Особливості організації облікової роботи на малих підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

на тему: "Особливості організації облікової роботи на малих підприємствах"

Студентки 5 курсу ЕКЗ-351с групи

спеціальності "Облік і аудит"

Токарєвої Світлани Василівни

Керівник

доцент Манухіна М.Ю.

Вступ

Для економіки країни малий бізнес є одним із головних факторів розвитку. Адже, економічний розвиток країни невідривно пов'язаний із зростанням підприємницької активності. А розвиток саме малого бізнесу є найперспективнішим засобом створення конкурентної ринкової економіки. У свою чергу, становлення малого підприємництва потребує своєчасного та ефективного прийняття управлінських рішень, інформаційною базою для яких є дані бухгалтерського обліку.

Тому на сьогодні досить актуальним питанням на підприємствах малого бізнесу є кваліфікована організація обліку. Тільки чітко продумана та правильно організована система обліку господарської діяльності дає змогу працівникам підприємства отримувати достовірну, своєчасну інформацію, на основі якої здійснюється прийняття управлінських рішень. Як відомо, починаючи з 01.01.2000 р. всім підприємствам, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, у тому числі і малим, необхідно вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність згідно Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.99 р. (далі -- Закон № 996). Цей Закон визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні.

Організація обліку на малому підприємстві, як і на будь якому іншому, вимагає налагодження чіткої системи бухгалтерського обліку, контролю і звітності. Проте малі форми господарювання обумовлюють і ряд специфічних особливостей у застосуванні методів та прийомів бухгалтерського обліку. З організації бухгалтерського обліку малим підприємством здійснюються заходи, які необхідно відобразити в наказі про організацію бухгалтерського обліку:

1) вибір форми організації бухгалтерського обліку;

2) встановлення правил документообігу й технології обробки облікової інформації;

3) використання системи рахунків бухгалтерського обліку;

4) встановлення системи й форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності й контролю господарських операцій;

5) встановлення порядку проведення інвентаризації активів і зобов'язань для забезпечення вірогідності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємства.

Чинним законодавством визначено, що узагальнення інформації про господарські операції малі підприємства можуть здійснюватися за простою і спрощеною формою бухгалтерського обліку. Проста форма застосовується малими підприємствами з незначним документообігом (кількістю господарських операцій), які здійснюють діяльність з виконанням не матеріаломістких робіт і послуг. При використанні простої форми бухгалтерського обліку мале підприємство веде лише два регістри. Це журнал обліку господарських операцій і відомість 3-м. Журнал ведеться щомісячно, і записи в ньому здійснюються в хронологічному порядку. Крім проводок, у журналі вказуються обороти по дебету і кредиту кожного субрахунку та сальдо на початок і кінець місяця.

Суму оборотів визначають на підставі даних, зазначених у журналі, шляхом простого підсумовування. Право на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності мають малі підприємства, що відповідають критеріям визначеним в п.154.6 та 291.4 ПКУ. Крім цього, малі підприємства - СПД мають право самі вибирати форму обліку, вони можуть пристосовувати реєстри обліку до специфіки своєї роботи. Аналітичний і синтетичний облік на малих підприємствах можна вести у типових реєстрах, що рекомендовані Міністерством фінансів України наказом від 25.06.2003 р. №422.

Спрощена форма обліку передбачає застосовування замість журналів або журналів - ордерів Відомостей (№ 1-м по № 5-м), де узагальнюючим регістром є оборотно-сальдова відомість. Для кожного рахунку чи групи рахунків призначена конкретна відомість. На підставі первинних і зведених документів у них роблять записи за дебетом і кредитом відповідних рахунків. Також у разі потреби малі підприємства можуть використовувати додаткові регістри (виготовлені самостійно) для узагальнення інформації про господарські операції щодо окремих активів, зобов'язань, капіталу, доходів та витрат, підсумкові дані з яких переносяться до відповідних граф журналів.

Успішне функціонування будь-якого малого підприємства не можливе без відповідним чином організованої системи обліку. На малому підприємстві до певної межі можливе скорочення і спрощення обліку. У зв'язку з цим, поряд із прагненням найменших витрат часу на його ведення, необхідно пам'ятати про діючі вимоги щодо організації обліку, визначені нормативними актами. Для належної організації обліку на малих підприємствах необхідно обирати облікові регістри, які найбільш повно будуть відображати рух активів, капіталу, зобов'язань малого підприємства, однією з переваг яких повинна бути простота їх складання та зрозумілість наведеної інформації. Дана умова особливо важлива в умовах ручної обробки інформації, що характерно для організацій малого бізнесу.

Правильний вибір форми бухгалтерського обліку є однією з необхідних умов ефективної організації бухгалтерського обліку господарюючого суб'єкта.

1. Поняття і законодавче регулювання діяльності суб'єктів малого підприємництва

Визначення щодо поняття малого підприємництвазазнавали певних змін: так, Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 р. свідчить, що суб'єктами малого підприємництва є зареєстровані у встановленому порядку фізичні особи, а також юридичні особи -- суб'єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких: середньооблікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 осіб; обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 000 000 гривень". Остання версія, яка зазначена в Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання підприємницької діяльності" від 18.09.2008 р., визначає мале підприємство з чисельністю працюючих за звітний рік,що не перевищує п'ятдесяти осіб та обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) не перевищує сімдесяти мільйонів гривень.

Крім того, згідно з Законом України "Про державну підтримку малого підприємництва" до малого підприємництва не можуть бути віднесені довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи, суб'єкти підприємницької діяльності, які проводять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти, які є виробниками та імпортерами підакцизних товарів, а також суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка вкладів, що належить юридичним особам -- засновникам та учасникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25 % .

Дані формулювання, з одного боку, більшою мірою відповідають європейським, що дає змогу оціню вати та порівнювати стан малого бізнесу України з показниками інших країн, а, з іншого боку, все ще не є досконалими. Слід зауважити, що прийняття таких змін відбулося після підписання Україною Європейської хартії малих підприємств в 2008 р., яка встановлює стандарти критеріїв функціонування малого бізнесу. Зокрема, Хартія визначає, що малі підприємства -- це основа європейської економіки, вони є ключовим джерелом робочих місць і благодатним ґрунтом для бізнесових ідей. Цей крок був важливим в історії розвитку українського бізнесу, проте не всі принципи даної Хартії відповідають дійсності в Україні.

Важливим законодавчим документом є Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців" від 15.05.2003 р. Цей закон був запорукою створення Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -- підприємців, крім того, реєстрація була закріплена за місцевими органами влади. Даним законом були введені важливі зміни до обліку підприємництва в Україні і, хоча положення даного закону зазнали деяких змін, він залишається одним із найважливіших в історії створення законодавчої бази підприємництва України.

Іншим важливим етапом створення законодавства, яке регулює діяльність підприємництва, було прийняття Господарського кодексу України 16.01.2003 р. Кодекс визначає підприємство як "самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами". Крім того, Господарський кодекс визначає види та організаційні форми, організаційну структуру, головні аспекти з управління, зовнішньоекономічну та соціальну діяльність підприємств. Саме господарським кодексом України мало бути дане визначення категорії "бізнес", проте дана економічна категорія не закріплена законодавством України, і тому ототожнюється з категорією "підприємництво".

Таким чином, законодавча база України щодо визначення функціонування підприємництва зазнавала ряду змін і вдосконалювалась. Враховуючи ряд нормативних документів, які були прийняті, відкритими залишаються багато питань, які стосуються реєстрацій підприємства, його діяльності та оподаткування. Крім того, ефективне підприємництво потребує наявності відповідних знань серед населення; суспільство, в якому ведення бізнесу було заборонене, повинно адаптуватись до ринкових змін і реалізовувати свій бізнес потенціал. Цьому має сприяти державна політика. Основною економічною концепцією розвинених країн є популяризація бізнесу, причиною цьому є значний досвід в організації ринкових відносин та той ефект, який підприємництво надає державі та суспільству.

Одним із найважливішим етапів формування законодавчого середовища функціонування бізнесу в Україні було прийняття Податкового кодексу, який набув чинності 1.01.2011 р. Вперше в одному документі були зосереджені всі норми, які регулюють оподаткування країни. Податковий кодекс України, безперечно, сприяє цілісності взаємодії держави з юридичними та фізичними особами, забезпечує наповнення державного бюджету та слугує першим інформаційним джерелом оподаткування. Не дивлячись на необхідність змін у деяких статтях кодексу, існування такого законодавчого документа позитивно впливає на систему оподаткування України.

Податковий кодекс України складається з 19 розділів, ним встановлено 18 загальнодержавних та 5 місцевих податків та зборів. Серед основних змін у системі оподаткування виділяється зниження ставки податку на прибуток до 23% в 2011 р., в 2012 р. -- до 21%, в 2013 р. -- до 19% та з 2014 р. -- до 16%. Крім того, податок на додану вартість з 2014 р. буде знижено до 17%. Оподаткування доходів фізичних осіб, згідно кодексу, буде відбуватися за ставкою 15% для осіб з місячним обсягом доходу до 10 мінімальних за робітних плат та за ставкою 17% для осіб з місячним обсягом доходу вище 10 мінімальних заробітних плат. Іншим важливим аспектом є введення з 2015 р. оподаткування доходів по депозитах за ставкою 5%, про те з 2011 р. ставка оподаткування дивідендів знижена до 5%. Вперше в Україні був введений податок на не рухомість з 2012 р. для осіб, які мешкають в квартирах з площею більше ніж 120 кв.м. та будинках з площею більше ніж 250 кв.м.

Основним завданням податкової системи є перерозподіл національного доходу. Податкова система є важелем державних грошових потоків, тим самим вона регулює загальний напрям державної політики. В такій ситуацій проблемою є те, що створити задовільні умови для функціонування кожної одиниці економіки практично неможливо. "Проте, завдання податкової системи саме в тому і полягає, щоб знайти оптимальний баланс інтересів, за якого кожна із сторін, жертвуючи частиною власних економічних вигод, отримувала б нові можливості, реалізація яких принесе їй ще більшу вигоду".

Найголовнішою проблемою Податкового кодексу України було ускладнення умов діяльності представників малого бізнесу. Замість спрощення механізмів оподаткування, зменшення ставок або зміни принципів обліку малого підприємництва, підприємці отримали перепони у веденні своєї діяльності. Слід зауважити, що в Україні для представників малого бізнесу діє спрощена система оподаткування, вона дозволяє значно зменшити податкове навантаження та обсяг бухгалтерської звітності. Прийняття Податкового кодексу ввело такі обмеження:

-- заборона віднесення на валові витрати товарів або послуг, придбаних у платників єдиного податку -- фізичних осіб (ст. 139.1.12);

-- заборона для платників єдиного податку отримувати свідоцтво реєстрації платника ПДВ (ст. 181).

Дані обмеження створюють додаткове податкове навантаження для підприємств, які представляють великий бізнес, при розрахунках з представниками малого бізнесу. Підприємствам, які працюють на загальній системі оподаткування, стало економічно неефективно співпрацювати з малими підприємствами. Дані обмеження значно скоротили ринок збуту представників малого бізнесу, вони стали однією з причин скорочення кількості малих підприємств в Україні.

Основною метою податкової реформи в Україні було підвищення суспільного добробуту громадян. Безперечно, крім забезпечення необхідних умов для функціонування малого бізнесу, Податковий кодекс повинен регулювати всю сукупність податкового навантаження країни і визначення необхідних його критеріїв було складним завданням в умовах, коли, "крім податкової реформи, паралельно треба здійснювати структурні зміни в політичному житті країни, тоді як стан економіки не відображає сферу суспільних переваг, а розроблений апарат її теорії не можна розглядати як керівництво для дії" Проте в умовах побудови ринкових відносин українське законодавство не повинно обмежувати мале підприємництво, що було здійснено даним кодексом. Цей документ зробив крок назустріч економічним інтересам представників великого бізнесу, зменшивши ставки податку на прибуток та ПДВ, про те ввів значні обмеження для функціонування малого підприємництва країни.

Враховуючи негативні настрої серед підприємців, був прийнятий Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності", який набуває чинності з 1.01.2012 р. Цей закон вносить зміни до Податкового кодексу України, які стосуються спрощеної системи оподаткування і, виходячи з цього, малого бізнесу. Слід зауважити, що в першій редакції Податкового кодексу України розділ, який стосується спрощеної системи оподаткування, був опущений; всі норми, які стосуються єдиного податку, залишались незмінними. Згідно зі статтею 297.1, платники єдиного податку звільняються від сплати:

1)податку на прибуток підприємств;

2)податку на доходи фізичних осіб у частині до ходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;

3)податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу;

4)земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;

5)збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

6)збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Даний закон ввів нові механізми відношення бізнесу до спрощеної системи оподаткування, а саме -- було виділено 4 групи підприємств, який, згідно зі ст. 291.4., мають право сплачувати єдиний податок:

1)перша група -- фізичні особи -- підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень;

2)друга група -- фізичні особи -- підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг,

утому числі побутових, платникам єдиного податку та/ або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

-- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

-- обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень;

3)третя група -- фізичні особи -- підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

-- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;

-- обсяг доходу не перевищує 3 000 000 гривень;

4)четверта група -- юридичні особи -- суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

-- середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;

-- обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень. Таким чином, були введені критерії, за якими підприємствам дозволяється користуватися податковими пільгами. Спрощена система оподаткування повинна бути інструментом розвитку малого підприємництва України, сприяти створенню нових підприємств, проте вона викликає деякі протиріччя. Єдиний податок, в першу чергу, повинен спрощувати умови ведення малого бізнесу, сприяти його розповсюдженню та зменшувати податкове навантаження, проте існують деякі розбіжності.

Згідно з Податковим кодексом України, єдиний податок можуть сплачувати підприємства, дохід яких не перевищує 5 млн грн., тоді як малими підприємствами є такі, дохід яких не перевищує 70 млн грн. Спрощена система оподаткування направлена саме на малий бізнес, проте далеко не повністю його охоплює. Комплексність у законодавчій підтримці малого бізнесу відсутня. В даному розумінні єдиний податок функціонує лише для мікропідприємств, визначення яких не дається в законодавстві України.

З іншого боку, зміни по Податкового кодексу України повертають можливість малим підприємствам бути платникам ПДВ, що надасть можливість малому та великому бізнесу співпрацювати. З моменту прийняття кодексу така можливість була виключена. Крім того, було виключено статтю кодексу, яка забороняла віднесення на валові витрати товарів або послуг, придбаних у платників єдиного податку. Безперечно, податкова система, яка регулює діяльність малого бізнесу, потребувала змін, тому прийняття Податкового кодексу України є важливим кроком в побудові ефективного законодавчого регулювання бізнесу. Проте, на жаль, в існуючому вигляді, вона сприяє розвитку тіньової економіки. За різними оцінками, доля тіньової економіки України складає від 6% до 30% ВВП вона пов'язана виключно з внутрішніми чинниками функціонування економіки країни.

2. Організація бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва

Організація обліку - це впорядкування та налагодження діючої системи обліку. Організація передбачає досягнення й збереження стану певної впорядкованості елементів системи в ц і-лому, підтримку якісної визначеності. Але різні автори по-різному трактують поняття організації (таблиця).

Організація бухгалтерського обліку - це система впорядкованих дій зі створення системи бухгалтерського обліку, що включає складання облікових регістрів і первинних носіїв облікової інформації, облікову політику підприємства, організацію облікового процесу. Основним фактором, що впливає на побудову обліку в малому бізнесі, є діюча система оподаткування. З введенням Податкового кодексу України суб'єкти малого підприємництва можуть застосовувати два варіанти оподаткування:

загальну систему оподаткування;

спрощену систему оподаткування.

Форма організації обліку залежить від розміру СМП та системи оподаткування залежно від групи.

Інструкції з вибору форми організації бухгалтерського обліку містяться у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон про бухоблік) (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 3, ч. 7 ст. 11) та П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва".

Організація бухгалтерського обліку СМП включає такі напрями:

первинне спостереження та оформлення первинної документації;

організація облікової реєстрації і ведення облікових регістрів;

узагальнення облікової інформації та складання звітності.

Таким чином, для вдосконалення організації бухгалтерського обліку СМП потрібно вести первинний облік, тобто складати первинні документи, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Напрям організації обліку включає облікову реєстрацію та ведення облікових регістрів, на основі яких незалежно від обраної системи оподаткування підприємці повинні в обов'язковому порядку вести облік доходів.

Суб'єкти малого підприємництва на загальній системі оподаткування застосовують Загальний план рахунків відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 291. При цьому можна використовувати:

одночасно рахунки 8 і 9 класу;

тільки рахунки 9 класу;

тільки рахунки 8 класу.

СМП на спрощеній системі оподаткування можуть:

застосовувати Спрощений план рахунків відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 186, який включає 29 найменувань;

вести облік без застосування плану рахунків та подвійного запису.

Для суб'єктів малого підприємництва передбачено такі варіанти ведення облікових регістрів:

якщо СМП застосовують загальний план рахунків, вони ведуть облікові

регістри, передбачені Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України № 356 від 29.12.2000 р.;

якщо підприємства малого бізнесу застосовують спрощений план

рахунків, вони ведуть облікові регістри, передбачені Наказом Міністерства фінансів України, "Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами" № 422, який передбачає такі варіанти:

Варіант 1. Ведення простої форми обліку, за якої застосовуються Журнал реєстрації господарських операцій і Відомості 3-м для аналітичного обліку розрахунків з дебіторами, кредиторами, розрахунків з оплати праці. Проста форма бухгалтерського обліку застосовується малими підприємствами з незначним документообігом (кількістю господарських операцій).

Варіант 2. Ведення спрощеної форми облікових регістрів, за якої застосовуються:

відомість 1-м: Розділ I "Облік готівки і грошових документів". Розділ II

(зворотна сторона) "Облік грошових коштів та їх еквівалентів";

відомість 2-м "Облік запасів";

відомість 3-м: Розділ I "Облік розрахунків з дебіторами і кредиторами за податками і платежами, облік довгострокових зобов'язань і доходів майбутніх періодів". Розділ II (зворотна сторона) "Облік розрахунків з оплати праці";

відомість 4-м: Розділ I "Облік необоротних активів та амортизації

(зносу)". Розділ II (зворотна сторона) "Облік капітальних і фінансових інвестицій та інших необоротних активів";

відомість 5-м: Розділ I "Облік витрат". Розділ II "Облік витрат на

виробництво". Розділ III "Облік доходів і фінансових результатів". Розділ IV "Облік власного капіталу, витрат майбутніх періодів, забезпечень майбутніх витрат і платежів";

оборотно-сальдова відомість.

Варіант 3. Якщо підприємствам дозволено заповнювати Спрощений фінансовий звіт, то вони можуть використовувати облікові регістри, затверджені Наказом Міністерства фінансів України № 720 від 15.06.2011 р., які ведуть для узагальнення інформації без застосування подвійного запису для складання Спрощеного фінансового звіту:

журнал 1-мс обліку активів;

журнал 2-мс обліку капіталу і зобов'язань;

журнал 3-мс обліку доходів;

журнал 4-мс обліку витрат.

Інформація про господарські операції з журналів 1-мс обліку активів і 2-мс обліку капіталу і зобов'язань використовується для складання балансу за формою 1-мс, а з журналів 3-мс обліку доходів і 4-мс обліку витрат - для заповнення Звіту про фінансові результати 2-мс.

Необхідно також відзначити, що СМП - фізичні особи - повинні вести книги обліку доходів і витрат, передбачені Наказом Міністерства фінансів України № 1637 від 15.12.2011 р.

Суб'єкти підприємницької діяльності першої, другої, третьої та п'ятої груп - неплатники ПДВ - повинні вести Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення в ній отриманих доходів; суб'єкти підприємницької діяльності третьої і п'ятої груп - платники ПДВ - повинні вести облік доходів і витрат за формою та в порядку, затвердженому Міністерством фінан-сів України. Книга ведеться самостійно як підприємцем, так і кожним із його найманих працівників, які здійснюють операції за готівку.

Таким чином, порядок ведення облікової реєстрації і форм облікових регістрів для СМП залежать від особливостей підприємницької діяльності, застосовуваної системи оподаткування та обраної СМП системи застосування рахунків бухгалтерського обліку.

Третім напрямом організації обліку є узагальнення облікової інформації та складання фінансової звітності. СМП, які перебувають на загальній системі оподаткування, складають звітність згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку № 1-5 та іншими законодавчими актами:

форма 1 "Баланс",

форма 2 "Звіт про фінансові результати",

форма 3 "Звіт про рух грошових коштів",

форма 4 "Звіт про власний капітал",

форма 5 "Примітки до річної фінансової звітності",

форма 6 "Інформація за сегментами".

СМП, які застосовують спрощену систему оподаткування, складають звітність відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", що встановлює два варіанти:

складання Фінансового звіту, що включає Баланс (форма № 1-м) і Звіт про фінансові результати (форма № 2-м);

складання Спрощеного фінансового звіту, що включає Баланс (форма № 1-мс) і Звіт про фінансові результати (форма № 2-мс).

Таким чином, організація бухгалтерського обліку в СМП на сучасному етапі вдосконалення вітчизняної облікової системи має ряд особливостей:

юридичні та фізичні особи - СМП - обов'язково повинні організувати

ведення достовірного бухгалтерського обліку, однак його організація залежить від ряду факторів діяльності СМП (наявності найманих працівників, чисельності працюючих, обраної системи оподаткування, реєстрації СМП як платника ПДВ та ін.);

наявність значних відмінностей у порядку ведення обліку окремих груп

СПМ підвищує вимоги до фахівців з ведення обліку: якщо до прийняття Податкового кодексу, як правило, підприємець самостійно займався веденням бухгалтерського обліку і складанням звітності, то на сьогодні більшість підприємців мають потребу в додаткових консультаціях та залученні фахівців з ведення бухгалтерського обліку.

Малі підприємства можуть самостійно обирати форму бухгалтерського обліку залежно від потреб свого виробництва, його складності та чисельності працівників. Так, для підприємств, які функціонують у матеріальній сфері виробництва, рекомендується використовувати регістри журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку. Підприємства громадського харчування і торгівлі використовують регістри спрощеної форми бухгалтерського обліку.

Міністерство фінансів України у Вказівках про склад та порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затверджених наказом від 31.05. 96 № 112, передбачило застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку малими підприємствами з простим технологічним процесом виробництва продукції (виконання робіт, послуг), які здійснюють за місяць не більш як 300 господарських операцій. При організації обліку за спрощеною формою мале підприємство на підставі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій складає робочий план рахунків із скороченою номенклатурою рахунків, що дає змогу вести облік майна підприємства та його зобов'язань у регістрах бухгалтерського обліку на основних, головних для нього рахунках.

Так, матеріали, паливо, запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети обліковуються на одному рахунку - "Виробничі запаси"; операції з обліку витрат, пов'язаних з виробництвом, які за типовим Планом рахунків відображаються на рахунках "Виробництво", "Загальновиробничі витрати", "Брак у виробництві", "Витрати обігу", обліковують на рахунку "Виробництво"; облік готової продукції і товарів ведуть на одному рахунку - "Готова продукція"; облік дебіторської і кредиторської заборгованості, включаючи розрахунки з підзвітними особами, з працівниками по інших операціях, векселі видані та векселі одержані, ведеться на рахунку "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" і т. ін.

3. Організація оподаткування суб'єктів малого підприємництва

На перших етапах становлення системи оподаткування в Україні малому підприємництву надавались певні пільги. Особливо це стосувалося оподаткування прибутку малих підприємств. Згодом податкові пільги для малого підприємництва практично було ліквідовано, що негативно вплинуло на його розвиток.

З метою реалізації державної політики щодо розвитку й підтримки малого підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року вносяться зміни в оподаткування суб'єктів малого підприємництва (згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 року "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва").

Згідно указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень; юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано.

Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа

обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

податку на прибуток підприємств;

податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого

підприємництва);

плати (податку) за землю;

збору на спеціальне використання природних ресурсів;

збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

збору до Державного інноваційного фонду;

збору на обов'язкове соціальне страхування;

відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і

утримання автомобільних доріг загального користування України;

комунального податку;

податку на промисел;

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери

послуг;

внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких

видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ).

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію.

Порядок ведення спрощеного обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва відповідно до цього Указу затверджується Міністерством фінансів України.

Дія спрощеної системи обліку і звітності малого підприємництва не поширюється на:

суб'єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального патенту;

довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;

спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).

Середньооблікова чисельність працюючих для суб'єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та інших відособлених підрозділів.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до місцевого бюджет - 43 відсотки;

до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР );

10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до Державного бюджету України - 20 відсотків;

до місцевого бюджету - 23 відсотки;

до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для

відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Платники єдиного податку - юридичні особи ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Указом.

4. Порядок ведення обліку доходів і витрат на малих підприємствах

Одним із найважливіших питань організації бухгалтерського обліку на підприємстві є вибір форми його організації, тобто визначення, хто буде вести облік.

На малих підприємствах здебільшого застосовується введення до штату бухгалтера або ведення обліку керівником самостійно. Враховуючи невелику кількість працюючих на малих підприємствах, особливо на тих, які можна визначити як мікропідприємства, система бухгалтерського обліку для них повинна бути спрощеною до такої міри, щоб найменше вимагати витрат праці, забезпечуючи при цьому повноту і достовірність даних бухгалтерського обліку.

Одним із найсуттєвіших елементів вибору на кожному підприємстві є вибір форми бухгалтерського обліку.

На сьогодні основною формою обліку для малих підприємств є визначена Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, які призначені для ведення регістрів бухгалтерського обліку юридичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності (крім банків) з ознаками малих підприємств, а також юридичними особами (крім бюджетних установ), що не займаються підприємницькою (комерційною) діяльністю (далі - малі підприємства).

Методичні рекомендації передбачають два варіанти ведення регістрів:

а) проста форма бухгалтерського обліку;

б) спрощена форма бухгалтерського обліку (форма бухгалтерського обліку з використанням (веденням) регістрів майна малого підприємства), які будуть розглянуто далі.

В умовах використання обчислювальної техніки форма обліку визначається можливостями апаратних засобів та їх програмного забезпечення. На сьогодні існує широкий вибір комп'ютерних програм для ведення бухгалтерського обліку, але орієнтованих на просту форму обліку для малих підприємств широко розповсюджених програм практично немає вітчизняному ринку. В той час як закордоном, існує великий обсяг програмного забезпечення для малих підприємств, і домогосподарств, які здатні віднайти, те що підходило б саме їм. Аналізуючи стратегію застосування міжнародних стандартів, якими передбачено можливість застосування простої форми обліку для певних малих підприємств, без застосування подвійного запису, треба зазначити, що проста форма обліку яка існувала історично, так і сьогодні використовується в різних країнах.

Узагальнення міжнародного досвіду стандартизації обліку та звітності малими та середніми підприємствами, дослідження можливостей його імплементації у вітчизняну практику, вивчення потреб інформаційних запитів вітчизняних користувачів інформації та практики регулювання малого бізнесу в Україні дало змогу розробити та запропонувати наступну концепцію реформування обліку малих підприємств.

Завданням спрощеного обліку є:

1. Створення умов для самостійного ведення обліку власниками невеликих підприємств.

2. Максимальне спрощення процедур накопичення і обробки інформації необхідної для складання фінансової звітності та декларації з податку на прибуток.

3. Забезпечення єдності методологічних засад бухгалтерського обліку доходів і витрат.

4. Запровадження спрощеної форми балансу та звіту про фінансові результати для суб'єктів, які ведуть спрощений облік.

Спрощений бухгалтерський облік доходів і витрат побудований на простій формі обліку (без подвійного запису) із реєстрацією і узагальненні господарських операцій у спрощених регістрах обліку і заповнення на їх основі фінансової звітності і податкової декларації максимально спрощує процедуру обліку господарської діяльності невеликих підприємств.

Оскільки господарські операції реєструватимуться у реєстрах обліку лише єдиний раз, а звітність складатиметься на підставі узагальнення відповідних показників зазначених регістрів, час на ведення обліку і складання звітності скоротиться щонайменше у 2 рази.

Замість складання журналів-орденів, і відомостей до них, Головної книги, складатиметься тільки регістри спрощеної форми обліку.

Можливість відмовитись від щомісячного закриття рахунків і складання лише квартальної фінансової звітності і податкової декларації з податку на прибуток також призведе до скорочення трудовитрат.

Відтак трудовитрати з ведення обліку за спрощеною формою обліку доходів і витрат та складання фінансової звітності і податкової декларації зменшаться у 2-3 рази.

Скорочення трудовитрат та спрощення і доступність для розуміння не підготовленим користувачем методики спрощеного обліку доходів і витрат та складання фінансової звітності і податкової декларації створює умови для ведення обліку власником або керівником невеликого підприємства, що призводить до скорочення фінансових витрат пов'язаних з оплатою послуг професійного бухгалтера.

Запровадження спрощеного порядку бухгалтерського обліку доходів та витрат призведе до скорочення трудових і фінансових витрат необхідних для ведення обліку та складання фінансової звітності і податкової декларації.

Важливе значення для функціонування малих підприємств має формування відповідного інформаційного середовища для своєчасного та ефективного прийняття управлінських рішень. Відповідно актуальним питанням є правильне групування інформації в системі бухгалтерського обліку.

Малі підприємства мають право самостійно обирати форму ведення бухгалтерського обліку: використовувати одну з стандартизованих форм, запропоновану у відповідних методичних рекомендаціях, або самостійно створювати облікові регістри:

Рис. - Основні форми ведення обліку на малих підприємствах

Обираючи стандартизовану (загальну або спеціалізовану) форму ведення обліку малі підприємства користуються наступними методичними рекомендаціями:

Методичні рекомендації із застосування регістрів бухгалтерського обліку № 356 - призначені в тому числі і для малих підприємств та передбачають використання журналів та головної книги.

Методичні рекомендації бухгалтерського обліку малими підприємствами №422 - призначені для ведення регістрів юридичними особами -- суб'єктами підприємницької діяльності будь-якої органiзацiйно-правової форми та форми власності (крiм банкiв) з ознаками малих підприємств. Вони передбачають, що узагальнення інформації про господарські операції може здійснюватися за простою i спрощеною формою бухгалтерського обліку, регістри яких побудовані на застосуванні Плану рахунків бухгалтерського облiку активiв, капiталу, зобов'язань i господарських операцiй суб'єктiв малого підприємництва. При цьому необхідно зазначити, що вказані методичні рекомендації не враховують змін до плану рахунків бухгалтерського облiку суб'єктiв малого підприємництва, оскільки передбачають використання лише рахунків 8 класу, що створює певні незручності при їх використанні.

Методичні рекомендації із застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами №720 - призначені для ведення регістрів суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат (без використання подвійного запису), та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. Запропонований алгоритм пропонує по суті кореспондування регістрів, оскільки передбачає перенесення сум з одних регістрів до інших. Використання цих регістрів викликає ускладнення у формуванні фінансової звітності, що може вплинути на достовірність її показників.

Порядок застосування форм облікових регістрів для малих підприємств залежать від особливостей підприємницької діяльності, обраної системи оподаткування, рівня автоматизації, системи рахунків бухгалтерського обліку.

При цьому залишається відкритим питання вибору форм обліку фізичними особами-підприємцями. Звернемося за поясненням до Податкового кодексу. В ньому визначено, що фізичні особи-підприємці, які є платниками єдиного податку І і ІІ груп та платниками єдиного податку ІІІ групи, які не є платниками ПДВ, в якості основного регістру повинні вести Книгу обліку доходів. Якщо фізичні особи - підприємці є платниками єдиного податку ІІІ групи, які є платниками ПДВ, то вони ведуть Книгу обліку доходів та витрат. Порядок ведення означених книг затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1637. Фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, використовують Книгу обліку доходів і витрат, затверджену наказом Міндоходів № 481.

Таким чином, не зважаючи на проведенні законодавчо-нормативної роботи зі спрощення системи оподаткування, обліку та звітності малих підприємств, окремі нормативні документи, що регулюють порядок використання облікових регістрів, потребують подальших доопрацювань.

5. Перелік облікових регістрів, які можуть вести малі підприємства, згідно чинного законодавства

Ведення обліку відповідно до спрощеного Плану рахунків суб'єктами малого підприємництва дає змогу використовувати спрощені облікові регістри. Після реформування бухгалтерського обліку, змін порядку формування доходів, витрат, фінансових результатів і структури фінансової звітності суб'єктів малого підприємництва, запровадження спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку виникла потреба у перегляді регістрів, в яких систематизувалася й узагальнювалася інформація про господарські операції таких суб'єктів.

Необхідно зазначити, що спрощені регістри бухгалтерського обліку в Україні було запропоновано до реформування обліку. Так, ще у 1996 р. були затверджені Вказівки про склад та порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами. Недієздатність цього документа, навіть на той момент, коли він був чинним, полягала у тому, що, по-перше, його розроблено відповідно до старого Плану рахунків, а по-друге - для суб'єктів малого підприємництва.

...