Облік операцій з оперативної та фінансової оренди (лізингу) майна

Належна за користування об'єктом операційної оренди плата визнається в орендаря витратами згідно з ПБО 16 на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигід, пов'язаних із використанням об'єкта операційної оренди (п. 9 ПБО 14). Нарахована орендна плата в орендаря відображається залежно від призначення орендованого об'єкта у складі собівартості продукції (робіт, послуг), адміністративних витрат, витрат на збут тощо.

Документальне оформлення орендних операцій

При передачі основних засобів в оренду складається акт приймання-передачі основних засобів в операційну оренду. З дати оформлення та підписання цього акта починається обчислення строку договору оренди, якщо інше не встановлено договором. Нарахування амортизації протягом строку корисного використання (експлуатації) переданого в операційну оренду об'єкта здійснює також орендодавець. При поверненні такого майна з оренди сторони договору оформлюють та підписують акт приймання-передачі основних засобів з операційної оренди.

Тепер щодо необхідності складання первинного документа, який підтверджує факт виконання умов орендного договору у звітному періоді. Якщо керуватися положеннями Цивільного кодексу, то з позицій Мін'юсту України договір найму (оренди) не вважається договором про надання послуг (лист № Х-11-19). Крім того, Пенсійний фонд України також неодноразово зазначав, що дохід, отриманий від надання майна в оренду, не пов'язано з виконанням робіт (послуг) (п. 6 роз'яснення, лист № 16534/03-20). Отже, згідно з нормами цивільного законодавства оренда в принципі не є послугами (а тим більше роботами).

Якщо договір найму (оренди) не вважається договором про надання послуг, то й складати первинний документ, який називається актом здавання-приймання послуг, сторонам орендного договору з позицій Цивільного кодексу некоректно. Проте крім норм цивільного суб'єкти господарювання враховують і норми податкового законодавства. Надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди) належить згідно з пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу до операцій з продажу послуг. Враховуючи це, орендодавці та орендарі досить часто вважають за необхідне складати акти здавання-приймання послуг за договорами оренди.

Доходи та витрати, пов'язані з орендною платою за користування об'єктом операційної оренди, відображаються відповідно у орендодавця і орендаря в бухгалтерському обліку у тому періоді, до якого вони належать. Враховуючи це, у бухгалтерському обліку перш за все має значення, до якого місяця відносяться орендні операції, а дата оформлення акта -- другорядна обставина.

Наприклад, орендар користувався об'єктом операційної оренди протягом усього березня. На практиці в такій ситуації сторони можуть оформити акт здавання-приймання послуг за договором оренди в останній день березня (31 березня) або зробити це вже в наступному місяці (наприклад, 3 квітня). У бухгалтерському обліку незалежно від дати оформлення цього акта орендодавець і орендар відобразять відповідно доходи і витрати, пов'язані з орендною платою за користування об'єктом операційної оренди, у березні (адже в акті, навіть якщо його оформити 3 квітня, все одно буде зазначено, що орендні послуги фактично надавались у березні). При цьому в журналі господарських операцій на дату 31 березня сторони договору оренди зроблять відповідні бухгалтерські записи про нарахування доходів (у орендодавця) і витрат (у орендаря). Щодо правил податкового обліку, то вони мають свою специфіку. Приміром, у податковому обліку з ПДВ дата оформлення цього акта (31 березня чи 3 квітня) може мати принципове значення. Так, якщо орендний договір не передбачає сплати орендної плати авансом, то сторони орендного договору (орендодавець і орендар) у першому випадку нараховуватимуть відповідно податкові зобов'язання і податковий кредит у березні, а в другому -- лише у квітні.

Податковий облік

Податок на додану вартість

Передача майна за договором оперативної оренди від орендодавця до орендаря та повернення орендодавцю майна, яке попередньо було передане в оперативну оренду, не є об'єктом оподаткування ПДВ (пп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу). При цьому надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди) у податковому обліку належить до операцій з продажу послуг, тому якщо місце постачання послуг з оперативної оренди розташоване на митній території України, то така орендна операція є об'єктом оподаткування ПДВ.

У розділі V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу не містяться норми, які б передбачали спеціальну дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ для оперативної оренди. Враховуючи це, у орендодавців згідно з п. 187.1 ст. 187 цього Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання послуг вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

· або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання послуг за готівку -- дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -- дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

· або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У день виникнення податкових зобов'язань продавець повинен виписати у двох примірниках податкову накладну. Оригінал її видається покупцю, копія залишається у продавця послуг (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу).

При віднесенні сум ПДВ до податкового кредиту орендарю слід керуватися п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу, згідно з яким датою виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

· або дата списання коштів з банківського рахунку на оплату послуг;

· або дата отримання платником податку послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податок на доходи фізичних осіб

Дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (пп. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу податковим агентом платника податку -- орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі. Згідно з пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 Кодексу податковим агентом платника податку -- орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в пп. 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар. Підпунктом 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу встановлено, що доходи від надання в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) нерухомого майна оподатковуються податковим агентом під час їх виплати за їх рахунок. Відповідно до ст. 168 цього Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 зазначеного Кодексу.

При оподаткуванні доходів фізичних осіб, отриманих у вигляді орендної плати, можуть застосовуватися різні ставки ПДФО. Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу ставка податку становить:

· 15% -- якщо сума одержаних платником податку доходів не перевищує 10-кратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року. Статтею 13 Закону про Держбюджет-2012 установлено мінімальну заробітну плату -- з 01.01.2012 р. у місячному розмірі вона становить 1073 грн. Отже, ставка в розмірі 15% застосовуватиметься до доходів, які є меншими або дорівнюють 10 730 грн. (1073 грн. х 10);

· 17% -- із суми перевищення над 10 730 грн. вищезазначених доходів, отриманих платником податку у звітному податковому місяці.

Крім того, якщо підприємство орендує об'єкт у свого працівника, то воно одночасно, як правило, виплачуватиме два види доходів -- орендну плату і заробітну плату. За таких обставин цьому орендарю слід ураховувати також роз'яснення, надані у листі № 2346/6/17-0715. Так, якщо до складу загального місячного оподатковуваного доходу окрім заробітної плати входять інші види доходів, щодо яких встановлено різні правила та/або ставки оподаткування, то з метою дотримання вимог п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу слід:

· у першу чергу оподатковувати доходи, що входять до складу заробітної плати;

· далі формувати оподатковуваний дохід у міру виникнення у платника податку кожного з видів оподатковуваного доходу (на підставі підтвердження факту/дати виникнення доходу первинними документами, зокрема наказами про виплату/надання певних видів доходів).

Інформація про доходи фізичних осіб у вигляді орендної плати, виплачені податковим агентом на користь орендодавця, має знайти відображення у податковому розрахунку, який подається у строки, встановлені для податкового кварталу (тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу)). Форму податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) затверджено наказом № 1020. У податковому розрахунку інформація щодо сум виплаченого доходу та утриманого ПДФО зазначається у розрізі кожного платника податку персонально.

Строки перерахування до бюджету податку, утриманого з доходів у вигляді орендної плати, залежать, зокрема, від того, у якій формі виплачувався такий дохід. У ситуації, коли орендна плата виплачується у грошовій формі, слід керуватися пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу, згідно з яким податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 цього Кодексу).

Якщо ж оподатковуваний дохід (у тому числі дохід від оренди) нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, відповідно до пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. За базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, податкові декларації подаються протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу). Для сплати суми податкового зобов'язання, зазначеної у податковій декларації, надається ще 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого зазначеним Кодексом для подання податкової декларації (п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу). Отже, якщо оподатковуваний дохід у вигляді орендної плати нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то ПДФО, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.

3. Обліковий

3.1 Характеристика синтетичних та аналітичних рахунків, які використовуються для відображення обліку операцій з оперативної та фінансової оренди (лізингу) майна

Передача об'єкта у фінансову оренду розглядається як виникнення у орендодавця дебіторської заборгованості орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу, що підлягає отриманню, з визнанням іншого доходу (доходу від реалізації необоротних активів). Одночасно залишкова вартість об'єкта фінансової оренди виключається з балансу орендодавця з відображенням у складі інших витрат (собівартості реалізованих необоротних активів).

Різниця між сумою мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості об'єкта фінансової оренди та теперішньою вартістю вказаної суми, що визначена за орендною ставкою відсотка, є фінансовим доходом орендодавця.

Типові кореспонденції на підприємстві по обліку оренди основних засобів.

Табл.3.1 Типові проводки

Табл.3.2 Кореспонденції по оформленню оренди у орендодавця

Наприкінці місяця витрати, відображені на дебеті рахунка 23 «Виробництво», списують з кредиту цього рахунка на дебет рахунка 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг». При визначенні розміру орендної плати за орендовані нежитлові приміщення керуються Законом України «Про оренду державного майна» від 14.03.95 № 98 (п. 2, ст. 1), Методикою розрахунку і порядком використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.95 № 786, роз'ясненнями Фонду Держмайна України «Відносно утримання і використання плати за оренду державного майна» від 15.02.95 №10-22-8412 та ДПА України «Про витрати орендаря» від 07.12.98 № 14460/ІО/15,-1117.

Орендна плата, як правило, включає: амортизаційні відрахування на повне відновлення орендованого майна, частку прибутку (орендний процент), який одержує орендодавець за передане в оперативну оренду майно, і податок на додану вартість.

Відповідно до п. З Методики в орендну плату не входять оплата послуг, які згідно з договором зобов'язується надати орендодавець, а також витрати на утримання орендованого майна і витрати, пов'язані з відшкодуванням витрат орендодавця по сплаті податку на землю. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 19.09.96 №378 платниками земельного податку є власники землі і землекористувачі. Оскільки власником землі або землекористувачем є орендодавець приміщень, він і є платником податку на землю.

Розмір орендної плати і її обмеження регулюються органами місцевої влади, яким підпорядковуються об'єкти комунальної власності.

3.2 Основні кореспонденції рахунків обліку операцій з оперативної та фінансової оренди (лізингу) майна

Майно, передане за договором оперативної оренди, залишається на балансі орендодавця. В орендаря таке майно обліковується поза балансом. Майно, передане за договором фінансової оренди, зараховується на баланс орендаря. Передача і повернення орендованого об'єкта оформляється актом приймання-передачі.

Основні засоби, передані в операційну оренду, залишаються на балансі орендодавця й обліковуються на рахунку 10 "Основні засоби" з виділенням у регістрах аналітичного обліку у відокремлену групу, в якій зазначається, що ці об'єкти передані в операційну оренду.

Орендар обліковує орендовані об'єкти на позабалансовому рахунку 01 "Орендовані необоротні активи". У нього має бути копія інвентарної картки або виписка з інвентарної книги, що додається орендодавцем до акта приймання-передачі орендованих об'єктів. Ці картки зберігаються в орендаря окремо. Після повернення об'єкта оренди орендодавцю орендар списує його з позабалансового обліку, вилучає з картотеки копію відповідної картки і разом з актом приймання-передачі підшиває до документів за поточний місяць. При передачі об'єкта в оренду одержувач подає орендодавцю довіреність на отримання цінностей. Повернення об'єкта з оренди також оформляють з використанням довіреності.

Орендодавець (власник) нараховує за встановленими нормами амортизацію за переданими в оренду об'єктами: дебет рахунку 23 "Виробництво" (окремий субрахунок для обліку витрат на орендні послуги) і кредит рахунку 13 "Знос (амортизація) необоротних активів". На дебет рахунку 23 крім амортизації відносять й інші витрати, супутні експлуатації об'єкта оренди, якщо вони виконуються орендодавцем. Витрати орендодавця з укладання угоди про оренду (юридичні послуги, комісійні винагороди) визнаються іншими операційними витратами того звітного періоду, у якому вони мали місце. З рахунку 23 витрати щомісяця списують в дебет субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності".

Якщо орендодавець отримує орендну плату наперед, то він відображає її спочатку у складі доходів майбутніх періодів: дебет рахунку 31 "Рахунки в банках" і кредит рахунку 69 "Доходи майбутніх періодів". Одночасно показується податкове зобов'язання з ПДВ: дебет субрахунку 643 "Податкові зобов'язання", кредит субрахунку 641 "Розрахунки за податками". У наступних місяцях відповідно до строків оренди відображають дохід від оренди: дебет рахунку 69, кредит субрахунку 713 "Дохід від операційної оренди активів". Зараховується податкове зобов'язання з ПДВ: дебет субрахунку 713, кредит субрахунку 643.

Дохід від операційної оренди визнається іншим операційним доходом відповідного звітного періоду. На належну до одержання суму орендної плати дебетують субрахунок 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" і кредитують субрахунок 713 "Дохід від операційної оренди активів". Податок на додану вартість при орендних відносинах обліковують у встановленому порядку.

Належну за договором до сплати суму орендної плати орендар щомісяця відносить у витрати: дебет рахунків 23, 91, 92, 93, 94 (залежно від місця використання орендованого об'єкта) і кредит рахунку 68 "Розрахунки за іншими операціями". Погашення заборгованості з орендної плати - дебет рахунку 68 і кредит рахунку 31 "Рахунки в банках".

Відобразимо розрахунки зі сплати орендної плати по підприємству на основі вище вказаних проводок.

Табл. 3.3 Типові проводки з операційної оренди

Табл. 3.4 Кореспонденції по оформленню оренди у орендодавця

Табл. 3.5 Кореспонденція по розрахунку орендної плати у орендаря

3.3 Сильні та слабкі сторони в обліку операцій з оперативної та фінансової оренди (лізингу) майна

Лізинг як особлива форма господарювання здійснює комплексний вплив на основні складові елементи виробничого процесу: на засоби праці і на живу працю людини, на ступінь використання техніки і робочої сили.

На поверхні господарського життя ефект лізингу складається з об'єктивної переваги оперативного використання досягнень науково-технічного прогресу, збільшення масштабів діяльності, зниження питомих витрат та інтенсифікації всього виробничого процесу.

В найбільш загальному методологічному відношенні власний ефект лізингу має щонайменше три особливості.

Перша -- мультиплікативність. Виникнувши в результаті застосування новітньої техніки та перетворення робітника в самостійного підприємця- власника в момент доцільної діяльності, ефект лізингу разповсюджується по ланцюгу на всі стадії виробництва, наростає та примножується по мірі переходу до розподілу, обміну та споживання.

Друга -- емерджентність, якісна новизна ефекту лізингової діяльності, в силу чого величина його значно переважає арифметичну суму результату звичайної діяльності без залучення додаткових технічних засобів. Такий ефект є інтегративним ефектом і проявляється не лише локально, але і в масштабі всієї виробничої системи, збільшуючи її виробничу силу.

Третя -- ефект, що отримується, проявляється не лише в процесі виробництва, але і в соціальній сфері життя і діяльності людей, тобто він має як економічні критерії, так і соціальні цінності, які виражаються в підвищенні змістовності праці, усвідомленні робітником своїх творчих можливостей, зростанні особистих доходів, незалежності тощо.

В сукупності всі перераховані особливості розкривають ефект лізингу як своєрідного економічного мультиплікатора, який надає імпульс розвитку всіх ланок підприємницької діяльності. Якщо перша особливість відображає динаміку ефекту лізингу, механізм його реалізації (шляхом помноження), а друга розкриває економічну сутність ефекту як виявлення нових емерджентних якостей лізингової форми підприємництва, то третя показує його соціальну спрямованість і тісний зв'язок із задоволенням особистих, колективних та суспільних інтересів. При цьому лізингову діяльність можна вважати ефективною: з точки зору особистих інтересів - якщо вона покращує можливості задоволення матеріальних і духовних потреб підприємців; з позиції колективних інтересів організації - якщо забезпечує умови для розширеного відтворення; з точки зору суспільства - якщо ринок насичується необхідними товарами і від збільшення масштабів виробництва товарів зростають надходження до бюджету.

Аналізуючи сильні і слабкі сторони лізингу, можна зазначити, що він, як форма інвестицій, дає можливість підприємцям швидше оновлювати матеріально-технічну базу, користуватися новою технікою та передовою технологією, випробувати нову техніку, покрити сезонні потреби в спеціальних технічних засобах на час фактичної їх експлуатації, вона не потребує і обов'язковому порядку негайного початку платежів за таку форму кредиту. При цьому лізингове майно не зараховується на баланс лізингоодержувача, тобто не збільшує його активів і, відповідно, податків. Воно також не включається у кредиторську заборгованість, тобто його можна вважати позабалансовим фінансуванням.

Порядок здійснення платежів за лізингом гнучкіший, ніж за кредитною угодою. У ряді випадків може мати місце укладення лізингових угод без необхідності застави. Лізинг підвищує ліквідність підприємства і здатність підприємства сплатити майбутні борги. Крім того, при лізингуванні можна розраховувати на додаткові послуги (інформаційного, юридичного, сервісного характеру) з боку лізингодавця.

На додачу, МВФ не зараховує суми лізингових угод у масштабах держави до суми національної заборгованості, що підвищує шанси на виживання багатьох країн та їх підприємств.

Попри цілу низку переваг, у лізинга є й вади: необхідність більшої, ніж при купівлі за рахунок позики, кількості учасників угоди; складніша організація й триваліша підготовка до укладання лізингової угоди; вищі адміністративні витрати. У кінцевому підсумку лізингова угода дорожча, ніж позика, оскільки у вартість лізингу закладається в обов'язковому порядку сума амортизації. Лізинг може бути дешевшим від кредитної позики тільки за умови наявності певних пільг, що, до речі, практикується в багатьох розвинутих країнах для стимулювання його розвитку.

Висновок

облік фінансовий оренда лізинг

Лізингові операції являють собою чисто ринкові відносини між трьома сторонами:

1) підприємством, яке виготовляє обладнання;

2) орендодавцем (лізнговою компанією);

3) орендарем (підприємством, організацією), який отримує матеріальні цінності протягом певного часу.

Механізм угоди полягає в тому, що орендар найчастіше сам знаходить підприємство, яке виготовляє необхідне йому обладнання, обговорює з ним сторону справи, укладає попередню угоду про постачання. Вони удвох з виробником звертаються до лізингової компанії з проханням підписати трьохсторонній контракт і профінансувати його. Під фінансуванням тут слід розуміти таке.

Лізингова компанія купує обладнання у виробника і передає його у користування споживачу в межах середньо чи довгострокового договору, причому право власності на обладнання залишається за лізинговою фірмою.

Згідно П(С)БО 14 оренда - угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом узгодженого з орендодавцем строку.

Оренда - явище багатогранне, у межах кожного орендного договору здійснюється декілька різноманітних господарських операцій з:

o передачі і повернення об'єкта оренди;

o нарахування орендної плати і сплати орендних платежів.

Крім того, залежно від умов договору, орендодавець або орендар можуть здійснювати витрати на утримання й експлуатацію об'єкта оренди та його поліпшення.

З правильних міркувань, правильно було б лізингові операції поділити на два принципових види:

1) оперативний (лізинг з неповною окупністю);

2) фінансовий (лізинг з повною окупністю).

Оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на термін, що не перевищує термін їхньої повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їхньому власнику після закінчення терміну дії лізингового (орендного) угоди.

Оперативний лізинг це договір лізингу, у результаті укладання якого лізингоотримувач по своєму замовленню одержує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін менше терміну, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеного в день укладання договору.

До оперативного лізингу належать всі угоди, в яких затрати орендодавця, що пов'язані з придбанням зданого в оренду майна, не окупаються повністю протягом так званого початкового терміну оренди.

Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних фондів, з подальшою їхньою передачею в користування орендарю на термін, що не перевищує термін повної амортизації таких основних фондів, з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю.

Фінансовий лізинг являє собою договір лізингу, у результаті укладання якого лізингоотримувач по своєму замовленню одержує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін не менше терміну, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день висновку договору.

Для написання курсової роботи були використані законодавчі та нормативні акти, такі як цивільний кодекс України, положення про бухгалтерський облік та план рахунків бухгалтерського обліку, а також навчальна література по обліку основних засобів, монографії, статті з журналів та газет з питань ведення фінансового обліку оренди основних засобів. Вцілому, дана робота допомогла глибше зрозуміти та вдосконалитись у знаннях щодо бухгалтерського та фінансового обліку.

Список використанної літератури

1. Бабіч В. В., Сагова С. В. Фінансовий облік (облік активів): Навч. посібник КНЕУ, 2006. - 282 с.

2. Базилінська О.Я. Фінансовий аналіз: теорія та практика: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 328 с

3. Батура О., Корпоративні відносини в сучасних умовах господарювання // Економіка України. Корягіна Т.- 2004. - № 10.

3. Білуха М. Бухгалтерський облік у системі економічних наук // Бухгалтерський облік і аудит. - 2005. - № 12.

4. Бутинця Ф.Ф., Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф., 8-е вид., перероб. і доп. - Житомир: ЖІТІ, 2008. - 756 с.

5. Верхоглядова Н.І., Шило В.П., Ільїна С.Б., Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика: Навч.-практ. посіб. / - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 536 с.

6. Вісник податкової служби України. Вересень 2007 р., № 33 (460)

7. Гавриловська Л.М., Ларіонова А.С. Фінансовий облік - 1: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. - К.: КНЕУ, 2006. - 320 с.

8. Гладких Т.В. Фінансовий облік. Навч. посіб. - К.: Вид-во „ЦНЛ, 2007. - 488 с.

9. Господарський кодекс України від l6.01.2003 р. № 436-ІУ

10. Дєєва Н. М., Дедіков О. І. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - ISBN 966-364-381-1.

11. Джога Р.Т. та ін. Облік у бюджетних установах: Підручник. - К.: КНЕУ, 2006. - 480 с.

12. Добровського В.М., Бухгалтерський фінансовий облік в Україні: Навч. посіб./; за ред. - К.: А.С.К., 2009.- 976 с.

13. Кіндрацька Г.І., Білик М.С., Загородній А.Г. Економічний аналіз: теорія і практика. - К.: „Знання, 2008. - 428 с.

14. Мних Є.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Підручник: - К.: КНТЕУ, 2008. - 514 с.

15. Податковий кодекс України (у тексті - Податковий кодекс).

16. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності субєктів господарювання: Підручник, 3-є вид. перероб. і доп. - К.: Знання, 2008. - 630 с.

17. Слав`юк Р. А. Фінанси підприємств: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Національний банк України; Університет банківської справи. - К. : УБС НБУ, 2007. - 550c. - ISBN 978-966-484-009-2.

18. Усач Б. Ф. Аудит: Навч. посіб. - К.: Знання, 2007. - 231 с.

19. Цивільний кодекс України (у тексті - Цивільний кодекс).

Размещено на Allbest.ru