Главная Коллекция "Revolution" Бухгалтерский учет и аудит Організація обліку товарних запасів в КФ "Кіровоградпаливо" ЗАТ "Енерговугілля"

Організація обліку товарних запасів в КФ "Кіровоградпаливо" ЗАТ "Енерговугілля"

Економічна сутність товарних запасів, особливості ведення їх обліку. Організація роботи облікового апарату та облікової політики на прикладі КФ "Кіровоградпаливо" ЗАТ "Енерговугілля". Напрямки вдосконалення організації бухгалтерського обліку підприємства.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 14.10.2015
Размер файла 553,7 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Теоретико-методологічні передумови організації обліку товарних запасів
  • 1.1 Економічна сутність товарних запасів
  • 1.2 Галузеві особливості та їх вплив на організацію перевезення та зберігання на складі товарних запасів
  • 1.3 Організація обліку товарних запасів
  • Розділ 2. Особливості організації роботи облікового апарату та облікової політики КФ "Кіровоградпаливо" ЗАТ "Енерговугілля"
  • 2.1 Організаційно-економічна характеристика КФ "Кіровоградпаливо" ЗАТ "Енерговугілля"
  • 2.2 Організація роботи облікового апарату КФ "Кіровоградпаливо" ЗАТ "Енерговугілля"
  • 2.3 Аналіз облікової політики КФ "Кіровоградпаливо" ЗАТ "Енерговугілля"
  • Розділ 3. Сучасний стан та напрямки вдосконалення організації обліку товарних запасів в КФ "Кіровоградпаливо" ЗАТ "Енерговугілля"
  • 3.1 Сучасний стан організації обліку в КФ "Кіровоградпаливо" ЗАТ "Енерговугілля"
  • 3.2 Напрямки вдосконалення організації обліку в КФ "Кіровоградпаливо" ЗАТ "Енерговугілля"
  • Висновки
  • Список літератури

Вступ

Невід'ємною складовою розвитку ринкових відносин в Україні є адекватна система бухгалтерського обліку, що забезпечує всіх членів суспільства надійною, своєчасною та корисною інформацією про господарську діяльність підприємств і організацій.

Облік не пасивно відображає господарські процеси, що відбуваються на підприємстві, а активно впливає на них, контролює законність, доцільність і ефективність використання наявних ресурсів. Роль обліку суттєво підвищується в умовах ринкової економіки, яка базується на різних формах власності, наявності підприємств різних форм власності, форм господарювання та конкуренції товаровиробників. Мова йде про посилення контрольних функцій обліку, підвищення аналітичності та оперативності облікової інформації, своєчасне забезпечення необхідною інформацією всіх рівнів управління підприємством та прийняття управлінських рішень. Крім того, в ринкових умовах є багато зовнішніх користувачів, яким потрібна інформація про підприємство, його фінансовий стан і які зацікавлені в точності та відповідності такої інформації.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві повинна забезпечити: повне і безперервне відображення усіх господарських операцій, які відбулися за звітний період, складання встановленої фінансової звітності, доведення необхідної та достовірної інформації до користувачів.

Організація обліку - це складний процес, дію якого мають забезпечувати висококваліфіковані спеціалісти - організатори обліку на підприємствах. Це спеціалісти широкого профілю, які крім глибоких знань з бухгалтерського обліку, вміють працювати з кадрами, управляти потоками ресурсів, використовувати внутрішню і зовнішню інформацію для формування компетентних суджень і прийняття обґрунтованих рішень.

Організація бухгалтерського обліку є одним із найбільш відповідальних етапів створення підприємства та підготовки до його ефективної діяльності. Без організованого обліку неможлива ефективна господарська діяльність підприємства.

На фінансовий результат діяльності підприємства мають суттєвий вплив операції з товарними запасами, які складають значну частину активів підприємства. Тому питанню організації обліку товарних запасів завжди приділяється велика увага.

Базою дослідження виступило КФ "Кіровоградпаливо" ЗАТ "Енерговугілля". Дане підприємство здійснює оптову і роздрібну торгівлю вугіллям.

Метою даної курсової роботи є дослідження організації обліку товарних запасів в КФ "Кіровоградпаливо" ЗАТ "Енерговугілля".

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі завдання:

1. Розглянути економічну сутність та класифікацію товарних запасів.

2. Дослідити галузеві особливості підприємства та їх вплив на організацію перевезення та зберігання на складі товарних запасів.

3. Ознайомитись з діяльністю досліджуваного підприємства для того, щоб одержати інформацію про види діяльності, які воно здійснює та провести аналіз основних показників фінансової діяльності підприємства.

4. Дослідити організацію роботи облікового апарату підприємства та здійснити аналіз облікової політики для того, щоб визначити чи належним чином організована робота облікового апарату підприємства, встановити наявність в підприємства Наказу про облікову політику, його повноту та відповідність його елементів діючий на підприємстві методології ведення обліку.

5. Розглянути організацію обліку товарних запасів на підприємстві.

6. Визначити напрямки вдосконалення організації обліку товарних запасів на підприємстві.

Предметом дослідження є забезпечення обліково-аналітичного процесу обліку товарних запасів на прикладі КФ "Кіровоградпаливо" ЗАТ "Енерговугілля".

Інформаційною базою курсової роботи є нормативні документи, монографічна, періодична, довідкова література, матеріали конференцій, збірники наукових праць, а також робочі документи підприємства.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.

бухгалтерський облік товарний запас

Розділ 1. Теоретико-методологічні передумови організації обліку товарних запасів

1.1 Економічна сутність товарних запасів

Однією із основних складових частин економічних ресурсів, які в свою чергу являються основним елементом економічного потенціалу як окремого підприємства, так і суспільства в цілому є предмети праці - засоби виробництва, речова форма функціонування живої праці, на яку впливає людина за допомогою засобів праці з метою виготовлення матеріальних благ. Усі засоби, які можуть служити людині для задоволення її потреб, називаються благами. Всі корисності, які не даються природою даремно і в готовому вигляді, а є результатом праці, носить назву цінностей. Відповідно, в економічній сфері застосовується таке поняття як "матеріальні цінності". А сукупність всіх цінностей, які знаходяться в розпорядженні підприємства, складають його майно і формують поняття "запаси" [32,c.170].

Згідно з П (С) БО 9 "Запаси", запаси - це активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством [8,c.66].

Запаси поділяються на виробничі і товарні.

Виробничі запаси - придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші - змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті - входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті - лише сприяють, виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу (МШП).

Виробничі запаси знаходяться на підприємствах, основним видом діяльності яких є виробництво продукції.

Для підприємств торгівлі при здійсненні основної діяльності найбільш значну роль серед різних груп запасів відіграють товарні запаси. Це зумовлюється як їх цільовим призначенням, так і значною питомою вагою цієї групи в загальній структурі запасів підприємств торгівлі.

Можна виділити наступні основні риси, що характеризують товарні запаси як окрему групу запасів торгівельного підприємства:

по цільовому призначенню товарні запаси представляють собою групу запасів, що утримується на підприємствах торгівлі для подальшого продажу;

по матеріально-речовій формі товарні запаси являють собою матеріальні цінності;

по ступеню завершеності виробничого процесу товарні запаси являють собою готовий продукт, який не призначений для подальшої обробки на власних потужностях підприємств торгівлі (крім операцій з передпродажної підготовки);

по участі у видах діяльності торгівельного підприємства товарні запаси відносяться до активів, які безпосередньо задіяні в операціях його основної діяльності.

Відзначимо, що для торгівельного підприємства під основною діяльністю розуміються операції, пов'язані з реалізацією товарів. Вони є головною метою створення такого підприємства і забезпечують основну частину його доходу. Таким чином, товарні запаси можна визначити як матеріальні цінності, що придбані (отримані) та утримуються торгівельним підприємством з метою продажу за умов ведення його основної діяльності.

Для характеристики стану, процесів утворення та розробки стратегії управління товарні запаси торговельних підприємств класифікують за наступними ознаками (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Характеристика товарних запасів торговельного підприємства за різноманітними класифікаційними ознаками

Залежно від призначення виділяють 4 групи товарних запасів: запаси поточного зберігання, сезонного зберігання, дострокового завозу та цільового призначення.

Товарні запаси поточного зберігання складають головну частину всіх товарних запасів (приблизно 80-85% всієї суми запасів) і призначені для забезпечення безперервного продажу товарів. Їх розмір обумовлюється обсягом реалізації товарів та інтервалом поставки. В процесі реалізації ця частина товарних запасів використовується, а отже, потребує систематичного поновлення.

Товарні запаси сезонного зберігання необхідні для формування торгової пропозиції в періоди сезонних змін попиту чи пропозиції (виробництва) товарів. Вони створюються за такими товарами, які в силу особливостей їх виробництва, попиту чи з інших причин мають розрив у часі виробництва та реалізації (овочі, шкільна форма, ялинкові прикраси, гумове взуття та інше).

Товарні запаси дострокового завозу мають забезпечувати нормальний рівень торгівлі протягом періоду між завозами товарів у районах Крайньої Півночі, віддалених та високогірних районах, зв'язок з якими підтримується лише певний період (період навігації, чи тільки у зимовий період). На території України ця група товарних запасів, як правило, не формується.

Товарні запаси цільового призначення створюються за розпорядженням органів влади для виконання певних цілей, не пов'язаних із поточною господарською діяльністю підприємств (для стимулювання закупівлі сільськогосподарських продуктів, для забезпечення мережі дитячих закладів, об'єктів охорони здоров'я, інвалідів, діабетиків та для видачі товарних виграшів по лотереях тощо).

Залежно від місця формування виділяють товарні запаси роздрібної торгівлі, оптових підприємств та запаси товарів у дорозі. Наявність запасів у дорозі обумовлена діючими умовами і формами розрахунків між виробниками, підприємствами оптової та роздрібної торгівлі.

До складу товарних запасів роздрібної торгівлі відносяться запаси всіх товарів, які належать торговельному підприємству, перебувають на його балансі і призначені для роздрібної торгівлі та громадського харчування.

Відповідно до "Інструкції про облік товарообороту і товарів" до державної статистичної звітності про товарні запаси в роздрібній торгівлі не включають:

товари в дорозі;

готову продукцію в підсобних виробничих підприємствах торговельних організацій;

товари постачальника, прийняті даною торговою організацією на відповідальне зберігання;

товари, прийняті від населення та кооперативів на комісію;

вільну тару всіх видів - м'яку, тверду, скляну;

тару всіх видів, зайняту під товари, що знаходяться в роздрібній торгівлі;

товари матеріально-технічного забезпечення;

сировину та допоміжні матеріали, отримані для промислової переробки.

Залежно від місцезнаходження у складі товарних запасів роздрібної торгівлі виділяють:

товари, які є у наявності в роздрібній мережі (магазинах, лавках, аптеках, кіосках, розвізної та розносної мережі), а також в дрібнооптових базах, розподільних складах та базах, овочекартоплефруктосховищах;

товари, які є в наявності на базах та складах, що належать роздрібним підприємствам, організаціям;

товари, які закуплені та оплачені даним торговельним підприємством, організацією та залишені на відповідальне зберігання у постачальників;

товари, здані на переробку та на звітну дату і знаходяться на виробничих підприємствах, як власних, так і в сторонніх.

Класифікація запасів за товарними групами дозволяє охарактеризувати їх склад та служить основою для оцінки забезпечення ними товарообороту підприємства, як за загальним обсягом, так і за асортиментною структурою.

Залежно від регулярності поповнення (надходжень та витрат) товарних запасів різниця між окремими групами товарів обумовлюється часом накопичення (формування) та часом споживання (використання) товарних запасів.

Такий підхід до оцінки товарних запасів обумовлює необхідність виділення:

запасів товарів регулярного поновлення (надходжень) та витрат;

запасів товарів регулярного поповнення, але сезонного використання;

запасів сезонного формування та регулярного використання;

запасів періодичного поновлення (як правило, цільового призначення).

Використовуючи більш загальне групування за цією ознакою можна виділити товарні запаси регулярного та нерегулярного поповнення, регулярного та нерегулярного використання.

Товарні запаси залежно від відповідності попиту поділяють на запаси, що відповідають чи не відповідають попитові. До останніх відносяться неходові, залежані та завезені понад норму товари.

Неходові - це товари, які не відповідають якісним параметрам споживчого попиту в даному місці та в даний час.

До залежалих відносяться товари, які довгий час знаходяться без руху на складах підприємства, які частково втратили свою якість та морально застаріли. Формування цих запасів, як правило, обумовлено завозом товарів без врахування обсягу та структури споживчого попиту.

Понад завезені товари - це товари, що не відповідають кількісним параметрам споживчого попиту на певному територіальному сегменті споживчого ринку. Реалізація цієї групи товарних запасів можлива при умові регіональної диверсифікації діяльності або в наступні часові періоди та за активної рекламної кампанії (якщо це можливо, виходячи з встановлених термінів реалізації товарів).

Залежно від чутливості до зміни товарообороту підприємства товарні запаси можуть з певною мірою умовності бути представлені двома частинами:

умовно-змінна, розмір якої обумовлюється розміром та динамікою товарообороту підприємства;

умовно-постійна, розмір якої не залежить від зміни товарообороту підприємства.

До другої частини відносяться товарні запаси в межах асортиментного представницького набору товарів, що мають постійно знаходитись в торговельній мережі підприємства. Їх розмір обумовлюється встановленим асортиментним переліком товарів, розмірами торговельної площі підприємства, формою торговельного обслуговування.

До товарних запасів, розмір яких не залежить від обсягів товарообороту підприємства, відносяться також товарні запаси цільового призначення.

Відсутня також пропорційність між поточною зміною товарообороту та зміною обсягу товарних запасів сезонного зберігання, хоча при більшому часовому інтервалі дослідження залежність між їх розмірами має місце.

Відповідно класифікації товарних запасів залежно від моменту та характеру оцінки виділяють:

початкові (вхідні) товарні залишки, що характеризують розміри запасів, які фактично склалися на початок певного періоду (звітного або планового);

вихідні, які характеризують розміри товарних запасів, що фактично склалися на кінець певного періоду (звітного або планового);

середні товарні запаси, які характеризують середній обсяг наявних товарних запасів протягом певного періоду та розраховуються по середній арифметичній чи середній хронологічній;

планові (прогнозні) товарні запаси, які підприємство планує або очікує забезпечити на певну дату.

Щодо встановленого нормативу виділяють запаси в межах нормативу та понаднормативні.

Наявність запасів у розмірах, що перевищують норматив, призводить до "заморожування" оборотних коштів підприємства, зростання втрат та витрат обігу, зниження ефективності використання матеріальних ресурсів.

Оцінка розмірів запасів з позиції дотримання нормативу необхідна для обґрунтованої оцінки ефективності комерційної діяльності підприємства, його стратегії й тактики у формуванні та управлінні товарними запасами [32,c.175].

1.2 Галузеві особливості та їх вплив на організацію перевезення та зберігання на складі товарних запасів

Кожне торгове підприємство здійснює торгівлю різними видами товарів, які потребують відповідної організації доставки від постачальника та зберігання на складі до моменту реалізації.

Особливістю досліджуваного підприємства є те, що воно здійснює оптову і роздрібну торгівлю вугіллям.

Вугілля - одне з найскладніших по складу (який, до того ж, може істотно змінюватися в межах одного родовища) вуглеводневих копалин - почало активно видобуватися і широко використовуватися раніше інших і по суті зіграло роль "палива промислової революції". До відкриття великих родовищ нафти і, тим більше, газу людство було вимушено докладати серйозні зусилля для того, щоб навчитися видобувати, збагачувати, переробляти і використовувати цю широко поширену в земній корі тверду високомолекулярну суміш.

Тому, коли нафта і газ в другій половині XX століття стали витісняти вугілля з промислової арени (особливо динамічно цей процес проходив в СРСР, що оголосив в 70-х роках "газову паузу" до початку ХХI століття), в якомусь сенсі інноваційна планка при роботі з вуглеводними копалинами для світової економіки в цілому була знижена. Рідкі і газоподібні вуглеводні опинилися, по суті, для нас розхолоджуючим подарунком природи: вони значно простіше по молекулярній структурі, їх легше здобувати і переробляти, дешевше транспортувати.

Зниження інтересу до вугільної тематики з боку держави і приватних компаній привело до того, що цілий ряд проривних по своєму характеру технологій, багато хто з яких починав розробляти у нас раніше, ніж де-небудь в світі так і не були впроваджені. Частина розробок не була доведена навіть до дослідного зразка. В світі ситуація почала змінюватися після нафтового шоку, коли багато відкладених про запас технічних ідей одержали друге життя. У СРСР, втім, цього не відбулося.

Але, останніми роками, завдяки високим цінам на нафту і газ інтерес до вугілля в світі, як альтернативному енергоносію, постійно росте. Позначилось і підвищення попиту на чорні метали, завдяки якому помітно зросло споживання вугілля, що коксується.

Розвиток всієї вугільної галузі багато в чому визначає технологія збагачення вугілля.

Збагачення вугілля є процесом класифікації, дроблення, зниження зольності і вмісту сірки, поліпшення спікливості, підвищення теплотворної здатності вугілля. Саме збагачення забезпечує перетворення вугільної сировини в продукт, що володіє тією якістю, за яку споживач готовий платити гроші.

Отже, пройшовши процес збагачення, вугілля стає товаром, який класифікується за певними видами.

Довговогневе вугілля (Д) - добре горить, при зберіганні вивітрюється. Застосовується для опалення жилих приміщень у суміші з іншим вугіллям.

Газове вугілля (Г) - горить повільніше, ніж вугілля Д. При зберіганні вугілля марки Г вивітрюється і часто самозапалюється.

Антрацити (А) - це кам'яне вугілля, в якого процес перетворення продовжується найбільш довго. Із всіх видів вугілля антрацити мають найбільшу механічну прочніть і плотність. Горить без вогню, зовсім не спікається. Антрацити як правило стійкі при зберіганні.

Буре вугілля - легко запалюється. Тривалого зберігання буре вугілля не витримує, тріскається, розпадається на маленькі шматочки.

Буре, кам'яне вугілля та антрацит класифікуються за такими марками:

плітне;

крупне;

горіх;

дрібне;

насіння;

штиб;

рядове.

Для того, щоб стисло охарактеризувати вугілля застосовують умовні позначення класів та марок вугілля.

ГР - газове, рядового класу;

АК - антрацит, крупне;

ГДНШ - газове, дрібне, насіння і штибом.

АН - антрацит, насіння і т.д.

Торговельні підприємства придбавають вугілля у постачальників на підставі укладених договорів. Поставка вугілля до місця призначення здійснюється залізничним транспортом.

Залізничні перевезення - надійний спосіб доставки вантажу (продукції, товару) до місця призначення, тому у загальній структурі перевезень вони займають значне місце.

У процедурі залізничних перевезень можна виділити кілька етапів:

планування перевезення вантажів;

операції приймання залізницею вантажу до перевезення;

видача вантажу одержувачу.

Перевезення вантажів залізничним транспортом організовується на договірних засадах.

Як правило, між залізницею та вантажовідправником укладається договір про організацію перевезень вантажів. Однак перевезення може здійснюватись за окремими замовленнями без укладання договору на умовах, погоджених залізницею та відправником.

На кожне відправлення вантажу відправник повинен надати станції навантаження накладну, яка є складовою комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять:

дорожня відомість;

корінець дорожньої відомості;

квитанція про приймання вантажу.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди (так би мовити договором) на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача, і одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Разом із дорожньою відомістю накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправникові. Усі перевізні документи заповнюють на друкарській машинці або іншим друкованим способом [24,c.120].

Отримання вантажів від залізниці здійснюється представником підприємства-одержувача.

Оскільки за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін одержувач несе відповідальність (згідно з п.46 Статуту залізниць України вантажі, що надійшли, зберігаються на станціях призначення безкоштовно тільки протягом 24 годин з дати прибуття). З метою своєчасного отримання, вивантаження та вивезення вантажів представники одержувача слідкують за прибуттям вантажів на адресу підприємства.

Відповідно до п.1 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом № 644, залізниця зобов'язана повідомити одержувача про прибуття вантажу на станцію призначення вдень його прибуття, але не пізніше 12-ї години наступного дня, із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також роду й кількості вагонів (контейнерів). Порядок і способи повідомлення (радіо, телефонний чи поштовий зв'язок, інколи - об'яви у товарній конторі або через посильних), які встановлені начальником станції, одержувач обирає сам, повідомляючи про це начальника станції. Уразі обрання способу повідомлення по телефону вантажоодержувач зобов'язаний призначити для цілодобового приймання вантажів відповідальних працівників і повідомити їхні прізвища та номери телефонів начальнику станції [13].

На підставі отриманих повідомлень про прибуття вантажу представнику одержувача видається в установленому порядку довіреність на одержання вантажу. Видача вантажу підприємству-одержувачу здійснюється після внесення ним усіх належних залізниці платежів та пред'явлення довіреності. У разі дотримання цих умов представник одержувача отримує залізничну накладну, звертаючи при цьому увагу на правильне заповнення всіх її граф (номер вагона, його підйомна сила, маса та рід вантажу, час відправлення, видачі тощо). Ці дані необхідні для встановлення своєчасності доставки вантажу та пред'явлення позову до залізниці у випадку затримки його в дорозі. Одержувач розписується в дорожній відомості про одержання вантажу.

Пунктом 11 Правил видачі вантажів передбачено, що сторони зобов'язані зовнішнім оглядом перевірити стан вагону (контейнера), наявність і цілісність пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП), відповідність відтисків на них даним, зазначеним у перевізних документах, а на відкритому рухомому складі - переконатися у відсутності слідів утрати й пошкодження вантажу.

У випадку встановлення пошкодження вагону, недостачі, пошкодження чи псування вантажу на відкритому рухомому складі або в критих вагонах без пломб, несправності пломб (ЗПП), їх відсутності, якщо у перевізних документах є відмітка про їх накладання, - вантаж видається тільки за участю представника залізниці із складанням у відповідних випадках комерційного акта, на підставі якого у подальшому подаються претензія та позови на адресу транспортної організації. Відкриття вагону і вивантаження вантажу, який підлягає перевірці відповідно до ст.52 Статуту залізниць України, провадиться вантажоодержувачем у присутності представника станції. Якщо він розпочав вивантаження без представника станції, то вантаж видається без перевірки.

У разі втрати документів, які додаються вантажовідправником до накладної, відсутності пломб та в деяких інших випадках складається акт загальної форми. Зазначені види актів мають бути оформлені при суворому дотриманні встановленого порядку їх складання. У протилежному випадку вони не можуть бути підставою для стягнення з винної сторони суми нанесеного збитку.

Одержувач може вимагати перевірити вантаж що перевозиться у відкритому рухомому складі навалом або насипом і прибув без ознак утрати. Якщо різниця між масою, зазначеною в залізничній накладній у пункті відправлення, та масою, вказаною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто, вантаж вважається доставленим без утрати, комерційний акт не складається, факт недостачі маси фіксується у залізничній накладній, а втрати списуються за рахунок підприємства-одержувача [35,c.23].

Втрати (недостача) вантажу під час залізничних перевезень поділяються на дві групи:

Перша група - нормативні втрати (недостачі), тобто у межах норм природного убутку і граничного розходження у визначенні маси нетто;

Друга група - наднормативні втрати.

Відмінність між двома групами полягає у тому, що втрати першої групи є об'єктивними (випадковими і немає винних у тому, що сталося), а втрати ж другої групи, як правило, є виною залізниці або відправника, за винятком випадків дії обставин не переробної сили (пожежа в дорозі, тощо).

Представник одержувача повинен вимагати від залізниці включення в акт всіх обставин, за яких виявлено нестачу вантажу, а також розкриття пошкоджених місць для перевірки фактично наявного вантажу із зазначеним у рахунках та інших документах постачальника з метою визначення розміру збитку.

Але, актуальним залишається питання на кого буде покладено відповідальність за недостачу.

За незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниця несе відповідальність у розмірі фактично нанесеного збитку, якщо не доведе, що недостача виникла через незалежні від неї причини.

Підставою для притягнення залізниці до відповідальності за недостачу є комплект складених належним чином документів, які свідчать про вину залізниці. Зокрема, до цього комплекту входить вантажна квитанція, яка свідчить про приймання вантажу до перевезення, залізнична накладна з відповідними відмітками, комерційний акт, акт технічного огляду вагону тощо [25,c.40].

Водночас пунктом 111 Статуту визначені ситуації, в яких залізниця звільняється від відповідальності.

1. Вантаж надійшов у непошкодженому вагоні з непошкодженими пломбами відправника або без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами перевезення вантажів, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відповідальність у таких ситуаціях як правило покладається на відправника, за винятком випадків, коли завантаження здійснювалось засобами залізниці, а також, наприклад, у випадку, коли вантаж надійшов у критому вагоні зі справними пломбами відправника, але з відкритими люками, що є ознакою несправності вагона. В останньому випадку залізниця буде нести відповідальність допоки не доведе, що недостача виникла з вини відправника. Якщо ж матеріали справи свідчать про те, що люк не закрив відправник, на відправника і залізницю може бути покладено пропорційну відповідальність.

2. Недостача виникла внаслідок дії природних причин, пов'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі. Дані ситуації у вигляді природних чинників попадають до розряду випадкової загибелі майна, ризик якої несе власник майна.

3. Недостача не перевищує норм природного убутку і граничного розходження маси нетто. Природний убуток як правило відноситься на рахунок одержувачів як виробничі втрати [15].

Якщо в комерційному акті немає докладного опису обставин, внаслідок яких сталося незбереження вантажу (стан пломб, технічний стан вагону тощо), залізниця повинна нести відповідальність, поки не доведе відсутність своєї вини (тобто і в цьому випадку обов'язок доведення відсутності вини покладається на залізницю за умови, що заявник претензії подасть неналежно складений комерційний акт з точки зору його змісту).

Комерційний акт, оформлений станцією, у триденний термін передається представником одержувача в бухгалтерію підприємства разом з перевізними документами.

Важливим моментом операцій вивантаження є очищення вагонів й контейнерів від залишків вантажу, сміття, бирок, наклейок тощо. Згідно зі ст.35 Статуту вантажна операція вважається незакінченою до повного очищення вагонів (контейнерів), і залізниця має право не приймати не очищені після вивантаження (злиття) вагони і контейнери. Факт неочищення вагонів одержувачем підтверджується актом загальної форми. На підставі цього акта вантажоодержувачі сплачують штраф. Однак Статутом передбачено, що очищення внутрішньої поверхні спеціальних вагонів, які належать відправнику чи одержувачу або орендовані ними, може не здійснюватись за взаємною згодою.

Датою фактичного одержання вантажу вважається дата його вивезення з території станції у разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування [25,c.40].

Після вивантаження вугілля зберігається на складі.

Основним завданням вугільних складів є правильна організація робіт по зберіганню вугілля, боротьба з кількісними його втратами та погіршенням якісних характеристик (збільшення зольності, втрата горючих летючих речовин, зниження теплоти згорання, що являється наслідком зниження сово згорання вугілля).

Втрати вугілля при зберіганні на складах можуть бути механічні і хімічні. До механічних втрат відносяться: розпилювання, втоптування в грунт; винос з атмосферними опадами; збільшення зольності внаслідок змішання з ґрунтом та негорючими примісями; подрібнення при перевалках та зберіганні.

До хімічних втрат вугілля відносяться: зниження спікливості і коксуємості; збільшення зольності, що являється результатом самонагрівання і самозапалювання вугілля.

Для скорочення втрат вугілля за результатами зберігання необхідно приймати міри по раціональному розвантаженню вугілля, не допускаючи його подрібнення, штабелювати вугілля тільки на підготовлені площадки, очищені від органічних залишків.

Забороняється зберігати вугілля у містах розвантаження, без штабелювання його по маркам і сортах.

Потрапляння в штабель вугілля зливи, снігу та природна вологість вугілля також являються причинами його самонагрівання і самозапалювання. Тому треба укладати більш щільно шари штабелю, які затрудняють газообмін і доступ свіжого повітря у штабель. Не допускається тушіння джерело самозапалювання вугілля в штабелі водою.

Періодично проводиться огляд штабелів з вугіллям з метою виявлення місць можливого проникнення повітря.

Отже, підприємство повинно забезпечити належні умови для якісного зберігання вугілля на складах з метою збереження якісних властивостей вугілля та його товарного вигляду.

1.3 Організація обліку товарних запасів

Головним напрямком обліку запасів торговельних підприємств є облік товарів. Важливою умовою ведення обліку товарних запасів є правильна організація та документальне оформлення надходження, зберігання та реалізації товару.

Для належної організації обліку товарних запасів перш за все, необхідно дати відповідь на ряд запитань: звідки, коли, скільки і на яку суму надійшли товарні запаси, як виконуються програми постачання; кому, коли і скільки реалізовано товарних запасів тощо.

Необхідними передумовами належної організації обліку товарних запасів є:

- раціональна організація складського господарства;

- розробка номенклатури товарних запасів;

- наявність інструкції з обліку товарних запасів;

- правильна класифікація товарних запасів.

Основними завданнями організації обліку товарних запасів на підприємстві є:

1. контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням товарів та їх збереженням за місцями зберігання;

2. відповідальність складських запасів нормативам;

3. раціональна оцінка товарних запасів;

4. розрахунок фактичної собівартості реалізованих товарів та їх залишків за місцями зберігання;

5. виявлення всіх витрат, пов'язаних з придбанням товарів та визначення первісної вартості;

6. забезпечення своєчасного документального оформлення руху товарів - надходження їх на склади і реалізації покупцям;

7. відображення операцій оприбуткування, відвантаження і реалізації товарів в регістрах поточного обліку в системі бухгалтерських рахунків;

8. визначення стану розрахунків з покупцями за відвантажені товари і отримання точних даних про кількість і вартість відвантажених товарів [31,c.111].

Операції з надходження та вибуття товарів оформляються за допомогою великої кількості первинних документів.

Основоположним документом, який служить підставою для здійснення будь-якої торговельної операції є - договір.

Бухгалтер підприємства візує всі договори, одночасно здійснюючи перевірку правильності їх складання: повнота викладення умов договору, які повинні бути конкретизовані в частині строків виконання зобов'язань; вимоги до якості товару, способу доставки; відповідальність сторін за порушення умов угоди; порядок оформлення виконання зобов'язань; фінансових гарантій, що забезпечують виконання умов угоди.

Порядок приймання товарних запасів та їх документальне оформлення залежать від умов поставки, обумовлених у договорі, а саме: місця приймання (на складі постачальника, від транспортних підприємств, на складі покупця), його характеру (за кількістю, якістю чи комплектністю), відповідності кількості та якості товарних запасів, що придбаваються, умовам договору і супровідним документам.

Для оформлення товарних запасів, що надходять на склад покупця, застосовуються різні товаросупровідні документи, які складають як постачальники, так і покупці. Цими документами залежно від умов поставки, порядку розрахунків та умов приймання-передачі товарів можуть бути:

накладна;

товарно-транспортна накладна;

залізнична накладна

рахунок-фактура (як форма, що поєднує в собі і розрахунковий, і товарний документ);

специфікація тощо.

Накладна є найбільш універсальним документом. Нині її широко застосовують і виписують за місцем отримання товарів. Зазвичай накладну виписують, коли під час поставки товару немає потреби вдаватися до його спеціального транспортування (вантажного автоперевезення, залізничного тощо). Часто у такому випадку покупець доставляє товари, які придбаваються, власними силами.

Товарно-транспортні накладні застосовують під час автоперевезень і, як правило, виписують у чотирьох примірниках.

Обов'язковим є заповнення всіх реквізитів, які містяться в цьому документі: підстава на відпуск товарів, номер автомашини, номер дорожнього листа, прізвище водія і вантажника, через кого відпускається товар, ким і кому відпущений товар, найменування, кількість, ціна і вартість товару.

У разі доставки товарів залізницею постачальник оформлює залізничну накладну, яка є супровідним документом і видається вантажоодержувачу на станції призначення. У ній зазначається повні назва, адреса, банківські реквізити постачальника і покупця; назва і адреса вантажовідправника і вантажоодержувача; підстава відпуску товарів. Товарний розділ накладної заповнює постачальник із зазначенням назви товару, кількості, ціни, суми до оплати. Транспортний розділ накладної заповнюється при перевезенні і здійсненні навантажувально-розвантажувальних робіт.

Залізнична накладна є прибутковим документом і передається представнику підприємства торгівлі на підставі довіреності на одержання товару [32,c.120].

Виявлені в процесі приймання товарів розбіжності оформлюють відповідними документами у встановленому порядку і у відповідні строки. Основними з таких документів є:

1. Акт про встановлені розбіжності, який складається комісією з обов'язковою участю матеріально-відповідальної особи. Якщо договором не передбачається обов'язкова участь представника постачальника, то в складі комісії повинен приймати участь представник незацікавленої сторони, який повинен мати посвідчення на право участі в прийманні товару. В акті, як правило, перераховуються тільки ті матеріальні цінності, по яких виявлено розбіжності.

2. Комерційний акт складається при прийманні товару на залізничній станції з обов'язковою участю її представника в день одержання вантажу.

До актів обов'язково додаються супровідні документи, що підтверджують виявлені при прийманні товарів розбіжності: транспортні документи, документ, що засвідчує повноваження представника, який брав участь у прийманні товару та інші.

На підставі правильно складених актів і доданих всіх необхідних документів, торговельне підприємство має право у встановлені строки пред'явити претензії постачальнику або залізничній станції.

Для отримання товару підприємство-одержувач визначає матеріально-відповідальну особу, якій і видається довіреність.

Довіреність видається в одному примірнику під розпис матеріально-відповідальної особи в журналі обліку виданих довіреностей. ЇЇ видають лише тій особі, з якою укладено договір про матеріальну відповідальність. Працівник, який отримав довіреність, повинен відзвітуватися перед бухгалтерією про виконання доручення або повернути невикористану довіреність. Строк дії довіреності як правило не перевищує 10 днів.

Рахунок-фактура як платіжний документ служить підставою платежу та його розміру, виписується у випадку передоплати за товар або за фактично відпущений товар на підставі документів на відпуск, відвантаження або доставку товарів.

Головною особливістю цього документа є те, що він поєднує в собі документ, який приписує здійснити оплату, - рахунок і товаросупровідний документ - фактуру. Однак на практиці рахунок-фактура переважно виконує функцію розрахункового документа (рахунку).

Рахунок-фактуру виписують у двох примірниках: один надається покупцю, інший залишається у продавця.

Специфікація може застосовуватися як додатковий, уточнюючий документ, який додається до одного із названих основних товаросупровідних документів.

У ряді випадків безпосередньо до товарних документів також можуть додаватися документи, що підтверджують якість товарів, які поставляються, - сертифікати якості, якісні посвідчення тощо.

Повнота і своєчасність оприбуткування товарів забезпечується додержанням правил приймання товарів, правильним документальним оформленням і точним відображенням в обліку операцій, пов'язаних із оприбуткуванням товарів, а також розрахунків за ними.

Відповідно до Плану рахунків для обліку наявності та руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу, незалежно від видів торгівлі використовується рахунок 28 "Товари".

В залежності від джерела надходження товарів і порядку формування ціни рахунки 281 "Товари на складі" і 282 "Товари в торгівлі" можуть кореспондувати з рахунками: 285 "Торгова націнка", 372 "Розрахунки з підзвітними особами", 46 "Неоплачений капітал", 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 682 "Внутрішні розрахунки", 683 "Внутрішньогосподарські розрахунки" [38,c.25].

Товари придбані за плату, оприбутковуються за первинною вартістю до якої включаються покупна вартість товарів, транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) та інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням товарів.

До складу ТЗВ торгового підприємства, понесених у зв'язку придбанням товарів, відносять:

транспортування товарів усіма видами транспорту до місця їх використання;

оплата тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи.

Відповідно П (С) БО 9 "Запаси", підприємство самостійно обирає один із методів обліку ТЗВ:

віднесення ТЗВ до собівартості придбаних товарів за прямим методом (сума транспортних витрат розподіляється між кількістю одиниць придбаного товару в кількісному та питомому співвідношенні. Передбачає розподіл ТЗВ безпосередньо при отриманні товару);

облік ТЗВ на окремому субрахунку з послідуючим розподілом по середньому відсотку (визначається процентне співвідношення усіх транспортних витрат звітного періоду до вартості товару, який рахується в даному періоді. На підставі визначеного відсотку розраховується сума ТЗВ, яка відноситься до залишку товару на кінець місяця, та сума ТЗВ, яка підлягає списанню на собівартість реалізованого товару) [18,c.153].

Облік товарів може вестися за купівельними або продажними цінами. Підприємства оптової торгівлі обліковують товари за цінами придбання у виробника продукції (купівельними) чи цінами реалізації (продажними). Підприємства роздрібної торгівлі обліковують товари за продажними цінами. Облік товарів, що є власністю торговельного підприємства, здійснюються за купівельними цінами на рахунку 28 (субрахунок 285 "Торгова націнка" не використовується). Якщо облік даних товарів ведеться на рахунку 28 за продажними цінами, то різниця між продажною і купівельною цінами відображається на рахунку 28, субрахунок 285 "Торгова націнка".

Бухгалтерський облік розрахунків за претензіями, пред'явленими постачальникам, транспортним та іншим організаціям, а також по пред'явлених ним і призначених штрафах, пенях, неустойках ведеться на субрахунку 374 "Розрахунки по претензіях", по дебету якого відображається виникнення дебіторської заборгованості, по кредиту - її погашення або списання (табл.1.2) [27,c.49].

Таблиця 1.2. Облік претензій

№п/п

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Дт

Кт

1

Пред'явлено претензії постачальникам за невідповідну якість поставленої продукції або виявлено недостачу

374

631

2

Відображено суму претензії, що визнана винною стороною

374

715

3

Відшкодовано суму претензії винною стороною

311

374

4

Списано суму претензії, невідшкодованої винною стороною

949

374

В процесі товарного обігу на складах торговельних підприємств зосереджуються значні запаси товарів, необхідні для формування торговельного асортименту, відпуску товарів певними партіями в роздрібну мережу та іншим споживачам. Одним з важливих завдань бухгалтерського обліку є правильна організація обліку наявності та руху товарних ресурсів як в цілому по підприємству, так і по товарних групах і асортименту. Організація обліку товарних ресурсів може здійснюватись за наступними методами обліку товарних запасів: партіонним, сортовим і оперативно-бухгалтерським методом.

При партіонному методі кожну партію товарів, що надходить за одним транспортним документом, зберігають і обліковують окремо. Для цього на кожну партію товарів виписують товарний ярлик, який розміщують при товарах. Одночасно в товарному ярлику записують номер видаткового документу і кількість відпущеного товару.

Партіонний облік товарів ведуть в картках і книзі. На кожну партію в книзі відводять кілька сторінок, записи в яких проводять за найменуванням товарів, що входять в дану партію. Записи в партіонній картці чи книзі в середині партії ведуть за найменуваннями і гатунками на підставі кожного прибуткового і видаткового документу з виведенням залишку після кожного запису.

По закінченню реалізації товарів даної партії в товарному ярлику та картці підводять загальні підсумки і разом зі звітом матеріально відповідальної особи здають в бухгалтерію. В бухгалтерії аналітичний облік товарів за партіонним методом ведеться по партіях приблизно в такому ж порядку, як і в місцях зберігання. На кожну партію товару відкривається окрема картка. В кінці місяця за даними партіонних карток складається оборотна відомість з зазначенням номеру партії, кількості тарних місць і суми. Підсумки цієї відомості повинні співпадати з даними синтетичного обліку.

Сортовий метод обліку товарів використовується на базах, складах, в дрібнооптових магазинах з невеликою кількістю товарних операцій. При цьому методі товари зберігають і обліковують за сортами. На кожний сорт і найменування товарів відкривають окрему картку чи сторінку в товарній книзі, записи в якій проводять в натуральному вимірнику на підставі кожного прибуткового і видаткового документу.

В складській картотеці картки розміщуються за товарними групами, а в середині груп - за сортами. У встановлені терміни прибутково-видаткові документи разом з товарними звітами матеріально відповідальні особи подають в бухгалтерію.

Оперативно-бухгалтерський (сальдовий) метод обліку застосовується на складах і базах оптових підприємств при великій кількості товарних операцій. При цьому методі записи в картках матеріально-відповідальною особою проводяться за надходженням і витрачанням товарів з виведенням залишку після кожного запису. Бухгалтерія здійснює систематичний контроль за правильністю складського обліку товарів і його відповідністю прибутково-видатковим документам.

Аналітичний облік товарів у бухгалтерії здійснюється тільки у вартісному виразі в розрізі матеріально відповідальних осіб і великих груп товарів.

У розрізі матеріально відповідальних осіб ведуть сальдову відомість (або книгу товарних залишків). Ці відомості (книги) передаються на склади для перенесення в них матеріально відповідальними особами з карток складського обліку кількісних залишків кожного виду і сорту товарів на початок нового місяця. В бухгалтерії ці залишки оцінюють за прийнятими обліковими цінами, підводять підсумки вартості їх по групах і складах (матеріально відповідальними особами) в цілому, а потім співставляють з даними бухгалтерського обліку. При виявленні невідповідностей по тій чи іншій групі товарів між даними складського і бухгалтерського обліку перевіряють в першу чергу правильність таксування і підрахунків у сальдовій відомості (книзі залишків), а також перенесення залишків зі складської картотеки. Якщо помилка не буде виявлена, то по групі товарів, по якій виявлені невідповідності, проводять інвентаризацію.

При автоматизованому обліку товарно-матеріальних цінностей з використанням комп'ютера на підставі даних прибутково-видаткових документів складається сортова оборотна відомість, в якій повністю відображаються всі дані карток складського обліку із зазначенням кількості і вартості товарів, що надійшли, і товарів, що були відпущені, за кожним прибутково-видатковим документом, підсумкові дані про рух і залишки товарів по кожному найменуванню, сорту, складах і оптовому підприємству в цілому.

На підставі записів первинних документів матеріально-відповідальні особи складають Звіт про наявність і рух товарно-матеріальних цінностей (товарний звіт).

Строки подання до бухгалтерії звітів встановлюють керівники і головні бухгалтери підприємств. Вони залежать від обсягу документації, спеціалізації підприємства та інших умов. Звіти можуть подаватись щоденно або один раз на 3, 5, 7 днів.

Звіти матеріально відповідальних осіб з доданням до них первинних документів є підставою для відображення в бухгалтерському обліку цих операцій по руху, тобто всі записи в регістрах бухгалтерського обліку по рахунку 28 "Товари" ведуться за даними звітів матеріально відповідальних осіб.

Товарний звіт є зведеним документом, що підтверджує рух товарів в грошовому виразі. Він складається з двох частин: прибуткової і видаткової. В прибутковій частині товарного звіту записуються документи з зазначенням назви постачальника, номеру і дати документу, вартості товару, вартості тари. Послідовність записів у видатковій частині товарного звіту такі: спочатку відображається виручка за реалізовані товари за готівку, потім повернення товарів постачальникам або відпуск в порядку внутрішнього переміщення та інше вибуття (списання биття, браку, псування, уцінки тощо). Потім перераховуються підсумки по надходженню і витрачанню за звітний період і наводяться залишки на кінець звітного періоду.

У випадках, коли матеріальна відповідальність за матеріальні і грошові цінності об'єднана в одній особі або бригаді, може складатися товарно-касовий звіт.

В цьому звіті відображається рух не тільки товарів і тари, але й грошових коштів.

Як правило, товарно-касові звіти складають в дрібно-роздрібній мережі: кіосках, палатках, ларьках, в невеликих магазинах, що не мають поділу на відділи і секції, де продавець сам вибиває касовий чек і отримує готівку від покупців. Касові звіти при цьому не заповнюють.

Товари в роздрібних підприємствах обліковуються за місцями зберігання і матеріально відповідальними особами у вартісному виразі за продажними цінами. Ведення вартісного обліку пов'язане з тим, що на роздрібному підприємстві продаж товарів здійснюється через реєстратор розрахункових операцій (РРО) і оформлюється касовими чеками, в яких зазначається тільки вартість товару.

Розрахунки за товари, що купуються (продаються), можуть здійснюватись між суб'єктами підприємницької діяльності як в готівковій, так і безготівковій формі.

Обсяг роздрібного товарообороту визначається за звітний період на підставі первинних документів (товарно-касового звіту та доданих до нього документів), які засвідчують отримання виручки та витрати, здійснені з виручки (квитанції установ банків, поштового відділення, видаткового касового ордера тощо) [21,c.156].

Оптові торгові підприємства реалізують товари на підставі укладених договорів купівлі-продажу. При разових поставках чи відпуску товарів у незначній кількості реалізація товарів може здійснюватись і без укладення письмового договору на підставі виписаних рахунків-фактур.

Відпуск товарів представникові покупця здійснюється на підставі пред'явленого ним доручення і документа, що засвідчує його особу, з оформленням накладної і рахунка-фактури.

Відвантаження товарів іногороднім покупцям здійснюється на підставі наказів-накладних комерційної служби, виписаних згідно з договором поставки. При доставці товарів власним транспортом складається товарно-транспортна накладна.

Для здійснення розрахунків покупцям виписують і пред'являють до оплати рахунки-фактури і платіжні документи. Одночасно підприємство торгівлі виписує покупцеві податкову накладну.

...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены