Облік грошових коштів та розрахунків на підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика СТ «Капелька»

1.1 Організаційна структура підприємства

1.2 Принципи бухгалтерського обліку на підприємстві

1.3 Форма ведення бухгалтерського обліку на підприємстві

1.4 Нормативна база бухгалтерського обліку на підприємстві

Розділ 2. «Облік грошових коштів та розрахунків на підприємствах»

2.1 Економічний зміст і завдання обліку грошових коштів

2.2 Облік касових операцій та цінних паперів

2.3 Облік операцій на поточному рахунку в національній валюті

2.4 Облік операцій на поточному рахунку в іноземній валюті

2.5 Види безготівкових розрахунків

2.6 Облік розрахунків із підзвітними особами

2.7 Інвентаризація грошових коштів в касі і оформлення інвентаризації

2.8 Документальне оформлення обліку грошових коштів

Розділ 3. Облік основних засобів та інвестиційна нерухомість на підприємстві СТ «Капелька»

3.1 Характеристика підприємства

3.2 Облік грошових коштів та розрахунків на СТ «Капелька»

3.3 Звітність підприємства СТ «Капелька»

Висновок

Література



Вступ

Підприємства різних форм власності діяльності в процесі господарської діяльності постійно здійснюють розрахунки: з постачальниками; з покупцями; державним бюджетом; іншими організаціями і підприємствами по господарським операціям різного характеру.

Грошовий розрахунок - головний фактор забезпечення кругообігу засобів, а їх своєчасне завершення служить необхідною умовою безперервного процесу виробництва. В даний час розрахунок проводиться в двох формах:

- безготівковим перерахуванням через систему банку (безготівковий розрахунок);

- у виглядів платежів готівковими грішми (готівковий розрахунок).

Всі грошові засоби підприємств і організацій повинні зберігатися на розрахункових або поточних рахунках банку. Одержання грошей з цих рахунків проводиться під безпосереднім контролем банку, що забезпечує використання цих засобів по цільовому призначенню.

Розрахунки між підприємствами здійснюються через банк переважно безготівковим шляхом. За допомогою безготівкового розрахунку ведеться розрахунок не тільки з постачальниками і покупцями, а й розрахунок з бюджетом по податках, з дебіторами і кредиторами, зі своїм галузевим управлінням організацією, з профспілковими організаціями по відчисленню на соціальне страхування, з робітниками (там, де заробітна плата виплачується через ощадні банки) і цілий ряд інших розрахунків.

Перед бухгалтерським обліком в області обліку грошових засобів, розрахунків і кредитів стоять такі основні завдання:

1. Своєчасне і правильне проведення необхідних розрахунків, як шляхом безготівкових перерахувань так і готівкою.

2. Повне і оперативне відображення в облікових регістрах наявності і руху грошових засобів і розрахункових операцій.

3. Додержання правил використання грошових засобів по призначенню у відповідності з виділеними лімітами, фондами.

4. Проведення у встановлений термін інвентаризації грошових засобів і стану розрахунків, недопущення простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості.

5. Контроль наявності і зберігання грошей в касі, на розрахунковому і інших рахунках в банку.

6. Контроль дотримання розрахунково-платіжної дисципліни, своєчасності перерахування сум за матеріальні цінності і послуги, а також засобів, одержаних в порядку кредитування.



Розділ 1. Загальна характеристика СТ «Капелька»

1.1 Організаційна структура підприємства

Схема 1. Структура підприємства

Повна назва: Споживче товариство „ Капелька”

Скорочена назва : СТ „ Капелька”

Юридична адреса: 80560,Львівська обл. Буський р-н,смт Красне, вул.Івана Франка, будинок 83.

Предметом діяльності Товариства є:

- Виробництво безалкогольних напоїв;

- Розлив оцту.

Для реалізації готових виробів СТ „ Капелька” заключила договір оренди вантажних авто , а також для зберігання товарів заключила договір оренди складських приміщень.

Працівники підрозділів підпорядковуються виконавцям робіт та майстрам, які в свою чергу підпорядковуються головному інженеру-механіку та технологу Товариства.

Виробничо-господарська діяльність Товариства - це самостійне визначення напрямку свого розвитку, формування виробничих та перспективних планів, програми розвитку Товариства. В Товаристві розроблено, затверджено і діє «Положення про систему управління охороною навколишнього середовища», призначена відповідальна особа за вхідний контроль робочої документації, готових виробів, матеріалів та устаткування, і іншими виробничими операціями.

Також в Товаристві діє «Положення про систему управління охороною праці», розроблено і затверджено посадові і робочі інструкції з охорони праці і інші Положення, що вимагаються згідно нормативних документів та ЗУ «Про охорону праці». Постійно ведеться контроль за дотриманням вимог охорони праці та техніки безпеки на об'єктах виготовлення готової продукції .В процесі своєї діяльності спеціалісти і працівники проходять навчання з питань охорони праці за різними програмами у відповідності до профілю роботи працівника.

1.2 Принципи бухгалтерського обліку на підприємстві

Засади бухгалтерського обліку в Україні містяться в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV. Зокрема, у його ст. 4 наведені основні принципи, на яких ґрунтується організація бухобліку в Україні. А саме:

Обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати зниженню оцінки витрат і зобов'язань, і завищенню оцінки активів і доходів.

Повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про наслідки господарської діяльності (господарських операцій, подій), які здатні вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників.

Послідовність - постійне застосування підприємством обраної облікової політики, зміна облікової політики можлива лише передбаченими стандартами.

Безперервність - оцінка активів і зобов'язань підприємства виходить з припущення, що його діяльність буде продовжуватись протягом невизначеного періоду.

Нарахування та відповідності доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.

Превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансову звітність здійснюється в єдиній грошовій одиниці (тис.грн)

Періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання звітності.

Об'єктом обліку підприємства є основні засоби підприємства, матеріали на складі, готова продукція на складі, дебіторська заборгованість з покупцями, кредиторська заборгованість з постачальниками.

Предметом обліку підприємства є сировина і матеріали для виробництва продукції ( вуглекислота, ароматизатори, оцтова кислота, бензоат), склад готової продукції (мінеральні води, фруктові води і оцет).

1.3 Форма ведення бухгалтерського обліку на підприємстві

Схема 1. «Меморіально-ордерна форма ведення бухгалтерського обліку на підприємстві»

Форма бухгалтерського обліку -- це сукупність облікових регістрів, що використовуються в певній послідовності та взаємодії для ведення обліку із застосуванням принципу подвійного запису.

Новий підхід до організації бухгалтерського обліку при комплексній його механізації в умовах використання електронно-обчислювальних машин виявив нові форми бухгалтерського обліку - автоматизовані. В основу комплексної механізації (автоматизації) бухгалтерського обліку закладено принцип безперервності обробки облікової інформації .

Синтетичними й аналітичними обліковими регістрами при механізованих і автоматизованих формах бухгалтерського обліку є машинограми.

В Україні використовується значна кількість програмних продуктів для автоматизації бухгалтерського обліку, найбільш популярними з яких є: «Парус», «Fin Expert», «БЕСТ», «Lady Fin», «Фінанси без проблем», «1C - Бухгалтерія - Проф. для Windows» та ін.

СТ «Капелька» користується можливостями програми «1С:Бухгалтерія 8»

«1С:Бухгалтерія 8» забезпечує вирішення всіх задач, що стоять перед бухгалтерською службою підприємства, якщо бухгалтерська служба повністю відповідає за облік на підприємстві, включаючи, наприклад, виписку первинних документів, облік продажів тощо. Крім того, інформацію про окремі види діяльності, торгові і виробничі операції можуть вводити співробітники суміжних служб підприємства, які не є бухгалтерами

Схема 2. «Рух інформації при застосуванні автоматизованої форми бухгалтерського обліку»



1.4 Нормативна база бухгалтерського обліку на підприємстві

Основною нормативно-правовою базою, яка регулює організацію та методологію бухгалтерського обліку, є:

- Національні стандарти бухгалтерського обліку;

- Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-Х1У від 16 липня 1999 року;

- Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом № 88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року;

Інші типові положення з планування, обліку та калькулювання витрат відповідних галузей економіки України.

Кожний нормативний документ виконує покладені на нього функції в процесі відображення господарських операцій у системі фінансового обліку підприємств з урахуванням особливостей галузевої специфіки.

- План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом № 291 Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року.

План рахунків визначає методологію обліку в усіх сферах економічної діяльності підприємств і його структура органічно пов'язана зі структурою форм фінансової (бухгалтерської) звітності (балансом, звітом про фінансові результати та іншими).

Таблиця 1. Нормативна база.

№	Назва	Коли, ким затверджений	Основні положення документа
1	Податковий кодекс України	від 02.12.2010 № 2755-VI	Податковий кодекс України регулює відносини, що, виникають у сфері справляння податків і зборів
2	Кодекс України про адміністративні правопорушення	від 07.12.1984 № 8073-Х	Завданням Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, відповідальності перед суспільством.
3	Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»	від 16.07.1999 № 996-XIV - ВР	Закон визначає правові засади регулювання ,організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності на підприємствах України
4	«План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій»	затверджений наказом Міністерства Фінансів України від 30.11.1999 № 291	План рахунків бухгалтерського обліку застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб.
5	Інструкція «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій»	затверджена наказом Міністерства Фінансів України від 30.11.1999 № 291	Ця Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності
6	Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»	від 03.07.1998 № 727/98	Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти і т.д.
7	Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»	від 06.07.1995 № 265/96-ВР.	Цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
8	На підставі Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.	від 16.07.1999р. № 996-XIV	1. Доручити забезпечення бухгалтерський облік на підприємстві головному бухгалтеру Блонській Г.П. 2. Застосовувати на підприємстві журнально-ордерну систему обліку. 3. Застосовувати форми журналів-ордерів та інших облікових регістрів, розроблених в минулому році і адаптованих бухгалтерією до нової системи обліку . Для повно реальної картини здійснюваних господарських операцій та їх результатів дозволити головному бухгалтеру затверджувати додаткову систему розрахунків і регістрів аналітичного обліку. 4. Складати щомісячно журнали-ордери та інші облікові регістри. 5. Дані журналів-ордерів, інших облікових регістрів і додаткових довідок головному бухгалтеру відображати в Головній книзі підприємства, що є підставою для складання балансу підприємства. 6. Фахівцям відділів неухильно виконувати вимоги працівників бухгалтерії щодо дотримання порядку оформлення первинних документів і терміну подання їх до обліку. За несвоєчасне складання первинних документів і недостовірність відображення в них даних притягати фахівців до дисциплінарної відповідальності. 7. Для забезпечення даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності проводити інвентаризацію активів і зобов'язань відповідно до інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів і розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94р. № 69 (зі змінами і доповненнями)
	«Про облікову політику підприємства»	від 16.07.1999р. № 996-XIV	1. Дозволяю змінити облікову політику, якщо: - зміняться вимоги Міністерства фінансів України; - зміняться статутні вимоги підприємства; - нові положення облікової політики забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності. 2. При складанні фінансової звітності встановити кордон істотності в розмірі 1 тисяча гривень. 3. Установити тривалість операційного циклу для: - виробництва-1 місяць - торгівлі -1 місяць. 4. Основним засобом визнати актив, якщо очікуваний термін його корисного використання ( експлуатації) більше 1 року. 5. До малоцінних необоротних матеріальних активів відносити активи, відмінні від основних засобів ( на підставі класифікації, поданоі в пункті 5 П (С)БО 7 "Основні засоби) і п.4 цього наказу, вартісна оцінка яких не вища 300 гривень. 6. Установити методи нарахування амортизації для: - основних засобів і малоцінних необоротних активів згідно норм і методів передбачених податковим законодавством. 7. Застосувати прямолінійний метод амортизації нематеріальних активів. 8. Установити методи оцінки вибуття запасів по методу ФІФО. 9. Доходи і витрати підприємства визнавати і нараховувати згідно з П (С) БО 15 "Дохід" і П (С) БО 16 "Витрати" відповідно.



Розділ 2. «Облік грошових коштів та розрахунків на підприємствах»

2.1 Економічний зміст і завдання обліку грошових коштів

Грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

Грошові кошти називають джерелом життєвої сили фірми, їх повинно вистачати для:

- створення запасів сировини і незавершеного виробництва у розмірах, що забезпечать безперебійну діяльність;

- підтримки достатнього рівня запасів готової продукції, що гарантує стабільність продаж;

- можливості надання кредитів покупцям.

Крім того, необхідно завжди мати певну суму грошових коштів для виплат за поточними зобов'язаннями.

Як результат своєї операційної діяльності всі підприємства проводять розрахунки з комерційними банками за позичками і через комерційні банки сплачують вартість товарів, робіт та послуг одне одному.

Більшість розрахунків з виконання зобов'язань здійснюється через установи банків безготівковим шляхом. Розрахунки готівкою між підприємствами, організаціями й установами дозволяється проводити лише тоді, коли суми окремих платежів менші від сум, встановлених банками для безготівкових розрахунків.

Основними завданнями обліку грошових коштів є: виконання операцій з грошовими коштами за розрахунками з постачальниками, покупцями; контроль за дотриманням касової і розрахункової дисципліни; своєчасне і правильне документальне оформлення операцій з руху грошових коштів, щоденний контроль за збереженням готівки і цінних паперів у касі підприємства; інвентаризація грошових коштів і відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку; дотримання стандарту бухгалтерського обліку № 4 "Звіт про рух грошових коштів" та надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися в грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

2.2 Облік касових операцій та цінних паперів

Порядок приймання, зберігання, використання та обліку грошових коштів у касі підприємств і організацій усіх форм власності регламентується Порядком ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 02.02.95 № 21 у редакції постанови Національного банку України від 13.10.97 № 334 з урахуванням змін і доповнень, внесених постановами Правління Національного банку України від 22.05.98 №206; від 19.01.99 № 16, від 04.01.2000 № 3.

Згідно з зазначеними нормативними актами підприємства та індивідуальні підприємці (суб'єкти підприємницької діяльності) зобов'язані зберігати свої кошти на поточному та інших рахунках в установах банків. Згідно з постановою Правління Національного банку України № 473 суб'єкти підприємницької діяльності мають право здійснювати розрахунки між собою (крім тих, що мають податкову заборгованість), а також з фізичними особами - громадянами як в готівковій, так і безготівковій формі, як за рахунок коштів, одержаних в банку, так і за рахунок виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) та інших касових надходжень. Готівкова виручка та Інші касові надходження можуть використовуватись суб'єктами підприємницької діяльності (які не мають податкової заборгованості) в необхідних розмірах для забезпечення своєї статутної і господарської діяльності, у тому числі на оплату праці і виплату дивідендів (доходів). При цьому ними повинна бути забезпечена систематична і повна сплата податків і внесків обов'язкових платежів до державних цільових фондів у порядку, встановленому чинним законодавством.

В окремих випадках, пов'язаних з надходженням у касу підприємства наприкінці робочого дня після завершення інкасації (або закінчення роботи вечірньої каси банку) значних сум готівки від здійснення господарської діяльності, внаслідок чого перевищується встановлений ліміт каси, такі підприємства не пізніше наступного робочого дня мають здати цю готівку (в частці, що перевищує ліміт каси) в обслуговуючу установу банку. За таких умов зазначені кошти не вважаються понадлімітними в день їх оприбуткування в касі підприємства (постанова Правління Національного банку України від 22.05.98 № 206).

Понад встановлений ліміт підприємства мають право зберігати в касі грошові кошти, одержані на виплату заробітної плати працівникам, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності та інших прирівняних до них виплат протягом трьох робочих днів (колективні сільгосппідприємства, підприємства залізничного транспорту і морські порти для проведення таких виплат працівникам віддалених підрозділів, виконавчі органи сільських рад - протягом п'яти робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку). Після закінчення цих строків суми готівки, не використані за призначенням, повертаються в банк не пізніше наступного робочого дня і в подальшому видаються підприємствам за їх першою вимогою з цією самою метою.

Надходження грошей в касу і видача їх із каси, незалежно від використання касових апаратів, оформляються прибутковими і видатковими касовими ордерами (ф. № КО-І і ф. КО-2), які виписуються і реєструються бухгалтером.

Облік касових операцій ведеться в Касовій книзі (ф. № КО-4). Листки Касової книги мають бути завчасно пронумеровані, прошнуровані й опечатані сургучною або мастичною печаткою. Кількість листків у Касовій книзі засвідчується підписами керівника підприємства і головного бухгалтера і скріпляється печаткою. Записи в Касовій книзі ведуться в двох примірниках через копіювальний папір. Другий (відривний) листок книги служить звітом касира, який наприкінці дня разом з доданими документами надається бухгалтеру (під розписку в касовій книзі) для перевірки правильності записів і виведених залишків грошових коштів на кінець дня.
Касові документи після складання звіту касира і його обробки в бухгалтерії комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки і зберігаються протягом 36 місяців в окремому сейфі або в спеціальному приміщенні.

Синтетичний облік наявності І руху грошових коштів у касі ведеться на рахунку ЗО «Каса», записи на якому здійснюють на підставі перевірених звітів касира загальними підсумками за день в журналі-ордері № 1 (по кредиту) і відомість № 1 (по дебету).

Рахунок ЗО «Каса» ведеться за субрахунками: 301 «Каса в національній валюті», 302 «Каса в іноземній валюті».

Крім готівки в касі можуть зберігатися грошові документи і бланки суворої звітності. До грошових документів належать, зокрема, акції, облігації й інші цінні папери; путівки в будинки відпочинку і санаторії; поштові марки, марки держмита, проїзні квитки тощо. Надходження і видача здійснюються за прибутковими та видатковими касовими ордерами і відображаються на рахунку 331 «Грошові документи в національній валюті» або 332 «Грошові документи в іноземній валюті» (з подальшим складанням касиром звіту про рух грошових документів).

Реалізація товарів та послуг за готівкову іноземну валюту заборонена (за винятком реалізації товарів і послуг під митним контролем та надання послуг готелями з обслуговуванням іноземних туристів) (лист Національного банку України № 275 та роз'яснення до нього).

Приклад *

За договором купівлі-продажу підприємство придбало 500 кг борошна загальною вартістю 1200 грн (у т. ч. ПДВ -- 200 грн) на умовах 100% передоплати.

1. Перераховано передоплату за борошно:

Дт 371

На суму 1200 грн.

Кт 311

2. Податковий кредит:

Дт 641

На суму 200 грн.

Кт 644

3. Оприбутковано борошно:

Дт 28

На суму 900 грн.

Кт 631

4. Розрахунки з податкового кредиту

Дт 644

На суму 180 грн.

Кт 631

2.3 Облік операцій на поточному рахунку в національній валюті

Для зберігання тимчасово вільних грошей та здійснення розрахункових операцій кожному підприємству відкривають у відділеннях банку поточні рахунки. Підприємство може відкривати кілька поточних рахунків у різних банках.

Для оформлення відкриття поточного рахунку в банк подають такі документи :

1) заяву про відкриття рахунку встановленого зразка, підписану керівником і головним бухгалтером підприємства. Якщо у штаті немає посади головного бухгалтера або іншої посадової особи, що виконує обов'язки головного бухгалтера, заява підписується тільки керівником;

2) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, завірену нотаріально або органом, що видав свідоцтво про державну реєстрацію. Бюджетні установи і організації замість свідоцтва про державну реєстрацію подають довідку про внесення до державного статистичного реєстру України;

3) копію рішення про створення, реорганізацію підприємства;

4) копію належним чином зареєстрованого Статуту (Положення), завірену нотаріально або реєструючим органом. Установа банку робить відмітку про відкриття рахунку на тому примірнику Статуту, на якому є відмітка податкових органів про реєстрацію підприємства у податкових органах;

5) копії свідоцтв про реєстрацію в податкових органах в Пенсійному фонді, в органах соціального страхування;

6) картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпоряджатися рахунком і право підпису розрахункових документів. До картки включають також відтиск печатки підприємства. Право першого підпису належить керівникові підприємства, а також службовим особам, уповноваженим керівником. Право другого підпису належить головному бухгалтеру й уповноваженим ним особам. Право першого підпису не може бути надано головному бухгалтеру та іншим особам, що мають право другого підпису.
При відкритті першого поточного рахунку новоствореним підприємством протягом першого місяця в картці може не бути відтиску печатки (до її виготовлення); державна реєстрація здійснюється також після відкриття тимчасового рахунку, на який вноситься не менше як 30 % статутного капіталу. грошовий кошти інвентаризація каса

* «Бюджетна бухгалтерія» за 20.11.2012р. №71 с.16.

Документи на відкриття рахунку особисто подають особи, яким надано право підпису бухгалтерських документів, при цьому пред'являють паспорт (або документ, що його замінює), документ про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків та документ про підтвердження повноважень. Працівники банку в установленому порядку знімають копії відповідних документів.

Первинні документи:

1)при готівкових розрахунках:

-- чек грошовий;

-- об'ява на внесок готівки;

-- супроводжувальна відомість

2)при безготівкових розрахунках:

-- платіжне доручення;

-- платіжна вимога-доручення;

-- чек розрахунковий;

-- заява на акредитив;

-- вексель;

-- платіжна вимога (при безакцептному списанні грошей);

Регістр аналітичного обліку -- виписка банку. Синтетичний облік ведеться на активному субрахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

Приклад*

Підприємство «А» згідно договору від постачальника придбало товар для реалізації на суму 120000 грн. (з ПДВ).

1) Дт 281

100000 грн.

Кт 631

2) Дт 64

20000 грн.

Кт 631

3) Дт 631

120000 грн.

Кт 311

Згідно договору продано товари покупцям на суму 96000 грн. (з ПДВ).

1) Дт 361

96000 грн.

Кт 702

2) Дт 702

80000 грн.

Кт 79

3) Дт 70

16000 грн.

Кт 64

4) Дт 902

70000 грн.

Кт 281

5) Дт 79

70000 грн.

Кт 902

Підприємство отримало 10000 грн. доходу.

На розрахунковий рахунок в банк поступили кошти від покупців

Дт 311

96000 грн.

Кт 361

2.4 Облік операцій на поточному рахунку в іноземній валюті

Підприємства можуть відкривати валютні рахунки для розрахунків з іноземними партнерами. Рахунки відкриваються в банках, які мають відповідну ліцензію НБУ. Для обліку валютних коштів використовується активний субрахунок 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті". Облік коштів на рахунку ведеться в двох валютах: в іноземній та в національній (за курсом НБУ на день надходження, витрачання коштів та на дату звітності). Форми безготівкових розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності:

1) банківський переказ;

2) документарне інкассо (товарне);

3) документарний акредитив;

4) векселі;

5) чеки;

6) валютний кліринг (взаємозалік).

50 % валютної виручки підприємства повинні бути продані на міжбанківському валютному ринку. Виручка зараховується на транзитний валютний рахунок, а після обов'язкового продажу решта 50 % валюти -- на поточний валютний рахунок.

Облік курсових різниць за операціями в іноземній валюті. Курсові різниці виникають у результаті зміни курсу валют; вони перераховуються за монетарними статтями за курсом НБУ на дату здійснення операції і на дату звітності.

Монетарні статті -- статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Приклад*

8.06.2002р. виданий аванс з каси в сумі 3 000 євро. Квитки придбані з оплатою у гривні по безготівковому розрахунку. Курс НБУ на дату видачі авансу становив 5,20 грн. за 1 євро. Авансовий звіт, прийнятий 19.06.2002р. в сумі 2 800 євро, включає витрати на оплату готелю, транспортні витрати, добові. Курс НБУ на дату авансового звіту - 5,25 грн. за євро.

Розрахунки з підзвітними особами в іноземній валюті



2.5 Види безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки- розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обороту. Безготівкові розрахунки поділяються на міжгосподарські та міжбанківські, які обслуговують, відповідно, відносини між клієнтами банків та між банками.

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахунків:

1. Платіжними дорученнями;

2. Платіжними вимогами-дорученнями;

3. Чеками;

4. Акредитивами;

5. Векселями;

6. В порядку планових платежів;

7. Заліку взаємних вимог.

Розрахунки платіжними дорученнями.

Платіжне доручення являє собою доручення підприємства обслуговуючому його банку про перерахування певної суми зі свого рахунку на рахунок іншого підприємства. Платіжні доручення застосовуються як при місцевих, так й іногородніх розрахунках.

Дорученнями можуть проводитися:

1) розрахунки за отримані товари та надані послуги;

2) авансові платежі;

3) розрахунки по нетоварних операціях;

4) попередня оплата товарів і послуг та інші.

Під попередньою оплатою слід розуміти оплату товарів чи послуг, готових до відвантаження покупцям зразу ж після отримання платежу і відвантажених (вивезених) не пізніше терміну, зазначеного в договорі (як правило, трьох робочих днів з дня отримання платежу). Платіжне доручення приймається банком до виконання тільки за наявності коштів на поточному рахунку або права на отримання кредиту. Доручення на перерахування коштів у дохід бюджету, державні цільові фонди та інші платежі безспірного характеру приймаються банком незалежно від наявності коштів на поточному рахунку. У випадку відсутності коштів доручення розміщується в картотеку № 2, тобто обліковується на позабалансовому рахунку. Платіжне доручення дійсне 10 календарних днів.

Розрахунки вимогами-дорученнями.

Ці розрахунки використовуються як у місцевих, так й іногородніх розрахунках за поставлені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги.

Платіжна вимога-доручення являє собою вимогу постачальника до покупця оплатити на підставі направлених йому поза банком розрахункових і відвантажувальних документів вартість поставленої за договором продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Платник, вирішивши оплатити платіжну вимогу-доручення, здає його до свого банку, оформивши його своїми підписами та відбитком печатки. Строк здачі вимоги-доручення до банку платника передбачається в договорі, але не повинен перевищувати 20 днів.

Розрахунки чеками.

Розрахунковий чек - це письмове доручення банку провести перерахування коштів з рахунку чекодателя (платника) на рахунок чекодержателя (отримувача коштів).

Чеки поділяються на два види:

чеки для розрахунків між юридичними особами;

чеки для розрахунків між фізичними та юридичними особами.

Чеки формуються у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів. Строк дії чекової книжки, що застосовується в розрахунках між юридичними особами, один рік. За погодженням з банком строк дії невикористаної чекової книжки може подовжуватися. Строк дії чека з такої книжки - 10 днів, не враховуючи дня його виписки. Строк дії розрахункового чека, виданого фізичній особі для розрахунків з юридичною, - три місяці. У розрахунках фізичної особи з підприємствами чеком дозволяється отримувати чекодателем здачу готівкою, але не більше 20 % від суми чека. Якщо сума здачі більша, то чек потрібно переоформити. Невикористаний чек його власник може здати в банк для зарахування грошей на рахунок або отримання готівки. На юридичних осіб це не поширюється. Ліміт чекової книжки - це максимальна сума, на яку платник може виписати чек (чеки) з цієї книжки. Банк видає чекову книжку клієнту на підставі його заяви. Для забезпечення платежів по чеках грошові кошти в сумі ліміту чекової книжки на основі платіжного доручення депонуються на окремому рахунку "Розрахункові чекові книжки і розрахункові чеки". Депоновану суму банк списує з рахунку підприємства або видає на цю ціль кредит. Якщо ж постачальник і покупець обслуговується різними банками, то після перевірки правильності заповнення реквізитів чеків і реєстру банк на підставі першого примірника, тобто оригінала реєстру, прибутковує суму чеків на позабалансовому рахунку "Реєстри чеків, що очікують оплату", а самі чеки разом з другим і третім примірниками реєстру направляються до банку покупця.

Розрахунки з використанням акредитивів.

Акредитиви використовуються тільки в іногородніх розрахунках за матеріальні цінності і послуги. Особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух грошових коштів випереджає рух матеріальних цінностей. Акредитивна форма розрахунків застосовується тоді, коли ця форма розрахунків передбачена договором. Відкриття (виставлення) акредитива проводиться за рахунок власних коштів покупця або кредиту банку. Дозволяється також виставлення акредитива частково за рахунок власних коштів і кредиту банку.

Кожний акредитив призначений для розрахунків тільки з одним постачальником і не може бути переадресованим. Строк дії акредитива встановлюється у договорі між постачальником і покупцем у межах 15 днів з дня відкриття, не враховуючи термін проходження документів спецзв'язком між банками. У зв'язку зі змінами умов поставки і відвантаження продукції строк може бути подовжений на 10 днів. Акредитиви можуть відкриватися в банку покупця або постачальника. Вони бувають таких видів:

- покриті (депоновані) і непокриті (гарантовані);

- відзивні і безвідзивні.

Розрахунки векселями.

Розрахункова діяльність комерційного банку полягає також у виконанні доручень клієнтів по оплаті векселів. При цьому банки здійснюють такі операції:

інкасування векселів (послуга, що надається векселедержателю).

доміциляція векселів (послуга, що надається векселедавцю).

Інкасування векселя - це виконання банком доручення векселедержателя на стягнення платежу з боржника. За цю послугу банк стягує плату. Прийнявши на інкасо вексель, комерційний банк повинен своєчасно переслати його до комерційного банку за місцем платежу і повідомити платника про інкасування векселя.

Сплативши вексель, комерційний банк платника письмово повідомляє про це банк векселедержателя, а сам вексель вручає платнику. Якщо вексель не оплачений у день настання строку платежу, комерційний банк повинен на наступний день передати його нотаріусу для протесту. Комерційний банк несе відповідальність за наслідки непред'явлення векселя до протесту.

Неоплачений вексель разом з актом протесту повертається банком векселедержателю на його вимогу. Усі витрати по пересилці, протесту, зберіганню векселів відшкодовуються банку векселедержателем понад комісійних винагород.

Розрахунки в порядку планових платежів.

У разі рівномірних і постійних поставок товарів і наданих послуг покупці можуть розраховуватися з постачальниками в порядку планових платежів, при яких розрахунки здійснюються періодично за домовленістю сторін.

Перерахування планових платежів проводиться платіжними дорученнями.

Планові платежі можуть виконуватися щоденно або періодично, в строки, погоджені між постачальником і покупцем. Строк укрупненого планового платежу призначається, як правило, на середній робочий день розрахункового періоду.

Суми кожного планового платежу встановлюються сторонами на наступний місяць (квартал), виходячи з періодичності платежів і обсягу поставок чи надання послуг.

При щоденних планових платежах їх розміри визначаються діленням суми поставок за місяць на кількість робочих днів банку в цьому періоді. При безперервному циклі виробництва і реалізації продукції сума планового платежу може розраховуватися, виходячи з числа календарних днів у місяці.

На кожний плановий платіж банку подається окремий документ.

Розрахунки, основані на заліку взаємних вимог.

При цій формі розрахунків кожне підприємство є одночасно і покупцем, і постачальником різних видів товарів чи послуг. За даних умов доцільно використовувати такий спосіб розрахунків, як залік взаємних боргів, після чого кожне підприємство отримує або сплачує тільки різницю (сальдо). Переваги подібних розрахунків полягають в тому, що вони скорочують потребу в грошових коштах на суму зарахованих боргів. Розрахунки по сальдо між двома підприємствами проводяться на основі угоди. Особливості таких постійно діючих розрахунків полягають в тому, що її учасники направляють розрахункові документи за відпущені товари чи надані послуги не в банк, а один одному. Ці документи не підлягають негайній оплаті. По закінченні строку, обумовленого договором, складається акт звірки розрахунків і в порядку, передбаченому договором, проводяться розрахунки шляхом виписки платіжних доручень, вимог-доручень, векселів. Договірні відносини між платником та одержувачем коштів регулюються Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 16.01.97 та постановою Верховної Ради України від 25.06.93 "Про норматив обігу платіжних документів в Україні".

Приклад*

Бухгалтерський облік у юридичної особи (чекодавця) операцій з придбання товарів з використанням розрахункового чека

№ з/п	Зміст операції	Дата	Сума коштів	Сума, грн
				Д-т	К-т
1.	Оформлення розрахункової чекової книжки й депонування грошових коштів на окремому рахунку в банку на оплату розрахункових чеків з чекової книжки, шляхом перерахування коштів з поточного рахунка на спеціальний рахунок у банку	27.09.2006 р.	2000,00	3131	311
2.	Оприбуткований товар за ціною придбання, без ПДВ	05.10.2006 р.	500,00	281	631
3.	Відображена сума податкового кредиту за ПДВ	05.10.2006 р.	100,00	641	631
4.	Списання грошових коштів банком на оплату виписаного покупцем постачальникові товару розрахункового чека, з урахуванням ПДВ	05.10.2006 р.	600,00	631	3131

2.6 Облік розрахунків із підзвітними особами

Грошові кошти можуть витрачатися через касу підприємства, а в окремих випадках, коли оплата витрат через касу або рахунків у банках затруднена або зовсім неможлива (службові відрядження, придбання дрібного інвентарю, канцелярних предметів тощо), - через підзвітних осіб.

Витрати на службові відрядження регламентуються постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України І за кордоном» від 23.04.99 № 663 та Інструкцією про службові відрядження в межах України і за кордоном, затвердженою наказом Мінфіну України від 13.03.98 № 59 (з наступними змінами і доповненнями). Відповідно до вказаних нормативних актів працівники підприємства направляються у відрядження згідно з наказом керівника (або його заступника). Строк відрядження не може перевищувати: в межах України - ЗО календарних днів, за кордоном - 60 календарних днів.

У бухгалтерському обліку на суму виданого авансу підзвітній особі на службові відрядження (або господарські потреби) роблять запис по дебету рахунка 372 «Розрахунки з підзвітними особами» в кореспонденції з кредитом рахунка ЗО «Каса». Протягом трьох днів післяповернення з відрядження (у разі застосування корпоративних пластикових карток міжнародних платіжних систем - не пізніше 10, а в окремих випадках з дозволу керівника підприємства при поважних причинах - 20 робочих днів) працівник зобов'язаний подати в бухгалтерію авансовий звіт про витрачені у зв'язку з відрядженням кошти. Разом з авансовим звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене у відповідному порядку, документи про наймання житла, проїзні та інші документи в оригіналі.

Якщо аванси підзвітним особам були видані на господарські потреби, то до авансових звітів таких осіб додаються копії товарних чеків, матеріальні прибуткові ордери з розпискою осіб, які прийняли від підзвітної особи придбані предмети) -та Інші виправдні документи.

Бухгалтерія перевіряє правильність оформлення авансових звітів і доданих до них документів, встановлює законність і доцільність здійснених витрат. Після перевірки на звіті зазначаються суми витрат, що підлягають затвердженню керівником. Списання з підзвітних осіб виданих сум авансів відображається по кредиту рахунка 372 «Розрахунки з підзвітними особами», і дебету рахунків:

92 «Адміністративні витрати» (на суми, витрачені на службові відрядження);

93 «Витрати на збут» (на суми, витрачені по операціях, пов'язаних із збутом продукції);

20 «Виробничі запаси», 28 «Товари» (на вартість придбаних матеріальних цінностей із підзвітних сум) та ін.

Постановою Правління Національного банку України від 22.05.98 № 207 «Зміни і доповнення до інструкції № 4 «Про організацію роботи по готівковому обігу установами банків України» визначено, що готівка, видана під звіт, але з будь-яких причин не витрачена (частково чи в повній сумі), має бути повернена в касу підприємства одночасно з авансовим звітом не пізніше 10 робочих днів з дня видачі її під звіт (по відрядженнях - не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження). Якщо із каси підприємства його працівнику одночасно видані готівка на відрядження і кошти під звіт для вирішення під час цього відрядження господарських (виробничих) питань і при цьому строк відрядження перевищує 10 робочих днів з дня видачі коштів під звіт, то підзвітна особа протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження повинна подати в бухгалтерію підприємства одночасно звіт про суму, видану їй для вирішення господарських (виробничих) питань, і авансовий звіт про витрачені кошти безпосередньо на відрядження. Готівка, видана під звіт (у тому числі і на відрядження), але не витрачена і не повернена в касу підприємства (в повній сумі, виданій під звіт, або в сумі, яка не підтверджена авансовими звітами), на наступний день після закінчення зазначених вище строків включається розрахунково (без складання бухгалтерської проводки) в суму залишку готівки в касі на кінець дня. Одержана в результаті розрахункова сума порівнюється із встановленим лімітом залишку готівки в касі.

Своєчасно неповернені до каси підзвітні суми підлягають утриманню із заробітної плати. Заборгованість підзвітних осіб у разі неповернення у встановлений строк суми авансу, виданого на службові відрядження у валютних коштах, стягується в сумі, еквівалентній потрійній сумі вказаних валютних цінностей, перерахованій за курсом Національного банку України на день погашення заборгованості.

2.7 Інвентаризація грошових коштів в касі і оформлення інвентаризації

У строки, встановлені керівником підприємства, але не рідше одного разу на квартал, на кожному підприємстві проводять раптову ревізію каси з покупюрним перерахуванням усіх грошей і перевіркою інших цінностей, що містяться в касі.

Залишок готівки в касі звіряють із даними обліку за касовою книгою. Для проведення ревізії каси наказом керівника підприємства призначається комісія, яка складає акт. У разі виявлення ревізією недостачі або лишку цінностей в касі в акті зазначають суму недостачі або лишку і обставини їх виникнення.

В умовах автоматизованого ведення касової книги здійснюють перевірку правильності роботи програмних засобів оброблення касових документів.

Під час проведення ревізії особливу увагу приділяють питанням забезпечення збереження грошей і цінностей.

Слід звернути увагу на дотримання вимог Постанови Нацбанку "Про затвердження Змін до Інструкції про касові операції банках України" від 11 січня 2007 № 2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 26 січня 2007 р. за № 65/13332 щодо порядку отримання банками готівки через територіальні управління НБУ; формування та пакування банкнот (монет) національної валюти; оформлення касових документів; порядку вилучення з обігу та передавання для дослідження сумнівних банкнот (монет).

Під час перевірці дотримання касової дисципліни проводять: 1) контроль за належним оформленням касових операцій у момент їх здійснення; 2) формальну перевірку первинних касових документів щодо правильного заповнення та наявності всіх необхідних реквізитів; 3) перевірку правильності оформлення платіжних і розрахунково-платіжних відомостей, а саме: наявність дозвільних підписів директора й головного бухгалтера; наявність підписів кожного одержувача навпроти належної суми; дотримання строку видачі заробітної плати, що не повинен перевищувати трьох робочих днів; 4) перевірку порядку ведення касової книги - з'ясовують дотримання послідовності в нумерації сторінок; наявність підписів головного бухгалтера й директора, які завіряють кількість аркушів у касовій книзі; наявність виправлень та коригувальних записів; 5) перевірку обґрунтованості здійснення операцій (виплати премій працівникам підприємства, видачі авансів підзвітним особам, надання матеріальної допомоги, придбання матеріалів тощо);

6) контроль за здійсненням касових операцій з огляду на своєчасність й повноту надходжень наявних коштів з банку в касу і навпаки передбачає, зокрема, своєчасність оприбуткування коштів, а також своєчасність повернення підзвітними особами невикористаних коштів.

Касова книга має бути прошнурована й опечатана сургучевою або мастиковою печаткою; це запобігає можливості

- заміни окремих аркушів у касовій книзі з метою приховування порушень.

У разі виявлення у касовій книзі будь-яких підчищень або виправлень потрібно перевірити, чи є навпроти таких сум

- підписи головного бухгалтера й касира, які завіряють обґрунтованість здійснення коригувальних записів або внесення виправлень у касову книгу. Якщо підписів осіб, відповідальних за дотримання касової дисципліни, немає, то перевіряючі з'ясовують причини виправлення і беруть у касира й головного бухгалтера письмові пояснення стосовно цих порушень.

2.8 Документальне оформлення обліку грошових коштів

Документування касових операцій регламентується наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996 за № 51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій». Наказом визначено форми первинних документів з обліку касових операцій та порядок їх ведення. Усі підприємства залежно від виду діяльності та форми власності повинні використовувати такі документи для обліку касових операцій: -- форма № КО-1 «Прибутковий касовий ордер»; -- форма № КО-2 «Видатковий касовий ордер»; -- форма № КО-3 «Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів»;

-- форма № КО-4 «Касова книга». Документування операцій на рахунках в банках здійснюється з використанням платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, розрахункових чеків, векселів, акредитивів. Найбільш поширеним документом, який використовується для проведення операцій на поточних рахунках, є платіжне доручення. Платіжне доручення подається в банк платником -- власником рахунка. Воно містить доручення перерахувати вказану суму з рахунка платника на рахунок одержувача коштів. Платіжне доручення використовується для сплати податків, платежів у фонди, оплати рахунків постачальникам тощо. Усі здійснені на рахунках операції банк реєструє у виписці з рахунка, до якої додаються виправдні документи про проведені операції. Банк подає копії первинних документів платників (другий примірник) з відміткою банку про дату перерахування коштів з рахунка.

Виписка є реєстром аналітичного обліку банківських операцій. У ній вказується: дата попереднього руху, залишок на рахунку на початок дня, надходження коштів за банківський день на рахунок клієнта, здійснені ним виплати та залишок на кінець дня. У випадку надходження коштів на рахунок підприємства до виписки додається реєстр документів, за якими кошти були зараховані на рахунок. У реєстрі надаються копії платіжних доручень усіх платників, зроблені банком. Залишки та операції з руху коштів на рахунках у клієнта і банку повинні бути однаковими. Станом на 31 грудня поточного року клієнт здійснює підтвердження розміру залишку на відкритих рахунках у банках. За умовами укладеної угоди банк утримує з клієнта кошти за обслуговування, надаючи йому копії розрахунків сум платежів. На суму залишку на рахунку банк вважає себе боржником клієнта, тому надходження коштів у виписці показуються праворуч (за кредитом рахунка), виплати -- ліворуч (за дебетом рахунка). Одержана з банку виписка підлягає обробці на підприємстві. У першу чергу перевіряється обґрунтованість віднесення банком сум на рахунок та списання з рахунка, відповідність сум списання та надходження укладеним документам та угодам. Бухгалтером проставляється також кореспонденція рахунків за окремими операціями. Суми за кредитом рахунка заносяться за кожною випискою в облікові регістри.



Розділ 3. Облік основних засобів та інвестиційна нерухомість на підприємстві СТ «Капелька»

3.1 Характеристика підприємства

Споживче товариство "КАПЕЛЬКА - утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільсько - господарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів;

Споживче товариство створюється і здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про кооперацію" від 10 липня 2003 року.

Предметом діяльності споживчого товариства є:

Дослідно-промислова розробка і видобуток підземних вод.

Роздрібна, гуртова, комісійна - торгівля продовольчими та промисловими товарами .

Виробництво, переробка та реалізація мінеральних вод та безалкогольних напоїв.

Здійснення тих видів діяльності, що потребують ліцензування або спеціального дозволу, проводиться після одержання в установленному порядку відповідно: ліцензії ( дозволу) або погодження.

...