Управлінський аспект обліку витрат виходу продукції соняшнику

Закрите акціонерне товариство сільськогосподарське підприємство “Шевченківське” розташоване у Шевченківському районі Харківської області.

2.1 Структура земельних угідь ЗАТ СП “Шевченківське” в 2006 році

Дані свідчать, що в гоподарстві загальна земельна площа становить 144 га, ця земельна площа і складає сільськогосподарські угіддя, а саме 144 га (100 %). В структуру сільсько-господарських угідь входить рілля, з площею 144 га, що складає 100 % загальної земельної площі. Сінокоси, пасовища, сади та ягідники, ліси та водоймища відсутні в структурі земельних площ господарства.

ЗАТ СП “Шевченківське”, як і будь-яка організація, характеризується наступними даними, що визначають розмір господарства:

q Валова продукція;

q Товарна продукція;

q Сільськогосподарські угіддя;

q Чисельність робітників;

q Вартість основних і оборотних засобів та інші.

Дані про вище вказані показники наведено в таблиці 2.2

3.1 Завдання обліку виробництва продукції соняшнику

Розвиток ринкової економіки в Україні, розширення зовнішньоекономічних зв'язків обумовили необхідність реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів. В сільському господарстві змінилися організаційно-правові форми господарювання, замість колишніх колгоспів і радгоспів функціонують нові формування на засадах приватної власності. Це диктує необхідність відповідного ведення обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.

В сільському господарстві значна частина продукції власного виробництва використовується для виробничих потреб: насіння на посів, гній для вирощування сільськогосподарських культур. Методологічні та методичні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства визначає П(С)БО 16 “Витрати”.

Витратами звітного періоду визначаються або зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власником), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати і доходи підраховують за видами діяльності. Діяльність є звичайна і надзвичайна. Звичайна діяльність включає операційну і не операційну. До не операційної діяльності відноситься фінансова, інвестиційна та інша не операційна. Операційна діяльність є основна та інша операційна.

Підприємництво в будь-якій організаційно-правовій формі чи галузі народного господарства, у тім числі і сільському господарстві, складається з трьох взаємопов'язаних видів діяльності: інвестиційної, операційної та фінансової діяльності.

Фінансова діяльність -- діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Операційна діяльність -- це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» інвестиційна діяльність є придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» до складу операційної діяльності включається: виробництво, збут, управління та інша операційна діяльність.

Процес виробництва являє собою, з одного боку, процес : виробничого споживання засобів, предметів праці та самої праці (живої), а з іншого -- джерело одержання нової продукції.

Основною метою обліку виробництва е своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням всіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції в натуральних та грошових вимірниках.

До основних завдань обліку виробництва відносять: визначення складу виробничих витрат за їх економічним змістом, елементами, статтями обліку, передбаченими відповідними стандартами фінансового та управлінського обліку; повне та своєчасне відображення виготовленої продукції, та її кількістю та якістю; визначення фактичного рівня собівартості 1 ц продукції соняшнику та порівняння його з плановим та рівнем ринкових цін; формування системі документів про обсяг витрат та кількість виготовленої продукції в облікових реєстрах та звітності.

3.2 Класифікація витрат

У звіті про фінансові результати операційні витрати показують по таких елементах, підприємство для розрахунку собівартості використовує: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.

Елементи витрат - це сукупність економічно однорідних видів витрат.

До складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість витрачених у виробництві: сировини й основних матеріалів; палива; запасних частин; допоміжних та інших матеріалів. До елемента «Матеріальні витрати» включаються всі витрачені на виробництво матеріали, а в собівартості готової продукції за статтями (насіння і посадковий матеріал, добрива, засоби захисту рослин, сировина і матеріали, паливо і мастильні матеріали) відображуються лише ті з них, які використані на виробництво соняшнику. Інша частина матеріалів відображується в статтях, що формують виробничу собівартість («Загальновиробничі витрати») та у складі витрат діяльності («Адміністративні витрати», «Витрати на збут»).

До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпра-цьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених вище, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Групування витрат за економічними елементами здійснюється у всіх галузях народного господарства. Це дає можливість встановити потребу в оборотних та необоротних активах, показує скільки яких активів витрачено, незалежно де вони вироблені, на які цілі використані, а також характеризує структуру витрат. ліквідність баланс собівартість бухгалтерський

Для обліку витрат за економічними елементами призначені рахунки класу 8 “Витрати за елементами”. На кожний елемент витрат є окремий синтетичний рахунок: 5 елементів і відповідно 5 синтетичних рахунків (рахунки 80 - 84). За дебетом рахунків 80 - 84 нагромаджують відповідні елементи витрат, за кредитом - списують їх за призначенням. Рахунки 80 - 84 транзитні, залишків по них немає.

Класифікація за статтями застосовується в обліку при формуванні і визначенні фактичної собівартості. Вона дає можливість здійснювати контроль цільового витрачення коштів та виявити резерви зниження собівартості продукції.

3.3 Первинний облік витрат і виходу продукції соняшнику

Для оформлення витрат та виходу продукції рослинництва використовується ціла система первинних та зведених документів.

Первинним документом для нарахування оплати праці працівникам зайнятих на вирощуванні соняшнику є обліковий лист праці і виконаних робіт.

На підставі первинних документів по оплаті праці, в кінці місяця складають зведену відомість нарахування і розподілу оплати праці та відрахувань на неї за об'єктами обліку по різним структурним підрозділам (рослинництво, допоміжне виробництво, промислове виробництво, витрати на управління, адміністративні витрати).

Насіння та садивний матеріал відпускають у межах встановлених норм за лімітно-забірними картами, накладними внутрішньогосподарського призначення та іншими документами. Основою для списання насіння з підзвіту після завершення сівби є Акт на списання насіння і садивного матеріалу. Затверджений керівником підприємства акт передається до бухгалтерії разом з іншими документами.

Добрива та засоби захисту рослин списують на підставі Акта про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, пестицидів і гербіцидів.

Вартість робіт і послуг наданих сторонніми організаціями відноситься на витрати по виробництву соняшника за рахунками-фактурами. Витрати на експлуатацію власного вантажного автотранспорту, послуги гужового транспорту попередньо групують у відповідних нагромаджу вальних відомостях, складених на підставі відповідних дорожніх листів, товарно-транспортних накладних, облікових листів праці й виконаних робіт.

Амортизацію основних засобів, які використовуються в рослинництві визначають у Відомості нарахування амортизаційних відрахувань.

Розподіл витрат на управління та обслуговування виробництва проводять на підставі відповідних розрахунків, які оформляються довідками бухгалтерії.

Оприбуткування урожаю від соняшника відображують у Реєстрі відправки зерна та іншої продукції з поля, Реєстрі приймання зерна та іншої продукції, Талонах. Дані первинних документів про кількість одержаного урожаю соняшника і виробничих підрозділів узагальнюють у зведених документах: журналах вагаря, які є підставою для записів до регістрів аналітичного обліку.

3.4 Синтетичний облік витрат ы виходу продукції соняшнику і обчислення її собівартості

Записи про втрати та вихід продукції здійснюють на підставі бухгалтерських документів. Їх можна поділити на п'ять груп:

1. по обліку витрат праці;

2. по обліку витрати матеріальні ресурси;

3. по обліку амортизації основних засобів та інших матеріальних активів по вирощуванню соняшнику;

4. по обліку витрат і послуг, виконаними сторонніми підприємствами;

5. по обліку виходу продукції.

Аналітичні рахунки відкривають у виробничому звіті. Витрати обліковують за місяць та наростаючим підсумком з початку року.

Облік виробництва рослинництва ведуть на рахунку 23 « Виробництво», субрахунок 231 «Рослинництво», аналітичний рахунок 2312 «Витрати на вирощування соняшника». Це активний калькуляційний рахунок, по дебіту якого відображаються витрати на виробництво, а по кредиту - вихід продукції. (табл.3.4).

При здійснені витрат дебетують рахунок 23, а кредитують різні рахунки залежно від видів витрат. Готову продукцію оприбутковують з кредиту рахунку 23 в кореспонденції з рахунком 27. Продукція оприбутковується протягом року по плановій собівартості, яка коригується в кінці року до фактичної. Якщо фактична собівартість була менша за планову то стернується дебет 27 і кредит 23 рахунку на суму перевищення. А коли фактична собівартість є більшою за планову, то робиться запис по дебіту 27 і кредиту 23 рахунку, яка зрівнює планову собівартість з фактичною.

Табл. 3.4 Типова кореспонденція по обліку соняшника.

Для обліку виробництва в наше сільськогосподарське підприємство використовує позамовний метод. За цим методом всі фактичні витрати відносяться на окремі види продукції, роботи и послуги.

Аналітичний облік здійснюється шляхом відкриття рахунків по видам культур і окремим виробництвам. Собівартість одного центнера соняшника визначається шляхом ділення загальної суми витрат по вирощуванню і збиранню продукції цієї культури за виключенням вартості соняшничиння та корзинок в оцінці за нормативно - розрахунковими цінами на фізичну вагу насіння після його доробки.

Фактична собівартість продукції рослинництва розраховується один раз на рік станом на 31 грудня.

Розрахунок собівартість продукції (робіт, послуг) здійснюються в такій послідовності:

1.розподіляються між окремими об'єктами обліку витрати з утримання основних засобів;

2. визначається собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв;

3.розподіляються загальні витрати на зрошення та осушення земель, на вапнування та гіпсування грунтів, утримання полезахисних смуг;

4.списується з витрат основного виробництва суми надзвичайних витрат;

5.розподіляються загально виробничі витрати;

6.визначається собівартість продукції рослинництва;

Послідовність закриття рахунків та калькулювання собівартості продукції зазначена в наказі про облікову політику підприємства.

Для нагромадження інформації про собівартість реалізованої продукції рослинництва призначено рахунок 90 «Собівартість реалізації» на дебеті рахунку 90 відображається собівартість реалізованої готової продукції. Собівартість проданої готової продукції відноситься на рахунок 90 після відпуску її покупця не залежно від часу одержання оплати.

По кредиту рахунка 90 відображається списання собівартості продукції в порядку закриття дебетових оборотів: дебет рахунку 79 «Фінансової результати» і кредит рахунку 90.

4. Шляхи удосконалення обліку витрат виходу продукції і обчислення її собівартості

4.1 Удосконалення бухгалтерського обліку в Україні

Трансформація економіко-правового середовища, курс на ринкові перетворення в Україні супроводжуються реформуванням бухгалтерського обліку. Законодавче регулювання нових напрямків господарської практики супроводжувалося нормативним регулюванням бухгалтерського обліку вексельних і валютних операцій, фінансових інвестицій і собівартості, приватизаційних процесів і орендних відносин, основних фондів і нематеріальних активів, обороту майнових і компенсаційних сертифікатів, застосування єдиного принципу нарахування при визначені доходів і витрат підприємства, проведення інвентаризації і оформлення документів, складання переглянутої бухгалтерської звітності, включаючи її скорочений варіант для малих підприємств.

Перш ніж встановити основні напрями удосконалення обліку в Україні, доцільно визначити, як організовується облік у розвинених країнах, на якому етапі він перебуває в Україні та як має змінюватися в ринкових умовах.

Україна взяла курс на проведення корінних економічних реформ. Даний стратегічний курс об'єктивно потребує адаптації вітчизняної системи бухгалтерського обліку, звітності та контролю до міжнародних стандартів.

Однак з розвитком виробництва виникає потреба в додаткових вкладеннях, для чого залучають кошти інвесторів, які потребують інформації в такому вигляді, що дає змогу зіставляти результати діяльності конкретного підприємства з іншими та в динаміці спершу в межах країни, а з виникненням транснаціональних корпорацій - і у світовому масштабі. Все це зумовило потребу в розробці міжнародних стандартів з бухгалтерського обліку і відповідній побудові фінансової звітності, що і почали здійснювати фахівці розвинених країн.

Запровадження засад ринкової економіки в країнах СНД неможливе без перебудови системи бухгалтерського обліку. Це зумовлено необхідністю врахування змін господарського механізму, фінансової, бухгалтерської, податкової систем, розширення об'єктів обліку, змін засад формування капіталу підприємств та багатьох інших причин.

Деякі вчені та практики-бухгалтери нині почали сумніватися в доцільності виконання цієї роботи в Україні. На нашу думку, перебудова обліку на засадах міжнародних та національних стандартів - це крок, який рано чи пізно мають зробити всі країни СНД, бо цього вимагають умови ринкової економіки. Уже сам факт співпраці підприємств України з іноземними підприємствами потребує належного документального оформлення і подальшого відображення умов контрактів та розрахунків, а також наслідків діяльності. Бухгалтери України не повинні відставати за знаннями від іноземних колег. Від цього залежить імідж підприємців України на міжнародному ринку. Не слід забувати про задоволення потреб інвестиційної політики та залучення капіталів. І тут на перше місце виходить, вміння бухгалтерів доводити власникам капіталу доцільність вкладень у конкретне підприємство. Цього ж вимагає прагнення Уряду щодо входження України до складу країн Європейського Співтовариства, де необхідною умовою є подання звітності, що складається згідно з директивами ЄС.

Усе це слугувало підґрунтям для розробки національної програми перебудови обліку відповідно до вимог міжнародних стандартів.

Гармонізація національної системи бухгалтерського обліку може проводитися на основі міжнародних стандартів фінансової звітності, оскільки вони відображають умови ринкової економіки, мають міжнародне визнання, сформувалися на основі компромісу системи обліку, що застосовується в країнах з розвинутою ринковою економікою, і дають можливість забезпечити більшу порівнянність обліково-звітної інформації, яку надають українські та закордонні суб'єкти господарювання і структури. Крім того, звітність за такими стандартами дозволяє підвищити загальні споживчі якості для її користувачів, які не можуть інакше ніж через публічну звітність отримати дані про виконання вкладень інвестора і фінансове становище підприємства. Вказівки відносно регулювання бухгалтерського обліку будуть формуватися, орієнтуючись на його традиції в нашій кр...