Французька система обліку, її особливості, переваги та недоліки

Размещено на http: //www. allbest. ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДЕРЖАНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

КУРСОВА РОБОТА

з науки «Бухгалтерський облік (загальна теорія)»

на тему:

Французька система обліку, її особливості, переваги та недоліки

Дударчук Ірина Василівна

Керівник науки: Д.е.н, професор Ловінська Л.Г.

Керівник курсової роботи: к.е.н. доцент Примаченко О.Л.

Київ 2015



РЕФЕРАТ

«Французька система обліку, її особливості, переваги та недоліки»

Структура та обсяг курсової роботи. Курсова складається зі вступу, трьох основних пунктів,висновків, списку використаної літератури і додатків. Основний текст курсової роботи викладено на 44 сторінках друкованого тексту. Робота містить 7 рисунків, 1 таблицю, 2 додатки. Список використаних літературних джерел включає 43 найменуваня.

Ключові поняття роботи - бухгалтерський облік, фінансовий облік, управлінський, національний план рахунків, міжнародні стандарти.

Мета курсової роботи - даної курсової роботи є розгляд, узагальнення принципів бухгалтерської звітності у французькій системі обліку, а також вивчення її зміст складу і побудови. Також метою цього курсового проекту є порівняльний аналіз французької та української систем бухгалтерського обліку та звітності, зіставлення концептуальних основ їх організації, правил і принципів, що діють в цих системах для обґрунтування пропозицій, спрямованих на подальше реформування вітчизняного бухгалтерського обліку.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних питань бухгалтерського обліку в зарубіжних країнах, зокрема, Франції.

Об'єктом дослідження є французька національна система бухгалтерського обліку в контексті з українською.

Практичні результати дослідження. У курсовій роботі було висвітлені і вирішені питання бухгалтерського обліку в контексті світового економічного простору, узагальнено нормативну базу, яка регулює систему бухгалтерського обліку та звітності у Франції, виявлено характерні особливості організації національних облікових систем у Франції та в Україні в порівняльному контексті.



ЗМІСТ

РЕФЕРАТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНЕ УЯВЛЕННЯ ПРО БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

1.1 Фінансовий та управлінський облік

1.2 Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку

РОЗДІЛ 2. ФРАНЦУЗЬКА СИСТЕМА БУХГАЛТЕРСЬКОГО (ФІНАНСОВОГО) ОБЛІКУ

2.1 Загальна характеристика французької системи обліку: виникнення, особливості, її переваги та недоліки

2.1 Національний план рахунків Франції

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БУХГАЛТЕРСЬКОЇ СИСТЕМИ ФРАНЦІЇ ТА УКРАЇНИ

3.1 Особливості бухгалтерського обліку в Україні

3.2 Спільні та відмінні риси французької та української системи обліку

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ



ВСТУП

На сьогоднішній день великої актуальності набуває вивчення і аналіз міжнародної системи бухгалтерського обліку, стандартів, рекомендацій та положень міжурядових, професійних і профспілкових організацій світу.

Існує ряд причин, що зумовили вивчення порівняльної фінансової звітності, серед них можна виділити наступні. По-перше, історичний фактор. Є ряд країн, які зробили вагомий внесок у розвиток бухгалтерського обліку. Так, в ХIV-ХV ст. лідерами в даній області були італійські міста-держави, що поширили "італійський метод подвійної бухгалтерії" спочатку на решту Європи, а потім і на весь світ. Починаючи з ХIХ ст. на розвиток теорії і практики бухгалтерського обліку значний вплив робить Великобританія, особливо Англія і Шотландія. У наш час все більшу роль в області обліку відіграють США.

Друга причина вивчення порівняльної фінансової звітності обумовлена ??процесами інтеграції, освіти всесвітнього господарства. Для сучасного рівня економічної інтеграції характерна інтернаціоналізація економічного життя, насамперед у сфері виробництва. Значне збільшення міжнародної торгівлі після Другої світової війни викликало розвиток транснаціональних корпорацій, які відіграли головну роль у поширенні технології бухгалтерського обліку з однієї країни в іншу. Інтернаціоналізація бізнесу призвела до того, що багато питань обліку стали розглядатися в міжнародному аспекті.

Безсумнівно, дуже значущим чинником необхідності вивчення порівняльної фінансової звітності представляються ті можливості вдосконалення тієї чи іншої системи бухгалтерського обліку, які дають зіставлення облікових систем. Ще зовсім недавно спостерігалася тенденція до вивчення проблем бухгалтерського обліку тільки в національних рамках, і приділялася невиправдано мале значення практиці інших країн, тим самим як би ігнорувався той факт, що ряд бухгалтерських методів і прийомів запропонованих, але не практикувалися в даній країні, часто використовувався в інший.

Таким чином, вивчення систем бухгалтерського обліку та звітності зарубіжних країн зумовлює необхідність переосмислення критеріїв формування облікової та звітної інформації, більш чіткого визначення елементів фінансової звітності, порядку їх визнання та оцінки, а також встановлення взаємозв'язку між елементами фінансової звітності.

В економічній літературі проблемі більшої забезпеченості користувачів надійною і своєчасною фінансовою інформацією приділено надзвичайно багато уваги. Про це свідчать наукові праці як вітчизняних, так і зарубіжних вчених.

Темою курсової роботи виступає французька система обліку.

Актуальність даної теми обумовлена тим, що розвиток і вдосконалення ринкових відносин в Україні неможливо без вивчення, аналізу, теоретичного осмислення і застосування у практичній діяльності світового передового досвіду в області бухгалтерського обліку та бухгалтерської (фінансової) звітності.

Дані бухгалтерського обліку, узагальнені і сформовані в бухгалтерській (фінансової) звітності, дозволяють скласти реальну картину фінансового стану організації за звітний період.

Надалі систематизована облікова інформація в узагальненому вигляді використовується на макроекономічному рівні для прийняття рішень про перспективи розвитку країни і галузей, про бюджетні доходи і видатки, ступеня участі держави в економічній діяльності. Вона являє, таким чином, найважливіший елемент інфраструктури ринкової економіки.

Метою даної курсової роботи є розгляд, узагальнення принципів бухгалтерської звітності у французькій системі обліку, а також вивчення її зміст складу і побудови. Також метою цього курсового проекту є порівняльний аналіз французької та української систем бухгалтерського обліку та звітності, зіставлення концептуальних основ їх організації, правил і принципів, що діють в цих системах для обґрунтування пропозицій, спрямованих на подальше реформування вітчизняного бухгалтерського обліку.

Для досягнення зазначених цілей були поставлені і вирішені наступні завдання:

· розкрити питання бухгалтерського обліку в контексті світового економічного простору ;

· узагальнити нормативну базу, яка регулює систему бухгалтерського обліку та звітності у Франції;

· виявити характерні особливості організації національних облікових систем у Франції та в Україні в порівняльному контексті;

У процесі роботи були використані різні методи дослідження: узагальнення, порівняльного аналізу, систематизації, прийоми логічної ув'язки даних.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів основної частини, висновків, списку літератури та додатків. У першому розділі розглядається поняття бухгалтерського обліку та звітності в зарубіжних країнах. У другому розділі докладно описана і охарактеризована французька система обліку. У третьому розділі дано порівняльний аналіз національних систем бухгалтерського обліку Франції та України.



РОЗДІЛ1. ЗАГАЛЬНЕ УЯВЛЕННЯ ПРО БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

бухгалтерський облік франція рахунок

1.1 Фінансовий та управлінський облік

Облік фінансових результатів діяльності фірми, їх аналіз і прийняття управлінських рішень тактичного і стратегічного характеру займають центральне положення в регульованої ринкової економіки.

На рубежі XIX - XX ст. система бухгалтерського обліку розділилася на дві відносно самостійні підсистеми: фінансову і виробничу, виробничий облік пізніше розвинувся в управлінський.

У фінансовому обліку формується інформація про витрати (в цілому по організації) і доходи організації, про стан дебіторської та кредиторської заборгованості, стан фондів (капіталу), фінансові результати, майні і т.п.

В управлінському обліку формується внутрішня інформація підприємства про витрати виробництва. Витрати виробництва при цьому враховуються за видами, статтями витрат, місцями їх виникнення, тобто по структурним підрозділам, а також за центрами відповідальності (хто відповідає за відповідні витрати).

За кордоном основою визначення фінансового результату є використання методу "витрати-випуск", рекомендованого до використання нормами Міжнародного комітету з бухгалтерських стандартів і Четвертої Директиви Європейського економічного Співтовариства в 1978 році.

Основою цього є визначення фінансового результату порівнянням витрат з випуском у фінансовій бухгалтерії, витрати враховуються лише за елементами, що дозволяє визначати у бухгалтерському обліку новостворену вартість і фінансовий результат.

Загальний фінансовий результат встановлюється двома варіантами, що забезпечують збереження особливостей французької та англо-саксонської систем бухгалтерського обліку [32,с. 50]. У французькому варіанті загальний результат роботи підприємства визначається шляхом підсумовування експлуатаційного, фінансового та надзвичайного результатів.

Фінансова бухгалтерія призначена для визначення фінансового становища фірми по зонах (ризику, постійної уваги, нормальної роботи, розширення) залежно від питомої ваги власних джерел балансу і швидкості оборотності оборотних коштів, фінансових результатів за період і рівня ліквідності коштів та джерел фірми. Вона є обов'язковою і регламентується державою. Обов'язковість ведення фінансової бухгалтерії в країнах Східної Європи виникає при перевищенні наступних трьох показників: чисельність персоналу - 50 осіб, підсумок балансу - 1 млн. ЕКЮ, річний обсяг реалізації - 2 млн. ЕКЮ. Спрощений варіант використовуємося фірмами, які на дату складання балансу не перевищують двох із трьох цих лімітів.

По кожному з видів діяльності проводиться порівняння витрат з випуском продукції (реалізації) і визначення фінансового результату. У англосаксонському варіанті фінансовий результат визначається за функціями підприємства: виробництво, реалізація та адміністрування.

В управлінській бухгалтерії фінансовий результат визначається по виробах і на цій основі потім по внутрішнім і зовнішнім сегментами діяльності.

Управлінська бухгалтерія використовується для визначення фінансового результату по виробах, центрам відповідальності, нових технологічних рішеннях, зонах реалізації всередині країни і за її межами, каналами реалізації, категоріям покупців, групам населення та інших позиціях, за якими приймаються тактичні та стратегічні рішення. Управлінська бухгалтерія використовується середніми та великими фірмами.

Сегментом діяльності є будь-яка позиція, за якою визначається фінансовий результат зіставлення витрат з випуском. Вони поділяються на внутрішні (вироби, центри відповідальності) і зовнішні (нові потреби в продукті, зони і канали реалізації, представництва та ін.).

Фінансовий результат відбивається на спеціальному рахунку "Аналітичний фінансовий результат", підсумок якого, як правило дорівнює експлуатаційного результату фінансової бухгалтерії. При цьому в управлінській бухгалтерії результат встановлюється за статтями калькуляції при використанні повної собівартості або тільки за змінними витратами при обчисленні усіченої собівартості. В останньому випадку визначаються дві категорії маржі. Маржа - це різниця між ціною виробу і змінними витратами. Маржа першої категорії визначається після вирахування змінних витрат, другої категорії - після вирахування прямих постійних витрат. Використовується в ціноутворенні для визначення мертвої точки, в якій рівень прибутку дорівнює нулю і нижче якої знаходиться зона збитку, а вище зона прибутку.

1.2 Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку

Проблема невідповідності моделей бухгалтерського обліку носить глобальний характер. У процесі роботи укладачів та користувачів фінансових звітів в усьому світі виникає проблема уніфікації бухгалтерського обліку.

В даний час найбільшу популярність здобули два підходи до її вирішення: гармонізація та стандартизація [19, с.29]. Вони спочатку розрізнялися як за закладеною в них ідеології, так і за принципами реалізації. Однак в останні роки обидва терміни часто використовуються як синоніми або як взаємодоповнюючі поняття.

Ідея гармонізації різних систем бухгалтерського обліку реалізується в рамках Європейського співтовариства (ЄС). Суть її полягає в тому, що в кожній країні може існувати своя модель організації обліку та система стандартів, її регулюють. Головне, щоб ці стандарти не суперечили аналогічним стандартам у країнах-членах спільноти, перебували у відносній "гармонії" один з одним. Ідея стандартизації облікових процедур реалізується в рамках уніфікації обліку, яку проводить Комітет з міжнародних стандартів фінансової звітності, - КМСФЗ (International Accounting Standards Committee, IASC), розробляючи і публікуючи Міжнародні стандарти фінансової звітності - МСФЗ (International Accounting Standards, IAS). Суть цього підходу полягає в розробці уніфікованого набору стандартів, застосовних до будь-якої ситуації в будь-якій країні, в силу чого відпадає необхідність створення національних стандартів. Що стосується впровадження єдиних стандартів, то цього слід домагатися не законодавчим шляхом, а шляхом добровільної угоди професійних організацій країн.

Зростання популярності міжнародних стандартів був обумовлений двома подіями. Першою подією було підписання угоди між КМСФЗ та Міжнародною організацією комісій з цінних паперів - МОКЦП (International Organization of Securities Commissions, IOSCO), в якому знайшло відображення прагнення фінансових кіл та конгресу США залучити більше іноземних компаній до котирування своїх акцій на американських біржах.

Друге подія, яка прискорила перехід до МСФЗ, відбулося при об'єднанні Німеччини. Цей факт багато в чому визначив зростання потреби залучення капіталу в країну. У зв'язку з цим фінансова звітність компаній повинна була бути більше орієнтована на зовнішнього користувача, наприклад, на фондові біржі або міжнародних інвесторів. Саме тому компанії, що входять до лістингу фондових бірж і складові консолідовані фінансові звіти, змушені були прийняти МСФЗ.

В даний час існують кілька форм використання країнами Міжнародних стандартів фінансової звітності[26, с.56]:

· застосування МСФЗ в якості національних стандартів. До таких країн належать: Кіпр, Кувейт, Латвія, Мальта, Пакистан, Тринідад і Тобаго, Хорватія;

· використання МСФЗ в якості національних стандартів, але з умовою, що для питань, не порушених міжнародними стандартами, розробляються національні. Такими країнами є Малайзія та Папуа - Нова Гвінея;

· використання МСФЗ в якості національних стандартів, проте в деяких випадках можлива їх модифікація у відповідності з національними особливостями. Це - Албанія, Бангладеш, Барбадос, Замбія, Зімбабве, Кенія, Колумбія, Польща, Судан, Таїланд, Уругвай, Ямайка;

· національні стандарти засновані на МСФЗ та забезпечують додаткові їх роз'яснення. Серед таких країн можна назвати Китай, Іран, Словенію, Туніс, Філіппіни;

· національні стандарти засновані на МСФЗ, проте деякі стандарти можуть бути більш деталізовані, ніж МСФЗ. Такими країнами є Бразилія, Індія, Ірландія, Литва, Мавританія, Мексика, Намібія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Сінгапур, Словаччина, Туреччина, Франція, Чехословаччина, Швейцарія, Південна Африка;

· національні стандарти засновані на МСФЗ, за винятком того, що кожен національний стандарт включає в себе положення, порівнюючи національний стандарт з МСФЗ. (Австралія, Гонконг, Данія, Італія, Нова Зеландія, Швеція, Югославія.)

Зараз обговорюється питання про прийняття МСФЗ країнами ЄС, принаймні відносно компаній, акції яких котируються на фондових біржах. Оскільки ці стандарти являють собою систему, що дозволяє новим фінансовим структурам застосовувати міжнародно визнану базу ведення обліку, їх почали використовувати і багато що розвиваються.

Розглянемо позитивні і негативні риси Міжнародних стандартів фінансової звітності.



Рис. 1.1 Переваги та недоліки Міжнародних стандартів фінансової звітності

З однієї сторони Міжнародні стандарти дозволяють не тільки скоротити витрати компаній з підготовки своєї звітності, особливо в умовах консолідації фінансової звітності підприємств, що працюють в різних країнах, але і знизити витрати по залученню капіталу.

З іншого боку впровадження стандартів у всьому світі перешкоджають такі фактори, як національні відмінності в рівні розвитку і традиціях, а також небажання національних інститутів поступитися своїм пріоритетом в галузі регулювання та методології обліку.

Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку бере до уваги ці негативні фактори і веде активну роботу щодо їх усунення. Так, 1 січня 1989 року Комітет опублікував документ "Порівнянність фінансової звітності", в якому наведено 29 пропозицій щодо обмеження можливостей вибору методів обліку, дозволених чинними МСФЗ. Цей документ багатьма фахівцями розглядається як один з кращих проектів КМСФО. Він дозволяє певною мірою усунути ряд відмінностей у змісті звітності та спростити процедури її трансформації при проведенні порівняльного аналізу в міжнародному контексті.



РОЗДІЛ 2. ФРАНЦУЗЬКА СИСТЕМА БУХГАЛТЕРСЬКОГО (ФІНАНСОВОГО) ОБЛІКУ

2.1 Характеристика Французької системи обліку: виникнення, особливості, її переваги та недоліки.

Бухгалтерський облік як система та методика бухгалтерської (фінансової) звітності у світовій практиці формувалися протягом тривалого періоду часу і розвивалися, насамперед, як сукупність національних облікових систем. Відомо, що якісний стан національних систем бухгалтерського обліку та звітності більшою мірою визначається історичними традиціями і рівнем економічного розвитку тієї чи іншої країни. У зв'язку з цим найбільш відбулися в економічному відношенні країни мають і найвищий рівень розвитку системи обліку та фінансової звітності.

Системи бухгалтерського обліку розвинених країн представляють відомості досить достовірні, відкриті і доступні для користувача. Тому результати бухгалтерської діяльності дозволяють оцінити зміни ринкової кон'юнктури, комерційні ризики, прогнозувати і аналізувати сценарії поведінки конкурентів.

Досить високий якісний рівень інформації, одержуваної в системі бухгалтерського обліку в розвинених країнах світу, постійно підвищується. Облік і звітність на національному рівні розвиваються і удосконалюються стосовно до нових тенденцій змін в економічному житті: міждержавної глобалізації, активізації та інтеграції господарських зв'язків, інтенсифікації економічних процесів. Поряд з цим наукові та практичні вишукування західних вчених у напрямках підвищення ефективності економічних механізмів спрямовані на формування методів отримання облікових даних, що володіють високою прогностичної цінністю і швидкістю отримання.

Французька бухгалтерська система розвивалася в міру формування бухгалтерського законодавства. Родоначальником його можна назвати Кольбера - великого міністра Людовіка XIV, який видав у 1673 р. Комерційний кодекс. Цей кодекс включав розділ, в якому формулювалися правила ведення бухгалтерських документів. Потім бухгалтерське справа отримала імпульс з прийняттям Кодексу Наполеона.

На сучасному етапі бухгалтерське законодавство регулюється Національною радою з бухгалтерії, створеним у 1957 р., Який працює в тісній взаємодії з міністерствами економіки, фінансів і бюджетів і одночасно незалежний від них.

Основні цілі Національної ради з бухгалтерії: підготовка норм бухгалтерської справи, форм бухгалтерських документів; координація проведення досліджень і навчання бухгалтерської професії.

Бухгалтерський облік у Франції жорстко регламентується державою. Історія розвитку французької системи бухгалтерського обліку тісно пов'язана з тим, що уряд і банки жорстко контролювали і контролюють діяльність комерційних структур, будучи їх інвесторами. На сьогоднішній день урядові органи впливають на економіку Франції за допомогою індикативного і стратегічного державного планування. Економічна діяльність держави підтримується розробленим, добре налагодженим і використовуються протягом тривалого часу правовим механізмом суспільного (конституційного, цивільного, адміністративного, фінансового, податкового та ін.) і приватного (сімейного, сільськогосподарського, підприємницького та ін.) права. У зв'язку з цим система бухгалтерського обліку на підприємствах Франції спирається на такі закони, як Торговий кодекс, Закон про торгові товариства (1966 г.), Закон про кооперацію (1972 р), Закон про національних компаніях (1970 р), податкове законодавство.

Відповідно до них визначаються принципові вимоги до ведення бухгалтерського обліку. Окремі суб'єкти господарювання (індивідуальні підприємці, деякі кооперативи, фермерські господарства, прості командитні товариства інші з річним обсягом продажів в межах встановленого ліміту) можуть вести просту бухгалтерію без використання подвійного запису. Інші, більш великі організації зобов'язані вести повноцінний бухгалтерський облік з використанням плану рахунків, подвійного запису, формуванням регістрів бухгалтерського обліку та складанням фінансової звітності.

Попри жорстке державне регулювання бухгалтерського обліку, аналіз окремих національних систем бухгалтерського обліку показав, що у Франції створені особливо сприятливі умови для фірм. Тому комерційні структури не прагнуть активізувати свою діяльність за кордоном [36, с.15].

Процес гармонізації, вирішення проблем узгодженості в бухгалтерському обліку Європейського Союзу (ЄС) надали і продовжують робити істотний вплив на порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності Франції [39, с. 28]. Європейська комісія в рамках Європейського союзу розробила і опублікувала ряд директив, виконання яких є обов'язковим для учасників ЄС (додаток А). Реалізація їх положень не тільки дає можливість удосконалювати й гармонізувати облік і звітність Франції, але й полегшує роботу компаній країни.

Таким чином, Директиви ЄС впливають на бухгалтерський облік і звітність Франції тим, що визначають склад звітності та порядок формування показників, а значить, об'єкти бухгалтерського обліку, методику їх обліку та порядок подання у фінансовій звітності. Крім цього Директивами визначені методи оцінки видів майна і зобов'язань, а значить, методики їх обліку. У Директивах визначені методики обліку злиття компаній, уявлення аналітичної інформації в обліку і звітності, порядок обліку зарубіжної діяльності компаній Франції. Більш того, в Директивах ЄС передбачені варіанти обліку фінансових результатів методом «витрати-випуск», а організації самі вибирають найбільш прийнятний варіант і закріплюють його в обліковій політиці.

Регламентація бухгалтерського обліку і жорсткий порядок розрахунку бази оподаткування на основі встановлених коригувань у відповідних формах не означають, що виконання правил бухгалтерського обліку є основним у бухгалтерської діяльності [34, с.69].

Головною особливістю французької бухгалтерської системи є її юридична сутність, тому що всі положення прямо випливають з комерційного та податкового законодавства. Причому правовий простір такий, що саме існування регулюючої норми не обов'язково означає, що організації її дотримуються.

Часто за невиконання певних законодавчих вимог не передбачено штрафних санкцій, іноді не розроблений механізм забезпечення їх дотримання, а в ряді випадків існує негласна угода, що дозволяє ті чи інші розпорядження просто ігнорувати.

Сама система законодавчого регулювання бухгалтерського обліку у Франції така, що за окремі правопорушення в обліковій системі не нараховуються штрафні санкції, хоча штрафи за порушення в методології бухгалтерського обліку передбачаються і можуть бути нараховані. За деякими порушень правового характеру в області бухгалтерського обліку законодавством не встановлено способи контролю за їх дотриманням з боку правоохоронних, фінансових чи податкових органів. За деякими господарським ситуацій, зафіксованим в системі бухгалтерського обліку, відбувається негласне загальне ігнорування встановлених правил. Однак незважаючи на це, використання досить ефективних методів розрахунку оподатковуваної бази дозволяє, з одного боку, сформувати повноцінний бюджет країни, а з іншого - представляється можливим ефективно працювати податковим органам і поповнювати його.

Бухгалтерський облік у Франції організовується на базі стандартів, розроблених Національною радою з бухгалтерського обліку. Національна рада є державним органом і формує методичне забезпечення бухгалтерського обліку, засноване, в тому числі, на нормах комерційного та податкового права. При узагальненні даних фінансового обліку національні особливості проявляються в індивідуальній фінансовій звітності, та зокрема в послідовності уявлення показників в бухгалтерському балансі. В активі балансу спочатку вказуються статті основного капіталу та інвестицій, а в пасиві - джерела довгострокових фінансових вкладень (акціонерний капітал, резерви, облігаційні позики). Потім слідують інші статті: в активі - в порядку зростання ліквідності (матеріально-виробничі запаси, дебітори, цінні папери, готівка), а в пасиві - всі короткострокові зобов'язання [31, с. 56].

Досить часто статті оборотного капіталу поділяються на дві групи. Перша група має назву «Цінності в наявності» і включає кошти в касі та банках, а друга група іменується «Цінності, що підлягають реалізації». Сюди відносять сировину, матеріали, незавершене виробництво, готові вироби, дебіторську заборгованість та цінні папери. У балансі деяких компаній цінності, що підлягають реалізації, можуть бути поділені ще на дві групи: цінності в експлуатації (матеріали, сировина, готова продукція, незавершене виробництво) і цінності, реалізовані в короткі терміни (дебітори, цінні папери).

Консолідована звітність компаній Франції практично не складається за методикою національних стандартів. Вона формується на основі яких міжнародних стандартів (МСФЗ), або за методиками, властивим фінансової звітності, що подається на той чи інший фінансовий ринок.

План рахунків бухгалтерського обліку по Франції був розроблений в 1979 р. і прийнятий Національною радою з бухгалтерського обліку Франції в 1982 р. Протягом наступних двох років було здійснено його впровадження у практичну діяльність.

План рахунків, отримавши назву «Загальний план рахунків бухгалтерського обліку» (Рlan Comtable General - PCG), враховує вимоги Четвертої Директиви Європейського Союзу (ЄС) про річну звітність компаній з обмеженою відповідальністю. Вона була прийнята в липні 1978 року з метою представлення достовірних і об'єктивних даних про результати діяльності, майновий та фінансовий стан за звітний рік в компаніях з обмеженою відповідальністю [31, с. 78].

У цьому документі визначені вимоги формування даних по кожній статті бухгалтерського балансу і звіту про прибутки і збитки. Причому вимоги директиви поширюються не тільки на товариства з обмеженою (часткової) відповідальністю, а й на акціонерні товариства, командитні товариства ін. Ця директива містить методологічні основи, що лежать в основі порядку записів на рахунках, представлених в національному плані рахунків Франції. Справа в тому, що план рахунків містить не тільки номенклатуру рахунків та інструкцію щодо його застосування у практичній діяльності, а також примітки до кожного рахунку, а й уніфіковані форми бухгалтерської звітності, інструктивні рекомендації щодо їх складання.

Крім того, розроблені принципи ведення бухгалтерського обліку складають основу національного плану рахунків [24, с.91].

Рис. 2.1 Основні принципи бухгалтерського обліку Франції.

При створенні національного плану рахунків Франції вирішувалися кілька завдань, основною з яких стала задача однакового отримання та представлення даних про активи та пасиви компанії, фінансовий стан і результати діяльності. Принципи побудови плану рахунків та вимоги, які реалізуються ним, випливають не тільки з національних особливостей бухгалтерського обліку Франції, але й впливу англо-американської системи бухгалтерського обліку. Робота компаній Франції на світових ринках, широка участь у біржових операціях, підтримка Францією в 80-х роках двадцятого століття директив Європейського економічного співтовариства (нині Європейського Союзу) і приєднання до них створили об'єктивні передумови підвищення достовірності та корисності бухгалтерської (фінансової) звітності.

Отже, виходячи із вище сказаного, виділимо переваги та недоліки бухгалтерської системи цієї країни.

Рис. 2.2 Переваги та недоліки бухгалтерської системи Франції.

2.2 Національний план рахунків Франції

Однією зі специфічних рис нормативного регулювання бухгалтерського обліку у Франції є національний план рахунків (РСG). Це - документ, що містить уніфікований план рахунків, стандартні форми бухгалтерської звітності, інструкції та рекомендації по її складанню, а також щодо заповнення та подання рахунків і приміток до них.

Національний план рахунків Франції складається з трьох титулів (розділів):

1) Загальна систематизація, термінологія, звід правил.

2) Фінансовий облік.

3) Управлінський облік.

Титул «Загальна систематизація, термінологія, звід правил» (перший титул) містить три розділи. У першій з них, що є основоположною, визначено принципи побудови національного плану рахунків Франції. Основними з них є:

1) дворівнева система побудови плану рахунків з їх підрозділом на рахунку фінансової та управлінської бухгалтерій;

2) принцип суттєвості, що означає необхідність подання у звітності відомостей, які можуть вплинути на рішення користувачів;

3) принцип «витрати-випуск», який використовується для розрахунку новоствореної вартості і обліку прибутків і збитків, та ін. [41, с. 101].

Крім цього в першому розділі представлені вимоги до організації бухгалтерського обліку, методологічні підходи формування робочого плану рахунків, регістри синтетичного та аналітичного обліку, які використовуються для заповнення головної книги, процедури проведення контрольних заходів в системі бухгалтерського обліку.

Друга глава містить сукупність термінів, які використовуються при описі процедур фінансового та управлінського обліку в національному плані рахунків. Вони полегшують розуміння описаних методик, дозволяють уникнути інших тлумачень термінів, і, отже, помилок у процесі бухгалтерської реєстрації.

У третьому розділі наведена номенклатура (звід) рахунків бухгалтерського обліку, докладно дається класифікація рахунків і їх організація [34, с.70].

У класифікації представлені балансові, оперативні, спеціальні рахунки, що виділяються у фінансовому обліку, і рахунки аналітичної експлуатації (рахунки експлуатаційної бухгалтерії), що виділяються в управлінському обліку.

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Рис. 2.3 Класифікація рахунків у загальному зводі Національного плану рахунків Франції

Оскільки в загальному зводі рахунки бухгалтерського обліку поділені на рахунки фінансового та управлінського обліку, план рахунків має дворівневий порядок побудови, причому рахунки управлінського обліку ведуться тільки у великих компаніях.

Характерною особливістю плану рахунків є можливість ведення простої бухгалтерії, тоді обчислення фінансового результату може бути проведено двома способами:

Ш шляхом порівняння сум залишків активних і пасивних рахунків;

Ш шляхом визначення чистих активів за період.

Коли ведеться подвійна бухгалтерія, фінансовий результат розраховують методом «витрати-випуск». Цей метод використовується при порівнянні випуску в цілому по всій діяльності або видів діяльності з витратами на виготовлення продукції, робіт, послуг. В управлінській бухгалтерії результат роботи компанії обчислюють різними методами, в тому числі методом «витрати-випуск» за центрами відповідальності, шляхом зіставлення реалізації з витратами на реалізовані вироби та ін.

Таким чином, французький план рахунків, володіючи інтеграційними властивостями, дозволяє вести облік за простою і подвійної бухгалтерії, а також управлінської бухгалтерії в рамках єдиного національного плану рахунків, підвищуючи ефективність бухгалтерського обліку в масштабах країни щонайменше в 2 рази [36, с.45].

Балансові рахунки використовуються в процесі фінансового обліку для складання балансу, який поряд зі звітом про прибутки і збитки та додатками до нього є головним джерелом аналізу та фінансової діагностики, тому що являє собою числову модель фінансового життя підприємства [20, с.14]. До балансових рахунків належать рахунки 1-5 класів.

Рис. 2.4 Класифікація балансових рахунків в національному плані рахунків Франції

Клас 1 «Рахунки капіталу», номер яких починається з цифри один, включає безпосередньо рахунок капіталу, рахунки фінансових результатів як минулих, так і звітного періодів, рахунки видів оціночних резервів, довгострокові і короткострокові позики і прирівняну до них кредиторську заборгованість.

Клас 2 «Рахунки матеріальних і нематеріальних основних засобів і фінансових вкладень» містить не тільки безпосередньо рахунки обліку нематеріальних активів, основних засобів, фінансових вкладень (в статутні капітали, облігації, акції, паї, бони та ін. З терміном погашення більше року), але і рахунки обліку незавершених капітальних вкладень, зносу активів, оціночних резервів по них.

Клас 3 «Рахунки запасів і незавершеного виробництва» включає рахунки видів запасів: сировини, матеріалів, готової продукції, товарів, матеріалів в дорозі, а також рахунки резервів під знецінення як оборотних коштів, так і незавершеного виробництва.

У класі 4 «Рахунки розрахунків» виділені основні боржників, є по відношенню до компанії дебіторами і кредиторами. За цими групами організується облік по рахунках постачальників, покупців, персоналу, держави, соціальних організацій, резервам по знеціненню рахунків та ін.

Балансові рахунки, на яких обліковуються вкладення у фінансові активи, комерційні зобов'язання, на термін менше одного року, а також грошові рахунки, включаються в клас 5 «Фінансові рахунки».

До оперативних рахунками, використовуваним у французькому плані рахунків, належать рахунки, об'єднані в 6 і 7 класи.

Рис. 2.5 Класифікація оперативних рахунків в національному плані рахунків Франції



Рахунки, що включаються в клас 6 «Рахунки витрат за елементами», використовуються для формування витрат у розрізі покупок (матеріальних цінностей, придбаних для виробництва та господарських потреб), послуг з боку, податків, витрат з утримання персоналу, амортизаційних відрахувань і оціночних резервів, фінансових витрат, надзвичайних витрат, податку з прибутків.

Клас 7 «Рахунки доходів за видами» об'єднує доходи у вигляді виручки від продажів, інших надходжень, наприклад від фінансової діяльності, невикористаних оціночних резервів, доходів за довгостроковими контрактами, що носять неповний (частковий) характер, та ін.

Спеціальні рахунки, які групуються в клас 8, є забалансовими і використовуються для обліку зобов'язань, майна, джерел його формування, які не є власністю компанії.

Клас 9 «Рахунки аналітичної експлуатації», або рахунки експлуатаційної бухгалтерії, складаються з сукупності рахунків, що використовуються в управлінському бухгалтерському обліку для формування інформації, необхідної в прийнятті оперативних, тактичних і стратегічних рішень. Крім цього цілями управлінського обліку, реалізованими, зокрема за допомогою рахунків експлуатаційної бухгалтерії, є розрахунки фінансових результатів діяльності за центрами відповідальності, центрам прибутку і сегментами діяльності.

Управлінський облік за центрами відповідальності організовується нормативним методом, методом фактичних або планових витрат, і його дані використовуються для прийняття оперативних управлінських рішень. Облік за центрами прибутку, сегментами діяльності необхідний для формування інформаційних потреб в області стратегічних рішень.

У національному плані рахунків Франції виділяють наступні рахунки, використовувані в управлінській бухгалтерії [26, с. 90]:

90 - Відображаючі рахунки;

91 - Рахунки попередньої перегрупування витрат і виручки від реалізації;

92 - Рахунки центрів аналізу (відповідальності);

93 - Рахунки собівартості готової продукції;

94 - Рахунки залишків;

95 - Рахунки собівартості реалізованої продукції;

96 - Рахунки відхилень від стандартних витрат;

97 - Різниці у процесі бухгалтерської обробки;

98 - Результати аналітичної експлуатаційної бухгалтерії;

99 - Рахунки внутрішніх зв'язків.

Нумерація рахунків національного плану Франції має десяткову систему кодування. У номер рахунку включають номер класу рахунків, номер рахунку, номер субрахунку, номер аналітичного рахунку. Розглянутий план рахунків знайшов досить широке поширення у світовій бухгалтерській практиці. Його застосовують, за різними даними, від 60 до 80 країн світу.

Титул «Фінансовий облік» (другий титул) плану рахунків бухгалтерського обліку Франції включає чотири глави. Основним змістом першого розділу є організаційні питання оцінки майна і зобов'язань компанії. Хоча у світовій обліковій практиці, у тому числі МСФЗ, можуть застосовуватися різноманітні методи оцінки (ринкова, справедлива, актуарна, дисконтована та ін.), У фінансовому обліку Франції основним видом оцінки є історична вартість, що складається з фактичних витрат на придбання (для активів) або утворення (для зобов'язань).

З оцінкою активів, які використовуються компаніями для отримання прибутку, тісно пов'язане питання визначення фінансового результату від операційної діяльності, методика вирішення якого також представлена ??в першому розділі другого титулу «Фінансовий облік». Згідно з принципом обережності, якщо компанія в результаті операційної діяльності отримала збитки, то вони показуються у фінансовій звітності на дату складання. Такі збитки повинні ставитися до даного звітного періоду або бути виявлені до дати подання звітності користувачам.

У другому розділі описано порядок використання рахунків фінансової бухгалтерії. Наведені інструктивні матеріали, керівництва з використання рахунків для цілей відображення господарських операцій. Ці пояснення представляються в основному за рахунками, які не можуть бути використані для відображення операцій на розсуд компанії.

Коментарі до рахунків фінансового обліку взаємопов'язані з методичними рекомендаціями щодо складання форм фінансової звітності, які також представлені у другому розділі. Вони містять склад форм звітності, їх структуру, зміст, порядок складання, подання і затвердження, а також особливості складання фінансової звітності в різних організаціях залежно від їх розмірів (малих, середніх, великих). Крім того, тут дано рекомендації щодо складання пояснень до звітності.

Третя глава друга титулу «Фінансовий облік» присвячена викладу принципів і методичних підходів обліку окремих господарських операцій. Такими специфічними операціями вважаються операції з оренди та лізингу, операції руху нематеріальних активів та прав на них, оподаткування, обліку спільної діяльності та ін.

У четвертому розділі представлені методологічні питання консолідації фінансової звітності.

Титул «Управлінський облік» (третій титул) включає п'ять розділів, в яких представлені методологічні принципи і методики організації та функціонування управлінського обліку. Основне зміст третього титулу «Управлінський облік» можна представити таким чином:

1) визначено взаємозв'язку і взаємозалежності управлінського і фінансового обліку;

2) представлені основні ознаки, за якими розрізняються витрати в управлінському й фінансовому обліку;

3) визначено об'єкти управлінського обліку та його понятійний апарат;

4) сформована класифікація витрат, використовувана для управлінського обліку по центрах собівартості, центрам відповідальності, центрам прибутку (сегментами діяльності);

5) представлена методика управлінського обліку запасів і собівартості;

6) визначено методику обліку витрат при виявленні відхилень від нормативних значень величини витрат;

7) висвітлено методологічні основи економічного аналізу в системі управлінського обліку;

8) викладено методичні підходи реалізації контрольної функції управлінського обліку;

9) сформульована концепція використання даних управлінського обліку для прийняття оперативних, тактичних і стратегічних рішень.

Особливе місце у змісті третій титулу національного плану рахунків бухгалтерського обліку Франції займає угруповання в управлінській бухгалтерії структурних категорій, поділяються на центри собівартості, центри відповідальності, центри прибутку (сегменти діяльності).

Центрами собівартості є структурні категорії управлінської бухгалтерії, що представляють угруповання витрат, здійснену по різних ознаках: часу (день, п'ятиденка, десятиденка, місяць, квартал, рік та інших.); структурним підрозділам (вид продукції, замовлення, відділ маркетингу, відділ постачання, виробництво та ін.); видами витрат та ін.

Центри відповідальності - структурні категорії витрат за їх функціональним призначенням при наявності відповідальної особи за витрати, доходи і фінансові результати функціональних (структурних) підрозділів (цехів, переділів, відділів, служб та ін.).

Центри прибутку (сегменти діяльності) представляють структурні категорії управлінського обліку, створювані для прийняття стратегічних управлінських рішень (щодо скорочення обсягів продажів, випуску, перепрофілюванню компанії, опрацювання питань великомасштабної спільної діяльності, виходу на інші ринки збуту та ін.).

Управлінський облік за центрами відповідальності та центрам прибутку (сегментної діяльності) організовується методом діректкостінгах, який у Франції часто носить назву «маржинальний облік» [33, с. 45].

Важливою тенденцією розвитку бухгалтерського обліку практично у всіх країнах світу є орієнтація національних систем бухгалтерського обліку на міжнародні стандарти фінансової звітності.

У Франції, поряд з іншими країнами Європейського Союзу, розроблена робоча програма, яка включає 50 дослідних тем, що сприяють реформуванню бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності. Ця програма передбачає аналіз і співвіднесення французьких національних принципів бухгалтерського обліку до міжнародних норм. Слід зазначити, що існують відмінності між французькими національними правилами та МСФЗ в питаннях знецінення активів, нематеріальних активів і гудвілу. У французькому законодавстві не є обов'язковим визнання зобов'язання щодо забезпечення виплат працівникам по закінченні трудової діяльності. Відсутні правила за розрахунком основний і розбавлений прибуток, що припадає на одну акцію. Результати від надзвичайних обставин визначаються ширше, ніж це передбачено в міжнародних стандартах. Серйозною відмітною особливістю французьких правил обліку від МСФЗ є відсутність конкретних правил, що вимагають розкриття інформації про зміни в капіталі, за операціями з пов'язаними сторонами, з припинення операції і сегментним зобов'язаннями. Для оцінки запасів не використовується метод ФІФО, а при методі ЛІФО не застосовується оцінка запасів за відновної вартості. Поряд з відсутністю у французькому обліку певних правил, передбачених МСФЗ, існують також невідповідності між французькими правилами обліку та МСФЗ. Французькими правилами обліку не передбачається класифікація фінансових інструментів, у той час як відповідно до МСФЗ, при визнанні фінансового інструменту в балансі емітент повинен класифікувати його, окремо виділяючи зобов'язання і капітал. Власні викуплені акції відображаються у французькому балансі як актив, а в інтерпретаціях до МСФЗ вони повинні показуватися як зменшення капіталу. У російській практиці обліку власні акції, викуплені в акціонерів, також відбивалися як актив. Однак це невідповідність було усунуто з введенням нового плану рахунків. У французькому обліку, також як і в радянському - облік відстрочених податків або не ведеться зовсім або не відповідає МСФЗ. Приміром, залишку відстроченого податку дисконтується за французьким правилами, а за МСФЗ 12.53 відкладені податкові вимоги і зобов'язання не повинні дисконтуватися. Не визнаються французькими правилами обліку відкладені податки виходячи з тимчасових різниць, що виникають із переоцінки негрошових активів у фінансових звітах іноземного господарюючого суб'єкта, що представляє звітність у валюті країни з гіперінфляційною економікою. Відповідно до МСФО12.15 відстрочене податкове зобов'язання має визнаватися для всіх тимчасових різницях. Згідно МСФЗ 22, об'єднання компаній розглядається як об'єднання інтересів, а акціонери здійснюють загальний контроль над чистими активами і жодна з сторін у цьому випадку не може бути визначена в якості покупця. У практиці французького обліку деякі об'єднання компаній розглядаються як об'єднання інтересів, незважаючи на те, що покупець визначений. Деякі активи в балансі французького підприємства відображаються як нематеріальні, такі як ринкові цінні папери і по них нараховується амортизація, однак виходячи з визначення, наведеного в МСФЗ 38.7, ці активи не можна віднести до нематеріальних. У той же час в процесі покупки дочірньої компанії було визначено, що деяка частина покупки дочірньої компанії, що стосується придбаних досліджень і розвитку, відбивається у французькому обліку як одноразові витрати. МСФЗ 22.27 рекомендують розглядати ці об'єкти бухгалтерського спостереження як нематеріальні активи. Витрати по формуванню нематеріального активу, витрати, пов'язані з налагоджувальними роботами, витрати на навчання і рекламу згідно з правилами французького обліку повинні капіталізуватися, а за МСФЗ 38.56 ці витрати визнаються як витрати. Невідповідність має місце і щодо доходів, отриманих у вигляді курсових різниць за грошовими статтями в іноземній валюті. Згідно французьким правилами обліку ці доходи можуть бути відкладені, в той же час МСФЗ 21.15 визначено, що курсові різниці, що виникли при погашенні грошових статей за курсами відмінним від тих, за якими вони були визнані, в обліку повинні визнаватися як дохід або витрати в тому періоді , в якому вони виникли. Визначимо невідповідності у формуванні, наданні та розкритті фінансової звітності у французькому обліку в порівнянні з МСФЗ. У французьких підприємств існує вибір у поданні звіту про рух грошових коштів, за МСФЗ 7.45 компанія повинна розкривати склад грошових коштів та еквівалентів. Згідно МСФЗ підприємства повинні складати сегментну звітність. Рада директорів французького підприємства визначає чи потрібно складати сегментну звітність. Ця звітність не складається, якщо Рада директорів вирішує, що вона може завдати шкоди підприємству.

Франція є великим світовим інвестором, 16000 підприємств контролюється фінансовим капіталом. У той же час у цій країні є 10000 підприємств з іноземними інвесторами США, Великобританії, Нідерландів, Німеччини, Бельгії, займаються телекомунікаціями, електронної, хіміко-фармацевтичною промисловістю, торгівлею, готельним та ресторанним справою. Отже, для інвесторів, французькі підприємства трансформують фінансову звітність або за правилами країни інвестора або за міжнародними стандартами фінансової звітності. Дочірні компанії, що знаходяться за межами Франції, також повинні трансформувати фінансову звітність. У ході дослідження було виявлено, що переклад фінансових звітів дочірніх компаній, що використовують валюту країни з гіперінфляційною економікою здійснюється у Франції кількома методами.

Слід зазначити, що українська система обліку багато в чому схожа з французькою. У нашій країні також здійснюється процес реформування бухгалтерського обліку відповідно до МСФЗ. Дослідження з виявлення відмінностей і невідповідностей в обліку в порівнянні з МСФЗ було проведено також у Росії. Аналізуючи відмінності у французьких і російських правилах обліку, в співвідношенні з МСФЗ можна констатувати певні закономірності. Так, і в українському та французькою обліку відсутні конкретні вимоги щодо розкриття такої інформації, передбачені МСФЗ:

· змін у капіталі в якості основної форми фінансової звітності;

· собівартості запасів, розрахованої методом ФІФО або ЛІФО за поточною вартістю;

· деяких даних по сегментної звітності;

· інформації щодо пов'язаних сторін;

· інформації про діяльності, що припиняється;

· відсутності правил з обліку знецінення активів.

Порівняльний аналіз показав, що в національних системах України та Франції є певні відступи від МСФЗ. Отже, відчувається нагальна потреба у гармонізації цих систем в умовах глобалізації економіки, а також належить значна робота щодо усунення виявлених в процесі аналізу відмінностей і невідповідностей або внесенням змін до чинного законодавства цих країн, або через трансформацію фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів.



РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БУХГАЛТЕРСЬКОЇ СИСТЕМИ ФРАНЦІЇ ТА УКРАЇНИ

3.1 Особливості бухгалтерського обліку в Україні.

В Україні здійснюється державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Основними нормативними документами, відповідно до яких зорганізується облік у бюджетних установах, є «Бюджетний кодекс України» і «Закон про бухгалтерський облік». Бюджетним кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а Закон про бухгалтерський облік визначає правові засади організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно зі ст. 6 цього Закону: порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання кошторисів і бюджетів установ регулюється Державним казначейством України, у складі якого є Управління методології з виконання бюджету, бухгалтерського обліку та звітності. Управління, здійснюючи повсякденне, поточне методологічне керівництво бухгалтерським обліком у бюджетних установах, розробляє план рахунків бухгалтерського обліку та порядок його застосування, типову кореспонденцію рахунків (субрахунків), форми регістрів синтетичного й аналітичного обліку, інструкції з обліку наявності та використання бюджетних коштів, валютних операцій, необоротних активів, запасів, інвентаризації та списання матеріальних цінностей, форми звітності. Така сувора регламентація методології обліку забезпечує його єдність, порівнюваність показників різних галузей невиробничої сфери, можливість отримання зведених показників для контролю за виконанням кошторисів і бюджетів (додаток Б).

...