Обліку необоротних і оборотних активів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ КОНДРАТЮКА

КАФЕДРА ОБЛІКУ І АУДИТУ

Курсова робота

з дисципліни

«Фінансовий облік»

Полтава 2015

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Облік необоротних активів

1.1 Облік основних засобів

1.2 Облік нематеріальних активів

1.3 Облік інших необоротних активів

Розділ 2. Облік оборотних активів

2.1 Облік запасів

2.2 Облік поточної дебіторської заборгованості

2.3 Облік грошових коштів і грошових еквівалентів

Висновок

Література

ВСТУП

Необоротні активи є тим інструментом, який дає можливість підприємству вести бізнес, здійснюючи багаторазові обертів оборотних активів. До позаоборотних активів відносяться основні засоби (будівлі, споруди, обладнання тощо), нематеріальні активи (програмне забезпечення, зареєстровані товарні знаки, права на використання винаходів тощо), довгострокові фінансові вкладення та ін.

Основні засоби та нематеріальні активи потребують періодичної модернізації та заміни. Випуск нової продукції, освоєння нових ринків, розширення діяльності підприємства вимагають вкладення коштів у необоротні активи. Звичайно, якщо створюється зовсім новий напрямок діяльності або навіть відбувається виділення нового напряму в новостворювану дочірню організацію, інвестиції необхідно робити не тільки у необоротні, але і в оборотні активи нового підприємства. Тим не менш, для підприємства, що здійснює вкладення в статутний капіталдочірнього підприємства, ці інвестиції є довгостроковими фінансовими вкладеннями, тобто необоротні активи.

У підприємства завжди є кілька шляхів розвитку. Враховуючи відому тезу про те, що ми живемо в світі обмежених ресурсів, підприємство має здійснювати непростий вибір між можливими напрямками вкладання коштів. Для прийняття рішень у галузі управління позаоборотних активів використовуються методи економічного аналізу.

Як правило, в більшості виробничих підприємств істотна частина майна належить до позаоборотних активів, а переважну частину необоротних активів складають основні засоби. Основні засоби (часто називають в економічній літературі і на практиці основними фондами) є одним з найважливіших чинників будь-якого виробництва. Їх стан та ефективне використання прямо впливає на кінцеві результати господарської діяльності підприємств.

Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними виробниками, перемогти в якій зможуть ті з них, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів.

Основні виробничі фонди, що складаються з будівель, споруд, машин, устаткування та інших засобів праці, які беруть участь у процесі виробництва, є самою головною основою діяльності фірми. Без їхньої наявності навряд чи могло що - або здійснитися.

Маючи чітке уявлення про кожен елемент основних фондів у виробничому процесі, про їх фізичний і моральний знос, про фактори, які впливають на використання основних фондів, можна виявити методи, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства, що забезпечує зниження витрат виробництва і, звичайно, зростання продуктивності праці.

Економічний механізм формування та ефективного використання оборотних активів викликає інтерес як у теоретиків, так і практиків. В умовах трансформаційної економіки відбувається перехід до ринкових методів господарювання та переосмислюється роль оборотних активів в управлінні промисловістю. Облік відіграє важливу роль в інформаційному забезпеченні процесу управління, оскільки є базою для формування управлінської звітності, іншими словами він є підґрунтям для прийняття управлінських рішень.

Оборотні активи підприємства набули нових істотних змін у формуванні джерел їх фінансування і, в першу чергу, за рахунок нових фінансових інструментів, що найбільш сильно вплинули на процес прийняття тактичних та стратегічних управлінських рішень. Все це і ускладнює відображення в обліку господарських операцій та пошук практичних рішень, які впливають на умови і фактори руху оборотних активів. Необоротні активи займають, як правило, основну питому вагу взагальній сумі власного капіталу підприємства. Від їх якості, вартості, технічного рівня, ефективності використання багато в чому залежить кінцеві результати діяльності підприємства: випуск послуг, їх собівартість, прибуток, рентабельність, стійкість фінансового становища.

Підвищення ефективності використання необоротних активів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Мета і завдання дослідження. Мета цієї роботи полягає в дослідженні основних методичних принципів і організаційних основ обліку необоротних активів, їх зносу і амортизації на підприємстві. А також оборотних активів.

РОЗДІЛ 1. ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

1.1 Облік основних засобів

Існування і розвиток людського суспільства неможливі без виробництва матеріальних благ і нагромадження багатства, які забезпечують відповідний рівень добробуту населення. Виробництво продукції здійснюється на основі органічної єдності таких факторів як земля, трудові ресурси, засоби і предмети праці. Згідно з П (с) БО 7, основні засоби -- матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Вартісні ознаки предметів, що входять до складу основних засобів встановлює саме підприємство. Однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (матеріальними ресурсами) -- сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Матеріальні ресурси підприємства складаються з матеріальних оборотних активів (виробничі запаси) та основних засобів Основні засоби -- це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-правових дій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року. Об'єкт основних засобів -- це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначень, що мають для обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, певну роботу тільки у складі комплексу. Засоби праці (необоротні активи) мають велике значення у господарській діяльності підприємства. Завдяки своїм характерним особливостям, які виявляються у процесі виробництва, засоби праці відносять до основних засобів. Засоби праці, що мають первісну вартість нижчу, ніж встановлена до основних засобів, відносять до інших необоротних матеріальних активів. Основні засоби в грошовій оцінці прийнято називати основними фондами. Під основними фондами слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Основні засоби грають велику роль в процесі виробництва і є одним із джерел впливу на кінцевий фінансовий результат діяльності будь-якого підприємства.

Основними завданнями бухгалтерського обліку основних засобів є: 1) контроль за збереженням основних засобів; 2) правильне документальне оформлення і своєчасне відображення в обліку надходження основних засобів, їх внутрішнього переміщення (зі складу в цех, з цеху в цех, із відділу у відділ тощо), вибуття; 3) своєчасне (щомісячне) відображення в обліку зносу (амортизації) основних засобів; 4) своєчасне відображення в обліку витрат на ремонт основних засобів; 5) сприяння контролю за ефективним використанням машин, обладнання, виробничих площ, транспортних засобів та інших засобів праці.

Основою побудови обліку основних засобів являється їх класифікація. Класифікація основних засобів означає групування їх за певними ознаками.

Згідно діючої типової класифікації основні засоби групуються: залежно від характеру участі їх в процесі відтворення вони підрозділяються на виробничі і невиробничі; за приналежністю підрозділяються на власні й орендовані; за використанням їх ділять на працюючі (основні засоби в експлуатації) і непрацюючі (що знаходяться на складі, в запасі, на консервації і т.д.).

Основні засоби підприємств формують в результаті:

-- капітальних інвестицій (спорудження, придбання, виготовлення); -- внесків засновників (учасників) до статутного капіталу підприємства;

-- в порядку безоплатної передачі іншими юридичними особами.

Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10 «Основні засоби», який призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух як власних основних засобів, так і одержаних за умов фінансового лізингу, а також орендованих цілісних майнових комплексів, які належать до складу основних засобів. Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10 «Основні засоби», який призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух як власних основних засобів, так і одержаних за умов фінансового лізингу, а також орендованих цілісних майнових комплексів, які належать до складу основних засобів.

По дебету рахунка 10 «Основні засоби» відображаються:

? надходження основних засобів (придбаних, створених, безоплатно отриманих), зарахованих на баланс підприємства;

? сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта;

? сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів.

По кредиту рахунка 10 «Основні засоби» відображаються:

? вибуття основних засобів внаслідок реалізації, ліквідації, безоплатної передачі іншим підприємствам;

? часткова ліквідація;

? сума уцінки вартості основних засобів.

Рахунок 10 «Основні засоби» ведеться за субрахунками: 101 „Земельні ділянки” 102 „Капітальні витрати на поліпшення земель” 103 „Будинки та споруди” 104 „Машини та обладнання” 105 „Транспортні засоби” 106 „Інструмент, прилади та інвентар” 107 „Робоча і продуктивна худоба” 108 „Багаторічні насадження” 109 „Інші основні засоби”

Метою обліку основних засобів є:

1. Організація синтетичного і аналітичного обліку основних засобів в бухгалтерії підприємства міста і по матеріально відповідальних осіб, у місцях експлуатації основних засобів (цехах, відділах, службах). Причому як власних (рахунок 01), і орендованих, гаразд поточної (за балансовий рахунок 001) і довгостроковій оренди (рахунок 03), відповідно до встановленими правилами;

2. Щомісячне нарахування зносу (кредит рахунки 02) за власними (кредит субрахунка 02-1) і довготерміново арендуемим (кредит субрахунка 02-2) основних засобів. Адже це пов'язані з формуванням собівартості (дебет рахунків 20, 23, 25, 26, 29, 43) реалізованої продукції (робіт, послуг) і остаточному підсумку - з фінансовою результатом підприємства (його балансовою прибутком чи збитком), що впливає взаємовідносини підприємства з бюджетом з податку прибуток;

3. Оцінка чинного для підприємства порядку урахування витрат на: ремонт (поточний та капітальний) основних засобів при подрядном і господарському засобах робіт, з прийнятої підприємством облікової політики роком;

4. Аналіз у необхідних випадках, якщо зумовлено умовами укладеного договору, використання підприємством основних засобів за часом і з огляду на специфіку виробничої діяльності підприємства.

Об'єкт основних засобів, потупивший до організації відповідно до договором оренди, може враховуватися орендарем по інвентарному номера, наданим орендодавцем.

На кошти, прийняті оренду, реалізації забалансового обліку зазначених об'єктів бухгалтерської службі організації - орендаря рекомендується також відкривати інвентарні картки.

Аналітичний і синтетичний облік основних засобів організується з урахуванням регістрів бухгалтерського обліку, які рекомендуються Міністерство фінансів РФ чи розроблених міністерствами, відомствами і міжнародними організаціями за дотримання загальних методологічних принципів бухгалтерського обліку.

Визнання первісної вартості об'єкта основних засобів Згідно з пунктом 8 П (С) БО 7 «Основні засоби» первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядниками за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. Первісна вартість визначається з метою зарахування основного засобу на баланс підприємства. Основні засоби відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за первісною вартістю, тобто за фактичними витратами на їх придбання, спорудження та виготовлення, а об'єкти (предмети), первісна вартість яких змінювалась, - за відновлювальною вартістю. Зміна первісної вартості основних засобів проводиться у випадках індексації їх балансової вартості відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України, добудівлі, дообладнання, реконструкції та часткової ліквідації відповідних об'єктів. Зміна вартості основних засобів після проведення індексації не є підставою для переведення їх на інший субрахунок. Установи проводять щорічну індексацію балансової вартості груп основних засобів згідно з індексом інфляції року та відповідно до порядку, передбаченого пунктом

1.2 Облік нематеріальних активів

У діяльності підприємства виникають довгострокові витрати, які забезпечують можливість отримання доходу протягом тривалого періоду, але не втілені у конкретну матеріальну форму. Вони не відчутні на дотик і непомітні. Внаслідок того, що вони не виражені у матеріальній формі, не мають фізичних властивостей, їх не можна віднести до об'єктів основних засобів, виробничих запасів, готової продукції або товарів. Але за їх придбання підприємство сплачує гроші. Цей особливий вид засобів називають нематеріальними активами. Вони використовуються у комерційній діяльності для одержання доходу.

Нематеріальні активи - це кошти, що не мають фізичної субстанції, тривалий час (більше одного року) використовуються у виробництві або для управління підприємством з метою отримання доходу. У міжнародному стандарті бухгалтерського обліку 38 "Нематеріальні активи" в п. 8 зазначається, що до нематеріальних активів відносять наукові знання, розробку та запровадження нових технологій і систем, ліцензії, інтелектуальну власність, ринкові дослідження та торгові марки (включаючи марки товару та назву видань). Прикладами об'єктів, які включають у ці широкі поняття, є комп'ютерне програмне забезпечення, патенти, авторські права, кінофільми, переліки клієнтів, права на іпотечне обслуговування, ліцензії на риболовлю, квоти на імпорт, привілеї, взаємовідносини клієнтів чи постачальників, прихильність клієнтів, частка ринку та маркетингові права.

Податковий кодекс України містить таке визначення (ст. 14, п. 14.1.120): "Нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами".

У П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" визначено, що нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований. Монетарними активами є гроші, а також інші активи, які мають бути отримані у визначеній сумі грошей. До монетарних статей відносять грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторську і кредиторську заборгованість, що буде погашено грошовими коштами, і фінансові інвестиції. Усі інші активи - немонетарні - запаси, меблі, станки, але вони не є нематеріальними активами, бо мають фізичне вираження. Згідно з П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за такими групами: - права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо); - права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо); - права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо); - права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо); - авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо); - незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи; - інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо). Облік нематеріальних активів має забезпечити інформацію про їх наявність і вартість, правильність визначення і списання зносу (амортизації), достовірні дані про призначення й ефективність використання кожного активу. Відповідно до П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо підприємство здійснює його контроль, існує ймовірність одержання майбутніх економічних вигід, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена. Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має: - намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання; - можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу; - інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.

Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом. Не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені: - витрати на дослідження; - витрати на підготовку і перепідготовку кадрів; - витрати на рекламу та просування продукції на ринку; - витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини; - витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань. Придбання (створення) нематеріальних активів є капітальними інвестиціями, що обліковуються за дебетом субрахунку 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів". Аналітичний облік ведеться щодо кожного об'єкта. У витрати включають ціну придбання, мито, непрямі податки, що не підлягають відшкодуванню, та інші витрати, безпосередньо пов'язані з його придбанням і доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням. Придбані (створені) нематеріальні активи оприбутковують на підставі документів з їх придбання: дебет рахунку 12 "Нематеріальні активи" і кредит рахунку 15. Надходження та оприбуткування будь-якого об'єкта нематеріальних активів на підприємстві потрібно підтвердити відповідним первинним документом, в якому вказуються докладна характеристика об'єкта, його первісна вартість, строк корисного використання, норма зносу (амортизації), підрозділ, у якому буде використовуватися об'єкт; підписи посадових осіб, що прийняли об'єкт, з доданням документів, у яких описується сам об'єкт нематеріальних активів або порядок його використання. З метою ведення на підприємствах (в організаціях, установах тощо) обліку та контролю об'єктів права інтелектуальної власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, компонувань (топографій) інтегральних мікросхем і раціоналізаторських пропозицій) Державний комітет статистики України наказом від 10 серпня 2004 р. № 469 затвердив форми первісної облікової документації та інструкцію щодо їх заповнення. Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 22 листопада 2004 р. № 732 "Про затвердження типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів" діють такі форми первинних документів з обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів: - Акт введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА-1); - Інвентарна картка обліку об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА-2); - Акт вибуття (ліквідації) об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма №НА-3); - Інвентаризаційний опис об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА-4). - Акт введення (типова форма № НА-1) застосовується для оформлення операцій із введення в господарський оборот і використання окремих придбаних (створених) об'єктів права інтелектуальної власності. Акт складається приймальною комісією в одному примірнику при оформленні введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності. Акт заповнюється на основі технічної, науково-технічної та іншої документації (ліцензійний договір, авторський договір, патент тощо). В акті подається характеристика об'єкта права інтелектуальної власності, порядок його використання, особливості і переваги. Акт підписують члени комісії, які його складають, головний бухгалтер і затверджує керівник підприємства. Інвентарну картку обліку (типова форма № НА-2) застосовують для аналітичного обліку об'єктів права інтелектуальної власності. Інвентарна картка ведеться в бухгалтерії на кожний об'єкт чи групу об'єктів права інтелектуальної власності, заповнюється в одному примірнику на підставі акта (типова форма № НА-1). Акт вибуття (ліквідації) об'єкта права інтелектуальної власності (типова форма № НА-3) застосовується для оформлення вибуття таких об'єктів при їх списанні. Акт складається у двох примірниках комісією, яка назначається керівником підприємства для визначення доцільності списання об'єкта. Акт затверджується керівником підприємства. Перший примірник акта передається в бухгалтерію і є підставою для списання об'єкта, другий залишається в особи, що була відповідальною за використання об'єкта права інтелектуальної власності. Інвентаризаційний опис (типова форма № НА-4) складається в одному примірнику для оформлення даних інвентаризації. При інвентаризації наявність об'єктів права інтелектуальної власності установлюється за документами, що були підставою для оприбуткування, або за документами, якими оформлені (тобто підтверджуються) майнові права. Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Вона складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням. Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта у придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигід від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду. Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку). Нематеріальні активи обліковуються на рахунку 12 "Нематеріальні активи". Рахунок 12 - активний, за дебетом якого відображається придбання або отримання в результаті розробки нематеріальних активів та сума їх дооцінки, за кредитом - вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигід від його використання та сума уцінки нематеріальних активів.

Рахунок 12 "Нематеріальні активи" має шість субрахунків: - 121 "Права користування природними ресурсами"; - 122 "Права користування майном"; - 123 "Права на комерційні позначення"; - 124 "Права на об'єкти промислової власності"; - 125 "Авторське право та суміжні з ним права"; - 127 "Інші нематеріальні активи".

На субрахунку 121 ведеться облік прав користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище; на субрахунку 122 - користування земельною ділянкою, користування будівлею, право на оренду приміщень тощо; на субрахунку 123 - на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо); на субрахунку 124 - на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці (у тому числі ноу-хау тощо); на субрахунку 125 - комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо; на субрахунку 127 - права на здійснення діяльності, використання економічних та інших привілеїв, інші нематеріальні активи. Аналітичний облік нематеріальних активів ведеться за видами та окремими інвентарними одиницями у цілих гривнях (без копійок). Копійки, якщо вони є, списують у витрати виробництва при оприбуткуванні нематеріальних активів. Для аналітичного обліку використовують інвентарні картки або спеціальну книгу. Аналітичний облік гудвілу і негативного гудвілу ведеться за об'єктами придбання. Синтетичний та аналітичний облік нематеріальних активів здійснюється в журналі № 4, а в сільськогосподарських підприємствах - в журналі-ордері № 4А с.г. Нарахування амортизації нематеріальних активів відповідно до П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс). Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигід. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з П(С)БО 7 "Основні засоби". Облік вартості, яка амортизується, нематеріальних активів ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи. Амортизаційні відрахування при цьому провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення. Узагальнення інформації про суму зносу (амортизації) нематеріальних активів і гудвілу відображається в журналі № 4, а в сільськогосподарських підприємствах - в журналі-ордері № 4А с.г. Нематеріальні активи вибувають з підприємства в результаті їх реалізації, безоплатної передачі, ліквідації тощо. Під час реалізації нематеріальних активів, як правило, їх включають до групи вибуття, аналогічно як основні засоби. Операції з реалізації нематеріальних активів оформляють рахунками-фактурами, а інше вибуття - актами. Допускається зміна фактичної (первісної) вартості нематеріальних активів у випадках переоцінки та зменшення корисності. Комерційною організацією групи однорідних нематеріальних активів не частіше одного разу на рік (на початок звітного року) можуть переоцінюватися за поточною ринковою вартістю, яка визначається виключно на підставі відомостей активного ринку. У подальшому для підтримки в бухгалтерській звітності поточної ринкової вартості дані групи активів підлягають регулярній переоцінці. Результати переоцінки приймаються при формуванні даних бухгалтерського балансу на початок звітного року, але розкриваються організацією в пояснювальній записці попереднього звітного року. Сума дооцінки нематеріальних активів зараховується в додатковий капітал організації, а сума уцінки зменшує додатковий капітал, сформований раніше, в результаті дооцінки. При зменшенні початкової вартості нематеріальних активів сума уцінки відноситься на рахунок обліку нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). Сума дооцінки нематеріального активу, що дорівнює сумі його уцінки, проведеної в попередні звітні роки і віднесена на рахунок обліку нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), зараховується на цей же рахунок.

Таб. 1

При вибутті нематеріального активу суми його дооцінки переносяться з додаткового капіталу організації на рахунок обліку нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) організації. Нематеріальні активи можуть перевірятися на знецінення у порядку, визначеному Міжнародними стандартами фінансової звітності. Норми П(С)БО 8 „Нематеріальні активи” застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Відповідно до даного положення нематеріальний актив -- це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. Вартість нематеріального активу (як, власне, і будь-якого іншого) має бути достовірно визначена. Зазначена у визначенні можливість ідентифікації означає, що актив можна розпізнати, як самостійну одиницю. Ідентифікований актив -- це актив, який може бути розпізнаний у ряді інших активів, мати свої, лише йому властиві ознаки та характеристики. Такий актив можна використовувати незалежно або у сукупності з іншими активами, відокремлювати від підприємства (продавати, передавати у користування тощо). Тобто, по відношенню до конкретного об'єкту нематеріальних активів повинна існувати можливість вилучення його з сукупного майна, зафіксованого на балансі підприємства, відокремлення його від інших активів і розпорядження ним. До складу нематеріальних активів, наприклад, не можуть бути віднесені інтелектуальні та ділові якості людини, її кваліфікацію та здатність до праці, оскільки вони виступають невідокремленою частиною свого носія і не можуть бути використані без нього. Здатність приносити економічні вигоди -- це потенціал, який може сприяти надходженню на підприємство (прямо або непрямо) грошових коштів та їх еквівалентів. Таким чином можна сказати, що склад нематеріальних активів -- це сукупність прав підприємства розпоряджатися об'єктами інтелектуальної та промислової власності та переваг підприємства у порівнянні з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Отже, роблячи висновок з цієї частини роботи, потрібно чітко уяснити, що: 1) нематеріальними активами є права на ті або інші об'єкти нематеріального характеру, а не самі об'єкти; 2) права, що визначаються як нематеріальні активи, можуть виникати тільки з договорів (авторський договір, ліцензійний договір, договір закупівлі-продажу тощо), оскільки саме зі змісту договорів випливає, що підприємство набуває тих або інших прав і привілеїв. У цьому випадку дуже важливо, щоб у договорі були чітко визначені умови, при яких особа, що придбає ці права, може ними користуватися;

1.3 Облік інших необоротних активів

Облік необоротних активів та малоцінних й швидкозношуваних предметів - це важливі питання в бухгалтерському обліку. Вивчення цих питань дає змогу краще прослідкувати господарські процеси, які відбуваються на підприємствах. Відповідно до Плану рахунків облік малоцінних і швидкозношуваних предметів зі строком корисного використання більше одного року ведеться у складі необоротних активів на рахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи», їх вартість погашається шляхом нарахування зносу за встановленою підприємством ставкою (нормою) з урахуванням очікуваного строку корисного використання таких предметів. Ні про що інше з цього, питання у нормативних документах не зазначається. Отже, підприємствам надано ш вільний вибір не тільки у визначенні норм зносу малоцінних і швидкозношуваних предметів, але і щодо Щ віднесення зазначених предметів до необоротних чи оборотних активів. У практиці обліку підприємств найбільш поширеним є метод рівномірного нарахування зносу по малоцінних необоротних матеріальних активах, виходячи з корисного строку їх використання. Для зручності знос нараховують не по кожному об'єкту, а по групі однорідних за призначенням і строком служби предметів. Під іншими необоротними активами розуміють матеріальні активи, призначені для використання більше року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік). А саме: бібліотечні фонди, малоцінні необоротні активи, природні ресурси, тимчасові не титульні споруди, предмети прокату, інвентарна тара тощо. Бухгалтерський облік інших необоротних активів регламентується П(С)БО 7 «Основні засоби». Вони відображаються за первісною вартістю. Причому процес набуття таких активів та їх документальне оформлення аналогічне оприбуткуванню основних засобів. Для відображення інших необоротних матеріальних активів Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291, передбачено рахунок 11 «Інші необоротні матеріальні активи». На ньому обліковують та узагальнюють інформацію про наявність та рух інших необоротних матеріальних активів, які не відображено на рахунку 10 «Основні засоби». За дебетом рахунку 11 відображають надходження придбаних, створених, безоплатно отриманих інших необоротних матеріальних активів на підприємство (за первісною вартістю); суму витрат, яку пов'язано з поліпшенням об'єкта (реконструкція, модернізація), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта; суму дооцінки вартості об'єкта необоротних матеріальних активів. За його кредитом відображають вибуття інших необоротних матеріальних активів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом. Вартість інших необоротних активів погашається нарахуванням амортизації методом, який визначається підприємством самостійно виходячи з очікуваного способу використання таких об'єктів і фіксується в наказі про облікову політику. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися за вибором підприємства такими методами: 1) у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50% його вартості, яка амортизується, та решта 50% -- у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або 2) у першому місяці використання об'єкта в розмірі 100% його вартості.

Наведемо бухоблік типових операцій з іншими необоротними матеріальними активами:

Таб. 2

Розподіл між об'єктами основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів здійснюється підприємством, виходячи з особливостей їх використання та вартості. Облік малоцінних необоротних матеріальних активів ведеться на рахунку 11 "Малоцінні необоротні матеріальні активи". За дебетом рахунка 11 "Малоцінні необоротні матеріальні активи" обліковується надходження придбаних, створених, безоплатно отриманих активів на підприємство, сума витрат, пов'язаних з поліпшенням (модернізацією, реконструкцією) об'єктів, сума їх дооцінки. За кредитом рахунку відображають вибуття інших необоротних матеріальних активів внаслідок продажу, безоплатної передачі, втрати корисності, та сума їх уцінки. Рахунок 11 "Малоцінні необоротні матеріальні активи" має такі субрахунки: 111 "Бібліотечні фонди"; 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи"; 113 "Тимчасові (нетитульні споруди)"; 114 "Природні ресурси"; 115 "Інвентарна тара"; 116 "Предмети прокату"; 117 "Інші необоротні матеріальні активи". У своїй обліковій політиці підприємство визначає, які з об'єктів відносяться на субрахунок 112, а які - на відповідні субрахунки рахунка 10 "Основні засоби". Як правило, таким критерієм є вартість об'єктів. Тому в обліковій політиці визначається гранична вартість об'єктів, які можна віднести на субрахунки 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи" та 117 "Інші необоротні матеріальні активи", наприклад 500 грн. або 1000 грн. Така гранична вартість може бути визначена в мінімальних заробітних платах. Це має важливе значення, оскільки для малоцінних необоротних матеріальних активів (як і для бібліотечних фондів) П(С)БО 7 "Основні засоби" передбачається використання (як у бухгалтерському обліку, так і для цілей оподаткування) додаткових методів амортизації: -- амортизація нараховується в розмірі 50% вартості, що амортизується у місяці передачі об'єкта в експлуатацію. Решта 50% - у місяці завершення періоду експлуатації; -- амортизація нараховується у розмірі 100% вартості, що амортизується у місяці передачі об'єкта в експлуатацію. В обох випадках об'єкти відображаються на рахунках бухгалтерського обліку до дати завершення експлуатації. Для цілей оподаткування гранична вартість об'єктів, що відносяться до довготермінових малоцінних матеріальних активів складає до 1000 грн.

Облік необоротних малоцінних та швидкозношуваних предметів На субрахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи" відображається вартість предметів, строк корисного використання яких більше одного року, зокрема спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, вартість яких погашається нарахуванням зносу за встановленою підприємством ставкою (нормою) з урахуванням очікуваного способу використання таких об'єктів. Оцінка малоцінних необоротних матеріальних активів здійснюється аналогічно, як і основних засобів. Термін корисного використання окремих об'єктів визначається підприємством самостійно. Амортизація може нараховуватись за одним із наведених методів, передбачених П(С)БО 7 "Основні засоби": -- прямолінійний; -- зменшення залишкової вартості; -- прискореного зменшення залишкової вартості (подвійного залишку, що зменшується); -- кумулятивний; -- виробничий. Підприємство може при використанні малоцінних необоротних матеріальних активів нараховувати амортизацію таким чином: - 50% вартості об'єкта у першому місяці його використання, наступні 50% -- у місяці завершення експлуатації; - 100% вартості об'єкта у першому місяці експлуатації. При надходженні малоцінних необоротних матеріальних активів складаються такі облікові записи (таблиця 1):

Особливості обліку інших необоротних матеріальних активів Облік бібліотечних фондів До бібліотечних фондів підприємства відноситься технічна, економічна та художня література, яка використовується для задоволення виробничих та соціально-культурних потреб працівників. Облік надходження літератури здійснюється аналогічно, як і облік основних засобів. Об'єктом аналітичного обліку бібліотечних фондів є кожна окрема книга чи комплект (річний, піврічний) періодичних видань. Облік бібліотечних фондів може бути організований у інвентарній книзі (форма 03-11). Амортизація бібліотечних фондів може здійснюватися за методами, передбаченими П(С)БО 7, або 50% амортизації нараховується у місяць передачі об'єкта у використання і 50% - при списанні з балансу. Можливим є 100% списання на витрати вартості об'єкта при передачі його в експлуатацію. При цьому до закінчення термінів корисного використання об'єктів ведеться їх аналітичний облік. Облік природних ресурсів. До природних ресурсів відносяться корисні копалини (вугілля, залізна руда, родовища нафти, газу тощо, будівельний ліс). Природні ресурси приймаються до обліку за ціною придбання. їх особливістю є те, що їх запаси обмежені і швидко не відновлюються. Тому процес розробки природних ресурсів, при якому вони стають матеріальними запасами, ще називають виснаженням. Природні ресурси приймаються до обліку за фактичною собівартістю придбання, яка визначається аналогічно, як і для основних засобів. Протягом періодів експлуатації природних ресурсів їх первісна вартість розподіляється між періодами , в котрих їх використання сприяло отриманню доходів. Норма визначення одиниці ресурсу визначається за формулою:, де ПВ - первісна вартість; ЛВ - ліквідаційна вартість; POP - розрахунковий обсяг ресурсу. Розмір вичерпання ресурсу у звітному періоді: СВР = НВ од. х кількість добутих одиниць. Надходження природних ресурсів відображається в обліку: Дебет 114 "Природні ресурси"; Кредит 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками". Видобування природних ресурсів: Дебет 23 "Виробництво"; Кредит 66 "Розрахунки з оплати праці"; Кредит 65 "Розрахунки за страхуванням". Оприбуткування добутих природних ресурсів на склад: Дебет 26 "Готова продукція"; Кредит 114 "Природні ресурси". Облік виснаження природних ресурсів може вестися з використанням рахунку 132 "Знос інших необоротних активів". Облік амортизації інших необоротних матеріальних активів: На суму нарахованого зносу по переданих в експлуатацію малоцінних необоротних матеріальних активах у бухгалтерському обліку роблять запис по кредиту рахунка 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів» у кореспонденції з дебетом рахунків: 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» (на суму нарахованого зносу по малоцінних активах, що використовуються у виробництві); 92 «Адміністративні витрати» (на суму нарахованого зносу по малоцінних активах загальногосподарського призначення) та ін. Вартість малоцінних необоротних матеріальних активів, що прийшли до непридатності, списується з кредиту рахунка 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» в кореспонденції з дебетом рахунків: 976 «Списання необоротних активів» (у сумі залишкової вартості); 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів» (на суму нарахованого зносу). Металолом та інші цінні відходи, одержані від списання малоцінних необоротних матеріальних активів, прибуткуються в доходи підприємства за ціною можливого використання або реалізації записом: Д-т рах. 209 «Інші матеріали» К-т рах. 746 «Інші доходи від звичайної діяльності».

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ОБОРОТНИХ АКТИВІВ

2.1 Облік запасів

Методологічні засади формування інформації про запаси у бухгалтерському обліку та розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10. 99 р. № 246, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02.11. 99 р. за № 751/4044. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ),

Відповідно до П (С) БО 9 запаси - це активи, які:

· утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

· перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

· утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством,

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

· сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

· незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.

· незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

· готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

· товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

· малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більший одного року;

· молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за нижчою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації запасів.

Відповідно до п. 4 цього П(С)БО як запаси розглядаються активи, які: - утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; - перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; - утримуються для споживання при виробництві продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.

Бухгалтерський облік відносить до запасів:

- сировину, основні та допоміжні матеріалі, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені до виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб; - незавершене виробництво у вигляді незакінчених та незібраних деталей, вузлів та незакінчених технологічних процесів. Таке виробництво на підприємствах, виконуючих роботи и надаючи послуги, складається з витратна виконання незавершеного виробництва робот (послуг), з яких ще не визнано доходу; - готову продукцію, виготовлену на підприємстві, призначену для продажу, яка відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншими нормативно-правовими актами; - товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані (отримані) та утримуються підприємством для продажу; - малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються не більше одного року або на протязі нормального операційного циклу, якщо він не більше року; - поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються згідно з цього стандарту, а також сільськогосподарська продукція і продукція лісного господарства після її первинного визнання. Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначено. Для облаку запасів призначено рахунки бухгалтерського обліку: - 20 «Виробничі запаси», - 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», - 25 «Напівфабрикати», - 26 «Готова продукція», - 28 «Товари». Запаси, що не є власністю підприємства, обліковуються за балансом на субрахунках: 022 «Матеріали, прийняті для переробки» і 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні». Запаси на підприємство можуть надходити в результаті: - придбання за плату; - виготовлення власними силами підприємства; - внесення до статутного капіталу підприємства; - безоплатного отримання; - обміну (на подібні та неподібні активи); - інших надходжень (від ліквідації основних засобів, списання малоцінних необоротних матеріальних активів, отриманих у процесі капітального ремонту, відходів виробництва тощо). Якщо запаси доставляються власним транспортом, такі транспортні витрати включаються до первісної вартості запасів. На це звертає увагу Мінфін у листі від 14.03.2005 р. № 31-04200-30-10/3778. Відповідно до П(С)БО 9 до первісної вартості запасів не включаються: - наднормативні втрати і нестачі запасів; - проценти за користування позиками; - витрати на збут; - загальногосподарські та інші подібні витрати, безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою. Названі витрати включаються до складу витрат того періоду, в якому їх було здійснено (встановлено), із відображенням їх суми у Звіті про фінансові результати (форма № 2). Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється. Сутність цього розрахунку полягає в порівнянні даних про наявність запасів на початок і на кінець звітного (податкового) періоду. Якщо балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду (тобто утворюється приріст балансової вартості), різниця включається до складу валового доходу. У такий спосіб відбувається своєрідна компенсація валових витрат, відображених раніше в момент оприбуткування запасів. Якщо ситуація протилежна - балансова вартість запасів на кінець звітного періоду менше їх балансової вартості на початок того ж звітного періоду (утворився убуток), різниця потрапляє до валових витрат. При здійсненні перерахунку слід мати на увазі, що для цілей податкового обліку уцінка (дооцінка) запасів не змінює балансову вартість запасів та валові доходи (валові витрати) платника податків, пов'язані з придбанням таких запасів. Відповідно до п. 5.9 Закону про податок на прибуток перерахунку підлягають сировина, матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, малоцінні та швидкозношувані предмети на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання і поліпшення яких відносяться до валових витрат. Витрати, стосовно яких установлено відсоткове обмеження щодо включення до валових витрат, беруть участь у перерахунку за п. 5.9 у тій самій сумі, в якій потрапляють до валових. Результат перерахунку прямо впливає на розмір оподатковуваного прибутку звітного періоду, тому визначити його необхідно без помилок. А орієнтуватися в цій ситуації потрібно на правила П(С)БО 9. Із цим повністю згодні податківці (лист від 27.05.2005 р. № 4807/6/11-1116). Виробничі підприємства при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів у складі незавершеного виробництва та залишках готової продукції враховують лише так звану матеріальну складову. На це вказує ДПАУ в листах від 06.10.2004 р. № 8878/6/15-1116. Такі витрати як відсотки за фінансовими або товарними кредитами, витрати на сертифікацію, зберігання, страхування (крім страхування ризику транспортування), митні збори не потрібно враховувати у балансовій вартості запасів, і , внаслідок цього, у перерахунку по п.5.9 - их враховують у валових витратах відповідної події. Що стосується малоцінних та швидкозношуваних предметів, а також МНМА (при 100 % нарахуванні амортизації), то вони беруть участь у перерахунку за п. 5.9 тільки до моменту передачі їх в експлуатацію.