Організація обліку та методика внутрішнього аудиту у банках

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ТА МЕТОДИКА ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ У БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВАХ

1.1 Економічна сутність, значення внутрішнього аудиту у банківських установах

1.2 Нормативно-правове регулювання організації обліку та проведення внутрішнього аудиту у банківськихустановах

1.3 Місце внутрішнього аудиту в системі внутрішнього контролю

РОЗДІЛ 2. ДІЮЧА ПРАКТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ У «АТ ОЩАДБАНК»

2.1 Організаційно-економічна характеристика основних показників діяльності «АТ Ощадбанк»

2.2 Специфіка організації обліку «АТ Ощадбанк»

2.3 Шляхи покращення облікової системи в банку

РОЗДІЛ 3. ДІЮЧА ПРАКТИКА ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ У «АТ ОЩАДБАНК»

3.1 Специфіка організації внутрішнього аудиту «АТ ОЩАДБАНК»

3.2 Сучасні проблеми систем внутрішнього аудиту банків

3.3 Напрямки вдосконалення системи внутрішнього аудиту банків

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

АНОТАЦІЯ

ВСТУП

Від стабільності фінансової системи залежить успіх державної політики в цілому. В умовах ринкової економіки цю стабільність покликана забезпечувати досконала банківська система. Щоб піднести ефективність української економіки, банкам слід надати можливість відігравати роль посередника у процесі надходження вітчизняних заощаджень та раціонального розміщення капіталів у виробництві.

Із 1991 року в Україні триває процес становлення національної банківської системи. За цей час виникло понад 230 комерційних банків. В останні роки їм доводилося працювати за несприятливих умов: незадовільним є стан економіки країни, не подолано інфляцію, у занепаді промислове виробництво, податки - непомірні, суб'єкти господарювання - позичальники - неплатоспроможні. Звідси й суттєві проблеми у розвитку та функціонуванні банківської системи України. Виникла ситуація, коли частина банків не в змозі належно виконувати функції кредитування, касового та розрахункового обслуговування народного господарства, здійснювати інші банківські операції.

За таких умов неабиякого значення набуває банківський аудит, спрямований на незалежну перевірку та оцінку адекватності й ефективності системи внутрішнього контролю, якості виконання співробітниками банку своїх обов'язків.

Аудит виник у економічно розвинутих країнах як послуга висококваліфікованих фахівців із бухгалтерського обліку та аналізу щодо підтвердження публічної звітності корпорацій.

В Україні потреба в ньому назріла водночас із здобуттям державної незалежності та переходом на ринкові засади господарювання. Впровадження аудиту як нової форми фінансово-економічного контролю було закріплено законодавством України у 1993 році Законом “Про аудиторську діяльність”. З його прийняттям активно почав розвиватися ринок аудиторських послуг суб'єктів підприємницької діяльності - спеціалізованих фірм та самостійних аудиторів.

Зважений підхід банків до налагодження системи внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту дасть їм змогу оперативно виявляти різні види ризиків, визначати їх розміри, встановлювати контроль за ними та вживати заходів, спрямованих на їх зменшення. А крім того, допоможе поліпшити методи і форми збору інформації, оцінки фінансових результатів та якості керівництва, створити оптимальні умови для аналізу банківської діяльності, заснованого на визначенні співвідношення між ризиком і дохідністю ринків капіталу, валютних позицій і операцій, а також позицій і операцій похідних фінансових інструментів.

Актуальність даної роботи на тему «Організація обліку та методика внутрішнього аудиту у банківських установах» полягає в тому, що саме в нинішній період фінансової нестабільності, а особливо з урахуванням кризових явищ, що й нині прослідковуються в економіці кожної країни, і зокрема в банківському секторі економіки, важливу роль відіграє якісно працюючий внутрішній аудит, який допомагає в забезпеченні стабільності банку.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та методологічних питань, пов'язаних з внутрішнім аудитом банківської діяльності.

Об'єктом дослідження є сфера внутрішнього аудиту в банківській діяльності, а також аспекти організації обліку.

Метою написання курсової роботи є дослідження внутрішнього аудиту в діяльності банку, а саме: з'ясування поняття та сутності аудиту, місця внутрішнього аудиту в системі контролю діяльності банку, аналіз стандартів внутрішнього аудиту, а також організація внутрішнього аудиту банку на прикладі АТ “Ощадбанк”.

Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання:

- визначення економічної сутності внутрішнього аудиту;

- визначення актуальних проблем у сфері внутрішнього аудиту банківської діяльності та пропозиції щодо вдосконалення даної сфери діяльності.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ТА МЕТОДИКА ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ У БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВАХ

1.1 Економічна сутність, значення внутрішнього аудиту у банківських установах

Економічна наука дає багато визначень аудиту. Наведемо деякі з них: аудит - це процес, під час якого компетентна, незалежна особа збирає й оцінює свідчення про кількісну інформацію, яка стосується конкретного економічного суб'єкта, з метою встановлення і відображення у звіті ступеня відповідності цієї кількісної інформації встановленим критеріям.[1 c. 19] Існує і таке визначення: аудит - це незалежна експертиза фінансових звітів та іншої інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання з метою формування висновків про його реальний фінансовий стан.[4] Це визначення суттєво відрізняється від визначення аудиту згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність". За законом, аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Сутність аудиту полягає у перевірці бухгалтерської звітності, обліку, первинних бухгалтерських документів та іншої інформації, що стосується фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах і відповідність вимогам законів України та національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку або іншим правилам згідно з вимогами її користувачів.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. банки підлягають обов'язковому аудиту для підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності. Причому замовником аудиту виступає сам банк і він же оплачує надані аудиторські послуги відповідно до договору між банком і аудиторською фірмою (аудитором). З іншого боку, для забезпечення прибутковості кредитних операцій банківські менеджери постійно (оперативно) аналізують кредитоспроможність своїх клієнтів для вирішення питання про надання позик і встановлення реальних умов кредитування.

Аудит банку - це визначення фінансового стану банку на основі перевірки правильності складання та підтвердження достовірності балансу, обліку прибутків і збитків, аналіз стану обліку, відповідності обліку та дій банку вимогам чинного законодавства, перевірка дотримання рівності прав акціонерів (учасників) під час розподілу дивідендів, голосування, надання прав на придбання нових акцій тощо та підготовка висновків для надання інформації керівництву та акціонерам банку. Це визначення висвітлено в Положенні про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України затвердженого Постановою Правління НБУ № 114 від 20.03.1998 р. Якість і правильність розрахунку показників платоспроможності позичальників досліджується особливо уважно. Також перевіряються правильність розрахунку коефіцієнта загальної ліквідності, який характеризує, наскільки обсяг поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками можливо погасити за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів та інші показники фінансового стану.

У процесі аудиту комерційних банків звертається увага, зокрема, на такі питання:

- раціональність організації робочого місця для спілкування з клієнтами, рівень комп'ютеризації, наявність доступу до документів та штампів;

- забезпечення зберігання та використання печатки, штампів та бланків суворої звітності;

- з'ясування справжнього стану зберігання грошей, документів і майна; - повнота і правдивість інформації про банківські операції;

- достовірність даних бухгалтерського обліку і звітності та відповідності правил їх ведення і складання чинному законодавству;

- наявність наказів (розпоряджень) по установі банку про надання працівникам права контрольного підпису розрахункових документів та зразків підписів.

Досліджується відповідність назви клієнта номеру його рахунку, назви установи банку номеру його МФО. Зокрема, з'ясовується:

- чи всі вільні місця в чеках закреслені для запобігання дописувань;

- чи проставлені на документах необхідні підписи та відбитки печатки та чи відповідають вони заявленим зразкам;

- чи відповідають номери оплачених грошових чеків номерам, зареєстрованим у картці із зразками підпису;

- чи правильно зроблені відмітки на іменних чеках видаткових ордерів про пред'явлення паспорта отримувача, чи є на них підписи про отримання грошей та цінностей, чи відповідають номери пред'явлених до оплати розрахункових чеків номерам, зафіксованим у книзі реєстрації чекових книжок тощо;

- чи немає випадків необґрунтованого затримання оплати документів. Крім цього, виконується така робота:

- звіряються залишки аналітичного обліку з синтетичним за всіма балансовими рахунками на дату перевірки, за якими ведеться додатковий облік у журналах, книгах та інвентарних картках;

- щомісячно перевіряється правильність оформлення виправних помилкових записів у бухгалтерському обліку.

По закінченні перевірки, яка виявила порушення чинних правил проведення операцій, в усіх випадках аудитор повинен ретельно розібратися в характері цих порушень, установити їх причини та терміново вжити заходів щодо їх усунення.

Перевіряючи використання кредитних ресурсів, потрібно звертати увагу на стан статутного капіталу, ліквідність балансу, а також дотримання норм обов'язкових резервів.

1.2 Нормативно-правове регулювання організації обліку та проведення внутрішнього аудиту у банківськихустановах

Правове забезпечення аудиторської діяльності включає норми, які регулюють організаційне та методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг, відповідальність аудиторівта аудиторських фірм, сертифікацію аудиторської діяльності, статус Аудиторської палати України тощо. Правові основи здійснення аудиторської діяльності в Україні визначено Законом України в редакції від 14 вересня 2006 р. "Про аудиторську діяльність", що належить до фундаментального законодавчого акта в цій сфері та визначає місце і роль аудиту в системі незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. Велике значення має також Закон України від 16 липня 1999 р. "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який поширює свою дію на всіх юридичних осіб, визначає питання організації бухгалтерського звіту на них та компетенцію власників з цього питання відповідно до законодавства та засновницьких документів. Крім загальних законів ряд важливих норм щодо застосування терміну "аудит" містяться в банківському законодавстві, в Законі України від 20 травня 1999 р. "Про Національний банк України" (п. 11 ст. 7; пункти 8-11 ст. 9; статті 69-70); в Законі України від 7 грудня 2000 р. "Про банки і банківську діяльність" (п. 5 статті 38, 45, 69, п. 2 ст. 70).[6]

Специфіка проведення і оформлення аудиту, підготовка звітності фінансово-господарської діяльності в банках зумовили необхідність конкретизації питань правового регулювання аудиторської діяльності в нормативних актах, що видаються НБУ. Безпосередньо щодо банківського аудиту НБУ прийняв такі документи:

1) Постанову Правління НБУ від 20 березня 1998 р. № 114 "Про затвердження Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України" та відповідні зміни до нього від 3 грудня 2001 р.;

2) Постанову Правління НБУ від 12 лютого 2003 р. № 50 "Про затвердження Методичних вказівок щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в комерційних банках України";

3) Постанову Правління НБУ від 9 лютого 1999 р. № 53 "Про заходи щодо подальшого розвитку банківського аудиту";

4) Постанову Правління НБУ від 15 липня 2002 р. № 250 "Про затвердження Концепції програми підготовки і сертифікації зовнішніх аудиторів банківських установ України за участю Національного банку України";

5) Постанову Правління НБУ від 14 листопада 2002 р. "Про затвердження Положення про порядок видачі аудиторським фірмам сертифікатів на право проведення аудиту банку";

6) Постанову Правління НБУ від 11 квітня 2007 р. "Про затвердження Положення про Комітет з питань аудиту банків";

7) Постанову Правління НБУ від 9 вересня 2003 р. № 389 "Про затвердження Положення про порядок подання банками до Національного банку України аудиторських звітів (аудиторських висновків) за результатами щорічної перевірки фінансової звітності";

8) Кодекс "професійної етики внутрішніх аудиторів банківських установ, схвалений постановою Правління НБУ від 12 лютого 2003 р. № 50;

9) Постанову Правління НБУ від 9 липня 2007 р. № 251 "Про затвердження Положення про введення реєстру аудиторів банків НБУ".

Важливу роль в системі нормативного регулювання аудиторської діяльності відіграють стандарти - Національні стандарти аудиту, затверджені рішенням Аудиторської палати України 18 грудня 1998 р. Затверджені Аудиторською палатою України нормативи с обов'язковими для виконання підприємствами, банками і включають такі стандарти: договір на проведення аудиту, планування аудиту, документальне оформлення аудиту, аудиторські докази, аудиторська вибірка, перевірка дотримання вимог закону і нормативних актів при перевірці аудиту, порядок складання аудиторського висновку, знання бізнесу аудиту, контроль якості аудиторських послуг та ін.

Ці нормативи створено із застосуванням Міжнародних стандартів аудиту з урахуванням специфічних умов, пов'язаних з переходом України до ринкової економіки. Основне призначення цих нормативів полягає в закріпленні єдиних засадничих правил, що визначають нормативні вимоги до проведення і оформлення аудиту, до оцінювання якості аудиту, до порядку підготовки аудиторів та оцінки їх кваліфікації, і які забезпечують певні гарантії результатам аудиторської перевірки при їх дотриманні.

Правилами НБУ передбачено, що банки, починаючи з 2003 р., мають укладати угоди з аудиторськими фірмами, працівники яких сертифіковано за Міжнародними стандартами аудиту. У разі невиконання передбачених вимог, НБУ вимагатиме від банків проведення повторного аудиту за Міжнародними стандартами. Введення НБУ Міжнародних стандартіваудиту зумовлено необхідністю відповідності його банківського нагляду загальним принципам ефективного банківського нагляду, розроблених Базельським Комітетом.

Дотримання національних нормативів аудиту і Міжнародних стандартів аудиту у процесі здійснення аудиторської діяльності гарантують певний рівень якості аудиту і надійність його результатів, вони також є підставою в суді для доказу якості проведення аудиту і відповідальності аудиторів за якість аудиторської перевірки.

Безпосередньо регулювання аудиторської діяльності в банківській системі України покладено на НБУ, який здійснює сертифікацію аудиторів, аудиторську перевірку банків, приймає нормативні документи, що регулюють аудиторську діяльність у банківській сфері, забезпечує систематичний нагляд за організацією банківського аудиту та сприяє реалізації норм Закону України "Про аудиторську діяльність". Сертифікацію аудиторів у банках здійснює Комітет з питань аудиту банків.

У п. 6 ст. 69 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено складові банківського аудиту, а саме: фінансова звітність банків, що подається до НБУ, має бути щорічно перевірена аудитором. Аудиторська перевірка банку здійснюється аудитором, який має сертифікат НБУ на аудиторську перевірку банківських установ.

Аудиторський звіт має містити такі реквізити:

1) баланс банку;

2) звіт про рахунки доходів та витрат;

3) звіт про рух капіталу;

4) таблицю строків активів та пасивів;

5) інформацію стосовно достатності резервів та капіталу банків;

6) інформацію стосовно адекватності бухгалтерського обліку, процедури внутрішнього аудиту та заходів контролю банку;

7) висновок про те, чи відображує наданий банком фінансовий звіт дійсний фінансовий стан банку.[7]

Для перевірки і підтвердження достовірності річної фінансової звітності банки щорічно залучають професійну аудиторську організацію (аудитора), не пов'язану майновими інтересами з банком або його учасниками (зовнішній аудит). Зовнішній аудитор затверджується загальними зборами учасників банку.

Аудиторська перевірка здійснюється відповідно до законодавства України на підставі договору, укладеного з аудиторською фірмою (аудитором).

До часу укладення договору про проведення аудиту банк зобов'язаний перевірити наявність в аудитора (керівника) аудиторської фірми права здійснювати аудит в банківських установах. Після завершення аудиту банк має отримати від аудитора (аудиторської фірми) аудиторський звіт (аудиторський висновок). Аудиторський звіт (аудиторський висновок), який банк подає до НБУ (у тому числі до відповідного територіального управління НБУ), має бути складений відповідно до вимог законодавства України та стандартів. У складеному аудиторському звіті має міститися висновок про дійсний фінансовий стан банку та про підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження аудитором (аудиторською фірмою) достовірності, повноти та відповідності законодавству України такої фінансової звітності банку. Банк зобов'язаний публікувати річну фінансову звітність, підтверджену аудитором, не пізніше 1 червня наступного за звітним року в газеті "Урядовий кур'єр" чи "Голос України".

Чинне законодавство передбачає відповідальність аудиторів за якість аудиторської перевірки. Заходи впливу застосовуються до аудиторів Комітетом з питань аудиту банків (далі - Комітет) на підставі:

- виявлення фактів невідповідності висновків аудитора щодо підтвердження фінансової звітності банків у результаті здійснення аудиту і звітів про перевірки банків, що були проведені за той самий звітний період відповідними рівнями системи банківського нагляду або самостійними структурними підрозділами центрального апарату НБУ;

- розглянутих аудиторських звітів та висновків про перевірку банків, що подаються до НБУ;

- інформації від Аудиторської палати України або державних контрольних і правоохоронних органів про неналежне виконання аудиторами своїх професійних обов'язків.

За неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора Комітетом можуть застосовуватися такі заходи впливу, як попередження, зупинення чинності сертифікату на строк до одного року або анулювання сертифікату, виключення з реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Важливим нормативним документом у здійсненні аудитором аудиторської діяльності є Кодекс професійної етики внутрішніх аудиторів банківських установ . Кодекс є обов'язковим для виконання документом. Зазначений Кодекс для професії аудитора має особливе значення, враховуючи, що він закріплює важливі вимоги та базові етичні принципи, яких аудитори повинні дотримуватися. Сьогодні правове регулювання банківського аудиту в Україні багато в чому залежить від застосування Міжнародних стандартіваудиту та використання їх з метою гармонізації національного законодавства з правом Європейського Союзу. З метою уніфікації аудиту в міжнародному масштабі Міжнародною федерацією бухгалтерів, зокрема Міжнародним комітетом з аудиторської практики, впроваджено Міжнародні стандарти аудиту. Відповідно до рішення Аудиторської палати України від 18 квітня 2003 р. № 122 Стандарти аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів прийняті як Національні стандарти аудиту. Використання Україною Міжнародних аудиторських стандартів у практичній діяльності сприятиме поглибленню міжнародної кооперації у сфері аудиту, поліпшенню якості національних стандартів, однозначному тлумаченню норм і стандартів аудиту.

1.3 Місце внутрішнього аудиту в системі внутрішнього контролю

Систему внутрішнього аудиту можна вважати частиною системи внутрішнього контролю банку. По-перше, перевірка та оцінка ефективності системи внутрішнього контролю є основною метою внутрішнього аудиту. По-друге, у внутрішнього контролю та аудиту дуже багато спільного, наприклад, вони мають однакові завдання, процедури, принципи та ін.

Внутрішній контроль -- це система організації роботи банку, до якої належать усі заходи, що вживаються банком для контролю за своїми активами, запобігання шахрайству, зведення до мінімуму помилок, перевірки точності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, забезпечення ефективності операцій та додержання внутрішніх положень і вказівок керівництва.[29 c.54]

Система внутрішнього контролю завжди належала до найважливіших елементів операційної та управлінської структури банку. Глобалізація ринків, жорстка конкуренція, впровадження нових банківських операцій, розвиток інформаційних технологій призвели до суттєвого ускладнення банківської системи і разом з цим збільшили небезпеку ризиків для неї. Все це спричинює як ускладнення завдань внутрішнього контролю, так і зростання його значення в діяльності банку.

Внутрішній контроль запроваджується та здійснюється Правлінням банку, його керівництвом та працівниками всіх рівнів. У комерційних банках внутрішній контроль за веденням касових і емісійних операцій, дотриманням касово-емісійної дисципліни, інкасацією грошового виторгу, забезпеченням збереження власності, здійсненням операцій з іноземною валютою, з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням організовує і здійснює головний бухгалтер із залученням операційного, валютного та інших структурних підрозділів банку.[29 c 75-76]

Однією із функцій внутрішнього аудиту є допомога працівникам банківської установи. Внутрішній аудитор не лише здійснює аналіз їхньої діяльності, а й обов'язково проводить консультації та розробляє рекомендації стосовно конкретних напрямків діяльності, які перевірялися. Внутрішній аудит сприяє посиленню внутрішнього контролю та мінімізації витрат на нього.

Відділом внутрішнього аудиту керує начальник відділу, який призначається Радою банку й одержує від неї відповідні повноваження. Функціональна відповідальність перед Радою директорів та підпорядкованість їй забезпечують відділові внутрішнього аудиту незалежність та об'єктивність. З метою полегшення взаємодії та спілкування з виконавчою "владою" банку встановлюється адміністративна підзвітність начальника відділу внутрішнього аудиту Голові Правління банку.

Розмір і структура відділу внутрішнього аудиту залежать від розміру, структури і видів послуг банку. Так, у комерційному та інвестиційному банках структура відділу внутрішнього аудиту буде різною. Крім того, структура відділу залежить від кількості філій банку, їхнього розміру і географічного розташування. У разі потреби відділи або підрозділи внутрішнього аудиту можуть створюватися у всіх або окремих філіях банку.

Отже схема структури відділу внутрішнього аудиту, яка наводиться нижче (див. рисунок 1), може варіюватися залежно від специфіки конкретної банківської установи.

Рис.1. Схема типової структури відділу внутрішнього аудиту банку

Внутрішній контроль дає керівництву банку впевненість у:

- надійності та повноті фінансової та управлінської інформації;

- належному управлінні ризиками;

- дотриманні банком чинних нормативних актів, внутрішніх положень, планів;

- достатності охорони активів;

- раціональному та економному використанні ресурсів;

- досягненні цілей та завдань, намічених у планах розвитку банку.

Робота системи внутрішнього контролю у банку в цілому повинна здійснюватись за “принципом єдиного банку” та включати:

- контроль за дотриманням законів та вимог нормативних актів, виконання бюджету;

- періодичну звітність про здійснення операцій;

- статистичний аналіз та використання його результатів;

- незалежні перевірки діяльності відділів (підрозділів) та їхніх працівників;

- періодичне звірення загальних активів із сумами, відображеними в облікових записах;

- розподіл обов'язків: право надання дозволу на операцію, реєстрація операції тощо;

- перевірку доступу посадових осіб до активів;

- ревізії документації за конкретними операціями.

Внутрішній контроль ґрунтується на дотриманні положень зовнішніх та внутрішніх нормативних актів для забезпечення достовірності й повноти звітності, що складається у банку.

Система внутрішнього контролю включає такі елементи:

- середовище контролю (адміністративний контроль);

- система обліку (бухгалтерський контроль);

- процедури контролю.

Розробка та впровадження системи внутрішнього контролю і аудиту в банку є прямим обов'язком його керівництва.

Висновки до першого розділу

Отже, відповідно до інформації наданої в першому розділі, внутрішній аудит в банківських установах є дуже важливою складовою забезпечення стабільної діяльності банку і зважаючи на сучасну нестабільну ситуацію в банківській сфері, проведення внутрішнього аудиту на високому рівні є одніє з головних складових успіху банку.[29 c.89-92]

РОЗДІЛ 2. ДІЮЧА ПРАКТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ У «АТ ОЩАДБАНК»

2.1 Організаційно-економічна характеристика основних показників діяльності «АТ Ощадбанк»

АТ «Ощадбанк» -- український банк, другий за розмірами активів та найбільший за кількістю відділень серед банків України. Перебуває у державній власності. Станом на 1 січня 2015 року загальні активи банку становили 128 млрд. грн. Національна мережа банківського обслуговування Ощадбанку включає в себе близько 4500 відділень, понад 2100 банкоматів та понад 1000 інформаційно-платіжних терміналів. До процесингу банку підключено понад 14 тис. торгівельних POS-терміналів. Ощадбанком емітовано понад 12 млн.платіжних карток. Банку належить інтернет-банкінг та платіжна система «Ощад 24/7».

Це єдиний в Україні банк, що має закріплену Законом України

«Про банки і банківську діяльність» державну гарантію повного збереження грошових вкладів громадян (фізичнихосіб), довірених банку.

Чистий прибуток Ощадбанку у 2013 році склав 710,1 млн. грн., що на 7,1% більше ніж у 2012 році (662,6 млн грн.). У 2014 році Ощадбанк зазнав збитків на загальну суму у 8,5 млрд гривень. У першому кварталі (січень-березень) 2015 року Ощадбанк знову вийшов на прибутковість -- чистий прибуток за даний період становив 86,82 млн. гривень.

За даними британського журналу TheBanker, Ощадбанк посідає десяту позицію в рейтингу найбільших банків Центральної та Східної Європи та 367-у в рейтингу тoп-1 000 світових банків. Системно важливий банк 2015 року.

Заснування та розвиток

У 1991 Україна проголошує свою незалежність. З проголошенням незалежності України Ощадбанк відокремлюється від Сбербанку СРСР. 31 грудня 1991 року Ощадбанк був зареєстрований в Національному банку України як самостійна банківська установа -- Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України. Його утворено на базі установ Сбербанку колишнього СРСР в Україні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 на виконання розпорядження Президента України від 20 травня 1999 Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України було перетворено на Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (скорочена назва -- ВАТ «Ощадбанк»). На виконання постанови Кабінету Міністрів Українивід 6 квітня 2011 № 502 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів Українивід 25 лютого 2003 № 261» 7 червня 2011 здійснено державну реєстрацію змін до Статуту ВАТ «Ощадбанк», які стосуються зокрема найменування банку. Відповідно до п. 4 Статуту АТ «Ощадбанк» повне найменування банку: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», скорочене -- АТ «Ощадбанк».

Ліцензія Національного банку України № 148 від 05.10.2011 р. на право здійснення банківських операцій. Засновником банку є держава в особі Кабінету Міністрів України. На сьогодні Ощадбанк -- єдиний серед українських банків, який має закріплену законом державну гарантію збереження вкладів громадян та їх видачі за першою вимогою.

Ощадбанк продовжував активний розвиток із забезпечення високого рівня прибутковості та фінансової стійкості. За показниками ефективності діяльності за 2013 рік банк досягнув кращих результатів, ніж у середньому по банках України, а саме: рівень рентабельності власного капіталу становив 3,7% (по банках України -0,81%), рентабельності активів - 0,7% (по банках України - 0,12%).

За 2013 рік Ощадбанком отримано чистого прибутку в сумі 710,1 млн. грн. За період з 01.01.2013 по 01.01.2014 відбулись наступні зміни основних показників діяльності банку.



Рис.2.1 Структура активів на 01.01.2013

Рис.2.2 Структура активів на 01.01.2014

Рис.2.3 Структура зобов'язань на 01.01.2013



Рис.2.4 Структура зобов'язань на 01.01.2014

Рис.2.5 Структура операційного доходу на 01.01.2013

Рис.2.6 Структура операційного доходу на 01.01.2014

Отже, зважаючи на в цілому збитковий 2014 рік, динаміка показників за 2013-2014 роки є об'єктивною і такою, яка демонструє проблемність банківської сфери в Україні.

2.2 Специфіка організації обліку «АТ Ощадбанк»

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звытносты займає чільне місце у діяльності будь-якого суб'єкта господарювання, у тому числі банківської установи. Бухгалтерський (фінансовий) облік в банках України - це складова системи обліку, що включає сукупність правил, методик та процедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції банку зовнішнім та внутрішніми користувачам для прийняття відповідних рішень.

Регулювання бухгалтерського обліку і звітності в банках здійснює Національний банк України,. Відповідальність за організацію та ведення бухгалтерського обліку покладено на керівника банку. Облікові функції виконує бухгалтерська служба, яка складається з відповідних відділів.
Ведення бухгалтерського обліку банку регламентується такими основними документами: ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [8], ЗУ “Про банки і банківськудіяльність” [7], Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України [24], міжнародними стандартами фінансової звітності, національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік банківської діяльності та складання на його основі фінансової звітності ґрунтується на нормах міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням національного законодавства.

Згідно статті 5 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» банк самостійно має визначати облікову політику, обирати систему бухгалтерського обліку, розробляти систему та форму управлінського обліку, звітності та контролю операцій, визначати права працівників на підпис бухгалтерських документів, затверджувати правила документообігу та технології обробки облікової інформації.[8]

При розкритті інформації в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності АТ «Ощадбанк» керується обліковою політикою. Вона складається банком на основі Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», нормативно-правових актах НБУ, основних принципах міжнародних стандартів фінансової звітності та внутрішніх документах банку.

Разом з цим більш детальніше і повніше організаційні, бухгалтерські та інші процедури описуються у певних внутрішніх положеннях, технологічних картах, методиках і порядках банку. Отже, в обліковій політиці банку узагальнені всі суттєві моменти обліку. Всі, без винятку, внутрішні положення, інструкції та методики банку, які регламентують облік та порядок проведення банківських операцій, розробляються з урахуванням положень затвердженої облікової політики і не суперечать їй.

Отже, при веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності АТ «Ощадбанк» керується обліковою політикою. Обробка інформації за операціями установ АТ «Ощадбанк», формування щоденної звітності здійснюється засобами автоматизованої банківської системи. В установах АТ «Ощадбанк» використовується АБС «БАРС Millennium», в якій операції, які здійснюються в ON-LINE режимі обробляються та відображаються за відповідними рахунками під час їх проведення та візування відповідальними виконавцями згідно реалізованих правил та технологій.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом їх подвійного запису на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Формування обов'язкових та управлінських форм звітності здійснюється згідно Опису звітних та інших управлінських форм АБС «БАРС Millennium».

Для відкриття рахунків та з метою формування звітності і деталізації інформації про операції установ банку в АБС застосовуються параметри аналітичного обліку. Заповнення значень параметрів аналітичних рахунків відповідальним виконавцем установи банку здійснюється згідно з переліком параметрів аналітичного обліку та їх значень для формування показників статистичної звітності.

Консолідована фінансова звітність складається банком - юридичною особою на кінець останнього дня звітного року. Така звітність складається з: загальної інформації про діяльність банку, Консолідованого звіту про фінансовий стан (Консолідованого балансу), Консолідованого звіту про прибутки і збитки та інший сукупний дохід (Консолідованого звіту про фінансові результати), Консолідованого звіту про зміни у власному капіталі (Консолідованого звіту про власний капітал), приміток до консолідованих фінансових звітів. облік аудит телебанкінг ревізія

2.3 Шляхи покращення облікової системи в банку

У сучасних умовах всіляко зростає роль діяльності банківу сфері реалізації фінансових послуг шляхом залучення Інтернет - технологій. Ці можливості давно і успішно використовуються в країнах з ринковою економікою.

Тому в даному розділі йтиметься, передусім, про технології проведення фінансових операцій з використанням сучасних комунікацій - Інтернет, електронної пошти і т.д. Перш за все, визначимося з термінологією, яка використовується для здійснення фінансових операцій з використанням даних сучасних технологій.

Електронна комерція (electronic commerce) - здійснення комерційної діяльності електронним шляхом. Банкінг (banking) - дослівний переклад з англійської "банківська справа". Може також застосовуватися до деяких банківських операцій. On-line - дослівно перекладається "на лінії». Здійснення операції on-line означає здійснення її в режимі реального часу.

Взагалівелектроннійкомерціївиділяютьчотириосновнихнапрямки :В2С (Business to Client); В2В (Business to Business); G2B (Government to Business) та G2C (Government to Citizens).

В2С (Business to Client) (уперекладі "бізнес - споживач") - усферібанківськоїдіяльності - ценаданнябанківськихпослугелектроннимшляхом. Тут фахівці виділяють два основних види В2С банкінгу:

- Електронний - це банкінг, що здійснюється засобами мережі Інтернет і мобільного зв'язку;

- Машинно-телефонний - це банкінг, здійснюваний за допомогою фіксованих комутованих каналів телефонного зв'язку і підключених до них електронно-обчислювальних машин.

Практичний характер Інтернет банкінгу - розміщення на сторінці в Інтернет on-line версії системи "Клієнт-Банк", яка доступна клієнтам банку цілодобово 365 днів в році і до якої можна отримати доступ з будь-якого комп'ютера, підключеного до Інтернет. За допомогою системи можна оплачувати рахунки, здійснювати перекази і т.д.

E-mail банкінг - це діяльність банку з надання низки послуг клієнтам за допомогою електронної пошти. В основному це розсилка банком виписок за рахунком клієнта, курсів валют і умов надання послуг за вказаною клієнтом адресою електронної пошти. Хоча в практичному аспекті клієнт, надіславши електронного листа в банк, може ініціювати передбачені угодою з банком сервіси, наприклад оплата комунальних послуг, здійснення перекладів і т. д.

Мобільний банкінг - це діяльність банку з надання низки послуг клієнтам - власникам мобільних терміналів. Мобільний банкінг сьогодні здійснюється за такими двома напрямками:

- SMS банкінг - Надання банком деяких послуг за допомогою коротких текстових повідомлень, які надсилаються на мобільний термінал - SMS (Short Message Service);

POS (Point of Sale) (термінал, або платіжний термінал) - це пристрій, призначений для виконання процедури авторизації із застосуванням платіжної картки та, як правило, друкування документа за операцією із застосуванням платіжної картки.

Система «Клієнт-Банк» - програмно-технічний комплекс, який надає можливість клієнтам управляти рахунками в банку й отримувати всю поточну інформацію про рух грошових коштів по рахунках не виходячи з будинку або офісу.

Зокрема, система "Клієнт-Банк", в залежності від банківської установи, дозволяє

- Відправляти платежі на списання протягом операційного дня банку;

- Отримувати поточну інформацію про зарахування та списання коштів з рахунків на сьогодні;

- Отримувати виписки про рух грошових коштів по рахунках за опередній банківський день (заключні);

- Отримувати, уразі необхідності, повідомлення про зарахування на рахунок коштів з платіжної системи SWIF Т.;

- Отримувати інформацію про курси валют;

- Вести різноманітні бази даних, довідники або інтегрувати систему з іншими офісними пакетами (залежно від можливостей програмного забезпечення системи) і т. п.

Телебанкінг - система надання банківських послуг з використанням фіксованого телефонного зв'язку. Клієнт, зателефонувавши в банк, за допомогою підказок "електронного клерка" може:

- Отримати інформацію про залишки та рух грошових коштів на рахунках за певний період;

- Здійснити певні види платежів, передбачені угодою з банком;

- Отримати інформацію про курси валют, котирування цінних паперів, послуги банку;

- Зв'язатися з відповідною службою банку та інше.

Можливо встановити системи розпізнавання голосових команд, що дає можливість, наприклад, клієнту, який подзвонив по телефону в банк, назвати структурний підрозділ, прізвище або посада працівника банку, і система миттєво перемкне клієнта на відповідний номер. Це економить витрати клієнтів на телефонні розмови, зменшує навантаження на телефонну мережу банку і секретарів.

Drive-in банкінг (Drive-in дослівно означає "заїзд") - спосіб надання банківських послуг клієнтам. Передбачається, що клієнти банків - власники транспортних засобів зможуть отримувати банківські послуги, не залишаючи транспортний засіб. Під'їхавши до одного віконця, можна замовити банківську послугу (оплата комунальних платежів, отримання виписки по рахунку, придбання чеків і т.п.), а до іншого - оплатити такі послуги. Це швидкий і зручний метод роботи з клієнтами, який приверне увагу до банку.

Основними тенденціями в удосконаленні банківських операцій є поліпшення взаємодії центральних, комерційних банків та інших велике кількість фінансових і юридичних документів.

Висновки до другого розділу

Отже, відповідно до інформації розглянутої в другому розділі, АТ «Ощадбанк» це другий за розмірами активів та найбільший за кількістю відділень банк України, який забезпечений державними гарантіями та повністю знаходиться в державній власності. І оскільки АТ «Ощадбанк» є системним банком, слід постійно слідкувати за його стабільністю та займатися постійним моніторингом його діяльності, оскільки негаразди «Ощадбанку» матимуть негативний вплив на всю банківську систему України.

РОЗДІЛ 3. ДІЮЧА ПРАКТИКА ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ У «АТ ОЩАДБАНК»

3.1 Специфіка організації внутрішнього аудиту «АТ ОЩАДБАНК»

Згідно Положенню про організацію внутрішнього аудиту банку, внутрішній аудит в комерційному банку здійснюється на підставі Положення, яке розробляється кожним банком самостійно з урахуванням вимог Національного банку України та специфіки діяльності самого банку. Положення про службу внутрішнього аудиту затверджується Правлінням банку та погоджується з Радою банку.

Служба внутрішнього аудиту банку - це самостійний структурний підрозділ комерційного банку, який створюється за рішенням вищого органу банку і, як правило, підпорядковується безпосередньо Раді банку.

Служба внутрішнього аудиту банку повинна користуватися такою підтримкою Правління банку і Ради банку, яка б дозволяла їй досягати співробітництва з боку суб`єктів аудиту і без перешкод виконувати свої обов`язки. Керівник служби внутрішнього аудиту АТ «Ощадбанк» приймає участь у засіданнях Правління банку, Ради банку при обговоренні тем, які прямо або побічно стосуються внутрішнього контролю і аудиту, бухгалтерського обліку, структури або розвитку банку.

Служба внутрішнього аудиту звітує перед Правлінням банку не менше одного разу на рік готує доповідну записку Раді банку та зборам акціонерів (учасникам) банку.[19 c.153-154]

У Положенні про організацію служби внутрішнього аудиту, прийнятому в АТ «Ощадбанк» визначено, що головними функціями служби внутрішнього аудиту АТ «Ощадбанк» є:

- зменшення ризиків у проведенні операцій, пов'язаних з раціональним та ефективним використанням ресурсів банку;

- надання рекомендацій структурним підрозділам банку у процесі планування, на стадії розроблення і впровадження нових продуктів, процесів, систем;

- проведення аудиту діяльності структурних підрозділів банку з метою забезпечення аналізу і оцінки внутрішнього контролю, політики, процедур банку, що стосуються адекватності, відповідності, ефективності та точності бухгалтерських даних і збереження активів банку;

- координація своєї діяльності з діями незалежних аудиторських фірм при проведенні зовнішнього аудиту банку з метою забезпечення оптимальних умов, за яких аудиторські фірми можуть з довірою покластися на висновки служби внутрішнього аудиту для уникнення дублювання зусиль;

- складання та надання висновків і звітів при проведенні перевірки.

У Положенні про організацію служби внутрішнього аудиту, прийнятому в АТ «Ощадбанк» визначено, що на службу внутрішнього аудиту банку покладаються такі завдання:

- сприяння адекватності системи внутрішнього контролю банку та операційних процедур;

- виконання банком вимог чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України, Статуту та внутрішніх положень банку, проведення банком розрахунково - касових, кредитних, депозитних, ощадних, валютних, фондових та інших операцій в обсязі наданих Національним банком України ліцензій;

- сприяння організації ведення бухгалтерського обліку;

- впровадження ефективної, достовірної та повної інформаційної системи управління для своєчасного виявлення та усунення недоліків і порушень у здійсненні банківських операцій;

- своєчасного виявлення порушень та недоліків в діяльності структурних підрозділів, опрацювання оптимальних рішень щодо їх ліквідації та усунення причин виникнення цих недоліків в процесі діяльності банку;

- перевірки і рекомендацій виконання вимог з ефективного управління ризиками банківської діяльності;

- налагодження і підтримання взаємодії з зовнішніми аудиторами, контролюючими органами та органами пруденційного нагляду;

- надання Раді банку, Правлінню банку висновків про результати проведеної роботи та рекомендацій щодо покращення існуючої системи внутрішнього контролю.

Служба внутрішнього аудиту АТ «Ощадбанк» має право:

- отримувати усно або письмово від керівників підрозділу, який перевіряється, необхідні документи, пояснення, а також інші матеріали, пов'язані з комп'ютерним забезпеченням діяльності цього підрозділу;

- визначати відповідність дій та операцій, що здійснюються співробітниками банку, згідно з вимогами чинного законодавства України, нормативними актами Національного банку України, рішеннями керівних органів банку, які визначають політику та стратегію банку, процедуру прийняття і реалізацію рішень, організацію обліку та звітності;

- перевіряти розрахунково - касові документи, контракти банку, фінансову і статистичну звітність, іншу документацію, а у разі необхідності наявність готівки, інших цінностей, які знаходяться у банку;

- надсилати запити третім особам - суб'єктам підприємницької діяльності з питань відповідності чинному законодавству України банківських операцій, які проводяться банком;

- залучати у разі необхідності співробітників інших структурних підрозділів банку для виконання поставлених перед службою внутрішнього аудиту завдань;

- мати безперешкодний доступ до підрозділу, що перевіряється, а також у приміщення, що використовуються для зберігання документів, готівки та коштовностей, отримувати інформацію, яка зберігається на магнітних носіях;

- з дозволу керівництва банку знімати копії з одержаних документів, у тому числі копії файлів, копії будь-яких засобів, що зберігаються в локальних обчислювальних мережах і автономних комп'ютерних системах, а також розшифровувати ці записи;

- при виявленні грубих порушень чинного законодавства, випадків розкрадень, допущених працівниками банку, рекомендувати Правлінню банку усунення їх від виконання службових обов'язків.

У Положенні про організацію служби внутрішнього аудиту, прийнятому в АТ «Ощадбанк» також зазначено, що керівництво банку зобов'язано своєчасно реагувати на рекомендації служби внутрішнього аудиту.

Що стосується обов'язків служби внутрішнього аудиту, то у вищезгаданому Положенні визначено, що служба внутрішнього аудиту АТ «Ощадбанк» повинна:

- забезпечувати постійний аналіз та контроль ризиків банківської діяльності, оцінку повноти та надійності ведення бухгалтерського обліку, операційного та адміністративного контролю.

- забезпечувати постійний контроль за дотриманням співробітниками банку встановленого документообігу, процедур проведення операцій, функцій та повноважень згідно з покладеними на них обов'язками.

- проводити розгляд фактів порушень співробітниками банку чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України та стандартів професійної діяльності, внутрішніх документів, які регулюють та визначають політику банку.

- рекомендувати керівництву банку приймати рішення щодо забезпечення недопущення дій, результатом яких може стати порушення чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України.

- розробляти рекомендації та вказівки щодо усунення виявлених порушень, покращання системи внутрішнього контролю та здійснювати контроль за їх використанням та виконанням.

- забезпечувати схоронність та повернення одержаних від підрозділів банку документів на всіх носіях.

- забезпечувати повноту документування кожного факту перевірки, оформлювати письмово висновки, де мають бути відображені усі питання, вивчені в ході перевірки, та рекомендації, надані керівництву банку.

- контролювати організацію роботи в банку з вивчення усіма співробітниками вимог чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України, інших підзаконних та відомчих актів, внутрішніх документів банку на підставі переліку службових обов'язків.

3.2 Сучасні проблеми систем внутрішнього аудиту банків

В сучасних умовах економічної кризи для підвищення ефективності управління банківською діяльністю велике значення набуває побудова та розвиток надійної та ефективної системи внутрішнього аудиту (далі - СВА). Необхідність підвищення ефективності СВА банків України викликана зростанням кількості проблемних банків і пов'язана не лише із загальною макроекономічною нестабільністю, а й з дією негативних чинників, які виникають внаслідок некваліфікованого управління, відсутності стратегічного планування, ризикованої кредитної політики, ненадійної та недієвої системи внутрішнього контролю (далі - СВК) в банках.

В нашій країні організація СВА формується з урахуванням досвіду всесвітньої практики. Загальне дослідження дозволяє зробити висновок, що в Україні СВА обіймає три сфери: законодавчу, нормативну, інструктивну. Слід зазначити, що питання ВА в нашій країні регламентуються Законом України “Про банки і банківську діяльність”, Положенням про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України, Методичними вказівками щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в комерційних банках України, МСА, внутрішніми наказами по внутрішньому аудиту, Положенням про внутрішній аудит Ради акціонерів та ін. Слід зазначити, що наявність служби ВА в банківських установах визначено як одну з обов'язкових умов отримання ліцензії на здійснення банківської діяльності. Інструктивна сфера ВА передбачає розробку документів, необхідних для реалізації стандартів. Ця сфера недостатньо розвинута, хоч має великі перспективи.

Відомо, що в українській банківській практиці ВА з'явився на основі відомчої (внутрішньогосподарської) ревізії. До 90-х років банківська діяльність вважалась низькоризиковою сферою і внутрішній контроль за діяльністю банку здійснювали контрольно-ревізійні служби. Але за ринкових умов ефективне функціонування цих служб виявилося обмеженим через відсутність більш-менш придатного аналітичного інструментарію. Фактично поступовий розвиток діяльності цих служб завершився в деяких банках трансформуванням їх у СВА.

Головною метою ВА є контроль за оптимальним функціонуванням усіх структурних підрозділів банку, за їх адекватною поведінкою в конкретних умовах макросередовища. Слід особливо підкреслити, що СВА функціонує на внутрішньому “полі” банку. За організацією ВА поділяють на одно- і багатопредметний. Прикладом однопредметного аудиту є перевірка окремої банківської операції (овердрафта), а багатопредметного - внутрішньобанківських операцій [23, c.31]. У міжнародній банківській практиці виділяють наступні форми ВА: фінансовий аудит, операційний аудит, проектний аудит та управлінський аудит [24, с.108]. У цей список доповнено наступними видами ВА: аудит менеджменту та аудит дотримання. У сучасних умовах слід найбільшу увагу приділяти саме фінансовому аудиту та управлінському аудиту, бо саме від правильності і своєчасності виявлених помилок у фінансовому аудиті та прорахунках в управлінській діяльності залежить ефективне та стале функціонування банку.

До проблемних аспектів внутрішнього аудиту слід віднести:

- недостатню кількість методичних розробок з аудиторського контролю;

- неефективність діючої нормативно-правової бази в питанні внутрішнього аудиту;

- брак достатнього досвіду аудиторської діяльності;

- недостатню кількість кваліфікованих аудиторських кадрів;

- відсутність типових форм документів з аудиту в цілому та внутрішнього аудиту.

...