Бухгалтерський облік в управлінні підприємством

Таблиця 4. Показники оцінки ефективності господарської діяльності підприємства

№ п п	Назва показника	Порядок (формула) розрахунку	Призначення (опис)
1	Чистий прибуток	Ф.2 ряд. 220	Розраховується як різниця між загальною сумою прибутку та платежами до бюджету, характеризує суму прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства
2	Рентабель-ність активів	Ф.2 (ряд.170) / ф.1 (ряд.280, гр.3 + ряд. 280, гр.4) /2) х100	Визначається як відношення прибутку до середньорічної вартості усіх активів, тобто показує скільки прибутку припадає на 1 грн. активів, характеризує ефективність управління підприємством
3	Рентабель-ність власного капіталу	Ф. 2(ряд 170)/ ф.1 (ряд. 380, гр.3 + ряд. 380, гр.4)/ х 100	Розраховує розмір прибутку, що надходить на підприємство з кожної гривні від продажу продукції (робіт, послуг), розраховується як відношення прибутку від продажу та суми продажу продукції (робіт, послуг)
4	Рентабель-ність продажу	Ф.2(ряд. 050)/ ф.2 (ряд.035)	Характеризує розмір прибутку, що надходить на підприємство з кожної гривні від продажу продукції (робіт, послуг), розраховується як відношення прибутку від продажу та суми продажу продукції (робіт, послуг)
5	Рентабель-ність продукції робіт, послуг)	Ф.2(ряд. 050)/ (ряд.040) х 100	Обчислюється як відношення прибутку від продажу та собівартість продукції (робіт, послуг), показує скільки прибутку отримало підприємство в розрахунку на одну гривню понесених витрат
6	Окупність витрат	Ф.2(ряд. 040)/ ф.2 (ряд.035)	Характеризує величину витрат, що здійснює підприємство, щоб отримати гривню від продажу продукції (робіт, послуг), обчислюється як відношення собівартості продукції (робіт, послуг) та суми продаж
7	Чиста рентабель-ність під-приємства	Ф.2(ряд. 220)/ ф12 (ряд.280, гр.3 + ряд.280, гр. 4) /2)	Розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості майна підприємства

Докладна інформація про суттєві зміни у грошових коштах та їх еквівалентах подається у формі 3 “Звіт про грошові кошти та їх еквіваленти” (П(С)БО 4). Для цього грошові потоки класифікуються у певні групи. Звіт складається для оцінки спроможності підприємства накопичувати грошові кошти та їх еквіваленти у процесах здійснення грошових потоків, а також для забезпечення можливості прийняття правильних рішень керівником підприємства і власниками.

Звіт про рух грошових коштів містить в собі інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період. Рух коштів відображається у Звіті в розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Визначаючи грошові потоки, слід також врахувати галузеві особливості діяльності підприємства. Якщо промислове підприємство порівняти з торговельними, то навіть за умови ідентичності обсягів їх чистого прибутку промислове підприємство матиме значно вищий показник грошових потоків, ніж торговельне. Це зумовлено передусім тим, що торговельне підприємство, як правило, здійснює невеликі капіталовкладення в необоротні активи, а тому має менші амортизаційні відрахування.

Значення показника грошових потоків може вірогідно відображати фінансовий стан підприємства лише за умови врахування стратегії його розвитку. Так, якщо порівнювати два прибуткових підприємства однієї галузі, одне з яких вкладає свій капітал у корпоративні права інших економічних суб'єктів, а інше - розширює власні виробничі потужності, то останнє, за інших умов, матиме вищий показник грошових потоків.

Характерно, що саме цей показник здебільшого використовується для відображення галузевих особливостей діяльності підприємств.

В світовій практиці Звіт про рух грошових коштів складається за такими методами:

а) прямий, за допомогою якого розкриваються основні валові грошові надходження і витрати;

б) непрямий, за допомогою якого чистий прибуток або збиток коригуються з урахуванням операцій негрошового характеру, відстрочення, нарахування минулих років, майбутніх надходжень чи платежів, статей доходів і витрат, пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

П(С)БО 4 передбачає застосування непрямого методу складання Звіту про рух грошових коштів, який полягає у трансформації чистого прибутку (збитку) в чисту суму отриманих (витрачених) грошових коштів. В результаті використання цього методу користувачу надається інформація тільки про чисті надходження (вибуття) від операційної діяльності, а індивідуальні надходження і виплати залишаються поза Звітом.

Фінансові менеджери усвідомлюють, що грошові активи повинні забезпечувати постійну платоспроможність підприємства, тому їх оборот повинен здійснюватися у відповідності до спеціально розробленої фінансової політики управління грошовими активами.

Політика управління грошовими активами - це частина загальної політики управління оборотними активами, що полягає в організації ефективного їх обігу та оптимізації їх загального залишку.

Розробка політики управління грошовими активами включає наступні основні етапи. (табл.5.)

Таблиця 5. Етапи розробки політики управління грошовими активами

№	Етапи	Характеристика
1	Аналіз грошового обороту та середнього залишку грошових активів підприємства у попередньому періоді	Вивчається рух грошових коштів підприємства у розрізі операційної (виробничо -комерційної), інвестиційної та фінансової діяльності; середній залишок грошових коштів і його достатність з позиції забезпечення платоспроможності підприємства; оборотність грошових активів та інші показники
2	Формування грошового обороту на підприємстві	Розробляється план надходження та витрачання грошових коштів, платіжний календар та інші документи, що забезпечують цей оборот
3	Визначення мінімаль-но необхідного за-лишку грошових активів для здійснен-ня поточної госпо-дарської діяльності	Обсяг резервів грошових активів у формі короткострокових фінансових вкладень не визначається
4	Диференціація міні-мально необхідного залишку грошових активів у розрізі національної та іноземної валют	Основою таких розрахунків є прогнозований обсяг зовнішньоекономічних операцій та господарських операцій на внутрішньому ринку

Важливим звітом, який входить до складу фінансової звітності, є Звіт про власний капітал. Вимоги до його змісту та форми встановлені П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”.

Користувач облікової інформації повинен усвідомлювати, що власний капітал є основою для початку та продовження господарської діяльності підприємства, найважливішим показником, оскільки виконує наступні функції:

відповідальності та захисту прав кредиторів - показує розмір відповідальності кожного учасника за борги підприємства;

довгострокового фінансування - перебуває у розпорядженні підприємства необмежено довго;

фінансування ризику - власний капітал використовується для ризикових інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори;

самостійності і впливу - розмір власного капіталу характеризує ступінь незалежності та впливу його власника;

кредитоспроможності - при наданні кредиту за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю та більшим власним капіталом. Зокрема, обчислюється коефіцієнт автономії як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу, значення якого повинно бути більшим за 0,5 для забезпечення фінансування підприємства на рахунок залучених коштів в допустимих межах.

розподілу доходів і активів - частки окремих власників в капіталі є основою при розподілі доходів та майна підприємства у випадку його ліквідації.

Хоча загальна сума власного капіталу розкривається в балансі за його складовими на кінець звітного і попереднього періодів, власники підприємства та інші користувачі фінансової звітності потребують більш детальної інформації про зміни, що відбулися протягом звітного періоду, причини цих змін. Розкриття такої інформації є метою складання Звіту про власний капітал.

Одним з напрямків діяльності фінансових менеджерів може бути: управління капіталом, що складається з управління власним капіталом та управління залученим капіталом.

Передусім необхідно здійснити оптимізацію структури капіталу, тобто визначити співвідношення використання власного та залученого капіталу, при якому забезпечується оптимальні пропорції між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, а саме максимізується ринкова власність підприємства. Оптимізація структури капіталу здійснюється різними методами, основними з яких є: метод оптимізації структури капіталу за критерієм політики фінансування активів; метод оптимізації структури капіталу за критерієм його власності; метод оптимізації структури капіталу за критерієм ефекту фінансового лівериджу.

Структура капіталу підприємства залежить від багатьох факторів, основними з яких є наступні (табл.6)

Таблиця 6. Фактори, що впливають на формування структури капіталу

Фактор	Характеристика
Стабільність реалізації продукції	Чим стабільніше здійснюється реалізації товарів та послуг підприємством, тим вище і безпечніше є використання позикового капіталу
Структура активів підприємства	Чим більш безпечніше з позиції кредиторів структура активів підприємства (вище питома вага оборотних активів, а в їх складі високоліквідної частини), тим більшими можливостями в залученні позикового капіталу воно володіє
Темпи розвитку підприємства	Зростаючі підприємства, що знаходяться на початкових стадіях свого життєвого циклу і які мають конкурентноздатну продукцію, можуть залучати для фінансування нових активів велику частку позикового капіталу
Рівень рента-бельності акти-вів і власного капіталу	При високих коефіцієнтах рентабельності підприємство може капіталізувати велику частину прибутку, знижуючи тим самим потребу у власному капіталі
Рівень оподаткування прибутку	Так як виплата відсотків за використовуваний кредит включається до складу витрат, що знижує суму прибутку, то на підприємствах з високим рівнем його оподаткування більш ефективним є використання позикового капіталу
Відношення кредиторів до підприємства	Не заважаючи на високий рівень фінансової стійкості і платоспроможності, кредитори в оцінці діяльності підприємства можуть керуватися іншими критеріями, що формують його негативний імідж. Це спричиняє відповідний вплив на можливість залучення підприємством позикового капіталу
Кон'юнктура фінансового ринку	В залежності від стану цієї кон'юнктури збільшується або знижується вартість залучення позикового капіталу, що впливає на середньозважену вартість капіталу

Дані звіту про власний капітал використовують для аналізу стану та руху власного капіталу підприємства.

До фінансової звітності додаються примітки. Під примітками до фінансових звітів необхідно розуміти сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обгрунтованість статей фінансових звітів, а також інформацію, що передбачена відповідними положеннями (стандартами) зі змістом.

Примітки до річної фінансової звітності умовно можна поділити на три типи (табл.7)

Таблиця 7. Класифікація та характеристика приміток

Тип примітки	Зміст примітки	Загальна характеристика
Перший тип	Інформація, що стосується облікової політики	Загальні примітки, що описують принципи оцінки і методи обліку, тих статей звітності, по яких надається можливість самостійного вибору варіантів оцінки і обліку
Другий тип	Інформація, що не на-ведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою у відпо-відності до стандартів	Висвітлюються питання, відповіді на які вимагаються безпосередньо Стандартами
Третій тип	Інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для її зрозумілості та доречності	Ця група приміток є найбільш ліберальною. Вона не є обов'язковою. Але в деяких випадках бухгалтер сам зацікавлений в тому, щоб пояснити в примітках позицію

Примітки до фінансових звітів повинні містити аналіз сум, показаних в основній частині балансу, звіті про фінансові результати, звіті про рух грошових коштів та звіті про власний капітал, а також іншу інформацію, необхідну для об'єктивного відображення фінансового стану підприємства.

Тема 3. Побудова внутрішньогосподарського (управлінського) обліку в управлінні підприємством

3.1 Внутрішньогосподарський (управлінський) облік як інформаційна база для прийняття управлінського рішення

Загальна структура побудови управлінського обліку

Проблема беззбиткової діяльності, з однієї сторони, а банкрутства - з іншої, спонукають теоретиків і практиків використовувати найоптимальніші методики господарювання.

Відомо, що основою ефективного господарювання є стабільність підприємства на ринку. Фінансова стійкість підприємства це не стільки його платоспроможність, скільки якісні показники рентабельності. Між тим, досвід свідчить, що досягнення високої рентабельності супроводжувалось підвищеним ризиком, наявність потенційно можливих збитків. В таких умовах важливо розуміння складу понесених витрат, співвідношення між постійними і змінними їх складовими, яке визначає швидкість обороту капіталу.

Все частіше сучасні керівники не задовольняються узагальненою інформацією фінансової звітності про наявні грошові кошти, співвідношення власного і залученого капіталу, швидкість обороту. Тому в цих умовах бухгалтер повинен перетворитися зі споживача інформації в її постачальника, так як без нього не будуть задоволені нові вимоги менеджерів, не будуть “розшиті вузькі місця”.

Бухгалтерський облік стає оперативнішим, аналітичнішим, більше уваги приділяється контролю за формуванням понесених витрат для одержання доходів, обліку фактичних обсягів виробництва, оцінці виконання виробничих програм не лише по підприємству, а у розрізі підрозділів (центрів відповідальності).

Мета - оптимізація витрат з метою отримання максимально можливого рівня рентабельності при ефективному і результативному господарюванні .

Структурний аспект в організації управлінського обліку передбачає з'ясування організаційної структури самого підприємства та структури його бухгалтерії. Перша з них необхідна для організації обліку за центрами відповідальності, друга - для розмежування обов'язків працівників бухгалтерії. В штаті бухгалтерії може бути передбачена особа, яка відповідно до посадових обов'язків могла б реалізувати функції бухгалтера-аналітика. Зауважимо, що це має бути найдосвідченіший професіонал, наділений якостями людини з активною життєвою позицією, глибокими різнобічними знаннями. Нині в Україні на більшості підприємств ці обов'язки виконує сам головний бухгалтер або його заступник, інколи - працівники планово-аналітичних служб. Із зарубіжного досвіду відомо, що управлінська бухгалтерія є окремим структурним підрозділом фірми, яка підпорядковується або фінансовому директору, або безпосередньо раді директорів (президенту фірми).

Організація управлінського обліку включає систему рахунків, можливі підходи до групування витрат на конкретному підприємстві. У країнах з розвинутою ринковою економікою, де управлінська бухгалтерія існує поруч з фінансовою понад 50-и років, у планах рахунків передбачено спеціальний 9 клас - рахунки управлінської (маржинальної або аналітичної) бухгалтерії, що використовуються для прийняття тактичних і стратегічних рішень, аналізу собівартості, діяльності центрів відповідальності.

Залежно від ступеня централізації можливі чотири способи організації управлінського обліку, які безпосередньо відповідають французькій , англосаксонській, східноєвропейській та вітчизняним системам рахівництва.

Згідно з французькою системою, управлінський і фінансовий облік є відокремленими.

Взаємозв'язок фінансової та управлінської бухгалтерії в межах такої двоколової системи здійснюється з допомогою рахунків-екранів.

За англосаксонською системою організації управлінського обліку рахунки фінансової й управлінської бухгалтерії також ведуть паралельно, але взаємозв'язок між ними здійснюється з допомогою системи розподільчих рахунків.

Організація управлінського обліку передбачає розробку макетів регістрів для накопичення витрат.

Для проведення аналізу витрат за напрямами різнопланової діяльності підприємства (торгівля, виробництво, надання послуг - одночасно), для визначення прибуткових та збиткових кожного з них, а також для правильного розподілу непрямих витрат між об'єктами витрат у зарубіжних фірмах з 1946 р. застосовують відомість виробничого обліку, в якій узагальнюють витрати за місцями виникнення. Такий регістр зведеного обліку дозволяє здійснювати розрахунки норм накладних витрат та виробничо-економічних показників для контролю окремих місць виникнення витрат.

У відомості витрати мають бути згрупованими за видами витрат і місцями їх виникнення (основними, допоміжними, характерними для конкретного підприємства). Розробляючи макет такої відомості необхідно пам'ятати, що нею користуватимуться не лише професіонали-бухгалтери, саме тому вона має бути наочною, доступною для сприйняття менеджерами та переконливою.

Спеціалісту, який буде готувати макет відомості, необхідно бути обізнаним з організаційною структурою підприємства та сферами його діяльності, щоб чітко визначити місця виникнення витрат. Джерелами інформації для заповнення такого виду внутрішньої звітності є дані фінансового обліку прямих витрат та розрахунки розподілу непрямих витрат з допомогою відповідних коефіцієнтів, які здійснює бухгалтер управлінської бухгалтерії чи економіст. Розрахунки, узагальнені у відомості, дозволяють розрахувати всі прамі та непрямі витрати, а отже визначити виробничу собівартість.

При організації управлінського обліку необхідно передбачити заходи, яки б забезпечували конфіденційність управлінської інформації. Ними можуть бути:

виділення персоналу, бажано окремих приміщень,

вмонтування програмно-техничних засобів захисту від несанкціонованого доступу до інформації,

обмеження кола осіб, які мають доступ до комп'ютерної мережі,

застосування спеціальних програм захисту інформації, паролей входу в комп'ютер (кожна сітьова операційна система потребує ідентифікації користувача за ім'ям та паролем, які повинні систематично змінюватися з фіксацією у спеціальному журналі).

Управлінський облік як база розрахунку основних показників ефективності діяльності підприємства

Для оцінки ефективності діяльності підприємства важливим є розуміння сутності таких основних понять:

базисні стандарти		визначаються на початку року і не змінюються
бюджет		кількісний вираз плану, засіб контролю за його виконанням, метод регулювання
директ-кост		система управлінського обліку, яка узагальнює прямі витрати, непрямі витрати відносяться на зменшення фінансового результату
витратна ціна		ціна, яка базується на витратах; використовується для визначення межі рентабельності
витрати - ефективності		критерій оптимальності рішень, який застосовують в економічних розрахунках та при оцінці альтернативних способів використання ресурсів для досягнення визначення цілей
ідеальні норми витрат		мінімальні витрати для діяльності в ідеальних умовах
ідеальні стандарти		передбачають сприятливі ціни на матеріали, послуги, ставки на оплату праці і кошторисні ставки накладних витрат
індекс прибутковості		відносний показник, який характеризує привабливість інвестиційного проекту
контрольовані витрати		ті, на які має вплив керівник центру відповідальності
контрольний рахунок		форма внутрішньої звітності, деколи називається звітом про виконання бюджету (кошторису)
коефіцієнт маржиналь-ного доходу		відношення суми маржинального доходу до виручки від реалізації
критична (“мертва”) точка		обсяг діяльності, при якому доходи покривають витрати, а прибуток дорівнює нулю
неефективні витрати		витрати невиробничого характеру, в результаті яких не буде виготовлено продукту
оцінка діяльності		формальна процедура оцінки роботи підрозділу (працівника) шляхом накопичення інформації про виконання ним визначених завдань
практична стандарти		стандарти, які можуть бути досягненими підприємством при реальному рівні обсягів діяльності
стандарт - кост		система управлінського обліку, спрямована на регулювання прямих витрат виробництва шляхом розробки до початку виробництва стандартних калькуляцій і обліку фактичних витрат з виділення відхилень від стандартів
ефективна діяльність		виробництво заданого обсягу продукції при мінімальному використанні виробничих ресурсів або максимальне виробництво
Ефективні витрати		В результаті яких одержують доходи від реалізації тих видів продукції, на випуск яких вони були понесені

Основою розрахунку різноманітних показників, за якими оцінюється, аналізується і контролюється діяльність є специфіка системи управлінського обліку та її елементів.

Основні показники та алгоритми їх розрахунку.

Собівартість виробленої продукції

Зп + (ПМ+ПЗпл +ІП+ЗВВ)-Зк

Зазначені показники використовують для різних цілей, але найважливішими серед них є оцінка діяльності центрів відповідальності та оптимізація взаємозв'язку “обсяг - витрати -прибуток”, обгрунтування рішень в типових господарських ситуаціях.

Різні витрати для різних цілей

Облік повинен вестися виходячи з конкретних цілей управління. Саме від них повинна залежати класифікація витрат. Подальше усвідомлення суті і переваг управлінського обліку грунтуватиметься на усвідомленні нижче запропонованої класифікації.

3.2 Побудова управлінського обліку за методом повних витрат

Калькулювання повних витрат передбачає включення до виробничої собівартості змінних і постійних виробничих витрат.

Калькулювання неповних витрат передбачає включення до виробничої собівартості лише змінних виробничих витрат.

Вихідні дані по підприємству “Альфа”

Показник	Місяць
	01	02	03
1. Вироблено, одиниць	1000	1000	1000
2. Реалізовано, одиниць	1000	500	1500
3. Ціна за одиницю, грн.	10	10	10
4. Змінні витрати на одиницю: виробничі операційні	5 2	5 2	5 2
Постійні витрати: виробничі операційні	800 400	800 400	800 400

Звіт про прибуток

Система калькулювання неповних витрат

Показник	Місяць
	01	02	03
1. Реалізація (ціна х обсяг реалізації)	10000	5000	15000
2. Собівартість реалізованої продукції (змінні виробничі х обсяг реалізації)	5000	2500	7500
3. Виробничий маржинальний дохід (п.1-п.2)	5000	2500	7500
4. Змінні операційні витрати (змінні операційні х обсяг реалізації)	2000	1000	3000
5. Загальний маржинальний дохід	3000	1500	4500
6. Постійні витрати (виробничі і невиробничі)	1200	1200	1200
7. Операційний прибуток	1800	300	3300

Звіт про прибуток

Система калькулювання повних витрат

Показники	Місяць
	01	02	03
1. Реалізація	10000	5000	15000
2. Собівартість реалізованої продукції:	5х1000 + 800 х 1000 х 1000= =5800	5 х 500 + 800 х 500 х 1000= =2900	5 х 1500 + 800 х 1000 х 1500= =8700
змінні + постійні виробничіх виробничі обсяг виробництва х обсяг реалізації

Аргументами на користь калькулювання повних витрат :

не перебільшується важливість постійних витрат;

система дозволяє уникнути відображення фіктивних збитків;

існує теоретична перевага: виробництво неможливе без постійних виробничих витрат.

Аргументами на користь калькулювання неповних витрат :

швидко можна одержати корисну інформацію для прийняття рішень, так як не має потреби розподіляти накладні постійні витрати;

система позбавляє прибуток від впливу зміни запасів;

система дозволяє уникнути завищення оцінки неліквідних запасів.

Проілюструємо можливості практичного застосування системи калькулювання неповних витрат.

Підприємство “Світлана ” виготовляє товари народного споживання А,Б,В. Керівництво зацікавила рентабельність кожного з виробів. Підготуємо такий розрахунок:

Розрахунок прибутку у розрізі окремих видів продукції

№пп	Показники	А	Б	В	Разом
1	Реалізація, одиниць	2500	3000	1000	-
2	Ціна, грн.	20	50		-
3	Виручка, грн.	50000	150000	10000	210000
4	Собівартість, грн. в т.ч.	40000	151000	8000	199000
	прямі матеріали	20000	90000	6000	116000
	пряма зарплата	10000	30000	1000	41000
	виробничі накладні витрати з них	10000	31000	1000	42000
	постійні	3000	15000	600	18600
	змінні	7000	16000	400	23400
5	Прибуток	10000	(1000)	2000	11000

Ознайомившись з цим розрахунком, будь-який менеджер помітить, що виріб Б є збитковим. А чи не доцільніше зняти його з виробництва?

Застосовуючи систему обліку неповних витрат, з'ясуємо який внесок в покриття витрат приносить кожен з видів продукції. Нагадаємо, що маржинальний дохід це різниця між виручкою і змінними витратами.

Розрахунок прибутку на основі калькулювання неповних витрат

№ п/п	Показники	А	Б	В	Разом
1.	Виручка від реалізації	50000	150000	10000	210000
2.	Змінні витрати	37000	136000	7400	179400
3.	Маржинальний доход	13000	14000	2600	30600
4.	Постійні накладні витрати	3000	15000	600	18600
5.	Прибуток Без виробу Б	1000	(1000)	2000	11000
6.	Маржинальний доход	13000	-	2600	15600
7.	Постійні накладні витрати	-	-	-	18600
8.	Прибуток	-	-	-	(3000)

Розрахунок підказує недоцільність зняття з виробництва збиткового виробу Б, це може призвести до збитку у сумі 3000 грн., замість прибутку у сумі 11000 грн. Причина криється у тому, що цей виріб покриває значну частку постійних витрат (15000 грн.) і має високий коефіцієнт маржинального доходу

Таким чином, застосування калькулювання неповних витрат дозволяє проводити маржинальний аналіз та досліджувати взаємозв'язок між витратами, обсягом та прибутком, що використовується в стратегічному аналізі. Але це тема самостійної лекції.

В економічній літературі “неповні витрати” ототожнюють з прямими витратами, а систему обліку називають “диркт-кост”. Саме в цій системі досягається високий ступень інтеграції обліку, аналізу і фінансового менеджменту.

Таким чином, в умовах застосування методу неповних витрат виникає можливість оцінювати діяльність підрозділів, внесок окремих видів продукції в загальні результати за показниками маржинального доходу (абсолютні суми та відносні величини:

3.3 Поняття та види внутрішньої (сегментної) звітності

Управлінська звітність - це внутрішня звітність, основною метою якої є надання релевантної інформації відповідно до вимог менеджерів. Деякі автори, називають її сегментною, або просто внутрішньою.

Її створюють не стільки з метою контролю, скільки з метою допомогти керівникам центрів відповідальності в організації самоконтролю їх діяльності.

Система управлінської звітності використовується для:

оцінки фактичного виконання запланованих показників діяльності;

оцінки продуктивності роботи окремих центрів відповідальності;

підготовки інформаційних масивів, необхідних для прийняття управлінських рішень;

налагодження комунікативних зв'язків в межах підприємства.

Вимогами до сегментної звітності є:

простота за формою і стилем (детальні розрахунки і таблиці повинні бути подані у пронумерованих додатках “Основні висновки і рекомендації резюмовані і висвітлені у звітності окремо);

подання - звіт повинен мати описову назву, відмітки про адресата та одержувачів копій, дату та підпис;

структура - логічна, з нумерацією окремих елементів.

Метою управлінських систем звітності є:

зміна функція бухгалтерії зі збирача інформації до її постачальника;

визначення базових управлінських систем звітності;

забезпечення прийняття рішень стосовно планування (щодо стратегії, ринку, товарів, цін, потужностей);

організація контролю ( завантаження робочої сили, рівень товарних запасів, розподіл ресурсів, контролю грошових потоків);

оцінювання результатів ( аналіз витрат, ефективність праці, порівняльний аналіз).

Для створення систем управлінської сегментної звітності необхідні такі ресурси:

масив якісних основних даних;

узгоджені форми та зміст форм звітності;

функціональний метод накопичування та підсумовування інформації;

бажано комп'ютеризована система обробки даних.

Підсумовуючи вище зазначене виділимо основні характеристики

( сегментної ) управлінської звітності:

призначена для прийняття внутрішніх рішень;

враховує минулу, теперішню і майбутню діяльність;

забезпечує можливість аналізу даних відповідно до економічної ситуації та зрозумілій формі;

носить конфіденційний характер ;

розробляється відповідно до потреб бізнесу ( менеджерів) відповідного рівня;

не регулюється законодавчими актами;

є доступною в режимі реального часу, або з мінімальною часовою затримкою .

Форма звітів залежить від їх змісту, призначення та напрямів використання інформації. Наприклад, у невеликому підприємстві з незначним асортиментом звіт про виручку (обсяг продажу) можна готувати щоденно, а форма накопичення бути будь - якою .

Якщо підприємство здійснює багатопрофільну діяльність, має великий асортимент продукції, широке коло партнерів і недостатній рівень автоматизації облікових процедур, то перегрупування інформації для підготовки внутрішньої звітності необхідно здійснювати у два етапи. На першому етапі підготувати інформацію про обсяг продажу за видами продукції ( місцями зберігання, покупцями, регіонами ), а потім одержані дані перегрупувати у зведені звіти про обсяг продажу.

Прикладами видів сегментної звітності також можуть бути:

звіт про виконання планових завдань щодо витрат (єдина форма для всіх центрів витрат підприємства);

звіт про фінансові результати з виділенням маржинального доходу (табл. 8 );

звіт центрів прибутків;

порівняльний баланс (для центрів інвестицій).

Інші приклади внутрішніх звітів наведено на рис.26.

Таблиця 8. Звіт про фінансові результати (маржинальний підхід)

Показники	По підприємству загалом	За підрозділами	За видами продукції
		А	Б	Х	У	Z
1. Виручка	+	+	+	+	+	+
2. Змінні виробничі витрати	(+)	(+)	(+)	(+)	(+)	(+)
3. Виробничий маржинальний дохід І ( п.1 - п.2)	+	+	+	+	+	+
4. Змінні адміністративні і збутові витрати	(+)	(+)	(+)	(+)	(+)	(+)
5. Маржинальний дохід ІІ (п.3 - п.4)	+	+	+	+	+	+
6. Постійні витрати, які контролюються керівниками підрозділів	(+)	(+)	(+)	(+)	(+)	(+)
7. Маржинальний дохід ІІІ, який контролюється керівниками підрозділів (п. 5 - п.6)	+	+	+	+	+	+
8. Постійні витрати (інші)	+	Х	Х	Х	Х	Х
9. Прибуток (п.7 - п.8)	+	Х	Х	Х	Х	Х

Управлінська інформація необхідна для виконання менеджерами своїх функцій:

прийняття рішень;

планування і контролю;

координація дій.

3.4 Аналіз релевантної інформації в типових господарських ситуаціях

Типовими ситуаційними рішеннями в управлінському обліку вважають такі:

рішення щодо оптимального розміру діяльності;

прийняти спеціальне замовлення чи відмовитися від нього;

купувати комплектуючі вироби і запасні частини чи виробляти їх власними силами;

продавати напівфабрикати чи продовжувати подальшу їх переробку;

рішення щодо асортименту в умовах обмеження ресурсів;

рішення щодо ліквідації неприбуткового структурного підрозділу чи виду продукції;

модернізувати обладнання чи ні.

Звертаємо вашу увагу на те, що у р. 16 “Аналіз релевантної інформації для прийняття операційних рішень” [ 2, с. 356-390 ] грунтовно розглянуті такі ситуації: про спеціальне замовлення, розширення (скорочення) сегменту, виробляти чи купувати. Зверніться до основної та електронної читальної зали (аудиторія 135) ПУСКУ.

Деякі сучасні підходи до аналізу релевантної інформації розкриті на прикладі шести ситуацій автором цього опорного конспекту. ( 27, с.14-22.)

Питання для розмірковування та самоконтролю:

Від яких чинників залежить організаційна побудова управлінського обліку ?

У чому полягає сутність маржинального доходу і які переваги в управлінні має інформація про нього?

Чим розрізняється облік за методом повних і неповних витрат?

Яким вимогам повинна відповідати управлінська звітність?

Від яких чинників залежить форма управлінської звітності?

Яку інформацію можна одержати зі звіту про фінансові результати, підготовленого з урахуванням маржинального підходу?

Яка інформація вважається релевантною?

Список літератури

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, від 16.07.1999р. зі змінами та доповненнями // Податки та бухгалтерський облік №38/99р.

Закон України “Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції про його застосування”: Наказ Міністерства фінансів України від 30.11. 1999 р. № 291// Податки та бухгалтерський облік № 3/2000 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” від 31.03.99 р. //Все про бухгалтерський облік .Збірник №1, 2001. -144 с.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” //Все про бухгалтерський облік .Збірник №1, 2001. -144 с.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати” //Все про бухгалтерський облік .Збірник №1, 2001. -144 с.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів” //Все про бухгалтерський облік .Збірник №1, 2001. -144 с.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 “Звіт про власний капітал” //Все про бухгалтерський облік .Збірник №1, 2001. -144 с.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” //Все про бухгалтерський облік .Збірник №1, 2001. -144 с.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” //Все про бухгалтерський облік .Збірник №1, 2001. -144 с.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість” //Все про бухгалтерський облік .Збірник №1, 2001. -144 с.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 “Зобов'язання” . //Все про бухгалтерський облік .Збірник №1, 2001.- 144 с.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Дохід” //Все про бухгалтерський облік .Збірник №1, 2001. 144 с.

13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” //Все про бухгалтерський облік .Збірник №1, 2001. 144 с.

Ананькина Е.А., Данилочкина Н.Г. Управление затратами. - М.: «Издательство ПРИОР», ИВАКО Аналитик, 1998, 64 с.

Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник для студентів спец. 7.050106 “Облік і аудит” /Ф.Ф. Бутинець, Л.В. Чижевська, Н.В. Герасимчук. - Житомір: ЖІТІ, 2000. - 448 с.

Вил Вандер Рэй, Палий В. Управленческий учет. - М.: Инфра, 1997.

Джей К. Шим, Джоэл Г.Сигел. Методы управления стоимостью и анализа затрат. - М.: "Филинъ", 1996.

Друри К. Введение в управленческий и производственный учет. - М.: Аудит, 1994.

Єфіменко В.І., Голов С. Ф. Фінансовий та управлінський облік. - К.: ТОВ “Автоінтерсервіс”, 1996.-544с.

Карпенко О.В. Організація управлінського обліку на підприємствах України. Методичні рекомендації для слухачів ФПК МІПК ПКІ: - Полтава: ПКІ, 2000- 22 с.

Карпенко О.В. Методи обліку фактичної собівартості. Текст лекцій з курсу “Управлінський облік” для студентів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”. - Полтава: ПКІ, 1999 - 23 с.

Карпенко О.В. Вдосконалення обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Текст лекції з курсу “Управлінський облік” для студентів спеціальності 7.50106 “Облік і аудит”. - Полтава: ПКІ, 2000 - 30 с.

Карпенко О.В. Теоретико-методологічні основи управлінського обліку. Текст лекції з курсу “Управлінський облік” для студентів спеціальності 7.050104 “Фінанси” та 7.50106 “Облік і аудит”. - Полтава: ПКІ, 2001 - 32 с.

Карпенко О.В. Можливості методу АВС - калькулювання// Регіональні перспективи., -№2-3, 2001, с.121-123.

Карпенко О.В. Маржинальний підхід в прийнятті управлінських рішень. // Регіональні перспективи . № 5 - 2000, с. 24-25.

Карпенко О.В. Управління зі зворотнім зв'язком. // Регіональні перспективи, №1-2, 2001.

Карпенко О.В. Управлінський облік в прийнятті рішень. Текст лекції з курсу “Управлінський облік” для студентів денної та заочної форм навчання спеціальностей 7.050104, 8.050104 “Фінанси” та 7.050106, 8.0501060 “Облік і аудит”. - Полтава: ПКІ, 2001 - 24 с.

Карпова Т. Основы управленческого учета. Учебное пособие - М.: МНФРА .М., 1997. -392 с.

Кузьмінський А. та ін. Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу.- К.: Вища школа, 1993, 223с.

Пушкар М.С. Тенденції і закономірності розвитку бухгалтерського обліку в Україні (теоретико-методологічні аспекти): Монографія. - Тернопіль: Економічна думка, 1999.-421с.

Сопко В. Бухгалтерський облік . Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 1999, - 500 с.

Размещено на Allbest.ru

...