Державний фінансовий контроль

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Форми та методи взаємодії органів фінансового контролю з правоохоронними органами

Ефективність взаємодії органів державного фінансового контролю з правоохоронними органами залежить від якості та раціональності спільно здійснюваних заходів. Правова форма взаємодії якісніше може бути реалізована шляхом видання зацікавленими державними структурами спільних відомчих нормативних актів (інструкцій), які б регламентували порядок взаємодії з урахуванням ролі кожного органу в ній. Правова форма взаємодії органів фінансового контролю з правоохоронними органами може бути реалізована такими шляхами:

- Розроблення державних цільових і міжвідомчих спільних планів та програм дії правопорушеннями у сфері фінансових відносин

- Підготовка проектів законодавчих нормативно - правових актів (законів, указів Президента, постанов КМУ) з питань взаємодії правоохоронних органів з органами фінансового контролю із протидії правопорушенням у сфері фінансових відносин

- Спільне вивчення практики застосування законодавства, що регулює протидію правопорушенням у сфері фінансових відносин, з метою розроблення єдиних рекомендацій із його застосування, виявлення недоліків та прогалин у чинному законодавстві й підготовки погоджених пропозицій щодо їх усунення

- Спільне розроблення та подання до органів державної влади країни узагальнених даних про стан правопорушень у сфері фінансових відносин та пропозицій щодо його поліпшення

- Підготовка та внесення до відповідних інстанцій, міністертсв та відомств спільних пропозицій про усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень у сфері фінансових відносин

- Розроблення пропозицій з удосконалення правового регулювання досліджуваної взаємодії.

Іншою формою взаємодії зазаначених державних органів є організаційна. За допомогою організаційних форм реалізуються як правові акти, так і матеріально - технічні операції. Розрізняють організаційно - структурні й організаційно - функційональні форми взаємодії. До організаційно - структурних форм зазначеної взаємодії відносять координаційні наради, засідання представників КРС та правоохоронних органів, податкової служби, оперативні наради керівників їхніх структурних підрозділів для розгляду найактуальніших проблем протидії правопорушенням у сфері фінансових відносин, прийняття погоджених рішень з окремих питань щодо реалізації державної політики протидії правопорушенням у сфері фінансових відносин. Основними організаційними формами досліджуваної взаємодії можуть бути спеціально утворювані ревізійні групи з кількох посадових осіб органів фінансового контролю за участю співробітника правоохоронного органу. У разі потреби створюються оперативно - слідчі групи зі співробітників правоохоронного органу із залученням працівників державних органів фінансового контролю для здійснення, у межах визначеної законодавством компетенції, заходів із виявлення, розкриття та розслідування особливо небезпечних злочинів у сфері фінансових відносин, а також злочинів, скоєних організованими злочинними угруповуваннями, та тих, що мають міжрегіональний характер.

До органів організаційно-функціональних форм дослуджваної взаємодії доцільно зараховувати:

- Семінари за участю керівників (представників) різноманітних взаємодіючих оргнаів правоохоронного призначення

- Науково-теоретичні й науково - практичні конференції відповідної тематики, які повинні проводитися на базі одного або кілької субєктів правоохоронної системи із запрошенням інших зацікавлених сторін

- Поточні спільні робочі зустрічі.

Під час взаємодії органів фінансового контролю з правоохоронними органами може застосовуватися і матеріально - технічна форма. Сутність останньої полягає у взаємній допомозі одного державного органу іншому, наданні засобів зв'язку, технічних засобів і безпосередньо людей для вирішення поставлених перед ними оперативних завдань із протидії правопорушенням у сфері фінансових відносин.

Щодо методів діяльності - це способи здійснення змісту кожної форми (групи), кожного з основних напрямків діяльнсоті органу залежно від галузі або сфери упралвінської діяльності.

Щодо організаційної форми взаємодії органами фінансового контролю з правоохоронними органами можна виділити такі найоптимальніші:

- Спільний аналіз криміногенної ситуації у сфері фінансових відносин

- Взаємний обмін інформацією про правопорушеня у сфері інансвоих відносин

- Прогнозування тенденцій розвитку криміногенної ситуації у сфері фінансових відносин

- Плануваня спільних заходів щодо виявлення та припинення правопорушень, здійснення попереджувальних заходів

- Робочі зустрічі співробітників правоохоронних органів з працівникамт органів фінансового контролю

- Спільні заняття працівників зазначених державних структур із питань взаємодії

- Спільне вивчення проблем профілактики правопорушень усфері фінансових відносин й розроблення пропозицій та заходів щодо їх вирішення

2. Поняття та суть податкового контролю

Податковий контроль є структурною частиною державного фінансового контролю. І є складним поняттям, яке можна розглядати з багатьох аспектів. Розглядають податковий контроль, по-перше, як функцію державного управління економікою та, по-друге, як особливу діяльність щодо виконання податкового законодавства України.

Згідно з Податковим Кодексом України, податковий контроль - це система заходів, яких вживають контролюючі органи з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань виконання розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (органи державної податкової служби та митні органи).

Особливості формування податкової системи держави залежить від двох основних чинників. З одного боку податкова система має бути побудована таким чином, щоб держава мала змогу отримати надходження грошових коштів своєчасно та в повному обсязі. З іншого боку, є платники податків, які прагнуть до формування такої системи оподаткування за якої б не виникали перешкоди та ускладнення здійснення фінансово-господарської діяльності.

Таким чином податковий контроль являє собою діяльність уповноважених державою суб'єктів:

* по встановленню стану виконання вимог чинного законодавства особами, на яких покладено обчислення, сплату, перерахунок податків та зборів;

* виявлення відхилення в діяльності суб'єктів господарської діяльності від встановлених вимог;

* відновлення прав та законних інтересів держави при отриманні сум податкових платежів.

Система податкового контролю являє собою сукупність взаємопов'язаних елементів: суб'єкт, об'єкт, предмет податкового контролю, а також процес податкового контролювання, які складаються у цілісне утворення з метою реалізації податкового контролювання як функції державного управління. До системи податкового контролю можна віднести також цілі, методи та технологію податкового контролю та ресурси.

Крім того до елементів системи податкового контролю включають форми контролю, до яких належать:

* податкові перевірки

* облік платників податків

* здійснення оперативного бухгалтерського обілку податкових надходжень

* контроль за відповідністю витрат та доходів.

Державна податкова адміністрація України, як один з основних суб'єктів державного фінансового контролю, покликана здійснювати:

? облік платників податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів і державних фондів:

? контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків та інших обов'язкових платежів;

? контроль за достовірністю податкового обліку і звітності.

Для здійснених покладених функцій органи державної податкової служби мають право:

* Отримувати пояснення платників податків, податкових агентів щодо ведення бізнесу

* Перевіряти дані бухгалтерського обліку

* Здійснювати огляд приміщень та територій

Однією з основних функцій Державної митної служби у сфері податкового контролю, є забезпечення своєчасної та у повному обсязі сплати до державного бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за сплатою яких покладено відповідно до законодавства на митні органи, у разі ввезення (пересилання) товарів і транспортних засобів на митну територію України або їх вивезення (пересилання) з митної території України. Також на забезпечення податкового контролю в державі спрямовані такі функції Державної митної служби:

? організація і забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, удосконалення митних процедур з метою створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

? забезпечення контролю за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

? забезпечення своєчасної та у повному обсязі сплати до державного бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за сплатою яких покладено відповідно до законодавства на митні органи, у разі ввезення (пересилання) товарів і транспортних засобів на митну територію України або їх вивезення (пересилання) з митної території України;

? здійснення контролю за діяльністю підприємств, які надають послуги з декларування товарів і транспортних засобів, перевезення та зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України чи перебувають під митним контролем, та виконують інші операції з такими товарами тощо.

Податковий кодекс України визначає також основні способи здійснення податкового контролю, до яких належать:

1. Ведення обліку платників податків;

2. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

3. Перевірки та звірки відповідно до вимог Податкового Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та митні органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Залежно від різноманітних класифікаційних ознак виділяють декілька видів податкового контролю:

* Привентивний, який виникає на етапі взяття на облік платників податків у момент їх реєстрації

* Потрочний, виникає на етапі обліку податкових надходжень які отримує бюджет

* Наступний, здійснюється за підсумками звітного податкового періоду

* Залежно від джерел інформації:

* документальний, за якого здійснюється перевірка документів які надіцшли до контролюючих органів

* фактичний, за якого у процесі перевірки застосовуються спеціальні методи та прийоми для встановлення фактичних даних щодо кількісних та якісних показників

* Залежно від місця проведення:

* камеральний контроль, який проводиться в органах податкової

* виїзний, що здійснюється безпосередньо за місцем знаходження суб'єкта підприємницької діяльності

Податковий контроль повинен виконувати особливу роль, яка полягає не лише у фіксації правопорушень у сфері податкового законодавства, але й попередженні появи негативних факторів у майбутньому. Також інформація, отримана внаслідок здійснення податкового контролю, повинна становити основу для оптимізації податкової системи держави.\ Нормативна база:

Положення про Державну фінансову інспекцію України Затверджено Указом Президента України від 23 квітня 2011 року N 499/2011 ;

Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07.04.2011 № 3206;

Стратегія розвитку державної контрольно-ревізійної служби на період до 2015 року ЗАТВЕРДЖЕНО наказ ГоловКРУ від 06.03.2009 № 46;

Постанова від 29 листопада 2006 р. N 1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів»;

Постанова від 7 вересня 2011 р. N 968 Київ «Питання Державної фінансової інспекції;

Стандарти державного фінансового контролю»

3. Суть казначейського контролю в Україні

Для організації контролю на всіх стадіях бюджетного процесу важливого значення набуває казначейський контроль, який здійснюється, починаючи зі стадії затвердження бюджетних призначень, розподілу та доведення бюджетних асигнувань, прийняття бюджетних і фінансових зобов'язань до отримання товарів і послуг та закінчується на стадії здійснення платежу з бюджетних рахунків. Державне казначейство України було створене 27 квітня 1995 року Указом Президента України за № 335/95 «Про державне казначейство України» з метою оперативного управління бюджетними коштами, контролю за їхнім цільовим спрямування на першочергові соціально-економічні потреби, а згідно Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 Положення про Державну казначейську службу України основними завданнями Казначейства України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Головна функція Казначейства є збагачення і збереження майна держави.

ДКСУ забезпечує обслуговування бюджету за доходами і видатками; контролює надходження і використання бюджетних коштів; здійснює БО бюджетних операцій і складає звітність.

Контроль за ДБ здійснюється на всіх етапах використання коштів:

1. Попередній контроль по прийняттю зобов'язань;

2. Поточний контроль щодо перевірки документів на оплату;

3. Безпосередня перевірка оплати.

На попередньому етапі ДКСУ контролює фактичну наявність бюджетних коштів для взяття нових зобов'язань і відшкодовує взяття нових зобов'язань та їх наслідків, тобто попереджаються порушення законодавства і нецільове використання державних коштів. Поточний контроль на стадії виконання операцій через здійснення платежу включає дозвіл і підтвердження вимог на оплату, забезпечується використання державних коштів виключно до закону і забезпечується ефективне і раціональне використання бюджетних коштів. Після проведення сплати ДКСУ проводить документальний контроль. Перевіряє платіжні доручення розпорядників бюджетних коштів на відповідність правильності заповнення, відповідність платежів і початків на відповідність зразка; перевіряють підтвердні документи стосовно цільового використання.

Органи ДКСУ мають право:

· Призупинити здійснення операцій та будь-яких платежів порушених стосовно БКУ;

· Посадові особи ДКСУ можуть застосовувати адміністративні санкції;

· Мають право відновити в сплаті рахунків;

· Можуть вилучити кошти до бюджету внаслідок таких операцій;

· Зупинити такі операції від 3-х до 10-ти днів.

Посадові особи наділяються функціями щодо: дотримання правил валютного законодавства; контролювати складання ФЗ при виконанні МБ і кошторисів БУ. При здійсненні контрольних функцій тісно співпрацює з ДПА.

Нормативна база:

Бюджетний кодекс України;

Кодекс України про адміністративні правопорушення;

Загальні моральні принципи професійної діяльності працівників державної контрольно-ревізійної служби (Кодекс етики);

Указ Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 Положення про Державну казначейську службу України

4. Сутність і завдання бюджетного контролю

Бюджетний контроль є складовою фінансового контролю, де об'єктивною основою виступає контрольна функція фінансів. Бюджетний контроль -- це сукупність заходів, які проводять державні органи пов'язані з перевіркою законності, доцільності і ефективності утворення, розподілу і використання грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування.

Бюджетний контроль є останньою, заключною підсистемою бюджетного механізму. Він дає можливість встановити наскільки ефективно, раціонально, економно та законно використовувалися бюджетні кошти, чи були задіяні всі резерви стосовно наповнення дохідної частини бюджетів. Внаслідок виявлення зловживань держава може відшкодувати нанесені їй збитки. Одночасно за допомогою бюджетного контролю можна попередити порушення бюджетної дисципліни, нераціональне та нецільове спрямування бюджетних коштів. Будучи заключною підсистемою бюджетного механізму, бюджетний контроль обслуговує всі стадії бюджетного процесу, що надає йому універсального характеру управлінської діяльності. Бюджетний контроль є однією з функцій управління бюджетною системою.

Безпосереднім предметом бюджетного контролю виступають всі стадії бюджетного процесу.

Об'єкт бюджетного контролю -- це грошові, розподільчі процеси при формуванні і використанні грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування. Формально об'єктом бюджетного контролю є конкретні показники.

Залежно від суб'єкта (хто здійснює) бюджетний контроль поділяють на:

· державний бюджетний контроль, який здійснюють органи державної влади;

· відомчий контроль, який проводять контрольно-ревізійні управління міністерств і відомств;

· внутрішньогосподарський контроль здійснюється фінансовими службами підприємств, організацій і установ;

· незалежний контроль, який проводять спеціалізовані аудиторські фірми і служби.

Бюджетний контроль залежно від часу проведення розподіляється на попередній, поточний і наступний.

Попередній бюджетний контроль здійснюється під час складання, розгляду і затвердження бюджетів різних рівнів, кошторисів доходів і видатків бюджетних установ, розрахунків для одержання бюджетних трансфертів, розробки і прийняття бюджетного і податкового законодавства. Він носить попереджувальний характер.

Поточний бюджетний контроль проводиться в ході виконання бюджету, кошторисів доходів і видатків протягом бюджетного року. Поточний бюджетний контроль здійснюється на основі первинних документів оперативного і бюджетно-бухгалтерського обліку і звітності.

Наступний контроль проводиться після закінчення бюджетного року або певного звітного періоду. При даному контролі на основі звітних бухгалтерських документів виявляють причини відхилень даних від планових, повноту і своєчасність надходження передбачених бюджетом коштів, цільове використання коштів та ін. Наступний бюджетний контроль тісно пов'язаний із попереднім.

Контроль за використанням бюджетних асигнувань -- одна із складових бюджетного контролю.

Основне завдання такого контролю: досягти цільового, раціонального і ефективного використання бюджетних коштів.

Зазначений контроль здійснюють як органи державної влади та управління, так і спеціальні служби фінансового контролю.

До спеціальних служб державного контролю в Україні, які здійснюють бюджетний контроль, відносимо: ДФІ, Рахункову палату, Державне казначейство, органи системи Мінфіну (фінансові управління і відділи, центральний апарат), Податкову адміністрацію. Контроль за витрачанням бюджетних коштів здійснюють: Контрольно-ревізійна служба, Рахункова палата, фінансові управління і відділи.

Завдання ДФІ у сфері бюджетного контролю перетинається із завданням Рахункової палати, а саме в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету. При цьому Рахункова палата веде контроль переважно на рівні центральних органів управління державою, а ДФІ -- починаючи з бюджетних установ у селах аж до міністерств і відомств.

Методи бюджетного контролю. До методів бюджетного контролю відносять: документальну і камеральну перевірки, економічний аналіз, ревізію, обстеження. Ревізія -- найбільш розповсюджений метод бюджетного контролю; це система контрольних дій, які направлені на всебічну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету з метою встановлення законності проведених операцій, дотримання фінансової дисципліни, порядку і правил організації обліку, достовірності звітності.

Наказ від 8 вересня 2011 року N 235 Про впорядкування організації контрольних заходів:

· Планові контрольні заходи (крім операційного аудиту) протягом одного календарного року проводяться одночасно на одних і тих самих об'єктах контролю у терміни, визначені планами контрольно-ревізійної роботи на поточний період для проведення ревізій на відповідних об'єктах.

· Перевірка державних закупівель, яка проводиться із виходом на об'єкт контролю, повинна бути завершена протягом 60 робочих днів з дня її початку (з урахуванням зупинення та поновлення).

Нормативна база:

· Бюджетний кодекс України;

· Кодекс України про адміністративні правопорушення;

· Наказ Державної фінансової інспекції України 14.12.2011 № 90 методичні рекомендації щодо здійснення інспектування органами Державної фінансової інспекції України;

· Наказ від 8 вересня 2011 року N 235 Про впорядкування організації контрольних заходів:

5. Перевірка операцій щодо закупівлі товарів, послуг, робіт за державні кошти

- ЗУ Про здійснення державних Перевірка операцій щодо закупівлі товарів, послуг, робіт за державні кошти.

- Методичні рекомендації з проведення органами державної контрольно-ревізійної лужби перевірок державних закупівель Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 28 лютого 2011 року N 44

Під час перевірки необхідно звернути увагу:

Закупівлі здійснюються тільки відповідно до річного плану.

Не допускається поділ предмета закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедур закупівель. Не допускається безпідставне обрання Замовником інших процедур з метою уникнення проведення відкритих торгів. Не допускається обрання і проведення процедур закупівель без їх затвердження у річному плані державних закупівель. В обов'язковому порядку здійснюється аналіз щодо обґрунтованості та доцільності закупівель товарів, робіт і послуг (з урахуванням діяльності об'єкта контролю планових показників, наявності відповідних запасів на складах тощо). Під час перевірки цього питання досліджуються: річний план державних закупівель; протоколи щодо вибору процедур закупівель.

Перевірка дотримання вимог законодавства про державні закупівлі в частині прозорості державних закупівель базується:

у разі проведення відкритих торгів, торгів з обмеженою участю (після проведення попередньої кваліфікації):

- на перевірці наявності публікації оголошень (запрошень - у разі проведення торгів з обмеженою участю) про заплановані закупівлі та оголошень про їх результати (про попередню кваліфікацію);

- на перевірці наявності публікації оголошень у міжнародних виданнях (у разі, коли очікувана вартість предмета закупівлі перевищує суму, еквівалентну для товарів - 200 тис. євро; для послуг - 300 тис. євро; для робіт - 500 тис. євро);

- на дослідженні повноти та правильності відображення в оголошеннях необхідної інформації, передбаченої чинним законодавством;

- у разі проведення процедур запиту цінових пропозицій (котирувань) та торгів з обмеженою участю:

- на перевірці запрошень до участі в процедурі закупівлі;

- на дослідженні повноти та правильності відображення в запрошеннях до участі в процедурі закупівлі необхідної інформації, передбаченої чинним законодавством.

Перевірка відповідності тендерної документації (кваліфікаційної документації) вимогам законодавства

6. Основні вимоги щодо оформлення та складання акту ревізії

Результати ревізії оформляються актом, що складається керівником ревізійної групи, і в якому викладено результати вивчення всіх питань, що були поставлені в програмі ревізії.

Актом ревізії - службовий двосторонній документ, який стверджує факт проведення ревізії, що відображає її результати стосовно фінансово-господарських операцій чи діяльність підприємства в цілому і є носієм додаткової інформації про виявлені й систематизовані недоліки в господарюванні та порушення нормативно-правових актів.

Акт ревізії складається з 2- частин: вступна і констатуюча.

У вступній частині зазначається:

1. Тема ревізії, що зазначається посередині рядка і містить повну назву об'єкта контролю та період, що підлягав ревізії.

2 Інформація про відмову керівника об'єкта контролю чи його заступників від підпису про отримання примірників програми ревізії, направлення на проведення ревізії чи копії рішення суду

3 інформація про ненадання об'єктом контролю журналу реєстрації перевірок у випадку, коли має місце такий факт.

4. Які документи перевірялися в ході ревізії. Для цього складається відповідний додаток до акту ревізії, в якому зазначається перелік видів перевірених документів в розрізі кожного конкретного питання програми ревізії.

5 Інформація про будь-які дії, спрямовані на перешкоджання проведенню ревізії

Констатуюча частина акта ревізії починається із запису "Ревізією встановлено:", що зазначається посередині окремого рядка.

В ній викладено результати ревізії в розрізі кожного питання програми ревізії. При цьому інформація про результати ревізії кожного окремого питання програми ревізії починається з його назви, яка зазначається посередині окремого рядка.

В інформації про результати ревізії кожного окремого питання обов'язково зазначається: Спосіб проведення перевірки - суцільний чи вибірковий.У випадку застосування вибіркового способу обов'язково зазначаються конкретні періоди (дата початку і дата закінчення та конкретні операції (документи), що підлягали вибірковій перевірці.

Які документи перевірено, вказавши при цьому виключний перелік видів перевірених документів в ході ревізії конкретного питання.

Наприклад, документи, що перевірялися в ході ревізії питання - "Ведення касових операцій та розрахунки з підзвітними особами":

Перевіркою охоплено наступні документи: прибуткові і видаткові касові ордери, Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, касові книги, меморіальні ордери N 1 "Накопичувальна відомість за касовими операціями"

У випадках встановлення порушень законодавства обов'язково зазначається:

- назви та реквізити законів чи інших нормативно-правових актів, норми яких порушено, із зазначенням конкретної статті, пункту, розділу тощо;

- найменування та реквізити документів (первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансові звіти тощо), що засвідчують (підтверджують) порушення (в разі потреби також деталізуються обставини допущення порушення);

- винні у їх допущенні особи (прізвище, ім'я, по батькові, посада) - особи, які відповідно до законодавства чи розпорядчих документів були відповідальними за здійснення операцій, проведених з порушенням законодавства;

- конкретна дата чи період, в якому допущено порушення;

- сума операцій (якщо операція має сумовий вираз) у гривнях з копійками, проведених з порушенням законодавства, в розрізі років;

- розмір матеріальної шкоди (збитків), в разі її наявності;

- код програмної класифікації видатків ( v0604201-01 ), за операціями з коштами по якому допущено порушення (у разі, коли ревізії підлягали операції за декількома такими кодами);

- короткий зміст пояснень винних осіб стосовно допущених порушень (у випадку їх надання) з посиланням на відповідний додаток до акта або інформація про ненадання відповідних пояснень;

- відображення здійснених з порушенням законодавства фінансово-господарських операцій у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності об'єкта контролю;

- інформація про ненадання об'єктом контролю завірених копій документів, які засвідчують порушення (у випадку, коли такі факти мали місце);

- вжиті об'єктом контролю заходи щодо усунення виявленого порушення в ході проведення ревізії.

В акті повинні бути включені всебічно перевірені та документально обґрунтовані факти порушень, зловживань. недостач, надлишкових списань матеріальних цінностей тощо. усі записи повинні бути точними, незаперечними, безспірними.

В акті не повинні включати факти, що ґрунтуються на заявах окремих осіб та не підтверджені документальними даними, а також дані зі слідчих матеріалів та посилання на свідчення посадових осіб, які вони дали слідчим органам.

Не слід висловлювати особисті висновки та зауваження щодо керівників ревізійного під-ва, давати оцінку роботі організації в цілому, його підрозділів, служб

В акті ревізії не допускаються необумовлені виправлення та підчистки. Виправлення помилок здійснюється шляхом закреслення неправильного запису так, щоб було видно закреслений запис, та написання правильного тексту, який засвідчується записом «Виправленому вірити» та підписами усіх осіб, які підписують акт ревізії із зазначенням дати внесення виправлення

Акт підписують керівник ревізійної групи, керівник та головний бухгалтер під-ва, що перевіряється.

Акт складається в 3-х примірниках на паперовому носії державною мовою. Всі примірники акта ревізії візуються в правому нижньому куті кожної сторінки посадовою особою Держфінінспекції, а у разі проведення ревізії у складі групи - керівником групи.

Зміст акта ревізії викладається лише на лицевій стороні аркуша, зворотний бік аркуша не заповнюється. Перша сторінка акта ревізії оформляється на бланку органу Держфінінспекції, який не підлягає обліку та нумерації.На цій сторінці зазначається зверху донизу в окремих рядках:назва документа (акт), що зазначається посередині рядка великими літерами;дата реєстрації і номер акта ревізії, що проставляються арабськими цифрами у одному рядку: дата - по лівому краю рядка, номер - по правому;місце складання (назва міста, села чи селища) акта ревізії, що зазначається по лівому краю рядка під датою.

На останній сторінці акта ревізії одразу після його констатуючої частини зазначається:загальна кількість сторінок шляхом запису:«Акт складено на ___ сторінках»;в наступних рядках після зазначення кількості сторінок: по лівому краю - посада, ініціали та прізвище посадової особи органу Держфінінспекції, яка проводила ревізію, або керівника групи (у випадку проведення ревізії у складі групи); по правому - посади, ініціали та прізвища посадових осіб об'єкта контролю, які мають підписувати акт ревізії.

7. Контроль розрахунків із підзвітними особами

Контроль розрахунків з підзвітними особами доцільно розпочинати з ініціювання перед керівником установи проведення інвентаризації підзвітних сум. Інвентаризація підзвітних сум проводиться станом на момент ревізії, при цьому для виведення залишків на день проведення інвентаризації визначаються суми, видані підзвіт по касовій книзі з 1 числа поточного місяця до дати проведення інвентаризації. Слід звертати увагу, на які цілі видано готівку в підзвіт. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, включаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Під час перевірки видачі підзвітних сум необхідно співставити записи касової книги, меморіального ордеру № 1 та меморіального ордеру № 8 «Накопичувальна відомість за розрахунками з підзвітними особами», форма № 386 (бюджет), журналу реєстрації посвідчень на відрядження та первинних документів: видаткових касових ордерів, відомостей на видачу підзвітних сум, авансових звітів, наказів на відрядження та первинних документів, які засвідчують придбання матеріальних цінностей за готівку - чеки, накладні, рахунки тощо.

Підзвітні особи звітують за отримані підзвітні кошти авансовим звітом і несуть повну відповідальність за збереження і використання підзвітних сум.

У разі придбання за готівку матеріальних цінностей необхідно перевірити їх оприбуткування по бухгалтерському обліку. Треба уважно вивчити підтвердні документи і у разі сумніву у достовірності ціни, кількості товару тощо при можливості здійснити зустрічну звірку у продавця товару.

Перевіряючи витрати на відрядження необхідно в першу чергу встановити наявність підстав для вибуття працівника у відрядження та виплати відрядних, а саме: чи виданий наказ (розпорядження) керівника на відправлення працівника у відрядження, чи направлений працівник для виконання саме службового доручення (мета відрядження), наявність документів, підтверджуючих зв'язок службового відрядження з основною діяльністю установи, підтвердження факту направлення у відрядження записами у журналі реєстрації відряджень, дотримання граничної тривалості службового відрядження.

Необхідно перевірити правильність виплати добових та законність відшкодування витрат на відрядження, зокрема, наявність підтвердних документів в оригіналі, за якими проведено відшкодування витрат на відрядження.

При перевірці правильності виплати добових співставляється строк відрядження, визначений наказом (розпорядженням) керівника, з кількістю днів перебування у відрядженні, вказаних в авансовому звіті.

При перевірці транспортних квитків на проїзд повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування необхідно звертати увагу на відповідність дат вибуття та прибуття.

Під час затримки у відрядженні без поважних причин працівникові не виплачується заробітна плата, не відшкодовуються добові витрати, витрати на наймання житлового приміщення та інші витрати.

При проведенні перевірки правильності відшкодування витрат необхідно встановити, чи не перевищено норми відшкодування витрат на відрядження. По записам меморіального ордеру № 8 та оборотної (накопичувальної) відомості перевіряється своєчасність звітування про використання коштів, наданих на відрядження та правильність виведення та перенесення залишків підзвітних сум з кінця звітного періоду на початок по кожній підзвітній особі та в цілому.

Працівник повинен після повернення з відрядження до закінчення п'ятого банківського дня (якщо підзвітні кошти були отримані із застосуванням платіжних карток - до третього банківського дня ), наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало.

Необхідно перевірити своєчасність подання звітів, так виходячи із положень пункту 167.1 статті 167 ПКУ сума несвоєчасного повернення надміру витрачених коштів підлягає оподаткуванню за ставкою 15 відсотків, а якщо така сума перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати - за ставкою податку 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15 відсотків.

Предметом контролю виступають господарські процеси і операції, які пов'язані з розрахунками, а також відносини, що виникають між контрагентами.

Джерела інформації:

1. Наказ керівника на видачу коштів

2. Наказ «Про облікову політику»

3. ВКО і ПКО

4. Журнал реєстрацій ВКО і ПКО

5. Касова книга

6. Звіт касира

7. Журнал-ордер по р-ку 37

8. Підтверджуючі документи (квитанції, чеки)

9. Звіт «Про використання підзвітних коштів»

Перевіряючи дотримання норм відшкодування витрат на відрядження необхідно керуватись:

· ПКУ;

· Постанова від 2 лютого 2011 р. № 98 Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів

· Постанова від 15 березня 2002 р. N 337 Про службові відрядження в межах України керівників органів виконавчої влади та Секретаріату Кабінету Міністрів України

· Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні Постанова НБУ 15.12.2004 N 637 ;

· Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»

· Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України Затверджено Постанова Правління Національного банку України 19.02.2001 N 69;

· Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон Затверджено Наказ МФУ 13.03.98 р. N 59 (у редакції наказу МФУ від 17.03.2011 р. N 362)

· Кодекс З-нів «Про працю»

· Указу Президента України від 12.06.95 р. N 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"

· З-он «Про Б.О. і фін. звітність»

· П(С)БО 11 «Зобов'язання » і П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість

8. Матеріальна відповідальність: сутність та види

Матеріальна відповідальність працівника, як один із видів юридичної відповідальності, становить собою обов'язок однієї сторони трудового договору (працівника) відшкодувати іншій стороні (власнику або уповноваженому ним органу) шкоду, заподіяну внаслідок винного, протиправного невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків у встановленому законом розмірі й порядку.

Частиною 2 статті 130 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) передбачено, що при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Законодавством визначено два види матеріальної відповідальності працівника, це:

- обмежена матеріальна відповідальність;

- повна матеріальна відповідальність.

Обмежену матеріальну відповідальність працівники несуть:

1) працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.

Відповідно до статті 134 (далі -КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;

8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Слід зазначити, що тягар доведення наявності підстав й умов матеріальної відповідальності працівника лежить на власникові або уповноваженому ним органу (ст. 138 КЗпП).

При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності.

9. Перевірка дотримання законодавства при здійсненні операцій з оплати праці сумісників та за угодами цивільно-правового характеру

Умови роботи за сумісництвом регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. N 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінфіну від 28.06.93 р. N 43.

Сумісники повинні виконувати роботу за сумісництвом у вільний від основної роботи час. Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Працівникам, оплата праці яких регулюється Постановою N 1298, за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, за суміщення професій (посад), за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт встановлюються доплати у розмірі до 50 відсотків посадового окладу за основною посадою.

Керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності). Це обмеження поширюється і на працівників, які займають вищезазначені посади на роботі за сумісництвом.

Перевірити правильність оформлення первинних документів по нарахуванню заробітної плати, табелів обліку робочого часу. Дані табелів обліку робочого часу необхідно співставити з наказами про відпустки, даними листків непрацездатності, особовими рахунками. Звернути увагу, чи не допускались випадки нарахування заробітної плати працівникам під час перебування їх у відпустках, на лікарняному, на санаторно-курортному лікуванні.

З метою з'ясування, чи не допускалась виплата заробітної плати на "підставних" осіб ("мертві душі"), необхідно зіставити трудові книжки працівників, штатний розпис, тарифікаційні списки, особисті картки, платіжні чи розрахунково-платіжні відомості та провести перевірку відпрацювання робочого часу. У разі необхідності провести опитування працівників установи.

Для встановлення фактів виплати заробітної плати за невідпрацьований робочий час доцільно провести зустрічні звірки на підприємствах, установах, організаціях за основним місцем роботи сумісників, де встановити, чи не було "накладок" робочого часу за основним місцем роботи і за сумісництвом, перебування у відрядженні, на відпочинку за путівкою, лікарняному, а також для виявлення вигаданих та підставних осіб, зарахованих на роботу за сумісництвом. Відповідно до статті 102-1 КЗпП сумісники одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а результати, які визначаються після закінчення роботи і оформляються актами приймання/здавання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких здійснюється їх оплата.

Слід звернути увагу на випадки, коли фізична особа - не підприємець залучається до виконання тих самих робіт (надання послуг) за цивільно-правовим договором неодноразово. В цьому випадку слід врахувати, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України передбачено, що самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку є підприємництвом. Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 р. N 3 "систематично" означає не менше трьох разів протягом календарного року. Тобто бюджетна установа не може укладати з одною і тою ж фізичною особою протягом року більше 3-х цивільно-правових угод, якщо він не зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності. Про факти систематичного укладання протягом року цивільно-правових договорів з одною і тою ж фізичною особою, яка не зареєстрована підприємцем, необхідно повідомляти органи Державної податкової служби.

Необхідно перевірити цільове використання асигнувань при здійсненні виплати заробітної плати за трудовим договором та оплаті виконаних робіт за договором цивільно-правового характеру.

Так, заробітна плата працівника за трудовим договором виплачується з фонду оплати праці установи чи організації і проводиться за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1111 «Заробітна плата»; це стосується і позаштатних працівників, з якими укладено трудові договори.

Робота за договорами цивільно-правового характеру має разовий характер (наприклад, до договору підряду відносяться роботи, пов'язані з ремонтом, реконструкцією об'єктів тощо).

10. Порядок проведення інвентаризації матеріальних цінностей

Інвентаризація - це перевірка в натурі наявності та стану матеріальних цінностей та вкладень підприємства, розрахунків та зобов'язань і звірка фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку.

Головною метою інвентаризації є визначення фактичної наявності й стану майна об'єкта інвентаризації, перевірка фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку, врегулювання інвентаризаційних різниць та відображення результатів інвентаризації у передаточному балансі.

Проведення інвентаризації регулюють такі нормативні акти:

1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ.

2. Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69.

3. Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 жовтня 1998 р. № 90 (призначена для підприємств, які утримуються за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів);

4. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. №116.

5. Постанова Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань оцінки майна від 7 грудня 2011 р. N 1253.

6. Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993 р. №158.

Інвентаризації класифікують за певними ознаками. За обсягом є повні й часткові інвентаризації. Повна інвентаризація охоплює всі засоби, кошти і розрахунки підприємства, проводиться одночасно у всіх матеріально відповідальних осіб. Часткова інвентаризація охоплює один вид засобів або проводиться в окремої відповідальної особи. Повна інвентаризація є громіздким заходом, а тому вона відбувається тільки за форсмажорних обставин та перед складанням річної фінансової звітності.

За способом проведення перевірки можуть бути суцільні (перевіряється фактична наявність усіх без винятку цінностей) та вибіркові, або несуцільні (перевіряється фактична наявність окремих видів цінностей, здебільшого дефіцитних або надто коштовних).

Залежно від організації контролю інвентаризації є плановими та позаплановими. Планові інвентаризації передбачені планом (графіком) контрольно-ревізійної роботи і здійснюються у запланований строк. Позапланові інвентаризації проводяться у неплановому порядку, що пов'язано, як правило, із непередбаченими обставинами - стихійне лихо, крадіжка, вимоги судово-слідчих органів тощо. З метою перевірки об'єктивності дій членів комісії попередньої інвентаризації можуть проводитися контрольні інвентаризації.

За часом виконання розрізняють періодичні (місячні, квартальні, піврічні) та річні інвентаризації.

Відповідальність за проведення інвентаризації несе керівник підприємства. їх кількість, дати проведення, перелік майна і зобов'язань, що підлягають інвентаризації, визначаються підприємством самостійно, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

Згідно з "Порядком подання фінансової звітності" (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419) проведення інвентаризації є обов'язковим:

а) при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство, а також в інших випадках, передбачених законодавством;

б) перед складанням річної фінансової звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводиться не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних засобів може проводитися один раз у три роки, а бібліотечних фондів - один раз у п'ять років;

в) при зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передавання справ);

г) при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів);

д) за приписом судово-слідчих органів;

е) у разі техногенних аварій, пожеж чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ);

є) при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі). Інвентаризація може не проводитися у разі передачі підприємств та їх структурних підрозділів у межах одного органу, до сфери управління якого входять ці підприємства;

...