Організація аудиту фінансових активів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА АУДИТУ ФІНАНСОВИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Організація аудиту фінансових активів підприємства

1.1.1 Мета, завдання та джерела інформаційного забезпечення аудиту фінансових активів

Мета аудиту відповідно до МСА 200 «Ціль і основні принципи аудиту фінансової звітності» полягає у висловленні аудитором незалежної професійної думки щодо правильності відображення у звітності ТОВ «Курланд» інформації фінансових активів: грошових коштів, фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості. Тому більш детальніше зупинимось на їх меті, основних завданнях та інформаційному забезпеченні.

Основними завданнями організації аудиту грошових коштів є:

- контроль за дотриманням чинного законодавства щодо касових операцій:

- перевірка дотримання необхідних умов збереження грошових коштів у касі;

- встановлення відповідності особи касира вимогам чинного законодавства і наявності укладеного з ним договору про повну матеріальну відповідальність;

- дослідження первинних документів з погляду правильності їх оформлення, достовірності і законності операцій відображених в них;

- перевірка дотримання графіку документообороту;

- перевірка наявності та правильності ведення Журналу реєстрації касових ордерів;

- встановлення своєчасності та повноти оприбуткування грошових коштів у касі підприємства;

- перевірка дотримання встановленого ліміту залишку готівки в касі;

- визначення дотримання термінів проведення інвентаризації та документального оформлення її результатів;

- перевірка відповідності даних синтетичного і аналітичного обліку, звітності;

- встановлення дотримання порядку видачі готівки в підзвіт і контролю за її використанням;

- визначення напрямів використання грошових коштів, законності та цільового спрямування;

- перевірка дотримання інших вимог Положення ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Об'єктами аудиту грошових коштів підприємства є наявність і збереження грошових коштів у касі та на рахунках в банку, операції з руху готівки , матеріали інвентаризації, фінансова звітність.

Джерела інформації для аудиту грошових коштів підприємства:

1) вимоги нормативних документів з обліку касових операцій;

2) наказ про облікову політику (Додаток 2 );

3) первинні і накопичувальні документи з обліку грошових коштів;

4) розрахунок залишку ліміту готівки в касі;

5) облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку коштів, розрахунків тощо;

6) Головна книга;

7) звітність (Баланс ф. № 1, Звіт про рух грошових коштів ф.№ З, Примітки до фінансової звітності ф.№5) (Додаток 3 , Додаток 4, Додаток 5 );

8) відповіді на запити аудитора;

9) аудиторський висновок попередньої перевірки та інша документація, що узагальнює результати контролю.

За умови, якщо аудитор отримає доступ до усіх необхідних джерел інформації, результати аудиторської перевірки можна буде вважати достовірними.

Організація і методика аудиту фінансових інвестицій - це незалежна експертна оцінка, яка спрямована на перевірку та виявлення помилок в обліку операцій з цінними паперами. Аудит фінансових інвестицій рекомендовано класифікувати залежно від завдань, що ставляться замовником аудиту: у складі фінансової звітності; під час виконання завдань спеціального призначення. Кожен із зазначених напрямів аудиту фінансових інвестицій має свою мету, завдання, об'єкти, джерела, нормативно-правову базу, умови складання договорів, прийоми. У першому випадку аудит базується на операціях, пов'язаних зі всією діяльністю підприємства, в іншому - з суто інвестиційною сферою. Відповідно визначено стратегію аудиту під час перевірки фінансових інвестицій: як складової фінансової звітності та як самостійного завдання спеціального призначення. [3. c,78]

Основною метоюорганізації і методики аудиту фінансових інвестицій є:

1. перевірка правильності та законності фінансових інвестицій, відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності;

2. перевірка правильності поділу корпоративних фінансових інвестицій за видами;

3. перевірка правильності та обґрунтованості розподілу фінансових інвестицій на короткострокові та довгострокові періоди їх утримання.

Процес аудиту фінансових інвестицій, як правило, зводиться до таких етапів, як перевірка документального та юридичного забезпечення обліку фінансових інвестицій, перевірка реальності відображення їх у бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності, відповідності їх класифікації, визначення первісної вартості фінансових інвестицій при їх придбанні, оцінці на дату балансу, правильності визначення отриманих доходів та витрат від інвестиційної діяльності та перевірки ведення обліку з метою оподаткування.

Організація аудиту фінансових інвестицій визначається, передусім, належним інформаційним забезпеченням аудитора, що стосується інвестиційної діяльності підприємства. Для перевірки фінансових інвестицій слід використовувати фінансову звітність, наказ про облікову політику підприємства, регістри синтетичного і аналітичного обліку фінансових інвестицій, первинні документи, що підтверджують операції з фінансовими інвестиціями, відомості по рахунках 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», 35 «Поточні фінансові інвестиції». В аудиторському контролі використовують також інформацію зовнішніх джерел: банків, страхових компаній, інвестиційних фондів, кредитних спілок, торговельних партнерів, інших аудиторських та юридичних фірм. Важливе місце у формуванні інформаційного забезпечення аудиту інвестицій займають законодавчі, планово-нормативні та довідкові відомості

На етапі аудиту фінансових інвестицій здійснюється планування проведення аудиту операцій з фінансовими інвестиціями, зокрема: аудитор вивчає особливості бізнесу клієнта; визначає ефективність та надійність систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю підприємства; розраховує рівень аудиторського ризику та суттєвості; визначає обсяг вибірки інформації відносно фінансових інвестицій; розробляє аудиторські процедури, які доцільно застосовувати під час виконання аудиту фінансових інвестицій; здійснює документальне оформлення результатів планування (складає план та програму аудиту фінансових інвестицій) [5. c,98]. При складанні плану та програми аудиту фінансових інвестицій аудитор повинен визначати рівень суттєвості інформації, що підлягатиме перевірці. Суттєвість залежить від величини суми статті фінансової звітності або значущості помилки, допущеної за певних обставин у зв'язку з пропуском чи неправильним відображенням інформації. На основі зібраних доказів аудитор формулює думку щодо достовірності відображення інвестицій у фінансовій звітності та відповідності чинному законодавству - узагальнення результатів перевірки фінансових інвестицій.

Отже, аудитор повинен дослідити і вивчити систему обліку і внутрішнього контролю клієнта для того, щоб зрозуміти, як готується ця інформація, і мати певне уявлення про надійність досліджених систем, оскільки ця інформація використовується під час збирання аудиторських доказів та формуванні думки аудитора про інвестиційну діяльність підприємства.

Контроль якості аудиту дебіторської заборгованості забезпечує користувачів фінансової звітності інформацією про законність, повноту, достовірність, реальність дебіторської заборгованості.

При проведенні організації аудиту дебіторської заборгованості слід враховувати фактори ризику з можливими порушеннями в відображенні операцій в обліку, а саме тому необхідно використовувати певні аудиторські процедури, аудиторські докази, які забезпечать якість проведення аудиту.

Використання концептуальних основ проведення аудиту дебіторської заборгованості є об'єктивним процесом, який дає змогу аудитору висловити свою думку про повноту та достовірність відображення інформації про дебіторську заборгованості в обліку та фінансовій звітності.

Організацію і методику аудиту дебіторської заборгованості слід розглядати як окремий об'єкт аудиторської перевірки. Повинні бути визначені: мета перевірки, завдання перевірки, етапи перевірки, якісні характеристики аудиторських процедур, методика проведення [57. c,114].

Мета організації аудиту дебіторської заборгованості - отримання достатніх доказів підтвердження достовірності, реальності дебіторської заборгованості відображеної в фінансових звітах відповідно якісних характеристик фінансової звітності.

Завдання аудиту дебіторської заборгованості:

1. Перевірка дотримання методологічних принципів формування інформації про дебіторську заборгованість в бухгалтерському обліку та її розкриття в фінансовій звітності відповідно П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» а саме перевірка:

- визнання дебіторської заборгованості активом;

- перевірка первісної оцінки та оцінки на дату балансу;

- визначення методу створення резерву сумнівних боргів;

- класифікації дебіторської заборгованості за строками її непогашення;

- нарахування суми резерву сумнівних боргів;

- виключення безнадійної дебіторської заборгованості із активів;

- розкриття інформації про дебіторську заборгованість в примітках до фінансової звітності.

2. Встановлення реальності дебіторської заборгованості.

3. Перевірка класифікації дебіторської заборгованості.

4. Оцінка синтетичного та аналітичного обліку.

5. Перевірка правильності відображення господарських операцій з дебіторською заборгованістю на рахунках обліку.

6. Перевірка правильності списання безнадійної дебіторської заборгованості.

7. Визначення показників, які характеризують стан дебіторської заборгованості їх узгодженість та порівнянність.

Контроль якості аудиту дебіторської заборгованості забезпечується аудиторськими процедурами метою яких є перевірка тверджень фінансових звітів. Якісні аспекти перевірки, які відповідають твердженням висловленим у фінансовій звітності, згідно МСА це:

- реальність (існування) : дебіторська заборгованість існує на конкретну дату.

- права та зобов'язання - дебіторська заборгованість належить суб'єкту господарювання на конкретну дату;

- наявність - операція або подія, яка стосується дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання відбулася протягом звітного періоду;

- повнота - відсутність не облікованої дебіторської заборгованості, а також нерозкритої про неї інформації;

- оцінка вартості - дебіторська заборгованість обліковується за відповідною балансовою вартістю;

- вимірювання - операції з дебіторською заборгованістю відображені за належною сумою;

- подання та розкриття інформації - інформація про дебіторську заборгованість розкрита, класифікована та описана згідно із вимогами чинного законодавства.

Контроль якості аудиту дебіторської заборгованості забезпечується його плануванням. Відповідно МСА планування означає розробку загальної стратегії та детального підходу до очікуваного характеру, часу та обсягу аудиту.

Перший етап. Планування аудиту дебіторської заборгованості, який включає розробку двох документів: загального плану аудиторської перевірки; програми аудиторської перевірки; визначення мети та завдання аудиторської перевірки.

Загальний план є документом організаційно-методологічного характеру, який містить основні етапи процесу аудиту в логічній послідовності. Зміст та форма Загального плану залежать від розмірів суб'єкта господарювання, складності аудиторської перевірки, конкретних методик і технологій, які застосовуються аудитором. Загальний план складається на весь термін аудиторської перевірки, який поділяється на етапи: підготовчий; фактичний; основний; заключний.

На підготовчому етапі аудитор проводить знайомство з бізнесом клієнта, управлінським персоналом, отримує загальну інформацію про організацію бухгалтерського обліку, обсяги реалізації та суму дебіторської заборгованості, знайомиться з результатами попередніх перевірок, обліковою політикою суб'єкта господарювання, оцінює систему внутрішнього контролю, визначає, які документи та інформація йому необхідні для якісного проведення аудиту [21. c,49].

Заключним моментом підготовчого етапу є оцінка аудиторського ризику при перевірці дебіторської заборгованості, тобто визначити рівень ймовірності того, що суттєво викривлена інформація, яка є в обліку дебіторської заборгованості може бути не виявлена та вплине на достовірність фінансової звітності і результати фінансового стану суб'єкта господарювання.

Головна мета аудитора на підготовчому етапі це - визначення з метою та завданнями аудиту дебіторської заборгованості, аудиторським ризиком, аудиторськими процедурами, необхідними аудиторськими доказами, методами аудиту та скласти якісну програму аудиторської перевірки.

Заключними документами етапу планування є розробка загального плану аудиту дебіторської заборгованості, складання програми аудиту, визначення аудиторського ризику.

Другий етап - етап фактичної перевірки. Аудит дебіторської заборгованості розпочинають з її інвентаризації. Мета етапу фактичної перевірки - встановлення існування (реальності) залишків дебіторської заборгованості на відповідних субрахунках обліку на підставі первинних та облікових документів. Контролем якості при цьому є метод зустрічної перевірки, який використовується аудитором для достовірності та повноти перевірки залишків розрахунків з покупцями та замовниками (субрахунок 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками»), розрахунків за виданими авансами (субрахунок 371 «Розрахунки за виданими авансами»), розрахунків з іншими дебіторами.

Зустрічна перевірка підтверджує якісні аспекті тверджень про права та зобов'язання, тобто встановляю, що дебіторська заборгованість належить суб'єкту господарювання на конкретну дату.

Результатом етапу фактичної перевірки є: отримання аудиторських доказів існування достовірних, повних, наявних залишків дебіторської заборгованості на певну дату за термінами їх непогашення.

Якість аудиторських процедур на фактичному етапі зменшує аудиторських ризик можливого викривлення інформації про дебіторську заборгованість в фінансовій звітності, надає впевненості аудитору в подальшому якісному проведенні аудиту дебіторської заборгованості.

Заключним документом фактичного етапу є робочий документ аудитора, який узагальнює аудиторські докази якісних аспектів тверджень залишків на рахунках бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості.

Третій етап - основний етап аудиторської перевірки - це здійснення аудиторських процедур згідно програми аудиту, яка є контролем якості аудиту дебіторської заборгованості.

Програма аудиторської перевірки визначає характер, час і обсяг запланованих аудиторських процедур, необхідних для виконання загального плану аудиторської перевірки. Програма аудиторської перевірки містить перелік аудиторських процедур, методів аудиту, аудиторських доказів, які направлені на досягнення мети аудиторської перевірки та виконання завдань аудиту. Якість програми залежить від кваліфікації аудитора, його знань законодавчо-нормативної бази обліку дебіторської заборгованості, фінансового обліку дебіторської заборгованості.

Проаналізувавши запропоновані програми аудиту дебіторської заборгованості, слід зазначити, що на сьогодні не має типової програми аудиту, яка б відповідала сучасним вимогам якісного проведення аудиту дебіторської заборгованості. Як правило, програма включає тільки перелік аудиторських процедур, які необхідно здійснити, виконавця, термін перевірки та індекс робочого документа Таким чином, програма аудиту дебіторської заборгованості повинна містити: мету аудиторської процедури (якість, яка підтверджується), завдання, аудиторські докази, методи аудиту, термін виконання аудиторської процедури, індекс робочого документу. Перевірка дебіторської заборгованості повинна відбуватися за класифікаційними групами дебіторської заборгованості. Час проведення перевірки в аудитора обмежений, а тому кількість аудиторських процедур повинна бути оптимальною, нема потреби перевіряти всі операції з обліку дебіторської заборгованості. Бажано обирати тільки ті аудиторські процедури, які мають контрольне значення, взаємопов'язані. Якість програми повинна визначатися перевіркою якісних аспектів тверджень інформації про дебіторську заборгованість в фінансовій звітності.

1.1.2 Особливості формування плану та програми аудиту фінансових активів

Стадії, етапи і процедури аудиту входять до складу загальної моделі аудиту, яка являє собою схему проведення аудиту, організаційну послідовність його обслуговування і послідовний перелік належних до нього робіт. Підготовка до проведення аудиту, проведення досліджень, складання і реалізація матеріалів перевірки являють собою загальну блок-схему, модель щодо його організації і проведення.

В аудиті, як і в основі економічного контролю, є свої економічні категорії організаційного процесу і його подальшого здійснення. До таких основних категорій аудиту можемо віднести: стадії, етапи, планування, аудиторські процедури. Характеристики всіх цих дій в аудиті, їх взаємозв'язок в економічній літературі представлені по-різному. У деяких випадках такі поняття як "стадії аудиту", "етапи", "напрямки" ідентифікуються.

На наш погляд, окремі економічні категорії, які належать до процесу організації і проведення аудиту, можна зібрати в єдину модель, де кожна функція займе своє місце за її необхідною значимістю, порядком виконання і часом проведення робіт.

У цьому важливому структурному комплексі стадії треба віднести первинну роль, оскільки вона тимчасова, найбільш укрупнена як економічна категорія з переліком певних дій процесу аудиторської діяльності. До складу попередньої стадії можна включити: планування; вивчення системи обліку і внутрішнього контролю; вивчення стану активів і пасивів балансу, перевірка рівності даних звітності даним синтетичного і аналітичного обліку та ін. У цьому випадку використання блочної системи категорій дозволить краще уявити класифікаційну систему як взаємопов'язаний перелік належних до виконання робіт з аудиту (рис. 3.1).

Щоб провести аудит, необхідно здійснити ряд попередніх (організаційних) робіт . До цієї стадії можна включити два укрупнених комплекси робіт-етапів: підготовчий і безпосереднього ознайомлення з діяльністю підприємства, що перевіряється. Процедури першого етапу аудиту в цьому випадку будуть включати: попереднє ознайомлення з діяльністю підприємства (збір загальної інформації), приймання замовлення і підписання договору, збір інформації про правові зобов'язання клієнта, конкретизацію основних завдань, розробку загального плану і програми аудиту та ін. Тобто процедура об'єднує більш конкретні завдання. Вона залежить від обраної форми аудиту й поставлених завдань при його здійсненні.

Рис. 1 Основна блок-схема аудиту

Наприклад, до обсягу таких робіт можуть увійти: наведення контакту з керівником замовника і головним бухгалтером, оцінка сутності й аудиторського ризику, ознайомлення з системою обліку, внутрішньогосподарського контролю й оцінка ризику контролю, складання плану-зобов'язання та ін.

При проведенні аудиторської перевірки, слід приділити, чи не найбільшу увагу аудиторському ризику, який бере на себе аудитор при перевірці бухгалтерських документації та правильності відображення бухгалтерських проводок. Однією з найважливіших вимог до сучасного аудиту є його обов'язкове планування, яке забезпечує своєчасне і ефективне виконання робіт. У процесі планування створюються два основних документи: загальний план і програма перевірки. І саме програма містить конкретні завдання і процедури перевірки кожного циклу господарських операцій, рахунків бухгалтерського обліку [15. c,80].

Аудиторський процес складається з трьох основних етапів: планування, збору і аналізу інформації, необхідної для оцінки достовірності балансу та фінансової звітності, написання звіту.

Однією з найважливіших вимог до сучасного аудиту є його обов'язкове планування, яке забезпечує своєчасне і ефективне виконання робіт. Аудитор зобов'язаний чітко прогнозувати, контролювати й обліковувати процеси своєї діяльності для того, щоб забезпечити на кожній стадії роботи найбільш ефективні процедури. Планування аудиторських робіт допомагає звернути необхідну увагу аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найбільш ретельно. Планування допомагає належним чином організувати свою роботу, та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь в перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.

Планування аудиту передбачає визначення його стратегії і тактики, складання загального плану аудиторської перевірки, побудову аудиторської програми і аудиторські процедури, оцінювання обсягу аудиторського контролю.

У процесі планування створюються два основних документи: загальний план і програма перевірки. План, як правило, складається з переліку робіт на основних етапах аудиту, а програма містить конкретні завдання і процедури перевірки кожного циклу господарських операцій, рахунки бухгалтерського обліку.

Програма аудиту і її зміст та розмір значно залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, яке перевіряється, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики та техніки, яку використовує аудитор під час перевірки.

Розробка загального плану і програми аудиту - процедура єдина. Вона включає систему майбутніх організаційних взаємопов'язаних робіт, а також перелік робіт третього етапу з проведення фактичного і документального аудиту. Яке ж коло питань плану аудиту? Тут до основних робіт треба віднести лише частину дій підготовчого етапу, оскільки план проведення аудиту краще складати лише після попереднього ознайомлення з діяльністю підприємства, передбаченого до здійснення аудиту і приймання замовлення.

У план необхідно внести лише основні види організаційних робіт і найменування організації-клієнта, строки проведення аудиту і закріпити виконавців, визначити вид звітності при завершенні аудиту й ін.

Розділи програми при цьому можна виразити набором дій щодо виконання основної (дослідницької) частини аудиту: мета і завдання проведення аудиту, перелік необхідних процедур і доказів та ін. До переліку необхідних процедур при виконанні програми відносять ті процедури, що визначаються обраною формою аудиту. Наприклад, при проведенні робіт зі встановлення достовірності фінансової звітності до складу економіко-об'єктивних процедур третього етапу включають: вивчення, узагальнення і підтвердження даних про результати проведення інвентаризації; підтвердження результатів про стан бухгалтерського обліку і звітності; відповідність його чинному законодавству і складання висновків про стан внутрішньогосподарського контролю та ін [5. c,132].

На підставі вивчення економіки підприємства, яке перевіряється, керівник бригади аудиторів розробляє програму аудиту, яку затверджує керівник організації, що призначає аудит. У ній зазначають об'єкт контролю, його зміст і послідовність перевірки, періоди для суцільного і вибіркового контролю тощо. Потім вибирають методику аудиту - визначають методичні прийоми і контрольно-аудиторські процедури, застосування їх при перевірці різних об'єктів контролю, використання засобів обчислювальної техніки. Конкретизують ці питання при розробці плану-графіка аудиту, який передбачає встановлення строку перевірки кожного об'єкта (розділу, теми) і виконавців, виходячи із загального строку проведення аудиту. Якщо проводиться аудит великого підприємства, концерну, акціонерного товариства, то затрати часу доцільно розрахувати за допомогою сітьового графіка, яким передбачити паралельне виконання різних контрольно-аудиторських процедур, із тим, щоб завершити увесь контрольно-аудиторський процес у запланований строк.

Формулювання мети аудиту має важливе значення. Вона чітко визначає для чого аудитор з'явився на підприємстві і яку користь може принести ця перевірка. Програма аудиторської перевірки передається керівникові підприємства для ознайомлення і узгодження об'єктів та стадій перевірки.

В програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. В аудиторську програму включається також перелік об'єктів аудиту по його напрямках, а також час, який необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру. Преференційні стандарти вимагають, щоб програма була достатньо детальною і могла бути використана як інструкція для асистентів та контролю правильності виконаних робіт [9. c,17].

У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик невиявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає терміни проведення аудиторських тестів і незалежних процедур -- координує роботу всіх можливих помічників з числа співробітників підприємства, реєструє присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі.

Записи і висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, який використовується аудитором у процесі підготовки і обґрунтування аудиторського звіту керівництву клієнта.

Для підвищення якості планування, скорочення витрат часу, як правило, використовують заздалегідь розроблені стандартні програми перевірки, які аудитор повинен уважно відкоригувати з врахуванням особливостей їх застосування в умовах конкретного підприємства, оцінки системи внутрішнього контролю. Зміни у план і програму можуть вноситись навіть під час здійснення процедур підтвердження.

Протягом усієї тривалості аудиту загальний план аудиту і програма переглядаються та уточнюються аудитором, тому що існує ймовірність зміни умов і напрямків аудиту, а також можливість отримання інших результатів після проведення аудиторських процедур, ніж ті, на які раніше очікував аудитор.

1.2 Методика аудиту фінансових активів підприємства

1.2.1 Методика аудиту грошових коштів підприємства

З метою контролю за наявністю готівкових коштів на ТОВ «Курланд» проводяться інвентаризацію каси.

Для проведення інвентаризації каси, що має здійснюватися згідно з наказом керівника підприємства, призначається комісія, яка після закінчення інвентаризації каси складає акт.

У строки, що встановлені керівником, проводиться інвентаризація каси з покупюрним перерахуванням усіх готівкових коштів і перевіркою інших цінностей, що зберігаються в касі. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою. Готівка, що зберігається в касі, але не підтверджена прибутковими касовими ордерами, вважається надлишком готівки в касі. У разі виявлення під час інвентаризації нестачі або надлишку цінностей у касі в акті зазначається сума нестачі або надлишку і з'ясовуються обставини їх виникнення. При цьому сума нестачі стягується з винної особи, а надлишок оприбутковується в касу та зараховується в дохід підприємства [20. c,212].

Загалом інвентаризація каси є внутрішнім контролем, а зовнішнім контролем виконання касової дисципліни являється аудит касових операцій.

Аудит касових операцій ТОВ «Курланд» рекомендується проводити в кілька етапів. На підготовчому етапі аудиту касових операцій аудитор повинен розглянути загальні питання організації роботи каси на підприємстві (Рис.3.2)

Ретельне вивчення зазначених питань дасть змогу аудитору скласти думку про стан касових операцій на підприємстві, визначити вузькі місця в організації їх обліку і можливі напрямки порушень і помилок.

Рис.3.2 Загальні питання організації роботи каси

Перший етап аудиту касових операцій на ТОВ «Курланд» передбачає проведення раптової ревізії каси з повним поаркушним перерахунком усіх грошей та інших цінностей, що знаходяться у касі підприємства (векселів, зобов'язань). При цьому слід скласти відомість інвентаризації каси та обов'язково зафіксувати результати рангової ревізії каси в робочих документах. Далі аудитор повинен вивчити питання своєчасності проведення інвентаризації каси, наявності випадків раптових інвентаризацій кас керівництвом підприємства.

Інвентаризацію каси належить проводити не рідше одного разу на квартал, у строки, встановлені керівником підприємства. Раптові ревізії каси також необхідні і є важливим елементом внутрішньогосподарського контролю дотримання касової дисципліни. Для цього вивчаються накази керівника підприємства про проведення інвентаризації каси та визначення складу комісії, звіти інвентаризаційної комісії та інвентаризаційні відомості.

Другим етапом є перевірка правильності заповнення касових документів та організації порядку ведення касових операцій. На ТОВ «Курланд» перевіряється правильність заповнення прибуткових та видаткових касових ордерів. Неприпустимі будь-які виправлення, закреслювання і т. ін. Прибуткові та видаткові касові ордери повинні бути належно оформлені. Документи на видачу грошей мають бути підписані керівником і головним бухгалтером підприємства або особами, ними уповноваженими [36. c,99].

Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери мають бути заповнені таким чином, щоб забезпечувалося збереження цих записів протягом терміну зберігання документів.

Слід уважно перевірити використання бланків прибуткових касових ордерів, їх облік та зберігання на ТОВ «Курланд». Аудитор перевіряє наявність та порядок ведення журналу реєстрації прибуткових та видаткових касових документів, обов'язково звіряє його дані а записами у касовій книзі. Перевіряючи порядок ведення касової книги, необхідно впевнитися, що підприємство має тільки одну касову книгу, яка має бути пронумерована, прошнурована і опечатана сургучною або мастиковою печаткою. Кількість аркушів у касовій книзі повинно бути засвідчено підписами керівника і головного бухгалтера. Підчистки та невмотивовані виправлення в касовій книзі забороняються.Перевірка операцій з видачі готівки з каси на ТОВ «Курланд» проводиться на третьому етапі аудиту. Встановлюється, на які цілі підприємство отримувало і видавало готівку. Для цього вивчаються корінці чекової книжки на отримання готівки, виписки банку. Після того, як встановлена мета отримання готівки з розрахункового рахунку, перевіряється дотримання її підприємством шляхом вивчення касових документів (прибуткових та видаткових касових ордерів, касової книги) та бухгалтерських документів, які підтверджують використання готівки на зазначені цілі (авансові звіти, відомості на отримання заробітної плати, відомості на закупівлю сільськогосподарської продукції) [37. c,20].

Велику увагу необхідно приділити операціям видачі готівки для розрахунків з іншими підприємствами та з виплати заробітної плати з готівкової виручки або інших грошових надходжень підприємства. Насамперед це пов'язано з наявністю у підприємства податкової заборгованості (податкової картотеки на розрахунковому рахунку). При цьому залежно від терміну, за який проводиться аудит, слід враховувати зміни в порядку ведення касових операцій, які відбулися шляхом внесення змін і доповнень, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ від 15.12. 2004 р. № 637. Четвертий етап передбачає перевірку повноти оприбуткування готівки в касі підприємства. Необхідно визначити, чи повністю і своєчасно підприємство оприбутковує готівку, яка надходить з різних джерел (Рис.3.3).

Рис. 3.3 Джерела надходження готівки



З цією метою аудитор звіряє дані прибуткових касових ордерів та касової книги з:

· даними відомості реалізації продукції, відвантажувальних документів та податкових накладних;

· корінцями грошової чекової книжки підприємства та банківськими виписками, журналом-ордером №1 та відомістю до нього;

· авансових звітів та журналу-ордера № 7;

· відомостей на заробітну плату.

На п'ятому етапі аудитор перевіряє додержання ТОВ «Курланд» встановленого ліміту залишку готівки в касі. Перевіряється повідомлення банку про встановлення ліміту залишку готівки, в касі, касова книга на предмет виявлення перевищення встановленого ліміту.

Так, готівка, видана під звіт, але не витрачена і не повернута до каси підприємства протягом 10 робочих днів з дня видачі її під звіт (на відрядження - протягом 3 робочих днів після закінчення відрядження), починаючи з наступного дня після закінчення зазначених строків заноситься до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня. Крім того, оскільки згідно із зазначеними змінами, кошти на виплати, пов'язані з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу), всі підприємства незалежно від форм власності мають одержувати виключно з кас банку, у разі витрачання підприємством готівки а виручки на вказані цілі ці кошти також включаються до фактичних залишків готівки в касі того дня, коли були здійснені такі виплати.

Останнім - шостим етапом перевірки є зіставлення даних первинних, аналітичних і синтетичних облікових документів з даними, відображеними у звітності підприємства, з метою встановлення їх відповідності.

За результатами перевірки ТОВ «Курланд» у разі виявлення порушень аудитор повинен їх класифікувати:

· за формальними ознаками (порушення визначеного порядку ведення облікових реєстрів);

· за суттю (підроблені бухгалтерські записи).

Особи, винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, повинні бути притягнуті до відповідальності в установленому чинним законодавством порядку [32. c,83].

Багато операцій, які відбуваються в процесі реалізації та купівлі продукції на ТОВ «Курланд» проводиться за допомогою розрахунків за допомогою готівки на рахунках в банку. Проте в практиці проведення розрахунків допускаються порушення та зловживання. На їх виявлення й попередження розраховані аудиторські перевірки.

Метою перевірки банківських операцій є встановлення:

- кількості відкритих і використаних у розрахунках рахунків, законність здійснення операцій за кожним із них;

- своєчасності, законності, достовірності й доцільності відображених на рахунках у банках здійснених операцій щодо надходження та списання грошових коштів;

- обґрунтованості отримання й використання кредитів і позик, своєчасності їх погашення;

- дотримання стану платіжно-розрахункової дисципліни щодо укладених договорів та ін.

Джерелами інформації для аудиторської перевірки є:

- виписки банків з відповідних рахунків з доданими до них документами, які є підставою для здійснення прибутково-видаткових операцій (копії платіжних доручень, вимог, меморіальних ордерів, корінці грошових і розрахункових чеків тощо);

- облікові регістри за субрахунками 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» 314 «Інші рахунки в банку в іноземній галузі»;

- баланси, інші документи й облікові регістри, в яких відображуються операції, пов'язані з використанням коштів.

Метою аудиту валютних операцій є перевірка:

- правильності та законності відкриття валютних рахунків;

- повноти й своєчасності зарахування валютної виручки;

- законності використання валюти-готівки тощо.

Насамперед аудитор перевіряє правильність відкриття рахунку в комерційному банку Кооперативом «Золота нива». Наступним етапом аудиту є перевірка правильності ведення аналітичного й синтетичного обліку за кожним із відкритих у комерційних банках рахунком. Аудитор встановлює підтвердження кожної операції, яка відображена у виписці з особового рахунку в банку, первинними документами. У процесі перевірки аудитор звертає особливу увагу на правильність оформлення первинних документів, відповідність назви платежу фактично проведеній господарській операції, а також на додатки до первинних документів та договори, положення тощо. Послідовність записів у регістрах з обліку операцій на рахунках в банку показано на рис. 3.4.

Рис. 1.4 Схема запису в регістрах з обліку операцій на рахунках в банку

При перевірці правильності відображення у бухгалтерському обліку банківських операцій ТОВ «Курланд» аудитор повинен пам'ятати про типові порушення, можливі у процесі ведення банківських операцій. До них відносять:

- відсутність платіжних документів, що підтверджують факт здійснення операції;

- наявність документів, не оформлених відповідно до вимог законодавства (ксерокопії документів, відсутність на документах банківських відміток);

- відсутність додатків до платіжних документів, які були підставою для здійснення господарських операцій:

- повнота зарахування готівки на рахунки в банку;

- невідповідність даних у платіжних дорученнях, що зберігаються у справах підприємства, яке перевіряється, фактичним перерахуванням коштів (це можна встановити тільки шляхом проведення зустрічної перевірки на підприємствах, куди перераховувалися кошти і за якими довгий час існувала дебіторська заборгованість, а актів взаємних звірок не було);

- невідповідність кореспонденції рахунків, зазначеної у платіжних документах, аналогічній кореспонденції в облікових регістрах;

- розбіжність платіжного документа та кода в банківській виписці;

- відсутність перекладу українською мовою текстів платіжних документів, що стали підставою для оплати їх в іноземній валюті з валютного рахунку;

- допущення помилок у розрахунках перевідного курсу інвалюти в гривні у разі здійснення платежів в іноземній валюті.

Ці порушення у кінцевому підсумку спричиняють викривлення фінансових показників діяльності ТОВ «Курланд», що нерідко сприяє фінансовим зловживанням посадових осіб та стимулює пряме викрадення матеріальних цінностей і коштів. Отже, аудитор має виявити також незаконні дії, фальсифікації виписок банківських рахунків та записів цих операцій в облікові регістри. Класифікацію зловживань і порушень наведено в табл. 3.1.



Таблиця 1.1 Класифікація зловживань і порушень за видам

Вид зловживань та порушень	Форма прояву
1	2
Привласнення готівки одержаної в банку.	Не оприбуткування готівки, одержаної з банку.
Неповне відображення в обліку операцій на поточному рахунку в національній валюті.	Не відображення в обліку одержаних у банку сум і одночасне вилучення приблизну на таку саму суму, яка надійшла на розрахунковий рахунок.
Неправильний підрахунок підсумків у облікових регістрах.	Те саме.
Неправильне відображення операцій на поточних рахунках у національній валюті.	Віднесення одержаної готівки на витрати виробництва замість оприбуткування її за касою.
Перерахування коштів постачальникам на основі їх рахунків з неповним і незрозумілим штампом.	Списання придбаних предметів замість їх оприбуткування.
Переведення кредиторської заборгованості підзвітним особам з поточного рахунку в національній валюті через відділення зв'язку .	Привласнення посадовими особами заборгованості минулих років і фіктивно нарахованих сум.

Неповне відображення в обліку прибуткових і видаткових операцій виявляється звіркою оборотів на поточному рахунку в національній валюті з відповідними оборотами у записах банку, перевіркою обґрунтованості претензій до банку, повноти їх пред'явлення банку й відповіді банку, докладною звіркою кожної позиції реальних банківських виписок з відповідними записами у бухгалтерському обліку підприємства, що перевіряється.

Свідомі помилки з метою приховування частини одержаної готівки стали можливими через широке використання у бухгалтерському обліку зведених відомостей, де відображуються групи операцій. Такі зловживання можна виявити шляхом арифметичної перевірки всіх підрахунків та підсумків, особливо тих граф, сума яких у подальшому не відображується на рахунках коштів чи матеріалів, а списується на калькуляційні, збирально-розподільчі рахунки або відноситься безпосередньо на рахунок спеціальних джерел фінансування (цільові надходження тощо). Насамперед слід перевіряти правильність підрахунку готівки, що надійшла з банку [35. c,34].

Неправильне бухгалтерське відображення операцій на поточному рахунку в національній валюті, а також віднесення одержаних грошей з цього рахунку на інші рахунки дає змогу приховувати отримані гроші. Наведені платежі списуються на витрати замість віднесення їх на матеріально відповідальних або інших осіб.

Особливо поширеними можуть бути безготівкові перерахування грошей не за призначенням, наприклад переказ грошей підставним особам за виконані роботи або в порядку погашення заборгованості. У цьому разі зловживання за банківськими операціями поєднуються з фальсифікацією нарахування заробітної плати й обліку кредиторської заборгованості [20. c,213].

Об'єктом контролю є операції з переказу грошових коштів з поточного рахунку в національній валюті на рахунки в комерційних ощадних банках. Інколи вони пов'язані з передачею грошей підставним особам або зловживаннями більш складного характеру, в яких приховані крадіжки матеріальних цінностей і коштів. Контроль операцій за переказом готівки на ім'я окремої особи здійснюється шляхом перевірки підстав для нарахування кожної суми (нарядів, актів), перевірки законності проведених витрат і забезпечення їх відповідними коштами за договором чи кошторисом.

Перевірці підлягає також правильність оформлення у регістрах бухгалтерського обліку розрахунків акредитивами та чеками ТОВ «Курланд».

Акредитиви виставляються сільськогосподарськими підприємствами (покупцями) за рахунок коштів із свого поточного рахунку, а також кредитів банків. Кожний акредитив має цільове призначення, використовується для розрахунків тільки з одним постачальником і не може перераховуватися іншому. Строк дії акредитиву -- до 15 днів, в окремих випадках він може бути продовжений до 25 днів.

Акредитивна форма розрахунків гарантує постачальникові оплату відвантаженої продукції, виконаних робіт і наданих послуг.

Джерелами інформації у разі перевірки операцій за акредитивами на ТОВ «Курланд» є виписки банку з особових рахунків акредитивів, рахунки, реєстри рахунків та інші документи, що додаються до виписки, записи у бухгалтерському обліку на субрахунку 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті», записи на рахунках матеріальних цінностей, що придбані за акредитиви.

Вивчення перелічених джерел інформації дає змогу встановити:

- обґрунтованість виставлення акредитивів;

- своєчасність отримання й обробки банківських виписок щодо використання акредитивів і правильність відображення в обліку витрат цих коштів;

- своєчасність повернення залишків грошових коштів за акредитивами;

- наявність джерел, що фактично використані, проте обліковуються у складі невикористаних акредитивів.

У разі порушення правил відображення в обліку операцій з акредитивами можуть приховуватися зловживання. Контроль операцій за акредитивами передбачає їх перевірку відповідно до вимог фінансової дисципліни, рахунків, цін тощо.

У практиці фінансово-господарської діяльності підприємств відомі випадки повернення акредитивів у зв'язку із закінченням строку їх дії або повернення значної частини грошей. У такому разі слід з'ясувати причину невикористання грошей за призначенням. Якщо в цьому винна конкретна посадова особа, необхідно вжити заходи щодо стягнення матеріального збитку. За невикористаний акредитив, виставлений за вимогою постачальника, має стягуватися штраф згідно із законодавством.

Після цього перевіряються операції щодо розрахунків чеками з лімітованими та нелімітованими книжками на ТОВ «Курланд».

Лімітовані чекові книжки використовуються підприємствами для розрахунків з постачальниками за матеріали, послуги транспорту й зв'язку. Вони видаються за рахунок власних коштів підприємства та кредитів банку і є дійсними протягом 6 міс.

Нелімітовані чекові книжки видаються підприємствам, що мають позичкові рахунки без депонування банком коштів із розрахункового рахунку.

Перевіркою розрахункових операцій із лімітованих книжок має бути встановлено:

- правильність обліку цих операцій, забезпеченість (ефективність) внутрішнього контролю за використанням чеків;

- ведення обліку за матеріально відповідальними особами, своєчасність подання звітів останніми про використання виданих чеків;

- реальність залишків на лімітованих чекових книжках, відображених в обліку.

У звітах відповідальних осіб про використання чеків перевіряють суть операцій, їх доцільність і реальність. Особливу увагу приділяють виявленню випадків використання чеків для оплати операцій, здійснених іншими підприємствами. Необхідно також встановити за звітами експертів, чи всі платежі із лімітованих чекових книжок в оплату невиробничих витрат віднесені на матеріально відповідальних осіб.

Завдання аудиту полягає також у тому, щоб встановити відповідність ліміту чекової книжки реальній потребі у грошових коштах для здійснення розрахунків, оскільки завищення ліміту «заморожує» кошти підприємства, уповільнює їх обіговість. Розмір перерахованих грошових коштів має забезпечувати тижневу, декадну, двотижневу потребу підприємства. Тому загальний ліміт на всіх лімітованих книжках не повинен перевищувати місячної потреби у коштах для цього виду розрахунків.

Джерелами інформації для аудиторської перевірки розрахунків чеками є виписки банку, авансові звіти підзвітних осіб (з усіма додатками) за виданими чековими книжками, облікові регістри щодо відображення цих операцій, інші документи, що прямо або опосередковано характеризують операції за цими видами розрахунків.

Аудит операцій за наведеними джерелами передбачає перевірку відповідності залишків ліміту на лімітованих чекових книжках із залишком на дату перевірки на субрахунку 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» із даними виписок банку. Виявлені при цьому розбіжності свідчать про те, що видані із лімітованих книжок чеки не були пред'явлені в банк для оплати до кінця місяця. Чеки мають передаватися в банк не пізніш як за три дні після їх виписування. Затримка розглядається як порушення правил розрахунків чеками. На наступному етапі перевірка цих операцій зосереджується на встановленні відповідності залишків ліміту на корінці останнього використаного чека чекової книжки з урахуванням суми чеків, не поданих до оплати, і залишків на субрахунках 372 «Розрахунки з підзвітними особами», 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». Різниця між цими залишками та залишками на рахунку 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» показує суму використаних, але не оплачених банком чеків. Якщо є розбіжності між даними обліку підприємства й банку, потрібно з'ясувати їх причини і вжити заходи, спрямовані на врегулювання їх [8. c,63].

Важливе значення має перевірка документів за суттю. З цією метою до кожного оплаченого чека додаються виправдні документи. На всіх оплачених рахунках постачальниками повинні бути проставлені номери чеків, якими оплачені ці рахунки. Виявлені при цьому зловживання можуть бути такими:

- оплата лімітованими чеками витрат інших підприємств і приватних осіб (з подальшим привласненням сум);

- оплата лімітованими чеками витрат, занесених в авансові звіти підзвітних осіб, як таких, що здійснені готівкою.

У разі наявності таких зловживань слід визначити розмір завданого матеріального збитку і встановити винуватця.



1.2.2 Методичне забезпечення аудиту фінансових інвестицій

Методика аудиту фінансових інвестицій - це один з напрямків незалежної експертної діяльності, що спрямований на перевірку та оцінку системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю операцій з цінними паперами, профілактику та виявлення зловживань і помилок в цій галузі. Завданням аудиту є надання інформаційної безпеки майбутнім інвесторам при прийнятті ними інвестиційних рішень. Відповідно до чинного законодавства, аудитори мають право самостійно визначати форму і методи проведення перевірок.

Процес організації і методики аудиту фінансових інвестицій, як правило, зводиться до таких етапів, як перевірка документального та юридичного забезпечення обліку фінансових інвестицій, перевірка реальності відображення їх у бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності, відповідності їх класифікації, визначення первісної вартості фінансових інвестицій при їх придбанні, оцінці на дату балансу, правильності визначення отриманих доходів та витрат від інвестиційної діяльності та перевірки ведення обліку з метою оподаткування. Організація і методика аудиту фінансових інвестицій визначається, передусім, належним інформаційним забезпеченням аудитора, що стосується інвестиційної діяльності підприємства. Необхідну інформацію про інвестиційну діяльність аудитор отримує з даних фінансового обліку, управлінського обліку, внутрішньогосподарського контролю, бухгалтерської, податкової та статистичної звітності. В аудиторському контролі використовують також інформацію зовнішніх джерел: банків, страхових компаній, інвестиційних фондів, кредитних спілок, торговельних партнерів, інших аудиторських та юридичних фірм. Важливе місце у формуванні інформаційного забезпечення аудиту інвестицій займають законодавчі, планово-нормативні та довідкові відомості [5. c,86].

Аудитор повинен дослідити і вивчити систему обліку і внутрішнього контролю клієнта для того, щоб зрозуміти, як готується ця інформація, і мати певне уявлення про надійність досліджених систем, оскільки ця інформація використовується під час збирання аудиторських доказів та формуванні думки аудитора про інвестиційну діяльність підприємства.

Виокремлено такі стадії аудиторського процесу: розробка стратегії та планування аудиторської перевірки; тестування засобів контролю; перевірка господарських операцій по суті; завершення процесу аудиту.

Зміст аудиторського процесу характеризується не лише стадіями його виконання, але як процес складається з методичних прийомів, об'єктів і аудиторських процедур. Процедури, які вносять до програми, мають стосуватись специфічних аудиторських завдань та відображати різні рівні аудиторського ризику й зв'язку між формами доказів та агрегатними рівнями суттєвості. Відповідно до вимог Міжнародних стандартів аудиту, аудиторські процедури включають: тести контролю та процедури по суті.

При складанні плану та програми аудиту фінансових інвестицій аудитор повинен визначати рівень суттєвості інформації, що підлягатиме перевірці. Суттєвість залежить від величини суми статті фінансової звітності або значущості помилки, допущеної за певних обставин у зв'язку з пропуском чи неправильним відображенням інформації.

Приступаючи до аудиту інвестицій, аудитору потрібно провести тестування, яке є одним із визначальних методичних прийомів аудиту. Процес тестування полягає у формулюванні переліку питань для оцінки інвестицій і послідовної відповіді є необхідні аудиторські процедури та отримує необхідні аудиторські докази. На третьому етапі аудитор узагальнює результати перевірки інвестицій і на основі зібраних доказів формулює думку щодо достовірності відображення інвестицій у фінансовій звітності та відповідності чинному законодавству.

Джерелами аудиту при перевірці фінансових інвестицій як складової фінансової звітності будуть бланки цінних паперів, розрахункові документи та документи, що засвідчують право власності, журнали, відомості по рахунках 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», 35 «Поточні фінансові інвестиції»

...