Державний фінансовий контроль

21. Концепція розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року

В європейському розумінні державний внутрішній фінансовий контроль повинен забезпечити належне управління державними фінансами і розглядається як сукупність трьох складових: внутрішнього контролю, внутрішнього аудиту та їх гармонізації

Основні положення Концепції:

Підвищення ефективності використання державних фінансів, яке має вирішальне значення для економічного розвитку України та суспільного добробуту, а також виконання завдань, передбачених планом дій Україна - ЄС, можливо досягти, зокрема, шляхом системного вдосконалення діяльності органів державного і комунального сектору, підвищення рівня культури державного управління.

Внутрішній аудит передбачає створення в кожному органі державного сектору функціонально незалежного підрозділу внутрішнього аудиту, з метою допомоги керівникам в управлінні

Одним із засобів підвищення ефективності і дієвості відомчого контролю, на думку контролюючих органів, є перехід до проведення його на підставі аналізу ризиків в діяльності підконтрольних суб'єктів, розробки уніфікованої типології фінансових порушень з метою чіткого розмежування фінансових шахрайств від бухгалтерських помилок

З метою вдосконалення системи державного управління, впровадження нових технологічних досягнень з урахуванням програмних змін необхідно постійно проводити оцінку державного внутрішнього фінансового контролю для приведення його у відповідність з потребами сьогодення.

Ця Концепція передбачає вирішення питань організації та функціонування державного внутрішнього фінансового контролю в системі органів державного і комунального сектору шляхом:

- визначення понятійної бази державного внутрішнього фінансового контролю;

- проведення аналізу системи державного внутрішнього фінансового контролю;

- визначення основних завдань з реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю;

- визначення стратегічних напрямів та основних етапів розвитку державного внутрішнього фінансового контролю.

У цій Концепції не порушуються питання зовнішнього фінансового контролю (аудиту), що здійснюється Рахунковою палатою відповідно до законодавства, та питання державного нагляду і контролю за діяльністю інших, ніж державні і комунальні підприємства, установи та організації (крім їх діяльності, пов'язаної з використанням державних фінансів), і функціонування їх систем внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту.

З метою усунення недоліків у функціонуванні системи державного внутрішнього фінансового контролю необхідно змінити пріоритети та запровадити її сучасну модель. Основними завданнями реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю є: -визначення з урахуванням сучасних умов розвитку України та норм і правил ЄС нових засад організації державного внутрішнього фінансового контролю, що базується на відповідальності керівника;

- створення єдиного правового поля для розвитку системи державного внутрішнього фінансового контролю як складової частини державного управління та внесення відповідних змін до законодавства.

- створення умов для ефективного функціонування системи внутрішнього контролю в органах державного і комунального сектору;

- удосконалення кадрового забезпечення служб внутрішнього аудиту, розроблення навчальних програм внутрішнього аудиту та програм сертифікації аудиторів з урахуванням міжнародного досвіду.

Таким чином, аналіз стану державного внутрішнього фінансового контролю свідчить про не задовільний стан його організації і ефективності в Україні. Але спроби реформування з урахуванням вітчизняних особливостей контрольного процесу в державному секторі та досвіду європейських розвинутих країн впроваджуються в практику. Активна участь у гармонізації міжнародних партнерів, на нашу думку, сприятиме підвищенню рівня відповідності внутрішнього державного фінансового контролю стандартам європейських

22. Перевірка дотримання законодавства при нарахуванні та здійсненні виплат відпускних сум

При перевірці правильності обрахунку і виплати відпускних необхідно керуватись Конституцією України (254к/96-ВР), законом України про відпустки, Кодексом законів про працю України (322-08), іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Відповідно до закону україни про відпустки існують такі види відпусток:

1. Щорічні,

2. додаткові відпустки у зв'язку з навчанням,

3. творча відпустка,

4. соціальна,

5. відпустка без збереження з\п.

Підчас перевірки слід пам'ятати,що відповідно до ст.5 тривалість відпусток розраховується в календарних днях. Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону), не враховуються.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Максимальний термін основної відпустки у освітян вона становить 56 днів.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Обов'язково слід перевіряти обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку до цього стажу зараховується час:

1) фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка

2) коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);

3) коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку

5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;

6) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;

7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.

Таким чином, слід перевірити правильність визначення тривалості наданих відпусток, а саме чи до відповідного стажу не зараховано час перебування працівників на листках тимчасової непрацездатності, на курсах підвищення кваліфікації, у відрядженнях та інше.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про відпустки» за час щорічної відпустки, а також додаткових і творчих відпусток працівникам виплачується заробітна плата. Причому її виплата має бути здійснена не пізніше, ніж за 3 дні до початку відпустки.

Порядок обчислення заробітної плати за час відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів від 8 лютого 1995 р. № 100).

Щоб перевірити правильність розрахунку необхідно розрахувати середню заробітну плату для цього береться заробітна плата за останні 12 місяців роботи, що передують місяцю, в якому працівник йде у відпустку. Якщо ж людина пропрацювала на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється, зважаючи на виплати за фактичний час роботи (з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка).

Період, протягом якого працівник з поважних причин не працював, але за ним не зберігалася заробітна плата або зберігалася частково, виключається з розрахункового періоду.

До обчислення середньої заробітної плати до її складу входить:

1. основна заробітна плата;

2. доплати і надбавки;

3. премії;

4. винагорода за підсумками роботи та вислугу років;

5. виплати за час, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток (попередня відпустка, службові відрядження тощо);

6. допомога через тимчасову непрацездатність (лікарняні).

Премії входять в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років входить у середній заробіток шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

Всі виплати входять до розрахунку середньої заробітної плати в тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Для розрахунку розміру відпускних необхідно розділити сумарний заробіток за останні 12 місяців на кількість календарних днів року. Отриманий результат слід помножити на кількість календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні, що припадають на період відпустки, не беруть до розрахунку і не оплачують.

З відпускних відраховують ті самі податки (прибутковий податок і ЄСВ), що і з заробітної плати.

23. Основні принципи діяльності вищих органів фінансового контролю

Головним завданням фінансового контролю є підтримка фінансової дисципліни, запобігання фінансовим правопорушенням та застосування заходів примусу за їх вчинення.

Фінансова дисципліна - це стан додержання органами державної влади й місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання всіх форм власності, об'єднаннями громадян, посадовими особами, громадянами України та іноземними громадянами встановлених законодавством та нормативно-правовими актами фінансово-правових норм. Юридична наука та чинне законодавство розробили й містять ряд основоположних принципів здійснення фінансового контролю, використання яких дає змогу органам фінансового контролю у повному обсязі забезпечувати виконання своїх повноважень.

До них належать принципи:

- законності, об'єктивності, поєднання державних, регіональних і приватних інтересів;

- розподілу контрольних повноважень, який передбачає розмежування функцій ініціювання та виконання фінансового контролю між суб'єктами;

- повноти охоплення об'єктів контролем, який досягається внаслідок суцільного відстежування або вибіркової перевірки певних сегментів підконтрольних об'єктів;

- достовірності фактичної інформації, додержання якого забезпечує її відповідність реальним фінансовим ресурсам, процесам і результатам діяльності, що їх відображає ця інформація;

- збалансованості контрольних дій, який передбачає узгодженість їх внутрішньої та зовнішньої спрямованості й забезпечує рівновагу фінансового контролю;

- превентивності контрольних дій, завдяки якому досягається завчасне здійснення контролю з метою запобігання виникненню істотних відхилень фактичного здійснення фінансового процесу від встановлених норм;

- самодостатності системи контролю, що передбачає наявність такого складу елементів контролюючої системи, який забезпечує ефективність її функціонування й розвитку;

- ефективності, що передбачає пристосованість системи контролю до фінансової діяльності господарюючих суб'єктів і залежить від повноти виконання контролюючими суб'єктами таких основних вимог:

а) контроль має здійснюватися безперервно, регулярно й систематично;

б) бути своєчасним за терміном здійснення, якісним і повним щодо охоплення об'єктів контролю;

в) бути оперативним, дієвим, гласним і різнобічним;

- принцип відповідальності, який передбачає відповідальність контролюючих суб'єктів за ефективність функціонування системи фінансового контролю та господарюючих суб'єктів за наслідки контрольних дій.

ЗУ про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні від 02.12.2012 №2939-12

24. Методика контролю кредитних операцій

Ціллю ревізії кредитних операцій є перевірка повноти і правильності отримання банківських кредитів, ефективності їх використання та своєчасності їх погашення. При проведенні ревізії кредитних операцій використовують: заявки на виділення відповідних лімітів кредитування, строкові зобов'язання, де вказано суми і строки погашення виданих кредитів, виписки банку, кредитні договори, розрахунки економічної ефективності і окупності витрат, проведених за рахунок довгострокових кредитів, котпторисно-фінансові розрахунки по заходах, здійснених за рахунок рахунку 50 -«Довгострокові позики». До початку ревізії кредитних операцій необхідно вияснити в установі банку, чи не було порушень правил кредитування з боку підприємства і одночасно ознайомитись із актами перевірок підприємства, проведеними банком.

Значне місце в ревізії кредитних операцій займає перевірка кредитних даних із забезпечення виданих позик, тому що на цій стадії ревізії кредитних операцій є найбільше порушень. Практика контрольно-ревізійної роботи показує, що у склад забезпечень включають не прокредитовані ТМЦ, безтоварні рахунки при кредитуванні під розрахункові документи в дорозі. В таких випадках необхідно вияснити, за чиєю вказівкою були включені у склад забезпечення непрокредитовані ТМЦ, безтоварні рахунки і хто виконав дане доручення, в якій сумі була одержана позика банку, на який термін.

Короткострокові і довгострокові кредити банк надас на певні цілій тому ревізору необхідно перевірити цільове використання одержавші кредитів. Завершують ревізію кредитних операцій перевіркою своєчасності погашення одержаних позик. Для цього використовують дані строкових зобов'язань по сумах і термінах погашення заборгованості банку, дані виписок по відповідних рахунках, дані бухгалтерського обліку Ім| прострочених платежах.

За наявності прострочених кредитів видача нових не допускається! Процентні ставки за користування кредитом, обумовлені в кредитному договорі, нараховуються банком і списуються позичальником не рідше одного разу в квартал за платіжним дорученням. В разі відмови від сплати боргів за позиками банк їх стягує в претензійно-позовному порядку. Як правило, контроль за виконанням умов укладеного позичальником кредитного договору здійснює банк.

25. Порядок утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення аудиту в міністерствах та інших органах виконавчої влади

Об'єктом внутрішнього аудиту є діяльність центрального органу виконавчої влади, його територіальних органів та бюджетних установ в повному обсязі або з окремих питань та заходи, що здійснюються його керівником для забезпечення ефективного функціонування системи внутрішнього контролю.

У центральному органі виконавчої влади для проведення внутрішнього аудиту утворюється як самостійний підрозділ - структурний підрозділ внутрішнього аудиту. За рішенням керівника центрального органу виконавчої влади підрозділи утворюються в його територіальних органах та бюджетних установах в межах штатної чисельності їх працівників.

Чисельність відповідних підрозділів визначається з урахуванням: - наявності територіальних органів, підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади; - кількості та обсягів фінансування бюджетних програм, які виконуються розпорядниками бюджетних коштів відповідно до покладених на них функцій;

- кількості адміністративних послуг, надання яких пов'язане з виконанням центральним органом виконавчої влади, його територіальними органами та бюджетними установами функцій і завдань; - кількості контрольно-наглядових функцій.

Основним завданням підрозділу є надання керівникові об'єктивних і незалежних висновків та рекомендацій щодо: - функціонування системи внутрішнього контролю та її удосконалення; - удосконалення системи управління; - запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів;

Внутрішній аудит проводиться згідно з планами, що формуються підрозділом та затверджуються керівником після погодження з відповідними органами Держфінінспекції.

Керівник приймає рішення про проведення планового та позапланового внутрішнього аудиту, що оформляється розпорядчим актом.

Строк проведення внутрішнього аудиту не повинен перевищувати 45 робочих днів. Внутрішній аудит проводиться відповідно до стандартів, затверджених Мінфіном. Керівник підрозділу призначається на посаду і звільняється з посади керівником органу.

На посаду керівника підрозділу призначається особа, яка має економічну або юридичну вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста та стаж роботи на керівних посадах на державній службі за фахом не менш як п'ять років.

У разі виникнення обставин, які перешкоджають проведенню працівниками або керівником підрозділу внутрішнього аудиту їх обов'язків, втручання у їх діяльність посадових або інших осіб центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи, працівники підрозділу або керівник підрозділу письмово інформують про це Держфінінспекцію для дослідження нею зазначених обставин та здійснення заходів відповідно до законодавства.

Керівник для проведення на належному рівні внутрішнього аудиту забезпечує: 1) надання підрозділу повного та безперешкодного доступу до документів, інформації та баз даних, які стосуються проведення внутрішнього аудиту;

2) комплектування підрозділу кваліфікованими кадрами;

3) вжиття відповідних заходів реагування за результатами проведення внутрішніх аудитів;

4) здійснення заходів щодо усунення виявлених Держфінінспекцією порушень і недоліків, установлених за результатами оцінки якості внутрішнього аудиту.

Звіт про результати діяльності підрозділу у центральному органі виконавчої влади або зведений звіт про результати діяльності підрозділів в центральному органі виконавчої влади, його територіальному органі та бюджетній установі у разі його створення подається керівником центрального органу виконавчої влади Держфінінспекції двічі на рік (до 20 січня та до 20 липня).

Керівник територіального органу та бюджетної установи забезпечує подання звіту про результати діяльності підрозділу керівникові центрального органу виконавчої влади в установлений ним строк. Датою подання звіту або зведеного звіту вважається дата його реєстрації в Держфінінспекції.

У разі надходження звернення від Держфінінспекції центральний орган виконавчої влади подає протягом 10 робочих днів інформацію про результати внутрішнього аудиту та інші відомості, що стосуються його проведення. Органи Держфінінспекції здійснюють контроль за станом внутрішнього аудиту шляхом оцінки якості внутрішнього аудиту не частіше ніж один раз на рік. Зазначена оцінка якості проводиться у формі дослідження. Предметом оцінки якості внутрішнього аудиту є планування, організація та проведення такого аудиту, моніторинг виконання рекомендацій за результатами його проведення, дотримання посадовими особами підрозділів вимог стандартів внутрішнього аудиту та інших нормативно-правових актів з відповідних питань. Органи Держфінінспекції надсилають центральному органу виконавчої влади, його територіальному органу та бюджетній установі письмове повідомлення про проведення оцінки якості внутрішнього аудиту за 10 днів до її початку. Тривалість оцінки якості внутрішнього аудиту не повинна перевищувати 30 робочих днів. Продовження строку проведення зазначеної оцінки якості можливе за рішенням керівника Держфінінспекції або його заступника на строк, що не перевищує 15 робочих днів. Держфінінспекція надає керівникові центрального органу виконавчої влади за результатами оцінки якості внутрішнього аудиту рекомендації щодо його удосконалення та усунення недоліків.

26. Методика ревізії дебітор заборгов

За кожним дебітором слід перевірити, чи дотримується встановлений порядок оцінювання дебіторської заборгованості відповідно до Положення (стандарту)бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2012.

Під час перевірки розрахунків з рахунка 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» слід уточнити правильність ведення аналітичного обліку і повноту відображення всіх проведених операцій щодо розрахунків з покупцями й замовниками.

На рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселями.

За дебетом рахунка 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» показується продажна вартість реалізованої продукції, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації; за кредитом - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства. Сальдо рахунка - заборгованість покупців і замовників за одержану продукцію.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями і замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником і кожним пред'явленим до оплати рахунком.

Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин за товарними операціями слугують первинні документи з обліку розрахунків з купцями та замовниками. Порядок та форми розрахунків між постачальником та покупцем визначаються в господарських договорах, а для обліку експертних угод - у договорі поставки.

На суму оплати за відвантажену продукцію підприємство надає покупцю (замовнику) розрахункові документи.

Ревізору слід ретельно перевірити повноту і своєчасність розрахунків покупців за придбану ними продукцію. Для цього проводиться інвентаризація розрахунків, надсилаються копії карток аналітичного обліку (контокорентні виписки) при розрахунках з іногородніми покупцями (організації-кредитори висилають організаціям-дебіторам). Підприємство-дебітор повертає картку протягом 10днів з дня одержання.

За покупцями, які з одного міста, складається акт звірки.

Перевірка дотримання діючої кореспонденції рахунків щодо розрахунків з покупцями та замовниками дає змогу виявити помилки у відображенні розрахункових операцій та встановити факти умисного перекручення облікових даних з метою приховування зловживань.

На підприємствах із комп'ютеризованим бухгалтерським обліком ревізор використовує довідкову нормативну базу, що зберігається на електронних носіях інформації, зіставляє її дані з первинними документами, (товарними, банківськими), актами взаємних звірок розрахунків. Для наочності наводимо ї розрахунків і акт звірки розрахунків.

27. Порядок проведення перевірок податковими органими

Порядок проведення податкових перевірок регулюється Главою 8 Податкового кодексу України (статті 75 - 86).

Посадові особи податкового органу вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з відповідних підстав та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб податкового органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків від допуску до перевірки на інших підставах не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови розписатися посадовими (службовими) особами податкового органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Строки проведення виїзних перевірок

Тривалість документальних планових перевірок не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення таких перевірок можливе за рішенням керівника податкового органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Тривалість документальних позапланових перевірок, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення таких перевірок можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Тривалість фактичних перевірок не повинна перевищувати 10 діб. Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника податкового органу не більш як на 5 діб.

Підставами для подовження строку перевірки є:

- заява суб'єкта господарювання (у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки);

- змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб'єкта господарювання та/або його господарських об'єктів.

Проведення документальної виїзної планової та позапланової перевірки великого платника податків може бути зупинено за рішенням керівника податкового органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.

Зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки в разі вручення платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки. При цьому перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, пов'язаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур.

Загальний термін проведення перевірок достовірності зявленого бюджетного відшкодування ПДВ з урахуванням строків зупинення не може перевищувати 60 календарних днів.

Для посадових осіб податкових органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали.

Оформлення результатів перевірок

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами податкового органу та платниками. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку надається платнику податків, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами податкового органу, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня закінчення перевірки (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) про результати фактичних перевірок складається у двох примірниках, підписується посадовими особами податкових органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь. Платник податку має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного податкового органу (або представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується податковим органом за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

28. Контроль розрахункових операцій

Мета: Оцінка правильності організації розрахунків на підприємстві, підтвердження законності створення дебіторської та кредиторської заборгованості, її достовірності та реальності погашення

Завдання:

* Перевірка законності, доцільності і реальності виникнення заборгованості

* Перевірка своєчасності і доцільності укладення договорів та їх виконання, дотримання розрахункової дисципліни;

* Виявлення причин та осіб, винних у простроченій дебіторській заборгованості, ефективності заходів щодо порушників розрахункової дисципліни;

* Перевірка своєчасності розрахунків з бюджетом, перерахування заборгованості кредиторам, та стан розрахунків з іншими органами фінансової системи;

* Перевірка повноти оприбуткування товарно-матеріальних цінностей від постачальників та виявлення фактів надмірних стягнень з підприємства або несплачених йому сум;

Первинні документи: Прибуткові і видаткові касові ордери,Квитанції на внесення готівки до банку або на оплату послуг інших організацій, Розрахунково-платіжні відомості на видачу заробітної плати за дні відпустки та інших виплат, Корінці чекової книжки,Чеки, рахунки на придбання матеріальних цінностей, Договори про матеріальну відповідальність

Облікові регістри: Журнали реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів, Касові книги,Звіти касира,Журнали-ордера за рахунками: 30, 31, 33, 34, 36, 37, 38, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68,Облікові записи позабалансового рахунку 08 “Бланки суворого обліку”

Інші документи: Акти інвентаризації розрахунків,Акти по претензіях, Договори, Розрахунково-платіжні відомості, Баланс ф. № 1, Звіт про фінансові результати ф. № 2

Об'єкти контролю - стан розрахункових взаємовідносин, що виникають в процесі звичайної та надзвичайної діяльності (розрахунки з постачальниками, покупцями, різними дебіторами і кредиторами, з підзвітними особами, з бюджетом, органами соціального страхування та інші).

Субєкти фінансова бухгалтерія, керівник, головний бухгалтер

Джерела:

Податковий кодекс

Кодекс про адміністративні правопорушення

Закон України “Про своєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 № 543/96-ВРПостанова КМУ “Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей” від 22.01.1996 № 116

Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 21 червня 1999 року за №396/3689

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань ігосподарських операцій підприємств і організацій. Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість” від 25 жовтня 1999 року за № 726/4018. |

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 11 “Зобов'язання” від 11 лютого 2000 року

29. Контроль операцій з грошовими коштами

Мета: встановлення достовірності даних щодо наявності та руху грошових коштів, цільового їх використання, правильності ведення обліку та достовірності відображення залишків у звітності.

Завдання:

· Забезпечення умов збереження грошових коштів та інших цінностей в касі

· Дати оцінку стану збереження та використання грошових коштів

· Виявити порушення порядку здійснення готівкового обігу грошових коштів

· Дотримання документального оформлення операцій з грошовими коштами

· Законності і доцільності проведення операцій з грошовими коштами

· Своєчасності і повноти оприбуткування та витрачання грошових коштів

· Цільового використання грошових коштів

· Дотримання правил та форм розрахунків

· Дотримання граничних обмежень на здійснення розрахунків

· Стану обліку грошових коштів та відображення у звітності

· Розробити заходи з реалізації матеріалів контролю стосовно усунення виявлених порушень, відшкодування збитків, заподіяних підприємству діями чи бездіяльністю відповідальних службових чи посадових осіб, і попередження зловживань і недоліків у подальшій роботі підприємства

Первинні документи: ПКО, ВКО, квитанції, чеки, розрахунково-платіжна відомість, платіжна відомість, трудові угоди, авансові звіти, накладні, меню-вимоги, акти інвентаризації, виписки банку (з додатками), оголошення на внесок готівкою, платіжні доручення, заявки на видачу готівки, договори про повну матеріальну відповідальність, накази про надання чергової відпустки касиру, акти здавання-приймання каси

Облікові регістри: журнали реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, касова книга, книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей, звіти касира, меморіальні ордери №1,2,3,4,5,6,7,8,15, картки ф. №292-а, книги ф. №229, книга «Журнал-головна»

Звітні документи: баланс, звіт про виконання загального фонду кошторису, звіт про виконання коштів загального фонду бюджету з міжнародної діяльності, звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами, звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ, звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду

Джерела:

“Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”

· Податковий кодекс

· Кодекс про адміністративні правопорушення

· Господарський кодекс

· Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року N 436/95

· Постанова НБУ від 15.12.2004р. № 637 Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

· Постанова НБУ від 15.12.2004р. № 69 « Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»

· Наказ Міністерства статистики України від 11.03.1996 р. № 67 “Про затвердження типових форм первинного обліку бланків суворої звітності”

· Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 4 “Звіт про рух грошових коштів”,

· Закон України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 (зміни 31.05.2007р.) №1108-V.

Размещено на Allbest.ru

...