Управлінський аспект обліку витрат виходу продукції соняшнику

Платоспроможність та показники ліквідності балансу. Стан протоколу витрат виходу продукції соняшнику та обчислення її собівартості. Удосконалення синтетичного, аналітичного і первинного обрахунку. Аналіз покращання бухгалтерського обліку в Україні.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 19.01.2016
Размер файла 66,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Огляд літератури за темою дослідження

2. Організаційно - економічна характеристика господарства

2.1 Структура земельних угідь ЗАТ СП “Шевченківське” в 2006 році

2.2 Динаміка показників розміру ЗАТ СП "Шевченківське"

2.3 Склад і структура товарної продукції ЗАТ СП "Шевченківське"

2.4 Платоспроможність ЗАТ СП "Шевченківське" за 2006 рік, тис. грн

2.5 Показники ліквідності балансу ЗАТ СП "Шевченківське" за 2006 рік

3. Стан обліку витрат виходу продукції соняшнику і обчислення її собівартості

3.1 Завдання обліку виробництва продукції соняшнику

3.2 Класифікація витрат

3.3 Первинний облік витрат і виходу продукції соняшнику

3.4 Синтетичний облік витрат ы виходу продукції соняшнику і обчислення її собівартості

4. Шляхи удосконалення обліку витрат виходу продукції і обчислення її собівартості

4.1 Удосконалення бухгалтерського обліку в Україні

4.2 Удосконалення синтетичного, аналітичного і первинного обліку при діючій формі обліку

Висновки та пропозиції

Список літератури

Вступ

Формування ринкової економіки України здійснюється шляхом запровадження нових суспільно-економічних відносин, які базуються на існуванні різних форм власності та способів господарювання.

У сільському господарстві нові економічні відносини формуються надто повільно, адже у соціально-економічному розвитку країни сільське господарство посідає особливе місце. Це одна з основних галузей народного господарства, яка забезпечує виробництво продуктів харчування і є найпершою умовою розвитку суспільства. Продукти сільського господарства і промислові товари, що виробляються з сільськогосподарської сировини становлять 75 % фонду народного споживання.

На сучасному етапі сільське господарство займається виробництвом трьох основних культур - зернові та олійні культури, цукрові буряки, які не лише складають основу нашої економіки, але й є головними чинниками формування експортного потенціалу вітчизняного агропромислового комплексу. Тому у вирішенні першочергових завдань - подолання нинішньої кризи через піднесення аграрного сектора економіки, істотне значення мають планомірні заходи щодо подальшого нарощування виробництва цих культур та підвищення якості продукції.

Насіння олійних культур - унікальна сировина для отримання харчових та технічних олій, дешевих харчових та кормових видів білка з особливими біологічними та функціональними властивостями, високим вмістом біологічно активних речовин. Серед українських олійних культур найбільше значення має соняшник, ріпак та соя. Нині в Україні соняшник є основною культурою для виробництва рослинної олії та високобілкових кормів, а його експорт приносить значний валютний прибуток.

Перехід на ринкові засаді господарювання передбачає комплекс заходив, спрямованих на підвищення рентабельності всіх галузей економіки, раціональне та економне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Собівартість як комплексний показник має максимально синтезувати та у вартісній формі відображати технологічні та організаційно-економічні умови виробництва відповідно до інтенсивного рівня розвитку господарства.

Мною обрана дана тема, тому що облік витрат і визначення собівартості є одним з головних показників діяльності підприємства і він має бути успішно використаний для поліпшення управління виробництвом, оцінки економічної ефективності основних і оборотних активів, вибору оптимальних варіантів технології виробництва та організації його управління.

Метою нашого дослідження є визначення статей витрат та їх класифікація, визначення собівартості продукції соняшнику, а також складання звітних калькуляцій фактичної собівартості готової продукції, та виявити помилки та неточності при визначенні собівартості соняшнику, які негативно впливають на прийняття управлінських рішень та виявити шляхи для їх усунення.

1. Огляд літератури за темою дослідження

Основною олійною культурою в Україні є соняшник. Він займає найбільшу посівну площу серед технічних і олійних культур. Соняшникова олія як харчовий продукт є найціннішою, вона містить 55 % нобхідної для людини ліноленової кислоти. Олія широко використовується в харчовій, текстильній, лакофарбовій, авіаційній та інших галузях промисловості, а також у медицині. В процесі олійного виробництва одержують цінні відходи - макуху, шрот, що є високопоживним кормом для продуктивної худоби. [1]

Україна посідає третє місце в світі серед 15 основних основних країн виробників насіння соняшнику за площею посіву та обсягом виробництва, проте суттєво поступається зарубіжним країнам за рівнем урожайності. Нижче наведена характеристика виробництва насіння соняшнику.

Виробництво та використання насіння соняшнику в Україні

Показники

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

У середньому за 1998-2004

Посівні площі, тис.га

2428

2800

2834

2393

2719

3803

3423

2914

Урожайність, ц/га

9,3

10,0

12,2

9,4

12,0

11,2

8,9

10,5

Валовий збір у заліковій масі, тис.т

2261

2794

3457

2251

3270

4247

3052

3047

Внутрішнє використання, тис.т

1353

2372

2416

2168

3320

3757

3002

2627

Експорт, тис.т

908

422

1041

83

330

928

50

490

Рівень рентабельності, %

22

54

52

69

88

89

150

-

У середньому за сім років площа зібраного соняшнику становила 2914 тис.га, або 120 % до 1998 року; середній валовий збір зріс до 3047 тис.т, або на 135 %. Якщо порівняти 2002 і 2003 роки, то побачимо, що посівна площа збільшилась на 1084 тис.га, або на 40 %, валове виробництво зросло на 30 %, тоді як урожайність знизилась на 0,8 ц/га, або на 7,1 %.

За попередніми даними Держкомстату України валовий збір насіння соняшнику врожаю 2004 року в заліковій масі становив 3052 тис.т, або на 1195 тис.т менше, ніж у 2003 році. Соняшник зібрано з площі 3423 тис.га при найнижчій за останні роки врожайності - 8,9 ц/га.

Низька продуктивність соняшникового поля зумовлена вкрай незадовільним матеріально-технічним забезпеченням товаровиробників через їх масову неплатоспроможність у поєднанні з несприятливими погодними умовами останніх років. Зниження економічних показників галузі зумовлюється тим, що собівартість виробництва одиниці продукції підвищується внаслідок стрімкого зростання цін на ресурси.[2]

За словами доктора економічних наук Л. Сука та кандидата економічних наук П. Сука, у ринкових відносинах собівартість має важливе значення. Вона пов'язана з усіма іншими економічними категоріями. Управління витратами і собівартістю дає можливість приймати обґрунтовані рішення про розширення чи зняття з виробництва конкретних видів продукції, визначення цін на вироби, рентабельності, побудови внутрішньогосподарських відносин, доцільність організаційно-технічних заходів тощо.

Витрати виробництва - це сукупність живої та уречевленої праці, яка виступає як витрати засобів та предметів праці. В економічній літературі та на практиці питання калькулювання собівартості продукції не мало однозначного вирішення. Враховуючи актуальність даної проблеми та необхідність її вирішення, підготовлено Методичні рекомендації з обліку витрат і калькулювання собівартості продукції сільськогосподарських підприємств.[3]

Методичні рекомендації розроблені відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”[4], Положень (стандартів) бухгалтерського обліку[5], інших нормативних документів. При їх підготовці використано Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції сільськогосподарських підприємств, які затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 18 травня 2001 року № 132.[5]

В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку [П(С)БО] 16 “Витрати” записано, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.[6]

Під собівартістю розуміють грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Собівартість як економічна категорія об'єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення процесу простого відтворення. Вона показує, в що обходиться кожному виробнику виробництво і збут продукції.[7]

Нерідко на сторінках періодичного друку з'являються думка, що в умовах ринку нема необхідності в розрахунку собівартості продукції, тому що її ціни реалізації складається в залежності від попиту і пропозиції на споживчому ринку. Однак, потрібно відмітити, що собівартість при цьому виступає як крайній рівень ціни, нижче якого вона просто не може бути, так як в іншому випадку ціна не забезпечить навіть покриття вкладених витрат на виробництво продукції. Тому за базу ціни приймаються поряд із споживчою вартістю товару, суспільно необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції.[8]

Визначення рівня собівартості дає можливість встановити дохідність галузей, окремих культур і видів худоби. На формування собівартості сільськогосподарської продукції впливають багато факторів, зокрема співвідношення темпів змін обсягів виробництва і поточних витрат на продукцію, які визначають її рівень та тенденції.[9]

Собівартість сільськогосподарської продукції охоплює всі витрати на її виробництво. Це комплексний показник, в якому знаходять відображення багато сторін розвитку господарства. Таке становище викликано тим, що темпи зменшення обсягів виробництва значно перевищують темпи зменшення поточних витрат на продукцію.[10]

Зниження собівартості продукції є важливою умовою підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і зміцнення економіки господарств. Проте за останнє десятиріччя намітилась тенденція до зростання собівартості собівартості основних видів продукції.

Основною причиною зростання собівартості сільськогосподарської продукції в господарствах України є перевищення темпів зростання оплати праці сільськогосподарських трудівників порівняно з її продуктивністю. Також відбулося значне збільшення фондомісткості продукції в результаті підвищення рівня забезпеченості господарств основними виробничими фондами, а також внаслідок зростання оптових цін на промислові засоби виробництва, що поставляються сільському господарству. Це зумовило зростання витрат переважно за рахунок підвищення амортизаційних відрахувань та витрат на ремонт і придбання засобів виробництва.[11]

Переважним критерієм результативності функціонування ринкового механізму саморегуляції, в кінцевому розрахунку, є зниження витрат на виробництво й реалізацію одиниці продукції при загальному збільшенні її обсягів та покращенні якості, тому що успіх виробника поряд з обсягами продаж й рівнем продажних цін визначається також і конкурентноздатністю продукції по собівартості. Тому показник собівартості в нових умовах господарювання зберігає важливе значення як внутрішньо характерний ринковим механізмам компонент, як інструмент управління витратами виробництва на підприємстві.[12] [6]

В умовах ринкових відносин проблема реалізації продукції стала не менш складною, ніж проблема її виробництва. Кількість виробленої продукції зменшується, зростає її собівартість, погіршується якість, а маркетингові послуги стали надто дорогими. [13]

При переході до ринкових принципів господарювання рівень операційних витрат, їх структура та динаміка на макрорівні є важливим індикатором розвитку виробництва, його організації, ефективності функціонування у масштабах економіки та видів її економічної й промислової діяльності.

З метою зниження загального обсягу витрат на виробництво та реалізацію продукції на кожному підприємстві, слід було б зіставляти темпи зміни операційних витрат у контексті зі зміною інших показників фінансово-господарської діяльності. Це дозволило б зробити відповідні висновки щодо стану ефективності витрат по відношенню до обсягу виробництва продукції, тобто:

· обсяг виробництва продукції зростає більш високими темпами, ніж зростають витрати на це виробництво;

· обсяг виробництва продукції збільшується при незмінних витратах на це виробництво;

· обсяг виробництва продукції знижується меншими темпами, ніж витрати на виробництво;

· обсяг виробництва продукції зростає, а витрати на це виробництво зменшуються;

· обсяг виробництва продукції у динаміці не змінюється, тоді як витрати на її виробництво знижуються.

Для зниження загального рівня витрат на виробництво і реалізацію продукції дуже важливе значення має систематичний аналіз на кожному підприємстві.[14]

Затрати необхідно деталізувати в залежності від доцільності та бажань керівництва. Відповідно до формування показника прибутку затрати поділяються на : затрати виробництва та затрати на період. Затрати підприємств розподіляються між поточними витратами, які приймають участь в розрахунку на прибуток, і запасами, їх ще називають запасоємкими витратами.[15]

У зв'язку з введенням в дію ряду положень (стандартів) бухгалтерського обліку змінилася класифікація витрат, які понесли підприємства, що займаються виробництвом і реалізацією сільськогосподарської продукції.[16]

Економісти до класифікації витрат і затрат не мають спільних поглядів. Ряд авторів класифікують затрати за ознаками та напрямами використання.[17], інші - за елементами і статтями калькуляції [18,19,20,21]

Збільшення виробництва та поліпшення якості продукції за рахунок підвищення урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин відбуваються на основі інтенсифікації сільського виробництва, яка є важливою умовою зниження собівартості продукції. Тому фактори, що сприяють інтенсифікації виробництва, можна вважати факторами зниження собівартості сільськогосподарської продукції. [22]

На зниження собівартості продукції рослинництва впливає не лише розмір, але й структура витрат з підвищенням витрат на добрива і зниження на насіння, паливо, утримання основних засобів.[23]

З виробничим рівнем системи управління витратами пов'язано в основному дотримання запланованих витрат шляхом раціоналізації технологічного процесу, удосконаленням продукції. Витрати на виробництво найкраще контролювати при виробничому споживанні ресурсів, тобто там, де відбувається виробництво чи процес його обслуговування. У зв'язку з цим з'явилися такі об'єкти формування обліку витрат, як місця виникнення витрат, центри витрат і центри відповідальності. [24]

В 1965 році М.Чумаченко визначення “метод обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості ”прокритикував і запропонував класифікацію “методів обліку виробничих витрат” і “ способів калькулювання собівартості продукції”. Ця пропозиція була використана у підручнику з управлінського обліку Л. Наподовської. [25]

Прикладом може слугувати використання методу комплексних виробництв, викладеного в підручнику К. Друрі, так як він описує поряд з управлінським і виробничий облік. [26]

Щодо аналітичного обліку витрат, то тут першочерговим є питання про центри витрат. Ведення аналітичного обліку по центрах витрат є найважливішим засобом контролю і управління виробничими витратами.[27]

З урахуванням досвіду управлінського обліку зарубіжних країн варто рекомендувати підприємствам розширити коло використовуваних методів калькулювання виробничих витрат щодо галузевих особливостей. [28]

Аналітичні розрахунки мають здійснюватися за методами “ Витрати - обсяг виробництва - прибуток” здійснюються на основі позасистемного розрахунку постійних і змінних витрат на основі методу найменших квадратів. [29]

Різні аспекти обліку витрат та калькулювання собівартості продукції досліджувалися багатьма вченими. Однак окремі наукові положення залишаються ще дискусійними. До них належать: з'ясування сутності методу обліку витрат і методу калькулювання собівартості продукції, розробка науково обґрунтованих принципів їх класифікації, розподіл витрат між окремими стадіями обігу коштів, економічний зміст собівартості та склад витрат, які її формують, групування витрат за статтями і об'єктами калькуляції тощо.[38,45]

Так, М. Врублевський зазначає, що управлінський облік витрат виробництва складається з двох розділів - власне обліку витрат виробництва і калькуляційного обліку собівартості продукції. Перший охоплює облік витрат виробництва за економічними елементами, видами, місцями виникнення і об'єктами обліку, а другий - облік собівартості по калькуляційних статтях витрат, визначення собівартості продукції за місцями виникнення витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції по видах і калькуляційних одиницях, а також складання звітних калькуляцій фактичної собівартості готової продукції підприємства[30]. Це калькуляційний облік процесів формування собівартості всієї виготовленої продукції, її одиниці як по окремих виробництвах, так і за її видами, марками, сортами і найменуваннями [44].

С. Голов стверджує, що система виробничого обліку - це система обліку, що забезпечує калькулювання і контроль собівартості об'єктів витрат [31] У спеціальній літературі використовують різні терміни, пов'язані з обліком витрат: моделі управлінського обліку, системи управлінського обліку витрат, системи обліку витрат на виробництво і калькулювання продукції. [41] Більшість авторів під методом обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції розуміють сукупність прийомів документування і відображення виробничих витрат, які забезпечують визначення фактичної собівартості продукції, а також віднесення витрат на одиницю продукції. [32]

Т. Карпова зазначає що система обліку витрат на виробництво має відображувати взаємозв'язок прийомів і способів узагальнення витрат і контролю за використанням виробничих ресурсів порівняно з діючими нормами і ефективністю, що планується. [33,39,46]

Ю. Мишин виділяє дві класифікаційні ознаки: щодо технологій та організації виробництва, та щодо об'єктів виробництва.[34]

О. Лишеленко прирівнює обліку витрат до методів калькулювання, розглядаючи метод калькулювання як сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво, а також економічних розрахунків з метою визначення собівартості продукції.[35]

Воловець Я.В. стверджує що вихідною класифікаційною ознакою обліку витрат є об'єкти обліку витрат, які слід розподілити на аналітичні та госпрозрахункові позиції. Решта ознак є такими які поглиблюють характеристику відображу вальних витрат і є не менш важливими. [40]

Калькуляція - це представлений в табличній формі бухгалтерський розрахунок затрат, витрат у грошовому вимірюванні на виробництво і збут одиниці виробів, а також на здійснення робіт і послуг.[47]

Собівартість продукції - це поточні витрати виробництва і обігу, реалізації продукції, які обчислені у грошовому вираженні. [36]

В. Івашкевич зводить способи розрахунку собівартості продукції до попередільного і позамовного методів калькулювання які мають свої різновиди. [37]

Отже, метод калькулювання це спосіб калькулювання витрат за об'єктами калькулювання та прийоми калькуляції як технічний засіб розрахунку собівартості продукції.[42,47]

Важко переоцінити значення обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції в економічній діяльності підприємства. Ефективність діяльності залежить від зниження витрат на одиницю продукції та збереження і підвищення її якості. [43,48]

Собівартість реалізованої сільськогосподарської продукції складають виробнича собівартість сільськогосподарської продукції виробленої на протязі звітного періоду, нерозподілені постійні загально виробничі витрати, наднормативні виробничі витрати. [49]

Собівартість 1 ц насіння соняшника визначається шляхом ділення загальної суми витрат по вирощуванню та збиранню продукції цієї культури за виключенням вартості соняшничиння та корзинок в оцінці за нормативно-розрахунковими цінами, на фізичну вагу насіння після його доробки. [50]

Валові витрати виникають не за правилом першої події, а в момент оприбуткування товарів, робіт, послуг. У зв'язку з цим, складнощі виникають у бухгалтера при відображенні всіх цих особливостей оподаткування під час складання фінансової, податкової, статистичної та специфічної звітності. Швидко адаптувати роботу бухгалтерії до змін, які вносяться Законами України та іншими законотворчими актами дозволяє використання засобів автоматизації обліку. Вона підвищує і якість бізнесу підприємства. Впровадження автоматизації бухгалтерського і податкового обліку сприяє зручності у веденні первинної документації, обліку витрат виробництва продукції, обліку готової продукції та її реалізації, розрахункових операцій, визначенню прибутку, валових витрат і валових доходів та податків. [51]

2. Організаційно - економічна характеристика господарства

Закрите акціонерне товариство сільськогосподарське підприємство “Шевченківське” розташоване у Шевченківському районі Харківської області.

Товариство було утворене в 2001 році шляхом реформування колективного сільськогосподарського підприємства “Колос” і зареєстроване в Шевченківській райдержадміністрації. Уставним документом господарства є Статут.

Дане господарство знаходиться в зоні східного лісостепу України, відрізняється своїми більш помірними кліматичними умовами від більшості регіонів України.

Характеризуючи ґрунтовий склад земель господарства слід зазначити, що це чорноземи середньо-гумусні. Клімат Шевченківщини помірно-континентальний. Середньорічна температура +6,5 `с, вегетаційний період від 200 до 300 днів, кількість опадів в межах 500...550 мм. В цілому, грнтово-кліматичні умови зони розташування підприємства “Шевченківське” є сприятливими для вирощування зернових, технічних та інших культур. Провідними культурами в зоні є зернові, зокрема озима пшениця, кукурудза, а також соняшник, як основна олійна культура в нашій країні. Узоні сприятливі умови для цукрових буряків, баштанних, ефіроолійних культур, а також садівництва та овочівництва.

Характеризуючи ґрунтовий склад земель господарства слід зазначити, що це чорноземи середньо-гумусні. Клімат Шевченківщини помірно-континентальний. Середньорічна температура +6,5 `с, вегетаційний період від 200 до 300 днів, кількість опадів в межах 500...550 мм. В цілому, грнтово-кліматичні умови зони розташування підприємства “Шевченківське” є сприятливими для вирощування зернових, технічних та інших культур. Провідними культурами в зоні є зернові, зокрема озима пшениця, кукурудза, а також соняшник, як основна олійна культура в нашій країні. У зоні сприятливі умови для цукрових буряків, баштанних, ефіроолійних культур, а також садівництва та овочівництва.

За 2 км від господарства проходить залізно дорожній шлях. Господарство також розташоване неподалік від хлібоприймального пункту, а також цукрового заводу, що знаходиться в м. Куп'янськ, що дає змогу швидко реалізувати зібрану продукцію.

Земельні угіддя ЗАТ СП “Шевченківське” за 2006 рік мають наступну структуру, яка зазначена в таблиці 2.1.

2.1 Структура земельних угідь ЗАТ СП “Шевченківське” в 2006 році

Види угідь

Площа

га

%

Рілля

144

100

В т.ч.: зрошувана

144

100

Сінокоси

-

Пасовища

-

-

В т.ч.: культурні

-

-

Сади і ягідники

-

-

Разом сільськогосподарських угідь

144

100

Ліси і чагарники

-

-

Ставки і водоймища

-

-

Інші угіддя

-

-

Загальна земельна площа

144

100

Дані свідчать, що в гоподарстві загальна земельна площа становить 144 га, ця земельна площа і складає сільськогосподарські угіддя, а саме 144 га (100 %). В структуру сільсько-господарських угідь входить рілля, з площею 144 га, що складає 100 % загальної земельної площі. Сінокоси, пасовища, сади та ягідники, ліси та водоймища відсутні в структурі земельних площ господарства.

ЗАТ СП “Шевченківське”, як і будь-яка організація, характеризується наступними даними, що визначають розмір господарства:

q Валова продукція;

q Товарна продукція;

q Сільськогосподарські угіддя;

q Чисельність робітників;

q Вартість основних і оборотних засобів та інші.

Дані про вище вказані показники наведено в таблиці 2.2

2.2 Динаміка показників розміру ЗАТ СП "Шевченківське"

Показники

2004р.

2005р.

2006р.

2006 р. в % до

2004р.

2005р.

1. Валова продукція в співставних цінах 2000 року, тис. грн.

506,8

363,2

175,0

34,5

48,2

2. Товарна продукція по фактичних цінах реалізації, тис. грн.

1174,9

932,6

421,0

35,8

45,1

3. Площа сільськогосподарських угідь, всього

1810

405

144

7,9

35,5

в т. ч.:- ріллі, га

1670

405

144

8,6

35,5

- сіножаті, га

4. Середньорічна чисельність працівників, чол.

65

70

20

30,7

28,5

5. Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.

824

218

209,0

< 4р

4,3р

6. Середньорічна вартість основних виробничих і оборотних засобів, тис. грн.

1584,4

1200,2

7335,1

> 4.5р

>5,2р

Вище зазначені дані показують, що валова продукція сільського господарства складає в 2006 році 175,0 тис.грн, що на 331,8 тис.грн менше ніж в 2004 році. Це відбулося за рахунок зменшення валової продукції рослинництва.

Товарна продукція в 2006 році становить 421,0 тис.грн, що на 753,9 тис.грн менше ніж у 2004 році і на 511,6 тис.грн менше ніж у 2005 році.

Площа сільськогосподарських угідь зменшилася з 1810 га в 2004 році до 144 га у 2006 році за рахунок зменшення площі ріллі на 1666 га.

Отже, аналізуючи показники розміру досліджуваного господарства, зацважимо наступне: на протязі останніх 3-х років просліджується зниження обсягів валової продукції, що пов'язано з економічною кризою і зменшенням виробництва основних сільськогосподарських культур. Відповідно такі ж зміни відбулися стосовно показників товарної продукції.

Рослинництво - основний і єдиний вид діяльності товариства. Склад і структура товарної продукції за три роки дещо змінилася. Для аналізу розглянемо таблицю 2.3.

2.3 Склад і структура товарної продукції ЗАТ СП "Шевченківське"

Види продукції

2 004р.

2 005р.

2006р.

тис.грн.

в % до

тис.грн.

в % до

тис.грн.

в % до

Цукровий буряк

17,9

8,8

Озима пшениця

233,7

36,4

233,7

36,4

25,2

12,4

Соняшник

282

43,9

282

43,9

160,3

78,8

Ячмінь

126,1

19,6

126,1

19,6

-

-

Всього по господарству

641,8

100

641,8

100

203,4

100

Ще одним показником, який характеризує розмір господарства є товарна продукція. Дані таблиці 2.3 показують, що в ЗАТ СП “Шевченківське” на протязі 3-х років відбувається чітка тенденція до зменшення обсягу товарної продукції по озимій пшениці, соняшнику, і припиненням виробництва ячменю у 2006 році.

З початку своєї діяльності в господарстві вирощували цукровий буряк, соняшник, ячмінь. Найбільшу питому вагу займала реалізація соняшника. Підприємство займалося вирощуванням цукрового буряку, який здавали на переробку до Куп' янського цукрового заводу. Але в 2004 р. підприємство відмовилося від вирощування та здачі цукрового заводу цукрових буряків, це виробництво відновили у 2006 році . Виробництво та реалізація соняшника залишилась найбільш доцільною для даного господарства і обсяги реалізації даної продукції займають найбільш питому вагу в загальному обсязі товарної продукції. Обсяги реалізації озимої пшениці складають близько 25 %.

Всього ж товарна продукція ЗАТ СП “Шевченківське” складає 203,4 тис.грн в 2006 році, що на 438,4 тис.грн менше ніж у 2004 та 2005 роках. Фінансово-економічний стан господарства характеризується багатьма показниками. Одним з найважливіших є платоспроможність підприємства - здатність підприємства виконати без затримки першочергові платіжні зобов'язання за рахунок наявних власних коштів та поточної дебіторської заборгованості.

Оцінка платоспроможності здійснюється на основі характеристики ліквідності поточних активів, яка визначається часом, необхідним для перетворення їх у грошові кошти. Чим менше знадобиться часу для інкасування даного активу, тим вище його ліквідність. Ліквідність балансу - це здатність, можливість підприємства перетворити активи в готівку та погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше це сукупність покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких в готівку, відповідає строку погашення платіжних зобов'язань. Вони залежать від ступеня відповідності величини платіжних засобів, що має підприємство, величині короткострокових боргових зобов'язань.

Поняття платоспроможності та ліквідності дуже близькі, але друге більш велике. Від ступеню ліквідності балансу залежить платоспроможність. В той же час, ліквідність характеризує як поточний стан рахунків, так і перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати неперспективні можливості в майбутньому.

На підставі даних річного звіту розрахуємо показники платоспроможності, а потім і ліквідності досліджуваного підприємства ЗАТ СП “Шевченківське”. Аналіз платоспроможності ЗАТ СП “Шевченківське” здійснимо в таблиці 2.5.

2.4 Платоспроможність ЗАТ СП "Шевченківське" за 2006 рік, тис. грн

Показники

На початок року

На кінець року

Зміни (+,-)

Платіжні засоби:

- грошові кошти

0,1

3,6

+3,5

- готова продукція

79,5

26,1

-53,4

- дебіторська заборгованість

4,9

34,1

+29,2

Разом платіжних засобів

233,9

200,2

-170,1

Платіжні зобов'язання:

- розрахунки з кредиторами

84,4

95,4

+11

Разом платіжних зобов'язань

520,9

432,1

-88,8

Коефіціент платоспроможності

0,44

0,46

-1,1

-перевищення:

-платіжних засобів

-платіжних зобов'язань

287

231,9

-55,1

Коефіцієнт платоспроможності свідчить про те, наскільки підприємство в змозі покрити своїми платіжними засобами поточні зобов'язання. Так на початок року цей коефіцієнт становив 0,44, а це означає, що лише на 44 % підприємство своїми платіжними засобами може погасити зобов'язання. Цей показник на кінці року збільшився, але до оптимального значення він не наближається. Проаналізувавши дані таблиці можна зробити такий висновок, що підприємство знаходиться в скрутному становищі.

Під ліквідністю будь-якого активу розуміють здатність його трансформуватися в грошові кошти, ступінь ліквідності визначається тривалістю часового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена.

Завершуючи аналіз фінансового стану господарства наведемо деякі показники ліквідності балансу в таблиці 2.6

2.5 Показники ліквідності балансу ЗАТ СП "Шевченківське" за 2006 рік

Показники

На початок року 2006р.

На кінець року 2006р.

Зміни (+,-)

1. Оборотні засоби, тис. грн.

1 група - грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення

0,1

3,6

+3,5

11 група - дебіторська заборгованість

4,9

34,1

+29,2

111 група - запаси та затрати за винятком витрат майбутніх періодів

119,9

123,7

+3,8

Всього оборотних засобів ( підсумок 11 розділу активу балансу)

233,9

200,2

-33,7

2. Короткострокові зобов'язання, тис. грн.(підсумок 111 розділу пасиву балансу)

320

214,1

-105,9

3. Коефіціенти ліквідності балансу

абсолютний

0,0005

0,0168

0,0163

проміжний

0,0224

0,6131

загального покриття

0,3405

0,9351

Отже, виходячи з даних коефіціенту абсолютної ліквідності видно, що підприємство може погасити дуже малу частину короткострокових зобов'язань за рахунок наявної готівки. Однак при такому малому значенні підприємство може бути платоспроможним. Коефіцієнт загального покриття свідчить про те, що кредитори не можуть бути впевненими в погашенні зобов'язань. Звичайний рівень цього показника становить > 2, але в нашому випадку він становить - 0,6.

На підприємстві аналітичною роботою займається економіст, який є працівником підприємства з 2001 року і виконує економічний аналіз діяльності підприємства. На початку кожного року він складає план аналітичної роботи підприємства на рік, який розділяється на окремі квартали. В плані вказуються: план використання активів підприємства, шляхи збільшення основних показників діяльності підприємства в цілому і в розрізі кожного підрозділу, та інше.

Згідно наказу керівника підприємства на підприємстві здійснюється: фінансовий аналіз, головне завдання якого вивчати та прогнозувати резерви підвищення показників фінансової стійкості підприємства. За ступенем охоплення об'єктів використовують суцільний аналіз, оскільки він включає в себе всі ділянки діяльності підприємства, також за змістом використовують комплексний аналіз, але інколи використовують тематичний аналіз.

Економічний аналіз на підприємстві проводиться під час складання фінансової звітності, в тому обсязі який передбачений план аналітичної роботи. Ретроспективний (підсумковий) аналіз здійснюють на початку наступного за звітним року з метою контролю за господарською діяльністю підприємства. Він оформляється у формі Звіту і має вигляд таблиць. В цілому організація аналізу на підприємстві є досить організованою, але деякі недоліки в неї також є: несвоєчасність складання квартальних Звітів, які використовуються в кінці року для проведення підсумкового аналізу, деякі фактичні дані не є точними, оскільки округляються працівниками бухгалтерії.

3. Стан обліку витрат виходу продукції соняшнику і обчислення її собівартості

3.1 Завдання обліку виробництва продукції соняшнику

Розвиток ринкової економіки в Україні, розширення зовнішньоекономічних зв'язків обумовили необхідність реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів. В сільському господарстві змінилися організаційно-правові форми господарювання, замість колишніх колгоспів і радгоспів функціонують нові формування на засадах приватної власності. Це диктує необхідність відповідного ведення обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.

В сільському господарстві значна частина продукції власного виробництва використовується для виробничих потреб: насіння на посів, гній для вирощування сільськогосподарських культур. Методологічні та методичні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства визначає П(С)БО 16 “Витрати”.

Витратами звітного періоду визначаються або зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власником), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати і доходи підраховують за видами діяльності. Діяльність є звичайна і надзвичайна. Звичайна діяльність включає операційну і не операційну. До не операційної діяльності відноситься фінансова, інвестиційна та інша не операційна. Операційна діяльність є основна та інша операційна.

Підприємництво в будь-якій організаційно-правовій формі чи галузі народного господарства, у тім числі і сільському господарстві, складається з трьох взаємопов'язаних видів діяльності: інвестиційної, операційної та фінансової діяльності.

Фінансова діяльність -- діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Операційна діяльність -- це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» інвестиційна діяльність є придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» до складу операційної діяльності включається: виробництво, збут, управління та інша операційна діяльність.

Процес виробництва являє собою, з одного боку, процес : виробничого споживання засобів, предметів праці та самої праці (живої), а з іншого -- джерело одержання нової продукції.

Основною метою обліку виробництва е своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням всіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції в натуральних та грошових вимірниках.

До основних завдань обліку виробництва відносять: визначення складу виробничих витрат за їх економічним змістом, елементами, статтями обліку, передбаченими відповідними стандартами фінансового та управлінського обліку; повне та своєчасне відображення виготовленої продукції, та її кількістю та якістю; визначення фактичного рівня собівартості 1 ц продукції соняшнику та порівняння його з плановим та рівнем ринкових цін; формування системі документів про обсяг витрат та кількість виготовленої продукції в облікових реєстрах та звітності.

3.2 Класифікація витрат

У звіті про фінансові результати операційні витрати показують по таких елементах, підприємство для розрахунку собівартості використовує: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.

Елементи витрат - це сукупність економічно однорідних видів витрат.

До складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість витрачених у виробництві: сировини й основних матеріалів; палива; запасних частин; допоміжних та інших матеріалів. До елемента «Матеріальні витрати» включаються всі витрачені на виробництво матеріали, а в собівартості готової продукції за статтями (насіння і посадковий матеріал, добрива, засоби захисту рослин, сировина і матеріали, паливо і мастильні матеріали) відображуються лише ті з них, які використані на виробництво соняшнику. Інша частина матеріалів відображується в статтях, що формують виробничу собівартість («Загальновиробничі витрати») та у складі витрат діяльності («Адміністративні витрати», «Витрати на збут»).

До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпра-цьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених вище, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Групування витрат за економічними елементами здійснюється у всіх галузях народного господарства. Це дає можливість встановити потребу в оборотних та необоротних активах, показує скільки яких активів витрачено, незалежно де вони вироблені, на які цілі використані, а також характеризує структуру витрат. ліквідність баланс собівартість бухгалтерський

Для обліку витрат за економічними елементами призначені рахунки класу 8 “Витрати за елементами”. На кожний елемент витрат є окремий синтетичний рахунок: 5 елементів і відповідно 5 синтетичних рахунків (рахунки 80 - 84). За дебетом рахунків 80 - 84 нагромаджують відповідні елементи витрат, за кредитом - списують їх за призначенням. Рахунки 80 - 84 транзитні, залишків по них немає.

Класифікація за статтями застосовується в обліку при формуванні і визначенні фактичної собівартості. Вона дає можливість здійснювати контроль цільового витрачення коштів та виявити резерви зниження собівартості продукції.

3.3 Первинний облік витрат і виходу продукції соняшнику

Для оформлення витрат та виходу продукції рослинництва використовується ціла система первинних та зведених документів.

Первинним документом для нарахування оплати праці працівникам зайнятих на вирощуванні соняшнику є обліковий лист праці і виконаних робіт.

На підставі первинних документів по оплаті праці, в кінці місяця складають зведену відомість нарахування і розподілу оплати праці та відрахувань на неї за об'єктами обліку по різним структурним підрозділам (рослинництво, допоміжне виробництво, промислове виробництво, витрати на управління, адміністративні витрати).

Насіння та садивний матеріал відпускають у межах встановлених норм за лімітно-забірними картами, накладними внутрішньогосподарського призначення та іншими документами. Основою для списання насіння з підзвіту після завершення сівби є Акт на списання насіння і садивного матеріалу. Затверджений керівником підприємства акт передається до бухгалтерії разом з іншими документами.

Добрива та засоби захисту рослин списують на підставі Акта про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, пестицидів і гербіцидів.

Вартість робіт і послуг наданих сторонніми організаціями відноситься на витрати по виробництву соняшника за рахунками-фактурами. Витрати на експлуатацію власного вантажного автотранспорту, послуги гужового транспорту попередньо групують у відповідних нагромаджу вальних відомостях, складених на підставі відповідних дорожніх листів, товарно-транспортних накладних, облікових листів праці й виконаних робіт.

Амортизацію основних засобів, які використовуються в рослинництві визначають у Відомості нарахування амортизаційних відрахувань.

Розподіл витрат на управління та обслуговування виробництва проводять на підставі відповідних розрахунків, які оформляються довідками бухгалтерії.

Оприбуткування урожаю від соняшника відображують у Реєстрі відправки зерна та іншої продукції з поля, Реєстрі приймання зерна та іншої продукції, Талонах. Дані первинних документів про кількість одержаного урожаю соняшника і виробничих підрозділів узагальнюють у зведених документах: журналах вагаря, які є підставою для записів до регістрів аналітичного обліку.

3.4 Синтетичний облік витрат ы виходу продукції соняшнику і обчислення її собівартості

Записи про втрати та вихід продукції здійснюють на підставі бухгалтерських документів. Їх можна поділити на п'ять груп:

1. по обліку витрат праці;

2. по обліку витрати матеріальні ресурси;

3. по обліку амортизації основних засобів та інших матеріальних активів по вирощуванню соняшнику;

4. по обліку витрат і послуг, виконаними сторонніми підприємствами;

5. по обліку виходу продукції.

Аналітичні рахунки відкривають у виробничому звіті. Витрати обліковують за місяць та наростаючим підсумком з початку року.

Облік виробництва рослинництва ведуть на рахунку 23 « Виробництво», субрахунок 231 «Рослинництво», аналітичний рахунок 2312 «Витрати на вирощування соняшника». Це активний калькуляційний рахунок, по дебіту якого відображаються витрати на виробництво, а по кредиту - вихід продукції. (табл.3.4).

При здійснені витрат дебетують рахунок 23, а кредитують різні рахунки залежно від видів витрат. Готову продукцію оприбутковують з кредиту рахунку 23 в кореспонденції з рахунком 27. Продукція оприбутковується протягом року по плановій собівартості, яка коригується в кінці року до фактичної. Якщо фактична собівартість була менша за планову то стернується дебет 27 і кредит 23 рахунку на суму перевищення. А коли фактична собівартість є більшою за планову, то робиться запис по дебіту 27 і кредиту 23 рахунку, яка зрівнює планову собівартість з фактичною.

Табл. 3.4 Типова кореспонденція по обліку соняшника.

Зміст господарських операцій

Кореспонденція рахунків

дебет

кредит

Списано насіння

231

208

Списано паливо

231

203

Списані добрива та отруто - хімікати

231

208

Списані загально виробничі витрати на рослинництво в порядку їх розподілу

231

91

Нараховано збір на обов'язкове державне пенсійне і соціальне страхування по оплаті праці в рослинництві

231

65

Нараховано фіксований с.-г. податок

231

64

Нараховано оплату праці за виконання робіт в рослинництві

231

66

Нараховано амортизацію по основних засобах що використовуються в рослинництві

231

131

Оприбутковано продукцію рослинництва від урожаю

271

231

Списано витрати по загиблих посівах

991

231

Коригування планової собівартості до рівня фактичної

Збільшення вартості

27

231

Зменшення вартості

90

231

Для обліку виробництва в наше сільськогосподарське підприємство використовує позамовний метод. За цим методом всі фактичні витрати відносяться на окремі види продукції, роботи и послуги.

Аналітичний облік здійснюється шляхом відкриття рахунків по видам культур і окремим виробництвам. Собівартість одного центнера соняшника визначається шляхом ділення загальної суми витрат по вирощуванню і збиранню продукції цієї культури за виключенням вартості соняшничиння та корзинок в оцінці за нормативно - розрахунковими цінами на фізичну вагу насіння після його доробки.

Фактична собівартість продукції рослинництва розраховується один раз на рік станом на 31 грудня.

Розрахунок собівартість продукції (робіт, послуг) здійснюються в такій послідовності:

1.розподіляються між окремими об'єктами обліку витрати з утримання основних засобів;

2. визначається собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв;

3.розподіляються загальні витрати на зрошення та осушення земель, на вапнування та гіпсування грунтів, утримання полезахисних смуг;

4.списується з витрат основного виробництва суми надзвичайних витрат;

5.розподіляються загально виробничі витрати;

6.визначається собівартість продукції рослинництва;

Послідовність закриття рахунків та калькулювання собівартості продукції зазначена в наказі про облікову політику підприємства.

Для нагромадження інформації про собівартість реалізованої продукції рослинництва призначено рахунок 90 «Собівартість реалізації» на дебеті рахунку 90 відображається собівартість реалізованої готової продукції. Собівартість проданої готової продукції відноситься на рахунок 90 після відпуску її покупця не залежно від часу одержання оплати.

По кредиту рахунка 90 відображається списання собівартості продукції в порядку закриття дебетових оборотів: дебет рахунку 79 «Фінансової результати» і кредит рахунку 90.

4. Шляхи удосконалення обліку витрат виходу продукції і обчислення її собівартості

4.1 Удосконалення бухгалтерського обліку в Україні

Трансформація економіко-правового середовища, курс на ринкові перетворення в Україні супроводжуються реформуванням бухгалтерського обліку. Законодавче регулювання нових напрямків господарської практики супроводжувалося нормативним регулюванням бухгалтерського обліку вексельних і валютних операцій, фінансових інвестицій і собівартості, приватизаційних процесів і орендних відносин, основних фондів і нематеріальних активів, обороту майнових і компенсаційних сертифікатів, застосування єдиного принципу нарахування при визначені доходів і витрат підприємства, проведення інвентаризації і оформлення документів, складання переглянутої бухгалтерської звітності, включаючи її скорочений варіант для малих підприємств.

Перш ніж встановити основні напрями удосконалення обліку в Україні, доцільно визначити, як організовується облік у розвинених країнах, на якому етапі він перебуває в Україні та як має змінюватися в ринкових умовах.

Україна взяла курс на проведення корінних економічних реформ. Даний стратегічний курс об'єктивно потребує адаптації вітчизняної системи бухгалтерського обліку, звітності та контролю до міжнародних стандартів.

Однак з розвитком виробництва виникає потреба в додаткових вкладеннях, для чого залучають кошти інвесторів, які потребують інформації в такому вигляді, що дає змогу зіставляти результати діяльності конкретного підприємства з іншими та в динаміці спершу в межах країни, а з виникненням транснаціональних корпорацій - і у світовому масштабі. Все це зумовило потребу в розробці міжнародних стандартів з бухгалтерського обліку і відповідній побудові фінансової звітності, що і почали здійснювати фахівці розвинених країн.

Запровадження засад ринкової економіки в країнах СНД неможливе без перебудови системи бухгалтерського обліку. Це зумовлено необхідністю врахування змін господарського механізму, фінансової, бухгалтерської, податкової систем, розширення об'єктів обліку, змін засад формування капіталу підприємств та багатьох інших причин.

Деякі вчені та практики-бухгалтери нині почали сумніватися в доцільності виконання цієї роботи в Україні. На нашу думку, перебудова обліку на засадах міжнародних та національних стандартів - це крок, який рано чи пізно мають зробити всі країни СНД, бо цього вимагають умови ринкової економіки. Уже сам факт співпраці підприємств України з іноземними підприємствами потребує належного документального оформлення і подальшого відображення умов контрактів та розрахунків, а також наслідків діяльності. Бухгалтери України не повинні відставати за знаннями від іноземних колег. Від цього залежить імідж підприємців України на міжнародному ринку. Не слід забувати про задоволення потреб інвестиційної політики та залучення капіталів. І тут на перше місце виходить, вміння бухгалтерів доводити власникам капіталу доцільність вкладень у конкретне підприємство. Цього ж вимагає прагнення Уряду щодо входження України до складу країн Європейського Співтовариства, де необхідною умовою є подання звітності, що складається згідно з директивами ЄС.

Усе це слугувало підґрунтям для розробки національної програми перебудови обліку відповідно до вимог міжнародних стандартів.

Гармонізація національної системи бухгалтерського обліку може проводитися на основі міжнародних стандартів фінансової звітності, оскільки вони відображають умови ринкової економіки, мають міжнародне визнання, сформувалися на основі компромісу системи обліку, що застосовується в країнах з розвинутою ринковою економікою, і дають можливість забезпечити більшу порівнянність обліково-звітної інформації, яку надають українські та закордонні суб'єкти господарювання і структури. Крім того, звітність за такими стандартами дозволяє підвищити загальні споживчі якості для її користувачів, які не можуть інакше ніж через публічну звітність отримати дані про виконання вкладень інвестора і фінансове становище підприємства. Вказівки відносно регулювання бухгалтерського обліку будуть формуватися, орієнтуючись на його традиції в нашій кр...


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.