Розділ 4. Організація та методика аудиту грошових коштів

Важливою складовою аудиторської перевірки фінансово-господарського стану підприємства є аудит грошових коштів, який проводиться за такими напрямками:

- аудит касових операцій;

- аудит операцій на поточному рахунку;

- аудит операцій на валютному та інших рахунках у банках.

Досліджуючи ці напрямки, можна зробити висновок про доцільність та ефективність використання грошових коштів клієнтом.

У процесі аудиту операцій з грошовими коштами необхідно розв'язати такі основні завдання [34; с. 174]:

1) ознайомитися з умовами зберігання готівки та інших грошових документів у касі;

2) вивчити фактичний порядок документального оформлення операцій з надходження і вибуття грошових коштів, ведення касової книги та книги реєстрації грошових документів, обліку касових операцій;

3) установити законність і достовірність операцій з надходження і списання коштів з банківських рахунків та правильність їх відображення.

Також завданням аудиту і контролю касових операцій є перевірка [40; с. 124]:

- забезпечення умов зберігання готівки та інших цінностей в касі;

- дотримання встановленого порядку зберігання чекових книжок, виписки чеків і отримання по них готівки;

- дотримання порядку документального оформлення надходження грошей до каси та їх видачі;

- дотримання ліміту каси;

- своєчасності та повноти оприбуткування готівки;

- стану обліку касових операцій;

- відповідності сум залишків і оборотів по виписках банку сумам в доданих первинних документах, облікових реєстрах та звітності;

- правильності використання грошових коштів суворо за цільовим призначенням;

- своєчасності розрахунків з бюджетом, цільовими фондами та іншими контрагентами;

- величини, характеру і динаміки дебіторської і кредиторської заборгованостей та причин їх утворення.

Освоєння методики аудиту касових операцій є важливим, виходячи з таких причин: грошові кошти є найбільш ліквідними і такими, що швидко реалізуються активами клієнта, вони мають масовий і поширений характер, рух готівки відбувається через касові операції, тому під час аудиту вони досліджуються суцільним методом. Особлива увага приділяється питанню забезпечення збереження грошей і дотримання касової дисципліни.

У процесі аудиторської перевірки необхідно керуватись такими нормативними документами:

1. Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р.

2. Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

3. Наказом Мінфіну України № 291 "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції про його застосування" від 30.11.99 р.

4. Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492 [7].

Джерела інформації для аудиту касових операцій можна згрупувати, як наведено у Таблиці 4.1. [23; с. 135]

Таблиця 4.1. Джерела інформації для аудиту касових операцій

Починаючи дослідження операцій з грошовими коштами, аудитору доцільно отримати якомога повнішу інформацію про внутрішній контроль на даній ділянці обліку. З'ясувати, як на підприємстві дотримуються касової дисципліни, наскільки жорстко контролюються операції з готівкою, у тому числі з валютою, наскільки чітко забезпечується санкціонування різних платежів з поточного та інших рахунків підприємства (можна шляхом фактичної перевірки). Важливим способом отримання даних є тестування за раніше підготовленими питаннями, зокрема, це можуть бути такі питання:

- чи укладена угода про матеріальну відповідальність касира;

- чи створені умови, що забезпечують збереження грошових коштів;

- чи повністю заповнюються реквізити в касових документах;

- чи проводяться раптові перевірки каси;

- як дотримуються встановленого ліміту каси;

- чи перевіряється відповідність проведених банківських операцій угодам та ін.

За результатами тестування встановлюється фактичне ставлення адміністрації до організації обліку і забезпечення збереження і цільового використання грошових коштів на підприємстві. Відповідно, аудитор визначає для себе об'єкти підвищеної уваги під час планування контрольних процедур, послідовність етапів проведення аудиту, конкретні джерела отримання даних, уточнює аудиторський ризик. Аудитор перевіряє облік грошових коштів за узгодженою програмою (таблиця 4.2). [34; с. 176]

Таблиця 4.2. Програма аудиторської перевірки операцій з грошовими коштами

4.2 Контроль каси та дотримання умов зберігання грошових коштів, контроль касових операцій

З метою контролю за наявністю готівкових коштів на підприємствах проводяться інвентаризації кас. Для проведення інвентаризації каси, що має здійснюватися згідно з наказом керівника підприємства, призначається комісія, яка після закінчення інвентаризації каси складає акт.

У строки, що встановлені керівником, на кожному підприємстві проводиться інвентаризація каси з покупюрним перерахуванням усіх готівкових коштів і перевіркою інших цінностей, що зберігаються в касі. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою. Готівка, що зберігається в касі, але не підтверджена прибутковими касовими ордерами, вважається надлишком готівки в касі. При застосуванні підприємством у розрахунках РРО звіряється наявна готівка на місці проведення розрахунку касиром-оператором РРО із сумою, зазначеною в денному звіті РРО. У разі виявлення під час інвентаризації нестачі або надлишку цінностей у касі в акті зазначається сума нестачі або надлишку і з'ясовуються обставини їх виникнення. При цьому сума нестачі стягується з винної особи, а надлишок оприбутковується в касу та зараховується в дохід підприємства.

Відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців та керівників підприємств. Особи, винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому чинним законодавством порядку.

Рис. 4.1. Послідовність аудиту касових операцій [40; с. 126]

Інвентаризація каси є внутрішнім контролем, а зовнішнім контролем виконання касової дисципліни являється аудит касових операцій.

Послідовність аудиту касових операцій наведено на рис. 4.1.

Аудит касових операцій підприємства рекомендується проводити в кілька етапів [23; с. 136].

На підготовчому етапі аудиту касових операцій аудитор повинен розглянути загальні питання організації роботи каси на підприємстві:

- інтенсивність касових операцій;

- основні напрямки касових надходжень і видатків;

- кваліфікація і практичний досвід працівників, які забезпечують роботу каси на підприємстві;

- наявність договорів з касирами про повну матеріальну відповідальність;

- забезпеченість обліку касових операцій електронне обчислювальною технікою;

- обладнання приміщення каси на підприємстві.

Ретельне вивчення зазначених питань дасть змогу аудитору скласти думку про стан касових операцій на підприємстві, визначити вузькі місця в організації їх обліку і можливі напрямки порушень і помилок.

Перший етап аудиту касових операцій передбачає проведення раптової ревізії каси з повним поаркушним перерахунком усіх грошей та інших цінностей, що знаходяться у касі підприємства (векселів, зобов'язань). При цьому слід скласти відомість інвентаризації каси та обов'язково зафіксувати результати рангової ревізії каси в робочих документах. Далі аудитор повинен вивчити питання своєчасності проведення інвентаризації каси, наявності випадків раптових інвентаризацій кас керівництвом підприємства.

Інвентаризацію каси належить проводити не рідше одного разу на квартал, у строки, встановлені керівником підприємства. Раптові ревізії каси також необхідні і є важливим елементом внутрішньогосподарського контролю дотримання касової дисципліни. Для цього вивчаються накази керівника підприємства про проведення інвентаризації каси та визначення складу комісії, звіти інвентаризаційної комісії та інвентаризаційні відомості.

Другим етапом є перевірка правильності заповнення касових документів та організації порядку ведення касових операцій. На підприємстві перевіряється правильність заповнення прибуткових та видаткових касових ордерів. Неприпустимі будь-які виправлення, закреслювання і т. ін. Прибуткові та видаткові касові ордери повинні бути належно оформлені. Документи на видачу грошей мають бути підписані керівником і головним бухгалтером підприємства або особами, ними уповноваженими.

Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери мають бути заповнені таким чином, щоб забезпечувалося збереження цих записів протягом терміну зберігання документів.

Слід уважно перевірити використання бланків прибуткових касових ордерів, їх облік та зберігання. Аудитор перевіряє наявність та порядок ведення журналу реєстрації прибуткових та видаткових касових документів, обов'язково звіряє його дані а записами у касовій книзі. Перевіряючи порядок ведення касової книги, необхідно впевнитися, що підприємство має тільки одну касову книгу, яка має бути пронумерована, прошнурована і опечатана сургучною або мастиковою печаткою. Кількість аркушів у касовій книзі повинно бути засвідчено підписами керівника і головного бухгалтера. Підчистки та невмотивовані виправлення в касовій книзі забороняються.

Перевірка операцій з видачі готівки з каси проводиться на третьому етапі аудиту.

Встановлюється, на які цілі підприємство отримувало і видавало готівку. Для цього вивчаються корінці чекової книжки на отримання готівки, виписки банку. Після того, як встановлена мета отримання готівки з розрахункового рахунку, перевіряється дотримання її підприємством шляхом вивчення касових документів (прибуткових та видаткових касових ордерів, касової книги) та бухгалтерських документів, які підтверджують використання готівки на зазначені цілі (авансові звіти, відомості на отримання заробітної плати, відомості на закупівлю сільськогосподарської продукції). Велику увагу необхідно приділити операціям видачі готівки для розрахунків з іншими підприємствами та з виплати заробітної плати з готівкової виручки або інших грошових надходжень підприємства. Насамперед це пов'язано з наявністю у підприємства податкової заборгованості (податкової картотеки на розрахунковому рахунку). При цьому залежно від терміну, за який проводиться аудит, слід враховувати зміни в порядку ведення касових операцій, які відбулися шляхом внесення змін і доповнень, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637

Четвертий етап передбачає перевірку повноти оприбуткування готівки в касі підприємства. Необхідно визначити, чи повністю і своєчасно підприємство оприбутковує готівку, яка надходить з різних джерел:

- за реалізовану продукцію (роботи, послуги);

- одержання грошей з розрахункового рахунку;

- невикористані підзвітні суми;

- депоновану заробітну плату тощо.

З цією метою аудитор звіряє дані прибуткових касових ордерів та касової книги з:

1) даними відомості реалізації продукції, відвантажувальних документів та податкових накладних;

2) корінцями грошової чекової книжки підприємства та банківськими виписками, журналом-ордером №1 та відомістю до нього;

3) авансових звітів та журналу-ордера № 7;

4) відомостей на заробітну плату.

На п'ятому етапі аудитор перевіряє додержання підприємством встановленого ліміту залишку готівки в касі. Перевіряється повідомлення банку про встановлення ліміту залишку готівки, в касі, касова книга на предмет виявлення перевищення встановленого ліміту. Слід враховувати зміни, що відбулися у порядку ведення касових операцій та введені в дію з 14 листопада 1997 р. Так, готівка, видана під звіт, але не витрачена і не повернута до каси підприємства протягом 10 робочих днів з дня видачі її під звіт (на відрядження - протягом 3 робочих днів після закінчення відрядження), починаючи з наступного дня після закінчення зазначених строків заноситься до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня. Крім того, оскільки згідно із зазначеними змінами, кошти на виплати, пов'язані з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу), всі підприємства незалежно від форм власності мають одержувати виключно з кас банку, у разі витрачання підприємством готівки а виручки на вказані цілі ці кошти також включаються до фактичних залишків готівки в касі того дня, коли були здійснені такі виплати.

Останнім - шостим етапом перевірки є зіставлення даних первинних, аналітичних і синтетичних облікових документів з даними, відображеними у звітності підприємства, з метою встановлення їх відповідності.

За результатами перевірки підприємства у разі виявлення порушень аудитор повинен їх класифікувати:

- за формальними ознаками (порушення визначеного порядку ведення облікових реєстрів);

- за суттю (підроблені бухгалтерські записи).

Особи, винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, повинні бути притягнуті до відповідальності в установленому чинним законодавством порядку. Згідно з Указом Президента України від 12.06.95 № 436 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (зі змінами і доповненнями) до порушників застосовують фінансові санкції у вигляді штрафу [40; с. 132]:

- за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;

- за неповне оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми;

- за перевищення встановлених термінів використання виданої під звіт готівки та видачу під звіт готівки без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 % виданих під звіт сум;

- за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека) - у розмірі сплачених коштів.

Основні порушення - зловживання, розкрадання, помилки в обліку операцій можуть бути кваліфіковані наступним чином [39, с. 40]:

1. Пряме розкрадання грошових коштів:

· нічим не приховане;

· приховане неоформленими документами і розписками.

2. Неоприбуткування і привласнення грошових сум, що не надійшли:

· з банку;

· від різних фізичних і юридичних осіб по прибуткових ордерах;

· від різних юридичних осіб за домовленістю.

3. Надлишкове списання грошей по касі:

· повторне використання одних і тих самих документів;

· неправильний підрахунок підсумків в касових документах і звітах;

· списання сум без підстави чи за фальсифікованими документами;

· підробка в законно оформлених документах із збільшенням суми списання.

4. Привласнення сум, законно нарахованих різним особам і організаціям:

· привласнення депонованої заробітної плати і коштів, нарахованих на інших підставах;

· привласнення сум, які належать іншим підприємствам.

5. Розрахунки сумами готівкових грошових коштів, які перевищують граничну величину:

· з іншими юридичними особами і підприємцями, діючими без утворення юридичної особи;

· які надходять в касу підприємства, що перевіряється.

6. Розрахунки з населенням готівкою за готову продукцію, товари, виконані роботи і надані послуги:

· без застосування реєстраторів розрахункових операцій;

· без реєстрації реєстраторів розрахункових операцій в податковій службі.

7. Перевищення ліміту готівки каси на кінець дня.

8. Несвоєчасні звіти підзвітних осіб за використані грошові кошти.

На відміну від контролюючих органів аудитор повинен дотримуватися принципу конфіденційності, всі встановлені порушення фіксувати в Звіті керівництву клієнта та, при необхідності, в аналітичній частині аудиторського висновку, але не розголошувати інформацію і не сповіщати податкові органи.

Аудитор зобов'язаний повідомити клієнта про можливі стягнення за виявлені порушення і допомогти їх усунути [51, с. 243].

На досліджуваному підприємстві аудиторський контроль ще ні разу не проводився. Це пояснюється тим. що це підприємство має невелику історію функціонування - півтора року. Проведення незалежного аудиторського контролю планується у листопаді цього року, що обумовлено вимогами іноземних засновників.

4.3 Контроль операцій на поточному рахунку

Розпочинаючи аудит обліку грошових коштів на поточному та інших рахунках у банку, слід розробити детальну програму аудиторської перевірки, яка повинна включати такі питання: установлення кількості поточних, валютних, розрахункових та інших рахунків в установах банку, відповідності господарських операцій, які відображаються на вказаних рахунках, чинному законодавству; перевірка повноти і своєчасності оприбуткування грошових коштів, що надійшли на рахунки підприємств, своєчасності перерахування податків до бюджету й обов'язкових платежів; перевірка правильності кореспонденції рахунків за банківськими операціями.

Під час проведення аудиту звертається увага на можливі випадки відкриття рахунку в банку тільки за наявності документа, що засвідчує їх реєстрацію як платежів соціальних внесків, та інших рахунків, включаючи валютні, позикові, депозитні, - у разі пред'явлення документа про повідомлення органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків про намір відкрити відповідні рахунки, а також довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, Причому копії цих документів мають бути засвідчені нотаріально або органом, що їх видав, фізичній особі - довідку про ідентифікаційний номер [34; с. 186].

Вивчаючи банківські документи, визначають законність та обґрунтованість операцій і правильність віднесення витрат на відповідні рахунки. Трапляються випадки порушень, коли для приховування зловживань окремими бухгалтерськими працівниками і касирами здійснювалися заміни виписок банку іншими сфальсифікованими виписками чи виправлення відповідних сум. У таких випадках потрібно здійснити зустрічну перевірку документів і зіставити між собою взаємозв'язані господарські операції, відображені на рахунках обліку і виписках банку. При цьому вивчають порядкову нумерацію виписок банку і правильність перенесення підсумків та їх залишків в облікові регістри. Якщо у клієнта відсутні окремі виписки банку, то важливо отримати з банку завірені їх копії "Документи" додані до виписок, вивчають передусім на предмет їх законності.

Послідовність аудиту руху коштів на рахунках у банку показано на рис. 4.2.

Рис. 4.2. Схема аудиту руху коштів на рахунках в банку [40; с. 133]

Аудит наявності і руху грошових коштів на рахунках у банку починається з перевірки дотримання підприємством порядку відкриття рахунків в банку, передбаченого Інструкцією про порядок відкриття га використання рахунків в національній та іноземній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 18.12.1998 р, № 527, При цьому аудитор використовує зустрічну перевірку, надсилаючи лист-запит банку, що обслуговує підприємство, з проханням підтвердити наявність відкритих для підприємства рахунків.

Грошові кошти та залишки на банківських рахунках є ліквідними активами. Через свою ліквідність грошові кошти є найбільш вразливими з усіх активів підприємства, тому розтрати та крадіжки грошових коштів більш вірогідні, ніж інших активів. Аудитор проводить дослідження виписок банку та одночасно вивчає документи підприємств-клієнтів, додані до виписок. При цьому необхідно перевірити порядкову нумерацію виписок банку, правильність перенесення підсумків і залишків в облікові реєстри, визначити чинність та обґрунтованість операцій і правильність віднесення витрат на відповідні бухгалтерські рахунки. Якщо у підприємства відсутні окремі виписки банку, то необхідно отримати з банку засвідчені копії.

При перевірці залишку грошових коштів на банківському рахунку аудитор повинен врахувати можливість зловживань. Тому він повинен збільшити обсяг процедур перевірок грошових коштів в кінці звітного періоду, особливо, якщо система внутрішнього контролю неефективна. Суттєвим моментом перевірки залишку на рахунку грошових коштів є отримання письмового банківського підтвердження. Дані із банківського підтвердження повинні бути звірені з сумами у відповідній банківській виписці. Аналогічно і вся інша інформація із банківських виписок повинна бути перевірена. Якщо при перевірці аудитор виявить зловживання, вони повинні бути досліджені стосовно причин їх виникнення та сум. Серед процедур, завдяки яким можна викрити зловживання в сегменті грошових надходжень і витрат, ефективними є оглядова перевірка записів в Головній книзі по рахунках 31 "Рахунки в банках", 33 "Інші кошти" на нестандартні бухгалтерські проводки, звірка замовлень на реалізацію з наступними грошовими надходженнями, перевірка фактів і супровідної документації по безнадійних боргах, доходів від реалізації.

При проведенні аудиту досліджується використання раціональних форм розрахунків і чи забезпечують вони наближення моментів отримання покупцями матеріальних цінностей і здійснення платежу. Важливо також здійснити перевірку товарності розрахункових документів, що передаються до оплати в банк.

Дослідження розрахункових операцій є важливою складовою аудиту фінансово-господарської діяльності підприємства і здійснюється в нерозривному зв'язку з іншими операціями (касовими, виробничими, кредитними операціями, операціями з інвестиційної діяльності підприємства). Це пояснюється тим, що більшість із вказаних операцій прямо або непрямо впливають на розрахункові взаємовідносини між підприємствами, що виникають в процесі діяльності, та внаслідок розрахунків на кінець періоду вони утворюють дебіторську або кредиторську заборгованість.

Звертається увага на правильність оприбуткування в касу грошей, отриманих з банку за чеком. Мають місце випадки, коли окремі бухгалтери в змові з касиром забирали гроші, отримані за чеками, але для того, щоб обороти по виписці банку збігалися з відповідним журналом, суму отриманих грошей списували в кредит рахунку "Розрахунки з іншими кредиторами", на якому відображали кредиторську заборгованість, особливо з закінченим строком позовної давності. Необхідно звіряти обороти за дебетом і кредитом відповідних рахунків, оскільки залишок може не змінитися, якщо зменшити обороти на однакову суму. Необхідно також установити, чи відповідають номери і суми використаних чеків корінцям книжок, а в разі виявлення анульованих чеків з'ясувати, чи є відмітка про це в корінцях.

Перераховану покупцями виручку звіряють з записами в облікових регістрах за рахунками обліку розрахунків з покупцями і замовниками: "Розрахунки з покупцями та замовниками", "Розрахунки за авансами одержаними" і за рахунками обліку доходів. Надходження грошових коштів від інших дебіторів (за договорами оренди, штрафних санкцій тощо) перевіряють за даними виписок і доданих до них документів, а в разі необхідності - й облікових записів в організаціях контрагентів (зустрічна перевірка). З'ясовується також правильність кореспонденції рахунків із зарахування грошових коштів на рахунки в банках, своєчасність виділення ПДВ за оприбуткованими сумами виручки, авансів та ін. Суми, що не підтверджені документально, повинні враховуватись на рахунку "Розрахунки за претензіями" [34; с. 187].

Аналогічно здійснюється контроль операцій щодо списання грошових коштів з поточного рахунку та інших банківських рахунків. Особлива увага приділяється своєчасності й повноті оприбуткування в касу отриманих з банку готівкових грошей, законність перерахування коштів на рахунки постачальників та інших кредиторів. Такі операції мають бути підтверджені документально (договорами, актами здавання-приймання виконаних робіт, накладними на матеріальні цінності та ін.). Якщо підприємство переказує суми заробітної плати, утримання за виконавчими листами тощо, то їх обґрунтованість забезпечується як наявністю первинних облікових документів, так і реальністю вказаних у них адрес отримувачів коштів.

Необхідно детально перевірити, чи не відображались в обліку витрати як платежі за послуги (паливо, освітлення, транспортні витрати), а насправді гроші перераховувалися за матеріальні цінності, що не надходили і не оприбутковувалися. З цією метою проводять зустрічні перевірки в банках і відповідних організаціях. Перевіряючи видаткові банківські документи, необхідно групувати в окремій відомості всі сплачені штрафи, неустойки та інші платежі, пов'язані з порушенням умов контракту. Це дасть змогу надалі виявити повноту відображення їх на відповідних рахунках і проаналізувати заходи, які здійснили підприємства щодо стягнення з винних осіб сум завданого збитку.

Як відомо, підприємство може відкривати в банку акредитив. Перевіряючи розрахунки за акредитивами, доцільно зіставити залишки сум і оборотів за виписками банку з записами в реєстрах бухгалтерського обліку. Одночасно необхідно встановити причини, які сприяли використанню акредитивної форми розрахунків, тобто з'ясувати, чи передбачена ця форма розрахунків умовами контракту, чи використовується постачальниками як санкція за несвоєчасні платежі. Потім перевіряється повнота і своєчасність використання і повернення залишку акредитива, а також повнота оприбуткування матеріальних цінностей, які надійшли постачальнику.

Одним з найважливіших завдань аудиту грошових коштів є перевірка відповідності кореспонденції рахунків за операціями на рахунках у банках чинним нормативним положенням щодо ведення бухгалтерського обліку. Суцільним способом перевіряють обґрунтованість списання грошей з рахунків підприємства в банках у дебет рахунків:

- "Основне виробництво";

- "Брак у виробництві";

- "Витрати діяльності";

- "Витрати за елементами";

- "Фінансові результати";

- "інші витрати".

Кожен випадок порушення типової кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку перевіряється за первинними документами, які дають змогу виявити, чи не здійснено навмисне перекручення облікових і звітних даних та інші зловживання [34; с. 189].

При внутрішньому контролі на досліджуваному підприємстві перевірялась правильність ведення бухгалтерського обліку, зокрема грошових коштів на рахунках у банку. При внутрішньому контролі порушень не було виявлено.

Про проведенні аудиту на перевірку операцій з грошовими коштами було відведено чотири дні. При перевірці первинної документації, на основі якої здійснюються проведення в бухгалтерському обліку, виявилось, ще не дістає трьох виписок з банку, які підтверджували б здійснення розрахунків з контрагентами. Була проведена зустрічна перевірка здійснення цих операцій, а після цього банк надав засвідчені копії і порушення були усунуті.

Висновки

Грошовий обіг здійснюється в готівковій і безготівковій формах.

Безготівковий обіг - рух вартості без участі готівки. Частка безготівкових розрахунків у Україні раніш складала біля 80 %, сьогодні трохи збільшилась. Високий рівень безготівкових розрахунків у будь-якій країні говорить про правильну, грамотну організацію всього грошового обігу.

Готівково- грошовий обіг - прямування готівки в сфері обігу і виконання ними 2-х функцій: засобу платежу і засобу обігу. Готівка використовуються: для оплати товарів, робіт, послуг; для розрахунків за товари і послуги, для розрахунків, не пов'язаних із рухом товарів і послуг(розрахунків по виплаті заробітної плати, премій, посібників, стипендій, пенсій, по виплаті страхових відшкодувань по договорах страхування, при оплаті цінних паперів і виплаті прибутку по ним, по платежах населення, на господарські потреби, на оплату відряджень, на представительські витрати, на закупівлю сільгосппродукції і т. д.). Готівково-грошовий рух здійснюється за допомогою різноманітних видів грошей: банкнот, металевих монет, інших кредитних інструментів.

У Україні починаються спроби обмежити готівково-грошовий обіг, тому що воно дозволяє йти від контролю держави за діяльністю юридичних і фізичних осіб. Цим пояснюється і підвищений інтерес до стану готівкових розрахунків з боку контролюючих органів. Незважаючи на це, готівкові розрахунки в практиці вітчизняних суб'єктів господарювання досить розповсюджені. І хоча останнім часом спостерігається значне скорочення обсягів готівкових розрахунків в порівняння з безготівковими, всілякі законодавчі обмеження та інші фактори роблять актуальною проблеми організації, обліку, а також аудиту операцій з готівкою

Досліджуване підприємство - ТОВ "Вічунай-Україна" - належить до тих, які використовують готівку в основному для розрахунків, не пов'язаних з рухом товарів. Зокрема, готівка використовується для виплати заробітної плати, розрахунків з підзвітними особами тощо.

В результаті проведеного дипломного дослідження питань руху та обліку грошових коштів, організації контролю за їх збереженням і використанням на ТОВ "Вічунай-Україна" можна зробити висновки, що облікова, фінансова і контрольна робота здійснюється керівником підприємства та бухгалтером відповідно до чинного законодавства та національних стандартів. Контроль за дотриманням законодавства з питань грошового обігу здійснюється банківськими установами та державними органами.