Оборотні активи підприємства та шляхи прискорення їх обігу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У ринкових умовах господарювання особливої актуальності набуває об'єктивна оцінка управління активами підприємства, а, отже і дослідження методик проведення аналізу та розроблення шляхів його покращення.

Актуальність теми полягає в тому, що в умовах ринкових відносин оборотні активи здобувають особливо важливе значення. Адже вони являють собою частину продуктивного капіталу, що переносить свою вартість на знов створений продукт повністю і повертається до підприємця в грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу. Таким чином, оборотні активи являються важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства. Також, оборотні активи є важливою частиною майна підприємства.

Визначену проблему досить давно і успішно вивчають науковці та економісти всього світу (Бланк І.А, Брігхем Є., Буряк Л.Д., Гропеллі А., Ковальов В. В., Нікбахт Е., Поддєрьогін А.М., Терещенко О.О.), та в умовах постійних змін в оточуючому зовнішньому середовищі та впровадження нових підходів до використання оборотного капіталу в середині господарюючих суб'єктів дане питання завжди залишається актуальним для подальших досліджень, постійно з'являються нові фактори, дію яких необхідно вивчати та оптимізовувати діяльність під їх впливом.

Метою роботи є дослідження основних теоретичних і практичних засад управління оборотними активами.

Відповідно до поставленої мети можно сформульовати наступні завдання:

розглянути теоретичні підходи до розуміння сутності оборотних активів підприємства;

визначити підходи до класифікації та структур оборотних активів підприємства;

надати метолологічні підходи оборотних активів підприємства;

визначити шляхи підвищення ефективності використання оборотних активів;

розрахувати виробничу програму підприємства;

розрахувати потреби в основних засобах та оборотних коштах пдприємства;

розрахувати потреби в персоналі та витрат на оплату праці;

розрахувати витрати на виробництво продукції;

розрахувати техніко-економічні показники діяльності підприємства.

Об'єктом дослідження в курсовій роботі є оборотні активи підприємства.

Предметом дослідження в курсовій роботі виступає основні теоретичні та практичні засади управління оборотними активами підприємства.

Методом дослідження у курсовій роботі є діалектичний метод пізнання. Він передбачає використання якісних, кількісних, описових та аналітичних прийомів дослідження. Нами були використані такі прийоми як, порівняння, групування фактичних та планових показників; середні та відносні величини; графічний, метод абсолютних та відносних різниць; та інші методи економічного аналізу.

Інформаційними базою курсової роботи є: законодавчі акти України,підручники, статистичні збірники, навчальні посібники, публікації в періодичних виданнях, мережі Інтернет.

Для оформлення, виконання розрахунків та побудови прогнозних моделей в роботі доцільно використовувати засоби ЕОМ - програмне забезпечення ПК - OSWindows-ХР, програми Word та Ехсеl, їх надбудови.

кошти оборотний актив

Розділ 1. Теоретичні основи визначення оборотних активів підприємства

1.1 Сутність і роль оборотних активів підприємства в його діяльності

Діяльність суб'єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних складових: виробничих засобів, оборотних коштів і самої праці.

Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення.

На відміну від основних виробничих засобів оборотні кошти споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (паливо).

Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого - як втілення затрат суспільної праці у вартості коштів: оборотних, виробничих і коштів в обігу.

Вітчизняні нормативні акти також приділяють увагу трактуванню поняття “оборотні кошти”. Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №2 “Баланс" оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу [6].

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як “предмети праці”, “матеріальні активи”, “гроші, що обертаються”. Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.

По-перше, оборотні кошти - це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі кошти і кошти в обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти - це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну “оборотний капітал”. Тобто у літературі існує ототожнення понять “оборотні кошти”, “оборотний капітал”, “оборотні активи” та “поточні активи”. Тому надалі необхідно визначити сутність, економічний зміст та можливі відмінності між зазначеними поняттями.

У західній літературі під оборотним капіталом розуміють категорію “працюючий капітал”. Американські економісти Ю. Брігхем і Л. С. Гапенский наводять дві дефініції працюючого капіталу: валовий працюючий капітал, під яким розуміють поточні активи, або чистий працюючий капітал, під яким розуміють різницю між: поточними активами і поточними пасивами [18,с 51].

У працях інших англійських і американських авторів працюючий капітал визначається як різниця між поточними активами і поточними пасивами, що характеризує ступінь ліквідності короткострокової фінансової діяльності. Перевищення поточних активів над короткостроковими зобов'язаннями розглядається як капітал, що перебуває в обігу. Така думка виражена в працях Росса С., Уолша К. й інших [38].

Розглянемо визначення оборотних коштів, що дають вітчизняні вчені-економісти.

Білоліпецький В.Г. визначає обігові кошти, як грошові ресурси, вкладені у виробничі фонди та фонди обігу. Головне їх призначення - забезпечення безперервності процесу виробництва й реалізації продукції, повноти і вчасного фінансування підприємницької діяльності за мінімальних витрат товарно - матеріальних цінностей [14,с.87].

Бланк І.О. вважає, що оборотні (поточні) активи характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують виробничо-комерційну (операційну) діяльність та повністю переробляються протягом одного виробничо-комерційного циклу [16,с.102].

Буряк Л.Д. визначає оборотні кошти як грошові кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди та фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції [36,с.200].

Згідно думки російського економіста Ковальова В.В. до оборотних коштів відносяться мобільні активи підприємства, що являються грошовими коштами або можуть бути перетворені в них протягом року або одного виробничого циклу [22,с.301].

Павловська О.В. та Притуляк Н.М. вважають, що оборотні кошти - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу [26,с.109].

Партін Г.О. ототожнює поняття “обігові кошти” та “оборотний капітал”. Він вважає, що це кошти, витрачені на придбання чи виготовлення оборотних активів підприємства, які необхідні для забезпечення на підприємстві безперервності процесу виробництва і реалізації продукції та отримання прибутку [27,с.89].

На думку Поддєрьогіна А.М. оборотні кошти - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку [36,с.200]. З ним погоджується і Філімоненков О.С., згідно якого оборотні кошти - це вартість, що авансована в кругообіг виробничих оборотних фондів і фондів обертання для забезпечення безперервності процесу виробництва й обертання [35,с.210].

Покропивний С.Ф. визначає оборотні кошти як сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу [20,с.304].

Слав'юк Р.А. говорить, що оборотні кошти - це частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні активи, сукупність оборотних виробничих коштів, коштів в обігу, авансованих для забезпечення поточної діяльності [30,с.45].

Шелудько В.М. виокремлю поняття оборотних активів та говорить проте, що це та частина активів, що обслуговують господарський процес і забезпечують його неперервність. У бухгалтерському обліку до таких активів відносять активи, які споживаються або реалізуються протягом одного операційного циклу або протягом року [38].

Отже, оборотні кошти - це кошти, що являють собою авансовану в грошовій формі вартість для створення і використання оборотних виробничих коштів і коштів в обігу в мінімально необхідних розмірах, що забезпечує неперервність процесу виробництва та своєчасність здійснення розрахунків.

Також в цілому існує певна ідентичність понять - оборотні кошти та оборотний капітал. Загалом, поняття “капітал” виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії “грошовий капітал” розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.[20,с.364]

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:

Г -- Т ... В ... Т -- Г,

де Г - кошти, що авансуються;

Т - предмети праці (товар);

В - виробництво;

Т - готова продукція (товар);

Г - кошти, отримані від реалізації створеної продукції [33].

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г = Г + Г, тобто коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансованою сумою.

Таким чином, кругообіг оборотного капіталу (рис. 1.1) здійснюється протягом одного виробничого циклу: грошові кошти авансуються у виробничі запаси, в процесі виробництва створюється нова продукція, продукція реалізується (можливо на умовах комерційного кредиту, що викликає появу дебіторської заборгованості), виручка за реалізовану продукцію надходить на розрахунковий рахунок і знову авансується у виробництво.

Якщо підприємство функціонує ефективно, процес кругообігу оборотного капіталу забезпечує неперервність виробничого процесу та зростання капіталу підприємства, оскільки в цьому випадку виручка за реалізовану продукцію перевищуватиме кошти, авансовані у виробництво.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Кругообіг оборотних коштів підприємства

Отже, оборотний капітал (оборотні кошти, оборотні активи) - це кошти, авансовані в оборотні виробничі кошти і кошти в обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку. В процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм, відбувається самозростання капіталу. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні кошти.[20,с.379]

1.2 Джерела формування оборотних активів підприємства

Система фінансування оборотних активів повинна забезпечити в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства своєчасне і повне задоволення його потреби в оборотних засобах.

Підприємства формують оборотні активи за рахунок коштів бюджетів різних рівнів, засновників, пайових внесків членів колективу, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), виручки від реалізації цінних паперів (акцій) і т.п. Перераховані ресурси утворюють початковий оборотний капітал. При дефіциті цих ресурсів для формування оборотних активів підприємства можуть залучати банківський кредит та інші позики.

Для підприємств, які здійснюють свою діяльність, фінансування оборотних активів зводиться до покриття збільшення планової потреби в оборотних засобах (приросту нормативу власних оборотних засобів, додаткової потреби, що виникає при тимчасових фінансових труднощах, витратах, які виникають в процесі придбання короткострокових цінних паперів).[5.с,250]

Важливість питань, пов'язаних з джерелами формування оборотних активів, обумовлена тим, що вони роблять вплив на швидкість обороту і ефективність їх використання. Крім цього, важливість питань формування оборотних активів пов'язана також з тим, що кон'юнктура ринку постійно міняється й потреби підприємства в оборотних коштах нестабільні. Покрити ці потреби лише за рахунок власних джерел стає практично неможливо. До того ж ефективність використання позикових засобів у ряді випадків виявляється вищою, ніж використання власних.

У залежності від джерел формування оборотні активи поділяються на:

власні;

позикові;

залучені.

Власні кошти - це кошти підприємств, якими вони покривають мінімальні розміри оборотних активів (запасів і витрат), що будуть необхідні для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва та реалізації продукції. Вони постійно знаходяться у підприємстві та строк користування ними не встановлюється. Тут є важливим відповідність власних джерел фактичній наявності оборотних активів, бо як їх надлишок, так і недостача негативно впливають як на ефективність їх використання, так і на ефективність виробництва.

У наш час значною проблемою для більшості підприємств народного господарства України є недостача оборотних активів, що є однією з основних причин їх збитковості.

Джерела формування оборотних активів відображаються в пасиві бухгалтерського балансу підприємства. Логіка побудови балансу як основної фінансової моделі підприємства підказує, що кожна стаття активів повинна мати джерело фінансування.[1]

Для діючих підприємств коло можливих джерел поповнення залежить від фінансового стану та результативності економічної діяльності. Власним джерелом поповнення оборотних активів є прибуток.

Однак цим джерелом володіють тільки прибуткові підприємства, в эких вартість вкладного оборотного капіталу після завершення кругообігу збільшується за рахунок частини отриманого чистого прибутку.

А у збиткових підприємств вартість вкладного оборотного капіталу, навпаки, зменшується на величину отриманих збитків.

Не менш важливим власним джерелом поповнення оборотного капіталу є вільні залишки амортизаційних відрахувань. Хоча безпосереднє призначення амортизації - це фінансування відтворення основного капіталу, але процес нагромадження її необхідного обсягу для здійснення капітальних інвестицій довготривалий. Протягом цього періоду амортизацію можна тимчасово використовувати як джерело поповнення оборотного капіталу.

Проте в процесі діяльності підприємство має реальну змогу поповнювати оборотний капітал за рахунок коштів, що йому не належать, але постійно перебувають у його обігу і можуть бути використані в сумі їх мінімальних залишків. Це мінімальна заборгованість із оплати праці та тимчасово вільні залишки резерву на покриття майбутніх платежів, заборгованість бюджету та державним цільовим фондам тощо. Названі ресурси формують планову кредиторську заборгованість підприємства. На практиці її прирівнюють до власного оборотного капіталу. Однак в умовах ринкового господарювання функція такого джерела поповнення обмежується, оскільки щодо всіх поточних зобов'язань зменшується період їх перебування на підприємстві.[32,с.300]

Власний капітал та довгострокові зобов'язання об'єднуються в так звані постійні пасиви.

Існують і так звані прирівняні до власних додаткові привернуті джерела, які раніше мали назву стійких пасивів. Це перш за все мінімальна заборгованість по оплаті праці і відрахуванням на соціальні потреби, тимчасово вільні цільові кошти підприємства, мінімальна заборгованість по податках до бюджетів різних рівнів, резерви майбутніх витрат, доходи майбутніх періодів і т. д.[32,с.247]

Позикові кошти - це кошти, що отримуються підприємствами у вигляді банківських кредитів для створення сезонних запасів матеріальних цінностей та покриття затрат виробництва. Вони надаються підприємствам на визначений строк, після закінчення якого повинні бути повернені банку.

До позикових джерел формування оборотних засобів відносяться в основному короткострокові кредити і позики. Перш за все це банківські і комерційні кредити, позики. Як правило, вони покривають тимчасову, додаткову потребу в ресурсах. Основні напрями залучення кредитів для формування оборотних засобів: кредитування сезонних запасів сировини, матеріалів і витрат; тимчасовий дефіцит власних оборотних засобів

Залучені кошти - це кошти, що не належать підприємству, однак у силу діючої системи розрахунків знаходяться в його обігу.

Порядок формування джерел створення оборотних активів на підприємствах залежить від форми власності, яка лежить в основі функціонування підприємства, специфіки організаційної побудови підприємства та інших факторів.[29,с.103]

Джерела формування власних оборотних активів державних підприємств при їх організації визначаються вищестоящою організацією. Ними є, як правило, кошти бюджету, кошти інших однотипних підприємств, централізовані кошти вищестоящих органів управління.

На підприємствах, що основані на колективній формі власності, на момент їх організації оборотні активи формуються за рахунок грошових і матеріальних внесків засновників, безвідплатних внесків інших підприємств та громадян.

Протягом подальшої роботи підприємств поповнення їх оборотних активів може здійснюватися за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутку), залучених, позикових та інших джерел (додаткових внесків підприємств, дотацій з бюджетів, благодійних внесків юридичних та фізичних осіб та ін.).

Власні джерела, що направлені на створення оборотних активів на підприємствах, зараховуються до статутного фонду (статутний капітал).

Фактична наявність власних та прирівнюваних до них джерел формування оборотних активів визначається за балансом річного звіту підприємства як різниця між підсумком першого розділу пасиву балансу та підсумком першого розділу активу балансу.

Склад та структура джерел формування оборотних активів не є постійною величиною. Вони залежать від стану економіки підприємств, особливостей формування запасів і затрат і можуть змінюватися з часом. Однак збільшення частки власних активів та зменшення частки кредитів банку в джерелах формування оборотних активів підвищує ефективність їх використання та рівень рентабельності підприємства. [19,с.97]

Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних і залучених оборотних активів впливають на ефективність використання оборотних активів і всього оборотного капіталу. Раціональне формування названих джерел оборотних активів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними активами.[18,с. 56]

Тому встановлення економічно-обґрунтованого співвідношення між власними та позиковими джерелами формування оборотних активів є одною з найважливіших умов підвищення ефективності їх використання та рентабельності підприємства.

1.3 Оборотні активи підприємства: їх класифікація та структура

В організації оборотних коштів слід розрізняти їх склад та структуру.

Під складом оборотних активів розуміють сукупність їх елементів (статей). Структура ж оборотних активів - це співвідношення між окремими їх елементами в їх загальному обсязі [24,с.205]. Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числі фінансова).

У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі кошти і кошти в обігу (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Склад і розміщення оборотних коштів

До виробничих оборотних коштів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.

Кошти в обігу - це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.[21,с.192]

Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків.[21,с. 150]

Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів - це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них. Наприклад, у металургійній промисловості в оборотних коштах враховується змінне обладнання, а у добувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи.

Цілеспрямоване управління оборотними коштами та ефективністю їх використання визначає необхідність їх попередньої класифікації. Бланк І.О. вважає, що з позицій фінансового менеджменту ця класифікація будується за такими основними ознаками (рис. 1.2).[38]

Згідно Поддерьогіна А.М., Філімоненкова О.С., Шеремета А.Д. оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

1) залежно від участі їх у кругообігу коштів;

2) за методами планування, принципами організації та регулювання;

3) за джерелами формування [35, 36, 37].

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі кошти, та оборотні кошти, авансовані у кошти в обігу обігу.

Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.[33,с.78]

Значення нормування оборотних коштів полягає в такому.

По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.

По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

У залежності від джерел формування оборотні активи поділяються на власні, позикові та залучені.

Власні кошти - це кошти підприємств, якими вони покривають мінімальні розміри оборотних активів (запасів і витрат), що будуть необхідні для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва та реалізації продукції. Вони постійно знаходяться у підприємстві та строк користування ними не встановлюється. Тут є важливим відповідність власних джерел фактичній наявності оборотних активів, бо як їх надлишок, так і недостача негативно впливають як на ефективність їх використання, так і на ефективність виробництва.[33,с.107]

У наш час значною проблемою для більшості підприємств народного господарства України є недостача оборотних активів, що є однією з основних причин їх збитковості.

Позикові кошти - це кошти, що отримуються підприємствами у вигляді банківських кредитів для створення сезонних запасів матеріальних цінностей та покриття затрат виробництва. Вони надаються підприємствам на визначений строк, після закінчення якого повинні бути повернені банку.

Залучені кошти - це кошти, що не належать підприємству, однак у силу діючої системи розрахунків знаходяться в його обігу.

Групування оборотних коштів по способу групування в балансі підприємства дозволяють виділити наступні групи (табл. 1.1). [6]

Таблиця 1.1 Склад і структура оборотних активів по балансу підприємства

Група оборотних коштів	Статті активу балансу
1	2
Матеріальні оборотні кошти (запаси)	Виробничі запаси
	Незавершене виробництво
	Готова продукція
	Товари
Кошти в розрахунках	Розрахунки з дебіторами за товари
	Розрахунки по векселях отриманим
	Розрахунки з бюджетом
Кошти в розрахунку	Розрахунки з персоналом
	Розрахунки з іншими дебіторами
	Інші оборотні активи
	Витрати майбутніх періодів
Грошові кошти	Короткострокові фінансові вкладення
	Кошти в національній валюті
	Кошти в іноземній валюті
Загальна сума оборотних коштів	(п.1 + п.2 + п.3+п.4)

Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер - сфери виробництва і сфери обігу. Що більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, то ефективніше використовується оборотний капітал.[9,с.35]

Для ефективного управління оборотними коштами важливою є їх класифікація за видами. Розглянемо її більш детально.

Запаси - це активи, які утримуються підприємством для подальшого продажу для управління підприємством, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг або перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва. Запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою й складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів;

готову продукцію, виготовлену на підприємстві та призначену для продажу;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більш як одного року або одного операційного циклу, якщо він триває більше за один рік.[10,с.267]

Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості перед підприємством постачальників, споживачів продукції, інших юридичних та фізичних осіб, фінансових і податкових органів.

До складу оборотних активів включається тільки поточна дебіторська заборгованість, яка виникає в процесі нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Сумнівний борг - це дебіторська заборгованість щодо якої існує невпевненість щодо її погашення. Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості, яка здійснюється групуванням за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.[16,с.500]

Грошові кошти та короткострокові фінансові інвестиції є найбільш ліквідними активами підприємства. Грошові кошти - це кошти в національній та іноземній валюті у касі підприємства, на поточних та інших рахунках у банку та депозити до запитання [16,с.345]. Еквіваленти грошових коштів - це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у визначені суми грошових коштів та характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості [16,с.360].

Оборотні активи підприємства на відміну від необоротних мають досить рухливу структуру. При змінах на ринку залежно від сезону, роботи постачальників тощо запаси сировини, готової продукції та залишки на розрахунковому рахунку можуть коливатись у значних межах. При цьому завжди можна визначити максимальний і мінімальний рівні оборотних активів. Різницю між максимальним та мінімальним рівнем оборотних активів називають сезонною (змінною) складовою, оскільки при стабільній ситуації в економіці значні коливання рівня оборотних активів переважно пов'язані із сезонним характером діяльності підприємства. Мінімальний рівень оборотних активів визначає постійну (системну) складову оборотного капіталу (рис. 1.3).[14,с.330]

Змінна складова оборотного капіталу відображує додаткові оборотні активи, необхідні для забезпечення виробничого циклу в пікові періоди або як страховий запас. Так, при зростанні ділової активності збільшується обсяг продаж, що викликає збільшення товарно-матеріальних запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів та інших оборотних активів [22,с.401].

Рис. 1.3 Структура активів підприємства

Системна складова характеризує ту частину оборотного капіталу, потреби в якій залишаються відносно незмінними протягом усього операційного циклу. Іншими словами, це той необхідний мінімальний рівень оборотних активів, який потрібен для здійснення виробничої діяльності.

Високий рівень страхового запасу та потреби в додатковому оборотному капіталі є необхідними для підприємств, що функціонують у країнах з перехідною економікою, оскільки саме додаткові запаси сировини, матеріалів, готової продукції забезпечують безперебійну роботу підприємства при збоях у постачанні та важко прогнозованому збуті.[19,с.187]

Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби та розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їхнього обертання [20].

Таким чином, підбиваючи підсумки до цього питання зазначаємо, що оборотні кошти - це сукупність грошових коштів, авансових підприємствами та суб'єктами підприємницької діяльності для створення виробничих фондів та фондів обігу, що забезпечують планомірний та безперервний процес виробництва та реалізації продукції.[19,с.205].

Значення оборотних коштів в господарській діяльності важливе, оскільки вони створюють умови для успішної діяльності підприємства, в разі ефективного використання оборотних коштів.

Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Потреба в оборотних активів визначається шляхом їх нормування, що являє собою встановлення оптимальної величини оборотних коштів, необхідних для організації і здійснення нормальної господарської діяльності підприємства. А це, значно підвищує ефективність управління оборотними активами.[31,с.340]

Елементи оборотних активів формують речовинну субстанцію виготовлюваної продукції (сировина, конструкційні матеріали), створюють матеріальні умови для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування (паливо, енергія), збереження і транспортування сировини та готових виробів (різні матеріали - мастила, фарби тощо; тара).

Розділ 2. Методологічні підходи що до проведення аналізу стану та ефективності використання оборотних активів підприємства

2.1 Необхідність та сутність нормування оборотних активів підприємства. Методи розрахунку

Ефективність діяльності підприємства багато в чому залежить від правильного визначення потреби в оборотних коштах. Оптимальна забезпеченість оборотними коштами веде до мінімізації витрат, поліпшенню фінансових результатів, до ритмічності і злагодженості роботи підприємства.

Конкретні розміри оборотних коштів визначаються поточною потребою і залежать від: характеру і складності виробництва; тривалості виробничого циклу; сезонності роботи; темпів зростання виробництва; змін обсягів і умов збуту продукції; порядку розрахунків і організації розрахунково-касового обслуговування; фінансових можливостей підприємства; періодичності і термінів надходження платежів.

Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.

Нормування являє собою встановлення оптимального розміру оборотних коштів, необхідних для організації і здійснення нормальної господарської діяльності підприємства. Існують декілька методів розрахунку нормативів оборотних коштів:

метод прямого рахунку;

аналітичний ;

коефіцієнтний. [ 4,с.387]

Метод прямого рахунку є найбільш точним, обґрунтованим, але водночас досить трудомістким. Він заснований на визначенні науково обґрунтованих норм запасу по окремих елементах оборотних коштів і нормативу оборотних коштів, тобто вартісного вираження запасу, що розраховується по кожному елементі (приватні нормативи) і в цілому по всіх нормованих оборотних коштах (сукупний норматив).

Аналітичний (дослідно-статистичний) метод припускає укрупнений розрахунок оборотних коштів у розмірі їх середніх фактичних залишків.

Коефіцієнтний метод заснований на визначенні нового нормативу на базі наявного з урахуванням поправок на плановану зміну обсягів виробництва і збуту продукції, на прискорення оборотності оборотних коштів. Основним методом визначення планової потреби в оборотних коштах є метод прямого рахунку. Процес нормування включає:

1. розробку норм запасу по окремих видах товарно-матеріальних цінностей всіх елементів нормованих оборотних коштів.

2. визначення частих нормативів по кожному елементі оборотних коштів.

3. розрахунок сукупного нормативу по власних нормованих оборотних коштах.[4,с.395]

Норми оборотних коштів - це обсяг запасу по найважливіших товарно-матеріальних цінностях, необхідним підприємству для забезпечення нормальної, ритмічної роботи. Норми - це відносні розміри, що встановлюються в днях запасу або у відсотках до визначеної бази (товарної продукції, обсягу основних фондів) і показують тривалість періоду, забезпеченого даним видом запасів матеріальних ресурсів.

Норма в днях по виробничих запасах (сировині, основним матеріалам, покупним напівфабрикатам) установлюється по кожному виді або групі матеріалів і включає час, необхідний для: розвантаження, приймання, складування і лабораторного аналізу (підготовчий запас); перебування сировини і матеріалів на складі у виді поточного і страхового (гарантійного) запасу; підготування до виробництва, пов'язаної з витримкою сировини, сушінням, розігрівом і іншими подібними операціями (технологічний запас); перебування матеріалів у шляху і часу обігу документів (транспортний запас).[7,с.254]

Основним у промисловості є поточний складський запас, тобто час перебування виробничих запасів на складі підприємства між двома черговими постачаннями. Розмір цього запасу встановлюється в розмірі 50% середнього циклу постачання, у середньому біля 10 днів.

До такого по значимості ставиться страховий запас, необхідний у тих випадках, коли відбуваються збої в умовах і термінах постачання, надходять некомплектні партії, порушується якість поставки матеріалів. Розмір страхового запасу встановлюється в межах 1/2 складського запасу (5 днів). Загальна норма запасу на сировину, основні матеріали, покупні напівфабрикати укладається з перерахованих видів запасів.

Розраховуються норми і по інших видах виробничих запасів - допоміжним матеріалам (паливу, тарі, тарним матеріалам, запасним частинам), по малоцінним і предметах, що швидко зношуються. Їхнє визначення має свою специфіку.[7,с. 287].

Норми запасу по готовій продукції розраховуються роздільно по готовій продукції на складі і відвантаженій продукції, по якій розрахункові документи не здані в банк. Норми запасу визначаються по кожній номенклатурній групі виробів з урахуванням часу: добору окремих видів і марок виробів; упаковування і маркірування; збереження на складі до відвантаження; комплектування виробів до транспортної партії; навантаження, транспортування і доставки зі складу до станції відправлення; часу підготування розрахункових документів і здавання їх у банк.

Після встановлення норм запасів варто визначити частковий норматив витрат по кожному елементі нормованих оборотних коштів. Норматив показує мінімально необхідну суму коштів, що забезпечують господарську діяльність підприємства.

Значення нормування оборотних коштів полягає в такому.

По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.

По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період - рік (як правило), півріччя, квартал.[7,с.297]

До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.

2.2 Визначення нормативу оборотних коштів підприємства

Нині підприємствам надано право самостійно розраховувати нормативи оборотних коштів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19 квітня 1993 року № 279 “Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і організацій та джерела їх покриття” Міністерством економіки разом з Міністерством фінансів установлено Типовий порядок визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей.[11]

Необхідний розмір грошових коштів, що вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпеченнябезпосереднього процесу виробництва продукції,визначаються за допомогою їхнього нормування.

Нормування оборотних коштвів включає розробку та встановлення на кожному підприємстві спеціальних норм за окремими видами матеріальних цінностей,витрат виробництва тощо та розрахунок нормативу власних оборотних коштів у грошовому вимірі на кінець року,кварталу.

Норма - це відносина або мінімальна велечина оборотних коштів,щл обчислена в установленному порядку за кожним видом,яка необхіднна для розрахунку нормативу. За окремими видами оборотних коштів вона розраховується в обсолютних велечинах ( гривні,копійки), за іншмми - у відносних величинах (дні,відсотки).

Норматив - це мінімальний розмір власних оборотних коштів у грошовому виразі, необхідний підприємству для забезпечення нормального, безперервного процессу виробництва,реалізації продукції та розрахунків.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів, визначаеться помноженням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі( Д) на норму їхнього запасу в днях( Здн.).

Н вир.зап = Д *Здн. (2.1)

Денна потреба визначаеться за формою :

Д=Мзаг/360,грн., (2.2.)

Де Мзаг- загальна річна потреба в даному виді ресурсів,грн.

Точність розрахунку залежить від правильного визначення норми запасів матеріальних ресурсів. На підприємствах може бути створено кілька видів запасів:

транспортний,

підготовчий (технологічний),

поточний,

резервний (строховий),

сезонний.

У транспортний запас (Зтр.), що звичайно не перевищує двох днів, оборотні кошти вкладиваються в період з моменту оплати виставленного постачальником рахунку до прибуття на склад підприємства.

Підготовчий запас(Зпід.) створюеться на період часу, необхідного для приймання, складування та підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів.

Найбільший за розміром є поточний запас (Зпот.), який потрібен для забезпечення безперебійного процесу виробництва матеріальними ресурсами між двома черговими поставками. Норму його обчислюють у межах половини середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів.

Страховий (резервний) запас (Зстр.) передбачаєтьтся при розрахунку норми запасів сировини та матеріалів у зв`язку з можливими відхиленнями фактичних строків поставки проти планових з причин,які важко передбачити заздалегідь. Розмір страхового запасу встановлюєтьтся у межах 50% від поточного складського запасу (визначаеться тільки при транспортних іногородних поставках)

Сезонний запас (Зсез.)створюється у разі:

1) сезонного характеру заготівлв сировини;

2) сезонного споживання споживання;

3)конкретних умов завезення.

Норма виробничого запасу в днях дорівнює сумі норм по всіх видах виробничих запасів:

Здн.= Зтр + Зпідг. +Зпот. +Зстр. + Зсез. (2.3.)

Якщо підприємтсво не має сезонногохарактеру виробництва, споживання матеріалів,умов зведення та одержуе матеріали від постачальників ,які розтошовані на невеликій відстані,і при цьому використовує лише автомобільний транспорт ,то:

Здн.= Зтр.+Зпідг.+Зпот. (2.4.)

Норматив власних оборотних коштів у незавершенному виробицтві визначаеться за формуою:

Ннзв.= Ср *Тн*Кнв/ 360,грн., (2.5.)

Де Ср-собівартість річного випуску продукції,грн.;

Тн-тривалість циклу виготовлення продукції ,днів;

Кнв- коефіціент нарастання витрат (собівартість незавершенного виробництва):

Кнв.= А+0,5Б/А+Б, (2.6.)

Де А-початкові витрати,що здійснюються у перший період виробничого циклу;

Б- решта витрат на виготовлення виробу.

Норматив оборотних коштів у готовій продукції визначаєься як добуток одноденного випуску продукції за виробничою собівартістью (Вл.) і норми запасу готової продукції на складі у днях (Здн.):

Нrn =Вд*Здн.,грн (2.7.)

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується виходчи із залишків коштів на аочаток періоду(Впоч.) і сусм витрат ,які слід буде зробити в плановому році (Впл.), за мінусом суми для майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції(Впогаш.пл.):

Нмайб.пер.=Впоч + Впл-Впогаш.пл.,грн (2.8.)

Сукупний норматив оборотних коштів підприємства:

Нсукпн.= Нвир.зап. +Ннзв + Нrn+Нмайб.пер.,грн (2.9.)

Оборотні кошти підприємства перебувають у безперервному русі,переходячи із однієї стадії кругообігу в іншу. Оборот оборотних коштів ,виміряний у часі ,називається їх оборотністю.

Нормування оборотних активів здійснюється у наступному порядку. (рис. 1.2)

Рис. 1.2 Визначення нормативу оборотних коштів

На першому етапі розраховуються норми запасу в днях або відсотках. Потім на підставі даних відповідних планових документів і фінансової звітності визначають одноденне витрачання матеріальних цінностей. Шляхом множення одноденних витрат в грошовому виразі на відповідну норму запасу в днях визначають норматив оборотних коштів. Додаванням нормативів за окремими елементами оборотних засобів визначають сукупний норматив.

Управління і регулювання оборотних коштів пов'язано з механізмом визначення планової потреби в них, їхнім нормуванням. Очевидним кроком у слушнім напрямку було б відродження практики планування (нормування) оборотних коштів підприємств, але на новому якісному рівні.

2.3 Показники ефективності використання оборотних активів підприємства

Аналіз оборотних активів є невід'ємною частиною процесу управління оборотним активами. Це поняття відображає господарські процеси, які здійснюються на підприємстві за участю оборотних активів та факторів, що впливають на формування і хід процесів [14, с 250]. Завданнями аналізу оборотних активів є:

оцінка оборотних активів підприємства;

визначення потреби в різних видах оборотних активів;

аналіз основних тенденцій розвитку (оборотність оборотних активів, їх рентабельність, тощо)

вивчення та кількісне обчислення впливу основних факторів на величину оборотних активів підприємства, потребу в них та їх оборотність;

Виявлення вивчення та використання резервів підвищення ефективності використання оборотних активів підприємства;

Надання вичерпної інформації для прийняття управлінських рішень.

Значення аналізу оборотних активів полягає в тому, що він є інструментом ефективного управління оборотними активами підприємства.

Виходячи із загальновідомих підходів до управління господарською діяльністю підприємства, що застосовується до розв'язування конкретних завдань управління, можна відзначити такі основні системи проведення аналізу оборотного капіталу підприємства: горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, порівняльний аналіз, аналіз ризиків, аналіз коефіцієнтів, інтегральний аналіз.

Аналіз стану оборотних активів (загальної величини й розмірів окремих поточних активів), а також показників оборотності дозволяє:

Оцінити ефективність використання ресурсів в оперативній діяльності підприємства;

Визначити ліквідність балансу підприємства, тобто можливість вчасно погасити короткострокові зобов'язання

З'ясувати, у що вкладаються власні оборотні активи підприємства протягом фінансового циклу з метою оцінки локального надлишку чи нестачі окремих видів оборотних активів.

Величина й структура поточних активів повинна відповідати потребам підприємства, що відбиті у бюджеті. Одним із загальних критеріїв ефективності використання оборотних активів є наступний: поточні активи повинні бути мінімальні, але достатні для успішної й безперебійної роботи підприємства.

Для аналізу оборотних активів необхідно не тільки розглянути співвідношення тривалості операційного і фінансового циклів, але і зробити оцінку структури цих циклів, тобто порівняти між собою періоди, обороту окремих складових (запаси сировини й матеріалів, незавершеного виробництва, запасів готової продукції, дебіторської і кредиторської заборгованості). Загальна тривалість і структура операційного і фінансового циклів зв'язані зі специфікою роботи підприємства, зокрема, із технологічними особливостями і сформованими традиціями в роботі з постачальниками і споживачами, але також можуть відбивати і недоліки в керуванні поточними активами.[20,c.235]

Робочий капітал (Рк) - це різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями. Тобто робочий капітал є тією частиною оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов'язань. Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне сплатити власні поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування. Збільшення робочого капіталу може говорити про ріст фінансової стійкості компанії. Ріст величини робочого капіталу може бути викликаний збільшенням обсягів неліквідних запасів або ростом простроченої дебіторської заборгованості. Це може негативно позначитися на оборотності. Зниження величини робочого капіталу, крім погіршення стійкості, може говорити про ріст потреби в коштах. Тому для визначення причин зміни величини робочого капіталу необхідно провести поглиблений аналіз поточних активів і зобов'язань.

Платоспроможність підприємства визначається передусім величиною і маневреністю його робочого капіталу. Як нестача робочого капіталу, так і його надлишок може бути негативною ознакою. Оптимальний розмір Рк залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку тощо.

Якщо сума довгострокових кредитів перевищує робочий капітал, то це свідчить, що підприємство використовує частину довгострокових позик і кредитів на фінансування поточних операцій, тобто здійснює нецільове їх використання.

Для оцінки ефективеості використання оборотних коштів використовують показники :

Коефіціент оборотності оборотних коштів показуе кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік продукції (РП) до середньорічного залишкуобортних коштів(S).

Коб.=РП/S,оборотів/рік (2.10.)

...