Оборотні активи підприємства та шляхи прискорення їх обігу

Коефіціент завантаження оборотних коштів -велечина,обернена коефеціенту оборотності.

Він показує,скільки оборотних коштів припадає на кожну одиницю реалізованої продукції:

Кзав.=S/РП. (2.11.)

Тривалість одного обороту оборотних коштв(швидкість обороту) показує тривалість одного обороту оборотних коштів в днях і визначається:

Тоб.=360/Коб,дні (2.12.)

Рентабельність оборотних коштів -відношення прибутку підприємства(валового або часткового) до суми його оборотних коштів.

При зменшенні Рк необхідно з'ясувати, за рахунок чого це відбулося і як це вплинуло на маневреність робочого капіталу.

Для більш наглядної ілюстрації методики аналізу оборотних активів розглянемо декілька коефіцієнтів, а саме:

маневреність робочого капіталу;

коефіцієнт оборотності оборотних активів,

час обороту, коефіцієнт оборотності запасів,

середня тривалість обороту.

Маневреність робочого капіталу (Мк) характеризує частку запасів у його загальній сумі, тобто визначається відношенням величини запасів до розміру робочого капіталу.

Мк= Запаси/рік (2.13.)

де Мк - маневреність робочого капіталу;

Рк - величина робочого капіталу.

Зростання товарних запасів, характерне в умовах інфляції, призводить до залучення довгострокових кредитів, що, в свою чергу, може вплинути, враховуючи високі кредитні ставки, на платоспроможність підприємства. Якщо величина власних оборотних коштів негативна (що часто зустрічається на українських промислових підприємствах), - то це, звичайно, означає, що частина необоротних активів фінансується за рахунок засобів кредиторів, найчастіше короткострокових кредитів банків. Останнє, як правило, свідчить про неефективне керування фінансами підприємства.

Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі активів може свідчити про:

зростання виробничого потенціалу підприємства;

прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінення під впливом інфляції;

нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок чого значна частина поточних активів іммобілізована в запасах, ліквідність яких може бути незначною [20, с 191] .

При значному збільшенні запасів і затрат необхідно проаналізувати, чи не відбувається це збільшення за рахунок необґрунтованого відволікання активів з виробничого обороту, що призводить до збільшення кредиторської заборгованості і погіршення фінансового стану підприємства.

При аналізі розділу «Грошові кошти, розрахунки та інші активи» активу балансу необхідно звернути увагу на темпи росту дебіторської заборгованості, в тому числі простроченої, по векселях одержаних. Зростання цих статей балансу свідчить про надання підприємством товарних позик для споживачів своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично ділиться з ними частиною свого прибутку. В той же час підприємство може брати кредити для забезпечення своєї господарської діяльності, що призводить до збільшення власної кредиторської заборгованості.

Важливою складовою аналізу оборотних коштів є визначення потреби в них, тобто нормування. Обов'язковість використання нормативів залежить від їх економічної доцільності. Перевищення нормативів веде до додаткового залучення позапланових джерел й, у наслідку цього, росту кредиторської заборгованості. Помилкова практика комерційних організацій відмова від нормування оборотних коштів, є однією із причин кризи виробництва й розрахунково-платіжної дисципліни.

Можна запропонувати наступну процедуру оцінки потреб підприємства в оборотних коштах:

1) Оцінити обсяг потенційних продажів підприємства.

2) Скласти виробничий план для цього рівня продажів.

3) Оцінити капіталовкладення в сировину і матеріали, необхідні для цього рівня продажів.

4) Оцінити період виробництва і розмір капіталовкладень в незавершене виробництво.

5) Оцінити капіталовкладення в дебіторську заборгованість на основі кредитної політики підприємства.

6) Оцінити умови кредиту, які висуваються постачальниками сировини і його вплив на потреби у власних оборотних коштах.

Перераховані формули у розділі 2.3 можна звести у наступну таблицю(додаток)

Наявність у підприємства власних оборотних коштів, їхній склад і структура, швидкість обороту й ефективність використання оборотних коштів багато в чому визначають фінансовий стан підприємства й стійкість його положення на фінансовому ринку, як-от:

платоспроможність, тобто можливість погашати в термін свої боргові зобов'язання;

ліквідність - спроможність у будь-який момент здійснювати необхідні витрати;

можливості подальшої мобілізації фінансових ресурсів.

Ефективне використання оборотного капіталу грає велику роль у забезпеченні нормалізації роботи підприємства, підвищенні рівня рентабельності виробництва і залежить від множини чинників.

Всі чинники впливають на використання оборотного капіталу поза залежністю від інтересів підприємства. Водночас підприємства мають внутрішні резерви підвищення ефективності використання оборотних коштів. До них відносяться:

раціональна організація виробничих запасів (ресурсозбереження, оптимальне нормування, використання прямих тривалих господарських зв'язків);

скорочення перебування оборотних коштів у незавершеному виробництві;

ефективна організація обігу (удосконалювання системи розрахунків, раціональна організація збуту, наближення споживачів продукції до її виготовлювачів, систематичний контроль за оборотністю засобів у розрахунках, виконання замовлень по прямих зв'язках). [17, с.231]

При дослідженні ефективності використання оборотних коштів на підприємстві проводиться оцінка динаміки та джерела фінансування оборотних коштів підприємства за кілька періодів, а також проводиться аналіз структури оборотних коштів

Показником ефективності використання оборотних коштів є показник їх рентабельності (Р).

Рок= ЧП/Soo *100, (2.14)

де ЧП- чистий прибуток від реалізації продукції ;

S - середньорічний розмір оборотних коштів.

Цей показник характеризує розмір прибутку, одержуваного на кожну гривню оборотних коштів, і відбиває фінансову ефективність роботи підприємства.

У вітчизняній господарській практиці оцінка ефективності використання оборотних коштів здійснюється через показники їхньої оборотності. Оскільки критерієм оцінки ефективності управління оборотними коштами є фактор часу, використовуються показники, що відбивають, по-перше, загальний час обороту, або тривалість одного обороту в днях, і, по-друге, швидкість обороту.

Тривалість одного обороту укладається з часу перебування оборотних коштів у сфері виробництва і сфері обігу, починаючи з моменту придбання виробничих запасів і закінчуючи надходженням виручки від реалізації продукції, випущеної підприємством. [10, 13, 14, 15, 18]

Тривалість одного обороту в днях (Т) розраховується по формулі :

Тоб=Sок*Д/ЧВ=Д/Коб (2.15.)

де ЧВ - чиста виручка від реалізації продукції;

Д - тривалість періоду обороту в днях;

- кількість оборотів.

Чим менше тривалість періоду обертання або одного обороту оборотних коштів, тим, за інших рівних умов, підприємству потрібно менше оборотних коштів.. Швидкість обороту характеризує прямий коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) за визначений період часу - рік, квартал. Він розраховується по формулі : Коб=ЧВ/Sок (2.16.)

Прямий коефіцієнт оборотності показує розмір реалізованої (або товарної) продукції, що є на 1 гривню оборотних коштів. Збільшення цього коефіцієнта означає ріст числа оборотів і веде до того, що:

Обернений коефіцієнт оборотності або коефіцієнт завантаження (закріплення) оборотних коштів ( ) показує розмір оборотних коштів, що затрачаються на кожну гривню реалізованої продукції, і розраховується по формулі :

Кз=Sос/ЧВ=1/Коб (2.17.)

Способи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства:

Оптимізація запасів , ресурсів незавершеного виробництва;

Скорочення тривалості виробничого циклу;

Поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення;

Прискорення реалізації товарної продукції.

Унаслідок прискорення оборотності оборотних коштів зменшується потреба,та відбувається процесс вивільнення цих коштів з обороту. Розрізняють вивільнення:

абсолютне( має місце,якщо фактичні залишки оборотних коштів(S)меншу,ніж затрати або залишки попереднього періоду(Sабс.) при умові збереження обясягів реалізації за звітний період):

?Sабс=Sн* Sбаз. (2.18.)

Відносне(реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми оборотних коштів завдяки їхнього використання):

?Sвід=РП/360(Тбаз.*Тзвіт.), (2.19.)

Де РП-обсяг реалізованої за звітний рік продукції;

Тбаз,Тзвіт.- тривалість одного обороту оборотних коштів відпоаідно у базисному та звітному перфіодах.

Порівняння коефіцієнтів оборотності і завантаження в динаміці дозволяє виявити тенденції в зміні цих показників і визначити наскільки раціонально й ефективно використовуються оборотні кошти підприємства.

Оборотність оборотних коштів може прискорюватися або сповільнюватися. При уповільненні оборотності в оборот утягуються додаткові засоби. Прискорення оборотності веде до звільнення частини оборотних коштів, що використовуються або для потреб виробництва, або для накопичення на поточному рахунку. В остаточному підсумку поліпшується платоспроможність і фінансовий стан.

Таким чином, підбиваючи підсумки цього розділу зазначимо, що нормування - це процес обчислення тієї частини оборотних активів (запасів та витрат), яка потрібна підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та здійснення розрахунків. Нормування оборотних активів включає розробку та встановлення на кожному підприємстві спеціальних норм за окремими видами матеріальних цінностей, витрат виробництва і т.д. та розрахунок нормативу власних оборотних активів в грошовому виразі на кінець року, кварталу.[12,c.346]

Норми та нормативи обчислюються складанням спеціальних розрахунків за кожним видом оборотних активів, що нормуються. Визначаються нормативи на кінець планового року за окремими видами оборотних активів множенням норми на обсяг (одноденну витрату) нормованих цінностей або затрат виробництва, що приймаються в розрахунок. Дані, що необхідні для розрахунку норм та нормативів за окремими елементами нормованих оборотних активів, беруть з відповідних видів бухгалтерської звітності (балансів та ін.) і таблиць виробничо-фінансового плану.

Особливістю в обчисленні нормативів оборотних активів є те, що за окремими їх видами (незавершеному виробництві) нормативи встановлюються в обсязі повної потреби підприємства в них, а за іншими (сировиною та основними матеріалами, пальним, запасними частинами, тарою, допоміжними та іншими матеріалами) - у розмірі мінімальної потреби. [7,c.567]Це пов'язано з тим, що витрати незавершеного виробництва не відшкодовуються виручкою від реалізації продукції запланованого року, а включаються до собівартості продукції наступних періодів, тому на них підприємствами виділяються активи у повному обсязі. Запаси ж сировини, основних матеріалів, пального та інших товарно-матеріальних цінностей споживаються та відшкодовуються систематично, тому на них підприємствами виділяються активи в обсязі мінімальних запасів, що забезпечують безперервний процес виробництва.

Нормування оборотних коштів здійснюється в такому порядку [19 с. 134].

1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів.

2. Встановлення одноденного витрачення матеріальних цінностей, виходячи з кошторису витрат на виробництво.

3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею у грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат у грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях.

4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями.

5. Визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

В практиці нормування оборотних активів допускається використання комбінованого підходу у застосуванні вказаних методів. Але при цьому слід пам'ятати про деякі умовності при застосуванні аналітичного і коефіцієнтного методів, і тому їх слід використовувати для коригування встановлених норм та нормативів в часових проміжках до чергового розрахунку із застосуванням методу прямого розрахунку.

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності використання оборотних активів на підприємстві

3.1 Управління оборотними активами підприємства

Оборотні активи - мобільна частина активів підприємства, тобто, протягом року або менше їх вартість перетворюється в грошові кошти.

Уравління притаманне всім сферам людської діяльності і являє собою сукупність прийомів і методів цілеспрямованого впливу на об'єкт для досягнення конкретного результату. Управління оборотними активами полягає у впливі на їх обсяг і структуру, а також джерела їх формування з метою отримання економічної вигоди - прибутку.[23,с.26]

Завдання підвищення ефективності функціонування підприємства, є одним з найважливіших завдань управлінської діяльності. Без сумніву, що оборотні активи як невід'ємна частина всього майна, яке задіяне у операційній діяльності, вносять свій внесок у формування економічного результату. У деяких випадках цей вплив може бути вирішальним як для результатів поточного фінансування підприємства, так і його фінансово-господарського стану в майбутньому.

Здійснюючи функції, які властиві системі в цілому, управління оборотними активами пронизує всі ланки управлінської діяльності. Проблеми пов'язані з управлінням оборотними активами знаходяться на стику виробничого, маркетингового і фінансового менеджменту. В результаті роль управління оборотними активами багаторазово зростає, оскільки вимагає узгодження дій різних служб управління підприємства. В подальшому управління оборотними активами буде розглядатися з економічної точки зору. Економічний аспект управління оборотними активами передбачає розгляд процесів їх формування і використання, а також оцінку економічних наслідків зміни цих процесів в часі.[23,с.35]

Управління оборотними активами, як і весь процес управління, включає стратегію і тактику управління. Під стратегією розуміється загальний напрямок і спосіб використання засобів для досягнення поставленої мети. Встановлюючи визначені правила й обмеження, стратегія дозволяє сконцентрувати зусилля на тих варіантах рішень, що не суперечать обраному напрямку управлінської діяльності. Тактика управління - це конкретні методи і прийоми досягнення поставленої мети у визначеній ситуації й у визначений момент часу. Завдання тактики управління - вибір найбільш оптимального рішення і способів його втілення в ситуації, яка склалася.[27.с,112]

У системі управління оборотними активами, як і в будь-якій іншій системі, виділяють керуючу і керовану підсистему, що відповідно представлені суб'єктами й об'єктами управління.

Об'єктом управління в різний час у різному співвідношенні виступають товарні запаси в процесі формування, зберігання й реалізації, кредити, дебіторська заборгованість, грошові залишки, а також економічні відносини, що виникають у процесі кругообороту оборотного капіталу. [35] Перехід до ринкової економіки пов'язаний із суттєвими змінами в сфері управління оборотними активами підприємства: об'єктом управління поряд із товарно-матеріальними цінностями стає і найбільш ліквідна частина оборотних активів - грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення. З розвитком фінансового ринку та подальшою стабілізацією економіки виникає можливість раціонального використання тимчасово вільних грошових коштів підприємств, а саме: вкладення їх в прибуткові інструменти фінансового ринку.[26,c.15]

Суб'єктами управління оборотними активами суб'єктів підприємництва у різній мірі є загальні збори засновників, правління, фінансові і комерційні підрозділи, а також персонал суб'єктів підприємництва, що використовують специфічні методи цілеспрямованого впливу на оборотні активи. Разом з тим їм притаманні єдині прийоми і способи управління, характерні для управлінської діяльності в цілому, що виражаються через реалізацію функцій управління.[35]

Управління оборотними активами - прямий обов'язок фінансового менеджера. На відміну від рішень, пов'язаних із виплатою дивідендів і структурою капіталу, ми не можемо приймати рішення про оборотні активи раз в місяць. Вирішення питань пов'язаних із оборотними активами є безперервним процесом, оскільки вони є матеріальною основою всієї господарської і комерційної діяльності підприємства і тому постійним і важливим об'єктом управління. Тобто, управління оборотними активами відрізняється від інших сфер діяльності фінансового менеджера перш за все кількістю часу, який повинен бути присвячений виконанню цієї функції фінансового менеджменту.[35]

Отже, управління оборотними активами - багатогранний процес взаємодії безлічі суб'єктів й об'єктів управління, об'єднаних економічною роллю оборотних активів у діяльності суб'єктів підприємництва. Багатоваріантність рішень і кроків, гнучкість та неординарність господарських комбінацій, унікальний характер кожної ситуації становить основу управління оборотними активами підприємства. Тому пошук й реалізація напрямків удосконалення управління оборотними активами зачіпає багато аспектів господарської діяльності.

3.2 Напрямки та резерви підвищення ефективності використання оборотних активів

Підтримка на певному рівні обсягу і структури оборотних коштів є найважливішою ціллю управління оборотними коштами.

На кожному підприємстві розмір оборотних коштів, їхній склад і структура залежать від множини факторів виробничого, організаційного й економічного характеру, таких як:

галузеві особливості виробництва і характер діяльності;

складність виробничого циклу і його тривалість;

вартість запасів і їх роль у виробничому процесі;

умови постачання і ритмічність;

порядок розрахунків і розрахунково-платіжної дисципліни;

виконання взаємних договірних зобов'язань.[5,c,367]

Облік перерахованих чинників є задачами управління оборотними коштами на підприємстві.

Політика управління оборотним капіталом повинна забезпечити пошук поступки між ризиком утрати ліквідності й ефективністю роботи.

Це зводиться до рішення двох важливих задач.

1) Забезпечення платоспроможності. Така умова відсутня, якщо підприємство не в змозі оплачувати рахунки, виконувати зобов'язання і, можливо, оголосить про банкрутство. Підприємство, що не має достатнього рівня оборотного капіталу може зіткнутися з ризиком неплатоспроможності.

З ростом розміру чистого оборотного капіталу ризик ліквідності зменшується, таким чином, чим більше перевищення поточних активів над поточними зобов'язаннями, тим менше ступінь ризику.

2) Забезпечення прийнятного обсягу, структури і рентабельності активів. [7,c.456]

При низькому рівні оборотного капіталу виробнича діяльність не підтримується належним способом, звідси - можлива втрата ліквідності, періодичні збої в роботі і низький прибуток.

При деякому оптимальному рівні оборотного капіталу прибуток стає максимальним. Подальше підвищення розміру оборотних коштів призведе до того, що підприємство буде мати в розпорядженні тимчасово вільні поточні активи, а також зайві витрати фінансування, що призведе до зниження прибутку.

Пошук шляхів досягнення поступки між прибутком, ризиком утрати ліквідності, станом оборотних коштів і джерел їх покриття припускає знайомство з різними видами ризику, що знайшли відбиток у теорії фінансового менеджменту. [17,c.324]

Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається різними шляхами. На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути. Впровадження економічно обґрунтованих норм запасу. Наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують виробів і ін. до споживачів. Широке використання прямих тривалих зв'язків. Розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням. Комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

На стадії незавершеного виробництва. Прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідхідної, роторних ліній, хімізація виробництва). Розвиток стандартизації, уніфікації, типізації.[17,c.406]Удосконалювання форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструктивних матеріалів. Удосконалювання системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів. Збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом.

Для підвищення ефективності використання оборотних коштів чільне місце належить оптимізації виробничих запасів. Саме з оптимізацією зв'язані найбільші резерви скорочення запасів на підприємствах, особливо з матеріаломістким виробництвом.[27,c,98]Зменшення тривалості виробничого циклу на таких підприємствах усього на один день дає змогу зменшити обсяг незавершеного виробництва на суму понад 2 млн. грош. од. Якщо ж прискорити реалізацію продукції також на один день, то можливе вивільнення оборотних коштів становитиме приблизно 1/3 обсягу залишків готової продукції на складах підприємств.

Якщо говорити про поліпшення використання оборотних коштів, не можна не сказати і про економічне значення економії оборотних коштів, що виражається в наступному: зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива забезпечує виробництву великі економічні вигоди. Воно, насамперед, дає можливість з даної кількості матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції і виступає тому як одна із серйозних передумов збільшення масштабів виробництва. Економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивності праці. Економія матеріальних ресурсів у величезній мірі сприяє зниженню собівартості промислової продукції.[27,c.125]Економічна ефективність поліпшення використання й економія оборотних фондів досить великі, оскільки вони впливають на всі сторони виробничої і господарської діяльності підприємства. На кожному підприємстві є резерви економії матеріальних ресурсів. Під резервами варто розуміти виникаючі або виниклі, але ще не використані (повністю або частково) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів. У залежності від характеру заходів основні напрямки реалізації резервів економії ресурсів у промисловості і на виробництві підрозділяються на виробничо-технічні й організаційно-економічні.

До виробничо-технічних напрямків відносяться заходи, зв'язані з якісною підготовкою сировини до його виробничого споживання, удосконалюванням конструкції машин, устаткування і виробів, застосуванням більш економічних видів сировини, палива, упровадженням нової техніки і прогресивної технології, що забезпечують максимально можливе зменшення технологічних відходів і втрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва виробів з максимально можливим використанням вторинних матеріальних ресурсів.[35]

До основних організаційно-економічних напрямків економії матеріальних ресурсів відносяться: комплекси заходів, зв'язаних з підвищенням наукового рівня нормування і планування матеріалоємності промислової продукції, розробкою і впровадженням технічно обґрунтованих норм і нормативів витрати матеріальних ресурсів; комплекси заходів, зв'язаних із установленням прогресивних пропорцій, що полягають у прискореному розвитку виробництва нових, більш ефективних видів сировини і матеріалів. [35]

Головний напрямок економії матеріальних ресурсів на кожному конкретному підприємстві - збільшення виходу кінцевої продукції з той самою кількості сировини і матеріалів - залежить від технічного оснащення виробництва, рівня майстерності працівників, рівня організації матеріально-технічного забезпечення, кількості норм витрати і запасів матеріальних ресурсів. При управлінні оборотними коштами важливо також правильно вибрати метод оцінки матеріально-виробничих запасів, що у підсумку впливає на розмір прибутку підприємства.[10,c.207]

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін. Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання.

Поліпшення використання оборотних коштів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;

прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.[20,c.345]

Нормування дає змогу визначити оптимальний рівень виробничих запасів, але не визначає ефективність використання оборотних коштів. Відомо, що різні рівні різних поточних активів не однаково впливають на прибуток. Високий рівень виробничо-матеріальних запасів потребує відповідних значних поточних витрат, в той час, як асортимент готової продукції в подальшому може сприяти підвищенню обсягів реалізації та збільшенню доходів. Кожне рішення, пов'язане з визначенням рівня грошових засобів, дебіторської заборгованості та виробничих запасів, повинно бути розглянуте як з позиції рентабельності даного виду активів, так і з позиції оптимальної структури обігових коштів.

Згідно з Господарським кодексом України підприємства мають право самостійно планувати і здійснювати свою діяльність, тобто можуть самостійно вибирати методи управління своїм оборотним капіталом та здійснювати контроль за його раціональним розміщенням і використанням.[1,c.126]

У практиці зарубіжних та вітчизняних підприємств застосовують такі методи управління оборотним капіталом:

? метод коефіцієнтів;

? нормування;

? метод АВС;

? оптимізація .

Наслідком впровадження ефективної політики управління оборотними активами мають стати:

- забезпечення безперебійної роботи підприємства;

- зниження обсягів вільних поточних активів, і, як наслідок, зниження витрат на їх фінансування;

- прискорення обороту оборотних активів

- максимізація прибутку підприємства при збереженні ліквідності.

Управління оборотними активами в першу чергу має передбачати визначення оптимальної величини, розробку варіантів фінансування та забезпечення ефективності їх використання. Оптимальна величина оборотних активів повинна з однієї сторони забезпечувати безперебійне ефективне функціонування підприємства, з іншої - мінімізувати наявність недіючих поточних активів.[27,c.78]

Політика управління оборотним капіталом підприємства являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, раціоналізації і оптимізації структури джерел їх фінансування. Реалізація вказаної політики має забезпечити довгострокову виробничу і ефективну фінансову діяльність підприємства, що досягається через пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи. [27,c.89]

Таким чином, основними напрямками управління оборотними активами є: скорочення матеріальних запасів на складах за рахунок зниження наднормативних запасів матеріалів, палива, інструменту, внаслідок поліпшення постачання за рахунок зниження норм витрат матеріалів на одиницю продукції; зменшення тривалості циклу виробництва основної продукції за рахунок застосування нової техніки і технології, підвищення продуктивності праці, норм витрат ресурсів, зменшення часу перебування в заділах деталей, складальних одиниць; скорочення залишків нереалізованої продукції через прискорення реалізації, підвищення ефективності роботи служби маркетингу, удосконалення розрахунків, поліпшення комплектності постачань; підвищення ритмічності виробництва внаслідок рівномірності випуску і відвантаження продукції, удосконалення планування і організації виробництва; удосконалення асортименту продукції і підвищення якості виробів

Додаток 1

Рис. 1.1 Кругообіг оборотних коштів підприємства

Додаток 2

Рис. 1.2 Склад і розміщення оборотних коштів

Додаток 3

Таблиця 1.1 Склад і структура оборотних активів по балансу підприємства

Група оборотних коштів	Статті активу балансу
1	2
Матеріальні оборотні кошти (запаси)	Виробничі запаси
	Незавершене виробництво
	Готова продукція
	Товари
Кошти в розрахунках	Розрахунки з дебіторами за товари
	Розрахунки по векселях отриманим
	Розрахунки з бюджетом
Кошти в розрахунку	Розрахунки з персоналом
	Розрахунки з іншими дебіторами
	Інші оборотні активи
	Витрати майбутніх періодів
Грошові кошти	Короткострокові фінансові вкладення
	Кошти в національній валюті
	Кошти в іноземній валюті
Загальна сума оборотних коштів	(п.1 + п.2 + п.3+п.4)

Додаток 4

Рис. 1.3 Структура активів підприємства

Додаток 5

1. Норматив оборотних коштів у виробничих запасах:

Н вир.зап = Д *Здн. (2.1)

2. Денна потреба визначаеться за формою :

Д=Мзаг/360,грн., (2.2.)

3. Норма виробничого запасу в днях дорівнює сумі норм по всіх видах виробничих запасів:

Здн.= Зтр + Зпідг. +Зпот. +Зстр. + Зсез. (2.3.)

Здн.= Зтр.+Зпідг.+Зпот. (2.4.)

4. Норматив власних оборотних коштів у незавершенному виробицтві визначаеться за формуою:

Ннзв.= Ср *Тн*Кнв/ 360,грн., (2.5.)

5. коефіціент нарастання витрат (собівартість незавершенного виробництва):

Кнв.= А+0,5Б/А+Б, (2.6.)

Норматив оборотних коштів у готовій продукції :

Нrn =Вд*Здн.,грн (2.7.)

6. Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів

Нмайб.пер.=Впоч + Впл-Впогаш.пл.,грн (2.8.)

7. Сукупний норматив оборотних коштів підприємства :

Нсукпн.= Нвир.зап. +Ннзв + Нrn+Нмайб.пер.,грн (2.9.)

8. Коефіціент оборотності оборотних коштів показуе кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік продукції (РП) до середньорічного залишкуобортних коштів(S).

Коб.=РП/S,оборотів/рік (2.10.)

Коефіціент завантаження оборотних коштів -велечина,обернена коефеціенту оборотності.Він показує,скільки оборотних коштів припадає на кожну одиницю реалізованої продукції:

Кзав.=S/РП. (2.11.)

Тривалість одного обороту оборотних коштв(швидкість обороту) показує тривалість одного обороту оборотних коштів в днях і визначається:

Тоб.=360/Коб,дні (2.12.)

Рентабельність оборотних коштів -відношення прибутку підприємства(валового або часткового) до суми його оборотних коштів.

9. Маневреність робочого капіталу (Мк) :

Мк= Запаси/рік (2.13.)

10. Показником ефективності використання оборотних коштів є показник їх рентабельності (Р).:

Рок= ЧП/Soo *100, (2.14)

11. Тривалість одного обороту в днях (Т) розраховується по формулі :

Тоб=Sок*Д/ЧВ=Д/Коб (2.15.)

12. Швидкість обороту характеризує прямий коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) за визначений період часу - рік, квартал. Він розраховується по формулі

Коб=ЧВ/Sок (2.16.)

13.Обернений коефіцієнт оборотності або коефіцієнт завантаження (закріплення) оборотних коштів ( ) показує розмір оборотних коштів, що затрачаються на кожну гривню реалізованої продукції, і розраховується по формулі :

Кз=Sос/ЧВ=1/Коб (2.17.)

14. Абсолютне( має місце,якщо фактичні залишки оборотних коштів(S)меншу,ніж затрати або залишки попереднього періоду(Sабс.) при умові збереження обясягів реалізації за звітний період):

?Sабс=Sн* Sбаз. (2.18.)

Відносне(реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми оборотних коштів завдяки їхнього використання):

?Sвід=РП/360(Тбаз.*Тзвіт.), (2.19.)

Размещено на Allbest.ru

...