Облік і аудит нематеріальних активів

наявність і оформлення первинних документів по ділянці обліку;

відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку,

оподатковування.

2. Задачі аудиту:

перевірка правильності відображення в бухгалтерському й у податковому обліку господарських операцій,

встановлення вірогідності фінансової звітності даним первинного обліку.

3. Виявлення помилок і розбіжностей між даними обліку й звітності.

4. Формулювання висновків і рекомендацій для висновку аудитору.

Порядок проведення аудиторської перевірки. Після формування плану аудиторської перевірки й уточнення термінів і виконавців, починається власне аудиторська перевірка.

Спочатку перевіряється організація системи внутрішнього обліку - від результатів цієї перевірки залежить висновок про відсутність системи внутрішнього контролю, на підставі чого аудитором може бути видане негативний аудиторський висновок, що передбачено нормативними документами .

При перевірці ефективності системи внутрішнього контролю зважується тактична задача: чи досить здійснювати обмежену (вибіркову) перевірку, чи потрібна суцільна перевірка.

Аудиторська перевірка проводиться за формою і змістом [35, с.190].

При перевірці первинних документів за формою варто визначити дотримання нормативно-правових актів у процесі відображення господарських операцій у первинних документах. При цьому перевіряється правильність оформлення документації, її повнота і комплектність.

При перевірці первинних документів по змісту здійснюється критичний аналіз змісту документів: відповідність характеру відображеної господарської операції, достатність інформаційного овідображення, обґрунтованість, несуперечливість.

Рекомендується як одина з аудиторських процедур, так звана «зустрічна перевірка» на практиці скрутна у виконанні, тому що вимагає втручання в комерційну діяльність сторонніх організацій, які вправі і відмовитись від надання аудитору (не є державним посадовою особою) такого роду інформації. Разом з тим у якості одиночних процедур - з погляду підтвердження (чи спростування) сумнівних документів - зустрічні перевірки просто необхідні, що повинно обов'язково бути передбачене в Законі про аудиторську діяльність.

При перевірці первинної документації і відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку і звітності аудитор повинен виходити з наступних вимог [35, с.190]:

1) дотримання протягом звітного року прийнятої облікової політики відображення окремих господарських операцій і оцінки майна й зобов`язань;

2) повнота відображення в обліку за звітний період усіх господарських операцій, здійснених у цьому періоді;

3) правильність віднесення доходів і витрат до звітних періодів;

4) розмежування в обліку поточних витрат на виробництво і довгострокові інвестиції (капітальні вкладення у оборотні активи);

5) тотожність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам по рахунках синтетичного обліку на перше число кожного місяця;

6) правильність оцінки майна і господарських операцій;

7) правильність і обґрунтованість створення фондів і резервів;

8) правильність своєчасність сплати податків і зборів в бюджет.

При документальній перевірці особливу увагу варто звернути на правильність оформлення всіх первинних документів, на підставі яких і здійснюються записи в регістрах бухгалтерського обліку (наявність усіх необхідних реквізитів).

По завершенні перевірки узагальнюються й аналізуються всі отримані результати, на підставі яких формується висновок аудитора.

Аудиторській перевірці підлягають усі ділянки бухгалтерського обліку організації, а також усі всі підрозділи, у яких формується адміністративно-господарська інформація (кадрові, планові, складські та інші служби).

Результати перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування приватної фірми «Пауза» за період з 10.06.2008 р. по 1.01.2011 р.

На підставі посвідчення від 20.03.2011 року №668\23-015 Державної податкової інспекції в м. Торез державним податковим інспектором відділу документальних перевірок юридичних осіб Китайгора О.В. проведена документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Пауза» за період з 10.06.08р. по 01.01. 2011 р. у відповідності з затвердженим переліком питань .

Перевірку проведено з відома та в присутності директора Кременецька І.Г. та в присутності головного бухгалтера Попова Ж.В.

1. Загальні положення.

1.1. Перевірка проводилась з 21.03.2011 року по 23.03.2011 року

1.2.У період, за який проводилась перевірка, відповідальні за фінансово-господарську діяльність були: директор - Кременецька І.Г. та головний бухгалтер - Довгалюк Я.П. до 31.08.10 р. ( наказ на звільнення № 10 від 30.08.04 р.) , Попова Ж.В. з 1.09.2010 р. по теперішній час ( наказ на прийняття № 11 від 1.09.2010 р.)

1.3. Перевірка проведена відповідно до Законів України: «Про систему оподаткування»; «Про державну податкову службу в Україні»; та інших законодавчих актів з питань оподаткування.

1.4. ТОВ «Пауза» зареєстрована Торезьким міськвиконкомом 10.06.2008 р. № 5647 , форма власності - приватна (код 10)

1.4.1. Державною податковою інспекцією у м. Торез ТОВ «Пауза» взято на податковий облік 1812.08 р. р. та як платник податку на додану вартість 09.02.09 р., свідоцтво № 32108154, індивідуальний номер N 243517323012.

1.5. Ідентифікаційний код, за яким підприємство занесено органами статистики до державного реєстру звітних ( статистичних) одиниць України N 43246578.

1.6. Статутний фонд на момент утворення підприємства відповідно до установчих документів склав 100 грн, на дату початку перевірки - 100 грн.

1.7 Місце знаходження ТОВ «Пауза» відповідно до установчих документів (юридична адреса): м. Торез, вул. Леніна, 33.

1.8 Перевірка ТОВ «Пауза» з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування проводиться вперше.

1.9. при перевірці використано:

N п\п	Повна назва і перелік документів , які охоплені перевіркою.	Перевірені за період
		Суцільним порядком	Вибірковим порядком	Перевіряв
1.	1. Банківські документи , а саме : – виписки банку ; – платіжні доручення ; – реєстри електронних платіжних документів ; 2. Первинні касові документи за цей період : - касова книга ; - касові ордери ; - відомості про виплату заробітної плати . 3. Головна книга. 4. Книги обліку придбання товарів. 5. Журнали ордери №1,2,6. 6.Відомості балансової вартості валюти. 7.Податкові накладні, накладні,рахунки-фактури. 8.Податкові декларації, розрахунки податків та інших платежів до бюджету, квартальні та річні звіти з додатками та розшифровками до них. 9.Угоди.			Хоменко

1.10. Згідно за статутом підприємство мало право здійснювати такі види діяльності

71130 - оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації;

71250 - роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації;

71500- посередницькі послуги при купівлі-продажі товарів народного споживання

84100 - посередницькі послуги при купівлі - продажі товарів,цінних паперів, валюти і здавання в найм ( в оренду, в прокат) без вираженої спеціалізації

72200 - зовнішня торгівля недержавних організацій.

Фактично у перевіряємий період згідно з даними статистичної та бухгалтерської звітності, підприємство здійснювало такі види діяльності:

вело торгівлю товарами промислового призначення.

1.11. Рахунки підприємства на дату складення акту :

Назва рахунку	Номер	Назва установи банку код; МФО	Залишки, кошті на дату складання акту
Розрахунковий рахунок	26000202622001	Дирекція АКБ «Україна»

2. Перевірка правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету державних цільових фондів податків і зборів (обов`язкових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законодавством [35.-С.21].

2.1. Валовий доход.

Перевіркою правильності визначення валового доходу (загальної суми доходу платника податку від усіх видів діяльності) встановлено наступне:

Скоригований валовий доход підприємства відображено в рядку II Деклараціях про прибуток підприємства (далі Декларація), затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 21 січня 2010 року № 12 та зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 11 лютого 2010 року за №94/2534, поданих в ДПІ у м. Торез склав:

за ІV квартал 2010 р. - 1,8 тис.грн.

за 1 квартал 2011 р. - 9,6 тис.грн.

за II квартал 2011 р. - 7,8 тис.грн.

за Ш квартал 2011 р. - 401,3 тис.грн.

за ІV квартал 2011 р.- 683,3 тис.грн.

Перевіркою правильності визначення валового доходу порушень не встановлено.

2.2. Валові витрати.

Перевіркою правильності віднесення витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах до валових витрат виробництва обігу встановлено наступне:

Загальна сума валових витрат, відображених у рядку 32 Декларації склала:

за ІV квартал 2010 р. - 3,6 тис. грн.

за І квартал 2011 р. - 10,1 тис. грн.

за II квартал 2011 р. - 14,1 тис. грн.

за III квартал 2011 р.- 412,6 тис. грн.

за ІV квартал 2011 р. - 691,8 тис. грн

Перевіркою правильності визначення валового доходу порушень не встановлено.

2.3. Амортизація.

Перевіркою правильності визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань встановлено наступне:

за ІV квартал 2004 р. - 3,6 тис. грн.

за І квартал 2011 р. - 10,1 тис. грн.

за II квартал 2011р. - 14,1 тис. грн.

за III квартал 2011 р.- 412,6 тис. грн.

за ІV квартал 2011р. - 691,8 тис. грн

Перевіркою правильності визначення валового доходу порушень не встановлено.

2.4. Податок на прибуток.

Перевіркою правильності визначення об`єкту оподаткування та обчислення суми податку на прибуток встановлено наступне:

Сума оподатковуваного прибутку , що підлягає оподаткуванню за ставкою 30 відсотків відображена у рядку 36 Декларації склала:

За ІV квартал 2010 р. - -1,8 тис. грн.

За І квартал 2011 р. - -0,5 тис. грн.

За II квартал 2011 р. - -6,3 тис. грн.

За Ш квартал 2011 р. - -11,3 тис. грн.

За ІV квартал 2011 р. - - 8.5 тис. грн.

Перевіркою порушень не встановлено.

2.5. Податок на додану вартість.

Перевіркою правильності визначення податку на додану вартість встановлено наступне:

В перевіряємому періоді підприємство здійснювало операції, що не є об`єктом оподаткування згідно ст.3. п.3.2 п.п.3.2.4 Закону України « Про податок на додану вартість « від 03.04. 1997 р. № 168\97-ВР.

Перевіркою порушень не встановлено

2.6. Прибутковий податок з громадян.

Перевіркою правильності нарахування прибуткового податку з громадян буде проведена відділом документальних перевірок юридичних осіб нарахування податку з заробітної плати та держмита.

2.7. Збір до Фонду здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Перевіркою правильності нарахування та сплати збору до Фонду здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення порушень не встановлено.

2.8. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, плата за землю, воду.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, плата за землю, воду підприємством не нараховується за відсутністю об'єктів оподаткування.

2.9. Збір до Державного інноваційного фонду.

Перевіркою правильності визначення та сплати збору до Державного інноваційного фонду встановлено :

В порушення «Порядку формування використання соціального фонду позабюджетних коштів цільового призначення «затвердженого постановою КМ України від 18.02 92 р. №77 та ст.1 Закону України «Про систему оподаткування « від 18.02.02 р. № 77\07- ВР ПВКФ «Пауза» в 1 та 2 кварталах 2011 року не проводило нарахування коштів до Державного інноваційного фонду та в 3 кварталі підприємство самостійно нарахувало та сплатило збір до Державного інноваційного фонду.

Період	За даними підприємства	За даними перевірки	Відхилення
1	2	3	4
1 кв. 11р.	-	96	96
2 кв. 11р.	-	86	86
3 кв. 11р.	280	98	-182
4 кв. 11р.	129	129	-
Всьго			0

Відповідно до Закону України від 26.12.1996р. № 653/96-ВР «Про внесення змін до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 8-93 «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів» та Наказу Міністерства фінансів України від 09.02.1999 р. № 38189 «Зміни і доповнення до інструкції про особливості застосування Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 8-93 «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.03.99 р. за № 146/3439 після закінчення встановлених строків сплати відповідних платежів не внесена сума вважається недоїмкою і стягується з нарахуванням пені. Таким чином, нарахована пеня за несвоєчасну сплату збору до Державного іноваційного фонду в сумі 39 грн.

2.10. Відрахування та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання.

Перевіркою правильності нарахування та. своєчасної сплати відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування порушень встановлено:

В порушення ст.16 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», розділу III Закону України від 18.09.91 р. № 1562-ХП «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» зі змінами та доповненнями підприємство не проводило відрахування на дорожні роботи в і та П кварталах 2011 р. та в III кварталі 2011 р. самостійно нарахувало та сплатило відрахування.

Період	За даними Підприємства	За даними перевірки	Відхилення
1	2	3	4
Ікв. 11р.	-	116	116
П кв.11 р.	-	103	103
ІІІкв.11р.	336	117	-119
ІУ кв. 11 р.	155	155	0
Всього			0

Відповідно до Закону України від 26.12.1996р. № 653/96-ВР «Про внесення змін до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 8-93 «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів» та Наказу Міністерства фінансів України від 09.02.1999 р. № 38189 «Зміни і доповнення до інструкції про особливості застосування Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 8-93 «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.03.05 р. за Х° 146/3439 після закінчення встановлених строків сплати відповідних платежів не внесена сума вважається недоїмкою і стягується з нарахуванням пені. Таким чином, нарахована пеня за несвоєчасну сплату відрахувань на дорожні роботи в сумі 47 грн.

2.11.Порушень «Порядку ведення касових операцій у народному господарстві України», затвердженої Постановою Правління Нацбанку України від 13.10.02 р. № 334, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.02 р. за № 530/2334 не встановлено.

2.12. Товарообмінних операцій в періоді, що перевірявся, підприємство не проводило.

2.13 . Комунальний податок

Порушень в нарахуванні та сплаті комунального податку - не встановлено.

2.14 . Діяльності у сфері ЗЕД за перевіряємий період не проводило.

З.Висновок.

За результатами документальної перевірки:

1 .Нарахована пеня за несвоєчасну сплату зборів на дорожні роботи в сумі 47 грн.

2. Нарахована пеня за несвоєчасну сплату зборів до Державного інноваційного фонду в сумі 39 грн.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» із змінами, внесеними Законом України від 05.02.98 ТОВ «Пауза» має право подати свої зауваження по відповідному акту у строк до 25.03.2011 року

Акт складено в 3-х примірниках. Далі йде підпис державного податкового інспектора, директора та головного бухгалтера.

2.3 Організація обліку та аудиту НМА у ТОВ «Пауза»

Проблема використання й відображення в обліку об'єктів нематеріальних активів у сучасній практиці - комплексна, багатогранна проблема, що включає правові, технологічні, економічні, виробничі, соціальні та психологічні питання. Проблема ця як теоретична, так і прикладна: нематеріальні активи можуть і мають продаватися, а отже, повинні мати вартісну оцінку.

При придбанні нематеріальних активів за грошові кошти чи в обмін на інші активи проблем в їх оцінці зазвичай не виникає. Значно складніше, а іноді й неможливо оцінити нематеріальні активи, створені власними силами.

Згідно з П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» поняття нематеріальних активів слід розглядати щодо кожного об'єкта за такими групами:

права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

права на комерційні позначення (права на торгові марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо);

права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо);

незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;

інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Підприємство використовує у процесі своєї діяльності нематеріальні активи, тому визначення їх реальної вартості й уміле використання здатні значно закріпити позиції підприємства на ринку.

В Україні існує низка нормативних документів щодо оцінки майна підприємств (в тому числі нематеріального): Закон України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні», Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи».

В листопаді 2000 р. Європейська група професійних асоціацій оцінювачів - TEGOVA (The European Group of Valuer's Associations) оприлюднила нові стандарти оцінки, які доповнено методичними керівництвами. Одне з них, а саме методичне керівництво № 8 (далі - МК 8) присвячено оцінці нематеріальних активів, у тому числі нематеріальним активам, які не включаються до балансу підприємства. Більш того, в МК 8 знайшла відображення нова парадигма оцінки бізнесу, яка ґрунтується на теорії інтелектуального капіталу. Про це свідчить склад нематеріальних активів, які підлягають оцінці, згідно з цим керівництвом. Тобто всі нематеріальні активи, включаючи нематеріальні активи, які не враховуються на балансі, поділяють на три категорії: гудвіл бізнесу (нерозподілені нематеріальні активи); персональний гудвіл; нематеріальні активи, які можна ідентифікувати.

Гудвіл бізнесу є невід'ємним від підприємства і враховується на балансі після його продажу. Персональний гудвіл, як правило, пов'язаний з особистістю керівника підприємства, не передається при продажу підприємства і тому не враховується при розрахунку вартості даного підприємства за винятком випадків, коли при зміні власника компанії керувати нею продовжує та сама особа.

Нематеріальні активи, які підлягають ідентифікації, можна оцінювати в індивідуальному порядку, якщо по них можна визначити кінцевий термін використання і якщо за цей період вони забезпечують бізнесу вигоди, які можна оцінити. Зазвичай ця категорія включає права інтелектуальної власності та інші аналогічні активи, в тому числі «ноу-хау», інформаційні ресурси, списки клієнтів тощо.

Враховуючи особливості оцінки, що зумовлені метою й умовою використання конкретного об'єкта, світова практика сформувала чимало загальних теоретичних підходів, серед яких прийнято виокремлювати дохідний, витратний і ринковий. Конкретний підхід передбачає відповідний метод реалізації. (таблиця 2.4)

Таблиця 2.4 - Методичні підходи до оцінки нематеріальних активів

Підхід	Метод	Принцип
Витратний	Прямого відтворення	Корисності Заміщення
	Заміщення
Доходний	Пряма капіталізація доходу	Ефективного використання Очікування
	Непряма капіталізація доходу (дисконтування грошового потоку)
Порівняльний або ринковий	Накопичення активів	Заміщення Попиту і пропозиції
	Ринку капіталу

З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об'єкта оцінки результати оцінки, отримані із використанням різних методичних підходів, зіставляються через аналіз впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки.

Витратний підхід передбачає визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об'єкта оцінки з подальшим коригуванням їх на суму зносу (знецінення). Основними методами витратного підходу є метод прямого відтворення та заміщення.

Наприклад, підприємство ТОВ «Пауза» обліковує на своєму балансі такі нематеріальні активи: ліцензійний пакет ПЗ Windows 2007/2003, Office 2010, первісна вартість якого 17743грн; програма «1с зарплата», з первісною вартістю 4653грн; програма «1с» з первісною вартістю 39965грн; торгова марка «Пауза», з первісною вартістю 55172грн. Причому вартість усіх активів включає лише купівельну вартість і вартість на встановлення та налагодження програм. Тобто ці нематеріальні активи оцінені тільки за фактичною вартістю придбання з використанням витратного підходу.

Первісну вартість нематеріального активу, створеного підприємством, визначають як суму фактичних витрат на його створення й виготовлення. Фактичні витрати можуть включати прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану, придатного для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).

Витратному підходу у вітчизняній практиці приділяється досить багато уваги такими авторами як В. Пархоменко, А. Сингаєвський [55, 94]. Недосконалість цього підходу, стає зрозумілою, оскільки оцінка, яка була проведена з використанням методів даного підходу, як правило, не має відношення до реальної вартості оцінюваного активу. З іншого боку, не застосовувати такий підхід також не є можливим. Існують практичні ситуації, коли оцінка нематеріальних активів на основі витратного підходу дійсно має сенс. Як приклад можна навести придбання комп'ютерних програм.

Наступним підходом, який застосовують при оцінці майна є порівняльний, або ринковий. Для визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу інформація про подібне майно має відповідати таким критеріям [73, c.182]:

умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості;

продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати;

умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки суттєво не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані.

Основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо.

Отже, наведений підхід має дві безсумнівних переваги над попереднім - витратним. По-перше, він ґрунтується на використанні ринкової інформації, по-друге, він простий у застосуванні. Однак друга перевага дуже швидко перетворюється на недолік. Всі труднощі виявляються в обліку індивідуальних особливостей конкретного об'єкта, а саме тут порівняльний підхід не дає ніяких орієнтирів.

Для цілей бухгалтерського обліку такий підхід проявляється у вигляді справедливої вартості.

Даний вид оцінки використовують при надходженні нематеріальних активів такими шляхами: безоплатне отримання; обмін на інше майно, внесення до статутного капіталу. Згідно з П(С)БО 19 справедлива вартість - це сума, за якою здійснюється обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Порівняльний підхід до оцінки нематеріальних активів - це, насамперед, метод порівняння продаж. Крім того в рамках порівняльного підходу зазвичай розглядаються інші методи, які ґрунтуються на використанні інформації про ринкові продажі. Проте даний підхід не може бути використаний стосовно ексклюзивних об'єктів, які не мають аналогів.

Метод прямої капіталізації доходу застосовують у разі, якщо прогнозується постійний за величиною та однаковий у проміжках періоду прогнозування чистий операційний дохід, отримання якого не обмежується в часі. Капіталізацію чистого операційного доходу здійснюють діленням його на ставку капіталізації. Капіталізація більш проста процедура, ніж дисконтування. Однак застосовувати її рекомендується у тих випадках, коли актив, який оцінюється, вже використовується і приносить стабільний дохід, або якщо необхідно швидко провести оцінку активу, який прогнозовано буде давати стабільний дохід.

Капіталізація прибутку дає змогу досить точно визначити вартість активу в тих випадках, коли прибуток від використання оцінюваного активу стабільний, наприклад, цей прибуток становлять постійні за обсягом ліцензійні платежі (роялті) в разі використання запатентованого винаходу, а актив, що оцінюється - виключні права, що випливають із патенту на цей винахід. У розрахунок до уваги приймається дохід до оподаткування, оскільки мета оцінки - визначення ринкової вартості активу. Припускається, що актив обліковується на балансі за оцінкою по мінімальній вартості. При продажу активу за ціною V, тобто за розрахованою ринковою вартістю, ця сума складатиме прибуток до оподаткування.

Для того щоб визначити ринкову вартість для активу, який приносить стабільний дохід, потрібно помножити річний прибуток (до оподаткування), отриманий від використання оцінюваного активу за поточний рік, на спеціальний множник (мультиплікатор) М [73, c.254]:

V=M*P_r, (2.1)

де V - ціна продажу активу;

М - мультиплікатор;

P_r - прибуток від використання активу протягом року.

Якщо прибуток постійний, то мультиплікатор розраховують за формулою:

M=1/r₀, (2.2)

де r0 - ставка капіталізації для стабільно працюючих підприємств даної галузі, виражена в частках (вона дорівнює частці від ділення ставки капіталізації у відсотках на 100). Якщо прибуток постійно зростає з темпом g, то:

M=1/(r₀-g), (2.3)

де g - темпи зростання прибутку.

Для отримання оцінки активу, який приносить стабільний або стабільно зростаючий прибуток, застосовують мультиплікатори і ставки капіталізації, які розраховують за спеціальними методиками на основі даних фондового ринку. Зазвичай ставку капіталізації обирають в інтервалі від 10 до 50%, що відповідає значенням мультиплікатора М=10 і М=2 відповідно. Для нематеріальних активів ставка капіталізації зазвичай вища, ніж для інших активів і для бізнесу в цілому [73, c.255].

Метод непрямої капіталізації доходу (дисконтування грошових потоків) застосовують у разі, якщо прогнозовані грошові потоки від використання об'єкта оцінки неоднакові за величиною, непостійні протягом визначеного періоду прогнозування або якщо їх отримання обмежується у часі. Прогнозовані грошові потоки підлягають дисконтуванню із застосуванням ставки дисконту для отримання їх поточної вартості.

Слід зазначити, що для оцінки нематеріальних активів і, особливо, інтелектуальної власності доходному підходу належить особливе місце як підходу, який найточніше відображає реальну цінність нематеріального активу.

Іншою актуальною проблемою є проблема переоцінки нематеріальних активів. У процесі діяльності підприємства згідно з П(С)БО 8 первісна вартість нематеріальних активів може переоцінюватися. Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу. Однак це стосується лише тих активів, щодо яких наявний активний ринок. Активний ринок - ринок, якому притаманні такі умови: предмети, що продаються та купуються на ньому, є однорідними; у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців; інформація про ринкові ціни є загальнодоступною. Однак у сучасних умовах господарювання сформований активний ринок лише для таких нематеріальних активів, як програмне забезпечення та ліцензії на використання об'єктів інтелектуальної власності.

Переоцінену первісну вартість та накопичену амортизацію об'єкта нематеріального активу визначають як добуток відповідно первісної вартості або накопиченої амортизації та індексу переоцінки. Індекс переоцінки розраховують діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Якщо залишкова вартість об'єкта нематеріальних активів дорівнює нулю, то його переоцінену залишкову вартість обчислюють додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми накопиченої амортизації об'єкта. Відомості про зміни первісної вартості та суми накопиченої амортизації нематеріальних активів заносять до регістрів їх аналітичного обліку.

Для здійснення переоцінки основною умовою є зміна справедливої вартості об'єкта нематеріальних активів від вартості, яка числиться на балансі підприємства. Увага не приділяється прибуткам, отриманим у результаті використання цього об'єкта нематеріальних активів.

Особливості відображення результатів переоцінки нематеріальних активів на рахунках бухгалтерського обліку наведено в табл. 2.5.

Узагальнюючи результати проведеного аналізу методики оцінки нематеріальних активів, слід зазначити, що існують такі види активів, до яких доцільно використовувати витратний метод (наприклад, деякі комп'ютерні програми, тобто ті, які не мають суттєвого впливу на прибуток підприємства в майбутньому). Що стосується ринкового підходу, то треба зауважити, що на сучасному етапі господарювання спостерігається недостатня сформованість фондового ринку оцінки нематеріальних активів за справедливою ринковою вартістю.

Таблиця 2.5 - Відображення переоцінки на рахунках бухгалтерського обліку

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Д-т	К-т
1	Проведено дооцінку нематеріальних активів	12 «Нематеріальні активи» за субрахунками	423» Дооцінка активів «
2	Відображено знос при дооцінці	423 «До оцінка активів»	13» Знос (амортизація) необоротних активів «
3	Відображено уцінку нематеріальних активів	13»Знос (амортизація) необоротних активів»	12»Нематеріальні активи» за субрахунками
4	Відображено уцінку раніше дооцінених нематеріальних активів.	975»Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій»	12»Нематеріальні активи» за субрахунками
5	Відображено результати дооцінки раніше уцінених нематеріальних активів.	13»Знос (амортизація) необоротних активів»; 423»Дооцінка активів»; 975» Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій «	12»Нематеріальні активи» за субрахунками
6	Відображено результати дооцінки від раніше уцінених нематеріальних активів.	12»Нематеріальні активи» за субрахунками	746 «Інші доходи від звичайної діяльності»; 423 «Дооцінка активів»
		423» Дооцінка активів «.	13 « Знос (амортизація) необоротних активів «

Саме ця обставина дуже ускладнює процес оцінки нематеріальних активів, за допомогою цього підходу. Тому лише деякі об'єкти буде доречно оцінювати, використовуючи методику такого підходу. Це стосується лише тих активів, щодо яких сформовано активний ринок, а саме: програмне забезпечення; ліцензії на використання об'єктів інтелектуальної власності.

Основним документом, яким потрібно керуватися при обліку та аналізі НМА є «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. №242 (далі Положення).

Документ містить наступні загальні положення:

Визнання і оцінка нематеріальних активів

Переоцінка нематеріальних активів

Амортизація нематеріальних активів

Зменшення корисності нематеріальних активів

Вибуття нематеріальних активів

Розкриття інформації щодо нематеріальних активів у примітках до фінансових звітів

Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Це положення (стандарт) не поширюється на гудвіл, що виникає внаслідок об'єднання підприємств, та операції з нематеріальними активами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Зазвичай підприємство отримує основні засоби, нематеріальні активи або інші довгострокові активи з метою отримання від них максимальної ефективності. Але в певний момент може виявитися, що ефективність (або, як зараз висловлюються, - корисність) придбаних довгострокових активів різко зменшується внаслідок якої-небудь події або обставин, що змінилися.

Як же визначити, коли актив почав втрачати корисність?

Нерідко бухгалтери та аналітики підприємств вважають зменшення корисності активу різновидом переоцінки. Однак для того, щоб зробити переоцінку, бухгалтер повинен стежити за справедливою вартістю активу, тоді як зменшення корисності активу в бухгалтерському обліку відображається на підставі економічного розрахунку. Виконання економічних розрахунків, за ідеєю, не є функцією бухгалтера, тому йому доведеться або підтримувати постійний контакт з планово-економічним відділом (якщо такий є), або ж виконувати такі розрахунки самостійно.

Якщо події або зміни обставин вказують на те, що поточна вартість активу, можливо, не буде відшкодована в майбутньому, підприємству не завадило б оцінити майбутній грошовий потік, очікуваний внаслідок використання цього активу.

Отже, перший етап - визначення, розпізнавання самого факту події або обставини, які привели до зменшення корисності, за ознаками, наведеними вище. Після того як бухгалтер «запідозрив», що, можливо, якийсь актив зменшив свою корисність, йому слід порівняти залишкову вартість активу з сумою очікуваного надходження від нього

Якщо залишкова вартість активу нижча від суми очікуваного надходження, то це свідчить про відсутність факту зменшення корисності активу. У разі ж якщо виявиться, що залишкова вартість активу вища від суми очікуваного надходження від активу, то бухгалтеру треба відобразити в обліку факт зменшення корисності активу.

В першу чергу розглянемо актуальні питання, пов'язані з аналізом та обліком витрат на рекламу. Здавалося б, що величезні витрати на рекламу фірмових найменувань, знаків для товарів і послуг (торгових марок) або іншого нематеріального активу у складі бренда - підлягають оцінці та капіталізації, оскільки (цитуємо пункт 6 П(С)БО 8) «... нематеріальний актив відображається в балансі, якщо є ймовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена».

Однак пунктом 9 П(С)БО 8 передбачено, що «не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, витрати на рекламу та просування продукції на ринку».

У пункті 18 П(С)БО 8 зазначено, що «первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей, які будуть сприяти збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод».

Практика оцінки вартості, наприклад, товарного знака зазвичай передбачає нагромадження:

а) витрат на розробку знака;

б) витрат на реєстрацію юридичного права (оплата зборів і послуг спеціалістів з питань інтелектуальної власності);

в) витрат на маркування бланків, вивіски, упакування товарів, проспектів тощо;

г) оплат судових розглядів; і, нарешті,

д) витрат на рекламу.

Якщо пункти а,б стосуються первісної вартості, то пункти в, г, д - витрат, пов'язаних з «підвищенням можливостей», які сприятимуть збільшенню майбутніх вигод.

Однак пунктом 9 П(С)БО 8 передбачено, що «не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, витрати на рекламу та просування продукції на ринку».

Переоцінка (дооцінка і зниження ціни) основних фондів і нематеріальних активів ніколи не була легкою справою і вимагала певних професійних навичок. З переходом бухгалтерського обліку на нові Положення (стандарти) трудомісткість цих процесів зростає, відповідно зростає кількість питань у бухгалтерського персоналу. Розглянемо механізм переоцінки, передбачений П(С)БО 8 для нематеріальних активів, оскільки він істотно не відрізняється від механізму переоцінки основних коштів.

По-перше, відповідно до пунктів 19,20 П(С)БО 8, кожне підприємство має право здійснювати переоцінку нематеріальних активів за справедливою вартістю, однак це стосується тільки тих активів, щодо яких наявний активний ринок. Проте знайти його реально навряд чи можливо, оскільки активний ринок - це коли в будь-який момент на ньому можна знайти зацікавлених продавців і покупців, а інформація про ціни має бути загальнодоступною. Але навіть якщо ці умови будуть виконані, проблеми не вирішаться, оскільки при переоцінці одного нематеріального активу потрібно переоцінити й усі інші нематеріальні активи даної групи (крім тих, щодо яких нема активного ринку). Якщо підприємство провело переоцінку нематеріальних активів групи, то надалі переоцінку потрібно буде проводити щороку.

Переоцінка проводиться в кілька етапів:

встановлення справедливої вартості нематеріального активу, яка буде прийнята як нова залишкова вартість;

встановлення величини дооцінки або зниження ціни за залишковою вартістю у вигляді різниці між справедливою вартістю і залишковою;

визначення індексу переоцінки;

визначення переоціненої первинної вартості нематеріального активу;

визначення величини дооцінки або зниження первинної вартості;

визначення величини дооцінки або зниження вартості за зносом як різниці між величиною дооцінки (зниження ціни) за первинною вартістю і залишковою вартістю;

складення бухгалтерських записів після порівняння сум попередніх дооцінок і знижень ціни.

Техніка підрахунку визначається за пунктом 21 П(С)БО 8:

1. Переоцінена вартість = первинна вартість х індекс переоцінки.

2. Знос при переоцінці = знос за балансом х індекс переоцінки.

3. Індекс переоцінки = справедлива вартість об'єкта: залишкова вартість об'єкта.

При цьому необхідно чітко уявляти, що справедливою вартістю в цьому випадку є нова залишкова, а не первинна вартість, що трохи незвично для бухгалтера, оскільки раніше при проведенні переоцінок спочатку визначалася нова первинна вартість, а тепер акценти змістилися. Отже, змінилася методологія бухгалтерського обліку.

4. Організаційно-інформаційна модель аналізу нематеріальних активів

На сьогодні є три класичні підходи до аналізу нематеріальних активів.

Витратний підхід

Як правило, такі об'єкти інтелектуальної власності, як інформаційні бази даних, що підпадають під визначення нематеріального активу, створюються протягом досить тривалого періоду, і витрати на їх формування найчастіше списуються за витратними статтями. Незважаючи на це, зібрана наукова бібліотека, наприклад, може становити величезну цінність - подекуди вона може бути найдорожчим активом підприємства, особливо в тих випадках, якщо це підприємство - науковий інститут або вищий навчальний заклад. Активи такого роду оцінюються, як правило, за методом вартості створення, тобто з точки зору витратного підходу.

Витратний підхід застосовується при оцінці вартості нематеріальних активів у тому випадку, якщо неможливо знайти аналоги, а прогнозований прибуток не є стабільним.

При оцінці слід врахувати всі істотні витрати, такі як праця, маркетингові і рекламні витрати, витрати на страхування ризиків, пов'язаних з об'єктами інтелектуальної власності, витрати на вирішення правових конфліктів, на матеріали, витрачені на формування об'єкта інтелектуальної власності, собівартість науково-методичного забезпечення, індивідуалізації власної продукції - логотипа, ліцензій, сертифікатів тощо.

Порівняльний підхід

Є також порівняльний, або ринковий підхід. Він застосовується в тому випадку, якщо є досить розвинений ринок продажу нематеріальних активів, що оцінюються. Цей підхід ґрунтується на принципі ринку, що ефективно функціонує, на якому інвестори купують і продають активи аналогічного типу, приймаючи при цьому незалежні індивідуальні рішення.

Підхід прибутковості

При оцінці патентів і ліцензій, торгової марки, франшизи, майнових прав використовується, як правило, третій підхід - підхід прибутковості.

Підхід прибутковості ґрунтується на розрахунку економічних вигод, пов'язаних з отриманням прибутку за рахунок нематеріальних активів, не відображених на балансі підприємства, які забезпечують прибуток на активи або власний капітал вище середнього рівня.

Аналіз та бухгалтерський облік нематеріальних активів з 01.01.2000 р. здійснюється на підставі П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» в розрізі груп, тобто сукупних однотипних за призначенням і використанням активів. Нематеріальні активи відображаються на синтетичному рахунку 12.

Нематеріальні активи підприємства, згідно з пунктами 10 і 11 П(С)БО 8, зараховуються за первісною вартістю і повинні підтверджуватися відповідними документами, в яких подається докладна характеристика об'єкта: первісна вартість, термін корисного використання, норма зносу, де використовуватиметься об'єкт.

Первісна вартість складається з: вартості придбання; митного збору (при імпорті); податків, що не підлягають відшкодуванню; інших податків, пов'язаних з придбанням нематеріальних активів (крім сплати відсотків за кредит банку).

Згідно з п. 6 П(С)БО 8, придбані (або створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства в тому випадку, якщо їх вартість може бути достовірно визначена і підприємство очікує отримання економічної вигоди у зв'язку з їх використанням (потенціал, що сприяє надходженню коштів або їх еквівалентів).

Витрати на придбання нематеріальних активів накопичуються на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», субрахунок 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів». При придбанні інтелектуальної власності в обмін на корпоративні права її вартість, зазначену в установчому документі, також слід відобразити на рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Відповідно до п. 9 П(С)БО 8, не визнаються активом витрати на: дослідження; підготовку і перепідготовку кадрів; рекламу, просування продукції на ринку; створення, реорганізацію підприємства; підвищення ділової репутації підприємства.

Інтелектуальна власність на підприємстві може придбаватися як безкоштовно (безоплатно) отримана, в результаті обміну (бартеру), в результаті розробки тощо. Первісна вартість нематеріальних активів внаслідок обміну дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта. Вона визначається як різниця між первісною вартістю і сумою нарахованого зносу. Якщо залишкова вартість перевищує його справедливу вартість, то первісна вартість в такому випадку дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта. Первісна вартість безоплатно отриманих нематеріальних активів також дорівнює справедливій вартості на дату їх отримання.

Інтелектуальна власність, внесена до статутного капіталу підприємства, оцінюється фахівцем - експертом-оцінювачем. Отримана при оцінці вартість є справедливою і визнається засновниками.

В таблицях 2.6 - 2.7 наведена кореспонденція рахунків при операціях з нематеріальними активами ТОВ «Пауза».

Таблиця 2.6 - Кореспонденція рахунків при операціях з нематеріальними активами в Торезькому відділі житлових субсидій

№ з/п	Зміст операції	Дебет	Кредит	Сума
1.	Здійснено оплату за програмне забезпечення для комп'ютерів	371	311	14400
2.	До податкового кредиту включено суму ПДВ	641	644	2400
3.	Отримано від постачальника програмне забезпечення	154	631	12000
4.	Відображаються розрахунки за податковим кредитом по ПДВ	644	631	2400
5.	Відображається переведення авансу в рахунок оплати виконаних зобов'язань постачальника	631	371	14400
6.	Зараховано на баланс підприємства програмне забезпечення як придбаний нематеріальний актив	125	154	12000
7.	Нараховано знос	833	133	333,33
8.	Знос віднесено на адміністративні витрати	92	833	333,33
9.	Списано на фінансовий результат суму нарахованого зносу	791	92	333,33

У бухгалтерському обліку застосовується прямолінійний метод нарахування зносу, термін корисного використання - 3 роки: 12000 : 36 міс. = 333,33 грн.

Таблиця 2.7 - Кореспонденція рахунків при операціях з нематеріальними активами в Торезькому відділі житлових субсидій

№ з/п	Зміст операції	Дебет	Кредит	Сума
1.	Відображено заборгованість засновника за внеском до статутного фонду підприємства	46	40	8600
2.	Внесено внесок до статутного фонду підприємства у вигляді прав інтелектуальної власності	154	46	8600
3.	Зараховано на баланс права інтелектуальної власності	125	154	8600
4.	Нараховано знос	833	133	430
5.	Знос віднесено на адміністративні витрати	92	833	430
6.	Суму зносу списано на фінансовий результат	791	92	430

За умови, що термін корисного використання прав інтелектуальної власності визначено в 20 місяців: 8600 : 20 = 430 грн.

Таблиця 2.8 - Кореспонденція рахунків використання прав інтелектуальної власності

№ з/п	Зміст операції	Дебет	Кредит	Сума
1.	Зараховано на баланс підприємства безоплатно отримані нематеріальні активи у вигляді програмного забезпечення	125	424	9200
2.	Оплата за послуги з встановлення програмного забезпечення	631	311	720
3.	ПДВ включено до податкового кредиту	641	644	120
4.	Отримано послуги з встановлення програмного забезпечення	154	631	600
5.	Вартість послуг включено до вартості програмного забезпечення	125	154	600
6.	Розрахунки за податковим кредитом з ПДВ	644	631	120
7.	Нараховано знос на програмне забезпечення	833	133	330,66
8.	Знос віднесено на адміністративні витрати	92	833	330,66
9.	Визначено фінансовий результат	791	92	330,66

У бухгалтерському обліку застосовується прямолінійний метод нарахування зносу, термін корисного використання - 1,5 року: 9200 + 720 : 30 міс. = 330,66 грн.

Згідно з міжнародними правовими документами, загальне поняття «інтелектуальна власність» поділяють на дві групи.

Перша група - промислова власність, до якої належать винаходи, корисні зразки, промислові моделі, фабричні або товарні знаки.

Винахід - це технічне рішення в будь-якій галузі суспільно корисної діяльності, придатне для промислового використання. Близьким до винаходу є поняття корисної моделі. Це конструктивне виконання пристрою, що є новим і промислово придатним.

Друга група - це інші об'єкти творчої діяльності, які не увійшли до поняття промислової власності. Вони становлять групу результатів творчої діяльності, що охороняються авторським правом.

Таким чином, усі результати творчої діяльності з точки зору правової охорони поділяються на дві групи: одна охороняється правом промислової власності, друга - авторським правом.

Для захисту права промислової власності держава вживає низку заходів. Один із перших - створення спеціального органу, до функцій якого належить реалізація державної політики у сфері правової охорони відкриттів, їх експертиза і державна реєстрація патентів на винаходи. В Україні таким органом є Державне патентне відомство України (Держпатент).

Власником патенту може бути як безпосередньо винахідник, так і його роботодавець, якщо винахід було зроблено у зв'язку з виконанням службових обов'язків або за дорученням роботодавця. Зазначене положення діє тільки в тому випадку, якщо у трудовому договорі між роботодавцем і винахідником не передбачено інше. У разі якщо власником патенту стане роботодавець, він зобов'язаний укласти письмовий договір з винахідником і виплатити останньому винагороду. Роботодавець зобов'язаний у чотиримісячний термін з дати отримання повідомлення від винахідника подати заявку до Держпатенту. Якщо він цього не зробить у зазначений термін, то право на отримання патенту переходить до винахідника.

Патент надає його власнику виключне право використати винахід на власний розсуд. Власник патенту має право на підставі договору передавати право власності на патент іншій особі, яка стає правонаступником власника патенту.

Якщо запатентований винахід являє собою не технологію, а виріб, то найдоцільніше буде заснувати підприємство, яке займатиметься випуском і реалізацією готового виробу. Власник патенту може зробити внесок до статутного фонду створюваного підприємства або шляхом видачі ліцензії, або шляхом передання патенту.

Патент можна продати, на його підставі видати ліцензію, використати як внесок до статутного фонду або інвестиції в яке-небудь підприємство.

Розгляньмо на прикладах бухгалтерські проведення з придбання патенту.

Конструкторське бюро підприємства на дослідження і розроблення склало кошторис витрат (табл. 2.9):

Таблиця 2.9 - Кошторис витрат підприємства ТОВ «Пауза» на дослідження і розроблення

На дослідження
Прямі матеріальні витрати	14000 грн
Прямі витрати на оплату праці	88000 грн
Інші витрати	53000 грн
Разом	155000 грн
Сума витрат на розроблення за кошторисом:
Прямі матеріальні витрати	33000 грн
Прямі витрати на оплату праці	125000 грн
Інші витрати	60000 грн
Разом	218000 грн

У результаті розроблення буде виготовлено промисловий зразок, який відповідає критеріям, визначеним згідно з П(С)БО 8 «Нематеріальні активи».

Сума витрат на дослідження не буде включена до вартості промислового зразка (нематеріальних активів) і буде відображена в бухобліку таким проведенням (табл. 2.10).

Таблиця 2.10 - Відображення в бухобліку суми витрат на дослідження

Назва операції	Д-т	К-т	Сума, грн
Списано вартість запасів на витрати на дослідження і розробку	941	20	14000
Списано витрати з оплати праці на дослідження і розробку	941	65, 66	88000
Списано інші витрати на дослідження і розробку	941	91 або 92	53000

Витрати, пов'язані з розробленням промислового зразка, відображаються в бухгалтерському обліку таким чином (табл. 2.11).

Таблиця 2.11 - Відображення в бухобліку витрат, пов'язаних з розробленням промислового зразка,

Назва операції	...

Подобные документы

• Облік і аудит нематеріальних активів та відображення їх у системі звітності підприємства

  Сутність та структура нематеріальних активів підприємства: класифікація, сучасні аспекти стандартизації обліку; оцінка активів, облік їх наявності та руху, амортизація; аналіз і аудит ефективності використання, організаційне та інформаційне забезпечення.
  
  дипломная работа [268,6 K], добавлен 16.06.2011
  

• Облік нематеріальних активів підприємства

  Економічна сутність нематеріальних активів та їх класифікація. Особливості їх оцінки. Організація первинного обліку нематеріальних активів. Їх синтетичний та аналітичний облік. Особливості амортизацій нематеріальних активів. Типові форми документів.
  
  курсовая работа [54,8 K], добавлен 13.03.2014
  

• Облік і аудит нематеріальних активів (на прикладі підприємств харчової промисловості)

  Економічна сутність та структура інтелектуального капіталу підприємства. Класифікація нематеріальних активів за групами та ознаками. Формування облікової політики, визнання та методи оцінки, аудит нематеріальних активів, методичні основи їх амортизації.
  
  дипломная работа [2,0 M], добавлен 08.09.2011
  

• Облік і аудит нематеріальних активів

  Визначення і оцінка нематеріальних активів, їх переоцінка і класифікація. Ведення бухгалтерського обліку. Амортизація і визначення строку корисного використання об'єкта. Метод амортизації. Зменшення корисності нематеріальних активів і порядок їх вибуття.
  
  контрольная работа [43,8 K], добавлен 26.02.2009
  

• Облік нематеріальних активів підприємства та шляхи його вдосконалення

  Законодавчо-нормативні основи обліку нематеріальних активів. Організаційно-економічна структура ТД "Олімп". Фінансовий облік нематеріальних активів підприємства. Первинний та зведений, синтетичний та аналітичний види обліку нематеріальних активів.
  
  курсовая работа [232,2 K], добавлен 12.04.2016
  

• Бухгалтерський облік нематеріальних активів та шляхи його удосконалення

  Сутність нематеріальних активів, їх класифікація і значення в діяльності підприємства. Аналіз і оцінка фінансового стану ПАТ "ІнГЗК". Аналітичний і синтетичний облік нематеріальних активів і узагальнення облікових даних в реєстрах бухгалтерського обліку.
  
  курсовая работа [87,5 K], добавлен 18.10.2016
  

• Облік нематеріальних активів

  Економічний зміст і механізм нематеріальних активів, нормативне забезпечення їх обліку та вивчення даної тематики в спеціалізованій літературі. Характеристика підприємства, використання показників обліку нематеріальних активів в системі звітності.
  
  курсовая работа [80,1 K], добавлен 02.10.2014
  

• Облік нематеріальних активів

  Економічна суть, класифікація та нормативне забезпечення обліку нематеріальних активів. Облік нематеріальних активів відповідно до Інструкції плану рахунків. Первинний, аналітичний облік та узагальнення облікових даних в реєстрах бухгалтерського обліку.
  
  курсовая работа [63,1 K], добавлен 15.01.2011
  

• Облік нематеріальних активів

  Інтелектуальна власність як відносно новий об'єкт бухгалтерського обліку. Аналіз теоретичних положень щодо вдосконалення обліку нематеріальних активів на підприємстві. Знайомство з питаннями аналітичного та синтетичного обліку нематеріальних активів.
  
  дипломная работа [813,9 K], добавлен 29.10.2014
  

• Облік основних засобів і нематеріальних активів

  Поняття необоротних активів банку, види, критерії визнання. Облік придбання та створення основних засобів і нематеріальних активів, порядок їх переоцінювання, відображення в обліку результатів. Облік амортизації основних засобів і нематеріальних активів.
  
  контрольная работа [25,8 K], добавлен 13.07.2011
  

• Облік нематеріальних активів

  Нематеріальні активи підприємства, як об’єкт обліку і аудиту. Основи побудови обліку та аудиту нематеріальних активів підприємства. Міжнародні стандарти обліку нематеріальних активів підприємства та їх зв’язок з національними стандартами обліку.
  
  дипломная работа [48,2 K], добавлен 13.06.2008
  

• Методи прийняття рішень у сфері управління нематеріальних активів

  Сутність та зміст нематеріальних активів, їх класифікація. Організаційно-економічна структура ПП "Кімс". Аналіз ефективності управління, складу, структури та стану нематеріальних активів на підприємстві, оцінка їх впливу на результати його діяльності.
  
  курсовая работа [149,7 K], добавлен 11.11.2010
  

• Суть нематеріальних активів, їх класифікація та оцінка

  Характеристика та ідентифікація нематеріальних активів, їх види, первісна оцінка та визначення собівартості. Суть монетарних і немонетарних активів, поняття гудвілу. Шляхи надходження нематеріальних активів, майбутні економічні вигоди від використання.
  
  контрольная работа [263,1 K], добавлен 10.08.2009
  

• Основи бухгалтерського обліку

  Теоретико-методологічні основи обліку нематеріальних активів, їх класифікація: традиційні (ділова репутація, бренди, патенти) і відстрочені витрати (реклама, дослідження і розвиток, витрати на навчання). Особливості амортизацій нематеріальних активів.
  
  курсовая работа [2,4 M], добавлен 09.04.2013
  

• Інвентаризація основних фондів та нематеріальних активів

  Теоретичні аспекти обліку основних засобів та нематеріальних активів. Нормативно-правове регулювання обліку. Методи інвентаризації основних засобів та нематеріальних активів. Відображення в регістрах обліку. Документаційне забезпечення операцій.
  
  курсовая работа [66,3 K], добавлен 04.02.2009
  

• Облік формування первісної вартості нематеріальних активів від шляхів її надходження

  Нормативно-правове регулювання операцій із нематеріальними активами. Положення з їх обліку. Порядок формування первісної вартості. Аналіз ефективності, пропозиції щодо проблемних питань обліку нематеріальних активів на підприємстві, що досліджується.
  
  курсовая работа [164,3 K], добавлен 02.07.2020
  

• Класифікація груп нематеріальних активів і мінімально допустимих строків їх корисного використання

  Класифікація нематеріальних активів і їх мінімально допустимі терміни амортизації. Законодавчі і нормативні акти та інструктивні матеріали, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку з метою оподаткування, складання податкової звітності.
  
  курсовая работа [57,0 K], добавлен 17.05.2016
  

• Автоматизація обліку нематеріальних активів

  Синтетичний та аналітичний облік надходження і створення нематеріальних активів. Розробка конфігурації в системі 1С: Підприємство. Створення робочого Плану рахунків, констант, перерахувань, обробки, необхідних видів субконто. Написання програмного модуля.
  
  курсовая работа [313,4 K], добавлен 04.07.2014
  

• Аудит зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів на підприємстві харчової промисловості

  Сутність понять "основні засоби" та "нематеріальні активи" як об'єктів аудиту зносу та порядок нарахування амортизації. Організаційні положення та методологічні аспекти проведення аудиторської перевірки зносу основних засобів і нематеріальних активів.
  
  курсовая работа [133,6 K], добавлен 30.01.2015
  

• Облік нематеріальних активів та довгострокових зобов’язань

  Облік нематеріальних активів в різних країнах. Відмінності в їх структурі в Україні, Китаї та за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. Особливості оцінки гудвілу. Види, оцінка та облік довгострокових зобов’язань в міжнародній практиці.
  
  реферат [348,5 K], добавлен 20.10.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам