Теоретичні аспекти щодо надання аудиторських послуг в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЩОДО НАДАННЯ АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

1.1 Аналіз ринку аудиторських послуг

1.2 Законодавча та нормативно-правова база, що регламентує надання аудиторських послуг

1.3 Характеристика видів аудиту

Висновки з розділу 1

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА КОНТРОЛЬ ЗА ЯКІСТЮ НАДАННЯ АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ

2.1 Характеристика діяльності аудиторської компанії

2.2 Організація надання аудиторських послуг

2.3 Вимоги до забезпечення внутрішнього контролю аудиторських послуг

2.4 Контроль за якістю надання аудиторських послуг

Висновки з розділу 2

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІ НАДАННЯ АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ

3.1 Підвищення кваліфікації персоналу як важлива складова поліпшення якості надання аудиторських послуг

3.2 Створення системи управління якістю аудиторської компанії відповідно до вимог стандарту ISO 9001

Висновки з розділу 3

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

аудиторський нормативний контроль



ВСТУП

Актуальність проблеми. На сучасному етапі українська економіка переживає наслідки економічної кризи. За результатами досліджень одного з лідерів аудиторсько-консалтингових компаній, вплив кризи вже відчули на собі 80 % українських компаній.

Зростання економіки, активне прагнення бізнесу до публічності і приплив іноземних інвестицій стали основними чинниками високого попиту на аудиторські послуги. Проте фінансова криза кардинально змінила ситуацію. Як відомо, до кризи успішний стан ряду галузей промисловості був забезпечений високими цінами на сировину і доступністю зарубіжних кредитів. Економічна криза загострила раніше не вирішені проблеми, в тому числі перед аудиторами постала необхідність зміни стратегії подальшого розвитку.

На сучасному етапі розвитку аудиту в Україні постало багато проблем. Основними проблемами аудиту в Україні є:

недостатня кількість методичних розробок з аудиторського контролю;

недостатня кількість кваліфікованих аудиторських кадрів;

відсутність методичних рекомендацій з питань комп'ютеризації аудиту;

якість роботи деяких українських аудиторських фірм.

Розглянувши сучасні проблеми аудиторської діяльності можна зробити висновок про те, що вдосконалення аудиту в Україні - це складний та багатогранний процес, який потребує: вдосконалення системи економічного контролю в країні в цілому, підвищення кваліфікаційних вимог до аудиторів, поліпшення нормативного та методичного забезпечення здійснення аудиторської діяльності.

Саме тому метою курсової роботи є вивчення питань щодо організації та контролю за якістю надання аудиторських послуг, розробка рекомендацій для поліпшення їхньої якості.

Для досягнення мети роботи потрібно вирішити наступні завдання:

дослідити аналіз ринку аудиторських послуг в Україні;

вивчити законодавчу та нормативно-правову базу, що регламентує надання аудиторських послуг;

надати характеристику видів аудиту;

ознайомитися з діяльністю аудиторського підприємства;

дослідити організацію надання аудиторських послуг;

вивчити вимоги для забезпечення внутрішнього контролю;

розглянути питання щодо контролю за якістю надання аудиторських послуг;

надати рекомендації щодо підвищення кваліфікації персоналу;

надати рекомендації щодо створення системи управління якістю аудиторської компанії відповідно до вимог стандарту ISO 9001.

Об'єктом дослідження є надання аудиторських послуг.

Предметом дослідження є організація та контроль за якістю надання аудиторських послуг.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЩОДО НАДАННЯ АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

1.1 Аналіз ринку аудиторських послуг

Трансформація економічної моделі в Україні від адміністративної до ринкової економіки зумовили і трансформацію форм фінансового контролю.

Разом з державним починає розвиватися нова форма фінансового контролю - незалежний аудит. Аудит - це своєрідна експертиза бізнесу, а з фінансової точки зору - самостійний його сегмент з мільйонними річними оборотами. Проте адаптування аудиту в Україні має ряд труднощів, які пов'язані з нерозвиненістю національного економічного середовища. Тому говорити про остаточне становлення ринку аудиторських послуг та повну відповідність вимогам бізнесу зарано. У зв'язку з цим питання формування та розвитку даного сектора ринку є актуальними.

Аудиторська діяльність в Україні представлена широким спектром професійних послуг, основною з яких, безумовно, є аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам чинного законодавства або інших правил згідно із вимогами користувачів [9]. Таким чином, згідно національного законодавства, аудит зводиться до перевірки обліку і фінансової звітності, всі інші напрямки діяльності - це супутні аудиту послуги.

На сьогодні в Україні надаються такі види аудиторських послуг:

бухгалтерських облік (супровід, консультування);

оптимізація оподаткування;

переклад фінансової звітності в міжнародні стандарти;

фінансовий аналіз;

реструктуризація фінансової служби, організація служби контролю;

розробка рекомендацій в галузі програмного забезпечення

бухгалтерського обліку та управління фінансами;

консультаційний супровід проектів з участю іноземного капіталу;

юридичний консалтинг;

арбітражний супровід справ клієнтів;

розробка правил внутрішнього обліку операцій з цінними паперами та стандартів депозитарної діяльності для професійних учасників ринку цінних паперів;

послуги з підбору та підготовки окремих категорій персоналу, тощо.

За останні роки ринок аудиторських послуг в Україні суттєво розширився. За даними Аудиторської палати України кількість аудиторських фірм та аудиторів, що мають право здійснювати аудиторську діяльність, станом на 05.11.2013 р. становила 1917 суб'єкта, що на 19,1% більше порівняно з аналогічним показником за 2012 р. Не зважаючи на скорочення впродовж 2008-2012 рр. кількості суб'єктів аудиторської діяльності (на 30,3 %) та кількості замовлень (на 31,5 %), фактичний обсяг наданих послуг зріс на 150,1 млн грн., або на 13,4 %, а середній дохід з розрахунку на одного суб'єкта аудиту - на 65,7 % [8].

Загальна аудиторська діяльність в Україні зображена на рис. 1.1.

На сьогоднішній день важко уявити собі будь-яку велику компанію, яка б не користувалася послугами професійного аудиту, що обумовлено інтенсивним розвитком ринкових відносин в Україні та інтеграцією у систему міжнародних економічних відносин. Потрібно відмітити, що аудиторська діяльність в Україні представлена широким спектром професійних послуг, основною з яких є, безпосередньо, аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів [7].

Рис. 1.1 Загальна схема аудиторської діяльності в Україні

Отже, завдяки аудиторам можна дізнатись про реальний фінансово-майновий стан компанії та наскільки прозорою є її діяльність. Саме завдяки цим факторам українські компанії формують собі позитивний міжнародний імідж. А оскільки саме це приваблює закордонних інвесторів, послугами аудиторських компаній користуються все більше українських підприємств, що призводить до зростання ринку аудиторських послуг [30].

Прагнення українських компаній забезпечити собі міжнародний імідж зрозуміло - це дозволить їм заробляти більше грошей у майбутньому [32]. На сьогодні ж вони самі стають джерелом заробітку для кваліфікованого персоналу, бірж, юристів, аудиторів. Без останніх, компанії не зможуть вийти на світовий ринок капіталу (ІРО). В 2007 році, за оцінкою аудиторської фірми Ernst &Young, українські компанії заплатили за послуги аудиторів «великої четвірки» (Pricewaterhouse Coopers, Ernst &Young, KPMG, Deloitte & Touche) біля 110 млн. дол. США. Але це лише початок. Більшість великих вітчизняних фінансово-промислових груп (ФПГ) тільки збираються виходити на ІРО, тому росту витрат їм не уникнути. Варіантів вибору більш дешевих, але настільки ж якісних аудиторських послуг немає - названі компанії домінують в усьому світі [34].

За прогнозами «великої четвірки» у найближчі три-чотири роки українські компанії будуть вкладати в аудит усе більше грошей. Основний доход аудиторам забезпечують великі ФПГ. Чотири провідні компанії приблизно нарівно розділили українські ФПГ і займають кожна по 20-25% ринку. Втім, по даним Ernst &Young, частка їхньої компанії на ринку займає 40%, таким же еквівалентом оцінюється й частка Pricewaterhouse Coopers на українському ринку аудиторських послуг [19].

Приблизно чверть усього доходу від надання аудиторських послуг «велика четвірка» одержує від великих українських компаній, і ще 50% - від середніх. Що стосується послуг із супроводу угод, то частка надходжень від українських компаній тут менше. Часто саме іноземним компаніям, зацікавленим в тому, щоб вести бізнес в Україні, найбільше необхідні такі послуги. У потенційних інвесторів викликає сумніви прозорість українського бізнесу. Чим прозоріше діють власники компаній, тим вище ймовірність того, що угода буде успішною [35].

За оцінкою Ernst &Young, у найближчі роки заробіток аудиторів в Україні буде рости - на 25% щорічно, Pricewaterhouse Coopers розраховує на щорічний ріст в 60%. І це тільки в незначній мірі за рахунок набору нових клієнтів, головне - збільшення обсягу послуг, що надаються. Чотири-п'ять років тому в портфелі аудиторів України домінували послуги з аудиту річної фінансової звітності, оскільки це найпростіше й дешеве, що можна продати українським компаніям. Спочатку українські компанії цікавилися просто аудитом і переходом на Міжнародні стандарти фінансової звітності, а сьогодні реалізуються комплексні проекти: супроводжуються компанії при виході на світовий ринок, консультуються з питань реструктуризації бізнесу тощо [6].

На сьогоднішній день аудиторські послуги становлять близько 50% бізнесу компаній. Інші 50% - це різні консультаційні послуги. Причому попит на них зараз росте швидше, ніж попит на аудиторські послуги. Найбільше зацікавлення з боку ФПГ викликають послуги з ведення бізнесу, а саме - підтримка транзакцій і перевірка об'єктів поглинання. В 2006 році Україна посіла четверте місце серед країн Центральної й Східної Європи за ростом активності на ринку злиттів і поглинань. Загальна вартість угод у порівнянні з 2005 р. виросла на 44% [38]. На думку Pricewaterhouse Coopers, Україна із всіх країн колишнього СРСР розвивається найшвидшими темпами, збільшується кількість угод по злиттю й поглинанню, тому серед українських ФПГ найбільшим попитом користуються послуги з ведення бізнесу: підтримка транзакцій, перевірка об'єктів поглинання, консалтинг у рамках цього напрямку, а також послуги з поліпшення діяльності компанії, її структури, корпоративне керування, поліпшення бізнес-процесів і т. п. За прогнозами, в 2008 р. українські компанії заплатять аудиторам 140-180 млн. дол. США, в 2009 р. - до 280 млн. доларів США за створення свого іміджу на закордонних біржах. Дохід прямо залежить від розмірів клієнта [17].

Також сьогодні (та й у найближчому майбутньому) аудитори добре заробляють на прагненні ФПГ удосконалити свою структуру.

Нова тенденція - середній український бізнес починає виражати зацікавленість у проведенні оптимізації структури своїх компаній, поліпшенні керування фінансами й ефективності діяльності для того, щоб бути в більш вигідному положенні при виході в майбутньому на ринки капіталу, створенні спільних підприємств із закордонними партнерами.

Проте, як очікується, вже через п'ять-сім років вітчизняні ФПГ не будуть витрачати на аудиторські послуги стільки ж грошей, адже період, коли аудиторські компанії допоможуть їм стати на західних біржах і остаточно вдосконалити свою структуру, пройде. А злиття й поглинання в окремо взятої ФПГ теж проходять не щодня. ФПГ, які збираються здійснити вихід на світовий ринок капіталу, його здійснять. А це означає, що для аудиторів ФПГ залишаться просто стійким фундаментом заробітку, купуючи тільки дві-три регулярні послуги. Ріст же доходів припиниться або його будуть забезпечувати компанії подрібніше, але вже у меншому обсязі. [25]

Отже, аудиторам в Україні необхідно удосконалювати та розвивати спектр консультаційних послуг, що обумовлено зростанням попиту на них серед вітчизняних підприємств, а також, здійснюючи пошук нових джерел доходу, проводити політику співпраці з підприємствами середнього та малого бізнесу, що, в свою чергу, забезпечить позитивну тенденцію стабільності діяльності в майбутньому.

І це необхідно робити, користуючись нормативно-правовими документами, які регламентуюсь надання таких послуг.

1.2 Законодавча та нормативно-правова база, що регламентує надання аудиторських послуг

Основним Законом, який регламентує аудиторську діяльність в Україні є Закон України «Про аудиторську діяльність» (В редакції Закону № 140-(140-16) від 14.09.2006, ВВР, 2006, N 44, ст.432, із змінами, внесеними згідно з Законами №835-VIII ( 835-19 ) від 26.11.2015, ВВР, 2016, N 2, ст.17).

Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації.

У цьому законі надаються наступні визначення (ст. 3 цього Закону) [1]:

Аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України.

Міжнародні стандарти аудиту (МСА) можна розділити на 10 груп:

вступні стандарти, до яких включені 3 стандарти, у яких чітко визначається статус МСА, термінологію, а також проводять класифікацію відповідних послуг (МСА № 100, 110, 120);

обов'язки, які включають в себе 7 стандартів, в яких визначаються мета, принципи аудиту, відповідальність аудиторів, розкривається питання якості аудиторської роботи, йдеться мова про документацію, особливу увагу приділяється робочим документам, даються визначення «помилка» та «шахрайство» (МСА № 200, 210, 220, 230, 240, 250, 260);

планування - включає в себе 3 стандарти. В низ розкривається термін «планування», питання розуміння бізнесу клієнта, питання істотності в аудиті (МСА№ 300, 310, 320);

система внутрішнього контролю (СВК) - в ній розкриваються процеси оцінки, ринку, облік комп'ютерних та інформаційних систем (МСА № 400, 401, 402);

аудиторські докази - 11 стандартів. В них розкривається інформація о зборі аудиторських доказів, характері аналітичних процедур, вибіркових перевірок. (МСА № 500, 501, 505, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580);

використання роботи третіх осіб - правила використання інформації іншого аудитора, або внутрішнього аудитора, або виконання роботи незалежних експертів (МСА № 600, 610, 620);

аудиторські висновки, або звіти (МСА № 700, 710, 720);

спеціалізовані образи аудиту. (МСА № 800, 810);

супутні послуги - пов'язані із завданнями по огляду фінансової інформації, згідно процедур й підготовки фінансової інформації. (МСА № 910, 920, 930);

положення з міжнародної практики аудиту - розкривають особливості аудиту міжнародних банків, малих підприємств, який пов'язаний з екологічними питаннями (МСА № 1000-1010) [36].

Ознайомившись із законодавчою базою, доцільно розглянути основні види аудиту.

1.3 Характеристика видів аудиту

У першу чергу, аудит поділяється на внутрішній і зовнішній.

Загальну характеристику видів аудиту зображено на рис. 1.2.

Внутрішній аудит - незалежна оцінка діяльності підприємства, визначення його платоспроможності та запобігання банкрутству. За внутрішній аудит відповідає саме підприємство або один з його відділів, тобто контрольний орган підприємства. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований керівництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.



Рис. 1.2 Загальна характеристика видів аудиту

Внутрішні аудитори надають своєму підприємству результати аналізу, рекомендації, поради. Вони працюють як у державному, так і в приватному секторі.

На рис 1.3. представлена структура внутрішнього аудиту [22].

Будучи на повному утриманні підприємства, цей контролюючий орган (чи сам внутрішній аудитор) повинен довести необхідність свого існування, для чого він покликаний сприяти підвищенню ефективності роботи підприємства, забезпеченню його рентабельності й зміцненню фінансового стану. Мета внутрішнього аудиту - вдосконалення організації й управління виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання.

Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди у процесі її проходження і після завершення. Він дає експертну науково обґрунтовану оцінку господарським операціям і процесам.

Рис. 1.3 Структура внутрішнього аудиту

Внутрішні аудитори здійснюють перевірку внутрішньої звітності так само, як зовнішні аудитори перевіряють зовнішні фінансові звіти. Тому в проведенні внутрішніх перевірок немає істотних відмінностей [28].

Деякі види діяльності внутрішніх аудиторів називаються операційним аудитом. Операційний аудит (аудит результатів, або управлінський аудит) - це вивчення аудиторами операцій компанії з метою сформулювати рекомендації щодо економічного використання ресурсів, ефективного досягнення цілей. Мета операційного аудиту - допомогти керівникам у виконанні їхніх обов'язків. Результатом цього може бути збільшення рентабельності компанії.

Таким чином, внутрішні аудитори розглядають операційний аудит як складову внутрішнього аудиту. Зовнішні аудитори визначають його як вид консультацій з питань управління, наданих недержавними бухгалтерськими фірмами.

Внутрішньому аудитору доцільно забезпечити співпрацю з юрисконсультом з питань дотримання законів, положень, інструкцій та інших нормативних актів, які регламентують діяльність підприємства.

Завдання, принципи організації й основи проведення внутрішнього аудиту визначені такими нормативно-правовими актами: Законами України "Про аудиторську діяльність", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" [2], Указами Президента України, постановами Верховної Ради, Кабінету Міністрів з питань обліку і контролю, Положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією щодо його застосування, рішенням Аудиторської палати України про затвердження Національних нормативів аудиту та Кодексу професійної етики аудиторів України, Інструкцією про порядок проведення інвентаризації, Положенням про ведення касових операцій тощо.

Якщо внутрішньому аудиту виявлено довіру, то слід визначити, якою мірою можна на нього покластися, беручи до уваги:

рівень внутрішнього ризику аудиту щодо тестованих позицій;

необхідний рівень висновку;

кваліфікацію аудиторського персоналу фірми, яку перевіряють.

Зовнішній аудит являє собою незалежну перевірку бухгалтерської (фінансової) звітності клієнта з метою встановлення її достовірності та відповідності здійснюваних фінансово-господарських операцій з українським законодавством; виявлення причин, що перешкоджають реалізації потенційних можливостей компанії і розробці рекомендацій щодо їх усунення.

Метою зовнішнього аудиту є не тільки безпосередній аудит фінансової звітності, а й вироблення комплексу заходів, що дозволяють клієнту максимально ефективно використовувати наявні ресурси в рамках чинного законодавства.

Зовнішній аудитор повинен переконатися, що робочі документи внутрішнього аудиту, дані якого він використовує, ведуться за прийнятною формою [26].

Основні відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом показано в табл. 1.1.

Таблиця 1.1 Порівняльна характеристика внутрішнього і зовнішнього аудиту

Елементи	Внутрішній аудит	Зовнішній аудит
Межі, об'єкт	Визначається керівництвом. На початку розвитку метою було забезпечення збереженості активів і недопущення збитків. Сьогодні увага акцентується на функціональному аудиті інформаційних систем	Визначається статутом. Домінує аудит фінансової звітності та достовірності інформації. У деяких країнах розвивається операційний аудит
Кваліфікація	Визначається вимогами управлінської структури. Має менший ступінь незалежності та більш низький професійний рівень	Суворо визначається Законом України "Про аудиторську діяльність'', має виший ступінь незалежності
Методи	Методи, які використовуються, мають дуже багато схожого, особливо щодо аналізу систем внутрішньою контролю та застосування вибіркових перевірок при аудиторському тестуванні. Відмінність -- у детальності й точності перевірок
Мета	Визначається керівництвом або планами внутрішніх аудиторів	Випливає із законоположень, інтерпретацій судових інстанцій, а також зовнішніх потреб
Об'єкт	Активи, пасиви, господарські процеси та їх відображення в обліку, звітності	Достовірність фінансової звітності при підтверджувальному аудиті
Суб'єкт	Працівники відділів внутрішнього аудиту, підлеглі керівництву підприємства	Незалежні аудитори, які мають сертифікат та свідоцтво про внесення до реєстру осіб, які мають право займатися аудиторською діяльністю
Постановка завдань	Визначається керівництвом, виходячи з потреб управління	Визначається договором між незалежними сторонами: суб'єктом господарювання й аудитором (аудиторською фірмою)
Інформаційна база аудиту	Фінансова та не фінансова інформація про реальні процеси підприємства	Фінансова звітність і дані поточного бухгалтерського обліку процесів господарювання
Організація роботи	Виконання конкретних завдань керівництва	Визначається аудитором самостійно, виходячи із загальноприйнятих норм і правил аудиту
Затвердження планів аудиту	Керівником підприємства	Керівником аудиторської фірми
Звітність	Перед керівництвом підприємства у формі звітів, аналітичного огляду, експертиз стосовно об'єктів, що перевірялися.	Аудиторський звіт передається клієнту, аудиторський висновок може бути оприлюднений

Якщо про внутрішній аудит в Україні ведуться розмови тільки в теоретичному аспекті, то зовнішній набуває широкого впровадження. Зовнішній аудит переважно проводиться аудиторською фірмою (аудитором-підприємцем) за договором із підприємством-замовником про виконання незалежної експертизи господарсько-фінансової діяльності й розробку пропозицій щодо фінансової стратегії та підвищення ефективності господарювання. Можливість використати результати внутрішнього аудиту сприяє зменшенню обсягу роботи зовнішнього аудитора з таких питань:

* перевірка документації й оцінка роботи системи обліку та контролю;

* перевірка відповідності даних підприємства-замовника і незалежного контролю.

Висновки з розділу 1

В умовах економічної кризи, в яких знаходиться зараз Україна, велике значення набуває для підприємств контроль і аудит, пристосований для сучасної ситуації.

Аудиторські фірми призначені для своєчасного і найбільш професійного виявлення помилок та їх усунення, що дозволяє замовнику знаходитись на високому професійному рівні і бути конкурентоспроможним.

За останні роки ринок аудиторських послуг в Україні суттєво розширився. За даними Аудиторської палати України кількість аудиторських фірм та аудиторів, що мають право здійснювати аудиторську діяльність, станом на 05.11.2013 р. становила 1917 суб'єкта, що на 19,1% більше порівняно з аналогічним показником за 2012 р. Не зважаючи на скорочення впродовж 2008-2012 рр. кількості суб'єктів аудиторської діяльності (на 30,3 %) та кількості замовлень (на 31,5 %), фактичний обсяг наданих послуг зріс на 150,1 млн грн., або на 13,4 %, а середній дохід з розрахунку на одного суб'єкта аудиту - на 65,7 %.

Основними видами аудиту є внутрішній та зовнішній аудит. Внутрішній аудит - незалежна оцінка діяльності підприємства, визначення його платоспроможності та запобігання банкрутству. Зовнішній аудит являє собою незалежну перевірку бухгалтерської (фінансової) звітності клієнта з метою встановлення її достовірності та відповідності здійснюваних фінансово-господарських операцій з українським законодавством; виявлення причин, що перешкоджають реалізації потенційних можливостей компанії і розробці рекомендацій щодо їх усунення.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА КОНТРОЛЬ ЗА ЯКІСТЮ НАДАННЯ АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ

2.1 Характеристика діяльності аудиторської компанії

«Аудиторська фірма» визначається відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» як «організація, яка займається виключно наданням аудиторських послуг» [1].

Відповідно до чинного законодавства України аудиторські фірми можуть створюватися на основі будь-яких форм власності. Проте законодавчо не визначено підхід до організаційно-правової форми господарювання суб'єктів аудиторської діяльності.

Аудиторські фірми в Україні створюються на загальних законодавчих засадах. Як будь-які інші суб'єкти господарювання, вони повинні пройти державну реєстрацію, відкрити рахунок, зареєструватися в місцевій податковій інспекції, органах соціального страхування і інших установах, передбачених чинним законодавством.

Аудиторській фірмі необхідно мати спеціальний дозвіл АПУ. Цей дозвіл аудиторські фірми отримують шляхом їх реєстрації, тобто включення їх в загальнодержавний реєстр аудиторських фірм і аудиторів-суб'єктів підприємницької діяльності.

Організаційна структура управління аудиторською фірмою визначається видами аудиторських послуг, їх складністю і масштабністю. Структура управління аудиторською фірмою, як правило, представлена підрозділами (відділи, сектори, робочі групи, посадові особи).

Приблизна схема організаційної структури аудиторської фірми, де працюють 25-30 чоловік, представлена на рис 2.1.



Рис. 2.1 Приблизна організаційна структура аудиторської фірми

Невеликі аудиторські фірми мають нескладну структуру управління, яка представлена на рис 2.2.

Рис. 2.2 Структура управління невеликої аудиторської фірми

Керівник робіт з аудиту або робіт з надання інших аудиторських послуг (виконавчий директор, методолог) - це співробітник аудиторської фірми, якому доручено не тільки здійснювати роботи, але і управляти іншими виконавцями. Керівник робіт з аудиту підпорядкований директору аудиторської фірми.

Старший аудитор є співробітником аудиторської фірми, якому доручено або може бути доручено, в ході процесу аудиту, управляти рядовими учасниками цього процесу, проте сам є виконавцем. Старшим аудитором може бути, як правило, особа, право якої на здійснення аудиторської діяльності повинно бути атестовано по одному з напрямів робіт, пов'язаних з класичним аудитом або послугами супутніми йому.

Рядовий учасник робіт з аудиту і аудиторських послуг - це співробітник аудиторської фірми, що знаходиться в підпорядкуванні старшого аудитора або безпосереднього керівника робіт з аудиту і по відношенню до даних осіб є виконавцем. До складу рядових учасників робіт з аудиту можуть входити аудитори, асистенти (помічники аудитора), стажери і інші фахівці, які відносяться до технічного персоналу, проте ті, кому не може бути довірена самостійна робота без управління з боку старшого аудитора. Посадові обов'язки членів аудиторської фірми представлені у таблиці 2.1.

Принципи організації суб'єктів аудиторської діяльності реалізуються в

регламентації обов'язків кожного працівника аудиторської фірми (директора, менеджера, старшого аудитора, асистента, стажера), тобто в розробці посадових інструкцій по виконанню обов'язків з аудиту і аудиторським послугам.

Посадова інструкція повинна представляти документ, що регламентує обсяг прав, обов'язків і умови покладання відповідальності за виконання певних функцій.

При розробці посадових інструкцій повинна виконуватися вимога -

планування меншого обсягу обов'язків, прав і відповідальності у нижчестоящого працівника в порівнянні з вищестоящим і в той же час можливість прийняття рішення на низькому ієрархічному рівні (асистент, аудитор, директор) [27].

Таблиця 2.1 Посади в аудиторській фірмі

Виконавець	Обов'язки	Відповідальність за
Директор фірми - сертифікований аудитор, менеджер	- вести переговори з управлінням господарюючого суб'єкта (клієнта); - призначати керівника робіт з аудиту і послугам і комплектувати бригаду фахівців; - формування власної думки аудиторської фірми про вірність і об'єктивність інформації, що представлена у фінансовій звітності клієнта, яка відображається в Аудиторському висновку.	- якість наданих послуг клієнтові; -своєчасність виконання робіт; -обґрунтованість політики ціноутворення на аудиторські послуги; -обґрунтованість стратегії фірми
Виконавчий директор - методолог	- забезпечення виконавців робочої групи аудиторів: інформаційне, методичне, технічне; - з аудиту; - з інших видів послуг; управління виконавцями	- організацію і поточний контроль роботи з конкретним клієнтом; - процедуру планування роботи; - відповідність аудиту і підготовленої робочої документації стандартам аудиту і внутрішньофірмовим нормам і правилам; - реалізацію результатів робіт директору фірми.
Старший аудитор	- планування робіт з аудиту, розробка програм, уточнення методики аудиту, ін. послуг; - контроль результатів роботи учасників робочої групи; - виконання робіт безпосередньо.	-підготовку, безпосереднє здійснення і документальне оформлення результатів виконаних робіт; - організацію і контроль робіт підлеглих йому рядових учасників робочої групи
Молодший персонал: помічники аудиторів, стажери	- виконання робіт з аудиту і інших видів аудиторських послуг відповідно до певної програми і графіка; - формування робочої документації і проміжної інформації.	- повноту і достовірність даних в робочих документах; -своєчасність підготовки і передачі контрольної інформації старшому аудитору

У посадовій інструкції старшого аудитора повинно бути передбачено розширення обов'язків з контролю якості робіт з аудиту. На підставі цього роздивимося, як організувати аудиторські послуги.

2.2 Організація надання аудиторських послуг

Відповідно до Положення з національної практики контролю якості аудиторських послуг 1 «Організація аудиторськими фірмами і аудиторами системи контролю якості аудиторських послуг» [40], мета контролю якості виконання завдання полягає в застосуванні політики і процедур контролю за дотриманням персоналом Фірми Професійних стандартів, законодавчих і нормативних вимог.

Політика й процедури контролю якості виконання завдання мають містити такі аспекти:

а)планування виконання завдання має здійснюватися відповідно до Професійних стандартів;

б) завдання повинен виконувати обізнаний персонал, який має доступ до Професійних стандартів, політики та процедур контролю якості, які застосовує фірма;

в) фірма зобов'язана ідентифікувати області й конкретні ситуації, що потребують особливої уваги з боку персоналу;

г) персонал повинен мати змогу отримати відповідні консультації із складних або спірних питань;

д) процес виконання завдання має бути задокументованим відповідно до Професійних стандартів;

е) мають здійснюватися перевірки контролю якості виконання завдання, процес таких перевірок має документуватися відповідно до Професійних стандартів.

Організація праці аудитора повинна передбачати:

розподіл робіт, закріплення обов'язків, визначення відповідальності, розробка Положень і посадових інструкцій;

планування робіт;

нормування і стимулювання праці;

організація робочих місць, технічне, інформаційне, методичне забезпечення робіт з аудиту і інші послуг;

контроль якості праці;

облік праці аудиторів.

У аудиторській діяльності застосовуються індивідуальна і колективна форма організації праці.

Індивідуальна форма організації праці найбільш властива роботі приватних аудиторів, може застосовуватися в організації праці аудиторів в аудиторських фірмах. Суть індивідуальної форми організації праці полягає в тому, що завдання з перевірки, оформлення робочих і підсумкових документів і нарахування заробітної плати здійснюється кожним аудитором персонально. По індивідуальній формі організації праці виконує свої функціональні обов'язки весь персонал аудиторської фірми, крім аудиторів.

Аудитори при наданні аудиторських послуг ширше використовують колективну форму організації праці.

Колективна форма організації праці передбачає завдання з перевірки на колектив аудиторів на чолі з керівником бригади, облік роботи по кінцевих результатах, нарахування заробітної плати на всю бригаду з подальшим її розподілом між членами даного колективу.

Колективна форма організації праці в аудиторській діяльності передбачає повний розподіл праці, коли кожен член бригади зайнятий перевіркою відповідного розділу загального плану перевірки. Такі бригади працюють на умовах часткового самоврядування, коли функції укладення договору, розрахунків за виконану роботу, відповідальність за виконання договору несе директор фірми, а управлінські функції по конкретній перевірці -- керівник аудиторської бригади. [11]

Розподіл і планування праці аудиторів багато в чому залежить від варіантів здійснення робіт. Ними можуть бути:

паралельний;

паралельно-послідовний;

послідовний.

Суть цих варіантів полягає в наступному. При паралельному варіанті проведення аудиту окремі аудитори досліджують різні об'єкти; аудиторський звіт формується об'єднанням матеріалів аудиту по окремих об'єктах (окремим ділянкам облікової роботи, операціям і тому подібне).

Паралельно-послідовний варіант виконання робіт має два різновиди. В умовах першого кожен окремий аудитор досліджує один або декілька логічно взаємозв'язаних об'єктів аудиту. При цьому аудиторський звіт формується старшим аудитором. Другий різновид паралельно-послідовного варіанту передбачає просте складання матеріалів виконання робіт з аудиту кожного об'єкту.

Як паралельний, так і паралельно-послідовний варіанти здійснення робіт мають свої переваги і недоліки. З одного боку вони сприяють спеціалізації аудиторів, їх кооперації, що спричиняє підвищення професійної майстерності і скорочення часу на проведення аудиту, а з іншої - не завжди бездоганне проведення робіт із дослідження окремих об'єктів може сформувати правильну думку про дійсний стан справ клієнта.

При третьому варіанті виконання робіт, пов'язаних з аудитом (послідовному) аудитор (декілька аудиторів) виконує весь комплекс робіт відповідно до робочої програми аудиту. Реалізація цього варіанту припускає наявність високопрофесійних фахівців в аудиторській фірмі. Аудитор, працюючи з клієнтом індивідуально, глибоко вивчає всі сторони бізнесу, систему бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю і має всі підстави кваліфіковано сформувати свою власну думку щодо якості інформації про стан справ клієнта. Недоліками цього підходу до організації праці є:

не зовсім ефективне використання кадрів високої кваліфікації;

достатньо тривалі терміни виконання аудиту;

обмеження можливостей щодо підготовки фахівців і обміну досвідом.

Планування й розподіл робіт (розподіл праці) аудиторів, визначення обсягів аудиторських робіт значною мірою залежить від налагодженості

системи внутрішнього контролю, наявності і рівня налагодженості роботи в

підрозділі внутрішнього аудиту у клієнта аудиторської фірми. [39]

Налагодженість системи підтверджується багатьма критеріями, одним з яких є наявність інформації, що відображає функціонування цієї системи: політика контролю, регламенти, результатна інформація.

Ефективність функціонування системи внутрішнього контролю клієнта дає можливість скоротити терміни проведення робіт з аудиту і понизити їх вартість [23].

Нормування праці аудиторів - це процес встановлення міри витрат праці при виконанні певних обсягів робіт за конкретний проміжок часу. При цьому трудомісткість може бути виражена або безпосередньо у витратах часу

працівника необхідної кваліфікації на виконання одиниці роботи (норма часу), або через визначення чисельності працівників, необхідних для виконання всього обсягу робіт за певний строк.

З метою нормування праці аудиторів використовують, як правило, аналітико-дослідницькі способи планування. Ці способи ґрунтуються на вивченні витрат часу. З їх допомогою можуть бути встановлені витрати праці в конкретних умовах роботи у клієнта.

Важливими елементами організації праці аудиторів є форми і системи заробітної плати, які забезпечують зв'язок між оплатою праці і її результатами. Форми і системи заробітної плати визначають порядок нарахування заробітної плати по кожній групі і категорії працівників залежно від кількості і якості витраченої праці і його результативності [30].

В аудиторських фірмах застосовуються обидві форми заробітної плати - почасова і відрядна.

При почасовій формі оплати праці мірою праці є відпрацьований час, заробіток працівнику нараховується відповідно до його посадового окладу за фактично відпрацьованим часом.

При відрядній формі оплати праці мірою праці є вартість наданих послуг з договорів між аудиторською фірмою і клієнтом, тому заробіток працівника безпосередньо залежить від суми за договором і якості виконаних робіт.

З метою стимулювання працівників до підвищення кваліфікації і роботи на кінцевий результат застосовують почасово-преміальну і відрядно-преміальну системи оплати праці, які передбачають разом з виплатою основної заробітної плати виплату преміальних за досягнення конкретних кількісних і якісних показників роботи. Заробіток працівника складається з основної заробітної плати і премій. Відмічені системи оплати праці можуть застосовуватися при індивідуальній і колективній формах організації праці. При колективній формі організації праці виникає деяка специфіка при нарахуванні і розподілі заробітку між членами бригади, що дає підставу говорити про колективну (бригадну) систему оплати праці. Бригадна система оплати праці передбачає формування колективного заробітку залежно від загальних результатів роботи бригади і його розподіл згідно особистого трудового внеску кожного працівника [31].

Так, на оплату праці, як правило, від вартості сплачених аудиторських послуг прямує до 30% коштів. Приблизне співвідношення трудовитрат за договором аудиторського обслуговування таке:

директор -- 5-10%;

начальник відділу -- 10-20%;

експерт-аудитор -- 40-50%;

аудитор-стажер -- 20-30%;

технічний персонал -- 5-10%.

Вибір форми і системи заробітної плати аудиторська фірма здійснює самостійно. Для розрахунків із службовцями (бухгалтерія, юристи, молодший обслуговуючий персонал і тому подібне) застосовувати індивідуальну почасово-преміальну систему оплати праці, а для розрахунків з аудиторами, аудиторами-стажистами, асистентами -- відрядно-преміальну колективну систему оплати праці.

Існують особливості оплати праці керівника аудиторської фірми, основним призначенням якого є організація роботи фірми, спрямована на досягнення максимальних результатів з найменшими витратами. Директор фірми здійснює управлінську діяльність, виконуючи організаційно-розподільні, адміністративно-господарські функції. Його праця специфічна за своїм змістом, характером і методам виконання роботи. Він безпосередньо не пов'язаний з наданням аудиторських послуг, але від його продуктивності залежить кінцевий результат діяльності всієї фірми, оскільки роль керівника полягає в створенні передумов і умов, необхідних для нормальної роботи колективу. Оплата праці директора аудиторської фірми, як правило, встановлюється по почасово-преміальній системі, проте може застосовуватися і відрядно-преміальна оплата праці (у відсотках від доходу по договорах на аудиторські послуги).

Розглянемо основні вимоги внутрішнього контролю.

2.3 Вимоги до забезпечення внутрішнього контролю аудиторських послуг

Особливою формою контролю є внутрішній контроль. Він є основою планування обсягу незалежного зовнішнього аудиту і обумовлений внутрішніми проблемами підприємства. Система внутрішнього контролю (СВК) забезпечує достовірність інформації підприємства, збереження грошових та матеріальних цінностей, підвищення ефективності господарювання, відповідність системи внутрішнього аудиту вимогам законодавчих та нормативно-правових актів і норм, зменшення витрат на проведення зовнішнього аудиту [24].

Основними вимогами внутрішнього контролю є:

* формування переліку окремих об'єктів для кожного підрозділу контролю;

* розробка рекомендацій, норм, стандартів з метою виконання підприємством і його підрозділами встановлених завдань;

* здійснення оцінки одержаних результатів;

* забезпечення розробки рекомендацій щодо ліквідації на підприємстві негативних явищ.

Одним із основних принципів реалізації вимог внутрішнього контролю є запобігання недостовірній інформації, зловживанням і крадіжкам, що обумовлює структуру і напрями внутрішнього контролю.

Так, на підприємствах малого бізнесу функції внутрішнього контролю може виконувати керівник, а на великих підприємствах - контрольно-ревізійні відділи.

Основні напрями контролю на підприємстві наведені на рис. 2.3.



Рис. 2.3 Основні напрямки внутрішнього контролю на підприємстві

Суцільне та повне відображення господарських операцій забезпечує наявність доказів про їх здійснення.

Основні вимоги, що пред'являються до первинних документів, є їх обов'язкові реквізити. До них належать:

назва документу;

код їх форми;

місце складання;

номер та дата документа; зміст господарської операції;

натуральні чи вартісні вимірники;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції;

підписи осіб, які здійснили господарську операцію.

Обов'язковою умовою для складання документів є те, що вони повинні складатися у момент здійснення операцій або після їх закінчення.

Однією з основних вимог до документів, які зберігаються на підприємстві, є те, що вони повинні бути послідовно пронумеровані, достатньо простими, чіткими і розраховані для багаторазового використання.

Вимоги щодо формування, збереження і використання бухгалтерської документації встановлені «Положенням про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» [4].

Дозвіл на здійснення господарських операцій визначений інструкціями Міністерства фінансів України та іншими документами, обов'язковими для первинних документів.

Основними елементами системи внутрішнього контролю є: середовище контролю, системи бухгалтерського обліку і процедури контролю.

Необхідно зауважити, що законодавством України не визначено середовище внутрішнього аудиту. Проте, на думку професора

А.М. Кузьминського [20], його можна встановити через напрями діяльності аудиту. Стаття 7 Закону «Про аудиторську діяльність» визначає основні напрями діяльності аудиту. До них відноситься: перевірка достовірності фінансової звітності; повнота і відповідність її встановленим нормативним актам бухгалтерського обліку; консультації з обліку та експертизи, перевірка економічних та технічних аспектів комплексу об'єктів, що перевіряються аудитором.

Наступний елемент структури внутрішнього контролю - система бухгалтерського обліку. Вона включає: облікову політику, форму обліку та спосіб обробки облікової інформації.

Організація й регулювання бухгалтерського обліку в Україні обумовили основні вимоги до системи внутрішнього контролю. До них належить, насамперед:

* забезпечення контролю за виконанням зобов'язань, наявністю і рухом майна, використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до затверджених норм, нормативів і кошторисів;

* своєчасне виявлення негативних явищ діяльності підприємств;

* контроль за формуванням повної, реальної, достовірної інформації про господарські процеси і результати фінансово господарської діяльності, що подаються у податкову адміністрацію, статистичні органи та необхідні для прийняття управлінських рішень.

Керівництво підприємства повинно обов'язково дотримуватися основних вимог щодо організації внутрішнього контролю. Регламентація цих вимог організації бухгалтерського обліку в Україні спричинила обмеження підприємства у здійсненні власної облікової політики.

Діяльність підприємства регламентована нормативними документами, які визначають не лише ведення обліку чи інших господарських операцій, але й їх методику та суб'єкти, які підлягають постійному контролю представлено у табл. 2.2.

Підприємства зобов'язані протягом поточного року забезпечити дотримання прийнятої певної методології відображення господарських операцій та оцінку майна відповідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. №996 ХІV, Закон України «Про підприємництво» від 26 лютого 1991 р. №785.

Таблиця 2.2 Обліковий процес та його нормативна база

Програма реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. №1706
Первинний облік	Аналітичний і синтетичний облік	Бухгалтерська звітність
Основні положення про склад витрат виробництва (обігу) на підприємствах і в організаціях. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2000 р. №759	План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада1999 р. №291; Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків. Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 листопада 2000 р.; закони України, листи, накази Мінфіну України, ГДПІ, НБУ та інших уповноважених органів державної виконавчої влади	Інструкція Мін-фіну України про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства; фінансова звітність за національними стандартами, Київ: ФПБУ, 1999

У випадку зміни методології бухгалтерського обліку, необхідно в наступному році у пояснювальній записці до річного бухгалтерського звіту зауважити про ці зміни.

Вибір форми бухгалтерського обліку є правом будь-якого підприємства. На її вибір впливає ряд чинників. Форми регістрів, порядок записів у них, обробка інформації визначаються документами про порядок їх застосування.

2.4 Контроль за якістю надання аудиторських послуг

Контроль якості аудиторських послуг є однією з ключових в організації аудиторської діяльності у вітчизняній і зарубіжній теорії та практиці. Особливого значення контроль якості праці аудиторів набуває сьогодні у зв'язку з подальшим розвитком системи незалежного аудиту та переходом на Міжнародні стандарти.

Нормативне та законодавче регулювання контролю якості праці аудиторів визначається Законом України «Про аудиторську діяльність», Міжнародним стандартом контролю якості-1 «Контроль якості для фірм, що виконують аудит та огляд історичної фінансової інформації, а також інші завдання з надання впевненості, та надають супутні послуги», який набув чинності з 15 червня 2005 р.; Міжнародним стандартом аудиту 220 «Контроль якості під час аудиту історичної фінансової інформації», Положенням про Комісію АПУ з стандартів аудиту та контролю якості Аудиторської палати України (затвердженим рішенням АПУ від 26 квітня 2007 р., протокол № 176/9.3); Положенням про порядок проведення ініціативного контролю якості аудиту (затвердженим рішенням САУ № 1/3 від 22 січня 2003 р.) та Національною концептуальною основою забезпечення якості аудиторських послуг в Україні (затвердженою рішенням АПУ від 26 травня 2005 р. № 149/5.1), а також Положенням про здійснення зовнішніх перевірок якості аудиторських послуг в Україні (затвердженого рішенням АПУ від 26 травня 2005 р. № 149/5.1) [37].

Система контрою якості аудиторських послуг в Україні формується Аудиторською палатою України і містить:

* регулярну звітність суб'єктів аудиторської діяльності за затвердженою АПУ формою;

* моніторинг з питань якості аудиторських послуг;

* перевірки якості аудиторських послуг;

* додаткові процедури щодо забезпечення контролю якості та дисциплінарні заходи за наслідками контролю;

* інформування суспільства про функціонування системи контролю якості аудиторських послуг в Україні [3].

Контроль якості роботи аудиторів (аудиторських фірм) може бути як зовнішній, що здійснюється відповідними державами або професійними організаціями, так і внутрішній, що здійснюється керівництвом та персоналом самої аудиторської фірми.

Є два основні види контролю якості аудиту-- зовнішній та внутрішній. Контроль якості розглядається як система контролю на трьох рівнях: в аудиторській фірмі; під наглядом національних асоціацій (об'єднань); під контролем (моніторингом) незалежної (громадської) організації [14].

Для внутрішнього виду контролю характерним є внутрішньо-фірмовий контроль.

При здійсненні внутрішнього контролю якості аудиту виділяють такі об'єкти перевірки: аудиторська фірма (її керівник та менеджери різних рівнів управління); філія аудиторської фірми (її керівник та апарат управління); аудиторська бригада (група); аудитор [12].

Попередній зовнішній контроль якості аудиту здійснюється Аудиторською палатою під час складання претендентами кваліфікаційних іспитів на сертифікат аудитора та при реєстрації аудиторських фірм; Спілкою аудиторів України -- при делегуванні своїх представників до АПУ та при прийнятті аудиторів (аудиторських фірм) у члени САУ. У виняткових випадках попередній зовнішній контроль може здійснюватись залученими аудиторськими фірмами (за спеціальними завданнями) [29].

Поточний зовнішній контроль полягає у здійсненні постійного або періодичного нагляду за діяльністю аудиторів (аудиторських фірм), наприклад, контроль дотримання чинного законодавства, своєчасного виконання рішень АПУ та САУ, проведення конференцій та семінарів для аудиторів, організація навчання з підвищення кваліфікації аудиторів, підготовка майбутніх аудиторів до сертифікації, поточний контроль документів, поданих до АПУ для сертифікації чи реєстрації [31].

Головні елементи політики контролю якості, яка має бути вироблена і запроваджена на аудиторських фірмах, визначені у МСА 220 «Контроль якості під час аудиту історичної фінансової інформації» [33].

Співробітники фірми повинні бути незалежними відносно своїх підприємств-клієнтів. Це обов'язкова вимога Кодексу професійної етики. Тому необхідно використовувати спеціальні методи контролю, які давали б достатню впевненість у тому, що аудитори на всіх рівнях зберігають свою незалежність.

Весь персонал, який наймається в аудиторську фірму на посаду аудитора, повинен володіти достатніми професійними знаннями та навиками для виконання своїх обов'язків, а також дотримуватися принципів незалежності, чесності, об'єктивності, конфіденційності та норм професійної поведінки. Для контролю зазначених аспектів необхідно переконатись у наявності чинного сертифіката аудитора, провести співбесіду (інтерв'ю) з потенційним кандидатом, з'ясувати його практичний стан, попередні місця роботи, запропонувати для виконання випробувальне завдання.

...