Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Полтавський університет споживчої кооперації україни

Кафедра бухгалтерського обліку та аудиту

О.В. Карпенко

Опорний конспект лекцій

Бухгалтерський облік в управлінні підприємством

Полтава 2009

Автор: Карпенко О.В., к.е.н., доцент кафедри бухгалтерського обліку та аудиту Полтавського університету споживчої кооперації України

Рецензенти: Фесенко Д.М., к.е.н., зав. кафедри бухгалтерського обліку та аудиту Полтавської державної сільськогосподарської академії, заслужений працівник Вищої школи України;

Плікус І.Й., к.е.н, доцент кафедри бухгалтерського обліку та аудиту Української академії банківської справи м. Суми.

Опорний конспект лекцій

розглянуто і схвалено на засіданні кафедри бухгалтерського обліку та аудиту ПУСКУ

“22”лютого 2009 р.,

Протокол № 7.

Рекомендовано

до видання та використання у навчальному процесі Вченою Радою ПУСКУ

“____”__________2009 р.

Вступ

Еволюція ринкових відносин в Україні обумовила перегляд концептуальних підходів до бухгалтерського обліку як теоретиками, так і практиками. Ключовою концепцією всіх рівнів управління стала ідея “альтернативної” можливості та її систематичного використання. Тому метою вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством” є поглиблення теоретичних знань студентів спец. 8.050104 “Фінанси” щодо функцій бухгалтерського обліку ( в т.ч. інформаційної, аналітичної, контрольної та управлінської), вивчення сукупності методологічних питань, які формують фінансового менеджера та потрібні йому для підготовки управлінських рішень економіко-правового і фінансового характеру при вирішенні суспільних відносин підприємства. Майбутні фінансові менеджери повинні навчитися за даними фінансового обліку оцінювати можливості підприємства, ефективно контролювати ресурси, які споживаються при використанні цих можливостей.

Завдання дисципліни полягає в тому, щоб дати студенту правильне розуміння закономірностей економіко-правових, фінансових та облікових процесів і їх взаємозв'язку, які формуються на підприємстві у процесі діяльності.

У запропонованому читачам опорному конспекті висвітлено основні концептуальні підходи до побудови бухгалтерського обліку з метою використання інформації в управлінні підприємством.

Автор сподівається, що вдумливий читач усвідомлює наступні тези:

Бухгалтерський облік - це міжнародна мова підприємців всіх рівнів. Розуміючи оприлюднену облікову інформацію підприємець вирішує, чи можна при ділових угодах довіряти партнеру.

Бухгалтерія - це, перш за все, професія, а облік - частина процесу управління, тобто перший термін бажано вживати у зв'язку з професією, а другий - з її змістом, зокрема, в контексті освіти чи теорії.

Всі рішення з підприємницької діяльності мають фінансові наслідки і управлінцям різних рівнів необхідно це пам'ятати.

Бухгалтерський облік повинен відображати кожну фінансову угоду. Як це буде відбуватись, залежить від розміру і природи бізнесу.

Певні проблеми на підприємствах виникають тому, що стан фінансових функцій менеджменту у бізнесі є незадовільним. Повільно здійснюється усвідомлення того, що бухгалтери і інші фінансові фахівці використовують застарілі теорії та методики. Це призводить до того, що навіть серйозні фірми попадають у неприємні ситуації, так як не змогли своєчасно виявити динамічні проблеми в управлінні грошовими потоками. Багатьом бухгалтерам і фінансистам не вистачає загального кругозору та деколи відповідальності, щоб стати менеджерами, вони не знають механізму руху грошових коштів.

За цих умов майбутнім фахівцям з фінансового менеджменту необхідно зрозуміти низку теоретичних понять та аргументів, які дозволяють інтерпретувати такі поняття як “облік”, “витрати”, “варіанти, системи обліку”, “сегментна звітність” тощо. Зауважте, що в реальному світі розбіжності між теорією і практикою відсутні. Просто деякі теоретичні обгрунтування, передумови на практиці ясно не видно. Тільки при розкритті концептуального апарату практикуючого менеджера з'ясовується простота понятійного апарату. Економічні теорії є результатом раціонального мислення, тому не доцільно покладатися не лише на практичний досвід, використовуючи тільки набір неузгоджених спогадів про минулі події. Якщо ми хочемо переосмислити власний досвід, нам потрібна концептуальна основа (модель), яка представляє реальний світ бізнесу. Саме це часто називають теорією. Роль теорії полягає не у заміні досвіду, а в тому, щоб допомогти найкраще реалізувати його.

Тема 1. Бухгалтерський облік в інформаційній системі управління підприємством

1.1 Структуризація бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік як частина інформаційної системи є важливо складовою в системі управління підприємством.

Перегляд існуючої системи бухгалтерського обліку та визначення її місця та значення в системі управління

Бухгалтерський облік - це інформаційна основа для розвитку ринків капіталу, приватизації, збільшення інвестицій, оцінки ефективності функціонування приватного і державного секторів економіки. Використання ресурсів міжнародних фінансових ринків та розвитку міжнародних економічних відносин.

Особливості сучасного розвитку бухгалтерського обліку в Україні:

прискорений розвиток (синхронно зі змінами в ринковому середовищі);

відірваність від світових господарських процесів, брак часу у бізнесменів на вибір найоптимальнішого напрямку;

зміна філософії мислення практикуючих бухгалтерів, які традиційно орієнтувалися на опрацювання минулих і сучасних подій, а нині орієнтуються і на майбутнє;

поступальний розвиток управлінського обліку, як незалежного виду глобальної системи обліку;

створення системи збору, перетворення та надання зовнішнім і внутрішнім користувачам надійної, доречної та своєчасної інформації про минулі та майбутні господарські події.

Успіх функціонування підприємства залежить від взаємодії всіх його функцій. Уважно розгляньте на рис. 2 зони перетину облікових і фінансових функцій, усвідомте межі відображення предмету бухгалтерського обліку на підприємстві.

Спеціалізація будь-якої функції пов'язана з чітким визначенням концептуальних питань

Предметну сутність бухгалтерського обліку, загальне поняття про метод, передумови та принципи побудови, загальну організаційну побудову, їх логічний взаємозв'язок, який формує методологію бухгалтерського обліку, унаочнює наступна схема.

Методологія бухгалтерського обліку - це сутність прийомів, за якими впізнається об'єкт.

Відносно відокремлені прийоми лише у своїй єдності забезпечують повне вивчення предмету бухгалтерського обліку, одержання необхідної інформації для управління підприємством.

Фінансовий облік вивчає свій предмет за допомогою таких способів:

спостереження та систематизація - документація та інвентаризація;

вимірювання економічних процесів та господарських засобів - оцінка і калькуляція;

реєстрація та групування - система рахунків та подвійний запис;

узагальнення інформації та забезпечення нею користувачів - баланс, звітність, аналітичні розрахунки та інша інформація для потреб менеджерів.

Прийомами управлінського обліку є наступні: документація; інвентаризація; оцінка і калькуляція; групування; узагальнення; нормування; лімітування; контрольні рахунки; аналіз, в т.ч. кількісні методи дослідження залежностей; лінійне програмування.

Сукупність способів бухгалтерського обліку дозволяє формувати масив даних, їх обробку, трансформацію в облікову інформацію про стан використання ресурсів, господарські процеси, формування собівартості, витрат, доходів і фінансових результатів. Інформація формується як для зовнішніх користувачів, так і для апарату управління.

Види користувачів	Необхідна інформація	Мета використання інформації
Власники підприємства та вищий управлінський персонал	Загальний фінансовий стан підприємства	Прийняття стратегічних і тактичних рішень
Менеджери різних напрямків діяльності	Інформація щодо функціонування підпорядкованої системи діяльності	Прийняття рішень по удосконаленню та регулюванню діяльності
Керівники центрів відповідальності	Інформація про функціонування центрів відповідальності про витрати, доходи (прибутки)	Прийняття оператив-них рішень з контро-лю та управління підрозділами (центрами відповідальності)

Методологія обліку складається з принципів та правил отримання обробки, фіксації та передачі інформації, правил визначення та активів, зобов'язань, ведення рахунків, порядку нарахування амортизації, визнання витрат та доходів, порядку формування статутного капіталу тощо.

Техніка обліку включає:

план рахунків бухгалтерського обліку;

форми обліку;

послідовність проходження документів та їх обробку;

організацію внутрішнього контролю;

організацію складання регістрів та форм звітності;

проведення інвентаризації майна та зобов'язань тощо.

Організація обліку передбачає визначення структури бухгалтерського обліку, систему обробки інформації, розробку інструкції та внутрішніх стандартів, спосіб ведення обліку, взаємодію бухгалтерії з іншими підрозділами підприємства та інші сторони діяльності бухгалтерського апарату.

Питання для розмірковування та самоконтролю:

У чому полягає роль бухгалтерського обліку в інформаційній системі управління підприємством?

У чому полягає взаємозв'язок облікових і фінансових функцій в середині підприємства?

Чим відрізняються первинне, вторинне та третинне спостереження в бухгалтерському обліку.

Які інформаційні потреби мають фінансові менеджери?

Якою є структура бухгалтерського обліку?

1.2 Організаційна побудова бухгалтерського обліку в управлінні підприємством

Для розуміння організаційного значення бухгалтерського обліку необхідно зрозуміти філософську модель підприємства.

Спосіб мислення людей має 4 рівні, які називають моделлю 4 світів : етичний, функціональний, формальний, реальний.

Реальний - виробництво і операції. Формальний - створення і розробка ідей по виробництву і послугам. Функціональний - розмірковування про те, яку функцію виконують продукція чи послуги (потреби споживачів, зобов'язання партнерів та перед партнерами). Найвищим є етичний. Етика відноситься до системи цінностей підприємства, яка розглядається вищим керівництвом та менеджерами, використовуючи такі поняття “завдання, концепції, стратегія”. Кожний рівень супроводжується системою показників, які накопичуються в системі бухгалтерського обліку. Отже в ідеалі роль бухгалтера полягає в забезпеченні інформації менеджерів кожного рівня управління .

Система обліку будь-якої організації створює одну з частин загальної інформаційної системи. Значущість її з точки зору керівництва залежить від факторів:

місце, яке вони відводять обліковій інформації як складовій частині інформаційної системи підприємства;

ступінь стимулювання за фінансову продуктивність даного підприємства;

ступінь довіри менеджерів різних рівнів до облікової інформації, яку вони отримують.

Побудова фінансового обліку - це порядок розміщення і взаємозв'язок його елементів (частин), які формують облік у систему.

Основні положення побудови бухгалтерського обліку як системи та відповідно підсистеми управління зводяться до наступного.

Кожному складовому елементу обліку має бути визначена індивідуальна побудова, виражена єдиною структурною формулою.

Елементи повинні знаходитись у визначеному відношенні один до одного і бути взаємозв'язаними.

Порядок розміщення і взаємний зв'язок між елементами повинен бути постійним.

Бухгалтерський облік як структуризована система базується у межах підприємства, що є господарюючою одиницею, володіє адміністративно-господарською самостійністю та правом юридичної особи.

Організаційна побудова бухгалтерського обліку повинна бути такою, щоб облік був у методологічній єдності з показниками бізнес-плану:

функціонувати згідно мети системи управління;

своєчасно задовольняти користувачів “корисною” інформацією.

Єдність з показниками бізнес-плану досягається додержанням єдиних принципів формування планових (бюджетних) і облікових показників, виходячи із спільності їх економічного змісту і цільового призначення. При цьому має забезпечуватися прямий і зворотній зв'язок. Планування і нормування впливають на формування облікових показників, а облік справляє зворотню дію на систему планових (бюджетних) показників та їх формування (коригування).

Питання для розмірковування та самоконтролю:

Якими є фактори побудови бухгалтерського обліку конкретного підприємства?

Що означає поняття “балансова інтерпретація основних операцій, які відбуваються з активами та пасивами”?

Якими є вимоги до бухгалтерського обліку фінансових менеджерів?

На побудову обліку яких показників найбільш впливає система планування на підприємстві?

Які види бухгалтерського обліку передбачені чинними законодавством?

У чому полягає сутність фінансового та управлінського обліку?

У чому полягають основні розбіжності між фінансовим та управлінським обліком?

Тема 2. Побудова фінансового обліку в управлінні підприємством

2.1 Побудова фінансового обліку

Побудова фінансового обліку повинна забезпечити потреби в управлінні необоротними і оборотними активами, капіталом і забезпеченнями.

Управління необоротними активами - це процес впливу на майно з тривалим строком корисного використання з метою найбільш ефективної її експлуатації в підприємницькій діяльності. Усі дії, пов'язані зі спостереженням, документальним оформленням, вибором найкращого варіанту нарахування амортизації, визнанням активу тощо, грунтуються на зборі та обробці інформації, яку надає система бухгалтерського обліку.

Значення обліку необоротних активів пов'язане з тим, що вкладення в них капіталу є найсуттєвішою часткою інвестицій. Не дивлячись на те, що необоротні активи є найменш ліквідною складовою активів, питання їх реалізації досить важливі для фінансового маневрування підприємства. Так, амортизація необоротних активів, особливо активної частини основних засобів безпосередньо впливає на розмір витрат діяльності, що завжди цікавить фінансистів. Управління необоротним капіталом безпосередньо пов'язано управлінням інвестиційними процесами, які також є у полі уваги фінансистів.

Бухгалтерський облік в управлінні необоротними активами повинен забезпечити інформацією користувачів про:

наявність підтвердження, проте що всі ризики та вигоди, пов'язані з використанням цих активів, уже перейшли до підприємства. Документально підтверджені витрати на їх придбання, або створення. Це забезпечить можливість відповідного визнання зазначених активів;

відповідність облікової політики особливостям і структурі активів підприємства;

загальну балансову вартість усіх необоротних активів;

первісну, справедливу, ліквідаційну, переоцінену вартість окремих об'єктів;

витрати, що здійснюються для підтримання об'єктів в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод. Ця інформація необхідна для їх розподілу між підрозділами підприємства (місцями виникнення витрат) та центрами відповідальності;

суми нарахованої амортизації;

втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів та нематеріальних активів;

фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів;

вартість повністю зношених об'єктів;

витрати на страхуванню майна;

надходження та вибуття основних засобів, нематеріальних активів;

доцільність орендних операцій;

вигідність інвестиційного об'єкту;

витрати, пов'язані з розробкою нематеріального активу.

Усвідомлення основних моментів одержання інформації про необоротні активи пов'язані з опануванням методологічних засад П(С)БО 7 “Основні засоби”, П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”, П(С)БО 14 “Оренда”, П(С)БО 16 “Витрати”.

Розглянемо використання облікової інформації про необоротні активи в системі управління ними. Зупинимося на реалізації лише основних з вищезазначених завдань.

Загальна балансова вартість всіх основних засобів необхідна для вирішення питання про час та обсяг нових фінансових вкладень в основні засоби. Відомо, що найбільш доцільно проводити оновлення діючого обладнання в момент зниження (падіння) попиту на продукцію його постачальників, що зменшити первісну вартість.

Для прийняття відповідних рішень буде в нагоді інформація з регістрів аналітичного обліку по рахунку 10 “Основні засоби”. Особливо вона буде необхідною, якщо виникне потреба у реконструкції, перепрофілюванні виробництва на випуск нової конкурентноздатної продукції. Прийняття рішень повинно базуватися на інформації про стан наявних основних засобів, суму накопиченого зносу, наявність джерел фінансування.

Облікова інформація буде потрібною на всіх стадіях управління інвестиціями.

В системі фінансового обліку накопичується необхідна інформація для обгрунтування амортизаційної політики. При цьому вирішується проблема пошуку найоптимальнішого співвідношення між зростанням суми амортизації, що є об'єктивним явищем в науково-технічному середовищі, і витратами діяльності. За даними аналітичного обліку здійснюються розрахунки, які дозволяють розрахувати вплив обраного методу амортизації на витрати і очікуваний прибуток.

Система постійного бухгалтерського контролю за станом та змінами в активах дозволяє, з одного боку, до моменту придбання основних засобів суму накопиченої амортизації використовувати як джерело фінансування оборотних активів, а з іншого боку, мати вільні обігові кошти до моменту оновлення необоротних активів.

Важливою проблемою управління підприємством є визначення успішності загальної ефективності використання основних засобів. При цьому необхідно оцінити понесені фактичні витрати на утримання і експлуатацію обладнання в розрізі їх видів з прогнозними.

При аналізі понесених витрат, пов'язаних з необоротними активами необхідно чітко усвідомлювати, що одна частина їх відноситься до вартості цих активів, а інша - до складу витрат того звітного періоду, у якому вони були понесені.

Певної уваги вимагає аналіз інших нематеріальних активів, який починається з вивчення процесу їх створення: дослідження та розробки. Будь-які нематеріальні активи, отримані в результаті дослідження, не визнаються активами підприємства. Вони є витратами операційної діяльності. Для визнання нематеріальних активів, отриманих в результаті розробки, існують певні умови.

Особливе місце в управлінні - підприємством має облік оборотних активів. Їх мобільність, потенціальна можливість створювати прибуток і швидкість обертання пояснює причину концентрації уваги на них з боку менеджерів кожного рівня.

Аналітичний облік по рахунках ІІ і ІІІ класів дозволить прокласифікувати активи за формами функціонування, характером участі у господарському процесі і швидкості обертання, за характером обслуговування видів діяльності, за характером фінансових джерел формування, характером володіння, ступенем ліквідності тощо. Безумовно, що необхідно буде зробити певне перегрупування інформації.

За даними перевинного обліку можна дослідити принципи формування активів, в т.ч. розрахувати потребу у відповідних активах: в запасах - потреба в оборотному капіталі, авансованому в запаси сировини і матеріалів (рахунок 20), потреба в оборотному капіталі, авансованому в записи готової продукції (рахунок 26) чи товарів (рахунок 28), обгрунтувати вибір найбільш прогресивних видів активів з позицій забезпечення зростання ринкової вартості підприємства.

Облік повинен забезпечувати фінансових менеджерів інформацією для оптимізації обсягів оборотних активів з урахуванням альтернативних підходів до їх формування, забезпечення необхідної ліквідності, управління запасами. Між тим, ці потреби фінансового менеджменту можуть бути реалізовано тільки в системі управлінського обліку (оптимізація розміру основних груп запасів розрахунок резервного запасу тощо).

Примноження грошових ресурсів підприємства, правильне використання та збереження певним чином впливає на платоспроможність підприємства, своєчасність оплати за працю персоналу, інші розрахунки по зобов'язаннях. За даними бухгалтерського обліку контролюється дотриманням касової, розрахункової, платіжної дисципліни.

Управління грошовими потоками потребує інформації для їх аналізу, оптимізації, ефективного контролю. Управління надходженнями та витратами коштів полягає у синхронізації грошових потоків, прискоренні погашення дебіторської заборгованості, тимчасовому інвестуванню грошових коштів у цінні папери, які можна легко реалізувати, контролю за витратами.

Суттєва увага всіма економічними службами приділяється інформації про дебіторську заборгованість. В основу управління дебіторською заборгованістю покладено два підходи:

порівняння додаткового прибутку з витратами, що виникають при зміні політики розрахунків за реалізовану продукцію;

порівняння і оптимізація розміру та строків погашення дебіторської та кредиторської заборгованості;

Ознайомимося з процесом управління дебіторською заборгованістю.

Аналіз рахунків з обліку дебіторської заборгованості не тільки дозволяє дати оцінку її впливу на стан ліквідності підприємства, але також дає основу для оцінки кредитної політики і практики. Чим вище відношення дебіторської заборгованості до суми товарів, проданих в кредит, тим більшим повинні бути резерви на покриття безнадійних до стягнення боргів. Таким чином, фінансовий відділ може визначити чи достатні існуючі резерви на покриття безнадійних до стягнення боргів, і які слід застосувати заходи для підвищення рівня погашення рахунків дебіторів.

Методологію обліку та порядок розкриття інформації про дебіторську заборгованість в звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”.

Для одержання інформації щодо поточної дебіторської заборгованості користуються рахунками ІІІ класу. (36,37,38) При цьому необхідно розмежувати дебіторську заборгованість за товарними і нетоварними операціями.

Побудова аналітичного обліку дозволяє контролювати дотримання строків погашення заборгованості, в т.ч. і за векселями.

Бухгалтерський облік вексельних операцій залежить від виду векселів, порядку заповнення показників векселя та їх змісту, порядку видачі та акцепту, передачі та авалю векселів.

Об'єктом бухгалтерського обліку є також фінансові інвестиції - активи, що утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції визначені в П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”.

Узагальнимо напрями деталізації інформації про активи у фінансовому обліку.

Необоротні активи
в т.ч.:
Основні засоби	(10)	За видами та інвентарними об'єктами
Нематеріальні активи	(11)
Оборотні активи
в т.ч.:
Виробничі запаси	(20)	За місцями зберігання, в розрізі найменувань або однорідних груп, які поділяються за видами, сортами, марками, типами
Малоцінні та швидкозношувані предмети	(22)	За видами предметів по однорідних групах, встановлених за потребами підприємства
Незавершене виробництво	(23)	За видами виробництв, статтями витрат, окремими об'єктами калькулювання, економічними елементами
Готова продукція	(26)	За місцями зберігання та окремими видами
Товари	(28)	За місцями реалізації і торговельним підприємством загалом
Грошові кошти	(30)	За центрами відповідальності та видами валюти
	(31)	За виписками банку з відокремленням кожного банківського рахунку в окрему облікову одиницю
Дебіторська заборгованість	(36) (37)	За кожними дебітором, за видами заборгованості, термінами виникнення і погашення, за кожним пред'явленим до оплати рахунком
Резерв сумнівних боргів	(38)
Короткострокові векселі одержані	(34)	За видами
Поточні фінансові інвестиції	(35)	За видами
Акції		За акціонерними товариствами та видами акцій із зазначенням номінальної і фактичної вартості
Депозитні сертифікати		В розрізі установ банку і строків відшкодування грошових коштів
Облігації		За строками, видами та емітентами, із забезпеченням можливості одержання даних про фінансові вкладення в країні і за кордоном, а також у національній і іноземній валюті
Витрати майбутніх періодів	(39)	За видами витрат

Питання для розмірковування та самоконтролю:

1. Дайте визначення поняттю “активи”.

Розкрийте сутність управління активами підприємства.

Якими можуть бути інформаційні потреби фінансових менеджерів щодо облікової інформації про активи?

Як система бухгалтерського обліку дозволяє здійснювати фінансовим менеджерам їх функції?

2.2 Побудова фінансового обліку капіталу та зобов'язань

Пасиви - це визначене у вартості боргове зобов'язання (капітал) підприємства (юридичної особи) або громадянина (фізичної особи) по відношенню до іншого підприємства або громадянина. Пасиви показують джерела утворення активів (кому винне підприємство) чи громадянин за все майно, яке воно (або він) має у своєму розпорядженні. Отже пасиви це вираз права власності на активи. [Активи + Пасиви] .

Для управління власним капіталом на стадії створення підприємства необхідна облікова інформація про засновників (учасників), їх частки у сукупному капіталі, матеріальний склад внесків (активів, інвестовані засновниками чи учасниками). [ Власний капітал = Активи підприємства ].

В подальшому з'являється потреба у інформації про зміну початкового капіталу, оскільки право вимоги на активи можуть набути кредитори підприємства . Фінансові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів [Активи = Зобов'язання + Капітал] і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Тому для визначення власного капіталу з активів вираховують зобов'язання. [Каптал = Активи - Зобов'язання].

Бухгалтерський облік власного капіталу повинен забезпечити користувачів інформацією у різних ракурсах:

за джерелами формування (вкладений і накопичений капітал);

за ступенем фіксації (зареєстрований і незареєстрований);

за елементами.

Аналітичний облік повинен дозволити вести контроль за дотриманням законодавчо встановлених мінімальних розмірів зареєстрованого капіталу (для окремих видів підприємств), складом власників, коригуючими показниками власного капіталу, сумою, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість, розміром резервного капіталу, нерозподіленим прибутком (непокритим) збитком, неоплаченим та вилученим капіталом.

За даними фінансового обліку можна прослідкувати залежність елементів власного капіталу від організаційної форми підприємства, які зумовлені нормами діючого законодавства.

Для акціонерних товаристві (лише вони мають право на випуск акцій) важливою є інформація про випуск акцій за формами їх випуску, типами, категоріями), дивіденди (нараховані виплачені), нарахований податок на дивіденди, реістування дивідендів, викуплені власні акції та операції з ними, конвертацією облігацій в акції тощо.

Фінансовий облік забезпечує фінансистів інформацією про створені на підприємстві забезпечення-зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу. Вони створюються тільки для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на певні цілі і ні в якому разі не для покриття майбутніх збитків від діяльності. Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, у разі потреби, коригується. Окремо контролюється використання коштів цільового фінансування.

Особливої уваги потребує стан розрахункових операцій та пов'язані з ними зобов'язання. Методологічні вимоги до формування в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності інформації про зобов'язання визначено в П(С)БО 11 “Зобов'язання.

Їх облік організується так, що якнайшвидше отримати інформацію про суму позик, терміни їх погашення, сплату відсотків, дати виникнення та погашення кредиторської заборгованості за її видами. За даними обліку досліджується безнадійна заборгованість при закінченні терміну позовної давності, банкрутстві, ліквідації підприємства, виникнення непередбачених обставин, дотримання строків оплати по рахунках. При цьому постійно контролюється стан платоспроможності підприємства на найближчий час .

Фінансисти мають бути обізнаними в методиці оцінки зобов'язань, особливо довгострокових, які відображають теперішню вартість. Теперішня вартість дисконтована вартість майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Ця інформація потрібна для прийняття інвестиційних рішень.

При прийнятті рішення щодо укладання кредитних угод необхідно залучити аналітичну інформацію, щоб з'ясувати, чи має підприємство ліквідні запаси, цінні папери. Можливо їх реалізація забезпечить отримання відповідних сум і уникнення від залучення дорогих позикових ресурсів.

Якщо ж уникнути кредитних взаємовідносин неможливо, то підприємству заздалегідь необхідно підготувати стандартний набір документів, якими буде цікавитися банк і вступати у взаємовідносини лише на взаємовигідних умовах.

Побудова аналітичного обліку розрахунків з постачальниками (підрядчиками) має можливість отримання необхідних даних для управління за:

акцептованими та іншими розрахунковими документами, термін оплати яких не настав;

неоплаченими в строк розрахунковими документами постачальниками за невідфактурованими поставками;

векселями виданими, термін оплати яких не настав;

простроченими оплатою векселями;

отриманими комерційними кредитами.

Для фінансового менеджера важливо мати інформацію, необхідну для розробки та обгрунтування пропозицій щодо розподілу чистого прибутку і формуванню фондів підприємства. Він повинен узгодити дивідендну та інвестиційну політику, забезпечити оптимальні пропозиції між реінвестиціями прибутку та його використанням. У відкритих акціонерних товариствах необхідно турбуватись про раціональний розподіл прибутку на накопичення та використання з урахуванням змін на фондовому ринку.

Наприкінці узагальнимо напрями деталізації інформації про пасиви у фінансовому обліку *^* У дужках вказано код відповідного синтетичного рахунку:

статутний капітал	(40)	за засновниками (учасниками)
пайовий	(41)	за пайовиками
додатковий	(42)	за видами по кожному засновнику (учаснику)
резервний	(43)	за видами і напрямами використання
прибуток (непокритий збиток)	(44)	за напрямами використання
власний капітал в т.ч. вилучений капітал	(45)	за видами по кожному засновнику, учаснику, акціонеру
	(45)	за видами акцій, вкладів, паїв
неоплачений	(46)	за видами розміщених неоплачених акцій (для АТ) та кожним засновником (учасником)
забезпечення наступних виплат і платежів	(47)	за видами, напрямами формування і використання
цільове фінансування та надходження	(48)	за призначенням і джерелами надходження
зобов'язання
в т.ч. за видами позики	(50, 60)	за позикодавцями у розрізі кожного кредиту (позики) окремо та за строками їх погашення
по облігаціях і векселях	(51,52,62)	по кожному виду
постачальники	(631)	за окремим партнером в розрізі кожного документу
	(632)	в розрізі країн, всередині них в розрізі постачальників та контрактів
розрахунки з бюджетом	(64)	за їх видами з оплати праці в розрізі кожного працівника

Питання для розмірковування та самоконтролю:

Дайте визначення поняття “пасиви”.

Розкрийте сутність управління власним капіталом.

Розкрийте сутність управління зобов'язаннями підприємства.

За якими ознаками повинна деталізувати інформація у фінансовому обліку, щоб задовольняти потреби в управління пасивами.

2.3 Побудова фінансового обліку витрат і доходів

Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходів.

Загальні правила формування в обліку інформації про доходи встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”.

Порядок формування в обліку інформації про витрати визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”.

Для визначення фінансового результату діяльності за звітний період необхідно дотримуватися принципів визнання доходів і витрат, а саме: нарахування, відповідності, періодичності.

Принцип нарахування передбачає відображення результатів господарських операцій у тому звітному періоді, коли відбувається господарська операція, не враховуючи моменту отримання чи сплати грошових коштів, оскільки не завжди оплата грошових коштів збігається по звітних періодах з моментом здійснення господарської операції.

Принцип нарахування застосовується в поєднання з принципом відповідності який полягає у порівнянні доходів і витрат звітного періоду, тобто витрати, понесені для отримання доходу, повинні бути погоджені із цим доходом.

Наприклад, якщо підприємство визнало дохід від реалізації готової продукції в момент відвантаження її покупцям, то одночасно необхідно визнати собівартість реалізованої продукції. У даному випадку дохід визнається в момент збільшення активу - дебіторської заборгованості, а витрати - одночасно зі зменшення активів (товарів).

Для визначення фінансового результату, виходячи з принципу періодичності, доходи та витрати підприємства розподіляється по звітних періодах: місяць, квартал.

Пам'ятайте, що доходи, витрати і фінансовий результат діяльності підприємства визначається наростаючим підсумком за звітний період.

Правильне застосування вказаних принципів дає можливість достовірно визнати і порівняти суму доходу і відповідних витрат кожного звітного періоду

Бухгалтерський облік повинен надати повну, достовірну інформацію про доходи, витрати, прибутку (збитки) підприємства за звітний період. Така інформація є основою для аналізу і прийняття управлінських рішень, а тому результати відображають за видами діяльності підприємства і таким же чином побудована система їх обліку. Класифікація доходів і витрат наведена відповідно.

Для обліку витрат і визначення собівартості можна застосувати три варіанти ведення:

Перший (найпоширеніший на практиці) - із застосуванням лише рахунків 9 класу (рис. 15.);

Другий - передбачає застосування рахунків 8 і 9 класів одночасно;

Третій - передбачає застосування лише рахунків 8 класу.

Отже, фінансовий результат визначається за кожним видом діяльності шляхом зіставлення доходів і витрат звітного періоду (рахунок 79 “Фінансові результати”). По закінченню періоду сальдо рахунка 79 списується на рахунок 44 “Нерозподілені прибуток (непокриті збитки)” .

Вихідними чинниками, які впливають на побудову бухгалтерського обліку, витрат та доходів є: види діяльності, її галузі, види продукції, особливості технології виробництва, цілі управління цими якісними показниками діяльності, вимоги податкової служби, професіоналізм працівникам обліково-аналітичних служб.

Господарюючі суб'єкти у системі фінансового обліку зазвичай витрати групують за економічними елементами та статтями калькуляції, так як основним призначенням класифікації витрат для них є оцінка запасів та визначення фінансового результату. Інші (“ринкові”) напрями класифікації будуть розглянуті у темі 3.

Зауважимо, що побудова обліку витрат і доходів не досить досконала і методологія калькулювання собівартості постійно удосконалюється.

Після визначення витрат здійснюється калькулювання собівартості, результати якого використовуються фінансистами для аналізу, оцінки та прогнозування.

2.4 Побудова фінансової звітності та її роль в управлінні

Важливим джерелом інформації є фінансова звітність. Її управлінський аспект подаємо на рис. 17.

Форма фінансового звіту	Інформація для управління
Баланс (форма №1)	Містить відомості про активи підприємства та джерела їх утворення; дозволяє отримати інформацію про динаміку та структуру необоротних та оборотних активів, витрат майбутніх періодів, визначити структуру зобов'язань підприємства, його власного капіталу, забезпечень майбутніх платежів та доходів майбутніх періодів. За даними балансу розраховують-ся коефіцієнти автономії, фінансової стійкості, поточ-ної та абсолютної ліквідності та інші коефіцієнти, які характеризують фінансовий стан підприємства
Звіт про фінансові результати (форма №2)	Містить інформацію про витрати, доходи та фінансові результати підприємства за видами діяльності в порівнянні з минулим періодом. Може використовуватися для прогнозування, порівняння та оцінки здатності підприємства приносити прибуток
Звіт про рух грошових коштів (форма №3)	У звіті відображаються головним чином, факти господарського життя підприємства, що здійснюють, реально або потенційно, вплив на грошові потоки. Інформація що подається у звіті, повинна вимагати мінімум оціночних суджень та інтерпретації від особи, яка його готує. Аналіз цього звіту має велике значення при управлінні грошовими потоками
Звіт про власний капітал (форма № 4)	Дає чітке уявлення про зміни у власному капіталі підприємства у розрізі елементів та причин змін. Має значення для управління фінансовою діяльністю підприємства
Примітки до фінансових звітів	Містять детальну аналітичну інформацію, яка не знайшла свого відображення у стандартизованих формах фінансової звітності. Використовується для оцінки і прогнозу: облікової політики, ризиків, які впливають на підприємство, його ресурси та зобо-в'язання; діяльності підрозділів підприємства тощо

Кожна група користувачів намагається отримати якомога більше достовірної інформації на підставі одних і тих же звітів. Особливо важливим для фінансових менеджерів є набуття навичок “Читання” балансу.

Під “читанням” балансу традиційно розуміють його економічний аналіз.

Розрізняють два види аналізу:

внутрішній - проводиться керівництвом підприємства, аудиторами або власниками на підставі бухгалтерських та статистичних документів;

зовнішній - проводиться і готується третіми особами, в розпорядженні яких є тільки інформація, яка публікується підприємством в пресі у формі річного звіту.

Фахівці можуть ставити перед собою такі цілі дослідження балансу:

виявити наявність та розміщення засобів на підприємстві, встановити зміни, які відбулися у їх складі і джерелах утворення за звітний період, дати оцінку цим змінам;

визначити платоспроможність підприємства і фактори, які впливають на неї;

вивчити швидкість обертання товарів;

проаналізувати стан дебіторської і кредиторської заборгованості;

визначити ступінь використання кредитів банку та своєчасність їх погашення;

перевірити підстави утворення і використання коштів, що мають спеціальне призначення;

встановити, як виконується бізнес-план підприємства;

з'ясувати, як здійснені розрахунки з бюджетом та позабюджетними фондами;

виявити реальну вартість підприємства і його акцій;

зіставити баланс, який аналізується, з даними інших підприємств тієї ж галузі економіки;

Для вирішення цих задач в балансі виявляють характер і загальну направленість змін. “Читання” обов'язково передбачає наявність хоча б двох балансів: на початок і на кінець звітного періоду. Баланс підприємства містить цифрові дані, які знаходяться у тісному взаємозв'язку. Ця обставина спонукає сприйняття баланс в цілому до того, як кожний його елемент буде підлягати спеціальному вивченню.

Перед “читанням” балансу необхідно:

переконатися, що зміст, який вкладається в одноіменні рахунки, однаковий у всіх балансах, які порівнюються. Тотожність змісту в різних балансах рахунків однієї й тієї ж назви важлива навіть не тільки для цілей порівняння цих балансів (тому що як вище сказано, рахунки часто зводяться в групи), але й для подальшого, більш поглибленого, аналізу окремих майнових груп;

переглянути номенклатуру рахунків і встановити, які рахунки введені, а які замінені;

перевірити правильність виділення позабалансових статей;

перевірити правильність розташування регулюючих статей балансу.

Оскільки при читанні балансу користуються не одним, а хоча б двома балансами, це дозволяє з самого початку виявити загальну тенденцію у зміні статей балансу, оцінка правильності (або помилковості) якої повинна і в подальшому стати одною з важливих задач його аналізу. Зіставляючи баланси на початок і кінець досліджуваного періоду, визначають як направленість змін всього балансу (збільшення або зменшення балансових статей), так і характер зрушень у складі його окремих вузлових частин. Практика аналізу балансів свідчить про те, що вже таке початкове знайомство з балансовими показниками у значній мірі визначає весь хід подальшого аналізу балансу. Дослідник звертає увагу на ті зміни в складі балансу, які є найбільш сприятливими, і ті, які, навпаки, насторожують.

Наприклад, позитивної оцінки заслуговує тенденція до зростання матеріальної частини балансу. І навпаки, певну настороженість повинно викликати збільшення дебіторської частини, а в пасиві - кредиторських статей. Цілком очевидно, що особлива увага звертається на статтю пасиву “Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)”.

Наступним кроком ознайомлення з балансом є перевірка зусиль, здійснених підприємством і направлених на ліквідацію “хворих” статей балансу або до найбільшого їх скорочення. Це називається вивченням якісних зрушень в балансі.

Третім етапом є аналіз забезпеченості підприємства власними оборотними засобами. На цьому етапі визначається величина власних оборотних засобів та ступінь забезпеченості ними підприємства.

Показники бухгалтерського балансу підприємства досліджуються шляхом горизонтального та вертикального аналізу.

Горизонтальний аналіз - порівняння величин абсолютних і відносних показників за декілька періодів; визначення обсягу та напрямків змін, а також тенденцій їх змін.

Вертикальний аналіз - визначення питомих часток окремих статей фінансових звітів, їх порівняння. Вивчаючи сукупність показників у різні періоди, можна дослідити структурні зрушення, що дають змогу оцінити внутрішні негативні та позитивні зміни майна підприємства і джерел його утворення.

При проведенні даного напрямку аналізу необхідно звернути увагу на наступне:

слід аналізувати майно підприємства, досліджуючи абсолютні показники, порівнюючи дані вартості майна на початок та кінець звітного періоду з даними минулих періодів;

особливу вагу слід приділяти статтям балансу, що свідчать про можливі недоліки та незадовільну роботу підприємства, тобто “негативним” статтям балансу;

при здійсненні аналізу слід проводити об'єктивну оцінку вартості майна в цілому, а також тієї частки, що знаходяться реально у власності та розпорядженні підприємства;

необхідно оцінити стан необоротних активів підприємства та рівень його забезпеченості оборотними засобами.

Зауважимо, що баланс підприємства можна вважати позитивним, якщо: коефіцієнт платоспроможності більше 2,0; забезпеченість власними оборотними засобами більше 0,1; наявний приріст власного капіталу не має різких змін в окремих статтях балансу; дебіторська заборгованість знаходиться в рівновазі з кредиторською; в балансі немає “негативних” статей; запаси та витрати не перевищують величини джерел їх покриття за рахунок власних оборотних коштів та позик.

Показники, що визначаються при загальному аналізі балансу підприємства і порядок їх розрахунку наведено у таблиці 1.

Таблиця 1. Загальний аналіз балансу підприємства

№ п п	Назва показника	Порядок (формула) розрахунку	Призначений (опис)
Абсолютні показники балансу підприємства
1	Вартість майна підприємства	Ф.1 (ряд.280)	Валюта або підсумок балансу
2	Дебіторська заборгова-ність	Ф.1 ( ?ряд. 160, 170-210)	Характеризує вартість вилучених на певний період з господарської діяльності підприємства оборотних засобів
3	Кредиторська заборгова-ність	Ф.1 ( ?ряд. 530-610)	Визначає вартість тимчасово залученого майна інших підприємств та фізичних осіб у господарський оборот підприємства в результаті несплати відповідних платежів
Показники оцінки майнового стану підприємства
4	Робочий капітал	Ф.1 ( ряд. 260 - ряд. 620)	Це власні оборотні засоби, які визначаються як різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями. Наявність робочого капіталу свідчить, що підприємство має фінансові результати для розширення діяльності та інвестування
5	Частка власних оборотних засобів	Ф.1 ( ряд. 260 - ряд. 620)/ Ф.1 (ряд.260)	Визначається як питома вага власних оборотних засобів в загальній вартості оборотних засобів, характеризує фінансову стабільність підприємства
6	Коефіцієнт зносу основних засобів	Ф.1 ( ряд. 032)/ Ф.1 (ряд. 031)	Розраховується як відношення суми зносу до первісної вартості основних засобів, характеризує фізичний стан основних засобів, стабільність та покращання показника в динаміці є позитивною тенденцію
7	Коефіцієнт придатності основних засобів	Ф.1 ( ряд. 030)/ Ф.1 (ряд.031)	Розраховується як відношення залишкової вартості основних засобів до їх первісної вартості, чим він більший тим кращий технічний стан основних засобів

Для фінансового менеджера особливо важливо володіти інформацією щодо ліквідності. бухгалтерський звітність релевантний господарський

Ліквідність підприємства в короткостроковому періоді визначається його можливостями покрити свої поточні зобов'язання. Ліквідність означає здатність перетворити активи у готівку або отримати грошові кошти. Короткостроковим періодом умовно визначається термін до одного року, хоча іноді він також ототожнюється з операційним циклом.

Існує декілька ступенів ліквідності. Недостатня ліквідність, як правило, означає, що підприємство не може скористуватися виникаючими вигідними комерційними можливостями. На цьому рівні недостатня ліквідність обмежує свободу у виборі та свободу дій керівництва.

Більш значна недостатність ліквідності свідчить про те, що підприємство не може оплатити свої поточні борги та зобов'язання. Це може призвести до інтенсивного продажу довгострокових активів та вкладень, а в найгіршому випадку - до неплатоспроможності та банкрутства.

Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю та часткову або повну втрату вкладень капіталу. У разі, коли власники несуть необмежену відповідальність, їх збитки можуть навіть перевищити початкові вкладення.

Для кредиторів недостатня ліквідність у боржника може свідчить про затримку у сплаті процентів та основної суми боргу. Поточний стан ліквідності підприємства може також вплинути на її стосунки з клієнтами та постачальниками товарі та послуг. Такі зміни можуть призвести до неспроможності даного підприємства виконати умови контрактів та призвести до втрати зв'язків з постачальниками. Якщо підприємство не може погасити свої поточні зобов'язання в міру того, як наступає строк їх оплати, його подальше існування ставиться під сумнів, а це відсуває решту показників діяльності на другий план.

При проведенні аналізу балансу підприємства насамперед здійснюють класифікацію активів підприємства за ступенем їх ліквідності та пасивів - за терміновістю оплати (табл. 2).

Таблиця 2. Класифікація активів для аналізу ліквідності балансу

Групи активів за ступенем ліквідності	Умов-не позна-чення	Харктери-стика	Група пасивів за терміновістю оплати	Умов- не позна- чення	Характери-стика
Високо-ліквідні	А1	Грошові кошти	Найбільш термінові	П1	Кредиторська заборгованість
Швидко-ліквідні	А 2	Дебіторська заборгова-ність	Коротко-строкові	П2	Короткострокові кредити та позикові кошти
Повільно-ліквідні	А 3	Матеріальні цінності	Довго-строкові	П3	Довгострокові кредити та позикові кошти
Важко-ліквідні	А 4	Основні засоби	Постійні	П4	Джерела власних коштів

Баланс підприємства вважається абсолютно ліквідним, якщо:

А1 > П1 , А2 > П2 А3 > П3 , А4 < П4

Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому можна визначити загальний показник ліквідності за формулою:

( А1 х ВА1 + А2 х ВА2 + А3 х ВА3): (П1 х ВП1 + П2 х ВП2 + П3 х ВП3 ),

де ВА - матеріальна відповідальність - питома вага відповідних груп активів та пасиві в їх загальному підсумку.

Основні показники ліквідності підприємства наведено в табл. 3.

Таблиця 3. Характеристика основних показників ліквідності підприємства

№ п п	Назва показника	Порядок (формула) розрахун-ку	Нормативне (рекомен-доване) значення	Призначення (опис)
1	Робочий капітал (розмір власних оборотних засобів)	Ф. 1 (ряд. 260 - ряд. 620)	Середньо-галузеве	Різниця між оборотними ак-тивами підприємства та його короткостроковими зобов'я-заннями, є “фінансовою подушкою”, що теоретично дає можливість підприємству погасити всі або більшу частину зобов'язань та продовжувати працювати
2	Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності)	Ф. 1 (ряд. 260 - ряд. 620)	>2	Визначається співвідношення усіх поточних активів до короткострокових зобов'язань, характеризує достатність оборотних засобів для покриття своїх боргів
3	Коефіцієнт швидкої ліквідності	Ф. 1 (Уряд. 150, 160, 170 - ряд. 250)/ Ф.1 ряд. 620	>1	Показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних фінансових надходжень
4	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Ф. 1 (Уряд. 220, 230, 240)/ Ф.1 ряд. 620	>0,2	Характеризує негайну готов-ність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість і визначається як відношення суми грошових коштів підприємства та короткотермінових фінансових вкладень до суми короткотермінових зобов'язань
5	Частка оборотних засобів в активах	Ф.1 (ряд 260 / ряд 280)	-

Загальний показник ліквідності балансу показує відношення суми всіх платіжних засобів до суми всіх платіжних зобов'язань з урахуванням їх ліквідності. Цей показник дає змогу порівнювати баланси підприємств за різні періоди, баланси різних підприємств та визначати найбільш ліквідні баланси.

Другим звітом, який є складовою фінансової звітності, є Звіт про фінансові результати. Вимоги до його змісту і форми встановлені П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”.

Процес визначення фінансового результату умовно поділяється на два етапи: спочатку дохід від реалізації (виручка) реєструється на рахунку 70 (субрахунки 701-703) “Доходи від реалізації”, а потім після вирахування з неї непрямих податків (ПДВ, акцизу тощо) переноситься на рахунок 79 “Фінансовий результат”.

На підставі даних звіту про фінансові результати розраховуються різноманітні показники та коефіцієнти, зокрема, показники ефективності господарської діяльності підприємства (табл.4).

...