Розробка моделі для здійснення ефективного економічного управління фінансовими потоками підприємства ЗАТ "ТЕТЗ-Інвест"

- обґрунтування рівня цін, який би забезпечував реалізацію та рентабельність продукції;

- обґрунтування плану виробництва продукції необхідними виробничими потужностями, трудовими та матеріальними ресурсами;

- розрахунки надходжень грошових коштів від реалізації продукції.

Виручка від реалізації продукції визначається з урахуванням запасів готової продукції на початок і кінець планового періоду.

Для визначення суми коштів, що надійшли від покупців, необхідно скоригувати виручку від реалізації продукції на суму змін дебіторської заборгованості та одержаних авансів, оскільки частина продукції продається в кредит або на умовах передоплати:

ГНрп = РП±ДЗ±ОА, (1.1)

де ГНрп -- грошові надходження від реалізації продукції;

ДЗ -- зміна дебіторської заборгованості (збільшення віднімається, а зменшення додається);

ОА -- зміна одержаних авансів (збільшення додається, а зменшення віднімається).

Логіка представленої схеми полягає в наступному. Операційний цикл характеризує загальний час, протягом якого фінансові ресурси омертвлені в запасах і дебіторській заборгованості.

Оскільки підприємство оплачує рахунки постачальників з часовим лагом, час, протягом якого кошти відвернені з обороту, тобто фінансовий цикл, менше на середній час обігу кредиторської заборгованості.

Скорочення операційного й фінансового циклів у динаміці розглядається як позитивна тенденція. Якщо скорочення операційного циклу може бути здійснене за рахунок прискорення виробничого процесу й оборотності дебіторської заборгованості, то фінансовий цикл може бути скорочений як за рахунок даних факторів, так і за рахунок деякого некритичного уповільнення оборотності кредиторської заборгованості.

Таким чином, тривалість фінансового циклу (ТФЦ) у днях обороту розраховується по формулі

ТФЦ = ТОЦ - ЧОК = ЧОЗ + ЧОД - ЧОК, (1.2)

, (1.3)

, (1.4)

, (1.5)

де ТОЦ - тривалість операційного циклу;

ЧОК - час обороту кредиторської заборгованості;

ЧОЗ - час обороту виробничих запасів;

ЧОД - час обороту дебіторської заборгованості;

Т - довжина періоду, по якому розраховуються середні показники (як правило, рік, тобто Т=365).

Інформаційне забезпечення розрахунку - бухгалтерська звітність.

Підприємство може отримати інші грошові надходження від операційної діяльності, а саме, дохід від операційної оренди активів, дохід від операційних курсових різниць, відшкодування раніше списаних активів, дохід від реалізації обігових активів (крім фінансових інвестицій) та інші.

Прогнозування вихідних потоків базується на інформації про собівартість окремих видів продукції, кошториси витрат на адміністративно-управлінські цілі, збут продукції, розрахунки амортизаційних відрахувань, змін кредиторської заборгованості тощо.

ГВп = Срп-А±СЗ±ВА±КЗ, (1.6)

деСрп -- собівартість реалізованої продукції, робіт, послуг;

А -- амортизація основних засобів і нематеріальних активів у складі собівартості реалізованої продукції;

СЗ -- зміна залишків складських запасів (збільшення додається, зменшення віднімається);

ВА -- зміна виданих авансів (збільшення додається, зменшення віднімається);

КЗ -- зміна залишків кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги (збільшення віднімається, зменшення додається).

Підприємства здійснюють виплати за іншою операційною діяльністю, тому їх теж необхідно враховувати у складі вихідного грошового потоку.

До складу вихідних грошових потоків відносять суми сплачених відсотків, податків з обороту і податку на прибуток. Прогнозні значення цих показників визначаються, виходячи із запланованих обсягів продажу, умов погашення заборгованості, передбачених кредитними угодами тощо.

Фактична сума сплачених відсотків розраховується на базі фінансової звітності, а саме: форми № 1 "Баланс" та форми № 2 "Звіт про фінансові результати".

Для визначення сум платежів за ПДВ, акцизного збору враховується зміна заборгованості за розрахунками з бюджетом за цими податками, тобто нараховані суми податків корегуються за формулою

ПДВС = ПДВН±ЗЗ±ДЗП, (1.7)

де ПДВС -- сума сплаченого ПДВ;

ПДВН -- сума нарахованого ПДВ;

ЗЗ -- зміна зобов'язань за ПДВ (збільшення віднімається, зменшення додається);

ДЗП -- зміна дебіторської заборгованості за ПДВ (збільшення додається, зменшення віднімається).

У примітках до балансу додається інформація про розрахунки з бюджетом. Дебетове сальдо за розрахунками з бюджетом підлягає відшкодуванню з бюджету в наступному за звітним періоді. Кредитове сальдо свідчить про заборгованість підприємства перед бюджетом за податками.

Сума сплаченого акцизного збору визначається так само.

Для визначення суми сплачених податків на прибуток можна скористатись даними звітності ф. № 1 і ф. № 2 та примітками до балансу і підставити у формулу

ППС = ППН±ПАВ±ПЗВ±ПЗПП, (1.8)

де ППС -- сума сплачених податків на прибуток;

ППН -- сума податків на прибуток згідно зі звітом про фінансові результати (ряд. 180);

ПАВ -- зміна суми відстрочених податкових активів, які відображаються у балансі в рядку 060 (збільшення додається, зменшення віднімається);

ПЗВ -- зміна суми відстрочених податкових зобов'язань, які відображаються у балансі в рядку 460 (збільшення додається, зменшення віднімається);

ПЗПП -- зміна поточного зобов'язання з податків на прибуток згідно з примітками до балансу (зменшення додається, збільшення віднімається).

Таким чином, чистий грошовий потік від операційної діяльності (ЧГП_ОД) становить:

ЧГП_ОД = ГН_ОД-ГВП-ГВ_І-CВ-ПДВС-ППС, (1.9)

де ГН_ОД- загальний обсяг грошових надходжень від операційної діяльності;

ГВ_І - грошові виплати за іншими операційними витратами

Якщо мають місце надзвичайні події, то слід врахувати рух коштів у результаті від надзвичайних подій.

Як вже зазначалося, ціль управління фінансовими ресурсами полягає в тому, щоб інвестувати надлишок грошових доходів для одержання прибутку, але одночасно мати їхню необхідну величину для виконання зобов'язань по платежах й одночасному страхуванні на випадок непередбачених ситуацій. Чим більш передбачувані фінансові потоки фірми, тим менше потреба у страхуванні. Управління фінансовими потоками починається з моменту виписки покупцем (дебітором) чека на оплату продукції й закінчується виплатами кредиторам, персоналу, бюджетам й ін. особам.

Для реалізації функції страхування поточного виробничого процесу більшою мірою підходять ліквідні цінні папери. Ліквідні цінні папери приносять фірмі деякий рівень доходу. Сукупність грошових коштів і ліквідних цінних паперів називають готівкою або ліквідними активами. Коли надходження коштів і грошових платежів погоджені на визначену перспективу, фірма може мати відносно невеликі запаси грошових коштів. Але якщо ризик неузгодженостей значний, то необхідні інвестиції в короткострокові ліквідні цінні папери. Звичайно, потрібний обсяг готівки зростає, якщо частина угод оплачується готівкою, і знижується, якщо фірма може швидко одержати кредит на бажаних умовах. Чим вище процентна ставка, тим більше зацікавленість фірми в зниженні готівки.

Мінімальна кількість готівки, яку фірма повинна мати на розрахунковому рахунку й у касі, визначається двома процесами.

Перший - проміжок часу між оплатою рахунку покупцем й інкасуванням коштів. Цей час складається із трьох частин:

- час переводу платежів від покупців (дебіторська заборгованість тут не розглядається, покупець оплатив рахунок, але на його пересилання фірмі потрібен певний час, що залежить від форми безготівкових розрахунків й ефективності роботи банків);

- час, протягом якого платежі залишаються не інкасованими банками;

- час руху грошових коштів до банок, що виконують виплати.

Фірми можуть використати багато методів скорочення періоду інкасації, а отже, і необхідних запасів коштів (електронні переводи, система сейфів й ін.). Але цей період завжди буде мати місце, завжди будуть трансакційні витрати.

Другий - вимоги комерційних банків про утворення компенсаційних (резервних) залишків. Ці залишки визначаються вартістю послуг банку, що веде рахунки й надають кредити. (Наприклад, банк може обслуговувати фірму безкоштовно, якщо незнижуваний залишок на рахунку не менш 10 млн. грн. В іншому випадку фірма оплачує кожну операцію банку).

Логіка аналізу досить очевидна - необхідно виділити по можливості всі операції, що зачіпають рух коштів . Це можна зробити різними способами, зокрема шляхом аналізу всіх оборотів по рахунках коштів. Однак у світовій обліково-аналітичній практиці застосовують, як правило, один із двох методів, відомих як прямий і непрямий методи. Різниця між ними полягає в різній послідовності процедур визначення величини потоку коштів у результаті поточної діяльності:

-прямий метод ґрунтується на вирахуванні припливу (виручка від реалізації продукції, робіт і послуг, аванси отримані й ін.) і відтоку (оплата рахунків постачальників, повернення отриманих короткострокових позичок і позик й ін.) коштів , тобто вихідним елементом є виторг;

-непрямий метод ґрунтується на ідентифікації й обліку операцій, пов'язаних з рухом грошових коштів, і послідовному коректуванні чистого прибутку, тобто вихідним елементом є прибуток.

Прямий метод дозволяє судити про ліквідності підприємства, детально розкриваючи рух грошових коштів на його рахунках, але не показує взаємозв'язку отриманого фінансового результату й зміни величини коштів. Тому застосовується непрямий метод аналізу, що дозволяє пояснити причину розбіжностей між прибутком й, наприклад, скороченням коштів за період.

Справа в тому, що в ході виробничої діяльності можуть бути значні доходи/витрати, що впливають на прибуток, але не зачіпають величину коштів підприємства. У процесі аналізу на цю величину й роблять коректування чистого прибутку. Наприклад, вибуття основних засобів й інших необоротних активів пов'язане з одержанням збитку в розмірі їхньої залишкової вартості, що формується на окремому рахунку і потім списується в дебет рахунку "Прибутки та збитки". Величина коштів не змінюється, тому недоамортизована вартість повинна бути додана до величини чистого прибутку. Не викликає відтоку коштів нарахування амортизації; також потрібно враховувати можливість отримання доходів раніше реального надходження коштів (якщо підприємство застосовує метод визначення виторгу по моменту відвантаження товарів і пред'явлення покупцю розрахункових документів).

Грошові потоки від інвестиційної діяльності формуються в результаті реалізації інвестиційних проектів, пов'язаних з технічним переозброєнням підприємства, освоєнням нового виробництва, здійсненням портфельних інвестицій тощо. Слід зауважити, що реалізація інвестиційних проектів передбачає залучення кредитів і позик та їх погашення, здійснення додаткової емісії або залучення додаткового пайового капіталу, тобто проведення операцій, пов'язаних з фінансовою діяльністю. При цьому прибуток, отриманий в результаті втілення інвестиційних проектів, знаходить відображення у складі прибутку від операційної діяльності.

Найбільш придатним інструментом для управління фінансовими потоками від реалізації інвестиційних проектів та фінансової діяльності є план Кеш-Фло (Cash-Flow). Cash-Flow перекладається як "потік готівки" й об'єднує грошові надходження від усіх видів діяльності при реалізації інвестиційних проектів. Таким чином, план грошових потоків, розроблений методом Кеш-Фло, відображає рух грошових коштів та діяльність підприємства в динаміці від одного періоду до іншого.

Кеш-баланс, тобто залишок коштів на рахунку підприємства, формується за рахунок вхідних фінансових потоків (доходів від реалізації продукції, амортизаційних відрахувань, доходів від реалізації активів, внесків у статутний фонд та позик) і вихідних фінансових потоків (витрат на виробництво продукції, операційних витрат, витрат на інвестиції, витрат на обслуговування і погашення позики виплат дивідендів, податків).

Всі надходження і платежі відображаються в плані грошових потоків у періоди часу, які відповідають датам їх здійснення.

У розділі Кеш-Фло від інвестиційної діяльності вказується балансова вартість активів, які є в розпорядженні підприємства на момент впровадження інвестиційного проекту, а також витрати на придбання нових активів, надходження від реалізації активів, які не використовуються у виробництві.

В розділі Кеш-Фло від фінансової діяльності вказуються акціонерний капітал, довгострокові і короткострокові позики. До виплат відносять дивіденди та погашення позик.

Кеш-баланс на кінець періоду дорівнюватиме сумі Кеш-балансу попереднього періоду плюс залишок ліквідних коштів поточного періоду.

Якщо в якомусь із періодів часу Кеш-баланс становитиме від'ємну величину, це означає, що підприємство не в змозі покрити свої витрати, тобто фактично є банкрутом. Таким чином, метою управління фінансовою та інвестиційною діяльністю є забезпечення додатного ліквідного залишку грошових коштів у кожному з періодів часу від початку до кінця реалізації проекту. План фінансових потоків є основним документом для визначення потреби в капіталі, розробки стратегії фінансування підприємства, а також для оцінки ефективності його використання.

Підсумовуючи, можна відзначити, що рух грошових коштів на підприємстві є необхідною умовою його функціонування та потребує особливої уваги в процесі управління. В процесі управління фінансовими потоками необхідно враховувати велику кількість факторів, які впливають на його величину та визначають фінансові характеристики підприємства.



2. Моделі фінансових потоків підприємства

2.1 Модель руху оборотних засобів підприємства

Фінансове моделювання надає можливість ефективного аналізу складних і невизначених ситуацій, пов'язаних із прийняттям стратегічних рішень, інструмент фінансистів, який дозволяє розглянути велику кількість варіантів і прожити їх без втрати вкладених коштів.

Фінансова модель забезпечує єдиний розв'язок цих завдань:

- дозволяє зімітувати грошові потоки планованої діяльності й оцінити майбутній фінансовий стан компанії з урахуванням реалізованих проектів;

- показує, звідки будуть братися й на що витрачатися фінансові ресурси компанії, залучене фінансування;

- виступає основою для аналізу ризиків і вибудовування системи ризик-менеджменту компанії;

- забезпечує безперервну аналітичну роботу: дозволяє оперативно коректувати й вести перерахунок можливих варіантів проекту, сценаріїв розвитку бізнесу;

- суттєво заощаджує час, дозволяючи уникнути розгляду неприйнятних варіантів і швидко ухвалити рішення щодо припинення безперспективних інвестиційних проектів.

Оскільки більшість ситуацій виникнення дисбалансів у часі між змінними потребами у фінансуванні й фактичним фінансуванням і ризиків відносяться до руху оборотних коштів, розглянемо моделі рухуоборотних коштів.

Розглянемо найпростішу модель руху оборотних коштів підприємств.

Процес моделювання передбачає певне спрощення ситуації, коли несуттєві (з точки зору вирішення конкретних управлінських завдань) деталі ігноруються, а найбільш важливі формалізуються й описуються на спеціальній математичній мові.

У реальному житті чи навряд може існувати повна визначеність. Однак, незважаючи на те що життя повне випадковостей, складне й неоднозначне, дуже часто виникають ситуації, коли ми схильні ігнорувати випадковість. У деяких ситуаціях випадкові впливи на процес управління не враховуються тому, що вони малі й несуттєві. В інших ситуаціях випадкові фактори, які можуть виявити сильний і негативний вплив на діяльність (поломки встаткування, катастрофи, соціальні потрясіння й т.п.), на щастя, відбуваються досить рідко. Тому, якщо не вважати заходів страхування від їхніх наслідків, ми також не схильні враховувати їх у наших щоденних планах.

Підприємство здійснює комерційну діяльність у ринковому середовищі, реалізуючи товари своїм покупцям і поповнюючи запас товарів поставками. Поставки оплачуються з відстрочкою на деякий період часу, тобто на умовах товарного кредиту. У результаті утворюється кредиторська заборгованість постачальникам. На противагу цьому продажі і їх оплата синхронні, товарний кредит покупцям не надається, що відповідає випадку підприємств роздрібної й, почасти, дрібнооптової торгівлі. Інтенсивність потоку продажів обмежується з одного боку наявним запасом (не може бути більше, ніж дозволяє наявний запас), з іншого боку обмежується ринковим попитом (не може перевищувати величини, обумовленої поточним ринковим попитом). Структура внутрішньовиробничих потоків включає потоки продажів, поставок і їх оплати.

Ці потоки утворюють замкнений цикл руху оборотних коштів по ланцюгу запасу товарів, грошових коштів і кредиторської заборгованості постачальникам. З метою виключення деталей, несуттєвих на даному етапі дослідження, підприємство розглядається в умовах, коли весь одержуваний прибуток вилучається, наприклад, у вигляді дивідендів, тобто прибутку як би не існує. Отже, величина власних засобів підприємства незмінна.

Через те, що весь прибуток вилучається, приплив коштів у результаті продажів дорівнює продажам у собівартості.

Підприємство має власні засоби, що разом із кредиторською заборгованістю фінансують активи. Основні засоби, їх придбання й амортизація виключені з розгляду, так, щоб виділити рух оборотних коштів, по можливості, в "чистому виді".

Діяльність підприємства зображується за допомогою змінних величин, розглянутих як функції часу.

Засоби підприємства, активи:Z(t) - запас товарів, грн.; D(t) - грошові засоби, грн.

Джерела засобів: K(t) - кредиторська заборгованість підприємства постачальникам,грн.;S = const - власні засоби, грн., постійна величина.

Потоки засобів характеризуються їх інтенсивностями, які виміряються увартостях, що переміщаються в потоках в одиницю часу:f_pros(t) - продажі, у собівартості товарів, грн./од. часу;f_pos(t) - поставки товарів, грн./од. часу; f_opl(t)- оплата поставок, грн./од. часу.

Вважається, що продажі, поставки і їх оплата здійснюються безупинно, тобто в будь-який момент часу інтенсивності відповідних потоків мають деякі значення. Це дозволяє вважати інтенсивності потоків безперервними або кусочнобезперервними функціями й зображувати графіки їх змін у часі.

Математична модель руху оборотних коштів включає залежності між поточними значеннями інтенсивностей потоків і величинами активів - запасу товарів і грошових коштів. Поточна величина активу утворюється як результат припливу вхідних потоків і відтоку вихідних. Для запасу товарів:

(2.1)

lеt=0 - початковий момент існування підприємства,

Z(0) -запас товарів у початковий момент.

Аналогічно для грошовихкоштів:



(2.2)

Співвідношення (2.1) і (2.2) зручніше записувати після диференціювання за часом:

(2.3)

(2.4)

тобто швидкість зміни активу дорівнює інтенсивності вхідного потоку мінус інтенсивність вихідного.

Через те, що оплата поставок здійснюється з відстрочкою, то функція інтенсивності потоку оплати поставок у точності являє собою функцію інтенсивності поставок, зрушену вправо по осі часу на період відстрочки оплати:

(2.5)

де Т_К- період відстрочки оплати поставок.

Величину кредиторської заборгованості слід розраховувати аналогічно тому, як це зроблене для активів, тобто як результат припливів і відтоків. Наслідком запису інтегральних співвідношень, аналогічних (2.1) і (2.2), буде необхідність описувати кредиторську заборгованість непозитивними числами.

(2.6)

Визначені інтеграли - це сумарні припливи й відтоки по вхідному й вихідному потоку відповідно, за період від моменту часуt = 0 доt. Припливи оплати відстають в часі від відтоку поставок. Тому залишок - кредиторська заборгованість - буде негативним, враховуючи, що в початковий момент існування підприємства кредиторська заборгованістьK(0)була нульова.

Більш зручна форма запису (2.6) виходить після диференціювання за часом:

(2.7)

Величини активів представлені у вигляді накопичувачів -"ємностей". Вміст "ємностей"- позитивні значення змінних величин. Величина кредиторської заборгованості показана як вилучення з накопичувача, негативне стосовно нульового рівня.

У початковий момент існування будь-якого підприємства засоби вносяться в статутний капітал, як правило, у грошовій формі. Таким чином, сума статутного капіталу розглянутого найпростішого підприємства дорівнює сумі коштівD(0) в момент t=0.

Оскільки ми прийняли припущення, що весь прибуток вилучається, то сума власних засобів завжди дорівнює статутному капіталу, отже, грошовим коштамD(0) в момент t=0. Аналогічно кредиторській заборгованості, у математичній моделі власні засоби зображуються накопичувачем з негативним умістом:

S=-D(0) (2.8)

Це дозволяє записати рівняння балансу активів і джерел засобів, отримане шляхом почленного додавання виразів (2.1), (2.2) і (2.6):

Z(t) + D(t) + K(t) = Z(0) + D(0) + K(0) (2.9)

Враховуючи, щоZ(0) = 0 таK(0) = 0, тобто у момент початку існування підприємства запасу товарів і заборгованості немає; враховуючи (2.8), виходить рівняння балансу:

Z(t) + D(t) + K(t) = -S

Z(t) + D(t) + K(t) + S =0 (2.10)

Як вже зазначалось, продажі не можуть бути більш того, що дозволяє наявний запас товарів. З іншого боку, при даній інтенсивності потоку продажів запас товарів не може бути нижче деякого рівня.

Оскільки підприємство розглядається в умовах, коли фактор обмеженості пропускної здатності не проявляється, тобто пропускна здатність є "із запасом", взаємозалежність можна представити у вигляді нерівності

(2.11)

деT_Z - норма оборотності запасу товарів в од. часу, показник оборотності.

Інтенсивність потоку продажів обмежується також ринковим попитом. Мінливе ринкове середовище представляється за допомогою змінної величиниr(t), що залежить від часу й позначає максимальне значення інтенсивності потоку продажів, що може досягти підприємство виходячи з поточного ринкового попиту:

(2.12)

Математична модель доповнюється формальними обмеженнями на незаперечність змінних величин:

(2.13)

(2.14)

(2.15)

Вираз (2.13) означає, що відтік коштів не повинен приводити до їхнього дефіциту, вирази (2.14) і (2.15) фіксують односпрямованість відповідних потоків, що можна розуміти як заборону повернення товарів покупцями й постачальникам.

Отже, розглянуту математичну модель функціонування підприємства можна записати у вигляді наступної системи рівнянь і нерівностей:

(2.16)

у якій параметрами є T_Z, T_KтаS.

Математична модель однозначно визначає, що протікають процеси при відсутності "притримування" товарів і надлишкового запасу, таким чином, є шість змінних величин (три інтенсивності потоків і три змінні вмісти накопичувачів) і шість рівностей. Нерівності виступають у якості обмежень, що накладаються на процеси, що протікають.

Зазначена система визначає умови, які можуть бути використані в процесі планування. Також, необхідно враховувати, що період оборотності запасу товарів, як правило, більше періоду відстрочки оплати поставок. Тому завдання планування розглядається в умовах T_Z> T_K.

У самому загальному виді завдання планування полягає у формуванні плану функціонування за умови, що відомі початковий стан підприємства й максимальні інтенсивності потоку продажів у кожний момент періоду планування, обумовлені попитом, - прогноз попиту.Таким чином, зміна ринкового середовища вважається відомою, оскільки зміни зв'язуються з передбачуваним фактором сезонності. Через те, що діяльність найпростішого підприємства розглядається в короткостроковій перспективі, період планування менше або дорівнює року, а найбільш загальним критерієм оптимальності планів слід вважати рентабельність власних засобів: відношення річного прибутку до величини власних засобів.

Оскільки за прийнятими припущеннями прибуток повністю вилучається і власні засоби є постійними, а також через прийняте припущення про незмінність цін, рентабельність прямо пропорційна річному обсягу продажів. Тому у якості критерію оптимальності будемо розглядати саме обсяг продажів.

З метою уточнення постановки завдання виконаємо дослідження функціонування найпростішого підприємства в умовах різних, але відомих ринкових обмежень продажів ( рис. 2.3), що дозволяє з'ясувати деякі питання одержання оптимальних рішень.

Діяльність підприємства розглядається з моменту його утворення t = 0, послідовно на відрізках часу (ділянках) 1, 2, 3 і 4, позначених у верхній частині рисунка2.3.

Ринкові обмеження максимальної інтенсивності потоку продажівr(t), зображені у верхній частині рисунка, змінюються, приймаючи значення двох рівнів:підвищеного, що коли максимально допустимі ринком продажі досить великі й свідомо перевищують можливості підприємства (ділянки 1, 3 і 4), і зниженого (ділянка 2 і період часу після закінчення ділянки 4).При підвищеному ринку обмеження як би не існують, тоді як при зниженому ринку вони істотні для діяльності підприємства.

При підвищеному ринку можна не враховувати обмеження, записане в математичній моделі у вигляді нерівності (2.12), що й відбиває обмеженість продажів попитом.Тому на ділянці підвищеного попиту 1 продажі в поточний момент обмежуються величиною запасу товарів відповідно до нерівності (2.11). Бажаючи одержати максимум продажів, необхідно мати можливо більший запас товарів.

На початку ділянки показаний процес переходу підприємства в цей режим.В моментt=0, коли утворювалося підприємство, у статутний капітал внесена деяка сума засобівS_уст> 0у грошовій формі, що сформувала статутний капітал. На графіку грошових коштів цей стан засобів показаний крапкою D(0). Відповідно до обґрунтованого вище способу математичного моделювання джерел засобів за допомогою непозитивних чисел, у початковий момент діяльностіt = 0власні засобиS< 0, їхня абсолютна величина дорівнює сумі внесених коштів:

S=- S_уст

D(0)=S_уст (2.17)

У початковий моментt = 0 рівняння балансу (2.10) записується у вигляді:

D(0) + S = 0 (2.18)

оскільки в цей момент запаси й кредиторська заборгованість нульові.

Очевидно, максимум продажів вимагає найшвидшої конвертації всіх наявних грошовихкоштівD(0) у запас товарів. Тобто підприємство має придбати товар на всю наявну суму. На графіку грошових коштів таке придбання показане їхнім стрибкоподібним зменшенням до нульового рівня, на графіку інтенсивності потоку продажів придбання партії умовно зображене у вигляді імпульсу, площа якого дорівнює D(0) = S_уст> 0.

Після поставки партії запас товарів стає таким, що дорівнює S_уст, продажі максимальні й дорівнюють максимально припустимим при даній величині запасу, їх інтенсивність на ділянці 1 визначаєтьсятаким чином:



(2.19)

Той факт, що вираз (2.11) який представляє собою нерівність, використаний для розрахунків інтенсивності збуту у випадку строгої рівності, означає, що можливості продажів використовуються "по максимуму", без будь-якого штучного їхнього обмеження й навмисного "притримування" товару. На графіку ліворуч унизу рисунку2.3 крапка A відповідає виразу (2.19).

В процесі продажів товари витрачаються. Тому їх запас поповнюється потоком поставок такої ж інтенсивності, що означає негайне витрачання грошових коштів після одержання виручки на оплату поставок і нульовий запас грошових коштів.

Поставки і їх оплата синхронні, засоби рухаються через блок дебіторської заборгованості "транзитом", і цей блок як би не існує. Даний режим функціонування, підтримуваний на ділянці 1, показаний на рисунку, і очевидно, що він забезпечує максимум продажів. У структурній схемі потоків для функціонування на ділянці 1 три потоки - продажів, поставок і їх оплати - являють собою один потік.

На ділянці 2 у моментt₃ ринок зменшився до величиниr₁, що єменшою, чим продажі на ділянці 1:

(2.20)

Із двох нерівностей математичної моделі (2.11) і (2.12) що обмежують продажі, актуальною стає (2.12), і максимальна інтенсивність, досяжна на ділянці 2 з умови ринкового попиту, дорівнює r₁(рис. 2.3, б, лінія CB). Для цієї інтенсивності продажів запасS_уст, щозберігався на попередній ділянці 1, стає надлишковим. У цих умовах існує дві можливості:

- увесь виторг негайно направляти на поповнення запасу, як це було на ділянці 1;

- враховуючи надмірність запасу, тимчасово припинити поставки, зменшивши таким чином запас.

При реалізації першої можливості запас залишається на попередньому рівніS_уст, тому що є рівність припливу й відтоку. При цьому інтенсивність потоку продажів і, отже, оплати поставок слід підтримувати максимально можливою й такою, що дорівнює r₁. Таке функціонування підприємства показане на початковому відрізку [t₃, t₄] ділянки 2 і зображується крапкою B на діаграмі ліворуч унизу.

Друга можливість реалізується після моменту t₄, коли поставки й синхронна з ними оплата були тимчасово припинені, у той час як продажі зберігалися максимально можливими й такими, що дорівнюютьr₁. У результаті запас товарів зменшується зі швидкістю продажівr₁, а грошові кошти нарощуються від нульової величини з такою ж швидкістю. Зменшення запасу може тривати лише до величини, що відповідає крапці C (рис. 2.3, унизу), і дорівнює, виходячи з (2.11)r₁T_Z.

В іншому випадку стане позначатися обмеженість продажів попитом і продажі не можна буде підтримувати на максимальному рівніr₁. Тому час, протягом якого поставки були припинені, розраховується як

(2.21)

де в чисельнику лівої частини записана величина надлишкового запасу. За цей час кошти зросли до рівня

(2.22)

який визначається як добуток швидкості на час росту. Як видно, грошові кошти зростають на таку ж суму, що й зменшення запасу. Враховуючи нульову кредиторську заборгованість і сталість власних засобів

Z(t) + D(t) = const (2.23)

отже, рівні й протилежні за знаком збільшення Z(t) таD(t). На діаграмі періоду нульових поставок відповідає рух від крапки B до крапки C, приріст грошових коштів (2.22) може бути знайдений безпосередньо по діаграмі.

Після поновлення поставок, щоб підтримувати необхідний запас, їх інтенсивність повинна дорівнювати продажам, що й показане на кінцевому відрізку ділянки 2. Обидві можливості, з надлишковим запасом і без такого, забезпечують однаковий обсяг продажів, і тому рівноцінні стосовно розглянутого завдання.

На графіках і діаграмі показані крайні випадки без надлишкового запасу товарів і без грошових коштів. Можливі також проміжні випадки, з меншим періодом нульових поставок, що приведе до часткової конвертації надлишкового запасу в грошові кошти. При цьому крапка, що зображує стан підприємства, буде перебувати на відрізку CB усередині нього.

В кінці ділянки 2 ринок вертається до колишнього підвищеного рівня й тому до моментуt₁ підприємство функціонує так само, як на ділянці 1.

В моментt₁ підприємство одержує можливість користування товарним кредитом. Надання відстрочки оплати товарів на періодT_K означає, що на відрізку [t₁, t₁+T_K]оплата поставок тимчасово припиняється. Це приводить до росту грошових коштів і виникнення кредиторської заборгованості. У випадку грошових коштів постійний приплив дорівнює продажамS_уст/T_Z, відтік у вигляді оплати поставок відсутній, отже, кошти лінійно збільшуються зі швидкістю припливу й за часT_Kзростають із нульового рівня до

S_уст(T_K/T_Z).



Аналогічно, величина кредиторської заборгованості за цей час змінюється лінійно й стає негативною (відтік під час відсутності припливу) і дорівнює по абсолютній величині цьому ж значенню.

Таким чином, на ділянці 3 виникає новий стан підприємства зі збільшеними в результаті товарного кредиту джерелами засобів і відповідним ростом активів на цю же суму.Активи зростають за рахунок росту грошових коштів при "старому" рівні запасу, продажів і поставок, тому існує можливість відповідно до (2.11) збільшити продажі, конвертуючи актив у вигляді грошових коштів у запас товарів.

Тому що бажано забезпечити максимум продажів, то таку конвертацію бажано зробити якнайшвидше. Очевидно, швидше всього це можна зробити шляхом одноразової поставки партії товарів, що здійснюється в моментt₂.

Необхідно враховувати, що величина партії поставки товарів може перевищувати наявну суму грошей. Це відбувається в періоди, коли припливгрошових коштів перевищує відтік: приплив збільшується в результаті поставки партії й приросту запасу товарів, а відтік залишається на попередньому, зниженому рівні ділянки 3, оскільки протягом періоду Т_К (надання товарного кредиту)оплачуються"старі" поставки. Відповідно, величина партії, позначувана черезХ, знаходиться в такий спосіб. Інтенсивність потоку продажів на ділянці 4, на підставі (2.11):

(2.24)

Швидкість росту грошових коштів, дорівнює інтенсивності продажів мінус інтенсивність оплати:

(2.24)

Сума грошових коштів до моменту оплати партіїt₂ + T_Kдорівнює грошовим коштам на ділянці 3 плюс прирістіцясума має дорівнювати величині партії:

(2.24)

Інтенсивність продажів дорівнює:

(2.25)

На ділянці 4 реалізується максимально можлива інтенсивність продажів, тому можна розрахувати максимальний приріст продажів, одержуваний за рахунок товарного кредиту в порівнянні з випадком, коли відстрочка оплати поставок не надається:

(2.26)

Це вираження дозволяє з'ясувати, як змінюється приріст продажів при різних значеннях періоду відстрочки оплати. Якщо значенняT_Kнаближається до значенняT_Z, то згідно (2.26) приріст продажів прагне до нескінченності. Якщо значенняT_Kнаближається до нуля, то до нуля прагне й приріст.

Одержання максимальних продажів на ділянці 4 аналізувалося шляхом дослідження процесів, що відбуваються в часі в системі потоків підприємства. Умови забезпечення максимальних продажів можна одержати також на базі обліку балансу активів і джерел засобів за допомогою діаграми (рис. 2.3, в), яку можна вважати розвитком графічного аналізу ( рис. 2.3, б) на випадок товарного кредиту.Аналіз ґрунтується на спільному зображенні графіків залежностей джерел засобів і величини активів від інтенсивностей потоків.

Ліва пряма лінія, що проходить через початок координат, показує залежність запасу, тобто потреби у фінансуванні, від величини потоку, що відкладається по вертикальній осі; при цьому величина запасу відзначається по горизонтальній осі. Права пряма лінія може інтерпретуватися як сумарне фінансування, що складається з постійної частиниS_усті змінної лінійної складової фінансування товарним кредитом, прямо пропорційної потоку.

Права лінія має менший нахил до вертикальної осі, тому щоT_Z> T_K , і тому лінії мають крапку перетинання D. Ця крапка визначає шукану максимальну інтенсивність потоку продажів.

Аналогічно тому, як крапкаDдіаграми зображує стан підприємства на ділянці 4, за допомогою крапокH іGможна відобразити функціонування на ділянках 1 і 3 відповідно.

В моментt₅ринок зменшується до величини, меншої, чим інтенсивність продажів на ділянці 4. Це означає, що із двох нерівностей (2.11) і (2.12) актуальною стає остання, тобто фактором, що обмежує продажі, виявляється не величина запасу, а ринок.

Безпосередньо після моменту зменшення ринку, вобласті праворуч від крапкиt₅ на осі часу, продажі стають рівними ринкуr(t), і, отже, виявляються менше, чим продажі й поставки на ділянці 4. У ці ж моменти малої області оплата поставок залишається рівною поставкам на ділянці 4, тобто менше продажів, оскільки оплата відстає від поставок. Отже, відтік коштів, у вигляді оплати, стає більше припливу по поставках.Тому що в моментt₅запас грошейD(t₅)нульовий, то в результаті виникає дефіцит грошових коштів. Це можна інтерпретувати як ситуацію неплатоспроможності: поставки не можуть бути оплачені в строк. Дефіцит виникає незалежно від того, на скільки сильно ринок зменшився в порівнянні із продажами на попередній ділянці, оскільки на ділянці 4 грошові кошти дорівнюють нулю. Якщо на ділянці 4 був би деякий запас коштів, то виникнення дефіциту не було б неминучим. Однак максимум продажів на цій ділянці не досягається.

Таким чином, максимум продажів на ділянці 4 досягнено ціною неприпустимо високого ризику неплатоспроможності, враховуючи, що вплив ринку у вигляді різких падінь попиту спостерігається часто й повсюдно.

Через це функціонування підприємства в крапціD (рис. 2.3, в) без деякого запасу грошових коштів неприпустиме, що пояснюється можливістю непередбачених ситуацій.

Як наслідок з'ясованої неприпустимості функціонування в крапціD, виникають питання про величину необхідних запасів грошових коштів на ділянці 4 і про управління потоками підприємства при переході до зниженого ринку. Очевидно, обидва цих питання слід вирішувати у зв'язку із втратами від зниження продажів на ділянці 4.

Розглянемо ситуацію, коли підприємство на ділянці 4 функціонує з деякою інтенсивністю продажів, меншоюніж максимальна; тому може існувати деякий запас грошових коштів. Стосовно до діаграми (рис. 2.3, в) це означає, що крапка перебуває нижче крапкиD.Визначимо, на скільки можуть бути знижені продажі в моментt₅до деякого нового постійного рівня, якщо запас грошових коштів максимальний для даних продажів.

Після моменту зниження продажів приплив грошових коштів зменшується, а відтік у вигляді оплати поставок протягом часуT_K залишається більш високим. За рахунок цього запас грошових коштів рівномірно зменшується.

Швидкість зменшення грошових коштів дорівнює різниці "нової" і "старої" інтенсивності продажів:

(2.27)

де - різниця між максимальними продажамита інтенсивністю потоку продажів у крапці "1" ("недобор максимальних продажів");

- зниження продажів стосовно максимуму.

T_Z/T_K> 1

Зменшуючись із цією швидкістю, грошові кошти за часT_Kмають бути повністю витрачені.

Оцінити значення величини можливого зниження продажів можна, якщо з'ясувати значення коефіцієнтаT_Z/T_K. Ці можливі значення визначаються із відомого інтервалу практично реалізованих значень аналітичного коефіцієнта покриття, що розраховується як відношення суми оборотних активів до суми поточних (короткострокових) пасивів. Якщо підприємство перебуває в крапціD (рис. 2.3, в), то

(2.28)

де К_П- коефіцієнт покриття, у чисельнику записана сума активів, а в знаменнику - пасив у вигляді суми кредиторської заборгованості.

Виконавши елементарні перетворення правої частини (2.28), одержимо:

(2.29)

Відомо, що коефіцієнт покриття змінюється в межах 1,5-2,0, і тому:

(2.30)

Зниження продажів відповідно до виразу (2.27) можливо лише на величину, що дорівнює або складає половину первісного "недобору максимальних продажів" . З іншого боку, значення цього первісного "недобору" не може становити значну частину від максимальних продажівS_УСТ/(T_Z - T_K).Таким чином, різке, "східчасте" зниження продажів у моментt₅без виникнення дефіциту грошових коштів можливо лише на незначну величину, тоді як реальні падіння ринку у зв'язку із сезонними факторами можуть бути суттєво більшими. Отже, функціонування підприємства на ділянці 4 з деяким запасом коштів (що складають, виходячи із практично відомої оцінки, одиниці відсотків від зобов'язань) приводить до неприйнятно високого ризику.Зниження ризику можливо, якщо збільшити запас грошових коштів на ділянці 4, однак цей шлях означає зниження продажів.

Колобов А.А. пропонує інший шлях вирішення проблеми, що полягає в завчасному й поступовому зниженні продажів до моменту падіння ринку. Переваги цього шляху в тому, що втрати продажів можуть мати місце лише на частині ділянки 4, тоді як на іншій частині продажі можуть перебувати поблизу максимальних. Очевидно, цей шлях прийнятний, лише оскільки можливе прогнозування моменту падіння ринку, зокрема, у зв'язку із сезонними факторами.

Для реалізації такого східчастого управління синхронне зменшення продажів і поставок повинне здійснюватися штучно. Можна очікувати, що час, необхідний для завчасного поступового зниження продажів, збільшується зі зменшенням початкового запасу грошових коштів, тому що збільшується число "щаблів сходів".

Отже, аналіз управління потоками по типу "сходів" виявляє принципову можливість функціонування підприємства в умовах істотного різкого падіння ринку із частковим збереженням продажів поблизу максимуму на попередній ділянці підвищеного попиту де фактором, що обмежує продажі, є обмеженість джерел засобів.Для цього тривалість ділянки підвищеного попиту повинна бути досить велика.

Таким чином, виникає питання про поліпшення управління по типу "сходів". Наприклад, поступове зниження продажів може бути плавним, а не східчастим.

Виконане дослідження завдання планування найпростішого підприємства дозволяє зробити ряд висновків у відношенні деяких причин можливого зниження ефективності функціонування й охарактеризувати планування в цих умовах.

Питання про відповідність фінансування й потреби в ньому в умовах товарного кредиту постачальників вирішується графоаналітичним методом за допомогою діаграми (рис. 2.3, в). Діаграма дозволяє розрахувати максимальну інтенсивність потоку продажів, яка досяжна при фінансуванні власними засобами й товарним кредитом з постійним періодом відстрочки оплати поставок.

Якщо дозволяє ринок, ця інтенсивність забезпечує максимум продажів і рентабельності власних засобів, більшу, ніж під час відсутності поставок у кредит. Однак у цих умовах необхідно планувати продажі трохи занижені в порівнянні з максимально досяжними, що забезпечить зниження ризику неплатоспроможності при можливому зниженні попиту.

Якщо в якості обмежень продажів виступає ринковий попит, діаграма дозволяє з'ясувати надмірність фінансування й можливі межі конвертації надлишкового запасу товарів у запас грошових коштів без зниження рентабельності. З погляду мінімізації ризиків у цьому випадку бажано мати більший запас грошових коштів.

Різкі (однак передбачувані) зміни ринкового попиту приводять до суттєво різних наслідків як у частині ризиків, так і відносно планування.

Випадок, коли ринкові обмеження продажів змінюються з рівня, меншого, чим дозволяє фінансування, на більший, можна назвати сприятливим. І перехід слід планувати у вигляді одноразової поставки партії в момент збільшення безперервної інтенсивності потоку поставок, що забезпечує максимальну рентабельність.

Випадок зменшення ринкових продажів до рівня, меншого чим дозволяє фінансування, містить потенційну небезпеку ситуації неплатоспроможності й вимагає плавного переходу продажів і поставок до зниженого рівня.

Процеси, що виникають при цих переходах у системі внутрішньовиробничих потоків, можна назвати перехідними. При цьому модель найпростішого підприємства безінерційна при необхідності збільшення продажів і проявляє певну інерцію при їхнім зниженні.

2.2 Метод поточнозапасних характеристик короткострокового планування діяльності підприємства

Концепція поточнофінансових структур (ПФС) ґрунтується на строго кількісномупредставленні системи засобів, джерел і потоків засобів підприємств у вигляді мережі, у вузлах якої перебувають накопичувачі, аналогічні укрупненим фінансовим рахункам, а дуги мережі зображують потоки засобів, що відповідаютьпроводкам. Застосування концепції ПФС і її розвиток дозволяють сформулювати й розв'язати ряд завдань, що обґрунтовують прийоми короткострокового планування для умов типового підприємства, зокрема, з урахуваннямвиробничо-фінансових ризиків.

У рамках цієї концепції розробляються необхідні прийоми математичного опису системи засобів, джерел і потоків засобів підприємства, а також способи відповідного графічногопредставлення.

Потоки засобів представляються безперервними змінними величинами - векторами й зображуються у вигляді ліній, стосовно яких визначений позитивний напрямок руху коштів (рис. 2.5).

Потоки й накопичувачі засобів

На рисунку показано три потокиf₁(t),f₂(t) таf₃(t), для яких позитивні напрямки позначені стрілками. Значення змінних величин дорівнюють інтенсивностям потоків і вважаються позитивними, коли засоби рухаються в напрямку стрілок, і негативними а якщо ні.

За допомогою блоківнакопичувачів зображуються аналоги укрупнених облікових рахунків, уміст яких представляє залишок рахунків - сальдо у вигляді безперервних змінних величин, на рисунку цеS₁(t),S₂(t) таS₃(t). Сальдо рахунків є дебетовим, якщо підсумкові припливи засобів більше підсумкових відтоків, і кредитовим, якщо відтік більше. Тому значення змінних величин, що зображують залишки, вважаються позитивними у випадку дебетового сальдо й негативними у випадку сальдо кредитового. Таким чином, при позитивному значенні вмісту блок-накопичувач зображує засоби підприємства, його активи, а при негативному - джерела засобів.

Одиниці виміру засобів і джерел - вартісні, наприклад, гривні, інтенсивності потоків виміряються в одиницях вартості, ділених на одиниці часу.

Відповідно до методу подвійного запису будь-який рух коштів може бути зафіксований у вигляді так званої простої проводки з дебетом одного рахунку й кредитом іншого, тому відповідні до таких проводок потоки завжди виходять із одного накопичувача й входять в іншій. У результаті поточно-фінансові структурипідприємства виявляються замкненими.

Швидкість зміни вмісту накопичувача дорівнює сумарній інтенсивності припливів і відтоків.

ПФС зображуються графічно за допомогою спеціально розроблених умовних позначок (рис. 2.6).

У системах засобів підприємств існують функціональні залежності між інтенсивностями потоків, наприклад, потік податку на прибуток становить певну частину потоку оподатковуваного прибутку.Наявність функціональної залежності зображують знаком "вентиля" на лінії потоку (рис. 2.6, а), а пунктирна лінія показує передачу інформації про аргументи функції.

Кружок, звідки виходить пунктирна лінія, позначає відбір інформації. Інтенсивність потоку може функціонально залежати від величини вмісту накопичувача (рис. 2.6, б) або залежати одночасно від декількох аргументів (рис. 2.6, д).

Злиття й розщеплення потоків відповідають алгебраїчним підсумовуванням інтенсивності.

Рисунок2.6 - Умовні позначки ПФС:

а), б) - функціональні залежності, в), г) - злиття й розщеплення потоків, д) - функціональні залежності з декількома аргументами, е) - агрегування накопичувачів

Неважко бачити, що як метод подвійного запису бухгалтерського обліку, так і концепція ПФС реалізують закон збереження засобів: якщо десь є приплив засобів, тодесь повинен бути відтік засобів у такій же кількості. При такому розумінні руху коштів очевидні правила агрегування (рис. 2.6, е), згідно з якими кілька накопичувачів можна представити одним накопичувачем - агрегатом із умістом, рівним алгебраїчній сумі вмістів агрегуємих блоків.

У результаті придбання активів якогось різновиду, наприклад, матеріалів (рис. 2.7), кількість грошових коштів зменшується, а кількість матеріалів у вартісному вимірі збільшується на цю ж суму. Актив одного різновиду перетворюється, "перетікає" в інший, при цьому інтенсивність потоку цього "перетікання" представляється змінною величиною , що вимірюється, наприклад, у тисячах гривень у тиждень.

Рисунок2.7 - Придбання матеріалів: f(t) - потік засобів придбання матеріалів

Зображення інтенсивності потоку у вигляді функції часу означає, що в кожний момент інтенсивність має деяке миттєве числове значення, яке можна представити у вигляді графіка.

В результаті внесення грошових коштів у статутний капітал підприємства (рис. 2.8) кількість грошових коштів збільшується, а сумарне вилучення з накопичувача, що зображує статутний капітал, по абсолютній величині збільшується як результат відтоку засобів.

Оскільки в методології ПФС вилучення з накопичувача зображується негативними числами, змінна величина, що представляє вміст статутного капіталу, є негативною й збільшується по абсолютній величині на внесену суму грошей.

Потікf(t)може бути потоком продажів акцій підприємства. У випадку, коли власник вилучає засоби зі статутного капіталу у вигляді грошей, ПФС (рис. 2.8) залишається незмінною, а інтенсивність потоку вилучення засобівf(t)слід вважати негативною, відповідно напрямку руху коштів, протилежному стрілці на рисунку.

Рисунок2.8 -Утворення статутного капіталу: f(t) - потік коштів , внесених у статутний капітал

ПФС виробництва продукції (рис. 2.9) можна вважати композицією найпростіших структур рис. 2.7 конвертації активів одних видів в інші. У цьому випадку вартість незавершеного виробництва складається з вартості матеріалів, відпущених у виробництво, і заробітної плати робітників, зайнятих у виготовленні продукції.

Рисунок2.9 - Виробництво продукції: f₁(t) - витрата матеріалів у виробництво, f₂(t) - випуск готової продукції,f₃(t) - потік заробітної плати робітників, f₄(t) - придбання матеріалів,поставки й оплата синхронні

У процесі реалізації продукції (рис. 2.10) потік виторгу f₂(t)складається з потоку собівартості реалізованої продукції f₁(t)і потоку валового прибутку f₃(t):

f₂(t) = f₁(t) + f₃(t)

У результаті відтоку по потоку прибутку із правого нижнього накопичувача в ньому утворюється вилучення засобів, що відповідає кредитовому сальдо рахунку "реалізація", абсолютна величина негативного вмісту збільшується, представляючи в такий спосіб нагромадження прибутку від реалізації.

Рисунок2.10 - Реалізація й прибуток: f₁(t) - продажі готової продукції, у собівартості, f₂(t) - виручка від продажів, f₃(t)-прибуток валовий, f₄(t) -закриття рахунку реалізації наприкінці облікового періоду

По потоку f₄(t) у його позитивному напрямку наприкінці облікового періоду одноразово переміщається сума, що дорівнює прибутку, накопиченому в блоці реалізації, що відповідає закриттю однойменного рахунку. У результаті вміст блоку стає рівним нулю, а негативний уміст накопичувача прибутку облікового періоду збільшується на суму накопиченого валового прибутку.

Отже, прибуток у ПФС представляється як негативний уміст накопичувачів, як це й повинне бути у відповідності з методологією ПФС стосовно до джерел засобів.

ПФС придбання й амортизації основних засобів (рис. 2.11, ліворуч) складається із двох не зв'язаних одна з одною структур, оскільки в бухгалтерському обліку для первісної вартості основних засобів і їх накопиченого зношування існують окремі рахунки.Зношування основних засобів в обліку розглядається як джерело, і тому в ПФС відповідний блок має негативний уміст. Якщо є необхідність зобразити основні засоби по залишковій вартості, то накопичувачі, обведені пунктирною рамкою, агрегуються, уміст агрегату стає рівним сумі агрегуємих умістів, тобто, з урахуванням від'ємності накопиченого зношування, залишкова вартість основних засобів дорівнює первісній за мінусом зношування.

...