурсів.

З метою вдосконалення засобів оцінювання в інвестиційній діяльності запропоновано використання терміна “інвестиційна вартість” (investment value), який визначає вартість інвестицій для конкретного інвестора на основі його переваг і базується на конкретних інвестиційних вимогах на певну дату з урахуванням існуючої пропозиції, прогнозованої оцінки майбутньої прибутковості інвестицій та рівня можливих ризиків. Це вартість конкретних об'єктів інвестицій для конкретної особи на певну дату, а не просто вартість активів чи цінних паперів на ринку.

Інвестиційна вартість об'єкта інвестування не завжди збігається з ринковою вартістю (market value), що свідчить про безпідставність застосування терміна “справедлива” або “ринкова” вартість інвестицій.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таблиця 1

Динаміка та структура кількості національних лістингових емітентів акцій за 1996-2005 рр

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження варіації методів САРМ (Capital assets pricing model) - модель оцінки фінансових активів, відповідно до якої очікуваний дохід від володіння цінним папером є лінійною функцією його чутливості до зміни прибутковості ринкової вартості портфеля) і МСРМ (Market-Derived Capital Pricing Model) -модель ринкової оцінки капіталу свідчать про неефективність їх використання для експрес-аналізу вартості підприємства через складність визначення чинників вартості.

Для подолання суперечностей між стандартами оцінки та фінансової звітності обґрунтовано необхідність застосування альтернативи методу дисконтування грошових потоків - концепції методу опціонів, запозиченої з фінансового сектору (рис. 2).

Застосування цього методу дає змогу враховувати більшу кількість чинників, а саме: час збереження інвестиційної можливості, невизначеність майбутніх надходжень, поточну їх вартість і витрачання грошових коштів, а також вартість, що втрачається протягом терміну дії інвестиційної можливості. Доведено, що надане власникові опціону право в умовах невизначеності має вартість і потребує обліку та контролю.

У процесі аналізу методів оцінки підприємства на підставі показників його фінансової звітності обґрунтовано, що поряд із перевагами ці методи мають і недоліки. Основний недолік полягає в тому, що вартість підприємства, відображена в балансі, як правило, відрізняється від ринкової. Суттєвий вплив на недостовірність такої оцінки підприємства має практичне унеможливлення визначення “гудвілу”, оскільки він не стосується конкретного об'єкта активів і не може бути ідентифікованим як нематеріальний актив. Причому гудвіл, як відомо, не може виникнути раптово, а тому і не слід його визнавати лише в разі придбання підприємства.

З урахуванням сутності “негативного гудвілу” доведено, що його існування пов'язане або із завищенням справедливої вартості активів, або з навмисним заниженням вартості підприємства з метою його привласнення або закриття. Тому, вживання терміна “негативний гудвіл” у чинних П(С)БО у разі придбання підприємства є недоцільним.

У розділі 3 “Організаційно-методологічні підходи до вдосконалення фінансового обліку інвестиційної діяльності” акцентовано, що інформація є реальним нематеріальним споживчим продуктом, основна функція якого полягає у зниженні рівня невизначеності у процесі реалізації інвестиційного проекту та бізнесу загалом. Інформацію можна використати і як ресурс, і як товар, оскільки результативність бізнес-процесів значною мірою залежить від якості інформації. Обґрунтовано необхідність раціоналізації обліково-інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності з урахуванням кількісної, якісної, часової, організаційної, економічної оцінки на підставі взаємозв'язку фінансового та управлінського обліку інвестиційної діяльності.

Практика свідчить, що за даними балансу як головної форми фінансової звітності інвестори не мають можливості визначити та зіставити з аналогами інформацію про склад і структуру майна підприємства на звітну дату, оскільки для цього потрібно вивчати і принципи облікової політики, фінансово-господарську діяльність у динаміці за кілька років, враховувати компетентність та досвідченість управлінського персоналу, сегменти ринку, обрані для діяльності підприємства, інфляційний процес та інші внутрішні й зовнішні чинники. Запропонована у дисертації класифікація економічної інформації на підприємстві за побудови обліково-аналітичної системи дасть змогу забезпечити технічне формування обліково-аналітичної інформації завдяки диференційованому доступу до системи.

При обранні методу обліку інвестицій важливо враховувати підходи до визначення суттєвого впливу на прийняття управлінських рішень. Втім, порядок такого врахування, описаний в П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”, не розкриває його економічної сутності, оскільки отриманий дохід (навіть дочірнім підприємством) є власністю певної юридичної особи, а не інвестора, і ймовірність його отримання залежить від фінансового стану та зобов'язань, які потребують додаткового висвітлення у звітності. Механічне поєднання вартості чистих активів при здійсненні фінансових інвестицій доцільне лише при складанні консолідованої фінансової звітності.

Метод обліку фінансових інвестицій за справедливою вартістю має переваги перед іншими методами, зокрема перед методом обліку на основі історичної собівартості. Проте коригування номінальної вартості акцій в інвестора у зв'язку зі зміною їх курсової вартості прийнятне й доцільне лише за умови дії ефективних фондових ринків (до яких Україна не належить), а це дає змогу випускати безномінальні акції. Дослідження складу власного капіталу акціонерних товариств аргументувало виокремлення двох основних його елементів: авансованого капіталу інвесторів до статутного капіталу та створеного (заробленого) капіталу у формі нерозподіленого прибутку власників у процесі економічної діяльності. Збільшення вартості чистих активів на частку прибутку слід розглядати як реінвестиції, здійснені завдяки отриманому прибутку від інвестиційних операцій. І це слід розглядати як окремий вид господарських операцій, що потребує обов'язкового документування та відображення на рахунках бухгалтерського обліку й у фінансовій звітності. Виходячи з цього, у першому розділі пасиву балансу підприємства запропоновано відображати не статутний капітал, а авансований капітал із розмежуванням на статутний (або зареєстрований капітал) і незареєстрований авансований капітал. Аналогічно доцільно змінити і назву рахунка 40 “Статутний капітал” на “Авансований капітал” з виокремленням двох субрахунків 401 “Статутний капітал” і 402 “Незареєстрований авансований капітал” або ж “Фонд капітальних інвестицій”. У свою чергу, субрахунок 401 “Статутний капітал” доцільно відповідно поділяти на 4011 “Статутний капітал, сформований звичайними акціями” і 4012 “Статутний капітал, сформований привілейованими акціями”. Така класифікація капіталу за джерелами його створення дає можливість отримати повне уявлення, за рахунок яких джерел формується капітал акціонерного товариства, що сприятиме оптимізації структури капіталу, а також оцінюванню дохідності інвестицій з урахуванням сукупного авансованого капіталу.

Класифікація інвестицій відповідно до П(С)БО 2 “Баланс” на поточні та довгострокові унеможливлює врахування сутності інвестицій, які передбачають вкладення з метою створення або поповнення капіталу для досягнення загальної стратегії організації та функціонування суб'єкта підприємництва. Тому облік фінансових операцій запропоновано вести із застосуванням відокремленого рахунка 35 “Поточні фінансові активи” або ж “Цінні папери до їх погашення або продажу” замість рахунка “Поточні фінансові інвестиції”.

Чинний порядок визначення строків реалізації придбаних акцій, які можуть тривати від одного дня до періоду, що перевищує рік, залежно від їх ліквідності є неоднозначним і дискусійним. Тому з метою уніфікації підходів до розмежування видів акцій на довгострокові фінансові інвестиції (рахунок 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”) і поточні фінансові активи запропоновано щодо рахунка 35 застосовувати назву “Поточні фінансові активи” замість “Поточні фінансові інвестиції”. Саме це має бути головним у прийнятті рішення власником акцій про терміни їх реалізації. Якщо на момент надходження (придбання) акцій не визначено терміни їх реалізації, а підприємство не належить до тих, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, то необхідно такі акції відображати лише на рахунку 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”, оскільки такі цінні папери за своєю природою - довгострокові. При прийнятті рішення про реалізацію акцій доцільно відобразити в обліку переведення активів до поточних і виокремити для цього спеціальний субрахунок 353 “Довгострокові фінансові активи, утримувані для продажу”.

У професійних торговців цінними паперами ці акції стають специфічним товаром, який можна перепродати за ціною, вищою за ціну придбання. Операції, пов'язані з торгівлею такими цінними паперами, слід розглядати як операційну (основну) діяльність і обліковувати також на рахунку 35 “Поточні фінансові активи” або ж назвати його “Цінні папери до їх погашення або продажу”.

На основі вивчення різнобічних підходів до визначення сутно...