Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• Розділ I. Загальна характеристика СТ «Капелька»
• 1.1 Організаційна структура підприємства
• 1.2 Зв'язок СТ «Капелька» з партнерами на ринку
• 1.3 Форма ведення бухгалтерського обліку на підприємстві
• 1.4 Нормативна база бухгалтерського обліку на підприємстві
• Розділ ІІ. Основні засоби підприємства та інвестиційна нерухомість
• 2.1 Характеристика та класифікація основних засобів
• 2.2 Економічна сутність основних засобів
• 2.3 Амортизація основних засобів. Формування амортизаційної політики підприємства
• 2.4 Організація і методологія бухгалтерського обліку наявності основних засобів
• 2.5 Організація обліку надходження основних засобів
• 2.6 Визначення інвестиційної нерухомості
• 2.7 Визнання та оцінка інвестиційної нерухомості
• 2.8 Особливості обліку інвестиційної нерухомості
• 2.9 Документування операцій інвестиційної нерухомості
• Розділ III. Облік основних засобів та інвестиційна нерухомість на підприємстві СТ «Капелька»
• 3.1 Характеристика підприємства
• 3.2 Облік основних засобів та інвестиційна нерухомість на СТ «Капелька»
• 3.3 Звітність підприємства СТ «Капелька»
• Висновок
• Список використаної літератури


Вступ

Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва являється забезпеченість їх основними фондами в необхідній кількості та асортименті та більш повне їх використання. Організація обліку ОЗ сприяє ефективному використанню машин, обладнання, виробничих площин та інших засобів праці. Для досягнення мети необхідно виконати наступні завдання: 1) визначити економічну суть ОЗ, їх характеристику, класифікацію та оцінку; 2) розкрити порядок організації обліку надходження та наявності ОЗ. Дослідження проблеми інвестування економіки завжди знаходилось у центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро і макрорівнях. Загальновідомо, що ефективне реформування економіки будь-якої країни, її структурне перетворення з якісним оновленням товаровиробництва, ринкової та соціальної інфраструктури немислимі без відповідних капіталовкладень, тобто без належного інвестування. Без надійних капіталовкладень неможливо забезпечити створення і впровадження новітніх технологій, систем сучасної організації та управління товаровиробництвом і збутом продукції, розвиток ринкової інфраструктури, інформатизацію суспільства тощо. Це фундаментальні основи для забезпечення конкурентоспроможності національного товаровиробництва, без чого не може бути й успішної інтеграції нашої країни в Європейське співтовариство. Складні відтворювальні процеси відбуваються виключно на базі інвестування. Чим воно активніше, тим швидші темпи відтворення і ефективних ринкових перетворень. Крім того інвестиції дають змогу впроваджувати науково-технічні досягнення у виробництво і на цій основі забезпечувати зростання ВНП, продуктивності праці, реальних доходів на душу населення, а також вирішувати багато соціальних проблем. Дослідженнями встановлено пряму залежність між темпами зростання ВНП та інвестиціями, бо конкурентоспроможність і темпи розвитку підприємства визначаються інвестиціями. Без них підприємство будь-якої форми власності приречене на банкрутство. Тому у розвинутих країнах приділяється серйозна увага інвестиційній діяльності. Органи державного управління у цих країнах використовують широкий спектр методів її стимулювання: 1) прискорена амортизація; 2) раціональна податкова система;3) кредити та регулювання банківських процентних ставок; 4) заохочення лізингу.



Розділ I. Загальна характеристика СТ «Капелька»

1.1 Організаційна структура підприємства

Повна назва: Споживче товариство «Капелька»

Скорочена назва : СТ «Капелька»

Юридична адреса: 80560,Львівська обл. Буський р-н,селище міського типу Красне, вул.Івана Франка, будинок 83.

СТ «Капелька «зареєстроване Буською районною державною адміністрацією Львівської області 11 травня 2000 року № і 394 108 0007 000053

Свідоцтво про державну реєстрацію серії АОО № 684494.

Схема 1. Структура підприємства

Форма власності: колективна власність.

Предметом діяльності Товариства є: 1) Виробництво безалкогольних напоїв;

2) Розлив оцту.

СТ «Капелька «має власне нерухоме майно яке знаходиться за адресою: Львівська обл., Буський р-н., смт. Красне, вул.І.Франка,83. а саме:

- цех по розливу мінеральної води - 579,8 кв. м. цех розливу оцту - 187,9 кв. м.

- склад - 1030,6 кв. м.

- приміщення видувного цеху - 205,2 кв. м. рем майстерня - 154,8 кв. м.

- компресорна - 73,1 кв. м.

Обсяг капітальних інвестицій у основний капітал за період діяльності підприємства склав- 1264,5 тисяч гривень.

Для реалізації готових виробів СТ «Капелька» заключила договір оренди вантажних авто , а також для зберігання товарів заключила договір оренди складських приміщень.

Працівники підрозділів підпорядковуються виконавцям робіт та майстрам, які в свою чергу підпорядковуються головному інженеру-механіку та технологу Товариства.

Виробничо-господарська діяльність Товариства - це самостійне визначення напрямку свого розвитку, формування виробничих та перспективних планів, програми розвитку Товариства. В Товаристві розроблено, затверджено і діє «Положення про систему управління охороною навколишнього середовища», призначена відповідальна особа за вхідний контроль робочої документації, готових виробів, матеріалів та устаткування, і іншими виробничими операціями.

Також в Товаристві діє «Положення про систему управління охороною праці», розроблено і затверджено посадові і робочі інструкції з охорони праці і інші Положення, що вимагаються згідно нормативних документів та ЗУ «Про охорону праці».

1.2 Зв'язок СТ «Капелька» з партнерами на ринку

СТ «Капелька» на ринку працює більше 9 років. За час своєї діяльності Товариством було збудовано виробничі чехи та складські приміщення, закуплені нові лінії по розливу безалкогольних напоїв та введено в експлуатацію. Товариство в своїй діяльності використовує сучасну спецтехніку, обладнання та інструменти. Основними партнерами Товариства є:

- постачальники сировини та матеріалів, а саме ТД «Дніпро Пласт», ПрАТ ВК «Лілея», ТЗОВ «Вулкакаскот», ТЗОВ « Сітек «, ПАТ «Львівський хімічний завод».

- покупці готової продукції, а саме:ТЗОВ «Фоззі-Фуд», ТД ТЗОВ «Аванта», ТЗОВ «Київ-Захід», «Альта-Віста», «Барвінок», ТД «пакко Холдинг» та інші.

1.3 Форма ведення бухгалтерського обліку на підприємстві

Форма бухгалтерського обліку -- це сукупність облікових регістрів, що використовуються в певній послідовності та взаємодії для ведення обліку із застосуванням принципу подвійного запису. Новий підхід до організації бухгалтерського обліку при комплексній його механізації в умовах використання електронно-обчислювальних машин виявив нові форми бухгалтерського обліку - автоматизовані. В основу комплексної механізації (автоматизації) бухгалтерського обліку закладено принцип безперервності обробки облікової інформації.



Схема 2. «Меморіально-ордерна форма ведення бухгалтерського обліку на підприємстві»

Синтетичними й аналітичними обліковими регістрами при механізованих і автоматизованих формах бухгалтерського обліку є машинограми.

В Україні використовується значна кількість програмних продуктів для автоматизації бухгалтерського обліку, найбільш популярними з яких є: «Парус», «Fin Expert», «БЕСТ», «Lady Fin», «Фінанси без проблем», «1C - Бухгалтерія - Проф. для Windows» та ін.

СТ «Капелька» користується можливостями програми «1С:Бухгалтерія 8».

«1С:Бухгалтерія 8» забезпечує вирішення всіх задач, що стоять перед бухгалтерською службою підприємства, якщо бухгалтерська служба повністю відповідає за облік на підприємстві, включаючи, наприклад, виписку первинних документів, облік продажів тощо. Крім того, інформацію про окремі види діяльності, торгові і виробничі операції можуть вводити співробітники суміжних служб підприємства, які не є бухгалтерами. В такому випадку за бухгалтерською службою залишається методичне керівництво і контроль за настройками інформаційної бази, що забезпечують автоматичне віддзеркалення документів в бухгалтерському і податковому обліку.

Схема 3. Рух інформації при застосуванні автоматизованої форми бухгалтерського обліку

1.4 Нормативна база бухгалтерського обліку на підприємстві

Основною нормативно-правовою базою, яка регулює організацію та методологію бухгалтерського обліку, є:

- Національні стандарти бухгалтерського обліку;

- Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-Х1У від 16 липня 1999 року;

- Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом № 88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року;

Інші типові положення з планування, обліку та калькулювання витрат відповідних галузей економіки України.

Кожний нормативний документ виконує покладені на нього функції в процесі відображення господарських операцій у системі фінансового обліку підприємств з урахуванням особливостей галузевої специфіки.

- План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом № 291 Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року.

План рахунків визначає методологію обліку в усіх сферах економічної діяльності підприємств і його структура органічно пов'язана зі структурою форм фінансової (бухгалтерської) звітності (балансом, звітом про фінансові результати та іншими).

Таблиця 1.4.1 Нормативна база

№	Назва	Коли, ким затверджений	Основні положення документа
1	Податковий кодекс України	від 02.12.2010 № 2755-VI	Податковий кодекс України регулює відносини, що, виникають у сфері справляння податків і зборів
2	Кодекс України про адміністративні правопорушення	від 07.12.1984 № 8073-Х	Завданням Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, відповідальності перед суспільством.
3	Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»	від 16.07.1999 № 996-XIV - ВР	Закон визначає правові засади регулювання ,організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності на підприємствах України
4	«План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій»	затверджений наказом Міністерства Фінансів України від 30.11.1999 № 291	План рахунків бухгалтерського обліку застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб.
5	Інструкція «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій»	затверджена наказом Міністерства Фінансів України від 30.11.1999 № 291	Ця Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності
6	Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»	від 03.07.1998 № 727/98	Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти і т.д.
7	Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»	від 06.07.1995 № 265/96-ВР.	Цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
8	На підставі Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.	від 16.07.1999р. № 996-XIV	1. Доручити забезпечення бухгалтерський облік на підприємстві головному бухгалтеру Блонській Г.П. 2. Застосовувати на підприємстві журнально-ордерну систему обліку. 3. Застосовувати форми журналів-ордерів та інших облікових регістрів, розроблених в минулому році і адаптованих бухгалтерією до нової системи обліку . Для повно реальної картини здійснюваних господарських операцій та їх результатів дозволити головному бухгалтеру затверджувати додаткову систему розрахунків і регістрів аналітичного обліку. 4. Складати щомісячно журнали-ордери та інші облікові регістри. 5. Дані журналів-ордерів, інших облікових регістрів і додаткових довідок головному бухгалтеру відображати в Головній книзі підприємства, що є підставою для складання балансу підприємства. 6. Фахівцям відділів неухильно виконувати вимоги працівників бухгалтерії щодо дотримання порядку оформлення первинних документів і терміну подання їх до обліку. За несвоєчасне складання первинних документів і недостовірність відображення в них даних притягати фахівців до дисциплінарної відповідальності. 7. Для забезпечення даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності проводити інвентаризацію активів і зобов'язань відповідно до інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів і розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94р. № 69 (зі змінами і доповненнями)
	«Про облікову політику підприємства»		1. Дозволяю змінити облікову політику, якщо: - зміняться вимоги Міністерства фінансів України; - зміняться статутні вимоги підприємства; - нові положення облікової політики забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності. 2. При складанні фінансової звітності встановити кордон істотності в розмірі 1 тисяча гривень. 3. Установити тривалість операційного циклу для: - виробництва-1 місяць - торгівлі -1 місяць. 4. Основним засобом визнати актив, якщо очікуваний термін його корисного використання ( експлуатації) більше 1 року. 5. До малоцінних необоротних матеріальних активів відносити активи, відмінні від основних засобів ( на підставі класифікації, поданоі в пункті 5 П (С)БО 7 «Основні засоби) і п.4 цього наказу, вартісна оцінка яких не вища 300 гривень. 6. Установити методи нарахування амортизації для: - основних засобів і малоцінних необоротних активів згідно норм і методів передбачених податковим законодавством. 7. Застосувати прямолінійний метод амортизації нематеріальних активів. 8. Установити методи оцінки вибуття запасів по методу ФІФО. 9. Доходи і витрати підприємства визнавати і нараховувати згідно з П (С) БО 15 «Дохід» і П (С) БО 16 «Витрати» відповідно.



Розділ ІІ. Основні засоби підприємства та інвестиційна нерухомість

інвестиційний нерухомість облік амортизаційний

2.1 Характеристика та класифікація основних засобів

Основні засоби (ОЗ) - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в аренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, термін корисного використання (експлуатації) яких очікується терміном більше одного року. Відповідно до діючої типової класифікації ОЗ групуються за її функціональним призначенням, галузями, речовим натуральним характером і видами, за використанням і належністю. За функціональним призначенням розрізняють виробничі ОЗ, що безпосередньо беруть участь виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини і обладнання, робочі машини і обладнання тощо). За галузями народного господарства ОЗ розподіляються на: промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв'язок тощо. Більша частина ОЗ належить до галузі «Промисловість». Вона безпосередньо пов'язана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності зумовлює необхідність обліку ОЗ, що належать до інших галузей господарства, які знаходяться на балансі промислового підприємства, належать до галузі «Будівництво». У зв'язку з цим у бухгалтерському обліку ОЗ промислових підприємств розподіляються на промислово-виробничі, виробничі ОЗ інших галузей народного господарства і невиробничі.

До виробничих ОЗ належать: будови, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування, робочі машини і обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини і обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар, робочі і продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земель і водойми та інші ОЗ. У складі виробничих ОЗ виділяють їх активну частину - машини, обладнання, транспортні засоби. Невиробничі ОЗ безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. До невиробничих ОЗ належать: будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення. За використанням ОЗ поділяються на діючі (всі ОЗ, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для заміни об'єктів ОЗ). Істотне значення в обліку ОЗ має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, допоміжного фінансування з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, коштів Амортизаційного фонду, спеціальних фондів. Орендовані ОЗ показуються у балансі орендодавця, тим самим виключається можливість подвійного обліку одних і тих же засобів.

2.2 Економічна сутність основних засобів

Згідно з П(С)БО 7 та Інструкцією №291 «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій» до ОЗ належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації), який перевищує 1 рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). У визначенні нічого не говориться про мінімальну вартість предметів, що не включається при придбанні (спорудженні, виготовлені) до складу ОЗ. Проте підприємства мають право самостійно встановлювати границю вартості предметів, які входять до складу малоцінних необоротних активів. Відповідно до П(С)БО 7 у визначенні ОЗ присутнє поняття «використовуються для здійснення соціально-культурних функцій», що дозволяє говорити про те, що ОЗ невиробничого призначення відповідно до П(С)БО 7 належать до ОЗ для цілей фінансової звітності. На сьогодні П(С)БО 7 дозволяє підприємству самостійно визначати, що відносити до ОЗ, а що ні, виходячи з того, що ніхто не забороняє підприємству прийняти рішення про зарахування до складу ОЗ саме тих видів МШП, котрі найбільш відповідають цьому поняттю з економічної точки зору. Як і будь-який актив, ОЗ відображається в балансі при додержанні двох умов:
- існує імовірність одержання економічних вигод від його використання;
- оцінка ОЗ може бути достовірно визначена.

Відносно імовірності одержання економічних вигод підприємство має визначити цілі використання такого ОЗ. Виходячи з визначення ОЗ за П(С)БО 7, такими цілями є:

- використання ОЗ в процесі виробництва;

- використання ОЗ в процесі поставки товарів, виконання робіт і надання послуг;

- використання ОЗ для надання в оренду іншим особам;

- використання ОЗ для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій.

Що стосується можливості достовірної оцінки виходячи з положень П(С)БО 7 та Інструкції №291, то підприємству слід використовувати дві оцінки вартості ОЗ: історична собівартість, справедлива вартість. Історична собівартість ОЗ визначається на рівні первісної оцінки ОЗ, котра включає в себе:

- фактичну вартість об'єкта основних фондів;

- вартість усіх податків і зборів, що включаються до ціни товару, за винятком ПДВ;

- витрати на транспортування;

- витрати на державну реєстрацію;

- витрати, пов'язані безпосередньо з приведенням об'єкта в робочий стан (витрати на підготовку будівельного майданчика, початкові та заготівельні витрати, пов'язані з придбанням ОЗ, витрати на страхування, витрати на установлення, монтаж і налагоджування, витрати на оплату послуг спеціалізованих підприємств і фахівців, включаючи прямі витрати на оплату праці працівників, пов'язаних з процесом введення ОЗ в експлуатацію) тощо. Не включаються до складу первісної вартості ОЗ і відображаються у складі витрат:

- витрати на сплату відсотків за кредит, залучений для купівлі ОЗ;

- понаднормативні суми відходів;

- понаднормативні витрати на оплату праці;

- загальногосподарські витрати.

Під справедливою вартістю ОЗ розуміється вартість ОЗ, котру може бути отримано в операціях обміну між поінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами. Згідно з додатком до П(С)БО 19 справедлива оцінка ОЗ визначається таким чином:

- земля і будівлі - ринкова вартість;

- машини і обладнання - ринкова вартість, а у разі відсутності даних про ринкову вартість - переоцінена вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням зносу на дату оцінки;

- інші основні засоби - переоцінена вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки.



2.3 Амортизація основних засобів. Формування амортизаційної політики підприємства

Використання основних засобів дозволяє підприємству отримувати економічні вигоди протягом тривалого періоду. Внаслідок функціонування у виробничому процесі, а тому і зношування, частина вартості основних засобів переноситься на продукт, а інша лишається фіксованою в засобах праці й, отже, лишається в процесі виробництва. Фіксована таким чином вартість постійно зменшується до того часу, поки засіб праці не відслужить певного строку.

Перед підприємцем, який інвестував капітал в основні засоби, постає проблема його відшкодування. Оскільки джерелом відшкодування інвестованого капіталу є дохід підприємства, необхідно знати його величину, а також структуру і частку доходу, яка може бути зарезервована на відшкодування вартості основних засобів.

Спожитий у виробництві основний капітал компенсується підприємству з його доходу, який за економічним змістом складається з частини, що компенсує поточні витрати підприємства, пов'язані з отриманням доходу (витратної частини), та частини, яка перевищує ці витрати (прибуткової частини). Формуючи економічно обґрунтовану витратну частину доходу, до її складу маємо включити частку вартості задіяного у виробничому процесі основного капіталу, яка б відповідала вартості основного капіталу, спожитого при виробництві продукції протягом досліджуваного періоду.

Відповідного до одного з принципів бухгалтерського обліку (принцип відповідності доходів і витрат), згідно з яким витрати визнаються одночасно з доходами, для отримання яких ці витрати були здійснені, витрати на придбання основних засобів повинні визнаватися витратами не одного, а декількох періодів. Досягається це шляхом нарахування амортизації протягом всього терміну корисного використання конкретного обєкта основних засобів. Тобто, якщо актив забезпечує отримання доходу протягом певного періоду, то його вартість має бути розподілена шляхом віднесення до складу поточних витрат підприємства цього періоду.

За економічним змістом сума нарахованої амортизації повинна відображати вартість основних засобів, яка була використана (або спожита) за період їх експлуатації. Розподіл купівельної вартості активу здійснюється таким чином, щоб погодити витрати, які було здійснено при його придбанні, з доходами, які буде отримано завдяки його використанню в кожному періоді.

З економічного погляду амортизація - це процес поступового перенесення вартості основних засобів на вартість виробленої продукції. Чим повільніше відбувається цей процес, тим більша різниця між основними засобами, застосованими в процесі виробництва, і основними засобами, споживаними в процесі виробництва. Коли ця різниця зникає, це означає, що засіб праці віджив свій вік і разом зі своєю споживною вартістю втратив свою вартість.

Приклад *Газета «Все про бухгалтерський облік» №2 13.02.2011.

Підприємство придбало верстат первісною вартістю 30 000 грн. і розраховує використовувати його протягом 8 років, після чого розібрати його на запасні частини, сума яких, за попередньою оцінкою, може скласти 2 000 грн., а витрати, пов'язані з розбиранням, можуть скласти 500 грн.

У цьому випадку сума, що амортизується, буде дорівнювати

30 000 - (2 000 - 500) = 28 500 грн.

На практиці при надходженні основних засобів буває важко або неможливо визначити їх ліквідаційну вартість. У такому випадку або, коли ліквідаційна вартість об'єкта становить несуттєву суму, зазвичай вважають, що ліквідаційна вартість об'єкта дорівнює нулю.

Метод амортизації об'єкта основних засобів обирається підприємством самостійно, з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання, і обов'язково має бути зафіксованим в наказі про облікову політику.

2.4 Організація і методологія бухгалтерського обліку наявності основних засобів

Відповідно до П(С)БО 7 облік ОЗ, що використовується у виробничій діяльності підприємств, ведеться за сумою витрат, пов'язаних із виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконструкцією, модернізацією та іншим поліпшенням основних засобів. Аналітичний облік ОЗ ведеться по кожному інвентарному об'єкту за допомогою інвентарних карток обліку ОЗ - загальних для будов і споруд, а також для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентаря. Інвентарна картка містить дані про технічні особливості об'єкта, норми амортизаційних відрахувань та ін.

Інвентарним об'єктом вважається закінчена будова з усіма до неї пристосуваннями або окремий конструктивно відособлений предмет, що виконує самостійні функції. Кожному інвентарному об'єкту присвоюється інвентарний номер, який зберігається за цим об'єктом протягом усього періоду його експлуатації на даному підприємстві.

Він проставляється в усіх первинних документах, що оформлюють наявність і рух об'єкту, акті прийому-передачі (внутрішнього переміщення) ОЗ тощо. На підприємствах, що мають невелику кількість інвентарних об'єктів, аналітичний облік ОЗ ведуть за допомогою інвентарних книг. Заповнення інвентарних карточок та книг здійснюється на основі первинних документів на надходження, переміщення, вибуття ОЗ.

Для пооб'єктного обліку ОЗ в місцях їх знаходження, експлуатації ведуться інвентарні списки ОЗ, в яких вказуються інвентарний номер, повна назва і первісна вартість об'єкту, вибуття (переміщення). Аналітичний облік ОЗ відображує технічну і економічну характеристики об'єкту, його місцезнаходження, первісну оцінку і переоцінену (індексацію) вартість, а також норму амортизаційних відрахувань (норму зносу). У аналітичному обліку відображують усі зміни, що сталися під час експлуатації ОЗ. Аналітичні рахунки групуються по місцям, де знаходяться ОЗ, по матеріально-відповідальним особам, по нормам та напрямам нарахування амортизації тощо. Для обліку ОЗ призначено активний рахунок 10 «Основні засоби», із застосуванням таких субрахунків:

101 - земельні ділянки

102 - капітальні витрати на поліпшення земель

103 - будинки та споруди

104 - машини та обладнання

106 - інструменти, прилади та інвентар

107 - робоча і продуктивна худоба

108 - багаторічні насадження

109 - інші ОЗ.

Засоби, що обліковуються на даному рахунку, складають майно підприємства та відображаються в балансі як необоротні активи. На рахунку 10 «Основні засоби» відображуються також суми індексації ОС. За такими ж групами підприємства виділяють на окремий субрахунок вартість ОЗ, що за договорами оренди цілісних майновних комплексів або фінансового лізингу (оренди) зараховані або зараховуються на їх баланс.

На субрахунку 101 - ведеться облік земельних ділянок.

На субрахунку 102 - облік капітальних вкладень у поліпшення земель (меліоративні, осушувальні та інші роботи).

На субрахунку 103 - облік наявності та руху будинків, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, а також житлових будівель.

На субрахунку 104,105, 106, 107, 108 - облік відповідно машин та обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів та інвентарю, робочої і продуктивної худоби, багаторічних насаджень.

На субрахунку 109 - облік ОЗ, які не включені до інших субрахунків рахунка 10 «Основні засоби». Не відносяться до ОЗ та не підлягають відображенню на рахунку 10 «Основні засоби» предмети терміном служби менше одного року. Окрім вищенаведених до ОЗ належать також група «Інші необоротні матеріальні активи», які поділяють на таки групи: бібліотечні фонди, малоцінні необоротні активи, тимчасові (не титульні) споруди, природні резерви, інвентарна тара, предмети прокату, інші необоротні матеріальні активи. Основою для бухгалтерських записів по обліку руху та залишків ОЗ, а також операцій, пов'язаних з їх поточною експлуатацією, служать їх первинні документи. Дані по ОЗ записуються у відомість позиційним способом по кожному об'єкту окремо. Кожне підприємство самостійно вибирає таку форму обліку, яка йому найбільш підходить.

2.5 Організація обліку надходження основних засобів

Основні засоби, інші необоротні матеріальні активи надходять на підприємство в результаті їх придбання, створення власними їй або безоплатного отримання (рисунок 2.1).



Рисунок 2.1 - Шляхи надходження необоротних активів

Для обліку витрат, пов'язаних із придбанням або створенням різних видів основних засобів, використовуються відповідні субрахунки рахунку 15 «Капітальні інвестиції»:

- субрахунок 151 «Капітальне будівництво» призначений для обліку витрат на будівництво, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом для власних потреб підприємства. На цьому рахунку також обліковуються устаткування, що підлягає монтажу в процесі будівництва, та авансові платежі для фінансування вказаного будівництва;

- субрахунок 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» призначений для обліку витрат на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 «Основні засоби» (крім об'єктів будівництва та основного стада);

- субрахунок 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів» призначений для обліку витрат підприємства на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи»;

- субрахунок 155 «Формування основного стада» призначений для обліку витрат на формування основного стада робочої та продуктивної худоби (крім тварин, які обліковуються на рахунку 21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі»). За дебетом рахунка 15 відображається збільшення понесених підприємством витрат на придбання або створення основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, а також нематеріальних активів, а за кредитом - їх зменшення у зв'язку з прийняттям в експлуатацію або приведенням у стан використання за призначенням відповідних об'єктів.

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться за групами необоротних активів, а також за окремими їх об'єктами. Визначена за даними аналітичного обліку первісна вартість об'єкта списується в дебет відповідного рахунка з обліку необоротних активів. Підставою для списання первісної вартості об'єкта з кредиту рахунку «Капітальні інвестиції» є акт приймання-передачі, складений комісією, що визначена наказом керівника підприємства, і затверджений останнім.

Приклад Газета «Все про бухгалтерський облік» №3 13.03.2011.

Підприємство придбало виробничий цех (будівлю разом з обладнанням) загальною вартістю 30 000 грн. (вартість за договором купівлі, в тому числі ПДВ 5000 грн.). При проведенні експертної оцінки встановлено, що справедлива вартість будівлі цеху становить - 21600 грн. (60% від справедливої вартості придбаних основних засобів), а устаткування - 14400 грн. (40% від справедливої вартості придбаних основних засобів).

Первісна вартість придбаних об'єктів основних засобів визначається шляхом розподілу вартості придбання пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів:



Таблиця 2.3 Визначення первісної вартості об'єкту основних засобів шляхом розподілу вартості придбання пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкту

2.6 Визначення інвестиційної нерухомості

Останніми роками нормативні документи з питань бухгалтерського обліку в банківській сфері постійно змінюється . Основною причиною цього є прагнення Національного банку наблизити облік у банках до міжнародних стандартів фінансової звітності . З цією ж метою було прийнято нову редакцію «Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів та нематеріальних активів банків України», затверджена постановою правління НБУ№480 від 20.12.2005р. відповідно до цих змін банки мають відокремити у своєму балансі нову статтю - «Інвестиційна нерухомість».

Мета статті - роз'яснення та визначення у складі основних засобів інвестиційну нерухомість , як правильно перевести її на нові рахунки та здійснювати подальший облік.

За визначенням МСБО 40, інвестиційна нерухомість - це нерухомість (земля, будівля, частина будівлі або сукупність землі та будівлі), яка використовується:

·Для збільшення вартості капіталу;

·Для здавання в оперативну оренду;

·Для обох вищезазначених цілей.

Інвестиційна нерухомість може належати компанії на правах власності або бути отримана за договором фінансової оренди.

Для відокремлення інвестиційної нерухомості від основних засобів МСБО 40 вводить таке поняття, як «нерухомість, зайнята власником» - це нерухоме майно, що знаходиться у розпорядженні власника (або орендатора за договором фінансового лізингу), і яке використовується ним або у виробництві, або при реалізації товарів чи послуг, або з адміністративною метою. Отже, нерухомість, яка переважно зайнята власником, обліковуються як основні засоби (за МСБО 16), а нерухомість, яка переважно не зайнята власником,як інвестиційна нерухомість(за МСБО 40).

До інвестиційної нерухомості можуть бути віднесені такі об'єкти:

·Земля, що утримується з метою отримання вигод від зростання капіталу і довгострокові перспективи, а не для продажу в найближчому майбутньому;

·Земля, подальше використання якої ще не визначено;

·Будівля (або частина будівля), передана чи призначена для передачі в оперативну оренду одному або кільком орендарям.

Для обліку інвестиційної нерухомості у четвертому класі плану рахунків введено новий рахунок 4410А «Інвестиційна нерухомість». Розглянемо це на прикладі, в якому банк має шестиповерхову будівлю. Третину другого поверху банк здає в оперативну оренду, все інше -використовує для свої операцій (там розташовано головний офіс).

Цю будівлю банк обліковує таким чином: якщо її частина, що здається в оренду, може бути юридично відокремлена (тобто якщо цю частину можливо продати окремо від даної будівлі), то банку слід розділити всю будівлю на два окремі об'єкти.

Частину, що здається в оперативну оренду, необхідно обліковувати як інвестиційну нерухомість, а частину, що використовується самим банком для головного офісу, - обліковувати як основні засоби.

Якщо ж частину будівлі, що здається в оренду, не може бути продано окремо, то всю будівлю слід розглядати як один об'єкт. У такому разі треба визначити, чи використовує банк більшу її частину для власних цілей. У нашому випадку так і є, тому така будівля має повністю обліковуватися як основні засоби (тобто на рахунку 4400 «Основні засоби», з відповідною аналітикою для частини , що здається в оперативну оренду, та частини, що здається в оперативну оренду, частини, що використовується банком самостійно).

А якби банк сам використовував меншу частину будівлі, більшу здавав в оперативну оренду:

·Якщо ці частини є юридично відокремлювані, вони обліковуються як два окремі об'єкти ( основні засоби та інвестиційна нерухомість);

·Якщо юридично не відокремлювані, все залежатиме від того, як банк визначить у своїй обліковій політиці процент зайняття нерухомості власником, що вважається незначним.

Стосовно земельної ділянки підданої будівлею. То тут також можливі різні варіанти обліку:

·Якщо земельну ділянку банк купував окремо від будівлі, вона обліковується як окремий об'єкт (у такому разі її класифікація залежить від того, як обліковується розташовано на ній будівля);

·Якщо земельна ділянка купувалася банком разом із будівлею і не існує окремо оцінки саме земельної ділянки, вона може обліковуватися разом з будівлею. У такому разі її класифікація цілковито збігатиметься із класифікацією самої будівлі.

Можна зробити такий висновок, що для того, аби реалізувати на практиці вимоги нової редакції і інструкції, про яку йдеться, банк повинен виконати такі дії:

1. Визначити в обліковій політиці максимальний процент зайняття власником нерухомості, який буде вважатися незначним;

2. Проаналізувати будівлю та земель ділянки, які не використовуються банком, та визначити наміри що до їх використання;

3. Проаналізувати всі будівлі , які здаються повністю, або частково у оперативну оренду;

4. Проаналізувати окремі ділянки, які обліковуються окремо від будівель.

2.7 Визнання та оцінка інвестиційної нерухомості

Визнання.

Інвестиційна нерухомість має визнаватися як актив тоді і тільки тоді, коли:

а) є ймовірність того, що суб'єкт господарювання отримає майбутні економічні вигоди, які пов'язані з цією інвестиційною нерухомістю;

б) собівартість інвестиційної нерухомості можна достовірно оцінити.

Згідно з цим принципом визнання, суб'єкт господарювання оцінює всі витрати, пов'язані з інвестиційною нерухомістю, на момент їх здійснення. Ці витрати охоплюють первісно понесені витрати для придбання інвестиційної нерухомості і подальші витрати на її збільшення, часткову заміну або обслуговування.

Згідно з принципом визнання, наведеним у параграфі 16, суб'єкт господарювання не визнає в балансовій вартості інвестиційної нерухомості витрати на поточне обслуговування цієї нерухомості. Натомість ці витрати визнаються в прибутках чи збитках під час їх здійснення. Витратами на поточне обслуговування є переважно витрати на оплату праці та на витратні матеріали; вони також можуть включати витрати на незначні складові. Мета цих видатків часто визначається як витрати на «ремонт і утримання» нерухомості.

Складові інвестиційної нерухомості можуть бути придбані шляхом заміни. Наприклад, внутрішні стіни можуть бути заміною первісних стін. Згідно із зазначеним принципом визнання, суб'єкт господарювання визнає у балансовій вартості інвестиційної нерухомості витрати на заміну частини існуючої інвестиційної нерухомості тоді, коли вони були здійснені, і за умови відповідності критеріям визнання. Визнання балансової вартості тих складових, які були замінені, припиняється згідно з відповідними положеннями цього Стандарту.

Оцінка при визнанні.

Інвестиційну нерухомість слід оцінювати первісно за її собівартістю. Витрати на операцію слід включати до первісної оцінки.

Собівартість придбаної інвестиційної нерухомості включає ціну її придбання та будь-які видатки, які безпосередньо віднесені до придбання. Безпосередньо віднесені видатки охоплюють, наприклад, гонорари за надання професійних юридичних послуг, податки, пов'язані з передачею права власності, та інші витрати на операцію.

Собівартістю інвестиційної нерухомості, яка збудована самим суб'єктом господарювання, є собівартість на дату завершення її будівництва або поліпшення. До цієї дати суб'єкт господарювання застосовує МСБО 16. Із цієї дати нерухомість стає інвестиційною та застосовується цей Стандарт (див. параграфи 57 та 65).

Собівартість інвестиційної нерухомості не збільшується на суму:

а) витрат, пов'язаних із введенням її в дію (якщо вони не є необхідними для приведення нерухомості до робочого стану відповідно до намірів управлінського персоналу);

б) операційних збитків, понесених до того, як інвестиційна нерухомість досягає запланованого рівня експлуатації.

в) наднормативних сум відходів матеріалів, оплати праці або інших ресурсів, витрачених під час будівництва або поліпшення цієї нерухомості.

Якщо оплату за інвестиційну нерухомість відстрочено, її собівартістю є грошовий еквівалент ціни. Різниця між цією сумою та загальною сумою платежів визнається як витрати на відсотки за період надання кредиту.

Первісна собівартість частки нерухомості, утримуваної на умовах оренди і класифікованої як інвестиційна нерухомість, визначається згідно з вимогами для фінансової оренди, наведеними у параграфі 20 МСБО 17, а саме: такий актив слід визнавати за нижчою з двох оцінок: справедливої вартості нерухомості і теперішньої вартості мінімальних орендних платежів. Згідно з положеннями цього ж параграфа, еквівалентну суму слід визнавати як зобов'язання.

Одна або кілька інвестиційних нерухомостей можуть бути придбані в обмін на нематеріальний актив чи активи або ж в обмін на поєднання монетарних і немонетарних активів. Наведене далі обговорення стосується обміну одного негрошового активу на інший, але воно також поширюється на всі види обміну, наведені в попередньому реченні. Оцінювати собівартість такої інвестиційної нерухомості треба за справедливою вартістю за винятком випадків, коли а) операція обміну за сутністю не є комерційною операцією або якщо б) справедливу вартість ані отриманого, ані відданого в обмін активу не можна достовірно оцінити. Придбаний актив оцінюють саме так, навіть якщо суб'єкт господарювання не може негайно припинити визнання відданого активу. Якщо придбаний актив не оцінюють за справедливою вартістю, його оцінюють за балансовою вартістю відданого в обмін активу.

Суб'єкт господарювання визначає комерційну сутність операції обміну, розглядаючи зміни у своїх майбутніх грошових потоках, які відбудуться в результаті цієї операції. Операція обміну за сутністю є комерційною, якщо:

а) конфігурація (ризик, час і суми) потоку грошових коштів за отриманим активом відрізняється від конфігурації потоку грошових коштів за переданим активом;

б) у результаті обміну вартість частки діяльності, на яку вплинула ця операція, змінюється для конкретного суб'єкта господарювання;

в) різниця між a) і б) є суттєвою відносно справедливої вартості обміняних активів.

Для визначення комерційної сутності операції вартість частки діяльності для конкретного суб'єкта господарювання, на яку вплинула ця операція, має відображати грошові кошти після оподаткування. Результат такого аналізу може бути цілком очевидним і не вимагати від суб'єкта господарювання детальних обчислень.

Справедливу вартість активу, для якого немає зіставних ринкових операцій, можна достовірно оцінити, якщо a) відхилення в діапазоні достовірних оцінок справедливої вартості для цього активу не є суттєвими або б) можна достовірно визначити різні оцінки в межах такого діапазону і застосувати їх для оцінки справедливої вартості. Якщо суб'єкт господарювання може достовірно оцінити справедливу вартість отриманого або відданого активу, для оцінки собівартості використовується справедлива вартість відданого активу, якщо тільки справедлива вартість отриманого активу не є більш чітким свідченням.

2.8 Особливості обліку інвестиційної нерухомості

Обліковий підхід до інвестиційної нерухомості та пов'язані з ним вимоги до розкриття інформації відображує МСБО 40, що має відповідно назву «Інвестиційна нерухомість».

В Україні методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації щодо інвестиційної нерухомості та її розкриття у фінансовій звітності визначені П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість».

Сфера застосування МСБО 40.

Цей Стандарт, серед іншого, слід застосовувати для оцінки часток інвестиційної нерухомості, відображеної у фінансових звітах орендарів, які утримуються за угодою про фінансову оренду, та оцінки інвестиційної нерухомості, відображеної у фінансових звітах орендодавців, яка надана в оренду за угодами про операційну оренду.

Цей Стандарт не застосовується до питань, охоплених МСБО 17 «Оренда», включаючи такі:

а) класифікація оренди на операційну оренду та фінансову оренду;

б) визнання доходу від оренди, заробленого від інвестиційної нерухомості;

в) оцінка у фінансових звітах орендаря нерухомості, яка утримується за угодою про операційну оренду;

г) оцінка у фінансових звітах орендодавця його чистих інвестицій у фінансову оренду;

ґ) облік продажу та операцій зворотного лізингу (продаж майна з його подальшою орендою);

д) розкриття інформації про фінансову оренду та операційну оренду.

Цей Стандарт не застосовується до:

а) біологічних активів, пов'язаних із сільськогосподарською діяльністю;

б) прав на корисні копалини та родовища корисних копалин, таких як нафта, природний газ та подібні невідновлювані ресурси.

Сфера застосування П(С)БО 32.

П(С)БО 32 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про інвестиційну нерухомість та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

П(С)БО 32 не застосовується до питань, урегульованих Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», та іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а саме до:

1) класифікації оренди на операційну та фінансову;

2) визнання доходу від оренди об'єктів інвестиційної нерухомості;

3) оцінки орендодавцем нерухомості, яка надана в оренду за договором фінансової оренди;

4) обліку продажу та операцій з продажу активів з їх подальшою орендою;

5) розкриття інформації про фінансову та операційну оренду у фінансовій звітності;

6) обліку біологічних активів, пов'язаних із сільськогосподарською діяльністю;

7) обліку прав на розвідування та видобутку корисних копалин та не відтворюваних ресурсів.

Визначення та визнання за МСБО.

Відповідно до МСБО 40 сформовано порядок визначень основних термінів при обліку і оцінці інвестиційної нерухомості та наведено в табл. 3.

Таблиця 3. Визначення термінів, які використовуються при обліку і оцінці інвестиційної нерухомості

	Терміни	Визначення
1	Балансова вартість	Carrying Amount	сума, за якою актив визнається у балансі.
2	Інвестиційна нерухомість	Investment Property	нерухомість (земля чи будівля, або частина будівлі, або їх поєднання), утримувана (власником або орендарем згідно з угодою про фінансову оренду) з метою отримання орендних платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей, а не для: а) використання у виробництві чи при постачанні товарів, при наданні послуг чи для адміністративних цілей або; б) продажу в звичайному ході діяльності.
3	Нерухомість, зайнята власником	Owner-occupied Property	нерухомість, утримувана (власником або орендарем згідно з угодою про фінансову оренду) для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг або для адміністративний цілей.
4	Справедлива вартість	Fair Value	сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Наведемо приклади інвестиційної нерухомості:

а) земля, утримувана для довгострокового збільшення капіталу, а не для короткострокового продажу під час звичайної діяльності;

б) земля, утримувана для майбутнього, але ще не визначеного використання. (Якщо підприємство ще не визначило, чи буде він використовувати землю як нерухомість, зайняту власником, чи для короткострокового продажу під час звичайної діяльності, тоді така земля вважається утриманою для збільшення капіталу);

в) будівля, яка є власністю суб'єкта господарювання, що звітує (або утримується підприємством, що звітує, згідно з угодою про фінансову оренду) та надана в оренду згідно з однією чи кількома угодами про операційну оренду;

г) будівля, яка не зайнята, але утримується для надання в оренду згідно з однією чи кількома угодами про операційну оренду.

А також звернемо увагу на приклади статей, які не є інвестиційною нерухомістю, а тому виходять за межі сфери застосування МСБО 40:

а) нерухомість, утримувана для продажу під час звичайної діяльності або яка перебуває в процесі будівництва чи поліпшення для такого продажу (МСБО 2 «Запаси»), наприклад, нерухомість, яка була придбана виключно з метою подальшого продажу в найближчому майбутньому або для поліпшення та перепродажу;

б) нерухомість, яка будується або поліпшується за дорученням третіх сторін (МСБО 11 «Будівельні контракти»);

в) нерухомість, зайнята власником (МСБО 16 «Основні засоби»), включаючи (серед іншого) нерухомість, утримувану для майбутнього використання як нерухомість, зайняту власником; нерухомість, утримувану для майбутнього поліпшення та подальшого використання як нерухомість, зайняту власником; нерухомість, зайнята працівниками (незалежно від того, чи сплачують ці працівники, чи не сплачують орендну плату за ринковими ставками), та нерухомість, зайнята власником, вибуття якої очікується;

г) нерухомість, що перебуває в процесі будівництва чи поліпшення для майбутнього використання як інвестиційної нерухомості. МСБО 16 «Основні засоби» застосовується для такої нерухомості доти, поки будівництво або поліпшення не завершаться, після чого така власність стає інвестиційною нерухомістю та застосовується цей Стандарт. Однак, МСБО 40 застосовується до існуючої інвестиційної нерухомості, яка перебуває в процесі реконструкції для тривалого майбутнього використання як інвестиційної нерухомості;

...